спати. Але назагал, абсолютну бiльшiсть опанувало безсоння, тривожний неспокiй, хвороблива експансивнiсть i... в деяких геть-чисто застрайкували шлунки. Особливо потерпали нервовi, чутливi, занепокоКнi своПм здоров'ям, - вони мацали своП голови, хвилювалися, ковтали порошки i докучали лiкарям, що, втративши самi спокiй i сон, грали напропале в преферанс, загубивши межу мiж нiччю i днем. ПересуваКться поПзд, пересуваКться час, пересуваКться життя в експресi, а ще бiльше - настрiй. Попри всi тi, зрештою, смiшнi неприКмностi, вiн пiдноситься до найвищого ступня передсмаку чогось надзвичайного, констатуючи його поступове, але неухильне наближення, недалеке здiйснення мрiП. Про те свiдчить кожна хвилина, кожен кiлометр, кожна деталь назовнi. ПоПзд iде до мети. За Байкалом вони спостерiгали екзотичних тубiльцiв: червоношкiрих бурятiв та бурято-монголiв в Улан-Уде; гордих, вiтрами, сонцем i блиском снiгiв засмалених, бронзових якутiв, подiбних до тих джеклондонiвських iндiйцiв, i таких же бронзових, в нацiональнi строП убраних якуток в Читi; тунгузiв з гостровухими псами... Китайцiв... "Гуранiв"... ПоПзд iде Забайкаллям. Розважаючи пасажирiв i пишаючись своКю ерудицiКю, якийсь професор iсторiП - кругленьке пузце, окуляри над волосатою бородавкою i розчепiренi перед носом карти - викладав, як легенду, iсторичну довiдку про перших-найперших каторжникiв Сибiру, про перших-найперших полiтичних засланцiв, що склали тут своП костi, i саме в цiм Забайкаллi, в цiм найсуворiшiм i найпонурiшiм закутку Схiдного Сибiру. I було Пх двоК, тих пiонерiв: навiжений протопоп Аввакум... Але цей розкольник був другим. А першим був - бунтар i "iзмКннiк" - "малоросiйський" гетьман на ймення Дем'ян Многогрiшний. Це вони були вiдкривателями i зачинателями тiКП жахливоП сторiнки, першоП сторiнки в епопеП невимовних людських страждань на цiй землi... За ними пiшли чередою безлiч iнших, бiльших i менших, вiдомих i безiменних каторжникiв... Серед них багато славних, оспiваних до того, а особливо пiсля того, нацiональних героПв цiлоП низки народiв... Брязкаючи кайданами, вони вимощували кiстками це гробовище, цю понуру "юдоль розпачу i слiз людських"... Професор розповiдав повiльно, помежи "вiстами", але ерудитно i барвисто, як справжнiй професор iсторiП взагалi, а Сибiру - зокрема. Вiн розповiдав, власне, про те, про що всi знали бодай з тих тягучих i грiзних, безнадiйних i розпучливих каторжанських пiсень, якi становили колись чи це половину всеросiйського нацiонального пiсенного репертуару, та становлять ще й тепер, i що Пх спiвано кожним колись i тепер. Не знали тiльки хiба про того першого пiонера, про того патрiарха каторжанського, того прапракаторжанина, про того гетьмана малоросiйського з химерним, але таким пiдходящим до ролi каторжанського патрiарха прiзвищем. Поза цим багато було вiдоме. Тi-бо кайдани у кожного з них дiнькали i бомкали з дитинства, розповiдаючи про той Сибiр i про це Забайкалля. Лекцiя професора справила враження. Нiхто тiльки не замислився над тим, як той "iзмКннiк", той патрiарх каторжанський так мiцно i так широко проторував шлях на Сибiр для всiх своПх онукiв i правнукiв i тим воiстину заслуговуК на пам'ятник десь тут, серед цих голих кряжiв, серед цих забайкальських пустель... У вiкнах миготiв, обертаючись, понурий ландшафт, перерiзаний пасмами скелястих гiр. Вiн пропливав обабiч експресу, вiдстрашуючи своКю жаскою iсторичною репутацiКю. I ось... Нiби зумисна iлюстрацiя до професоровоП iсторичноП екскурсiП, нiби марево, викликане ним з небуття, з'явився додаток до того ландшафту... Либонь, вони встали з-пiд землi - цiлi тi поколiння каторжникiв, армiП Пх!.. Вони вишикувалися обабiч колiП, вздовж насипу безконечною хмарою i стояли, спершись на кайла, на лопати, на тачки... По колiна в водi i в болотi... У ровах i ямах... - Ребята!!! Сматрi!!! Бамлаг!!! Все кинулося до вiкон. Боже ж мiй!.. Так ось вони!!. Справжнi, реальнi, невигаданi i - незчислимi. Як розгадка болючоП i жаскоП таКмницi. Як сама таКмниця, на яку страшно було дивитись... А вони стояли безконечними шпалерами, безконечною тичбою - вимученi, виснаженi... В химерних i страшних бамлагiвських одностроях: в ганчiр'яних шапочках-ушанках i в такiм лахмiттi, що здавалося, нiби Пх рвали всi собаки всього свiту i трiпали всi сибiрськi й транссибiрськi вiтри та буревiП. Стояли i дивились... Проводжали експрес - мерехтливе чудо небаченого чи давно забутого свiту... Неголенi... Забрьоханi... З хворобливо запаленими очима... Безконечнi лави людей, списаних геть з життКвого реКстру, обтиканi патрулями з рушницями i псами... Однi махали руками. Iншi дивились байдуже, тупо, чекаючи, поки вiн пройде... I не було Пм кiнця, i не було Пм краю... Прокладали шлях, прокладали нову магiстраль, вимощуючи ПП своКю розпукою, гатили собою прiрви, й баюри, й провалля... А тепер ось стояли як на парадi. Полтавцi... Чернiгiвцi... Херсонцi... Кубанцi... Нащадки Многогрiшного i нащадки того Аввакума вiльнодумного... Каторжники. Тi, що про них потiм будуть розповiдати легенди й спiвати тягучi, понурi пiснi, такi тягучi, як забайкальськi вiтри узимку... З вiкон експресу нагло починають летiти речi... Спершу вiд паротяга, - як сигнал, - кiлька пачок махорки. А потiм, мов на команду, з усiх вiкон полетiли: цигарки... плитки шоколаду... цитрини, черевики, шматки хлiба, пакунки, завиненi в папiр... - цiла веремiя найрiзноманiтнiших речей. Дiти махали ручками i, пiдхопленi стихiйним поривом, загальним психозом, що опанував експрес, викидали квiти... цукерки... гармонiйки... i плескали з ентузiазмом в долонi, i смiялись радiсно. Люди в бамлагiвських одностроях ожили i кинулись стрiмголов до подарункiв, збираючись купами i топчучи один одного. Над насипом почалась стрiлянина. I, нiби на знак протесту, хтось ошалiло викидав з вiкна експресу все, що трапилося пiд руку: подушку, калошi, грамофонну плиту, простирадло, жмут грошей... Пiдхопленi вiтром, летiли вони i крутились над поПздом, наче голуби на Iорданi, розполоханi стрiляниною. А в купе, упавши ниць на канапу, хтось заходився буйним плачем, вибухнув нестримним приглушеним риданням. Грошi ще довго кружляли в повiтрi i летiли слiдом за експресом. А шерегам не було краю. Вони мов з-пiд землi вставали назустрiч i вже махали руками мовчки, махали, махали, мiшаючись в невиразний сiрий туман. Експрес летiв божевiльне, нестримно. I так само нестримно текли в когось сльози в замкненому, м'якому купе вагона. Це теж екзотика... Але те промайнуло, як марево, i лише на хвилинку затьмарило настрiй у мешканцiв експресу. Новi вражiння, щодалi, то цiкавiшi, щодалi, то екзотичнiшi, вiдсунули те марево геть i стерли. Нiби його й не було. Так, далебi i не було. Лишилося десь там, разом з Забайкаллям, а назустрiч бiгли iншi дива, iншi мiсця i ландшафти, незнанi, небаченi, неопiзнанi. За гуркотiнням i чорнотою тунелiв враз било в очi слiпуче сонце, розгортались дивнi панорами, аж но тяглася рука до гальма "Вестингауза" - до тiКП аварiйноП ручки, щоб зiрвати пломбу i нагло спинити експрес: "Зупинити тут!" - I пiти, побiгти туди... Знову тунелi... Потiм експрес влiтав у нiч, як у суцiльний тунель, i, запалавши вогнями та опустивши фiранки, летiв у фантазiю. Гойдаючись пiд звуки патефонних танго i фокстротiв, гомонячи, вiдступаючи, люблячи й мрiючи, мрiючи, мрiючи... - летiв, миготiв десь у казку. Творив ПП i стремiв у неП, гублячи межу мiж дiйсним i фiкцiКю, мiж фактами та Пх iнтерпретацiКю. Гуготiв у неП i був уже ПП часткою - часткою свiту пригод, того царства АрсеньКва, того царства Дерсу-Узала i Амба. * * * В салонi-вагонi було ясно i затишно. В стелi крутились вiяла, оберталися нечутно по горизонталi, творючи лагiдний вiтер. На снiжно-бiлих столиках в такт поПздовi видзвонювали малиновим дзвоном пляшки: червоне "Бордо" i пиво, коньяк i лiкери, i золотоверховi портвейни - стоять вони купками, не вiдкоркованi, посерединi бiлих обрусiв i гомонять срiбно. Перегукуються з колесами. Ваблять до себе, чарують. Вклоняються нiжно одна до одноП i до гостей. "Розкрийте, розкрийте нас! Берiть!.." - i смiються, гомонять, пританцьовують. Обабiч пляшок стоять склянi вази з помаранчами, цукерками, плитками шоколаду, пастилою, тiстечками, - мерехтять, випромiнюючи з бокiв веселку i снопи промiння. Запопадливi кельнери в чорних убраннях, з бiлими рушниками через руку, стоять на чатi. Готовi кинутися на один порух брови, угадуючи наперед кожне бажання клiКнта... Стiльки вигод! Стiльки трункiв! Стiльки розкошiв!.. Далебi це Кдине мiсце у цiлiй тiй фантастичнiй "шостiй частинi свiту", де можна зустрiти щось подiбне. Стiльки фасону, стiльки шляхетства i багатств i стiльки пiклування про людину. Це лише тут, у цiй екстериторiальнiй державi - у цiм Ккспресi. Тут-бо своП закони, своП звичаП i свiй режим. Це-бо окремий свiт. Тут-бо iнодi бувають чужинцi - якiсь дипломати, мiнiстри чи гостi з далеких заморських краПн. Весело видзвонюють пляшки, i мрiйно вихляють вiяла. З обвiшаноП скляними призмами люстри ллКться химерне мерехтливе свiтло, - то призми гойдаються, трiпотять, як сережки, i витворюють свiтляний веселковий танок, випромiнюють спектри... А у вiкнах бiжать вечоровi сильвети, бiжать двома безконечними стрiчками: фiалково-рожевi краКвиди, бiлi вершини гiр, облямованi в колiр iндиго долини, фантастичнi сильвети дерев, блокпостiв, будiвель... Гейби два безконечнi кiнофiльми. У салон-вагонi майже порожньо. Вже нема тих аматорiв пива i вин i веселих гутiрок, що виповнювали його перших днiв. В декого вже спорожнiли кишенi, бо всi цi розкошi коштують грошi; iншi вдалися до преферансу i смалять до одурiння десь там, по купе; iншi романсують, саме цiлуються десь у присмерку коридорiв i тамбурiв; iншi накручують румбу... Лише кiлька людей посiдають цей затишок. Бiля крайнього столика при вiкнi сидить бравий майор - чорнобривий, з м'ясистим носом, вiком понад тридцять лiт, - майор ОГПУ - НКВД. Зсунув синiй кашкет на потилицю, розстебнув комiр i попиваК червоне бордо, тримаК склянку бiля уст, а очi втопив у газету, поставивши ПП сторч. Смокче бордо i читаК-смокче "Правду", студiюК промову вождя, виголошену на черговому з'Пздi ВКП(б). Iнодi виймаК олiвець i щось пiдкреслюК, посмiхаКться захоплено, потiм глибокодумно морщить брови, сьорбаК бордо i пасе далi вугляними очима по шпальтах газети. Майор виглядаК, як саме втiлення могутностi, сили i гонору своКП "пролетарськоП" держави. В цiлiм експресi не тримаКться нiхто так гiдно, так незалежно i гордовито, ба навiть трохи презирливо, з таКмничою мiною i незрiвняним почуттям вищостi. Його не зворушують нiякi екзотики, нiякi найексцентричнiшi iсторiП, ба навiть тигри. Вiн не те бачив. Не те знаК. I не те може. Такого полювання, якого вiн сам К i був майстром, не зрiвняти нi з яким iншим. Коли б всi тi аматори знали, де те диво, де та легендарна легенда... Диво - це вiн! I легенда - це вiн! Тут - пiд блискучою унiформою - схованi такi речi, що перед ними поблiдли б сам АрсеньКв з своПм придуркуватим Дерсу-Узала, i навiть всi тигри, i навiть у них - у цих останнiх - стало б волосся дуба. I не по екзотику Пде вiн. Вiн Пде на iнше полювання. Дiставши нове призначення, високу посаду десь там, у чорта на зачiпку, вiн Пде перебирати ПП, як звичайний обов'язок. Вiн дисциплiнований i точний, i не схильний вдаватись у дрiбницi. Тим часом не марнуК часу на теревенi: п'К отак собi бордо i студiюК промову вождя. В другiм кiнцi салон-вагона веселий гомiн, - дзвiн чарок, жартiвливi промови i регiт. Там розташувалась весела компанiя. Зсунули два столи докупи, заставили Пх батареями пляшок, чарками й тарелями i розсiлись уп'ятьох... Дудлять i регочуть... П'ять пройдисвiтiв-скалозубiв, п'ять молодих безжурних шибайголiв, п'ять камарадiв. Отих, типових у цiй краПнi, молодих людей - "героПв нашого часу", що Пх так рясно стало, що Пх нiщо нiде не втримаК, що вiчно лiтають з мiсця на мiсце, добре заробляючи, а ще лiпше розтринькуючи та скалозублячи; скалозублячи геть з усього... Цi теж такi - прожигателi життя й кишень; може, квалiфiкованi iнженери, а може, й квалiфiкованi лiтуни, а може, те й друге разом. Тi самi, що лiтають по цiлiй цiй "шостiй частинi свiту", по цiм велетенськiм людськiм полiгонi, i нiде не можуть нагрiти собi мiсця i що, якби могли, полетiли б геть ще й по всiх iнших свiтах, та не можуть вилетiти. Один з них - в пенсне i крагах, ще й в модних англiйських бриджах. Його всi величають, не то жартома, не то серйозно, "професором". Другий - у френчi й галiфе кольору кави, елегантний та, напевно, одчайдушний, - бiльше за всiх i зухвалiше вiд усiх регочеться та сипле приперченими словами. Лише iнодi раптом уриваК, хмурить брови i пiдозрiло позираК навколо спiдлоба. ДвоК гуляйпiльцiв, засмалених вiтрами вивуджених десь кримським чи одеським сонцем, м'язистих, дебелих i суворих. А п'ятий - кубанець з Новоросiйська i разом контрабандист з Батума; але про те нiхто не знаК. Четверо з них Пдуть десь аж з КиКва разом, Пдуть в те золоте ельдорадо, що десь на другiм кiнцi свiту. Чого? А так! Зiйшлися докупи в КиКвi, попиячили, вирiшили нагло Пхати - i поПхали. Шукати, де лiпше. Кинули роботу, пiдписали контракти на Далекий Схiд, дiстали пiдйомнi, сiли й поПхали. I Пдуть... А не сподобаКться - поПдуть назад. ПодумаКш - дiла того. КЗОТ вони знають, як молитовник, i не дадуть собi в кашу наплювати. П'ятий - той, що у френчi й галiфе кольору кави - пристав у дорозi до веселоП; безжурноП компанiП. Хлопцi пили горiлку, потiм малагу й портвейни, потiм знову горiлку, а в межичасi дудлили пиво i бавились собi, забувши про цiлий свiт i його околицi... I замовляли страви... Поводились як мiльйонери. - Кельнер! Ще кав'яр!.. Тричi... - Кельнер! Буженину!.. Кельнер мотаКться, зберiгаючи iндиферентний вигляд. Вiн бачив багато, але цi хлопцi бачили ще бiльше, i нiчим вже Пх не здивуКш, анi заворушиш. "Професор" вже був навiть там, де вони оце Пдуть, i ще й занадто далi, - аж на Чукотцi, бiля самiсiнькоП Аляски, над Берiнговою протокою. Це вiн звабив i своПх колег та й розважав Пх тепер веселими розмовами про смiшнi пригоди та рiзнi дивацькi речi. Розмови й дотепи кружляли навколо того ж, що i в цiлiм експресi. Кельнер подаК буженину. "Професор" бере виделку й нiж i починаК ПП пиляти. ПиляК довго, наполегливо, терпляче. ПиляК зосереджено, але нiяк не може ПП розтяти. - О! Еврика!!. - виголошуК нарештi вiн захоплено, а далi урочисто i глибокодумно, немов з кафедри: - Еврика!.. Я з цього шматка зроблю собi пiдметки. I наб'ю Пх на чоботи. I напишу на них iм'я своК, рiк народження i повну адресу. I пiду по тiй благословеннiй землi... I от з'Псть мене тигр. А з'Псть неодмiнно. З'Псть з кiсточками, але цих пiдметок не подужаК! Не втне! О, цих пiдметок не втне!.. Тодi ви Пх, друзi, знайдете, i поховаКте мене, чи то пак пiдметки, i вип'Кте за моК, чи пак за ПхнК здоров'я... Кельнер! Зубровки!!. Компанiя голосно регоче. Розгублений кельнер подав "зубровку" i нишком хоче забрати сакраментальну буженину, посмiхаючись з-пiд насуплених брiв. Але "професор" чемно i воднораз гаряче й цiлком щиро протестуК: _-_ Нi-нi! Що ви, що ви? Я заплатив грошi i так злегка не поступлюсь. Це ж матерiал, скажу я вам!.. А патент, прошу я вас!.. Нi-нi... Майор спiдлоба позираК на компанiю, але на нього вже нiхто не зважаК, так нiби його й нема. Вiн кладе газету на стiл i дивиться у вiкно... - Хлопцi! А бачили сьогоднi БАМЛАГ?.. - урвавши смiх i стрiльнувши на майора оком, запитуК котрийсь значуще. - Бачили... - озиваКться один з гуляйпiльцiв понуро i мов з бочки: - Нав-вiть бували, то пак, присутствовали на парадi сьогоднi... Хто то викинув подушку? Ото буде хлопцям тепло спати! - Чорт вiзьми, а хтось викинув грамофонну плиту. Навiщо вона, i кому вона знадобиться?.. - А чого ж, мо', й знадобиться, якщо там, той... - далi шепiт, павза. I раптом вибух смiху. Майор совгаКться, дивиться у вiкно, хмурить брови i не витримуК - посмiхаКться, ледве опановуючи той мовчазний смiх. "Нехай скалозублять, прахвости. Все одно то тi, що або вже там бували, або кандидати..." "Професор" мiняК тему: - Увага, увага! Говорить... - зачинаК вiн, як з радiо-висильнi: - Говорить... - Адесса-мама... - вставляК френч кольору кави. - Так Одеса-мама... - А Владивосток - помийна яма... - А от доПдемо - подивимось. Увага! Хто з вас учив географiю? А iсторiю?.. Добре, виходить, що всi вчили. А не вчили, то ще вчитимете, ще й боком вилiзе... Так от, порядком, так би мовити, вишколу, порядком самоосвiти, - розповiм я вам, як Бог сотворив той край, куди ми iдемо. Кельнер, пива!!. I розливаючи пиво в склянки, веселий "професор" авторитетно починаК виклад на природничу, географiчну, а разом i на релiгiйну тему, про те, "як Бог сотворив той химерний край", те золоте ельдорадо, куди вони Пдуть i що в нiм "сам чорт ногу зломить, поки розшолопаК, що й до чого". Отже... ...Вiдомо, що там усе К. Все, що iснуК у цiлiм свiтi, К й там, як у музеП, скажiмо. I тварини, i рослини, i все!.. Нема тiльки бананiв та мавп, якщо не числитися з дослiдами Дарвiна, та крокодилiв, якщо вважати за крокодилiв лише те, що плаваК у водi десь там поблизу хеопськоП пiрамiди. А решта - все К. А було так, бачите... Як творив Бог свiт... Хоча владивостоцький турок, що оце розповiдав, приписував цей подвиг Аллаховi, але так уже на цiм свiтi ведеться, що кожен до себе гне i свого генiя попираК. Тож, за турком, чудо те сотворив Аллах. Але правовiрнi безвiрники i так християни зробили свою корективу... Отже, як творив наш Бог мир, то йшов вiн iз заходу на схiд i розселяв по землi, де що треба за планом. Як той сiвач, нiс вiн у мiшку всякоП тварi i всякого насiння до лиха i розтикав по землi, що де приходилось, мов за точно опрацьованим промфiнпланом небесного комунхоза. Там те, а там те... Так вiн iшов i трудився через усю землю. Iшов i сiяв, iшов i сiяв. I прийшов вiн аж у той край, що грець його й зна де. I зупинився вiн на хребтi Сiхоте-Алiня - гори такi К. Аж бачить - земля вже скiнчилась, а в нього в мiшку ще до лиха всього К! Дивився, дивився бог. Вертатись далеко... Так вiн узяв та й висипав геть усе з мiшка тут. - Живи тут!.. Ну, вiдтодi i почалось. I поперло. I погнало! I таке там сотворилось, що люди довго ще ламатимуть голови, як то могло трапитись, прости Господи! То, я вам скажу, край!!! I нiхто йому не годен дати ради. "Хiба тiльки турки або запорожцi", - мовляв той владивостоцький турок. Чому запорожцi? Тому, каже, що так уже заведено на цiй землi - як десь нема кому дати ради, то запорожцiв туди! Або принаймнi Пхнiх нащадкiв. На Кубань? - Запорожцi. На Терек? - Запорожцi. Пiд Петроград? - Запорожцi! I тут - теж... Цар Микола, бач, не був дурень, коли на-посiвся на тих дурних "х а х л i в". Сам бог, як творив цей свiт, то мав саме Пх на увазi. Вiдтодi так воно вже й ведеться... Будьмо ж!.. А кiнчиться хiба аж на нас. Бо на нас - тпрру! - де сядеш, там i злiзеш... Кельнер! Крем-соди !!! Прослухавши лекцiю, хлопцi запивали ПП бiлою; весело цокались, робили додатки до лекцiП, вставки, редакцiйнi змiни. Було весело, було безтурботно. Ось так вони собi розважалися, забувши про все на свiтi i нi на кого не зважаючи. Майор знову занурився в газету i дочитував уже шосту сторiнку, дiйшовши до спортивноП та iншоП всесоюзноП хронiки. До салон-вагона зайшло двоК в гумових плащах, в елегантних хромових чоботях i в узбецьких - таких модних влiтку - тюбетейках. Сiли бiля крайнього столика, вiдкоркували пляшку пива, п'ють. З нудьги блукають очима по салопу, придивляються до химерноП люстри, прислухаються до смiху i гомону. Дивляться собi на майора, дивляться собi на веселу компанiю... Перезираються. Потiм один встаК i пiдходить до хлопцiв. СпиняКться напроти того, що в френчi й галiфе кольору кави. Якийсь час пильно вдивляКться в нього, а тодi в тишi, що запанувала на хвильку, виголошуК урочисто: - Следуйте за мной!.. Юнак у френчi лiниво подивився знизу вгору i спокiйно взявся знову до пляшки: - Пробачте, ви до мене? - Так, до вас! - Я вас слухаю... - Следуйте за мной! - повторила тюбетейка з притиском, засовуючи руку в кишеню. - Ого... Чи правильно я вас зрозумiв i чи правильно - чи туди ви втрапили? - Мовчать! - гримнув нагло гiсть у тюбетейцi. Другий пiдiйшов i став поруч, посмiхаючись i прудко бiгаючи очима по компанiП та по салону. - Мовчать!.. - повторив перший погрозливо. - Слухать, коли приказують! Ви заарештованi! СлКдуйте за мной... - По-перше - я ще не заарештований. По-друге - я не збираюсь поки нiкуди "слКдовать". А по-третК - то ми ще подивимось, хто i куди буде зараз "слКдовать"... - Юнак помалу звiвся i, стиснувши щелепи, став, пристукуючи обцасом та спершись на спинку стiльця рукою: - Слухай-но... Ти... Чи я п'яний, чи ти п'яний? Чи я осел, чи ти... Ану - вашi документи!!? - раптом випалив вiн до обох зразу. - Ордер на арешт?.. Будь ласка, ордер на арешт!?! - Прошу... - I гiсть у тюбетейцi вийняв з кишенi пiстоля й пiднiс його арештованому до носа: - Ось ордер на арешт. - Браво! - скривився зневажливо юнак. - Але дурню ти! То фальшивий ордер. Такий самий ордер i я маю, прошу, ось... - i одвернувши полу френча, зухвало поляпав рукою по кабурi, що висiла з пiстолем на пасi ззаду. Вмить його пiдбито пiд руку. Завернуто руки методом джiу-джитсу за спину... Але юнак видерся, поваливши стiльцi i збивши з нiг одного з напасникiв. По короткiй, але завзятiй боротьбi його знову скрутили, роззброПли... Наробили матюкнi i лементу на повен салон-вагон. Переляканi кельнери товпилися в дверях. У цей час звiвся майор i ступив два кроки: - В чiм справа, граждане?!. Один з тих, що в тюбетейках, пiдлетiв до майора, виструнчився i вiдрапортував щось пошепки... В майора полiзли очi на лоба. - Многогрiшний!?! - Так... - i подав якiсь шпаргалки, фотосвiтлини. Майор навiть не глянув на те все, одвiвши рукою. Вiн протер очi. постукав долонею по лобi i враз люто крiзь зуби вилаявся. Прошипiв страшну лайку осатанiло. Але опанував себе i спокiйно та суворо до тюбетейки: - Звiльнiть... Це ж не той, не вiн... Я того знаю особисто... - Павза. - О, я того добре знаю... Тюбетейка вагалася. Тодi майор з притиском, але тихо: - Що вам наказано!?. I взагалi раджу бути пильнiшими. Хiба вам повилазило?.. Пересвiдчiться в документах, а тодi подасте своКму начальниковi рапорт. Тюбетейка зблiдла, витяглась у струнку: - Наказано звiльнить... Њсть звiльнить! Њсть подати рапорт начальству! - i повернувся до мiсця баталiП. Там вони вiдiйшли втрьох набiк, дивились папери, матюкались, виправдуючись перед френчем. Френч обкладав Пх понурою, босяцькою лайкою крiзь зуби. Йому повернули пiстоль i обiрваний пас. Обидвi тюбетейки швиденько вислизнули. - Йолопи!.. - бурмотiв френч, чiпляючи знову пiстоля ззаду i застiбуючи пас. - Iдiоти!.. Не вмiють чисто "работать". БалбКси!.. - I, нi на кого не дивлячись та не попрощавшись, вийшов геть. Приголомшене товариство якийсь час сидiло мовчки, протверезiвши вiд такоП несподiванки. Дивилися один на одного. Довго не могли прийти до пам'ятi. - Анум, хлопцi, - це "професор" нарештi, - може, i у вас там у всiх ззаду по ордеру? Анум лишень... Жарт не вдався. Було нiяково. Пробували ще жартувати, прибували вернути колишнiй прекрасний гумор, отой недавнiй безжурний настрiй, що його так нагло знесло геть. Але нiчого з того не виходило. "По ордеровi", правда, у них бiльше нi в кого не було, але не було й певностi, що пiсля всього тут можна й далi так безпечно гуляти та точити теревенi. "Свiт настав! От свiт, трам-трам-тарарам!!." Мов на команду, хлопцi звелись, - чотири бравих гульвiси, чотири синьооких пройдисвiти, кремезнi, вигартованi вiтрами, негодами та мандрами, злютованi короткою, але мiцною дружбою, що на неП нагло так хтось замiрився; чотири товаришi - шукачi пригод, незнаних краПн i лiпшоП долi! Налили по повнiй склянцi горiлки. Пiднесли склянки урочисто. Подивилися один на одного з одвертим усмiхом - просто у вiчi, - i випили за одним духом. Розплатилися з кельнером i розiйшлись. У салон-вагонi залишився сам майор. Вiн ще довго сидiв i пив уже не бордо, пив коньяк. Тер свого чуба, тер скронi i нiяк не мiг загальмувати навали тривожних спогадiв, що враз завирували в ньому, зв'язанi з тим проклятим iменем... Це ж той диявол... Це ж той, що вiн з ним пегодеп був дати ради i що стоятиме йому у вiччю все життя, либонь. ...Вiн пригадуК ту виняткову епопею перед двома роками - епопею веденого ним слiдства над одним бортмеханiком та авiаконструктором, приятелем лiтуна Чухновського, - над тим зоологiчним нацiоналiстом, над тим дияволом в образi людини. Брр... ТiП очi з кривавими росинками на вiях, - вони стоятимуть перед ним вiчно... Що вiн з ним не робив!.. Вiн йому виламував ребра в скаженiй лютi. Вiн йому повивертав суглоби... Вiн уже домагався не зiзнань, нi, вiн добивався, щоб той чорт хоч заскавчав i почав ридати та благати його, як то роблять всi... Авжеж! Дивиться виряченими очима - i тiльки. Як каменюка. Спершу зухвало i скажено вiдбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому - слiдчому, а потiм лише хекав крiзь зуби i мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо... Його вже носили на ряднi, бо негоден був ходити... Вiн уже конав - але нi пари з уст. А тi очi, очi!.. Вони йому отруПли спокiй i сон, вони йому отруПли, далебi, все життя. З краплинами кровi на вiях, вони горять на смертельно-блiдому обличчi хворобливим вогнем невимовленоП, безмежноП, тваринячоП зненавистi i дивляться просто в саму душу, пломенiють не клiпаючи... Розп'яли б! РоздерлiП б! У-у, прокляття!.. Оката гримуча змiя!!! Вiн бив межи тi очi, намагаючись Пх геть повибивати. Вiн уже хотiв був Пх повиштрпкувати, та не подужав сам, бо той диявол мав голiафську силу, навiть пiдпливлий кров'ю, навiть в ряднi ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох, але виштрикувати очi при свiдках... Та й не вистачало в нього на те нервiв. Нi таки! Треба було Пх повиштрикувати! Бо ось так дивитимуться все життя... Дивитимуться... Це ж вiн сказав був напочатку: "Я тебе переслiдуватиму все твоК життя. I всi ми, що тут пройшли... Ми тебе переслiдуватимемо все життя i проводжатимемо тебе до могили, - тисячi нас замучених, закатованих... Ти лягатимеш спати - i не зможеш заснути: ми кричатимемо й ревтимемо отак... Ти матимеш коханку - i не матимеш з нею щастя: ти ПП цiлуватимеш, як злодiй, i не здiбний будеш нею оволодiти, - ми кричатимемо, й ревтимемо, i скавулiтимемо... Ти голубитимеш дружину - i раптом будеш схоплюватися, як божевiльний, вiд нашого лементу... Ти матимеш дiти, але не матимеш радостi, - з дитячих очей дивитимемось ми. Дивитимусь Я! I ти втiкатимеш од них геть... I нiде ти вiд нас не втечеш... Ти зустрiчатимеш немовля своК, що з'являтиметься на свiт, а ми кричатимемо, кричатимемо..." "Диявол! Чаклун!.. Сволоч!.." Майор рипiв зубами. Може, вiд зайвого хмелю, а може, вiд нервового тремтiння, що йшло, як мороз, поза шкiрою. То знайоме йому, вiдколи вiн попсував собi нерви на тiй роботi... Наливав коньяк тремтячою рукою i жлоктав. А асоцiацiП напирали, як вода крiзь прорвану греблю. ...Наврочив диявол! Пiсля того мовби наврочив. Вiн пригадуК тi задушливi безсоннi ночi, що тiльки йому одному вiдомi. I маячiння в них... Це в нього, що мав нерви, як мотузки, - i маячiння... Вiн боявся, нарештi, сам спати - i одружився. А одружившись, утiкав геть на люди, боявся ночувати вдома... А особливо, як той манiяк утiк з божевiльнi, куди його було запроторено внаслiдок доконаного над ним слiдства. Не дочекався й трибуналу - збожеволiв; i то було приКмно - то був би кiнець. I вiн, майор (а тодiшнiй слiдчий), мав би собi спокiй: з божевiльнi-бо К лише один вихiд - у могилу. Так нi - втiк! Той манiяк втiк!.. Вiн був зовсiм не божевiльний. Потiм його спiймано. I знову вiн - майор уже - вiв слiдство; сам напросився. Хоч i був уже великим начальником, але цю справу взяв сам до своПх рук, бо вiдчував, що поки той житиме на свiтi, вiн не матиме спокою. Тож мусiв довести його до точки. I от - трибунал приварив!.. Нарештi приварив, припечатав!!. Здавалось, тепер уже крапка. I на тобi - маКш!.. Це ж вiн утiк десь тут, де i його доля кидаК... Майор наливав i пив, i повертався думками знову i знову до тих перших днiв знайомства з цим манiяком... В головi, i без того захмелiлiй, гуло, а з чарки - з чарки на нього позирало вже не червоне бордо i не коньяк... Раз йому здалось, що то кров. Вiн вилив ПП геть за вiкно i поставив чарку. Дивився в неП, мовби в очi. В очi, що, загораючись все бiльше, наближались до нього з краплинками кровi на вiях... Запаленi страшною, невгасимою, нелюдською ненавистю... Очi замордованоП, розчавленоП, але не переможеноП жертви... Майор трутив стiл i звiвся, похитуючись. - Рахунок!!. Експрес мчав i мчав. М'яко погойдуючись, вiз екзальтованих шукачiв щастя, вiз нетерплячих своПх пасажирiв туди, в невiдомий, але недалекий вже, омрiяний край, - в царство Дерсу-Узала i Амба. Десь в те дивне золоте ельдорадо. _Роздiл третiй_ _НАВЗАВОДИ IЗ СМЕРТЮ_ Височенна, чотириярусна тайга, буйна й непролазна, як африканський пралiс, стояла навколо зачарована. Не шелесне лист, не ворухнеться гiлка. Сорокаметровi кедри, випередивши всiх у змаганнi до сонця, вигнались рудими, голими стовбурами з долiшнього хаосу геть, десь пiд небо i заступили його коронами. Там по них ходило сонце i пливли над ними бiлi хмари. Слiдком за кедрами пнулися велетенськi осики та iншi листатi гiганти, що, бувши нижчi за кедри, творили другий ярус. Потiм височенна лiщина колючого горiха, ялини, де-не-де берiзки, берестина, черемха, перевитi лiанами дикого винограду та в'юнкiв, iшли вгору третiм ярусом. А внизу - в четвертому ярусi - суцiльний хаос. Мiсцями густа, мов щiтка, звичайна лiщина, височеннi трави i бур'яни. Поваленi вздовж i впоперек дерева, мов велетнi на полi бою, потрухлi i ще непотрухлi, однi з скрiзними дiрами-дуплами, як жерла небувалих гармат, другi вивернутi з усiКю системою корiння, що тримали його руба, як стiни або як велетенськi пригорщi зi стиснутими межи пальцями камiнням i землею. Внизу, по землi, слався мох, пообростав усе, що тiльки можна. Внизу було пiвтемно i вогко. Лише де-не-де проривались яскравi сонячнi пасма i стояли, як мечi, уткнутi лезами в землю. Нетрi. Несходимi, незмiрянi. Вони то спускалися схилом униз, то пiдiймалися знову вгору i так зi "становика" на "становик", з кряжа на кряж, як буйне рослинне море, розпливались геть десь у безвiсть. Маленький смугастий звiрок, що сидiв собi навпочiпки на поваленiй кедринi проти сонечка i пильно, з виглядом ученого дослiдника, розглядав торiшнiй грибок, тримаючи його переднiми лапками, раптом нашорошився. Нi. То так щось. В нетрях пануК надзвичайна тиша, як у дивному храмi дивного бога. Лише рябок, засвистiвши, пролетiв з однiКП височенноП кедри на iншу i завмер на гiлцi, мов сучок, нерухомо, опустивши чубату голiвку вниз i витягши шию. Тиша. На поваленiй кедринi тремтiли сонячнi зайчики. Смугастий звiрок-бурундук почав бавитися з ними, задравши хвостика, як той драгун султана, перестрибував через них. Присiдав i дивився вниз. Внизу, пiд кедриною, виходячи десь з бур'янiв i вiтролому i зникаючи знов у бур'янах та камiннiм розсипу, вилась вузенька стежечка, звiринна дорiжка, утоптана за тисячолiття, Пх немало, таких стежечок. А серед них десь й такi, на яких одвiку ще не ступала нога людська. Бурундук зiскочив на стежечку, щось поворожив, пройшовся сюди-туди i враз, тривожно цикнувши, стрiмголов вискочив на кедрину, на пень, звiдти на дубок. Сховався. Визирнув. Знову сховався. Цикнув i завмер, виглядаючи з-за стовбура. Нi-таки, вiн не помилився зразу. Щось таки добираКться, щось iде стежечкою. Шелеснула суха бирка. Трiснула гiлка. Посипались камiнцi i покотились десь, покотились униз. Щось важко, помалу йшло крутою стежкою на "становик". ЗанепокоКний бурундук вискочив вище i зацикав з усiКП сили. Захвилювався. Не знав, з якого боку безпечнiше йому виглядати. Зовсiм захвилювався. Вiн на своПм вiку багато чого бачив. Вiн бачив i знав усiх звiрiв i знав, як себе тримати при зустрiчi. Знав козуль i зубрiв. Бачив не раз, як перся тут волохатий ведмiдь, як приходили дурнi вепри, толочили всю траву та ламали кущi. Бачив харзу, знав вовкiв i всiх своПх ворогiв, а особливо тую рись безхвостую i зажерливу. Отож вiн знав усiх своПх друзiв i всiх ворогiв. Одних споглядав мирно, вiд других утiкав чимдуж. Але такого вiн ще зроду не бачив. Пробi! Тiкати чи не тiкати? Ой лихо... Видряпавшись нарештi на гору, похитуючись i важко дихаючи, стежкою йшла двонога iстота. Обiрвана. Худа, як кiстяк. Волосатi груди Пй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахмiття. Дiйшовши до поваленоП кедрини, гiсть важко опустився на неП, обперся спиною об корiнь, закинув голову i заплющив очi. Помалу обтер рукою пiт. Вiн зовсiм молодий i зовсiм-зовсiм збезсилiлий. Почорнiле обличчя з мiцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На крутому лобi двi глибокi зморшки сторч мiж крилами брiв, а в зморшках сiль вiд поту. Одна брова тремтить, i вiд того таке враження, нiби брови тi пориваються полетiти. Якусь мить вiн сидiв нерухомо, либонь, сплючи. Враз широко й тривожно розплющив очi й тихенько вiдхилився вiд кореня, - слухав. Тодi знову заплющив очi i притулився до кореня. По якомусь часi вiн облизав спраглi порепанi губи i, не розплющуючи очей, покрутив головою: "Пропаду..." Потiм, зцiпивши зуби, встав i, похитуючись, зробив два ступнi. Але махнув рукою, вернувся до кедрини i знову важко опустився на неП. "Досить... Проклятий, проклятий край... Ху-у! НемаК сил..." Вiн шепотiв без скарги, так, за старою в'язничною звичкою говорити з самим собою. "Ех, голова!.. Все витерпiла ти, все винесла, та от... загибаКш. I загинеш... Хм..." Вiн посмiхнувся крiзь нiс i зiтхнув байдуже, насупив брови i наморiцив лоба - голова паморочилась. Думки бiгли в гарячковiм безладдi, вiдтворюючи дивовижний шлях. П'ятий день вiн iшов. Не йшов, а гнав, як молодий гордий олень, гнав навпростець, ламаючи хащi. Вирвавшись iз пазурiв смертi, вiн летiв, як на крилах. "Воля! Воля!" Широко роздимаючи нiздрi, вiн захлинався нею на бiгу, розривав грудьми зелену стiну. Всi двадцять п'ять лiт в ньому зажили враз, запульсували, напружуючи кожний м'язок, мобiлiзуючп кожний нерв, кожний суглоб. "Виручай! Воля! Воля!" I вiн гнав. Вiн знав, що вiд того залежатиме його бути чи не бути, - вiд того, як далеко вiн встигне загнатися зразу. I коли не ставало сили, досить було йому зупинитися i озирнутись, як в очах ставав страшний привид пережитого i ще страшнiший привид приреченого майбутнього. Тодi сила вибухала раптовим вогнем, i вiн зривався вихором знову. Далi, далi! Скiльки вистачить сил! Ще трохи - i тодi вiн врятований! I тодi подивимось! О, тодi ще подивимось! Вiн чкурне геть за межi цiКП "батькiвщини", геть в Маньчжурiю, Японiю, Аляску, в Китай... Новi краП, дивнi, незнанi. Вiн об'Пде навколо свiту i повернеться додому. Так. Прийде, але вже як завойовник, як месник. Вибув на схiд, а повернеться з заходу. I вiн летiв. Власне, то йому лиш здавалось, що вiн летiв початковим темпом. Насправдi ж вiн уже йшов, i дедалi повiльнiше й важче. Повз. Душа летiла, як сокiл, а ноги, перемагаючи надзвичайнi труднощi, не поспiшали вже, плутались у хащах. Так дерся навпростець, без дорiг. I коли траплялись стежечки, уникав, а йшов просто, як цькований звiр: боявся зустрiчi з людьми. Забрьохувався в росi по самi вуха ранками i був мокрий, як хлющ, але не зупинявся. Сонце i швидкий рух осушували його. Вiн збивав ноги об пеньки й камiння, але не зважав, не вiдчував болю. Загнавшись у вiтроломник, змагався там одчайдушне, зцiпивши зуби, цiлими годинами, обдирав на собi рештки одежi i шкiру до кровi. Лiз через велетенськi стовбури, потрапляв ногами у камiннi розсипи - в раптовi глибочезнi щiлини, невиднi в бур'янi - i нагло падав, аж суглоби трiщали йому. Пiдiймався i йшов. А коли заходила нiч, коли темрява заливала геть-чисто все i ставало так темно, як вiн ще нiколи не бачив, вiн зупинявся i спав, де випадало. В нього не було лi вогню, пi зброП, в нього не було нiчого, навiть шапки й черевикiв, лише напiвзiтлiле тюремне лахмiття, та й те геть обривалось i лишалось шматками на кущах. Першу нiч спав просто на величезнiм поваленiм стовбурi, розпластавшись уздовж, i прокинувся вранцi вiд холодноП роси, що капала з високих вiт йому на обличчя. Другу нiч - десь у ямi, а коли прокинувся, дивився зачудовано на страхiтну брилу, що нависала над ним; вона стояла руба на 5 метрiв заввишки, - цiла стiна корiння велетенського дерева, вивернутого з землею i камiнням. Корiння так мiцно сплелося, що тримало тую землю й камiння мертвим похватом, а коли б воно випустило хоч один такий камiнь, то його б стало на те, щоб прибити вола. Шукав води, пив i йшов далi. ТретьоП ночi звалився в купу сухоП трави та бур'яну, кимсь зiбрану в улоговинi. Звiдти щось вискочило з гуркотом i ухканням i подалось геть, ламаючи суччя; вiн збагнув, що потрапив до лiгва якогось страхiтного звiра, але не додумав цiКП думки до краю, як уже спав. Втома. Вiн почав розумiти, що таке втома. Досi нiколи ПП не знав, бувши живучим i витривалим на диво. Спочатку вiн не думав про Пжу. Потiм прийшов голод. Раптовий i лютий, вiн вимагав удоволення, вiн вимагав за сьогоднi i за пропущенi днi. Зразу думалось, що це найпростiша рiч в такiм дивнiм i буйнiм царствi рослин i звiрин, риб i птахiв. Потiм закрався острах. Вiн не мiг знайти нiчого такого, що можна було б з'Псти, проглинути. Тайга не давала йому нiчого. Даремно вiн нишпорив з пильнiстю вченого i з вiдчаКм голодного. Нi ягоди, нi якогось овоча, крiм гадючих грибiв, нiчого такого, про що вiн читав, як про звичайнi речi в лiсах. Ба, був ще не час. Могутнi сплетiння винограду не могли йому дати й одного грона. НiякоП риби в струмках, нiякого звiра, нiяких пташок у тих нетрях. Скiльки вiн iншов - жодноП живоП iстоти не бачив, тiльки iнодi гадюка шелесне з осяяного сонцем гниляка чи каменя. I все. Де ж вiн, той дивний та ще й екзотичний тваринний i пташиний свiт тут? Пустеля! Мовчазна, зелена пустеля. Проте вiн же сполохав раз уночi якусь тварину. Значить, вона К. Але... чим вiн ПП добув би, коли б i здибав? Зi ста шансiв дев'яносто дев'ять було за те, що його самого заполювало б таке страхiття. Проте страх до нього не доходив, просто не доходив до свiдомостi. Вiн вирвав з землi навмання якесь корiння й гриз, гриз i спльовував. А раз погриз i проглинув щось таке, що йому в очах потемнiло i тiло вкрилося холодним потом; довго блював, пив воду i знову блював, думав, що з нього всi нутрощi вискочать крiзь горлянку. Прокляття! Проте вiдчай не брався його. Дуже-бо багато вiн перетерпiв, щоб ще впадати в вiдчай. Вiн уже мав нагоду безлiч разiв умерти, i це велике щастя, що вiн iде цим зеленим, безмежним океаном. Коли б трiшки, хоч трiшки поПсти, i вiн був би щасливий! Iшов би, плив би цим морем весело i радiв би буйно, як радiК все живе на цiй землi, як тi кедри, що вигналися геть пiд хмари. Нi, вiн не впадав у вiдчай. Лише зцiплював дедалi дужче щелепи i йшов, i йшов. Його гнала вперед надзвичайна впертiсть, сто разiв випробувана i загартована мужнiсть. Вперед, наперекiр всьому!