ред ворогом. Та багато лишало зброю й кидалося панiчно рятуватися втечею наослiп. Серед таких повстало велике смятiння. Хлопцi здирали з себе вiдзнаки, дерли документи, викидали шоломи, палили листи вiд матерiв i коханих, здирали й викидали унiформи. Петро й Роман, втративши цiлком батарею й усю амунiцiю, з своПми товаришами не розпорошилися, а далi трималися купи, вiдступали на захiд з боКм. Вони не палили документiв i не здирали вiдзнак, i не зривали з шиП материнське благословення. Вони збиралися битися до остаточного розгрому, до крапки, "До останнього зiдхання",- мовляв Роман. А на землi, навколо них усюди творився жах. Колони втiкачiв - обознi валки, окремi вояки, юрби людей напiввiйськових, напiвцивiльних, лявини пiдвiд - одчайдушне гримотiли через трупи й вирви, однi на пiвдень, на Бiлий Камiнь, iншi на захiд, на Красне.., На заходi було нiби тихо. На заходi було тихо. Та ось з заходу раптом загримотiло утiкачам назустрiч. Ранiше був наступ ворога зi сходу, з пiвночi i з пiвдня. А це почав ворог бити й з заходу, вiд Бузька та iнших точок з-над рiчки Бугу. Ворог загнався в запiлля й тепер бив звiдти. I це сталося тодi, коли нiхто того не сподiвався. Досi говорилося й кричалося про оточення, але кожен мав на увазi ще вихiд на захiд, нiхто не припускав, що коло отак-таки й замкнулося, цiлком щiльно,- нi, мусив iснувати вихiд на захiд. I раптом з заходу почали бити "катюшi", з-за Бугу. Вони били з кiлькох точок, встигнувши посiсти велику смугу, одрiзавши цiлком шляхи вiдступу сюди. Вони засипали грядом диявольських стрiлен все поблизу, в смузi кiльканадцяти кiлометрiв, обстрiлюючи валки втiкачiв. Стрiльна розривалися по кiлька разiв i заливали все страшним, всеспалюючим вогнем - загорялася земля й камiння, й залiзо, все горiло й не можна було того погасити, й нiхто того не гасив i не збирався... Навiть на нiмцiв, на випробуваних фронтовикiв, з числа тих, що не встигли своКчасно вiдступити з своПми i тепер металися з приреченими в цьому жахливому колi, вогонь "катюш" нагонив мiстичний переляк. Летiли не тiльки стрiльна, летiла попереду них ще жаска легенда про тi "катюшi", витворена в ходi вiйни на нещадних схiдних побоКвищах. Вiдступаючи, хаотичнi колони було вже досягли Бугу, й нещаснi люди, хто вцiлiв досi, з полегкiстю вже зiдхали, думаючи, що вони видерлися геть з пащi смерти, що вони вихопилися з перстеня, як над ними розверзлося небо i впало на них грядом залiза й морем вогню. Все змiшалося. Товпища ударилися об вогненну стiну, що раптом пiднеслася перед ними, i побiгли назад. Побiгли панiчно на схiд. Заметалися безтямно на вже пройдених шляхах, по здовбаних лапах, по шматковi землi, спаленому вогнем i зораному залiзом. Люди шукали прикриття й не мали його. Люди шукали пощади вiд всюдисущоП смерти й не мали ПП. Люди на своПй власнiй землi згоряли живцем, бо горiла й сама сира земля. Язики полум'я вихоплювалися з неП й iшли товпищами, коливаючись, обертаючи все на попiл i сажу. Жорстокий, лютий ворог, переповнений одвiчноП злоби i зненависти, знав, на кого напосiвся i вергав на них, на Пхнi голови й на Пхнi душi усе, що мав. I душив Пх, чим мiг. Залiзнi вогнепащi потворяща, немов живi, лютi дракони, ганялися за людьми по шляхах i по полях, чавили Пх, смалили вогнем i чадом, сiкли Пх, пригортали Пх землею, загрiбаючи ПП своПми розчепiреними лапами. Петро й Роман цупко трималися один одного в цьому чадному пеклi. Вони тiльки тепер побачили, що то таке панiка, коли все перемiшалося з напiвцивiльними. Все пустилося берега, й не було вже жодних стримуючих начал, щоби могли тут щось зарадити. Як i не було сили, яка би припинила нещадний ворожий вогонь, зливу ненаситимоП ворожоП злоби. Маса доведених до одчаю людей котилася в усi боки. У них не було вже вiри, для них не було авторитету, для них вже не було логiки, у них те, що було в душi, як стрижень, рухнуло геть, як та "хатка" в Романа, й вже тепер нiчого не направиш. Межа Пхнього терпiння перейдена... I те сказати - межа Пхнього терпiння була висока, дуже висока, на подив висока, куди вища, анiж у тих прославлених "завойовникiв свiту". Але тепер межа перейдена й у душах неподiльно запанував сумеречний дух загину, дух катастрофи. Все котилося геть у прiрву. Лиш де-не-де окремi групки, як Романова з Петром, одчайдушне билися, не складаючи зброП, але й Пх розпорошувано, геть вибивано до пня. XIV _ Очi немовби насипанi пiском, вони горять i сходять всiма кольорами веселки. А в головi стоПть шум... Скрип пiдвiд, немов ячiння журавлине, жалiбне, без кiнця й краю... У мряцi ночi, вiдтiненiй далекими загравами, те ячiння стоПть над землею. Тисячi пiдвiд тягнуться безкiнечними валками, борсаючись у баюрах розбитих шляхiв, потопаючи у них часом по кiнськi хомути... Крик i нокання та тпрукання, прокльони й одчайдушна, розпучлива матюкня клекотять у темрявi й разом зi скрипiнням пiдвiд та хропiнням коней, а зрiдка й кiнським жалiбним iгiгiканням творять той лемент, що, мабуть, стояв над украПнською землею в часи пересування диких орд Батия... Це так пересувалися червонi частини до фронту, на захiд, на захiд, тодi, коли вiн Пх спостерiгав на власнi очi... Розквашена земля, перемiшана з талим снiгом, затоплена весняними водами, тремтить вiд далекоП лихоманки... Нi, вона тремтить вiд тих вибухiв, що тiль-тiль тут одгримiлп i що будуть гримiти, хай-но ворог побачить це шаленство людей i коней i почуК цей доiсторичний лемент,- всi шляхи й поля над ними вкритi вирвами, нiби дiрами на мiсцi жаских чирякiв... Тисячi коней, запряжепих в тисячi возiв i саней, всумiш, хропуть i сходять потом, парують i лускотять м'язами, засiкаються розкованими копитами у хлипкiй темрявi... Пiдводи навантаженi амунiцiКю, кулеметами, мiнометами, скринями, харчами, рушницями, бензиновими бiдонами, хлiбом, мiшками борошна й фуражем, медикаментами, людьми, мотоциклями й усiляким вiйськовим спорядженням, рухаються на захiд, на захiд безкiнечним потоком i таким же погоком рухаються пiдводи на схiд, навантаженi раненими, навантаженi людським стогоном. Конi згинають тремтячi хребти дугою, не витримують шаленоП напруги й падають у калюжi, захлинаються, Пх розпрягають i кидають загибати, а вози тягнуть люди, щоб десь припрягти якусь конячину, а як нi, то кинути тi вози на дорозi, посеред багор i вибоПн. Шлях цього походу позначений трупами коней i поламаних пiдвiд. Це на веснi. А коли дороги просохли - той самий скрип пiдвiд i тупiт кiнських копит та людських нiг уночi збивав таку куряву, що не можна було дихнути. I все той лемент, немов лемент БатиКвих орд, котився на захiд. Рипiли пiдвода, немовби то крукали все тi ж ключi журавлинi... Вся земля вкрита ними, тими кiнськими валками й лементом, немов потоками людського жалю i вiдчаю, скарг i прокльонiв... О, скiльки Пх було! Якi вони були незчисленнi кiлькiсно! I якi ж вони були трагiчнi, немощнi якiсно! Але вони повзли, як хмари туману, стелячись по землi, все на захiд, на захiд... Петро стрiпуК головою. Над землею стоПть пекельний рев танкiв i гармат-самоходiв, i безлiч машин... Дивно! Це ж вони, тi самi нескiнченнi валки пiдвiд! Але яким чином вони перетворилися в потоки сталевих машин! Яким чином крик i плач журавлиний перетворився на ревище тигрiв i скрегiт мастодонтiв!.. Так, так, це, бач, вони прийшли сюди з чужих краПв, потоптали тих усiх коней i всю ту древню хомутяну технiку й тепер пруть iншими потоками на захiд, сталевими потоками. Увесь свiт зайшов з другого боку й суне на них... На них! Ще б з кiнськими валками вони: дали якось раду! Ще б того ворога близького вони якось укоськали! Але цього... XV _ _ Огненнi кола плавають у вiччю. Все, здаКться, звузилося до розпеченого сталевого обруча на головi, що стискаК череп, стискаК мiзок... Ще трiшки, ще... I тодi, нарештi, прийде межа, за якою вже настане тиша, настане спокiй, настане блаженство забуття, настане крах i вiчна тьма. Це буде межа терпiння... А поки що i сонце стало ненависним, стало ворожим. Воно кружляК в зенiтi вогненним колом, прообразом тiКП вогненноП сковороди, на яку оце вкинуто Пх i з якоП немаК рятунку. Петра опановуК безвiдчитна лють, i йому хочеться стрiляти в сонце, стрiляти в ту вогненну прокляту сковорiдку й розбити ПП на скалки... Але в неП не треба стрiляти, вона сама рветься на череп'я. Ба, то не сонце, i не сковорiдка, то жахливий ворожий гарматень, то стрiльне з якоПсь сатанинськоП "катюшi" - воно кружляК в зенiтi й рветься, рветься безлiч разiв, обсипаючи вогненним череп'ям немилосердно i безугавно, б'К, б'К й б'К... I нема вiд нього рятунку. Воно Пх переслiдуК. Воно безжалiсно сипле приском, пече й смалить. I воно ж освiтлюК Пх, мов ракета, не даК Пм змоги сховатися, укритися темрявою вiд ворога. Свiт не сприймаКться вже в реальнiй цiлости. Бо його немаК в реальнiй цiлости. Вiн розщеплений, розмонтований. Вiн розламаний на скалки, роздертий па шмаття. Небо поколоте, як побите люстро. Все побите i все двиготить. Рух. Дим. Мряка судного дня. Хаос Содома i Гоморри. Але ж, Боже!! Пощо ж на них Содом i Гоморра?! Свiт нагадуК збомблений музей, бачений якось. З хаосу, з диму й кiптяви вихоплюються то там, то там окремi, уцiлiлi образки, окремi шкiци,химерна мозаПка румовища, мозаПка руйнованого свiту. I тенер цей свiт лишаКться в гарячковiй пам'яти, як химерна мозаПка, як окремi кадри, вихопленi оком блискавично з хаосу й зафiксованi в клiтинах мiзку навiки. Фантастична мозаПка. Ось юнак, рокiв 18-ти. Зовсiм, зовсiм молоденький, ще з дитячими рисами обличчя. Вiн стоПть, закам'янiвши, бiля стовпа, очi його заплющенi, зуби зцiпленi, чуб на ньому присмалений, лице почорнiло. Час вiд часу очi його вiдкриваються широко-широко й знову закриваються. Вiн стоПть мовчки, нерухомо. Вiн спаралiзований жахом. Це тяжкий психiчний шок. А може, божевiлля. Вiн живий, але вiн уже загинув. Може, вiн застрiлиться сам. Може, його розчавить танк. Може, його зрешетить з "фiнки" або проколе багнетом ворог. Може, вiн згорить в вогнi експльозiП набою "катюшi"... Але то вже все дрiбниця,- вiн вже загинув. Тiльки очi його безтямно ще вiдкриваються й закриваються... Таким вiн стоПть Петровi у вiччю. I чомусь неодмiнно бiля нього, за ним, над ним швидко-швидко бiжить той кiнь з перебитим хребтом, бiжить на двох переднiх ногах, трясе високо задертою головою й iрже тоскно, признано: "Пiдождiть!.. Пiдождiть!.." Ось б'К зенiтка. Не замаскована, не захищена нiчим, вона стоПть серед шляху, серед побитих возiв i машин, там, де ПП захопив валет ворожих лiтакiв, на вiдкритому мiсцi, i гарячкове вiдстрiлюКться - б'К в зенiт. Поцiлений лiтак iде "штопором" униз. Другий береться полум'ям i летить, як торпеда, по похилiй лiнiП, тягнучи довжелезний шлейф чорного диму. А зенiтка б'К й б'К, гарячкове, надхненно,обслуга метушиться жваво бiля неП, зовсiм не криючись пiд бомбами, бо нема де критися. Над нею кружляють кiлька бомбовозiв, заходячи на бомбардування... Бомбардувальники розвернулися й скинули свiй жахливий вантаж, обслуга зенiтки припадаК до станини, до люфа, завмираК й витрiщеними очима дивиться просто смерти у вiчi... Удар! Хмари землi й диму... Коли розвiюКться дим i пил, коли осiдають тонни землi й череп'я, на мiсцi зенiтки - порожнеча, там вже нiкого й нiчого немаК. Лише оддалiк, закинена геть на поле, димить поковеркана станина - все, що лишилося вiд тiКП протилетунськоП гармати. А тi, що були бiля неП, щезли. Навiть не скрикнув нiхто. Так, нiби Пх зовсiм i не було на свiтi. Ось людина бiжить, охоплена полум'ям. На нiй горить одежа й горить волосся, i горить наплечник... Людина хоче вiдстебнути наплечник i не може. Хоче погасити волосся й не може... Вона реве, падаК на землю й качаКться, й скавулить вiд жаху та болю - упираКться головою в землю й крутиться на однiм мiсцi, вона хоче заритися в землю живцем... i копаК. I кричить вже почорнiлими, спеченими устами: -Мамо!.. Ой, мамо ж рiдная!.. О-о-о-о!.. Мова та жалiбна, тоскна, голос дзвiнкий, тонюнький. - Мамо!.. Ой, мамо ж!..- Цей крик-вопль ще стоПть у повiтрi, а хлопець вже готовий, вiн замовк, захлинувся й вже лежить, мов скарьожена головешка. Повз нього йде вогонь, хилитаються язики полум'я, мов вогненнi кобри повзуть, пiдiймаючи голови з зеленоП ще трави й бур'янищ, сичать. А пiд тими кобрами чорнiК й димить земля. Ось вояк iз випеченими очима. Хвилини його почисленi. Свiт йому померк, i померк розсудок, але вiн бачить життя внутрiшнiм зором. Вiн маячить, лежачи на травi, й оточений близькими друзями... Вiн бачить своК дитинство. Вiн розмовляК з батьком. Вiн пропонуК батьковi погасити воду, що чомусь загорiлася, та й сiдати обiдати. Вiн тягне тихим, благальним голосом: - Може б, ми вже обiдали, тату?! Тягуча павза. Товаришi хмуряться, безпораднi, розгубленi, а хлопець зiдхаК хрипко й знову благальне, уперто канючить: - Може б... Може б, ми вже обiдали, тату?.. Хлопцi мають тягти жеребки, хто мусить його дострiлити. Коли наломано вже сiрникiв i вкинуто в хустку, а ту хустку затиснуто в жменях, лишаючи лише вузьку щiлину, щоб простромити пальцi й узяти жереб, узяти вирок фортуни,- виявляКться, що жеребкiв уже тягти нiкому. Нiхто не хоче ризикувати, бавитися з фортуною в пiжмурки. А вояк з випеченими очима навiть не знаК про муки своПх товаришiв, про тiП жеребки, вiн взагалi нiкого не впiзнаК, реальний свiт вже для нього не iснуК. Вiн увесь в iншому свiтi. Може б, ми вже обiдали, тату? Ось сiльська церковця... Вона стоПть на пагорбi й горить, як смолоскип, пiднявши в небо два стовпи диму,- один стовп бiлий, а один чорний. Бiлий стовп диму з дзвiницi, а чорний з даху самоП церкви. Обидва стовпи клубочаться в синК небо, не змiшуючись, кожен сам по собi. Церква горить самотньо, нiхто ПП не гасить, бо в навколишньому селi, либонь, жадноП живоП душi... Раптом з небес злiтають бомби з несамовитим, сатанинським виттям, падають - i церковцю всю пiдносить в повiтря... Вона злiтаК вгору, немов лялькова коробочка, розломлюеться вгорi й валиться назад. Вибухи бомб пiдхоплюють ПП знову й тепер уже летять високо вгору обаполи дошки, стовпи, камiння, трiски, шмаття полум'я й хмари пiску та диму... Згодом виявилося, що в тiй церковцi було повно дiтей, i жiнок, i старикiв. Вони вклякнули й так стояли навколiшках, молитовне згорбившись i склавши руки. Вони шукали рятунку, захисту. I вони вiрили в заступництво, вони вiрили в неспалимiсть цього мiсця. I та Пхня вiра була така велика, така безмежна, що коли навiть почала церква наповнюватися димом, люди не кинулися навтьоки. Вони вiрили в недоторканiсть, вони вiрили в неможливiсть, щоб смерть i поругання перемогли святиню. А ще вони вiрили, що нiхто не дерзне посягти на святе мiсце, що навiть найлютiший ворог не допустить блюзнiрства. Тим бiльше, що ворог знаК, що в вiйнi церква К притулком беззахисних i беззбройних. Ворог дерзнув... Коли пiдоспiли вояки, на мiсцi церкви була лише велика димляча могила, звалище трiсок, обсмалених пiдвалин, поломаних образiв, рiзного череп'я i поко-верканих людських тiл. Якась бабуся, що лишилась жива, стояла навколюшки, простигши руки в небо, розхристана, простоволоса... Вона, здавалося, втратила мову й тiльки потрясала простягненими костлявими руками й пасмами сивого волосся, побиваючись над загиблими. Побачивши воякiв, бабуся скинулася вся, простягла руки до них i видихнула з самого серця в нестямi: Дiтки! Ой, де ж ви барилися, що й не захистили нас... Дiтки! Ось двоК розмовляють про дiм, про шкiльнi часи, про радiснi зустрiчi, про сонячнi Карпати, про пластунськi пригоди Пхнi, про мiсячнi ночi на Стрию, про своПх подруг, про суницi, про черешнi, про спiвочих пташок, про все, аби тiльки не думати про неП, не згадувати. Забути. Вiдвернутися вiд неП бiдолашним серцем. Забути про ворога. Перекреслити його. Нема! Бодай на хвилину забути про страхiття. Так вони мирно розмовляють, сидячи на купi землi... Раптом один звизкуК несамовито, б'К кулаками й ногами в землю й кричить: - А будь же ти проклятий!! Будь ти проклятий!! I що то за диявольська мана!! А бий тебе грiм з неба!.. Будь ти проклятий!! Це про ворога. ВиявляКться, що вiн уже заступив усе,- i дитинство, i шкiльнi часи, i юнацькi пригоди, i мiсячнi ночi - все. I вже людина не може, не в силi одвернутися думкою вiд нього, як зачарована. Вона в полонi мiстичного жаху i в той же час в полонi пекельного гнiву й здивування. - I що ж то за прокляття, га?! Його б'ють, його товчуть, його кромсають, а воно лiзе, лiзе й лiзе... як туман, як дим, як чад, як холера! Га?! Смерти не боПться й нiчого не боПться! I немаК йому числа! I немаК йому кiпця!.. I з чого в нього душа тая?! I чи К в ньому душа, га?! Чортяча, пекельна, диявольська сила!! Якiсь чорти! Якiсь манiяки! Якась звiрина, сатаною сплоджена!.. А бий тебе сила Божа!.. Один так клене, а другий сидить мовчки. Похнюплено. Сидить байдужий, i тiльки нерв у нього на щоцi смикаКться в такт лютим прокльонам друга. Ось вiдтинок фронту, зритий окопами та ровами i вкритий скелетами рiжних машин - жужелицею недавнiх боПв. На нього вмаширувала свiжа частина; "хлопцiв", пара сот людей,- вони ще не пiдняли зброП, вони ще роззираються. Телефонiсти тягнуть дрiт, артилеристи встановлюють гармати... Раптом з ясного неба починають сипати сотнi стрiлен, покривши все поле,. там, де розташувались тi хлопцi. А водночас налетiла авiяцiя. Земля закипаК. Все поле перетворилося в суцiльний киплячий казан. Не лишилося там жодного цаля, не збуреного й не прошитого вогнем i залiзом. Здавалося, що все там загинуло в першу ж мить. Одначе з того киплячого пекла починають вистрибувати люди й бiгти без оглядки, бiгти, скiльки духу, затулившись руками... Хто на двох ногах, а хто й на однiй... Падають, повзуть, схоплюються й знову бiжать... i деякi розбиваються об поковеркан! рештки ворожих танкiв, панцерних авт, гармат, що стирчать тут i там. Побожеволiлi, заслiпленi вогнем, оглушенi грохотом люди нiчого не бачать, не чують, не розумiють.. Маленькi дiтки напувають пораненого коня. На дорозi. Кiнь такий маленький, селянський, гнiдоП масти. Вони думають, що вiн встане. Вони йому носять зеленоП, соковитоП трави, жмути налитоП пшеницi й вiвса разом з червоними маками... Вони пiдтягають коневу голову за уздечку та все пiдсовують до рота принесену Пжу й воду, й пiдганяють, i нукають, просять його зi сльозами в голосi... Кiнь хропе, тяжко зiдхаК й безсило роняе голову знову на землю. З розбитих губiв йому стiкаК кривава пiна... Вiн усiма покинутий, тяжко поранений в груди, такий одинокий. Замурзанi, босоногi й розпатланi дитинчата за всяку цiну хочуть його вирятувати. Вони не жалiють рученят, обмазуючи Пх у криваву пiну, пiдтягаючи тяжку, безсилу коневу голову за слизькi ременi уздечки, i не жалiють голосiв. Пiдганяють, i просять, i заохочують, i докоряють, Пм здаКться, що це ж так просто, тiльки скинути головою вгору - i вже на бистрих ногах, треба тiльки захотiти. Але кiнь не хоче, ледачий... Вони його стьобають прутиком. Та кiнь не реагуК на стьобання, вiн тiльки приплющае очi, поводить головою по землi, в пилюцi й видихав з шумом повiтря, роблячи з пилюки маленьку хмарку. Так, нiби йому з грудей виходить крiзь нiздрi дим а чи морозяна пара. Тодi дiти розкладають перед коневим ротом всi приваби - траву, i пшеницю, i овес з червоними маками - розкладають пiвколом i чекають, посiдавши пiвколом навпочiпки й поклавши голови па колiна,- вони сповненi глибокоП вiри, що кiнь встане, неодмiнно встане... Ось тiльки трiшки полеже... Вiра та промiниться в чистих, наПвних дитячих очах... I цей кадр, як i iншi, розсипаКться на порох. РозлiтаКться на скалки. РозчиняКться в веремiП. Шляхом посуваКться валка санiтарних авт i пiдвiд з раненими. То Пдуть щасливi, бо вони не вмерли i тепер уже не вмруть, тепер вiйна Пх не зачепить, бо на сторонi Пх стоПть мiжнародний закон, що забороняК чiпати все, що позначене широким червоним хрестом; на сторожi Пх тепер, понiвечених i скалiчених, стоПть гуманнiсть i чоловiколюбство... Десь там у запiллi, далеко вiд клекотiв бою, лiкарi Пм одiтнуть кому руку, кому ногу, але лишать жити й дивитися на божий свiт, зустрiчатися з рiдними, працювати, думати, любити... Агож, любити, бо брак руки чи ноги нiколи не робив неможливим щастя кохати й бути коханим. Вони Пдуть в запiлля, геть з цього пекла туди, де немаК вiйни, i при всьому тому вони не дизертири - вони тiльки щасливi, бо вiдкупилися вiд смерти й од вiйни своКю кров'ю, своПми руками чи ногами... Але на шлях вириваються з-за лiсу танки - багато великих, ревучих потвор,- ригаючи вогнем, вони доганяють санiтарну валку й чавлять все геть своПми гусеницями, вдавлюють в землю, розторощують i розмелюють, розламують на трiски, бiжать вперед i знову завертають та й ще раз пробiгають по рештках, ще раз, ще раз - вони гарцюють жорстокий, нещадний танок, вони його танцюють, i виють, i грохотять з насолодою... Вони обертаються на однiм мiсцi, немов дракони на черевi, зарiвнюючи й землю там, де допiру Пхала валка з пораненими юнаками... О, скiльки злоби! О, скiльки людськоП нещадноП, слiпоП, ненаситимоП злоби! Не вимiряти ПП й не обчислити, й нiчим ПП не зрiвноважити! Дiвчата - селянськi босоногi, засмаглi на сонцi дiвчата - вибiгли на шлях i стовбичать купкою, несмiливi i в той же час надзвичайно вiдважнi. Вони винесли трохи харчiв у пеленах... Вони прибiгли з недалекого, розбомбленого й напiвспаленого села й принесли вареноП картоплi "в мундирах", хлiба, огiркiв, помiдорiв, щоб роздати хлопцям, що отакi вимученi й вистражданi машерують в хмарах пилу. Вони чужi й незнайомi, але рiднi. Це ж, може, тi самi, що недавно обороняли Пх i Пхню худобу вiд нiмецького грабунку, вiд наруги, вiд глуму... Вони нiчого не кажуть, вони тiльки простягають руки з дарунками й дивляться очима, повними слiз, на кожного. I Пм нiхто нiчого не каже. Цей шалений час не потребуК слiв, женучи все скаженим темпом. Хлопцi мовчки беруть харчi, iншi цiлують дiвочi руки й машерують далi. Вони такi закуренi, що на них не видно лиця, тiльки бiлiють зуби й бiлки очей. Хлопцi махають руками на прощання, а дiвчата стоять i плачуть. Џх раптом здмухуК вогненний гураган... Немовби за кару за те, що вони дали цим приреченим риску хлiба й краплю спiвчуття - краплинку дiвочих сестриних слiз. Вояки сидять пiд лiском на травi, витирають пiт i кров з облич та з подряпаних рук, зiпають вiд утоми й одчаю i вголос мiркують про ворога - вставляють мляво слова помiж тяжкими вiддихами. Розмова снуКться навколо питання: який вiн? Що то за сатана i як вона виглядить в дiйсностi? Кожен хотiв би взяти й помацати його за горло. - Який же вiн? - питаК бiлявий хлопчина, з акценту, видать, лемко, тоскно позираючи вгору, в задимлене, вiбруюче вiд гудiння сталевих джмелiв небо бажаючи на власнi очi побачити того, що сидить в тих пекельних машинах.- У, дияволяка! (Крiзь сльози безсилоП лютi). Який же ж вiн? -А чорт його знаК,- вiдповiдаК йому втомлено якийсь степовик i далi цiдить глумливо, саркастично: - Може, там якась Гризодубова лiтаК... Его ж... - Або Йосипенкова,- вставляК iнший байдужим тоном. - А вона ж умерла! - заперечуК iнший. - А мало Пх там е?! - I то правда... Сволота! - Авжеж (чиясь гiрка-гiрка iронiя, жаль, глум, тремтiння в голосi). "Дiйсно,думаК Петро, чуючи цю химерну розмову. Вони з Романом сидять осторонь i теж зiпають вiд утоми.- Дiйсно,- думаК Петро,- б'ють нас без жалю й без пощади, вмираКмо ми тисячами, а мало хто бачив ворога живого у вiчi. А хто й бачив - не роздивився. Глянути б! Глянути б в чортячi його очi. Хоч перед смертю. Отак зблизька. Спитати в нього, доки вiн буде нас мучити, та й пальнути б йому в тi його проклятi очi, випустити увесь магазин з автомата!" - Що ти на це скажеш, Романе? - питаК Петро вголос, машинально. - Та що ж... - зiдхав Роман, думаючи свое.- Може, й Гризодубова. Ось група вермахтiвцiв сидить i чекаК, щоб здатися в полон. На неголених, замурзаних обличчях повна байдужiсть i... спокiй. Вони ждуть полону, як щастя. Ще недавно цi солдати скаженого фюрера не смiли розраховувати на жодну милiсть, не смiли й не могли думати про полон iнакше, як про пiдлу зраду, приниження чести, вони не думали про жодний полон. Де! Вони так героПчно машерували вперед. Вони так героПчно окупували й тероризували безборонне населення, здобували безборонних дiвчат.. Нарештi, вони так героПчно вiшали й розстрiлювали молодь (оцю саму украПнську молодь) по всiй УкраПнi, а останнiй час особливо в Галичинi... Ну, може, не вони персонально, але Пхнiм iменем i за Пхньою мовчазною згодою. Вони - як цiлiсть. Вони ПП вiшали по всiх площах i перехрестях... Вони так героПчно паци-фiкували Волинь, Галичину, Закарпаття... Вони так героПчно гнали в рабство до свого райху сотнi тисяч, де, мiльйони украПнськоП отакоП молодi... Вони це робили в багатьох випадках i персонально, а взагалi, у всiх випадках вони це толерували, покривали. А тепер от вони сидять i ждуть полону. Полону, як щастя. Як рятунку вiд кари, рятунку вiд смерти. Дивпо... Бiля них поруч сидить група украПнських воякiв. I мiж тими вояками та нiмецькими солдатами вiдбуваКться химерна, пророчиста своПм змiстом, хоч i зовсiм млява розмова. Нiмцi пропонують юнакам здаватися в полон i самi ж з того смiються, показуючи рухом руки навколо шиП ту перспективу, яка цих юнакiв у полонi чекаК, "петля". I пiддають жару сентенцiями, що украПнцiв своП ж брати повiшають, i так Пм i треба,- Пх чекаК доля зрадникiв. УкраПнцi - зрадники. Ха! I недоговорювали справжнК пiдрунтя того "ха". Але це було й так зрозумiле, а саме: "Та ж хiба вiд унтерменшiв можна чогось кращого сподiватися!!!" Iнша справа - вони, вони нiкого не зрадили. А крiм того - вони солдати i на сторожi Пхнього життя стоПть мiжнародний закон про полонених... Вони пiдуть до полону та й скоро будуть дома... Страхiття ж про. большевикiв - то байка. Хтось не витримав та: - Ех, ви, куролови! Чого ж ви поспiшаКте до полону? Ви ще нiчого не втратили, ви ще тiльки здаКте награбоване. Ваша батькiвщина ще десь далеко, й щойно тепер приходить потреба ПП захищати. Досi ви свiт завойовували, а тепер приходить потреба власну батькiвщину захищати! - Еге ж,- додаК iнший.- Ваша ж земля ще не починалася. Ви ще маКте щастя ПП бачити... На це один iз нiмцiв вiдповiдаК досить злорадливо й уПдливо: - Так, наша земля ще не починаКться. I вона не почнеться для руПн i горя. Ми ПП врятуКмо вiд заглади тут, здавшись генде гох i тим скiнчивши вiйну. Ваша ж земля скiнчилася, й вся вона обернена на попiл... I вам немаК рятунку, хлопцi, немаК, зовсiм немаК!.. - Так, так,- закивали його комради схвально.- НемаК рятунку. Ваша земля скiнчилася, хлопцi... - Почнеться й ваша та й теж скiнчиться,- вставляК хтось iз досадою й ноткою вiдчаю.- I вона теж буде обернена на попiл. На попiл i на сажу!.. - А так,- згодився якийсь старий вояк, закивав з гiркою мiною,- А так. Вiд "тих" не можна захиститися, байка, "квач"! Вони голi й босi, вони голоднi, вони Пдять варену пшеницю або сиру кукурудзу замiсть хлiба й чоколяди, i пруть все вперед, i б'ються, як чорти... Як чорти!! I був у тiм голосi страх, але була й нотка захоплення. - Еге ж... Џдять пшеницю й кукурудзу й б'ються як чорти! - Но, но... Це так... Але вiйнi кiнець. Ми пiдiймаКмо генде гох. Наша земля вцiлiК, i ми ПП ще колись побачимо... - це перший злостивий, вiн говорить уперто, а далi презирливо цiдить помалу: - Наша земля ще не починалася, хлопцi! А ваша земля вже скiнчилася, вона обернена на гнiй, i вам немаК рятунку, хлопцi!.. XVI - Так. Кiнчилася наша земля. Ти чуКш, Романе? Ти чуКш? - Чую, брат! Ой чую, бодай позакладало. I видю... Тягуча понура мовчанка. Петро зiдхаК й потiшаК свого друга: - Але й ми кiнчаКмось, друже мiй, Романе! I мабуть, нам вже тiКП землi й не треба... Якраз вистачило з нас на наш вiк... Якраз дiйшли до риски. Роман мовчить, звiсивши голову на груди. Гаи-гаи, де ж ти дiвся, романтику ти синьоокий?! Мрiйнику ти .непоправний! По довгiй павзi Роман зiдхаК i цiдить тягуче, з мукою, з хрипотою: - Та-ак... I ми кiнчаКмось... I землi вистачило... - А знаКш, менi недавно снилося, що я землю Пв, сиру землю... Смачна була... - А-а... Ну, то правдивий був сон... А-й-К... Га... I де ж ти ПП Пв? - У рiдному мiстi... На рiднiй вулицi... - А... Ну, тo все одно... Пстимеш i цю. Однаково наша... Рiдна. - Рiдна... Роман тягуче зiдхаК: - Мале лишилося. Але нiчого... Щоб наПстися, не багато й треба. - Вистачить... Мовчанка. Потiм Роман стрiнув головою уперто: - Неправда! - Що неправда? - Неправда, що земля скiнчилася, цебто наша батькiвщина. Це вона скiнчилася, як iти в один бiк, як тiкати. А як iти навпаки - ой-ой-йо-йо! - i покрутив головою.- Як утiкати - то вже нi цаля. А якби оце наступати - ого-го! Петро посмiхаКться. ЖуК прутик i дивиться десь на схiд. А Роман зломано зiдхаК, з хрипом: - Тiльки от ми самi кiнчаКмось, це бiда... Петро рiшуче випльовуК прутика й говорить таким самим голосом, як Роман недавно: - Неправда! - Що неправда? - Ми не кiнчаКмось! Ану, лиш вставай! - Чого? - Будем прориватися... - Гм... З ким? - Ходiм пошукаКмо. Роман безнадiйно звiсив голову. Мовчить. А далi видихаК те саме скептичне, гiрке: - З ким? Петро встаК, а тодi нахиляКться над Романом i говорить йому в саме лице, в заплющенi утомою й резигнацiКю очi, говорить твердо, вольово, як гiпнотизер, що хоче вдихнути вiру в свого сонного безвольного пацiКнта: - Ходiм! Ану ж нам пощастить... I ану ж нам ще доведеться колись помiряти ПП й навпаки. Га? Роман розплющуК очi. Дивиться па Петра. ПосмiхаКться. А потiм крутить головою уперто, скептично: - З ким? - ПошукаКмо, кажу, ходiм! - аж визвiрився Петро раптом, i перекривив: - "З ким, з ким". Зi мною! Вставай! - А, з тобою... Ну, з тобою я завжди готовий... Дай руку... Петро допомiг своКму друговi, своКму розбитому вщент мрiйниковi звестися, й вони пiшли. Кiльце оточення було щiльне й мiцне, i пробити його не так просто. Удвох його не проломиш. Для цього треба бiльшоП сили, великоП сили. Версiя про те, що ззовнi прийде рятункова акцiя в формi нiмецьких потужних панцерних частин i авiацiП, лишилася байкою. Казкою для дурнiв. НемаК Пх, тих частин. I не буде. Бо Пх взагалi у нiмцiв немаК. Та й наПвним було би думати, що нiмецьке командування, речник геренфольку, в цей критичний для Пхнього райху час стало би ризикувати рештками своПх сил i кидати Пх на рятування якихось там "хлопцiв", якихось там унтерменшiв, однаково приречених на погнiй. Тим бiльше, що тi "хлопцi" елемент зовсiм ненадiйний, здiбний повернути багнети в найнесподiванiший момент супроти геренфольку. Хiба симптомiв цього було не досить? Нi, нiхто не буде Пх рятувати. Вони, всi цi рештки розгромленоП дивiзiП, зданi на самих себе. Хай виломлюються. З того, як одчайдушне металися окремi групи, кидаючись на всi боки, мечучись по всiх шляхах i дорiжках, по полях i лiсах, з того, як бiльшi групи роздробилися на меншi, розпорошилися, переходячи на принцип - "кожен сам за себе" та "ану ж я сам якось проскочу i врятуюся", а рiвно ж i з того, що випадки самогубства воякiв стали масовим, звичайним явищем, видно було, що проломити перстень нiде не вдавалося. Перстень той все звужувався, удушуючи все, що в ньому К. Петро й Роман стали на перехрестi кiлькох дорiг i чекали. Десь на пiвднi, в багатьох мiсцях, досить близько на пiвденному сходi, на заходi, а також на пiвнiчному заходi, била тяжка ворожа артилерiя, клекотали мiномети й татакали станковi кулемети, а Пм у вiдповiдь де-не-де трагiчно лопотiли ручнi автомати та поодинокi гвинтiвочнi пострiли. З тiКП звуковоП картини можна було зрозумiти, що вiдбуваКться на оточенiй територiП. Нiде не чути справжнiх проломних боПв, не чути наступу, лише методичний, загороджувальний вогонь переможця, що не хотiв нiкого випустити живцем i не шкодував амунiцiП, обстрiлюючи всi шляхи, дороги, лiси й лiсочки та недопаленi села. На схiд, десь близько, в двох мiсцях вирував клекiт танкiв i автомашин - то, видно, переформовувалися ворожi частини, бо клекiт стояв все на одному мiсцi. Петро розiклав мапу на колiнях i при вечiрньому свiтлi намагався зорiКнтуватися. Так, то, напевно, ревуть танки й автомашини в Одеську та в Сасовi, цiлком залитих ворогом. На пiвднi спалахнув потужний вогонь автоматiв i ще потужнiший вогонь гранат, кулеметiв i мiнометiв,- можливо, там прориваКться якась органiзована група. Там залiзниця й села Княже, Почапи, Ясенiвцi, Вороняки, а далi починаються лiси, й лiси, й узгiр'я... Так, прориватися треба би в тiм напрямку!.. Управо вiд них Красне, улiво - Золочiв, Все опановане ворогом. З Золочiва й Красного б'К кудись тяжка ворожа артилерiя. Стояли хлопцi на перехрестi, намагаючись зiбрати з рiжних недобиткiв, з окремих розпорошених людей пробоКву групу, щоб iти на прорив, але марно. Нiкого приКднати Пм до себе не вдавалося. Окремi люди й невеличкi групки - по три, чотири чоловiка - моталися дорогами, але побачивши на перехрестi двох безумцiв, що, напевно, були начальниками й чигали на них, зминали геть i чимчикували стороною... Роман спльовував i рипiв зубами нiвпритомний: - Йолопи! Щурi чортовi!! - А може ж, то большевики й лякають нас,- посмiхався Петро. - Все одно йолопи! - настоював на своКму Роман.- Чого ж вони минають нас, хочу бачити Пх у вочi! - i стискав автомата. Одна група з шести обiдраних, переляканих, захеканих людей вийшла на них. Всi в унiформi ПхньоП дивiзiП, але без вiдзнак, i без "левикiв", i без зброП, i без шоломiв. Побачили Петра й Романа й хотiли було кинутися навтьоки, Пх зупинив Роман: - Здорово, молодцi! - гаркнув вiн на московський солдатський манiр, але з явним глумом i жовчю, та й його галицька вимова говорила сама за себе, поминаючи те, що вiн i Петро не спороли в себе анi "левикiв", анi iнших вiдзнак.- Ге! Та ви, я бачу, героП! А де ж це вашi вiдзнаки, хлопцi?.. Чи, може, в полон нацiлились? - Та нi, та ми... та той... - Затикалися декотрi. Iншi мовчали.- Ми, знаКш, про случай, ану ж на нас наскочить ворог... - Стрiляти ворога треба, гад! - аж затрепетав Роман.- Чув, чортiв сину!? - Ну, ну, чого репетуКш!.. Пiшли, хлопцi, далi... - Стiй,- промовив Петро спокiйно й примирливо, й з ноткою гiркоП усмiшки: - Стiй. Куди ви, хлопцi? - Туди, куди й ви. - Ну, то давайте разом... На прорив. - Е, не вийде... Треба тишком-нишком, непомiтно... Петро засмiявся. - А послухай лиш! - i повiв рукою по обрiях що клекотали густим клекотом в усiх сторонах.- Миша не пробiжить. - Пробiжить... - i це "пробiжить" було сказане таким голосом, що вiд нього оскома повставала, як вiд кислоП кислицi. - Нi,- сказав Петро.- Погана ваша тактика, хлопцi. Треба пробиватися. Треба разом, треба не мишею бiгти, треба боКм iти. - Годi! Досить ваших боПв! Нахлистались! - загомонiли хлопцi гiстеричними голосами.- Тепер ми самi, ми без вас... Ми мишею, шасть-шасть... Зрештою, ми мирнi люди, ми беззбройнi... - А-а-а,- протяг Роман.- Вони сучi сини повикидали зброю. Бач! Вони "мирнi люди"! Хай iдуть до чорта! - I одвернувся з сльозами безсилого гнiву а чи вiдчаю на очах. Петро мовчки уступив з дороги, i група швидко шаснула повз нього, подалася на захiд пiдтюпцем i канула в присмерку. - ЩасливоП дороги, браття! Зiдхнувши, Петро безсило опустився на землю. Помацав голову. Щось вона дуже йому болiла. Рана гноПлась, зудiла немилосердно, гнiй стiкав потрохи з-пiд марлi поза вухо й на праве око. Добре, як не буде зараження крови. А втiм аллах iз ним. Петро махнув рукою байдуже. I промовив уголос саркастично, при чiм сам не впiзнав свого голосу, так вiн басив вiд гарячки: - Мабуть, не буде дiла... Сiдай, Романе, сiдай, мрiйнику мiй, сiдай, мiй дурнику синьоокий, закуримо. XVII Вони закурили, вишкрябавши з кишень всi рештки тютюну, не тютюну, а потертi разом з смiттям. Швидко сутенiло. В мiру того, як спадала темрява, почали проступати все дужче сполохи заграв у всiх кiнцях. Замерехтiли разки трасуючих куль, то там, то там. Запалахкотiли освiтлювальнi ракети на пiвднi й на заходi. Забили вогненнi водограП управо - десь, мабуть, над Бузьком i влiво над Золочiвом. Заморгали мовчазнi блискавицi вiд далеких розривiв бомб i гарматнiв у рiжних кiнцях. I так само, як спалахи вогню, почав з темряви проступати, наростати людський притишений гомiн i тупiт нiг, то пустилися бiгти людськi товпища з усiх сторiн, повихоплювавшись зi своПх денних сховищ. Вони бiгли бiльше навпростець, без дорiг i стежок, по витолочених житах i пшеницях, попiд гайками й перелiсками, ярками й переярками... Як дикi iстоти. Пiди налови з них боКву групу! З мови безпомилково можна було зробити висновок, що то псе рештки ПхньоП дивiзiП. Лише зрiдка чулася нiмецька мова з iмли. Нi, видно, не судилося Петровi й Романовi зорганiзувати вiддiл i вирватися з цiКП пастки. У можливiсть вирватися ноодинцi вони не вiрили. I через те вони не квапилися. Якщо судилося вмирати, то для них велике питання, де краще Псти тую землю, тут чи трохи далi. Яка ж рiжпиця, якщо вмирати. Одначе вони встали й теж пiшли. Але пiшли не на пiвдень, i не на захiд, а так, навскоси, пiшли помалу, все надiючись надибати якусь органiзовану групу. А вже як зневiра остаточно опанувала Пх, вони несподiвано знайшли те, чого шукали. В темрявi почувся гомiн i смiх - бадьорий, веселий, безтурботний смiх. Хлопцi нашорошились i взяли автомати на поготiвлю. Постояли, дослухаючись... Над шляхом сидiла група людей, вони курили й про щось гомонiли. З мови видавалося, що то нiби своП, а в той же час нiби й не своП, забагато росiйських словечок, вродi "да", "канКшно", "дайош". Петро й Роман помалу посувалися вперед. Аж поки не пiдiйшли щiльно до тих, що гомонiли, а пiдiйшовши, сiли з ними поруч на канавi i аж самi здивувалися, що на них нiхто не звернув уваги. Якийсь хлопчина поволi розтягуючи слова з насолодою, як фаховий, закоханий у свiй власний голос оповiдач, розповiдав про Броди, де вiн "собственною персоною" був. Розповiдав доброю ядерною украПнською мовою, лише iнодi ввертав iронiчно поковерканi росiйськi або нiмецькi словечка, як-от "шпрехав" "трiпкав", "гози", з чого нашi хлопцi зробили вже твердий висновок, що це своП, дивiзiйники, i вiдiдхнули вiдпружено. А оповiдач розгортав картину нiчного бою в Бродах. Вiн говорив про жаскi речi спокiйно-спокiйно, нiби про оранку на зяб, але саме тому його оповiдання й було цiкавим, епiчним... Пх туди було кинуто на допомогу, Пхню кулеметну сотню, i от вони були в тiм бою, i вiн теж. I видерся. I от тепер оповiдаК... Вiн подавав репортаж, як стороннiй безстороннiй звiтодавець, що все спокiйно i старанно зафiксував у своПй пам'ятi. Як iшли до бою "тi" - гвинтовочки й фiнки на мотузочках, в кишенях сухий горох i варена пшениця (харчi!) всумiш з патронами, ганчiрянi шапочки-вошоловки набакир,- iдуть, жують пшеничку й смалять з "фiнок" у кожен стовп, в кожен рiг, у бiлий свiт, в нiч. Печуть свiтляними кулями в небо... I кричать, кричать, самi себе пiдбадьорюють, нiби гучки на полюваннi, на мисливськiй облавi... I падають, падають, як зрiзане колосся... Як боронилися "цi", цебто вони, "то Ксть ми". Панiка. Ярмис. Пальба. Пальба не в людей, а в Пхнiй крик, бо людей тяжко було дочекатися, щоб угледiти як слiд,головне, за страхом нiчого не видно, жижки не витримують. Командири розбiглися ранiше, з самого початку, найпершi; спершу розбiглися командири нiмцi, потiм нашi, лишилася сама