Борис Антоненко-Давидович. За ширмою (уривки) ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ...Олександр Iванович одiйшов вiд трюмо й подався до другоП кiмнати. Ця кiмната в Пхнiй невеликiй квартирi правила йому за кабiнет i водночас за спальню матерi. Власне, не спальню, а мiсце спання, бо мати заходила туди, тiльки коли лягала спати та ще хiба коли хвороба пiдтинала Пй кволi ноги. Звичайно ж вона волiла тихенько сидiти в кухнi чи у дворi, аби лиш не зрушити чогось у кiмнатах, де жили ПП Сашко та невiстка. Праворуч коло сiни стояло за ширмою ПП лiжко. Це благеньке дерев'яне лiжко-розкладачка з довгим полотняним лантухом-матрацом, у якому давно вже перетерлась на порохню солома, було застелене залатаним у кiлькох мiсцях простирадлом i старим домотканим укривалом. Усе це мати прихопила з далекого Переяслава, коли остаточно зважилась переПхати на життя до свого, Кдиного тепер, сина. Нiна Олександрiвна й досi не може без смiху дивитись на ту нужденну неоковирну ширму iз староП плахти, напнутоП на почорнiлi вiд часу патички, що тiльки чудом тримались одне одного на заiржавiлих петлях, намагаючись затулити в кiмнатi убогу материну постiль. Цей незграбний витвiр мiстечкового партача разом з усiм материним добром не вартий був i десятоП частки тих грошей за перевiз через тисячi кiлометрiв до Узбекистану, але мати, як колись дiвка - посагу, мiцно держалась того всього. А надто тоП чудернацькоП ширми, яку вона по-стародавньому називала - параван. Нiна Олександрiвна, чи то не зрозумiвши, чи то навмисне, щоб поглузувати з неуцтва свекрухи, не раз, було, казала, смiючись: "Який там "караван"! Це - ширма. РозумiКте, Одарко Пилипiвно, - ширма! МаКте сина лiкаря, а говорите, як якась колгоспниця". На думку Нiни Олександрiвни (i з цим погоджувався й Олександр Iванович), цю ширму давно б уже слiд викинути, бо вона своПм занадто старосвiтським виглядом тiльки компрометуК Пх, але мiсцева кустарна промисловiсть ще не почала виробляти чогось хоч трохи пристойного, та й Олександровi Iвановичу в глибинi душi все ж було жаль староП матерi з ПП дивацтвом, i ширма залишалася... Одначе, коли приходили прошенi гостi, ширму з лiжком заздалегiдь виносили надвiр, i, поки гостi не розходились, матерi не було де спати, бо заснути надворi не давали москiти, та й не годилось старiй де-будь розлягатися. Коли Олександр Iванович увiйшов до кiмнати, за ширмою було тихо. Мабуть, виснажена вночi пропасницею, мати спала. Олександр Iванович причинив за собою дверi i навшпиньки, щоб не збудити староП, пройшов до письмового столу й сiв у крiсло. За ширмою зарипiло лiжко. - Ти ще не Пв, Сашку? Там, на нижнiй полицi в шафi, К сир i вчорашнього молока трохи, якщо не скисло... - Певно, гузапая одсирiла або примус коверзуК, -- сказав Олександр Iванович, не слухаючи останнiх материних слiв. Вiн знав, що в травнi, коли тут остаточно припиняються веснянi дощi, тонке стебло торiшньоП гузапаП не може одсирiти, та й примус нещодавно лагодили, але треба ж щось сказати матерi на виправдання справдi дивного зволiкання дружини. Годинник на столi показував уже двадцять на дев'яту. Олександр Iванович присунув до столу крiсло й розгорнув "Драму на полюваннi". - Сир - у кутку, накритий блюдцем...- знову почувся за ширмою тихий материн голос. Олександр Iванович насупився. Материнi слова немовби натякали на недбайливiсть i невмiння господарювати його Нiни. - Будь ласка, мамо, не турбуйся!.. Захворiла - треба лежати; без тебе все зробиться,- буркнув вiн, не криючи свого невдоволення. - Так ти ж знову пiдеш голодний...-- нiби виправдовуючись, промовила мати й важко зiтхнула. Це зiтхання зовсiм уже роздратувало Олександра Iвановича. Вiн хотiв сказати матерi, що просить и не втручатися, куди не слiд, що вiн i дружина обiйдуться без неП, але в цю мить здалека, десь iз кухнi, почувся дитячий вереск i швидко покотився до кiмнати. Коло дверей вiн стих, потiм дверi враз розчахнулися обома половинками, i до кiмнати вбiг трирiчний син Олександра Iвановича Вася. Простягаючи перед себе руку з розчепiреними дрiбненькими пальцями, малий .захлинався вiд плачу й задрiботiв нiжками просто до баби за ширму. - Бабо, бабо - буба!.. - Не плач, Васильку, не плач, голуб'ятко... - Мама Васi - бубу...-- скаржився далi малий. - Де буба? На руцi? Ану, давай ПП сюди... Олександр Iванович не бачив через ширму, але до дрiбниць уявляв усю дальшу сцену. Колись давно-давно так потiшала мати i його, i це так само враз заспокоювало Олександра Iвановича, як тепер його Васю. Мати помалу загинаК до крихiтноП рожевоП долоньки малюсiнькi пальчики, починаючи з мiзинця, i над кожним пестливо примовляК: - Горосю, бобосю, пшеничка, тичка...-Дiйшовши до великого пальця, мати раптом надаК своКму голосовi штучно-сварливого тону й, злегка витягаючи онукiв пальчик, каже: - А старий бобище...- Тут заходить коротенька пауза, коли баба нiби мiркуК, що ж учинити з "старим бобищем", а малий роззявив рота й зацiпенiв у захватi, дарма що чуК це який там уже раз. - А старий бобище - фу-у-урр за плотище! I баба вiдкидаК далеко набiк свою жовту худеньку руку. Вiд цього "фу-у-урр" малий регоче, аж заходиться. На щоках ще блищать невисохлi сльози, а вiн просить бабу повторити ще раз усе спочатку й настирливо суне до неП другу ручку. Перед Олександром Iвановичем лежала розгорнута книга, але думки його були - за ширмою. I якесь дивне мiшане почуття - чи то заздрощiв до щироП, безпосередньоП радостi малого, чи то ревнощiв, що син у своПй бiдi побiг не до нього, а до баби, чи жалю за чимось неповторним, втраченим не знати де й коли,- поволi опанувало його. А за ширмою знову лагiдно примовляла мати: - Горосю, бобосю, пшеничка... Олександр Iванович не чув навiть, як до кiмнати широкими, поквапними кроками ввiйшла Нiна Олександрiвна. Метнувши повний гнiву погляд на ширму, вона обурено повернула голову до Олександра Iвановича. - Треба, нарештi, покласти цьому край! Я так не можу!.. Дитина завинила, я покарала ПП, а Одарка Пилипiвна - прошу: "Њросю, барбосю"!.. Що за виховання? I потiм - навiщо вчити дитину всяких дурниць? Олександр Iванович розумiв, що дружина навмисно перекручуК слова материноП приповiдки, знав, що й Васю вона караК часто без усякоП потреби, i взагалi ляпаси й потиличники - не метод виховання, але вiн промовчав. Сказати це зараз - значить зчинити в домi бучу, а треба ж працювати. Для всякоП працi, а то бiльше для лiкарськоП - передусiм спокiй, рiвновага. Вiн узяв зi столу записника, стетоскоп i тихо пiдвiвся з крiсла, уникаючи зустрiчатись очима з дружиною. - Чудово! Чудово! Одарка Пилипiвна розбещуК дитину, батько ' дивиться на це крiзь пальцi, а менi - хоч розiрвись!.. Нiнi Олександрiвнi дуже кортiло зчепитись з старою, сказати Пй, нарештi, що годi клеПти дурня, прикидаючись хворою, бо якщо цього не розумiК чомусь ПП син-лiкар, то добре розумiК вона. Де там та малярiя? Це - хитрощй! Це все витiвки, щоб звалити на плечi Нiни Олександрiвни ще й прокляту кухню. Нi, тут не акрихiну треба, а... Гнiв Нiни Олександрiвни клекотiв у грудях, але за ширмою було тихо. Не чути навiть малого, що, певно, прикипiв там, переляканий, до баби, i це зв'язало Нiну Олександрiвну. Не зганяти ж стару силомiць з лiжка, хоч вона, безперечно, й варта того!.. Прикусивши губу, Нiна Олександрiвна рiшуче пiдiйшла до ширми. Щоб не торкатись рукою до тоП свекрушиноП гидоти, вона бридливо вiдсунула черевиком стулку ширми й, не заглядаючи всередину, швидко намацала рукою Васю та рвучко висмикнула його геть. - Щоб ти менi бiльше не смiв туди ходити! Малий заверещав, запручався, простягав до баби вiльну руку, але Нiна Олександрiвна владно потягла його до дверей. Уже за порогом вона обернулась до Олександра Iвановича. - Чого ж ти не йдеш снiдати? ЯКчня на столi, чай холоне... За ширмою знову тихо зiтхнула мати, i Олександр Iванович, якому теж хотiлося зiтхнути, затримав дихання. Лiжко за ширмою зарипiло, й по пiдлозi зачовгали капцi. Мабуть, мати пiдвелась i починаК вбиратися. Олександр Iванович сумно глянув на годинника. За десять дев'ята. Вiн зiтхнув i вийшов. У другiй кiмнатi Нiна Олександрiвна муштрувала Васю. Затиснувши малого мiж своПми колiнами, вона вiдкинулась на спинку стiльця й, вiдбиваючи черевиком такт, проказувала: Гуси, гуси, ось вода! Прошу пити! - Га-га-га!.. Хлопчик тоскно дивився у вiкно й мовчав. Олександр Iванович, не затримуючись у кiмнатi, швидко подався до амбулаторiП... (...) IV Вечiрнiй прийом закiнчився, й Олександр Iванович вийшов на ганок амбулаторiП. Сутенiло. За деревами кишлаку сквапно сiдало на заходi сонце, й у повiтрi вже чути було перших москiтiв. Цiлий день сьогоднi Олександр Iванович був серед людей, i зараз йому хотiлося лишитися трохи на самотi, зiбратись з розпорошеними за всяким клопотом думками, i вiн пройшовся лiкарняним двором. Три роки тому, коли молодий лiкар Постоловський приПхав сюди працювати, цей двiр являв собою сумну, зарослу бур'янами пустку. Колись, ще до колективiзацiП, двiр i будiвлi теперiшньоП докторхони належали заможному баКвi. Два бiлi будинки з вiкнами в двiр i глухими стiнами на вулицю,- щоб стороннК око не могло глянути на баКвих жiнок,- були покоями бая, третiй, що витягнувся вздовж двору й тiльки одною бiчною стiною впирався у вулицю, правив за примiщення для челядi й комору. Мiцна брама з маленькою хвiрткою й добрими засувами, вбудована в зовнiшню стiну, i високий сiрий дувал, що вiдмежовував двiр вiд сусiдiв, надавали володiнням бая вигляду чи то маленькоП фортецi, чи в'язницi. Сюди, на цей великий двiр, звозили колись зiбрану бавовну, пшеницю й рис, до бая приходили росiйськi крамарi й урядовцi, i у дворi було завiзно вiд гарб, навантажених ослiв i людей. Посеред двору височiла широка шопа, i в затiнку ПП, рятуючись вiд спеки, спочивали байськi конi, а коли не було близько господаря, й - наймити. Це розповiв лiкаревi старий сторож IсмаПл, що задержався тут, як самовидець тих далеких часiв, iз колишньоП байськоП челядi. У Наманганi заступник завiдувача обласного вiддiлу охорони здоров'я, пiдписуючи Олександровi Iвановичу призначення сюди, сказав, важко зiтхаючи: - Наш Узбекистан не зазнав страхiть вiйни, але пiд воКнний час безгосподарнi, а часом i хижi руки тут подекуди завдали медичним закладам руйнацiП чи не меншоП, як на заходi бомби... З примiщенням вам буде важкувато попервах... (...) VIII Рак! Пiдступна, зловiсна хвороба... Тихо, часто без болю, без помiтних зовнiшнiх ознак попервах, вона мiцно хапаК своПми цупкими пазурами якийсь орган людини й без жалю руйнуК його. Та цього Пй мало. ЏП спрага нищити - невситима! I вона по лiмфатичних путях розпросторюКться далi, засилаК в ближчi й дальнi органи своП нищiвнi, диверсiйнi десанти - метастази. I ось дужий досi органiзм, iнодi саме в розквiтi сил, раптом, мов пiдтята в корiннi рослина,- пiдтята нишком, крадькома, десь у глибинi грунту,- починаК занепадати, в'янути, всихати. Хвору людину охоплюК загальна кволiсть, утома, недокрiв'я, людина марнiК, обличчя ПП набираК неприКмного землистого кольору, сохне шкiра... А там, у тканинах ураженого органа, невпинно точиться страшна робота руйнацiП. Ракова пухлина росте, збiльшуКться,- ПП клiтини, цi мiкровелетнi-напасники, бурхливо множаться й ширяться. Мов хижаки, вони вдираються в сумiжнi мiжтканевi щiлини, руйнують здорову тканину i вкорiнюються; i нема Пм спину, i нема пощади нi життКво важливим органам людини, нi самому людському життю. Та ось пухлина розпадаКться, розкриваються зруйнованi кровоноснi судини,- i нараз починаКться тяжка ракова кровотеча. I людське життя стаК пiд страшну загрозу: кровотеча може перетнути його... Хворiй людинi, знесиленiй вiд великоП крововтрати, може навiть на якийсь час полегшати, Пй раптом починаК здаватись, нiби хвороба вичерпала саму себе i ось уже кiнець Пй, за яким почнеться одужання... Нужденна омана! Леле, це не кiнець хвороби, не поразка ПП, навiть не тимчасовий, змушений вiдступ, це - ПП перша велика перемога! ЏП нездоланний дух нищення й загибелi вже прорвався далi по органiзму, розсипався загонами смертi, i хто зна, може, вже не в одному, а в кiлькох мiсцях росте нова злоякiсна пухлина, вдираКться в новi тканини й нищить, нищить... I отак до нового розпаду пухлини, до новоП кровотечi, до тоП останньоП поразки, коли, нарештi, сили життя капiтулюють перед силою смертi... Олександр Iванович давно вже закiнчив приймати хворих в амбулаторiП, а думки про рак усе ще не покидали його. Вiн нашвидку пообiдав i, щоб мати ввечерi вiльний час складати мiсячний звiт про роботу своКП дiльницi, одразу ж, не чекаючи, поки спаде спека, пiшов на виклик до хворого. Вiд хворого вiн подався за кишлак глянути, чи К ще гамбузiП в ближчих ариках, i задля цього, сам того не помiчаючи, пройшов досить далеко вздовж широких плантацiй бавовнику i тiльки там, де починались залитi нафтою рисовi поля, повернув назад. Усе було гаразд. I у хворого був лише звичайний рецидивний напад давньоП малярiП, з яким могла б упоратись сама Таскiра без лiкаря, i дрiбненькi гамбузiП щокроку виблискували в неглибокiй водi арикiв синювато-срiблястими блищиками, а коли, вертаючись додому вже iншою дорогою, Олександр Iванович зайшов до контори колгоспу iменi АхунбабаКва,- зайшов, мiж iншим, на всякий випадок, зовсiм не сподiваючись кого-небудь побачити там у цю пору, вiн несподiвано нахопився на засiдання колгоспного правлiння. З його приходу всi, видамо, зрадiли, i до Олександра Iвановича звiдусiль простягалися засмаглi руки, якi всi треба було неодмiнно потиснути. Лиш голова колгоспу Рахiмбеков пiдозрiло насторожився, але коли всунув у лiкареву долоню своП короткi, як цурупалки, пальцi, вiн з чемностi мусив привiтно усмiхнутися також. - Алейкум селям, доктор!.. (...) XXI Вже смеркалося, i на безхмарному темно-синьому небi повагом викочувався вгору мiсяць уповнi. Коли Олександр Iванович зайшов до покоПв, там була вже нiчна тиша. Вася й мати спали, тiльки Нiна Олександрiвна з нудьги перегортала давнi номери "Крокодила". Почувши, що рипнули дверi, вона вiдсунула вiд себе журнал i пильно подивилась на чоловiка. За цю добу вiн якось зiв'яв i помiтно спав на виду. "Можливо,- подумала вона,- я дещо й передозувала вчора..." Говорячи з чоловiком, вона звикла - вдало чи невдало - вживати медичних термiнiв, i в неП давно вже пiодермiя заступила звичайнi прищi, нежить i кашель зникли в грипозному станi, дурень став у неП дебiлом, а глупота обернулась на олiгофренiю; i тепер, коли вона думала про чоловiка, цi термiни лiзли Пй у голову: "Реакцiя наявна",- констатувала сама собi Нiна Олександрiвна, спiймавши спустошений погляд Олександра Iвановича, що на мить затримався на ПП чолi. I, мiркуючи, яку найкраще застосувати тепер тактику до чоловiка, вона вирiшила, що поцiлунки й обiйми, якi допомагали в таких випадках ранiше,- зараз небезпечнi. Краще побiльше валерiанових крапель у слова i чогось такого, що нейтралiзувало б терпкий присмак ПхньоП нiчноП розмови. - I, мабуть же, марно проПздився? Нiчого особливого й не було? - спитала вона, вдало додаючи до свого голосу iнтонацiП жалю i спiвчуття. - Нi, тяжкi пологи. Поперечне становище...- тихо вiдповiв Олександр Iванович, шукаючи на вiшалцi вiльного гачка повiсити кепку. - В узбекiв усе - "не слава Богу"! То ноги на рiвному мiсцi поламають, то дитина чогось у них упоперек родиться... Народ! - i Нiна Олександрiвна зiтхнула.- Одначе соловей пiснями не буде ситий,- похопилась вона i встала з стiльця. - Та я, власне, вечеряв уже... Олександр Iванович стомлено потер долонею чоло. - Чим же тебе годували? Пловом, звичайно, якого ти не Пси. Дурницi! - I вона швидко пiшла на кухню. Олександр Iванович оглянувся по кiмнатi. Все було звичайне, як i завжди: трюмо, двоспальне лiжко, шафа, мольберт, малюнки дружини на стiнi... I все ж вiн не мiг позбутись дивного враження,- нiби не до своКП квартири, а до чужих людей зненацька зайшов вiн такоП пiзньоП пори. I тепер, коли вийшла господиня, треба було помiркувати, як повести себе далi... В кутку коло стiни засмiявся увi снi Вася i замовк. Олександр Iванович тихенько пiдiйшов до дитячого лiжка i крiзь напнуту на бильцях марлю глянув на свого хлопчика. Малий вивернувся, вiдкинувши далеко набiк руку, i роззявленим ротиком усмiхався. Може, ввi снi бачив свого татка? Або вчулося йому бабусине "горосю-бобосю..."? I ясний, безтурботний сон його сина нарештi повернув Олександровi Iвановичу давнК вiдчуття свого дому. Коли Нiна Олександрiвна принесла з кухнi накриту тарiлкою сковороду й забряжчала в шафi, виймаючи виделку й ножа, вiн почував уже себе цiлком удома, в своПй сiм'П. - Ми з Одаркою Пилипiвною приготували для тебе сьогоднi фаршированi помiдори,- сказала Нiна Олександрiвна, знаючи, що байдужий до кулiнарних витворiв своКП матерi чоловiк усе ж вiддаК перевагу цiй стравi. Рiвна поведiнка дружини, позбавлена розпаленоП штучно пристрастi, як того з досвiду боязко чекав Олександр Iванович, заспокiйливо впливала на нього. Йому й справдi почало здаватись, що не було нi прикроП сцени вчора, нi тяжких думок сьогоднi. I, на подив самому собi, вiн охоче почав Псти политi сметаною печенi помiдори. Олександр Iванович поволi розговорився, сказав, що днями сподiваються приПзду нового завiдувача облздороввiддiлу, який, мабуть, завiтаК i до них. Нiна Олександрiвна сiла колiнами на стiльця i, спираючись лiктями на стiл, уважно слухала. - А вiн росiянин чи узбек? - поцiкавилась вона. - З прiзвища видати - узбек: ХоджаКв. - Ну, значить, такий же дебiл, як i Ахметджанов! - Навпаки. Ахметджанов - тiльки фельдшер, а це - хiрург. I, кажуть, хороший. Навiть, ставши завом, не кидаК практики. В обласнiй лiкарнi вiн i тепер часто робить складнi порожниннi операцiП. - Чого-чого, а узбека-лiкаря, та ще хiрурга або гiнеколога, я собi не уявляю! - Ну чому ж? - заперечив Олександр Iванович.- Њ в узбекiв i хорошi лiкарi, К iнженери, агрономи... - ЗнаКш, кожному народовi дано щось своК: китайцi розводять чай, цигани ворожать, КвреП торгують... - Що ти, що ти! - перебив ПП Олександр Iванович, силкуючись не втратити такту.- Ти мислиш,м'яко сказав вiн,- як один автор староП книжки для дiтей (здаКться, в Горького я читав колись про це). Так ось цей автор писав: "У КитаП вся люднiсть - китайцi, i навiть iмператор - теж китаКць!" Бачиш, Нiно, тобi треба... - Треба реально, а не з книг i газет дивитись на речi! - перебила iз захватом Нiна Олександрiвна.- Я припускаю ще з узбека вчителя, артиста, навiть поета (хоч, кажуть, вони нудно пишуть), але лiкаря, iнженера, художника - нiколи! Щоб я довiрила узбековi своК здоров'я? Та нi в якому разi!.. Це просто не личить Пм. "Безглуздя!" - хотiв сказати Олександр Iванович, бачачи, що дедалi в лiс, тим бiльше дров, але йому стало шкода тоП химерноП злагоди й родинного затишку, що Пх так важко повернув вiн собi сьогоднi, тому стримався й тихо сказав: - Це, Нiно, наПвно. Нiна Олександрiвна встала з стiльця, щоб було зручнiше сперечатися, i тiльки-но хотiла розкрити рота, як з двору крiзь одчинене вiкно, запнуте марлею проти москiтiв i комарiв, почулося собаче виття. - Бр-р, як неприКмно виК! - мерзлякувато, мов вiд холоду, здригнула плечима Нiна Олександрiвна.- Аж моторошно якось... I навiщо тримають у дворi цю потвору! Олександр Iванович встав з-за столу й пiдiйшов до вiкна. Крiзь марлю було тьмяно видно посерединi двору Жучку, що витягала до мiсяця морду й вила. Нiна Олександрiвна тривожно подивилась на Олександра Iвановича i, прислухаючись до виття, пошепки промовила: - Це, здаКться, щось недобре вiщуК... - Пусте! - сказав Олександр Iванович, якому, проте, ставало теж недобре на душi вiд того розпачливого собачого плачу, i, щоб розвiяти це гнiтюче враження, неначе справдi передчуття чогось лихого, що чимраз дужче заповнювало кiмнату, вiн удавано засмiявся. - На приПзд ХоджаКва виК. Влетить менi вiд нього за якусь дурницю по саму зав'язку! Та це не заспокоПло Нiни Олександрiвни. Вона сумнiвно похитала головою i голосно спитала до другоП кiмнати, де спала свекруха: - Що це означаК, Одарко Пилипiвно, коли собака так виК? Стара таки не спала. Видимо, й вона прислухалась до того виття, бо одразу ж вiдповiла: - Це на нещастя - пожар або смерть чиюсь... - От бачиш! - сказала, повернувшись до чоловiка, Нiна Олександрiвна, цiлком погоджуючись цього разу з свекрухою. - Менi страшно, Сашуню...- прошепотiла вона, боязко тулячись до чоловiка. - Дурнi забобони! - навмисне голосно сказав Олександр Iванович, щоб порушити густу тишу, серед якоП особливо виразно чулося сповнене безвихiдноП туги собаче виття й шкребло по душi. - Я прожену ПП зараз! - i вiн широкими кроками вийшов з кiмнати. Серед двору, жалiбно пiдiбгавши хвоста й уся скулившись, немовби ПП трясла трясця, стояла боком до Олександра Iвановича Жучка й вила на мiсяць. - Џди геть, Жучко! Я т-тобi!.. Олександр Iванович нахилився до землi, мов беручи ломаку, але Жучка не рушила. Вона лише перестала вити й повернула до Олександра Iвановича морду. В мiсячному свiтлi Олександр Iванович добре бачив усю ПП скорботну зiгнуту статуру, i йому здалося, що в Кдиному оцi собаки ятриться така глибока, майже людська печаль, що йому аж защемiло серце i холодок пробiг поза спиною. Жучка спроквола повела головою то в один, то в другий бiк, немов без надiП хотiла ще раз спробувати знайти в свiжому, нiчному повiтрi щось назавжди втрачене, потiм одвернулась i тихо подалась геть. За хвилину вона завила в дальньому кутку двору, i Олександр Iванович знову побачив ПП задерту вгору морду, немов Жучка ревно плакала й скаржилась до неба на якесь своК невтiшне собаче горе... XXII Якби це була не його мати, а хтось iнший, йому як лiкаревi було б досадно, що хворобу дiагностував не вiн, а другий лiкар; йому було б неприКмно й соромно перед завоблздороввiддiлу, що вiн прогледiв у хвороП рак, тодi як симптоми були такi виразнi, що випадок можна було б назвати "студентським раком", який легко може розпiзнати й недосвiдчений студент-медик. Але це була його мати, мати, що жила з ним поруч, яку вiн бачив щодня, мати, яка перед його очима марнiла, сохла, згасала, а вiн нiчого того не помiчав! Не помiчав - i як лiкар, i як син... Як це могло статися?.. Не як лiкар, а як людина, мати якоП небезпечно хвора, вiн уже не сумнiвався в слушностi страшного дiагнозу. В пам'ятi виринуло, як нещодавно мати вiдмовилась вiд ковбаси, а потiм узяла шматочок, i Пй стало зле, виринало ще багато-багато дрiбниць, якi вiн механiчно зафiксовував у пам'ятi ранiш, не надаючи Пм нiякоП ваги, а тепер вони з невблаганною об'Кктивнiстю стверджували дiагноз. Вiн пригадував Пх поза своКю волею одну за одною i все питав себе: "Як же, як же могло статись, що я нiчого того не помiчав?.." Усе, що вiдбувалось тепер навколо, було нiби завiшане густою марлевою сiткою. Вiн чув, як ХоджаКв казав йому, що треба якнайшвидше зробити рентгенографiю огруддя, як вiн радив йому негайно взяти вiдпустку; Олександр Iванович зрозумiв, що про хворобу матерi знають уже й iншi, бо Пiсочкiна умовляла стару завтра ж Пхати до району й обiцяла прислати по неП з тропстанцiП пiдводу; чув навiть, як дружина пошепки питала Пiсочкiну: "Це не заразне?" Та все це вiн сприймав уже здалека, нiби воно вiдбувалося десь на сценi в якiйсь важкiй драмi, де вiн уже зiграв свою роль, тодi як iншi ще грали далi... Мозок йому тiльки приймав слова, не розбираючи Пх значення, i недбало вiдкладав Пх кудись набiк, а просто перед ним стояло оголене, болючо-реальне, страшне в своПй правдi: мати хвора на рак, рак стравоходу - одну з найтяжчих i безнадiйних, надто при задавненому станi, форм рака... I знову, i знову перед ним виникало питання, на яке вiн не мiг знайти собi вiдповiдi: як це могло статися?.. XXVI Трохи пiзнiше Жучку побачив ще один чоловiк, який примчав до станцiП в маленькому газику i, поквапно вийшовши на перон, похмуро подивився на спорожнiлi колiП, на далеку смужку диму вiд поПздiв i, нарештi, спинив невдоволений погляд на скоцюрбленому тулубi суки, що жалiбно скавулила вiддалiк перону. ХоджаКв, розумiКться, не впiзнав у цiй упослiдженiй, бездомнiй тваринi годованки хвороП матерi лiкаря Постоловського, хоч з раннього ранку вiн тiльки й думав, що про цю матiр та ПП сина-лiкаря, трагедiю якого ХоджаКв близько взяв до серця. Вiн затримався вчора в Кара-Дар'Пнськiй лiкарнi, де недостатня профiлактична робота й великий процент захворювань на малярiю вимагали глибшого обслiдування i його особистого втручання. Та незважаючи на заклопотанiсть, ХоджаКв ще вчора, пiсля довгих марних спроб додзвонитися до Хакул-Абадэ, нарештi зв'язався телефоном з Ахметджановим i зобов'язав того пiд особисту вiдповiдальнiсть забезпечити автотранспортом перевiз до залiзничноП станцiП хвороП матерi лiкаря Постоловського. Сьогоднi ранком ХоджаКв знову зателефонував до Ах-метджанова, але дiзнавшись, що хвору досi не одвезено, бо машину швидкоП допомоги спiткав непередбачений ремонт, який ось-ось маК закiнчитись, спалахнув таким гнiвом i так нагримав на отетерiлого заврайздороввiддiлу, що той затремтiв перед телефонним апаратом, як перед розлюченою живою iстотою, пiдскочив з стiльця й став заникуватись. - Фельдшер Ахметджанов! - сказав уже спокiйним голосом, одiйшовши трохи й опанувавши себе, ХоджаКв, але саме те, що вiн назвав його не на iм'я та по батьковi чи за посадою, як то звичайно називав своПх пiдлеглих, нагнало на Ахметджанова ще бiльшого страху, аж йому перехопило дух. - Йдеться про хвору людину, та ще й до того - матiр вашого лiкаря. Де хочете - в райвиконкомi, в райкомi чи де там - вiзьмiть машину i негайно вишлiть. Максимум за годину я буду у вас. Щоб на той час був готовий наказ про мiсячну вiдпустку лiкаревi Постоловському, зарплата за останнiй мiсяць i вiдпустковi. Я сам передам йому це. Дiйте, не спiть! Я жартувати не люблю. Особливо коли йдеться про хворих. ХоджаКв, обурюючись знову, так сердито накинув на телефонний апарат трубку, що там аж дзенькнуло щось; наспiх потиснув руку причмеленому завiдувачевi Кара-Дар'ПнськоП лiкарнi i метнувся в машину до кабiни шофера. Через двадцять п'ять хвилин його газик спинився проти високоП сумноП лiкарняноП брами, через яку ХоджаКв легко проскочив i, не глянувши навiть на амбулаторiю, кинувся до квартири лiкаря Постоловського. Вiн застав у домi тiльки розпатлану, в розтрiпаному капотi Нiну Олександрiвну, яка, побачивши несподiвано оригiнального завоблвiддiлу, пройнялась жахом за свою непричепурену зовнiшнiсть i стала без кiнця перепрошувати за "домашнiй" вигляд. Та вiн не звернув на неП нiякоП уваги, гарячкове нишпорячи очима по примiщенню, де, видимо, нiкого бiльше й не було. Дiзнавшись, що матiр Постоловського вже повезено на станцiю кiньми, вiн звiв на перенiссi густi чорнi брови й, не стримавшись, роздратовано прошепотiв до себе: - Вахлай! Ох який же вахлай!.. Навiть не попрощавшись з розгубленою Нiною Олександрiвною, ХоджаКв зник з лiкарняного подвiр'я i за двадцять хвилин був уже коло райздороввiддiлу. Там давно вже все прийшло в такий шалений рух, що тiльки-но газик ХоджаКва загальмував перед ганком, як до нього вже бiг схiдцями Ахметджанов, а за ним поспiшала з пачкою паперових грошей, вiдомiстю й ручкою-самопискою секретарка ГордiКнко. Ахметджанов скоромовкою повiдомив, що машину швидкоП допомоги вже послано, а ще ранiш з тропстанцiП - конi, але ХоджаКв тiльки коротко метнув на нього гнiвними iскрами темних очей i, кинувши: "Про цей випадок будемо говорити окремо",- нашвидку розписався у вiдомостi, взяв, не рахуючи, пачку грошей i кивнув шоферовi. Озирнувшись по спустiлому перону, з якого вже завертали назад до широко розчинених дверей начальник станцiП з касиром, ХоджаКв швидко пiдiйшов до них. - Не скажете випадково, чи сiв у поПзд один лiкар з Хакул-Абадського району з хворою матiр'ю? - Лiкар Постоловський? Як же, як же! Знаю,- вiдповiв охоче начальник станцiП, до голосу якого одразу прилучився й запобiгливий голосок старого касира в окулярах, що враз вiдчув досвiдченим нюхом у незнайомому узбецькому обличчi якогось начальника: - Два квитки до Ташкента видав з плацкартами! Вагон номер три. - Коли прибуваК поПзд в Андижан i скiльки стоПть там? - спитав, морщачись, ХоджаКв, який при всiй зовнiшнiй суворостi не терпiв вiд будь-кого солодкавого тону пiдлеглостi й самоприниження. Не дослухавши до кiнця вiдповiдi начальника станцiП й касира, якi один перед одним старалися догодити хоч i невiдомому, та все ж таки начальству, ХоджаКв побiг до автомашини, чим вкрай здивував i розчарував начальника станцiП й касира (начальству не годиться бiгати - несолiдно!), i кинув на ходу шоферовi: - В Андижан, на вокзал! Встигнемо. Тiльки швидше, будь ласка! Машина круто завернула вiд станцiП, i за хвилину на Андижанському шляху по нiй лишилась тiльки довгаста хмаринка куряви, що звiльна танула в маревi гарячого дня. На розпеченому перонi вокзалу в Андижанi ХоджаКв устиг-таки вскочити в передостаннiй вагон, коли ташкентський поПзд уже рушив, i провiдники в дверях виставили жовтi прапорцi. Переходячи з вагона у вагон, вiн, нарештi, знайшов лiкаря Постоловського i його хвору матiр. На привiтання ХоджаКва мати кволо заворушила губами, силкуючись i собi сказати доброму чоловiковi щось приязне, та з ПП уст прошелестiв лише невиразний шепiт, який не розчули нi син, нi поготiв ХоджаКв. Тiльки з того, як вона двiчi поволi склепила очi й ледь усмiхнулася, було видно, що Пй приКмно бачити на своПй останнiй дорозi ще й хорошого Сашкового начальника. Вiдколи провiдниця вагона й син застелили на лавi постiль i мати простягла на нiй важкi, як не своП, ноги, Пй стало раптом гiрше. Наче всi своП слабкi, надуживанi протягом останнього часу сили вона до краю вичерпала, поки Пхала до залiзницi й пройшла до поПзда. Вона востаннК напружилась, щоб кинути через вiкно Жучцi Псти, та то були вже рештки ПП сил. Коли поПзд рушив i зникла з очей Жучка, а за нею станцiя i районне мiсто вдалинi, мати збагнула, що це загорнулася не тiльки остання сторiнка ПП перебування в Узбеччинi, а ось-ось вийде кiнець i всiй довгiй книзi ПП буття... I тодi вона вiдчула, що сил у неП нема та бiльше вже й не буде. Душа ще якось держалася тiла, але i Пй ставало чужим те немiчне, важке тiло. Коли треба було перейти на постiль з синовоП лави, на яку мати була хряпнулась, одступивши вiд вiкна, вона вже не могла встояти i повисла на руках сина. Поява ХоджаКва тiльки на якусь хвилину повернула ПП до перейденоП дiйсностi, а далi мати знову притихла, прислухаючись, чи не почала вже ПП душа звiльнятись вiд непотрiбного тепер тiла... - А я теж до Ташкента - деякi справи набiгли. Цю полицю нiхто ще не зайняв? - спитав ХоджаКв Олександра Iвановича i, вдивляючись у блiде, безкровне обличчя староП, нiби ненароком додав: - До речi, я прихопив у райздороввiддiлi для вас плату й вiдпустковi грошi. Прихiд ХоджаКва був для Олександра Iвановича несподiваний i небажаний. Йому хотiлося бути самому з матiр'ю, i вiн був вдячний провiдницi, коли та влаштувала Пх у вiддiлку, де нiкого бiльше не було. Присутнiсть сторонньоП людини, навiть такоП, як ХоджаКв, була зараз тяжка. Але Олександр Iванович одразу догадався, що не випадково i не заради службових чи особистих справ сiв похмурий завоблвiддiлу саме в цей поПзд, а щоб допомогти йому i його матерi в такiй скрутi. I Олександровi Iвановичу вперше за сьогоднiшнiй страшний день трохи полегшало на душi. - ЗдаКться, заснула... Ходiмо покуримо в тамбурi,- пошепки промовив ХоджаКв, злегка нахиляючись до голови матерi, що лежала, склепивши повiки. Олександровi Iвановичу здалось, нiби ХоджаКв хоче сказати йому щось не при матерi, i вiн тихо пiдвiвся за ним. - Тяжко? - спитав ХоджаКв, коли вони стали в порожньому тамбурi, i його чорнi брови, насупившись, зiйшлися на перенiссi.- Розумiю, колего, розумiю вас. Але крiпiться!.. Вiн помовчав i дiстав з кишенi пачку цигарок. Олександр Iванович, який пiсля народження дитини кинув був курити, зараз машинально взяв iз простягнутоП пачки цигарку й, припаливши вiд сiрника, який ХоджаКв пiднiс йому, став жадiбно затягатись тютюновим димом. - В нашу епоху вiд кожного з нас вимагаКться стiльки, як нiколи ще не вимагалося вiд людини за всю iсторiю людства. На нашу долю випало переробляти не тiльки нашу дiйснiсть, а й нас самих,- сказав замислено ХоджаКв, спираючись плечем об стiнку тамбура."Мы рождены, чтоб сказку сделать былью", а в нашiй дiйсностi, надто в нашiй узбецькiй дiйсностi, ми часом натрапляКмо на такi пережитки минулого, на такi потаКмнi "заказники феодалiзму", що аж дивом дивуКшся, як вони могли зацiлiти до наших днiв!.. Олександр Iванович розумiв, що ХоджаКв хоче одвернути його думки вiд того неминучого, що нависло над матiр'ю i про що було боляче думати. Це для того вiн i почав розмову про такi речi, якi не могли захопити Олександра Iвановича в його теперiшньому станi. Проте, думаючи весь час про матiр, вiн усе ж чув, що каже ХоджаКв, тiльки не мiг пiдтримувати розмови i розсiяно дивився крiзь вiкно на дальнi гори, за якими починалась Киргизiя. А ХоджаКв розповiдав далi: - Обслiдував я вчора Кара-Дар'Пнську лiкарню. Заходжу в процедурний кабiнет, а в ньому мух - як коло базарноП ятки. В чому рiч? Заглянув випадково за ширму, а там на тумбочцi - черствий хлiб i недоПдки снiданку, а на цвяшку коло тумбочки висить брудний халат з кров'яними плямами. В процедурному кабiнетi! А зовнi все гаразд - i квiти на вiкнах, i завiсочки бiлi, i ширма чиста... А сам "доктор" Iкрамов чого вартий! Проглянув я його дiагнози - i смiх i грiх: "Роздратування, нетерпiння" (це читай - неврастенiя) або - "Через незадовiльний шлунок (очевидно, якийсь гастрит) працювати в колгоспi може тiльки обмежено..." Не дивно, що Iкрамов не помiчаК мух, йего не турбуК високий процент захворювань на малярiю, в нього фактично нема нiякоП профiлактичноП роботи. Але зате К своя ширма, навiть двi ширми: диплом Самаркандського медiнституту й, на жаль, ще... партквиток. I ось порiвняйте: нашi вередовi узбецькi вченi, нашi прекраснi iнженери, агрономи, самовiдданi трудiвники-бавовнярi i - десь отакий лiкар Iкрамов, що був би саме на мiсцi в ролi лейб-медика при дворi емiра бухарського... Така наша дiйснiсть, такий наш сьогоднiшнiй Узбекистан, де багато чого ще ховаКться за рiзними ширмами... ХоджаКв замовк i закурив нову цигарку. Все, що вiн оповiдав досi, проходило через свiдомiсть Олександра Iвановича, не осiдаючи в нiй. Тiльки слово "ширма" зачепилось там, а коли ХоджаКв повторив його вдруге, Олександр Iванович насторожився i став уважно слухати. При останнiй фразi вiн скулився i рвучко повернув голову до ХоджаКва, немов чекав вiд нього прямого удару в лице. Йому раптом уявилася та стара ширма матерi, яку винiс сьогоднi ранком через непотрiбнiсть iз своКП кiмнати назавжди, i, може, через це йому зненацька здалося, нiби саме до цiКП алегоричноП ширми веде свою мову ХоджаКв. Але той мовчав i в задумi дивився у вiкно, де аж до самих гiр стелилися бавовниковi плантацiП. Олександр Iванович стрепенувся, як вiд кошмару, попросив вибачити йому i мерщiй пiшов у вагон до матерi. Мати, як i ранiш, лежала горiлиць iз заплющеними очима. Лице ПП було спокiйне, тiльки серпанок смутку й глибокоП втоми пойняв такi знайомi Олександровi Iвановичу i в той же час чимось уже не такi, як перше, риси материного обличчя. Здавалось, аж ось тепер тiльки мати, нарештi, спочила по тяжкiй безнастаннiй роботi. "Бiдна! - гiрко подумав Олександр Iванович, марно силкуючись вiдтворити в пам'ятi з цього зморшкуватого, знекровленого й журного обличчя той лагiдний, не затьмарений нiякими нестатками й клопотом образ матерi, який вiн знав колись у далекому дитинствi.- Працювала все своК життя, щоб спочити по-справжньому тiльки в цьому вагонi серед випадкових, чужих людей... А ПП поневiряння вже тут, в Узбекистанi, в моПй недоладнiй сiм'П, де вона вiдбувалась за всiх, а жила -- за ширмою!.." I знову Олександровi Iвановичу пролунали дальнiм вiдгомоном слова ХоджаКва про ширму в Кара-Дар'Пнськiй лiкарнi й ширми взагалi в життi. Якби вiн почув про це ранiше, до того як у матерi виявлено рак, вiн поблажливо посмiявся б з дивака Iкрамова. Але зараз Олександра Iвановича охопила така розпука, що вiн лиш важко позаздрив лiкаревi Iкрамову. Щасливий! У нього не вмираК зараз мати вiд задавненого рака, вiн тiльки необачно забув заглянути перед приПздом завоблздороввiддiлу за кляту ширму в процедурнiй кiмнатi, а в Олександра Iвановича за ширмою гибiло й нидiло життя його хвороП матерi, i вiн за два роки нi разу не подивився, що ж дiялось у його власнiй кiмнатi за тою ширмою!.. Коли ХоджаКв повернувся з тамбура, Олександр Iванович сидiв, спершись лiктями на колiна й закривши долонями низько схилене обличчя. ХоджаКв тихо присiв край лави й мовчки дивився, як похитуКться голова староП в такт руху поПзда, колеса якого перескакували на розгалуженнях колiй перед якоюсь великою станцiКю. XXVII ХоджаКв просив Олександра Iвановича збудити його о другiй ночi - хай, заступаючи один одного, вони почергують так до ранку. Аби тiльки перебути якось нiч, а ранком вони вже будуть у Ташкентi. Та Олександр Iванович не збудив його нi о другiй, нi о третiй, нi навiть о четвертiй, коли у вагонi порiдшала пiтьма i в сiрому свiтлi передрання речi помалу стали набувати свого звичайного вигляду. Стомлений цiлоденною шарпаниною, ХоджаКв мiцно спав на горiшнiй полицi, а Олександр Iванович сидiв, спершись на маленький столик, що вiддiляв його вiд приголов'я матерi, i думав: як прикро, як образливо прикро вмерти на свiтанку! Не ввечерi, не вночi, а на свiтанку, на порозi нового дня, коли все оживаК, прокидаКться, воскресаК... I що бiльше вiн про це думав, то виразнiше й переконливiше передчував, що саме десь на свiтанку i прийде це страшне розв'язання... I тому вiн боявся заснути... пошепки питав: - Може, води, мамо? Може, ще щось треба? Мати не вiдповiдала. Вiн не чув ПП дихання, не турбував ПП марним мацанням пульсу, проте через якесь особливе вiдчуття, властиве не стiльки лiкаревi, Скiльки синовi, вiн непохибно знав, що мати ще жива. Перед ранком вiн незчувся, як очi йому самi склепилися, i на якийсь час вiн перестав вiдчувати i матiр, i самого себе... Коли ж раптом стенувся, мов хтось покликав його,- у вагонi вже розвиднiлося i де-не-де почали прокидатися пасажири. Плакала спросонку за стiною дитина, хтось пройшов у кiнець з рушником i зубною щiткою, пробiгла через вагон провiдниця, та не це збудило його, а - материн погляд. Голова матерi була тепер повернута набiк, i очi дивились на нього. Це через те, мабуть, i здалося, що хтось покликав його. Вiн притьмом устав i кинувся до матерi. - Що тобi, мамо? - тремтячим голосом спитав вiн, чуючи, що зараз саме i надходить те, чого вiн сподiвався всю нiч i чого так не хотiлося йому дочекатись. Посинiлi вуста матерi заворушились i двiчi трохи розтулилися. Чи то йому почулося, чи справдi мати хотiла щось сказати, але не могла вже вимовити,- напружений слух Олександра Iвановича вхопив тiльки частину слова - якесь "пере..." - Перевернути? - спитав вiн i нахилив до материних уст вухо. Та на вiдповiдь почувся лише протяжний звук: - С-с-с... - Перестелити? - спитав, повернувшись до лиця матерi, i йому привидiвся в напiвзаплющених материних очах вираз досади й туги. - Переяслав? - майже кричма спитав вiн, i повiки матерi тихо склепилися. "Вона марить тим Переяславом..." - подумав Олександр Iванович i поквапливо, щоб мати встигла ще почути, голосно сказав: - Я одвезу, мамо. Але мати бiльше вже не вiдгукнулась. Вгорi прокинувся i одразу ж зiскочив додолу ХоджаКв. - Уже ранок? - здивувався вiн, глянувши у вiкно, де ось-ось мало блиснути сонячне промiння.Ну чого ж ви не збудили мене? - сердито насупився на Олександра Iвановича ХоджаКв.- Вам треба було самому поспати, набратися сил, а ви...- Вiн глянув через плече Олександра Iвановича, який мовчки стояв до нього спиною, затуляючи собою обличчя матерi, i притишено спитав: - Як там?.. Та коли побачив нерухомi синi губи й восково-сiру руку, що безвладно звисла з простирадла, вiн зрозумiв, що питати, мабуть, уже не варто було. Однак вiн пiдняв цю руку i не одразу все ж намацав ще тонкий, як ниточка, ледве вiдчутний пульс. "Агонiя",сам собi констатував у думцi ХоджаКв i обережно поклав кощаву руку на постiль. Та перед самим Ташкентом у матерi ще раз розплющилися очi. Все, що було в нiй ще живого, напружилось, груди й рот конвульсiйне здригнулись, i очi широко розкрилися. Чужi й холоднi, вони не помiчали вже нi сина, нi синового начальника, а вiддалено втокмились у якусь цятку коло вентилятора на стелi i там спинились враженим поглядом. Наче мати побачи