вiчнi. Кричалося про "бдiтКльность" та "священний" обов'язок всiх - старих i малих - допомагали органам ЧК. А внизу великими лiтерами оголошувалося велику премiю за зловлення того страхiтливого "отамана банди" - Григорiя Многогрiшного. А ще нижче подавалося свiдчення очевидця, що та банда пiшла на схiд, намагаючись, очевидно, прорватись до ЯпонiП, i що бачено ПП вже аж на Охотському узбережжi. Друга сенсацiя була ще цiкавiша. Подавалося карколомне повiдомлення про "чергову провокацiю" "нКкой" агресивноП держави на совКтсько-маньчжурському кордонi... В зв'язку з чим цiле мiсто, нi, цiлий край заговорив про швидку вiйну, потираючи з радостi руки: "Нарештi все скiнчиться! Дай боже! Хоч би вже швидше!.." I в зв'язку з тим же заворушилось ПХВО та ОСОАВIЯХЕМИ, поливаючи вулицi iпритом та ганяючи в газмасках, - без вiддиху прискорено проходячи курс протиповiтряноП оборони i не маючи до того анiякiсiнькоП охоти... Отже - подавалося повiдомлення про черговий конфлiкт на маньчжурському кордонi. Про кiлькагодинний бiй i вiдбиття великоП диверсiйноП групи ворога, що хотiла проламати "границю на замку". Про героПзм начальницького складу Н-ськоП застави. А особливо про заслуги начальника тiКП застави, який в героПчнiм бою був поранений тяжко, проте не зiйшов з революцiйного посту до остаточного розгрому ворога. КраКва "Тихоокеанская звезда" рябiла жирними кличами i гаслами. "СМЕРТЬ ПОДЛИМ НАРУШIТЊЛЯМ!" "СВIНЬЯ ЛЊЗЊТ В СОВЊТСКIЙ ОГОРОД!" "СМЕРТЬ ЗАХВАТЧIКАМ СОЦIАЛIСТIЧЕСКОЙ РОДIНИ" тощо. Потiм наводилися привiтальнi телеграми на Пм'я того героПчного начальника Н-ськоП застави i представлення його до найвищоП нагороди. I тут же описувалося подробицi з епiзоду поранення начальника. Говорилося про великий бiй i, мiж iншим, про "двох негодяПв з гiгантським псом", що в тiм бою нагло напали на начальника "з тилу"... Старий Сiрко, що привiз з Грицем до Хабаровська на базу здавати живого тигра, слухав всi тi надзвичайнi новини, всi тi дивовижнi подiП та страхiтнi прокльони й погрози i хмурився, а йому хотiлося нагло i гомерично реготатися. А хiба не смiшно! Отак-о воно й все! Що то за iсторiя вийшла з тими "полеглими в бою з великою бандою ворогiв народу" грiзними енкаведпстами, вiн знаК. Та це його и не так цiкавило, доправди, хоч там i говорилося про велику премiю. Його увагу прикувала друга сенсацiя, i йому хотiлося гомерично смiятися. "Ага!!. Трясця вашiй матерi! Отак-о!" О, старий Сiрко - то старий вовк. Одразу вхопив у всьому тому тропи, що й до чого. Ясно, що ця друга iсторiя маК ту саму причину, що й перша. А головне - з усього йому було найперше ясно одно, а саме, що "н а ш i б р и к а ю т ь". Бо отi "два негодяП с гiгантскiм псом" - то й були саме вони. Авжеж. I то вони, власне, втрьох такого там шелесту наробили. I бiльше там нiкого й не було! Напевно. "От так встругнули!!! А той дурний начальник - нехай не лiзе! Чого вiн пiдставив свою дурну голову та й став на дорозi! Хiба не знав вдачi СiрковоП доньки?.." Дiд дивився на тигра в клiтцi, слухав, як якась дiвчина читала тiП новини службовцям бази, i йому чомусь раптом захотiлося взяти та й випустити того тигра геть. Нехай бiжить! Га! От би було лементу!.. I вiн би, може, й випустив, та вже тигр був не в його клiтцi, а в загальнiй i пiд великим замком, а головне, - дiд згадав, що першого роздере ж той тигр, звичайно, його, як головного винуватця своКП бiди. Але то так собi, химерна парубоцька думка. Такого втрьох шелесту наробили!.. Га! А тiльки втрьох. Решта - то все брехня, як i з тiКю "великою озброКною бандою". Слухав, як читала дiвчина, i курив собi байдуже, чекаючи. коли там той бухгалтер скiнчить пiдрахунки та и вiдчислення на позику "Готов к труду i оборонК" тощо. "А що з тими "негодяями" сталося, не пишуть!.." Звелiв Грицевi наскуповувати всiх газет, якi тiльки К ("Дома будемо читати"), сподiваючись щось вичитати там, що з тими "негодяями" було далi. Слухав, що гомонять люди, хмурився i мовчав собi. Люди теж нiчого особливого не гомонiли, вони бiльше помовчували. Так Пх вимуштрувало життя та й вся ота писанина. I до сенсацiй таких вони звикли, бо Пх так рясно, та ще й не таких! - ого, - що, здавалося, без них цiле життя в цiм свiтi стане ненормальним. То бо стало стилем цiлоП цiКП збожеволiлоП краПни, всi тi "диверсiП", "нарушителi", "вороги народу", "процеси", "бдiтКльность", "знищення", "розстрiли", "чекiсти", "енкаведисти", "орденоносцi героП", "прокльони", "тюрми", "диверсанти", "шпигуни" i т. д. i т. п. Почадiли, подурiли. Геть всi люди подурiли. То було стилем. I так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечi i чекати, як вiл обуха, грому з ясного неба на свою голову. А от як би Пх взяв та й розкрив, розлущив, як розлущують горiх, - гляди цiкавi та й несподiванi речi побачив би. А вже напевно побачив би, як вони кпили з усiх тих сенсацiй, а то й ще побачив би що-небудь цiкавiше... Iдучи додому, старий Сiрко всю дорогу тiльки те й робив, що курив люльку. Набивав та й знову курив. Набрав-бо махорки пiвмiшка в столицi. Цiлi кiлометри мовчав зосереджено та й враз крутив головою: - "НегодяП!.." I смiявся собi. А вони стояли йому вiччю тiП "негодяП". Один "негодяй" i одна "негодяйка"... То ось навколiшки, схиливши покiрно голови, посеред хати... А то Наталка ходила вистрибом по сонячнiй рiцi, по каменях i дурiла з ЗаливаКм... А то вони з ГригорiКм на пантовцi... Пробiгали картини одна одноП яскравiшi, одна одноП радiснiшi, - дзвiнкi картини минулого, так прекрасно прожитого лiта. Старий кректав, зiтхаючи. I вертався думками до тiКП маленькоП, тривожноП, як гостра шпичка: "I чому вони не написали в газетi, що ж далi з вими?" Дома стара Сiрчиха скучала, мовчки журилася за дiтьми. Але не нарiкала. ПриПхавши, старий Сiрко розiклав газети на столi i довго та пильно блукав по них пальцем. Але нiчого цiкавого не вичитав, крiм того, що було. А було все те, що вже чув. I бiльше нi слова. Читання кiнчилося тям, що вiн спересердя викинув газети тi всi в пiч. * * * Другого дня пiсля приПзду Сiрка з Хабаровська, надвечiр, прибiг Заливай. Хвора i одноока тепер Нерпа i Рушай зчинили раптом радiсну гавкогняву. Старий Сiрко вiдчинив на ту гавкотняву дверi... На порозi лежав Заливай. Схудлий. Здичавiлий. Боки йому позападалися. Шерсть на спинi сторч, як у вепра. А ребра можна було перечислити здалеку. - Заливай!!! А Боже мiй!!. - Стара Сiрчиха кинулась, як до людини, зрадiла i стривожена. Пес загавкав хрипко i вбiг, нi, вповз до хати. На ногах йому була льодовиця - снiг, понабивавши межи пальцi, позмерзався й поробив крижанi черевики. Лiг i дивився на всiх хворобливими, розумними очима i лизав старому руку, що, невимовне зрадiвши такому гостевi, трiпав його по мордi: - Ух ти ж, дурашка... Ну-ну... Читав я, брат, про тебе, читав... Ге-ге... А пес тихенько вищав. Так нiби розповiдав. Та нiхто не мiг його мови зрозумiти. Стара мерщiй насипала псовi Псти, краючи хлiб, мовби людинi. А Грицько тим часом обшукав Заливая. I знайшов записку! То був радiсний день у Сiркiв. Старий розправив тремтячою рукою малесенький шматочок паперу i тримав його, наче бозна-яку газету. "Депеша прийшла!" В хатi було темно. Тодi засвiтили каганець та й заходились читати. Тую "депешу" читати. Заходився, власне, старий Сiрко, водячи пальцем од лiтери до лiтера. А в тiй "депешi" печатними лiтерами стояло: "ЖИВI. ЗДОРОВI... О! (це вже "о" вiд дiда). ОБIЙМАЊМО ВСIХ. ЦIЛУЊМО. ВЖЕ ПЕРЕЙШЛИ ДО ТIТКИ!" Стара Сiрчиха плакала вiд зворушення. - Ну, читай же, читай... - Що тобi ще читати? Хiба мало? Ого! Все. - Ну, читай ще... Але Сiрка не треба було змушувати. Вiн сам, помовчавши урочного, брався до "депешi" знов. Перечитував ПП з насолодою. Клав ПП на стiл. Закурював люльку, пихкаючи поволi. Розгладжував вуса. А тодi знов брався оглядати депешу. Обдивлявся пильно з усiх бокiв, - чи не написано часом чого-небудь ще десь у куточку. Нi. не написано. Тодi перечитував, уже десять разiв чуте, та й все приголомшуюче: "ЖIIВI. ЗДОРОВI... ОБIЙМАЊМ... ЦIЛУЊМ..." - От "негодяП" так "негодяП"! Я ж так i знав!.. Таки Бог Пх одне для одного сотворив! Цiкавiшого чогось в своКму життi Сiрко ще не читав, вiдколи був письменний. Нарештi стара вiдiбрала у дiда записку i вiднесла до сховку. В хатинi поцiлувала ПП нишком, так, нiби обох Пх цiлувала, так, як у нiй було написано, а тодi завинула в шовкову хустинку i поклала в скриню на самий спiд, де лежали-зберiгалися всякi дрiбнички Наталчинi. А потiм, вклякнувши на колiна та мерехтячи очима, повними слiз, молилася до старенькоП БожоП Матерi. Нишком вимолюючи зовсiм-зовсiм небагато - зустрiчi. Бодай на старiсть. Бодай наостанку лiт. * * * Гриць прип'яв Заливая, щоб не втiк. Так звелiла мати. I вона вже бiля нього ходила, як бiля дитини. Годувала та доглядала, та й розмовляла з ним. Але Заливай скучав. Скучав смертельно. Вiрний пес не мiг звикнути без веселоП своКП господинi, без тiКП товаришки вiрноП, що вiн був до неП прип'ятий мiцнiше, анiж такою мотузкою. На п'ятий день вранцi Заливая не дошукались. Вiрьовка була, а Заливая не було. Зринув десь вночi i втiк. Одчайдушний i безмежно вiрний пес розумiв дружбу по-своКму i зробив так, як велiло йому собаче серце. Подався доганяти без надiП догнати. Але - смiливi завжди мають щастя. 1943