нчiркою, яку вона так мужньо тримала весь час, доки та не випала з ПП пальцiв у пил, так, поринули, набули нудно-сiрого кольору, вкрилися порохом i зникли з очей до весни. Наша Мерi губила таким робом десь вiд двадцяти шести до двадцяти семи гарно оздоблених вовняних ганчiрок на мiсяць, i це лише за останнiй рiк ПП служби в цьому занедбаному будинку. В який же це штиб, дозвольте спитати, на неП найшов, що вона вже не тямила, де вона К i що вона коПть? Мри про бiльшу платню i легшу роботу? Еротичнi жадання? Дитячi спогади? Клiмактеричнi нервовi розладнання? Туга за мертвим коханцем або коханцем, який подався у невiдомому напрямку? Втiлення в зоровi дальтонiчнi образи програми перегонiв? Душеспасеннi молитви? Вона нiкому про це не казала. Гадаю, я не помилюся, якщо скажу, що вона була, в принципi, проти всяких розмов. Днями, а то й тижнями вона мовчала i якщо й розверзала уста, то для того лише, щоб запхати туди свою п'ятiрню з надiйно затиснутим в нiй шматочком iжи бо до ложки, ножа, ба й навiть виделки, цих вiрних помiчникiв процесу травлення, вона так i не призвичаПлася, хоча й мала чудовi рекомендацiП. А з iншого боку, вона завжди мала неабиякий апетит. В рiч не в тiм, що харчi, якi Мерi спожила за певний промiжок часу, були бiльшi за своКю масою чи бiльш насиченi вiтамiнами, нiж харчi, з'Пденi нормальною здоровою людиною у той самий перiод. Нi Але ПП апетит не мав собi рiвних, бо вiн нiколи не зменшувався. Людина звичайна поПсть, тодi вiдпочиваК вiд Пжi, щоб звiльнити мiсце для новоП порцiП, тодi знову Псть, тодi знову вiдпочиваК, тодi знову Псть, тодi знову вiдпочиваК, тодi знову Псть, тодi знову вiдпочиваК, тодi знову Псть, тодi знову вiдпочиваК, тодi знову Псть, тодi знову вiдпочиваК, тодi знову Псть, тодi знову вiдпочиваК, i у такий спосiб, то поглинаючи Пжу, то вiдпочиваючи вiд неП, вона вирiшуК не просту проблему голоду i спраги (гадаю, що й теж можна сюди додати), мобiлiзуючи всi своП здiбностi i матерiальнi ресурси. Так хай вона буде Пдцем нiкудишнiм, чи не гiршим за iнших, жеруном, вегетарiанцем, натуралiстом, людожером, хай вона аж тремтить, передчуваючи близьке застiлля, з огидою згадуК про нього, або i те i те, нехай вона випорожнюКться, граючи або з натугою, хай вiдригуК, пускаК вiтри, блюК, або, як Пй заманеться натякаК на наслiдки кепсько засвоКноП Пжi, органiчного розладнання або брак виховання у юнi роки, хай вона,-- Джейн, ти чуКш? -- пiдпадаК пiд якусь iз зазначених категорiй, пiд кiлька з них, пiд усi з них та iншi, або, навпаки, хай не пiдпадаК пiд жодну з них, а пiд якусь iншу, як наприклад, якщо вона нiчого не Псть у процесi голодною страйку, або в неП ступор, або вона змушена за порадою лiкарiв постiйно вдаватися до клiзми, все це не маК значення, i факт лишаКться фактом, спростувати який не вдасться нiкому, i факт цей полягаК в тому, що життя ПП плине вiд однiКП Пжi до iншоП, бажаК вона цього чи нi, споживаК а з насолодою чи з огидою, успiшно чи нi, через рот, нiс пори, катетер чи парентерально, все це не маК нiякого значення, а мiж актами харчування, без яких життя, i це вже не секрет нi для кого, померхло б i бiльше не чмихало б, трапляються паузи для вiдпочинку, пiд час яких харчi не поступають до органiзму, за винятком хiба що закуски вряди-годи, чарочки-другоП, невеличкого бутерброда, якi хоча i не К обов'язковими, але полiпшують непередбачене прискорення обмiну речовин, зумовленого низкою рiзних обставин, таких, як пiдтримка товариша, котрий ускочив у халепу, народження дитини, виплата боргу вiдшкодування позики, докiр сумлiння та iншi глобальнi зрушення позитивного характеру, якi значно просувають добре подрiбнену, перетерту кашку з кишечнику нижче, у бiк землi, всю цю напiвперетравлену кашку, що була колись духмяним вишневим вином, супом, пивом, рибою, портером, м'ясом, пивом, овочами, десертом, фруктами, сиром, портером, анчоусами, пивом, кавою або бенедиктином, влитим у себе пiд час розмови якихось пару годин до того пiд акомпанемент, скорiше за все, пiанiно, а то й чи не вiолончелi. Оскiльки Мерi поглинала Пжу цiлий день, себто зi сходу сонця або, точнiше, як тiльки прокинеться, бо, судячи з тiКП години, коли вона вставала i тупцяла переходами i закапелками цього нещасного будинку, свiтанок давно уже минув, i до пiзньоП ночi, коли рiвно о восьмiй вона вкладалася спати, покинувши брудний посуд i залишивши вечерю на столi i зразу ж вгрузалася у мiцний сон, який супроводжувався, хiба я неодноразово не пiдкреслював унiкальний характер цього явища? супроводжувався здоровим та щирим, хоча i надприродним хропiнням, я кажу "надприродним" з оглядом на його всенощну тривалiсть, з чого я роблю висновок: Мерi, подiбно до iнших численних жiнок, спала горичерева, що, на мою думку, К дуже шкiдливою i огидною звичкою, правда, на жаль, бувають випадки, коли всяка iнша позицiя виявляКться як на практицi, так i в теорiП неможливою. Так от! Коли я кажу, що Мерi поглинала Пжу цiлий день, з того часу, коли вона з ранку розплющувала своП очi i до тiКП митi, коли, засинаючи, вона Пх щiльно склеплювала, то це означаК, що упродовж всього цього часу не було анi митi, коли б ПП рот гуляв порожняком, бо вiн весь час був лише напiвпорожнiм або, якщо хочете, напiвповним i все через те, що Мерi, попри всi своП позитивнi рекомендацiП, так i не навчилася завантажувати повну порцiю тiльки пiсля повного обмолоту i всмоктування попередньоП. Так от, коли я кажу, що пiд час робочоП днини не було такоП митi, коли б ПП рот не був напiвпорожнiм, сирiч напiвповним, я зовсiм не стверджую, нiби так було завжди, бо, як засвiдчив ретельний, ба й навiть побiжний огляд, у дев'яти з десяти випадкiв вiн був напхом напханий, чим, гадаю, i пояснюКться ПП байдужiсть до задушевноП дружньоП бесiди. Щойно, говорячи про рот Мерi, я вжив вираз "напхом напханий", але, використовуючи його, я мав на думцi не те, що у дев'яти випадках з десяти вiн був ущерть переповнений, так, що ще трохи, i з нього усе потекло б назовнi, нi, не боячись впасти у протирiччя, я стверджую, що в дев'яти випадках iз десяти вiн був настiльки напхом напханий, що з нього все витiкало i щедро заляпувало весь i без того замащений iнтер'Кр, i слiди цього бенкетування у виглядi не до кiнця пережованих шматочкiв м'яса, фруктiв, хлiба, овочiв, горiхiв та тiстечок я нерiдко знаходив по рiзноманiтних, як за мiсцем, так i за призначенням, закапелках, куточках та iзольованих примiщеннях, зокрема бiля купи вугiлля, в оранжереП, довкола бару, в капличцi, в пивницi, на горищi, у молочарнi i, сором сказати, у вбиральнi для слуг, де Мерi проводила бiльшу частину робочого дня, що й не дивно з огляду на терпимий або навiть задовiльний стан ПП апарату травлення, хоча можемо припустити, що вона там усамiтнювалася, аби трохи подихати свiжим повiтрям, хвильку перепочити у затишку, бо бiльшоП шанувальницi тишi та спокою, i нехай мене грiм поб'К, якщо я перебiльшую, я не знав, не бачив, не чув i не уявляю. Але на чому ми зупинилися? Так от, я наче бачу ПП перед собою, вона заклякла i стоПть, опираКться на одну з тисячi тутешнiх стiн, що пiдпирають цю жалюгiдну споруду, ПП довгi, сiрi, перекрученi сальнi коси, немов засмальцьований каптур, огортають обличчя, на поверхнi якого панують блiдiсть, апатiя, голод, кургани прищiв, свiжий бруд, позасвiтська туга та зайве волосся, i нiяк не вирiшать, хто ж iз них дужчий. Довкола немитого вуха лущиться золотушна шкiра. Пiд обшульганим ситцевим платтям, яке немов струпом вкрите рельКфними горбами та затвердiлими патьоками, проступають двi западини, позначаючи мiсце, де мусять бути груди, а конiчна опуклiсть позначаК дiлянку черева. Серед бганок ПП подертоП сукнi ховаКться простора торба, або ж пiдсумок, з харчами що допомагають Пй перебути паузу мiж снiданком i обiдом, з iншого боку зяК ПП рот, а мiж ними туди-сюди сновигають руки, якi я маю всi пiдстави прирiвнювати до шатунiв. У той момент, коли одна рука просовуК усiКю долонею мiж невтомних щелеп холодну картоплину, цибулину, тiстечко чи бутерброд, друга лiзе у торбу, де безпомилково намацуК i тягне до рота бутерброд, цибулину, тiстечко чи холодну (знову ж таки) картоплину. Вiдтак перша рука поспiшаК за черговою пайкою, i у точцi, рiвно вiддаленiй вiд обох крайнiх пунктiв, зустрiчаКться з другою, котра пiдноситься, щоб звiльнитися вiд вантажу. В нiщо, окрiм пурхаючих ручиськ, плямкаючого рота й горлянки, яка раз у раз ковтаК здобич, жодна риска МерiКвого мрiйливого виду не здригаКться, от хочеш вiр менi, Джейн, хочеш -- нi, як це не дивно, але я не вигадав нi пiвслова. Тепер вiдносно кiнцiвок Мерi, кахи-кахи, про якi, якщо не помиляюся, я ще не згадував нi взимку, нi влiтку... Взимку чи влiтку... В так далi. Лiто! Коли я конатиму, пане Уот, лежачи за червоною ширмою, то, розумiКте, може, саме це слово тодi лунатиме, лiто, i всякi iншi лiтнi слова. Справа не в тiм, що вони менi так уже до вподоби. Але дехто кличе священика, iншi -- згадують про довгi днi, коли сонце пече немилосердно. Я тут з'явився влiтку. Ще трохи i я замовкну, i ви не почуКте бiльше мого голосу, хiба що ми з вами здибаКмося деiнде, що з огляду на ваше мiцне здоров'я К малоймовiрним. Отже я пiдведуся, хоча я й так не сиджу, i подамся, нiчого не беручи з собою, вбраний у те саме, в чому я зараз стою, хоча хiба це можна назвати стоянням, прихопивши лише зубну щiтку, щоб чистити зуби зранку i проти ночi, та, кинувши шеляг у гаманець, щоб купити собi булочку у спекотливий полудень, пiду без надiП, без друга, без плану, без мети i без капелюха, щоб зняти його з голови, вiтаючи гречних панiв та панiй, подамся, розпрямивши рамена, стежкою до ворiт, востаннК, коли небо на сходi сiрiтиме, пiду, схиливши голову по битому шляху, тодi битою стежкою, далi, карбуючи крок ударною ногою, дряпаючи щоку об наПжаченi шпичаки i так далi, i так далi, розпалюючись та слабнучи, доки хтось мене не пожалiК або сам пан Бог надi мною змилостивиться, а ще краще -- i той i той, а як нi, то я занепаду, i мене, рясно вкритого мухами, пiдбере полiцейський, i повезе далеко, а вас замiсть мене залишить, i перед вами буде все те, що в мене давно уже позаду, i те, що лежить нинi передi мною, еге-ге, усе, що лежить нинi передi мною. Було це влiтку. Вдома були три чоловiки: хазяПн, якого, як ви знаКте, ми звемо паном Нотом, управитель на iм'я, здаКться, Вiнсент, i слуга молодший, у тому лише значеннi, що вiн прибився до нас нещодавно, якого звали, якщо не помиляюся, Вальтер. Перший з них К тут, якщо не лежить у своКму лiжку, то сидить у кiмнатi. А другого, себто Вiнсента, вже тут немаК, з тiКП причини, що як тiльки я прийшов, вiн подався геть. А третього, Вальтера, теж тут немаК, з тiКП причини, що як тiльки Ерскiн прийшов, вiн подався геть, так само як i Вiнсент, коли я прийшов. Ну а мене, себто Арсена, також уже тут немаК, з тiКП причини, що як тiльки ви прийшли, я подався геть, так само як i Вiнсент, який геть подався, коли я прийшов, так само, як Вальтер, який подався геть, коли Ерскiн прийшов. Але Ерскiн, той що прийшов другим з кiнця i мусив наступного року пiти, так от Ерскiн все iще тут, спить i мрiК, що то несе йому день прийдешнiй, просування по службi, якесь нове обличчя чи близький кiнець. Але прийде новий вечiр, i свiтло згасне на небi, i земля знебарвиться -- Божий день скiнчився ЗападаК нi-iч Сутiнковий морок Лине навсiбiч Еге-ге! Занизько почав, i дверi вiдчиняться назустрiч вiтру чи дощу, чи сльотi, чи граду, чи снiгу, чи мжичцi, чи бурi, чи все ще теплим лiтнiм випарам, чи непорушнiй кризi, чи землi, коли та прокидаКться, чи шелесту збiжжя, чи листю, що падаК в темрявi з рiзноП висоти, i не буваК такого, щоб два листочки водночас землi торкалися, потiм вони якусь мить, червонi, коричневi, жовтi та сiрi, мчать обертом так крiзь темряву, якусь мить, тодi збиваються в купи, ось купа i там оно купа, i так пересуваються, поки Пх не розкидають ногами щасливi дiвчатка й хлопчики по дорозi зi школи у передчуттi свята всiх святих, дня негiдника Гая Фокса, Рiздва i Нового року, еге-ге! Так, щасливi хлопчики i дiвчатка, якi зачекалися нового щастя, Нового року, а потiм злиденнi прибиральники зсипають Пх у рипучi вiзки, зсипають у вигрiбнi ями, щоб на наступну весну з них був свiжий гнiй, i хтось новий прийде, гупне дверима, а Ерскiн пiде. А тодi й ще одна нiч, i ще хтось новий заходить, i Уот ще геть, той самий Уот, який щойно прибув, бо кожна поява несе на собi печатку зникнення й кожне зникнення маК печатку появи, ось що мене дратуК. А К, iснуК особа, котра не з'являКться i не зникаК. Йдеться про, я гадаю, ви вже здогадались, про мого колишнього роботодавця, який завжди, на бiжучий час, принаймнi, перебуваК на своКму мiсцi, немов дуб чи в'яз, береза чи ясен (я називаю тут саме дуб, в'яз, березу та ясен, бо саме цi дерева першими прийшли на думку), а ми лиш на деякий час звиваКмо собi кубельця в його розлогих гiлляках. Але колись, одного разу i вiн теж з'явився, iнакше б звiдки вiн тут вродився, i мусить, гадаю, рано чи пiзно пiти геть, хоча по ньому цього не скажеш. Але зовнiшнiсть часто обманюК, як, бувало, казала, зiтхаючи, моя бiдна стара матуся моКму бiдному старому татусевi (бо хiба ж я байстрюк), хоч я й був десь поруч (вони не приховували вiд мене нiчого). У вiдповiдь мiй бiдний старий татусь, а слова його й досi бринять у моПх вухах, зiтхав i погоджувався, кажучи,-- на все воля Божа,-- пiсля чого моя бiдна стара матуся тоном, що й досi часто менi вчуваКться, схвально зiтхала й цiдила крiзь зуби: амiнь. Бо хiба будь-яка поява, зникнення чи печатка не К появою кудись, зникненням звiдкiлясь, печаткою певноП мети, ознакою певного задуму? Та й що таке К печатка зникнення, пiд час якого ми з'являКмось, печатка появи, пiд час якоП ми зникаКмо, печатка появи i зникнення, пiд час яких ми чекаКмо, як на печатку задуму, того задуму, котрий сушить бруньки, сушняк обкидаК масними бруньками, i раз по раз вибухаК вислим але соковитим цвiтом? Як вам цi мiркування? Непогано, правда, зважаючи на моП обставини? Та й хiба ця поява не була нашою появою, хiба це буття не К нашим буттям, це зникнення чи не буде воно й нашим зникненням, себто появою, зникненням i буттям у суцiльному обеззадум'П? В хоча, на перший погляд, я зараз зникаю, охоплений обеззадум'ям, разом з тим, коли я з'явився, обеззадум'я було не меншим, одне слово, задум мiй зараз, коли я зникаю, й тодi, коли я з явився, лишаКться той самий, без змiн, той самий, а рiзниця полягаК в тому, що тодi вiн був ще живий, а зараз вiн мертвий, або як кажуть англiйцi, що раз батька в лоб, що сiм -- рiзниця невелика. Чи, може, так i казати не вiльно? Чи то К суто iрландське прислiв'я? Але повернемося до Вiнсента та Вальтера, якi були десь iз вас заввишки й завгрубшки -- дебелi такi, кощавi, затурканi, пошарпанi, виснаженi доходяги з гнилими iклами й вiчно червоними шнобелями -- наслiдок, як вони вважали, надмiрноП самотностi -- так само, як i я скидаюся на Ерскiна, а Ерскiн -- на мене, чоловiка маленького, опецькуватого, добре пошарпаного, соковитого або масного, улесливого, кривоногого i з гладеньким задком спереду i гладеньким черевцем iззаду, бо хiба iснуК гладенький задок попереду без гладенького черевця ззаду? ВснуК думка, що Ноту нiхто непотрiбен, нi помiчники, нi прислуга, однак через те що вiн мусить мати помiчникiв i прислугу, бо сам за собою доглядати не здатен, то подейкують, що вiн волiК мати обмежену кiлькiсть маленьких, гладеньких, пошарпаних виснажених, соковитих, череватих товстозадих службовцiв, аби тi йому допомагали й прислужували а як нi, то буквально кiлькох дебелих, кощавих, затурканих, добре пошарпаних напiвживих гнилозубих, червононосих служникiв, якi б дбали про нього, хоча при цьому ходять чутки, нiби вiн за браком як тих, так , тих мiг би задовольнитися обслуговуючим персоналом iншого типу заквасу i замку, iнших параметрiв, таких рiзноманiтних як, з одного боку Вiнсент та Вальтер, а з iншого - Ерскiн та я, хоча це не вкладаКться в голову щоб вони поралися бiля нього i, головне, щоб вони були i пошарпанi, i затурканi, i щоб було Пх мало, бо вiн полюбляК пошарпанiсть, i затурканiсть, i мализну, якщо взагалi про нього можна сказати, що вiн щось полюбляК, хоча менi й доводилося iз джерел гiдних вiри чути, нiби якби вiн раптом лишився без цiКП пошарпаностi, мализни i затурканостi, то залюбки б обiйшовся й без них i сам собi дав би раду, ще й пишався б цим. Але факт лишаКться фактом: вiн завжди мав, з одного боку, дебелих, кощавих, затурканих, добре пошарпаних виснажених доходяг з гнилими зубами й червоними шнобелями, таких, як ви, а з iншого -- маленьких, опецькуватих, пошарпаних, соковитих або масних, улесливих, кривоногих, гладкозадих череванiв, таких, як я, щоб завжди були напохватi. А якщо воно колись i було iнакше, то усяка згадка про це вже давно зотлiла, розмаяла на вiтру i зникла. Бо нi Вiнсент, нi Вальтер не були першими, та де! Перед ними були Вiнсент i ще один, чиК iм'я я забув, тодi ще один, потiм другий, чиП iмена я також забув, перед ним -- ще один, я забув i його iм'я, тодi iнший, iменi його я зроду не знав, перед ним був ще один, теж я зроду не знав його iменi, перед ним був такий собi, чиК iм'я Вальтер не мiг пригадати, перед ним ще один, чиК iм'я Вальтер не мiг пригадати, i ще один, чиК iм'я Вальтер також не змiг пригадати, i ще один, чиК iм'я Вальтер також не мiг пригадати, а перед ним той, чиК iм'я Вальтер нiколи не знав, тодi iнший, чиК iм'я Вальтер нiколи не знав, тодi iнший, чиК iм'я навiть Вiнсент не змiг пригадати, перед ним iнший, чиК iм'я навiть Вальтер не змiг пригадати, i ще один, чиК iм'я навiть Вальтер знову не змiг пригадати, до нього був той, чиК iм'я Вiнсент також не змiг пригадати, i ще один, iм'я якого Вiнсент зроду-вiку не знав, i так далi, доки через обмеженiсть людськоП пам'ятi остання згадка не щезла. Так хтось когось завжди витiсняв, хоча "витiсняти", може, й не зовсiм доречне слово, у кожному разi, так як ви мене витiсняКте, так i Ерскiн -- Вальтера, я -- Вiнсента, Вальтер -- того, що я iменi його не пам'ятаю, Вiнсент -- того, чиК iм'я я також забув, i того, чиК iм'я я знову ж таки забув, i того, що я зроду не знав його iменi, i того, чиК iм'я я також забув, i того, чиК iм'я Вальтер не мiг згадати, i iншого, чиК iм'я я нiколи не знав, того, чиК iм'я Вальтер теж не пригадуК, i той, iнший, чиК iм'я Вальтер не пригадуК i чиК iм'я зроду не знав, i той, iм'я котрого Вальтер також не мiг пригадати, той, чиК iм'я забув навiть Вiнсент, i той, чиК iм'я Вальтер зроду не знав, той, чиК iм'я Вiнсент i той не згадав, i той, чиК iм'я навiть Вiнсент не пригадав, бо зроду-вiку не знав його, i так далi, доки остання згадка не щезла внаслiдок марностi людських бажань. Але, якщо покладатися на усну традицiю, яка передаКться ротом за допомогою слiв вiд одного поколiння до наступного або, як це частiше трапляКться, через одне поколiння, то не викликаК сумнiву, що всi служники, пам'ять про яких ще не повнiстю зникла, хоча iмена Пх вже нiхто не пам'ятаК, були або дебелими, кощавими, затурканими, виснаженими, гнилозубими, червонопикими доходягами, або маленькими, опецькуватими, пошарпаними, масними, кривоногими, засаленими, товстозадими череванями. Все це, якщо тiльки, звичайно, раптом не буде доведено, що серед тих, про кого не лишилося жодноП згадки, були не такi, як ми, свiдчить на користь iснуючоП гiпотези, за якою пан Нот несе в собi щось таке, що привертаК до нього людей, яким хочеться бути поруч i дбати про нього, а саме людей двох типiв, i тiльки Пх, тобто, з одного боку, дебелих, кощавих, затурканих, виснажених, пошарпаних, покалiчених, з хворими зубами i великими червоними шнобелями, а з iншого -- маленьких, опецькуватих, затурканих, пошарпаних, масних або соковитих, i кривоногих, з кругленькими задами i черевцями, якi стирчать у рiзнi боки, а якщо поглянути з iншого боку, то можна сказати, що люди цих двох типiв мають у собi щось таке, що штовхаК Пх до пана Нота, примушуК бути поруч iз ним, доглядати за ним, хоча, знову ж таки, не виключено, що якби нам дали змогу як слiд дослiдити кiстяк когось iз тих, невiдомих, вiд кого не те що iменi, але i найменшоП згадки не залишилося, того, скажiмо, чиК iм'я навiть той, чиК iм'я навiть Вiнсент (якщо його саме так звали) нiколи не знав, то хто знаК, може, вiн виявився б абсолютно вiдмiнним типажем i був би нi дебелим, нi маленьким, нi кощавим, нi опецькуватим, нi затурканим, нi пошарпаним, нi виснаженим, нi соковитим, нi гнилозубим, нi череватим, нi червононосим, нi вислозадим, i хто знаК, не виключено, усе може бути. 3 самого початку я знав, що всупереч моПй волi i об'Кктивним потребам, не матиму достатнього часу для подiбних пояснень, однак я вважав, справедливо чи хибно -- то вже iнша справа, за свiй обов'язок не мовчати про це, для того хоча б, щоб ви добре собi затямили: при панi Нотi для повного задоволення його потреб, якщо, кажучи про пана Нота, доречно вживати слово "потреби", завжди К i було не бiльше й не менше, а рiвно два служника, один iз яких завжди, наскiльки ми бачимо, був кощавим i так далi, а iнший -- опецькуватим i тому подiбне, як це було у випадку з вами i Арсеном, пробачте з вами та Ерскiном, нi, то обидва могли бути кощавими i так далi (подивимося, хоча б, на Вальтера та Вiнсента) або гладкими й тому подiбне (вiзьмiть хоча б Ерскiна та мене), але вкрай необхiдно, як свiдчить досвiд, щоб iз двох служникiв, що так ревно, не знаючи втоми, упадають бiля пана Нота, один або другий або обидва були або кощавими i так далi, або гладкими i тому подiбне, правда, якби ми могли мандрувати часом у зворотному напрямку i з такою ж легкiстю, як ми мандруКмо простором, то не виключено, навiть дуже iмовiрно, що ми там могли б надибати двох або менше, якщо й не бiльше, таких служникiв, чоловiка чи жiнку, або як жiнок, так i чоловiкiв, не те, щоб кощавих i так далi, але й не гладких i тому подiбне, якi б гасали, гнанi любов'ю, котра не вiдаК втоми, довкола пана Нота. Але, на жаль, розводитися на подiбнi теми довше, глибше й повнiше, при всьому моКму бажаннi, немаК нiякоП змоги. В рiч не в тiм, що менi бракуК мiсця, нi в якому разi. В не в тiм, що часу забракло, нi, не забракло. Але я вже чую, як вiтерець сновигаК туди-сюди, i в курнику сонний пiвень тривожно скидаКться Але я вже, гадаю, i так усе сказав, аби запалити вогонь у головi вашiй, тепер його не загасить нiщо i нiколи, хiба що цiною неймовiрних зусиль. У менi цей вогонь запалив Вiнсент, у ньому -- Вальтер, а в комусь iншому -- ви, хоча цього й не скажеш, подивившися на вас. Звичайно, всього, що я знаю, я вам не сказав, як людина доброП вдачi, доброП волi, не надто сувора, а навпаки, поблажлива до мрiй середнього вiку, якими колись i я марив, Вiнсент теж не повiдав менi всього свого часу, як i Вальтер Ерскiну, як i iншi iншим, бо саме тут кiнчаКться наша добра вдача, добра воля i наша поблажливiсть до мрiй середнього вiку, якими колись i ми марили, хоча нинi з вуст наших вряди-годи вириваються досить гiркi ба й блюзнiрськi словечки та вирази, а все через те, що нашi знання сильно вiдгонять тим, що так зручно було оголошено невимовним чи пак несказаним, i ось тепер будь-яка спроба вимовити його чи сказати про нього приречена на невдачу, приречена, так, приречена на невдачу. Чому ж тодi я, навiть я, самотньо прогулюючись серед цього казкового гарного саду пiд час потом i кров'ю добутого перепочинку, знову i знову силкуюся сформулювати цю солодку нектароподiбну i -- еге-ге! -- вiд себе додам, непотрiбну i абсолютно марну мудрiсть, яка дiсталася так не просто i якою я сповнений, так би мовити, вiд голови до п'ят, через що я тепер Пм, i п'ю, i вдихаю, i видихаю, i байдикую мудрiше, нiж будь-коли як Тесей, що цiлуК Арiадну, або Арiадна, яка цiлуК Тесея напередоднi кiнця, знову i знову силкуюся сформулювати, i все марно, попри красу краКвида, оселi, зеленого морiжка перед нею, галявини i альтанки, яскравоП днини, i тихого затишку, i погойдування пустотливого вiтру, який з дивовижною мудрiстю колисаК мене взад-вперед серед цих мальовничих принад. Ну, все, що я мiг сказати, або частину того, i гадаю, що то була досить суттКва частина, я щойно сказав i наскiльки дозволяли обставини i моП власнi сили ввiв вас у курс справ. А тепер, упродовж тiКП дiлянки шляху, що лежить мiж вами та мною, вашим порадником буде Ерскiн, який крокуватиме поруч, а далi i до кiнця ви мандруватимете самотужки або в супроводi тiней, i цей шматок, якщо нашi дороги десь у чомусь подiбнi, буде найкращим з усього маршруту, принаймнi не найнуднiшим, хоча в нас нiч западаК так швидко, що ноги не встигають од неП, як слiд перечепитися. А тепер даруйте менi всК, що я мовив не так, i все, що я мовив так, i все, про що я змовчав. До того ж даруйте менi все, що я зробив не так, i все, що зробив гак, i все, що я й не думав робити. В завше про мене думайте, прошу вас - сучi гудзики! - думайте i даруйте, коли що не так, якщо хочете, щоб i вам дарували огрiхи вашi, хоча менi особисто байдуже, подарують менi моП огрiхи чи злостиво плюнуть услiд. Бувайте здоровi. Деякий час його не було, тодi вiн з'явився знову, щоб подивитися на Уота, став боком у дверях, не зводячи очей з Уота, i Уот побачив, як за спиною його попередника вiдчинилися дверi будинку, побачив темнi кущi, а над ними, високо в небi, те, що здалося йому вже ще одним днем. Уот втулився очима в те, що здалося йому вже ще одним днем, i чоловiк, що стояв боком у дверях кухнi i дивився на нього, став двома чоловiками, що стояли боком у двох кухонних дверях i дивилися на нього Уот тим часом взяв свого капелюха i пiднiс його до лампи, щоб вирiшити, чи справдi було те, що вiн побачив у вiдчиненi дверi, вже ще одним днем, чи нi, але поки вiн дивився, то вся ця картина взяла i зникла, не рвучко, нi, але й не м'яко теж. ЏП змахнула, витерла чиясь несуКтна тверда рука. Уот сидiв i не знав, що думати. Потiм вiн розвернувся i пiдтягнув лампу до себе, закрутив гнiт i дмухнув кiлька разiв усередину, доки вогонь не згас. Але вiд цього йому не полегшало анi на крихту. Бо се дiйсно був уже ще один день у далекому нижньому кутi неба, а в кухнi вже ще одного дня ще не було. Але вiн прийде, Уот знав, що вiн прийде, прийде тихо i неквапно, помалу-малу, хоче Уот цього чи нi, перебереться через стiну, посуне у вiкно, спочатку вiн буде сiрого кольору, далi почне яскравiшати, обростаючи все свiтлiшими барвами, поки десь довкола дев'ятоП кухню вщерть не заллК золото, бiлизна та блакить, незамащенi, чистi спалахи свiтла нового дня, нарештi, нового дня, дня, якого нiколи ще не бувало нарештi. II Мiстер Нот був добрим хазяПном, у певному сенсi. Напряму з мiстером Нотом у даний перiод Уот не стикався. В справа не в тiм, що Уот мусив десь напряму стикатися з мiстером Нотом, нi в якому разi. Але вiн гадав, у даний перiод, що прийде такий час, коли вiн матиме прямий контакт з мiстером Нотом, на другому поверсi. Так, вiн гадав, що й його час настане, так само, гадав Уот, як закiнчився для Арсена i щойно почався для Ерскiна. Поки що вiн працював на першому поверсi. Навiть помиП з другого поверху, якi вiн мусив щодня вихлюпувати, передавав йому Ерскiн, спускався кожного ранку сходами i передавав Пх йому у вiдрi. ПомиП з другого поверху можна було б вихлюпувати i без зайвого клопоту, та й взагалi без усякого клопоту там же, на другому поверсi. Але з невiдомих причин нiхто i нiколи цього не робив. Правда й те, що Уот згiдно з iнструкцiями, мав вихлюпувати помиП не так, як вихлюпуються звичайнi помиП, але у садку, до схiд сонця, або на заходi, обережно виливаючи Пх на клумбу з братками, коли надходить Пхнiй час, або на клумбу з трояндами, коли надходить Пхнiй час, або на грядку з селерою, коли надходить ПП час, або у теплицю з помiдорами та iншими овочами, коли надходить Пхнiй час, i так далi, не будь-де, а на городi, на клумбу, в садок, пiд молодi, гiнкi й спраглi овочi, саме тодi, коли тi цього потребують, за винятком, ясне дiло, морозу, снiгу, коли той лежить на грунтi, або калюж пiсля дощу. У цих випадках вiн мусив вихлюпувати помиП на купу гною. Але Уот не був настiльки вже легковажним, щоби повiрити, нiби помиП мiстера Нота не вихлюпуються на другому поверсi (а технiчно це було б набагато простiше) саме з цiКП причини. Нi, таке пояснення висувалося лиш про людське око, так, для годиться. Характер, що подiбнi iнструкцiП не розповсюджувалися на помиП з третього поверху, тобто Уотовi та Ерскiновi помиП. Тут кожен спускав своП помиП власноручно. Ерскiн - своП, Уот - своП, i мiг лити Пх де йому заманеться. Кожному з них, однак, натякнули, що змiшувати своП помиП з помиями другого поверху офiцiйно не заборонено, але вельми не бажано. Отже Уот майже не бачив мiстера Нота. Мiстер Нот дуже рiдко спускався на перший поверх, хiба що коли заходив до Пдальнi попоПсти чи коли перетинав примiщення перед прогулянкою в саду або пiсля неП. Та й Уот на другому поверсi майже не бував, хiба що коли вранцi перед роботою спускався долi по сходах або ввечерi пiдiймався до себе, щоб лягти спати. Уоту не випадало бачити мiстера Нота навiть у Пдальнi, хоча вiн i вiдповiдав за стан Пдальнi i за сервiрування столу для мiстера Нота. Причина цього з'ясуКться, коли дiйде черга до розгляду вельми складноП i делiкатноП справи - приготування Пжi для мiстера Нота. Це однак не означаК, що в цей перiод Уот мiстера Нота не бачив, тому що вiн його поза всяким сумнiвом бачив. Внколи вiн бачив, як той, iдучи зi свого помешкання на другому поверсi до саду або з саду до себе, проминав перший поверх, i в самому саду вiн його добре бачив. Але цi рiдкiснi з'явлення мiстера Нота i те враження, якi вони справляли на Уота, будуть, дасть Бог, детально описанi свого часу. До будинку майже нiхто не заходив. Лучалися, правда, купцi, старцi i перехожi торговцi. Дуже рiдко до них навертався поштар, щирогречний добродiй, що звався Северн, який кохався на танцях i був великий знавець хортiв. Вiн приходив завжди надвечiр, легкою ходою, з собакою, щоб вручити конверт iз рахунком або лист вiд котрогось iз прохачiв. Телефон дзвонив рiдко, а коли дзвонив, то йшлося про неважливi справи, про ремонт крана чи даху, про доставку харчiв, але всi цi питання, щоб не турбувати хазяПна, вирiшував Ерскiн, а iнколи навiть Уот. Мiстер Нот, як здавалося Уоту, нiкого не бачив, нi з ким не розмовляв. Але Уот був достатньо розумний i не робив iз цього нiяких висновкiв. Але цi першi миттКвi враження вiд господарства мiстера Нота, так само, як i незначнi впливи iззовнi, що iнколи позначалися i на ньому, без них, зрештою, неможливе функцiонування жодного господарства, одне слово, всi цi питання ми, сподiваКмося, ще розглянемо нижче й детальнiше i розберемо, якi з них мали для Уота значення i чому, а якi - нi. Зокрема, слiд було б придивитися й щонайпильнiше до садiвника, такого собi мiстера Грейвза, який через чорний хiд двiчi, ба й тричi на день заходив до господи, хоча його поява навряд чи щоб кидала якесь свiтло на мiстера Нота, на Уота або на того ж мiстера Грейвза. Але навiть там, де Уот не бачив нiякого свiтла, навiть тепер, зблизька, навiть iз мiкроскопом, там для iнших воно могло б сяяти дуже яскраво. А от з погляду Уота, чи кидали його стосунки з мiстером Грейвзом або з рибною перекупкою свiтло на мiстера Нота, та й на самого Уота, чи нi? Про це вiн не казав нiчого. Але виключати цього нi в якому разi не можна. Мiстер Нот нiколи, наскiльки Уот мiг судити, не залишав своКП господи. Уот гадав, що, якби мiстер Нот десь вийшов, то вiн, Уот, це обов'язково помiтив би. Але вiн не виключав можливостi того, що мiстер Нот мiг залишити свою господу, хоча вiд цього Уот не робився анi на клепку мудрiший. Але мала iмовiрнiсть того, що, з одного боку, мiстер Нот мiг залишити свою господу, а, з iншого, що подiбний крок мiг пройти поза увагою загалу, здавалося Уоту цiлком слушною. Лише одного разу за весь перiод УотовоП служби на першому поверсi через порiг будинку переступила нога чужинця, себто нога, яка не належала нi мiстеровi Ноту, нi Ерскiну, нi Уоту, бо, як бачив Уот, у маКтку мiстера Нота всi були чужинцями, опрiч самого мiстера Нота i тих, хто в даний перiод служив йому. Таке блискавичне втручання сталося невдовзi по тому, як Уот влаштувався тут. Почувши стукiт, вiн, як i ведеться в подiбних випадках, вiдчинив дверi i побачив перед собою, як вiн збагнув потiм, двох чоловiкiв, одного - похилого, другого - середнього вiку, що стояли, тримаючи один одного пiд ручку. Молодший iз них сказав: - Ми - Голи, батько й син, i ми пройшли пiшки, звернiть на цей факт увагу, весь шлях вiд мiста до вас, щоб направити пiанiно. Вони прийшли вдвох i стояли так, пiд ручку, тому, що батько був слiпий, подiбно до багатьох людей його професiП. Бо, якби батько був зрячий, вiн не тримав би синову руку i не тягав би його з собою на виклики, нi, вiн би дав йому волю, щоб той займався власними справами. Так думав Уот, хоча обличчям своПм батько на слiпця не скидався i поведiнкою теж не скидався, хiба що вiн сильно спирався на руку сина, немов без його пiдтримки не мiг ступити нi кроку. Але це могло бути наслiдком перевтоми або шкутильгання, зумовленого похилим вiком. Уот не помiтив нiяких ознак родинноП подiбностi мiж двома чоловiками, однак вiн знав, що перед ним стоять син i батько, бо вони ж самi допiру про це сказали. А, може, вони лише вiтчим i пасерб. Ми - Голи, вiтчим i пасерб - саме такi слова Пм треба було б сказати. Але вони, i це також цiлком природно, вибрали iншi слова. Хоча вони могли б бути i справжнiми батьком i сином, навiть при такiй повнiй несхожостi, чом би й нi, ще й як могли б. Це ж треба, сказав Уот, щоб мiстеру Голу так пощастило. Завжди маК напохватi сина, з такими манерами, такого щиро вiдданого. Подивившися на те, як вiн стоПть поруч, хоча мiг би спокiйно заробляти грубi грошi деiнде, i зразу згадаКш про традицiйну гiрку долю слiпих музикантiв-направникiв, за яку не грiх як слiд приплатити. Провiвши Пх до музичноП кiмнати i залишивши там, Уот засумнiвався, а чи правильно вiн щойно вчинив. Вiн вiдчував, що все тут гаразд, але не мав певностi. Може, лiпше було б узяти i викишкати Пх геть? Уоту здавалося, що пускати слiд усякого, хто з незворушною мiною вимагаК, щоб його пустили до будинку мiстера Нота, якщо, звичайно, на цей випадок не iснуК протилежних iнструкцiй. Музична кiмната була великим, бiлим, порожнiм покоКм. Пiанiно стояло впритул до самого вiкна. На камiннiй полицi височiла голова та шия з гiпсу, дуже бiла, композитора Букстерхуде. На стiнi, причеплений до гвiздка, немов дохла пташка, висiв раванастрон. Через якийсь час, приготувавши легку закуску, до музичноП кiмнати повернувся Уот з тацею в руках. На його превелике здивування пiанiно направляв мiстер Гол-молодший, а зовсiм не мiстер Гол-старший. Мiстер Гол-старший стояв посерединi кiмнати i, здаКться, слухав. Це однак зовсiм не означаК, подумав Уот, що справжнiй настроювач пiанiно - це мiстер Гол-молодший, а мiстер Гол-старший - це так, бiдний старий слiпець, якого найняли для такоП справи, нi, зовсiм не означаК. Це, либонь, означаК, що мiстер Гол-старший, вiдчуваючи, що недовго йому ще топтати ряст, i прагнучи, щоб синок пiшов його слiдами, квапиться передати йому всi своП навички i секрети, поки ще К час. Доки Уот роззирався, де б йому пристроПти тацю, мiстер Гол-молодший закiнчив роботу. Вiн приладнав кришку до пiанiно, поскладав своП iнструменти i пiдвiвся. Мишi повернулися i все прогризли, сказав вiн. Старий нiчого не вiдповiв. Хоча, може, Уот i не почув. Дев'ять глушителiв лишилося, сказав молодший, i стiльки ж молоточкiв. Але, сподiваюся, не тих самих, сказав старший. Тiльки в одному випадку, сказав молодший. Старий нiчого на це не вiдповiв. Струни посiклися, мов волосся, сказав молодший. Старший нiчого й на це не вiдповiв. Гаплик пiанiну, сказав молодший, це - точно. В направнику також, сказав старший. В пiанiсту також, сказав молодший. Це був чи не головний iз випадкiв, свiдком яких став Уот у раннiй перiод своКП служби у будинку мiстера Нота. У якомусь значеннi вiн нагадував усi iншi неординарнi випадки, якi йому пропонувало життя пiд час служби у мiстера Нота. Про деякi з них, нiчого не додаючи i не вiднiмаючи, мова пiде нижче, а про Деякi - нi. Цей випадок нагадував iншi в тому розумiннi, що вiн продовжувався й пiсля свого завершення, розгортаючись у головi вiд початку до кiнця, знову у мерехтливому перехрещеннi своПх свiтлих i притьмарених епiзодiв, у переходах вiд нiмоти до звуку й вiд звуку до нiмоти, не пропускаючи жодного поруху, жодноП нерухомостi напередоднi всякого руху i пiсля нього, жодного iз прискорень, гальмувань, пiдходiв i вiдходiв, з усiма подробицями, випадковими i ритуальними, нi на крок не вiдступаючи вiд непорушно-примхливих законiв факту, вiд того, як воно було насправдi. Цей випадок нагадував iншi тим, як невiдпорно i владно вiн формував свiй гнучкий, пластилiновий змiст, а потiм, захопившися грою свiтла, звуку, ритму та силових полiв, поступово втрачав усяке, бодай поверхове, найелементарнiше значення. Так i ця сцена в музичнiй кiмнатi за участю родини Голiв невдовзi втратила для Уота всякий зв'язок iз ненаправленим пiанiно, з дивною парочкою, з професiйно-технiчним боком справи i будь-яким змiстом, якщо вона й мала його колись, i перетворилася на суцiльну гру свiтла з тiлами, нерухомостi з рухом, мовчанки зi звуком, однiКП розумовоП гри з iншою. Непевнiсть i крихкiсть зовнiшнього значення сильно вплинули на Уота, i вiн заходився шукати якесь значення рiзних подiй i явищ, пильно вдивлявся у те, як саме цi подiП вiдбувалися i який залишали по собi образ. При цьому його могло о задовольнити й найбiльш примiтивне i найнеймовiрнiше пояснення, бо iз чотирнадцяти-п'ятнадцяти рокiв вiн нiде не бачив нiякого символу, нiчого не тлумачив, а все своК доросле життя скнiв, що правда то правда, серед речей поверхових i, як на нього, то геть однозначних. Дехто бачив спочатку тiло, а потiм кiстяк, iншi спочатку кiстяк, а тодi вже тiло, тi взагалi не бачать кiстяка, а тi - тiла, iзмалку i до останку так i не бачать тiла. Але Уот, хоч що вiн бачив, то бачив одразу, з першого погляду, це йому вистачало, цього було йому достатньо, бiльш нiж достатньо. Вз чотирнадцяти - п'ятнадцяти рокiв вiн, буквально, не зазнавав нiчого такого, про що б, озираючись, не мiг би з чистим сумлiнням сказати: а сталося ось що. Вiн мiг пригадати, без особливого, треба сказати, задоволення, так нiби це було щось буденне, рiзнi яскравi моменти та епiзоди, коли, скажiмо, посеред лiсу перед ним уродився його небiжчик-батько з пiдвернутими вище колiн холошами i зi шкарпетками в руках; коли, вкрай здивований, вiн почув голос, що у надзвичайно брутальних виразах закликав його пiти з дороги i ледве встиг вискочити з-пiд колiс важкого воза, або, коли вiдпливши далеко вiд берега, у човнi, сам на сам iз морем вiдчув десь зовсiм поруч, як квiтне й пахтить смородина; або такий епiзод: стара, делiкатна, шляхетного виховання ледi, словом, безпрограшний варiант з ампутованою вище колiна ногою, жiнка, до якоП вiн частенько, разiв зо три, пiдсокирювався, вiдстiбаК свiй дерев'яний протез i кладе у бiк костур. Не можна сказати, щоб батьковi холошi, наприклад, хотiли прорватися крiзь зовнiшнiй бiк речей i подiй, млявих, сiрих i, очевидно, позбавлених всякого змiсту, або, що батьковi ноги все поривалися зникнути серед своПх кумедних властивостей, нi в якому разi, але рiч у тiм, що батьковi ноги й штани, як вони йому тодi, у лiсi, примарилися i згодом закарбувалися в пам'ятi, таки лишалися саме ногами i штанями, а не чим