знiв за непослух тим способом, що роздягали й ставили Пх голих на морозi, обливаючи водою. А вiн, лютий вiтер, студив Пх поволi, обертаючи в крижанi стовпи. Вiн, вiтер, служив тодi в штатi "Севлагу", як ретельний i дисциплiнований виконавець... Тодi вiн, Максим, вирятувався. Але той вiтер догнав його тепер ось тут... Лють розбираК Максима така, що вiн вибухаК дикою лайкою на весь голос, клене вiтер i цiлий свiт, мов божевiльний. Вiтер йому затуляК рота, не даК йому слова. I Максим скаженiК ще бiльше. Господи! Куди ж ти дивишся!?. Якщо ти взагалi дивишся... Хiба ж це вiтер? Вiтер - це той пестливий i нiжний, що, як усмiшка матерi, голубив його колись, у днi його дитинства, на цiй же таки самiй землi. Вiн цiлував i пустотливо гортав волосся. То був вiтер. Вiтерець... А цей... А будь же ти Богом i людьми трижди розстопро-про-про-проклятий!!! I кляв, i кляв. Максим вiдчував, що йому ставало все тяжче й тяжче рухатись. Якась злобна сила його не пускала, приковувала, хотiла покласти на землю. I те, що вiн нiби кричав, кленучи, - то йому тiльки так здавалось. Вiн зовсiм i не кричав... Коли б вiн змiг послухати сам себе збоку, то переконався б раптом, що вiн не кричав, а тiльки бурмотiв - хрипко й божевiльне. Потiм лють минула й лишився жаль. Жаль видавлював сльози, що вiдразу ж. замерзали на очах. Максим уже ладен був опуститися навколiшки й благати той вiтер, щоб вiн перестав, або щоб хоч почекав, якщо вже не може стати знову таким, як був давно-давно колись. Та вiдчував, що якби опустився тепер, то бiльше б уже нiколи-нiколи не встав. А вiтер однак собi дмухатиме. I нi тобi скирти, нi тобi хати, нi тобi нiчогiсiнько нiде. Степ... По якомусь часi спереду щось забовванiло в сiрiй мряцi. Ближче. Щось фантастичне посувалося назустрiч. Хат а!!? Людська хата!.. Ось вона! СтоПть над дорогою. Над самiсiнькою цiКю степовою дорогою, по якiй iшов Максим, уже наполовину обернений у крижину. Обставлена чимсь, забарикадована вiд вiтру, обтикана стовпцями й глицями, замiсть тину, - хата! Одна-однiсiнька, без нiяких iнших будiвель, але то нiчого. Для того, щоб урятувати людину, цiКП хати було цiлком досить. Максим зрадiв Пй, як рiднiй матерi. Хата!.. I люди в нiй. Люд й!.. Пiдходячи, Максим чув, як у хатi щось гомонiло, хоч i було темно - нiде не було видно й натяку на свiтло. Максим обiйшов хату навколо i здивувався. Далебi, це була хата "без вiкон, без дверей" - як у казцi. Нi, вона була просто товсто обставлена очеретом, скошеним улiтку надзелень i так висушеним. Очерет той був буйний, листатий i височенний. За ним, як за муром, не видно було нi вiкон, нi дверей. Нарештi Максим таки знайшов у заглибинi мiж очеретом дверi ("Така товста очеретяна кожушина! Тепло, мабуть, там у цiй хатi!!."). Знайшов дверi й постукав. Мовчанка. Бурмотiння всерединi раптом урвалось, затихло. Мертва тиша. Тiльки вiтер шумiв в очеретi, мов у лузi, гойдаючи буйний лист та "лисицi" вгорi. Максим постукав дужче. Мовчання. Мертво. Глухо. Нiби пустка. Тодi Максим знайшов вiконечко - теж у заглибинi. Постояв якусь мить, вагаючись (може, там справдi нiкого немаК?). Але по деякому часi вухо знову виразно вловило гомiн усерединi. Њ!.. Там К люди!!. Максим постукав у вiконечко, всунувши голову в заглибину, як у пащу. Гомiн затих. Мовчанка. Ще постукав. Мовчанка. Настирливо постукав з усiКП сили. - Чаво тiбК?!. - озвався нарештi злий жiночий голос. Озвався тiКю мовою, якою говорять усi чужi колонiсти на пограниччi Слобожанщини, по всiх отих Люджах, Верхолюджах, Пожнях, Верхопожнях... - Чаво тiбК?.. - Люди добрi... - прохрипiв Максим, зворушений до глибини душi людським голосом. - Люди добрi!.. Пустiть... погрiтися... - Ну-ну!.. Пррахадi сябК!!. - Трiшечки... Люди добрi... Мовчанка. - Перевзутися... Тiльки перевзутися ж... I переступив з ноги на ногу, спiймавши себе на такiй брехнi. "Перевзутися!" Господи! Вiн же цiлком босий. Так вiн у життi ще нiколи не брехав. "Перевзутися". - Люди... А?.. В хатi раптом закричало злобно, люто й глузливо, на два голоси - чоловiчий i жiночий: - Пдi - iдi!!! Чаво там!!. Нашi пашлi, i ти, сволоч, iдi!!. Iдi к... матерi!!. Максим вiдзначив, що той погрозливий чоловiчий голос був зовсiм молодий i такий же молодий був голос жiночий. А як перекричали, настала тиша, а в нiй - чоловiче хтиве бурмотiння й жiночий лоскiтливий смiшок. Зливу ж лютi закiнчив уже якийсь iнший старечий жiночий голос понуро: - Iдi, iдi, Бог с табой... Максим зцiпив зуби. Його нiби хто нагло вдарив чоботом в обличчя, в самiсiнькi зуби, вибивши геть оте, витисне-не з самiсiнького серця, "люди добрi". Соломинка надiП й вiри, за яку так цупко вхопився Максим (люди ж, люди!), непоправно урвалась. I вiн вiдчув, що рятунок утiкаК геть. Ба, втiкаК навiть щось бiльше, нiж саме життя, пiсля отого - "Бог с табой!.." Серце йому божевiльне закипiло, заклекотiло. До корчiв. До гiстерiП. "Бог с табой..." Господи! Не заперечуй же сам себе!.. Сiрника! Одного лише сiрника!!. Спалити! Геть спалити всю цю погань, цих щурiв, разом iз Пхнiми iконами й великоднiми страстними хрестиками на сволоцi, напаленими ще дiдами й прадiдами цiКП мерзоти... Малесенький, чудесний, божественний, справедливий сiрник! В ньому бiльше добра й мудрости, нiж у всьому цьому!.. Його вже била пропасниця, хапали корчi, зводило колiна й щелепи. Так, тремтячи, Максим постояв iще якийсь час. А тодi зайшов з пiдвiтряного, затишного боку й почав помалу оберемками стягати очеретяний лист iз стiни... Вони, тi щури, хоч i чують, то не вийдуть. Горiтимуть, але не вискочать! Нi... Але Максим не мав сiрника i очеретяний лист вiн стягав не для того. Вiн настягав його купу на землю, хоч на землi й так було його товсто вже навколо хати, пооббиваного й настеленого вiтрами. Але той був з льодом. А Максим же настягав сухого, нагорнув велику купу. А тодi вмостився в тiй купi, як у пуховiй перинi, втиснувся спиною в очеретяну стiну й, скiльки мiг, пiдкорчив ноги, згорнув руки. В мiру того, як одяг розтавав, Максим збигався все бiльше й бiльше в клубочок. Нарештi зiщулився зовсiм i закрив очi. Задрiмав. Пiд закритими повiками зацвiли веселки, - все тi ж гарячковi вогнi, спектр веселки, й iнший, тим спектром обарвлений, свiт. Той другий Максимiв свiт, що буяв i цвiв ось уже стiльки - весь час вiдтодi, як вiн опинився й жив уже за межею можливого. Холодний вiтер, i колюча земля пiд порепаними, побитими ногами, i тривога, i все геть лишилося десь там... Одiйшло... Нема. I люди теж... Нема. Тiло огорнулось приКмним-приКмним теплом вiд самого ж таки тiла. Розливалась приКмна втома, вiд якоП паморочилась голова. Так хотiлося покласти ПП комусь на груди чи на плече. Товаришевi... Друговi... Братовi... Але нiкого. Лише пустеля й вогненнi вiхоли в нiй. "Вогненнi вiхоли? Це все з одного манюнького сiрничка! Це добре!.." Вiхоли. А серед них хтось, трiюмфуючи, саркастично проказував знову те саме, що колись уже говорив, i тим самим голосом: "Що ж сказав Сократ, Кант, Маркс, Нiцше... й iншi, й iншi - добрi й злi генiП?!. Ти Пх читав, ти Пх вивчав. Ха!.. Все, що вони сказали, таки абсолютно не маК нiякого значення i нiчого не варте. Нi! Не варте! Бо не може... нi не може - i не може - таки не може врятувати одну маленьку людину... Людину... А згубити?.. Згубити може!.." "То чи ти ж вiриш у людину?!" - питаК здалеку-здалеку той змученим, у шинелi наопашки i з розчахнутим навпiл серцем, майор, кутаючи те серце в свою сiру шинелю. - Вiрю... - шепоче Максим уперто, затято, крiзь сльози вiдчаю, боячись ту вiру розгубити. - Вiрю!!. Помалу вiхоли втихли. Втихли. Свiтла погасли. Лишився темний, млосний морок - так, як, мабуть, у дитячiй колисцi в першi днi пiсля появи на цей свiт. Морок i гойдалка - Сон. Це навалився волохатим, глибокий-глибокий сон. Лагiдний i хороший. Сон... - Н-нi!!. Максим через силу зринаК з тiКП волохатоП пiтьми. Н-нi!!. Не тепер i не тут! Вiн умре. Так, умре, але не тут. Не бiля щурiв. Не тут i не тепер. Вдома! Вiн умре вдома, переступивши порiг. Хоч на три сантиметри, але переступивши порiг... Максим розплющив очi. Навколо було сiро. Либонь, розвиднялося. Спереду бовванiли ще якiсь хати. Там, мабуть, теж були люди. Але швидше вiд ось оцих i вiд тих людей! I вiд цього, такого брачкого, нахабного, волохатого, страшного сну. Швидше! Вiтер вiяв так само, але вже трусив i кружляв снiжок. Потеплiло. Максим вилiз iз барлога i тiльки тепер раптом усвiдомив собi, що той лютий вiтер, якого вiн так лаяв у степу, насправдi тодi дбав за нього, за Максима! Таж це вiн його рятував, атож! Заморозивши йому одяг, вiн обернув його в панцер i тим панцером захищав Максимове тiло, зберiгаючи пiд ним крихiтку власного тепла й затишок. А тепер от, коли той панцер розтав, Максим раптом вiдчув, ставши на вiтрi, справжнiй холод, що пробирав до самих кiсток. Так пробирав, аж мiзок у тих кiстках судомило. Але нiчого не вдiКш. Вiн мусить iти. Мусить! Вiй не виспався, але все ж таки трiшки перепочив i тепер мусить iти. А виспатись - вiн уже потiм за одним заходом виспиться, як переступить порiг свiй. Ой, i виспиться ж!.. Лише не тут. За коротку мить вiтер знову зробив Максимовi ту саму прислугу - обернув йому одяг на панцер. Благословенний вiтер! Такий же благословенний i чудесний, як i тi веснянi голубливi вiтерцi його дитинства. Це було невеличке село, з кiлькох хат, що всi стояли ось тут купкою понад дорогою. Пiдiйшовши до тiКП купки, Максим зупинився. Чи не спробувати йому щастя ще раз? Повагавшись, Максим пiдiйшов до однiКП хати з високим ганком, зiйшов на той ганок i постукав. Мовчанка. Постукав ще раз... I, зiтхнувши, зiйшов униз, вийшов насеред дороги. Ба! Не тiльки люди, навiть собаки до нього нi звiдки не озвалися. Нiкого нiде не було чути. Худоби теж. Ну, худобу люди зжерли, це ясно! А решта, де ж решта?.. Решта, мабуть, поховалась, прищулила вуха, прикинулась, що ПП нема. Таж, Боже! Все це так ясно... I в Максима вже не було жалю до людей, - жалю на те, що вони такi нiкчемнi, здрiбнiлi й немилосерднi, злобно ощиренi... Таж вони переляканi! Смертельно й навiки переляканi. Занадто великий жах обступив Пх, щоб вони пам'ятали ще про когось, крiм самих себе. Жах вiд усього. Жах вiд чужих i жах вiд своПх. Жах вiд червоних i жах вiд брунатних, чи яких там. Жах вiд "героПв" i жах вiд звичайних злодiПв, душогубiв. I... жах вiд "добрих людей". Першi всi карають. Другi ж лише "визволяють", але за ними слiдом приходить теж кара. Всi приносять лише бiду. Люди бояться всiх i самi себе. I все чекають... Вiд чужих - кари, вiд своПх - зради, вiд лихих - помсти, вiд "добрих" - не знати чого, вiд ще "добрiших" - доносу й мотузки. А вiд самих себе - пiдлого страху, батька всiх мерзот... I через те вони черствi, холоднi, жорстокi, без вiри й довiри, загнанi в шпарини, де вони нашорошено огризаються проти всiх, повернутi хвостом до стiни й ощиренi зубами наперед. Максим посмiхнувся вiд такого образу, що зринув чiтко перед очима, - образу людини в такiй-от "божественнiй" позi. "А ви кажете - гуманiзм, християнство, братолюбство... Ще й "комунiстичнi iдеали"..." - гiрко промовив Максим у думцi, невiдомо до кого, та й пiшов у мряку. Шлях за сiльцем iшов у степ - у рябий степ, укритий мерзлою чорною рiллею й латками снiгу. Максим не пiшов туди. Вiн звернув на бiчну дорiжку, що вела в чисту снiгову пустелю лугу, за яким маячiла темним обрисом стiна лiсу, .й пiшов тiКю дорiжкою. "Попiд гаКм шлях-дорiженька, Широкая та й убитая. Широкая та й убитая, Слiзоньками перелитая..." Це так у пiснi спiваКться. А в дiйсностi це була така-от собi звичайна дорiжка. I тiльки тому, що вона крутилася попiд гаКм, пiсня зринула та й снувалася в Максимовiй головi. Снувалася журно й зовсiм недоречно. Але зовсiм-нiби й правильно. Щодо "слiзоньок", то це якраз i було недоречно, бо саме це вiдганяв вiд себе геть Максим. Йому пригадалися тюремна камера й друг Микола - на Холоднiй Горi. Там вони сидiли й спiвали багато пiсень. А серед тих пiсень була одна, ще лiпша, нiж ця, Миколина улюблена - "Забiлiли снiжки, забiлiли бiлi"... Це чи не найтрагiчнiша з усiх пiсень. Вона, мабуть, найбiльше пiдходяща була б от тепер. Але тiльки тому, що вона така безмежно трагiчна, вiд якоП ридати хочеться, Максим гнав i ПП з думки геть. Геть! Усi цi тужливi пiснi добре спiвати за чаркою горiлки, в рiдному колi, щоб було з ким разом сумувати й мрiяти розчулено, а то й поплакати та пожалiти себе взаКмно. Або ж спiвати з товариством у такому станi, коли ще докладно не вiдомо, як з тими "снiжками" буде. Але коли от перед тобою вже справдi, та ще так-от, забiлiли снiжки i вже тобi побiлiло в очах i на губах, а бiля тебе нiкого нема - не то, щоб слухати, а бодай щоб хоч колись посвiдчити, де ж ти дiвся, - то тодi таку добру й правдиву пiсню може спiвати тiльки якийсь безнадiйний скиглiй, що навiки вже втратив почуття гумору. Тому Максим iз усього Пхнього з Миколою тюремного репертуару вибрав iншу пiсню - саме ось оцю, про дорiжку, що йде попiд гаКм. Власне, вiн i не вибрав ПП, вона сама вибралася - зринула та й бринiла собi. Максим тiльки не заперечував, бо вона була до серця. Дорiженька петляла, а пiсня линула рiвно - сувора пiсня рiшених на все. "Пiдем, братця, у вишневий садок, Та й нарiжем черешневих гiлок, Та й будемо вимiрятися, Котрому в салдати вибиратися". Це мужня пiсня. Не весела, але й не слiзна. Сувора. I могутня в своКму ритмi. Це тобi не "забiлiли снiжки...". От помiряКмось на тих палицях iз черешневих гiлок, i тодi вже не нарiкай, брате. Зцiплюй зуби й смали просто в салдати. "Бачили очi, що купували". Отож - чеши навпростець. Переможеш - житимеш. Не переможеш - трупом ляжеш... Так, це пiсня тих, що ходять тяжкою ходою вперед i нiколи вже не вертаються назад. Це, може, пiсня й про нього... Але Максим не спiвав ПП. Навiть i не мугикав. Вiн собi йшов, а пiсня теж iшла поруч. Пiсня сама собою, а вiн сам собою. То, либонь, спiвав пiсню Микола, друг його вiрний, вiдважний i завжди до кiнця рiшений. Пiд цю пiсню Миколину Максим i йшов собi далi, як вела його "дорiженька попiд гаКм". Але йшов вiн зовсiм не попiд гаКм, а лише дивився на гай, що сизiв ген там за лугом. Тим часом навколо були самi верболози, очерети, попрострiлюванi одинокi берези, порозкидуванi й поламанi рибальськi вершi бiля старих ополонок... Ось натрапив на забутий i подертий невiд, розвiшаний на латах та стовпах... Потiм - якесь череп'я... Далi - недогризений собаками дохлий кiнь... Ще далi - свiжа ополонка... Раптом - тин. I нарештi раптом - хата! Максим аж здригнув, - хата виступила несподiвано з-за густого очерету та кущiв верб i переступила дорогу. З якоП речi хата? Ага. Лiвий берег тут нагло висунувся далеко в луг мисом i перетяв дорогу Максимовi. А скраКчку того мису прилiпилось село, i крайня хата з того села, вiдбiгши вiд усiх, зiйшла от униз i стала аж бiля ополонки. Дверi в хатi були вiдчиненi навстiж у сiни, а з димаря йшов димок. Максим пильно озирнувся навколо, по всiх сумежних городах i на луг - чи немаК нiде нiкого? А переконавшись, що нiде не було жадноП живоП душi, швидко попростував у сiни. З сiней вiдчинив дверi в хату. - Добридень... - Добридень. I бiльше нi слова у вiдповiдь. I Максим нi слова. Сiв собi на лавi, блаженно простяг ноги i, нiчого бiльше не бажаючи, тiльки отак сидiти, дивився просто себе, в розтоплену пiч... Помалу пошукав очима, хто ж то сказав йому "добридень". Посеред хати сидiв чоловiк i крутив однiКю рукою жорна. Друга рука була на перев'язi. Вiн був молодий, нахмурений, у вiйськових штанях. Крiм нього, в хатi не було бiльше нiякоП живоП iстоти. Чоловiк крутив собi жорна - i нi пари з уст. Потiм зупинився й подивився запитливо на гостя. - Трiшечки б води... - попросив хрипко Максим, аби подати бодай якусь "причину", чого ж це вiн забрiв сюди. Тим часом очима блукав по хатi. Безсмертна украПнська хата! Зворушливо-трагiчна "нацiональна святиня", гордощi всiх "пророкiв" i "апостолiв" його бiдолашноП нацiП!.. Чорна й перекошена, з манюсiнькими запотiлими вiконечками, з мокрою слизькою глиняною долiвкою, з купами смiття й лахмiття в закутках, холодна, вогка, ще й з смердючою помийницею бiля дверей... Апотеоза злиднiв! Але все ж таки як у нiй гарно. I сумно, i гарно. Господар подав води. Поки Максим пив, вiн пильно-пильно дивився на нього, на його репанi закривавленi губи, на босi й теж репанi ноги, чорнi вiд синцiв, закипiлоП крови й бруду, дивився на його вогке лахмiття... Потiм зiтхнув тяжко i проговорив з тривогою й безмежним спiвчуттям: - Я теж учора тiльки прийшов. Отак... - I враз iз притиском i з щирим попередженням: - Слухай, чоловiче добрий!.. (Озирнувся). Вчора нiмцi в цьому селi ось наловили чоловiка з сорок нетутешнiх ...отаких от... нашого брата все... I всiх розстрiляли!.. Як партизан... Чи ясно? - Ясно... - прохрипiв Максим. Помовчав. - Яке ж це село? - спитав, щоб коч зорiКнтуватися, де ж саме вiн. Щодо подiП, про яку почув, то вiн вiрив цьому чоловiковi i вiдразу зробив належнi для себе висновки. А господар чисто по-вояцькому, по-товариському дивився Максимовi в очi дiловито й нiби питав: "Що ж тут робити, га?" - Нiчого, - сказав Максим. - Дякую, брате. Я вже пiду... Скажiть тiльки, чи лугом К дорога? - А навiщо вам дорога? Ви смалiть навпростець. Хоч дорога теж К... Ворсклою, льодом... Та, глянувши на Максимовi ноги, аж скрутнув головою. I кинувся по хатi. Понишпорив пiд полом, а тодi облишив i зашарудiв по столi. - А пiдождiть трiшки... Вiн щось шукав на столi, в миснику й аж захвилювався: - Ти скажи!.. Анi шматочка. Оце мелю, бачиш... Почухавши розгублено потилицю, облишив стiл з мисником i кинувся знову шукати пiд полом, пiд припiчком та по всiх кутках. Бурмотiв: - Господи! Хоч би ж хоч якiсь старi шкарбани!.. От ти бiда!.. Шукав, шукав, але й тут даремно - нiчого не знайшлося, крiм самих дитячих шкарбанцiв та якогось дрантя. Нарештi випростався й, витерши пiт iз чола, нiяково розвiв своКю Кдиною рукою: - От, брат, яка Крунда... - Нiчого, - сказав Максим. - Не турбуйтеся... Прощавайте... - Прощавайте... Максим вийшов з хати й пiшов. Та не встиг Максим зайти й за очерет, як його догнав господар з якимсь лантухом i з мотузкою в руцi. - Нате потримайте, - подав вiн мотузочок Максимовi. А тодi наступив на лантух ногою й одним махом роздер його надвоК. - Ось, на хоч онучi, чоловiче!.. ОбмотаКш ноги. Це замiсть чобiт. I мотузочком оцим обв'яжеш... З тими словами подав роздертий лантух Максимовi, додавши з судною посмiшкою: - Чим багатий, брат, тим... - i, не договоривши, махнув рукою. Максим узяв онучi й не знав, що йому й сказати... А як пiдвiв голову - господаря вже не було: зник за очеретами. Та й хiба можна те, що хотiв висловити Максим, сказати словами, пустими й зiтертими, як мiднi шаги, словами? Максим узяв онучi й мотузок пiд пахву й швидко пiшов через луг. Пiшов швидко головне тому, що боявся, щоб, бува, не заплатити господаревi за добро злом. А це могло статися, коли б його тут ось iз оцими онучами схопили нiмцi чи iншi "добрi люди". За короткий час Максим вийшов на рiчку. Тут льодом вилась напiврозтала дорога. I от тiКю рiчкою, тiКю пiврозталою дорогою вiн прийшов до гаю. Це, власне, був зовсiм не гай, а справжнiй лiс, що вкривав правий гористий берег Ворскли. Вiн був нещадно понищений, поторощений гарматними набоями та бомбами, але все ж був ще досить густий i буйний. Рiчка пiдходила крутим берегом пiд самiсiнький лiс i далi вже так i йшла, петляючи близько попiд лiсом. А по нiй петляла дорога. Та Максим покинув цю дорогу тут, йому бiльше припадала до серця та дорiжка, що вилась по березi, через пеньки й через пагорбки рудого вапняку та пiщанику. Вона була затишна й майже схована вiд стороннього людського ока, хоч у той же час iшла все понад Ворсклою, близько при березi. Опинившись у лiсi, Максим iз полегкiстю й радiсно зiтхнув, неначе виграв приз, поставивши рекорд бiгу до призначеноП точки одним духом. Тут вiн сiв на пеньочку, блаженно простяг ноги й довго вiдсапувався. Сидiв, вiдтягаючи момент насолоди, яка його тут ось чекала. Точнiсiнько так, як то часто з ним бувало, коли вiн, одержавши листа, не квапився навмисне його розпечатувати, вiдволiкаючи ту приКмну й хвилюючу мить. Нарештi вiн розпечатав його, чи то пак - розгорнув його, той подарунок, той лантух, роздертий надвоК. Спершу розгорнув одну половину... Розчепiрив ПП й довго тримав перед собою, все розглядаючи ПП, неначе бозна й що. Потiм поклав ПП на колiна й узяв другу... Потiм знову першу... "На ж тобi, чоловiче, хоч оцi онучi!" Як божественний вiрш! Як прекрасна пiсня! "На ж тобi, чоловiче... чоловiче!.." Лантух здавався особливо теплим i м'яким, навiть нiжним. Такою теплою, такою м'якою й такою нiжною не могла бути жодна iнша одежина в свiтi. Натiшившись очима й серцем, Максим почав обгортати тим лантухом своП ноги. То була тяжка процедура. Хоч лантух i був досить м'який, але, як Максим не обмотував ноги, все було якось мулько. I Максим перемотував наново. Розглядав своП ноги, - що ж там муляК? Всi ноги були пухлi, але особливо жахливо виглядали пiдошви. Мало того що вони попухли, вони ще збрижились, i в тих збрижах, в заглибинах зморщок, позакипала кров. Так само помiж усiма пальцями порепалося, порозколювалося тiло, i в тих розколинах теж позапiкалась кров. За весь час дороги Максим це вперше побачив своП ноги. Такими вони ще нiколи не були за все життя. Максимовi все хотiлося так обмотати ноги, щоб анi муляло, анi пекло. Але нiчого з того не виходило. А втiм, насправдi вiн тим особливо й не переймався. Йому було добре вже й так. А тут ще виглянуло сонце. Воно видерлося з-за муру хмар i туману, пiдгортаючи той туман i тi хмари геть пiд себе, й заiскрилось, засмiялось, замерехтiло на всьому навколо. Вiтер давно вщух. Мов на знак чарiвноП палички, погода змiнилася рiзко й вiдразу - з зимовоП на весняну. Стало так веселкове навколо, як було веселкове Максимовi в душi. Облизуючи репанi губи, Максим пiдставив обличчя пiд сонце й так само пiдставив пiд сонце ноги, покинувши Пх обмотувати, й сидiв собi. Сперся спиною об дубок i мружив очi, заплющував i розплющував Пх, зробивши при тiй нагодi вiдкриття: чи заплющенi очi, чи розплющенi - однаковiсiнько був усе той же самий слiпучий, вогненний спектр. Рухливий, буйний, несамовитий спектр, неначе кольорова каруселя. Непомiтно вiн задрiмав. Не було вже сили нi рухатися, нi думати, нi навiть чогось хотiти. Сон... Гарячковий, бездонний, жаднючий сон пiдкрадався на м'яких лапах, мов барс, хижо й зловiсно муркочучи. Але знайомий внутрiшнiй, недрiмливий голос не дав йому заснути. "Йди!" З мукою роздерши повiки, перемагаючи пропасницю, Максим очуняв. Тодi поволi обмотав онучами ноги, поперев'язував мотузкою й рушив. Але яка ж то була мука - рушити! Вiн звiвся й ледве вiдiрвав ноги з мiсця, видаючи з себе стогiн болю. Суглоби в стегнах, у колiнах, у кiсточках трiщали. Але все ж таки якось рушив. Потiм виявилося, що в онучах iти - особлива мука. Спершу було нiби нiчого, а потiм почало божевiльне пекти. Максим сiдав, перемотував i рушав знову. I знову сiдав i перемотував... Аж поки не збагнув, у чому справа. А справа була в тому, що в пiдошвах нiг почало божевiльне пекти саме вiд того, що вони зiгрiлися й одiйшли. Тодi Максим скинув зовсiм онучi геть, повiсив Пх сушитися, а сам сiв на колодi над калюжею, що стояла на кризi, й поставив у ту калюжу ноги. Ноги почали дубiти, й бiль зник. Он воно що! То ж вiн не вiдчував цього скаженого пекучого болю ранiше тому, що ноги були вже весь час задубiлi вiд холоду. Згорнувши онучi, Максим сховав Пх за пазуху й бiльше не пробував використовувати. Захолодив ноги в крижанiй калюжi й пiшов так. Одначе тепер уже й це його не дуже рятувало вiд того скаженого болю. Легше було лише кiлька хвилин. Чи тому, що вiн зiгрiвався вiд сонця й що повiтря було тепле, а чи тому, що тим ногам вийшов уже такий реченець, вони йому немилосердно пекли. Дедалi все бiльше. Що то була за хiдня! Максим не йшов, а шарпався, мовби йшов по цвяхах або по розпеченому залiзу. Коли мука була вже зовсiм нестерпна, вiн шукав очима латки снiгу чи калюжi з водою, ставив туди ноги й чекав, поки вони задубiють. Кiлька хвилин по тому вiн мав спокiй. Уставав i знову йшов. Та що далi, то все менше допомагали вже й снiг i вода, ноги пекло безперервно. - Господи! Хоч би мороз, абощо! Але мороз утiкав безвiсти. Сонце гналося за ним iз вогненними мечами, розтоплювало снiг i лiд, обертаючи Пх у бурхливi потоки. Зцiпивши зуби, Максим змушував себе стоПчно переносити бiль. Так вiн iшов до обiду. Йому не хотiлося нi Псти, нi пити. Вiн тiльки дивився запаленим зором уперед, хапав порепаними губами повiтря й мав тiльки одне пекельне бажання - дiйти до порога. Дiйти. I щойно тодi скiнчиться його мука. Вона скiнчиться там, де скiнчиться його шлях. Лише там. Ген-ген там, за синiми, серпанково-голубими контурами борiв i лiсiв, що бовванiли далеко на обрiП!.. В пiсляобiдню пору вiн опинився бiля якоПсь хатки, обгородженоП новеньким сосновим парканом. Лiс, що тягся по горi, давно скiнчився, сама гора змалiла, а тепер починався бiр, i та хатка стояла пiд бором, на крутому березi Ворскли. Тут Максимовi треба було вже переходити Ворсклу й iти по той бiк у степ i вже там iти далi степом до самого дому. Бо ж це була вже Литовка, значить, тепер треба було завертати влiво... Максим сiв бiля хатки пiд парканом на лавочцi й дивився туди, в степ. Мiж тим степом i ним текла Ворскла. Вже текла!!. Лiд посерединi рiчки наПжачився, надувся, став хребтом, а обабiч того хребта, мiж ним i берегами, вже текла вода. Ще трохи - й той лiд геть зiрве, i рiчка розiллКться нестримно, затоплюючи береги. По той бiк рiчки в степу видно було село. I видно було також, як по селу вештались салдати. Може, нiмцi, а може... а може, й не нiмцi, однаково. "КожноП хвилини вони можуть обстрiляти цей берег!" - алярмувала думка, а друга вiдповiдала апатично - глузливо: "Ну й чорт з ними, з дурнями!!" Однак йому треба переходити на той бiк. Так чи так - до чорта в зуби. Тут йому треба переходити в степ, через Ворсклу й через тi салдатськi застави. Правда, можна б iти й на обмин, але це знову зайвих п'ятдесят кiлометрiв, яких вiн уже не витримаК. Нi, не витримаК! А як отак навпростець - усього двадцять. Лише двадцять кiлометрiв! Господи! Якщоб добре побiгти, то можна б за пару годин i добiгти, одним духом. Близько ж як!.. I серце в ньому тремтiло. Але сили вже зовсiм-зовсiм не було. Заплющивши очi, вiн сперся спиною на паркан i так сидiв. РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТIЙ "Мати" Дотик... Чиясь рука лягла йому на чоло увi снi, в марiннi. Нiжна жiноча рука. Прокинувшись, iз заплющеними очима, Максим вiдчув, що рука не зникала, лежала на чолi. Дивно. Сон не хотiв зникати. Максим так сидiв, не розплющуючи очей, щоб не сполохати вiзiю, яка забарилася зникнути й перейшла в реальнiсть. Вiн сидiв у тiй самiй позi, в якiй сiв зразу на цiй лавцi: голова задерта горiлиць, пiдставлена чолом пiд сонце, а потилицею зiперта на паркан. Вiн вiдчував ребрасту дошку пiд потилицею, а в руцi, що лежала на колiнах, вiдчував шапку так, як вiн був узяв ПП з самого початку. Руцi було тепло, бо шапка була вже гаряча вiд сонця. Жiноча рука на чолi поворушилась, пальчик-мiзинець торкнув ненароком брову, а журний голос пiсля глибокого зiтхання промовив: - Боже, Боже... Таж вiн уже й не при пам'ятi... Максим посмiхнувся, повiв бровами заперечливо й розплющив очi. Перед ним стояла жiнка. Вона прийняла руку з чола й, пiдпершись нею традицiйно в пiдборiддя, дивилась на Максима трохи збентежено й зрадiвши водночас. З непокритою головою, в старовиннiй селянськiй корсетцi поверх полотняноП, з рясно вишитими рукавами, сорочки, вона стояла так, як вийшла щойно з двору, зi своКП хати. Не стара з обличчя, лише надмiру змучена турботами й горем, що промовляли самi за себе з ПП зажурених очей. - О! - промовила жiнка, оговтавшись. - Що з вами? - й розсердилась сама на себе. - Дурне питаю!.. Скажи лiпше, чоловiче добрий, хто ти й звiдки?.. Нi-нi, не йдеш звiдки (звiсно звiдки тепер люди йдуть!), а родом звiдки? Максим подивився на неП якусь мить мовчки, слухаючи тембр ПП голосу - приКмний, лагiдний i... знайомий. Так-так, знайомий, бо материнський! (У кожнiй жiнцi зберiгаКться щось величне, найкраще в свiтi: Мати! Це вiн давно вже помiтив). Подивився... А тодi коротко сказав, хто вiн i звiдки. I вже пiсля першоП фрази по очах побачив, що на жiнку зробила найбiльше враження його мова. Жiнка навiть не дослухала до кiнця, а захапалася, заметушилася бiля Максима: - Та це ж ви, мабуть, учитель!.. Та чого ж ви тут сидите! Ходiть же до хати... Та ви ж голоднi... А я й бачу, що щось не те... Воно, бач, помiтно, хоч i в дьоготь людину обмаж... Я вас не знаю, не чула такого прiзвища, але ви, мабуть, учитель або ж якийсь украПнський iнженер наш... Ну так, я ж бо по мовi чую й бачу. О, я бачу!.. А я вийшла з двору та й дивлюся - чужий? Так нiби й не чужий. Нiби ж наш... Господи! Та йдiть же, йдiть у двiр... Бо ж тут i небезпечно - бач, сновигаК скрiзь та погань. I, гомонячи, жiнка потягла Максима в двiр, а з двору до хати. Даремно Максим у дворi, глянувши на ту хату, гарну й чистеньку, як лялечка, впирався, благав залишити його тут на колодках пiд парканом у затишку. Бо ж як поглянув на своП бруднющi ноги, на свiй жахливий одяг, то йому стало аж страшно йти до чистоП хати, до затишного людського житла. А з вiкон, завiшених гаптованими фiранками, видно було, що в тiй хатi, мабуть, було iдеально чисто й затишно. Але вiдмовлятися було неможливо, бо жiнка гнiвалась. I вже мала образитись, - чого ж це вiн, мовляв, такий гонористий? Чи, може, з таких великих панiв, що до бiдноП матерi не хоче зайти, незважаючи на добре слово?.. Нарештi Максим таки почалапав до хати слiдом за жiнкою. А в хатi вона посадовила його на покутi, як дорогого гостя, а тодi, обливаючись буйними сльозами, почала розпитувати, а чи не бачив же вiн i ПП сина молоденького та й ПП чоловiка старенького десь там?.. Отакi от вони й отакi... Вигнано Пх iз торбами "часть свою доганяти", погибель свою шукати... i вони пiшли десь, як у тую неволю злую турецькую... З тими... Бодай Пм... Чи не бачив же вiн, га?.. Вона вже всi очi продивилась-видивилась, виглядаючи. Хто не Пде, хто не йде - всiх питаК-розпитуК... А йдуть, iдуть люди! Багато отак пройшло вже. Чимало й умираК по дорозi, а нiмцi та "своП бандити" ще Пх i розстрiлюють. Та вони крiзь вогонь i крiзь смерть, спотикаючися, бiжать... Которi сильнiшi - доходять... А ПП син - орел хлопець! Як дуб кремезний. Та й старенький ПП, нiвроку, ще кремезний, трижильний, - на каторзi совКтськi й був i не загинув! А тепер от - нема... Жiнка побивалася, заглядала Максимовi в вiчi та все розпитувала, плекаючи iскру надiП. Максим дивився на неП, слухав ПП, i було в нього таке вiдчуття, нiби вiн перед нею тяжко-претяжко завинив, перед цiКю матiр'ю, бо ж не бачив нi ПП сина-сокола, нi ПП чоловiка старенького. I чом же вiн Пх не бачив, не зустрiчав де-небудь?!. - Нi, не бачив, - проказав вiн iз жалем, зiтхнувши тихо. - А може, й бачив де, та, не знаючи, як впiзнати?.. Iдуть десь! Авжеж, iдуть... I прийдуть. Всi "трижильнi" прийдуть! Неодмiнно... Всi... I потiшав матiр Максим, i пiдбадьорював ПП, щепив гiлочку надiП, як гiлочку цвiту вишневого, в ПП серцi, а сам ледве сидiв, - хата йому пливла шкереберть. Хата пливла шкереберть, проте Максим усе в нiй чiтко бачив. Чиста, затишна, малесенька хатина на дерев'янiм помостi, зi стилевим украПнським стародавнiм килимом над дерев'яним лiжком, з маленьким портретом Шевченка, що висiв бiля покуття, мовби образок, пiд королiвським рушником, понад усiма фотографiями, що ними була облiплена вся стiна. Посерединi - чепурна пiч, заслонена дерев'яною заслiнкою й завiшена понад припiчком ситцевою шторкою. На другiй стiнi - пiд шклом у рямцi диплом iнженера-хемiка, а поруч, теж у рямцях, - "Похвальнi грамоти" та листи вiдзначення. - То синовi... а то доччинi... - каже мати й витираК сльози, помiтивши, що Максим туди дивиться. Максим дивиться на портрет (велике фото) дiвчини в формi авiятора. - Царство небесне... - каже мати журно. Вона виплакала ряснi сльози i тепер дивиться поперед себе задумано, самими лише вогкими очима. А далi похоплюКться: - Господи, Боже мiй! Що ж це я!.. Та ви ж голодний... Та ви ж i змучений, та ви ж... Вона хотiла сказати "хорий", але не сказала. Знала, що то не було для Максима секретом, але не хотiла про те йому нагадувати. "Цур йому! Може, воно, дасть Бог, минеться". Вона швиденько кинулася до печi й заходилася поратися там, вiдкривши заслiнку, а Максим дивився на ПП старовинний, такий стилевий святковий одяг, на ПП пишнi, гаптованi рукави сорочки й збагнув: "Та це ж вона вирядилась так (немов до церкви чи на велике свято) спецiяльно для сина й для свого чоловiка, що Пх виглядала. Цiлий день, а може, вже й кiлька днiв отак, сина й чоловiка свого виглядаючи (ось-ось прийде, ось-ось застукаК хвiртка, затупотять ноги бiля порога!), вона прибралась в свiй найкращий одяг, як у багату надiю. Але вони не йдуть..." Максим дивився з замилуванням на цю матiр, а перед очима йому вставав його дiм. "Iти! Треба йти!.. Швидко-швидко! Поки не пiзно..." - застукала, наче молотком у тiм'я, тривожна думка. "Вони до неП теж прийдуть. Вони там десь отак iдуть. А може, вже й рачки лiзуть... Але ж лiзуть!" Мати насипала борщу й поставила його на стiл, поклала картоплину, замiсть хлiба, ложку, нiж... - Присувайтеся, Пжте, ради Бога, прошу вас, Пжте!.. Вибачайте, але що К... От би горiлки! Але де! Нема. Нема хлопцiв - i горiлки нема. Прошу ж... Стiл накритий бiлою-бiлою скатертиною. Максим не хотiв Псти, але й не хотiв завдавати жалю цiй бiднiй матерi, тож присунувся й узяв ложку. Але Псти все-таки не мiг. Не тому, що борщ був не добрий, - нi, борщ був напевно добрий, бо ж був звабливий своПм виглядом i жирний, але... Дух Пстивного вдарив у нiздрi, й голова пiшла обертом. Його раптом занудило, аж наче все всерединi перевернулось, протестуючи, з дикою якоюсь вiдразою вiд Пжi. Вiн тримав ложку з набраним борщем, i рука його тремтiла. Вiн ПП хотiв стримати й не мiг. Рука тремтiла вiд корчiв усерединi все дужче й дужче, борщ розхлюпувався на бiлу скатертину, але вiн не бачив. На чолi йому виступив пiт. Аж сам здивувався, що то з ним дiялося, - всерединi нiби хто вчинив шалений протест проти його намiру Псти... Так вiн i не змiг не то проковтнути, а навiть i наблизити до рота того борщу. Потримав, потримав ложку, розхлюпав борщ, а тодi решту вилив назад у миску й безсило поклав ложку на стiл. - Не можу... - прошепотiв. - Спасибi вам... i вибачте. Його страшенно нудило, й вiн ледве перемагав себе. Мати дивилася на нього скрушно, бачила, як взялося чоло його потом, i вже не настоювала, лише промовила з великим жалем: - Борщ iз курятиною... З курятиною... Останню курку зарiзала - може ж, прийдуть... Сон такий менi снився, думала, що проти приходу Пхнього... Й закрила лице хусткою. Перемогла себе, зiтхнула... - А може б, ви таки з'Пли... Хоч трiшечки... Але це сказала вже так, без настирливостi й без вiри, що справдi треба той борщ Максимовi Псти. Максим покрутив головою: - Спасибi... Велике, велике спасибi... В хатi було дуже натоплено, й через те голова Максимова особливо наморочилась i всього його нудило. Вiн сидiв, спершись лiктями на скатертину, й з усiКП сили не давався впасти в крайнiсть. Перемагав себе, як тiльки мiг. Гору брала втома й пропасниця. Вiн сидiв у забуттi й нiчого не чув, лише дзвони в вухах та бачив кольоровi кола в очах. Тi кола, мов пухирi, надималися й лопалися. Потiм надималися iншi й так само лопалися, i знову... Раптом Максим пильно подивився на скатертину, й його враз охопив жах... По снiжно-бiлiй скатертинi, сповзаючи з його рукавiв, посувалися... "вони!.. Супутники!.. Супутники найбiльших зрушень великоП ери воКн i революцiй"!.. По нiжно-бiлiй скатертинi... Максима огорнув жах. "А що, як у мене тиф?! I це такий гостинець цiй матерi?!." Вiн непомiтно, але швиденько заходився збирати своПх "супутникiв" у пучку й устав. Вiн мусить iти! Мусить!.. Мати бачила, як Максим хилитався на ногах, дивилася на його очi, знаючи, що вiн у гарячцi, що вiн тяжко хорий, i, клiпаючи вогкими очима, просила його нiкуди не йти вже, лишатись тут, вiдпочити, видужати. Бо як же ж отак iти, га?! Нi, вона його не пустить! Нi, не пустить так. То ж грiх вiд Бога й вiд людей ганьба, вiд людей... Максим дивився на неП й не знав - як же ж i що ж Пй сказати? I тiльки крутив тихо й рiшуче головою й дивився з посмiшкою Пй в очi. А мати настоювала все гарячiше. Вона бралася рукою за гудзик його пальта, вона вимагала лишатися й бути, як вдома, ось так... немовби це вже ПП син тут... Максимовiй головi було мулько й серцевi теж. Тяжко йому було вiдмовлятися на такi слова. Ну, як ти скажеш цiй бiднiй матерi, що ти ж не можеш, не мусиш, не маКш права?!. Добираючи в думцi слiв i способу вислову, Максим не знаходив нiчого такого, що найпростiше б i найделiкатнiше полагодило б справу, все вияснивши. Тодi вiн раптом, чисто iнстинктивно, так, нiби мiж iншим, спитав, зiтхнувши й поволi розставляючи тяжкi слова: - А чи тут часто Пздять нiмцi? Мати зiв'яла. Мовчки хруснула пальцями. Подивилася здивованими-здивованими очима й зiтхнула. Схилила голову. А Максим промовив: - Менi треба йти. А промовивши, ще якийсь час стояв i дивився на неП й думав - як i чим же ПП потiшити? Думав про ПП сина й чоловiка, перенiсся думкою до них десь на розпуття, в смердючi руПни, на розоранi вiйною дороги й думав. I так, думаючи про них, промовив сам до себе, заговорюючись вiд пiвпритомности: - Йти, йти, йти... Як i "вони" йдуть... Отак iдуть... А як зупиняться - тодi вже вони не дiйдуть... Мати не витримала й залилась буйними сльозами. Схилилась на бильце лiжка, впала на нього безсило, ридаючи. А Максим стояв нерiшучо, - ну що вiн, що ж вiн скаже цiй матерi? Вiн, отакий-о?!. I вiн нiчого не сказав, лише зiтхнув тихо: - Прощавайте... I помалу, похитуючись, вийшов. Мати догнала його в сiнях i залебедiла вслiд: - То ви ж хоч не йдiть шляхом, iдiть отак лiсами, наобмин, щоб же хоч тая погань не стрiла... Хай вам Мати Божая допомагаК й охороняК вас вiд усього злого... I не в силi дивитися, як тая напiвскалiчена людина робила останнi зусилля, й не в силi допомогти Пй, заломила руки й заридала в сiнешнiх дверях, на порозi - з вiдчаю, що не може раптом людинi нiчим допомогти... За двором, зачинивши за собою хвiртку, Максим знову сiв на лавочцi насупроти сонця. Сидiв i дивився на рiчку, що дедалi бiльше надималась. Вiн бачив, як ген збоку на льоду збилась купа пiдвiд, що Пхали льодом, загналися аж сюди, насупроти села, i тепер Пм треба було з'Пздити на берег, але як?! Нi лiворуч, нi праворуч нема ходу. Люди бiгали, метушилися, бо ще трохи - й пiд ними розступиться лiд, i тодi буде вже по всьому. Людей опановувала панiка. Як з'Пхати на берег? Анi сюди анi туди! Вода! Вони мiряли ту воду дрючками... i кричали стурбовано один на одного. "Мабуть, лаються та обвинувачують один одного в тiм, що така глибока вода. Так-бо водиться. Хоч нiхто з них, мабуть, у тiм не винен". А крига пiд тими людьми все дужче гороПжилась, надималась. "Але яка символiчна картина, га! Нi лiворуч, анi праворуч! Нi сюди нi туди. I так - смерть, i так - "капут"..." А люди тi на льоду вже зчепились, й ось-ось мала вибухнути бiйка. Вони махали один перед