пiшов, не розглядаючись, але це не допомагало. "Чого вони дивляться? " Машинально Максим провiв по устах i побачив на руцi кров. Ага!.. У нього, бач, вiд гарячки порепались губи, попаленi внутрiшнiм вогнем, часто облизуванi й обвiтренi. Порепались i кривавились. "I це тому вони дивляться?.. " Але тут же сам i заперечив цей здогад, бо враз побачив справжню причину. Вiя побачив... Господи! Таж серед цих лодей було повно знайомих! Раз по раз траплялися люди з рiдного мiста чи з рiдних околиць, що так чи так знали його, знали його рiд, знали славу про нього та про його жаску епопею... Деякi навiть злегка кивали йому головою, деякi тiльки витрiщали очi, враженi, але потiм похнюплювалися, вiдверталися й швидко проходили. Деякi зупинялися на мить вiд несподiванки i - теж швидко його обминали... Всi проходили мимо, прискорюючи ходу, i нi пари з уст... Вони, либонь, здогадувалися, як це вiн опинився тут. Безперечно. Вони боялися за себе, але вони боялися й за нього, щоб не стягти уваги... уваги тих, що теж бiгли в цiй же юрбi, кожного пронизуючи лихим зором, повним помстивоП зненависти до всього свiту за своП поразки й клекiтливоП злоби до iнших за нелюбов до себе. Сповненi жадоби чужоП смерти, щоб усi вмерли ранiше вiд них. Максим вiдчув, що вiн мусив би десь зникнути з цiКП вулицi, з цього шляху. Тепер же, негайно. Але куди? Розмiрковуючи над цим, вiн все-таки посувався далi, як автомат, все тiКю ж вулицею. Його ноги вже ледве-ледве пересувалися вiд утоми. Сили його танули. Але вiн iшов. Так вiн iшов, аж поки не опинився перед застряглою в баюрi машиною. На тiй машинi сидiв... Ого-го! На машинi тiй сидiв майже весь персонал iз Особливого вiддiлу армiП й Спецвiддiлу дивiзiП - тi самi, що були в селi Веселому й на вулицi Заозiрнiй. Всi його "знайомi" - вартовi, й сержанти, й старшини, й той майор-слiдчий, i навiть його дiвчина! Всi були тут... Максим тiльки встиг помiтити, що всi вони були заспанi, сердитi, неголенi, забрьоханi i - п'янi. А до того ще й - так-так! - до краю розгубленi. Тiльки встиг помiтити це, як наткнувся на самого... начальника спецвiддiлу!.. Машина йорзалась у баюрi, шарпалася то сюди, то туди, скажено ревучи. Всi, що були в машинi, лаяли шофера на чiм свiт стояв, а начальник безпорадно дивився на це все збоку, стоячи бiля баюри з закладеними за спину руками, насунувши шапку на очi й розстебнувши комiр "гiмнастьорки". Максим наткнувся просто на нього - лицем до лиця. Це був той самий начальник спецвiддiлу танковоП дивiзiП, що приПздив його заарештовувати... Але тепер вiн був i без танкiв, i без дивiзiП, лише зi своПм спецвiддiлом. У Максима серце похололо, й вiн трохи не кинувся з усiКП сили навтiкача вiд несподiванки. Але не кинувся. Начальник спецвiддiлу всторч подивився йому в лице i... далебi, не впiзнав... Подивився байдужими, каламутними очима, довгим, нудним поглядом i... одвернувся. Максим майже автоматично пройшов мимо нього, не моргнувши оком, i йшов далi, ледве стримуючись, щоб не побiгти. Земля пiд ним горiла. "Тут же ж десь мусить бути й сам головний, отой "Кутузов". Той, що заповзявся тодi поставити мене на колiна..." "Ти скажи! Яка Крунда!..." Змобiлiзувавши всi своП нерви, щоб не шарахнутись, Максим iшов далi спокiйно, - йшов i вiдчував, що... хтось дивиться йому в спину. Але йшов зумисне мляво. Це йому нагадало, як вiн колись, ще в школярськi роки, вчився гартувати нерви й характер, ходячи по розпеченiй блясi даху босонiж, i зумисне не квапився, не шарпався, хоч на ногах аж пухирi схоплювались. Так вiк iшов, здавалося, бозна й скiльки, пiдкоряючись iнтуПцiП, що пiдказувала йому - не шарпатись i не бiгти, не дай Боже!.. Лише думка його бiгла шалено, несамовито. Бачив, як дворами, городами й садочками йшли люди, i йому страшенно кортiло й самому кинутися туди. Але не кинувся. По якомусь часi машина заревла оглушливо i, вискочивши з баюри, рушила далi. Максим чув, як вона наближалася, доганяючи. Ось уже й догнала. А догнавши... пiшла собi далi. Нiхто з тих, що сидiли в машинi, не звернув на Максима жодноП уваги. Тiльки начальник, стоячи в правому кутку короба, шукав у кубi когось очима i... знайшов! Уп'явся тими очима в Максима, аж голову повернув назад. "Впiзнав чи не впiзнав? Зупинить чи не зупинить машину?" Але начальник машини не зупинив. Вона пiшла собi далi, далi, гублячись у юрбi, а начальник усе стояв i дивився й тер рукою чоло. Либонь, пригадував. Раптом, як уже здавалося, що все минуло, машина десь там... стала! Чути було, як стала. "Пригадав?!." I тут Максим, не змiняючи темпу ходи, звернув лiворуч у чийсь двiр i пiшов навскоси садочками, забираючи все лiвiше й лiвiше, далi вiд шляху. Потiм сiв бiля купи якогось хмизу i, нiби заклопотаний своПми босими ногами, нагнувся до них, а сам подивився пильно на шлях. Мимо проходили люди, а вiн дивився на шлях, туди, на вулицю, i бачив, як з машини геть усi позлазили i, розсипавшись, пiшли вулицею навпроти течiП... Максим звiвся й помалу пiшов глибше в садки. Садки круто сходили на гору. Пройшовши якийсь час, Максим озирнувся, - нiчого, крiм густоП сiтки дерев, не було видно. Нагнувся - те саме. Густо посадженi й розрослi молодi яблунi й грушi вiдгородили його вiд шляху. Тодi вiн повернув ще крутiше лiворуч i пiшов швидше. Скоро вiн опинився на спецiяльно насипаному валу, що огороджував садки. За валом був глибокий рiв, а потiм iшла кiнна дорiжка, якою посувалося лише якихось двоК людей iз торбами. Та дорiжка крутилася до лiсу, що був зовсiм близько, бiгла до нього повз вал, обрамлена обабiч тернами. Люди йшли вiд лiсу, а Максимовi треба було йти на лiс. Завмираючи серцем, Максим пiшов назустрiч тим двом людям. Порiвнявся з ними. Розминувся. Трохи згодом озирнувся. А переконавшись, що вони зовсiм i не збиралися озиратись на нього, а спереду бiльше нiкого не було, курнув дорiжкою, скiльки сили. До лiсу!!. Господи! Таж лiс ось-де-ось - рукою дiстати. Тiльки б добiгти. Тiльки б ускочити в нього. Вiн не бiг, бо не мiг, але вiн iшов так, що аж суглоби трiщали йому в ногах. Вiн так давно вже не ходив. Вiн змобiлiзував усi рештки своПх сил i шмагав дорiжкою так, як колись, у добрi часи, було, спiшив до дiвчини на побачення. Та ось уже й лiс... Дорога звертала все лiвiше й iшла понад лiсом, але Максим пiшов просто в лiс по цiлинi. Снiг був досить глибокий, але нiчого. Ззаду в садках, чути було, стояв гомiн, а нижче - там, на шосе, стояв клекiт. То гула й гула далi лавина, що тим шосе котилася. Здалеку можна було легко розрiзняти окремi звуки, впiзнаючи виразно, який вiд чого походив. Максим постояв, як вовк, послухав i, вiдсапнувшись, пiшов далi по глибокому снiгу. Скоро надибав чийсь слiд, що тягся в протилежному напрямку, вступив у нього й так пiшов у глиб лiсу - туди, звiдки хтось недавно пройшов, лишивши такий добрий слiд. Ним було куди легше йти, нiж цiлиною. Вже пiт заливав Максимовi спину й очi, вже вичерпувалися остаточно сили й усе пливло в очах, перевертаючись шкереберть, а вiн усе йшов i йшов. Зачiпав жменею снiг на ходу й клав його в уста - гасив спрагу i йшов, уже заточуючись. Точнiсiнько так, як загнаний мисливцями олень, що вже хропе вiд безсилля й широко розкритою пащею хапаК снiг на бiгу. I раптом зупинився... Десь попереду чувся такий самий шум i гомiн, як i позаду, i такий же самий шум i гомiн був десь лiворуч. З правого боку було тихо, але там був степ, про це Максим добре знав, та й шлях його не туди стелився, а стелився вiн уперед i лiворуч, ось цим лiсом. Але, судячи з гомону, той шлях було перерiзано. Порскали й голосно iржали конi, лементували люди, гули й гримiли машини... Чи то, може, там розгалузились дороги й розгалузились колони?! Чи, може, там у лiсi вiйська окопуються для бою? Чи?.. Максим постояв, послухав. А тодi лiг просто на снiг. Довго й пильно роздивлявся на всi боки - чи нiкого немаК нiде, чи нiхто не бачив його?.. Нiкого. Тодi Максим утоптав у снiгу глибоке лiгво i влiгся мiцно. М'який i липучий снiг утрамбувався добре, i лiгво вийшло затишне, глибоке й зручне. I тепле... З пiвночi бiля лiгва стояла товстелезна береза, з пiвдня просто в лiгво дивилося сонце й сипало в лице Максимовi гарячим приском. Було таки справдi тепло, навiть трохи й гаряче на сонцi. Правда, трохи трясла пропасниця, але то нiчого... Заплющивши очi, Максим лежав i слухав, як гули десь шляхи з трьох сторiн. Потiм почало здаватись, що те все гуло тiльки в його головi, у вухах. Вiн задрiмав. А може, й не задрiмав, а просто лежав i марив... Так, бувало, колись вiн маленьким у гарячцi, перестудившися, залiзе на пiч i лежить... I так було приКмно-приКмно: гаряча голова аж гула вiд дивних картин, що пропливали в нiй, i чого-чого тiльки не вiдбувалося з ним, - вiн жив тодi в iншому, казковому, химерному свiтi, що повставав у його збудженiй уявi. А сонце моргало довгими-довгими вiями, торкаючись ними до його обличчя. Воно випромiнювало тепло, стоячи на вартi над людиною, закопаною в снiг, - над людиною, що нiяк не хотiла вмирати. Максим прокинувся вiд несподiваного струсу i розплющив очi. Просто на нього згори сипалося гiлляччя з розчахнутоП набоКм берези, осторонь осiдав на землю стовп тяжкого диму, землi й снiгу вiд вибуху, що тiльки що гримнув десь зовсiм близько. За цим набоКм пролетiв другий, третiй... Лiс трiщав, кромсаний череп'ям гарматнiв з усiх бокiв. Максим зiщулився i влип ще мiцнiше в своК лiгво. То нiчого, що снiг уже добре розтав пiд ним, утворивши калюжу, i вiн пiдпливав водою. Вiн тiльки трохи посунувся вбiк, втискаючись у свiжий снiг i не пiдводячись анi на цаль. Лiсом-бо йшов, кружляв несамовито вогненний смерч. Було ясно, що цей лiс опинився на лiнiП фронту, що встановився десь тут, поки Максим спав. Фронт був десь спереду вiд нього. З правого боку вiд Максима й вiд шосе, тобто - з протилежного до Грайворона боку, била артилерiя, - ПП набоП перелiтали з виттям над головою, неслися десь туди, за Грайворон, i там розривалися. З-помiж клекоту звичайних гармат i мiнометiв виразно чувся такий знайомий Максимовi, зловiсний хуркiт "катюш", - батарея Пх стояла десь, певно, зовсiм близько. А десь iз-за Грайворона, а може, вже й з Грайворона, намацуючи тi "катюшi", била сюди тяжка артилерiя нiмецька. Це ПП набоП так немилосердно чухрали лiс. Спереду ж, десь там, де недавно чувся гомiн людей i гуркiт машин, розливався морем клекiт скорострiлiв - станкових кулеметiв i ручних автоматiв. Цей клекiт то стихав, то спалахував дужче. Перекочувався то лiворуч, то праворуч, то туди, звiдки Максим прийшов, обходячи вже лiс пiвколом. Це тривало досить довго. Потiм артилерiя перестала бити, але натомiсть клекiт скорострiлiв усе сильнiшав. Максим лежав, пiдпливши водою, i помалу його огортав вiдчай, тупий вiдчай. Але потiм його почала опановувати апатiя. Нерви тупiли й переставали реагувати вiд надмiрного напруження, пiддаючись вiдчуттю явного безвихiддя й усвiдомлюваноП безвиглядности. Також давала себе знати пропасниця, витворюючи стан фiзичноП й душевноП прострацiП. Це був стан уже близький до трiюмфу зневiри й скепсису, породжених безсиллям. Той стан, коли серце й розум уже не далекi вiд того, щоб пристати на думку, що все марно, що вже однак усьому край. Лишилося тiльки встати й пiти назустрiч неминучому, рокованому. Але в Максима й на те не було сил. Вiн лежав i, закривши очi, марив. Далебi, вiн уже дубiв. Потроху навiть немовби глух, не чуючи вже нi стрiлянини, нi вибухiв, - вони не доходили до свiдомости. Апатiя. Не було сил навiть заплакати, хоч хотiлося б заплакати по-дитячому й так зiйти геть сльозами в цей снiг, у сиру мерзлу землю. Та пiд повiками було сухо й гаряче, як пiд розпеченими заслiнками. Перед тим, як Максим закрив повiки, вiн бачив сонце, i те сонце ще й тепер стояло в очах, пiд тими повiками. Але не було сили перевiрити, чи воно ще стояло й у небi. Максим лежав у забуттi, а свiдомiсть його вiдзначала, що вiн, хоч i не мiг зiйти в землю сльозами, проте зiходив туди снагою, зiходив по краплинi; снага та просочувалася з серця крiзь мокру одежу в снiг i глибше, глибше в землю. I з кожною втраченою краплиною все щiльнiше злипалися повiки. Кiлька разiв його ще ледве жеврiюча воля мляво намагалася пiднести тiло - "Вставай!" "Вставай!" - але марно. I почала та воля остаточно погасати... I ось тодi хтось у ньому збунтувався й почав помалу пiдводитись. Хтось страшний i чужий у нiм i нiби й не чужий. Упертий, затятий, зцiпивши зуби, вiн помалу пiдвiвся на весь зрiст i став перед його розпластаним долi тiлом. I стало вже нiби Пх двоК, - Максим чiтко вiдчув, як його душа роздвоПлася i стало Пх двоК. Один лежав безсило й збайдужiло, а другий звiвся й закипiв гнiвом: "Вставай!" Не встаК. I заклекотав сльозами й вибухнув вогнем страшноП лютi: "Вставай! Вставай, кажу!.." Не встаК. Тодi вiн почав несамовито бити ногами лежачого й почав топтатись по його безвольному, нiкчемному, розпластаному тiлi: "Роздавлю!.. Роздавлю!.. Ганчiрка... Стерво... Вставай!.." I кипiв, i клекотав... Це не було видiння, це був спогад про те, що вже раз було! Це було давно колись. Вони йшли з Петром Забродою з Полтави. Вони, два юнаки, що ходили в Полтаву шукати школи, щоб учитись, верталися шляхами, спустошеними руПною й голодом. I похворiли вдвох, бо з голоду наПлися в Опiшнi зелених слив. Хворi, голоднi, виснаженi, з набряклими й пiдбитими ногами, вони вже не могли йти. Але вони мусили йти, якщо хотiли жити. Мусили. I вже ж було й не далеко. Ось пройшли Бiльське, ще трохи - i вони будуть урятованi, бо дiйдуть до того села й до того двору, де К люди, своП люди, що не дадуть Пм загинути. Та Петро, друг його вiрний, вже не мав сили йти. Цiлком не мiг iти. Завечорiло, i швидко надходила нiч, а вiн не мiг iти. Лiг на землю, на сухий i твердий, як черепок, спалений шлях, розкидав руки й ноги й готовий був умирати. Зовсiм уже був при смертi. А нiч, як чорний крук, кружляла над ними. А земля чужа, тверда, колюча. I безлюддя, безлюддя... Максим плакав, Максим благав друга, сам ледве тримаючись на ногах: - Вставай... Вставай, Петрику... Петрусю... Ходiмо... Гай-гай. I ще дужче благав i просив Максим. - Петрику... Пе'грусику... Вже близько ж... Уставай... Ще лише трiшки-трiшки... Ходiмо... Петрику-у!!. Нi, де там. Немов i не чув Петро. Тодi Максим раптом закипiв несамовитим гнiвом вiдчаю. Вiн ухопив здоровенну сукувату ломаку й, викрикуючи шалено, налетiв на невдасного друга. Вiн бив його ломакою по ногах, по чiм попало й кричав дико: - Уб'ю!.. Уб'ю!!. Йди, мерзотнику, йди!!. Ти мусиш!.. Iди-и!!. I Петрусь справдi схопився й побiг. Заточуючись, бiг скiльки духу, переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга, але такий от затятий, - вiн гнав нещасного друга, як барана, вздовж по шляху, гнав його туди, де Пх обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли вiд загибелi, що вже була неминучою... "Вставай!!." Той, що на ногах, несамовито бив лежачого. Напруживши всi сили, Максим шарпнувся й помалу звiвся на ноги. Так, як часом зводиться впалий кiнь, шарпнувшись рештками конячоП снаги. Звiвся на ноги й став на них, похитуючись. РоздвоКне його Кство помалу почало входити в Кдинi береги... В лiсi вже темнiло. Сонце давно вже зайшло. Навколо стояла тиша. В цiлому свiтi стояла тиша. Лише десь чутне було якiсь пiдозрiлi звуки, - нiби хтось, iдучи, клацав погано пiдкованими чобiтьми, на яких поодставали пiдкови. Але звiдкiля тi звуки походили - годi було розiбрати. Голова Максимова наморочилася, його нудило. "Авантi!" - проказав хтось у нiм тихо, жалiбно, зi сльозами, але вперто, затято. Постоявши ще трохи, Максим нарештi прийшов остаточно до пам'яти й вiдчув, що вiн смертельно перемерз та що вiн зовсiм мокрий. Його трясла пропасниця, аж зуб не потрапляв на зуб. Тодi вiн надлюдським напруженням волi вирвав, витяг ноги зi снiгу (дерев'янi, чужi, зовсiм-зовсiм чужi ноги) i пiшов. Вiн iшов - гойдався на мiсцi, м'яв снiг, тиняючись. I, либонь, схлипував вiд болючого корчу, що хапав за горло. Так... Найлiпше б отак заплакати гiрко-гiрко й безнадiйно i лягти б клубочком у снiг, отак плачучи... Але кому те потрiбне?.. I вiн iшов... Раптом по ньому пробiгла гаряча хвиля, - вiн почув голоси! Тiло затерпло, а серце почало шалено битися. Воно гнало по тiлу кров, аж у пальцi заходили зашпори. Голоси!.. Але де? Звiдкiля вони? Чи то, може, омана?.. Зупинившись, Максим прислухався, як вовк, аж у вухах дзвенiло вiд напруження. Але нiде нiяких голосiв не буде чути. Вiн напружував зiр, вдивляючись у морок, у легiони дерев, що обстукили його з усiх бокiв. Вони, здавалося, всi помаленьку й нечутно ворушились, тiльки один Максим серед них стояв нерухомо, мов пень. Зосередивши всю свою волю, Максим нарештi почав розбиратися в ситуацiП. Навколо була вже завсiм не вечорова сутiнь, а нiч - мiсячна, холодна нiч. На небi, якраз на тiм самiм мiсцi, де було недавно сонце, тепер стояв мiсяць уповнi. До болю яскравий, вiн дивився в саму Максимову душу. А на ньому, на тому мiсяцi, як на слiпучому екранi, виразно виступала розшифрована ще з дитинства таКмниця його сiроП плями - "КаПн пiдiймаК брата Авеля на вилах". Так виразно, як ще Максим нiколи не бачив... Навколо - тиша. Бiй. далебi, давно вщух, бо нiде нiяких звукiв, - анi пострiлiв, анi людського голосу. Аж дивно. Нiби нагло все вимерло. Чи, може, вже десь там усi один одного побили в велетенськiм побоКвищi й тепер лежать трупом на тiм полi, навколо того мiста Грайворона? I пiд мiсячним сяйвом бiлiють Пхнi одiрванi голови - не на мечах, а на автоматах, пiстолях i гранатах. Лежать... А над ними КаПн пiдiймаК брата Авеля на вилах. Як прапор, як девiз, як емблему!.. Тиша. Тиша була справдi безмежна. Лиш десь далеко-далеко, нiби щось вистукуючи за абеткою Морзе, ледве чутно лопотiв автомат: - Та!.. Та-та-та!.. Та! Максим слухав пильно. Було таке враження, нiби десь там хтось лишився один на цiлий свiт i, вже конаючи, ще продовжував битися. Бився до останку. Сам-один... Але проти кого? Нiхто ж йому не вiдповiдав. А може, то вiн обстрiлював з вiдчаю того КаПна на мiсяцi, що наштрикнув на вила брата свого Авеля?.. "Без сумнiву - фронт перекотився, перейшов десь далi". Зробивши цей висновок, Максим рушив уперед. Туди, де той хтось один далеко-далеко стрiляв iз автомата, стоячи Максимовi на дорозi. Саме туди Максимовi треба було йти. Максим керувався не компасом i не мапою. Вiн мав те шосте чуття, що властиве не так людям, як тваринам, i що вiн його витренував у собi в час ув'язнення в Сибiру. Пiднявши лице вгору, вiн подивився в нiч, послухав - i точно визначив, де його дiм. "Там". Далеко, за сотню з гаком кiлометрiв, але "там". I пiшов навпростець, рiвно, мовби по струнi, протягнутiй вiд самого серця до того дому, туди, до сина. Ось так вiн i вирiшив iти, навпростець, обминаючи села й мiста, перетинаючи шляхи впоперек i навскiс. Тiнi вiд дерев пописали снiг чорним мереживом, i в ньому рухалась Максимова тiнь, мов риба в ятеринi. Та не багато Максим зробив крокiв. Те пiдозрiле клацання, що вiн його чув ранiше, зринуло несподiвано просто перед ним, i Максим став. ПричаПвся бiля дерева. Придивився... Господи! Так от звiдки чулися тi пiдозрiлi звуки клацання! Просто перед ним упоперек, перетинаючи йому шлях, рухалась обережно цiла череда тiней. I щось зрiдка клацало. То клацали рушницi, що ними тiнi пiдпиралися, як палiччям. Поставлена на кригу чи на щось тверде кольбою, рушниця видавала глухий металевий звук, клацала. А тiнi йшли i йшли. Це йшли стежкою один за одним якiсь вояки. Йшли мовчки. Лише зрiдка чувся стогiн. То де-не-де несли ранених на ношах, теж, очевидно, зроблених iз рушниць. Часом зринала приглушена лайка. Максим стояв довго й чекав. Нарештi тiнi перейшли. Стало знову тихо. Тодi Максим швидко рушив i, перетявши широко протоптану стежку, пiрнув у гущавину. Тепер уже, мабуть, шлях йому вiльний, - думав вiн. Але не судилося Максимовi прорватися на вiльний, не загрожений простiр. Iдучи гущавиною, вiн нагло вигнався просто на дорогу, на якiй стояло багато машин i гармат суцiльною мовчазною лавою. Максим влип у снiг. Але його помiтили. Почувсь окрик... окрик по-нiмецькому! - i Максим кинувся щосили назад. Шугав, перебiгаючи вiд дерева до дерева. Навздогiн йому звилась ракета й попливла над лiсом, а по землi пливли тiнi вiд дерев. Веремiя тiней, серед яких губилась тiнь Максима. Вiн засмiявся й пiшов спокiйно серед тiКП веремiП. Пiшов, прислухаючись та крадучись, як звiр, забираючи тепер все лiвiше й лiвiше. Перетяв стежку, цього разу зовсiм порожню, й подався якомога швидше. Йшов досить довго i - знову наткнувся на якесь мовчазне товпище машин i людей. Цього разу його окликнуто було вже по-росiйському з грядом несамовитих матюкiв. Максим кинувся геть; а навздогiн йому знову звилась у небо ракета. Тепер до цiКП ракети вiдгукнулась також ракета з того боку, звiдки Максим щойно втiк, а потiм ще одна з пiвдня. Закрутилась вiхола тiней, шаленiй крутiж чорних, синiх, фiялкових, сизих плям, а в тiй вiхолi, посерединi, металась людина, затято, вперто провокуючи смерть, граючи з тiКю смертю в пiжмурки. Однi ракети погасали, другi звивалися знову й знову. Так Максим борсався посеред спалахiв ракет iз трьох бокiв, мов у зачарованому колi, дедалi все затятiше намагаючись iз нього вирватись, а при тому все тримаючи курс на пiвдень. Але - гай-гай! Кожна спроба вирватися трохи не коштувала йому голови й забирала рештки сил. Кiлька разiв лiс було обстрiлювано навмання навальним слiпим вогнем з трьох сторiн. Але до середини лiсу нiхто не йшов. А може, й iшов, може, десь i крався хтось помiж деревами, але не мiг натрапити на Максима, що посувався дуже сторожко вiд дерева до дерева, мов тiнь. Вiн усе намагався прорватися на пiвдень. Та, нарештi, втратив надiю на це й, стиснувши з розпачу зуби, повернув на пiвнiч, назад - у той бiк, звiдки прийшов iще вдень. Туди пройти було легше, бо то була найширша й вiдкрита сторона того трикутника вогню, в якому вiн опинився. Хоч i як не хотiлось йому повертати, але мусив. Вiн би й ще не пiшов, та бачив, що загибаК вiд холоду й вiд утоми. Њдина надiя лишалася тепер на людське житло, а найближче житло, що його вiн бачив, було там. Iти було тяжко. Передусiм вiн не був певен, що в лiсi не крадеться, полюючи за ним, хтось iз переслiдувачiв, i це змушувало його бути дуже обережним. А крiм того, вiн не знав, як саме йому вийти на пiвнiч, до ближчого села, бо втратив зовсiм орiКнтацiю. Нiби нiчого й не змiнилося в розташуваннi лiсу й частин свiту, а замiсть сонця, що правило за орiКнтир удень, тепер на тiм самiм мiсцi стояв мiсяць, але нiчого не можна було розпiзнати. Все стало якесь iнше, фантастичне, - i дерева, i кущi, i горби та ямки, i слiди на снiгу. А надто замутили зiр отi ракети, i невiдомо було, чи то тiнi весь час оберталися навколо нього, а чи то був повен лiс живих iстот. Проте Максим нарештi таки вибрався з лiсу. Довго вибирався, але вибрався. Незабаром пiзнав той вал за селом, iз якого вийшов удень. Спустився з валу в садки, пройшов до села й вийшов на шосе, що проходило вулицею через село. Постукав у якусь хату - мертво. Постукав у другу - мертво. Нiяких ознак життя. Став посеред дороги й так стояв, майже дрiмаючи на ногах. Ззаду на шосе почувся гомiн i кроки. Якiсь люди йшли з боку Грайворона. Максим i собi пiшов помалу дорогою "вперед" - у тому ж напрямку, куди йшли тi люди. Вони скоро його догнали. Це була група якихось дивних салдатiв - без зброП, без нiчого. Йшли безладною купою, чвакотiли по калюжах, зрiдка й тихо перекидаючись словами й лаючись. - Ей, слиш, товаришок, куди це ми в iродовоП мами йдемо? - спитав котрийсь у Максима. - На Борисiвку. - А далеко? - ПомiряКш, - вiдповiв за Максима злобно хтось iнший iз салдатiв, чомусь вирiшивши, що запитання було адресоване до нього. - А це що? - спитав хтось iз iншого боку й невiдомо кого. - А тобi не все одно?.. - вiдповiв ще хтось iз протилежного боку вулицi й тяжко, понуро вилаявся. - Завертай у першу-лiпшу хату! I вони всi завернули праворуч, переходячи вулицю навскiс по баюрах i розбиваючи тоненький лiд, що ним уже встигли баюри пришерхнути. Подалися до хаток, що тулились над урвищем. З ними подався й Максим. Усi разом вони ввiйшли до якоПсь хати, зiрвавши дверi з засува, i вiдразу ж попадали на солому, настелену попiд стiнами. О! Тут уже таких, видно, було-перебуло!.. - Чому засунула дверi (трах-бабах-бах)?!. - спитав хтось у темрявi люто й навмання, звертаючись уже з соломи до уявноП господинi, що теоретично мусила б десь у цiй хатi iснувати. Десь у кутку (мабуть, на полу) щось жалiбно захлипало. - Брось... - сказав хтось iз салдатiв меланхолiйно й уже крiзь сон. Той, що питав, сплюнув люто, проте навiть не договорив матюка - захрiп, засинаючи. I всi, хто тiльки був тут на соломi, поснули вiдразу ж, мовби побитi. I Максим серед них. РОЗДIЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ "Що сказав Кант?.. Що сказав Сократ?.. Нiцше, Шопенгавер, Маркс, Малатеста, Спiноза, Конфуцiй, Магомет i iншi, й iншi - всi добрi й злi генiП?!. Все, що вони сказали всi гуртом, не маК нiякого значення!.. " Могутнiй струс гойднув Максимом i змусив його не проснутись, нi, - змусив зринути з гарячки й опритомнiти. Навколо було чорно й одночасно сизо. Ще дзвенiли, впавши на землю, видавленi повiтрям шиби. В хатi на соломi було тихо - асi вже позникали й не було нiкого. Лише в кутку на полу щось хлипало. На соломi ж лежав тiльки вiн, розпластавшись. Руки йому було неначе прибито до землi, а хтось усерединi в ньому говорив меланхолiйно, гiркЎ, помiж словами вiдзначаючи автоматично, що десь там у темрявi впала тяжка-претяжка бомба i ще йшли, рокотали по землi луни. "...Так... Усе, що вони сказали, не мас нiякого, нiякiсiнького значення, бо не може - нi, не може... врятувати... людину!" Руки й ноги Максимовi - нiби хто прикрутив шрубами - нi звести, нi ворухнути, а голова - нiби налита свинцем. Вiн ПП звiв трохи. У видавлене вiкно видне була, як десь, ген там (це за Грайвороном!) снували безугавно й беззвучно ракети, роблячи тоненькi вогненнi параболи в усiх напрямках, одна одну перетинаючи, перехрещуючись, Мовби беззвучний вогненний водограй. Так, нiби десь там вiдбувалася велетенська урочистiсть iз тисячами бенгальських вогнiв. Максим подивився й поклав тяжку голову назад. I лежав у забуттi. Дрiмав. Серед тишi чути було, як шелестiла солома, ворушилася. Сама ворушилася, неначе жива. Максим знав чого. Тож-бо ворушилися "вони" - супутники страждання й смерти, реальнi й незчислимi! Супутники "найпередовiшоП" з фiлософських i соцiяльних систем! Вошi. Вони рухали ту солому, заволодiвши нею, як переможцi. "Кант, Шопенгавер, Маркс, Сократ, Руссо, Ленiн..." Безглуздий калейдоскоп iмен крутився в сизiй темрявi i шелестiв, як солома, i не мiг нiчого порадити Максимовiй душi, поставленiй над прiрвою. "Нi, вони не можуть! Вони нiчого, нiчого не можуть..." Хлипання з кутка дiйшло до свiдомости, i Максим раптом пiзнаК, що то хлипала дитина. Мала дитина!.. "...Кант, Шопенгавер, Маркс, Руссо..." Чорт! - Максим зробив зусилля, щоб вiдсунути геть усi тi iмена, колись чутi, читанi, обожнюванi, що жили колись у ньому по черзi в ореолi великоП слави. "Геть! Усi вони нiчого, нiчого тут не зможуть! Вони, носiП тих iмен, вигадали цiлi фiла-софськi системи й концепцiП, але людину, маленьку людину, ПП м'ятежну душу нiякi з тих фiлософiй врятувати не можуть". Перед ним раптом встали iншi iмена, встали з самоП глибини душi. "Батько... " А що сказав мiй батько?!. Вiн нiчого не сказав. Вiн лише посмiхнувся променистими очима. Як i син, його маленький син, синок. I як i той син сонячного Палермо, як i всi Пм подiбнi, отi з малими iменами й великою, як усесвiт, душею й пломенiючою любов'ю в нiй. З душею мармурового янгола, повергнутого на землю... Всi вони дивилися йому в серце променистими, вогкими вiд слiз очима... Дивилися в самiсiньку душу i не давали йому вмерти. Це вони не давали йому вмерти!.. "Авантi!" - бринiло десь здалеку, здалеку. А калейдоскоп крутився в гарячковому маревi i десь хтось, нiби крупьК, вiдраховував на повен голос: "Кант, Сократ, Шопенгавер, Нiцше, Маркс..." - Стоп! - сказав сердито Максим, аж той круп'К замовк, а Максим по коротких зусиллях очуняв зовсiм i заклiпав притомно очима. Свiтало. - Авантi! - промовив Максим сам до себе i встав. Немов автомат, звiвся на ноги. В кутку на полу, скоцюрбившись пiд купою лахмiття, спала стара жiнка, люто чухмарилась увi снi й щось бурмотiла. I бiльше нiби нiкого. А в хатi... Господи! Така пустка, такий бруд i такi страшнi злиднi, що навiть Максимовi, навiть такому, як вiн К, ридати хочеться. Максим ступив тихенько крок до полу, - йому страшенно хотiлося побачити, де ж те дитя, що перед тим хлипало. Ось воно! Розкидавши рученята й ноженята на бруднiй, аж чорнiй, подушцi, серед бридкого лахмiття спало хлоп'я. Заплакане личко рожевiло, посмiхалось увi снi. Хлоп'я нiби зрадiло Максимовi й посмiхалося йому назустрiч, пiдклавши кулачок пiд замурзану сльозами щiчку. Максимовi нагло нiби хтось наступив обцасом на саме серце... Вiн враз круто повернувся й вийшов. Вийшов тихо, щоб не розбудити. I пiшов швидко. Надворi стояв туман. Максим радiв тiй оказiП й пiрнув у туман, як у воду. Десь у туманi стояв гомiн i рух, десь наче зовсiм близько, але, де саме, годi було визначити. Наче кругом. Туман збiльшував звукопровiднiсть повiтря i часом, як це Максим знав з досвiду, робив чудеса, переплутуючи вiдстанi й напрямки звуку. Максим слухав тi звуки й думав, що, мабуть, вони доходять вiд шосе, але й без того вiн розумiв, що на шосе йому не треба виходити, принаймнi на цьому вiдтинку, де воно загиналось дугою навколо Грайворона. О, цей Грайворон!.. Там, на тiй шосейнiй дузi i в тiм Грайворонi, напевно зосередились частини як не тiКП, то iншоП армiП. Максим попрямував знову на лiс. Там напевно за нiч вiдбулися вдячнi змiни, та вже й сам туман був чудесною змiною, що радикально змiняла ситуацiю в Максимову користь. До того ж. снiг "зачиримiв", як кажуть сибiряки, цебто - взявся твердою корою, й по ньому стало легко йти, як по бiлому асфальту. Масим iшов у туманi по-вовчому. Зробить крок, послухаК, послухаК, зверне лiворуч, зверне праворуч. Так маневрував, боячись натрапити на якусь вiйськову групу, чи засiдку, а чи розвiдку. За орiКнтир правили йому звуки, яких вiн уникав вiдштовхуючися вiд них, як вiд стiни, й iшов туди, де звукiв не було. Так, наче вiн мав зав'язанi очi й посувався навпомацки, пiзнаючи перешкоду за ПП власним звучанням або ж за тим, як вона вiдбивала чужi звуки. Довго вiн так петляв i вже почав пiзнавати, що ходить по тих самих мiсцях, натрапляючи на тi самi речi знову. Знайомi дерева, кущi, горбки, старi слiди в снiгу випливали з туману назустрiч. Побачив, що закрутився безнадiйно, i годi було вже визначити напрямок, куди ж йому бодай приблизно треба було йти, в який бiк. Вiн не мiг уже визначити точно, анi де схiд, анi де захiд, або пiвнiч, чи пiвдень. На снiгу не видно було власних слiдiв, а туман був однаковий iз усiх сторiн i рухливий у всiх напрямках та з усiх бокiв. Туман не рухався в певному напрямку, нi - вiн стояв, i в той же час ворушився. Вiн нiби курився, виходячи десь iз землi. Снiг i туман, i розрiзненi речi виринали з туману й зникали знову в туманi поодинцi. Iшов-iшов Максим - i сам незчувся, як раптом опинився на шосе. Вiн скотився на нього з урвища, оступившись в туманi. Став. Послухав. Тихо, нi звуку нiде поблизу. Лише десь поодаль збоку чути якусь несамовиту лайку й рип полозкiв. Але на шосе нiкого. Лише ворухливий туман. Максимовi видно було тiльки шматочок шосе, - трiшки спереду, трiшки ззаду. Злiва шосе круто обривалося своПм краКм у молочну каламуть. Здавалось - оступись i полетиш у безвiсть. Праворуч було круте, вкрите чагарником урвище, звiдки вiн скотився. З цього Максим зробив висновок, що вiн стояв на шосе правильно - лицем саме туди, куди йому треба йти - назад, додому. Вiрнiше - вперед, додому. I вiн пiшов пустельним шосе. Йти було зручно, бо згори й по добре вкоченiй дорозi. Лише трохи кололо в ноги - дрiбнi крижинки й мерзлi грудочки землi та камiнцi. Але що то було в порiвняннi з мукою блукання в туманi, згубивши напрямок! А тут - хай хоч сто туманiв, не зiб'Кшся з дороги. Та не зробив Максим i пари сот крокiв, як спереду в туманi щось забовванiло, зарухалося. Те "щось" iшло йому назустрiч. Максим нагнувся, нiби поправляючи щось на ногах. Придивився - йшло двоК. Тодi Максим повернувся й, випроставшись, поплентався назад. "Вперед на пiвнiч". За ним почулися кроки. ДвоК людей доганяли його. Кроки були важкi, немовби в кутих нiмецьких салдатських чоботях. Максим плентався поволi, а кроки наближались швидко. Догнали. Якийсь час iшли поруч. Один був офiцер совКтськоП армiП, а другий - рядовий салдат, гвардiКць. Офiцер був у рудому кожушку, в смушевiй шапцi, збитiй зi спiтнiлого чола геть аж на потилицю i в... Максим помилився щодо нiмецьких чобiт, - офiцер був у дебелих англiйських черевиках. Вiн тримав у руцi револьвера, розмахуючи ним, i раз по раз озирався назад. Салдат iшов з фiнкою напоготовi, теж спiтнiлий, але в шинелi та шапцi-ушанцi, й теж в англiйських черевиках. Вони дуже поспiшали. Але, догнавши Максима, стишили ходу й iшли якийсь час поруч, мовчки. А тодi враз офiцер зайшов наперед, скомандував Максимовi: - Стой!! - i вилаявся. Максим став. - Ти чого повзеш, як черепаха, сволоч?!. Га?! Максим знизав плечима й прохрипiв iронично: - Хiба не бачиш? - То-то що бачу! - I наставивши револьвера в груди: - Ти куди йдеш? - Хiба не бачиш? - От ти зараз побачиш, гад, як я тобi злiплю всi кулi, що К в цьому ось розговорному апаратi! Ти куди йдеш, питаю! До нКмця? - Уяви собi, що нi. Я йду до своПх, так як i ти... Офiцер зареготався, а за ним i салдат, тим часом озираючись. - Iч ти! А перед цим ти куди йшов, га? - Теж туди, куди й ти. - Що?!. Ти ж iшов туди, а я ось сюди! - То тобi так здаКться, браток, - зiтхнув Максим. - Що?!. Що ти менi говориш! Я, брат, бачу! I тебе наскрiзь бачу!.. Максим сумно, глузливо: - Можливо. Тiльки, як же це ти - йдеш у туманi, а все бачиш? А я от скiнчив академiю, брат, i нi хрiна не бачу. Офiцер поклiпав на Максима очима, а тодi сердито сплюнув i нiчого не сказав. Помовчав, озираючись. А тодi: - Ну добре. От ми "там" тебе спитаКмо. Ану, лишень, ворушись швидко! Марш вперед! I пiддав пiд груди револьвером, аж Максим спалахнув, зупинився, закипiв увесь... Але стримався, лише подивився в очi офiцеровi довгим поглядом i спитав тихо: - Ти й нiмцiв штовхав уже цим "розговорним апаратом"?.. Салдат засмiявся, а офiцер знiяковiв i замаскував ту нiяковiсть брутальним матюком. - Йди-йди!.. Подивимось, що ти заспiваКш там... Те "там" було для Максима цiлком зрозумiле i не потребувало коментарiв. Вiн iшов попереду й гарячкове ворушив мiзком, шукаючи виходу з ситуацiП. Вiн збагнув свою трагiчну помилку. А помилка була в тiм, що вiн говорив iз цими аргатами по-украПнському, i з його мови видно було, що вiн iнтелiгент. Цього цiлком досить цим людям, щоб поставити кого завгодно пiд сумнiв i злобно розстрiляти. Адже ж за це йому все життя зломано. Ну, як дiйдуть "туди", то там знайдуться проти нього й бiльш конкретнi аргументи... А офiцер i салдат пiдганяли Максима. Вони вже були певнi, що впiймали якусь "велику рябу", саме виходячи з тих мiркувань, що та "риба" говорила по-украПнському, але не по-простому, не по-селянському, а так, як говорять отi найзатятiшi вороги системи, яку вони захищають... Офiцер, мабуть, дедалi бiльше те розшолопував. Щоб сконтролювати, офiцер зупинiм ще раз Максима й запитав: - Чи не якимсь начальником полiцiП був?! Га?! - Я, брат, бiльшим начальником був, - вiдповiв глумливо Максим. - Я орденоносцем був! У Сталiна. - Гм... Блюхер он теж орденоносцем був у Сталiна, - буркнув офiцер. - А от - як ти говориш, га?! Ясно, все, брат, ясно. Ану, марш!!. I вони його вели крiзь туман, десь туди, де знаходилось оте "там". Та дедалi офiцер i салдат усе бiльше нервувалися. Вони поривалися йти швидко й могли йти швидко, але Пхнiй бранець не мiг. Видно було й Пм, що не мiг. I офiцер несамовитiв, кипiв, кусав губи, озираючись тривожно назад i по боках, дослухаючись у туманi. Максим бачив, що його охоронники проймалися все бiльше злiстю, i думав: "От набридне Пм вести такий "трофей", i вони вiзьмуть та й пристрелять. I все. Що Пм, цим героям? Хто з них спитаК? А якщо спитаК, то ще й похвалить..." I ця ймовiрнiсть ставала все бiльш реальною. Та ось лiворуч у туманi з'явилась хата й двiр i ще хата й двiр. - Стой! - скомандував офiцер. Стали. Офiцер iз салдатом пiдiйшли до двору, а Максима лишили стояти посеред шосе. Вони почали спинатися на пальцi, заглядаючи через паркан та роздивляючись, що там було в дворi. Потiм салдат зайшов у двiр, а офiцер командував ним через паркан, щось показуючи та корегуючи... Максим зробив мляво крок уперед... Як добре, що вiн босий! Не чути нi тупання, нi човгання. Ще один крок... Ще один... Озирнувся - за туманом нiчого не видно. Тодi вiн, скiльки духу, чкурнув лiворуч! У чийсь двiр! У садок... I канув у туманi, як шаг у водi. "Iдiть собi, хлопцi, самi з Богом! Ха-ха-ха!.. Але тепер, брат, дудки, щоб я так легко знову вскочив у пастку!! Нi, нi!" Намагаючись не збитися, Максим садками пiднявся нагору й пiрнув знову в той лiс, де його двiчi вже спiткала така невдача. Якийсь проклятий, зачарований лiс. Але вiн, Максим, однак не мав на вибiр нiчого лiпшого. Та й не вiрив вiн нi в якi "чари", нi в яку мiстику. I знову почувся той гомiн, що його вiн уже чув ранiше попереду, - десь там, куди йому треба було йти. Що то за проклятий гомiн? I де саме вiн? Добре, вiн пiде на той гомiн. Посуваючись вiд дерева до дерева, Максим iшов на той гомiн, iшов на пiвдень, саме туди, куди йому треба було йти. Йшов просто на небезпеку, з вiдкритими очима, раз ПП уже не можна було обминути. А як гомiн був уже зовсiм близько, Максим лiг на черево й поповз ще трохи. А тодi влiгся пiд кущами й так лежав на снiгу - пiд рясними й низькими кущами глоду, напружуючи зiр. Але за туманом нiчого не бачив. Та зате добре чув. Слух його, натренований, як у дикоП iстоти, й напружений до останнього ступеня, чiтко вже розрiзняв у тому звуковому хаосi окремi звуки. Виразно чув людський кашель i шмаркання, хропiння й фуркання коней, скрип полозкiв, матюки на рiзнi голоси, окремi слова команди i навiть слова розмови. То були вiйськовi, якась частина, чи що. Вони не рухалися, а стояли, над чимось вовтузячися. Над чим вони там вовтузилися? Максим проповз iще трохи й знову залiг пiд кущем. Туман теж уже зрушив i почав котитися пiд натиском ранкового вiтерцю. Вiн клубочизся, йшов то густiшими, то рiдшими хмарами по землi, починаючи вже рожевiти вiд сонця. Ось у розриви того туману вдарило сонце снопами промiння, слiпуче освiтивши площу перед Максимом, i Максим мало не скрикнув - просто перед ним, ось тут зразу, спочатку замерехтiли автомати й манерки, карабiни й рушницi "ПеТеЕр" та багато рiзноП iншоП зброП, а тодi вже зарябiли салдати й цивiльнi, що всю ту блискiтливу зброю тримали на ременях за плечима чи носили в руках. Уся лiсова дорога, що стелилася перед Максимом, захрясла тими солдатами й цивiльними, пiдводами, хурами на санях i на возах, кiньми, коровами... Максим улип ще дужче в снiг пiд густими кущами й намагався не дихати вгору, щоб парою не видати себе. "Мiлiцiя й вiйська НКВД", - вiдзначив Максим, розглядаючи салдатiв i цивiльних. Чого ж вони тут?.. Бач, вони вгналися сюди, мабуть, рятуючи награбованi манатки, i тепер