ь свою вiчну формулу: "Буття визначаК свiдомiсть..." Це - Пхня iстина, це "новий завiт", з яким вони мають пройти свiт, переорати всю землю, стерти кордони, помiшати всi нацiП в одному струменi чорноП маси потоптаних рабiв, що пустилися берега. "Капiтал" Марксiв... Що це? Тора, Њвангелiя, Аль-Коран чи важiль Архiмеда?.. Якi вони сильнi, цi люди в пенсне iз вдаленим поглядом i фанатизмом iсламу! Горобенко сидiв, скулившись у крiслi, але здавалось, що нi, вiн зовсiм не сидить, вiн тiльки трохи-трохи тримаКться у куточку, на самому кiнцi бiля бильця. Каламар на столi стоПть твердiше, нiж вiн тримаКться в крiслi, ручка з пером край каламаря маК бiльше опертя, нiж вiн. Все навколо до найменших дрiбниць було надто рельКфне, тiльки в самому собi причаПлась сплющена iнтимнiсть. Вона так глибоко зашилась у нутро, що чути шкiру, навiть, здаКться, окремi цятки на нiй, волосся, i ось стирчить палець. Свiй чи чужий?.. Горобенко знову нишком глянув на портрета, i тодi мов чиясь могутня рука погладила по головi i стало цiлком ясно: - Вони мають рацiю... Ти що ж? Може, то просто теревенi - "iсторiя - боротьба класiв"? Нi. Вони ще досить стриманi. Вони просто навдивовижу м'якi до нього. Безперечно - "несталий". Так, так. А чого? Ради кого й чого? Чи ради прадiдiв, що дали КочубеПв, Галаганiв та Юзефовичiв, чи ради вишиваних просвiтян, чи просто вишневих садочкiв, зiрок, квiтоньок i всiКП тоП сухозлотицi, що зветься "нацiональна окремiшнiсть"? Ах, яке це безглуздя, що мiж ним i партiКю може стояти нацiя. Та нацiя, що вигадала тiльки бандуру й плахту! Це справдi нiсенiтниця. Це анекдот. Дверi рiшуче одчинились, i кiмната наповнилась трiскотнею дерев'яних сандалiв. Парткомiвський кур'Кр мовчки розкрив папку, понишпорив у паперах i передав Горобенковi повiдомлення. - Просили тiльки, щоб скорiше. На пiдлозi знову щось зарипiло, тьопнуло i, мов калатало, застукотiло по коридору. Горобенко пильно глянув на сiру кур'Крову сорочку, що переступала порiг, i прочитав: "Одержавши це, негайно прийдiть до повiтпарткому". Повiдомлення було звичайне, навiть шаблонове, але чогось одразу стало турботно. Може, лячно? Нi, нi. Просто трохи неприКмно, бо значить К якась справа до нього. Саме - до нього. З-помiж усього партiйного колективу Горобенко маК на який час стати цiлком виразний, так би мовити - опуклий, вiн маК продемонструвати себе перед розумними, але гострими очима секретаря КричеКва i взагалi партiйними верхами. Це значить знову почувати себе внутрiшньо наструнченим, знати, що КричеКвi шкельця перед очима дивляться глибоко, дивляться спецiально, дивляться на нього. Взагалi самий факт парткомiвського повiдомлення свiдчить про те, що К другий факт. Який? Добрий чи злий? Проте вiд парткому немаК чого сподiватись приКмних новин. Горобенко пiшов до парткому хутко. З такою порожньою похапливiстю ходять тiльки тi люди, що хочуть якнайскорше дiзнатись про халепу й позбутись ПП. Ось стоптанi схiдцi, залiзнi поруччя колишнього готелю, коридор, плакати, оргiнстр, агiтпроп, ще якiсь дверi, на лутцi двоК з рушницями лузають насiння. I - дверi до КричеКва... КричеКв разом iз Попельначенком схилились над дрiбно писаним папером. КричеКв не одразу пiдвiв голову, а пiдвiвши, кинув недбало: "Зачекайте хвилину" i знову заходився водити сухим пером понад рядками. Горобенко стомленими кроками пiдiйшов до столу. Потiм обiперся об нього рукою, але зараз же одняв руку й одсунув на потилицю кашкета. Тепер тiльки вiн вiдчув утому. Була задуха, чути було, як вiд швидкоП ходи й сходiв калатало пiд сорочкою серце, i очам нiде було спочити на безкiнечних, однотонних дiаграмах i постiйних портретах, що трохи де-не-де затуляли сiрi стiни. Через портрети й дiаграми утома вiдчувалась бiльше. Взагалi вiн зморився. Мабуть, можна зморитись жити? Очевидно, можна? Тодi ж у чому тiльки спочинок?.. Але... Горобенко похопився, швидко одiйшов вiд стола й сiв на першого стiльця. "Чому я одразу не сiв? Ну, звiсно: перед секретарем стояв - "начальство". Це правду хтось сказав: "Щось К лакейського в психiцi кожного украПнця!.." Попельначенко встав, а КричеКв повернувся до Горобенка: - Так ось у чому рiч, товаришу. Група мiсцевоП украПнськоП iнтелiгенцiП просить дозволити Пй видавати безпартiйний журнал. УкраПнський, розумiКться. Там i заява Пхня лежить... Горобенко присунув ближче до столу свого стiльця. - Ви, звичайно, розумiКте, що ми в цьому негаразд компетентнi. Отже - ваша думка як украПнця? Попельначенко закурив цигарку й засунув у кишенi жовтоП шкуратянки своП худi, кiстлявi руки. КричеКв одсунув набiк папери, поправив на переднiссi пенсне й одкинув голову на бильце фотеля. - Так ось. Ми слухаКмо вас. Горобенко подивився на кричеКвськi шкельця i для чогось узяв зi столу преса. Вiн тричi покрутнув його за держальце i знову поставив на старе мiсце. I тодi стало до смiшного ясно: вони "слухають". Прекрасно. Але це занадто вже наПвно. Занадто. Невже вони думають, що я не розумiю, до чого це? Просто заманулось Пм ще раз переконатися, оскiльки правильне було оте анкетне "як комунiст-бiльшовик - несталий". Гаразд. Кость Горобенко зморщив чоло, схрестив на грудях руки й спокiйно сказав: - На мiй погляд, безперечно, нiякого дозволу не давати. КричеКв пiдвiв трохи брови, нiби здивувався, й перепитав: - Ви гадаКте, що не треба давати? - Безумовно. Бо всякий такий журнал буде фактично... Попельначенко саркастично скосив блiдi губи й перебив: - А я - так дав би Пм дозвола. Хай друкують... Попельначенко широкими, розмашистими кроками пiдiйшов до Горобенка й по-панiбратськи хляснув долонею по плечу: - Чудак ти, Пй-богу, Горобенко! Там же пiдписались усi тi, що в "Просвiтi" були, пам'ятаКш: Ковганюк, Придорожний, агроном отой патлатий - як його - Педашенко, чи що? Ти ж мусиш пiддержати! Якого ж чорта... Горобенко зашарiвся, знову крутнув преса, але, повернувшись до КричеКва, твердо сказав: - Якщо кому К охота пiддержувати легальну петлюрiвщину - що ж, прошу. Я ж особисто утримуюсь. Попельначенко, лукаво прищуливши очi, поглядав на Горобенка й посмiхався. КричеКв кивнув головою на _знак, що офiцiйне вже закiнчилось, i знову схилився над паперами. - Ми вiзьмемо на увагу вашу думку, товаришу Горобенко. Ви, очевидцо, маКте рацiю. КричеКв перегорнув сторiнку i взяв у руки перо. Нiби глухий вiдгук якоПсь похвали чи просто виправдання зачулось Горобенковi в останнiх КричеКвих словах, але вiн зараз же це обiрвав у самому собi й рiзко повернувся до дверей. - Всього!.. Попельначенко, спершись колiном на стiльця, насмiшкувато з-пiд лоба дивився йому вслiд. V На стiльцi коло самого лiжка блимав каганець, але читати при ньому було не можна. Кость Горобенко незадоволено пустив долу газету й протер кулаком натомленi вiд напруження, почервонiлi очi. В усiй кiмнатi сиротливо яснiла тiльки невеличка смужка вогню - нужденне полум'ячко вiд каганця, а навколо немов побралась за безлiч чорних рук i щiльно згрудилась навкруги полум'я густа, волохата тиша. Десь тiльки вгорi, на потемнiлiй закуренiй стелi, повисла незграбна тiнь вiд стiльця i тьмяно поблискували дверi. Горобенко повернувся на лiжку до каганця й поправив пiд головою замусолену подушку. Каганець тихо горiв. Iнодi його вогник несподiвано вихилявся набiк, нервувався, починав тупцювати i знову заспокоювався. Горобенко дивився на нього, а маленький вогник розтоплював йому вироблену вже в партiП прихованiсть i сторожкiсть, навiював несподiванi думки, зазирав у саму душу i викликав на щирiсть. За стiною раптом зарепетувала Параска Федотiвна й розлягся хрипкий, п'яний голос ПП Митька. - Чорт, дьявол, комунiст, анархiст, всьо равно! Закрутiлi: ревком, продком, совКт, а жистi - нКт! ПонiмаКш: била Росiя во-о какая, во! А тяпКр, махонькая-махонькая. А я спрашиваю почему? Ти мнК говорi - почему?! Параска Федотiвна вилаялась i, протяжно завиваючи, заплакала. Потiм заторохкотiв дзиглик, певно, Митька хотiв устати, i з трiском задережчало на пiдлозi розбите шкло. З кiмнати долетiло шамотiння й осатанiлi крики Параски Федотiвни. Але Горобенко звик уже за кiлька мiсяцiв до тих сцен. Стуки й крики перелiтали через стiну, доскакували до його вух, але далi не потрапляли. Каганець згустив Горобенкову самотнiсть у кiмнатi i засвiтив затаКний куточок у безкiнечних коридорах душi. I ось виплили останнi днi, i та позавчорашня авдiКнцiя в парткомi i саркастична, зла усмiшка Попельначенка. Горобенко ворухнувся, наче хтось доторкнувся холодним до голого тiла, i в грудях защемiло обурення. Стало бiльше, навiть нiж тодi, кривдно. Треба конче зробити щось. Треба рiшуче покласти цьому край. Допускати, щоб якийсь Попельначенко, хлопчисько, власне, мiг дозволити собi такi жарти, як тодi! Просто знущатися! Ну, що ж з того, що вiн був у "Просвiтi" i цi всякi Ковганюки та Педашенки добирають легального способу животiти? Плювать би вiн хотiв на них!.. Горобенко повернувся горiлиць i поклав пiд потилицю руки. I в цю мить виринув зрадливий спогад. Цей же Ковганюк переховував його, ризикуючи, в своПй хатi, коли Горобенка шукали денiкiнцi. А з Педашенком вони разом утворили фiлiю Нацiонального союзу й заарештували повiтового гетьманського старосту. А з Придорожнiм... Цi навiснi згадки, як краплi живого срiбла, чiплялись одна одноП й виростали у велику кулю, що пiдступала ближче й ближче, одсовувала сьогоднiшнК, розмальовувала у якiсь занадто фантастичнi i, признатись, гарнi, приКмнi, близькi картини, позаторiшнК - i знову муляло всерединi. - Сумлiння?.. Га? Горобенко одкинув ковдру й спустив iз лiжка на долiвку ноги. Вiн iз хвилину слухав гомiн унутрiшнiх голосiв, придивлявся до ПхньоП боротьби i... - аж здивувався. Тихенько, манiвцями, iз закамаркiв пiдсвiдомостi вилiзла ця знайома, здаКться, давним-давно вже думка. Ну, так, це давно вже вiн вирiшив, тiльки чомусь не мiг досi голосно сказати: - Треба вбити... Мушу, власне, не вбити, а розстрiляти. I тодi, коли перед очима з'явиться Пхня кров, коли ця кров розстрiляних повстанцiв, куркульнi, спекулянтiв, заручникiв i безлiчi усяких категорiй, що зведенi до одного знаменника - контрреволюцiя, хоч раз, Кдиний тiльки раз впаде, як то кажуть, на мою голову, заляпаК руки, тодi - всьому цьому кiнець. Тодi Рубiкон буде перейдено. Тодi я буду цiлком вiльний. Тодi смiливо й одверто, без жодних вагань i сумнiвiв можна буде сказати самому собi: я - бiльшовик... Горобенко тремтячими руками скрутив похапливо цигарку i пройшовся по кiмнатi. На стiнi з'явилась крива, величезна тiнь, i перед босими кроками поступилась тиша й морок. Горобенко пожадливо втягнув перший струмiнь диму i зненацька здалось, що в кiмнатi пояснiшало. Вогник несамовито пiдстрибував на каганцi, й ось-ось нiби перетнеться його жовтенький мотузок, але думка мiцно держиться голови i, як крiт, углиблюКться далi. Так, так - треба кiлькох крапель кровi на землi. Це вона тiльки змиК все. Тодi все буде можна i на все тодi плювать. Тiльки - раз! Там, на селi, серед тихих традицiйних садочкiв i бiлих хат, отих усяких "квiтоньок", у спецi й потi з пилом, уболоченими руками - розстрiляти... Важно - хоч раз. I нiкого iншого (це найголовнiше) - як повстанця. Так. Отого самого впертого селюка, що в сутiнках полтавськоП дiброви вимрiяв "самостiйну" i почепив на розкуйовджене, брудне волосся червоного шлика! Горобенко давно вже ходив по кiмнатi з кутка в куток. Все, що було досi нерозгаданою перешкодою, тепер стало цiлком ясне, майже розплановане. Тепер було зрозумiло, що ранiш завсiди заважало. Тепер не буде вже жодних хитань. Тепер треба просто йти до того. Треба здiйснити те, що народилось зараз, що невпинно росте й вимагаК виходу. Горобенко зупинився на серединi кiмнати. Було душно. Вiн пiдiйшов вiдчинити вiкно й побачив, що надворi вже благословлялось на свiт. Крiзь спокiйне гiлля дерев видно було сiру покрiвлю неба. Горобенко лунко одчинив вiкно, i в кiмнату влетiло перше, непевне ще щебетання якоПсь птицi. У кутку, коло лiжка, догорав чужий, непотрiбний уже каганець. Горобенко сильно дмухнув на нього i, заспокоКний, лiг спати. VI _ Цiлий тиждень Кость Горобенко реквiзовував. Майже щоранку вiн забiгав до наросвiти по ордера, перебiгав через вулицю до вiддiлу працi брати мобiлiзованого биндюжника й кiлькох вантажникiв, а потiм починалась сама операцiя. Величезний, незграбний вiз, що допiру возив борошно, зупинявся несподiвано перед парадним ходом. Бiлi вiд борошна й крейди вантажники помалу злазили з воза й розташовувались на парадних схiдцях покурити, а Горобенко пiдходив до дверей i енергiйно тричi стукав. За хвилину-двi дверi обережно одчиняла стурбована хазяйська рука, а Горобенко рiшуче переступав порога й подавав ордера. - Я маю у вас реквiзувати пiанiно. Прошу провести мене... Хазяйськi руки нерiшуче брали ордера i, не читаючи його, тупо дивились на розляпану печать, несмiливо перебiгали на Горобенкове обличчя й вагались ступити крока. Горобенко, мiцно стиснувши рота, який час дивився пильно в хазяйськi очi, а потiм переступав з ноги на ногу й холодно вимовляв: - Менi нiколи. Люди надворi ждуть. Прошу, будь ласка, не затримуйте нас... Вiн повертав голову до вулицi й голосно гукав: - Ану, товаришi, готовсь. Вантажники, перевалюючись по-качиному на дужих ногах, флегматичне, мов до комори, заходили до кiмнат, i з ними разом кiмнати сповнювались незвичайним шумом. Горобенко, не чекаючи хазяйськоП вiдповiдi, простував сам поперед вантажникiв до покоПв i, шукаючи пiанiно, нишпорив очима по кiмнатах. Тодi хазяйська постать оговтувалась, Пй трохи нiби повертало дар голосу, й вона, заПкаючись, перелякано починала звичайну словесну тяганину: - Власне, це пiанiно... Воно, бачите, в нас не для розваг... Донька вчиться грати, прекрасний слух... Я сам працюю в статбюро... Я просив би, товаришу, чи не можна якось би це... Цi вiчнi драматичнi прелюдiП страшенно дратували Горобенка. Вiн спiшно перебивав хазяйськi слова: - Ордера читали? Кiнчено. Про що тут говорити! Вiн перший кидався до пiанiно, розчищаючи собi дорогу вiд стiльцiв, столикiв та крiселок, приймав iз пiанiно, як У себе в господi, якiсь портрети, кiлька книжок i одсував пiанiно з насадженого мiсця, де воно покоПлось протягом довгих спокiйних рокiв. Кiмнату наповнювали переляканi, розпучливi обличчя членiв хазяйськоП родини, але Горобенко намагався на них не дивитись. - Ану, товаришу, пiдсобiть... з правого боку заходьте... Ну, разом! Ще раз... Тихше, тихше! Обережно... Горобенко чув, як хрущали заломленi в безвихiднiй тузi чиПсь дiвочi пальцi, вiдчував, що хазяйськi вуста намагаються й нiяк не вiдважаться ще щось сказати, але вiн зосередковано й старанно допомагав вантажникам витягати з кiмнати пiанiно, немов, крiм них, тут не було бiльше нiкого. Пiанiно неохоче подавалось вiд свого рiдного мiсця, воно сердито гуло, чiплялось за крiселка, двiрок, наче благало Пх утримати його, не пустити з дому, i за його глухим, похоронним гулом позаду розтиналися невiльнi розкоти жiночого плачу, безпораднi благання й приглушенi прокльони. Хазяйська постать, запобiгливо одсуваючи перед вантажниками меблi, бiгла одчинити широко зовнiшнi дверi, щоб якось, бува, не стукнути пiанiно, й на ходу щось просила в Горобенка. Цi кривi хазяйськi ноги й зiгнута спина не хотiли вiрити, що пiанiно так-таки серйозно вивозять назовсiм, вони намагались себе переконати, що це тiльки для чогось пересувають його з мiсця на мiсце, що треба лише сказати якесь слово i все можна буде полагодити, все буде, як i було. Але цього слова хазяйськi вуста нiяк не могли добрати. Воно, грубезне, перетворилось десь у головi, але прибрати конкретноП форми не могло. Через те тремтячi губи мимрили якусь недоладну нiсенiтницю, а руки шугали в повiтрi, щоб у разi потреби зразу ж допомогти цим брудним, вайлуватим гостям. Коли пiанiно вмощували вже на возi й зашморгували мотузами, Горобенко звичайно обертався до парадних дверей i мовби безкровним голосом кидав, не дивлячись у лице: - Якщо К якiсь там скарги й узагалi невдоволення, - можете звертатись до наросвiти або РКI... Потiм вiн голосно казав до биндюжника: - Рушай! Легше тiльки там на каменях, - i йшов. Вiн повертався певною, твердою ходою до своКП постiйноП працi в радпрофi, але дорогою йому ввижались йолопська, спантеличена фiзiономiя хазяПна, червоне, мокре вiд слiз, заплакане обличчя доньки, пащекування гладкоП мамашi... Вiн намагався уявити собi до деталей атмосферу осиротiлого пiсля пiанiно дому, малював собi розпуку й горе допiру покинутих мiщан - i це давало йому якусь злiсну втiху. Вiн пригадував тi знайомi родини, де ще не знати як уцiлiли пiанiно та роялi, й розплановував дальнiшi реквiзицiП. Вiн не тiльки користувався з ордерiв наросвiти, але сам штовхав наросвiту на новi реквiзицiП. Вiн якимось способом дiставав адреси реКстрованих i нереКстрованих пiанiно, збудив питання реквiзувати приватнi колекцiП книжок, i цiлий тиждень рипiли по центру мiста навантаженi вози. Прекраснi дубовi столи для письма, книги в дорогих палiтурках, шафи, чорнi жалобнi пiанiно - все це вивозилось iз поважних кабiнетiв, затишних вiталень i торохкотiло по зiпсованому бруку до якогось будинку з голими, поколупаними стiнами, серед яких незримий павук сотав брудну сiтку глухоП пустки. Пiанiно одразу перевозили за призначенням - до клубу, дитячих будинкiв, шкiл, навiть один концертовий рояль для чогось потрапив до бiблiотеки. Столи до письма й шафи теж находили собi притулок по рiзних канцелярiях, вiддiлах та секцiях. Але з книгами було далеко гiрше, Пх безсистемне кидали на пiдлогу одноП з порожнiх кiмнат Нардому i тут, на запльованих дошках, безлiч назв з рiзних полюсiв знання, науки й мистецтва находили собi дрвгий спочинок. Вони грубими покладами розлiзались завширшки й завдовжки всiКП кiмнати, нижнi шари вкривались тлiнним порохом, а над ними росли вгору новi й новi. I отак день при днi кiмната все бiльше й бiльше скидалась на незариту братську могилу. В чотирьох стiнах з великими брудними плямами вiд вогкостi потонула разом iз книжками вигнана з життя тиша. Притаманний окремим родинам i людям запах, одноманiтнiсть i безтурботнiсть повiтових домiв, де читали щодня коло самовару "Южный Край", передплачували "Ниву" й шанували Пушкiна з Гоголем, засушенi, як гербарiй, думки статечних кабiнетiв, Мопассановi ласощi колишнiх гiмназисток - все це знесене повiнню, коли горобиноП ночi прорвало греблi й загати - все це прибилось сюди. Здавалось, що в книжках усi зневiрились. Нi з партiйних, нi з обивателiв нiхто не приходив сюди, нiхто не перегортав книжки. Џх вiльно було б розкрасти мало не половину, тягати додому цiлими купами, але охочих на це не було. Навiть бiблiотечнi службовцi, незважаючи на наказ, тiльки один раз прийшли й про око захопили до книгозбiрень кiлька книжок. Один тiльки Кость Горобенко заходив до цiКП кiмнати i, як трунар, просиджував серед паперових трупiв цiлими годинами. Цi книги, наче фамiльний маКток - колишнього пана, вабили Горобенка до себе. Коли вiн заходив сюди, вiн перше сторожко прислухався коло дверей, чи не йде хто назирцi, потiм помалу зачиняв дверi, замикав на гачок i тодi вже зашивався в саму книжкову гущу. Вiн брав у руки окремi томи, грубезнi збiрники журналiв i перегортав сторiнки. Iнколи вiн зупинявся на якомусь випадковому мiсцi, що раптом з незнаних причин привернуло його увагу, й починав читати. Читав вiн довго, немов за iнерцiКю, його очi перебiгали сторiнку за сторiнкою, аж поки не густiшав у кiмнатi присмерк i не стомлювались очi. Тодi вiн одсував прочитане й роздивлявся iлюстрацiП журналiв. З-пiд старих, пожовклих, де-не-де заляпаних кавою сторiнок, таких знайомих iз далекого дитинства - "Родины", "Вокруг света", "Нивы", випливали спогади. Вони асоцiювали з безлiччю днiв, таких затишних i запашних. Цi журнали немов щоденник. НаПвнi, трохи дурнуватi, але такi простi, такi близькi, такi своП, як те все, що було, що вже нiколи, нiколи не вернеться. На такi ж самi малюнки дивився покiйний батько, дивилась мати, що невiдомо де тепер, як i чому живе ще й досi, дивився, нарештi, вiн сам. Дивився тодi, коли амплiтуда життя вимiрювалась гiмназiяльним табелем, коли життя бiгло певно, безтурботно й весело, як санки пiсля порошi... Горобенко допiзна роздивлявся журнали, i серед пороху книжок тихо, без каяття, без самосуду ятрились його дитячi спогади. Одного вечора, покидаючи кiмнату, вiн з острахом згадав, що все ж таки рано чи пiзно, а книжок тут не стане. Прийде час, i Пх розтягнуть по бiблiотеках, рознесуть по школах, розкрадуть - хiба може що вцiлiти вiд цiКП "загальноП руПни", вiд того велетенського незримого плуга, що вперто оре останнi облоги минулого!.. I стало боляче за книжки. Це ж вони - останнК "речове", що трiсками перелетiло через пiну, уступи й хвилi порогiв революцiП. Це ж вони тiльки можуть потаКнцi, в чотирьох стiнах похмуроП, вогкоП кiмнати розповiсти так багато, багато! Тiльки вони... Горобенковi несвiдомо хотiлося якомога довшК вдержати книжки в Нардомi. Вiн не нагадував про них нiкому, а тiльки старанно привозив до цього капища все новi й новi. Позавчора вiн повiсив на дверях власного замка, а сьогоднi, крiм того, пiдпер дверi лавою. VII Уже сутенiло, коли Горобенко повернувся додому. Вiн хутко роззувся, швиргонув у куток бруднi чоботи i тiльки-но хотiв розтягнутись на лiжку, як у дверi постукали. - Увiйдiть. Хто там? Дверi тихенько одчинила Параска Федотiвна, а за нею з вечiрнього присмерку виглянула чиясь сива голова. - IздКся до вас прийшли, - вона знову зникла за дверима, щоб дати пройти до кiмнати сивiй головi. - Пожалуйте, вони вдома сiчас... Кость Горобенко накинув френча й ступив до дверей. - Можна? Спасибi, спасибi... Дозвольте, Костянтине Петровичу, до вас з проханням... Впiзнали мене? Я, бачите, до вас у однiй справi... Кость не впiзнав його одразу. В сивому, розкучманому волоссi, в перев'язанiй носовою хусткою щоцi i, нарештi, в похиленiй наперед, якiйсь занадто нужденнiй, мало не жебрачiй, постатi - його годi було впiзнати. Кость присунув йому дзиглика й хватькома глянув у лице. - Прошу сiдати. - Спасибi, спасибi... - Його спина зiгнулась ще бiльше, здавалось, вiд неП ось-ось одваляться руки, покотиться геть собi голова, i його ноги полохливо затупцяли на одному мiсцi, коли вiн грузько сiв, пiдмощуючи пiд себе старе пальто. - Захворiв, знаКте: зуби й печiнка... Ви менi вибачте, що я вас, Костянтине Петровичу... Горобенко пiдозрiло нашорошився. Чого прийшов цей колишнiй купець, брат того вихреста-купця, що держав його рiдну тiтку? Вiн так само вихрест i, очевидно, така ж наволоч, як i той. - Так тут, Костянтине Петровичу, одне дiло, але... Горобенка неприКмно вразило це величання по батьковi. Ранiш, коли вiн зустрiчався з ним ще гiмназистом раз на рiк у тiтки на iменинах, цей купець кидав йому з милостi два-три слова, називаючи тiльки Костиком. ПiдлабузнюКться тепер чогось... I Горобенко нашорошився ще бiльше. Вiн з прихованою огидою подивився на дране, зовсiм непотрiбне влiтi пальто його, тремтячi скарлюченi пальцi й сухо промовив: - Я вас слухаю, прошу. - А ви все ще й досi - по-украПнському... Пам'ятаю, як ви колись у Варвари МиколаПвни декламували Шевченка... "Б'ють пороги" чи як воно?.. хе-хе... - Старий запобiгливо засмiявся штучним дрiбненьким смiшком, i це вже зовсiм розсердило Горобенка. Цю родичiвську фамiльярнiсть i всякi там спогади треба вивести. Вiн рiзко перетнув його смiшок: - Це ви облиште. I Варвара МиколаПвна зовсiм нi до чого. Що, власне, вам вiд мене треба? Горобенко запустив розчепiренi пальцi в чуба й рiшуче подивився старому в вiчi. Але старий зволiкав. Вiн усiма способами хотiв вiдтягнути те найголовнiше, по що вiн прийшов сюди, до цього проклятого усiма порядними людьми мiста, бiльшовика, який колись був звичайним, тихим гiмназистиком. Старому хотiлось зробити якусь словесну пiдготовку, розм'якшити шкiряне серце комунiста, показати йому всi дiрки свого убозтва, довести йому, що вiн тепер уже не купець, а такий самий пролетарiй, як i всi, спробувати ще бренькнути на родичiвськiй струнi - допомагають же iншi комiсари своПм родичам вiд усяких реквiзицiй та вселень. Старий злякано проковтнув останню трель смiшка й засiпався на стiльцi. Потiм винувато й принизливо, як собака перед ударом хазяйського нагая, розтягнув на зморщеному лицi лагiдну усмiшку: - Вибачте, вибачте, Костянтине Петровичу... Це так якось к слову прийшло, минулi часи, знаКте, згадалось... Все воно ще, здаКться, так недавно було... i тьотя ваша, батько... Вiд столу, що бiля вiкна, зачувся грубий нетерплячий Горобенкiв голос: - Я не маю часу вас довго слухати, кажiть про дiло. Старий зовсiм розгубився й з одчаю раптом просто, без манiвцiв i натякiв перейшов до самоП сутi. Горобенко, схилившись головою до столу, нетерпляче дивився з-пiд краю долонi на перев'язану щоку. А старий уже жестикулював руками i верз таку знайому вже й остогидлу мороку про пiанiно. Ага, в нього реквiзувала наросвiта пiанiно? Прекрасно. Так i треба. Вiн, розумiКться, хоче, щоб пiанiно повернули назад. Його Оля в консерваторiю хотiла колись поступити. Звiсно, звiсно... Вiн просить, щоб Кость, власне, оцей солодкий на його вустах - "Костянтин Петрович", поклопотався за нього в наросвiтi... Вiн же комунiст i дарма що далекий, а все ж таки й родич йому. Так, так. Вiн благаК пожалiти його: це ж пiанiно - остання втiха. Дещо з речей забрали в них, дещо довелось попродати, щоб якось жити далi, а пiанiно - Олечка ж так чудово граК... Голос старого тремтiв i зворушливо хрипiв; коли б не присмерк, що майже зовсiм заволiк усю кiмнату, то, певно, на його очах можна було б побачити сльози. На мить щось схоже на жалiсть заворушилось Горобенковi в грудях, але зараз же це згасло й перейшло на ще бiльше обурення. Вiн устав, поклав долоню на стiл i категорично промовив: - Ви надаремно все це менi кажете. Пiанiно одiбрано у вас правильно. Iнакше й не могло бути. Я так само зробив би на мiсцi наросвiти. Старий трiпонувся на стiльцi й похапцем, оскiльки це дозволяли йому кволi, скарлюченi ноги, встав i собi. - Костянтине Петровичу! Я вас прошу! Будьте ласкавi!.. Простiть... Вiд цього останнього "простiть" Кость зашарiвся. "Простiть"? За що? За те, що сволочi наживались ранiш. По Нижнiх Новгородах, Казанях та Харковах вештались з ярмарку на ярмарок, щоб зайвого карбованця вилупити! Може, "простiть" - за гордовиту тiтку, що воло одростила на вихрестових баришах? Або за приниженого плазуна батька, що нишком мрiяв, мабуть, зрiвнятись iз сестрою в достатках? За це - "простiть"? Горобенко засунув у кишенi штанiв руки й широко розставив босi ноги. - Невже, громадянине Полтавський, - вiн умисно уникнув iменi та по батьковi i "громадянине" сказав поволi, з притиском - невже ви справдi гадаКте, що я буду боронити буржуазiю, хоч би навiть i родичiв мого батька? - Ну, яка там "буржуазiя"! Ви ж самi бачите, як нам тепер приходиться... - Старий похопився й знову пустив у голосi сльозу: - Костянтине Петровичу, ви вже допоможiть нам... - Кажу вам рiшуче, що цього нiколи не може бути. РозумiКте? Я - комунiст! Невже ви цього не знали?.. Старий подався наперед, i простер до Горобенка руки. - Я розумiю, звичайно... Ви переконанi... За iдею свою, так би мовити... Але... Старий запнувся, сьорбнув носом повiтря й прудко полiз до кишенi, намацуючи по шву пальта своПми тремтячими пальцями туди дорогу. Горобенко здригнув i вiд несподiванки аж ступив назад. "Хоче дати грошi?! Хабара?.." Вiн майже крикнув: - Слухайте, вийдiть, будь ласка, з моКП квартири. I взагалi раз i назавжди прошу вас припинити цi вiзити. Для розмов К установа... Старий видобув iз кишенi брудну, засякану носову хусточку й витер нею заплаканi очi. Потiм мовчки, лунко стукаючи своПми шкарбунами по пiдлозi, вiн вийшов, зiгнутий, iз кiмнати. Перше нiж вiн доплентався до порога, в коридорi за дверима щось рипнуло й зашурхотiло. То поспiшала до себе Параска Федотiвна, що пожадливо, затаПвши дихання, пiдслуховувала коло дверей Пхню розмову. VIII Секретар наросiти занадто ввiчливо схилився до завiдувачевого крiсла й поклав на стiл протоколи. Вiн зробив це так тихенько й обережно, нiби боявся, що протоколи можуть розсипатись, як той цяцьковий, картковий будинок. - Прошу, Iване Йосиповичу... Це все засiдання педради.. Ви, пробачте, - вони ще росiйською мовою, але, знаКте... Голос у секретаря набрав тону iнтимностi i сходив до нашiптування: "Цей наш педтехнiкум - взагалi того... Його доведеться пiдтягнути. Старий елемент усе залишився, специ..." - Секретар на виправдання педтехнiкуму розвiв долонями i скорчив гримасу. Iван Радченко неохайно почав листати протоколи, не помiчаючи секретаревого старання. Вiн хутко бiгав по рядках своПми прищуленими короткозорими очима, i за кожною сторiнкою з його великого рота вилiтали гомiнкi зауваження. - ...Буза!... Яке може бути "матерiальне становище педагогiв" на засiданнi педради?!. I знов ось наливають... А це що?.. Що за К-р-р-р-унда?! Радченкiв голос неприКмно трiщав у вухах i заповнював усю кiмнату, нiби в примiщеннi хтось роздирав надвоК сухi сосновi плахи. Радченко швиргонув набiк останнiй протокол i взяв олiвця; потiм раптом стукнув кулаком по столу i, не обертаючись до секретаря, запитав: - Да... чуть не забув. А якою мовою викладають в технiкумi? Секретар переступив з ноги на ногу й побожно взяв у руки останнiй протокол. - Це в них, бачите, Iване Йосиповичу, взагалi не унормовано ще. НемаК певноП установки. Я ще товаришевi Кудрявцеву, як вiн завiдував у нас, казав, що Ханова треба убрати... Вiн узагалi зовсiм не на мiсцi, а до того ж... Радченко грубо перебив: - Я питаю - якою мовою викладають? - i здивовано глянув на секретаря сiрими, водявими очима. Секретар зупинився на пiвсловi, але зараз же опам'ятався й притихлим голосом вiдповiв: - Дехто з педагогiв - украПнською, а iншi ще й досi - росiйською. Радченко схопив телефонну рурку й кинув секретаревi: - Напишiть наказа: з нового академiчного року до обiду всiм педагогам викладати лекцiП по-украПнському, а пiсля обiду - по-росiйському... Ясно? Кiнчено!.. Товаришко! 1-15... Орiнстр? Слушай, Семьонов, у тебя, кажется, Ксть... Секретар зiбрав протоколи й запитав несмiливо в Радченка: - Може, краще написати, щоб усi по-украПнському? Џх узагалi треба нажать... Радченко сердито подивився на секретаря, але нiчого не _вiдповiв i бурмотiв собi в рурку далi. Секретар пiд тим поглядом зiв'яв i навшпиньки вийшов iз кабiнету. Горобенко уважно вивчав Радченкове обличчя. Це обличчя жваво мiнилось - брови, очi, рот, пiдборiддя й навiть волосся з вухами ввесь час рухались, i через це здавалось, що перед Радченком - не телефонна рурка, а тут збоку з ним сперечаКться жива людина, або в iншому разi - це говорить сам iз собою небезпечний божевiльний. Це не подобалось Горобенковi, але вiн ще пильнiше почав удивлятись у Радченкове обличчя: "Що за один цей Радченко?" Це питання виринуло зовсiм нелогiчно, бо Горобенко з чуток уже знав дещо про нього. Його прислано сюди з губернiП, де вiн мав, здаКться, якiсь зв'язки, приятелiв i друзiв. Радченко - з колишнiх боротьбистiв, i очевидно, що пiсля лiквiдацiП боротьбизму для нього зникли всякi нацiональнi упередження. Вiн маК свою притаманну рису - скрiзь i завжди зчиняти галас. Ще що? Його звичка без церемонiй нишпорити в чужих паперах i занадто голосно говорити видаК його за людину незалежну i таки досить нахабну. Чого саме вiн опинився в повiтовiй глушинi - того нiхто не знаК. Партiйний середняк поставився до нього запобiгливо, але обережно. Радченком перестали безпосередньо цiкавитись, його втягнули в колегiю мiсцевих "Известий - Вiстей Уездного Парткома, Исполкома й Профсовета", призначили на завнаросвiти, призвичаПлись не зважати на рипи й трiск його голосу, i тiльки на партзборах, коли Радченко виступав iз словом, до президiП йшли записки - додержуватись регламенту. Радченко ще тiльки тиждень в органiзацiП, але вiн став уже "свiй" зо всiма його хибами, негативами й позитивами. А проте це все, власне кажучи, не так важливо. Њ друге щось. Горобенко пiдпер пальцями скроню, прищулив очi й зрозумiв: Радченко маК стати за рефлектора, що освiтлюватиме його, Костеву, нацiональну сторону. Це кумедно, дивно й смiшно, але це - так. Поки Горобенко був тут один "за украПнця", ця сторона не випиналась назовнi, ПП можна було цькувати й нищити в самому собi. Але тепер, коли явився цей Радченко, що маК здiбнiсть одразу у всiх стати "своПм" - усе пiде по-iншому. Радченкове перебування в органiзацiП буде екраном кожного Горобенкового руху. Кость Горобенко тужно подумав: "Як би було добре, коли б Радченка тут не було... - Вiн глянув на його вишкiренi мiцнi, великi зуби й у думцi додав: - ...коли б його не було взагалi, не iснувало б зовсiм..." Радченко з виляском поклав на апарат рурку й присунувся до столу. - Да... так ось, товаришу Горобенко... вiзьмiться читати на учительських курсах укрмову. Горобенко потер чоло i стомлено сказав: - Я не почуваю себе фахiвцем, не можна ж виступати дилетантом. - Що значить "дилетантом"? - Радченко пiдвiв здивовано густi брови. - Нам треба сюди послати хоч одного свого. На курсах немаК жодного комунiста. Горобенко хотiв був iще заперечити, але Радченко стукнув, як звичайно, долонею по столу й не дав йому казати. - Не посилати ж туди петлюрiвця! Ясно? Кiнчено. Договорiться про години з Хановим. Радченко нагинав на американський темп i боровся за швидкiсть. Вiн хотiв уже кудись бiгти, але задерчав телефон i в кiмнатi затрiщало Радченкове "Ал-льо!". Рурка трiскотiла, але нiчого не казала. Радченко гидко вилаявся i кинув рурку на стiл. Потiм схопив портфель та кепку й метнувся до загальноП канцелярiП. Коло дверей вiн круто обернувся й наспiх кинув Горобенковi: - Да! Нам ще треба договоритись iз вами про полiтосвiту на околицях... Чорт знаК що таке - нiчого не робиться!.. - I, лаючись до себе далi, Радченко вискочив за дверi. Горобенко вийшов на вулицю. Опiвденне сонце розлило на вулицi задуху й лiнощi, але Горобенко йшов задоволений, що навколо, з кiнцем, стало тихо й не рипить в усi Радченкiв голос. А втiм, зморена думка ще не могла одчепитись вiд Радченка й волочилась за ним. Ось стоПть цей Радченко на куцих ногах i вилупив баньки, готовий вилаятись... Кого це нагадуК Радченко?.. Ага, дитяча казка про пригоди крокодила й хороброго гiмназиста Ваню: По улицам ходил Большой крокодил. Он ходил, По-турецки говорил, А по-турецки говорить Здесь воспрещается. Справдi, Радченко своПм довгим ротом, лупатими сiрими очима з гостренькими чоловiчками й непропорцiйним тулубом скидаКться на крокодила. Певно, його в школi так i дрочили. Власне - в семiнарiП. Радченко ж попович. Та вiн навiть i не Радченко, а;_ як дiзналась вiдкiлясь Славiна, - Вознесенський. Радченко - це тiльки псевдонiм. I то недарма. Це вiд "Рада". РозумiКться - робiтничих, селянських i червоноармiйських депутатiв. На розi вулицi Горобенко зупинився i глянув на годинника. Було вже на п'яту. Вiн звернув лiворуч у бокову вулицю й пiшов гнилим дощаним пiшоходом. Перед ним несподiвано виринув повiтпродкомiсар Дробот. - Здоров, сучий син! Дробот навзмах ляснув своКю лопатою-долонею об суху Горобенкову руку, i з його одкритого рота пахнуло самогоном. Горобенко в першу мить не збагнув причини ДроботовоП фамiльярностi i навiть зупинився. Дроботова долоня ляскала його по плечу, i Дробот нi з того нi з сього запитав: - ЧапаКш? Горобенко посмiхнувся. - Валяй зi мною до ЧернишоваП Дробот узяв Горобенка за лiкоть i потягнув уперед. Його п'яне дихання трохи неприКмно лоскотало Горобенковi праву щоку, але йому раптом захотiлось пiти до Чернишова, i вiн навiть прискорив кроки. У Чернишова вже гуло. Коли вони з'явились на порозi оповитоП густим тютюновим димом кiмнати, присутнi заворушились. Миша Чернишов застиг у неприроднiй позi, ховаючи за заляпану скатертину кудись глибоко пiд стiл свою лiву руку, i полохливо дивився на дверi. Упевнившись, що, крiм Горобенка й Дробота, бiльше нiкого немаК, вiн миттю змiнився. Голосно зареготав i трiумфально витягнув з-пiд столу за шийки двi напiввипитi пляшки. - Ну й гади! Ну й гади ползучi! Отак панiку нагнать! Нестеренко швиргонув чоботом набiк зiм'яту дорiжку на _пiдлозi й зачепив виделкою хвоста вiд оселедця. - Да, це дiйствительно: походка в Дробота - чисто КричеКв iде. - Ну, а як КричеКв, то що? - Горобенко почув голос Дружинiна i здивувався. Кого-кого, а Дружинiна вiн не сподiвався тут бачити. Дружинiн скрутив "козину лапку" й закурив. Його пiднесений трохи голос був незвичайно гострий: вiн був п'яний; Дружинiн - п'яний? Але Дружикiн наче догадувався про Горобенковi думки, хоч i не дивився на нього. Вiн сказав до Нестеренка: - Що, менi КричеКв - настоятель, а я монах, чи що? Да, люблю випити, i пiшли б вони всi... - В програмi нашоП партiП немаК, що самогон не можна пити! - захихотiв Миша Чернишов, але Дружинiн Перебив його: - Не в тiм рiч. Я тiльки ось про що: не бреши. П'Кш - говори, що п'ю! А не ховайся, сволоч, iз пляшкою пiд столом! Вiд того, що ти випив своК - шкоди не буде. Але шануйся, потому iнакше ти... Миша Чернишов радiсно вставив: - Iнакше ти - гад ползучий! - Соловья баснями не кормят, - загудiв густим басом Дробот i налив собi пiвшклянки. - Я, брат, сьогоднi першi триста пудiв розвьорстки з МихайлiвськоП волостi вижав. Дробот перехилив шклянку й не моргнувши випив. Потiм обтер пiдстриженi бiлявi вуса i сказав чергового продкомiвського дотепа: - Iз пальца хлКба не висосеш - викачай Кго iз кулака! Дробот поклав на колiна свого товстого, набитого паперами портфеля й заходився рвати руками оселедця. Нестеренко пiдсунувся до Чернишова й повернувся до перерваноП розмови: - Дак, я все ж не понiмаю: як це Маркс може наскочити на Землю? Такого ж, скольки Земля сушествует, зроду не було. Миша Чернишов умисне виправив: - Не "Маркс", а "Марс", Нестеренко, - планета така. РозумiКш? • - Ну да, я понiмаю, що планета, тольхи для чого ж Пй на Землю летiти? Горобенко сам до себе засмiявся. Але зараз же похопився й посерйознiшав: "Це страшенне мiщанство - смiятись iз неписьменностi людини". Нестеренка щось турбувало з Марсом, i вiн далi допитувався в Чернишова: - I що ж це - впаде i може зничтожить усе? Миша Чернишов ще з тих часiв, коли вiн був за учня в друкарнi Повзера, мав загострений потяг до всього надзвичайного i неприродного. Його вабили людськi й тваринячi потвори з багатьма ногами, двома головами, одним оком або й зовсiм без очей, сiамськi близнята, жiнка з бородою. Миша Чернишов страшенно цiкавився колись, чому комета Галлея так i не стукнулась, кiнець кiнцем, iз Землею, як це припускалося. Власне, комета Галлея i розчарувала його. Через це Чернишов не вiрив тепер у Марса, одначе перед Нестеренком вiн розводив найсумнiшi перспективи. - Да, брат, Марс це тобi не фунт iзюму. Ти тiльки подумай, Нестеренко: летить тобi, скажемо, ота штука, разiв у тисячу бiльша вiд Землi, раптом - бац! I нiкакiх iспанцевi Чернишов пояснив це, стукнувши себе по лобi, i додав: - О! I нi чорта тодi не залишиться... Нестеренко перепитав: - Не залишиться? Чернишов ображено вiдповiв: - А ти ж думав: спробуй лишень стукнути так! Нестеренко схилив на руку голову i журно замислився. Дробот обвiв очима кiмнату, немов шукав когось, i вередливо сказав: - А чому це я Попинаки не бач