уваних, тероризованих i мордованих в iм'я "вiтчизни", а потiм - покинених напризволяще, як непотрiб. Говорив про жертви мiльйонiв, про чверть сторiччя мук тих мiльйонiв в iм'я обiцяного раю на землi в "усесвiтньому маштабi". Про фантастичний цинiзм, безпардонну брехню й глум. Про загидженi й потоптанi скрижалi, за якi вмирали сотнi тисяч у великiй революцiП, про ПП святий вогонь, про наругу над тим вогнем потiм та над поляглими за нього... Про оприччину... Про жертви в iм'я фiкцiП, - нi, для задоволення примх безчесних славолюбцiв i кар'Кристiв, бездарних "вождiв" i "рятiвникiв людства", а насправдi - безприкладних хамiв i злочинцiв з покликання... Про ПхнК намагання звихнути всiм душi й мiзки, стягаючи людину вниз до Пх власного мерзенного рiвня... Про марнiсть усiх чвертьсторiчних жертв мiльйонiв, що виявилася в цiй вiйнi, коли пiсля ПхньоП втечi мiльйони нарештi, бодай на хвильку, дихнули вiльнiше й хотiли розправити плечi, й про люту помсту над ними. Про помсту над прозрiлими людьми - i то помсту не тiльки власними, але й чужими руками; надто ж про помсту руками свого недавнього "союзника", що вдерся на землю "вiтчизни", де йому було вже очищене мiсце для безкарного мордування беззахисних прозрiлих мiльйонiв... I про людину, яка несе за все те iсторичну вiдповiдальнiсть. Власне не про саму цю людину як особу, а про неП як прапор, про неП як втiлення панiвноП сили зла, як "генiя епохи", за яким стали iншi - легiон виконавцiв, що з iменем того свого "генiя" на прапорах доконували й доконують нечуванi злочини... Довго Максим говорив, а майор слухав, усе нижче схиляючи голову. Нарештi Максим скiнчив. Вiн закiнчив словами: - I от тепер - на нас поросте "чортополох". Але вiн поросте й на вас. Цебто на всiх тих, в iменi кого ви дiКте. На всiх тих Вишiнських i Джугашвiлi й на Пхнiх поплiчниках та опричниках. Але мiж тим "чортополохом" буде рiзниця. На нас поросте вiн, бо його посiють Джугашвiлi й Вишiнськi. На них же той "чортополох" поросте сам. Його посiють вiтри iсторiП. Та над нами потiм, пiсля "чортополоху", виросте щось iнше i той "чортополох" виглушить. А над ними нiчого, крiм чортополоху, нiколи, нiколи, нiколи вже не виросте. Бо нiчого не може вирости на землi, залитiй прокляттями й солоними сльозами мiльйонiв за облуду й за Юдину зраду. О с ь ц е - м о я ф о р м у л а о б в и н у в а ч е н н я ! Скiнчивши, Максим почувався вичерпаним. А майор, пiсля того, як Максим скiнчив, сидiв довго мовчки, нерухомо. Потiм почав торсати чуба й, бажаючи запалити цигарку, заходився клацати запальничкою. Довго клацав i черкав нею i, так i не змiгши запалити, кинув цигарку й запальничку на стiл... Максим сподiвався, що майор раптом вибухне страшною люттю або трiюмфуючим сарказмом, як то логiчно мусило б бути. Але, замiсть цього, майор якось розгублено, аби тiльки щось сказати, промимрив - запитав: - Вам, може, цiкаво знати змiст вашого вироку?.. Павза. Мовчанка. Майор: - Але не раджу вам тим цiкавитись. - I раптом знову, як уже раз перед тим, випалив: - Е-ех!.. I на якого ж ви чорта (трам-тарарам!) отак себе виявили?!! - Iз досадою турнув геть вiд себе купу паперiв. - А тепер-от... Тепер... Кришка, брат! Усе скiнчено... I нiчого вже, нiчого вже тепер не допоможе-Дивився на Максима втомленими, понурими очима, що теж говорили: "Кришка, брат. Нiчого вже не допоможе..." Максим заглянув у тi очi, повнi втоми й безнадiП, й спитав iронично: - То ви для того тiльки мене й покликали, щоб оце сказати? Щоб отаке "вiдкриття" менi зробити?.. - Так. Я покликав вас тiльки для того, щоб оце сказати... - луною повторив майор, промовивши це зовсiм тихо. Павза. Довга, гнiтюча. Майор думав щось своК понуро, зiгнувшись пiд якимсь внутрiшнiм тягарем. Вставився очима десь у нiкуди й сидiв так, здавалося, забувши зовсiм, що тут К ще хтось присутнiй. Але нi, вiн не забув... - Ти... вiриш у... людину?! - раптом спитав майор усторч - хоч i тихо, але якось гiстерично й на "ти". I, не чекаючи вiдповiдi, бо слухав, мабуть, тiльки сам себе, своК внутрiшнК Кство, промовив: - А я, брат, нi в що... нi в що, нi в що вже не вiрю... Так, нi в що... Ти понiмаКш, брат?.. - Останнi слова вiн прошепотiв ледве чутно, схилився й посiрiв... Але пiсля цього враз, мовби опритомнiвши, поторсав знову чуба й промовив уже, хоч i також тихим, але якимсь iншим, суворо-нещадним голосом: - Нi, я покликав вас для того, щоб сказати... що я не завiдую вашим життям. Ви зрозумiли? Мовчанка. - Ви зрозумiли? - перепитав майор. - Так... Цебто ви, як той Пiлат, "умиваКте руки"?.. Чи так я вас зрозумiв? - Як хочете, - знизав плечима майор i додав: - Але ви про це мусите знати... - Чи це так важливо? (Iронiя). - Так... Це важливо... - захвилювався чомусь майор. - Це для мене важливо. Так-то, брат... - ОстаннК майор промовив уже сам до себе, кутаючись у шинелю. А тодi постукав кулаком у стiну позад себе тричi й устав. Увiйшов вартовий. - Одведiть! - буркнув, не дивлячись нi на кого, майор. На прощання майор нiчого не сказав Максимовi. Лише в останню мить подивився йому в очi пильно-пильно, а тодi взяв зi столу його ескiз, перевернув його в руках двiчi й поклав у течку. Нiч принесла тiльки ще тяжче почуття пригноблености. Максим не сподiвався вiд Iрчукiв i подiбних звитяжцiв "НовоП Европи" особливоП лицарськости, але ж i такого не сподiвався! ТакоП-от особливоП, такоП безсоромноП пiдлоти й такого нi з чим не зрiвняного падiння. А втiм... Хiба ж усе це не "нормально"? Та й хiба в них суть? Вони вже для нього зникли, як i все з ними, перекресленi геть i скиненi з рахунку. По всьому лишилося тiльки вiдчуття, що все вже нарештi скiнчено. Внесено в усе яснiсть. I не залишено нiяких щiлин, нiяких пiдстав для надiй, що нi-нi та й намагалися було зринати "контрабандою". Тепер же навiть i для цiКП контрабанди не залишилось ходiв. Пiдведено риску. I... В серцi теж пiдведено риску. Не залишилось не тiльки нiяких надiй, але й нiяких познак жалю чи каяття. Холод. I вже, здавалось, нiщо не могло зрушити той холод нi на одну риску вгору, лише вниз. Униз... РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ Вранцi, коли Максим лежав у забуттi пiсля безсонноП ночi, його розбудив дотик руки й бентежний шепiт: "Вставайте!" То доторкнувся й прошепотiв Костик, що вартував над Максимовою дрiмотою. В дверях стояв помiчник старшини, бiлявий добродушний хлопець, i з сумним виразом кивав до Максима пальцем - кликав. Максим вийшов за ним у сiни. Передача! Максимовi принесено передачу. Помiчник старшини вийняв ПП з-пiд поли (маленький вузлик), сказав "ось" i обережно передав Максимовi. Максима стисло за горло... Вiн упiзнав хустку. - Що Пй передати? - прошепотiв помiчник старшини, нiяковiючи перед Максимовою розгубленiстю й, може, тому не вживаючи слова "дружинi". - Записку можна?.. - спитав Максим, хоч i знав сам, що не можна. - Нi, не можна, - пiдтвердив помiчник старшини. Тримаючи в однiй руцi вузлик, другою Максим шарив розгублено по кишенях: "Що ж Пй передати?.. Що ж Пй передати?.. Що ж... Пй... передати?!. Га?.." - Словами... - прошепотiв помiчник старшини. "Нi, треба щось передати", - думав Максим i вперто шарив по кишенях. "Хоч би тобi хустка". Але в кишенях нiчого не було. Навiть хустки. Лише трохи махорки й запальничка. - Ага!.. Будь ласка, - звернувся Максим до помiчника старшини. - Будьте другом, передайте тiй бiдолашнiй ось це... Вона не маК навiть чим запалити вогню в хатi. Це проста запальничка. I з тими словами дiстав запальничку й простяг ПП помiчниковi старшини. Той завагався, а тодi взяв, нерiшуче перевертаючи ПП в руках. То була проста-найпростiша, навiть Крундова, саморобна запальничка - з мисливськоП 12-калiбровоП гiльзи. Замiсть денець - зверху припаяно нiмецькi двадцять пфенiгiв iз свастикою, а знизу - совКтський мiдяний п'ятак iз серпом i молотом. Словом, запальничка випадково була дуже оригiнальна, - навiть коли б хто хотiв спецiяльно вигадати таку, то не мiг би. Помiчник старшини все ще вагався - чи брати ПП? Так нiби здогадався, що це була не звичайна собi запальничка, що цю рiч Максим зробив сам "рукою власною" й що ПП знала цiла вулиця. А потiм посмiхнувся й сказав: - Добре... Тiльки ж... А чим же ви самi будете прикурювати? Максим махнув рукою, мовляв - "скiльки там уже менi й курити!". Але, подумавши хвилинку, сказав: - Ну, то скажiть Пй... хай як-небудь передасть менi... кресало... батькiвське... - Й пояснив: - 3 мене й кресала буде досить... Назад Максим повернувся, не бачачи нiчого перед собою. Не вiд слiз, нi - вiд болю в серцi. Вiн сiв на солому, поклав вузлик на простягнутi ноги й так сидiв, слухаючи, як торохтiло його серце, й думав. Думав i мучився: "Навiщо?.. Навiщо ж цi зайвi страждання?.. Для неП... для нього... для всiх... Навiщо?!." Потiм вiн розгорнув вузлик, i на серцi стало ще тяжче. То була надзвичайна передача! Кiльканадцять пирiжечкiв i - всi рiзнi. Нi одноП пари, всi непарнi... Чорний - iз картоплею, сiрий - iз квасолею, свiтло-сiрий - iз морквою... з гречаною кашею... з макухою... з капустою... I кiлька скибок хлiба, й теж усi рiзнi. I морщене яблуко... I огiрок солоний... Максим дивився на тi пирiжечки й хлiб i пiзнавав: "Ось оце ось вiд Тетянки... Це вiд дружини... А цей ось - сестрин... А це - Марiйчин... Вiд усього роду! Ще й вiд сусiдiв по одному... По крихтi серця... По крихтi тепла, муки, болю... Це. особлива передача! Вияв великоП жалоби i..." Коли б не стiльки людей тут, коли б не Костик ще, Максим би нагло заридав так, що цi стiни стряслися б. Заридав би вiд туги страшноП, безмежноП, вiд муки тiКП, що Пй немаК нi iмени, нi визначення, вiд холоду, що огортаК душу, вiд безвихiддя, саме усвiдомлення якого стрясаК душу. Але Максим не заридав. Вiн лише прикусив губу до крови й зiтхнув затяжно: "Навiщо?.." Пiзнiше Максим вiд помiчника старшини довiдався, що пляшка самогону була тим ключем, що вiдчинив дверi для цiКП передачi. Нiчого з передачi Максим не Пв. Вiн зав'язав вузлик i поклав у головах. Таж хiба можна було це Псти?! Хiба ж то були пирiжечки й хлiб? Нi, то були знаки любови й дружби, то були релiквiП, що Пх хотiлося зберегти, як дорогу пам'ять... I цей день минув, як i перший, - у загальному отупiннi, в якомусь зацепенiннi. Тiльки три танкiсти пiд столом жили повним, нормальним життям. Вони, здаКться, були цiлком задоволенi й почувалися тут зовсiм добре. Грали собi в карти, кричали, сперечалися, спiвали й розповiдали рiзнi iсторiйки й анекдоти - то маснi, то антисемiтськi. А в тих розповiдях i анекдотах не було нiчогiсiнько на вiйськовi теми, так нiби вiйни зовсiм i не було. Вони, здаКться, намагалися вiйну геть взагалi перекреслити, вимазати з свого життя, списати з дiйсности. Надворi гула мокра березнева завiрюха, лiпила в шиби. I гули десь, гримотiли далекi вибухи. Але то було десь далеко, не тут. Нiби навiть не на цьому свiтi... Коли заплющував очi й слухав завiрюху чи слухав ПП й дивився на заплаканi шиби, то здавалося, що це вернулося далеке-далеке дитинство... Солома на долiвцi з сухими волошками й стрючками горошку, а на соломi гурт Пх, дiтлахiв, покотом. Лежать, босенькi й голопузi, й мрiють, - слухають казок, завмираючи серцем, слухають гудiння вiтру й шелест снiжинок по стрiсi й по шибах. I в дитячiй уявi постаК казковий, невiдомий, страшнуватий, але звабливий свiт, що десь там, за цiКю соломою й мокрою долiвкою, за шибами, за завiрюхою... Увечерi до тюрми вкинули маленького, зовсiм манюнького салдатика зi здоровенною рушницею. Вiн учепився за ту рушницю руками й ногами й не хотiв пуститись. Так iз рушницею його й укинуто до "тюрми". Посмiхаючись, старшина лише звелiв зняти з рушницi закривку й вiдiбрати в салдатика набiйницю. А салдатик той був незвичайний. I рушниця в нього теж незвичайна. Салдатик мав щонайбiльше 16 рокiв, ще й до того був низенький на зрiст. Дитина. Змучений, обдертий, мокрий весь i - з орденом на грудях. А рушницю мав - "ПеТееР". В цiлому ж це все - салдатик iз рушницею - звалося "петеерiвець". Цей салдатик, ця дитина, вчепився за рушницю вiдчайдушне, як за рiдну матiр, i, матюкаючись люто, а тодi вже й ридаючи, не хотiв випускати ПП з рук навiть i в "камерi". Так i не випустив. Обiйнявши ПП, як найрiднiшу iстоту, сiв на соломi, поставив ПП мiж ногами, височенну й дебелу, обхопив руками i, схиливши голову на неП, так сидiв. Старшина, нiяковiючи, пояснив, не звертаючись нi до кого i в той же час до всiх: - Сорок танкiв уже був збив i - чорт понiс до дКвок... Чого тебе дурака чорт понiс до дКвок?! ДКвок, брат, збивати - це не танки! Заплутався в шпiонаж, а тепер от сиди... I "петеер" тобi не поможе. Салдатик мовчав, як зацькований, переляканий звiрок, конвульсiйне вчепившись у рушницю, а старшина, зiтхнувши, закiнчив, звертаючись просто до нього: - Ех, ти... А був би вже досi сто танкiв збив i був би вже "героКм СССР". А тепер, брат, i "петеер" твiй... Салдатик пiдвiв голову i раптом дико, божевiльне, крiзь киплячi сльози вилаяв старшину матiрною лайкою. Гiстеричною лайкою. Старшина махнув рукою й вийшов. А "петеерiвець" похитався, сидячи, разом iз рушницею, i беззвучно заплакав. Худi, гострi плечi йому ходили ходором. Хто знаК, хто може заглянути в це маленьке серце? Може, йому в цiм затемненнi всесвiту стало страшно й холодно, може, йому бракувало матерi а чи сестри рiдноП i вiн - пригорнувся до дiвчини?.. Може... Але... Ось тепер - "зрада вiтчизни"!.. Приводили ще й ще нових цивiльних i вiйськових. Десь перед пiвнiччю тюрму потряс шум - то в тюрму вкидали якогось п'яного "героя вiтчизняноП вiйни" i вже в тюрмi в нього вiдбирали гранати. Вiн не давав. Вася був за "арбiтра", подаючи з-пiд стола саркастичнi реплiки. Так тюрма наповнялася й наповнялася. До краю. Чадiла махоркою й пiтними онучами. I гула, як млин. Iшов безперервний рух. Десь тут працював "комбiнат", добре заведений i налагоджений. Комбiнат сортування, вiдокремлення й переселення душ i тiл людських. "Тiло - на мило! Душу... в дим, у повiтря, в пшик - назад "на передКлку"!" - за тезою нового всемогутнього судiП, "реконструктора" й "творчого генiя людства" - генiя цiКП епохи. Другого дня помiчник старшини знову покликав Максима, стоячи в дверях. Коли Максим вийшов у сiни, там стояв сам старшина, тримаючи пляшку молока в руцi й три пачки махорки. - Ага... На ось!.. - заспiшив старшина, тикаючи молоко й махорку. А тодi якось нiяково, вибачаючись: - Ти понiмаКш, махорки було трохи бiльше, - шiсть пачок, чи що, - так хлопцi, понiмаКш, хочуть курити... Ти вже не сердься, брат, тобi хватить... - докинув старшина якось сумно. - Ага! Ще ось... - похопився старшина вже на порозi сiней, куди був ступнув. - Ще пак ось, на... Вiн витяг iз кишенi шинелi окраКць яшного хлiба й подав Максимовi: - Це вона передала... Пж, брат. I повернувся. - Постривайте, - сказав Максим. Узяв двi пачки махорки й простяг старшинi. - Нате, вiддайте хлопцям. - А ти? - З мене досить i однiКП. - Гм... Ну, спасибi, брат. За це спасибi!.. - сказав старшина, взяв махорку, постояв одну мить, дивлячись на неП, а тодi взяв ПП пiд пахву, махнув рукою й пiшов собi - "до хлопцiв" десь. Серце Максимове краялось. Воно не витримувало цих передач. Це ж тiльки уявити!.. Через усе розбомблене мiсто пхатися до цiКП дiри, канючити, перед кожним барбосом принижуватись, хитрувати - й тлiти серцем за дiтьми, що самi вдома, розчахуватися тим серцем помiж ними й ось цим вертепом... А це-от молоко - це ж вiд кози Бiлявки. Њдине, що вони там мають, Кдина Пхня пiдпора... I йому уявилась та коза Бiлявка на закривавлених ногах, до яких тиснуться трiйко щойно народжених козенят, серед брязкоту шибок, видавлюваних вихорами повiтря вiд бомбових розривiв. I уявлялась дружина - зажурена, й тиха, i горда. В лахмiттi й ганчiр'яних бурках, не помiчаючи страшних своПх злиднiв, зневажаючи Пх, вона йде через мiсто. Одна-однiсiнька пробиваКться вона по руПнах, по розквашеному снiгу... Ось вона стоПть перед "начальством" - блiда, гордо примруживши очi - й, ледве перемагаючи страшну вiдразу й презирство, просить те пихате й зарозумiле "начальство" дозволу передати чоловiковi-в'язневi шматок яшного хлiба. Просить, мов якоПсь великоП ласки... Господи!!. Максим несамовито рипить зубами. "Будь ти прроклятий!!" Хто? Невiдомо хто. "Господи! Хоч би вже швидше!.." Тобто щоб швидше вже кiнець. Щоб не мучити отак iнших, отих усiх бiдолашних, перед тобою, Господи, неповинних!.. Максим знову й знову повертався до того ж самого, сидячи на затоптанiй, вогкiй соломi. Зринала навiть думка про самогубство. Так, про самогубство, аби тiльки швидше покласти край тим безглуздим стражданням своПх ближнiх, щоб вони вже не мали причини згинатися, принижуватися, просити ласки... Але Максим нiколи не був слабодухом i навiть i в найтяжчi хвилини тюремних терпiнь завжди вiдкидав саму думку про самогубство в тюрмi. Нiбито чого квапитися полегшувати працю iншим - тим, що мають тебе вбивати? Зараз теж - думка про самогубство майнула й зникла. Максим прогнав ПП геть. "Не квапся зробити собi сам те, що мають тобi зробити iншi, - наказував вiн сам собi. - ЖиттКву дорогу ти мусиш пройти до самiсiнькоП крапки, пройти мужньо, й оком не змигнувши, й не затремтiти, навiть i зiрвавшись уже в безодню". До того ж у ньому ще жила друга iстота, що не хотiла, не могла примиритися з усiм так просто. Вона десь причаПлася, зiбгалась десь у клубочок, як накручена пружина, й чекала, не подаючи знаку. Чекала до останку, зберiгаючи якусь непогасиму iскру... Цього ж дня Пх перевели в iнше "мешкання" - в бiльшу хату, простору мiщанську будiвлю з однiКю величезною кiмнатою й однiКю меншою поруч. Нанесли туди соломи, й у нiй стало як i в попереднiй. Танкiсти зайняли позицiю знову пiд столом, що також i тут стояв у кутку й був такий же великий. Людей усе збiльшувалось - по одному, по два. Ходила пошепки тривожна поголоска, що приПхав i працюК вже Спецiяльний Вiйськовий Трибунал. Перед вечером приходив кiлька разiв старшина, i до нього все приставав Вася, щоб той дав паперу, та ще щоб i неодмiнно великий лист. - Навiщо тобi паперу, Вася, та ще й великий лист неодмiнно? - Е, товаришу старшина, - говорив меланхолiйно Вася. - Нiчого ти не розумiКш. Ти патрет Гiтлера бачив? - Ну, бачив. - I Сталiна бачив? - Очевидно. - Ну так от. Сталiн, скажiмо, то особстаття. Не будем про те... Але-от Гiтлер... Та якщо така сволота маК патрет, то чому не може мати патрета Вася, га? Хiба я був поганий танкiст?.. Ну скажи!.. - Правда, - каже старшина. - Ну от бач!.. I от товариш архiтект мене намалюК. I ти матимеш мене отут... як "вождя" на стiнi, на пам'ять. А?.. Старшина! Ну як? Вася явно нудився. В його зухвалих уПдливих дотепах був, проте, лише сам смуток. Старшина розвiв руками скрушно: - Нема, брат, паперу, Вася! - I, посмiхнувшись, пiшов собi. Так з портрета нiчого й не вийшло. А ввечорi, пiзно перед пiвнiччю, забирали з "камери" старосту одного села. Дебелий, мовчазний i терпеливий, як камiнь, вiн тут раптом почав гiстерично битись, i кричати, i плакати, й просити... Вiн, так само як i Костик учора, боявся йти сам, просив, щоб його брали з усiма разом... Але чотири автоматники скоро його "заспокоПли". I справдi, перед вiдходом вiн раптом став спокiйний-спокiйний. Похитуючись, нагнувся до свого лiгва, пiдняв торбинку, зроблену з рукава жiночоП сорочки, i, випроставшись, пошукав очима когось. Знайшов того, кого шукав, i кинув йому жiночий рукав. То вiн Васi - туди, до столу, кинув торбу з насiнням. I, не проронивши бiльше нi звуку, пiшов, узятий з чотирьох бокiв у сталевi шори. А пiсля пiвночi... Пiсля пiвночi забрали Васю. Вiн спав пiд столом сном праведника, коли його покликано. Два автоматники залишилися в вiдчинених дверях, у сiнях, а два пiдiйшли до столу й покликали. Вася встав. Почухався. Подивився на них. Надув презирливо губи. I, сопучи, почав одягатись. - Ну, жвавiш!.. - понуро пiдiгнав один автоматник, iронично додавши: - Можна й так. - Не твоК дiло, - огризнувся Вася й спокiйно одягався собi далi. Нарештi, вступивши в повстяники, гукнув: - Готово! - А тодi оглянув усю "тюрму", все звалище оцих брудних тремтячих iстот, i пiшов. Iшов байдуже й мовчки, - так нiби це вiн iшов собi на прогулянку. А як порiвнявся з Максимом, зупинився на мить i промовив голосом, що спочатку звучав твердо, а тодi зiрвався й затремтiв: - Ну... Прощавай, брат, архiтектор!.. Так нi х... хрiна з нашого патрета й не вийшло. - Махнув рукою й пiшов геть. Зачинились за Васею дверi, i вартовий, сидячи бiля тих дверей на стiльчику й тримаючи ручний кулемет напоготовi, позiхнув i скомандував: - Лежати!.. Не рухатись!.. Спати!.. - Це вiн проговорив речитативом, як молитву. По якомусь часi з-пiд столу вилiз Васiн товариш - той, що видався був Максимовi таким похмурим i неговiрким. Вартовий гостро звелiв йому лiзти назад пiд стiл i спати, але танкiст апатично вилаяв вартового соковитою украПнською селянською лайкою, пiдiйшов до Максима й сiв бiля нього. Вiн крутив цигарку, й руки його несамовито тремтiли. Газетний папiр рвався, махорка розсипалась. Нарештi вiн таки ту цигарку злiпив i припалив своКю запальничкою. Сидiв i затягався мовчки. А тодi зiтхнув i промовив, нiби сам до себе: - Пропав, брат, Василько!.. Розстрiляють... Уже, мабуть... Перемочена цигарка гасла, вiн ПП знову припалював, чиркаючи нервово запальничкою й освiтлюючи ясно своК понуре, металеве обличчя й розгубленi, ясно-блакитнi очi, що так не пасували до жорстокости рис його суворого обличчя. Потiм, як цигарка нарештi добре розгорiлась, вiн подивився Максимовi в очi й, давлячись димом, стисло, ривками, незграбно розповiв, у чому ж суть - як Вася "зламав собi шию". Прийшовши ось у це "прокляте мiсто", Вася закрутився бiля однiКП "панянки". А та панянка перед тим гуляла з нiмецькими офiцерами, та ще й з есесiвцями нiби чи з гестапiвцями. А тут до тiКП панянки, перебiгаючи Васi дорогу, почав упадати ще й "наш-таки" офiцер. Ну так Вася його й "поблагословив", аж тому й "лягава його душа вилетiла". Це було нiби сп'яна. Але... Васю взяв "СМЕРШ" i пришив йому "шпiонаж i терор". I передав "ось цим". А "цi" - в трибунал. А трибунал - то, брат, тобi "люба да люлК!". Розповiвши це, танкiст замовк. Зiтхав, чухав груди й мовчав, давлячись димом. Потiм говорив про Сталiнград, про дружбу Пхню. Вiн говорив про Васю, i в його незграбних, вугластих, як бите камiння, словах, у його незграбному голосi бринiли сльози... Зiтхнувши ще раз, Васiн друг нарештi знову полiз пiд стiл. ТiКП ночи взагалi нiхто не спав, хоч формально спали всi... Наступний день теж пройшов тривожно, напружено, в якомусь чеканнi. Нiкого вже не викликали. "Десь судять заочно", - кинув хтось чутку, й вона не потребувала коментарiв i не викликала дискусiй. Привели ще трьох парашутистiв. Вони ранiше впали були в запiлля та й здалися нiмцям. А тепер, пiсля благ нiмецького полону, добровiльно зголосилися в воКнкомат, щоб на фронт iти, а Пх - у тюрму. То були жвавi, коротко постриженi хлопцi - три брати Копиленки. Та ось увечерi вiдчинилися дверi з сiней i звiдти розiтнулась команда: - Встать!!! Усi встали. Вартовий бiля дверей теж став на струнко, випинаючи груди, як нiмець. - Прибрати солому! Прибрали. Геть набiк ПП всю. - Всiм перейти вглиб кiмнати, до столу!.. Перейшли. Пiсля того до кiмнати зайшло кiлька поважних на вигляд "великих начальникiв". А з ними старшина та його бiлявий помiчник. "Начальство" стовпилося бiля маленького столика, що стояв бiля дверей поруч вартового, розiклало якiсь папери й тихо радилось, а помiчник старшини тим часом втиснувся мiж в'язнiв i пролiз аж геть на покуть. Несподiвано вiн опинився бiля Максима, що сидiв на лавi за столом iз кiлькома в'язнями й дивився на все, що вiдбувалося. Помiчник старшини теж сидiв i дивився на все, що вiдбувалося, дивився на начальство, а тим часом узяв Максима за лiкоть i, не дивлячись на нього й не зводячи очей з начальства, тихо запитав: - Що... передати... дружинi? Голос його помiтно тремтiв. Максимове серце здригнуло так неприКмно-неприКмно й защемiло. - Дякую, - сказав Максим, теж не дивлячись на помiчника старшини. - Передай, що... "жив, здоров i все в порядку"... Помiчник старшини, все не вiдриваючи погляду вiд свого начальства, стиснув Максимовi лiкоть - до болю, з усiКП сили - i встав. Постояв. А потiм непомiтно тикнув Максимовi щось у руку - щось маленьке, тверде й тепле, загорнуте в папiр - i вiдступив. Помалу посунувся по юрбi й зник. Максим затис у руцi маленький вогкий згорточок. То було к р е с а л о й к р е м е н ь ! Нагрiтi й зволоженi пiтною й гарячою рукою бiлявого помiчника старшини, що зi своПми наПвними сiрими очима був серед того "начальства" явно не на своКму мiсцi. - Увага! - проголосив нарештi один iз-помiж "начальства". - Кого будемо називати, тому - вiдповiдати iм'я й по батьковi та вiдходити налiво. Рештi лишатися на мiсцi. Почалася процедура, як тяжка, болюча операцiя: оцю ось громаду iстот, що так тiсно, так щiльно зiмкнулися перед надходячою катастрофою, перед проваллям, тримаючись одчайдушне одне одного й боячись пуститися, - тепер от ПП, цю громаду, цю цiлiсть рiзали, розтинали надвоК: на тих, що "налiво", й тих, що мають "лишитися на мiсцi". Максим вiдiйшов налiво нумером першим. За ним комсомолець Костик i багато iнших. Усi тi, що прибули разом iз Веселого, потрапили налiво. Чекаючи на кiнець переклички, Максим намагався "через край" зазирнути в той папiр, що його тримав якийсь начальник, вичитуючи з нього; хотiв пiдглядiти свою й чужу долю, оте невiдоме; вiдiйшовши-бо налiво, вони опинилися зовсiм близько бiля столу. I коли б не тi моргiтливi, хисткi свiчки... Проте Максим усе-таки прочитав своПм гострим оком заголовок таКмничого того реКстру. В заголовку стояло: "На окрему Сесiю Ревтрибунала"._ I ще щось дрiбнiшим друком... Усiх налiво вiдiйшло 38. Решта лишилася на мiсцi. Серед тiКП решти були: брати-парашутисти, "петеерiвець", двоК Васiних товаришiв i ще якихось четверо цивiльних. Цю решту зразу загнано в маленьку "хатину", а всiм iншим звелiли "бистро" збиратися з "вещами". В сiни зайшов наряд автоматникiв. Чути було, як вони гупали ногами, бряжчали зброКю, клацали нею, перевiряючи ПП справнiсть. Люди зiбралися "з вещами". Люди щось заповiдали один одному... Щось там говорили хапливо... Поспiшали... Збивалися на словах... Але час iшов - а нiякого руху. Надворi було вже темно-претемно. Нарештi загудiла машина, заходячи попри самiсiньку стiну. Команда: "Попарно виходь!" Усi виходили "попарно", й вiдразу ж кожна пара дiстала ще по однiй парi до себе - по автоматниковi обабiч. Коли в'язнi зiмкнулися вже надворi, то опинилися в щiльних i мiцних рямцях. В тих рямцях пiдвели Пх до двох машин iз халабудою. Повантажили всiх у машини. Посiдали й автоматники, скiльки влiзло, а решта примостилася на приступках. Поспускали запинала, позакривали всi отвори й так у цiлковитiй темрявi рушили. Люди загойдалися в непрогляднiй iмлi, стискаючись душею, збигаючись у маленькi клубочки нервiв iз такою силою напруги, що, здавалось, могли нагло вибухнути. Машини гойдалися темними порожнiми вулицями - нi, якимсь лабiринтом ям, по хлипкiй, баюристiй, геть подовбанiй бомбами дорозi. Вони Пхали помалу, часто зупинялися, натикаючись, мабуть, на великi вирви чи на брили розметаних вибухами руПн, i об'Пжджали перепони. Максим був у заднiй машинi. Було задушливо, й вартовi вiдкинули трохи запону халабуди. В ту вiдтулину було видно шматок зоряного неба, сильвети руПн, тьмяний блиск калюж, латки снiгу в iмлi ночi. Крiзь ту ж вiдтулину линув запах згарищ, а разом з ним i хвилюючий запах близькоП весни, особливий, ледве вловний дух березневого повiтря, дух талого снiгу й вiдсирiлих дерев - смоляний дух бору, занесений вiтерцем. "Це десь тут уже близько й бiр..." Максим пiзнавав мiсцевiсть. Ось вони Пдуть Гусинкою. Ось шпиталь. Ось переПзд через залiзницю. Тут перехрещуються три шляхи: залiзниця з пiвночi на пiвдень, шосе зi сходу на захiд i ось iще ця Гусинка навскоси. На перехрестi - рух. Машини втесалися в нього й стали. Вони пропускали якусь колону вантажних авт. У щiлину трохи видно - й Максим приник до неП всiКю душею. Йому було страшенно цiкаво, що ж то там робиться на бiлому свiтi й що там роблять нашi люди... Нашi люди на цiй нашiй i не нашiй землi... Машини з в'язнями обминали якiсь iншi машини. Цiлу валку. Потiм потяглися пiдводи, безкраП валки пiдвiд обабiч. Пiдводи саньми й возами, однокiннi й парокiннi. Вони всi рухалися на захiд. Стояв скрип, як, либонь, за татарських часiв. Скрипiли й шипiли полозки по грязюцi й по камiнню. Рипiли дуги й хомути. Трiщали голоблi, вивергуючи тягарi з баюр. Ляскали батоги. Гукали й приглушено кляли все на свiтi якiсь люди. Вони, тi люди, тюпали поруч пiдвiд, по колiна в багнюцi. Що вони везли? Чи то вони Пхали порожняком, а чи вставали з пiдвiд i несли тягарi на собi, бо нещаснi конi не могли вже тягти навiть порожнiх возiв i саней?.. А може... Так, вони везли ящики набоПв, вони везли салдатiв, вони везли фураж, вони, нарештi, везли самi себе й пхали своПх бiдолашних коненят... БезкраП валки. I - "засекреченi". Нi тобi вогника цигарки, нi голосного крику, лише скрип i рип та пирхання коней. I машини теж без свiтел. I в мiстi - жодного блиску вогника. Потiм машини з в'язнями також рушили. Варта спустила запинало, й нiчого не стало видно. I нiчого не було чути, крiм гудiння моторiв. Довго хилитали машини перенервованих людей, загойдали Пх зовсiм уже. Нiхто вже й не цiкавився "куди?". Машини кружляли, перехняблювались, петляли десь. Зупинялися. Знову Пхали. Нарештi, по довгому такому кружляннi, машини стали. Постояли якийсь час закритi. Потiм почулася команда й варта повистрибувала геть з машин. А вже пiсля того розкрилися запинала. - Ану, вилазь!!. Навпроти машин висiв надщерблений мiсяць, а коло машин бiгали якiсь люди в цiвiльному й при зброП. Вони шпарко метушились, у папахах i в пiлотках, з пiстолями, з гвинтiвками i з ручними кулеметами напоготовi. Всi вилiзли. I насамперед здивувалися. Вони ж так довго Пхали-Пхали, кружляли, повертали, часом гнали чимдуж, а заПхали - всього лише на другий кiнець мiста. Правда, це якихось 8-9 кiлометрiв, але ж тiльки другий кiнець мiста. Це була вулиця Широка. Вулиця, що з центру мiста йшла геть у степ. А потiм, коли Пх вишикували по чотири, всi здивувалися, що Пх передають iз рук регулярних вiйськ НКВД, iз рук гвардiйцiв у руки якiйсь бандi, на зразок махнiвськоП часiв революцiП й громадянськоП рiзанини. Потiм виявилося, що то не банда, а щойно органiзована "мiлiцiя", складена переважно з тих самих "патрiотiв родiни", що ще вчора служили в нiмцiв... Передача закiнчилась. Машини геть пiшли в темряву й зникли разом зi своПми халабудами й гвардiйцями в них. Тодi перед вишикуваною й оточеною цивiльною вартою колоною в'язнiв з'явилася постать... У кудлатiй сибiрськiй папасi, в мисливських чоботях i з фiнкою за плечем, вона вийшла наперед, зупинилася i враз гримнула хрипко, зi свистом у голосi: - Карнач - до мене!!. - З а К ц ь!.. - зiтхнула вся колона вражено. Те слово прошелестiло по нiй з кiнця в кiнець. - Так, ЗаКць! (Трам-тарарам-бах!) - озвалась на той шерех постать у кудлатiй папасi, сплюнула й зловiсне засмiялась, iз хрипом i свистом у голосi, неначе зiпсута гармонiя. Пiдбiг "карнач" - караульний начальник. Щось там вони поговорили. Побiг карнач. За хвилину пiдiйшов iще наряд мiлiцiП в цивiльному, й таким чином варти стало бiльше, нiж в'язнiв. Мабуть, ЗаКць дiстав вiдповiднi iнструкцiП з Особливого вiддiлу 14-П армiП щодо цих в'язнiв. Коли варти стало вже вдвiчi бiльше, нiж в'язнiв, тодi Пх повели вздовж вулицi, десь водили по якихось закапелках i нарештi почали заводити до якоПсь будiвлi. То була нова тюрма. Тюрма мiста Н., наново органiзована, пiсля того, як усi тюрми (а Пх було аж три!), якими в цьому мiстi користався Сталiн, а потiм Гiтлер, було розбомблено. Розбомблено щасливим випадком, коли в хаосi Содому i Гоморри дурнi бомби самi вже собi вибирали шлях i об'Ккт, зробивши випадково на диво мудре дiло. Але що з того, коли тепер ось i серед руПн найперше знайшлося мiсце саме для тюрми... РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ Довгий коридор освiтлено двома лойовими свiчками. Це коридор школи - сотенноП семирiчки на вулицi Широкiй. (Це химерне мiсто було розбите не на дiльницi, а на "сотнi", бо колись це мiсто було козацьке й ця вулиця належала до 6-П сотнi). Це не була шкiльна будiвля старого стилю - "земського" чи нового стилю, Квропейського, а "шкiльна будiвля" найновiшого стилю - "епохи соцiялiзму": просто нацiоналiзований колись у якогось "буржуя" житловий будинок i зайнятий пiзнiше пiд школу. А перед тим, як стати школою, цей будинок побував у ролi "притулку для безпритульних", "колгоспноП контори", "амбуляторiП" й ще чогось. Тепер же... Тепер - це тюрма. I коридор цей - це коридор тюрми. Попiд стiною вишикувано 38 щойно привезених в'язнiв. Лiворуч у кутку стоПть столик. Бiля столика стовпився "штаб". У самому центрi - начальник мiлiцiП... Постать начальника - знайома, дуже знайома Максимовi!.. "Стривай, хто же це? Хто це?!." - забилася тривожно думка. Нарештi Максим пригадав... Спочатку йому пригадався химерний сон. Звичайно, вiн у сни не вiрив, та ось - пригадався сон, i вiн здивувався... Але перед тим сном був випадок. Це було пiвроку тому. До його хати прийшов гарно вбраний, напарфумлений i навiть пiдпудрований панок, розкрив блискучий портфель, вийняв якийсь папiрець iз печатками й на пiдставi того папiрця почав вимагати податок вiд Максима, як вiд фахiвця-архiтекта. Цифра податку була пригноблююча. Даремно Максим переконував, що такi фахiвцi тепер безробiтнi та що людина, яка сама нiчого не заробляК, не може платити. Нiчого не допомогло. Гiсть зухвало й енергiйно доводив, що Максим, як "високий фахiвець", таки мусить платити податки, незалежно вiд того, чи вiн працюК, чи нi. "Спекулюйте, а платiть!" Тодi Максим запитав, х т о ж вiн? - Старший фiнiнспектор при нiмецькому фiнансамтi й при мiськiй управi! - А хто цим-от заправляК, хто нараховуК?.. - Я!.. Я сам... - Та-ак? I чим ви керувалися? - Iнтересами держави! - ЯкоП? - Як то?!. Ви не знаКте, яка тепер н а ш а д е р ж а в а ? ! Га?! Отож ПП iнтересами я керувався. Iнтересами нового порядку, iнтересами НовоП Европи, нового життя, культури й цивiлiзацiП... I пiшов, i пiшов. I скiльки в тому було пози, пихи й упивання власною уявною величчю... Тодi Максим роздер папiрця геть, вiдчинив дверi й сказав по-нiмецькому: "Р а у с!!." Треба було бачити, як той "фiнiнспектор" застрибав. Як вiн закричав. Як зарепетував. I який вiн при тому був патрiот "новоКвропейський"! Який ентузiяст!.. Як вiн загрожував... Але все-таки Максим його вигнав. Потiм той iнспектор приходив з полiцаКм, але Максим знову його вигнав, написавши й давши йому записку до його начальника - керiвника фiнвiддiлу мiськоП управи. Поступаючи так зухвало, Максим розраховував на те, що керiвник фiнвiддiлу, украПнець-земляк i добрий друг його й Миколи, був також таКмно i Пхнiм iдейним прихильником. I не помилився. Тодi, побачивши прихильне ставлення начальника до Максима, фiнiнспектор змiнив тон. Як вiн затанцював, як вiн завихляв перед Максимом! А тим часом скiльки ж вiн попобiгав до Гестапо, докладаючи всiх зусиль, щоб викопати яму там i начальниковi фiнвiддiлу, й Максимовi!.. Такий-от випадок. А пiсля того, вже кiлька днiв перед арештом, Максимовi приснився химерний сон: немовби раптом перед ганком Максимового житла спустився на землю лiтак. А з лiтака виходить фiнiнспектор - при зброП, в мундирi офiцера нiмецькоП фельджандармерiП, але з совКтськими вiдзнаками, з наказом для Максима - лаштуватися в далеку-далеку дорогу за несплачений податок. I ще щось таке верзлося, але це - основне... А тепер ось той фiнiнспектор, поважний i набундючений, з великою, як на його зрiст, папахою на головi, стоПть тут у коридорi, оточений свитою помiчникiв, i тепер вiн уже в ролi й у "чинi" начальника мiлiцiП мiста Н. та його околиць. Поруч нього - начальник тюрми ЗаКць, недавнiй ентузiяст нiмецькоП мотузки, а навколо них - Пхнi помiчники: якiсь хлопцi, неголенi, ощиренi, як не знати якi енкаведисти, з грiзно запаленими очима. У начальника мiлiцiП в лiвiй руцi - папiр, а в правiй - револьвер. При вихiдних дверях купа вартових у цивiльному. Але що вражаК й зразу впадаК в око - це те, що вони всi озброКнi новенькими автоматами... "Теж автоматники!" Вони наставили тi автомати на в'язнiв, i не було певности, що тi автомати раптом здуру не почнуть самi стрiляти - вiд невправности тих "цивiлiстiв". Але уявлення про Пх "невправнiсть" було помилкове. Тi "цивiлiсти" були далеко не невправнi. Ого! Вони дадуть сто очкiв уперед усiм гвардiйцям щодо вмiння володiти кулеметами, автоматами й усiма iншими знаряддями знищення людей. Начальник мiлiцiП обвiв оком сiру лаву арештантiв iз кiнця в кiнець, подивився в папiр, нахилившись до свiчки, i раптом спитав: - Де тут редактор iз газети? - Там, - махнув рукою ЗаКць на правий фланг, де стояв бiля Максима Костик. Костик затремтiв. Хоч вiн i не був "редактор iз газети", а тiльки коректор, але вiдомо, що в такiй спецiяльнiй установi зовсiм не сушать собi голови такими дрiбничками, як рiзниця мiж редактором i коректором. Начальник мiлiцiП, поправивши на собi папаху й тримаючи револьвера в руцi, пiшов уподовж сiроП лави людей, придивляючись у сiрi, вимученi обличчя. Будучи низенького росту, вiн усе мусив задирати голову. Максим заступив своКю масивною постаттю Костика й стояв, понуро чекаючи. Начальник мiлiцiП порiвнявся з ним. Глянув йому в обличчя - й отетерiв. Втягнув голову в плечi, розгубився. А Максим нагнувся трохи до його переляканих очей i виразно, чiтко, з тяжкою iронiКю промовив: - Все одно податку не заплачу!.. Аж ЗаКць зрозумiв i засмiявся. Та враз урвав смiх i, виматюкавшись хрипко, процiдив крiзь зуби двозначне: - Нiчого... Заплатиш! Начальник мiлiцiП крутнувся на пiдборах i вернувся до столика. Вiн подивився розгублено в папiр, а потiм ще в якийсь окремий папiрець i промурмотiв: - А де... цей... Ага! - й розгубився... знову, кинувши оком у бiк Максима. - Тут... Архiтектор тут! - промовив Максим глузливо. - Тут-тут, - додав i ЗаКць, збагнувши, про що мова. Начальник мiлiцiП кiлька разiв здивовано подивився в папiрець, а тодi на Максима. ЗаКць теж зазирнув i протяг таКмниче: - М-да-а... В коридорi було кiлька дверей, мiцно закритих на недавно поприбиванi засуви. За тими дверями чувся глухий гомiн, гул. - Так, так, - сказав нарештi начальник мiлiцiП. - А ми вас давненько ждемо вже... Це вийшло зовсiм безглуздо, бо ж сама ця тюрма й мiлiцiя в цiм мiстi iснували ще всього лише пару днiв. - Струнко! - раптом скомандував несамовито ЗаКць. Максим тiльки дивувався, спостерiгаючи, який iз нього першокласний спецiялiст вiд тюремних порядкiв. - Слухати уважно! - проголосив ЗаКць енергiйно. - Ножики, олiвцi, мотузки, черепки, голки й iншi металевi й склянi знаряддя, щоб рiзати, колоти, штрикати, в'язати, писати тощо, - прошу скласти на цей стiл. Нi, ось у цю шапку... Карнач! Вiзьмiть шапку й зберiть речi. Карнач - цебто караульний начальник, - худорлявий, цибатий чоловiк у нiмецькому галiфе й при автоматi, взяв чиюсь шапку, що валялась на столi, й зiбрав речi. Всi поскладали туди, хто що мав. Макс