. Бо йому нi вiд кого було отримувати Пх. Нiхто йому не написав i досi жодного листа. I не мiг написати. Бо вiд тих, хто й хотiв би написати йому словечко, жоден лист сюди не змiг би залетiти... Схвильований i замрiяний Роман тiльки-но хотiв розпечатувати листа вiд милоП, як налетiли лiтаки й почалося бомбардування. Бомбардування було хаотичне, але воно видмухнуло хлопцiв з-пiд акацiй, так само, як видмухнуло й усiх зi штабного примiщення та з усiх прибудiвок i розпорошило по норах i щiлинах. Хлопцi опинилися в якомусь подвiр'П, здовбаному протиповiтряними ровами, й тут залiзли разом з iншими вояками в землю. Серед тих воякiв було й кiлька нiмецьких СС-сiв... Рiв, у якому опинилися хлопцi, знаходився насупроти кам'яного погребу. А бiля того погреба сидiло двоК полонених, зовсiм не криючись вiд бомб й тим дивуючи всiх. Вартовi вклякнули в пригребицi, за кам'яним муром, а полоненi сидiли так. Вони буди навiть без шапок, голови Пхнi були обстриженi коротко, на совКтський солдатський кшталт, пiд машинку, i вони тих голiв навiть не втягували в плечi. Вони були в бруднiй, вивалянiй одежi. Сидiли на травичцi, простягши ноги й похиливши голови на тоненьких худющих шиях, i мелянхолiйно, тихенько спiвали... Два дiвочих голоси: Ой ти, земелько, Ти моя ненько, Пришiи до себе МоК серденько.. Це була популярна старовинна дiвоча пiсня. Пiсня про нещасне дiвоче кохання, про нещасну сирiтську дiвочу долю... Петро зразу розгубився - що за мана! Два солдати спiвають по-дiвочому!.. Коли перебомбило, група солдат i Петро з Романом наблизилися до полонених, розглядаючи Пх, як неабияке диво. Це були двi дiвчинi. Стриженi. В солдатськiй одежi. З сивцями пiд очима й скрiзь на обличчях. Вони були неймовiрно бруднi й неймовiрно не подiбнi до дiвчат. Побитi й немовби рiк не вмиванi. Сидiли, посхилявши печально голови, очi Пм попiдпухали, як у китайцiв, вопи дивилися на своП бруднi штани чи на репанi, аж чорнi вiд бруду й крови руки, докладенi на колiна, й мугикали пiсню... УкраПнську пiсню на добрiй, степовiй мовi. Ой ти, земелько, ти моя ненько!.. Хтось iз присутнiх не витримав i вигукнув, не то з глумом, не то з щирим зворушенням: - Диви!.. Товаришi!.. Тодi одна з дiвчат пiдвела пухле обличчя глянула на того, шо сказав, побачила нiмецьку унiформу i раптом блиснула несамовито очима: - Ич ти! Знайшовся товариш!.. Шкура!.. - i раптом аж затряслася вся, завищала, захлинаючись вiд сказу: - Шку-у-ра!! Фашистська ти шку-у-ра!! Своло-оч!.. Хтось за плечима брязнув замком i нагло розрядив автомат... Нiхто не встиг перешкодити. Дiвчат у бруднiй солдатськiй одежi нiби косою зiтнуло... Хто розрядив автомат?! Хто розрядив автомат! Нiмець чи свiй?.. Але в загальнiй метушнi й панiцi нiколи було вникати в суть справи. Автомат розрядив з-за спини хтось "третiй", якийсь вищий чин, що говорив на трьох мовах... Що то за дiвчата? Чого? Як?.. "Жидо-большевички"...Одне паристе слово. Коротке й вичерпне пояснення. - Ну, що ж, таких не жаль,- сплюнув хтось.- Таких не жаль. Таких не жаль... Але хiба це ворог? Хiба такий ворог? Хiба це вiд них утiкаК вермахт i есеси з труп'ячими голiвками? Ха! Смiшно. Нi, це не вiн, це не ворог. Це просто дiвчата. Кажуть, що вони парашутистки?.. Можливо... Коли хлопцi повернулися до штабу, в штабi вже нiкого не було, дверi були пороззяплюванi, всюди валялися папiрцi, якесь шмаття, поламанi меблi... Не було машини, що вантажилася. Не було й Пхнього мотоцикля. Хлопцям було шкода мотоцикля, але що ж, якщо вiн щез, то, значить, так треба. Значить, так хоче вища сила, що ввергла Пх в цей пекельний казан, як тих юнакiв в пiч вогненну, для великого iспиту. Вони мусять випити гiрку чашу до дна разом з усiма. Що ж, нехай... Дивний фатальний настрiй не покидав Пх, стан душевноП прострацiП. Вони бачили в усьому волю вищоП сили, якусь вищу приреченiсть i опустили руки. Для чого змагатися, якщо Пм згори призначено бути зiтертими з лиця землi! Це, мабуть, вiд безмежноП психiчноП i фiзичноП утоми. А може, й вiд свiдомости, що всi проти них, проти цiлого народу Пхнього. Ситуацiя Пхня була безнадiйна. Цiлком. Вiд рiжних людей, що прибiгали до штабу з рiжних кiнцiв, так як i вони недавно, за вказiвками, за порятунком, а iншi переконатися, чи правда, що генерал зрадив Пх, покинув, вони мали вичерпнi iнформацiП про все, що вiдбуваКться скрiзь. Iм'я тому, що вiдбувалося скрiзь, на всьому просторi, займаному недавно дивiзiКю, панiка. Жахлива панiка. Џхню дивiзiю, власне, рештки дивiзiП, оточено - вже оточено! - стальним перстенем i приречено на знищення. Вони й ранiше знали, що до цього йдеться, але одне дiло знати, а iнше - бачити, як утiк генерал, покидаючи приречену дивiзiю. Те, що було примарою, тепер сталося. Перстень замкнувся. Оточено й решту частини XIII корпусу, але найгiрша перспектива чекаК воякiв украПнськоП дивiзiП. Скрiзь кружляК уперта чутка, що метою оточення, метою замкнення перстеня в якраз знищення Пх. I це логiчно. На цьому вороговi залежить. I нiхто з них не може сподiватися на жадну милiсть, на нiяку пощаду. Всi iншi можуть, зрештою, пiти до полону й лишатися цiлi, лише для них така перспектива виключена. А найтрагiчнiше те, що головнiшi частини вермахту вже опустили фронт i майже всi вихопилися за перстень ще до того, як вiн замкнувся, й лишили Пх напризволяще. Ворог прорвався колосальними силами на пiвночi й на пiвднi, загнав тi клини далеко вглиб, зiмкнув Пх i вiдрiзав усi шляхи до вiдступу... Така картина. Як же бути й що ж Пм робити? Петро махнув рукою. Ним володiло непереможне бажання лягти й заснути. Голова йому нестерпно болiла, гула, розсiдалася. Роман кiлька разiв товкнув його пiд бiк, тягнучи за кожним разом запитливе: - Ну?.. Петро подивився на Романа довгим поглядом i поляпав рукою по держаковi "МПi", поляпав значуще, заспокiйливо, мовляв: не хвилюйся, останнК слово щодо нашоП долi буде за нами. А словами промовив мляво: - Утекти вiд ворога ми завжди утечем. Але хiба в цiм суть?.. По тих словах пiшов пiд акацiП й лiг на траву горiлиць. Вiн нiяк не мiг протистояти непереможному бажанню заснути мертвецьким сном, i нехай все як знаК. Роман сiв поруч. - А в чiм же суть? Петро не вiдповiв. Можливо, суть в тiм, що перед ними в цiй критичнiй ситуацiП поставала проблема, куди Пм бiгти, в який бiк, куди вириватися, де шукати рятунку, вiрнiше - в чому шукати рятунку. Бо не тiльки металося тiло, металася й душа. Бiдолашна, засмикана, змучена душа. Часом здавалося, що вона або розчахнеться навпiл, або людина мусить збожеволiти, а це значить розчахнутися вже не навпiл, а на сто часток. Не дочекавшись вiдповiдi, Роман зiдхнув, дiстав листи й почав читати, кваплячись, боячись, щоб i цей раз щось не перешкодило. Така, бач, дiйснiсть, що людина не певна, чи вона встигне розпечатати конверта з листом вiд коханоП... Роман читав листа, бiг по паперi очима, а губи йому починали тремтiти. Дужче. Нарештi вiн не витримав i застогнав, рипнув зубами. - Що? - запитав Петро. Вiн не спав, вiн борюкався зi сном i щось думав, i почув Романiв стогiн. - Що? - запитав, не розплющуючи очей. - На ось, подивись! - ткнув йому Роман листа. Але Петро не поворухнувся i не розплющив очей. - Розкажи так... - Недавно... Пiд час пацифiкацiП... нiмцi розстрiляли мого брата... ЧуКш?.. Мовчанка. - А весною... в мiстечку Н. нiмцi повiсили групу юнакiв, серед них кiлька товаришiв... ЧуКш? Мовчанка. Бiдолашний Роман аж стинався весь вiд розпачу. - Т-та-ак...- процiдив Петро по довгiй мовчанцi.- Ось в цiм i суть! Йому самому пригадався шерег повiшених понад мостом на вербових гiлляках його товаришiв i друзiв у рiдному мiстi. Згадавши, розплющив очi. Сон йому втiк. Вiн дивився на Романа й морщив чоло, ворушив бровами. Недобравши слова, яким би потiшити друга, запитав будь-що. - Хто пе пише? - Це... лист вiд дiвчини... - Гм... А що ж це вона прямо так i пише в листi... - Так. Вона прямо так i пише, лише пише, що це не нiмцi зробили, а "ворожi партизани". - Розумна дiвчина! А що сестра пише? - Теж пише про смерть багатьох знайомих... На шибеницях... Порозбивалися на гойдалках"... - Т-та-ак... Ось в цiм i суть,- зiдхнув Петро.- Ось в цiм i суть. Мовчанка. Петро дивився широко розплющеними очима на вiти акацiП над собою. Потiм заговорив з мукою, тягучим хриплим голосом: - Я от дивлюся на них... Ти знаКш, я бачу Пх... От Пх тисячi гойдаються на гiлляках, на спепiяльних шибеницях, на брамах, на стовпах... Стiльки, як отих листочкiв, i отак тремтять!.. Тисячi Пх лежать горами в шолухових ямах на державному млинi, пострiляних, закривавлених i присипаних шолухою... Тисячi Пх вигинуло в таборах остарбайтерiв пiд канчуками... Ось, брате, у чiм суть! Здавалося би, ясно?..- Павза. Петро вiдсапнувся.А воно зовсiм i не ясно. Бо знаКш ще, в чiм суть? Ти це знаКш, ти сам це знаКш, але я мушу це сказати, бо вони от Пдуть через мою душу... Десятки тисяч, сотнi тисяч Пх день i нiч Пдуть... Все на захiд, все на захiд. День i нiч. Пiд бомбами, пiд артилерiйським обстрiлом, через фронти - босi й голi поспiшають. Я бачив Пх... Ти бачив Пх... Довжелезнi ешелони утiкачiв зi сходу на захiд... З маленькими дiтками... З старенькими бабусями... Але поки вони всiли в ешелони, вони бiгли пiшки, босонiж сотнi кiлометрiв, тримаючи маленьких дiток за ручки, на захiд, на захiд, рятуючись вiд пекла, вiд загибелi, вiд мук, обриваючи одежу й шкiру межи тернами, гублячи дiток на дорогах непогребенними. Вони утiкають... ЗнаКш вiд чого вони утiкають? Ти знаКш. Але ти не бачив, а я бачив на власнi очi, вiд чого вони утiкають... Ах, Боже! I куди вони утiкають!.. Твоя мила пише, що повiсили твоПх друзiв... А моя мила не пише, бо... бо ПП саму вiшали тi самi, що вiшали твоПх друзiв, але вона утекла, щоб ПП вiшали iншi, тi, що загубили ПП батька... Ми бачили з тобою ешелони на всiх станцiях Чехо-Словаччини, Нiмеччини, Мадярщини, Польщi... А скiльки ж ми ще не бачили!.. - Сестра пише, що у Львовi, по всiх мiстах Галичини повно-повнiсiнько бiженцiв зi сходу. Убогих таких i голодних... А тепер вони мечуться в панiцi, поспiшають утiкати далi...- це Роман. - От бачиш. Вони бiжать не вiд добра, вони бiжать вiд лиха. Вони рятуються, але... Вони потрапляють "з вогню та в полум'я", як то кажуть нашi сусiди. Але де бiльший вогонь?! Ось питання! Тепер це питання. Павза. - Ти бачиш Пх? Нi, ти не бачиш Пх. Мiльйони черепiв, що ними напакована вся земля там, от мерехтять передi мною... Пострiляних, помордованих, розкуркулених, вимерлих вiд голоду... Пх бiльше, анiж отих листочкiв на деревi. Я бачив Пх на шляхах i дорогах ДалекоП Пiвночi, я бачив Пх у Вiнницi, але скiльки я ще не бачив, а скiльки Пх К там! А скiльки слiз материнських i дитячих!.. Ось через те вони утiкають, тi сотнi тисяч нещасних людей. Вони Пдуть i Пдуть... Ось в цiм i суть!.. Петро урвав мову. Зiдхнув глибоко. Лежав мовчки. По довгiй павзi Петро враз рiшуче звiвся. Обтрусився, похитуючись. Пiдняв i почепив на шию свiй "МПi". - Ходiм. Будемо битися, Романе! Ми мусимо битися... До решти... До останнього зiдхання. I вони пiшли. Пiшли шукати якусь уцiлiлу ще частину, до якоП можна би пристати та й битися до останку. Вони вiрили, що таких, як вони, К багато й буде з ким Пм iти плече в плече. Х _ Як виявилося, Пхнiй командир дивiзiП, генерал Фрайтаг зрiкся дивiзiП якраз тодi, коли надiйшов наказ з штабу корпусу про те, що дивiзiя "Галичина" маК зайняти найвiдповiдальнiший вiдтинок фронту й стримувати ворога, незважаючи нi на що, нi на якi жертви,- вона маК прикривати вiдступ всiх нiмецьких частин, щоби дати Пм змогу врятуватися, видертися з оточення. Разом з дивiзiКю "Галичина" мала таке ж завдання ще одна нiмецька дивiзiя... Мотиви зречення Фрайтага - офiцiйно не вiдомi. А неофiцiйно - невiра в боКздатнiсть дивiзiП та презирство до ПП людського складу. Фактично ж, як поговорювали всюди, боягузтво цього генерала й расистський дурман, що пiдсилив те боягузтво, страх за власну шкiру... Але як би там не було, генерал зрiкся дивiзiП, зрадив ПП, зрадив кiльканадцять тисяч солдат, кинувши Пх в найкритичнiший момент напризволяще. Зразу по втечi Фрайтага, разом з чуткою про його зречення розкотилася й чутка й облетiла всi украПнськi частини про те, що та нiмецька дивiзiя, яку призначено разом з дивiзiКю "Галичина" стримувати ворога й прикривати вiдступ, теж знялася з позицiй. Знялася й пiшла на вилiм з котла десь на пiвденний захiд, пiд командою генерала Лiндеманна... Таким чином, лишилась тiльки ця юнацька дивiзiя вiч-на-вiч з в стократ сильнiшим ворогом стримувати його, i то дивiзiя тiльки номiнальне, бо здесяткована вже боями на пiвднi. А тепер й без командира. Почалася фактично анархiя, яку тяжко стримати. Деякi частини самовiльно кинулися за вiдступаючими нiмецькими групами, щоб виломитися разом з ними з оточення й врятуватися. Деякi намагалися утриматися й виконати своК призначення, велiння вже не начальства, нi, а велiння своКП совiсти. Над усiма частинами приреченоП дивiзiП, власне, над рештками ПП повiяв подих смерти. Бо в анархiП нема рятунку. Жах струсонув багатьма, особливо ж тими, що мали слабi нерви. Надзвичайно поширювали панiку чутки про самогубство багатьох старшин з ПхньоП дивiзiП в жорстоких боях минулого дня й ночi пiд Пеняками, Майданом, Ясенiвом тощо, а також про загибель багатьох вiд зброП ворога. Бiгла чутка про самогубство сотника П., хорунжого Рудакевича i iнших в невимовно трагiчних обставинах... А тепер... Тепер приходить Пхня черга! Було кожному ясно, що починався головний акт великоП трагедiП. Найвiдважнiшi, найсильнiшi духом билися над тим, щоб вправити все в рямцi вiйськовоП дисциплiни й органiзованостi й тим, щоби врятувати все, або хоч максимум людей, вiд неминучого масового загину... То було змагання мiж психозом жаху i почуттям обов'язку й вiдповiдальностi, мiж егоПзмом i жертвеннiстю, мiж тваринячим i людським... А навколо пишалися стиглим збiжжям поля,- вклонялися налитим колосом жита й пшеницi, доцвiтали гречки, а по гречках гули бджоли, незважаючи зовсiм на те, що дiКться з бiдолашними людьми, незважаючи й на те, що так несамовито гримить, а не дощить. Лиловiли на обрiях в маревi спеки гайки й лiсочки, манячи лагiдною прохолодою прийти туди й покласти голову на шовкову траву, вiддихнути змученими грудьми. Лиловiли пагорби... I навiть не вiрилося, що тi всi замрiянi пагорби й гайки, й лiсочки обсаджено артилерiКю, покрито кулеметними й мiнометними гнiздами, а попiд квiтучими ланами гречки земля здовбана ровами й окопами, а найбiльше все те здовбане бомбами й гарматнями й засiяне залiзом... А ще найгiрше - все те покроплене людською кров'ю, засiяне рештками розiрваних i розшматованих людських тiл... По пшеницях i по житах ходить вiтер, гонить золотi хвилi туди та сюди, пестить тi жита й пшеницi, потiшаК Пх, мовляв, почекайте, ось все перегримить, перетарахкотить, все уляжеться, i тодi прийде господар, а не господар, то хтось на його мiсце, i облегчить стеблинам муку тримати на собi тяжкий колос... Хтось прийде, згромадить буйний урожай в золотi полукiпки й скирти, а землю зоре, скропить ПП потом, засiК зерном i надiями наново... I все буде по-старому. Ген-ген полями ходить нiжне марево вiд спеки i грiм артилерiП на обрiях i за обрiями видаКться на справжнiй грiм - ось-ось звiдти насунуть грозовi хмари, розсипляться блискавками й буйними теплими дощами, зливами напоять землю, життКдатною вологою й пiдуть десь далi, далi, а на небi стане слiпуча й тиха веселка, як кiнець громам i бурям... А тi громи облягали небо все дужче й дужче. Вони стягали обрiП велетенським колом все щiльнiше й щiльнiше. I вже грiм iшов безперервною ланцюговою розрядкою, як то буваК з морготiнням блискавок горобиноП ночi, тiльки це вдень... Розклад окремих частин, що лишилися в оточеннi, було припинено. Взяв гору не психоз жаху, а свiдомiсть великого обов'язку. Хтось мусить протистояти вороговi. Хтось мусить тримати фронт... Бодай для того, щоби панiкери, слабi духом i нервами, могли видертися й урятуватися. А ще ж К святий обов'язок перед друзями й товаришами, а особливо перед раненими. I, нарештi, К здоровий глузд i здоровий егоПзм, який твердить, що вiд панiки тiльки загибель, що рятунок в органiзованiй дiП. Якщо Пх покинуто напризволяще, то вони мусять рятуватися самi, i мусять вирятуватися. Таким чином, вiдважнi й мiцнi духом, яких знайшлося немало серед решток приречених на тяжкий iспит, не пiддавшись панiцi й не втративши почуття вiдповiдальностi!, вправили хаос в якiсь рямцi. Почали стягати до купи й переформовувати розбитi чи розкладенi частини, зводити Пхнi рештки в окрему ударну групу, щоб протистояти вороговi, а протистоячи йому, пробиватися з оточення й вивести всiх ранених, всi незчисленнi обози дивiзiП, санiтарнi валки, частини обслуги й господарчi частини, люди в яких навiть не володiли зброКю, тощо... Хто конкретно керував усiм, яка сила направляла всю акцiю, кого би треба за iменем пiдiймати на щит - нiхто не знав докладно. Та й це не важно. Кожен думав, що то вiн. I це найбiльш важно. Почуття великоП вiдповiдальности Кднало усiх Пх, приречених, всi цi рештки, киненi напризволяще, в Кдину, внутрiшньо спаяну, цiлеспрямовану силу. Петро з Романом зголосилися до зiбраного з рiзних уламкiв артилерiйського дивiзiону. Петро знову обiйняв команду батареКю, а Романа взяв до себе на вiддiл зв'язку, щоби бути Пм укупi. Новосформована група пiшла на фронт, пiд Пiдгiрцi... Ця Петрова батарея теж рухалася кiнною тягою... Знову конi! Ах, бiдолашнi конi! Петро любiив запрягати цi iстоти тiльки в пiснi. Запрягайте конi в шори, Конi воронiП, Та й поПдем здоганяти Лiта молодiП... Але, Боже! Як це подiбне при всiй неподiбности! Здоганяти... Лиш кого тепер здоганяти? Життя? МрiП? Частини генерала Лiндеманна? Волю?.. Честь?.. Материнський розпач?.. Кохання милоП?.. Все зразу! Що то було за видовище, що за похiд! ..."Конi воронiП", кваплячись, нiби розумiючи трагiзм ситуацiП, вибивалися iз сил, тягли тяжкi гармати вузькими сiльськими дорiжками або полями навпростець, або луками пiд грохiт канонад i пiд одчайдушний лемент ворожих кулеметiв,- мало не десятитоннi потворища-гармати вгрузали колесами по самiсiнькi осi в м'яку землю, а конi шарпалися, вивертали ноги й горбатилися, напинали хребти, вириваючи гармати для того, щоба через кiлька крокiв зав'язнути знову А в небi, як тiльки вони вийшли з укрить i посунулися вперед, з'явилися ворожi лiтаки, як орли-стерв'ятники, й почали Пх клювати... Над однiКю братською могилою, зробленою в бомбовiй вирвi, Петровi випало промовляти. Тяжко йому було промовляти, але щоб пiдбадьорити живих вiн мусив щось сказати про мертвих. Вiн говорив просто спокiйно i мужньо, а сам був змучений i печальний. Вiн не мудрствував, не подавав нiкому лицемiрних надiй, говорив терпку, оголену правду - правду про Пхню загибель, але й про Пхню славу. Вiн говорив так, нiби це була вже остання Пхня братська могила, нiби в тiй братськiй могилi вже лежить i вiн. Говорив тихо, але слова його западали в саме серце почорнiлим у боях друзям... XI - Майбутнi iсторики нiмецькi напишуть, що тут до останку, до загину стояли нiмецькi солдати, але то не буде правда... Доказом цього К оця братська могила, одна з незчисленних, що були й що ще будуть тут, по нас. Гураган ПП зрiвняК з землею. Нащадки ПП забудуть або й не знатимуть. Але це нiчого не мiняе. Тут лежатимуть костi як доказ, що до останку, до загину тут стояли Ми. I ця правда колись устане на увесь зрiст i буде записана на скрижалях iсторiП. Кожен цаль цiКП землi тут полили своКю кров'ю Ми. УкраПнськi вояки. Та навiть коли би лишався тут останнiм тiльки один украПнський вояк, украПнський юнак, то це би означало, що цю землю захищав до останнього подиху вiд навали зi сходу вiн, украПнський солдат, украПнський невiдомий, безiменний солдат, украПнський самовiдданий романтик. Але ж тут нас лишилося не один! Нас тут лишилося ще кiлька тисяч. Поставили чоло вороговi в цiлком безвигляднiй ситуацiП. Це Ми поставили чоло вороговi в цiлком безвигляднiй ситуацiП! Ми боротьбу програКмо, але нашi костi в цiй землi довго нагадуватимуть нащадкам, що ми боролись. Це Ми боролись! Це НАШI костi, друзi моП! Те, що ми божеволiли вiд жаху, то наша справа. Так, ми божеволiли вiд жаху й кричали тваринячими голосами, розчавлюванi танками, живцем печенi "катюшами", дiрявленi на решета ворожими автоматами та кулеметами й кромсанi сталевим череп'ям гарматнiв, але наш крик, наш переляк, нашi воплi простить нам оця наша земля. Нашу панiчну часом розгубленiсть i нашi безпам'ятнi передсмертнi благання та прокльони вiд нестерпних мук нам простить наша земля, оця наша сира земля. Ми не були героями. Усi "героП" були деiнде й лишились живими. Нi, ми були простими юнаками, якi нiколи в своКму життi нiкого не вбивали i не вмiли вбивати, але якi любили свою землю палкою любов'ю й ради неП стекли власною кров'ю в жорстокiй нерiвнiй боротьбi. Ми не були героями, нас убивав ворог, як кроликiв, але й ми вбивали ворога нещадно. Ворог убивав нас, не знаючи милосердя, ми його убивали теж, не знаючи милосердя Нас переможено, але це не К правда. Нас вибито Нас вимордувано. Нас витолочено, це так. Але нас не переможено. Бо ми не здались. Ми де здались вороговi й не пiднесли руки догори. Минуть роки, минуть десятилiття, минуть столiття, про нас говоритимуть рiзнi речi, про нас говоритимуть, може, навiть зi смiхом, як лро тих, що панiчно ридали вiд жаху, але нiхто нiколи не скаже, не посмiК сказати, що ми пiднесли руки догори й здалися. Нi. Нiхто цього не посмiК сказати! Бо це буде неправда. А хто не здався, той ще не в переможений. Поляглий навiть в нерiвнiм бою не К переможений до кiнця. Вiн лише в фiзично вбитий, але вороговi нема з чого трiюмфувати. Неупокорений мертвий воскресаК завжди. Минуть десятилiття, i ми воскреснемо в народнiй пам'ятi... Нас тут так багато лягло, а ще немало ляже кiстьми, що цей шматок землi украПнськоП i цi днi, затягнутi димом i нашими воплями, лишаКться вi вiках, як украПнськi ще однi Термопiли... XII "На фронт"... Смiшне поняття! Фронт скрiзь. БоП почалися з мiсця й тривали потiм безперервно. Тяжкий бiй кипiв пiд Пiдгiрцями. Потiм пересунувся пiд Олеське... Потiм пiд Гавареччину... За замок i село Пiдгiрцi бiй був особливо лютий. В Пiдгiрцях, натискаючи зi сходу, з нами зударилась якась ворожа частина, сформована нiбито з комсомольцiв, одчайдушних i таких, що нiбито не здаються в полон. Спочатку ворог вiдтиснув частини дивiзiП геть i зайняв Пiдгiрцi. Але одчайдушним ударом частини дивiзiП вiдкинули ворога назад, завдавши великих втрат. Та пiдiйшли бiльшi ворожi сили й вiдтиснули хлопцiв на захiд, пiд Олеське. Вони вiдступила з боями, як то кажуть, задкуючи, уступаючи кожний цаль рiдноП землi з великим опором i густо скроплюючи ПП своКю й ворожою кров'ю... Петра й Романа смерть уперто минала, i Роман був у надзвичайному пiднесеннi, розпалений i несамовитий. Вiд якогось, аж наче гiстеричного пiднесення несамовитий. Замурзаний потом i кiптявою вiн, Роман, говорив Петровi (забуваючи, що це саме вiн уже сказав принаймнi разiв з десять): - От якби билися отак усi, всi! I з самого початку! Ми б того проклятого "ворiженька" давно загнали на пiч... Лишалося тiльки невиясненим, хто саме "всi-всi!" та вiд якого саме "самого початку". У короткi, украденi в смерти хвилини, Роман перечитував листа вiд милоП й нишком цiлував його. Бо там, крiм страхiть, були ще понаписуванi такi речi, вiд яких хлопцевi заверталася голова й млiло серце. I поки вiн був ще живий, вiн хотiв упитися тiКю млостю, тiКю радiстю вiд дiвочих признань в листi, скропленому дiвочими сльозами. Слiди слiз ще були виднi, хоч. який той лист був пожмаканий i пропотiлий, хований на юнацьких грудях. Раз пiд час такого перечитування навернувся Петро, якого Роман, заглиблений в переживання, вчасно не помiтив. Хлопчина буйно почервонiв, бо був застуканий саме на тому мiсцi, як вiн цiлував листа... Петро зробив вигляд, що нiчого не бачив, що йому, зрештою, нi до чого немаК дiла, хоч у самого серце стислося вiд жалю й ще вiд чогось. Роман знав, що той все бачив, лиш удаК. Згортаючи листа й ховаючи тремтячою рукою в бiчнiй кишенi на грудях, Роман пробубонiв, якось вовкувате поглядаючи спiдлоба: - Ну, чого скиришся?! Петро помовчав. Сiв поруч. Пожував травинку. Й зiдхнув з щирим тихим жалем: - Я зовсiм не скирюсь, дурню... Вiд того тону Роман знiяковiв зовсiм. Глянув на товариша, й аж сльози йому виступили на очах. - Ну, не злосться... Ти бачиш же, що я зовсiм дурiю... - Я теж дурiю,- промовив Петро тим самим тоном. - Як?.. - Та от так... Роман присунувся близько й глянув у самi очi, замерехтiв у них зволоженим своПм зором: - Так? Скажи... Ти мав кохану? - Так, я мав кохану... - А-а-а... Мовчанка. - I де ж вона? - запитав нарештi Роман зовсiм тихенько. Петро поворушив бровами й примружився, дивлячись удалину: - Я ж вже тобi говорив... Вона втекла з-пiд шибеницi i щезла. I нема, брат... Роман схвильовано витяг листа з кишенi на грудях i простяг Петровi з щирою довiрою, нiби тим хотiв зробити товаришевi приКмнiсть, порадити в його горi. - На ось почитай... Що вона пише... Петро посмiхнувся й одвiв Романову руку з листом: Смiшний ти, наПвний ти, хлопче! Заховай. Це твiй лист, твоК щастя... Мiй лист, моК щастя теж прийде. Вiн прийде колись... Пiд Олеськом хтось з дивiзiйникiв розповiдав, як то вони заскочили в Пiдгiрцях кiлькох ворожих кулеметникiв-юнакiв. Розстрiлявши всi набоП з кулемета i не схотiвши здаватися в полон живцем, тi "теж хлопцi", пiдiрвали себе гранатами. Самi себе... Гранатами... Лишилась каша... I цiкавим було Петровi та Романовi чути, що й оповiдач i слухачi не мали особливоП злоби до "тих",- мабуть i на злобу вже не вистачало духу. - Бач,- сказав котрийсь мляво й понуро.- Не тiльки ми коцаКмось... - Еге ж,- докiнчив iнший так само мляво, апатично.- Вони теж такi бiдаки... Як немаК вже виходу, тодi власна куля або граната... Але ж i завзятi, чортовi сини! З цього всього випливала тiльки одна тяжка мораль - якщо "там" такi настроП, то немаК чого будь-кому сподiватися на пощаду й милiсть. I нiхто на пощаду й милiсть не розраховував i навiть не думав про те. Не бачачи для себе iншого рятунку, як лише битися й якщо загинути, то в запалi бою, люди, "хлопцi", що в пеклi поробилися суворими, загартованими мужами, билися героПчно. Там, де вони пройшли, немало лежатиме Пхнiх i ворожих кiсток, немало черепiв, присипаних пилом i тоннами землi, збурепоП в небо, лежатиме там, i немало тих черепiв колись виоре дядько, украПнський селянин, батько цих хлопцiв, орючи лани своП. Однi з тих черепiв лежатимуть зiницями на захiд, а ще бiльше Пх лежатиме тут зiницями на схiд - це все будуть Пхнi черепи... "О жовтi черепи, зiницями на схiд !" Химернi думки лiзуть в стомлену, гарячу вiд болю й безсоння голову. "О жовтi черепи, зiницями на схiд!.." - звiдки це? Ах, так, це ж з одного поета, отого що там, по той бiк... З його знаменитого "СЛОВА О ПОЛКУ", з його надзвичайноП поеми про украПнський ПОЛК, про його безвиглядну, але героПчну, нiким не оспiвану боротьбу, про його трагедiю... Боже, що ж то за така фатальна, вiчна iсторiя! I там теж отак конi тягнуть батареП, вгрузаючи по колiна в чорнозем... Ось такi вони - пiтнi, мокрi, блискучi, в моргулях божевiльне напнятих м'яз. Бач! Це ж про Пхнiй "полк", про оцей "полк", про оце... Тяжущi гармати вгрузають по самi станини в глевкий чорнозем, а гривастi конi, напружуючи рештки сил, виривають Пх i знову грузнуть, виривають i грузнуть - тягнуть з хропiнням, з колосальною напругою, побрязкуючи зумбелами й ланцюгами посторонок, викручуючи ноги, засiкаючись пiдковами... Над ними опалове небо, й грiм, i димний сажний туман, а вони тягнуть... А Пм допомагають гармашi, такi ж пiтнi, змученi, але затятi. Все вперед i вперед! Вперед! I сунуть вони, гримотять, гримотять. За ними гримотять ляфети, заряднi скринi, обози... В цiлому - це ж i е вони, отi: "тяжкi потвори батарей" з Бажанового "СЛОВА О ПОЛКУ". За батареями йде пiхота... Iдуть мiнометники... Гренадери... Над ними клекотить небо, меркне блакить вiд бомб, а потiм розчахуються обрiП вiд ПхньоП власноП канонади... I знову виривають конi тяжкi гармати й ляфети з чорноземлi i знову гримотять, обливаючись потом... Там, де пройшов цей "полк", лишаКться поле, здовбане й укрите вирвами, мов кратерами вулканiв, залите кров'ю, засiяне черепами - Пхнiми власними... "О жовтi черепи, зiницями на схiд!" Так. Неодмiнно. Вони падають... Вони всi падають лицем туди, куди поривалися серцем, вони падають зiницями на схiд. I лежатимуть так до судного дня. XIII _ Але дедалi люди все бiльше нервове й фiзичво вичерпувалися й навiть найтвердiшi вже починала впадати в розпач, психiчно заломлюватися. Найкраще Петро спостерiгав це на Романовi. Запал Романiв танув. Вивiтрювався геть. Його заступав вiдчай. Та який вiдчай! Бiдолашний хлопчина не те що вимучився фiзично, не те цо потерпав вiд страху, нi, вiн вичерпався душевно, бо переживав велику внутрiшню кризу. В одну з коротких хвилин перепочинку Петро кинувся шукати Романа й знайшов його лежачим У кущах. Хлопець лежав лицем в землю й плакав, що видно було по його плечах. Петро посояв над хлопцем, а тодi сiв мовчки поруч. По якiйсь хвилинi взяв своКю кострубатою рукою за хлопцiв чуб i повернув ро себе. Роман вирвався й знову уткнувся в землю, але перестав плакати. Полежав так, а потiм повернувся навзнак i, схлипнувши востаннК, промовив до Петра: - Вибачай... Збабiв, брат... - Нiчого, буваК... - БуваК!.. Та не з усiма... Ти навiть не уявляКш, з якоП це я причини так розсипав кислицi. Ти думаКш, що я боягуз? - Нi, я не думаю, що ти боягуз. - Гм... Я, може, й боягуз, але не настiльки, щоби плакати. Я вiд iншого. Я тому, що бачу, яке ми нiщо!.. I не тому ми нiщо, що ми отут нiщо. Нi, ми вмiКмо часом навiть ефектно вмирати, часом потрапимо утнути й параду, та яку! Але що з того?.. Ах, якi ми бiднiП - Та чого? - А того... Нi, ти цього не збагнеш. Занадто в тебе вiдмiнна, простолiнiйна, грубо витесана души й груба шкiра... Хоч нам, власне, й треба б таких чортiв, як ти... - А може б я таки збагнув? - тонюсiнька-тонюсiнька нотка товариських кпинiв. - Де!. От була в мене гарненька хатка в душi. Така гарна-гарна хатка! I от розвалилася. Збомбило ПП до чорта! I тепер там порожньо стало, ух!,. А яка ж то була гарненька хатка! Хатка, що ПП менi збудували змалку рiжнi вишиванi "дядьки"... ЗнаКш, хатка з "козаченькiв", з "ворiженькiв", а шароварiв широких як Чорне море, з "гакiвниць", з "оселедцiв"... "Ворiженьки" таки були милi й безобиднi, а вiйни, власне, нiякоП й не було, був тiльки "герць", така парада, гулянка. "Козаченьки" йшли на "герць погуляти" з "ворiженьками". Хтось збоку засмiявся. То сидiли поблизу стрiльцi, спинами до розмовцiв, стомленi, байдужi, але вони безперечно слухали, хоч i не подавали зовсiм виду. На Пхнiх вухах i на Пхнiх спинах було написано, що вони слухають, i смiх той стосувався Романових слiв. Нехай. - Еге ж,- продовжував Роман до Петра саркастично, нiби сам себе тортурував: - "Козаченьки" йшли на "герць погуляти" з "ворiженьками". А тим часом... Бач! Господи, як далеке оце все вiд того, чим нас напихали змалку рiжнi вишиванi дядьки та панiП! Тим часом дiють не цукерковi "ворiженьки" й не цукеркових "козаченькiв" тут треба, i не цукеркових душ, напханих розвезеним нашим, солоденьким, розмрiяним примiтивiзмом, тут треба! - Бiдний Роман аж мiнився, так вiн глибоко переживав усе.- Iншого тут треба! Бо не "ворiженьки" дiють проти нас, а дiК математика! ДiК ворог, озброКний математикою! Еге ж! А математики нас якраз i не вчили. Петро був, як уже не раз перед тим, страшенно здивований Романовою мовою, що прозраджувала i неабиякий розумовий багаж в цього хлопця, а головне, що ця русява голова вмiК думати й багато, видно, думала. Щоб розвiяти гiркоту Романових слiв, Петро зауважив з легкою iронiКю: - Це ти сам до всього додумався, чи десь вичитав? - Вичитав, брат! Ось вже кiлька днiв вичитую, все вичитую! Вичитую! Аж шкiра лускаК! I бачу, що головного нас не вчили... Бож-же, Бож-же!.. Замiсць вчитися модерним наукам, отiКП "математики", як треба перемагати ворога, ми чортiй-вiдколи спiвали про симпатичних "ворiженькiв", що самi щезнуть, "як роса на сонцi"... Ой, Боже, Боже! Жди!.. Знову смiх i чиясь реплiка, нiби сказано окремо, в окремiй розмовi помежи тими, що сидiли збоку спинами до Петра й Романа: - А навiщо хлоповi наука?.. Один "дядько" навiть дописався до того, що хлоповi наука шкодить, що хлоповi не треба науки, а мусить вiн свинi пасти, згiдно нацiональноП традицiП нашоП... Регiт крiзь стисненi щелепи, люте спльовування, лайка, ще чиясь уПдлива реплiка: - А глянь на тих, що пруть та й на нiмцiв! Хто ж це пре, як не хлоп! Такий, брат, час. Але там хлопа вчили не кадилом махати й не тiльки вiвцi пасти...- i урвав мову. Здивований Роман почекав якийсь час на продовження, але продовження не було, реплiки погасли. - От, бач,- зiдхнув Роман до Петра.- Ще комусь гарненьку хатку зруйновано. Та й хiба тут не зруйнуКться? Ти дивись, як нас "ворiженьки" чешуть! Пил летить, стовпами до самого неба стоПть!.. Це поки ми спiвали своП чаклування про те, що вони згинуть, "як роса на сонцi", вони робили що iншого, i от маКш!.. Вони зовсiм не хочуть "гинути, як роса"... I тепер ми проти них, як щурi, як комашки-горопашки. Отакi собi "славнi козаченьки", що "засвистали" та й пiшли "на герць погуляти". I "свищуть"... ГуляКмо на "герцi". От гуляКмо!.. А, бий тебе сила божа! Ну, хiба тут чоловiк не зареве зi злости безсилоП! Га? У них танки! У них лiтаки! У них командири!..- i зiдхнув та й вимовив зовсiм iншим, нiби байдужим уже голосом: - Зрештою, навiщо нам танки й навiщо нам лiтаки, як у вас К вишиванi "дядьки" з мальованими "шаблюками", нашi чаклуни й характерники!.. Лiтакiв i танкiв не намалюКш так просто, а шаблюку намалюКш, та ще й як легко! - I потiшив сам себе, витираючи не то забуту сльозину, не то пилюку в оцi.- Ну, нiчого... Не навчили нас своП, то навчать нас "ворiженьки"... - Не хвилюйся, Романе,- заспокоПв зумисне голосно Петро, намагаючись i для тих хлопцiв, що сидiли спиною до них, стушувати прикре враження вiд цiКП зовсiм недоречноП, непотрiбноП розмови.- Не хвилюйся. За битого двох небитих дають. - Я сумнiваюся, щоби за цих "битих", костi яких розносить на всi чотири сторони, хтось взагалi щось давав. - Говорю в збiрному розумiннi... I не нарiкай на тих "дядькiв", на свiтi все розумно, може ж, i вони для чогось потрiбнi. Якщо не зараз потрiбнi, то принаймнi будуть колись. - Вони зараз, саме зараз потрiбнi! Хотiв би я бачити Пх тут, ось тут! Ось тут! - Не нарiкай. Будь справедливим. Кожен робить те, що вмiК, до чого вiн покликаний... Не могли ж тебе тiП "дядьки" навчати "математики", бо, щоб ПП навчати, треба знати ПП самому. Будь вдячний, що тебе взагалi чомусь вчили, бодай тiй iстинi, що тебе "зовсiм не треба вчити", iнакше б ти був i зовсiм неук. - Я й К неук! - Форзiхт! Гей, стережись, фiлософе! Кiнчай дискусiю! Ворiженьки йдуть! Це раптом Петро вигукнув до всiх, як команду. Понад лiском, шляхом, iшла колона танкiв. Всi схопилися. Роман перший. Але бiдолашний хлопчина, одержимий нападом оригiнальноП "самокритики", нiяк не мiг заспокоПтись i ще бубонiв, одягаючи шолом та пiдтягаючи пояс з важкими гранатами: - Кажуть, Хмельницький пiд Жовтими Водами чи десь там (десь на нашiй-таки землi) взяв свого ворога лютого, якогось там польського короля, в полон та й... Та й що б же ви думали?! Пустив геть живим! Ну, не диво? Отут тобi й вся собака закопана... Бо то був "ворiженько"... А нас от нашi "ворiженьки" нiколи не випускали живими i не випустять... Ех, бiда наша! Простота наша!.. Спадкова бiда нашая... - Ну от, бачиш! А ти нарiкаКш на "дядькiв", чого й що. Бiй за Олесько був ще тяжчий, нiж за Пiдгiрнi. Ворог натискав зi сходу й з пiвночi, й не було сили його зупинити. Багато тут полягло смертю героПв. Стримуючи ворожий наступ, одчайдушне билися хлопцi, але з великими втратами мусiли знову вiдступити... Зрештою, вони виконують свiй обов'язок - прикривають шлях утечi iншим, в тому числi й своПм товаришам... З ПетровоП батареП лишилося тiльки двi гармати й половина обслуги. Але тi, що лишалися живi, билися далi завзято. Ще коли тривав бiй пiд Олеськом, чути було гураганний вогонь десь на пiвднi. З свiдчень утiкачiв, що панiчно бiгли звiдти на пiвнiч, було встановлено, що то йде жорстокий бiй за Бiлий Камiнь. Ворог там перетяв шлях якiйсь Пхнiй частинi - й Бiлий Камiнь пiдпливав червоною кров'ю. З-пiд Одеська змученi вiддiли ще не зовсiм розгромленоП групи вiдступили з боКм в напрямку Гавареччини. Тут вони побачили видовище, вiд якого терпне все й нерви вiдмовляють в послуховi... I тут, власне, Пх було розбито дощенту... До Гавареччини кiлькома дорогами й так навпростець, пiд бомбами стiкалися звiдусiль велетенськi обози цiлоП дивiзiП, киненi напризволяще,- санiтарнi валки, господарчi вiддiли, боКпостачання, машини Червоного Хреста, пiдводи з раненими... Вони збилися пiд лiсом, наповнили увесь лiс i все навколо i ще йшли й iшли, плавом пливли... Бiдолашнi, беззбройнi й безбороннi люди, стерявшись вiд жаху, перiщили коней, квапилися вихопитися якось з котла смерти, урятуватися.. I от налетiв на них ворог... Спочатку нагрянули з'Кднання авiяцiП i з сатанинським кихкотiнням падаючих бомб чорнi бомбовози закружляли танок смерти; Пм допомагали винищувачi, вони знизилися до самоП землi i зi скаженим виттям стригли низом, кружляли, як навiженi, й сiкли все з кулеметiв... А потiм вихопилися звiдкiлясь танки i, женучи по дорогах, чавили все на своПм шляху, звертали з дорiг, ганялися за пiдводами й за людьми, розстрiлювали все з кулеметiв i з гармат усторч... Бiдолашнi люди Пiдiймали руки, благаючи пощади, але то не допомагало,цей ворог не знаК пощади... Люди з пiднесеними руками щезали пiд тоннами грохочущего залiза велетенських "Т-34"... Того не можна переповiсти словами, що вiдбувалося на невеликiм клаптi землi та на дорогах пiд Гавареччнною .. У такiй ситуацiП група оборонцiв, що пiдiйшла вiд Одеська, прийняла бiй. Вони швидко зайняли позицiП попiд лiсом "Гавареччина" й попiд селом тiКП ж назви, окопалися похапцем, як могли, а бiльшiсть так, не прикритi й неокопапi, лежачи по ямках, по межах, по обнiжках, по вирвах, повели бiй... Артилерiя розстрiлювала ворожi танки й машини прямою наводкою. Протипанцернi гармати, й кулемети, й мiномети захлиналися вiд власного вогню. . Стрiльцi билися гранатами й панцерфавстами... Особливо героПчно билася одна протитанкова, бронебiйна гарматка поблизу ПетровоП батареП, стоячiП на вiдкритому мiсцi, поки ПП не накрила серiя ворожих стрiлен i вона замовкла навiки. Добре билися хлопцi. Але ж "сила i камiнь ломить". Та й як тут змагатися,- занадто нерiвний "герць" помiж "ворiженьками". Село i лiс Гавареччина ще ранiше були спаленi й збомбленi, а тепер Пх допалювано й перевертано догори корiнням. Налiт авiяцiП зробив своК, а несподiваний обстрiл з "катюш" довершив справу,- спротив групи вiдчайдухих було зломлено, групу геть розпорошено, батареП Пхнi змiшано з землею, все поторощено. Повна катастрофа. Одначе розпорошенi вiддiли, вiдступаючи, ще билися розрiзнено, кожен по-своКму маневруючи пе