м!.. Людська душа боялась лишитись самотньою в хвилини проблиску погасаючоП волi. Була та пора глупоП ночi, коли, мовляв, "чорти навкулачки б'ються" й за якою завжди помалу починаКться свiтанок. Але свiтанок ще не починався. Та й чорти, мабуть, навкулачки ще не бились чи, може, вже скiнчили. Було тихо. На диво тихо пiсля скрипу, гуркоту й галасу минулого дня й вечора та пiсля всiх попереднiх днiв, вечорiв i ночей. Тихо так, що здавалось, нiби вже нiкого й немаК в свiтi, лише ця колона. Ось ще й ПП скреслять геть - i буде зовсiм тихо. Але поки що... Огорнена вiдчаКм, колона бiгла вчвал. Власне, ПП гнала вчвал варта, теж, либонь, огорнена вiдчаКм. Бiгли всi. Куди? Чого? Пощо?.. Бiгли вперед по мерзлiй землi, по пришерхлих калюжах темноП площi, по склу тонюнькоП криги, що ламалась iз дзвоном i брязкотом, по хлипкiй смолi грязюки проламаних баюр, крiзь таку саму темряву, проламуючи ПП нагло. Темрява починала вже сiрiти, i хтось усе приспiшував i приспiшував ходу: - Темп!.. Темп!.. З площi втяглися в вулицю. Та тут уже не можна було йти посеред дороги, й колона мусила розтягтись, приперта вартою до парканiв, ставши безкраКю, загубивши в iмлi початок i кiнець. Середину-бо вулицi зайняла iнша колона: напiвпотопленi в баюрах танки, тяжкi гармати, машини, порозпряганi вози - все те лежало боком чи руба, вже зовсiм захололе або ще тiльки трохи живе. Це, певно, десь тут билися недавно "чорти навкулачки". Де-не-де хлюпалися люди й хропли конi, безнадiйно й розпачливо шарпаючи цугом тяжкi тонни залiза, витягаючи його з баюр i не можучи зрушити засмоктаний глеКм i тьмою тягар. I трохи не плакали коло них люди, шаленiючи з лютi, вибиваючись iз сил i бабраючись iз жахливою матюкнею в калюжах. А деякi випрягали коней i зникали геть, як примари. Повз усе це бiгла безкрая сiра лавина, притиснена до парканiв. Максим тримав Костика за руку i, стиснувши щелепи, напружував рештки сил, зосередивши всi тi сили не в ногах, а в очах. Вiн видивлявся вправо й наперед, обмацуючи зором кожен зустрiчний стовп, кожен отвiр у парканi, кожнi ворота, а вухо ловило кожен крок тяжких чобiт варти збоку i ззаду, визначаючи - котрий повернувся боком, котрий оглянувся назад, котрий вiдстав на коротку, але, може, якраз вирiшальну дистанцiю. Вiн полював за потрiбною хвилиною. А серце дедалi билося тривожнiше, бо вже вiдчувалося, що надходить свiтанок, темрява рiдшаК i з цим катастрофально падають шанси. Може, навiки... Нарештi Максим уловив потрiбний момент i... зi всiКП сили штовхнув Костика вправо - й у ту ж саму мить стрибнув за ним сам. Попадали i враз завмерли. Прикипiли. Вони опинилися за розваленим i похиленим на дерева й кущi парканом i там причаПлись, - за парканом, об який черкали ноги безлiчi людей i рушницi вартових... Колона йшла i йшла, а Максим iз Костиком не ворушились i навiть не дихали, дивлячись усторч крiзь проломини в парканi на рухливi тiнi, що бiгли так близько, аж долiтало болото з пiд Пхнiх нiг... Вони лежали, закляклi, так довго, що це здавалось вiчнiстю, i кожна мить була тягуча й болiсна, як нестерпна мука... Нарештi колона пройшла. Пройшла! Затихли останнi кроки. Зникла остання тiнь. Лишились тiльки Максим iз Костиком, однi на всю околицю тут - за парканом. Максим слухав, як вiддалявся глухий тупiт i брязкiт, покотившись десь у безвiсть, у чорну-чорну прiрву, слухав i беззвучно... смiявся! Благословлялось на свiт. Уже рожевiло небо на сходi, де все бiльше й бiльше роздималося пишне фiялково-червоно-золоте вiяло... Ранок уставав мовчазний i насторожений. Вiн звiвся над морем мертвоП тишi i враз замерехтiв привiтно... Йому назустрiч пiдвелися й вийшли Максим i Костик, тримаючись за руки. Вони були, мабуть, однi тут на все це мертве мiсто. Який чудесний свiт! Казковий свiт! Десь колись уже бачений таким i тепер повторений у всiй своПй красi. Фантастичнi дерева, оправленi в блискучу кригу ожеледицi, як у кришталь, i такi ж опанцерованi кригою стовпи, обiрванi спiралi дротiв, рештки будiвель, каркаси руПн, танки, гармати й вози в пришерхлих баюрах - все це стояло як зачароване i мерехтiло-мерехтiло, промiнилось. Так, десь це вже Максим раз бачив... Але по-справжньому, так гостро й рельКфно побачив i вiдчув це, мабуть, уперше, саме тепер ось тут. Земля зненацька беззвучно здригнулась, нiби зi сну чи вiд глибокоП пропасницi, i дерева з дзвоном обронили дощ блискучих крижинок - перлинок, що випромiнювали сонечка. I знову запановувала тиша. Тиша. Нiде анi рипу, анi голосу... Максим iз Костиком постояли, послухали, подивились - i рушили. Рушили назад. Назад? Нi, вперед, до життя. Вперед по бiлому свiту - додому! Здавалось, це так просто. От тiльки перейти цю нiму, блискучу кришталеву пустелю - i все. Прiрва й пекло зникли, нема. Нiчого нема. Лише вони самi... Пройшли вулицю й вийшли на величезний майдан. Пустеля. Нiде не то що людини, а навiть собаки, чи ворони, чи бодай якоПсь iншоП живоП iстоти. Тiльки блиск ожеледицi й запах згарища та пiроксилiну. Посеред майдану перехрестя шляхiв, оздоблене рясно блискучими спiралями обледенiлого дроту, пообриваного геть у всiх напрямках. Але нi, тут, на перехрестi, таки був хтось. Серед обiрваних дротiв тут бовванiла також якась постать. Вона стояла в якiмсь химернiм шоломi, задерши руку високо, немовби когось переймаючи або благаючи, щоб i ПП забрали з собою. Але вона стояла не на землi, а на купi камiння. Це на постаментi стояв iстукан Ленiна, подовбаний немилосердно кулями й шрапнеллю з усiх бокiв i... з iржавою цеберкою, надiтою на голову. Максим з Костиком подивилися на цю велично-смiшну постать, постояли на перехрестi, не знаючи, куди ж Пм iти, якою дорогою. "Пiдеш лiворуч - голови збудешся. Пiдеш праворуч..." Нiде було анi вичитати, анi в когось спитати про дорогу, а самi вони нiчого не пам'ятали, бо прийшли вночi й вийшли вночi. Њдина "iстота" - та, з пiднесеною рукою, теж не могла нiчого тут порадити, бо той напрямок, куди вона показувала, був непридатний: це був глухий кут, що впирався в купу руПн, над якими височiли рештки колишньоП церкви з позпилюваними хрестами... Хоч плюй на руку й бий - куди полетить. I тодi Максим згадав, що це ж Грайворон! Оце мертве мiсто, в центрi якого вони стояли, - Грайворон! Мiсто з загадковою, чарiвною назвою, що зачаклувала його пам'ять з давнiх-давен. Блискуча перлина, нанизана на голубу нитку його дитинства, - Грайворон. I без жодноП живоП душi... Казкове поле дитячоП уяви, де позгинанi голови велетнiв лежать на мечах, на полi великого бою... Нiчого подiбного!.. На цiм полi бою валялись тiльки бруднi розкиданi онучi, кривавi бинти, консервнi банки, рiзне смердюче дрантя. Та ще зяяли глибокi воронки, лежали обiрванi дроти й чувся сморiд пiроксилiну. А над усiм - мертвий блискучий панцер ожеледицi, заворожена скляна нерухомiсть, крижана мерехкотнява. Њдиний "велетень", що присутнiй на цiм полi бою, - це той, що задер руку, але й вiн, заляпаний болотом i екскрементами, позбавлений величi надiтою на голову iржавою цеберкою... Грайворон. Гаразд... Максим упевнено повернувся на пiвдень i пiшов. Повз розбитi, розторощенi будiвлi, повз роззяпленi пащi воронок - на пiвдень. Назад - уперед!.. Так вони увiйшли в широку вулицю, що нею йшов шлях, i шпарко попростували на пiвдень, вибiгаючи з мертвого мiста на простiр, на таку ж мертву снiгову пустелю. Костик був ще в черевиках, але Максим був уже цiлком босий, хоч бурки ще покривали зверху ноги. Максим вабив Костика зi шляху, з цiКП рiвнини, геть туди до лiсу, що ген-ген стояв сизою стiною праворуч за заснiженим лугом, але Костик не йшов. I благав Максима теж не йти. Бо, мовляв, там снiгу по пояс, там анi Псти, анi голову притулити, та ще, може, й "партизани". Там вони вiдразу загинуть. А тут бiльше шансiв. Максим знав, що то омана, що Пм не вдасться заплатити за своК життя так собi дешево, здавшись на щастя. Нi, вiн знав, що рятунок лежав не на битих шляхах, а на вовчих стежках, на дуже-дуже тернистiй путi, навiть на цiлковитiм бездорiжжi. Але дивився на Костика й бачив, що той не витерпить муки, не витримаК надто тяжкого iспиту, а через те поступився. Хай буде, як буде. Вони подалися рiвниною, обминаючи тiльки великий шлях i йдучи малими дорогами. Та ба! Вони йшли так не самi. Ще й, крiм них, у степу то там, то там бовванiли чорнi цятки на тлi снiговоП пустелi, втiкаючи одна вiд одноП й усi вiд когось. Може, й вiд тiКП колони втiкаючи? Може, то там бiгли такi., як i вони? Може, та колона вже й уся розбiглася? Чи, може, то так званi "торбешники"?.. Йшли безперестанку аж до полудня, i не тiльки не приставали, а все ще дужче летiли вперед, окриленi надiКю. Десь спалахнула й усе бiльше розгойдувалась артилерiйська канонада, але вони на те не зважали, навiть не звертаючи уваги на те, що вони перли Пй просто назустрiч. В особливiй пригодi Пм став замерзлий рiвчак, що крутився у вибалку, - по його кризi, вже добре вичовганiй безлiччю нiг, вони гнали легко, як по асфальтовiй дорозi. В обiдню пору той рiвчак несподiвано вивiв Пх просто до якогось села, що прилiпилося на крутому березi Ворскли, над заснiженим лугом. Хлопцi розгубилися. Постояли нерiшуче. Але в селi було нiби тихо й спокiйно, i навiть не помiтно було нiяких особливих ознак життя. А тут напосiдався голод. Хоч би чогось трохи пожувати або хоч покурити! Максим з Костиком вийшли з вибалку й пiшли в село, заходячи городами. Скоро вони були вже в селi. Вибрали оком собi хату, в якiй напевно можна було б щось роздобути, i попростували до неП садочками, перелазами. Вони були вже майже бiля ганку, як з-за колодязя несподiвано виступив зовсiм маленький салдат з автоматом, у повстяниках i в шапцi-ушанцi й несподiвано гримнув: - Стiй!!. Хлопцi стали. - Руки вгору! Пiдняли руки вгору. - Документи?.. - НемаК. - Гаразд. Марш вперед!.. Прямо... Прямо... I так, кермуючи ними, як кiньми, ззаду, в'Пхав ними просто до хати, а в нiй до простороП ясноП свiтлицi. Там наказав Пм стати. Посвердлив Пх очима мовчки, стоячи сам на порозi, а потiм почепив автомата на шию й вийшов геть, лишивши Максима й Костика самих стояти посеред хати. Як тут було чудесно! Було тепло. Було чисто. Глиняна долiвка була посипана пiском i здавалася для Максимових босих нiг м'якою, як пух, нiжною, благословенною, як та долiвка, по якiй вiн бiгав босонiж iще маленьким. Просто перед ними був стiл, застелений мапами й газетами, на яких стояли манiрка, польовий телефон, чорнильниця, пара пляшок i лежали розсипанi набоП до автомата. Праворуч простягалась лава, а над нею було велике люстро з кривою поверхнею, в якiй усе вiдбивалося викривлено. Так принаймнi здалося Максимовi, коли вiн глянув у те люстро на себе. Те, що вiн побачив, могло бути, без сумнiву, тiльки в жахливо кривому дзеркалi: звiдти дивилась на нього безмежно змучена й волохата людиноподiбна iстота... Лiворуч була пiч-полька, тобто - суцiльна стiна з дверима-аркою до сумежноП кiмнатки, "хатини". I нiкого з людей!.. Хлопцi постояли. А потiм сiли собi на лавi i обоК, мов по командi, заплющили очi. Мов кури на призьбi проти сонечка. Сидiли; млiючи вiд тепла й утоми, слухаючи, як та втома, мов пари алкоголю, розливалась тяжкою хвилею по всьому тiлу. Було вже лiньки розплющити очi, поворушити хоч одним м'язком. Вони чули, як хтось обережно виступив з хатини i зупинився, дивлячись на них. Нехай. I юний Костик, i бувалий у бувальцях Максим вирiшили собi, що нiчого, власне, особливого ще не сталося, оскiльки вони потрапили, мабуть, до фронтовикiв, до армiйцiв. Принаймнi кiлька годин можна буде бути спокiйними, аж поки Пх не передадуть до "вiдповiдних органiв", тобто - до тих самих органiв, вiд яких вони втiкали, а втiкавши, вскочили от у халепу. А що вони були таки перед фронтом, можна було виснувати з досить близькоП канонади... - Кгм!.. Сержант зараз прийде, - прогудiв апатично густий бас. - Закурюйте. Довелося розплющити очi, та ще й швидко. Слово "сержант" ударило Максима, наче довбнею по головi. Вiн ураз ясно усвiдомив собi, що Пх чекаК: при фронтi, без документiв - Пм належиться розстрiл, а як взнають правду - то тим бiльше. Тим часом перед ними стояв типовий украПнський дядько i, посмiхаючись у вуса, слинив цигарку в однiй руцi, а другою рукою простягав кисета. "Сержант - це ж титул, вживаний звичайно в спецiяльному родi вiйськ! Га!.." - Ви господар? - спитав Максим мляво, закурюючи. - Нi, я мобiлiзований... За кухаря тут ось... "Ага". Страшенно хотiлося про все негайно випитати в цього простакуватого й симпатичного дядька, щоб зорiКнтуватися, але замiсть того Максим позiхнув i приплющив очi. "Обережно! Все ясно. Хiба тобi мало одного слова "сержант" для орiКнтацiП?" Вовчий iнстинкт перебрав команду, i, замiсть говорити, Максим "задрiмав" собi, лише нашорошив вуха. "Якщо вискочимо з цiКП халепи (давав Максим обiтницю), зразу ж курс на лiс. А того Костика потягну силою, понесу на руках, як кошеня... Дитлах!.. Але це - якщо... Якщо ж нi... Гм, треба негайно прийняти рiшення, негайно - що робити, якщо "нi"?.." Але рiшення нiякого Максим не встиг прийняти, як до хати знадвору ввiйшов сержант. Вiн навiть не помiтив Пх, кинув з досадою шапку й шматок хлiба на стiл i тяжко сiв при столi. Затарабанив пальцями. Це був сiрий, задимлений i флегматичний парубок, що в своПх заяложених i пошарпаних вiйськових штанях та в такiй же сорочцi i в зачовганих чобiтках "гармошкою" скорше нагадував сiльського коваля чи шевця, анiж будь-якого сержанта чи щось подiбне. Дядько, що був "за кухаря", сховався. А сержант сидiв i тарабанив пальцями, чимось безмежно заклопотаний, i неспокiй той якимись невидимими шляхами передався Максимовi. Але... Нi, той неспокiй походив не вiд сержанта. Вiн походив вiд шиб у вiкнi над сержантом, що, позолоченi сонцем, деренчали й сопли (так, сопли!) вiд безугавноП десь канонади та бомбових вибухiв, вiд наглих вiдпливiв та припливiв повiтря, породжених тими тяжкими вибухами. Тi бомби рвались довгими серiями десь там, на пiвденнiй сторонi. Там, на тiй сторонi пiвденнiй, стояв безугавний, прогресивно наростаючий клекiт, що перетинав свiт упоперек вiд обрiю до обрiю, з пiвденного заходу на пiвнiчний схiд... I Максимовi занудило пiд серцем, - це ж Пм перетято шлях непрохiдно й непролазно. Це ж там залiг фронт - море вогню й залiза, тотальна смерть, сiяна людьми двох армiй супроти всього, що не з ними, - армiй, якi заглибились на кожнiй п'ядi землi. Той фронт - то було своКрiдне люте, безкомпромiсове "або - або", без третього вибору, без середини. Але проти Максима тi двi крайностi були об'Кднанi в Кдину цiлiсть, у суцiльне заперечення, без дилеми "або - або", просто - тотальне заперечення. Фактично тут було лише двi крайностi: "вони", що залягли фронтом упоперек свiту, i "вiн", Максим, що маК Пх переступити, скреслити геть. Два свiти, такi протилежнi, такi неспiвмiрнi, але однаково затятi, непримиреннi. I сержант ось - уосiблення того протилежного свiту, того суцiльного й тотального Максимового заперечення. А сержант сидiв i розгублено тарабанив пальцями. Зовсiм не цiкавився затриманими, й навiть, здавалось, не помiчав Пх. Та ось по довгiй павзi сержант пiдвiв на них очi i навiть не здивувався Пхнiй присутностi. Подивився апатично, а потiм: - Ну, i як же ж воно дiла, хлопцi, га? - Нiчого, - зiтхнув Максим. - Спасибi... - Добре, - додав Костик. - Тiльки от жерти хочеться, товаришу сержанте! - закiнчив вiн несподiвано з жалiсною мiною. - Жерти?.. - Сержант узяв принесений шматок хлiба, примружившись, покрутив його в руках, зiтхнув i поклав назад на стiл. I почухав голову, мовби вибачаючись: - Џрунда, братцi!.. От дали пайку - на цiлий день! Хоч жуй, хоч плюй, хоч дивись, хоч удавись, га!.. Але зачекайте лишень... Вiн устав i пiшов до хатини, щось довго там возився. Нарештi вийшов iз хатини з повною пригоршнею сухарiв, сiрих i чорних, як земля. - Ось хiба сухарiв, якщо хочете... - I висипав Пх, половину Костиковi, а половину Максимовi на колiна. - Ге-ге, та в тебе ж i чоботи добрячi, браток! - здивувався вiн i аж став, розглядаючи Максимовi "чоботи" - босi, репанi, в кривавих пухирях ноги, що виглядали з-пiд верхньоП частини бурок. - Добрi чоботи... I, зiтхнувши, сплюнув - понуро й злiсно. А тодi повернувся до столу, сiв i почав крутити грубезну цигарку з газетного засмальцьованого паперу. Задеренчав телефон. Сержант, замiсть узяти рурку й послухати, просто крутнув за ручку сюди й туди з досадою, даючи "отбой". Мовляв, "одчепись!". I закурив собi. А закуривши, надсипав з повноП пачки махорки половину на стiл, а решту запакував i кинув Максимовi: - На... Кури на здоров'я... (Посмiхнувсь iронично)... Не так, може, ноги мерзнутимуть... браток!.. Потiм заходився розглядати мапу, чухаючи голову. Максим з Костиком гризли сухарi - житнi й яшнi, трохи з пiском i приплiснявiлi, але то нiчого, - i нiяковiли, почуваючи себе в явно фальшивiй ситуацiП. Чим то все скiнчиться? Костик дивився здивованими й розгубленими очима на Максима й запитував ними щось, а зубами тиснув на здоровенний сухар, аж в очах йому виступали сльози. Максим мовчки дивився на сержанта, гриз сухарi й трохи хвилювався, але не вiд страху, нi, а навпаки - йому було незручно й було трохи цього сержанта шкода. А головне - ця фальшива ситуацiя, думав вiн, може закiнчиться зовсiм неприКмно. Вiн думав зовсiм спокiйно над тим, щоб самому першому внести яснiсть, бо ж однак "викриття" було неминуче. Адже сержант, безперечно, не знаК, з ким маК справу. А це ж не гарно - зловживати добротою, для них не призначеною... Сержант, звичайно, буде кричати, взнавши правду. Але от треба взяти та й якось викласти йому, хто вони. Га?.. Максим обдумував, як саме внести у все це яснiсть. З чого б почати? Все одно ж Пх уже заарештовано, значить, рано чи пiзно все буде вияснено. I якщо вони ще мають якийсь шанс, то, може, саме в цiм тактичнiм ходi - попередити подiП. А тодi, може, вже можна буде якось крутитись... Але тут сержант несподiвано перерiшив усе по-своКму. - Ну, от, - промовив вiн, скiнчивши розглядати мапу... - Що, вiдпочили трохи?.. А тепер, братця, смалiть собi... - i вiн повiв пальцем по мапi, - ось так! Оце село, де ми К, ось тут. А ось отут фронт, на пiвдень. А ви смалiть, звичайно, на пiвнiч. Тримайтеся маршруту - Грайворон - Борисiвка - Тамарiвка... А втiм, - зiтхнув, - вибирайте маршрут, який знаКте... I встав. I хлопцi теж повставали, здивованi, не вiрячи самi собi, що так раптом обертаКться справа. Вiн уже Пх просто виганяК. Вiн безперечно мав Пх за тих "мобiлiзованих", що Пх безлiч вiдступало по шляхах, дiставши наказ ВоКнкомату - "йти на формування в тил"; тих, що Пх звуть "торбешниками", бо Кдине, що вони мали на озброКннi, - це торбу з харчами. Хлопцi позапихали останнi сухарики в кишенi, закрутили по цигарцi, подякували сержантовi за все - за сухарi, за махорку, за теплу кiмнату, за щире слово, й рушили до дверей. Та тут дверi вiдчинилися назустрiч i увiйшов той самий салдатик, що Пх заарештував: - Товаришу сержант! А що з цими от робити? - З ким? - Та ось iз цими ж... Я Пх затримав без документiв. Iшли до нКмця, прямо на фронт смалили. Сержант наставився очима на Максима й на Костика, але без особливоП внутрiшньоП експресiП, лише здивовано. - Куди? - Нi, ми не до нiмцiв, - заперечив Максим, посмiхнувшись. - Ми до своПх. - Ми колону свою доганяКм, - гаряче пiдхопив Костик i тут же поправився: - Ми часть... часть свою доганяКм! - А де ваша колона? - спитав сержант, нахмурившись. - Пiшла на Грайворон i на Тамарiвку... - I?.. - I ми от доганяКм... Пристали... - Ага... - сержант пильно подивився на Костика, потiм на Максима, на його "чоботи", зiтхнув, поторсав чуба i несподiвано махнув рукою: - Нехай iдуть. Пусти Пх. - А документи ж, товариш сержант? Тут сержант визвiрився несподiвано: - Якi там тепер документи? Не бачиш - люди на той свiт пруть! Нехай пруть! Е-е!.. - i махнув рукою, немовби хлопцям на прощання. - Все одно вiйна, брат! Паняй, хлопцi!.. I хлопцi вийшли. Повз здивованого салдата!.. Вони опинилися на вулицi й стали, безмежно здивованi. "Га! Яка ж помилка вийшла з тим сержантом! Таж сержант - це ж анi одне, анi друге "або", - це середина!.." - Ну, Костику, тепер - на лiс! I Костик уже не сперечався, - навпаки, зрадiв такiй командi. Приголомшений пригодою й несподiваним щастям визволення, вiн аж тремтiв вiд бажання кинутися звiдси чимдуж до лiсу, боячись, що сержант може похопитися й завернути Пх. - Нi, Костику. Спокiйно. Тепер якраз iди собi спокiйно. Отак-от... I вони йшли собi мляво вуличкою. Йшли просто. Потiм звернули лiворуч. Озирнулись. I, переконавшись, що хата вже зникла за тинами та повiтками, враз чкурнули, скiльки духу, до лугу, задивляючись очима туди ген-ген, де за лугом чорнiла смуга лiсу. Та добiгти до того лiсу Пм не судилося. Навiть не судилося дiстатися до лугу, що простягався мiж лiсом i ними, вкритий рудими плямами сухих плавнiв i щетиною очеретiв. Тiльки-но вони почали спускатися вузенькою вуличкою з урвища до луговоП низини, як Пм назустрiч вигналася пара замилених коней, запряжених у рожнатi сани (один у корiнь, другий у пристяжку), а на санях, на соломi сидiла купа озброКних людей у цивiльному. - Стiй! Стiй!!. - зарепетували всi, повистрибувавши з саней i наставивши на Максима й Костика автомати. - Стiй! Це були "своП"... начальник мiлiцiП (той, бувший фiнiнспектор) , два мiлiцiонери й "сам" старший карнач ЗаКць... "Так от чому його не було вночi бiля того льоху в Грайворонi! Це ж вони, пак, вiдстали були вiд колони ще в Писарiвцi, "органiзовували" там коней i сани i тепер от доганяють колону. Колону, господарем якоП, власне, й був ось цей ЗаКць. "I понесла ж Пх халКра саме по цiй дорозi, лугом!" - Куди ж це ви, га? - визвiрився ЗаКць на Максима. - Га?!. Та й, не витримавши Максимового вигляду й погляду, спустив своП очi в землю. Максим з безнадiП вдався до шибеничного "гумору": - Якщо я скажу тобi, що йдемо в лiс по квiти чи по ягоди, ти ж однак не повiриш. - Нi... До нКмцiв смалите? - Чому ж? Ти ж знаКш, що нi... Ми просто блукаКмо. Збились. Одбились. Пристали. - Добре менi пристали, мов лошаки чешете! I це в який же ви бiк так чешете?.. - Не бачиш? Колону ж доганяКмо... Чи вже не тямиш? - Та бачу. Тiльки ж як ви в цей бiк бiгтимете, то ви ПП нiколи не доженете. - Невiдомо, земля кругла. Не доженемо, так перестрiнемо. - Ну, добре. Чого бiгти кругом свiту? Сiдайте, ми ПП от зараз доженемо - i все вияснимо. - Добре, тiльки ти от пусти хоч оцю дитину. Вона ж нi при чiм. - Нiчого. Там розберем... - Чи далеко колона? - спитав, зiбравшися з духом, пiдкреслено суворо начальник мiлiцiП, коли "бранцi" всiлися в сани до гурту й сидiли вже, оточенi зброКю. - Доженете, - позiхнув Максим зi зле прихованою досадою й додав iронично: - Якщо все буде гаразд. - Що значить "якщо все буде гаразд"? - Та так... А чи ви, мо, Пдете до тiтки на весiлля? - Поговори менi... (Це ЗаКць). А як далеко, де саме ви втекли з колони? - Якщо сказати правду, то не ми вiд неП втекли, а вона вiд нас. - Гм. Я бачу - це ти думаКш, що Пдеш на весiлля... Ну-ну, сумне, брат, буде твоК весiлля. - Сумне, - згодився iронично Максим. На тому розмова Пхня урвалась. Далi Пхали вже весь час мовчки. Максим обрахував, скiльки треба часу, щоб доПхати до Грайворона, потiм вiд Грайворона - до колони. Вона, напевно, не зайшла далi як 15 - 16 кiлометрiв за цей час, ну й ще зайде кiлометрiв з 10, поки ось цi конi до неП доскочать. Конi були добрi й бiгли шпарко. Не бiгли - летiли. Так що виходило, що за яких пару годин вони наздоженуть колону. Там буде все "вияснено". Власне, й виясняти нiчого, - Пх просто представлять перед яснi очi того гвардiйського начальника з пiвнячим фальцетом, вiд якого вони втекли в Грайворонi, - i все. Суд триватиме хвилину-двi. Судитиме той пiвнячий фальцет разом iз Зайцем, начальником мiлiцiП та з "ударниками" СМЕРШу. Нi, незавидна виходила картина, зовсiм незавидна. Але точна. I фiнал - незаперечний. Бiографiя (його, Максимова) мала скiнчитися за дуже короткий час. Що ж до Костика... Впiймавши сумний Костикiв погляд на собi, Максим посмiхнувся. - Закурiмо, Костику! Щоб дома не журились. Вони скрутили по цигарцi, а тодi, прикурюючи в Зайця, Максим, дивлячись просто йому в очi через прикурювану цигарку, промовив з притиском, звертаючись до Костика: - Ти, Костику, тримайся сусiда... Сусiд не видасть!.. ЗаКць-бо був Костиковим сусiдом по вулицi, про що Максим добре знав. У вiдповiдь на сказане ЗаКць не пустив i пари з уст. Лише обличчя йому недобре посiрiло й люто набрякли щелепи. Дивлячись на тi щелепи й знаючи Зайцеву бiографiю та вбачаючи в усiх ПП фазах певну закономiрнiсть, Максим подумав: "Нi, мабуть. ЗаКць завжди лишиться Зайцем, лише мiнятиметься фiрма мотузки! " Чим далi Пхали, тим тоскнiше ставало на серцi Максимовi. "По-дурному... Як це все по-дурному вийшло!" Конi мчали до фiнiшу. Швидко. Ось уже замаячiв i Грайворон. Ось вони вже Пдуть вулицею. За пару хвилин перемахнуть мiсто i... "Господи, - думав Максим. - Як не треба, то тi лiтаки хмарами в'ються й грядом сиплють бомби, а як треба - то хоч би ж тобi хоч один, для смiху!" I ще не додумав Максим цiКП думки як слiд до кiнця, як усi збентежено повернули голови праворуч, а в Максима серце закалатало вiд радости, - десь за весняними купчастими хмарами гули лiтаки. Сани саме виПхали на площу. На ту площу, що рано-вранцi була така порожня й мертва. Тепер на нiй стояло кiлька вкопаних зенiток i бiля них комашилась обслуга, швидко повертаючи всi зенiтки в один бiк. ЗаКць погнав коней чимдуж через площу. Та не встигли вони доПхати до середини, як з-за бiлоП гори-хмари, пробивши ПП в самiй серединi, пiшли просто на них чорнi лiтаки, зi скаженим виттям, пiкiруючи. Все, що було в санях, божевiльно порскнуло в усi боки. Бабахнули зенiтки, й одночасно вибухли першi бомби. Конi хватили з мiсця, як вихор, здаКться, несучи самого Зайця й начальника мiлiцiП, але потiм i вони випали. Максим кулею чкурнув iз саней пiд пам'ятник, до знайомоП постатi з пiднесеною рукою, i там упiрнув у гущу салдат, що поховалися тут заздалегiдь. Уже лежачи пiд пам'ятником, Максим мигцем побачив, як конi минули площу й мчали вже божевiльно вздовж по вулицi, а за ними сани йшли льотом, перекидя, гублячи солому й ще якiсь речi. Навколо кипiло, клекотало. Лiтаки кружляли над площею, а салдати кружляли навколо пам'ятника рачки i Максим разом з ними. Потiм салдати не витримали й чкурнули всi геть до будiвель - до ряду мурованих склепiв та магазинiв край площi, - вiрнiше, до решток мурованих склепiв, а там, перебiгаючи вiд рогу до рогу, вiд прикриття до прикриття, бiгли все далi й хто куди. Пiд пам'ятником лишився один Максим. Вiн iще трохи полежав, подивився, як замовкали одна по однiй зенiтки i розбiгалась обслуга, подивився на кам'яну постать над собою, в якоП вже одлетiла голова, а тодi враз i собi чкурнув геть. Далi, далi, далi вiд цього мiсця! Не вiд бомб, нi. Вiд цього мiсця, де могли його шукати, де могли бути десь поблизу "своП". Добiгши до склепiв, Максим поминув Пх i увiгнався геть аж у вулицю, а потiм у перевалок, ще в перевалок, а потiм у зовсiм вузюсiньку, глуху, мовби сiльську, криву вуличку... I там уже пiшов собi спокiйною ходою. Тут вiн був уже вiльний! Хай гудуть собi лiтаки скiльки хочуть. Це навiть добре, що вони гудуть, хай погудуть трохи. Хто-хто, а вже тi "своП", що його везли, то напевно так позабiгають, що потiм i самi себе не познаходять. Вони якщо й бувають часом хоробрi, то тiльки в великому гуртi, коли можуть власним криком заглушити жах. Вийшовши вуличкою до урвища над замерзлою Ворсклою, Максим сiв на призьбi пiд чиКюсь маленькою покинутою хатою, що стояла над тим урвищем, i в блаженному спокоП радiсно простяг натомленi ноги, пiдставляючи Пх пiд тепле промiння сонця. Задер обличчя до того ж таки сонця й завмер, мов задрiмав. По небу пливли яснi березневi хмари. Помiж ними небо синiло слiпуче. Було затишно, лагiдно, навiть весело. То нiчого, що просто над головою кружляли лiтаки, зате людей навколо нiкого не було. На лiтаки ж Максим не реагував. Вiн не зареагував навiть тодi, коли просто перед ним унизу нагло рвонуло лiд на Ворсклi, понiсши той лiд разом iз водою, димом i мулом у синК небо, - то впали пiдряд три бомби, зробивши три велетенськi чорнi гейзери. "Глушить рибу", - посмiхнувся Максим про себе. Коли осiли гейзери й на Ворсклi лишились тiльки три великi чорнi кола, Максим побачив, що то вiн, той небесний пiрат, не "рибу глушив" i не здуру ляпнув туди, - бомби лягли якраз там, де проходив через лiд широкий шлях. "Бач, сучий син!.. Який видющий!.. " Але вiдразу ж забув про це. Сидiв блаженно, не рухаючись. Було млосно й лiньки навiть думати - що ж далi? В головi приКмно гуло, а пiд повiками, коли заплющити очi, пливла химерна кольорова веремiя - червонi, зеленi, жовтi, синi кола. Цiла веселка. А. в нiй оберталося мiнливе, мерехтливе слово - "Грайворон"... РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ Максим шарпнувся й розплючив очi, - йому виразно вiдчулось: нiжнi, теплi дитячi рученята (синовi!) пестили, голубили його обличчя, гладили чоло, повiки... Нi, нiде нiкого. Лише серце калатало шалено та мiзок бив на сполох: "Iди! Iди ж!! Так. Треба йти. Максим зосередив усю свою волю на цiй думцi й почав пильно розглядатися навколо, вивчаючи ситуацiю та розмiрковуючи, як тепер йому слiд поступати. Просто, ген за Ворсклою, попiл, сизим лiсом, роблячи величезну дугу навколо Грайворона, обходячи це химерне мiсто стороною, тягнувся великий шлях Суми - Бiлгород, захряслий потоком людей i вiйська. В цей великий шлях вливався менший - той, що йшов через Грайворон. Пробiгши ген лiворуч повз низку кузень i ще якихось одиноких споруд; вiн вливався в великий шлях, як потiк у велику рiку, на зламi сизоП дуги. Було видно, як по меншому шляху мчали вскач комашини-вершники й, добiгшi до великого, зникали в рухливiй лавинi. Запряденi цугом конi тягли туди гармати також бiгом. Бiгли й цiлi маси людей... А поза шляхом - лiворуч i праворуч, переходячи рiчку, луки й поля глухими стежечками й так навпростець, сунули поодинокi чорнi цяточки - все в одному напрямку. Вовчий iнстинкт пiдказував Максимовi, що йому теж треба йти в тому напрямку. Бо йти зараз так просто назад - це божевiлля. Сидiти ж тут - теж божевiлля. Треба йти на той шлях, у юрби, й посуватися з ними, з юрбами, вперед, на пiвнiчний схiд. До ночi. Лише до ночi. А потiм... Потiм - кругом! - i назад. Назад - вперед! Ось це й буде тактика. Тiльки не по-лКнiнському ("крок уперед - два назад"), а по-своКму: крок назад - сто вперед! крок удень, сто вночi. Нiч - спiльниця всiх вiдважних. Скiльки за нiч можна пройти! Ого!.. А ще пiдказував йому iнстинкт, що йому нi вiд кого не слiд сподiватися допомоги й що не можна знайти спiльникiв на той божевiльний рейд, яким Кдино можна в цiй ситуацiП врятувати життя. Вовчий рейд. Невпинний i... без Пжi, без вогню, без взуття, в гарячцi... Цього рейду нiхто, нiхто, нiхто не витримаК. Це - за межею можливого. Його не може витримати тiло, його може тiльки витримати залiзна душа, залiзна воля, що здiбна ступати навiть по власнiй кровi, новiть поламаними вже й поторощеними кiнцiвками... Паморочилась голова й холонуло серце перед явною неможливiстю той iспит витримати, перед нездiйснимiстю мети, перед неймовiрнiстю рятунку. Закрадався сумнiв... Але вiн уперто зцiпив зуби й вiдганяв геть усякi сумнiви. Вiн найбiльше боявся сумнiвiв - як зради, як ворога в собi. Мусить! Вiн мусить дiйти! Мусить!.. Вiн умре, напевно вмре. Але тiльки переступивши порiг свого дому. Тiльки зазирнувши в очi синковi й своПй вiрнiй дружинi, тiльки посмiхнувшись до них востаннК. Хоч на три цалi, але переступить порiг i вмре вже по той бiк порога... Це було шалене, всеобiймаюче й всеохоплююче бажання. Воно його полонило, воно заволодiло душею й серцем, опанувало всю його iстоту, як дикий голод, - нi, як гарячка. Так, це була гарячка пiднятоП на божевiльний двобiй, гордоП, ще нiким i нiколи не упокореноП волi, що на гранi можливого за всяку цiну хотiла перемогти. Перемогти! I, може, саме тому розум при всiй цiй гарячцi залишався тверезим, спокiйним i ясним, - був, як сталева стиснена пружина, невблаганно рiшений, холодний i точний. Розмiркувавши за всiма приписами логiки й дiялектики над цiлою ситуацiКю, над дислокацiКю всiх зовнiшнiх ворожих сил, над усiма непередбаченими можливостями, а також обчисливши, скiльки приблизно вже могли забiгти його "друзi", з якими вiн так оригiнально розлучився недавно на площi, Максим устав i пiшов. Вiн не вибирав торованоП дороги, а просто прицiлився оком на село, що, немовби купи гною, товпилося ген над шляхом, приймаючи в себе живий потiк, - прицiлився - i пiшов навпростець. Спустився з урвища на Ворсклу, пройшов повз роззяпленi чорнi дiри в кризi, ще й зазирнув у них - там було тiльки повно чорноП води, сплутаних водоростей, i жодноП тобi оглушеноП рибини. Мисливець i рибалка, що сидiв у Максимовiй душi, просто-таки не витримав, щоб не поцiкавитись i не вiдзначити спецiяльно цього факту, нiкому, в тому числi й йому самому, зовсiм не потрiбного. Постояв трохи над тими дiрами (все ж таки це на рiднiй Ворсклi, на рiчцi його дитинства, що тече туди, додому, десь аж повз самiсiньку його хату), зiтхнув i пiшов у зовсiм протилежний (до напрямку течiП Ворскли) бiк. Потiм перейшов на другий берег i, натрапивши на чийсь одинокий слiд у снiгу, пiшов ним ступня в ступню. Слiд був протоптаний парою великих чобiт, i ним було легко ступати. Цього Максим навчився давно, в диких краях у диких тварин, що, керованi стихiйною мудрiстю, користаються, як з Божого дару, з затрачених зусиль своПх попередникiв у боротьбi проти слiпоП й часом надто тяжкоП та без потреби жорстокоП дiйсности. Слiд вiв через луки, через замерзлi саги, через заснiженi пагорби й нарештi вивiв на шлях перед селом. Тут Максим влився в юрбу й поповз далi разом з усiма. Так, саме поповз, а не пiшов. I вiдзначив, що так само, як i вiн, повзли, а не йшли, тут i всi iншi. Жiнки з малими дiтками й з вузликами, старi бабусi, змученi юнаки з торбами, бородатi чоловiки в лахмiттi, юрби якихось селян. Серед цивiльних було багато й вiйськових. Щойно тепер Максим помiтив тут те, чого ранiше не помiчав: усi цi люди якось немовби йшли й не йшли, й не знати було, чи вони хотiли, чи не хотiли йти. Вони тупцялися в якомусь тупому фаталiстичному станi, що паралiзував Пм i тiло, i волю. Це був якийсь стан духовноП анабiози, отупiння, трагiчного руху за iнерцiКю, супроти власноП волi, - руху вiд страху. Але страх був однаковий - що ззаду, що спереду, що злiва, що справа, - тому й рух той був мовби вислiдом суми рiзнодiючих i часто дорiвнювався нулю. Час вiд часу люди апатично сiдали й сидiли або лягали й лежали, i тiльки загроза бути роздавленими змушувала Пх уставати й ворушити ногами й руками. Тiльки кiннотники та зрiдка мотоциклiсти пролiтали iнодi стрiмливо, та ще галопом гримотiла часом артилерiя, - власне, не артилерiя, а лише окремi легкi гармати, бо тяжкi гармати тягнуто волами й коровами. Це була химерна, якась екстраоригiнальна, зовсiм нiби й не сучасна, артилерiя. Та химернi були й цi юрби - теж нiби не сучаснi юрби, а юрби бранцiв, бiдних невольникiв часiв татарських навал, часiв Батия й Тiмура. Хоч вони й не були пов'язанi ланцюгами, але йшли так, наче волокли найтяжчi кайдани. Вони йшли по власнiй землi, але нiби зовсiм того й не знали чи не хотiли знати. Якийсь жахливий парадокс був захований у цьому всьому, - невикричаний i невисловлений парадокс: жах внутрiшнього розвалу, безнадiП, нестерпноП душевноП кризи. Так iшли цивiльнi, i так же йшло й багато вiйськових. Вони волокли ноги, аби волокти: крок уперед, крок назад, крок праворуч, крок лiворуч. Iти страшно, лишатись страшно, вмерти страшно, жити теж страшно. Бо ж свiт навколо - то суцiльний жах, а серця вже вичерпались i воля вже висякла, висохла, як струмок у пустелi, де вiд усезнищуючоП спеки горить ущент трава й репаКться земля. I в них уже порепалися серця й випарилася геть воля, - лишився лише тяжкий, тоскний чад i розпач там, де вона була чи мала б бути. I ось вони гойдалися - гнанi вiтром вiйни, як висохле перекотиполе. Крок уперед, крок назад... Iшли й не йшли. Коливалися, крученi тим вiтром то сюди, то туди. Вони, здавалось, уже не хотiли й жити, але вони ще не хотiли й умирати, чи, може, лише не в силi були остаточно вибрати способу й мiсця, як i де Пм найкраще вмерти - на сходi чи на заходi; на пiвночi чи на пiвднi; вiд бомби чи вiд мотузки; вiд кулi чи вiд обуха; в льоху чи пiд синiм небом... Вони тiльки прийняли без вибору фатальне й неминуче - "однак умирати" й байдужо, безвольно здалися на долю, на призначення. I це навiть було вже для них немовби якоюсь заповiддю новоП релiгiП, епотеозою Пх фiлософiП жаху. "Однак умирати..." В iм'я ж чого вмирати? Бiльшiсть тут, на цьому шляху, не мала в iм'я чого вмирати, хiба що в iм'я самоП смерти. Чи не в цьому й крилася розгадка того парадоксу, ключ до того фаталiзму, що так позначив своПм тавром усю цю масу?.. Ця маса, цей людський потiк пiдхопив i Максима, як каламутна вода пiдхоплюК лист. Зрiдка по юрбах чи понад юрбами цих людей пропливали, переганяючи Пх, великi хури, навантаженi крiслами, друкарськими машинками, валiзами й iншими атрибутами штабних канцелярiй та "особливих вiддiлiв" разом з манатками й жiнками Пхнiх начальникiв. А часом i самi начальники сидiли зверху, разом з вартою, тримаючи зброю напоготовi, неначе сподiвалися нападу ворога кожноП хвилини. Цi не мали нiчого спiльного нi з фаталiзмом, нi з безвiллям маси. Вони знали, вiд чого й куди тiкали, i зовсiм не збиралися вмирати... Село, через яке плинув потiк, називалося Головлiвка, чи щось у тому родi. Це, власне, була вже росiйська територiя. Досi ще була рiдна Максимовi земля, батькiвщина - УкраПна, за яку вiн спалив свою молодiсть. А далi вже починалася та частина свiту, на якiй йому спалили його молодiсть. Це село було спустошене так само, як i всi попереднi. Скраю стояв покинутий тартак. Далi йшли понад шляхом два ряди напiвзруйнованих хат, тинiв та повiток - брудних i порожнiх, лише смiттям i гноКм завалених садиб, зовсiм зруйнованих або напiвзруйнованих, i не тiльки вiйною, але ще й довоКнним "щасливим життям". Мiж цi два ряди хат i дворiв вливався людський потiк i плив, зачiпаючись колесами та лахмiттям за стовпи, поламанi тини й лати. Тут Максим уже не йшов, а його несло потоком, що, стиснений рядами дворiв, як берегами, "плив плавом". Максим тiльки котився в ньому, як колода на водi. Бо вiн протистояв потоковi. Часто сiдав на лавках чи на колодках пiд дворами проти сонця, дрiмав i в той же час спостерiгав цей рух, пильно роздивлявся по юрбi - чи немаК де-небудь Костика? Або кого-небудь iз колони? Нi, не було нiкого. Що з ними сталося? Чи живий той хлопчик? Що, нарештi, сталося з цiлою колоною? Чи догнав ПП ЗаКць? I чи застав ЏП ще живою, чи наказ уже виконано... той, що про нього говорив Василь Легеза?.. ... I знову цi жiнки з малими дiтками й немовлятами, закутаними в лахмiття! Несучи немовлят на грудях i ведучи старшеньких за руку, вони йшли, як на страту. Нi, вони не йшли, Пх г н а л и. Џх гнали пiд загрозою смерти - в смерть-таки ж. Гнали тi, що в своПй злобi приречених хотiли б стратити весь свiт... Максим раптом став помiчати, що на нього всi звертають увагу. Вiн устав i