ти, приплесканий у багнюцi. Вiриш, душею поздоровшав. Аж сам дивуюся тепер: як мiг до такоП ганьби - до приписок - дожитись? До того дiйшов був, що всякий непотрiб напував, загощав, щоб тiльки слави добути. А що та слава?.. Якось у мiстi в галереП картину бачив: дiдуган отакий, як би й я, тiльки босий, голий-голiсiнький, iз крильми на спинi. Мчить кудись. Довго метикував я, поки догадався, що то ж алегорiя, то ж у такий спосiб Час намальовано, бо Час - старий i Час летить, мов на крилах... Хрести, ордени, медалi - купою на землi, i той крилатий дiд безжально топче Пх босою своКю ногою, бо слава для нього - нiщо. Топче купу монет, рiзних там динарiПв, попираК Пх ногами, бо й багатство для нього теж нiчого не варте. Бережно тулить до грудей лише книгу, на якiй написано: "Iстина". "Iстина" - тiльки вона йому дорога! За все найдорожча! Дорошенко слухав i не впiзнавав колишнього Сухомлина. Кiлька рокiв тому бачив вiн його заклопотаним, очманiлим, задуреним безлiччю справ. Навiть поговорити з ним до ладу не змiг, бо Сухомлин саме тодi ждав якоПсь комiсiП, почував себе, як на голках,- вибачився й помчав у виннi своП погреби сам наводити ажур... Задобрював, комбiнував, пiдмазував - весь свiт його тодi до цього звiвся... I ось тепер Дорошенко бачить перед собою людину мовби вiдроджену, з оновленою, розкрiпаченою душею... Давши лад рибi та снастям, пiдiйшли до них рибалки, стали жартувати над Сухомлином, що добрi, мовляв, з окозамилювачiв виходять юшковари... Ватаг не ображався. - А ви що, знову в рейс? Знов розгортаКте парус? - зверталися рибалки до капiтана i, дiзнавшись, що вiн забираК з собою ще одного степовика, обступили знiяковiлого Вiталiя, стали давати хлопцевi рiзнi поради: - Ти ж там не осором нас! - Держи фасон! - Ти ж знаКш, скiльки наш край капiтанiв дав. I вони беруться по iменах перелiчувати своПх славетних землякiв - капiтанiв далекого плавання, китобоПв, гарпунерiв, а заодно з ними стали називати ще й знатних чабанiв та механiзаторiв, спом'янули й генерала-двiчi Героя Радянського Союзу, який хоч i не був моряком, зате був родом звiдси, з Лиманського. - ДаКмо, даКмо кадри для моря,- присолюючи юшку, гомонiв Сухомлин.- Недаром же дiди нашi на морi козакували i саме Чорне море називалось Козацьким. - Ну, тебе ж там купатимуть на екваторi,- застерiгали Вiталика,- це не страшно. А ось коли посилатимуть до боцмана, щоб випросив у нього шматок ватерлiнiП, то тут спершу подумай. - Або ще заставлять кнехти зрушувати з мiсця, так ти подивися пильнiше: .яка там основа... А то iнший, довiрливий, почне над тими тумбами тужитись, аж очi йому рогом вилазять. - Було колись, було,- каже роздумливо капiтан,- коли ми парубчаками приходили найматись в матроси. I над кнехтами силкувались, i котли пробували пересувати. А тепер, екзаменуючи таких, як вiн,- капiтан приязно кивнув на Вiталика,- будьте самi обережнi... Бо вiн не пiсля букваря до вас... Вже й електронiка, i кiбернетика, i тонкощi радiотехнiки - все пiд отим картузиком К. З батькiвською нiжнiстю дивився капiтан Дорошенко на хлопця, що аж на очi напустив козирок своКП кепочки. У ньому, притихлому й трохи соромливому, впiзнаК капiтан свою давню юнiсть, що прийшла колись босою на цей причал, прийшла з торбинкою за плечима, латана, батрацька... Зi скромним набутком виходила колись твоя юнiсть на золоту лiнiю життя, а ця йде освiчена, озброКна знаннями, i хоч багато що рiзнить вас, багато мiж вами несхожого, але ж КднаК вас найголовнiше - жага працi, сила любовi, поривання душi... - В якi ж рейси берете ви нашого степовика? - допитувались рибалки.- Чи правда, що повезете в океан водневу бомбу топити? Капiтан Дорошенко задумався, стояв посуворiлий, серйозний. "Друзi моП. Ви не чули звуку лiчильникiв Гейгера, не бачили руПн Хiросiми, але думки вашi про те, що й моП... Малою стаК планета, а людина велетнем стала. Вона може зруйнувати це небо, хоча й не може його створити знов. Спроможна спалити хмари, що ото рожевiють на сходi, але знову не витворить Пх. У владi людини - отруПти повiтряну оболонку планети, отруПти води океанiв, хоч потiм очистити Пх вона вже нiколи не зможе... Але якщо може людина так багато, то пiд силу Пй i припинити все це! СтоПмо на тому рубежi, коли планета, цей чудовий корабель людства, потребуК захисту... I для цього хочу жити. Скiльки житиму, кожне дiло моК, кожен крок буде проти бомби. I коли Вiтчизна накаже потопити ПП - вважатиму це вiнцем свого життя..." Сухомлин ще не доварив юшки, як до причалу прибула учбова мотопарусна яхта з кораблебудiвного,- вона прибула за капiтаном Дорошенком. На мотопаруснику - майбутнi мореплавцi у робах, все молодi, веселi хлопцi-практиканти, що самi цю яхту й будували, самi й викликались доставити нею на завод прославленого капiтана Дорошенка. Незабаром капiтан iз своПм юним радистом уже був на борту, серед практикантiв; причал зрушився з мiсця й поплив од них разом з кремезною постаттю Сухомлина, з казаном на триногах, з рибалками у зюйдвестках, з Гринею Мамайчуком в розпалахкотiлiй сорочцi... Хати й тополi попливли, Лукiя i мати, чабани й отари, i весь степ поплив... Туго набито паруси, дужий i рiвний вiтер легко жене яхту по водi. Буде ще пiсля цього простiр лиману, i вiтер попутний, i бiла заметiль чайок над головою, аж поки виникне на обрiП заллятий сонцем заводський берег i перед очима капiтана з'явиться судно, що жде його на стапелях. Добре вiн знаК, здавна знаК ту степову корабельню. Весь величезний берег у високих кранах, а в Пхньому чорному лiсi жеврiють, мов червонi велетенськi вогнища, закладенi кораблi. Крани, червоно-палаючi борти будованих суден i зелень тополь! Вся територiя заводу в пiрамiдальних струнких тополях, усi цехи... Он вiн, його красень, височiК над тополями, на залiзобетонному стапелi, грудьми до сонця, до океану! Ще кипить там зараз робота, величезний колектив кораблебудiвникiв, друзiв твоПх, знайомих i незнайомих, невтомно, день за днем будуК це судно, що його вести крiзь бурi, крiзь шторми та урагани - тобi. Розмiреним будiвничим гуркотом зараз повниться та степова корабельня, вируК там трудове життя, лунаК скреготом, ударами, шумом молотiв, сичанням газових рiзакiв, б'К слiпучими спалахами i зорепадом електрозварки... Кожен творить щось своК, робить нiби мале якесь дiло: той зварюК шви, той перевiряК Пх (коли треба - рентгеном!), той фарбуК, високо зiп'явшись i ганяючи шариковою щiткою по випуклостi борту або пульверизатором насiваК фарбу, жiнки клопочуться з iзоляцiйним матерiалом, з отiКю самою синтетичною скловатою, захищаючись вiд ПП гостроП пилюки марлевими пов'язками, ще iнший хтось уже оснащуК рубку радiоапаратурою, встановлюК навiгацiйнi прилади,- а в цiлому як вершина, як апофеоз всiКП ПхньоП працi виростаК цей красень корабель. На спускових дорiжках невдовзi уже змащуватимуть полоззя салом, не тим салом, що ним любили закушувати чумаки, а спецiальним технiчним, що його привозять сюди в бочках i на територiП заводу перетоплюють,сала треба величезну кiлькiсть на кожен спуск. А коли настаК день спуску - вiн виливаКться тут у справжнК свято труда, тисячi людей напружено стежать за творiнням рук своПх, з хвилюванням слухають, як серед глибокоП тишi лунають по радiо останнi розпорядження спусковiй командi, що працюК на очах у всiх, працюК чiтко, злагоджено i нiби навiчно. Ключами розгвинчують блоки, вибивають молотами клиння, аж поки все звiльнено, i вся споруда корабля, пiднята на високому стапелi, утримуКться вже тiльки двома курками, i трос, що зв'язуК курки, натягуКться струною... - Рубай курки! I здригнеться тодi на стапелях цей молодий океанський велетень, i плавко, величаво посунеться по змащених полоззях з територiП заводу назустрiч водi, назустрiч океановi... Вперше бачить Вiталiй цю величезну майстерню кораблiв. Усiм найпотаКмнiшим, самою душею вiдкриваКться йому завод, не може очей вiдвести хлопець вiд новозбудованого красеня корабля, що, наближаючись, швидко росте, уже в пiвнеба виростаК перед ним на стапелях. Наче не водяний, а який-небудь космiчний гiгант нацiлився грудьми сталевими в небо для старту. Де ж побуваК на ньому Вiталiй? З яких океанiв, з яких широт посилатиме в ефiр своП вiстi? Та знаК: хоч де буде вiн, хоч пiд якими сузiр'ями, всюди йому як позивна мелодiя степового рiдного краю нiжно й сумовито дзеленчатиме тронка. 1960-1962