пачу, мрiяв про те, щоб тут, де лежать усi його предки, де лежить i вся його рiдня - сестри, брати й, нарештi, батько та мати, - де так затишно й сумно - лягти й собi теж i розпилитися, спочити в цiй рiднiй землi, топтанiй дитячими ногами, порости буйним чебрецем, кущами бузку, черемхою й шумливими соснами... На цвинтарi сосни гудуть... Як прекрасно гудуть отi сосни! ТаКмниче, загадково, чисто й вiчно, як прибiй морський. Неначе то душi розмовляють мiж собою мовою вiчности про все i про всiх покинутих, колись люблених, омрiяних, втрачених. Душi, у велич i вiчнiсть яких Максим так завжди вiрив. Вiрив безмежно, до болю, до слiз!.. Людськi душi... I от... Людина вже не може злетiти душею вгору - вгору, до божеських висот!.. Не може... Невже ж не може?.. А вранцi вiдбулася сцена, що струсонула Максимом, як гураган билиною. Ця сцена вiдбулася в крихiтному коридорчику, де стояли тi три нiмцi бiля "парашi". Проспавши нiч стоячи, вони похитувалися на ногах i трималися один за одного, та все ж стояли вперто. А навпроти них, бiля вiкна, стояв якийсь командир червоноП армiП - теж арештант. У шинелi наопашки, без паска, в шапцi, насуненiй на очi, вiн водив щелепами, аж йому понадималися моргулi на скивицях, i все курив - лютий-прелютий. Сам низенький i вугластий. Обличчя його, подовбане вiспою й перетяте шрамами, й теж вугласте, щелепате, заросле рудою щетиною, мало в собi щось звiряче. Коли Максим глянув на це обличчя, в нього пiшов холодок поза шкiрою: "Ось де суть формули - ш т у ч н е в i д в i я л о с ь , л и ш и л о с я в а г о м е ! ! . Ось тут вона - сама ця формула!" Напевно, ця людина скупана в кровi вiд п'ят аж до макiвки. Вона, напевно, бабралася в тiй кровi з насолодою. Це був фронтовик. Гострi й понурi його очi все дивилися й дивилися крiзь хмару махоркового диму на нiмецьких салдатiв. Наглядач саме роздав хлiб, i вся камера жувала. Не жували тiльки нiмецькi салдати, тремтливо кутаючися в коци та поглядаючи тужно й тривожно на рябого командира. Докуривши цигарку, рябий командир сплюнув, кинув окурок геть i ступнув до дверей. Постукав. Мовчанка. Командир постукав дужче, так що дверi аж задеренчали. Гуркнув засув, i в прочиненi дверi зазирнув ЗаКць: - Хто стукаК?!. В чом дКло?! - Дай л ю д я м х л i б ! - промовив командир спокiйно, понуро. - Яким людям? Усiм же дано!.. - Дай л ю д я м х л i б ! ! - пiдвищив командир голос i показав пальцем через плече на нiмецьких салдатiв. - А-а... - зареготався ЗаКць - Фрiцам?!. Ха-ха-ха!.. Пашол!.. - i хряпнув дверима, загримiв засувом. Командир розмахнувся й так загримав у дверi, що з них посипалися трiски. Вiн бив у них кулаком i кованим чоботом, збиваючи половинку з петель i гукаючи суворо громовим голосом: - Ану одкрий!!. ЗаКць вiдкрив i став на дверях iз автоматом. Проти нього став рябий командир у шинелi наопашки, змiряв Зайця оком з нiг до голови i раптом вибухнув, заклекотiв дико, несамовито, задихаючись i тупаючи осатанiло ногами: - Я - салдат... ОкремоП ЧервонопрапорноП... Я тобi... прриказую, хаме!.. Дай людям хлiб!!! ЧуКш?!. Тилова ти криса! Мерзотник!! Хам!! Скотина!! Дай х л i б!!! Це люди!.. Ти розумiКш??! Це люди!.. Люди!.. Люди!.. Мерзотник ти!.. Вся тюрма схопилася на ноги. А на командира страшно було дивитися. - Це люди!.. Люди!.. Люди!.. Мерзотник ти! ЗаКць поблiд i, зачинивши дверi, побiг десь. За хвилину вiн принiс хлiб - три пайки. Нiчого не кажучи, вiн тремтячими руками вiддав той хлiб нiмцям i зник за дверима. Нiмцi взяли хлiб. А командир вернувся на своК мiсце, закурив i, вiдвернувшись до вiкна, стояв там у хмарах махоркового смердючого диму. Дивився понуро й з нудьгою десь на латку сiрого неба. Треба було бачити тих бiдолашних "людей", загорнутих у коци. Џх нiби оглушило. Вони недовiрливо й жадно дивилися на хлiб, не ймучи вiри, бо не бачили того хлiба, мабуть, уже кiлька днiв, дивилися один на одного, переводили очi на рябого командира й знову на хлiб... Потiм двоК з них уп'ялися в хлiб зубами, кусаючи його великими шматками, а третiй... Третiй не витримав, - одвернувшись до стiни, вiн уперся в ту стiну головою, й плечi йому нестримно затремтiли, заходили ходором... Ось ця сцена й струснула Максимом, як гураган билиною. "А тепер скажи, Соломоне, що К вагоме?! Що К вагоме й реальне в людинi?!. I чи й о ц е теж пiсок пустель?!. Га?.. " Поза тим i цей день нiчого нового не принiс. Нiч також. Лише переповнення тюрми та загострення тривоги чекання. Всi чекали Трибуналу. А тим часом подiП десь розвивалися шаленим темпом, велетенськими й зовсiм несподiваними стрибками. I нiби в самому повiтрi вiдчувалося, що щось особливе мало сьогоднi статися. Хоч для Максима воно вже сталося й навiть вивело його зi стану душевноП анабiози. Щось стряслося грандiозне, що не давалося так просто схопити розумом. Пiд його враженням Максим стояв приголомшений посеред хаосу. Той хаос крутив ним, топтався по ньому, а вiн ухопився зором i душею за того рябого, подзьобаного вiспою, i Кдине, що виразно вiдчув раптом, гостро, з щемлячою нудьгою, - це те, що йому вже не хотiлося вмирати. Ще пiвгодини тому було байдуже, а тепер... Тепер йому не хотiлося вмирати так просто. Нi! Максим визирав у вiкно, в надiП побачити дружину. Побачити хоч здалеку, хоч на одну коротюсiньку мить... Там, на вулицi з'явилося багато жiнок i дiтей. З вузликами, з пляшками молока, з торбиночками, вони сходилися, стояли попiд парканами й попiд дiмочками вiддалiк i дивилися в вiкна тюрми. В'язнi теж хлинули до вiкон, тиснулися до них зсередини, висували в розбитi шиби руки й голови, крутили розчепiреними пальцями, щось кричали. Але все те марно. Охорона не дозволяла близько пiдходити, анi не приймала передач. У перевалочку попiд парканами стояв тихий плач. Жiнки й дiти все прибували. Не одному в'язневi, що бачив це, душа завмирала: "Щось неспроста так багато тих жiнок iде, мов плав пливе!" В тюрмi вщухав уже крик i лемент i припинилась озвiрiла гризня. Вiдчувши раптом гостро неминучiсть розлуки, всi посмутнiли, поробилися тихi. Дивилися в вiкна на жiнок i дiтей, пiзнавали Пх, i багато-багато з них плакало нишком, одвертаючись, щоб нiхто не бачив... МаксимовоП дружини не було. Мабуть, не знала, де вiн, здезорiКнтувавшись за цi днi. Чи, може, що сталось? А тут же зовсiм близько - палицею можна докинути до його хати. Отак - от через вулицю, через городи, раз i вдруге - i просто до хати можна втрапити. Он-он видно вершечок клена - то клен бiля його вiкна... Але дружини не було. I взагалi нiкого з роду. "Прийдуть... Вони ще прийдуть!" Годинi о десяти вiдчинилися дверi й на порозi став карнач, цибатий чолов'яга в галiфе. Вiн довго дивився злими очима в гущу, але нiяк не мiг знайти того, кого шукав. - Ей, которий тут архiтект, Колот? - нарештi сказав вiн злiсно в ту гущу. Максим вiдгукнувся. - Давай вихадi! Максим довго "виходив" - лiз через людей, тиснувся, дерся, лишаючи решту гудзикiв з одежi й дориваючи ПП там, де вона була ще цiла, - нарештi вийшов. Бiлий, неначе мiрошник, у крейдi зi стiн, вiн став посеред вулицi, обтрушуючись, а перед ним стояла варта й якийсь гвардiйський офiцер. - Слухайте, - сказав офiцер сухо. - Ви, кажуть, архiтектор? - Так. - Добре, тодi пiшли зi мною. Пiшли кiлька крокiв по перевалочку. - Проектувати можете? - запитав офiцер. - Гм... Дивлячись що. - Тюрму, скажiмо! - бовкнув зумисне грубо офiцер. - Н-не пробував... - протяг Максим, заскочений. Подивився на жiнок з вузликами, зiтхнув i вже хотiв сказати "нi!". - Нiчого, - посмiхнувся iронично офiцер, здогадавшись, якi думки прийшли Максимовi в голову. - БуваК... Отже? Максим не квапився, затягаючи вiдповiдь. Вiн вирiшив побавитись у "великого архiтекта", щоб тим часом подихати свiжим повiтрям. - Отже, не пробував... Це спiшно? - Спiшно. - Тут будуватиметься? - Нi, в Харковi... - А-а... Максим задумався. Вiн думав зовсiм не про те, на що чекав офiцер, вiн думав про рiзне. В головi приКмно шумiло вiд чистого, п'янкого повiтря. I, мiж iншим, у голову лiзла згадка про будiвничого харкiвськоП тюрми ОГПУ, який (будiвничий) сидiв разом iз ним, Максимом, в однiй камерi - в тiй же таки, ним самим збудованiй тюрмi - i рвав на собi волосся, кажучи, що коли б знав, то перед проектуванням узяв би й задушився мотузкою... Потiшав його Максим тим, що, мовляв, - "не ти, так хтось iнший, однак цю тюрму вибудував би, таки вибудував би неодмiнно, i все одно в тiй тюрмi довелося б сидiти, так само, як i в цiй; так що немаК зовсiм причин рвати на собi волосся". Максим посмiхнувся й зiтхнув. - Нi, - сказав вiн iронично до офiцера. - Мабуть, я не зумiю... Це потребуК спецiяльного хисту. - А ви спробуйте! Ви тiльки спробуйте. - Хiба що спробувати... Максим подумав знову якийсь час, а тодi спитав меланхолiйно: - А як не вийде нiчого? Тодi що? - Гм... Тодi ми вас розстрiляКмо, - спробував нiбито пожартувати офiцер, але це йому не вдалося, й вiн поспiшив поправити свою несподiвану щирiсть: - Не ламайтесь, мiстер! Нам рекомендували вас як вiдомого архiтектора. Отже - он у тiм домi ви будете працювати. Вас туди приводитимуть i вiдводитимуть. Там ви будете як вдома. Що вам потрiбне? "Вдома. Гм". - Максим зiтхнув. "Вдома" нагадало йому про дiм, про родину. - А матер'яли К? - запитав, уже цiлком у полонi своКП думки. - Скажете, що вам буде потрiбне, все дiстануть. Максимовi прийшла в голову думка: "А що, коли справдi використати це як нагоду побувати вдома? 'I то сьогоднi ж. А там буде видно, як воно з тим "проектом" буде". Що тут була нагода й вискочити з петлi - про це Максим у цю мить не думав. Мабуть, тому, що не приходила й думка в його вперту голову справдi проектувати тюрму. - Слухайте, - сказав вiн до офiцера. - Таж iнструменти й матерiяли К в мене вдома. - Сказав неправду, бо вiн майже все продав частками за харчi, рятуючись iз родиною вiд голоду. - А мiй дiм ось тут близько... - Гаразд! - пiдхопив офiцер. - Ми вам дамо "бойца", i ви сходите з ним. А тим часом... - Вiн покликав варту й передав Пй Максима. Повертаючись до камери, Максим посмiхався при думцi, що от, може, вiн i справдi за якийсь час вiдвiдаК своПх вдома. Це було б щось нечуване в iсторiП й практицi НКВД - щоб арештант ходив на побачення до своКП власноП хати... Але не судилося тому здiйснитись. Не встиг Максим iще влiзти до камери й проповзти на своК старе мiсце до Костика, як у тюрмi створився якийсь переполох. З чого саме почалось - невiдомо. Але всi раптом помiтили, що вуличкою швидким темпом пройшов вiддiл озброКних гвардiйцiв iз регулярних вiйськ НКВД й увiгнався на тюремне подвiр'я. Все, що було там, бiля тюрми, раптом заметушилося, забiгало. Звiдкiлясь уже мчали вуличкою карнач, i ЗаКць, i начальник мiлiцiП, i вся Пхня "свита". Все те поприбiгало на подвiр'я тяжко озброКне, клацаючи й брязкаючи тiКю зброКю. Так само, брязкаючи зброКю, позбiгалась на подвiр'я вся варта, повилазивши й повискакувавши з усiх шпарин та прибудiвель. Вони на бiгу прищiпали паси, чiпляли до автоматiв диски, чiпляли гранати, ладували набiйницi. Здавалося, все було охоплене панiкою. Брязнули, хряпнули дверi. - Вихадi!!. Стройся-а-а!!. - загримiв ЗаКць. Так само охопленi панiкою, виливалися лавиною з будинку в'язнi. Панiка покотилась перевалком, охопивши його, наповнивши його вiд краю до краю. Заридали, закричали жiнки й дiти. Але - дивно: багато жiнок i дiтей пiдбiгало до вартових i, ридаючи та цiлуючи хапливо й розпучливо, тикали Пм вузлики, згорточки, торбинки. То були жiнки, матерi й дiти вартових!.. Усi ж iншi, жiнки, матерi й дiти в'язнiв, стояли вiддалiк i лише простягали руки та плакали, не маючи права пiдбiгати... Варта вишикувалася в двi густi подвiйнi шпалери - один ряд у цивiльному, другий - у вiйськовому. Мiж тi шпалери вганяли в'язнiв, ставлячи Пх по чотири. Довжелезна колона зайняла все подвiр'я й простяглася навгород, а з будинку ще виливалася й виливалася сiра маса. Господи! Звiдки стiльки людей? Як вони могли в такому будиночку вмiститися?.. Карнач кричав, гарячився, пiдганяв усiх, а карнача пiдганяв командир вiйськового гвардiйського вiддiлу. Нарештi вийшли всi. Наостанку привели звiдкiлясь групу жiнок-в'язнiв, печальних "жiнок-мироносиць", - i поставили в кiнцi колони. Довжелезна колона стояла готова, "зформована", бiлiючи плечима, спинами та колiнами, - люди винесли на собi всю крейду зi стiн тюремних, усе вапно й порох цегли та весь бруд iз пiдлоги. Але обтрушуватись нiкому навiть i на думку не спадало. Люди дивилися безтямним зором навколо, на бiлий свiт, на людей, на жiнок, навряд чи щось iз того до пуття бачачи й розумiючи... Вiддiл вiйськовоП варти переформувався - вийшов iз шпалери, роздiлився надвоК, половина стала спереду колони, половина - ззаду. З бокiв лишилася двома суцiльними парканами мiлiцiя. - Кроком!.. - Швидко! Бистро!.. Давай!! - Маррш-ш!!. Заголосили нестримно, затужили жiнки. Загукали щось дiти. Бiля мiлiцiонерiв тюпали Пхнi жiнки, матерi й сестри, припадаючи, а арештантськi матерi, жiнки й сестри бiгли вiддалiк, збоку... Колона повернула не до цвинтаря! Всупереч сподiванням, вона повернула зовсiм в iнший бiк - на ту саму дорогу, якою прийшла вчора. Коли колона витягнулася з двору в перевалок, а з перевалка на широку вулицю, ПП було зупинено знаком з переду. Там стояли - начальник мiлiцiП, командир вiддiлу гвардiйцiв, ЗаКць та iншi. Командир гвардiйцiв пiдняв руку й суворо звелiв усiм жiнкам i дiтям iти геть, бо iнакше, сказав, вiн змушений буде стрiляти - тобто що вiн розстрiляК Пхнiх чоловiкiв i синiв тут на мiсцi. Жiнкам мiлiцiонерiв теж було наказано йти геть. Жiнки завагалися. Тодi командир дав знак i три автоматники пустили три черги вгору, понад головами. Жiнки розсiялися. - Марш!!. I колона пiшла. Вона пiшла в бiк, зовсiм протилежний тому, де стояв печальний i нiжний янгол мармуровий, оберiгаючи й оплакуючи душi замучених i вбитих, охороняючи ПхнК останнК тихе пристановище... Варта квапила шалено, немов чимдуж утiкаючи геть вiд того мармурового янгола. РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ Дивно! Нiкого... Вони знову не зустрiли нiкого з людей. Вони перетяли мiсто навскiс, але нiхто не вийшов i не вибiг Пм назустрiч, анi не виглянув через паркан. Тiльки й помiтив Максим, що, коли вони проходили вулицями, де-не-де людськi очi визирали крiзь щiлини й дiрки вiд сучечкiв у парканах - нишком, обережно. А може, то йому так тiльки здалося? Взагалi ж навколо була пустка. Лише вони, колона смертникiв, бiгли серед тiКП пустки, бiгли по мертвому, вбитому в землю, втоптаному геть у болото мiсту, - колона блiдих iстот, виваляних у смiттi, в крейдi, в глинi. Та ще високо-високо в небi кружляли стрижi... Ген там, над собором... Але нi, то були не стрижi. I не над собором. То лише в тому напрямку, де був колись собор, над хрестами якого колись було все кружляли в блакитному зенiтi стрижi, - там десь геть-геть далеко кружляли зграКю лiтаки. А коло них раз по раз з'являлись кудлатi баранцi вибухiв. А коли вже колона пробiгла всi вулицi й звернула на останню - до них таки вибiгла людина. Це було на вулицi Широкiй. На тiй самiй Широкiй, магiстральнiй вулицi, яка вела вже геть iз мiста на схiд i на якiй була та розбомблена "тюрма". Колона поминула ливарний завод, що стояв край великоП площi, де починалася Широка, й звернула в вулицю по розквашенiй, по колiна розмiшанiй грязюцi. Варта притискала колону до парканiв, панiчно тиснучись до тих парканiв сама перед лiтаками, що вже кружляли низько над мiстом, виючи. На шосе не було нiкого. Лише на пiшоходi, вiдокремленому вiд шосе глибокою канавою, рухалася ця колона, притиснена до парканiв i гнана вчвал, виривалась iз-пiд вогню. I тут до них вибiгла людина. Невiдомо звiдки вона взялася. В колонi почулись навiть здивованi вигуки, i всi в колонi почали повертатись обличчями лiворуч. Там, на шосе, паралельно колонi бiгла жiнка. По колiна в грязюцi, боса, простоволоса, розхристана - вона бiгла боком i тримала в руках двi iкони, двi почорнiлi дошки - Спасителя й МарiП з дитям. Вона пiднiмала Пх високо над головою i хрестила ними колону... Бiгла боком, i хрестила, й хрестила... Очi ПП були божевiльне витрiщенi, вона безумно щось кричала без слiв i... без звуку... Груди - сухi груди матерi, що викормила цiле поколiння дiтей, були розхристанi й оголенi, але вона того не бачила... Волосся ПП розвiвалося на вiтрi... Вгорi ревли лiтаки, але вона не чула, вона хапала ротом повiтря а чи беззвучно щось кричала... Бiгла боком, i хрестила, й хрестила всiх, всiх, всiх... Враження було приголомшуюче. Варта вiдвертала очi й квапилася дужче. В'язнi блiдли, спотикалися й бiгли... бiгли... А Максим дивився на розхристану, збожеволiлу вiд великого-великого вiдчаю матiр i вiдчував своПм серцем справжнiй трагiчний змiст усього цього. "Але кого вона хрестить?.. I навiщо вона хрестить?! Навiщо вона цю колону хрестить? I за що?.." "А-а!.. Це вона хрестить, мабуть, того рябого, подзьобаного вiспою салдата!.. Того офiцера з ОкремоП Червоно-прапорноП!.. "Дай людям хлiб!" А жiнка задихалася. Вона хрестила не когось одного, вона хрестила всiх, всiх. Вона вже вiдставала, безсилiла, але не хотiла вiдстати. Так нiби це вона хоронила Кдину й останню свою надiю й не хотiла хоронити, хотiла ПП вирятувати. Вирятувати!.. I здавалось, що вона кричала без слiв тим криком вiдчаю, що ним кричали колись ПП предки й предки всiх тих, що бiгли в колонi, коли тi предки прагнули вирятувати свого повергнутого в безодню земного бога, волаючи: "Видибай!.. Видибай, боже!.." Хтось поруч Максима плюнув i по-босяцькому розсипався похабною лайкою. Тодi другий х т о с ь , схлипуючи спазматичне, на ходу з усiКП сили вдарив того першого в вухо. Вдарив понуро, страшно здоровенним своПм п'ястуком, як довбнею. Вдарений полетiв сторч головою в глибоку канаву, повну води... Колона бiгла мимо, варта теж... Нiхто й не думав зупинитись, нiхто й не думав витягати. Бiгла колона, i бiгла жiнка. Вона зовсiм не бачила, що там трапилось, бо вона взагалi нiчого не бачила. Вона лише бачила суцiльну сiру масу людей, десь ведених на страту, i не хотiла з ними розлучитися, мов це вели останнiх людей, що були ще на цьому свiтi. Та помалу жiнка вiдставала. Грязюка була надто глибока, сили надто слабi. Вона вiдставала помалу, але все ще бiгла i все хрестила, хрестила... Коли вибухла десь позаду бомба, Максим саме в ту мить озирнувся. I бачив, як у вiдсвiтi спалаху жiнка високо змахнула руками, мов крилами, iкони полетiли геть, а вона з усього маху розпласталась у грязюцi... Ця картина мигнула й погасла. Промерехтiла, як при свiтлi магнiю чи при спалаховi блискавки, пiсля чого стало темно. Свiтло денне померкло вiд сажi й диму. Чи, може, вiд туману в очах?.. Це був останнiй кадр iз рiдного мiста. I це була остання людина, остання жiнка, остання мати, що вийшла Пх проводжати. Нiхто не знав, що сталося, куди Пх так гнали, в чому справа... Спереду колони невiдомо звiдки з'явились пiдводи, i на них посiдало "начальство". I от наявнiсть тих пiдвiд iз усiм начальством спереду збивала з пантелику. Збивав з пантелику й такий темп, i те, що колона рухалася на схiд, i така кiлькiсть комбiнованого конвою - вiйськового й цивiльного... Люди питали один одного поглядами, питали й пошепки, але нiхто нiчого не знав. Потiм поповзли двi чутки - одна тривожна, друга Кхидна: тривожна - що Пх ведуть на великий показовий "суд" i на розправу десь у Грайророн чи навiть у Харкiв; Кхидна - "вiдступають!.. вириваються!.. втiкають!.." Але друга не виключала першоП. Власне, тiльки пiдтверджувала: тут не можуть зробити над ними "суду", бо вiдступають, а тому зроблять це десь в iншому мiстi. А зроблять... якщо ранiше не вистрiляють без нiякого "суду". Але взагалi ця чутка щодо "суду" - це був, либонь, лише здогад. Проте "точнiша" iнформацiя, що поповзла по колонi пiзнiше, саме це пiдтверджувала, - "в зв'язку з тим, що фронт коливаКться, Пх ведуть у тил i там судитимуть, а не тут". А ще пiзнiше - "Вiдступають!!. Панiчно!!. По всьому фронту!!" Але нiхто з чутки про вiдступ не радiв, нiкого це не тiшило, бо нiхто не бачив для себе в тому нiякого рятунку. Взагалi для них, здаКться, не було вже рятунку - чи "вiдступають", чи "наступають", чи "доганяють", чи "утiкають", чи "цi", чи "iншi"... Цiлковите безвихiддя... За мiстом темп трохи зменшився. А надто як звернули з великого шляху на вузеньку дорогу й пiдiйшли нею попiд лiс. Тут начальство й варта прийшли трохи до пам'яти. Вони зупинилися самi й зупинили колону. Швиденько впорядкували ту колону по новому. Розбили ПП на три "батальйони", кожен батальйон - на вiддiли, кожен вiддiл - на пiдвiддiли. Кожен батальйон мав свого карнача, а найстаршим карначем на всю колону був ЗаКць. До пiдвiддiлiв, вiддiлiв i батальйонiв припасували варту. Вийшло так, що кожен найменший вiддiл мав "свою власну" варту, своК начальство. Ба, навiть кожен в'язень мав свого вартового, бо варти виявилося... бiльше, нiж в'язнiв. Це зовсiм унеможливлювало втечу. Спробуй утекти тут! Та про втечу мало хто й думав. Куди? - от питання. Так "упорядкувавши" колону, погнали ПП знову шаленим темпом. "Вперед! Марш-марш!" Максим потрапив у перший (чiльний) батальйон i в перший (чiльний) вiддiл. Вiн снував очима по колонi. Вiн хотiв побачити того рябого, того салдата й командира з "ОкремоП ЧервонопрапорноП". Онде вiн! Схиливши голову, рябий салдат, i вiн же командир недавнiй, iшов у першому ряду, темний, як нiч, з негарним вугластим своПм обличчям, посiрiлим i безвиразним. Серед вартових було кiлька дуже знайомих Максимовi облич. Але вони не впiзнавали його чи вдавали, що не впiзнавали, вiдверталися. А то ще й спецiяльно були грубi й брутальнi, щоб пiдкреслити свою чужiсть. Смiшнi. Та Аллах з ними! Не можна ж на людину складати ще й тягар героПзму, - Пй i так тяжко-Тiльки Василь Легеза - колишнiй Максимiв сусiд i друг дитинства, герой фiнляндськоП вiйни, потiм танкiст у цiй вiйнi, потiм полонений, згодом салдат у нiмецькiй армiП, а тепер-от мiлiцiонер - дивився сумними очима просто Максимовi в лице, ворушив губами й зiтхав мовчки. Нiби вiн хотiв щось сказати та й не мiг. Був вiн - Василь Легеза - начальником варти того вiддiлу, що йшов зразу за Максимом. Мавши змогу вiдходити набiк, Василь доганяв останню шерегу, в якiй був Максим, i йшов мовчки якийсь час поруч. Потiм зiтхав нi до кого й вiдставав собi. Вони йшли цiлiсiнький день. Спочатку колона була компактна, всi батальйони, вiддiли й пiдвiддiли трималися досить щiльно купи. Та потiм колона дедалi все бiльше розтягувалась. Скоро вона розтяглася на добрий кiлометр. То ПП розтягувала так утома й виснаження. Вже надвечiр у колонi були такi, що цiлком вибилися з сил. Вибилися з сил i дiвчата та жiнки - тi печальнi "жони-мироносицi", що йшли по грязюцi, по розчавученому, заболоченому снiгу в легких черевичках i взагалi не були призвичаКнi до тяжкоП ходи. Така дорога була Пм понад силу взагалi, надто ж пiсля кiлькох дiб тюрми, пiсля голоду, жаху, безсоння, крайнього нервового напруження, слiз, вiдчаю... Варта була сильнiша, бо не виснажена, нагодована, i через те, мавши енергiю, бiгла вперед чимдуж i пiдганяла в'язнiв, не шкодуючи анi язикiв, анi рук. Але надвечiр i варта почала приставати. Начальство ж, що Пхало попереду саньми, квапило - "давай, давай!". Те начальство розстаралося в селах, через якi переходили, ще пару пiдвiд i вмостилось досить вигiдно. Люди, вибиваючись iз сил, спливали потом, а деякi й сльозами безсилоП лютi та вiдчаю. До втоми приКднались голод i спрага. Хто мав якi харчi, поПв на ходу, а годувати Пх органiзовано нiхто, мабуть, i не думав. Напитись теж не було де. Лише снiг, брудний снiг. Але люди хапали навiть брудний снiг i Пли. Дехто ж лягав просто на землю й швиденько пив iз калюжок, що траплялися на дорозi. Максим не вiдчував голоду. Тi шматочки хлiба, що Пх мав при собi, вiн повiддавав по одному Костиковi, а сам навiть i не думав про Пжу. Не переймався тим. Вiн i нiчим не переймався, йшов собi так-от, як автомат, байдуже, занурюючись ногами в болото й снiг, i лише часом спотикався. Вiн не дивився анi собi пiд ноги, анi навiть навколо себе, - вiн дивився сам у себе, в свою душу, розв'язуючи в нiй велику, болючу й складну шараду, трагiчну шараду, якоП не мiг розв'язати... Тим часом сили танули. Бурки порвалися вже зовсiм, i ноги в ступнi були босi, лише халявки вiд бурок прикривали ноги вище кiсточок. Та вiн якось навiть i не помiчав, що ноги були вже зовсiм босi. Надвечiр вiдчувалася лише всепожираюча, все затьмарююча втома й бажання лягти й геть про все, про все забути. Але то було неможливо, Пх гнали й гнали вперед. I здавалося, тому кiнця не буде. Хтось нiби заповзявся зламати Пх усiх геть на цурпалля, обернути в ганчiр'я, розтiпати геть на лико. При думцi згадувався Кутузов, i тодi Максим зцiплював зуби, затинаючись. Коли вже й варта здебiльшого почала приставати, а до того ще завечорiло й з'явилась потреба тримати колону щiльнiше, щоб не розтяглася безконечно й не розгубилася, - тодi за розпорядженням начальства почали робити короткi "привали". Цебто голова зупинялась i чекала, доки пiдтягнеться хвiст. Зупинившись, люди падали на землю, де стояли, опанованi Кдиним бажанням - перепочити. Хоч мить, хоч коротку мить! I так лежали, поки пiдтягався хвiст. Але Максим не лягав, бо знав, як потiм тяжко пiдводитись i що такий "вiдпочинок" тiльки ще дужче послаблюК. Через те вiн пiд час "привалiв" стояв, вiдпочиваючи на ногах. Як тiльки пiдтягався хвiст колони, лунала команда: "Марш!" - i колона рушала далi. Тi нещаснi, що пленталися в хвостi, не мали змогу бодай припасти до землi, хоч на одну мить, щоб хоч упитися iлюзiКю вiдпочинку. Пiдтягнувшись, вони тюпали далi, доганяючи колону, й уже знову починали вiдставати. Така логiка, така "дiялектика" цього жорстокого свiту. Слабий приречений загибати, й вiн загибаК сам, а сильнiший... сильнiшого добивають! Так колона з "привалами" сурганилася крiзь iмлу, крiзь темряву. В цiй темрявi Максим побачив раптом (i зовсiм виразно!), що так сурганиться разом iз ними десь цiлий свiт. Вдень цього не було так видно, а вночi - як на долонi. I праворуч, i лiворуч, i ззаду, й спереду - геть навколо в темрявi рухалося, повзло безлiч вогненних цяток i котився глухий клекiт. То йшли десь багатьма паралельними шляхами i так навпростець якiсь машини - очевидно, танки, бронемашини, мотоциклi, вантажнi, боКвi й особовi авта, тягачi з гарматами тощо. Так нiби то безлiч тракторiв орали в степах i скородили нiч свiтлом фар. Цятки сунулися, як зорi по землi, - сузiр'я переганяло сузiр'я, набiгало на нього, минало. То, далебi, вiдступала армiя... Але з неспокою й з одчайдушних намагань команди колони прискорити темп, з тривоги ПхньоП видно було, що не тiльки "вiдступаК" армiя, але й "доганяК" iнша армiя... Свiт женеться за свiтом. Свiт доганяК свiт... А мiж ними метаКться ця нещасна колона, приречена обома тими свiтами... Кiлька разiв люди переконувалися наочно, хто ж то Пде з тими вогниками: в кiлькох мiсцях колона наткнулась на машини, застряглi в болотi. З погашеними вже фарами й заглухлими моторами машини стояли, перехнябившись, посеред баюр, а бiля них упадали шофери, тихо й несамовито лаючись, так як умiють лаятись шофери лише "найпередовiшоП краПни свiту"... Вони квапилися й тривожно позирали в темряву, перепитуючи щоразу в вартових колони, чи "там не видно нiкого?". Вони боялися, що Пх наздоженуть Пм подiбнi, тiльки в iнших мундирах. Може, то вже вони Пдуть он там он, ген-ген у степу, оточуючи Пх iз усiх бокiв кiльцем вогникiв, як очима хижоП вовчоП зграП?.. Незважаючи на "привали" й на всi заходи, колона зовсiм "здала темп" - хвiст застрявав у багнi, в темрявi. Може, вiн тепер уже й спецiяльно застрявав? Може, деякi люди й робили ставку на "нестерпну ситуацiю", що зветься "оточенням", "кiтлом", "кiльцем", звiдки iншi вириваються, мов з пожежi, кидаючись напропад, усе залишаючи? Може, хто й робив на це ставку - хто мав iще вiру й надiю на якихось "визволителiв". Але навряд чи хтось iще мав ПП, ту вiру й надiю, серед цих людей. Нi, то була тiльки втома, смертельна втома... Щоб "пiдбадьорити", було проголошено: хто вiдставатиме - буде розстрiляний на мiсцi. Але, навiть i пiсля такого проголошення, люди цiлими групами, разом iз вартою, сiдали на землю, дiйшовши до крайньоП межi втоми. Тодi було проголошено "ночiвлю". Саме пiдiйшли до якихось будiвель. То були лiтнi бараки на бурякових плантацiях Н-ськоП цукроварнi. Правда, вони були з повибиваними вiкнами, але то нiчого. Людей загнали в два з таких баракiв. Всерединi було повно настеленоП й перележаноП, прiлоП соломи. Це було велике щастя - такi-от бараки й така-от солома, хоч i прiла. Мокрi й вимученi люди виповнили бараки вщерть i попадали купою на ту солому. В тiм барацi, де був Максим, було особливо тiсно. Але то, може, й добре, тепер цi люди мусили звикати до чимраз бiльшоП тiсноти. Зараз люди збилися так, як то буваК на двiрцях великих вузлових станцiй, де збиваКться безлiч транзитних пасажирiв, - очевидно, на двiрцях цiКП "краПни соцiялiзму", бо в iншому свiтi, може, й не такi двiрцi. Хтось у темрявi засмiявся крiзь сльози й, iмiтуючи станцiйного оголошувача, виголосив: - ...ПоПзд стоПть десять хвилин! Транзитним пасажирам пересадка на... гей, карнач! Куди тут нам пересадка, га?!! Карнач не вiдповiв, i з в'язнiв нiхто не зареагував нi голосом, нi смiхом, лише вiд дверей почулось попередливе шипiння вартового: - Ану тихо там! А то пересядеш ось!.. Десь там у сусiднiх бараках розташувалась варта й теж, мабуть, лежала "без заднiх нiг", але от знайшлися невтомнi, що стали й стояли тут бiля дверей i бiля кожного вiкна. Чи спав хто з людей, чи не спав, чи спав Максим, чи не спав - хто зна. Тiльки-но вляглося гудiння в головi вiд всього того гармидеру й галасу "упорядкування", тiльки-но думка вiдокремилася вiд тiла й попливла в марiння, як ПП нагло було завернено назад. Хтось штовхав Максима пiд бiк. Ще не очунявши, Максим крiзь порваний сон чув, як десь вiд дверей голос старшого карнача, тобто "самого" Зайця, стурбовано гукав у барак: - Колот!.. Колот К?.. Гей, Колот К?!. Нiхто йому не вiдповiдав. - Колот!!! Тодi саме хтось почав тихо й тривожно штовхати Максима пiд бiк. - Ну, що? - спитав байдуже Максим. Вiн спитав тихо того, хто штовхав, але вiдповiв вiд дверей голос Зайця: - Нiчого. Так, значить, ти К?!. Максим помовчав. А тодi апатично, пiсля павзи: - Голубе дорогий! Та чи не пiшов би ж ти до чортовоП мами!.. Всi в бараку засмiялись. Всi-бо прокинулися, розбудженi тим карначем, i були лютi на нього за те, що наробив галасу й зiпсував усiм сон. ЗаКць нiчого не вiдповiв. Вiн був дуже задоволений, що "втрата" знайшлася, й пiшов собi геть. - Та-ак, - сказав хтось понуро. - Бережуть, брат, тебе, Петровичу... Бережуть... А як люди знову почали дрiмати, раптом за бараком усе зарухалось, загомонiло, забрязчало й пролунала, спочатку десь далi, а тодi вже бiля дверей i бiля всiх вiкон, команда. - Вихадi!! Жiва!.. Давай-давай!!. Так люди й не виспались. Та де там i було виспатись, коли ж уся "ночiвля" тривала всього лише з годину. Люди плакали, розправляючи закоцюрбленi руки, ноги й спини. Перемученi костi нили, невиспанi голови гули, за горло хапав кашель. Очi - мовби хто пiском позасипав. Зрештою... навiщо, скажiмо, такому в'язневi очi? Вiн мiг тепер iти в такiй колонi й без очей. Не помилився б. I навiщо, скажiмо, голова? Багатьом вона здавалась тепер цiлком зайвою, принаймнi Максимовi. Навiщо, справдi, стiльки муки, коли, здаКться, наймудрiше б i найлегше б лягти отак ниць i - хай стрiляють. Це тривало б секунду. Ну-ну, але ж це значить... Що це значить? Це значить, що той дурний Кутузов раптом досягне мети, досягне найголовнiшого - обернення тебе в ганчiрку. I матиме рацiю Соломон iз своКю тезою про нiкчемнiсть людини... Е, нi, не зараз i не так! Нi. В цiй шарадi мусить бути краща розв'язка... краща!.. Голова гула, наче з похмiлля, так що Максим, як i всi, ледве здавав собi справу з того, як Пх поставили надворi в колону й погнали далi. Все тiло тремтiло, незважаючи на впертi намагання стримати його, що було поза людською волею. Покинувши бараки, вони посунули в мокрий передранковий туман, перемiшаний ще з темрявою. РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ На шляху, куди нарештi колона виповзла з бiчних дорiг i манiвцiв, Пх почала обганяти армiя. Власне, це були потоки салдатiв усiх родiв зброП, що були розбитими частинами совКтськоП армiП. Все те було зсаджене з машин i всiКП технiки, спiшене й бiгло вчвал на власних ногах або на захопленiй по селах iншiй "технiцi" - на возах, на санях i на санчатках... Точно як тi бiднi iталiйцi недавно. Танкiсти, артилеристи, лiтуни й кавалеристи й iншi - все це перло хаосом, переганяючи одне одного. Проте, навiть i втiкаючи, все те, вiд сiрого салдата до найвищого офiцера, - пишалося своПми новенькими, недавно попришиваними до старих, брудних унiформ, погонами. Було смiшно дивитися на цих кумедних червоних погононосцiв. Џм, арештантам, було смiшно. Але "смiх" той був гiркий. Погони нагадали не тiльки трагiкомiчну iсторiю про те, як ще не так давно батьки й старшi брати цих салдатiв обривали погони всiм тим, хто Пх носив, разом зi шкурою, або й з головою, - виходило б, тiльки для того, щоб перекласти тi самi погони на iншi плечi. При тому Максимовi згадалося також, як в отаких погонах бiлогвардiйськi офiцерики розстрiлювали в канавi його брата, покладеного ниць в однiй бiлизнi. А тепер ось цi, може, так само розстрiляють його. Тодi "бiлi", а тепер "червонi". Хiба не все одно?.. Та все ж це видовище червоних погононосцiв - зовнi видавалося передусiм несерйозним. Якось виходило так, що тi погони були самi собою, а салдати самi собою, - одно до одного не пасувало. В народнiй мовi для таких випадкiв К генiяльне визначення: "Приший кобилi хвiст". Це, далебi, про цi погони сказано! Вони пасували до цих салдатiв так, як до корови сiдло, бо в усьому iншому салдати цi були такими, до яких звикло людське око за десятилiття, - "червоноармiйцями". I от хтось зiпсував стиль, познущався з них тими смугастими ганчiрочками. Правда, тi прямокутнi ганчiрочки, мабуть-таки, якось помiняли декому з них, особливо ж офiцерам, i Пхнi душi. Тi новопогоннi душi перли, розштовхуючи людей, наче це вони були бозна-якi героП й наче це вони не втiкали, пограбувавши в людей останнi конi й санчатка, а щонайменше мчали до столицi ворога на трофейних золотих колiсницях. Та це все Пм, напевно, найменше сушило голови. Вони втiкали. Бо вiйна й героПзм тепер, власне, й полягали, мабуть, передусiм у втiканнi вiд смерти, вiд сильнiшого й у доганяннi слабшого. I в убиваннi всякого. Хто кого згрiб, той того й убив. I чи не на ознаменування цього Пм i видано погони?... Крiм вiйськових, колону доганяли й переганяли ще юрби цивiльних - чоловiкiв i хлопцiв з торбами, жiнок i бабусь iз дiтками, вигнаних у бiлий свiт, чи то пак "евакуйованих", якихось дядькiв на санях i на возах - теж iз дiтьми i з стариками. Зрiдка проПздили також машини, навантаженi рiзними меблями й ще якимось барахлом... Дедалi цей потiк усе густiшав i ставав усе iнтенсивнiшим. Колону раз по раз притискали до краю дороги, до тинiв - якщо це було в селi, або випихали геть на снiг чи на почорнiлi рiллi - якщо це було в степу. На шляху було йти тяжко, а на снiгу та по рiллях ще тяжче - люди мiсили розквашений снiг чи глевку рiллю, тупцяючись на мiсцi. То була не хiдня, а каторга. Вони знову виходили на шлях, i знову Пх спихали звiдти геть. Парадокс, але факт: люди радiли вже, коли з'являвся лiтак чи й кiлька, - тодi Пх клали на землю, варта теж залягала вiддалiк, i так вони лежали довго, часом i з пiвгодини, поки лiтаки кружляли над шляхом. А коли лiтаки зникали, тодi колона йшла далi. Надолужуючи прогаяне, варта "вилазила зi шкiри", намагаючись перти колону з усiКП сили вперед, але з того мало що виходило - вище себе, як кажуть, однак не стрибнеш. На шляху дедалi ставав бiльший хаос, дедалi було бiльше панiки, бiльше юрб, бiльше лiтакiв угорi. Може б, колонi найкраще було порснути в усi боки - й лови... Але то так здавалося. Насамперед - куди? А потiм - навiть найспритнiший i зi свiжою силою ледве чи змiг би тут утекти при такiй охоронi. В'язнi знайшли тут iншу раду - своКрiдний "компромiс": вони не тiкали, але не дуже-то й iшли вперед. I млявий темп колони пояснювався вже не тiльки втомою, а й цiКю "пасивною формою спротиву". Пiд прикриттям явно видимоП втоми люди ледве-ледве пленталися, тупцяв лися, немовби й пориваючися "з усiКП сили", але не в силi гнати вперед. I товклися на мiсцi, з надiКю вiдстати, згубитися з очей варти, а тодi чимдуж чкурнути. Це була наПвна, трагiчна "хитрiсть" з одчаю. Але на цiм шляху не було рятунку. Начальство зрештою таки пiдмiтило, що "вiдстаючi", як тiльки хоч трiшечки опинялись подалi вiд очей вартових, виявляли надзвичайну здiбнiсть рухатися назад. Тодi було вже не тiльки дано рiшучий наказ р о з с т р i л ю в а т и всiх, хто вiдстаК, але одночасно було й розстрiляно двох таких, якi вже не могли йти. Це був найдешевший спосiб "творити чудеса", вiдомий З давнiх-давен. I справдi, пiсля цього сталося "чудо": вже не було тих, що вiдстають. Люди дослiвно "лiзли зi шкiри". Бо ж таки "видима смерть страшна" З'явилася солiдарнiсть - солiдарнiсть вiдчаю: сильнiшi пiдтримували слабших, "брали Пх на буксир", допомагали. Всi збагнули, що доля тих розстрiляних - це перспектива кожного з них, i раптом вони стали триматися один за одного, триматися вкупi. Џх обхопив жах, жах смерти поодинцi. Вони хотiли, якщо вже так судилося, гинути разом, бо ж так тужно й страшно гинути самому... Всiх Пх було зрiвняно рiшуче й безповоротно, i вже нiкому з них не вдасться нi по кому видряпатися вгору!.. Збагнувши це, вони побралися за руки, за плечi, за поли й так повзли, тягли один одного, спотикалися, падали, вставали... але йшли разом... разом до Кдиного спiльного... кiнця!.. Господи! Як же це нагадувало ту колону iталiйцiв з Пх розпачливим "Авантi!.." Тепер уже було ясно до болю, до крику, до розпачу, й Максим чiтко вiдчув це: в цiлому свiтi для них немаК заступництва, немаК спiвчуття, немаК зрозумiння, нiкому вони не потрiбнi, нiхто й нiколи Пх не буде рятувати. "Не ждiть рятунку нi вiд кого, нi вiд богiв, нi вiд царiв!.." Цi рядки зринули якось ненароком. Максим згадав, що це ж пак в "Iнтернацiоналi" спiваКться, в гимнi тих, що оце ведуть Пх на страту, вiрнiше - тих, в iм'я яких Пх оце ведуть на страту, - в гимнi Кутузових, Соломонiв та iнших... Зайцiв!.. Кiлька разiв Пх бомбили нiмецькi лiтаки. Причому лiтунам, напевно, було добре видно, що ж то за колона така повзе, але вони бомбили ПП завзято й очевидно з насолодою. Варта вкладала колону на землю просто на шляху, а сама залягала вiддалiк навколо колони, й ЗаКць криком попереджав, що кожен, хто встане, буде негайно обернений на решето. Люди лягали горiлиць хрестом, як навчили нiмецькi полоненi, i так лежали. Але "хрест" не допомагав; - лiтаки шпурляли бомби. I тiльки тому, що вони Пх шпурляли з дуже високого лету, бомби все лягали далеко збоку. А чи, може, тому, що колона мала окреме щастя. То дiйсно було щастя, бо коли б бомби потрапляли в гущу - було б багато "череп'я", бо ж варта не дозволяла розпорошуватись, а велiла лежати "на мiсцi". Нiмецькi полоненi люто потрясали кулаками вгору на своПх землякiв i вибухали гiстеричною лайкою, вже по-росiйському, почавши з того вивчення мови "великого народу". Варта ж, коли починали рватися бомби, зчиняла й собi стрiлянину з автоматiв понад головами лежа