Iван Багряний. Тигролови ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ЧАСТИНА ПЕРША Роздiл перший ДРАКОН ...Вирячивши вогненнi очi, дихаючи полум'ям i димом, потрясаючи ревом пустелi i нетра i вогненним хвостом замiтаючи слiд, летiв дракон. Не з китайських казок i не з пагод Тiбету - вiн знявся десь з громохкого центру краПни "чудес", вилетiв з чорного пекла землi людоловiв i гнав над просторами... Над безмежжям Уралу... Через хащi Сибiру... Через грiзний, понурий Байкал... Через дикi кряжi Зайбакалля... Через Становий хребет, - звивався над ним межи скель i шпилiв... Високо в небi, сiючи iскри й сморiд, летiв i летiв у безмежнiй ночi. ...Палахкотiв над проваллями... Звивався над прiрвами... Пролiтав iз свистом спiраллю над диким бескиддям i нагло зникав десь у надрах землi - занурювався, як вогненноокий хробак, зi скреготом i хряском у груди скелястих гiр, свердлив Пх з блискавичною швидкiстю, розсипаючи iскри. Зникав... I раптом вилiтав з-пiд землi далеко, мов пекельна потвора, потрясаючи реготом нiч. Пряв вогненними очима, зойкав несамовито i, вихаючи хвостом, як комета, летiв i летiв... I розступалися скелi, маючи тiнями. I розбiгалися злякано сосни й смереки, кидаючись урозтiч. Заскочений нагло сохатий (лось) прикипав на галявинi, спаралiзований жахом, а далi зривався й, ламаючи ноги та обдираючи шкiру, гнав скiльки духу у безвiсть. I гнали у безвiсть луни, мов духи гiрськi, - розлiтались по горах, стрибали в провалля, ховалися в нетрях... За ними летiв дракон. То не фiктивна потвора з наПвних китайських казок i не легендарний дракон Далай-лами. Нi, то реальний, то Кдино реальний, справжнiй дракон, найбiльший i найстрашнiший з усiх драконiв. Анi Микита Кожум'яка, анi сам Юрiй Переможець не в силi б його подолати. На сталевих лапах, з вогненним черевом, з залiзною пащею жахкотiв вiн, немов щойно вилетiв з пекла. Шiстдесят коробок-вагонiв - шiстдесят суглобiв у дракона. Спереду вогненноока голова - велетенський двоокий циклоп - надпотужний паротяг "Й.С." (Йосиф Сталiн). Ззаду - такий же надпотужний паротяг "Ф.Д." (Фелiкс Дзержинський). На тендерi прожектор - довгий вогненний хвiст. Бiля кожного вагона - щетина багнетiв. НаПжився ними дракон, мов Пжак... Нi, мов дракон! I гнався зi скреготом. Шiстдесят суглобiв у дракона - то шiстдесят рудих домовин, i в кожнiй з них повно проглинених жертв, повно живих мертвякiв. Крiзь загратованi дiри дивилися тоскно грона мерехтливих очей, - дивились крiзь темряву десь на утрачений свiт, десь туди, де лишилась краПна, осяяна сонцем, де лишилась Вiтчизна, озвучена смiхом дитинства i юностi рано одтятоП, де лишилася мати... родина... дружина... Мерехтiли грона очей i летiли десь у темряву чорну, у прiрву. Ними натоптане черево вщерть у дракона. I тягне Пх циклопiчний "Й. С.", i пiдпихаК Пх демон "Ф.Д.". В цiлому ж - то К е т а п , то К "ешелон смертi", - етапний ешелон ОГПУ - НКВД. Дракон. I мчить вiн без зупинки, хряскотить залiзними лапами, несе в собi приречених, безнадiйних, змордованих, - хоче замчати Пх у безвiсть, щоб не знав нiхто де i куди, - за тридев'ять земель, на край свiту, мчить Пх у небуття. I нема того Кожум'яки... I нiхто-нiхто Пх не визволить i вже не врятуК, i нiхто навiть нiчого не знатиме й не почуК про них. Нiч. Чорна, безмежна нiч. I вiдсахуються смереки, кидаючись врозтiч. А дракон пожираК очима все перед себе i мете услiд вогненним хвостом - фосфорить ним по шпалах, по нетрях, обмацуК слiд за собою, - чи не тiкаК хто? Iнодi бахкаК пострiл... другий... То вартовому ввижаКться зрада чи втеча, i вiн несамовито, пронизливо кричить i стрiляК навмання у метушливi тiнi смерек i стовпiв. I хоч нiхто при такому скаженому летi не змiг би зiскочити живий, i хоч нiхто при такiй охоронi та при таких запорах не змiг би видертись геть, але... Вартовий мусить бути пильний, "бдiтКльний". То-бо К його "дКло чКстi, дКло слави", то-бо його "дКло доблКстi i гКройства". А може, йому самому страшно, може, йому моторошно на хвостi цiКП диявольськоП комети, i вiн пiдбадьорюК себе пвстрiлами у чорну зрадливу нiч, в фосфоричнi блиски позаду, в веремiю рухливих тiней i плям. Утiкають кiлометри - десятки... сотнi... тисячi... Утiкають назад лiси, i пустелi, i пасма гiр, i безлiч рiк та тьмяних озер. Пролiтають з грюкотом мости, семафори, тунелi, - все утiкаК назад. А дракон все летить i летить - у невiдоме, вперед, у чорну сибiрську нiч, на край свiту. ПеретинаК меридiани. ОписуК гiгантську параболу десь по сорок дев'ятiй паралелi, карбуК ПП вогненним приском, гейби комета. Б'К по чорнiй iмлi вогненним хвостом, зiхо-дить Пдучим димом та смородом i реве, реве... Так не ходить жоден експрес, так ходить лише цей етап, цей дивовижний ешелон смертi, - спецешелон ОГПУ - НКВД. Вiн - один з багатьох таких ешелонiв; женуть вони отак божевiльним темпом через глуху пiч i крiзь ще глухiший Сибiр, оповитi таКмницею... Не просто таКмницею, а таКмницею державною оповитi вони. Обставленi багнетами, устаткованi прожекторами, женуть вони десь у таКмницю ж, непроглядну, як сам Сибiр чи як тая сибiрськая нiч. Фантастичнi i реальнi, дивовижнi аксесуари нерозшифрованоП жаскоП легенди - таКмничоП легенди про зникнення душ. На окремих пунктах ешелон зупиняКться. На мить, на коротку мить. Тодi по нiм бiжать аргати, бiжать по дахах, перестрибуючи з вагона на вагон, i стукають палками в залiзо - чи не проломлено де?! Чи немаК диверсiй?! I так само бiжать аргати по боках ешелону, перестукуючи стiни - чи не зрушена дошка десь?! Чи не замiрився ворог з нутра на державу, закон i порядок, рятуючись вiд того закону втечею!? Бо ж "дКло слави, дКло чКстi", дiло ПхньоП "доблКстi i гКройства" довезти цей етап до призначення, - до тiКП прiрви, що десь утворилася i що ПП вiд рокiв уже вигачують людськими кiстками та душами i не можуть нiяк загатити. I тодi ж так само вздовж ешелону пробiгаК начальник етапу. Вiн вибiгаК десь вiд "Й.С." i, задерши голову, стурбовано мчить очима вiд вагона до вагона, - чогось шукаК. Так вiн довго жене попри низку понурих, герметично закритих, рудих коробок, тих, що кожен з них "на сорок чКлавКк iлi восемь лашадКй", i нарештi коло середнього вагона зупиняКться. ВiдсапуКться якусь мить. А тодi, задерши голову до загратованоП дiри, владно гукаК в гроно мерехтливих очей i блiдих облич, що поприлипали, мов паперовi, до грат. - Многогрiшний!! Обличчя зникають. Гроно мерехтливих крапок розсипаКться. Натомiсть з'являКться одна пара таких же самих, з глибини вагона наближаКться до грат, а голос понуро, нiби з могили, вiдповiдаК: - Я... - Звать!?. Павза. I повiльно, тяжко й так само понуро: - Григорiй!.. Начальник якусь мить мовчки вдивляКться в двi мерехтливi цятки. Потiм, заспокоКний, обертаКться i йде назад. Двi цятки наближаються до грат i миготять, проводжаючи. Блiде обличчя прикипаК до залiза. А голос, виходячи десь з нутра, десь з пекельного клекоту серця, вибухаК крiзь зцiпленi зуби: - Бережеш-ш-ш?!. С-с-собака!.. I знову люто, розпачливо: - Бережеш-ш-ш?!? Другий голос десь з глибини вагона глухо, насмiшкувато: - Оттак!.. Ти, браток, як генерал! ВеликоП честi доскочив. Сам великий начальник не Псть i не спить - все прибiгаК з поклоном... Третiй понурий голос, потiшаючи: - Нiчого... Одбудеш всi своП двадцять п'ять - станеш маршалом. Ех-х!.. - i раптом вибухаК зливою страшних, нестерпних прокльонiв, - в закон, в свiт, пекло i в самiсiньке небо... Ешелон зриваКться i летить далi. В грюкотi колiс зринаК пiсня, важка, бурлацька. I наростаК, наростаК... Вона починаКться з одного голосу - з того голосу, що говорив "Я... Григорiй!..". Понурий i глибокий, вiн починаК пiсню, нiби вiддираючи стьожку вiд серця: "Та забiлiли снiжки... Забiлiли бiлi... Ще й дiбровонька..." Кiнчаючи рядок, мелодiя завмираК, губиться в грохотi колiс, ось-ось загубиться. Тодi другий голос, як побратим, враз пiдхоплюК ПП, мiцно, дерзко: "Ще й дiбровонька!.." I разом з першим на повнi груди: "Та й заболiло тiло бурлацькеК бiле... ще й голiвонька..." Два голоси - два друзi. До них долучаКться третiй. Пiсня б'Кться, як птах у домовинi. А далi, вириваючись геть з тiКП домовини, з того черева драконового, покриваючи грюкiт i вищання колiс, тая пiсня в три голоси здiймаКться на крила, вилiтаК назовнi i летить слiдом, шугаК i б'К крильми над спиною дракона. Вартовий оскаженiло б'К колбою в стiну вагона: - Адставiть пКснi!!! I гатить колбою рушницi щосили, пересипаК грюкiт фантастичною лайкою: - Ад-стт-а-вi-i-iть!!. "...Ще й голiвонька... та нiхто не заплаче по бiлому тiлу..." Вартовий перестаК бити у стiнку, не в силi обiрвати пiсню. Мелодiя все бiльше стаК потужною, кипить, вируК... ПоПзд летить зi скреготом i гулом, i, може, то не пiсня вже, може, то йому в цiм вирi скреготу i шалу мерещиться вже колись чуте, а може, колись i самим спiване; може, то поПзд свистить i гуде, може, грюкотять i клекочуть колеса; може, то вiтер сибiрський гуде стоголосо... Вартовий обiйняв рушницю i так стоПть, важко спершись спиною об стiнку... "Та тiльки заплаче, тiльки заридаК товариш його... товариш його..." Хмари Пдучого диму лоскочуть нiздрi, душать за горло; диявольским реготом реве "Й.С.". "Ой, брате мiй, брате, - товаришу рiдний... може, я й умру... Може, я й умру..." Повiнь незмiряноП туги, чи гнiву, а чи понурого смутку... В'Кться та пiсня над драконом, стелиться над торами, б'К крилом пiд колесами. А вiн ПП рiже, вiн ПП чавить, вiн ПП роздираК на шмаття, замiтаК рештки вогненним хвостом i летить, летить. А за ним тягнуться двi кривавi, двi безконечнi смужки, - миготять, вилискують... Двi жилки висотанi з пiснi, нi, з серця висотанi, - простяглися аж ген-ген i тягнуться слiдом. З вiтчизни втраченоП тягнуться слiдом за тим серцем, висотуються з нього, набряклi кров'ю; напнулись до безкраю i нiяк не можуть урватись. "...Може, я й умру... може, я й у мру...Та зроби ж менi, брате, товаришу рiдний, з клен-древа труну..." ПоПзд вривався в тунелi i скажено просовгувався крiзь них, як набiй крiзь люфу гармати, намагаючись зiтерти пiсню i кривавий слiд за собою, та не одставала пiсня i не уривалися кривавi жилки. Миготiли сильвети гiр... Приамурськi нетрi... Сопки i кряжi Малого Хiнгану... Роз'Пзди... Блокпости i станцiП. Запобiгливi семафори ще здалеку пiдiймали руки i злякано брали "на караул" - йде етап!! ще здалеку дзеленчали попередливi сигнали в блокпостах: - Йде е т а п!.. Все розступалося, i вiн пролiтав зi свистом i ревом, цей привид. По якомусь часi ешелон знову зупинився... Знову бiгли аргати по дахах вагонiв... I знову бiг начальник етапу й спинявся бiля середнього вагона, задерши голову: - Многогрiшний!!. - Я... - Звать?!. - Г р и г о р i й!.. Начальник вертався назад, а його проводжали двi мерехтливi цятки i здушене, щодалi, то розпучливiшим гнiвом наснажене: - Бережеш-ш?!. С-с-собака!.. Так повторювалося на кожнiй черговiй зупинцi. I пiсля кожноП новоП зупинки в начальника було все менше хапливостi, а в його тонi все менше тривоги. Вiн уже запитував насмiшкувато, а наостанку ще й додавав глузливо: "МаладКц!" Ешелон-бо доходив своКП мети. I так само з кожною новою зупинкою все бiльше було розпуки i гнiву в отiм: "Бережеш-ш!?" i все бiльше сарказму та пекельноП ненавистi в отiм: "С-с-собака!!." Все бiльше було туги i безоглядноП рiшеностi на щось надзвичайне у власника того понурого голосу i тих мерехтливих очей. Клекiт зборканоП, але не зламаноП i не упокореноП волi, що проривався зi стиснених щелеп, не вiщував нiчого доброго. Тим часом ешелод доходив своКП мети. Вiн уже мчав по iнших широтах, круто повернувши на пiвдень, i прогримiвши над широченним Амуром. Вiн iшов туди, де кiнчаКться земля. Пролiтав через кряжi iнших гiр, полохав iншi, ще не баченi нетрi, проходив останнi безконечнi тунелi... Днями було видно, як красувалась i цвiла земля, розливаючись морем квiтiв. По них блукали розпучливо очi тих, що мали щастя припасти до грат... ОбрiП були заставленi сизими, фiалковими, синiми пасмами гiр та гребенястих лiсiв. Блакитнi широкi долини розстелялись i крутились казково, вкритi буйними травами, квiтами, свiчадами озер... Дивна якась, небезпечна, фантастична краПна. Та не сюди, не в цю дивну краПну мчав Пх дракон. Пориваючись до волi, приреченi крiзь грати просували руки, пхали в них очi i лиця, втискались в залiзо, - тодi вздовж ешелону лунали пострiли. Та нiхто на них не зважав, лише поПзд припускав ще дужче, ще скаженiше. Не сюди, не сюди везе вiн вантаж, вiн його мчить до iншоП мети. Вночi мерехтiли зорi - мiльйони зiр, змiшуючись з iскрами вiд скаженого поПзда, а вiд насипу розбiгались дерева й квiти i збiгалися знову в химернiм танку за драконом, i вогненнi вiяла прожектора крутили з них веремiю. Потiм ландшафт ставав ще дивнiший. Потiм... Нагло земля обiрвалась. На п'ятнадцятiй добi шаленого гону раптом земля обiрвалась. Ешелон вилетiв до синього моря i зi скреготом став. Тяжко випустив рештки диму i пари. Став. Все. Скiнчилась земля. Ешелон дiйшов до своКП мети. Важко дихаючи i вiдсапуючись на кiнцевiй станцiП Океанськiй, вiн став витрушувати з себе вантаж - викидати з черева те, що привiз, з усiх своПх шiстдесяти суглобiв. Дивно! Скiльки могло вмiститися люду в цих брудних, рудих коробках! I як вони витримали! Як вони не розпалися?! Тисячi! Тисячi обiрваних, брудних, зарослих, як пращури, i худих, як скелети, людей! I все старих, згорблених. I хоч серед них багатьом по 20 - 25 рокiв лише, але всi вони гейби дiди. Тисячi завинених в дрантя i коци i так - напiвголих, викинених з вiтчизни, з родини, з спiльноти, погноблених, безправних, приречених... Так, приречених на загин, десь там, куди ще вони не дiйшли. Ешелон дiйшов до своКП мети, та не дiйшов ще мети етап - оцi тисячi мученикiв. Вони купчились отарами, зiгнанi в великi купи, мов вiвцi, i, оточенi шпалерами варти, тупо дивилися вперед - на сиву пустелю, в заткане легким туманом безмежжя. Туди стелився Пм шлях - через те море Японське та й через той океан Тихий безмежний. Етап iде на Магадан десь. Це ще тисячi кiлометрiв водяною пустелею до понуроП, невiдомоП Колими а чи й далi. Та нiщо Пх не зворушувало i нiщо Пх не лякало. Вони були тупi i байдужi, виснаженi, дивились просто себе на воду... Кияни, полтавчани, кубанцi, херсонцi... - дiти iншоП, сонячноП землi i iншого, сонячного моря. Варта розiгнала всiх цивiльних зi станцiП i оточила мiсцевiсть, - пильнувала, тримаючи рушницi i псiв-вовчурiв напоготовi. А з вагонiв вилазили все новi й новi арештанти. Iнших тримали попiд руки... Вони вже негоднi були йти, i Пх друзi тримали попiд руки, апатично i байдуже допомагаючи пройти останнiй пруг землi... Може, взагалi останнiй шмат життКвого шляху. I ось тут нагло зчинився алярм! На самiм краКчку землi нагло зчинився алярм. Коли всi вилiзли i стояли вже на землi, начальник повiв очима по масi людей, а тодi прожогом побiг до вагона, до того середнього вагона: - Многогрiшний!!! Мовчанка. - Многогрiшний!!! Мовчанка. Нiхто не вiдповiдав: "Я" i нiхто не вiдповiдав: "Григорiй". Мов ужалений, начальник пiдскочив, вихопив пiстоля i стрибнув до вагона, - порожньо. Вибiг перед велетенський людський натовп i зарепетував: - Ложись!!! - i закипiв брудною, скаженою лайкою. Юрба апатично лягла в пилюку ниць. - Многогрiшний!!! Начальникiв крик звучав люто i водночас благальне, - не то вiн погрожував, не то вiн кликав, просив. Нема... На команду варта заметушилась навколо порожнього ешелону i по всiй територiП. Зi станцiП задзвонили телефони... Стрiльцi та Пхнi пси обшукали всi кутки, всi дiри й закапелки на станцiП та навколо, - нема. Собаки нишпорили разом iз своПми "сотруднiками", накидаючись на випадкових людей. Нема. Нарештi було знайдено "секрет". Та не знайдено самого збiгця. Всiх лежачих перерахували - всi К. Нема лише одного. А виявлений "секрет" був такий: у вагонi, у тiм, середнiм, тридцять другiм, знайдено слiди диверсiП - чотири дошки були двiчi перерiзанi ножем упоперек. Над буфером. Саме там, де того наймевше можна було сподiватися. Тiльки арештант, тiльки той, хто маК надлюдське терпiння i надзвичайну волю, може проробити таку роботу. Тож на те пiшло багато ночей. Тож рiзано, либонь, вiд самого Уралу i пильно масковано вдень. Потiм вийнято... Ясно! Той божевiльний, той манiяк вистрибнув... Так, вистрибнув на ходу поПзда. Стрибнув у певну смерть, але не здався. 99 шансiв проти одного було за те, що вiд нього запинаться самi шматки, але стрибнув. - Диявол!.. Диявол!!! - кипiв начальник етапу; берiг вiн - i не вберiг, пильнував, як ока, - i марно. I душила його скажена лють. Ще одне йому було зрозумiло: хтось допомагав, хтось заклав знову дiру i замаскував пильно. - Встать! - гримнув начальник. Всi встали. Всi стояли, похиливши голови, намагаючись не дивитися на начальство, щоб не показати очей, так раптом i так дивно змiнених. - Хто допомагав?!. Мовчанка. - Тридцять другий вагон!.. Згною!.. Роздавлю!.. Хто допомагав!? Тихо. Тридцять другий вагон вiдокремили. Бiля 60 людей стало окремою купкою. - Хто спiльник?!. Люди стояли понуро, схиливши голови. Мовчали. Але в кожного тiпалося серце. Не вiд страху, нi, вiд буйноП радостi. Вiд злобноП радостi та й вiд гордостi за того "диявола", за того смiливця. Вони знали, як i де вiн стрибнув. Далеко звiдси. Викинувся вночi зi скаженого поПзда. Але нiхто не пустив i пари з вуст. Њ така солiдарнiсть, К такий закон неписаний, К така арештантська мораль, що подiбноП до неП бiльше немаК у свiтi, - мораль упослiджених, святиня арештантськоП дружби. Люди стояли байдужi. А рука не в одного тяглася до шапки, щоб стягти ПП до сироП землi: "Земля тобi пером, безумний смiливцю!" Пригадувались слова, киненi якось ним у темрявi ночi зi стогоном: - Лiпше вмирати бiжучи, нiж жити гниючиП Та з розпукою крiзь стисненi щелепи: - Жить! - Вiдплатить!!. ...Або вмерти. По цiлiй масi змарнованих, знеосiблених людей нiби хто струм пропустив. Геть скiльки Пх тут стояло - в кожного сколихнулося серце. Давно розчавлена людська гiднiсть пiдводилась рвучко... Лиця обертались туди, навад, i виростали крила у тих, хто був заломився вже зовсiм. А серця калатали в схудлих, вимучених грудях, прориваючись геть. Шепiт летiв по юрбi. - Утiк!.. У смерть, але втiк!.. Начальник, вiдчуваючи недобре, розмахував пiстолем - квапив тих, що йшли до арешту за кару. Решту теж погнали до порту. А вже як повантажились на пароплав, як уже всi знали подробицi про того "диявола", про того юнака, на двадцять п'ять лiт каторги приреченого, що переступив "трибунал" i вистрибнув у смерть зi скаженого поПзда, - люди, стоячи на чардаку i вiдпливаючи в сиву пустелю, оберталися обличчям на захiд - дивились-дивились широко вiдкритими очима... Прощались iз землею, прощались iз усiм. А ввiччю, либонь, стояв вiдтворений образ того, хто не здався, хто лишився таки там. Образ, як символ непокiрноП i гордоП молодостi, символ тiКП волелюбноП i сплюндрованоП за те Вiтчизни... Пароплав канув у сивiм туманi. А за ним поснувалась легенда про гордого сокола, про безумного смiливця... Недосказана легенда про нiкому не вiдомого, гордого нащадка першого каторжанина Сибiру, про правнука гетьмана Дем'яна Многогрiшного. Тим часом по всiй Транссибiрськiй магiстралi i по всiх прикордонних заставах летiла телеграма-блискавка про втечу i розшук страшного державного злочинця, з пiдкресленням важливих прикмет: "Юнак - 25 лiт, русявий, атлет, авiатор тчк... Суджений на 25 рокiв тчк... На ймення - Григорiй Многогрiшний" _Роздiл другий_ _СВIТ НА КОЛЕСАХ_ Поблискуючи нiкельованими ручками м'яких купе, сяючи яскраво освiтленими вiкнами, тим же маршрутом по Транссибiрськiй магiстралi йшов iнший експрес, - так званий "Тихоокеанський експрес нумер один". М'яко погойдуючись, як у мрiйному вальсi, пишаючись шовком фiранок на вiкнах, мерехтячи люстрами, котився вiн, нiби разок блискучих коралiв, i миготiв емалевими девiзами на боках вагонiв: "НКгорКлоК - Владiвосток". Вiз, заколисуючи, екзальтованих пасажирiв десь в невiдомий i вимрiяний, казковий край, в дивне золоте ельдорадо. Межи пасмами блакитних гiр, повз легендарний Байкал, проходячи ген-ген в нiчному небi через височеннi перевали Станового хребта, вiн пролiтав мовби жмут метеорiв, блискотiв межи зiр. Спускався в долини i знову пiдносився, бився над стiнами урвищ, крутивсь, як блискуча спiраль, чудом тримаючись на скелястiй мозаПцi. Це найлiпший i наймодернiший експрес в СССР; найкомфортабельнiший експрес у так званiй робiтничо-селянськiй державi. Мавши маршрут майже на пiв земноП кулi, маршрут "НКгорКлоК - Владiвосток", тобто вiд понуроП Прибалтики i до берегiв Японського моря, маршрут на 12 тисяч кiлометрiв i стiльки ж назад, вiн був до того вiдповiдно пристосований i устаткований, - до комфорту i вигод в безперервнiй десятиденнiй мандрiвцi. Чудо цивiлiзацiП, вершок людськоП вибагливостi i фантазiП. Радiсний i святковий, сповнений вщерть життям i дзвоном, цей першокласний люксусовий експрес плив, нiби окремий свiт мiж свiтами. Дрiботiв, вихиляючись, прицокував, мовби панна в танку закаблуками, i мерехтiв, мерехтiв. У м'яких купе мрiйно i затишно. Заставленi квiтами, набитi валiзами i патефонами, осяянi свiтлом рiзнокольорових абажурiв, вони були заселенi експансивними i горластими мешканцями рiзного вiку й статi. Цiлий експрес був набитий ними, творячи окремий свiт - свiт на колесах, i в той же час вiдтворюючи копiю тiКП фантастичноП "шостоП частини свiту" - копiю в мiнiатюрi, лише трохи причепурену i розгальмовану. ...Iнженери i авiатори, ударники i так лiтуни, партробiтники i туристи, колгоспнi колективiзатори i радгоспнi бюрократи, рацiоналiзатори й iндустрiальнi авантюрники, прокурори i розтратники, потенцiальнi злодiП й iмпотентнi фарисеП... Цивiльнi i вiйськовi... Працiвники органiв "революцiйноП законностi" i контрабандисти... I лiтнi "вiдповiдальнi" панiП, i ексцентричнi, але так само "вiдповiдальнi" панни, чи то пак "товаришки" панi i "товаришки" панни з коханцями й без коханцiв, з портфелями i без, з партстажем i без... Закоханi "кiшечки" i ще бiльш закоханi "котики"... Вiдповiдальнi вiдрядженнi i безвiдповiдальнi рвачi та дезертири, з партквитками i без, з дисциплiнарними стягненнями i без... ...Експансивнi вiдкривателi давно вiдкритого i зухвалi рекордсмени давно перейденого. Шукачi карколомних пригод, а ще бiльше карколомних кар'Кр. Шукачi щастя i довгих карбованцiв. Аматори довгих вiдряджень i ще довших чисел в банкових чеках, передбачених К 3 О Том ("Кодекс Законов о ТрудК"). Аматори красного письменства в межах "КЗОТ", "Колдоговору" та "Карного Кодексу". Знавцi прикладноП географiП, теплих посад, курортiв i залiзничних мап. Аматори ДунаКвського, Маркса i преферансу... Словом - цвiт робiтничо-селянськоП iмперiП у всiй його величi i багатогранностi. Все те рiзне вiком, фахом, статтю i уподобаннями, але все тут маК спiльну рису - рису шукачiв чогось i збiгцiв кудись, - рису шукачiв щастя i збiгцiв у невiдоме. Все те вирвалось з однiКП остогидлоП дiйсностi, з одного кiпця свiту i мчить на зламання карку в iнший, утiкаючи вiд всього i женучись за всiм, утiкаючи вiд прикрого вже, а може, й проклятого, i женучись за благословенним, за ще незнаним, небаченим, неопiзнаним, але прекрасним, привабливим. Рису б ту можна назвати лихоманкою. Так, лихоманкою хворобливого гону в напiвсконкретизовану химеру, в якусь загадкову, екзотичну краПну, в якесь ельдорадо, десь туди, де ще Пх не було. Риса та К спiльним знаменником для всiКП цiКП маси людей - маси мандрiвникiв, що заселяють цей оригiнальний свiт на колесах. Проте для бiльшостi з них те "кудись" було досить сконкретизоване. Вони Пдуть на ДВК, що десь там, на другiм кiнцi свiту, на берегах Тихого океану. I там той дiйсний, справдi казковий свiт. I там те справжнК золоте ельдорадо, що про нього стiльки чуто, читано, мрiяно i передумано. Ось туди все це й мчить. Мчить без вiддиху i без оглядки. Котиться, погойдуКться, дрiботить експансивно. Мерехтить над прiрвами, перелiтаК мостами, заходиться смiхом i зойкаК над проваллями, пролiтаК тунелi, зажмурившись, - i жиК... ЖиК реальним i напiвфантастичним, але безжурним, рожевим життям. Веселковим, напруженим. Як той метелик-одноденка... Любиться... Свариться... ОдружуКться... i розлучаКться... I фантазуК, вигадуК i вiрить, загубивши грань мiж реальним i фiкцiКю. Химерний екстериторiальний свiт! Свiт блаженноП незалежностi вiд будь-якого "спец"- i "проф"навантаження, вiд будь-якоП "спец"-, "проф"- i "парт"дисциплiни, вiд шипiння примусiв i начальникiв, вiд безконечних черг за калошами i безконечних "чергових зборiв" у цехах, на службi i вдома. Свiт iдеальноП свободи i повноП вiдсутностi диктатури, якщо не брати до уваги диктатуру кохання та переступленiм влади кондуктором. Свiт пригод i романтики, свiт поцiлункiв i преферансу, фантастичних iсторiй, небувалих подiй, трансформованих призмою екзальтованоП фантазiП. Свiт благословенноП свободи, купленоП за готiвку разом iз плацкартою. Мелькають днi i ночi, i знову днi, i знову ночi. Утiкають лiси, i пустелi, i гори... УтiкаК десь цiлий свiт, розпливчастий i туманний, нереальний свiт, поставлений шкереберть. Повз нього пливе цей - конкретний, напружений i намагнетизовапий, осяяний блакитним, рожевим, зеленим сяйвом вибагливих абажурiв, заслонений газовими фiранками, наснажений коханням i поривами, озвучений патефонними фокстротами i румбами... А над усiм - АрсеньКв! Ах-х, АрсеньКв!.. О АрсеньКв!.. Вiн бог цiлого цього експресу, цiлого цього свiту. Володар дум i сердець. Вiн пануК тут, як нiколи не панував там - у тiй неймовiрно казковiй, вiдкритiй ним краПнi, що зробила його iм'я девiзом i прапором всiх мандрiвникiв i всiх - ось таких - конкiстадорiв. О Колумб заамурськоП i надамурськоП голубоП галiлеП!!. Вiдкриватель дивовижного, герой i переможець непереможного, спiвець i автор найекзотичнiшоП i найфантастичнiшоП краПни у свiтi, - росiйського, чи то пак тепер совКтського, Клондайку. Нi, iнтернацiонального золотого ельдорадо, куди навiть жиди погнали "добровiльно-примусово", зрадивши Палестину, творити свiй Бiробiджан. Його аксесуари, екзотичнi аксесуари тiКП, вiдкритоП ним, екзотики панують тут i живуть поруч iз усiма мешканцями розкiшних купе, салон-вагонiв, тамбурiв i коридорiв. Переселились з тiКП краПни i живуть тут - проводжають цих мандрiвникiв, як чичероне, туди, до себе в гостi... Дерсу Узала i тигри... Женьшень, Уссурi i тигри... Манзи i тигри... Фанзи i знову тигри, тигри, тигри... Тигри над усе i над усiм! З усiх дивогiдних аксесуарiв тiКП дивогiдноП краПни, що володiють серцями цих бiльших i менших Пржевальських, бiльших i менших Колумбiв та Нансенiв, - тигри найдивогляднiший i найфантастичнiший аксесуар. Ними наповнений цiлий цей експрес. Вони блукають по ньому з хмарами диму i румбами, викликають ентузiазм i викликають тремтiння в колiнах та солодкий холодок не в одного з цих хоробрих шукачiв щастя, сильних емоцiй i справжньоП екзотики. Вони панують в уявi кожного, як символ, як страш-нпй i привабливий образ тiКП невiдомоП землi, куди вiн так легковажно вирушив i оце мчить, мов на весiлля. Тигри... З них починаються всi розмови i на них всi розмови кiнчаються. Вони беруть участь у преферансi i в пиятиках, у плiтках i навiть у коханнi. - А чи ви чули... Раз бубни! То... чи ви читали, як на Н-ськiй заставi недавно тигр украв стiйкового? - Та що ви!.. Раз черви... Ну, i як!!? - Два пiки!.. Го-го - занiс, мов кошеня... - Боже мiй... Пас!.. Боже мiй... Або: - Ух, ти моя смугаста кiшечко!.. - це коханець до любки, ластячись. Сусiдка навпроти робить великi очi i пошепки до другоП: - Добра менi "кiшечка"! Вiд Уралу змiнила четвертого коханця... Це ж тiльки вiд Уралу! А до Владивостока?! Апетит, прости Господи. Смугаста тигрище, а не "кiшечка"!!! У коридорi пара похiдних коханцiв туляться одне до одного, дивляться у вiкно i мрiють-мрiють: - Ах, який я щасливий!.. Ми заПдемо десь далеко-да-а-леко в тайгу... I там, в нетрях, серед квiтiв i пралiсу я збудую затишну хатинку... Я ПП зроблю такою... такою... - Обережно, порвеш запонки... Ах-х! Як чудесно... А ти не боПшся тигрiв?.. - Ну-у! Я маю... Я везу двi рушницi "Зарева" i повну валiзу набоПв, ще й бiнокль, ще й компас... Ми будемо дивитися, дивитися... - Ох-х!.. Який ти... Який ти герой!!. Або: - Чого ви на мене витрiщились, мов тигр!?. Або: - А скажiть, будь ласка" в Хабаровську можна ходити по вулицях? Безпечно? Чи К мiлiцiя?!! - Њ... А що? - Та я читала, що ще недавно тигри там гуляли по вулицях i крали людей, ба навiть коней. Чи правда? - Правда. - Боже мiй! - i до чоловiка з iстеричною розпукою: - Казала тобi!.. Казала ж!.. Пропадай вiн пропадом той Де-Ве-Ка! Так нi. "ПоПдем, поПдем". Пiдйомнi йому!.. За вiддаленiсть йому!.. Мало йому!.. Мало йому!.. Висiдаю! На першiй же станцiП висiдаю! Досить з мене твоПх фантазiй! Досить з мене кров пити!.. - Ну, заспокойся... Ну, душечко!.. - потiшав розгублений супруг - якийсь, може, бухгалтер, якоПсь, може, "Союзриби" або "Союззолота". - Ну, ми не поПдемо до Хабаровська, ми поПдемо на... на Сахалiн. Еге ж! Там довкола вода, i та сатана туди не перепливе. Або: сп'янiлий шукач сильних емоцiй, наслухавшись страшних iсторiй про ведмедiв, що завертають людинi волосся з шкiрою на очi, про тигрiв, що хапають людей по квартирах i навiть "бiля самiсiнького кiнотеатру, Пй-бо!", пiсля надцятоП чарки впавши в фiлософський жаль до себе: - Оттак... ЖиК-жиК чоловiк... I п'К... I було йому добре... Нi, Пде, пх-х-хаКться... Гiк... I раптом - нема! О! I нема!.. Якась дурна кiшка буде носити його, як мишу... Кондуктор!!! Тигри. Страшне божество, смугасте шкiрою, а ще смугастiше репутацiКю. Всемогутнiй "Амба", славнiший за самого Арсеньева i екзотичнiший за все на свiтi. Володар дум i об'Ккт молитовного екстазу та жаху не тiльки в того наПвного Дерсу Узали, а й в цiлого цього екстериторiального свiту. З тиграми мiг змагатися хiба лише тiльки женьшень. З-помiж усiх тих надзвичайних аксесуарiв потрясаючоП екзотики з тиграми мiг змагатися тiльки женьшень - чудесний корiнець, могутнiй талiсман, мiфiчний i одначе реальний плiд уссурiйського ельдорадо, оточений ореолом всеазiйськоП, нi, всесоюзноП, якщо не всесвiтньоП слави. Навiть папороть, що цвiте в нiч проти Iвана Купала по цiлiй Квропейськiй лiтературi, з усiма скарбами, що вона Пх береже, з усiм комплексом легенд i казок, блiдне перед тим магiчним женьшенем. Сама його назва - саме те двоскладове слово набуло магiчноП сили i вже вiдмолоджуК старикiв, зроджуючи в них надiю, що ще не все втрачено, змушуК хвилюватись старечi серця, якi вже давно одвикли реагувати на такi собi опуклi бюсти й iншi принади, на малиновий дзвiн острогiв i далебi юнацькi бiцепси; провокуК старих кавалерiв на хлоп'ячi вибрики i донжуанськi пози, а молодих доводить до гарячки, - виснаженi надужиттям по тамбурах i пiвтемних закапелках, вони гарячкове маячать тiКю хвилиною, коли той чародiйний женьшень буде вже па-рештi до Пхнiх послуг... I не в силi дочекатись цiКП благословенноП хвилини, тягнуть свою "кiшечку", свою "ципочку", уявивши, ба навiть вiдчувши досить виразно, що той женьшень уже в них вступив i зараз буде робити чудеса... О АрсеньКв!.. Чи думав ти, що станеш отаким-о могутнiм промотором, таким рушiКм отакоП-о маси людей, пiдiймаючи i пориваючи Пх на надзвичайнi дiла та ще й женучи Пх уперед, в ту химерну, казкову краПну? Ось туди, де ти пообморожував ноги й легенi, де ти, врештi, в бiдi та злиднях, серед страхiтливих пригод i азiатських турбот дочасно склав своП бурлацькi, ревматичнi костi. Чи думав ти, що пiсля смертi станеш таким промотором, таким володарем дум i сердець прекраснооких панянок i Пхнiх мамунь та папунь, i одчайдушних шибайголiв, i навiть п'яниць, i навiть бухгалтерiв, i навiть старих гемороПдальних кооператорiв?!. Що поженеш Пх за тридев'ять земель, за незчисленнi пасма гiр, несходимi простори пустель i нетрiв з родичами та "со чадами" завойовувати, опановувати i посiдати той - вiдкритий тобою - свiт, той опоетизований Клондайк i заразом едем... Так, едем, де росте виноград i клюква, коркове дерево i - якщо вiрити тобi - полярна береза, живе субтропiчний барс i гiмалайський ведмiдь, ще й полярний "урсус арктос" на придачу; шляхетний олень i снiжний горал; тендiтний Кнот i сестра гiКни - росомаха тощо... Край - як гарячкова фантазiя п'яного, як маячiння божевiльного. Витвiр космiчного жарту, а чи плiд космiчного катаклiзму. а чи то плiд всесвiтнього гумору. Край парадоксiв. Симбiоз субтропiчного раю i сибiрського пекла... А експрес летiв i летiв, поспiшаючи, приспiвуючи, пританцьовуючiП на гладеньк й дорозi. I летiли, переганяючи його, серця i думи всiх тих екзальтованих конкiстадорiв. Вирушивши з мiсця - десь з Таганки чи з Сухаревки, з-над харкiвськоП Лопанi, з киПвськоП Шулявки, з ленiнградських, одеських та iнших всесоюзна баюр, - видершись з нудьги i прози всесоюзних буднiв соцзмагання та одтявши все те одним махом бiля двiрця, вони всiли до поПзда найдальшого рейсу i нiби наново почали жити. Наново жити, наново любити i наново прагнути. Гнанi геть з метою i без мети, вони кинулись, як у вир головою, туди, вперед, у невiдоме. I те невiдоме почало вдиратися в Пхню свiдомiсть вже з перших же днiв далi - бiльше, стверджуючи, що вони таки Пдуть туди, де все не так, де все iнакше, де зовсiм iнший свiт. Мiнялисьсь краКвиди, мiнялись настроП; мiнялась флора, люди, обрiП. Все вражало новиною, щораз, то чудовiшою. За Уралом спостерiгали снiг на вершинах гiр... У Вятцусi спостерiгали в натурi той фольклор, що звикли його бачить в столичних крамницях народноП творчостi. I купували його скiльки хотiли тепер: купували гармонiйки i гармонiП, свистiлки i сопiлки, купували вибагливi дрiбнички - дерев'янi, паперовi, глинянi, ликовi, розмальованi, випаленi, рiзьбленi генiКм вятськоП росiйськоП цивiлiзацiП. I тi дрiбнички, i тi гармонiйки та свистiлки одразу змiнили декоративний i вокальний стиль цiлого, можна сказати, експресу. Стиль Квропейський зазнав цiлковитоП поразки, переможений стилем вятським. Все в нiм цвiло i пишалося iстинно народним мистецтвом, шедеврами всiх вятських кустпромiв, - кошиками, капцями, валiзами, ведмедиками i паяцами, гребiнцями i збаночками, сопiлками i пiвниками, балабайками i найхимернiшими iграшками... Вокальному Квропейському стилевi повелося ще гiрше. "Заткнувся" увесь найкласичнiший репертуар, - експрес засвистiв, запищав, зачиргикав як навiжений. Всi тi коники, i сопiлки, i пiвники, i чортики - все те почало дiяти, нiби виповiдаючи оте знамените "догнать i перегнать". А гармонiП i гармонiйки ревли так, що витиснули геть румбу i навiть рiдного ДунаКвського, роздираючи вуха i душу не тiльки пасажирам, а й станцiйним диспетчерам та кочегарам. Але нiхто тим не переймався, - все те нове, небачене, прекрасне своКю новиною i екзотикою. На кожнiй станцiП, де тiльки експрес зупинявся, щось було нове, таке, що ще нiхто не бачив з них. Пасажири вибiгали геть з усього поПзда, розхапували всю ту новину, всю ту екзотику i напихали нею експрес. Сiдали i мчали далi. Зi смiхом i жартами, з частушками та з "шiрака страна моя родная", а ще бiльше - просто з виском i галасом. Бiля Iркутська вони пнулися в вiкна i спiвали давньоП каторжанськоП пiснi, тiКП знаменитоП, що ПП знали всi, як гiмн колишньоП царськоП iмперiП: "ДалКко в странК Iркутскай..." Бiля Байкалу вони купували омулi... Не менш давнi i не менш легендарнi омулi, що стали одною з перлин всеросiйських гордощiв i що купувати Пх тут стало священною традицiКю. ПоПзд спецiально зупинявся, i все висипало геть... Зупинка та була не на станцiП, а так, на самiсiнькому березi справдi химерного моря; колiя проходила пiд скелястими урвищами попри саму воду, роблячи дугу навколо Байкалу в кiлькадесят кiлометрiв. Велетенське озеро, обставлене крутими горами, стелилося геть на десятки миль, як фантастичне люстро в блакитнiй оправi лiсистих кряжiв. Як завжди, експрес зупинявся тут, щоб дати пасажирам розривку - змогу не тiльки подивитися на цей нацiональний скарб, а й вмочити пальцi в нього - в те "священне море" та пошпурляти в нього камiнцi. Мешканцi експресу метушились, як сарана на озиминi: все те вдихало емоцiП, айкало, ойкало, плюскоталось у водi i розкуповувало шпарко омулi - вудженi, варенi й соленi, що Пх нанесло сюди тубiльне жiноче населення, либонь, з цiлоП округи - з усiх чотирьох берегiв Байкалу. Омулi були свiжi, омулi були й смердючi, але всiх Пх розкуповувано, бо це ж були не звичайнi собi риби-омулi, а священнi риби омулi, - тiКП "омулевоП бочки", либонь, що про неП вiд столiття спiвала цiла романiвська iмперiя, а тепер спiваК цiла "широка страна родная", словом, екзотичнi омулi... Кондуктор свистiв, i все те разом з омулями пхалося назад до купе, чiплялося за поручнi... Експрес не рушав доти, доки не чiплявся останнiй пасажир. Провiдники всiх своПх знали в обличчя i могли здалеку точно устiйнити, чи вештаКться ще котрийсь по юрбi, а чи сiли всi. Рушили вiд Байкалу, експрес довго смердiв рибою i дуднiв баргузинським та взагалi прибайкальським чи "про"байкальським фольклором. То шукачi щастя Пли омулi, ревли "СлавноК морК, священний Байкал" i розповiдали та вислухували легенди, трагедiйнi i героПчнi iсторiП, анекдоти та географiчнi й природознавчi довiдки про те дивне море, в якому вода стоПть вище, нiж у всiх iнших морях, бо: ..."I ото у днi К дiрка. I йде та дiрка аж до Льодового океану. А там, як вiдомо, лiд. Лiд тисне на воду - ну, вода й випираК в дiрку, i пре в Байкал, i пiдiймаКться в морi тiм - у Байкалi... I коли б не височеннi гори, що стоять, бачите, як височенний казан, то море б те геть розiллялося i була б бiда... А в дiрку ту плавають риби i звiрi морськi, так дiркою-дiркою - та й у Байкал... Доказiв?!? Прошу: звiдки тут у цiм казанi взявся сивуч або нерпа!? Ага! Отож! Байкал - межи лiсами непрохiдними, межи горами неприступними i вiд найближчого моря за мiльйон кiлометрiв. Тiльки дiрка!.." Дiйсно. Фантастична i дивовижна земля тут! Разом iз змiнами у зовнiшнiм, видимiм свiтi дають себе знати i змiни у свiтi внутрiшнiм, зумовленi змiнами в часi. ПоПзд йде по паралелях iз заходу на схiд, назустрiч сонцю, i з кожним днем, з кожним географiчним градусом довготи пересуваються ранок, вечiр, нiч - на годину... на двi... на чотири... Бiля Байкалу рiзниця в часi вже на чотири години проти звичного. ЗдезорiКнтованi пасажири вiдчувають, що щось не гаразд, що щось у свiтi чудне дiКться, щось з ними коПться. Вдень хочеться спати, а вночi - Псти. В обiд нерви стають млявi, а вночi нападаК ентузiазм. ПризвичаКнi до певного укладу, вони вiдчувають, що зiйшли з рейок. Створився хаос, - однi вибилися зi сну й з апетиту; не могли вже нi Псти, нi спати, а другi, навпаки, - борюкались, борюкались i вийшли переможцями - спростили своК життя до тiльки Псти i тiльки спати, а iншi й ще краще - могли спати i тiльки