чих, щоб нiхто не змiг схопитися й побiгти. Причому стрiляли й таким чином утримували лад гвардiйцi, не даючи розбiгтися не тiльки в'язням, але й мiлiцiП. Так повторювалося кiлька разiв, але без жодних втрат, доводячи лише до жахливого нервового вичерпання бiдолашних людей. Та ось надвечiр знову налетiли лiтаки. На цей раз Пх було два, але вони заскочили колону на рiвному, голому, ще й пiдвищеному мiсцi, на великому плато перед спуском у низину. I заскочили вони саму колону. Решта, цебто весь той потiк вiйськових i цивiльних, що плив увесь час, тут розiрвався, зробивши велику прогалину. I в тiй прогалинi опинилася колона в'язнiв. Вона залягла, як i ранiше, просто на шляху, оточена вартою вiддалiк. Упала пара бомб... Гуркiт, дим, стрiлянина з автоматiв, довга павза... Потiм команда: "Вставай!! Марш-марш!!.", бо лiтаки полетiли собi геть. Люди встали, щоб плентатися далi. Встав i Максим, зробив кiлька крокiв i раптом наткнувся на жахливу картину... Бiля великоП димлячоП воронки лежав навзнак iз простреленою головою той рябий, подзьобаний вiспою салдат "ОкремоП ЧервонопрапорноП". Вiн ще пускав ротом рожевi бульки, хоч обличчя й руки взялися вже смертельною сiризною. А бiля нього, скоцюрбившись, вклякнув нiмецький полонений i тримав прострелену голову рябого на своПх колiнах. Вiн ПП тряс обома своПми руками, дивився в погаслi, викоченi здивовано й так застиглi очi й бурмотiв тихо, розгублено: - Камерад!.. Камерад!.. Неначе хотiв розбудити, бо ж уже треба було йти. Далi, далi йти Пм... Максимова рука мимоволi потяглася до шапки, вiн зняв ПП, постояв... I так з непокритою головою, з шапкою в руках пiшов далi... Туди, до шерег, що ставали "по чотири". А за ним iще йшло багато. Люди йшли i йшли мимо воронки, мимо того салдата рябого й теж скидали шапки, мов по командi... А як пройшли всi, як минув уже "хвiст" колони, тодi до рябого салдата й до нiмецького полоненого пiдбiг сам ЗаКць i наставив автомата полоненому в груди... Нiмець обережно поклав голову мертвого на землю. Встав. Провiв рукою по своПх очах i, зiгнувшись покiрно, пiшов. А ЗаКць затримався хвилинку, торкнув мертвого ногою, пробуючи, чи справдi мертвий, а тодi сплюнув i побiг доганяти колону. Всi пройшли. Рябий салдат лишився лежати сам. Вiн уже не був пiдлеглий Зайцевi. Вiн уже зiрвався в безодню й пiшов десь "на волю"... "Яка, яка iронiя! Треба ж було тому рябому, тому невiдомому салдатовi, тому героКвi пройти з боями шлях аж iз-пiд Сталiнграду, треба було пронести голову через усi бурi й вогнi й треба було зберегти таке серце, щоб ось тут, отак по-дурному скласти це все до нiг... кому? Зайцевi!" На Максима це справило тяжке, невимовне тяжке враження. Але колону було вже вишикувано, люди зiмкнулися, побралися за плечi й за руки й поповзли далi. Максим тепер опинився в першому ряду. Либонь, на мiсцi того рябого... Синявi сутiнки здавались безконечними й прадавнiми, вже невiдомо було, який це був уже з черги вечiр. Рахунок дням i вечорам згубився. Колона все собi повзла, та Максим ПП вже майже не помiчав. Вiн iшов нiби ще власними ногами, але вже хтось його пiдтримував. Той "хтось" - то був Василь Легеза, якому начальство доручило спецiяльний нагляд за Максимом, наказавши стежити пильно й берегти окремо, не спускаючи з ока. Василь згубив межу мiж двома поняттями того самого слова - мiж "берегти" й берегти, а тому берiг його по-своКму, як умiв. Вiн пiдтримував i вiв Максима в синявих сутiнках i, озираючись, щось шепотiв. Скаржився. Нi, плакав. Так, плакав. Зашкарублий, загрубiлий, закурений димами й порохами всiх систем, загартований смертями, попечений вогнями Василь Легеза плакав. Вiн бачив власну загибель. Чув ПП своПм серцем i не знав, до кого ж йому тим серцем своПм зашкарублим пригорнутися - серцем, що раптом, перед образом неминучоП загибелi, вглядiло страшну свою самотнiсть... Вiн тихо-тихесенько журився, жалiвся Максимовi, що от пронiс свою голову через фiнляндську вiйну, через польську, через першi роки цiКП, через полон i нiмецьку армiю, через партизанщину, але... далi, мабуть, не витримаК вже. Далi вже вiн загине. I його загибель - дволика; нi, Пх двi загибелi - одна доганяК, йдучи по п'ятах, а друга - чигаК десь там попереду. Максим мовчав. Чим вiн мiг потiшити цю людину? Якi вiн мiг подати Пй надiП?.. Вiн сам iде вже, як по лезу меча. Ще Василь Легеза тримаКться твердо на ногах, iде чiтким кроком, а вiн уже... Гай-гай. Його тримаК тiльки впертiсть. Все життя вiн думав, що його сили невичерпнi. А тепер побачив, що за цi днi вони вичерпались, що його вже вимотано до краю. I найбiльше вимотувало його вiдчуття пустки й холоду. Максим машинально кутався в ветхе своК пальто й не мiг зiгрiтися. Не тому, що пальто було ветхе, а тому, що того холоду, який вiн тепер вiдчував, нiяким пальтом не нагрiКш. "Душi холодно", - мовляв Соломон. Це було найстрашнiше. Душi холодно. Хтось у нiй уже гасив iскру тепла, i вона тепер уже була як мотор без iскри чи як льокомотив без пари. Того, що вiн уже був хорий, що вiн уже мав пропасницю, Максим ще не усвiдомлював. Та й то було йому байдуже. Не те його печалило. В очах його стояв образ тiКП жiнки, тiКП матерi з iконами Спасителя й МарiП - жiнки, повергнутоП в болото громом i блискавкою з неба. Образ тiКП жiнки, що так вiрила в чудо. Коли зник той образ, коли згасла та слiпуча картина - настала темрява. Тепер та темрява заливала Максимовi душу, топила ПП, зносила в прiрву... РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ "Янгол"_ Це сталося бiля ВеликоП Писарiвки. Услiд била артилерiя. Гарматнi стрiльна прилiтали нагло звiдкiлясь i, закiнчуючи свою параболю, репались над колоною. А вгорi кружляли, вили лiтаки. Бiля ВеликоП Писарiвки, на магiстралi Суми - Охтирка - Грайворон - Тамарiвка створилося пекло. По цiй магiстралi вiдступали зразу армiя, море цивiльних i велика колона Пх, смертникiв, з Максимом серед них. Все це сунулось суцiльним строкатим потоком, то втрачаючи, то знову сяк-так вiдновлюючи дисциплiну й порядок. Але тут, бiля Писарiвки, все перетворилося цiлком у хаос, зiрвавшись iз усiх уторiв. На розквашенiй глеюватiй дорозi той потiк закипiв, як лавина. Захекуючись, вiн лементував, стугонiв, скреготав i палахкотiв дикою, гiстеричною лайкою. Вдираючись у заглиблену вулицю, як у пащу якоПсь потвори, наПжачену поламаними тинами й обчухраними деревами, той потiк душив сам себе в конвульсiйному поспiху - нiби, залазячи в цей прохiд помiж тинами, сподiвався тут урятуватися вiд смерти. А смерть напосiлась шулiкою. Ота артилерiя!.. ЏП "гостинцi" прилiтали зненацька зi свистом i улюлюканням над це людське стовпище, чвохкали в баюри й розривалися зi страшним гуком, здiймаючись буранами землi й залiза в небо, - туди, де лiтаки креслили спiралi, стаючи на крила, бокаса. З-пiд тих лiтакiв i гарматних стрiлен шалено виривалися "гвардiйцi" й "не гвардiйцi", сталiнградська пiхота, й танкiсти на санях, i цивiльнi люди, й жiнки з немовлятами, й старенькi матусi, й "торбешники", й мiлiцiя, й командири, й представники "вiдновленоП влади" - все це летiло вперемiш, збиваючи й топчучи одне одного. Лише не летiли вони - Максим i вся Пхня колона смертникiв, колона приречених. У суворому порядку (Кдине, що тут iще мало порядок), розбитi на вiддiли й батальйони, зiмкненi щiльно, вони лежали збоку, вiдтисненi вiд шляху, випханi з вулицi на горби й на городи, покладенi там у мокрий снiг i багно та оточенi, мов тином, тяжко озброКною вартою. Вони лежали й немовби "тримали параду". Крайнiм з флангу сидiв на снiгу Максим. "От установа, - звучали в його вухах пригаданi слова Васi-танкiста. - Поставлять тобi стiлець, посадять на нього сабашника з рушницею - i вже маКш "цитаделю"!.." Правда, вартовi радi були б чкурнути хто куди. Але куди?!. Все одно нiкуди. I через те вони були всi "на посту". Смертельно блiдi, гiстерично лютi, роздратованi, вони пасли свою отару. А карнач спецiяльно пас Максима, що з нудьгою байдуже дивився просто перед собою, на шлях... Господи! Яка злива тваринячого пiдлого жаху! Скiльки злоби й тупоП жорстокости, що й перед смертю ще сама себе жере, душить, iз садистичною насолодою переступаючи через кожного iншого. Якась лавина оголеноП, вже нiяким фiговим листком не прикритоП, людськоП мiзерiП. Вiн дивився - i не було в нього жалю нi до людей, нi до себе. "Це все закономiрно, i цей ось жах Содоми i Гоморри". Здавалось, пекло розверзлося, забираючи ввесь цей непотрiб пiд улюлюкання всiх чортiв i чортенят. I його теж ось чекало це саме пекло... А ззаду все сильнiше й сильнiше напирали тi, що були ще в степу. I так само все дужче натискала артилерiя. Трiщали тини, трiщали полозки й колеса. Десь горiли хати. Все тиснулось у вузьке горло греблi, насипаноП через урвище, з якого зривались униз конi й гармати. Найсильнiшi гнали вчвал по всiх iнших, як по водi. Над усiм стояла, як дим, осуга несамовитоП лайки. Найсильнiшими були й тому перли попереду всiх, звичайно, люди в шинелях, з погонами, з палiччям рушниць, iз гранатами тощо. Вони здебiльшого мчали на хурах. Гнали, як орда, прокладаючи дорогу кiнськими грудьми й голоблями через юрбища. Летiли через це кипляче пекло, панiчно вириваючись геть... I ось тут раптом, як дивне видиво, з'явилась i звернула на себе увагу всiх якась дiвчина. Вона виринула посеред самiсiнького пекла - бiла-бiла, в халатi сестри-жалiбницi поверх вiйськовоП блюзки й спiдницi. Вона вибiгла десь iз двору насупроти Максима i, пiднявши руки, закривавленi по лiктi руки санiтарки, перегородила шлях ордi... Молоденька, сiмнадцятилiтня дiвчина з русявим непокритим волоссям, що розвiвалося на вiтрi, вона була мовби той Янгол мармуровий з цвинтаря, що раптом ожив i вибiг на середину вулицi. Вона пiдняла руки, мов крила, й перегородила ними шлях людському потоковi, а своПм дзвiнким, як кришталь, юним голосом перетяла раптом хаос: - Заберiть ранених!!. Вона прокричала це мовою цiй землi, мовою Максима й багатьох iз цього потоку. Вона благала, гукала, звертаючись до людського серця кожного. Та марно. Лавина перла, загрожуючи ПП роздушити. - Заберiть ранених!!! - пiднесла вона голос вище. Вона вже наказувала - дзвiнко, категорично. Кришталевий голос потонув у ревищi й чиКмусь тупому, жорстокому реготi. Тодi дiвчина вихопила парабелюм i, пiймавши за вудила паровицю коней, що летiли на неП, вибухнула й заклекотала такою страшною, божевiльною лайкою, що всi навколо неП зупинились. А дiвчина, звинувшись, як вуж, i задерши кiнськi запiненi морди вгору та не пускаючи Пх, метнулась до саней, до купи гвардiйцiв i в вiдповiдь на похабщину закипiла, наставивши парабелюм командировi просто в зуби: - Ранених!!. Заберiть ранених!!. Заберiть товаришiв!! Сволотаi.. Боягузи!.. Мерзотники!.. Перестрiляю!!! Р-раз!.. Всi з саней посхоплювались i стали перед дiвчиною, засоромленi. Стали, позираючи скоса вгору. - Ну-ну... Чого кричиш iще? Теж генерал... Де там твоП раненi?.. Гей-гей!.. Хлопцi! Ану давайте разом!.. Разом!! - I вони взялися всi разом. Усi. Диво-дивне. Все, що тiльки що летiло, загубивши голову й топчучи одне одного, втративши людську подобу, тепер стало. I стояло героПчно, запрудивши вулицю. Даремно iншi напирали десь iззаду. "Встигнеш там!" I навiть, здавалось, це саме вiдносилось i до лiтакiв, що кружляли над головами, - мовляв, теж "устигнеш, чорррт!.." Салдати й цивiльнi, чоловiки й жiнки носили ранених, носили сiно, солому, рядна. Ранених носили обережно, дбайливо й складали на сани - по два, по три. Навантаженi сани рушали, а пiдходили iншi. "Давай-давай!.." Вони забирали товаришiв. Вони евакуювали шпиталь. Серед iнших працював i перший батальйон в'язнiв з Максимом на чолi. Рятували товаришiв. А ними всiма командував мармуровий Янгол. Маленький Янгол з великим серцем, що вмiК так страшно, так божевiльне лаятись... Вже давно зникла Писарiвка разом iз погаслим пеклом, - через неП прогуркотiли юрбища, i вона лишилась тиха - десь там, у голубих снiгах, у диму, в болотi, а Максимове серце все ще тремтiло дрiбним тремтiнням. Сталося щось, що вибухнуло сильнiше, нiж усi вибухи досi. З пам'яти не йшов той Янгол, що раптом пiднiсся серед людського занепаду, як фенiкс iз попелу. Не йшло з пам'яти й те, як той Янгол дивився на них - ув'язнених, оточених вартою, - дивився вогкими мерехтливими очима... Це, власне, вiн, той Янгол, примусив карнача подати в'язнiв на допомогу - "рятувати товаришiв", крикнувши: - Гей, ти, цербер! Ану давай сюди твоПх людей! Швидко!.. I "цербер" мусив, зцiпивши зуби, давати людей, щоб рятувати людей. Мусив давати приречених, щоб рятувати теж приречених... I вони носили тих хлопцiв, тих людей, тих товаришiв, iз сльозами на очах... Салдати за руки, арештанти за ноги - "Давай", "брате мiй, товаришу мiй!.." Янгол... I от настала критична хвилина. Хвилина, коли, здавалось, треба було вже розчепiрювати пальцi й пускати соломинку, на якiй завис, i летiти в прiрву. Рештки сил залишали Максима. По черепу, мов по ковадлу, бив хтось тяжким молотом, забиваючи клин мiж свiтлом i тьмою, мiж ним i рештою, щоб остаточно вiдколоти його, вiдчахнути вiд тiКП решти, вiд скелi, iм'я якiй бiлий свiт, i вергнути його геть у безвiсть. Вiн вiдчував, що вже вiн перехнябився - одна нога тут, а друга вже там, i йшла обертом голова... Ще одна мить!.. I ось тут раптом його душа стала цапки. Збунтувалась. Стала руба, випроставшись на весь свiй зрiст, велетенська його душа: - Жити! Досi йому тiльки не хотiлося вмирати. А тепер-от, як уже сили залишили його, як вiн уже напiвпритомний опинився на гранi мiж буттям i небуттям, йому раптом страшно захотiлося жити. - Ж-и-т-и!!. До розпачу, до болю, до божевiлля, до тяжких, невиплаканих слiз - чоловiчих слiз, що стояли в ньому океаном, зiбравшись за все життя каторжника й гнаного. "Ж й т й!" Те чудесне слово дихнуло на нього всiм ароматом нежитого, неопiзнаного, незбагненого, таКмниче дивного й божественно прекрасного. Немiчне, розчавлене, агонiзуюче тiло вже дубiло в снiговiй синявi, а над ним душа звилась i закружляла, заклекотала, як сокiл. Вже зовсiм босий, вiн ступав по снiгу дерев'яними, не своПми ногами, вже мертвiв ззовнi, а хоробливий зiр його загорявся буйним вогнем. Власне, тiло його було вже майже по той бiк болю й страждання, його вже майже не було, i, може, саме тому душа так нагло вирвалась iз полону, заметушилась, випросталась на всю велич над страшним проваллям i вiдчайдушне поривалась угору, розгортаючи крила для лету. - Жити! Тiло спотикалося, босе, по снiгу, по розчавленому шляху, плуталося пiд колесами гармат i пiд ногами велетенських юрбищ, брело, немов пiд водою, немов по дну моря, не вiдчуваючи нiчого, а охопленi гарячкою очi дивилися на ворухливе оточення й не сприймали його, воно здавалося вже не реальним, не тутешнiм, неживим. Все здавалося нереальним. Реальною була лише синява, синява смерти, по якiй гасав одчайдушно зiр. То була безмежна снiгова пустеля, пустеля степу синявого кольору туги - кольору печального надвечiр'я, кольору крижаноП загибелi. Гарячковi очi дивилися в ту снiгову закрижанiлу пустелю, а перед очима чомусь поставав давно забутий, колись бачений образ, поставав чiтко до галюцiнацiП: "X р и с т о с у п у с т е л i". Цей образ заступив собою весь свiт... Самотнiй Христос у безмежнiй i холоднiй, у мертвiй, кам'янiй пустелi. Холодна, тужна, глуха синява. Пустеля, покрита великими скорбними каменями, як надгробними брилами. Пустеля безмежноП туги. Вiн один сидить на кам'яних брилах - сидить, обiпершись лiктями на колiна й звiсивши голову на груди. Смутний у синявiй тузi. В скорботi глибокiй перед прiрвою грядущоП ночi. Один... То не Бог! То тiльки, тiльки людина. Самотня, боса, простоволоса. В рубищi, в ганчiр'П, з натрудженими, побитими ногами, всiма забута й покинута, - поставлена над безоднею. Людина, яку нiхто не може врятувати... Десь клекотав свiт, пропливаючи збоку. I, немовби з тоП картини, з-за того Христа вийшовши, в тривожному синявому надвечiр'П непомiтно пiдступив до Максима вартовий Василь Легеза. Озирнувшись навколо, вiн проговорив пошепки, мовби нi до кого, мовби в снiгову синяву: - Надiйшов наказ... завтра на переходi Грайворон - Тамарiвка... якщо в Грайворонi не вiдбудеться трибунал... усiх розстрiляти... I зник, мов його й не було. I тодi, немов вiдповiдаючи на той "наказ" чи на той "трибунал", раптом з iмли гарячковоП встав син сонячного Палермо... Максим навiть незчувся, як вони з ним помiнялися ролями... Тепер уже вiн, Максим, сидiв на землi, пiд колесами гармат i пiд тупотом людських юрбищ, пiд цiвкою скорострiла, наставленого в груди, а над ним звiвся син сонячного Палермо. Вiн устав iз пiтьми й скрикнув, як колись кричав його камрад до нього: "Авантi!" Чи це вiн наставив i цiвку скорострiла в груди?.. - А вант i!!. I встала перед ним дiвчина з очима, повними слiз i шаленого гнiву, бiла вся, - вона звела руки, як янгол крила, i, замахнувшись парабелюмом, закричала - вибухнула зливою страшних слiв, доконуючи найбiльший парадокс: опинившись за межею можливого, бурхнула з серця вiдчай потопаючоП любови гураганом жахливоП лайки." I встав той рябий i вугластий салдат, той понурий, але чесний вояк, i сказав громоподiбно: - Дай людям хлiб!!. Це люди!!. I всi вони встали - рiзноплеменнi й рiзноязичнi, - тi втiленi iскри безсмертноП людськоП душi, яка не хоче вмирати i яку не можна (нi, не можна!!) вбити. Вони пiдвелися над ним i стали, як мур. А вiн уже лежав, розпластаний у багнюцi. Тодi крiзь гомiн усiх iнших спитав хтось понурий, - таж це той блiдий майор у шинелi наопашки i з виразом смертельноП втоми, зневiри, сарказму: "А чи ти вiриш у людину?.." Спитав так, нiби це вiн питав як суддя на трибуналi. - Вiрю! - гукнула Максимова душа, вириваючись крiзь зуби, зцiпленi мукою. - Вiр ю... "Авантi ж!" - сказав син сонячного Палермо. I вони його пiдвели всi гуртом. На якiйсь невловнiй гранi прозвучав наказ, волю якого не можна було порушити. Прозвучав так, як вiн прозвучав був уже раз, тодi, на бульварi, сказаний чужою мовою, але збагнений вiдразу сином сонячного Палермо... Зцiпивши зуби, Максим одвiв рукою наставлену на нього цiвку скорострiла, звiвся й пiшов. Пiшов. "Авантi!" Вiн пiшов у буряному потоцi вогненних рефлексiй, несений ними й пiдхоплений стихiКю зовнiшнього свiту. Та стихiя обертала ним. Але iскра викресаноП волi жеврiла дужче, дужче... I от вiн уже йшов сам i нiс ту iскру, лише гойдався, як язичок загроженоП вiтром свiчки, що ось-ось, ось-ось погасне. Але не погасав. Свiчечка розгорялась у велике полум'я. Те полум'я роздмухував хтось жадiбний, дикий, пристрастний, божевiльний вiд великого гнiву й великоП любови. Вiн, той "хтось", - такий, як син сонячного Палермо, як той салдат рябий... як Вася-танкiст... як блiдий майор... як тая мати з образами Спасителя й МарiП... як вони всi... "А чи ти вiриш у людину?.." - Так. Вiрю! РОЗДIЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ Грайворон! Яка чудна i яка чудесна назва - Грайворон. Вона пливла разом iз червоними й зеленими колами в його гарячковому мiзку, переливаючись усiма тонами спектру, мов якась веселкова симфонiя, вiдсвiт прекрасного дитинства. Назва - як пiсня, як мрiя, як легенда: "Грайворон". Ще в дитинствi при цьому словi в Максима завмирала душа. Те слово вiдкрили десь, як Колюмб Америку, й привезли звiдкiлясь сусiди, i воно ввiйшло в дитячу душу з Пхнiх оповiдань, як загадкове слово. Тi сусiди, "вiдкривателi свiтiв" - шевцi, кравцi, бондарi, стельмахи й решiтники, - Пздили всюди по ярмарках, i особливо часто - в Грайворон. Всi Пздили в Грайворон, а тодi довго говорили про нього. I Максим заздрив Пм, слухаючи Пхнi оповiдання про захоплюючi, хвилюючi подорожi по Пхнiй сонячнiй, прекраснiй, загадковiй землi - десь у якийсь казковий, химерний, мелодiйний, гармонiйний город-царгород, Грайворон... З цiКю назвою мiг ще трохи змагатися хiба що "КалантаПв". Привезений тими ж самими мандрiвниками, вiдривателями свiтiв - стельмахами та решiтниками, з невiдомоП, загадковоП землi. Господи! I хто тi назви повигадував! Але КалантаПв - все-таки не те. Грайворон, о!.. Це слово жило в Максимовiй душi, перетворюючися помалу в своКрiдну химерну легенду. Вже в школярськi роки це слово в його душi розгорталося в надзвичайний образ, асоцiюючись одночасно з Шевченковим "За байраком байрак, а там степ i могила" та з Пушкинським полем iз "Руслана й Людмили", - тим полем, де лежить одрубана голова велетня на мечi. Нашаровуючись, цi двi асоцiяцiП творили незабутнiй образ, що лишився на все життя... ...Дике поле й червоне небо, буйна тирса й червонi маки... В тiм полi могила козацька, висока-висока, роззяплена, як вулкан, а навколо могили - не одна голова велетня на мечi, а багато-багато Пх, сивоусих, чубатих запорiзьких голiв стоять на мечах, i Пх "не приймаК земля"... "Нас тут триста, як скло, товариства лягло, i земля не приймаК..." А вороння крутиться над ними, виграК на червоному тлi неба над тим полем Грайвороном! Нiби крикливий воронiй смерч стоПть над тими сивоусими героями, велетнями землi украПнськоП, що десь чекають чуда, раз земля не приймаК й вороння не вклюК... Грайворон. Щось таке зворушливе звучало завжди в тiм словi Максимовi, i так воно звучало йому ще й тепер. Може, тепер воно звучало йому так тому, що воно в'язалося в його пам'ятi з рiчкою його дитинства, на яку, як на голубу нитку, була нанизана в його свiдомостi назва цього мiста разом iз iншими звучними й блискучими назвами мiст i мiстечок, прив'язаних до самого його серця: Бiлгород... Грайворон... Охтирка... Скелька... Опiшня... Диканька... Полтава!.. Нанизанi вони всi дорогим разком на голубу нитку з золотою прошвою, iм'я якiй Ворскла, i мерехтять усi, плинуть у широкий Днiпро... Ось у тiм Грайворонi, в тiм звучнiм мiстi Грайворонi й мала нiби вирiшуватися Пхня доля. Там мав бути "трибунал", чи то "вiйськовий польовий суд"... Процес... Позорище... Голгота... Там, де голови велетнiв дитячоП уяви лежать на мечах, завороженi. "Нас тут триста, як скло, товариства лягло..." Ген-ген бовванiК вiн там он, на синявому тлi - якийсь чужий тепер, невiдомий i загадковий. Там... Але до нього так тяжко йшлося, що, здавалось, до нього дiйти взагалi було неможливо! Та то й добре, либонь. Але Грайворон вабив, як вабить усе смертельно небезпечне. I хоч усе, здавалось, тупцялося на мiсцi, не здiбне вирватися з пекла, все те, разом iз пеклом, посувалось-таки до Грайворона. I Максима ноги несли теж уперед - туди, де вже мав бути кiнець усьому. Вiн, власне, не йшов, його гнав якийсь надлюдський iнстинкт. Гнав його душу, а тiло несла стихiя, в якiй вiн плив, мов трiска на каламутнiй бистринi. Був вiн у тому станi, коли тiло його було вже немовби само собою, а воля - сама собою, коли воля, безсила перебороти iнерцiю байдужого, розчавленого, до краю виснаженого й агонiзуючого тiла, горiла й шалено билась крилами об нього, об теК тiло, як об гливку землю, не в силi пiднести його своПм поривом угору. Для цього сила ПП мусила б бути подвоКна, потроКна, в двадцять разiв збiльшена. Ба, вона мусила б бути титанiчною, щоб переступити межу можливого. Переступити межу можливого! Зовнiшнiй свiт для нього погас, горiв тiльки вогонь усерединi - його власний свiт, переливаючись усiма кольорами веселкового спектру. Вiн набрякав, як хмара майбутнiми блискавицями. Треба було тiльки викресати першу iскру. А навколо було темно й глухо. В тiй глушинi, в тiй напруженiй тишi було чути, як серце доходило до гранi. Ось-ось... i буде вже навiки темно. Але над ним стояла душа, стояла - вогневiла, дедалi грiзнiша, дедалi затятiша, не бажаючи здатися. Ще трохи - i буде великий бiй: бiй по той бiк можливого, але по цей бiк реального. Бiй за того Янгола, що постав мов Фенiкс iз попелу... Бiй, що маК скiнчитися... Чим може скiнчитися бiй одинокоП, скалiченоП, розторощеноП, малоП людини проти всього свiту - проти свiту зла, проти чорноП великоП ночi безглуздя й смерти?.. РОЗДIЛ ШIСТНАДЦЯТИЙ В темрявi Пх загнали в льох. Це був уже Грайворон. Власне, це був льох, а льох - це нiби й був Грайворон. Але для в'язнiв те й друге було чимось бiльш теоретичним, нiж реальним. Реальною була тiльки темрява, решта ж iснувала лише в припущеннi. Темрява була вогка, слизька, заплiснявiла й якась потойбiчна. Щiльно збита й герметичне заткнута, вона була, проте, намацальна й вагома, як вода на самiм днi океану, - така ж i сiрчана в своКму хемiчному складi й така ж безмежна в своПй чорнотi. Лише коли вартовi присвiчували запалюваними папiрцями, натоптуючи людей у темряву глибокого й великого пiдземелля, - те, що було припущенням, на мить виривалося з темряви, являючи себе реальнiстю: льох! Iз деталiв, вирваних у темряви, можна було судити, що це був не звичайний, а якийсь особливий льох, середньовiчний, - пiд склепiннями тяжких мурiв, з гаками в мурованих стiнах, з покрученими сходами вниз, iз тяжкими виступами тощо. А на днi була прiла, вилежана людьми солома, валялись кривавi бинти й тхнуло екскрементами й iншими пiдозрiлими смородами... Десь там, либонь, мусили лежати й скелети, черепи... "Такий, власне, i мусив бути льох у Грайворонi... Саме такий!.." - чомусь вiдзначила Максимова думка, коли тiло його спускалося вниз, зависнувши в людському товпищi. Цiле те товпище вливалося в чорну пащу дверей i сходiв, як якась суцiльна глевка маса. ПП згори запихали, натоптували вниз, вганяли в землю... Ось так ними засипали льох, як засипають вугiллям чи глиною. Ще й потопталися зверху й придавили лядою. То, власне, була не ляда, а залiзнi, кованi дверi на тяжких засовах, але уявлялась ляда. Засипали, утрамбували й так лишили... Оце й був Грайворон. Можливий кiнець усiх початкiв. Џх лишили чекати. Може, чекати довго, а може, лише мить, щоб переселитися в тiсноту ще тiснiшу й чорноту ще чорнiшу, вже зовсiм iдеальну. Але перед тим iще мало вiдбутися позорище "суда". Для чого, коли ж можна й так?.. Люди вже анi стогнали, анi ремствували, анi говорили взагалi. Вони поприлипали один до одного, збитi докупи, посхиляли голови один одному на плечi, на груди, переплелись руками й ногами й, так спресованi, не то висiли, не то лежали в темрявi. Темрява Пм усiм заплющила очi. Нiхто не мав вогню й нiхто не мав махорки. I нiхто не мав голосу, як нiхто вже тут не мав i свого власного обличчя. Нiхто й не ворушився. Лише серця... Боже! Якби хто Пх - Пхню енергiю й Пхню нудьгу - мiг злучити докупи й увiмкнути в алярмову сирену, вона, мабуть, так би вила, що дахи валились би людям на голови, як вiд землетрусу. А може, скавулiла б злобно й клекотала гураганом страшноП, чорноП, найтрагiчнiшоП лайки. Чи кричала б криком остаточного й непоправного вже, вiчного спустошення... Так, це був саме такий льох, який, на думку Максима, й мусив бути в Грайворонi: глухий кут, у який мало нарештi все впертися. Це було безвихiддя, й саме так сприймала це вже унезалежнена вiд усього - вiд тiла й вiд душi - Максимова думка. Його тiло лежало розпластане й притиснуте iншими, нерухомо. А душа блукала в темрявi, зосереджено шукаючи якоПсь щiлинки, щоб глянути на зорi, зорiКнтуватися й прийняти якесь рiшення. Хоч i вiдчувалось, що вже пiзно. Пiзно?.. Чи справдi вже пiзно?!. Мабуть, таки вже пiзно. Та й не видно нiде нiяких зiр i нiяких щiлин. Нi, не може бути. Не може бути! Треба б тiльки мати пiдойму, - зринуло в думцi, - оту Архiмедову пiдойму, що нею можна повернути й хiд плянети... Пiд склепiнням повiк текла вогненна рiка, i то, власне, пiд склепiнням тих повiк товклася й душа, не в силi Пх розiмкнути, зрушити, знайти з-пiд них щiлину. "Отак-от у Шевченка натоптано в ту могилу товариства..." "Нас тут триста як, скло..." "Так, скло. На жаль, цього разу таки скло. Не триста, а чотириста тут, але - скло, череп'я. Дрiбне, побите, потовчене i - непотрiбне. Купа пiщинок iз того велетенського самуму Соломонового - пiщинок, уже звалених у дюну. I це вона ось присипала ноги й руки..." Хтось, шукаючи зручнiшого мiсця, щоб заснути, поклав голову Максимовi на груди, притиснувся вухом до його ребер, мовби лiкар, дослухаючися, чи ще б'Кться серце-Максим тримав ту чиюсь голову на грудях i заколисував ПП своПм диханням. Нехай слухаК!.. I плив разом iз тiКю головою чиКюсь на грудях. Плив, лежачи горiлиць на хвилях, намагаючись ПП вирятувати... вирватися з нею з самуму пiщинок, - вирватися геть i пiти собi... I от вiн вирвався. Вiн iде по землi. I несе щось на грудях... Злива слiпучого-слiпучого сонця... А вiн iде собi й щось несе... Що ж вiн несе? Господи! Та це ж син! Це ж його синок!.. Синочок!! Несподiвана й приголомшуюча знахiдка. Загублений у руПнах, серед людських юрбищ, у повiнi жаху й смерти, а тепер-от знайдений, синок! На чадних, жаских румовищах, серед червоноП пустелi, захаращеноП торосами руПн, у самумi людських iстот знайдений, i от тепер вiн несе його!.. Дитячi руки обхопили батькову шию, маленькi долонi розгладжують чоло, розправляють глибокi зморшки. А очi зазирають у очi, й пломенiють, i мерехтять великими сльозинами дитячого безмежного щастя - щастя зустрiчi... На хлопчиковi тяжкi, великi чоловiчi черевики, дранi й позв'язуванi дротом... Максим скидаК тi черевики геть i голубить малi натрудженi ноги, що так довго блукали по торосах рун., шукаючи батька, в тяжких чоловiчих черевиках, позв'язуваних дротом... Вони тепер iдуть удвох... Iдуть крiзь зливу сонця... Йдуть десь крiзь дим... Крiзь юрби... Потiм вони зустрiчаються з цiлим родом. Це немовбито на якiмсь вокзалi. Вони всi мають десь вирушати, кудись Пхати. Далебi, до рiдноП хати, що десь там - за морями, за горами руПн, за проваллями бомбових кратерiв, за пустелями згарищ... Вони з синком мають поспiшати до матерi, до тихоП, гордоП ПхньоП матерi й дружини... Та тiльки ж син не може бути так-от босий, i Максим iде по гостинець, по дитячi черевички, лишивши синка з родом... А коли повертаКться назад iз черевичками - нiкого вже немаК. Нiкого. I синка теж. Тiльки вiн сам посеред руПн - один iз маленькими черевичками в руках. Тодi Максим кинувся навздогiн. Хтось сказав, що вони вже всi на кораблi. Корабель уже вiдчалив, та Максим таки добiг до нього по вузенькiй кладцi з двох довгих дощок, покладених на воду. I скочив на палубу, в натовп: - А де ж синок?!. - Там... - Боже мiй! Де "там"?!. - Таж там! На руПнах! ЧекаК десь там на батька з гостинцем... "Сам-один, як палець, у розбомбленому мiстi, маленький i вiрний..." Максим кидаКться назад. Не в силi зупинити корабель, вiн кидаКться сторч головою, мiцно тримаючи дитячi черевички в руках... I от вiн уже в мiстi... Нема... Вiн бiжить по шляхах, вiн бiжить по торосах руПн, вiн бiжить по сизiй, опалевiй пустелi, - вiн усюди шукаК його, одного, маленького й самотнього, як палець, i серце йому вириваКться з грудей." Вiн носить маленькi черевички по всiх усюдах i не знаК, куди ж iще Пх понести тепер!.. Раптом - юрби... юрби,.. I гомiн: "Знайшли!!." Всi пливуть потоком до берега моря. Там, на березi моря, нiби знайшли слiди його хлопчика... Очi застилаК туман, i стинаються груди вiд швидкоП ходи, хтось - чийсь чоловiчий голос - у саму Максимову душу розповiдаК: - ...I бiг вiн по березi моря, понад самою водою й кричав... Кликав батька... Дивився в море мерехтливими очима й кричав... А як добiг до того мiсця, звiдки вiдчалив корабель, побiг просто в море... Спершу бiг над водою, поки було мiлко, i захлинаючись кричав... А потiм бiг пiд водою, по дну, i ще кричав... пiд водою... гукав батька: - Батьку!.. Та батьку ж!!. Батьку!.. На березi стояли грубi, дранi чоловiчi черевики, позв'язуванi дротом. Вони лишились самi. Це все, що Максим знайшов у руПнах. Вiн надiв тi черевики та й бiг у них, доганяючи... Максим нагло прокинувся вiд власного жахливо-жалiсного схлипу, все ще стискаючи в руках малесенькi новi дитячi черевички. Злива слiз затопила йому горло. Вiн вiдчував тi черевички пiд пальцями, ще не усвiдомлюючи, де ж сон, а де дiйснiсть... Вiн лише вiдчув, що якась могутня пiдойма раптом пiдважила цiле його Кство, душу й тiло, видерла його з небуття й кинула ось тут пластом на землю, нiби щойно тiльки народженого. Над ним коливалася пiтьма й стояв невиразний, глухий гул. Голова вже не лежала на його грудях, натомiсть хтось шарпав його за груди й припадав до них усiм Кством, дрiбно-дрiбно трясучись... Вгорi, в темрявi, щось стугонiло. Потiм там, угорi, вiдкрилась ляда - перед очима постав блiдо-голубий чотирикутник. А тодi внизу хтось глухо промовив: - I от в о н и зараз вкинуть сюди трохи гранат... За цим, наче спалах iскри, пронизав тишу чийсь гiстеричний зойк. Але його враз погасили, - то комусь затисли жменею рота товаришi, брутально лаючись. Той, хто був близько бiля Максимових грудей, зiтхнув i завмер, притиснувся до них, шукаючи на тих грудях порятунку. Потiм прошепотiв: - Та Максиме ж Петровичу!.. Проснiться ж хоч... - Костику! - впiзнав Максим того, хто так щiльно примостився було головою на його грудях. - Костику!.. Це ти?.. - i, посмiхнувшись, мiцно обняв юнакову голову рукою. Хотiв ще щось сказати, але не сказав. Натомiсть швидко звiвся крiзь тiсноту разом iз Костиком на рiвнi ноги. Збоку вiдкрився другий, бiльший отвiр, забрязчала зброя, заблимали лiхтарики й загримiло: - Ану, давай виходь!!. Висипайся всi! Живо!!. Темрява в льоху заворушилась i почала дiйсно висипатися в блiдо-голубий отвiр. Максим тримав Костика за руку мiцно, i так само Костик тримав Максима. Не пускаючись одне одного, вони попливли знизу вгору, з чорноП пiтьми пiдземелля, як iз шахти, до блiдоП зiрки, що безнадiйно й боязко зазирала вниз, крiзь голубий отвiр. Максим тяг Костика, а з ним - наче тяг i всю юрбу за собою. В ньому раптом прокинувся вовчий iнстинкт, який пiдказував йому, що це вiдкрився вихiд не тiльки в смерть, але, можливо, i в життя. Лише треба його, те життя, брати з боКм... I, завмираючи серцем, рiшений уже на все, вiн прокладав дорогу поперед себе. "Що, пак, сказав тодi той Кутузов?.. Ага, "на колiна!". Нi, чекай, ще подивимось!.." - По четирК становiсь!!. На подвiр'П, в глупiй темрявi - метушня. ЗамлоКнi зорi, нiби заплаканi, ледь-ледь миготiли. При тому зоряному свiтлi, на пришерхлiй землi спiшно шикувалась колона. Блiдi лiхтарики при землi видавалися теж зiрками, але заблуканими, прибулими з пекла, мандрiвними, покараними за грiхи на невдячну працю. Люди не встигали вилiзти з-пiд землi, як Пх брали попiд руки й ставили щiльно по чотири. Хворих, безпомiчних, ледве живих - усiх ставили по чотири, а четвiрки збивали щiльно - носом до потилицi того, що спереду, й ставили Пх одну до одноП в бiльшi групи, густо облiплювали Пх патрулями й вiдводили набiк. До них пiдганяли новi групи й ставили так само "нiс у потилицю". А люди все вилазили й вилазили з-пiд землi, очманiлi, почадiлi. Деякi тут же й падали, вийшовши з льоху не своПми ногами, а будучи винесенi лавиною. Та Пх усiх брали попiд руки й лiпили швидко в четвiрки й приставляли до щiльно збитих гуртiв, щоб не падали. Кожен такий гурт, пiдпертий автоматами й багнетами, вже не мiг упасти, змушений триматися доти, доки його не зiб'ють вiдразу весь геть iз нiг. Десь за цiКю метушнею й брязкотом зброП, - десь там далеко, де жили ще якiсь, може, люди, - кричали третi пiвнi, не дорiзанi ще й не зжертi. Звiдкiлясь несло смалятиною, йодоформом, сiркою й селiтрою - моторошним запахом вiйни й знищення. Третi пiвнi... I хтось, немовби передразнюючи Пх, викрикував тут на подвiр'П, таким же пiвнячим охриплим, перестудженим фальцетом, невидимо перебiгаючи з мiсця на мiсце: - По четирК становi-i-iсь!!. Викрикував лише вiн один. Решта мовчала, тiльки сопла, сквапно роблячи свою роботу. Нарештi всi стали по чотири. I так стояли, Пх перераховували. Довго, марудно. Потiм настала тиша, дрiмлива павза. В тiй тишi, в тiй дрiмотi вони стояли ще довго. В напруженому чеканнi тремтiли вiд холоду чи, навпаки, - вiд нервовоП гарячки. Дехто навiть, так стоячи, поринав у чадний сон, як у нiрвану. Вартовi теж тремтiли, порухуючи плечима. Деякi жадiбно щось чавкали, може, сухарi або шкоринки хлiба. Бiльшiсть же тiльки спльовувала. Вони були голоднi, мабуть, так само, як i цi всi смертники, з тiКю лише рiзницею, що смертники вже не думали про хлiб, вартовi ж, напевно, страшенно хотiли його мати. Та що з того. Все, що Пм повсовували в руки тодi, в Силенковому перевалочковi, матерi, жiнки чи сестри, вони поПли давно й тепер жували язики - злобнi, мовчазнi, затаКнi. Максим стояв у четвiрцi разом iз Костиком, тримаючи його за руку. Слухав, як жвакали вартовi, й раптом вiдчув пекельний голод. Вiн згадав, аж тепер, що вже давно нiчого не Пв i що вiн уже цiлком босий. Ранiше вiн нi того, нi другого зовсiм не вiдчував i про те й не думав. А тепер на бiду вiдчув i усвiдомив. Та тiльки зцiпив зуби й напружився - i все. I тримав Костика за руку. Вони були якраз посерединi довжелезноП колони, й це Максим уже вважав за щастя. Бач, доля вже дбала про нього! Хiба ж це не доказ? Вони вилiзли з льоху першi, а опинилися не в головi колони, а посерединi. А це сьогоднi було страшенно важливо... Костик тис Максимову руку розпачливо, щось питаючи тим потиском. Максим нагнув голову до юнакових уст. - Господи... що ж робити... га?.. га?!. - затремтiв у вухо, мов у гарячцi, "сам не свiй" Костик. Максим нiчого не сказав, лише з усiКП сили стис хлопцевi холоднi пальцi, обiрвавши тим його шепiт. А вже по довгiй павзi промовив тихо: - Тримайся за мене... мiцно... Та не руками, дурний!.. В цей час пiвнячий голос десь у темрявi прокричав картаво й зловiсне: - Карнач! До мене!.. (Павза). Помкарначi, стрiлки, бiйцi СМЕРШ i гвардКйцi - по мiсцях!.. Увага!.. Запанувала зловiсна тиша. А серед неП чулись десь тiльки окремi слова тихо вiддаваного наказу старшинам. З того наказу до свiдомости Максима дiйшли тiльки останнi фрази: - ... I рвати!.. До фiнiшу... Швидко. Безупинно. Нагальне!.. Хто вiдставатиме - пристрелювати зразу, не чекаючи... Темп! Це саме потiм пiдхопив i переказав гучно до всiх карнач, але не ЗаКць, а хтось iнший. Самого Зайця чомусь не було. - Ей, ви, там!.. Усi! - вигукнув карнач. - Хто вiдставатиме, буде пристрелений на мiсцi, як собака. Ясно? Темп!!. - Увага!! - покрив його фальцет. - Кроком... - Кроком... - повторив карнач. Забрязчала зброя. Колихнулась у чорнотi ще густiша чорнота людськоП маси. - Руш-ш!!. - Руш!.. - вiддало, як луна. I колона посунулась, щiльно збита, мов отара овець. Десь попереду залiзним кроком вiдбивали салдатськi чоботи, - там iшов авангард. Џм намагались потрапити "в ногу" всi тi "стрiлки, бiйцi СМЕРШ i гвардКйцi", що зiмкнутим ланцюгом ритмiчно гойдалися навколо колони. Вони старанно товкли ногами мерзлу землю та побрязкували зброКю. А посерединi плуталась, спотикалась i петляла ногами сiра хлипка маса. Люди хапались, наступали один одному на п'яти, на пальцi, пiдбивали самi себе пiд колiна... Йшли... "До фiнiшу" десь... - Темп!!. Слабi спотикались i заточувалися з тихим стогоном крiзь зцiпленi зуби. Але здоровшi не давали Пм упасти. Разом! Iти всiм разом... до того "фiнiшу"... Разом!!. Згодом вони всi виб'ються з сил i збайдужнiють, проблиск волi погасне й вони вже не будуть тримати один одного, не будуть пiдхоплювати тих, що падають. "Нехай падають!.. " Всi вони по одному вiдриватимуться й летiтимуть у прiрву. Але це згодом. Зразу ж зi старту вони iнстинктивно хапалися один за одного, хотiли бути всi разом. Усi разо