Олександр Бiлецький. Лiтературно-критичнi статтi ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ** ПЕРЕКЛАДНА ЛIТЕРАТУРА ВIЗАНТIЙСЬКО-БОЛГАРСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ ** МIСЦЕ ПЕРЕКЛАДIВ В IСТОРIЏ СТАРОЏ ЛIТЕРАТУРИ Лiтература КиПвськоП Русi XI - XIII ст. складаКться з творiв оригiнальних i перекладних. З пам'яток письменства всього старого перiоду перекладним творам належить дуже значне мiсце як щодо кiлькостi рукописiв, так i щодо поширення цих творiв серед читацьких кiл. Перекладна лiтература мала великий вплив на оригiнальне письменство, нерiдко визначаючи i його жанри, i композицiю, i iдейний змiст. Бiльшiсть тих перекладiв, що надходили в КиПвську Русь з кiнця Х ст., була зв'язана з християнським культом, отже, з релiгiКю - пануючою формою iдеологiП епохи феодалiзму. Навiть твори свiтського, по сутi, змiсту набували, як побачимо далi, того ж таки церковного колориту. Крiм того, перекладна лiтература старого перiоду маК своП особливостi порiвняно з перекладною лiтературою нових часiв. Якщо в новiтнi часи (з XIX ст.) перекладачi намагаються максимально точно вiдтворити оригiнал, то в середнi вiки вони часом скорочують, доповнюють, пристосовують до мiсцевих умов перекладний текст, стаючи, таким чином, то редакторами, а то й просто перероблювачами, до певноП мiри спiвавторами. В цьому специфiчний характер перекладноП лiтератури даного перiоду. ДЖЕРЕЛА ПЕРЕКЛАДНОЏ ЛIТЕРАТУРИ Величезна бiльшiсть пам'яток перекладноП лiтератури в КиПвськiй Русi XI - XIII ст. маК своПм джерелом лiтературу вiзантiйську. Твердження це вимагаК, однак, пояснень i застережень. Вiзантiйською лiтературою називаКться сукупнiсть творiв грецькою мовою, написаних у Вiзантiйськiй iмперiП з IV до XV ст. i своПм складом дуже рiзноманiтних. Складаючись на основi античноП лiтератури, вiзантiйська лiтература ввiбрала в себе також частину спадщини староКврейськоП лiтератури, ряд пам'яток схiдних лiтератур, зазнала згодом i впливу лiтератур ЗахiдноП Њвропи. Складаючись у суспiльствi класовому, лiтература ця не була цiлком Кдиною i щодо своКП iдейноП спрямованостi. В свою чергу спрямованiсть ця мiнялась вiдповiдно до характеру класовоП боротьби в той чи iнший момент полiтичноП iсторiП ВiзантiП. Твори, що призначалися для вiзантiйськоП аристократiП, рiзко вiдрiзнялись i формою, i змiстом вiд лiтератури, що призначалася для широкоП читацькоП маси. Це твердження можна iлюструвати прикладом з вiзантiйськоП iсторичноП лiтератури. Одним з найвизначнiших iсторикiв ВiзантiП в VI ст. був сучасник iмператора Юстiнiана Прокопiй, який описав подiП його царювання. Послiдовник Фукiдiда, Прокопiй пише ясною, образною i виразною мовою, користуКться писаними джерелами, усними розповiдями i власними спостереженнями, пiддаючи весь цей матерiал певнiй критицi. Правда, в поясненнi причин подiй вiн посилаКться то на "волю божу", то на волю античного фатуму (долi), але це через те, що, будучи сам християнином, вiн перебуваК пiд дуже великим впливом античних образiв. А в тому ж столiттi в провiнцiП (в АнтiохiП) пише свою "Iсторiю", або, точнiше сказати, хронiку, малоосвiчений монах Малала, зовсiм чужий самiй iдеП iсторичноП критики, який про античнiсть знаК тiльки з чуток. Цiцерон i Саллюстiй для нього "мудрi римськi поети"; Вакх-людина, яку язичники обожнювали за те, що вона, розвiвши виноград i написавши кiлька творiв про виноградарство, вiдкрила для людей нове живильне джерело; Парiс, викрадач Њлени, син троянського царя Прiама, суддя в суперечцi трьох богинь перетворюКться у Малали в ученого i знаючого мужа, який написав панегiрик Венерi-Афродiтi, розумiючи пiд нею iдею бажання i т. iн. З хронiкою Iоанна Малали, перекладеною на слов'янську мову, ми зустрiнемося i далi. Навiть щодо мови Прокопiй i Малала вiдрiзняються один вiд одного: чим далi йшла вперед вiзантiйська iсторiя, тим рiзкiшою ставала вiдмiннiсть мiж мовою освiчених класiв i мовою народною. Неоднорiдною К вiзантiйська лiтература i щодо ступеня своКП оригiнальностi. З одного боку, в нiй нiби вичерпалось творче начало: вiзантiйськi письменники або наслiдують античних авторiв, аж до XII ст. переказуючи Гомера, iнодi з безглуздими власними коментарями, або без кiнця варiюючи теми i ситуацiП грецького любовного роману еллiнiстичноП епохи, або складаючи незлiченнi антологiП, хрестоматiП, словники, збiрники виписок i т. д. З другого боку, ми знайдемо у вiзантiйськiй лiтературi i новi форми лiричноП поезiП, з новим, християнським змiстом; новi форми роману з посиленням казкового i героПчного елементу; народну поезiю i зростаючу на ПП основi героПчну поему про подвиги богатиря Дiгенiса i т. д. Якби вся ця маса творiв ринула в КиПвську Русь, то ця остання нiяк не могла б ПП засвоПти. Але КиПвськiй Русi Вiзантiя давала тiльки те, що вважала за потрiбне iмпортувати в слов'янськi землi. Творiв, що призначалися для верхiвки вiзантiйського суспiльства, написаних прозаПками i поетами, якi продовжували античну традицiю в напрямi найвитонченiшого формалiзму i схоластичноП казуПстики - цих творiв Вiзантiя не iмпортувала в краПни, якi вона хотiла б зробити своПми культурними колонiями. Передавалось лише те, що було абсолютно необхiдне для потреб нового християнського культу, або те, що своПми властивостями i змiстом могло сприяти вiзантiйськiй культурнiй гегемонiП над "варварами", що Пх вона "цивiлiзувала". А втiм, труднощi зв'язкiв i рiзнi полiтичнi обставини перешкоджали планомiрно керувати iмпортом; до того ж мнимi "варвари" аж нiяк не збиралися безперечно пiдкорятися вiзантiйськiй гегемонiП. Говорити про вiзантiйський вплив на КиПвську Русь можна, отже, тiльки взявши до уваги, що в складi перекладеноП лiтератури приходили насамперед: 1) пам'ятки лiтератури староКврейськоП, перекладенi з КврейськоП мови на грецьку i з грецькоП на староцерковнослов'янську; 2) пам'ятки грецькоП християнськоП лiтератури (вiд I до V cт. н. e.); 3) пам'ятки власне вiзантiйськоП лiтератури. Треба далi пам'ятати, що значна частина цих творiв прийшла в КиПвську Русь через пiвденнослов'янське посередництво, в перекладах, зроблених у БолгарiП в Х ст. за болгарського царя Симеона, вiдомого своПм старанням i пiклуванням про рiст та умноження перекладноП лiтератури. КиПвська Русь дiстала бiльшу частину того, що вже було з письменства в БолгарiП. Перекладна лiтература, у величезнiй своПй бiльшостi, мала практичну мету. Вона повинна була дисциплiнувати волю поборникiв нового релiгiйного культу в певному напрямi, прищеплюючи Пм новi поняття, новi почуття, певну поведiнку. Цiлi естетичного впливу зовсiм не мались на увазi, але вплив естетично-емоцiональний приходив сам собою. Новий культ пропагувався i засобами мистецтва. Лiтописний переказ сповiщаК, що, задумавши прийняти нову вiру, Володимир запросив до себе грецького проповiдника. Цей проповiдник, пiддавши критицi всi iншi релiгiйнi культи i довiвши перевагу грецькоП ортодоксiП ("православ'я"), розповiв князевi про створення свiту, про iсторiю вiдносин мiж людьми й богом, а на закiнчення розгорнув картину - "запону, на ней же бh написано судище господне", показав йому "одесну праведныя в весельи предидуща в рай, а ошюю грhшники идуща в муки"; це було живописне зображення останнього суду божого над людським родом, так званого "страшного суду". Картина справила на Володимира величезне враження; зiтхнувши, вiн, за лiтописним переказом, нiбито сказав: "Добро сим одесную, горе сим ошюю". Так само могли впливати своКю образно-емоцiональною стороною i пам'ятки перекладноП лiтератури. Серед них ми маКмо ряд творiв, що цiлком належать до дiловоП прози i тому не входять до нашого розгляду (монастирськi i богослужебнi устави, збiрники церковних правил - Кормча книга, Номоканон i т. iн., коментарi вiзантiйських церковних письменникiв до бiблiйних книг тощо); далi - ряд творiв щодо основного завдання теж прозових, якi, проте, елементами змiсту або форми можуть впливати на почуття й фантазiю (iсторичнi твори, твори про явища природи i т. iн.), i, нарештi, твори, якi бiльше за iншi вiдповiдають теперiшньому нашому уявленню про поезiю i белетристику. ПАМ'ЯТКИ ПЕРЕКЛАДНОЏ ЛIТЕРАТУРИ. БIБЛIЙНI КНИГИ Найранiше з перекладноП лiтератури з'явилися книги, що входять до складу так званоП БiблiП (грецька назва, що означаК взагалi "книги"). Так називаКться звод, що складаКться, по-перше, з пам'яток староКврейськоП лiтератури (50 окремих творiв). Цей звод складався з V ст. до нашоП ери до I ст. нашоП ери; найдавнiшi iз збережених до наших часiв рукописних копiй окремих книг належать до Х ст. (повний рукопис усього зводу, що зберiгся до нашого часу, належить до XI ст.). По-друге, до складу БiблiП входять пам'ятки християнсько-грецькоП лiтератури (27 творiв, що збиралися докупи теж протягом довгого часу - вiд I до V ст. нашоП ери; найдавнiшi рукописнi копiП - IV - VI ст.). Перша частина зводу, за християнською термiнологiКю Старий завiт, складаКться з книг розповiдних (книга "Буття", книга "Iсход", книги Iсуса Навiна, Суддiв, Руф, чотири книги "Царств" i т. д.), книг лiро-епiчних (твори "пророкiв", "Книга Iова"), лiричних (Псалтир, "Пiсня пiсень"), законоуставних i iн. В епiчнiй своПй частинi Старий завiт подаК староКврейськi мiфiчнi перекази про створення свiту, про життя першоП людськоП пари - Адама i Њви в раю, чудесному саду, створеному богом; про порушення ними божественноП заборони i Пх вигнання з раю; про життя Пх потомства аж до того часу, коли розгнiване божество вирiшило винищити рiд людський всесвiтнiм потопом, залишивши з усiх людей тiльки праведника Ноя з його сiм'Кю; про мiфiчну iсторiю Кврейського народу, який пiд проводом Мойсея виходить з Кгипетського рабства шукати мiсце нового поселення - "землю обiтовану"; про утворення староКврейського царства, його подiл i зруйнування ассiрiйцями та вавiлонянами; про "вавiлонський полон" i повернення на батькiвщину i т. д. приблизно до кiнця II ст. до нашоП ери. Елементи народноП творчостi (староКврейського фольклору), поКднанi в цих книгах з елементами творчостi стародавньо-КврейськоП аристократiП, свiтськоП i жрецькоП, були грунтовно переробленi потiм грецькими органiзацiями, якi встановили канон (норму, правило) священних книг у кiлькостi, зазначенiй вище. В другiй частинi БiблiП - Новому завiтi, теж рiзноманiтнiй щодо складу, в ПП епiчнiй частинi, розповiдаКться про життя, вчення, чудеса, смерть i воскресiння засновника християнськоП релiгiП Iсуса Христа ("Чотири Квангелiя" - Матвiя, Марка, Луки i Iоанна), про дiяльнiсть його учнiв (апостолiв), а в кiнцi, в книзi, що називаКться "Апокалiпсис" (одкровення), - про останнi часи людства, про кiнець свiту i "страшний суд" над живими й мертвими. IсторiКю свого складання, своПм змiстом Бiблiя до певноП мiри схожа на священнi книги iнших релiгiй, наприклад на староiндiйськi Веди, староiранську Авесту, вавiлонськi релiгiйно-епiчнi оповiдi, що подекуди мають дуже близьку тематичну схожiсть з оповiданнями Старого завiту, i т. iн. Перша частина БiблiП вiдбила рiзнi етапи стародавньоП iсторiП Кврейського народу, який вiд кочового стану переходив до осiлого, вiд родового суспiльства - до рабовласницькоП держави. Друга частина - Новий завiт - виникла в умовах соцiального ладу РимськоП iмперiП. Вiдбиваючи погляди рiзних суспiльних формацiй, рiзних iсторичних епох, Бiблiя сповнена суперечностей, i недаремно, протягом свого довгого життя з iсторiП нових народiв Њвропи, вона то освячувала "князiвську владу божою милiстю, пасивну покору, навiть крiпосне право"[1] , то, навпаки, давала плебейству й селянству, що повставали проти гноблення, могутнК знаряддя для боротьби, як це було в ГерманiП XVI ст. або пiд час англiйськоП пуританськоП революцiП XVII ст.[2] Так, у ГерманiП "своПм перекладом БiблiП Лютер дав плебейському руховi потужне знаряддя. За допомогою БiблiП вiн протиставляв феодалiзованому християнству своКП епохи скромне християнство перших вiкiв, феодальному суспiльству, що тодi розпадалося, картину суспiльства, яке нiчого не знало про багатоступневу, штучну феодальну iКрархiю. Селяни всебiчно використали це знаряддя проти князiв, дворянства й попiв. Тепер[3] Лютер обернув його проти них i склав на основi БiблiП справжнiй дифiрамб встановленiй богом владi, кращого вiд якого неспроможний був будь-коли виготувати нi один блюдолиз абсолютноП монархiП"[4]. Повний переклад БiблiП в давнiй росiйськiй лiтературi вийшов тiльки наприкiнцi XV ст. ("ГеннадiКва бiблiя"), а в украПнськiй лiтературi - наприкiнцi XVI ст. (Острозька друкована бiблiя 1581 р.). До цього часу використовувалися тiльки тi окремi тексти бiблiйних книг, якi необхiднi були для потреб культу i складали "Паремейник" - збiрник уривкiв iз Старого завiту (паремiй), якi читалися пiд час церковноП вiдправи. Крiм того, у вжитку були й окремi книги Старого завiту в повному виглядi. З новозавiтних книг ранiше вiд iнших з'явились Њвангелiя i "Апостол". ("Дhянiя", тобто iсторiя апостольського служiння i збiрник послань, приписаних апостолам Павловi, Петровi, Iоанновi та iн.). Одна з найстарiших книг, що збереглися до наших днiв вiд КиПвськоП Русi, - це так зване "Остромирове КвангелiК", списане iз староболгарського оригiналу, як гадають, у КиКвi дияконом ГригорiКм для новгородського "посадника" (намiсника) Остромира в 1056 - 1057 pp. Цей рукопис, багато орнаментований заставками i розмальованими заголовними буквами, з трьома зображеннями Квангелiстiв, який до того ж прекрасно зберiгся, мiстить Квангельськi читання, пристосованi для церковноП вiдправи в недiлi i в свята (так зване "КвангелiК-апракос", неповне). Бiблiйнi книги вiдкривали оберненому в християнство читачевi цiлий свiт рiзноманiтних нових настроПв i образiв. Вони давали йому нову вiдповiдь на питання про походження свiту, людини i людського суспiльства; подавали ряд героПчних саг про боротьбу Кврейського народу з ворогами (деякi iз цих саг вiдбились уже в оповiдях "Початкового лiтопису"), виводили образи мудрих i сильних царiв (Давида i Соломона), образи майбутньоП долi людства аж до його страшного, хоч i не визначеного точно в часi, кiнця. Багаторазово й рiзноманiтне теми, мотиви, образи бiблiйних книг були використанi пiзнiшою лiтературою. В украПнськiй лiтературi вплив БiблiП легко простежити аж до XIX ст. включно. Пригадаймо роль, яку вiдiграють бiблiйнi образи, поставленi на службу революцiйнiй боротьбi, в поезiП Т.Г. Шевченка: дiйовi особи з "Книги царств" придалися для антимонархiчноП сатири ("Саул", "Старенька сестро Аполлона"), мотиви так званих пророчих книг - для вiршiв, що гнiвно картають суспiльнi болячки i розкривають перспективи свiтлого майбутнього ("Iсаiя. Глава 35", "ОсiП глава XIV", "ПодражанiК IКзекiПлю. Глава 19"). Бiблiйний матерiал тут всюди переусвiдомлений, перероблений, сповнений iншого iдейно-громадського змiсту. Те саме бачимо i в iнших письменникiв. Образ бiблiйного Мойсея, наприклад, вирiс у грандiозний символ в однойменнiй поемi Франка; образ Самсона, стародавнього Кврейського Геракла, теми, зв'язанi з вавiлонським полоном, послужили матерiалом для поем i драм Лесi УкраПнки. Цiлком зрозумiло, що поряд з таким використанням бiблiйного матерiалу ми вiдзначимо в iсторiП украПнськоП лiтератури й випадки звернення до нього для реакцiйних цiлей. Такi випадки - часте явище в XIX ст. ОднiКю з найпопулярнiших книг БiблiП i в свiтовiй лiтературi, i у нас був Псалтир. Псалтир - збiрник 150 релiгiйних гiмнiв, молитов-пiсень, який складався староКврейською мовою мiж VII ст. до н. е. i I ст. н. е. Автори цих пiсень невiдомi: очевидно, Пх було багато, хоча традицiя висунула переважно одного - царя Давида. Дослiдження показуК, що сучасний текст Псалтиря К результатом роботи цiлого ряду поколiнь: найдавнiшi його частини належать до епохи, коли Кврейська релiгiя ще не знала монотеПзму; вони зберiгають залишки первiсних магiчних поглядiв. Рiзними були й приводи до складання псалмiв: серед них К гiмни хвалебнi, подячнi i благальнi, повчальнi й пророчi пiснi, пiснi-елегiП. Њднiсть враження створюКться лише загальним пристрасним тоном i грандiознiстю образiв. Людинi протиставлено образ грiзного божества Ягве-Њгови, що живе на Синайськiй горi, громовержця, бога вiйни, який любить молiння i хвали, нещадного в своПй помстi. Вiршований ритм побудований на симетричному (паралельному) розташуваннi думок: у кожному паралельному виразi знаходимо пiдвищення i зниження, наприклад: Ти одягаКшся свiтлом, мов ризою, - простираКш небеса, мов шатро; Ти будуКш над водами горiшнi чертоги твоП - робиш хмарини твоКю колесницею. З такого паралелiзму частин - ритму думок - i створюКться враження вiрша, рiзко вiдмiнного, отже, i вiд метричного, i вiд силабiчного, i вiд тонiчного вiршування. Виразнiсть поетичноП форми псалмiв, стислiсть i закiнченiсть окремих виразiв разом з широким застосуванням Псалтиря в християнському богослужебному культi забезпечили данiй пам'ятцi широку популярнiсть у слов'ян пiсля Пх переходу в християнство. Жодну з бiблiйних книг не любили так часто цитувати: уже Початковий лiтопис раз у раз цитуК Псалтир; Володимир Мономах у своКму повчаннi дiтям розповiдаК, як у тяжку хвилину життя вiн бере Псалтир i шукаК вiдгуку на своП почуття: "Взем Псалтирю в печали, разгнух я, и то ми ся выня; вскую печалуКши, душе? вскую смущаКши мя?" Георгiй Зарубський, застерiгаючи вiд мирських пiсень, наполегливо рекомендуК замiсть них читати псалми: "А крестьянскы суть гусли прhкрасная доброгласная Псалтиря, ею же присно должни есмы веселитися... То ти драго есть весhлье, то ти прhславная есть пhснь со ангелы ны совокупляющи..." I пiзнiше, в XVI ст., Iван Вишенський рекомендуК замiсть хитромудрих силогiзмiв i "велеречивой риторики" виучувати "богоугодну Псалтирь". Так, крiм свого культового призначення, Псалтир посiв значне мiсце i серед книг постiйного читання: по ньому набували знання церковнослов'янськоП грамоти, окремi мiсця iз псалмiв мiцно осiдали в пам'ятi, стаючи ходячими формулами для виявлення почуттiв i думок; по Псалтирю ворожили - К спецiальнi списки "гадательних" псалтирiв, де спецiальними приписками до кожного псалма вказано, як i коли даний псалом можна використати як пораду i повчання. Нарештi, Псалтир, безперечно, впливав i естетично. Термiн "псальма" мiцно прищепився в репертуарi бродячих спiвцiв-лiрникiв для позначення пiсень релiгiйного i морально-дидактичного змiсту. Поетична сторона псалмiв привертала до них увагу i новiтнiх поетiв: в украПнськiй лiтературi до них звернувся, наприклад, Т.Г. Шевченко в своПх "Псалмах Давидових", якi К чудовим зразком того, як стара форма може бути поставлена на службу новому змiстовi. Вiршованi переклади псалмiв ми знаходимо також у Гулака-Артемовського, П. Кулiша та iнших поетiв XIX ст. АПОКРИФИ Книгами, об'Кднаними назвою Бiблiя, далеко не вичерпувалась вся епiчна творчiсть староКврейськоП i християнськоП релiгiП. За межами бiблiйного канону лишався широкий цикл легенд i переказiв, якi з рiзних причин не ввiйшли до нього i пiсля встановлення канону дiстали назву "отреченных", або апокрифiчних (грецьке слово apskrnjoz - прихований, таКмний, пiзнiше також - фальшивий). На час прийняття КиПвською Руссю християнства книги цi у ВiзантiП остаточно визнанi були хибними: вже в одному з найстарiших перекладних збiрникiв, в Iзборнику Святослава 1073 p., ми знаходимо покажчик таких "отреченных" книг (по-латинi - iндекс): другий список датуКться XII - XIII ст. Це "нерекомендоване" читання набуло, проте, популярностi не меншоП, нiж книжки "рекомендованi". Воно приваблювало до себе пишним розквiтом фантазiП, крiм того, доповнювало часто стислi вiдомостi книг канонiчних. Апокрифiчнi перекази в складi перекладних вiзантiйських збiрникiв, у складi так званоП ПалеП (виклад старозавiтноП iсторiП за БiблiКю i легендами, свого роду сурогат повноП БiблiП, яка ще не була повнiстю перекладена) i в окремих списках тягнуться через усю iсторiю i росiйськоП, i украПнськоП лiтератури (аж до XIX ст.). Апокрифи лишили дуже помiтний слiд в украПнському фольклорi: досить розгорнути будь-яку збiрку украПнських народних казок, щоб зустрiтися там з легендами про створення свiту, про Адама, про всесвiтнiй потоп, про царя Давида, про Соломона, про персонажiв новозавiтних переказiв. Вивчаючи iсторiю образотворчих мистецтв у КиПвськiй Русi XI - XIII ст. i на УкраПнi в XVI - XVIII ст., ми не раз знайдемо в стiнних храмових розписах та iконах подробицi, безпосередньо навiянi апокрифами. Фреска КиПвськоП СофiП XI ст. на тему "благовiщення" зображаК богородицю, що стоПть бiля колодязя з водоносом у руках i прислухаКться до слiв ангела; такоП сцени немаК в канонiчному КвангелiП, але вона К в апокрифiчному КвангелiП Iакова. Переказ про те, як Христос, пiсля своКП смертi на хрестi, спустився в пекло i, на велике невдоволення Сатани та його приспiшникiв, вивiв звiдти душi старозавiтних праведникiв, вiдомий i в КиПвськiй Русi, був драматизований на початку XVII ст. в "Словi про збурення пекла", яке дало у XVIII ст. матерiал для безлiчi бурлескних вiршiв на великоднi теми. Весь цей епiзод заснований на апокрифiчному ж переказi "Никодимового Квангелiя". Цей переказ, у свою чергу, вiдбився i в церковному живопису. Таких прикладiв можна було б навести безлiч. Поширюючись на письмi, апокрифiчнi перекази поширювались i усним способом. Iгумен ДанiПл з Чернiгiвщини, що Пздив до Палестини в XII ст., у розповiдь про свою подорож вставляК багато апокрифiчних переказiв, якi вiн чув вiд провiдника, що був "муж свят, стар денми i книжен вельми". В iстинностi i святостi цих розповiдей ДанiПл не сумнiваКться. Апокрифами користувались iнодi i, наново складаючи Пх, так званi Кретики (представники якоП-небудь Кресi: грецьке airesiz - окрема думка, партiя, секта), якi повставали проти панiвних, затверджених офiцiальною церквою поглядiв. Апокрифи Кретичного походження розвивали, наприклад, iдею релiгiйного дуалiзму, боротьби двох рiвноправних сил - бога i диявола, iдею, яка пiдривала принцип феодальноП iКрархiП i беззаперечного шанування "нижчими" вищих. Апокрифи були одним iз засобiв пропаганди в слов'янських Кретикiв Х ст., "богомiлiв", спорiднених iз захiдноКвропейськими альбiгойцями, вальденсами, катарами; всi вони виникли як одна з форм протесту закрiпаченого i обтяженого поборами селянства проти феодальних володарiв. Дуалiстичнi перекази про створення свiту ми знаходимо вже в лiтописнiй розповiдi про ростовських волхвiв ("Повhсть временных лhт", 1071). В украПнському фольклорi такi перекази утворюють широкий цикл, що змальовуК рiзнi епiзоди боротьби бога з СатанаПлом, в якiй бог iнодi зазнаК i невдач, але кiнець кiнцем перемагаК СатанаПла. Ними давно зацiкавились фольклористи, i ще М.П. Драгоманов i М.Ф. Сумцов присвячували нiй темi спецiальнi розвiдки. Широкий цикл апокрифiчних переказiв щодо Пх тематики дослiдники подiляють на три групи. Першу становлять апокрифи старозавiтнi - про створення свiту, про Адама i Њву, про Ноя i всесвiтнiй потоп, про потемкiв Ноя i, зокрема, про Йосифа та його братiв, що продали Йосифа в Њгипет, про Мойсея, про царiв Давида i Соломона тощо. Бiльшiсть цих апокрифiв ще староКврейського походження. Другу групу - новозавiтнi апокрифи - можна подiлити на двi пiдгрупи: першу становлять перекази про Христа - апокрифiчнi Квангелiя Iакова, Фоми, Никодима, i легенди, що Пх доповнюють, наприклад, переказ Афродiтiана про народження Христа, переказ, який згодом дав ряд деталей украПнським шкiльним драмам рiздвяного циклу XVII - XVIII ст.; другу пiдгрупу становлять апокрифiчнi ходiння апостольськi, якi розвивають i доповнюють новозавiтну книгу "Дiянь апостольських". Третя велика група близька до другоП - апокрифи есхатологiчнi (грецьке eskatoz -останнiй), в яких розповiдаКться про потойбiчний свiт, про рай i пекло - мiсця, де блаженствують праведнi i страшними муками караються грiшники, про майбутню долю людства i про останнiй, "страшний", суд. Уся ця лiтература цiкава переважно тим, що подавала конкретнi подробицi, якi доповнювали прогалини або розвивали мотиви бiблiйного тексту. В iнших випадках iнтерес цей загострював тенденцiю розповiдi прямим або побiчним висновком з неП. Недаром особливо популярнi були апокрифи есхатологiчнi. Церква сама охоче поширювала цю лiтературу як засiб впливу на маси; проте й тi верстви населення, якi вороже настроКнi були до iснуючого порядку, але не мали впевненостi, що можна змiнити його власними силами, тяглися до цiКП лiтератури, яка давала можливiсть хоч би в мрiях побачити торжество соцiальноП справедливостi. Цим пояснюКться, наприклад, поширенiсть апокрифа "ХожденiК богородицi по мукам". Змiст цього апокрифа зводиться ось до чого: на прохання богородицi архангел МихаПл вiдкриваК перед нею всi муки грiшникiв у пеклi, а потiм ангели возносять ПП до престолу невидимого творця, де вона з усiм сонмом безтiлесних сил i святих благаК свого сина про помилування грiшних. Прохання ПП довго лишаКться марним, i тiльки нескоро бог погоджуКться не простити, а полегшити становище засуджених, давши Пм вiдпочинок "вiд великого четверга до святоП п'ятидесятницi". Апокриф дiйшов до нас у рукопису XII ст. i переписувався з додатками та переробками потiм не раз. Ряд украПнських текстiв XVIII - XIX ст. надруковано у вiдомому збiрнику апокрифiчних текстiв I. Франка. Порiвняно iз старiшими редакцiями, ми знаходимо в них i щось нове. Образ богородицi - заступницi грiшникiв вiдступаК: центр уваги перенесено на картини пекельних мук, розроблених багато детальнiше, нiж у раннiх редакцiях. У редакцiях раннiх перед богородицею проходить по черзi ряд картин - кромiшньоП тьми, вогняноП рiки, вогняноП хмари, смоляного потоку, озера; там караються грiшники, якi не визнавали iстинного бога, а поклонялися iдолам Трояна, Хорса, Велеса, Перуна; в iншому мiсцi в тяжких муках стогнуть патрiархи i Кпiскопи, немилостивi князi й царi. УкраПнська редакцiя 1747 р. вносить у картини мук побутовий елемент, розправляючись з дрiбнiшими гнобителями та ошуканцями трудового селянства i показуючи, як терзаються шахраП - мiрошники, кравцi, кушнiри, шевцi, лимарi i т. д.; у фантастичну розповiдь вторгаКться живе життя, картини реальних соцiально-побутових вiдносин. Образи потойбiчного свiту втiлили мрiю про вiдплату за нескiнченнi гiркi кривди, а разом iз тим виконали, до певноП мiри, i агiтацiйну роль, так само як виконували ПП образи "БожественноП комедiП" Данте, розумiКться, незрiвняннi з даним апокрифом щодо художньоП сили. Деякi деталi з цiКП картини пекельних мук пригадував, можливо, Котляревський, змальовуючи пекло в "ЕнеПдi". Але й стара рамка апокрифа "ХожденiК богородицi" та ПП заступництво за грiшних не забулась; вона перероблена в украПнському фольклорi в одну з щедрiвок, широко вiдомих аж до XIX ст. включно: Ой сiв Христос вечеряти, Прийшла до його та божая мати: "Оддай, сину, райськi ключi Одiмкнути рай i пекло, Випустити грiшнi душi" i т. д. Так i iншi апокрифи з розвиненiшою фабулою проникали цiлком або частинами в народнi маси, ширилися серед них i зберiгалися саме завдяки своПй соцiально-моральнiй тенденцiП. Серед старозавiтних апокрифiв найбiльш розвинену фабулу мають апокрифiчнi казки про царя Соломона. Термiн "казка" цiлком застосовний до цих легенд, якi лише в малiй мiрi ввiйшли до БiблiП, але широко представленi вже в так званiй "Агадi", особливiй галузi КврейськоП талмудiйськоП лiтератури[5] , яка виникла в II ст. до н. е. на основi Кврейського фольклору. В переказах про Соломона досить важливе мiсце займаК тема розв'язання важких загадок. Вiдомо, яке значення часто маК в казковiй композицiП загадка. На загадках будуКться нерiдко весь сюжет казки: загадка спрямовуК i пожвавлюК казкову дiю, будучи спiвзвучною Пй своКю таКмничiстю, зручною для неП своКю гнучкiстю, несподiваним виникненням з переплетенням обставин, здатнiстю тримати увагу слухача в напруженнi. На загадках будуКться жанр апокрифiчних запитань-вiдповiдей ("Бесhда трех святителей" та iн.), якi задовольняли колись примiтивну допитливiсть; з них можна було дiзнатися, на чому держиться земля, вiд чого походить грiм i блискавка, iз скiлькох "частин" був створений Адам, хто двiчi помер (Лазар, якого за Квангельською легендою воскресив Христос), хто не вмер (Iлля-пророк, живим узятий на небо), хто не зотлiв (дружина Лота, що обернулася в соляний стовп) тощо. Оточена епiчною дiКю, вкладена в уста дiйових осiб, загадка стаК основою апокрифiчних переказiв про суди царя Соломона, про його змагання в мудростi з царицею Савською i з перським царем ДарiКм. Цариця, що з'явилася "вiд пiвдня", хоче поставити в безвихiдь мудрого царя своПми хитромудрими вiдповiдями. Коли ПП запитують, яке м'ясо вона хоче Псти, - вона вiдповiдаК: "М'ясо тих звiрiв, якi ночами лiтають мiж небом i землею, мають кiстянi крила, на небо не дивляться, голосу не мають". Соломон здогадуКться, що мова йде про рибу. Iншим разом цариця одягнула своПх отрокiв i дiвчат в однакове чоловiче вбрання, постригла Пх однаково i стала вимагати, щоб Соломон розрiзнив Пх. Соломон звелiв насипати горiхiв i запропонував позбирати Пх: отроки стали класти Пх собi в кишенi, а дiвчата сипати в рукава. Так знову було розв'язано загадку, i цариця, повернувшись у свою землю, "подивилась вельми премудрости Соломонове". В такому ж дусi i всi оповiдання про суди Соломона, якi доповнюють Кдиний описаний у бiблiйному текстi суд. Помер якийсь чоловiк, залишивши дочку i шестеро синiв. Помираючи, вiн заповiдав золото дочцi, а все iнше майно старшому синовi. Скривдженi сини пiшли скаржитись Соломоновi. Соломон запропонував Пм викопати труп батька з могили, обрубати йому праву руку i принести: по нiй вiн, нiбито, дiзнаКться, як розв'язати суперечку. Коли почали розкопувати могилу, то старший син почав просити не чiпати тiла, обiцяючи подiлити спадщину порiвну. Почувши про це, Соломон здогадався, що справжнiй син той, хто не дав понiвечити труп, а iншi - нерiднi дiти померлого. Суди Соломона i змагання в мудростi - тiльки частина легендарного циклу про знаменитого царя. Центральною частиною циклу К перекази про збудування Соломоном iКрусалимського храму при сприяннi демона Ашмедая (Асмодея), який у слов'янських обробках перетворився в казкового Китовраса. О.М. Веселовський, що спецiально вивчав даний цикл у планi порiвняльно-лiтературного дослiдження, виводив прiзвисько Китовраса вiд Кентавра старогрецькоП мiфологiП. В переказах про Соломона i Китовраса ми знайдемо багато дуже поширених казкових мотивiв: добування рiдкiсних предметiв (для збудування храму добуваКться камiнь, або "черв", - шамир, завдяки якому можна дерево i камiнь обтiсувати без усякого шуму), боротьба з чудесною, напiвдемонiчною iстотою, яка теж задаК загадки (цiКю iстотою К Китоврас, необхiдний для допомоги при добуваннi шамиру), закляття демона, що повстаК проти свого повелителя, i вмiщення його в посудину, викрадання дружини (Китоврас завозить дружину Соломона) i, нарештi, мотив про гордого царя - чи не найпопулярнiший у всьому циклi. Китоврас, дiставши чародiйний перстень царя Соломона, закидаК царя на край свiту, а сам набираК його образу i сiдаК на його престолi; Соломон стаК жебраком, мандруК i, тiльки цiлком смирившись, через деякий час повертаК собi царство. УкраПнськi народнi казки не запам'ятали мудруватого iменi Китовраса, але добре знають премудрого Соломона i багато разiв варiюють мотиви, що К в апокрифiчних переказах. Казки про Соломона легко знайти в першому-лiпшому збiрнику украПнських народних казок. В "Малорусских народных преданиях и рассказах" М. Драгоманова ми знайдемо, наприклад, казку з епiзодами дитинства Соломона, другу - про зраду дружини i покарання ПП Соломоном, третю - про Соломона та його злу матiр, четверту - про суд Соломонiв. Не позабуто в них i образ Китовраса, але вiн називаКться тут сатаною, або дияволом. В однiй з таких казок розповiдаКться, як Соломон за вечерею засперечався з сатаною, хто з них сильнiший i владнiший. Сатана похваляКться, що може обернути всю безлiч своПх слуг у маковi зерна i замкнути в однiй бочцi. Соломон не вiрить. Сатана виконуК те, що обiцяв. Соломон закляв вiщим словом бочку i закопав ПП. Так i загинули б демони, якби згодом, спокушений скарбами, обiцяними сатаною, цар Iрод (новозавiтний персонаж) не вiдкопав бочки i не випустив чортiв. Перед нами мотив про "замкненого бiса", який обiйшов казковий епос усього свiту вiд арабськоП "Тисячi i однiКП ночi" до украПнських казок про те, як бiдний селянин замкнув 12 злиднiв у бочку, а його багатий заздрiсний брат визволив Пх собi на лихо. Замiсть злиднiв iнодi виступаК недоля, iнодi смерть. У писаних апокрифах про Соломона це оповiдання маК заголовок: "Како Соломон закопа бhси в единой дельвh (бочцi) тьмами тем, тысящами тысяч". Вiдокремившись вiд iменi Соломона, мотив замкненого бiса з фольклору перейшов i в художню лiтературу (оброблений I. Франком, на основi усного переказу, в оповiданнi "Без працi" i Гоголем в "Ночi перед рiздвом"). Мотив про царя, що втрачаК царство i стаК вбогим, особливо полюбився фольклоровi прихованою в ньому соцiально-викривною тенденцiКю. В XVII ст. старовинна лiтература ще раз зустрiлася з ним у повiстi про гордого царя Iовiнiана з перекладного збiрника "Римськi дiяння". УкраПнська народна казка знаК його i з iм'ям царя Соломона, i без цього iменi (наприклад, серед казок, зiбраних Рудченком, - "Южнорусские сказки", т. 2, стор. 36). Бiльшiсть апокрифiв своКю формою нагадують кiнець кiнцем бiльш-менш насиченi фабульним матерiалом казки. Зв'язок з церковною лiтературою виявляКться лише в iменах i деяких деталях оповiдання, яке в цiлому розраховане на цiкавiсть i тому легко переходить з письменства в казковий фольклор. Мораль, що випливаК з апокрифiчних оповiдань, мало спiльного маК з мораллю офiцiальноП церкви. Апокрифiчна лiтература любить зниження священних осiб i подiй: вона часто-густо, так би мовити, демократизуК i божество, i святих, зводячи Пх з ПхньоП висоти на рiвень повсякденних побутових вiдносин. Апостоли ходять по Землi не стiльки як проповiдники християнського вчення, а як звичайнi мандрiвники. Виголодавшись, вони, проходячи полями, просять хлiба у селянина, але бiдняковi нiчого дати. Вiн iде до мiста по хлiб, а тим часом апостоли беруться за плуг, орють i сiють; чудесним способом перед самим поверненням старого селянина нива вкриваКться спiлим житом. I цей апокрифiчний переказ пiдхоплений був щедрiвками: В чистiм полi плужок оре, А в тiм плужку чотири воли половiП, А в них роги золотiП. Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло воли гонить, Пресвятая дiва Псти носить, Псти носить, бога просить: "Уроди, боже, жито, пшеницю, Усяку пашницю..." Лiтература панiвних класiв не затримувалась на такiй тематицi. Але часто-густо апокрифiчна розповiдь не тiльки видозмiнюК церковну мораль, а й зовсiм знiмаК момент цiКП моралi. Так, милостивий образ Христа, проповiдника любовi до ближнього, руйнуКться, наприклад, оповiданнями апокрифiчного Квангелiя Фоми, якi показують Христа свавiльним, примхливим пiдлiтком, що користуКться своКю силою для жорстокоП помсти своПм напасникам. Переслiдувачi юного Iсуса слiпнуть, сохнуть, падають мертвими. Вiн творить чудеса, але й вони розрахованi на здивування читача, а не на його душевне розчулення. Церква вносила апокрифiчнi перекази в iндекси заборонених книг, засуджувала Пх як "басни и кощюни", але часто-густо користувалася ними i в своКму образотворчому мистецтвi, i в проповiдях, i в iнших видах церковноП лiтератури, зокрема в лiтературi агiографiчнiй. АГIОГРАФIЧНА ЛIТЕРАТУРА_ Агiографiчна (вiд грецького agioz - святий, grajw - пишу) лiтература становить другу популярну групу перекладного письменства, введеного християнським культом. До неП входять так званi "житiя святих". ЖитiК - бiографiя видатноП, з погляду церкви, особи, що написана в тонi ПП вихваляння. Починаючи з епохи своКП боротьби з язичництвом (з античними релiгiями), християнство зiбрало чимало спогадiв про своПх ревносних прихильникiв, якi або заплатили за свою вiдданiсть новiй релiгiП мученицькою смертю (мученики), або безстрашно визнавали ПП, зазнаючи утискiв i страждань (сповiдники), або, займаючи керiвний пост у християнськiй общинi, сприяли змiцненню нового культу (святителi; по-грецькому - Кпiскопи, буквально - наглядачi), або прославились життям, строго згiдним з приписами церковноП моралi (преподобнi). ДiП останнiх полягали в аскетичних подвигах, наприклад у вiдмовленнi вiд Пжi (посники), в цiлоденному стояннi на якомусь пiдвищеннi - "столпi", в станi мовчазного самозаглиблення (столпники); ще iншi вiдмовлялись з любовi до бога вiд вищого людського дару - розуму, симулюючи iдiотизм i божевiлля (Христа ради юродивi). Аскетизм як форма моральноП поведiнки не К, як вiдомо, приналежнiстю тiльки християнськоП релiгiП - вiн поширений був уже в античностi, знали його i брахманiйська, буддiйська i магометанська релiгiП. Цих своПх дiячiв християнська релiгiя називала загалом - "святi". Пам'ять про них становила гордiсть церкви, життКписи Пх подавались як iсторично-цiнний спогад, як приклад, що заслуговуК наслiдування, як одна з форм релiгiйноП християнськоП пропаганди. Однак правдивих iсторичних документiв, що Пх мали пiд рукою автори житiй, було небагато. На допомогу приходив матерiал, нагромаджений античною мiфологiКю, схiдними казками i легендами - то у виглядi цiлiсних сюжетiв, то у виглядi окремих мотивiв; в iнших випадках образ святого виникав з уособленого абстрактного поняття; iнодi приводом до виникнення легенди служила навiть пряма помилка, наприклад неправильно прочитане iм'я. Наукова критика вiдзначила, наприклад, вiдбиття старогрецького мiфа про Едiпа, батьковбивцю i кровозмiсника, в християнських житiях св. Григорiя i св. Юлiана Милостивого (цi мiфи зв'язанi також з християнськими легендами про Iуду Зрадника). Розповiдь про те, як римський iмператор Август наказав кумкаючим жабам мовчати i вони замовкли, повторено в застосуваннi до багатьох святих, схiдних i захiдних. Староримськi божества Вiрнiсть i Згода мають своП аналогiП в образах християнських святих - Вiри, НадiП, Любовi та Пх матерi СофiП (по-грецькому - Мудрiсть). Напис на верстовому каменi староримськоП дороги: ("83 milliario" ("83 милi"), прочитаний як "83 milites" ("83 воПни"), даК привiд до агiографiчноП легенди про 83-х нiби похованих там воПнiв-мученикiв i т. iн. Особливо вдячний матерiал авторам житiй давали Квангельськi розповiдi про життя i чудеса Христа. Христос - iдеал, що його повинен наслiдувати святий, а тому житiК пристосовуК свою розповiдь до КвангельськоП, поповнюючи недостачу вiдомостей ситуацiями, аналогiчними до життя Христа. Ще в дитинствi святий, виявляючи незвичайну мудрiсть, дивуК навколишнiх, як дитина i отрок Iсус в ЊвангелiП; так само, як диявол спокушаК Христа в пустинi, так пробуК вiн збити рiзними спокус