явся майструвати клiтку. Поки старий майстрував клiтку, зв'язуючiП ПП з товстих брускiв, невелику, тiсну, але дебелу, - хлопцi з Наталкою позбирали лижви, розпалили ватру, почали готовити Псти. Тiльки тепер вони почули, якi вони голоднi. - Хлопцi! - гукнув Сiрко, поглядаючiП навколо. - Та це ж пак Собор! Диви! Дiйсно. Скелi, до яких собаки приперли кiшку, були старому добре взнаки. Звались вони в мисливцiв Собором, бо нагадували зруйновану церкву. Стояли окремо, як будiвля, поруйнованi, вивiтренi морозами, вiтрами й часом. Помiж скелями були печери. Це стародавня резиденцiя великих хижакiв. - А катнiть он туди, - махнув дiд сокирою. Григорiй i Грицько стали на лижви i пiшли в доказаному напрямку. Скоро вони натрапили на мiсце, де були виполоханi обидвi кiшки, - здивувались, пiдiйшовши зовсiм з iншого боку на те мiсце, де вранцi вiдбувався початок баталiП. А через хвилину - знайшли забиту кiшку. Здоровенна самиця, грiзний екземпляр старого уссурiйського тигра, лежала на розкопирсаному снiгу, задубiвши. Снiг кругом був забризканий кров'ю. А на розкритих губах ПП замерзла кривава пiна. Смертельно поранена першим же пострiлом у груди, вона була потiм продiрявлена ще чотири рази. Останнiй раз, очевидно, в голову. Хлопцi подивувались з такого страхiття. (Власне, дивувався Григорiй, Грицько вже звик, бачив). Потiм зв'язали Пй переднi ноги, ще й примотали мотузку за голову. Тодi запряглися i так поцупили вдвох. - Шкiра ж пропаде! Це ж яка шкiра! - сказав Григорiй. - Дурниця! - це Грицько, скептично. - Ця шкiра коштуК рiвно в п'ятдесят раз дешевше, нiж ота маленька соболина. Поганяй! I поцупили. Кiшка пливла по чириму досить легко. - Овва! А то чому ж так дешево? А я думав... - А хтозна-чого. Ми ПП з убитого тигра i не знiмаКмо нiколи, а здаКмо так, гамузом, з тушею i з тельбухами. База приймаК цiлком i платить за вбиту, за найбiльшу, всього лише тисячу карбованцiв. Биту кiшку продають так цiлком десь у Китай, з кишками i з печiнками. Ось так i притягли мертву до живоП. ЗорiКнтувались, виходило, що вони десь крутились (та ще й як крутили) - i до того мiсця прийшли. Бач, пiймали живу майже там, де почали ганяти. Клiтка була вже готова. Вмiло зв'язана з грубих, дебелих глиць, вона була довга, метрiв на три, але низька i тiсна. Верх у нiй був вiдкритий. Тимчасом зв'язана кiшка помалу очунювала. Старий поглядав на неП i поспiшав. Ось клiтка готова зовсiм. - Ану, берiть, дiтки! Гуртом взялись за коляку, просунену межи ногами, пiдаяли кiшку i поклали ПП в клiтку згори. Старий наклав заготовленi, глибоко позасiканi на кiнцях дрючки, позабивав кiлки, попробував, - добре. А тодi висмикнув коляку з-межи нiг. Слава Богу! - А тепер снiдати, обiдати, полуднувати й вечеряти... Смеркало. Назад рушати пiзно. Тут i ночували... Коло скель було затишно. Розгребли снiг, розклали ще одно велике вогнище, - було тепло, спалося мiцнiше, лiпше, анiж на печi. Звечора, наПвшись i напившись, ще довгенько лежали кого вогню, гомонiли про се про те. На старого Сiрка трохи напала балакучка, як часто пiсля доброП вдачi, вiн був у доброму гуморi. Згадував, розповiдав, а то й фiлософствував. - Бач, - це старий роздумливо, капирсаючи паличкою жаринки. - Як на свiтi все розумно зроблено. Га! Оцi ось кiшка, примiром, - вона виплоджуК тiльки по одному, та й то не кожен рiк, бо якби вона плодилась так, як мишi чи пацюки, то тигри б увесь свiт давно поПли. I от уже ведеться - що бiльший звiр, то менше плодить, що менший звiр, то бiльше плодить. Чого так багато мишей плодиться? Та того, що Пх усяке Псть - i тхiр, i колонок, i куниця, i горностай, i сова, i лисиця - всi живляться ними. Отже, щоб мишачий рiд не перевiвся, треба, щоб вони швидко i багато плодилися. А вже ведмiдь або й оця кiшка - Пх жоден звiр не з'Псть. Навпаки. Џм самим треба багато харчу, того вони так помалу й плодяться. О, старий дiдуган стiльки надивився за життя, стiльки думав над усiм i розумiв навiть, чим що дише, що мiг би консультувати багатьох вчених i професорiв з цих питань. Бувши в доброму гуморi, старий розгомонiвся i довго ще розважав молодь оповiданнями про своП пригоди. - I скажи, одне одного держиться, як воша кожуха. Хочеш знайти колонка, - шукай мишу, хочеш знайти вовка, шукай козу, хочеш кiшку цю знайти, шукай вепрiв; бач, це пастух, а то козолуп, а той мишопруд - всi спецiалiсти, iнженери... Iнодi коло ватри вибухав дружнiй регiт, особливо, як дiд оповiдав про людей, про зустрiчi с громадянами, про спостереження над ними i робив несподiванi висновки. Уранцi вони рушили до покинутоП ще вчора домiвки, до намету. На чотири пари лижв, мистецьки зв'язаних i налаштованих так, як сани, поставили клiтку з живою кiшкою. Мертву ж поцупили так, самоходом. Так i допхались до намету в обiдню пору. Але тут сталась дрiбниця. Тiльки така, що катастрофiчне виросла в велику подiю i нагло поклала кiнець мисливськiй епопеП. Поклала всьому край. Сталось все це швидко, непередбачене i безповоротно. Так, як це буваК при наглiй пожежi, при землетрусi, при всiх стихiйних зламах, що кладуть край там, де його найменше сподiваються i бажають. Намет стояв цiлий-цiлiсiнький i чекав господарiв. А коли пiдiйшли - здивувалися. Намет цiлий i порожнiй. але хтось був. Хтось ночував. Унизу, на льоду, либонь, стояли конi - натрушено сiна i кiнський послiд. Коло намету походжено. В наметi ночовано. Випито весь спирт з бляшанки, ще й узято одну баклажку. - А де ж соболь?! - кинулась Наталка. - Та там же ж я чiпляв... - Нема!.. I однiКП сокири нема, що тут лишали. Старий насупився. - Хтось нетутешнiй, - буркнув крiзь зуби. - Iч, iроди! ДвоК, видать, були. Не тайговi, - тайговi не порушать закону. Пiшли всi на лiд, розглядаючи слiди - куди рушили i коли рушили. Недавно рушили i вниз по Дуабiхе до Iману. А Григорiй розглядався бiля шатра. На снiгу недопалок - мундштук дорогоП цигарки "Золота марка"... ГригорiКвi серце чомусь нагло затiпалось. Такi цигарки завжди курила одна людина... Вiн мовчки, поки всi були на льоду, швиденько визволив своП лижви з-пiд клiтки, став на них i, нiкому не сказавши, подався... На ходу заклав обойму в гвинтiвку. Щез. Подався швидко через нетрi навскiс, зрiзаючи величезну дугу, що ПП тут робила Дуабiхе. Григорiй знав, як тут, угорi, тече ця рiчка, петляючи межи крижами. Коли йти навпростець, то можна випередити навiть експрес, коли б вiн iшов рiчкою. I як би швидко вiн не йшов, все одно не мiг би перший проскочити. Коли б тiльки не помилитися в часi! Але зi слiдiв коло намету видно було, що гостi вiд'Пхали всього пiвгодини, найбiльше годину перед тим. Григорiй гнав, як вчора за тигром. По якiмсь часi шаленого ходу нарештi вискочив з розгону на рiчку, на лiд, - нема. Послухав - не чути. Лише десь далеко стрельнуло. На льоду, певнiше на снiгу Грпцько помiтив кiнськi кiзяки. Недавнi... ПроПхали. Тiльки що. Далi Даубiхе звертала понад становиком направо. Там уже Iман. Сизий становик робив велетенську дугу. Григорiй нацiлився на середину тоП дуги i погнав навпростець... Виломившись з трiском крiзь верболiз, аж присiвши на лижвах, шугнув з крутого берега i зi шкварчанням вилетiв насеред рiчки, круто завернув... Ось! Миттю зiрвав гвинтiвку з шиП... З-за повороту мчала паровиця. Вiтер дув ГригорiКвi в спину. Ще зовсiм недавно вiн тягав i мертвого, i живого тигра, - на нiм поналипали шерстинки, на унтах i на руках були плями крови тигрячоП... Вiн пiшов назустрiч, стискаючи гвинтiвку. На санях було двi постатi, завинутi в дохи по самi вуха. Вмить вiдкинули дохи, - замаячiли будьонiвка i Кжовський кашкет, руки вхопились за зброю. Тут конi захропли, затанцювали i враз мотнули, як навiженi, вбiк - вхопили тигрячий дух. Ага!.. Кошiвка (такi сани) перекинулась, i обидвi постатi випали в снiг. Григорiй вп'явся в них очима. Не бачив, як повз нього, божевiльне, обминаючи його стороною, мчали конi, б'ючи голоблi та сани, що летiли за ними льотом, перекидались, деренчали... Одна постать схопилась i хотiла кинутись упоперек до лiсу. Другий шалено, хапливо вибивав снiг з цiвки гвинтiвки, а далi шарпнув за кобуру пiстоля. - Стiй!! - гукнув Григорiй. - Зброю геть! Руки вгору! Три ступнi вбiк! Так стояти!.. Стоять... Григорiй пiдiйшов. I нагло... Серце закалатало йому безумно, шалено. А очi вп'ялись в того, що в кашкетi... I вiн зареготався страшним, жаским i... радiсним реготом. - Медвин?!. Боже мiй! Мить. Мить подиву. Мить буйноП радостi. Њ, К Бог на небi! Ось вiн. Ось той, з ким Пх i Бог не розсудить. А Медвин - бравий герой i грiзний суддя та володар душ людцiв i плюгавий злодюжка, порушник закону нетрiв, - стояв i тiпався... Так, тiпався. Губа йому тiпалась, а очi... очi гидкого, сопливого боягуза. Три шпали на ковнiрi - як мазки кровi. - Великий начальник?! Так... Поздоровляю... Другий тихенько вiдступав назад, непомiтно; з однiКю шпалою - якийсь начрайону. "Чорт його припарував, дурака", - подумав Григорiй, а вголос промовив: - Так... Ну, все, таварiщ следователь! Все. - I важко задихав: - Кiнчаю слiдство... - I пiднiс голос, повiльно, грiзно: - Тут... я тобi... й рев, тут я тобi й трибунал! - Пiдкинув гвинтiвку i вистрелив. Аж тому з голови пихнуло. Другий кинувся упоперек, до лiсу. Григорiй дивився йому услiд, слухав, як у грудях стукаК серце, напоКне помстою... Тут утiкач обернувся i вистрелив з пiстоля. Уже майже видряпався на урвище до лiсу. Куля тьохнула десь у снiг. - Хiба так стрiляють? - промовив Григорiй задумливо. Пересмикнув закривку i стрельнув. Постать пiдкинула руки, майнула ними в повiтрi й покотилася з урвища. Мить Григорiй стояв нерухомо. Думки летiли вихором... Так. Все. А тепер - в Маньчжурiю, в Китай, в Японiю. до чорта в зуби. От. Все вiдтяв за одним разом - i ворогiв i друзiв, i спокiй - все... Стривай! За моП вчинки вiдповiдати ж нiхто не мусить. Подивився на чисту пелену снiгу, а тодi написав пальцем великими лiтерами: "Судив i присуд виконав я - Григорiй Многогрiшний. А за що - цей пес сам знаК". Ще й розписався. - Так... Куди ж тiП бiдолашнi конi побiгли? Загинуть... Шкода... Ну, добре. - Хвилинку постояв. Зiтхнув. Потiм махнув рукою, почепив гвинтiвку на шию i повернувся... На нього дивилась пара очей. Наталка! - Що ти зробив? Григорiй взяв ПП за руку i потяг геть за собою. Вона не опиралась - покiрно йшла поруч, лише вiдчував, як ПП рука тремтiла. А в неП рука тремтiла не з переляку, нi. - Що ти зробив? - Слухай, Наталко! Те, що я зробив, - те я мусив зробити. РозумiКш? Я вбив одного дракона... Ти цього не бачила! Не бачила! РозумiКш? Не бачила! А вже, як я буду далеко звiдси, - тодi ти про все розкажеш своПм... Дiвчина дивилась на нього, i в неП затремтiли губи. Прошепотiла здивовано, розгублено: - Куди ж ти?.. - Стривай. Твiй вiнчестер зареКстрований? - Нi. - Гаразд. Чудесно. Дай менi твiй вiнчестер. На тобi цю гвинтiвку. Вона теж не реКстрована, але... хай батько допильнуК... - Але стривай... Ну, добре. Ти зробив, як вважав за потрiбне, добре, тобi виднiше, але куди ти?! Куди ти пiдеш? Боже мiй! Скiльки сказано в одному тонi! Все, про що мовчала мiсяцями. ГригорiКвi аж горло стисло. А дiвчина благала: - У нас же цiлком безпечно... у нас... Та можна ж iще далi зайти в нетрi... Григорiй взяв ПП за руку i стис. Мiцно-мiцно. Вона не вiднiмала своКП руки. - Дурна, ти дiвчинко. Ти не знаКш, що то за один. За тиждень тут всi нетрi поставлять догори ногами - шукатимуть... Це великий собака. Але Бог К на небi! Њ! Цей пес вiдбивав менi печiнки, ламав костi, розчавлював мою молодiсть i намагався подряпати серце, якби дiстав. Так довгих-довгих два роки вiн мене мучив. А потiм спровадив до божевiльнi. I все за те, що я любив свою батькiвщину. I я ще тодi поклявся iменем матерi моКП, що вiдiрву йому голову. Я втiк з божевiльнi... Потiм мене знову пiймали i знову мучили такi, як вiн, - його помiчники... А потiм присудили до двадцяти п'яти рокiв каторги. Двадцять п'ять рокiв! А я всiх маю двадцять п'ять. I все тiльки за те, що я любив свiй нещасний край i народ... Я поклявся, що буду Пх вбивати, як скажених собак. I я втiк з ешелону. Вони мене везли з УкраПни на каторгу, на повiльну смерть, i берегли, як пси. А я втiк. Вистрибнув на ходу з скаженого поПзда, - стрибнув у нiч, у смерть, на щастя. I я мав щастя... Я потрапив до вас, я мав щастя. Смiливi завжди мають щастя, як казала твоя мати... Обiйми ПП мiцно за мене i поцiлуй ПП за мене... сестро. Наталка враз нагло припала до нього i вибухнула буйним плачем. Безпорадно, по-дитячому. Ясно - це розставання. Це навiки. Боже мiй! I поцiлувала... Ой, як шалено! Все вклала в цей поцiлунок, всю душу. А тодi враз вiдiрвалась, зцiпила зуби, хутко-хутко вiдстебнула набiйницю, повну набоПв до вiнчестера, ткнула в руки. - Вiзьми! Мовчки взяла його патронташ. Повернулась i пiшла. Хутко-хутко... Зупинилась... Завагалась... Пiшла... Зникла... А за хвильку з хащiв почувся ПП голос, суворий, але з зле прихованими слiзьми: - Iтимеш оцiКю рiчечкою. Дiйдеш до заПмки - вiзьмеш коня, харчi... сiрники... Батько нiчого не скажуть, я Пм поясню, як приПдемо... Iтимеш далi розпадками на захiд... На Уссурi. Й на Маньчжурiю... За слiзьми не договорила - подалась. Все. Бiдолашна... Горда... Дика... НаПвна i... надзвичайна Наталка... I десь зринула в пам'ятi i бринiла в вухах пiсня, як кров у висках, бринiла боляче i чiтко: "...Цiлувалися ми iз тобою один раз"... Ху-у! Серце ГригорiКве нiби хто поклав у жорстокi лещата. Вiн стояв, зцiпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно. А по щоцi повзла помалу сльоза. Вирвалась-таки! Так, як вирвався вiн колись iз скаженого поПзда. Згори почав падати густий лапатий снiг. Засипав слiди. Засипав усе... I сiдали рядочком снiжинки, як бiлi голуби, на сталеву сизу цiвку вiнчестера. _Роздiл дванадцятий_ _Навзаводи з щастям_ До Хабаровська з заходу кордон iде по Амуру. Вiд Хабаровська на пiвдень по Уссурi. Найлiпше кордон перейти десь в Бiробiджанi, там найбiльшi нетрi, найвужчий Амур i гори обабiч - Великий Хiнган. Це Григорiй знав. Вiн це вивчив досконало i давно вже, щоб бути зорiКнтованим на випадок чого. А тепер той момент настав. Але ж... Нi. Йому несила так пiти геть. Вiн мусить пiти туди, глянути, побачити. ВостаннК ж. Побачити батька, побачити матiр. Це, може, Кдинi рiднi, може, на цiлому свiтi. Попрощатись. Стати навколiшки i хай благословлять у далеку путь - у темне, страшне невiдоме... Може, в смерть. Три днi вiн iшов снiгами i боровся сам iз собою. I не мiг перемогти бажання пiти, глянути. Вiн мусить. Спустився становиками i вийшов на рiчку. Зайшов на заПмку - постояв бiля коней, що стояли бiля стiжка сiна i, зачувши його, радiсно заiржали. Вiн погладив свого буланого, по-господарському обдивився усе - все гаразд. Мисливцi ще не приПжджали, але мали приПхати. Коня вiн не зважився взяти, лише взяв харчi, сiрники, пляшку з спиртом i жменю набоПв. Iнокентiя Петровича не було вдома, i Григорiй був задоволений з того. Взяв що треба i пiшов далi. Це було позавчора. А вчора вiн провалився в наледь i мусив сушитися. Сушився всю нiч i думав усе про одно, все про те саме. Ще вчора вранцi з перевалу вiн бачив, як унизу рiчкою Пхала процесiя. "Нашi", - мелькнуло в головi. Так, вiн упiзнав Пх. Хотiлось скрикнути i побiгти до них, але утримався. Зiтхнув лише. А процесiя посувалась униз по льоду. Конi встяж тягнуть на довгих полозках клiтку з тигром i всi речi. Позаду iдуть двоК, а спереду одно лиш на лижвах. Коло нього крутиться собака, то забiгаК наперед, то, повернувшись, кидаКться назустрiч... Заливайкiв голос перекочуКться по горах, дзвiнкий i докiрливий - на нього не зважають... Серце ГригорiКвi стиснулось. То ж Наталка! То ж Наталка. ПростуК вперед уперто, похилившись проти вiтру. Уявив, як вона уперто заломила брови, i так стало на серцi... Нi, цього не скажеш, як то буваК на серцi, коли воно нагло обiллКться кров'ю. Процесiя зникла за тим велетенським крижаним водоспадом, що вилискував на сонцi. Могутнiй гiрський бог десь махнув чарiвною паличкою i заморозив велетня, розмалював його в усi барви веселки, оправив у скляний прозорий панцер - i вiн стоПть, мерехтить холодно. Григорiй ще довго стояв, дослухаючись до ЗаливаКвого голосу. Процесiя зникла. Потiм i голос той десь завмер, а вiн стояв. Тодi сапнув морозного повiтря, насупився, пiдв'язав мiцнiше лижви i пiшов нехотя снiгами глибокими, становиками крутими. Це було вчора. Всю нiч вiн лежав бiля вогнища на снiгу i думав свою бурлацьку думу. Зазирав у минуле - тяжко. Заглядав у майбутнК - темне. Зцiплював зуби - нехай! Багато випало на його плечi. Але ж вiн живий, чорт забери! Подивимось ще... Спав сторожко, як дикий тур. Так вiн iшов три днi i дiйшов сюди, на стару пасiку. Що далi iшов, то все повiльнiше, а дiйшовши сюди, до цiКП пасiки СiрковоП - зупинився. Далi несила. Ой, несила далi - це вже покинути останню рiдну хату та й назавжди... Тут вiн отаборився i оце боровся воював сам з собою: Пiти? Чи не пiти? Нi, не треба! Але ж як вiн пiде геть, не попрощавшись з цими людьми?.. Але ж як стане перед нею i не пожалiК ПП серця?.. Лiпше було б розбитися ще тодi, з поПзда стрибавши! I вiн рiшуче збирався, то знову сiдав у холоднiй халупi i сидiв, важко пiдперши голову. Було його й по тюрмах. i по божевiльнях, i де тiльки його не було, але нiде вiн не тратив голови. Ба, нiде ж йому i не траплялося такого. Потiм вiн напалив у халупi i мiцно заснув. Пiрнув у сон, як у визволення. Нехай. Як вiн довго спав - хтозна, - чи годииу, чи двi, чи, може, кiлька двiн, - хтозна. Але враз схопився - йому приснився дивний i страшний сон. Йому приснилась мати... Мати на побаченнi перед розстрiлом. Рiдна мати... Бiдна, бiдна мати!.. Вiн прощався з нею i гiрко плакав... А коли схопився зi сну - сльози теклi по щоках. Швидко перевзув унти, пiдперезався набiйницею, перекинув вiнчестер за спину i, ставши на лижви, пiшов швидко у нiч. * * * Ще було темно, ще тiльки благословилось на свiт, а в Сiрковiй хатi уже горiв вогонь. Почувши шерех здалеку, собаки забрехали. Григорiй тихо свиснув, i собаки вмить опинилися бiля нього, кидались пiд ноги, радiсно лащились. Нюхали вiнчестер i дурiли з радощiв. На снiг лягла смуга свiтла. Рано повставали Сiрки, як i завжди. А може, i не лягали, може, по скоПлось. Нi, так, як i завжди. Мабуть, до мiста збираються. Старий Сiрко, похиливши голову, сидiв насуплений на лежанцi, одягнений, i нiби роздумував, що його одягати ще - чи доху, чи козляк, сiдлати гнiдого чи буланого. Наталка, така ж насуплена, як i батько, заломивши брови, стиснувши уста, шила унти... Iзюбринi, лапчатi... Гаптувала Пх бiлими пушинками... Сувора, трохи зблiдла, схиляла голiвку то влiво, то вправо - дивлячись на роботу, а думка десь, не тут. Грицько сидiв бiля груби i морочився з калибом - вiдливав картеч, козюлювати збирався; робота щось кепсько йшла. Мати бiля затопленоП печi перебирала мерзлi брусницi. - розглядала Пх, як крапелинки кровi чи як намисто на долонi. В хатi була мовчанка гнiтюча. Чи то сон недоспаний напосiдав, чи то сумно, чи то тужно, як по якiйсь утратi, як пiсля похорон. Та сама гнiтюча мовчанка, що запанувала серед них зразу, ще в дорозi, пiсля того, як Наталка в кiлькох словах розповiла, що сама бачила, що вiд Григорiя почула, та про його намiр. Аж приПхали додому, вона, заплакавши, поцiлувала матiр. Грицько гнiвався на побратима, що той зник i знехтував його приязню, дружбою, - зник, навiть не попрощавшись. Його молоде серце закипiло пiсля сестриноП розповiдi. Боже! А вiн i гадки не мав! Зразу був хотiв вертати на розшук та збагнув, що це нi до чого, пiзно, - i мовчав. Мовчанка - це Кдине, що лишилось в iм'я дружби. Так i Наталка, i батько. Наче змовились. Треба було Пхати до мiста на базу - вiдвозити здобич, але старий не квапився. Десь там пiймана кiшка чекаК у клiтцi, поклавши лапи i гордо пiднiсши голову, - нерухомо та вiдчужено дивиться просто себе вогкими великими очима. Не бере Пжi. Третiй день не бере... Та вона п'ять днiв не братиме, але не згине. То горда i живуча тварина... I старому думки химерно блукали межи гордою твариною та... Раптом в сiнях зашелестiло. Клацнула клямка... В розчиненi дверi увiрвалась хмара морозу. Густа та бiла... I перетворилася в людину. Так чаклують шамани в гольдiв, пускаючи клубками дим. Але такого чуда не втнуть! Зачинивши дверi, бiля порога стояв Григорiй. Вiнчестер через плече, в снiгу i крижинах попiд руки, унти i ремузи обмерзли, - десь брiв по наледi, - набiйницi навхрест на грудях, а груди розстебнутi, спiтнiлi... Завмер нерухомо. Блiдий, трохи схудлий, засмалений вiтрами, стояв i нiяково, по-дитячому посмiхався. - Не сподiвались? - вимовив хрипко. Брусницi посипались i покотились-покотились по пiдлозi, заторохтiли, як намисто. - Ох, Боже мiй!.. - скрикнула мати i, простягши руки, ступила до дверей. - Ой, сину! О, дитино бiдная!.. - I материнськi сльози покотились, як тiП брусницi розсипанi: - Ой, що ж бо ти наробив, соколе нещасливий!? "Так, як у тiм божевiльнiм снi на пасiцi", - майнуло в головi. I, не розумiючи, що робить, скорившись невидимiй силi, Григорiй стяг шапку i опустився на колiна... Та змiг видушити тiльки одне, жалке слово: - Мамо... А на закам'янiлому обличчi, на щелепах набрякли жили вiд надмiрноП напруги. - Ой, синку, синку!.. I ще буйнiше котилися сльози у матерi; вона за сльозами його не бачила, простягаючи руки, щоб пiдвести: - Бог... Бог тобi простить, дитино... Бог тобi суддя, та й мати Божая. - I витирала буйнi сльози, а вони, неслухнянi, лилися далi. - I нащо ж ти так?.. - Ну-ну, стара... - закректав старий Сiрко вдоволено. - Козаковi - козацьке дiло! Як Григорiй увiйшов, вiн встав назустрiч i стояв так. Григорiй звiвся, допитливо дивлячись старому в очi. А старий заховав Пх пiд волохатi брови, i вони так посмiхалися самi собi пiд бровами нахмуреними. Стояли так один проти одного. Стояли так, як той Тарас Бульба з АндрiКм, тiльки це не Андрiй, - це Григорiй, i голова в нього не схилена погноблено, а гордо пiднесена; лише блiдий, але напропале затятий. Старий покрутив головою загадково. Либонь задоволене: - А я й знав, що ти прийдеш, сину, are ж... Ну, ось... Запанувала мовчанка. А Наталка... Боже мiй! Впустивши оторочки i голку, вона стояла край столу, смертельно блiда, не пустила й пари з уст. Якби хто знав, що з нею дiялось! Аж помертвiла. Бiдолашна дiвчина! Припала очима до гостя. Аж Грицько - брат ПП - подивився на неП, потiм на Григорiя i вiдвернувся. Вiн знав сестру i вгадав, що то значить. - Так. Я прийшов... (павза) Менi треба поспiшати... Я прийшов попрощатись з вами усiма... Простiть, коли чим завинив, може, вже не побачимось (i посмiхнувся), хiба на тiм свiтi... - Обвiв усiх очима i зустрiвся з Наталчиними. Дiвчина спалахнула. Прочитала в його очах те, що було в його серцi. Почервонiла до слiз, та помалу кров вiдплинула з обличчя, i вона ще бiльше зблiдла. Чула, як крiзь завiрюху: - Я мушу поспiшати... Простiть i побажайте менi, як бажаю я вам... Рвучко ступнула, потiм враз повернулась i вийшла геть, либонь, до хатини... _-_ Бог простить, синку, - це мати, витираючи сльози. - Прости ж i ти нас, коли що... - Щасти тобi Боже, синку! - це батько урочисто. - Шкода, та що ж... Стара, збери на дорогу щось. Не барись, синку, бо скоро свiтатиме. А ти дорогу знаКш? - Та знаю... - це Григорiй. - Я весь час вивчав. Думаю на весну, та от... - Будь же обережний. А в МаньчжурiП - в Харбiнi та в Сахалiнi К наша рiдня. Та ти ж, пак, знаКш. Григорiй кивнув головою. - Спасибi. Гаразд. - Ну, сядьмо, щоб iще зiйтись колись... I за стародавнiм звичаКм вони урочисто сiли. Григорiй примостився край лави. Сидiли хвилину мовчки... Потiм, як на знак якийсь, звелись. Попрощались. Мати, плачучи, тикала ГригорiКвi до рук набитий рюкзак. Батько застiбав корячкуватими пальцями гудзик йому на грудях. - Бувай же здоров, синку! Патронiв досить? Добре... Тут увiйшла Наталка. Пристiбаючи на ходу дiловито набiйницю, вона увiйшла виряджена, як на полювання. Брови рiшуче зсуненi, вуста стисненi. Блiда, як смерть, але спокiйна. Стала посеред хати бiля Григорiя. - Куди ж це ти, дочко?! - сплеснула мати руками. А батько примружив очi вражено. Наталка ж стала проти Григорiя з непокритою головою i мить дивилася йому в вiчi з мукою, запитанням... Мить коротку i мить безконечну... I знайшла там вiдповiдь, - у тiм поглядi - в тiй мiшанинi з любовi, жалю i розгубленостi вiд свiдомостi про нездiйсненiсть щастя. Потiм взяла його за руку, вiдчуваючи, як на нiй товчеться жилка - товчеться кров, пориваючись до неП, - опустилась навколiшки перед враженими батьками... - Ой, Боже мiй! - тiльки й змогла промовити мати. А Наталка дивилась на них мерехтливими очима, запаленими iскринками слiз та безповоротною рiшучiстю: - Як уб'ють мене - то я не вернусь. А як судилось менi щастя... то нехай же я буду, мамо, щаслива! I ви, тату!.. Благословiть!.. Пауза, гнiтюча пауза збентеження. Очi Наталцi замерехтiли слiзьми, а брови рiшуче заломались: - За своП вчинки вiдповiдатиму я... перед людьми i перед Богом. Нi, перед Богом i перед вами... Батько суворо, допитливо дивився на Григорiя, а той аж шарпнувся був, та Наталка перехопила його рух: - Григорiй не маК права говорити! Я знаю, що вiн скаже! Але вiн збреше! Вiн зрадить сам себе ради вас. - I, заломившiП руки: - Я мовчала довгi мiсяцi, як камiнь. Я змагалась iз собою... Я не знала, а сьогоднi я бачу, тепер я бачу, що я загину. То ж ваша кров у менi. Ви ж знаКте, що я ваша дочка... Не губiть же мене! Мовчанка. А Наталка благала: - Тату! Нехай я буду щасливою! Може ж, я буду щасливою!.. - I враз рiшуче, з докором, хоч i крiзь сльози: - Я не переступила вашоП волi, в мене ваше серце, ви його менi дали таке, - то й хай же Бог буде суддею. Старий Сiрко бачив, що нiчого не вдiКш. О, то Сiркова кров заговорила! Начувайся! I вiн слухав дочку i дивився на Григорiя з-пiд волохатих брiв: "ОбоК рябоК". I посмiхнувся схованим оком пiд насупленою бровою. "То хай же Бог буде суддею..." I уже була б звелась, але тут Григорiй, бачачи, до чого може дiйти, мовчки опустився на колiна поруч, тяжко похиливши голову, як пiд сокиру; бачив, що дiвчина може переступити батькiвське слово заради нього. - Отак-то, стара... - це батько. А Наталка, ухопивши нотку в його голосi, пожвавiла. - Як загину - що ж, Микола ж он загинув... А як загине вiн - то хоч знатиму, де вiн лежатиме, та й тодi повернуся до вас. Але нехай ми будем щасливi, тату! Мамо! Смертi ж i конем не об'Пдеш. Он Микола... Тут мати не витримала i крiзь сльози: - Чого ж ти мовчиш, батьку?!.. ТвоК ж насiння! Але не було в тiм докору, лише розгубленiсть i далебi... спiвчуття. Так, спiвчуття. Вона дiйшла серцем того, що старий доходив розумом. Сiрко почухав голову i зiтхнув важко: - Такi часи, бач... Таке життя... Ну, що ж... Матерi тiльки цього було й треба. Вмить витерши сльози, вона хутенько зняла iкону - ще своК благословення - i, намагаючись бути веселою (щоб була ж дочка щаслива), благословила, а тодi вiддала старому i стала коло нього. - Нiчого, стара! Бог не без милостi, козак не без щастя... Та й часи такi... Нехай же шляхи вам будуть рiвнi, люди привiтнi i щастя довiку, - щоб нi сили темнiП, нi око злеК, нi куля ворожа... От... Та й не барiться, дiти! Наталка квапилась. Шалено обiймала батька та матiр. I потiшала. I гомонiла збираючись: - Не журiться... Та я ж усi шляхи i дорiжки знаю... А там же тiтка i родичiв скiльки... Боже... Ми вiзьмемо Заливайка, i вiн принесе вам вiстку, як уже будемо в безпецi... I цiлувала батькiв i брата, щаслива i радiсна. - I все буде добре, ось побачите. Ми тодi покличемо вас на весiлля. Батько хитав головою, дивлячись на дочку: - Сiркова кров. - Дай Боже, дай Боже, - це мати, пiдступивши. - На ось лiпше оце, божевiльна ти... - I висипала Пй з пригорщi в пригорщу дрiбнички - дукачi стародавнi, обручки, сережки золотi. Потiм зняла з себе золотий хрест i надiла дочцi на шию. - Може, здасться, дитино... Надворi швидко сiрiло. Грицько збирався проводжати, але Наталка заступила дорогу, обхопила руками за шию i, дивлячись в очi, нiжно, але заперечливо: - Твiй побратим - нехай менi, i я вiдповiдаю за нього головою. Так? А мати й батько - тобi, i ти вiдповiдаКш за них головою. Так? Дай же слово, що ти берегтимеш Пх. I одружившись, будеш коло них. Ну ж... - I, тiльки дiставши слово, поцiлувала й пустила. Ще не розвиднилось гаразд, як з СiрковоП заПмки в мороз, що стояв туманом, вийшли i попливли помалу по снiгу двоК озброКних, на лижвах, з рюкзаками за плечима, а за ними великий якутський пес. Перейшли падь i пiрнули в нетрi. * * * ОднiКП ночi на Н-ськiй заставi на Маньчжурськiм кордонi, бiля станицi Пашкове, там, де Амур, стиснений обабiч горами i нетрями, лежить чистою, але досить вузькою смугою, - зчинилась тривога. На великiм вiдтинку почалася стрiлянина. Почалась вона з далекоП пожежi i кiлькох вибухiв там. Потiм вибухла в самiм Пашковiм, а далi розiйшлась обабiч на яких десять кiлометрiв... Нiби тривав бiй межи всiКю ЯпонiКю i СРСР. Але то всього лиш - ловили порушникiв, що десь iз боКм переходили недоторканий кордон "соцiалiстiческово Отечества". Невiдомо тiльки, в який бiк переходили - нiч була дуже темна, нетрi густi, а варта надто знаменита, хто йде, куди йде i де проломлюК "границю на замку". Метушня зчинилась надзвичайна. А "диверсанти" були смiливi i досвiдченi, нi, одчайдушнi - вони насмiлились перейти кордон там, де того найменше сподiвались - в самiсiнькiм Пашковiм, що прилiпилось на березi Амуру. Там, де дороги топтанi i слiду не видно, там, де Амур вкритий високими та крутими торосами. Для цього Пм треба було перейти через село, що маячiло обiдраними дахами та голими кроквами, - колишню козачу станицю, а тепер розкуркулену i перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка Бiробiджану. Давнi мешканцi-козаки або "гурани" - повтiкали в Маньчжурiю, а тут жили тепер бердичiвськi, тульськi та орловськi "патрiоти родiни". У всякiм разi диверсанти про це знали, i зважились перейти попри самiсiньку будiвлю прикордонного пункту. Але перед тим зробили досконало продуману диверсiю. За порядком все вiдбулося, власне, так: Ще не смеркло, як двоК на лижвах i з ними великий пес, обережно крадучись, вийшли на схил далекоП сопки i стояли там, вивчаючи пильно околицю. Далеко на березi Амуру бовванiло Пашкове, заметене снiгом. Цiлий берег Амуру був досить низинний з поодинокими сопками, вкритий гайками та сухою травою й бур'янищами. Лише на пiвднi низину перетинало високе пасмо сопок, вкритих чагарником. Пасмо пiдходило аж до Пашкова. Там попри пасмо йшла дорога на Пашкове. Правий, маньчжурський берег Амуру був високий, гористий. Синi кряжi Великого Хiнгану пiдпирали небо. Великий Хiнган справа i пасмо сопок злiва стиснули Амур, утворивши вузьке горло. - Там!.. - махнув Григорiй рукою. Потiм вони знайшли велику, заметену снiгом копицю старого, бозна-коли i ким нагребеного сiна, наносили туди ще хмизу i кiлька оберемкiв сухого бур'яну. А далi - Григорiй знайшов два шматки товстоП бревняки, побуравив у них шомполом по кiлька дiрок i загнав у кожну з них по набоКвi, разом з гiльзою i з усiм, i поклав тi бревеняки в сiно. Проробивши все це, насмикав з ватянки жмут вати, всередину його заклав пачку пороху, завинену в шмат газети, знайденоП напередоднi в одному з тайгових лiсозаготiвельних баракiв у Бiробiджанi, - в тiм покиненiм безлюднiм барацi вони ночували востаннК на цiй землi, - i вклав ту вату в купу сухоП трави. Ось так вони приготувалися, покладаючи всi надiП на цю вигадку, на лижви та на свою зброю... А як потемнiло, Григорiй викресав вогню i вклав тлiючий гнiт в вату. Стали на лижви i швидко пiшли геть. Пiшли на Пашкове, огинаючи дугу... Вони вже були коло Пашкова, на цвинтарi, як ззаду, далеко в сопках, спалахнула пожежа. Потiм почулись звiдти вибухи... Один... Два... Пачкою... Десь вiд кордону - вiд Амуру - здалеку вiдгукнулось кiлька пострiлiв. В Пашковiм заметушились. Чути, як хтось кричав: - Сергеев!!. (Трам-трам-тарарам!) Ка мнК!!. По дорозi з Пашкова в сопки промчав чвалом кiнний загiн. Двi постатi з собакою швидко пiшли в Пашкове. Виринули з завулка i пересiкли площу. Саме завертали за велику якусь будiвлю над Амуром, як напоролись на постать, що виринула назустрiч. - Стiй!!. - загородила постать дорогу i зарепетувала п'яним голосом. То сам начальник застави бiг десь вiд любки, пристiбаючiП на ходу пас з кобурою. - Чужий! - скрикнув тихо дiвочий голос. I в i у ж мить пес ударив грудьми в груди того чужого i впився в нього пащею... Одночасно кольба вiнчестера лягла впоперек черепа. Начальник звалився. - Заливай! До мене!.. - I двi постатi з собакою канули в темрявi. По всьому кордону лопотiла перестрiлка, рвучи темряву на шматки. Японськi прикордонники, поставленi на ноги небезпекою, теж заалярмували по всiй лiнiП, влiво i вправо десь за кiлометри. Встряли своПми пострiлами. Лише насупроти Пашкова, де височiли крутi, непроходимi кряжi, було спокiйно. Десь далеко-далеко гримнуло раз, удруге... У вiдповiдь залопотiв скорострiл. I завирувало там, заклекотiло. Чути було, як строчили скорострiли... З Пашкова знялась ракета i освiтила мертвим, слiпучим свiтлом кряжi Великого Хiнгану, цiле Пашкове, вкритий торосами Амур... Десь вили пси з переляку. Ракета пливла в небi i пливли - метушились тiнi мiж високими торосами. Веремiя тiней. Не розбереш - чи то все живе розбiгаКться на всi боки та ховаКться, лягаючи ниць, чи то лиш омана. Брили високих торосiв - брили криги поставленi руба пiд рiзними кутами - ожили, фантастично рухаючись. Десь близько залопотiло з скорострiла вздовж по Амуру. Кулi тьохкали об кригу i, вiдбиваючись, сюрчали як несамовитi. Десь знялась друга ракета, да-а-леко. Там заклекотало, загупало. "Центр бою" перенiсся туди. Шляхом, що йшов вздовж Амуру, цокотiли вершники, летючи на прорив. Бiй тривав, розгоряючись. А на тiм боцi Амуру, високо в сопках Великого Хiнгану, по тiм боцi "гранiци на замкК", стояли винуватцi всiКП тiКП баталiП, весело вiдсапуючись, розхристанi, з непокритими головами. I так, наче подурiлi. Плачучи вiд щастя, Наталка припадала до Григорiя i цiлувала його в нестямi, вкладаючи все серце, яке так довго стримувала: - М i й!.. М i й!.. I шалiла в нападi безумноП радостi, невисловленоП любовi, безоглядноП вiрностi. - Ми пiдем тепер... На тую... на твою УкраПну! Обвилась руками за шию i припала до мужнiх грудей, слухаючи, як товчеться там до неП суворе, розбурхане серце, - i трiпотiла на них. Вперше цiлувала, сама цiлувала та й дала серцю волю. I так само дав серцю волю Григорiй. Забрав ПП всю в обiйми, зацiловував тiП дикi, тiП неприступнi, тiП незайманi вуста, тiП очi насмiшкуватi i великi, як у дикоП козулi, тiП руки, морозами попеченi i порохом посмаленi, - такi жорстокi в бою i такi нiжнi до нього от... Аж ось де вiн догнав своК щастя! I дурiли обоК, опираючись тим щастям до нестями. А великий якутський пес Заливай зп'явся на заднi лапи i, тихенько скiмлючи, намагався лизнути обох в нiс. Лемент на кордонi помалу вщух. Далека пожежа погасла. В Пашковiм було тихо. Лише десь далеко-далеко зрiдка ще лопотiли пострiли. Наталка послухала якусь мить. Потiм розстебнула ГригорiПв рюкзак, вийняла великий шмат м'яса i дала ЗаливаКвi: - Џж... Ну!.. У, мiй милий, мiй вiрний друже!.. - I пестила його рукою попiд шиКю. Пес лизнув руку i тихесенько заскiмлив, вiдчуваючи собачим серцем наближення якоПсь змiни в своПй долi. Але на м'ясо накинувся жадiбно. - Давай записку... Григорiй вийняв з гiльзи маленьку записку, обачливо приготовлену ще вранцi. Наталка оддерла стьожку вiд хустки, прикрiпила ту записку до ЗаливаКвого нашийника зiсподу та й примотала ПП стьожкою. Готово... А тодi довго гладила ЗаливаКву голову, розмовляла з ним, термосила за вуха, поклавши голову собi на колiна. Аж но хотiлось заплакати - так шкода було розставатися з вiрним другом. Та враз звелась рiшуче i суворо: - Заливай! Заливай скочив на ноги i завмер, готовий до послуху. А Наталка завагалась хвильку, а тодi жорстоко i твердо, махнувши рукою: _-_ Д о д о м у!.. Заливай прянув стрiмголов... та й враз вернувся. Дивився очiкуючи. "Не рухаються". Жалiбно заскiмлив, бив хвостом по снiгу, позирав запитливо то на Наталку, то на Григорiя. "Чого ж вони не йдуть?" Але вiн уже знав, чого вони хочуть. Вiн добре знав свою господиню i прекрасно ПП розумiв, як завжди, з самоП iнтонацiП голосу. Та, либонь, не хотiлося псовi розставатися. Шкода було пса. Але не було випадку ще, щоб Наталка, сказавши раз, мiняла наказ. А зараз - тим бiльше. Так мусить бути. Вона нагнулась до пса, що, скориставшись з того, лизнув ПП в губи, i повторила, нiби людинi, умовляючи лагiдно: - Додому! Так, додому... ЧуКш? - I, поторсавши нiжно за шию, враз випросталась: - Заливай! - Та й простягла руку туди, звiдки вони прийшли: - Додому!!! Пес шарпнувся, потоптався на мiсцi, водячи очима то на одного, то на другого. А тодi враз тихесенько гавкнув... Та й враз, розпачливо скiмнувши, зiрвався з мiсця i погнав скiльки духу. Щез. Чути лише, як десь шелестiв снiг унизу... - Втрапить? - подумав вголос Григорiй. Наталка мовчала дослухаючись. - Як виплутаКться в Пашковiм - втрапить. А не виплутаКться - верне i дожене нас. Але... Заливай не вернеться вже. Трохи було смутно. Та не було на той смуток мiсця в безмежному, героПчно здобутому щастi. Шлях Пм прослався вперед, в невiдоме. Десь навколо свiту. Приготованi на всi труднощi, на жорстоку боротьбу й на втрати, вони спалили всi кораблi за собою та й вiрили в свою зорю, що присвiчувала Пм шлях, - шлях в життя. Шлях туди - десь на ту далеку, для одного з них зовсiм незнану, сонячну УкраПну. А чи в героПчну битву i смерть за тую далеку, за тую незнану, за тую омрiяну УкраПну. Шлях прослався вперед, а думки летiли назад, - тим своПм безконечним слiдом через снiговi пустелi i нетрища, що ними мчав одинокий пес, вiрний i до кiнця вiдданий чотириногий товариш, припадаючи к слiду по-вовчому, - туди, до заснiженоП, загубленоП в нетрищах домiвки суворих тигроловiв. * * * КраКва преса була сповнена сенсацiйними повiдомленнями. Перше: Чiльна сторiнка офiцiозу "Тiхоокеанская звезда" чорнiла жалобою. Пiд грiзною чорною шапкою - "СМЕРТЬ ВРАГАМ НАРОДА!!" та "ВИ УМЊРЛI, НО ДЊЛО ВАШЕ ЖИВЬОТ! МИ КЛЯНЬОМСЯ, ДОРОГIЊ ТОВАРIЩI, ОТОМСТIТЬ ЗА ВАС I УНIЧТОЖIТЬ ВСЊХ ВРАГОВ ВО ВСЬОМ МIРЊ!" - пiд цiКю шапкою в текстi було надруковано два портрети в чорних рамцях. Пiд портретами товстими лiтерами повiдомлялося про те, що в тайзi "ВЕЛИКА, ОЗБРОЊНА ДО ЗУБIВ БАНДА ВОРОГIВ НАРОДУ, на чолi з крупним державним злочинцем, збiгцем з каторги, шпигуном i агентом фашизму i т. д., на прiзвище Григорiй Многогрiшний, - ПIСЛЯ УПЕРТОГО БОЮ ЗВIРСЬКИ ЗАМОРДУВАЛА тов. МЕДВИНА - начальника КраКвого особого вiддiлу УГБ НКВД на ДВК та начальника Н-ського райвiддiлу НКВД". Перечислялося всi заслуги того орденоносного тов. МЕДВИНА - "ветерана ВЧК - ОГПУ - НКВД, славного i доблесного чекiста", що в боротьбi з ворогами не знав пощади i жалостi i що рука в нього не дрижала нiколи... i т. д. Потiм сипалися страшнi погрози i прокляття на адресу "ворогiв народу усiх мастей" та Пхнiх приспiшникiв i симпатикiв, а особливо металося громи викорiнювати всiх пiдряд жорстоко, немилосердно, повсякчас, i на вiки