вiн стрiльцем першоклясним, з усiх родiв тiКП зброП. I от з тiКП любови, чи й справдi виконуючи наказ лейтенанта, Максим почав перебирати й виважувати в руках "фiнки". Вибирав. Але всi вони видавалися йому неймовiрно тяжкими. Нарештi вибрав нiби найлегшу, ще й з ременем. Потiм вибрав до неП диск iз набоями, вставив його як слiд, а тодi перекинув "фiнку" через плече й пiшов. Так вiн iшов iз "фiнкою", нiби справдi який вояк. Але в дiйсностi вiн ПП зовсiм не для вiйни взяв (що ж вiн мiг би зробити з "фiнкою", хоч би навiть i з такою гарною, проти всього свiту!?) - нi, вiн узяв ПП просто тому, що спокусився зброКю. Але "фiнка" з кожним кроком ставала все важчою, а безглуздiсть ПП наявности в нього за спиною - все очевиднiшою. "Для чого i проти кого? I що ж ти нею в своПй ситуацiП зробиш?.." Так Максим iшов i кепкував iз себе. Аж поки не став ураз, мов укопаний. Навколо було синьо-чорно, i в однотонностi цього кольору стежка на снiгу десь раптом загубилася, розтанула. Нема. "Господи! Таж заходить нiч! Iще година - й у лiсi буде темно, хоч око виштрикни. Куди ж ти йдеш? I куди ти ще йтимеш? I як ти йтимеш?!" На душi стало тривожно й тужно. Надходила чорна, глуха нiч. А магiстральна його лiнiя - слiд "кiнного й пiшого" - вже зникла в чорнотi, що розливалась океаном назустрiч. Iти ж по-сибiрському, як ходив колись у тайзi, вiн тут i в такому станi не зможе. Та й найвiдважнiшi сибiряки вночi по нетрях не ходять. Думка запрацювала шалено. "Як i куди?" А чи не мiг би вiн заночувати в тiй халупi, га?.. Нi, нi, в тiй халупi йому ночувати не можна. Нi - нi! Як же ж i куди?.. "Та, Господи! Тут же ж десь тече Ворскла! ЏП вночi не буде видно, але все ж ПП можна буде знайти. Це, власне, й К та магiстраля, яка виведе куди слiд. Аби лише ПП знайти. Так, або вдасться ПП знайти, або ж доведеться загинути. Вона замерзла, вона заметена снiгом, але то нiчого. Це якраз i добре. Якщо ПП вдасться знайти, то по нiй уночi можна буде йти як по паркету. Скорiше ж геть iз цього лiсу!" А нiч насувалася нестримно, множачи навколо гущавину, - чорна, тривожна, захланна нiч. Вона наповзала з усiх бокiв, як тi видива-чудовиська, потвори з давно забутих наПвних дитячих казок. Максим на мить перенiсся уявою в той казковий дитячий свiт, уявивши себе тим крихiтним хлопчиком, усiма покинутим, заблуканим, вiдданим на поталу вiдьмам, змiям, вовкулакам та лiсовикам. Стало на хвилинку справдi моторошно. Тодi враз, пiдкинувши "фiнку" з-за плеча на руку, Максим натиснув на гашетку й випустив геть усю серiю, цiлий диск, у нiкуди, просто в синК небо. Випустив i стояв якусь мить, заслiплений миготiнням вогню й оглушений, слухаючи, як по лiсу шалено стрибали, рокотали, вiддаляючись, луни. Далi... Далi... А тодi подивився на "фiнку", що лишилася зовсiм без набоПв, узяв ПП за люфу ("без набоПв ти менi й зовсiм не потрiбна!") й попер ПП геть вiд себе - туди, слiдом за лунами. Повернувся й пiшов лiворуч. Залишив слiд "кiнного i пiшого" й пiшов своКю власною дорогою - без нiякого слiду. Скоро вiн опинився на краю лiсу. За лiсом починався луг, i там було ще досить видно. Той луг простилався перед Максимом, покритий де-не-де рудими плямами очеретiв, що тяглися ген-ген на кiлометри. А за тими кiлометрами, за тим лугом заснiженим бовванiло якесь селище. За ним далi були ще якiсь селища... То там проходив той самий шлях, яким його, Максима, було ведено в колонi смертникiв на Бiлгород - Тамарiвку й по якому котилися великi орди всiх тих опогонених i неопогонених, озброКних i неозброКних, "вiльних" i невiльних iстот. Тепер уже тi орди й усi тi, що його гнали, пройшли, але тим шляхом йому посуватися назад однак не можна було, бо той шлях тепер захряс iншими ордами, ще гiршими. Шлях помiж спаленими й зруйнованими селищами тягся десь там ген понад лугом, по той бiк. Отже, по цей бiк був лiс, опанований нiччю, а по той бiк - селища й шлях, опанований ворогом, чужинцями, що не знають, не розумiють, не хочуть розумiти нiчого й не мають пощади. Посерединi ж - Ворскла й луки, мабуть, не опанованi ще нiким. Ба, нi! Хтось там К також. Глянь!.. Придивившись, Максим побачив, як ген посеред лугу по бiлiй пеленi снiгу посувались якiсь чорнi цятки. Одна... ще одна... Потiм двi... А ген-ген попереду знову одна... Вони посувалися в тiм же напрямку, що й Максим. "Напевно, такi ж самi бурлаки-втiкачi. I, напевно, вони йдуть по льоду Ворскли, бо чешуть шпарко, рухаються швидко". Максим хотiв уже викочуватися з лiсу й доганяти Пх, як раптом тi чорнi рухливi цятки... попадали! Майже всi разом. Потiм схопилися, побiгли й знову попадали... Тут до Максима докотилось рокотiння важких кулеметiв. Вони били звiдти, вiд великого селища, що бовванiло за лугом - ген там, дiдько його знаК й де. Кулемети строчили навальне, й кулi з в'юканням копирсали снiг аж попiд лiсом або йшли рикошетом угору. Максим став за деревом i виглядав iз-за нього, помалу здогадуючись, що то перед його очима вiдбувалося. За кулеметами кiлька разiв гримнув мiномет. Мiни збурили снiг посеред лугу, а одна залетiла аж у лiс. "Еге-ге... Нi, не випадково вони сюди так гатять! Це, напевно, стоПть у якомусь зв'язку з тiКю лiсовою халупою, повною зброП! А тяжкi кулемети тi, мабуть, спецiяльно й пристрiляно на цей луг i лiс. I мiномети також. Тепер вони обстрiлюють тих кiлька цяток. А хто ж то - тi цятки? Такi самi шукачi щастя, як i Максим? Шукачi щастя свободи?.." Чорнi цятки надовго позападали в снiг. Потiм знову почали схоплюватися й бiгти. Бiгли до лiсу навскоси, лише одна бiгла вздовж лугу. Пiсля такого попередження Максим вирiшив не квапитися з лугом, а пiшов краКчком лiсу. Йшов, провалюючись глибоко в снiг, а тим часом вивчав ситуацiю. Стрiлянина так же нагло замовкла, як i спалахнула. У всьому цьому одно було цiлком ясне для Максима - це те, що тi, проти кого насправдi були спрямованi цi пострiли, напевно, вже так далеко забiгли за цi днi, що Пх нiякi кулi вже не доженуть. То вони покидали й стiльки зброП там у лiсовiй халупi. Якщо ж хто й лишився бiля тiКП зброП, то хiба лише одиницi, що десь глибоко зарилися в норах сховищ, п'ють для хоробрости самогонку й нiкуди зовсiм не ходять. Принаймнi вдень. От хiба часом уночi десь вилазять. I то, мабуть, тiльки для того, щоб потрошити беззбройних i безборонних людей. Кожен злочинець-убивця вже К останнiй боягуз, як i тi он, що десь там iз того боку стрiляють по кiлькох цятках iз мiнометiв та тяжких кулеметiв. "Нi, даремно ти викинув "фiнку". Треба було почекати до ранку. Вночi вона ще могла б пригодитись. Бо ще десь, може, доведеться дорого продавати своК життя". Максим аж хотiв було вже вертатися. Та тiльки ж вертатися довелося б дуже далеко, бо ж не досить було взяти саму викинену "фiнку", а треба було ще дiйти до складу зброП в лiсовiй хатцi й набрати набоПв. Думаючи це, вiн тим часом iшов собi далi, не затримуючись, уперед, попiд лiсом. Це була каторжна хiдня. Потемки, прикований зором до лугу збоку й до темряви спереду, вiн не добачав нi ям, нi ровiв, нi пенькiв. Збивав i без того вже побитi ноги та, провалюючись у рови чи ями, розтягав i так уже порозтягуванi жили. Але для нього важливим було побачити небезпеку заздалегiдь - небезпеку не вiд ям, а вiд бiльш поважних речей. Нарештi поночiло зовсiм. Сизi сутiнки стали чорними. Але тепер тiй чорнотi ночi, що навалювалась уже зовсiм на голову, Максим зрадiв. Цього разу вiн Пй зрадiв, як визволенню. Вiн круто звернув iз лiсу й вийшов на луг. Уже нiяких селищ по той бiк та й нiякого взагалi "того боку" не було видно. Все облягла густа мла, що з'Кднувала небо й землю, лише ледь-ледь бiлiв той снiг, що був найближче. Ступнувши з сотню крокiв, Максим оглянувся - лiсу вже теж не було видно. Максим iшов навскоси, брiв по досить глибокому снiгу, Снiг був мокрий, а пiд ним чавкотiла вода. Мiсцями, в очеретах та комишах, снiгу було набито бiльше, а мiсцями навпаки - був голий лiд, - це по сагах, розливах та допливах Ворскли. Максим усе те перетинав i перетинав навскiс, добираючись до Ворскли. Нарештi вiн спустився трохи вниз i вiдчув пiд собою лiд. Пройшовши трохи ще в тiм самiм напрямку, наткнувся на високий берег, порослий лозою й вiльшняком. "Ага! Це ж i К Ворскла!" Тодi повернувся за течiКю трохи правiше й пiшов по льоду. Мiсцями лiд був покритий водою, але то не бiда. Вiн вирiшив iти Ворсклою всю нiч, без зупинок, аж до того мiсця, де, як вiн пам'ятав це з мапи, Ворскла мала круто загнутися праворуч, роблячи величезну дугу бiля села Р. А тодi перетяти луг лiворуч навпростець i вийти в степ та так само, без зупинок, i смалити далi, аж до кiнця: геть по прямiй, по прямiй, переступаючи через шляхи й дороги, через усе, що трапиться, - навпростець, скiльки вистачить сил. А сил у нього, вiн був певний, вистачить до самого дому! Бо ж iншого виходу в нього нема, як нема й вибору. Вiн або мусить iти без перерви й дiйти, або ж, спасувавши й шукаючи хвилевих вигод чи уявного рятунку, - загинути, напевно й остаточно. Звичайно, в першому випадку теж можна загинути, але тут усе-таки був шанс, шанс - перемогти. Поставивши все на карту й не шкодуючи сил, перемогти! Максим без вагання вибрав цей шанс. Для нього це вже не було змагання тiла (тiло його, вiн вiдчував, уже нiчого не варте й не витримаК само по собi навiть i дужого подиху вiтру), - це було змагання духа, змагання його волi й пекельноП жаги жити. Вiд тiла тут вимагалося лише одного: якщо й умерти, то не лежачи, а в боротьбi, у змаганнi - живучи й пломенiючи до останку. Вмерти так, як умирають комети, - згорiти до краплi, до решти, лишивши по собi ще вогненний слiд, - вогневiти бодай якийсь час. А згоряючи, може на якiйсь останнiй стадiП свого згоряння ще й перемогти. I вiн так горiв... Скiльки вiн уже так горiв!.. Вiн уже, здавалось, наполовину згорiв. Але душа вiд того все ж не бралася попелом. Навпаки. Вона все яскравiла й яскравiла. Вона все ще жива й живе, сягаючи в майбутнК, хоча й переживаючи ще раз минуле. В нiй з'Кднувалось тепер вчорашнК й завтрiшнК сталевою ланкою сьогоднiшнього. I ця сталева ланка, вкинута тепер в страшне горнило випробування, мала довести гарт найвищоП проби. ВитримаК чи не витримаК?.. Максим iшов льодом. Як порiвняти з його ходою вдень, вiн iшов божевiльним темпом. Це було далеко не швидко для нормального хiдця, але це було аж надто швидко для нього. Вiн летiв. Щораз то бiльше його окрилювала надiя й вiра в перемогу - надiя й вiра вiд однiКП думки про те, що вiн же пройшов уже такий тяжкий iспит i ще живий, i навiть вийшов на рiвну й певну лiнiю, яка вже так реально наближала його до мети. Душа горiла й нестримно поривалася вперед, наказуючи бiдним ногам i тягнучи Пх уперед, аж вони ледве встигали за нею, спотикаючись. Та де там вони встигали?! Але все ж таки вони йшли i йшли, поки що не вiдмовляючись... За кiлька годин вiдтодi як смеркло Максим багато пройшов, усе вигадуючи, як би скоротити шлях, як би заощадити енергiю, не роблячи зайвих гакiв i петель. Рiчка дуже петляла, що Максим помiтив дуже швидко, хоч i було темно. При заснiженiй землi й найбiльша темнота - вiдносна, i коли маКш добрий зiр, то можна багато бачити. Максим мав очi дуже гострi, а головне - вiн мав величезний досвiд нiчних мандрiв, набутий у постiйних мисливських, рибальських, а потiм i каторжанських сибiрських походеньках, через те орiКнтувався й тепер досить добре. Встановивши, що рiчка петляК, вiн вирiшив лiнiю свого руху випростати - цебто йти дослiвно навпростець. Оглянувши, скiльки мiг сягнути зором, рельКф пагорбiв та лiнiю берега понад ними, вiн брав напрямок на якусь точку, - кущ лози чи очерету, - й iшов до неП по чому попало, - по льоду, по горбах, по снiгових заметах, мiж комишами, - i виходив знову на лiд рiчки. Йшов рiчкою, поки вона йшла прямо, а як рiчка завертала лiворуч чи праворуч, Максим вилазив на берег i йшов навпростець, поки знову не зустрiчав ту саму рiчку. Так вiн набагато скорочував шлях. Вiдчував, як назад вiдбiгали кiлометри за кiлометрами... По кiлькох годинах такого ходу Максим несподiвано вперся в досить високе плато, що врiзалося глибоко в луг i вiдтиснуло Ворсклу кудись круто й далеко влiво. Це плато не було вкрите лiсом. Лiс було вiдтиснуто геть аж на самий верх горбiв, i вiн там ледь-ледь чорнiв праворуч. Максим пiшов через плато навпростець, певний, що, як вiн його перейде, здибаК по тiм боцi знову Ворсклу. Та плато розтяглося на кiлометри. Воно було вкрите чорними рiллями, розкислими вiд води, з торiшнiми стернями й прорiстю озимини. Снiг тут майже зiйшов, i вода, збiгаючи по рiвчаках, дзюрчала струмками. Подекуди вода стояла озерами, в якi Максим потрапляв зненацька з розгону. Вiн здивувався, виявивши тут раптом такий весняний стан. Але дивуватися було нiчого: це ж був пiвденний схил, та ще й геть укритий розораними полями; досить сонцевi допастися до чорноП плямки, як снiг iз рiлль вiдразу задзюрчить. Як Максим переконався потiм, навколо плато в цьому мiсцi високий гористий берег рiчки робив велетенську пiдкову, створюючи чудовий затишок вiд пiвнiчних вiтрiв. Оскiльки тут прямiшоП лiнiП не можна було вибрати, то Максим теж робив пiдкову, йдучи по схилах берегового пасма й повертаючи разом iз тим пасмом на пiвденний захiд. Почали траплятися кущi, гайки, перелiски... Ось якiсь глицi... Ось бур'янища й, мабуть, сад. А ось... Будь ласка: цiлiсiнький хутiр! Кiлька хат i ще якiсь будiвлi. Максим увiгнався в самiсiньку середину й вiд несподiванки аж став. Хутiр! А може, й цiле сiльце. I наче вимерло: нi вогника, нi собачого бреху, нi голосу людського, - анiчогiсiнько, нiяких натякiв на iснування тут живих iстот. Максим пiдiйшов до однiКП хати, до другоП... Дверi навстiж, вiкна без шиб, речi порозкиданi. А ось чорна пляма - це пожарище. Ще стояв запах гару й сажi в повiтрi. Всюди поритi ями, - то воронки... вiд гарматних набоПв чи вiд бомб? Враз Максим почув десь тихi чоловiчi голоси... Вiн став, завмерши, посеред вулицi. Стояв, прислухаючись, i дивився в iмлу поперед себе, чекаючи великоП й прикроП несподiванки. Зненацька помiтив, як десь далеко-далеко - там, звiдки вiн прийшов, щось тричi поспiль блиснуло. Та вiн у цей час думав не про те. Вiн думав про таКмничi голоси й про небезпеку... Раптом завило, засвистiло вгорi - iз гуркотом i клекотом пролетiли й хряпнули гарматнi набоП тут же, за першими хатами. I тодi там, де було тихо, вiдразу зчинився галас. Максим побiг уздовж вулицi, а хтось десь несамовито матюкався й кричав: - Уставай!!. Швидко-о!!. Марш, марш!!. I назустрiч Максимовi звiдкiлясь вискочила якась людина, застiбаючись на ходу, а за нею друга, третя, а потiм ще й ще... Џх повискакувало багато, панiчно брязкаючи зброКю. Зiткнулися з Максимом. - Стой!! - закричав перший, що натрапив на Максима. - Хто такий?!. - А тобi що, вилiзло?! - визвiрився Максим. - А-а!.. Ага!!. Давай, спасайся, брат!!. За мною... Бiгом!!! - Бiжу! - вiдповiв Максим. I вони швидко побiгли, всi, але в рiзнi боки. Десь там в iмлi знову замиготiло... Всi озброКнi припустили чимдуж, залопотiли вгору, а Максим навпаки - вниз. Вiн чув, як десь тупотiли тi озброКнi люди, гукаючи один одного, вiддаляючись. Знову завили гарматнi стрiльна й знову вибухнули в селi... Але Максим був уже далеко. Вiн вiдбiг ген аж у луг, а тодi вже тихцем поплентався собi далi. Зiйшовши знову на лiд рiчки, зупинився й обернувся назад. У селi горiла пожежа. А десь iз-за горба за селом, iз-пiд лiсу зататакав скорострiл. "I куди й чого вiн, дурень, стрiляК?" I раптом почув, як десь там на горбах хтось несамовито матюкався. I здогадався, що то ж i лайка, i скорострiл - на його адресу. Десь там, видно, похопилися, що серед них був хтось не Пхнiй, i тепер намагалися його влучити в темрявi. Не могли ж вони лаятися й стрiляти з автомата по тих, що поливали Пх iз гармат з вiддалi пари десяткiв кiлометрiв! Чи, може, геть поiдiотiли люди?.. А з iмли замиготiло знову. Тепер набоП лягали навколо полум'я пожежi, метаючи блискавки вгору. "То ж стрiляють iз того самого селища, що й перед тим по тих чорних рухливих цятках у лузi", - ствердив у думцi Максим i поробив з того для себе всi належнi висновки. По-перше - те селище, звiдки стрiляли гармати, без сумнiву, було десь поблизу ВеликоП Писарiвки. Цей факт Максим вiдзначив з радiстю, бо це ж свiдчило, що вiн уже далеко пройшов. А по-друге - це село, по якому стрiляли, напевно, стягло на себе немилiсть нiмцiв просто тим, що воно було пiд лiсом, а може, ще й тим, що якийсь дурень i стрельнув у ньому з "люшнi". Нiмцi обстрiлювали його з гармат удень (може, вчора, а може, й сьогоднi, бо ж чути було, як десь гуло!), а тодi, пристрiлявшись уже, вирiшили помацати й уночi. А тi люди, тi вояки, що так панiчно повтiкали, то, напевно, якiсь утiкачi з фронту, якi було отаборилися на нiчлiг у невiдомому селi, покинутому людьми й списаному самим Богом iз реКстру пiдлеглих його охоронi. При свiтлi пожежi Максим пiшов собi далi пустельною рiкою, по мокрому льоду. Десь на заграву пожежi завалували собаки й пролунало кiлька рушничних пострiлiв. А десь далi, ген-ген там над степом, у чорнiй безоднi нiчного неба загорiлись "панiкадила". I кiлька разiв там щось глухо й важко бухнуло, як далекий-далекий грiм. Потiм "панiкадила" погасли, пожежа згасла теж i стало ще темнiше, нiж було. Й моторошнiше, нiж було. Самотнiй, загубленiй у безкраПй чорнотi, як у справдi чорному-чорному морi, безмежно вимученiй людинi було моторошно. Хоч та людина в своКму життi й пройшла вже "вогнi, й води, й мiдянi труби". Може, тому було моторошно, що людина вiдчувала досить виразно, як за нею назирцi, шльопаючи по мокрому снiгу й чигаючи на вiдповiдну нагоду, йшла невiдступне смерть. Не уявно-поетична, а сама справжнiсiнька, прозаПчна й гидка смерть. А нагод тих було аж надто багато. I смерть не тiльки чигала на найзручнiшу, але й намагалась пiдставити "нiжку", щоб людина впала, а потiм спробувати - встане вона чи не встане? Бо ж для смерти це був зухвалий виклик: людина, що за всiма правилами й законами давно вже мала б умерти, - не хоче вмирати. Нiяк не хоче вмирати! Затялася, зцiпила зуби, звинулась, як сталева пружина й от котиться. Неначе той автомат, що спершу йшов силою заведеного механiзму, а тепер уже гойдався самою силою набутоП iнерцiП. Штовхни - вiн упаде i вже нiколи не встане. I смерть штовхала. Але людина-автомат не падала. Вiрнiше, навiть падала, але вперто, помалу-малу зводилася i знову йшла. Бо, при всьому своКму автоматизмi, це була людина, в смертному механiзмi якоП була душа, а в тiй душi - iскра великоП божеськоП безсмертноП волi... Чорна мла тепер, здавалося, вже пливла й шумiла, наче чорне море - вiчним шумом прибою. Це й був, думав Максим, шум прибою часу, прибою вiчностi, що Пй немаК нi кiнця, нi початку. I ця нiч, ця чорнота, теж не маК нi кiнця, нi початку. I його шлях теж, здаКться, без кiнця й без початку. Власне, вiн i не йде. Йому справдi здаКться, що це не вiн iде. Йому мерещиться, що вiн стоПть, а йде все iнше, все рухаКться мимо нього i навколо нього, - i на землi, i на небi, разом iз зорями i з кометами - рухаКться десь у холоднiй, неосяжнiй для розуму, космiчнiй прiрвi... Максим був уже на тiй межi, за якою губиться почуття власного руху i людина може лежати, як колода, а Пй здаватиметься, що вона летить зi швидкiстю комети. Максим напружував усю силу волi, щоб опам'ятатися вiд того дурману й упевнитися - чи вiн же таки ще йде, чи вже лише маячить?.. Iде!.. Iде!.. Ось вiн перетинаК якiсь пагорби. Ось проходить понад очеретами навпростець. Он спереду вирiзняКться якийсь темнiший масив у темрявi i там миготять якiсь смужки. Ага, то щiлини в погано завiшених вiкнах а чи в вiконницях хати, де свiтиться свiтло. Це ж тудою йде Ворскла i це на ПП крутому березi стоПть якесь сонне село. Свiтиться лише в однiй хатi. Але чого ж у нiй свiтиться, коли така глупа нiч? "Може б, зайти в село, га?.. Га?.." - питаКться тихо й нерiшуче думка, мов мала дитина, що намуляла ноги й уже не може йти, але боПться про те сказати, бо страшно. "Може б, i справдi зайти?" - майже згоджуКться Максим, намагаючись нишком обдурити себе й своК рiшення - йти до кiнця, - продиктоване iнстинктом смертельно загроженоП iстоти. "Може б..." Ось уже близько. Мiж селом i ним - тiльки кущi очерету. Максим минув тi кущi й зiйшов на лiд рiчки. Лишилося ще перейти цей лiд попри самiсiньких хатах i садибах, розташованих на крутому березi. Тiльки встиг Максим дiйти до середини рiчки, як раптом: - Гальт!!. - i клац-клац зброКю. Максим прикипiв на мiсцi. Крик був з берега, десь iз темряви, вiд купи дерев, що стояли спереду. В блискавично коротку мить свiдомiсть вiдзначила, що перед тим хтось iшов берегом на тi дерева. "До кого ж стосуКться той несамовитий крик по-нiмецькому?" Ще мить. - Гальт!!! - розiтнулося ще дужче й переляканiше. Клацання. А за тим - шамотня спереду, в темрявi. "Ага, це десь там, напевно, зупинено тих..." Максим крутнув i як тiнь зiслизнув з рiчки. - Гальт, гальт!! - лунало з берега, але Максим зник за очеретом, як мара. Зайшовши беззвучно за очерет, вiн так само беззвучно, але якомога швидше пiшов убiк, уже майже певний, що те "гальт" стосувалося таки до нього. Мовби на пiдтвердження цього, на березi затупотiли кованi чоботи, залунала несамовита лайка по-нiмецькому, потiм почулись кроки на льоду й знову крик: "Гальт! Гальт!!" "Завтра!" - прошепотiв сам собi Максим. Шкваркнула черга з автомата, але й тiльки, - слiдом нiхто далi не йшов, боявся. Лише випустив чергу з автомата в кущi очерету - навмання. "Завтра", - повторив Максим у думцi iронично й пiшов усе далi й далi, петляючи помiж очеретiв. А далi перемахнув через чисту площину, пройшов ще трохи й став пiд густим кущем. Довго прислухався, напружуючи весь слух i зiр, - чи не шелестить де снiг, чи не рухаКться де яка постать, - чи немаК погонi? Чи не йде там хто по льоду навперейми? Нi. Тихо. Лиш десь дуже здалеку долинув якийсь свист, але то було десь там з iншого боку. Село з несподiваною нiмецькою пасткою кануло в темрявi. Лише ледь-ледь мерехтiла з тiКП темряви манюсiнька свiтляна цятка, мов свiчка, на яку мають летiти нiчнi метелики. Зробивши велику петлю, Максим знову виповз на рiчку й пiшов льодом. Його тягло до тiКП рiчки, мов магнетом. То був iнстинкт, що дбав за збереження енергiП, - рiчкою ж бо хоч i кручено йти, але незрiвняно легше. Щодалi Максимовi було тяжче змушувати себе звертати з рiчки набiк. Вiн з острахом помiтив, що його воля слабла. Навiть i Пй було понад силу таке неймовiрне й безкраК напруження. А настане мить... Та Максим гнав геть саму думку про те, що може настати мить, коли сила його волi вичерпаКться остаточно чи коли ПП сталева пружина лусне геть вiд перенапруги й тодi вiн ляже лицем у снiг, спаралiзований... I тодi буде вже все... Але вiн навiть сам не знав ще всiх своПх можливостей, не знав свого другого "я", що сидiло в нiм. А в нiм сидiла друга iстота, дика й несамовита, озброКна надзвичайним, слiпим, але неймовiрно тонким i могутнiм волевим iнстинктом. Коли його свiдомiсть опинялась у вирi маячiння, майже вибуваючи з ладу, тодi його вела та друга iстота, що маК такий дивний iнстинкт. Максим виразно вiдчув, як та друга iстота коригуК всi його кроки й рухи, як вона порядкуК. Це вже було роздвоКння. СвоКрiдне психiчне роздвоКння. I в станi цього роздвоКння вiн перебував уже довший час. Йому навiть здаКться, що так, власне, й було все його життя. Коли б не те друге "я", вiн би вже давно, дуже давно, загинув би. Лише цього вiн так ранiше не помiчав. Це просто щось неймовiрне... Ось ним опановуК тривога. Невiдомо чого й що. Вiн стаК, й стоПть на льоду, й нашорошуК вуха, й напружуК зiр i нюх. Що таке? В чому рiч?.. Вiн стоПть, як вовк. Нiби нiчого. Тихо. Але звiдки й чому така тривога? Пiдкоряючись внутрiшньому iмпульсовi, вiн зiходить з рiчки, з труднощами видираКться на берег i стаК мiж кущами лози. Ось вухо його вловлюК якийсь звук. Нi, то майже нiякий звук, то лише тихий "черк", мовби хтось палицею торкнув по снiгу. Далеко десь. Свiдомiстю своКю Максим не надаК тому значення й хоче виходити, але щось його не пускаК. По хвилi - душа в Максимовi холоне.. Просто перед ним на льоду йде черiдка постатей. Майже беззвучно. I... Коли б Максим був забобонний, вiн би закричав вiд мiстичного жаху. В черiдцi, помiж цiлком окресленими людськими тiнями, К iнтервали, i от у тих iнтервалах iдуть... самi ноги або самi голови. Максим напружуК волю, стримуючи нерви, якi своКю реакцiКю випереджують розум, що мав би дати пояснення. Бо ж вiн не вiрить "нi в чих, нi в дих". Опанувавши себе, Максим стоПть i дивиться, не ворушачись i не дихаючи голосно. Завмерши, спостерiгаК, як перед самiсiнькими його очима проходить химерна парада. То йдуть тяжко озброКнi нiмецькi салдати, серед яких деякi в бiлих захисних балахонах або в бiлих накидках. Вони йдуть десь, мабуть, iз якоПсь бойовоП операцiП чи, може, на операцiю. Ноги в них, напевно, пообмотуванi ганчiр'ям, щоб не тупотiли. Вони не видають нi звуку. Безперечно, вони всi охопленi страхом, бо ж вони йдуть - зi смертю бавляться. Парада зникла, а Максим усе ще дивився на рiчку, - в очах його мерехтiло, й вiн уже не був певен, чи там не йде ще хтось, хто не маК вже видимих анi нiг, нi голови, - зовсiм невидимка. Цей реальний випадок видався йому ще фантастичнiшим, анiж усi його гарячковi вiзiП й маячiння. Власне, на цiм випадку вiн вiдчув, що почав уже губити межу мiж дiйсним i недiйсним. Досi вiн, iшовши, все-таки диференцiював цiлий навколишнiй свiт i досить чiтко. А тепер починалася смуга, за якою все переплутувалось, змiщалось плянами, сходило з осi й з власного мiсця, обертаючись у хаос, в анархiю. А в тiм хаосi вiдчайдушне борсалася воля, змагаючись, як iскра, загрожена холодною й чорною повiнню. I в найкритичнiшi хвилини вона все-таки брала гору, не погасала - i вела. А час тягнувся без кiнця, з мукою, як зубний бiль, i не було нiчого, тiльки безкрая, безнадiйно безкрая дорога. Зринаючи на гору з хаосу, думка Максимова спокiйно вiдзначала, що вiн уже на краю загибелi. I в той же час та сама думка вiдчайдушне намагалася стати на вартi, виконуючи пiдсвiдомий наказ волi, щоб не прогавити - де ж звертати? Де покидати рiчку й виходити геть iз лугу та й переходити на степ? Намагалась пригадати мапу, розташування сiл i мiстечок, лiнiю рiчки. "Мабуть, ось тут..." Рiчка повертала круто праворуч. Спереду маячiло нiби якесь селище, може, навiть велике. Максимовi здавалося, що тут ось i треба звертати. Вiн покинув рiчку й пiшов лiворуч. Натрапив на дорогу... Чорна, розчавучена колесами возiв i машин, вона простилалася через пагорбок. Тiльки-но Максим вийшов на дорогу й пройшов пару крокiв, як праворуч заблищали фари, мов двоК фантастичних очей. Виринувши десь iз-за повороту чи з-за кущiв, просто на нього йшла машина, гойдаючи пасмами свiтла то вгору, то вниз. Вiдступати було нiколи, й Максим, уловивши мить, коли пасма гойднулись убiк, лiг, де стояв, просто в грязюку, в болото, встигнувши зробити лише один крок убiк. Лежав лицем униз i думав - "наПде чи не наПде?". Машина пройшла повз самiсiнькi ноги, але не зачепила. Максим устав, перейшов дорогу й потягся в морок навмання. На мить йому здалося, що ген-ген спереду навпроти нього в темрявi посуваються впоперек якiсь вогнянi цятки. Вiн вирiшив, що то там лежить великий шлях i то по ньому йдуть машини. Значить, вiн iде вiрно. Значить, вiн узяв правильний курс. Саме туди йому й треба йти. Треба пересiкти той шлях, а там, за тим шляхом, почнеться вже степ. Максим пiшов на тi вогненнi цятки. I почалась хiдня, як агонiя... Тi цятки!.. Вона то погасали, то загорялися знову. I все нiби вiддалялись, немовби летiли десь. Вiн iшов до них - до тiКП лiнiП, на якiй вони горiли, пролiтаючи, а та лiнiя все втiкала далi й далi... Вогники мiнилися, гасли, з'являлися знову, обертались... Немов тi iванiвськi свiтлячки в темну-темну, задушливу нiч на Йвана Купала... Або як мандрiвнi вогнi в болотах... Або як очi хижих диких iстот, що перебiгають з мiсця на мiсце й прядуть очима, як люстерками... Максимовi здавалося то перше, то друге, то третК... То вiн iшов з одчайдушними друзями-школярами шукати папоротi купальськоП ночi, наслухавшись легенд про чудесну квiтку та неймовiрнi скарби... То вiн читав i бачив навiч казку про душi померлих, що блукають мандрiвними вогнями... То вiн сам блукав у середньоазйськiй пустелi вночi, а перед ним все вiдбiгають i вiдбiгають шакали, блискаючи люстерками очей... То вiн у темному-темному, вiдвiчному пралiсi, а поперед нього летять вогненнi комахи... Потiм усi вогники десь позникали, а Максим раптом вiдчув, що вiн борсаКться... по колiна в водi. Вода сягала все вище й вище, проймаючи холодом ноги, холодячи нерви, холодячи серце... Вiн не знаК, як довго вiн iшов, лише вiдчув, нiби нараз вiн прокинуся вiд сну. Вода! Кругом вода!!. Болiла голова. Болiли ноги. Й болiли очi - вiд темряви, в яку вiн так вперто вдивлявся, й вiд вогню всерединi, що, здавалося, вже випiкав йому очi. Максим брiв по водi, мов рибалка, брьохався в нiй i спочатку йому було навiть трохи приКмно. ПриКмно було вiд того, що гарячкуюче тiло занурювалося в крижану воду, хоч усього його вже й починали стрясати дрижаки до самого мiзку кiсток. Тим бiльше що спочатку йому здавалося, нiби вiн потрапив лише в калюжу, з якоП можна зовсiм просто вийти, аби лише бажання. От треба тiльки пiти лiвiше... I вiн iшов лiвiше. Але там було ще глибше й вода поступово сягала все вище. Тодi, значить, треба йти правiше. I вiн iшов правiше, але там було те саме. Iшов назад. Так само - вода глибшала. Iшов уперед. Але кругом була вода, i куди не пiдеш - усе глибше! I вона, тая вода, ще й шумить десь, шумить i все прибуваК. Спочатку Максим бродив спокiйно. Потiм почав шарпатись. Нарештi заметався. Тоне!.. Та це ж вiн, далебi, тоне! Його заливаК водою, як мишу!.. Вiн метався, плутався в темрявi мiж деревами й кущами, що стояли в водi, кидався наослiп, вiдчайдушне, мов пташка, що потрапила в кiмнату й б'Кться в усi боки крилами, в надiП натрапити випадково на дiрку, що вирятуК. Навколо замiсть снiгу, яким брiв Максим перед тим, тепер була сама чорна вода, й вiд того темрява ночi була ще чорнiша. Виходу не було. Максим вибивався з сил, але не мiг вибрести нi в який бiк. Шурхав по пояс та й ще провалювався на льоду, який був пiд водою, й падав. Нарештi вибився з сил остаточно. Став i стояв бiля якогось дерева, широко розкривши рота, з викоченими в темряву очима, що випирали йому з орбiт вiд перевтоми, i тiльки тяжко дихав. Його огортав вiдчай. Потiм вiдчай поволi почала заступати апатiя... Хилило на сон... Сон! Благословенний сон!.. Тодi, як у снi, помiтив поблизу дерево, що пiдiймалося з води й розходилося трьома стовбурами з одного вузла, мовби пальцi з одного п'ястука. Той вузол був низько над самою водою. Максим безтямно вилiз на нього - на той вузол, вмостився на ньому, мiж трьома стовбурами, що творили собою досить зручне сiдало, глибоко-глибоко зiтхнув i схилив голову на груди. Пiд закритими повiками все попливло-попливло в чорну безвiсть. Шумить i прибуваК, гойдаКться вода... Шумить i прибуваК, гойдаКться темрява... I все геть пливе, та й пливе, та й пливе - немовби навколо вируК всесвiтнiй потоп... РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ "Iллi, Iллi, лама савахтанiП?" Њн. в. Мат., г. 27, в. 46 Боже, Боже, чому ж ти мене покинув?! "Iллi, Iллi, лама савахтанi?!." Хто ж це так звомпив? Чия ж то душа закричала так перед жахом смерти, поставлена на гранi над чорною безоднею, якою кiнчалися всi попереднi нелюдськi муки й починалася мука найбiльша, бо вiчна й уже непоправна, - мука небуття? Хто ж це?.. Христос. Це Христос. Це ж Вiн - бiдолашна людина тiлом i Бог душею. Боголюдина! Це вiн так закричав тодi: "Боже, Боже! Чому ж ти мене покинув?!!" Закричав безнадiйно в вiдчаП i - вмер. Нiхто й не почув його зойку... Плющить вода, пiдiймаючись, немовби пiд час всесвiтнього потопу. Максим сидить мiж трьома деревами, як мiж трьома велетенськими пальцями фантастичноП долонi, немовби мiж трьома пальцями своКП немилосердноП фортуни, - схилив голову на груди й догоряК в гарячцi. Душа нудиться вже передсмертною нудьгою. Перед ним пливуть дивовижнi видива... Потiм усе охоплюК задушливо-липка темрява й тиша... Це переддвер'я в "нiщо". Максим шарпаК сорочку на собi, але не в силi ПП розстебнути, а тим бiльше розiрвати. Млость i згага... "Iллi, Iллi, лама савахтанi!?" Це Христос так звомпив. Але ж у Христа було принаймнi до кого гукати. В нього був сподiваний заступник, в якого вiн вiрив безмежно, як у свого батька, й сподiвався, що той його все-таки не видасть на муки. Вiрив. А коли ж його все-таки муки не минули й прийшла смерть; коли вiн вiдчув, що всi, всi, всi його вiдцуралися, - тодi вiн звомпив. Зданий на безглуздi диявольськi муки, перед загибеллю вiн уздрiв свою самотнiсть. I звiдси той страшний крик передсмертний. Крик людини, яка безмежно вiрила та й зiрвалась перед смертю в безмежний розпач, втративши вiдразу все, покинута на розтерзання, на глум i муки. Але Вiн мав усе, таки до кого гукати... А от вiн, Максим, не маК. Щодо заступництва, то в нього не було нiкого. Нiкого! Нiкому було за нього заступатися. Вiн був сам. Вiн був сам, самiсiнький, як палець. Сiра людина, здана сама на себе, зовсiм-зовсiм покинута напризволяще. I душа його - самотня, здана також сама на себе, одинока душа. Але горда, безмежно й незламно горда. Та душа трималася досi лише за усмiшку - за людську усмiшку, викрадену в богiв i заронену в неП. Досi вона ПП не покидала й вела Максима через усе життя аж дотепер. Та от... Глибоко-глибоко десь у ньому зринаК жаль на всiх i на все, - жаль на людей, у яких досi вiрив, i, нарештi, жаль на самого себе - на власну силу, в яку теж досi вiрив, а яка його зрадила тепер, перестаючи бути силою й перетворюючись у ганебне безсилля. Ще трiшки, ось-ось, i маК статись найстрашнiше - втрата остаточно вiри в людей. Тодi прийде катастрофа. I через те вiн звомпив, як i той Богочоловiк на Голготi, в безмежному розпачi: "Боже, Боже! Чому ж ти мене покинув!?" Але марно. Нiхто його не почуК. Навколо чорно й глухо. Замкнена з усiх бокiв герметично, первiсна, безмежна нiч. Лише плющить вода, пiдiймаючись. Потоп таки... А десь далеко-далеко кричать пiвнi в чорнiй ночi. Пiвнi... А бiля нього немаК навiть Петра... щоб хоч подивитись на нього й почути його голос напослiдок, - голос вiрноП, хоч i слабодухоП, хисткоП в своПй вiрi, людини. Людини! "Авантi!" - каже раптом гнiвний, з сльозами в горлi, знайомий голос. - Ах, це ж ти!!. - каже Максим i безсило качаК головою по грудях. - Гм. Кришка, брат! Ти йди... а я, брат, уже... ... Бульвар, парапет, син Палермо i смужка крови на пересохлих устах... "А в а н т i!" - повторюК голос уперто й бринить, вiддаляючись. I вже здалеку-здалеку кличе, благаК, велить: "Iди... Ходiм... Я тебе виведу..." Далеко, далеко. Й канув у темрявi. Лише зостався якийсь один тоненький звук. Максим хапаКться за той тонюнький-тонюнькйй звук, пориваючися за ним усiм Кством, жадiбно, з жалем - злякавшись, що втратить його, а з ним уже втратить усе й остаточно. Похитнувшись, мало не звалюКться в воду вниз головою. РозплющуК очi. Дзюрчить вода. Вона вже досягла нiг... А перед ним наче хтось стоПть, - якась людська велика постать. Але вона помалу безшумно вiддаляКться... - Фу-у!!. Яка чортiвня!!. Максим проводить рукою по очах i стираК з них галюцiнацiю. I тодi бачить: зовсiм близько, спереду, в тiм самiм напрямку, що й ранiше, бiжать-пролiтають вогненнi цятки попарно, впоперек. Зовсiм близько! Максим ще раз проводить рукою по очах, але цятки не зникають. Бiльше того - стаК чути рокiт моторiв. Максим опускаК ноги в холодну воду й злазить зi свого сiдла. Бреде. Бреде просто туди, де пробiгають вогники. Вода все вище, а вiн бреде. По пояс уже... Скоро попiд руки... Байдуже. Зцiпивши зуби, вiн посуваКться все вперед i вперед, сковзаКться пiд водою по крижаному дну, натикаКться на пеньки, оступаКться в ямки. Вiн вирiшив: або вiн захлинеться, або перейде цей потоп i вийде геть. Вийде на той шлях, що по ньому проходять машини. Той шлях лежить за зоною низин. Там починаКться степ. Вода досягла попiд руки. Глибше... Максим зринув i поплив. По якомусь часi вiн дiстав ногами дно й пiшов далi. Починало мiльшати. Нарештi Максим вийшов на "сухе" - на гливку, хлипку рiллю. ТiКю рiллею вiн посувався далi в напрямку шляху. Машини перестали йти, й Максим у темрявi знову згубив орiКнтацiю. Та по довгiй хiднi вiя усе-таки вийшов на шлях. Вiн намацав його ногами. Шлях! Розчавучений, вкритий грязюкою, але все-таки вiдмiнний, твердiший вiд iншого грунту. Повернувшись праворуч, Максим пiшов шляхом. Та ось раптом спереду знову з'явились вогнi, - то йшли машини. Коли вони наблизились, Максим зiйшов убiк, лiг ниць просто в грязюку й лежав, чекаючи. Машини пройшли. Тодi Максим устав i пiшов далi. Та знову з'явилась машини й знову Максим лiг на землю. I, мовби на зло, тi машини все йшли й iшли, партiями по чотири, по п'ять, з короткими iнтервалами. Але Максим тримався шляху в надiП дiйти до людського житла й там обсушитися, обiгрiтися. В ньому ще жила невгасима iскра вiри в людську доброту й надiя на неП та на своК щастя. Але житла людського не видно було нiде й не чути. А машини, нiби десь прорвало, - йшли й iшли шляхом без кiнця. I свiтили на повнi фари, щоразу створюючи Максимовi дуже небезпечну ситуацiю. Помалу надiя на людське житло зсiкла. Вона розвiялася вiд знаного й усвiдомленого тепер особливо чiтко факту, що нi в якому житлi над шляхами, що стали ворожими артерiями, його не приймуть i не пригрiють. Адже всi тi житла обсадженi ворогом та його посiпаками. Там його розстрiляють, згiдно з iснуючими законами ворога, та й не самого, а ще й низку неповинних людей разом з ним. Отже, хоч би вiй i надибав житло над цим шляхом, то що з того? ... Нi, там, звiдки йдуть цi машини, не могло бути для нього щастя. Вiн iшов ще якийсь час шляхом за iнерцiКю, раз по раз припадаючи до сироП, мокроП, холодноП землi. Нарештi iнерцiя висякла. Тодi Максим звернув геть i пiшов просто в степ. РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ "Милосердя!" Над ранок дмухнув i почав розгулюватися холодний пiвнiчний вiтер. Земля взялася корою, дубiючи. I такою ж корою почав братись одяг на Максимовi. Мокрий, вiн крижанiв, дубiв, робився цупким, як дерев'яний. Дедалi - бiльше. Ставало тяжко рухатись, так немовби вiн був закутий у залiзний, суцiльно литий панцер. Засунувши руки в рукави, вiн тепер уже не мiг Пх розвести, - рукави задубiли та ще й попримерзали один до одного, i не було сил тi руки розвести. Ще живi, але вже скутi руки! Максима почав огортати жах. ЗамерзаК!!. Живий, живiсiнький, на ходу - i замерзаК. Ще трохи - i вiн обернеться в задубiлу мумiю, що зупиниться та так i стоятиме посеред степу на ногах, примерзнувши ними до землi. Нагнувши голову, вiн ступав з усiКП сили, але бачив, що туго посуваКться наперед. ... I ось скоро станеться як у казцi - злий дух його оберне в крижжву... Хоч би ж хоч вiтер перестав!.. Але вiтер дме i дме. Як зумисне! I розбираК його розпач. I розбираК його лють на вiтер, немов на живу, зловорожу iстоту. Вiн лаК його шалено, лаК останнiми словами. ЛаК... I бачить... Таж то вiн зумисне, той вiтер! I то не просто вiтер. То воля злого демона. То злий всесвiтнiй дух жорстокости, злоби й наруги. Ненависницький i мстивий. I тут Максим пригадуК, що з ним уже раз щось подiбне було... Це було там, на холоднiй пiвночi, в таборах знущання, наруги й загибелi. Там "карали" в'я