о. - А ти ж думав... Та ще перед роботою, вранцi уважнiше вузли оглядай, послабленi гвинти закрiпи, а то я бачив, як ви, молодi, все хiп-хап, все бiгом, сiв за важелi i гайда, аби швидше в забiй... Так перемовляючись, вони беруться удвох оглядати ще зовсiм новий Кузьмин бульдозер. Левко Iванович, дошукуючись вади, сам залазить в кабiну, i невдовзi бульдозер уже знову гуркоче. Кузьма пiдплигом забираКться на його залiзного хребта, а Брага, передавши йому важелi, повертаКться до свого агрегата. З скреготом та гаркотом врiзаКться вiн ним у злеглий грунт, вибираК його, дедалi заглиблюючись, достругуючись до тих кiмерiйських глин, що залягають пiд травами цього степу потужним горизонтом. З Левком Iвановичем дiвчата зустрiнуться тепер уже пiд час обiду, коли в юрмиську iнших бульдозеристiв, озброПвшись алюмiнiКвою тарiллю, вiн стоятиме в черзi до вiконечка кухнi, чи то пак "котлопункту". Минув час, коли не було тут цього "котлопункту" i жилося механiзаторам всухом'ятку або доводилось ватагами роз'Пздитися по селах шукати обiду. Тепер прогрес, пахне засмажкою, а над вiконечком видачi на шматковi ватмана красуКться написана тушшю ще й крилата мораль для роботяг: "Нiщо нам не коштуК так дешево i нiщо не цiнуКться нами так дорого, як ввiчливiсть!" - Це ти здорово загнула,- захоплено сказав до Лiни Њгипта, коли вперше прочитав цей вивiшений нею напис. - Це не я, це Сервантес сказав, автор "Дон-Кiхота",-пояснила вона Њгиптi, а вiн аж розреготавсь: - Ти й сама у нас як Дон-Кiхот! Що вiн мав на увазi? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважаК, що самостiйне життя своК вона починаК боротьбою з вiтряками? Та як там не К, а заклик до ввiчливостi, написаний ПП рукою, висить на цьому бойкому мiсцi, i знiчев'я його читають, хоча, правду кажучи, саме тут, пiд цим написом, бiля видачi, найчастiше й виникають сварки. Сьогоднi тут, правда, бiльш-менш спокiйно, бо нема Њгипти, нiкому заводитись, навiть Левко Iванович вiдзначив факт його вiдсутностi. - Бач, нема Њгипти, i як тихо, аж скучно... Нiхто не лiзе без черги... А вiн собi спродав глину та пригощаКться десь у молодицi, укладаК пухкенькi вареники з вишнями... З вiконечка, зачувши голос чоловiка, озиваКться Бражиха, що стоПть на видачi: - О, вже, чую, мiй партизан заявився... Брага веселiшаК. - Що там сьогоднi, жiночко? Борщ з молодою курятинкою? Нарештi! - Сьогоднi якраз твiй улюблений суп гороховий... - А, википiв би вiн вам! То все на макаронах сидiли, а це зарядили горох та горох. Нi, годi з мене такого життя. До Семи Колодязiв доб'ю, а там баста. Нема дурних. Далi хай сини риють, а нам давай пенсiю... Фiнський особнячок на березi моря збудую, пiд вiкнами- синява морська, виноградником займусь, баклажанами, огiрочками, на дозвiллi читатиму тобi, жiночко, на верандi курортну газету "За бронзовий загар"... Бражиха зосереджено орудуК черпаком, але суворо зiмкнутi губи Пй мимоволi стрiпуються в усмiшцi. Не вперше Пй чути вiд чоловiка цю пiсню. Ще в Каховцi чула: збудую i бiльше не буду. I на Iнгульцi чула: кину до бiса, кладовщиком або завгаром пiду. А пiсля того, як циган, знову перекочував сюди i ПП потяг, щоб удвох пробиватися до тих легендарних, нiколи не бачених нею Семи Колодязiв... Слухаючи чоловiка, вона, однак, про дiло не забуваК : - Забирай, чоловiче, компот та звiльняй мiсце. ОбiдаК Брага за одним столом з сестрою та Лiною. Пiд навiсом, де Пхнi столики, людно, тут штовхаються, голосно сьорбають, втираються долонями, всюди Лiна бачить замазуренi майки, перетлiлi вiд поту безрукавки, бачить простi трудовi обличчя, що лисняться потом, темнi вiд смаги шиП, що Пх i сонце вже не бере. Он зголоднiло налягаК на обiд бульдозерист Закарлюка, мовчки жадiбно тьопають з мисок iншi механiзатори - Вовкодав, Штанько, Барильченко, Фiсунов, поруч Лiни примостився вусатий Куцевол, i вона зовсiм близько бачить руки з товстими короткими пальцями, на яких i нiгтi пообламувано. Такi ж руки i в Левка Iвановича, вони огрубiлi, в якихось саднах. Лiну в першi днi все це аж коробило, а тепер Пй навiть якось затишно серед цих плечей, облич, приКмно класти своП тонкi притомленi руки поруч Пхнiх огрубiлих у працi, натруджених на важелях рук... "Бо хiба ж не в них, не в оцих руках,- думаК вона,- вся сила й багатство трудовоП людини, яка добуваК ними не тiльки свiй хлiб, а ще й можливiсть нi перед ким не запобiгати, не криводушити. Вони, цi руки у саднах, дають людинi право жити без брехнi, без пiдлабузництва, без усього такого..." Брага Псть мовчки, серйозно, i бiля примружених очей уже променяться зморшки - свiдки нелегкого, видно, життя. "Скiльки живу, все на передовiй, бо тут людинi найбiльша вигода,- якось пожартував вiн.-i мiсце тепленьке, i нiхто на нього не посягаК..." На будовi у нього мiсце не те що тепленьке, а просто-таки гаряче, в одяг, в тiло в'Плася пилюка степова, майка на широких плечах прокипiла сiллю, потом, мазутом. Тiтка Катерина часом аж виправдовуКться за цю його майку перед дiвчатами: - Њй же Кй, через день перу, а тiльки змiну вiдпрацюК - знов така. Всiм тут вiдомо, що пiд час вiйни був Пхнiй бригадир пiдривником в партизанському з'Кднаннi, брав участь в героПчних рейдах в пiвнiчноукраПнських та бiлоруських лiсах i жiнка його, оця тiтка Катерина, теж звiдти, з Полiсся, i теж колишня партизанка. Висьорбавши суп, Левко Iванович береться за друге, за макарони з котлетами, що попались йому геть пересмаженi, аж чорнi. - ПоштурмуКмо тепер оцю жужелицю,- каже вiн i гукаК до видачi: - Жiнко! Забула свiжих помiдорiв покласти! - В Брилiвцi помiдори,- чуКться звiдти. - Тодi - огiрочкiв... - Огiрочки в степу. Начпостач не назбирав. - Помiдори десь переспiвають, огiрочки жовкнуть, а ви... - Џж, чоловiче, й не вередуй! Брага скрушно хитаК головою. - Точнiсiнько, як в отiй притчi: дитина хлiба просить, а мати: "Води випий".- "Не хочу води".- "А, трясця твоПй матерi, ти ще й харчами перебиратимеш!.." Дайте книгу скарг, я подяку вам запишу. - Не до нас, до начальника робпостачу всi претензiП,вiдсiкаК йому друга кухарка. - Скiльки не критикують того начальника робпостачу, а з нього - мов з гуски вода,- каже Василинка, як завжди, з безмежним епiчним спокоКм. Лiну щоразу вражаК в нiй оцей спокiй, врiвноваженiсть. Василинка i робить все без метушнi, i мову веде неквапливо, i обiдаК без поспiху, вона мовби якось i Лiнину нервовiсть вгамовуК своКю поважнiстю, заспокоюК рiвною тихою усмiшкою, i здоров'ям, i поглядом на свiт. - Ось воно, наше з тобою життя, Куцевол,- беручись за компот, каже Брага до товариша, котрий на це тiльки ворухнув своПми iржаво-дротяними вусами.- Ось куди загнала нас з тобою гонитва за довгим карбованцем. - Не набалакуйте на себе,- Левку Iвановичу,всмiхнулася Лiна, якiй не вперше вже чути про цей довгий карбованець. - Не вiриш? ЧуКте, вона думаК, що чистоП води романтика нас сюди привела. ГероП ось вони, степова гвардiя,- так вона думаК про нас. Аж жили трiщать у Браги, а вiн рветься вперед, щоб швидше розламати своПм розтелепою Турецький вал та дати воду степам. Ще раз взяти штурмом Перекоп: батько брав той, а син цей! А героП твоП, дiвчино, в цей час думають про те, що завтра получка та що пiсля неП добре було б у Копанi в чайну шугонути... Скажи, Барильченко! Не довгий карбованець хiба нас привiв сюди? - звертаКться Брага до огрядного бульдозериста, що обiдаК за сусiднiм столиком. -Я не чув. - А ти, Кузьмо? Кузьма Осадчий заперечливо крутить головою, розпливаКться над мискою в усмiшцi: - Ви мене, дядьку бригадире, на цьому не купите,- i тьопаК свiй горох далi. В нього чудовий апетит i не гiрший настрiй. Не покидаК цей настрiй Кузьму з того самого дня, як хлопець, цiлковито звiльнившись з-пiд батьковоП опiки (батька його перевели бригадиром на господарський канал), самостiйно сiв на бульдозер, "з батьковоП шиП на залiзну перелiз", як висловився про це Њгипта. Щоправда, з новим бульдозером Кузьма освоПвся ще не зовсiм, владарюК над ним з горем пополам, але ж таки владарюК, i норму хоч з великою натугою, а даК. - А гляньте, чийого то бульдозера хтось погнав? - гукаК iз крайнього столу Супрун, водiй тягача.- Кузьмо, твого! I хоч Кузьму на цьому ловлять не вперше, але вiн знов пiд загальний регiт шарпаКться, мимоволi озираКться в той бiк, де на валу блищить ножем незворушно на мiсцi його новий сталевий гiгант. - А ось i чорногузи хилять обiдати,- перегодя каже Куцевол, киваючи на групу археологiв, що з'являються з-за Кургана i прямують до "котлопункту". Попереду видибуК довгоногий Пхнiй начальник, а за ним чвалаК гуртик його спiвробiтникiв - троК жiнок з парасольками вiд сонця, та ще студент у конусовиднiй, з бiлоП повстi панамi, цей iде справдi як чорногуз, в самих трусах, без майки, наче тут йому пляж. Цiлими днями копаються цi люди на курганi, перебирають кiсточки якихось далеких предкiв, квапляться, бо мусять встигнути з своКю роботою, поки не пiдiйшли бульдозери. Жiнки, як i студент, одягом себе не обтяжують, роздягнутими працюють там, такими й сюди йдуть,видно, Пм подобаКться уявляти себе дикими. - Бач, якi Адами та Њви,- кидаК невдоволено Вовкодав.- В мiстi такого страмовиська собi не дозволили б, а тут кого Пм соромитись? Людей нема, самi бульдозеристи кругом! - Хай собi ходять, кому яке дiло,-вступаКться за археологiв Василинка, хоч сама вона, як i Лiна, собi такого не дозволила б. Археологи, ступивши пiд навiс, скупо здоровкаються, старший скидаК навiть кепку, з-пiд якоП сяйнула бiлим гребенем сивина, а голоногий студент у своПй дурацькiй панамi з якогось кавказького цапа, хизуючись миршавими мускульцями, iронiчно киваК своПм супутникам на Лiнин напис про ввiчливiсть. А коли з видачi одержують обiд, тiтка Катерина просто в вiчi зауважуК всiй компанiП, особливо безштанному студентовi та жiнкам, що безсоромно повиставляли своП напiвоблiзлi ластуватi плечi: - Прийдете вдруге в такому виглядi - обiду не дам. Тут вам не пляж. Бульдозеристи з крайного столу делiкатно звiльняють мiсця жiнкам-археологам, дарма що спини у них аж надто оголенi i облазять, мов на ящiрках, начальниковi розкопок, лiтньому чоловiковi, жилавому, худорбастому, наче вiн недоПдаК, теж дали мiсце, не найшлося мiсця тiльки для студента, хай постоПть, щоб не був такий розумний, прийшов мiж люди безштаньком, та ще й покивуК на Пхнiй напис над вiконцем. - Мотай на вус, Кузьмо,- пiдморгнув до хлопця Левко Iванович.- А то пересипаКш земельку з мiсця на мiсц е, даКш куби згiдно з встановленою нормою, i невдогад тобi, що воно виходить он що. Тiльки б не попався який-небудь недбало з запасом байдужостi в - Що ж ви сьогоднi розкопали? - запитуК Брага старшого археолога, якого вважаК чомусь професором, хоч вiн, може, зовсiм i не професор. - Та нiчого особливого,- без ентузiазму вiдповiдаК той, i сухе, впалощоке обличчя його з землистими налитими мiшками пiд очима набираК пiсного виразу... . - А ми все ждемо,- не вiдстаК Брага. - Ждемо, що ви що-небудь вiдкриКте, розгадаКте якусь тайну... - Може, золота бочку викопаКте,- весело кидаК через стiл Барильченко. - Џм бiльше глинянi черепочки попадаються,авторитетно пiдкидаК Супрун.- Мечi, списи та рiзнi жiночi витребеньки. - Якi племена тут жили до нас - ось що хотiлось би з'ясувати,- роздумливо мовить Брага.- Племена таврiв, чи хто? - I кiмерiйцi жили,- уточнюК професор.- Сучасники Гомера. Брагу це аж обрадувало: - ЧуКш, Кузьмо? Тепер знатимем: ми - кiмерiйцi.- i вiн знову вдався до професора: - А як у них з бюрократами та з хабарниками? Чи були? Чи К якi-небудь слiди цього у розкопках? - Це слiдiв не лишаК,- блиснувши в бiк Браги окулярами, засмiялася одна з жiнок-археологiв. Смiх, як i голос, у неП був грудний, глибокий, i вона навмисне смiялася так, щоб чути було, який вiн глибокий. - ДотлiваК, значить, дотла? - допитувався Левко Iванович про своК.- А що ж нетлiнне? Як по-вашому? Що залишаК слiд? (Видно, йому був дуже потрiбен отой самий слiд!) - Найперше робота отака, як ваша, лишаК слiд,- мовив розважливо професор. -Мотай на вус, Кузьмо,- пiдморгнув до хлопця Левко Iванович.- А то пересипаКш земельку з мiсця на мiсце, даКш куби згiдно з встановленою нормою i невдогад тобi, що воно виходить он що. Тiльки не попався який-небудь недбало з запасом байдужостi в сто тисяч кiнських сил, такий, оком не моргнувши, зведе нанiвець твою роботу. Було ж нам на Iнгулецькiй системi: пустили ми воду в один радгосп, а в них в зрошувальнiй мережi кураю повно - натягло того добра в пропускнi труби, позабивало Пх, i вода бурхнула через дамби... Де гарантiя, що при наших порядках i тут такого не буде? Але тут таки мусить бути чистота! В усьому. Нi кураю, нi бюрократизму - ось наше з тобою гасло, Куцеволе, еге ж? - В тих кiмерiйцiв не було, мабуть, такоП безладi,докидаК Куцевол,- щоб пального по двi години ждати... - Не було в них i такого,- пiдняв голову Фiсунов,щоб бульдозери використовувались як тягачi, а тягач С-80 в той час простоював би десь на базi! - А вся ця нерозпорядливiсть вiд чого? - люто витрiщаКться Барильченко.- ДумаКте, вiд нестачi ума? Вiд риб'ячого серця - ось вiд чого! Ця розмова безпосередньо цiлила вже в особу виконроба товариша Красулi, що, десь затримавшись, тiльки-но прибув обiдати i, зiщулившись, приймав бiля вiконечка на свою тацю те, що йому належить. Iншим разом йому, звичайно, дали б мiсце, а зараз не можуть ще забути вранiшнього простою i тому незрушно сидять усi: сидить Куцевол, Брага сидить, Фiсунов, Закарлюка, Бахтiй. Џдять, а дехто вже й покурюК, i нiби й не бачить виконроба, як вiн убого прилаштовуКться поруч iз студентом осторонь на ящику, як по-сирiтськи вмощуК миску на колiнах. Оце ж тобi, виконробе, за твою нерозпорядливiсть та байдужiсть до дiла, якою ти сьогоднi образив увесь колектив!.. - Кому можна позаздрити, так це Њгиптi,- пiдводиться iз-за столу Брага.- Полагодить якомусь колгосповi ставок мимоходом, i центнер пшеницi на кiн. А нам знову iшачити без премiй. Ми воду сухим Семи Колодязям, а нам що? Дванадцять днiв вiдпустки бульдозеристовi на рiк -чи це ж не ганьба? - апелюК вiн до професора.- Працював би я, скажiмо, десь екскаваторником на виробництвi чи навiть кладовщиком на складi, мав би там вiдпустку людську, а тут дванадцять днiв! Отак розщедрився хтось... Хiба ж не насмiшка? - А вам щоб на повний курортний сезон? -ущипливо питаК студент, зупиняючи погляд на кремезнiй, атлетичноП будови постатi бульдозериста.- Щоб здоров'ячко пiдремонтувати? - На здоров'я, молодий чоловiче, не скаржусь,вiдрубав Левко Iванович, i голос його налився гнiвом.- Не хочу, щоб такою вiдпусткою моя праця була принижена. Щоб який-небудь книгогриз ставив ПП нижче, нiж вона того варта. - Знову треба писати в ВЦРПС,- пiдвiвся й Фiсунов. Один по одному механiзатори залишають столи, iдуть до звалених у затiнку барил iз водою, юрмляться там, п'ють. Бражиха ж тим часом, пiдкликавши студента до вiконця за котлетами, яких йому спершу було не вистачило, пояснювала йому терпляче: - Про курорт свiй, то ви Левковi Iвановичу даремно, не для курортiв вiн на свiтi живе. Скiльки в нього тих грамот, подяк за працю - вам i не снилось. Робiтник вiн, i честь робiтнича йому, голубе, дорога... А пiдлiкуватись йому теж не завадило б: як зима, так у нього рани партизанськi вiдкриваються в ногах. - Пробачте, я не знав. - Та ще й радикулiту на бульдозерi нажив! - Не знав i цього. - А знайте! - I вона, сердито грюкнувши засувкою, закрила перед ним вiкно видачi. Невдовзi тiтка Катерина з'являКться пiд навiсом з мискою супу, пiдсiдаК до дiвчат та жiнок-археологiв, що розморено дообiдують, червонiючи своПми попаленими хребтуватими спинами. - Не вiрте йому, дiвчата, що вiн ото знов про довгий карбованець молов,- каже тiтка Катерина пристрасним голосом.- i що тому калимщиковi Њгиптi заздрить - теж не вiрте. Не терпить вiн хапуг та лiвакiв, такi, каже, тiльки ганьблять нашу степову гвардiю... Честь людини, каже, в трудi, i нiде iнде ПП не шукай... В тiтки Катерини обличчя iконно-темне, суворе, передчасно зiстарене, а очi молодi, повнi незгасного блиску... Доки не було ще Катерини тут, на каналi, Брага не раз про неП розповiдав товаришам вечорами, i вона з його слiв ставала просто красунею, не жiнка, а нива золота, казав вiн, пiвсвiту пройшов, доки знайшов, а коли вона, темнолиця, розлючена, з'явилась тут з дiтьми i налетiла на нього з лайкою, що не виПхав зустрiчати, то всi аж отетерiли: оце вiн про цю злюку Пм таке спiвав, оце ПП розмалював такими словами. Потiм звикли до ПП рiзкоП вдачi, до мумiйно-сухого ПП обличчя без посмiшки, i лише коли вона зрiдка усмiхалася до свого партизана, коли крiзь оту ПП сердиту темну iконнiсть на мить пробивалась мимовiльна усмiшка, то вона так змiнювала Катерину, що декому здавалось: не так уже Брага, може, й перебiльшував, спiваючи дружинi хвалу... - Бач, як обгорiла з лиця,- каже Бражиха, розглядаючи Лiну, ПП прихоплене степовим смагцем миловиде, з пташиним носиком личко.- Та це нiчого. Сонце обпалить, шкiра облупиться, станеш така, як i всi... Тiльки худенька дуже, висока, бач, а худенька. Може, ти не наПдаКшся? Може, добавки тобi? Ти не соромся! А то вiшки тi носиш i сама стала як вiшка. - Я така й була,- посмiхаючись, шарiКться Лiна. - Добрий у вас чоловiк,- зненацька каже до Бражихи професор, що досi кутуляв собi намурмосено.- Поет труда. Багата натура. Бражиха аж заусмiхалася вiд несподiваного комплiменту. - Добрий, це вiрно. Коли з ним по-доброму, то хоч на шию йому сядь... Але ж як i розсердиш... - Правдомовець вiн. - Ой, не кажiть. Не раз на цьому опiкся. Оце вже, каже, мовчатиму. А потiм таки не змовчить. Зате й шана йому вiд колективу! Нашi механiзатори головою товариського суду його обрали,- ставши ще привiтнiшою до всiх, розгомонiлася Бражиха.- Навеснi, як шофери нашi в халепу попали в поПздцi, майстер - давай тiльки в прокуратуру передамо, а Левко Iванович йому: е, нi-нi, постривай... Спершу самi розберемось, може, й своПм судом людей порятуКмо. Нас, мовляв, виховала наша влада, i нам слiд виховувати, а не мерщiй людину за грати... А таки ж по його й вийшло. Та ще як тепер хлопцi працюють! Археологи дякують за обiд, встають, збираються йти. - Ну, а то ж правда, що вашi люди начебто великий глек iз пшеницею викопали? - допитуКться тiтка Катерина навздогiн.-Левко Iванович якось розказував, коли ми з ним дiтей провiдати поПхали: таке, каже, пшеничне зерно викопали, що вдесятеро бiльше за теперiшнК. Кожна зернина розмiром... ну, як волоський горiх! - То вiн жартував, ваш партизан,- весело каже одна з жiнок-археологiв.- Зерно з волоський горiх... це поки що тiльки плiд людськоП фантазiП. - Хто знаК, може, й такi пшеницi родила коли-небудь планета,- серйозно заперечив професор.- I ще, може, колись родитиме. Якщо не перетворять землю на суцiльний атомний шлак... Шкетажисток тим часом уже кличе майстер. Василинка та Лiна беруть своП рябi палицi i поспiшають до мiсця роботи, а тiтка Катерина, зоставшись у затiнку пiд навiсом сама, подобрiлими очима дивиться Пм услiд, на Пхнi освiтленi сонцем постатi, на яких вiтер так i ганяК легенькi ситцевi платтячка. Бульдозери на валу оживають, один по одному провалюються в забоП, де працюватимуть до вечора. Ось уже й Левко Iванович своПм огрядним тiлом втискуКться в кабiну, а той парубчак Осадчий горлаК до нього iз свого бульдозера, стоячи на гусеницi в повний зрiст: - Кiмерiйцi ми, дядьку бригадире, кiмерiйцi! Тепер менi ясно! Ясно, чому так жадаК моя кров синяви егейськоП та бiломармурових еллiнських островiв! Зараз ото галасуК, витанцьовуК на гусеницi, а настане вечiр, причвалаК наш Кузьма до вагончика, як побитий, спiшений та знiчений, зупиниться перед бригадиром, що вже голиться пiсля роботи, готуючись Пхати з дружиною в село до синiв. Голиться Левко Iванович та мугиче, як пiсеньку, слова поета, що вичитав Пх десь взимку i пiдiбрав до них i свiй власний нехитрий мотив: "Лиш правда К вiчна, а то все трава..." Проведе бритвою, намилить щоку i знову ще голоснiш: "...а то все трава... а то все трава!.." - Левку Iвановичу! - нарештi зважуКться перебити його Кузьма.- Знову з моПм щось... Ледве з забою вибрався. - Спазми? Тромби? Чи, може, iнфаркт? - Не знаю,- ледве вiдтягуК голос Кузьма, а очi ховають нiяковiсть пiд густими сiрими бровами, в яких повно набито пилюки. - I що ж тепер буде? - Доголюючись, бригадир витягуК шию перед дзеркальцем, припасованим на карнизi вагончика.- ПовiшаКмо носи, хай трохи повисять, чи як? Тiтка Катерина, збагнувши, чим все це загрожуК, спiшить нагадати чоловiковi: - Ми з тобою зiбрались дiтей провiдати! - Вiдiйди, сонечко, бо можу врiзатись. - Обшкрябуйся швидше та Пдьмо! - Спершу глянемо, що там у нього,- складаючи бритву, каже Левко Iванович i, знову наспiвуючи свiй мотивчик, рушаК з Кузьмою до танка, де вже збилися чередою кiлька бульдозерiв у чеканнi, доки звiльниться припасований на танковi кран. (Надвечiр бiля танка щоразу завiзно, впродовж дня роботи мало не в кожного набiжить якийсь ремонт). Сердитим, ревнивим поглядом стежить Бражиха за чоловiком, i Пй аж на цiлий степ залементувати хочеться, коли вона бачить, як чоловiк, скинувши чисту сорочку, що вже встиг був одягти, знов цадуплюК на себе робоче i лiзе пiд черево Кузьминого бегемота. Довго не вилазить звiдти, хлопець йому туди ще й електричною лампочкою пiдсвiчуК, бо пiд бульдозером уже темно. Зiтхнувши, Бражиха сумовито-присмирнiло скаржиться дiвчатам, що замрiялись на порозi вагончика : - Тепер на цiлу нiч. Всю тяжкiсть чоловiковоП роботи вона вхоплюК навiть не тодi, коли вiн працюК, рушить землю, горне та вергаК iз забоПв на дамбу, а ще бiльше тодi, коли пiджене до танка свого бульдозера й починаК вовтузитись бiля нього або, як зараз, допомагаК ремонтувати комусь iз своПх товаришiв. Коли взявся, то вже його не вiдiрвеш, до пiзньоП ночi звiдти не вiдкличеш, прийде потiм, як вичавлений, проте вдоволений, що дiло своК зробив. Вона знаК чоловiкову роботу, знаК, як дiстаКться йому в сирi холоднi зими,- дощ сiче чи хурделиця б'К, а йому йти, стоПш збоку, i то тебе аж морозить, як у такий холод залiзо брати голими руками, а вiн спокiйно ж бере, обмацуК залiзнi м'язи... З ранку й до вечора без тепла, без затишку, в кабiнi протяги, фуфайка наскрiзь пробита вiтром, а тебе ще й радикулiт крутить - професiйна недуга бульдозериста... Чи напровеснi, коли чорна буря йде над краКм, коли так затягне небо, що й працюють при свiтлi фар, i сонце в небi серед куряви теж, як пiдслiпувата фара, ледь блищить. - ЦiКП весни курявна буря iшла якась масляниста, липка, наче з нафтою,- чи не з Каспiю аж десь нанесло? - гомонить тiтка Катерина, присiвши поруч з дiвчатами на схiдцях вагончика.- Так було насiче за день, що потiм не вiдмиКшся, одежу не вiдпереш - хоч повикидай... Отож не виходьте, дiвчата, нi за бульдозеристiв, нi за скреперистiв,- невесело пожартувала вона. При згадцi про скреперистiв Лiнi чомусь зринув одразу на думку Њгипта, баламутний та циганкуватий, що десь зараз, кинувши скрепера, мабуть, безтурботно вечеряК в чайнiй i злодiйкувато граК до когось своПми веселими очима. Чи, може, в бiйку яку потрапив, вiн до цього охочий, i вже його вхопили дружинники, чи в дорозi, може, десь гуркоче степом, везучи Пй повен шестикубовий кiвш абрикос,- всмiхнулась вона цьому Њгиптиному жартовi i задивилась на небо, де через увесь простiр його з краю в край висiявся зорями Чумацький Шлях. Чумацьким Шляхом названо колись той вигин галактики. Магiстральний канал проходить на пiвдень якраз по цiй зорянiй трасi по якiй молода революцiя крокувала в обмотках на штурм Перекопу, а в давнину з усiКП УкраПни йшли тисячi чумацьких мажар, щоб вантажитись сiллю на кримських соляних озерах. Босими ногами проходили тут колись твоП пращури, пускалися, мов Колумби, в сухий океан степiв, i не раз, бувало, Пх тут косила чума, очi ще з живих випивало гайвороння. Крiзь столiття, крiзь чуму, крiзь пожежi пролягаК цей шлях, шлях мужнiх трударiв, шлях невольникiв та невольниць, що Пх iз скрученими руками, в арканi полоном гнали до Криму, шлях лицарiв запорозьких, що тупотом своКП кiнноти будили цей край... Скiльки кровi та слiз ввiбрала ця багатостраждальна дорога земна, що зорями та сузiр'ями навiки вiдбилася в темному дзеркалi неба нiчного. Далi й далi пiде магiстральний, рiвною трасою ляже через Перекоп, через Турецький вал, через бойовище правiчне. Через стрiли татарськi, iржавi патрони англiйськi, через тлiн загиблих революцiйних бiйцiв... Минають вiки, волею людей змiнюКться географiя степу, iншими люди стають, i вiтри, i трави, зостаКться незмiнною тiльки оця безмiрна широчiнь степова та високий Чумацький Шлях, що над нею зорiК. А втiм, вiдомо вже, що зазнають змiн i зорi, i сонце, так само, як i люди. Та чи кожен пiддаКться змiнам, чи можна душi кувати, як метал, i чи не пустi вимрiйки це, що Њгипту можна зробити iнакшим, що вiн може стати зовсiм, зовсiм бездоганним? Все це так складно, думаК Лiна, так нелегко добутись до основи основ... збагнути природу людську... Зрошувальний канал принесе степовi життя, але, крiм рослин, чи несе вiн свiжiсть i душам людським, душевну вiдраду? I чи очистить, змиК вiн отой накип та бруд, якого ще всюди немало? Чистоти життя прагнеш, та це, видно, даром не даКться, за це поки що тiльки воюй та воюй. Днями Брага зчепився з касиром, що привiз виплачувати зарплату, кричав йому, глухому, у вухо: "Ми не тiльки бульдозеристи, ми сантехнiки нашоП доби! Такими нас запишiть. Боротьба проти кураю життя - наша друга професiя, а у вашiй свiдомостi цього не зазначено!.." - Ждуть сини, ждуть соколи,- примовляК в темрявi тiтка Катерина. Василинка заспокоюК: - Нiчого з ними не станеться. - Стривай, сама станеш матiр'ю, якоП тодi заспiваКш. Хлопець - вiн хлопець i К. Все його до залiза тягне. На тiм тижнi Толя прибiгаК з городу, в руках iржава коробка. "Мамо, що це?" А я глянула й похолонула : мiна! Тут же в землi гидоти цiКП - де не копни, там i натрапиш... Зоряно, тихо в просторi. Десь далеко на радгоспних полях рiвно, по-бджолиному гуде трактор; бiля танка раз у раз змелькуК переносна лампа, там ще вовтузня бiля Кузьминого бульдозера, чути переклик голосiв, стукотняву. Лiна дослухаКться в той бiк. Ото вони, люди трудного життя. Що солдатами були. Що трудягами стали. Що руки Пх звичнi до важелiв. До кермiв. До шоферських бубликiв... Життя в них не тихе. По будовах. По дорогах. По чайних. Так i живуть. В будень куби дають. У свято в домiно рубаються. Грубi, як правда. Чистi, як небо. - Трудяться, не щадять себе,- гомонить Бражиха.- Якби всi так до свого дiла ставились, далеко б уже ми були. А от он Чорненьку пiдтоплюК, води просочуються з нашого каналу, хати людям порозмокали, болото зробилося серед сухого степу, то ж чого? Бо той, хто проектував, хоч i вчили його, а вiн, видно, з холодною душею своК дiло робив. Аби збутись. А тепер вся Чорненька клене його... Чи навiть оте Ках-море вiзьмiть. Хоч ми з Левком Iвановичем i будували його, а пуття в ньому не багато я бачу. Велике болото зробили, сто сорок тисяч гектарiв плавневого лiсу пустили пiд нiж - хiба ж це господарювання? Хiба не можна було дамбами добру половину тих плавнiв вiдгородити? А береги? Обсадити обiцяли, ну та й досi обсаджують язиками... Люди бiля моря живуть, а напитись нiде, хвиля берег обвалюК, землю рушить i рушить, не знаКш, де вона й зупиниться. Прийде переселенка з коромислом до берега та й пiвгодини над урвищем клопочеться, поки води там зачерпне... - Але ж ми воду для нашого каналу якраз iз Каховського моря берем,- нагадала Василинка. - Та ото хiба що одне йому й виправдання... Досадно, коли людина охляп до свого дiла ставиться,- ось що я кажу. Начальник БМУ тижнями у нас не буваК, хiба ж так керують? - каже Бражиха, i в голосi ПП клекоче невдоволення, яке вона тiльки й жде вибурхнути просто в вiчi начальниковi БМУ кожного разу, як тiльки вiн з'являКться, Бражиха не минаК нагоди накинутись на нього iз скаргами на безквартир'я, на злигоднi кочового життя та на те, що дiти ПП вже вчаться в четвертiй школi... - Чи не пора нам спати? -каже Василинка й пiдводиться, стаК навшпиньки, потягаКться. - Ви йдiть спiть, а я ще почекаю свого... Дiвчата залишають ПП, i Бражиха ще довго пiсля того сидить, самотньо вдивляючись в небесний зоряний шлях, в його свiтлi тумани й сузiр'я... Жде Бражиха. I вона таки дiждеться, коли, кiнчивши роботу, з полегшенням загомонить бiля танка чоловiкова бригада, i вона почуК, як жартують цi невсипущi гвардiйцi, наближаючись до вагончикiв, i веселий голос Левка Iвановича почуК, звернений до когось: - А вони ж думали, як магiстральний будуКться... I вдень будуКться, i вночi! Пiдiйшли до Катерини, стали жартувати, що довго не спить, i ще цигарок не допалили перед сном, як зi степу почувся гуркiт, i свiтло вдарило, i замiсть замовклого сердитого гаркоту агрегату Њгиптин голос пролунав: - Де виконроб? Подайте менi його сюди! - Я тут,-з темряви командирського вагончика озвався виконроб.- Що тобi? - Ви мене образили тяжко! - Чим? - Не знаКте чим? Перегiн пустий! - Неув'язка вийшла. - В печiнках менi вашi неув'язки! Хiба для того живу, щоб порожняком ганяти? Я ж вам не пiгмей який-небудь! Куряву збив на шляху, тридцять кiлометрiв куряви - та й усе. А я не хочу для куряви! - Буде заплачено,- пробубонiло з будки. - Не хочу й плати дурноП! Яка цiна за день, по-пустому прожитий? Цi ось iшачили день, та знали для чого, а я? Повернiть менi цей холостий день! Натурою повернiть! Не позначкою в нарядi, а день життя повернiть! На крик та галас Њгиптин дiвчата з'явились у дверях вагончика. Тiльки тепер, коли вiн повернувся i з ним нiчого не сталось, Лiна вiдчула, що душа ПП стала на мiсце i спатиме вона спокiйно. А Њгипта тим часом, стрельнувши в когось сигарету, вже весело розповiдав товаришам, що нi, таки недаром i вiн цей день прожив... - Пду степом, аж гульк - бугай людину топче... Я, мов тореадор, скрепером на нього, а вiн тiльки сопе, запiнився, очi кров'ю налитi, наче в якогось самодура-бюрократа... Ну, я його таки вiдтиснув, людину врятував, правда, виявилось, що це наш начальник робпостачу: якби знав, то ще й подумав би - чи рятувати!.. Регiт розлягаКться по табору, а потiм вiн ущухне, табiр окутаКться сном, чути буде тiльки сюркотання коникiв у зоряних просторах теплоП степовоП ночi. А потiм знову настане ранок труда, бульдозери вже пiдiйшли до Кургана, i вже не жiнки-археологи нiжними пальчиками дошукуються в ньому черепочкiв, а могутнi машини рiжуть його сталевими лемешами, розрiвнюють, розгортають. ПрацюКш i тiльки дивуКшся, хто цей курган насипав i чим його насипали, такий високий, шапками сюди зносили землю за давнiм вояцьким звичаКм, чи шоломами, чи як? Чим глибше врiзаКться в землю Кузьма Осадчий, тим виразнiше стаК видно йому, що курган цей, мов книга, складений сторiнками-пластiвнями: шар землi, а пiд ним шар перецвiлоП трави морськоП, потiм знову шар землi, пiд ним знову прокладка настеленоП кимось трави, що й за вiки не перегнила, лише цвiллю взялася. Де ж тi амфори, що в них зерно зберiгаКться предковiчне, пшениця з такого колосся, що кожна зернина в ньому як грецький горiх? Розрiвняли й курган, з грунту його зробили крила каналу, що звуться кавальКрами, i далi пiшли в степи перекопськi. Степи перекопськi... Мабуть, нема iншого такого мiсця на планетi, де тiло землi було б так густо начинене металом вiйни, де стрiлки компасiв так танцювали б вiд штучних аномалiй. Як по фронтових дорогах, пройшли тут попереду будiвникiв сапери, виймаючи з землi проiржавiлi мiни, важкi авiабомби та цiлi звалища артилерiйських снарядiв, що, мов гадюки в гадючнику, дрiмали в цiй землi, прихованi бур'янами. Сапери з вудлищами мiношукачiв у руках, у вилинялих, болотяного кольору панамах були чемними й товариськими хлопцями. I навiть дозволили й дiвчатам-пiкетажисткам взяти до рук своП вудлища та надiти навушники, щоб почути голос цiКП загадковоП землi. На прощання ще й сфотографували Лiну та Василинку в тих навушниках, iз мiношукачами в руках. Одначе не на всю глибiнь, видно, чують цю землю чутливi пристроП, пташино попискують вони й там, де мусили б примовкнути, бо якось вранцi, коли Кузьма Осадчий прорубував свiжу траншею, земля пiд його бульдозером скреготнула рiзко, металеве. Зупинивши агрегат, Кузьма зiскочив на землю, з винуватим виглядом нахилився бiля гусеницi, а до нього вже квапливо крокував бригадир та iншi бульдозеристи. - Що тут у тебе знову? - гукнув Брага, та, зазирнувши пiд гусеницю, враз вiдсторонив рукою i Кузьму, i все товариство: - Ану, всi звiдси. По праву колишнього пiдривника, зостався на мiсцi пригоди Брага, та зостався з ним ще й Куцевол, який у вiйну був сапером, розмiновував Вiдень, де й зараз нiбито ще не злиняли на стiнах написи: "Розмiнував Куцевол". Виконроб одразу ж послав самоскид за командою пiдривникiв, а поки що мотори заглушено, агрегати зупинено, на всiй дiльницi робiт - тиша та цвiрiнчання цикад. Тiльки бiля грiзноП КузьминоП знахiдки, бiля чорноП, як осмалена свинюка, авiабомби Брага та Куцевол щось мудрують, щось там чаклують удвох, лазять аж попiд гусеницями. А потiм Брага, забравшись в кабiну, обережно, як тiльки вiн умiК, здаК Кузьминого робота назад, а ще невдовзi бомба вже стоПть вивернута й поставлена сторчма, i бiля неП стоПть спокiйний Куцевол. За правилом сапера вiн мусить обгородити це мiсце, позначити - не пiдходь, мовляв, небезпека! Не знайшовши нiчого iншого пiд рукою, вiн скидаК свiй засмальцьований, зашмульганий картуз i надiваК його зверху на бомбу, надiв, мов на снiгову бабу, та ще й придавив, нiби на очi насунув, i бомба стала одразу смiшною в його картузi, стала схожою на городнК опудало! В такий спосiб позначивши мiсце, до якого пiдходити не можна, Куцевол почвалав до свого бульдозера i, щоб не гайнувати час, погнав його, минувши бомбу, вперед, розробляти трасу далi. Роботи почалися знову, бульдозеристи, працюючи, виглядали з кабiн i реготали, дивлячись на те страховисько, що стало не страшним в зашмульганому Куцеволовому картузi. Лише Кузьма Осадчий нiяк пiсля цього не мiг подолати в собi тривоги i, працюючи, весь час дослухався до того, що робилось внизу, i йому часом вчувався в землi пiд гусеницями загрозливий металевий скрегiт. Команда пiдривникiв прибула в надобiдiшнiй час. Разом з Брагою та Куцеволом вони витягли бомбу i повезли ПП в степ, звiдки невдовзi пролунав вибух i хмара знялась, схожа на вихор степовоП куряви. Дiвчата, мов занiмiлi, стояли з своПми рябими рейками в руках, дослухалися, як тане в степах гуркiт вибуху, цей запiзнiлий вiдгомiн вiйни. День за днем посуваються вперед будiвники магiстрального. Слiпучий степ Пх оточуК, океаном сонця розливаКться попереду, але i з тiКП свiтлоП далечi до будiвникiв час вiд часу долинають глухi удари вибухiв, що заставляють i пiкетажисток, i Кузьму Осадчого, i всiх бульдозеристiв на мить насторожитись. Потiм вони знову рушають далi, бо вiдомо Пм, що то навстрiч лунають вибухи в степах Квпаторiйських, де вiдкритим способом добувають на кар'Крах будiвельний камiнь-черепашник. На тисячi гектарiв, на багато кiлометрiв у просторах розкинулись цi степовi каменоломнi, над якими то тут, то там зринають вибухи, жовто-бура хмара встаК - тiльки не атомна то! Верхнiй шар грунту вибухами розкидають, знiмають, а пiд ним вiдкриваКться пласт морського золотистого каменю, залишок доiсторичних морiв,- його машини рiжуть, як масло. Йде потiм цей камiнь на будови по степових мiстах, радгоспах та колгоспах, йтиме вiн також на деякi споруди каналу, де, з часом постарiвши, цей камiнь з жовто-золотистого стане темно-сiрим, схожим на той давнiй, нетлiнний, що з нього були колись вибудуванi Херсонес севастопольський i горда еллiнська Ольвiя над днiпровським лиманом. XI. ПОЛIГОН (Iсторiя однiКП любовi) Помiж степових вечiрнiх курганiв, що iмляться, сивiють на видноколi, здiймаКться один курган особливий, вишнево-червоний: сонце-курган. Дедалi меншаК, тане вiн, той вишнево-червоний курган... Розтанув, зник на очах: зайшло, сховалось за обрiКм сонце. Сонце зайшло, а вiдблиски неба ще живуть на стрiлчастих блискучих ракетах, що, скiльки зглянеш, височать по всьому степу, немов обелiски. Нi деревця нiде, нi дорiг, нi людського житла. Тiльки степ та ракети. Однi лежать, iншi пiдвелися й, напiвсхиленi пiд певним кутом, завмерли на своПх ракетних пристроях, ще iншi сторчма стоять, нацiленi в небо, зачаПвши силу блискавиць у своПх тугих, налитих тiлах. Свiт безгомiння i смутку, свiт, що створений мовби на пересторогу людинi. Тiльки й порушують iнколи тишу цих неоглядних просторiв вибухи страшенноП сили, бо все тут призначене для ударiв, для влучань, для попадання в цiль. БезжиттКве, несправжнК, примарне усе тут: i бiленькi реактивнi винищувачi, що розпластано принишкли серед трав,-то вже такi лiтаки, що з них вийнято душу i нiкуди вони не полетять; i судно, що бовванiК на морi,- те судно нiкуди не попливе; i чорнi грузовики польових радiостанцiй, що ген-ген темнiють, розкиданi по степу мiж ракетами,- вони так i темнiтимуть день за днем на одному мiсцi, бо вони несправжнi; i самi цi обелiски-ракети - це тiльки мiшенi, це тiльки вмiло поставленi кимось у цих безлюдних просторах макети бойових ракет. I якось незвично серед цього безгомiння та непорушностi раптом побачити силует газика, що жваво рухаКться по обрiю, маленький, як миша, серед високих блискучих ракет. Незвично бачити, як бiля одного з курганiв, де газик припиняК свiй бiг, з нього виходить людина - одинока людина в льотчицькому кашкетi i шкiрянiй блискучiй тужурцi. Повiльною ходою простуК людина на курган, зупиняКться на його вершинi, надовго непорушнiК в зажурi i смутковi, як знепорушнiли i цi обелiски-ракети, що до самих обрiПв виповнюють степ своКю гаснучою вечiрньою величчю. Що вивело на курган цю людину? Якi думки обiймають ПП, яку бентегу носить вона в своКму серцi? СтоПть в задумi, стоПть незрушно у вечiрнiх присмерках. Якому-небудь чабановi з радгоспних земель здалеку i сама ця силуетна людина на полiгоннiм курганi могла б здатися лише макетом людини, маленьким макетом, що застиг помiж iнших величезних макетiв, серед того заборонного суворого свiту, iм'я якого п о-л i г о н. Але то не макет. То стоПть на курганi Уралов. Начальник полiгона Уралов, життя якого цiлком пiдпорядковано льотчикам i який тепер тiльки з землi перемовляКться з лiтаками, коли вони, подолавши величезнi вiдстанi, наближаються до полiгона з грiзним своПм вантажем,- цей Уралов у недавньому минулому сам був льотчиком-винищувачем. Як бiльшiсть людей його фаху, на яких бурхливий плин Пхнього життя накладаК свою познаку, Уралов був життКлюбом, запальним, компанiйським хлопцем, його вабили все новi й новi швидкостi, вабив риск. Лiтав, стрiляв, з спортивним азартом ганявся за повiтряними цiлями, розстрiлюючи Пх своПми рiзнофарбованими набоями (щоб лишити слiд на макетi), аж поки одного разу пiд час чергового медогляду сказали йому: - Годi, браток, вiдлiтався. Вiднинi тобi - наземна служба... Уралов не мiг змиритися з цим. ПоПхав до Москви, оббивав пороги найвищих вiйськових медикiв, в багатьох начальницьких кабiнетах бачили цього щуплявого аса з блiдим, нiби весь час схвильованим обличчям i мовою рiзкою, нервовою, вимогливою. - Я почуваю себе здоровим, розумiКте? Хочу лiтати, розумiКте? Хочете, на руках по оцьому кабiнету пройду! - Не треба нам на руках. - Але ж я здоровий, чому ви не вiрите? I блiднув обличчям ще бiльше, i на цi