ь!" - повторив, радiючи. Взяв торбинку i полiз брати зловленого. Коли птах повинен був перескочити з будиночка в торбу, тодi вдарив вiдчайно пiд ПП край i, вискочивши, щез - тiльки повiтря фуркнуло. - ОтакоП! - з досадою промовив Мирон Данилович, кинувши торбу на землю. Невесело верталися батько i син: здобичi жодноП, тiльки день згаяли. - Шпаки проворнiшi, нiж ми, - пояснив батько невдачу. - От, зробимо пастку: один ховрах зловиться, на тиждень Псти. - Водою виллКм, - пропонуК син. - Можна водою. - Тодi нащо пастка? - Пригодиться. Бо води багато треба. СпробуКмо водою, i пасткою. Господиня i донька зустрiчали сумнi, як i самi птахолови. На черзi - пастка. Мирон Данилович пиляв дошку, а син тримав з краю; слабi робiтники часто приставали. Надвечiр збудувалася подобизна приладдя з фiзики, для вивчання в трудовiй школi. На одному кiнцi дошки прорiзано невеличкий круг. Бiля другого кiнця сполучено, з допомогою хитрого "заскоку", двi планки: одна зверху - щiльно при дошцi, i одна знизу при нiй. Верхня планка своПм ширшим кiнцем прикриваК, як затулка, прорiзаний круг; а ПП вужчий кiнець ходячи на вiсi, пристроюКться до "заскоку". Коли ширший кiнець планки пiднiмаКться над прорiзом, куди повинен устромити голову ховрах, - тодi ПП вужчий кiнець, дiючи через куткуватий крючок пристрою на "заскiк", звiльняК з пружмниого зводу нижню планку: пiд дошкою. Та планка, схожа на реКчку, нiби ударник гвинтiвки, швидко б'К в напрямi до прорiзу. Низ дошки гладенько виструганий i там планка легко сунеться крiзь дужки, зробленi з дроту. Кiнець ПП, який б'К до прорiзу, маК в собi нагострений цвях: протинати горло ховраховi. До дошки прибито пакольцi, призначенi мiцно тримати знаряддя при землi. Як докiнчили його, Мирон Данилович поставiв на стiл, для огляду i перевiрки, чи справний механiзм? Дав синовi щiтку: нею, зробленою з рогожки, мати колись хату бiлила; щiтка зсохлася, намочена в розведенiй крейдi. - Бери щiтку, - звелiв батько, - i знизу веди ПП край через прорiз: так, якби це сунувся ховрах. Син робить, що звелено. Поволi пiдводить щiтку знизу i зрушуК а мiсця ширший кiнець верхньоП планки; вона ж, пiднявшиея над. прорiзом, звiльнила - через "заскiк" - реКчку пiд дошкою, з пружинного зводу. Тодi рiзко дзенькнула пружина, а реКчка, озброКна гостряком, метнулася - врiзала його в кругласту щiтку, нiби ховраховi в горло. - Ой, страшна ця рiчi - сказала господиня. Майстер знiяковiв: - Чим страшна? Здавна ж такi роблено... - Тим страшна, що нагадуК, як мучать людей: в таких пастках. - Е-е! Влада ловить людей, а ми хижакiв, ще зерно крадуть. - Хоч i так, однаково - страшна вигадка. Менi подужалося... - нi, скажете, що я безумиця. - Чому? - Подумалося: не ми хижого, а вiн всiх пiймав i душить. - Так i К: ми спiйманi - Бо гемони згуртовано пристали до татарця - душити нас. I сонця ие видно. - Нехай. Те саме на ник повториться i вкаже, хто зробив. Бог дужчий - всiм на небесних терезах змiрить, що заслужили. - Вже нас не буде. - Другi побачать. Дарiя Олександрiвна тiльки гiрко зiтхнула, скоса поглядаючи на побудiвку, що нагадувала Пй владу "татарця", - та подiбно б'К всякими гостряками в горло людностi, заведена чортякою. Через негоду, що почалася вночi, i через недугу, вiд якоП голова заморочувалася, Катранники вийшли в степ аж на третiй день. Ранок погожий. Батько нiс приладдя в мiшку i тягнув лопату; синовi доручив вiдро i дротяний крючок. Таких мисливцiв, як вони вдвох, чимало вибралося: скрiзь сiрi постатi. Довго сновигали батько i син, поки натрапили на нору з певними прикметами ховрашиного побуту, недалеко вiд видолинка з калюжею. Воду носили вдвох, держачися за дужку вiд вiдра - так, що бiльша вага лягала на сторону старшого. Швидко зникаК вода в норi! - стiнки i темнiють, i протряхають. Вiдходячи, мисливцi встромлювали лопату навскоси: замикали звiра. Збилися, числячи влитi вiдра. - Мабуть, ховраха немаК дома,- сумнiваКться хлопець. - Де б вiн дiвся? Тiльки тут. - По старi колоски побiг... - Нi, побоПться: сьогоднi скрiзь ганяють. - Або - зловив хтось. - Були б слiди, а то ж рiвно. - Чому сидить? - Нора велика: треба залити. Носять i носять. ЗдаКться, не буде кiнця. Виморенi вкрай. I якраз тодi, коли перестали пильнувати нору, звiдти вискочив ховрах i помчав мимо. Мирон Данилович ударив його крючком, але не вбив. Бiжить за ховрахом, а той кидаКться то в один бiк, то в другий, i видно, що притоплено його i прибито: нема доброП прудкостi. Недалеко вiд ярка починалися кущi - мала дiлянка, але досить Пх, щоб ховраховi сховатися; вiн там i присiв. Шукають мисливцi довго, нема його: так хитро сховався. Раптом вискочив, нiби з-пiд землi; кружить по западинi, потiм вiдбiгаК до своКП нори, також кидаючися на сторони. Мирон Данилович, доганяючи, бив навпопад, з розмаху, i стежив, аби тiльки звiрик вiд власноП нори не вiдбiг до сусiдськоП i не вернувся в кущi. Випадково - так поцiлено, що писнув ховрах i забився у судомi; вдарений пiдбором з усiКП сили, сiпнувся декiлька разiв i скорчено припав до землi; знов, востаннК, пiдвiв голову i ще раз, невиразимо ненависницьки, зирнув i околiв. Моторошно стало вiд погляду дикоП, але свiдомоП в своПй смертi iстотки. - Неси мiшок! - звелiв батько хлопцевi, зовсiм задихаючись. Обидва, як прийшли додому, зразу лягли. Батько важко дихав; болi - в цiлому тiлi, аж застогнати хотiлось. Дрiмав, поки жiнка зварить вечерю з ховраха. Прокинувся, бо син клав йому лист на руки: щойно принесено i кинуто в двiр, просто на землю, нiби то лист не до людей, а до худоби, якоП вже не видно. Писав косар, Калинчак - вiн i обiцявся сповiстити, як тiльки натрапить на заробiток. - Читай голосно! - просить жiнка. - Що там пишуть. Вiн до сина: - На, читай: я слухатиму. Андрiй розбираК карлючки, веденi криво i розхитанi рядами: "...Пристав я на Пiвнiчному Кавказi. Можна витерпiти трохи; К пiдробiток i дещо з Пжi. ПриПдьте - зачепитеся в совхозi". - Це добре: К куди тiкати! - сказав Мирон Данилович.- ПоПдем на Кавказ... Дiти теж пожвавiшали: - На Кавказ Пдемо, на Кавказ! Коли, тату? - Не спiшiть! Не скоро. - Сказав, а сам втiшений: "Ось, К куди вискочити з тенет, серце зболiло вiд такого помирання". Жiнка зрiкаКться: - Вже я з дiтьми мандрувала. А тепер знов ночувати, як собакам, пiд тинню. Так пропасти i дома можна. Нiкуди з малими не поПду! Вiн довго збирав останнi мiркування, та не вирiшилося нiчого. Ховрашина в юшцi пахла смачно, коли ж покуштував, чудна якась... "Це я всилюю собi!" - думав Мирон Данилович. Голод навiв такий присмак, що скоро кiсточки лягли бiля миски в кожного Пдця: обгризенi i обсмоктанi. - Гарне м'ясо - не думала! Правда, гарне? - питаК мати. Малi цокотять ложками об миски i, стверджуючи, хитають головами замiсто вiдповiдi. Батько по обiдi взяв мiшок i знов подався в поле. Людськi тiнi снували всюди - поодаль одна вiд одноП. Вiн вiдбився зовсiм далеко i, поникавши марно, стороною вертаК: тодi бачить розкопаний кагатик. Торiк там були бiлi буряки; гарнiшi забрано, - зосталася гнилувата дрiбнеча, з якоП дещо годиться на борщ. Мабуть, хтось брав i, занедужавши, вмер. Рештки пропадають. Поки перечищав Пх, оберталося на думцi з невiдчiпною тривогою, нiби вiд хуртовини: хтось брав тут i вмер, брав i вмер... Мирон Данилович вiдходить до села. Земля, як жива, прокидаКться i нiби заглядаК в душу людини: чого ходиш без плуга? Вдягнена свiтлою вогкiстю, дихаК м'яко i з ясним смутком, навiть з незвичайною зворушливiстю, обiцяючи врожай, - пiсля злигоднiв викинеться добрий колосок. Хмарки переходили легко i так низько, як в хатi; вiддавали перловою рожевiстю i синню, забарвлюючи повiтря вiдсвiтами. Селянин ступав помалу - берiг дихання; боявся, щоб серце не почало перебивати: тодi впадеш немiчний. Перетерплював одну тривогу, вiдчуваючи ПП з великими смутками, без надiП подужати до кiнця. Не мiг вирватися з болючого круга, повного тiней, що стовпилися i, мов птицi, вiщують майбутнК. Вiн вертав завулками, де все чорнiК, як пiсля пожежного побоПща: все обiдране i розорене до пня. В однiй хатi дах провалився i не було нi дверей, нi вiкон. Мирон Данилович заглядаК всередину без луток: мертвi лежать не прибранi - цiла сiм'я. Батько бiля лави, близько покуття; мати при стiнi, а дiти, скорченi, недалеко вiд печi. Сама ж стiна, при якiй сконала жiнка, була вся на вiддалi простягнутоП руки обколупана, а пальцi, забрудненi в глину, яку ця душа видряпувала i Пла перед смертю. Мирон Данилович, глядiвши, зацiпенiв на мiсцi, нiби грозовицею прошитий, а вмить вiдвернувся, бо почув як десь поблизу загуркотiло - спроквола, з глухими перестуками колiс. Тодi вiдступив вiд хатнього кладовища. Став за причiлком поруйнованого сарая; бачить: наближаКться вiз i коло нього - два дядьки, обидва ледве сунуть, такi слабi; поволi наближаКться вiз, запряжений ребристою конячиною. Ось пристаК до хати, звiдки щойно вiдiйшов свiдок. Дядьки беруть довгi жердки з крючками, нiби гакосписи, вживанi пожежниками в роботi серед огню, i входять по мертвих. Через порiг тягнуть труп чоловiка до воза; потiм, перемiнивши жердки на вила, простромлюють: один вганяК гостряки крiзь ноги, а другий - крiзь шию... З натугою пiднiмають труп, хоч то сам кiстяк в шкiрi i лахмiттi, i кладуть на вiз. Вiдпочинувши, знов зайшли в хату, виволочили вiдтiля, мов великий потлiлий снiп, труп жiночий, з пальцями в глинi, i так само на вiз поклали, пiсля чого побрели по мертвих малят. Мироновi Даниловичу видалося, що жiноча рука шарпнула повiтря, - i вiн, нiби крижаним вихром обкинутяй, мерщiй пiшов геть, не оглядаючись. Думав дорогою: "Нiж отак пропасти пiд бiсiвськими гаками, спробую на Кавказi", - що зароблю, додому вишлю: прикупити харчiв; бо кiнець на возiП - кинуть через полудрабок, коли людина тiпаКться". Докладно обмiркував: ноки йому доПхати до служби, в хатi вистачить маторженикiв, ховрашатини, бурякiв i лузги. Андрiйко знаК, як ловити звiрка i птахiв. З мамою дiти ходитимуть по зiлля, що скоро вирветься наверх. Вiддавши жiнцi знахiдку, пiшов по ломаччя на паливо: в сусiдньому дворi, порожньому i тихому, як. цвинтар, витягнув iз хлiвця; нотяг до свого порога - там порубав i поколов на цурки. В хатi мовчання. Дiти сидять коло печi, скорчившись, як тi, що Пх Мирон Данилович бачив щойно в руПнi. - Трохи продержимося, - сказала жiнка, - а далi як буде?.. - Я надумав: таки поПду! Не стане гроша на квиток, один i так проскочу. Вночi багато "зайцем" тулиться мiж вагонами. - I я можу так, - озвався син. - Гаразд, але сиди дома! Ще тобi рано. - Краще б не Пхав, - вiдраджуК дружина, - тепер же дороги небезпечнi: скрiзь ловлять i кидають, коли не в степ, то в глибокий яр. - Вовкiв боятись... - Вiд тих вiдчепишся, а вiд цих нi, вони - як чорти. - Таки поПду, сьогоднi ж поПду. Чого ждатиму? Спробувати треба, нiж отак пропадати. Тут нiякого заробiтку. А чоловiк листа прислав i кличе: К робота. Вiн маК хоч хлiбину чорну - i я добуду i привезу. Сама згадка про хлiб, нехай буде иайчорнiший, збудила болюче бажання - хоч скориночку взяти... Глянула жiнка, як дiти слухають, сидячи коло печi, аж оченята Пм заiскрилися, i промовила тодi: - Спробуй, тiльки знай: як не вернешся, ми без тебе пропали! - Не журись: харчiв добуду i зразу ж додому. Як мiг би жити без вас? Вiн дуже стривожився серцем, коли в дорогу виходив. Родина проводжала до ворiт - далi йти вiн заборонив. Дружина мовчки плакала, прощаючи, а доня вчепилася рученятами, тонкими, як двi гiлочки, в його рукав i не вiдставала, тiльки сумно оченята свiтять: нiби хоче сказати, що це понад сили ПП дрiбноП душi - розлучитися з татом. Вiн, жахаючись, подумав: "Уже поза свiтом дивляться очi моКП дитини!" . Хлопець, хоч тримався мужнiше, нiж сестра, все ж не мiг вiд тата вiдступити - так i поривався до нього, мов незримо прив'язаний. Мирон Данилович сказав собi в думцi, терплячи вiдхiд вiд рiдних: "Дуже сумне моК прощання! - чи не знак?" Всилу розлучився з сiм'Кю. Вiд перехрестя бачив, як вони коле ворiт, любим i таким беззахисним гуртком стоячи, пiднiмають руки i все прощають його. А вiн, звернувши на другу вулицю, безлюдну, раптом вiдчув несвiтський жаль на серцi, мов напад негоди вночi - чорноП, слiпоП, повноП дощу та блискавок: враз, без просвiту! - i його тодi нiби судома пройняла. На обличчi, вже . давно незнанi, покотилися сльози i закрили зiр. Отямившись, питаК себе: "Що це? Скiльки рокiв не плакав, а тепер - як мала дитина". Вiдходив, схожий на приреченого: мимо розгороджених садиб, мимо хат обдертих, мов кiстяки найдавнiших тварин, хат - пiд хмарами, що проносилися низько, нiби торкаючи Пх. Вiяло вогкiстю. Часом граки промайнуть i, косо обкинувши луковину в повiтрi, зникнуть за блiдно-рудими горбами в степу i млистосизими перелiсками. Нiмо серед руПн. В одному дворi - величезне попелище, а бiля нього - неглибока яма, де лежать мертвi: старий чоловiк i хлопчик, трiшки попелом притрушенi. Як глянув перехожий, на душу тiнь зайшла; невловимим страхом скувала на мить: важка i холодна. Вiн далi похилив пустельною вулицею, рiдко, в зморi душевнiй поглядаючи на хати. Порiвнявся з кладовищем i видно: при кутку чоловiк, зовсiм знесилений, копаК яму - вже кiнчаК роботу... Вже, встромивши лопату, вiдходить кудись кволими кроками. А з'явилися два сусiди, однаково, як i вiн, знеможенi: тягли мертвого просто за плечi i, побачивши свiжу яму, поклали його туди. Постояли трохи i пiшли - прямцем помiж руПни. Мирон Данилович дожидаК: що далi... Той, хто викопав яму, притягнув, на двох ломаках з перекладиною, свого покiйника. Поклав його бiля ями i стоПть: дивиться на пiдкинутий труп, розмислюючи, що робити? Здавалось, викине чужого мертвяка, а помiстить свого, бо для нього яму викопав. Але все пiшло iнакше - чоловiк зоставив чужого в спокоП i зачав копати яму наново, для свого. Скоро ж зовсiм приставi - не мiг рити землю. Подумав з хвилину, а потiм полiз в готову яму: судячи з його рухiв, старався вiдсунути пiдкинутого покiйника набiк. Пiсля того вiн поклав туди ж, поруч, i свого покiйника. Вилiз i був задоволений: там помиряться, свiй i чужий! Взявся засипати обох. Катранник, постоявши коло кладовища i вiдпочинувщи, подався на шлях, бiля якого здалеку все щось темнiло, нiби дрiбнi горбки. Коли пiдiйшов близько, побачив, що то - люди, зовсiм опухлi, лежали на висохлих бур'янах i просто на землi. Дивившися, селянин вiдчув: йому тьмариться в очах i немiч хилить до трави. "Коли б i самому тут не впасти!" - замовляК себе. Зусиллям вiдводить очi вiд лежачих i простуК далi: навпростець, мимо дрiбного хуторця. Здавалося, безконечно йшов i все згадував про хатки, що тут були - свiтлi, мов скарбнички, серед вишневого цвiту; з яскравими грядками чорнобривцiв i соняшниками коло вiкон. Поглянув, розбито хуторець, як старий горщик! - сiробрунатна руПна в висохлих бур'янах, на темному схилi. Покiйникiв мало. Не видно слiдiв людських, крiм кiлькох найсвiжiших, з колiКю разом. Селянин здогадався: "Знов, тi самi возiП..." Примiтивши пiдводу, що вiд'Пжджала в степ, вiн попростував назирцi за нею, поки спинилася недалеко вiд дороги, бiля старого колодязя. Дядьки вхопили з пiдводи труп - як дровиняку, вкинули в колодязь i взялись до наступних мертвякiв; спорожнили вiз. Селянин обминув Пх подалi, бо раптом упади, вони вкинуть на дно, а тодi - смерть болюча, в калiцтвi: тут колодязь глибокий - страшно глянути! Пiсля цього випадку, трохи повагавшися, звернув до сусiднього села, де жив колись. Недалеко туди, i хтозна, чи не трапиться що Пстiвне; дiтям би вiднiс, перед довгою розлукою. Трудно йшов. Ось i село - не впiзнав його Катранник! Колись ряснi верби зеленiли на пiвнiчному березi ставка, розступившись тiльки там, де хлопцi приганяли скот напувати: там воли, корови, телята, конi вбродили в воду, по пiску. Росли верби i вподовж греблi, i на городах, що тяглись до самоП води: напроти недалекого другого берега, де, також по схилу, тiльки лагiднiшому, шумiли лани пшеницi, нiби вклонялися до вiдблиску сонця в ставковому дзеркалi. Сади, мов зеленi хмари, облягали його вiнками, все розширяючися на горбах i невисоких кручах, З-мiж дерев виглядали хатки, як бiлi горлицi, що зложили крильця, такi чистi хатки i гарнi: радiли до блакитi вiкнами, нiби очима. А тепер - нi деревця нiде, нi тину! - самi бур'яни. Хати розваленi: темнiють рештками коминiв i стiн. Демонський смерч пройшов i вмить змiнив оселю; з живоП зробив мертву. Через те чорний прапор - матерчаний чотирикутник, як пекельний знак, - сповiщаК високо на жердцi, що вся оселя стала домовиною. Гiрко дивитись на пустелю, i Катранник вiдразу повернувся в степ. Виходячи, глянув на вулицю, вкриту торiшнiми бур'янами: побачив чоловiка, не дуже старого, але виглядом древнiшого вiд кожного дiда: шия тонка-тонка, мов сама висохла окiстка зосталась, обтягнута посiрiлою шкiрою. Чоловiк iшов повагом; голова широко похитувалася, нiби на стеблинi, - велика i кутаста. Волосся наполовину випало. Комiр, надмiрно широкий для шиП, осунувся набiк, звис петлею на трудних кiстках: як i вся сорочка, давно непрана, притемнiв до кольору землi. На цiпочок опирався селянин i, вiдхиляючи височезнi бур'яни, ступав забарно, нiби перевiряв, чи мiцнi суглоби в ногах. Зник, мов привид, що вертаК до труни. Катранник обережно рушив слiдом i роздивляКться, - де старий? Скрiзь бур'яни i розваленi житла. З одних сiней через порiг виставилися самi стопи: землисто-сiрою мертвизиою до хмарного дня, як викладенi з могили. Так вразили, що подорожнiй покинув шукати дiда i звернув до знайомоП хати. ПричаПвся, коли зачув стукiт пiдводи. "Скрiзь вона!" - подумав з досадою. Бригада гробокопiв складалася з п'ятьох - чотири йшли при кутках гарби, а п'ятий вiв конi. "Де цих попади на вiз - не вирвешся!" Вiдстуковiла пiдвода; тодi Катранник попрямував до знайомоП садиби - дивився i не мiг збагнути: нема любого мешкання, до якого звик! Хата, оббита дощами i потрiскана, стала падати. Оголений пiдсiшок виглядав так, нiби зуби нечистоП сили вгризли рiг, зiрвали м'ясо, зоставивши дерев'яний маслак. Дах запався. Сiрiла кроква, як частина перекинутоП шибеницi. Подiбно до цiКП хати, нежива тварина в полi лежить, обдзьобана хижими птицями, що лишили на ребрах шмаття шерстi. Дверi виваленi з одвiрками. Хмурно i сиро в руПнi. Тут жили дальнi родичi: вмерли вони, чи свiт за очi втекли? Дивився на дiлянку, знану з дитинства, на хату, в якiй жив, обернену в розвиток глини, як i всi iншi житла навкруг. Зосталися рештки: безслiвне промовляти про смерть - кожному хто сюди приходить. Засмучений безмiрно, вiдходив Катранник вiд пустки. Мандрував навмання, аби в степ вибратись, а там вхопити напрямок до станцiП. Коли, зрештою, прибув туди, його не впустила бригада комсомольцiв, що, настирно i рiзко кричучи, всiх завертала геть. Марно було б просити. Похилив голову Катранник i попростував пiшки в район. На шлях, що слався безконечно, налягали хмари. Посiяв дощик, потiм линув так, що враз калюжi стали, але скоро i вщух. На нього не дуже селяни зважали - тiльки гнулися, мов колоски. Хто, вкрай виснажений, падав при дорозi, там помирав; i кожен був близький до того самого: вже здерев'янiв почуттями i тiльки прислухався, чи скоро самому кiнець. Катранник ступав, зiбравши вичерпки сил в одно прагнення, i всi думки - в один вузлик, мов залiзний: неодмiнно дiйти. 20 В районi, куди добувся з iншими, жовтiли установи в кам'яницях. Брама величезного подвiр'я тримала напiк: "Союзхлiб", i дивувала хлiбороба страшенно. "Чому союзний? Виходить, то хлiб союзу з пiвнiччю, звiдки накази йдуть, - який союз, коли забрано хлiб, а ти вмирай?" Погляд зосередився на пiрамiдах збiжжя: крiзь дiрявий брезент багато зерна видно, промоклого в дощi i пiдiпрiлого. Сам колiр зерна непереможно надив. Ось вiн - спасенний хлiб. Перед очима. Чиста пшениця. Всього мiшечок би набрати - сiм'я врятуКться! Однаково ж зерно згниК на мокрому мiсцi. З того, що просипаКться в грязь, можна тисячi торб наповнити i спасти душi. Нi, i хлiб, i люди гинуть. Хто наказав? Сильна варта обступила пропадущi пiрамiди, вся з гвинтiвками; по-чужому говорить. Селяни ж, нiби привороженi, дивляться на зерно: худi, як тички, i обшарпанi гiрш, нiж колись жебраки. Здебiльшого сидять або прилягли - скоро Пм кiнець. Крiм лютоП голодностi, терплять муку вiд споглядання близького хлiба; здаКться, простягнув руку, ступивши наперед, i - врятований! Досить сирого зерна поПсти, щоб скрiпитись: твого зерна, з двору забраного. Спокуса пожираК кволi душi, як незримий огонь, довiвши до пiвбожевiльного самозасдiплення. Прилютувала близькiстю пшеницi i зв'язала руки, ноги, думки, очi, i позбавила твердоП волi - шукати iншого рятунку. Мерехтливi очима, притягуються до хлiба, як снохода до мiсяця або нiчнi метелики до полум'я: притягуються i поволi згоряють в недужому жеврiннi свого серця. Катранника борола, мов навiяння, ця бiда: вiн теж. пагточився очима до пiрамiд. Без марева, в денному виглядi хлiб! Ось, близько! Постiй отак пiвдня, i пропав; недуга душевна, скувавши, домучить. Як з ланцюга, вириваКться вiн з того заморочення... Недалеко вiд сiрчано-жовтих дверей райвиконкомiвського будинку, в западинi мертва людина лежить; обличчя не видно, бо дощова вода, набравшись високо, закрила. Проходить чоловiк, поплямлений i небритий, маючи в руцi поламану пилку на залiзо. Сам собi говорить вiн, але так, що сторонньому чути: - Умерла жiнка, другий день лежить - i вони нiчого... Затупотiли, вбранi в рудi ваксованi шкiрянки, службовцi на виходi з дверей, тодi враз Катранник i стрiчний поспiшили нарiзно. Оглянувшись на групу при будинку, селянин подумав: "Прибиратимуть мертву - того й вийшли гуртом; iродовi душi, а таки ж люди". Однак, група постояла на схiдцях, подимiла папiросками, i хоч би хто зиркнув на покiйницю, що лежала перед ними! Зiйшли наниз i огидливе обминули труп, коло якого свiтлi брижi бiжать на водi. Обминули так, нiби то - дровина, що перешкоджаК державнiй справi. Катранник, побачивши, як частина службовцiв повернула йому вслiд, пришвидшив крок. Треба сходити в мiстечковi магазини. Скрiзь дiди, жiнки, дiти ходять пiд вiкнами i спиняються перед дверима: Псти просять. Багато померлих, нiхто не прибираК Пх. Ось двоповерхова установа, крита ржависто-брунатною бляхою. На першому поверсi вiдчинилося вiкно: повнощокий чорнiй, нагороПживши френч на плечах, розглядаК вулицю i щось жуК. Внизу, на тротуарi, пiдходить бабуся i простягаК руку, висохлу, як хмизина: - Дайте, хоч крихту! Бо вже вмру... Сизастовибритий слухаК в вiкнi, слухаК, жуючи, i нiби аж втiшаКться вiд жалiбного прохання, а враз iз брязкотом зачиняК вiкно; чути, як клацнула задвижка. На дверях, крiзь скляний прямокутник на бронзових гвинтах, багрiла вивiска, з якоП Катранник довiдався, що тут - редакцiя часопису "Ленiнський шлях". В сосновiй рамi з дротяною сiткою, вкрiпленiй на паркан, висiв примiрник видання. Поблизу валялася половина часопису, кимсь покинута чи загублена. Селянин зачепився поглядом за статтю, звiдки викричано: "Пiдкуркульники в мiстi об'Пдаються чужим хлiбом... не хотять робити в полi... це - саботаж!.." - i далi в такому змiстi; багато i густо. Хотiв покласти папiр на землю, бо подосадував: "Бач, пикатий, що ковтаК в вiкнi, розбрехався, коли платять; вiн до землi нi за якого чорта не пiдiйде робити хлiб, як ми i нашi сiм'П з прадiдiв". А таки селянин приберiг часописний друк: в дорозi згодиться. Бiля сусiднього домика, Пдкого покрiвлею, як i редакцiя, але одноповерхового, стала пiдвода, вся обкинута парусиною. Сутулуватий службовець, що мав на кiльцюватому волоссi кепку з чорноП шкiри, метко зскочив на цеглу i, щось крикнувши пiдводчиковi, потупотiв до дверей. Там потягнув за дерев'яний держачок, вiд якого бiгла вгору дзвiнкова дротина. Потягнув i зразу ж - назад до пiдводи, вiдкiля вiзник перевалював мiшок, зверху сивий вiд випорошеноП крупчатки, нiби коло млина. Вхопили вдвох i домчали до дверей, що якраз тодi рвучко вiдчинилися, бо за ними стояв хтось i ждав, коли впускати. В одну помлу очей мiшок щез всерединi, пiсля чого обидва носiП, за спинами яких дзвенькнув дверний замок, вiдбiгли до пiдводи, скочили на своП мiсця i погнали щодуху. Важкий вистукiт розлiгся по сiрастозеленкавих бруковиках, тьмаво-лискучих пiсля дощу, мов черепи, тiсно покладенi в грунт. Переходячи, голоднi ставали перед дверима; дiд, що хитався, як смертельно поранений, потягнув держачок дзвiнкового пристрою - жодного руху i вiдповiдi! Нiби не було нi душi всерединi. Прохачi, зболiвши нервами вiд марного ждання, вiдходили геть. Зоставалася загадка для селянина, чому вдень тягнено харч? "Мабуть, вiд страху, що в присмерку люди вiднiмуть, осмiлiвши". Як потiк серед цегляних скель, простяглася черга до магазину, де дають кислу капусту. Раптом перехожi почали пiдбiгати поблизу; селянин i собi - туди! - в свiжий i значно коротший "хвiст", що випростовуКться течiКю дожидачiв, вiд чого багато крику одних на одних. Зрештою, всi посунули назад, вирiвнюючи звичайний порядок. Мирон Данилович дiстав кiло капусти: колись моченоП, тепер сухоП i несвiжоП. Видалася смачнiшою вiд десертiв! - сховав запас ПП в торбу, обмотаний поверх кулька також половиною злоП газети. Трохи повеселiшав, набравши певностi, що добереться до Кавказу: на три днi харчу вистачить. А там грошей позичити можна в знакiмця - до вiддачi з першого заробiтку. В дорозi до станцiП здогадувався: "Пощедрiли на капусту - бачать, що пропада на складi". Присiв пiд червонавою стiною, мiж такими, як сам. Здавалося, потяга взагалi не буде, i руху - теж, взагалi, нiчого бiльше не буде - так довго ждали. Аж перед свiтом, крiзь штовханину, Катранник прорвався в вагоннi дверi i зразу ж лiг на верхнiй полицi. Сон приходить мертвотний i тяжкий. Прокинувшися, вiдчув Мирон Данилович, що потiК в морознiй лихоманцi. Певно простудився, на дощi йшовши, а потiм - як сидiв на землi. Ось, надвечiр, вузлова станцiя: тут пересiдати; i знов жди! Площа схожа на мурашник, серед якого сила начальства наiндичуКться з портфелями або товстими течками; козиряК в автах; протiснюКться в установи i висипаК звiдти, надмiрно вносячи лиця, як велипанство, i збрезкло поглядаючи на "сiрих" з населення. Рiзниться одежею i партквитками, магветна могутнiсть яких, нехай схованих навiть дома в шухлядах иiд замком, незримо обкидаК Пх злою властивiстю. Бо то - Пх талiсмани, вiд яких навiюКться вiдраза: передусiм до кожного, хто з села i конаК, згадно з рiшенням партконоводства в столицi. Глянув селянин:_ "Ого! Стiльки Пх, що кров з'Пдять, провалi ми до канцура". Вiн пiшов виглядати викидноП городини, миллостиво продаваноП в "хвостi" за скажену цiну. Черга збираються вiд схiд совця i нуртують, i нидiють до пiвночi: застоюванi, втрачуванi, розриванi пiд час несподiваних тисканин, знов спаюванi голоднечею. Люди держаться однi за одних, щоб зберегти мiсця в чотирирядному натов пi,- так бджоли творять пасма, крiпко зчiпленi. Катраиник мав надiю на комерцiйний хлiб. ПристроПвся i дожидаК, мучачись вiд простудноП лихоманки, втоми, поривiв такого жагучого i невтримного болю в глибинi iстоти, який нiби шепотить нечутно весь час: "Џсти! Псти!" Увага i зiр, прив'язанi, до дверей вдалечинi, пригасають, як спорожнiлий каганчик. А чутка пройшла, що даватимуть кiльку; що ж? - можна рибний дрiб'язок споживати зразу, заПдаючи капустою замiсто хлiба. Зморена люди, стоявши вiддавна, .втратили рухливiсть i гостроту почуття, якраз тодi, коли набiгли машини з вартою. Катранник затерп! - якби був здоровiший, мiг би рвонутися крiзь ряди i втекти. Але, скований слабiстю, непорушно стояв серед багатьох, нiби перед очима давуна. Служаки брутально хапають селян, як вовки овець, i миттю спроваджують на платформи: наповнивши Пх, хутко оббiгають кругом, коли мотор гуркотить. Один револьверник сiдаК до шофера в кабiну, а решта береться до новоП пайки жертв. Везли незвичайно швидко - найглухiшими вулицями. На станцПi всiх перевантажено в товарячi вагони i зразу ж замкнуто. Потяг стукотливо погнав, як навiжений; iнодi спинявся, тодi - дивна тишина за дерев'яними стiнами! Зрештою, коли прибув до призначення, негайно загуркотiли дверi вагонiв, крик донiсся i звiдкись - крiзь нiчну сутiнь - повалив Пдкий дим. Блиснули до дверей лiхтарi: з ними охоронники вскочили всередину. Посунув потяг i скоро знов пристиг, прикро над краКм глибокого провалля, вiдкiдь полум'я вибивалося, нiби велетенськими шматками розiрваноП тканини, крiзь дим, клубочений по млистiй широчинi. Зойки пронизували нiч. Катранник став страчувати думку, коли охоронники брали селян i викидали з вагонних дверей вглибочину. Хто сунув по крутому, чiпляючися за нерiвностi, а хто котився чи летiв униз: всi зникали в огнищi. Через хвилину також Катранника кинуто з дверей - вiн опинався руками проти прислону i судомливо грiб. Пiд пальцi попали обвугленi корiнцi кущiв, тодi мимовiльно промайнув здогад: "Мабуть, лiщина була!" - вхопився селянин розпачливим зусиллям, але корiнцi в останню мить, трiснувши, вiдiрвались. Вiн посунув вниз. Падаючи трохи стишено, ще раз чiплявся обома руками за вигорбину. Вiдчув, що прiрва стала вiдлогiша. Знов нiгтями i черевиками подрав схил, щоб спинитися, i не мiг! - сунув з розгону в задушливу димряву. Раптом тяжко штовхнувся плечем, об що? - того не бачив! Тiльки рiзко обпекло i придушило до земляноП стiни. Тодi вiн став з бiльшим натиском хапатися. Якби була нерiвнiсть або корiнь, вiн би вдержавсь, але - порожньо. Далi падав мiж великi деревини, обхопленi полум'ям. "Пропав!" - проблиснуло в свiдомостi. Вiн падав нерiвне, аж поки вдарився спиною об дерево, а головою об схил. Миттю зiм'яло в клубок i, перекинувши, потягло наниз, нiби в коловоротi горючоП рiки. Волосся над правою скронею обсмалилося, але вiн, швидко падаючи, нiби стратив вiдчуття болю. Розумiв, що задихаКться, i що плече йому валить. Тодi ж запався в нестямнiсть, з якоП його вирвав рiзкий бiль - вiд падiння в тiсну мiлину. Мирон Данилович, трусячись, обторкуК грунт. "Я в мокрому глинищi! Це - ярi, можна лiзти через воду!" - втiшаК сам себе. Як звiр, - чотирьох вiдповзаК в болотянiй щiлинi, протискаючись помiж одними дровиняками, залитими тванню, i попiд другами, що стирчали в безладдi над головою. Весь час нагорi i по сторонах - розпачливi крики, вiк яких мiг би стратити пам'ять, але i сам був прибитий i приголомшений, пiвмрець, що корчився в поривi: повзти серед загибелi. Високо розлягався бурхiт огнища i стукiт обвалюваного дерева; також вишум i шипiння в спецi, приглушуючи, проймали диким страхом, бо пожежа от-от привалить. Все - нiби в огнi великоП споруди, коли вже зруйнувалася: з поперехрещуваними балками i зваленими стовпами, якi, згораючи гуркотливо, осiдали в глибину земноП щiлини. На днi, в боковiй струмовинi, так багато обвуглених обаполiв, кинутих попереду! - крiзь них мало хто просунувся до глинища. Застрявали люди, здавленi i скалiченi: там Пх i нищив огонь. Один чоловiк, зовсiм обгорiлий, звис до води,- його стопи стиснутi мiж двома близькими деревинами, а руки i голова гойдаються в поривному полум'П, нiби червонiй повенi, крiзь яку мчить глибинний протяг. Багато селян згорало в велетенськiй печi-прiрвi, над якою стовпи диму вставали, мов над фабриками. Потяг пiдвозив туди новi натовпи; скиданi вартою, падали вони i калiчилися ранiш, нiж стати здобиччю огню вiд шпал i обаполiв, облитих смолою. Привезенi на платформах дерева вергано в прiрву, навперемiн з людьми. Катранник продирався попiд заваллями i раз був стратив свiдомiсть. Опритомнiв скоро: вiд палення згори i вогкостi знизу - з болотяного рiвчака. Спекота пронизувала одiж i пiдганяла повзти, як пораненого вужа. Хоч низовий протяг через глибоку щiлину приносив трохи повiтря, таки димова задуха була смертельна - рвала груди, труПла кров, слiплячи зiр i тьмарячи думки. Зрештою, долiз Мирон Данилович до калюжки в глибокому водориП; обхлюпався там, щоб, рятуючись вiд палення, зберегти одiж на плечах. Аж тодi вiдчув: збоку щось штовхнуло i муляК - торбинка! Його власна торбинка, набiк прив'язана, через плече. На днi калюжки повно камiнцiв i пiску з глиною. Вихлюпуючи воду звiдти, Катранник прошепотiв, нiби сам собi чужий: "Це я ще живу!" Тодi враз, здаКться, пiдбадьорений дiйснiстю сказаного, почав лiзти далi i через декiлька хвилин був так далеко вiд болотяноП щiлини, що коли там стався черговий обвал з гуркотнечею в огнi, то вже не мiг зачепити. Прискоривши рух, Мирон Данилович раптом обсунувся в глибшу промоПну, нiж була, i мимоволi знов облився - вiд дрiбного водоспадика, пiд звалищами. Як пролiз у нешвидкiй водi, то вже встати змiг, при узбочинi яру: там скрiзь вигиналися пригорки i лежали валуни бiля обпалених кущiв. Горючi деревини, накиданi згори, були рiдшi, i вiн то переступав Пх, то пробирався знизу, в протулини з рештками заростi. Намацав якусь рiч, обгорнуту матеркою, що вбризкана в болото. Спершу проминув рiч, а тодi надумався: простягнув руку i взяв. Вiдступив за горби, де тiльки окремi дровиняки i шпали, облитi смолою, скотившись, палахкотiли з низьким димом; пiд виступ збочини присiв - вiддихнути i отямитися з лиха. ОбторкуК знахiдку, розгортаК i, на диво собi i незмiренну радiсть, бачить хлiб! - сухий, причерствiлий трiшки, але ж хлiб. Знати вже з самого дотику, це - житнiй. Скрiзь розшукуваний хлiб i не знайдений, дiстався, де i не подумати про нього: в самiй погибелi. Вся iстота припала до знахiдки! Вся - з болючою хижiстю голоду. А знов почало палити вiд завалля. Мирон Данилович з'Пв тiльки один вiдломлений шматок, тримаючи його на стулених долонях, щоб нi одну крихту не згубити. Тодi зав'язав хлiб, як було, i сховав собi в торбинку; i перевiрив, чи хлiб там, провiвши рукою по тканинi. Хоч хилила страшна слабiсть, вiн перемiг ПП; прислiплений вiд палючих виблискiв згори i димовоП Пдi, що рiзала очi, випростався вiн i рушив чимдуж звiдти. Враз перечепився i впав; коли пiдводився, то лiкоть приторкнув до торбинки, знов перевiряючи: там хлiб чи нП? Там! Катранник як побачив, кого вiн потоптав, - жахнувся: то мертвий чоловiк. Одежа на трупi обгорiла в попiльний мотлох. Лiва сторона голови розбита i попечена так, що крiзь розриви червонiК застигла кров. Вигляд мертвого болiсно вразив Мирона Даниловича, який аж знiтився в судомi i, впритомнiвши, пiшов далi; боявся i згадувати, хоч чужа смерть притягувала думки. Обережно ступав по нерiвному глинищу. I вiдчув, що лихоманки нема; вiд жорстокого струшення, на межi божевiлля, збiгла з кровi i нервiв. Але був вiн замучений страхом i болем, при вичерпаннi останнiх сил. Присiв на горбик; щоб вийти з розпуки - не вiд самого тiльки голоду - похопився Псти. А вже став собi скупий. Подумавши одну мить, споживаК спершу старий маторженик з торбинки, потiм пайку вiд хлiба: як закуску. Притьма вирiзнилася думка, що непокоПла, поставши десь на глибинi свiдомостi, пiсля того, як перечепився об покiйника: це - його хлiб!.. Бiдний чоловiк загубив перед смертю, коли весь поранений i обпалений був. Що йому хлiб? Зоставити там, пропаде в грязюцi i золi, коли ж тут живий потребуК, гинучи. Так повинно бути: хлiб цей законно переходить в руки другого, хто теж перейшов глибиною лиха. Нелегко перейшов, а роздiлив повне горе з небiжчиком. Тiльки так можна дiлити чужий хлiб - загорьований хлiб прожиття! I помiркував тодi Катранник: "Ще гляне душа нещасного, вже з неба, скаже - бери цей хлiб, тобi треба, а для мене навiщо? ПорадiК душа, бо i по смертi помогла комусь на свiтi". Заспокоював себе знов, що нема злочину - взяти такий хлiб, а все ж була гiркота в почуттях: як це недобре, чужий хлiб взяти, в мертвого... "Ну, он що, i я прислугу тобi зроблю, проти наруги!" - вирiшив наостанок. Вернувся i, вiдломивши стовбурець недогорiлоП лiщини, вирив неглибоку яму при згарищi, в заглибинi м'якоП глини. Перемагаючи страх, взявся за покiйника, пересунув його туди i загорнув. "Помилуй чоловiка, Боже!" - сказав над ним. Як помив руки в струмку, пiшов наниз, державшiПся за кущики на узбiччi. Обережний був - насторожений до кожного шурхоту. Пригадав собi дiда Гонтаря: "Як вiн, iду з могили, тiльки йому була морозна, а менi - пiч". Вiдходив i оглядався; мав страх, що тi, нагорi бiля вагонiв, примiтять i доженуть, ПхнК страхiття нависло огненним привидом i котило дим по довгiй прiрвi, почервонивши глинистi прислони i лiси на схилах. Темрява навколо втiкача, густiючи, вгортала дерева i грунт, на якому струмок перебiгав, нiби чорний, з вiдблиском вiд прiрви. Мирон Данилович вибрав для спочинку сухий виступ пiд кущами: аби затуляли вiд поглядiв згори, коли зостався просвiт на пожежу. Широкий i волохатий пiджак, що служив замiсто пальта, був пiсля купання у вимивинi з струмковою водою досить чистий: хоч i посмалений скрiзь. Треба витирати останнi плями. Сидiв тiкач, обперши плечi об стовбурцi, i незчувся як задрiмав, проти своКП волi i всього страху. Нiби посунувся в глибочину iншу, нiж ця: вже без паленоП сосни i людей серед огню. Не снилося нiчого; тiльки пiд кiнець спання настигла невиразнма тривога. Пронизаний нею, прокинувся i побачив, що огонь жахливо вирiс, осягаючи пiвнеба над прiрвою. "Мабуть, привезли багато дров i смоли, тепер би там згорiв!" - пояснюК собi Катранник. Вiн трудно, з розбитiстю в тiлi, пiдводиться. Нога затерпли, а в плечах i ребрах рiзкий бiль. Негодящий чоловiк: як труп. Коли полум'я дiйшло своКП сили, стався обвал, i вибухами воно рвонулося в височину, пiдкидаючи слiпучi i хитливi течiП, мов червонi гейзери з хуртовинами iскор i хмарами диму, - пiсля того вщухло, хоч ненабагато. Катранник вiдходив i оглядався на огненну могилу; хотiв закричати з безсилого розпачу: хто там живий, щоб вибирався коло низового струмка. Хiба поможеться?.. Одежа на грудях парувала, а черевики були мокрi - чи сушити? Нi, треба йти, а то наглядачi згори стрiлятимуть. Згадав про них i зразу ж поспiшив геть звiдти. Знов напав страх на нього - гнав безупинно далi, нерiвною землею. 21 Мирон Данилович до самого ранку йшов, угадуючи дорогу, де не мiг зустрiти "Пх". Розвиднювалося, коли прибув до дрiбного полустанка. Вагався - пiдступати до залiзничних колiй чи нi, але не було iншого переходу. Вiн прямував мимо самотнього будиночка i спинився, побачивши робiтникiв, що на платформах починали рiвняти дошки. З одного боку вломилися сторчовi стовпчики, нiби величезнi ручицi, тому вантаж соснини, струнко розпиляноП i чистоП, осунувся на жужелицю мiж колiями. Укладало двоК: залiзничник, що обслуговував невеличкий потяг, i пiдлiток, тонкий, як нитка, - з нього небагато працi. В той час машинiст мав якийсь гiркий клопiт коло шипучого демона - було не до розсипаних шальовок. Ось крикнув з платформи залiзничник до Катранника: - Що, в вас тут людей нема, чи як? Катранник мовчить, думаючи: "А що ж, i нема! Хiба не знаКш, де вони? Хочеш, покажу де..." - Чого стоПш, чоловiче? Помагай, а я пiдвезу! - знов звернувся залiзничник. Але ще i тепер не вiрить селянин, хоч вся iстота аж стрепенулася вiд новини: "Добре було б пiд'Пхати, бо вже, мабуть, не дошкандибаю на своПх". Темновусий, з пiдбiлиною, залiзничник свiтнув запалими очима, i вритi зморшки на обличчi поглибшали вiд усмiху: - Не вiриш? - Хтозна, - глухо озвався Катранник. - Кажу: пiдвезу, значить - пiдвезу. Годi туманiть, берися, чоловiче, i подавай менi дошки: складати будем! Катранник, не кажучи вже нiчого, поклав торбинку на зем