ла людству з погляду адептiв нового культу незнану до того часу iстину. Розв'язання цiКП важкоП дилеми знайдено було, наприклад, одним з вiдомих церковних ораторiв, ГригорiКм Богословом, який, подiбно до двох iнших його сучасникiв - Василiя Великого i Iоанна Златоуста (всi троК - IV ст.), здобував освiту в напiвязичницькiй школi. "Я б наслiдував приклад рибалок, - писав Григорiй, - якби мав силу творити чудеса, як вони: але через те, що моя Кдина сила у моПй мовi, то я i присвячую ПП добрiй справi". Високу технiку античноП ораторськоП прози було поставлено, таким чином, на службу новому змiстовi, але з тим, додавали церковнi письменники, щоб красномовство було пiдпорядковане християнськiй релiгiП, "як тiло душi, як лiра пiснi". Так розвинулась вiзантiйська ораторська проза, - проповiдь з двома основними типами: повчальним i урочистим. Повчальна проповiдь пропонувала уроки християнськоП моралi, роз'яснювала бiблiйний текст i давала його тлумачення, стараючись впливати на волю i розум слухача; урочиста проповiдь ("слово"), впливаючи на почуття й уяву, прославляла героПв i дiячiв церкви, подiП, що стали приводом до пiзнiших церковних свят. Твори трьох згаданих вище прославлених у ВiзантiП церковних ораторiв - Василiя Великого (303 - 379), Григорiя Богослова (329 - 389) i Iоанна Златоуста (344 - 407) - незабаром пiсля прийняття християнства прийшли в перекладi в КиПвську Русь, стали тут предметом читання i вивчення i, до певноП мiри, допомогли сформуватися оригiнальнiй ораторськiй прозi. Цi твори переписувались i виходили друком протягом усього старого перiоду украПнськоП лiтератури, впливаючи i на пiзнiших украПнських церковних письменникiв. ЗБIРНИКИ РIЗНОГО ЗМIСТУ Як i бiльшiсть iнших перекладних творiв, пам'ятки ораторськоП прози приходили звичайно в складi збiрникiв, улюбленоП у ВiзантiП Х - XI ст. форми лiтературноП передачi. Особливо популярнi проповiдi Iоанна Златоуста ще в БолгарiП вживались в антологiях з назвами "Златоструй", "Учительне КвангелiК" (вибранi уривки з пояснювальних бесiд Iоанна на Квангелiя, з додатком повчань iнших вiзантiйських письменникiв, об'Кднанi в збiрник болгарським письменником Х ст. Костянтином Пресвiтером) та iн. За цими зразками складались i в КиПвськiй Русi антологiП ораторськоП прози ("Златоуст" i iн.). До творiв Iоанна Златоуста тут прилучалися повчання й iнших письменникiв, а потiм i самостiйнi твори, написанi за вiзантiйськими зразками. Декiлька збiрок антологiй такого типу дiйшло до нас уже в списках ХI-ХII ст. Сюди належить насамперед збiрник Святослава 1073 р. Збiрник цей був переписаний якимсь дяком Iоанном для великого князя Святослава Ярославича i в оригiналi вiдомий пiд заголовком "Събор от мног отець". На слов'янську мову збiрник цей був перекладений ще в IX - Х ст. за наказом болгарського царя Симеона, для якого вiн спочатку й призначався. Склад його досить строкатий. Поряд з вибраними творами Iоанна Златоуста, Василiя Великого, Григорiя Богослова, Њпiфанiя Кiпрського та iнших тут ми знаходимо й найдавнiший у нашiй лiтературi пiдручник риторики - статтю Георгiя Херобоска, вiзантiйського письменника IX ст., "О образhх". Стаття становить собою перелiк рiзних риторичних фiгур i цiкава своКю термiнологiКю: "инословiе" (алегорiя), "превод" (метафора), "лихорhчье" (гiпербола), "поруганiе" (iронiя), "поигранiе" (сарказм) i т. д. Не менший iнтерес викликаК й другий збiрник Святослава - 1076 р., написаний рукою "грhшного Iоанна", мабуть, того самого Iоанна-дяка, який списав для князя Святослава Ярославича збiрник 1073 р. Збiрник 1076 р. складений, за словами Iоанна, "из мъног книг княжь", тобто на пiдставi тих матерiалiв, якi можна було знайти в тодiшнiй великокнязiвськiй бiблiотецi. Перед нами, отже, антологiя, складена киПвським книжником. Можливо, що Iоанн, укладаючи свiй збiрник i добираючи до нього матерiал у великокнязiвськiй бiблiотецi, наслiдував збiрник 1073 р. До збiрника увiйшли вибранi твори Iоанна Златоуста, Василiя Великого, Афанасiя Александрiйського, Њфрема Сiрiна i iн.; виписки iз житiй, iз патерикiв, навiть iз БiблiП. Ввiйшли сюди деякi статтi й пiвденнослов'янського походження ("Слово некоего калугера о четьи книг" i iн.). Обидва збiрники свого часу переховувалися у великокнязiвськiй бiблiотецi; ними користувався Володимир Мономах, складаючи своК вiдоме "Поученiе дhтям". Перекладна ораторська проза приносила з собою цiлий свiт нових iдей i понять, але дiяла й своКю формою, задовольняючи потреби в зразках яскравоП, виразноП мови. Морально-дидактична мета не усувала можливостi естетичного впливу. Потреби у влучному словi, в стислiй i виразнiй формулi життКвоП мудростi й досвiду задовольняли також антологiП коротких висловiв i афоризмiв, вибраних з БiблiП, з творiв церковних письменникiв i письменникiв античних ("рhчи и мудрости от Њвангелiя, апостола, святых мужей и внhшних философов"). Звичайна назва такоП антологiП - "Пчела". Подiбно до того, як бджола збираК мед з рiзних квiток, так упорядник вiзантiйського збiрника (чернець Антонiй - XI ст.) старанно добирав "мислi мудрих людей" з книг церковних i свiтських. У слов'янськiй "Пчелh" матерiал розподiлено за темами. Один по одному йдуть роздiли про житiК добродiйне i про злобу, про чистоту й невиннiсть, про мужнiсть i про мiцнiсть, про правду, про братолюбство i про дружбу i т. д. Цитати розмiщено за ступенем авторитетностi: з Њвангелiя, "Апостола", Соломона, Iоанна Златоуста, патрiарха Фотiя, Плутарха, Фiлона, Демокрiта. Солона, Дiогена, Сократа, Менандра, Еврiпiда i iн. Слов'янськi переклади "Пчелы" були вiдомi в КиПвськiй Русi вже в XII ст.; у XIII ст., як вважають дослiдники, був зроблений у межах Галицько-ВолинськоП землi новий переклад безпосередньо з грецькоП, а потiм "Пчела" не втрачала своКП популярностi в росiйськiй лiтературi до XVIII ст., а в украПнськiй i пiзнiше. В пiзнiших списках "Пчелы" К спецiальний роздiл про "злих жiнок", який складаКться з афоризмiв та анекдотiв. Частково цi афоризми належать Њфремовi Сiрiну, якому приписуКться окреме "Слово о злых женах". В якогось чоловiка померла зла жiнка i через кiлька днiв вiн почав продавати своПх дiтей. Коли люди його лаяли, вiн вiдповiдав: "Боюсь, що коли вони пiдуть у матiр, то вирiсши, мене продадуть". Якийсь чоловiк, побачивши золото на потворнiй жiнцi, сказав: "Тяжко цьому золоту". Якийсь чоловiк кликав знайомого подивитися на муштрованих мавп. "Навiщо, - вiдповiв той, - у мене дома своя мавпа, жiнка злоподiбна". Зустрiчав я в дорозi лева, зустрiчав на перехрестi розбiйника, вiд обох утiк, а вiд злоП жiнки не можу втекти. Краще жити в пустелi з левом i з змiКм, нiж з жiнкою лукавою та язикатою. Добра жiнка - життя домовi й рятунок чоловiковi, а зла жiнка - пустота домовi й сум чоловiковi i т. iн. Зразками для збiрникiв, таких як "Пчела", були збiрники висловiв, що входили до складу БiблiП ("Книги премудростi Iсуса, сина Сiрахового", книга притч Соломона й книга премудростi Соломона i, нарештi, "Екклезiаст" з його вiдомим афоризмом: "Суета суетствiй, всяческая суета"). В уснiй творчостi паралель до афоризмiв "Пчелы" становлять прислiв'я. Любов народу до прислiв'я i його художнК значення допомагають зрозумiти iнтерес, викликаний "Пчелой", та ПП мiсце в розвитку художньоП лiтератури. Прислiв'я - конденсований художнiй твiр, пiдпорядкований ритмовi логiчному й зовнiшньому, твiр, що подобаКться своКю закiнченiстю, влучнiстю i можливiстю рiзноманiтного життКвого застосування. Те саме здебiльшого становлять собою i вислови, зiбранi в "Пчелh" - розумiКться, тодi, коли вони дiбранi вдало. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВI ТВОРИ За ораторською прозою i збiрниками висловiв iдуть збiрники i твори, що цiкавили не формою, а змiстом, фактами, що в них подаються. Це - наука в умовному, звичайно, значеннi цього слова. Вона повинна була дати вiдповiдь на питання про природу, про навколишнiй свiт людини, про людське минуле. На питання природничо-наукового характеру перекладна лiтература вiдповiдала такими творами, як Шестоднев, "Фiзiолог", "Християнська топографiя" Козьми Iндiкоплова. Перекладна лiтература знаК не один Шестоднев, а кiлька Пх. З вiзантiйськоП лiтератури прийшли до слов'ян Шестодневи Василiя Великого i Георгiя Пiсiди, вiзантiйського поета VII ст. ("Похвала богу о сотворенiй всея твари"). З болгарськоП лiтератури прийшов у КиПвську Русь Шестоднев Iоанна, екзарха болгарського. Щодо свого задуму, твори цi однаковi. За староКврейським мiфом, записаним у БiблiП, свiт створив бог за шiсть днiв. Шестоднев Василiя Великого й К докладним коментарем до короткого бiблiйного повiдомлення про цi шiсть днiв творiння. На початку, застерiгаючи слухачiв вiд захоплення теорiями еллiнських мудрецiв про природу, автор, проте, примушений сам згадати i про атомiстичну теорiю, i про астрономiчнi дослiдження небозводу. У коментарях до бiблiйного тексту йому доводиться подавати i деякi природничо-iсторичнi вiдомостi, добутi античною наукою й зiбранi в Арiстотеля, Плутарха, Елiана i Плiнiя Старшого. Але спостереження i пiзнання природи цiннi для нього в такiй мiрi, в якiй явища природи можуть бути витлумаченi як символ релiгiйно-моральних понять. Особливо послiдовно цей символiзм проводиться в збiрнику, що маК назву "Фiзiолог". У своКму початковому виглядi цей збiрник складений був, видимо, ще у II - III ст. н. е. Не раз перероблений, вiн прийшов у КиПвську Русь уже в пiзнiшiй вiзантiйськiй редакцiП. Вiн складаКться з окремих розповiдей головним чином про тварин, почасти про каменi та рослини. Здебiльшого говориться не про те, що читач (особливо слов'янський) мiг бачити перед очима, а про рiдкiсних напiвказкових звiрiв i птахiв: або про казкового птаха Фенiкса, звiра iнорога (Кдинорога), або про екзотичних для слов'янства тварин - лева, слона, кита i т. д. Кожна розповiдь складаКться з двох частин: у першiй описуються властивостi тварин, у другiй встановлюКться "подiбнiсть" i робиться повчальний висновок. Серед пам'яток украПнського релiгiйного живопису XVII - XVIII ст. можна часто зустрiти iкону iз зображенням птаха пелiкана (неяситi), який годуК своПх пташат власною кров'ю. Змiст цього зображення розкриваК один iз роздiлiв "Фiзiолога". Пелiкан - птах чадолюбний. Але чада його непокiрнi: ледве пiдрiсши, починають клювати свого батька в обличчя. Той у поривi гнiву б'К пташенят, але потiм, пожалiвши, оживлюК Пх власною кров'ю. Такий i Христос, що розiп'ятий був на хрестi й пролив свою кров для спасiння i вiчного життя людського роду. В украПнському фольклорi ми зустрiчаКмо не раз згадку про Кдинорога ("Кдинорожця"). Пiд час всесвiтнього потопу, розповiдаК одна украПнська легенда, коли Ной збирав у ковчег тварин i птахiв, Кдинорожець заявив, що вiн може плавати 40 днiв i 40 ночей i тому не потребуК ковчега. Можливо, так i сталося б, якби iншi птахи не втопили його, рятуючись вiд потоплення на його ж спинi. В одних переказах птах, в iнших - звiр-Кдинорожець ввiйшов у народну фантазiю й з iншими подробицями, взятими з того ж "Фiзiолога". Там про Кдинорога розповiдаКться, що це - звiр, подiбний до козла, але з одним рогом посеред голови. Спiймати його важко, але коли привести до нього невинну дiвчину, вiн наближаКться до неП, починаК ссати ПП грудь, i тодi вона може привести Кдинорога в царську палату. Далi йде тлумачення, яке важко навiть не визнати штучним: "Сию рhчь добро приложите к лицу спаову: воздвиже бо рог спасенiя нашего в дому Давидове отрока своего; не могша ангельскiе силы удержати его, но вселися в чрево истиныя дhвицы, богородицы Марiй, и слово плоть бысть и вселился в ны". В такому ж родi вiдомостi, що подаються в "Християнськiй топографiП" Козьми, вiзантiйського ченця з Њгипту (VI ст.), прозваного Iндiкопловом, плавателем у Iндiю. Книгу свою Козьма написав iз спецiальною метою - заснувати географiю й астрономiю на бiблiйних даних у противагу язичницькому вченню Птолемея, який вважав, що земля К куля i що сонце бiльше вiд землi. Насправдi ж, - твердить Козьма, - земля не куля, а площина, що маК вигляд НоКвого ковчега або скинiП Мойсея.[7] На пiвночi землi К висока гора, за яку заходить сонце. Сонце, мiсяць i зорi рухаються тому, що рухами Пх керують ангели так само, як перемiщенням хмар. Земна площина оточена океаном i стоПть на якiйсь твердiй основi, так що теорiя "антиподiв", людей, що живуть на протилежнiй сторонi земноП кулi,- безпiдставна: навiть i вниз головою Пм однаково немаК на чому стояти i т. д. Як бачимо, до справдi наукового розумiння тут ще безмежно далеко. Та все ж усi цi наПвно-фантастичнi уявлення будили допитливiсть, примушували працювати думку в певному напрямi, поки не настав час перевiрки цих байок дослiдом i спостереженнями. Географiю, астрономiю й зоологiю такого ж роду ми зустрiнемо i в украПнських церковних письменникiв XVII ст., хоч там вона запозичаКться вже з iнших - не так грецьких, як середньовiчних латинських джерел. IСТОРИЧНI ТВОРИ Допитливiсть iсторичну повиннi були задовольняти перекладнi вiзантiйськi хронiки, з яких досить назвати згадану вище хронiку Iоанна Малали, вiдому в перекладi вже з XII ст., але менш популярну в схiдних слов'ян, нiж хронiка iншого ченця - Георгiя, на прiзвисько Амартола (тобто "Грiшника"), IX ст.; руська редакцiя староболгарського перекладу цiКП хронiки припадаК на першу половину XI ст. Обидва твори дають виклад всесвiтньоП iсторiП, але з традицiйного вiзантiйсько-чернечого погляду, тобто, починаючи з iсторiП стародавнiх КвреПв (старозавiтноП), продовжуючи iсторiКю раннього християнства (за Новим завiтом) i кiнчаючи докладно викладеною iсторiКю вiзантiйською. Хронiка Георгiя Амартола складаКться з чотирьох книг. У першiй, без певного плану, розповiдаКться про Адама, Немврода, Нiна, персiв, римлян, Фiлiппа Македонського, Олександра Македонського, про брахманiв, халдеПв, амазонок тощо. Друга починаКться також з Адама й даК старозавiтну iсторiю аж до римських часiв. У третiй книзi йде римська iсторiя вiд Цезаря до Костянтина, в четвертiй - iсторiя ВiзантiП, яку Георгiй припиняв на 842 роцi, але продовжувачi повели i далi. Укладач у вступi до своКП хронiки запевняК, що вiн скористався для своКП працi як старими еллiнськими, так i новими вiзантiйськими iсторичними працями, так само як i рiзними моралiстичними писаннями, але вибрав з усього цього матерiалу лише те, що йому здавалось "необхiдним" i "корисним", прагнучи подавати тiльки правду й утримуючись вiд усяких прикрас. Про "правду", звичайно, не доводиться говорити; що ж до "необхiдного", то до нього належать не стiльки полiтичнi подiП, як факти церковноП iсторiП: суть чернецтва, виникнення i поширення iконоборства у ВiзантiП (VIII ст.), вiрування язичникiв, вiра сарацинiв i т. iн. Чернечий погляд на свiт, витриманий у хронiцi, яка включила в себе i мiркування на богословськi теми, i розповiдi про чудеса, рiзко засуджуК Кретикiв i прагне повчати читача. ПОВIСТЕВА ЛIТЕРАТУРА Хронiка зацiкавила читачiв КиПвськоП Русi, якi познайомилися з нею, видимо, iз складеноП в БолгарiП широкоП iсторичноП компiляцiП XI ст., вiдомоП пiд назвою "Еллiнського i римського лiтописця". До цiКП компiляцiП ввiйшли обидвi хронiки - i Iоанна Малали, i Георгiя Амартола, доповненi запозиченнями з бiблiйних книг i з апокрифiчноП лiтератури. У XIII ст. цей "Лiтописець" був значно розширений i збагачений ще iншими пам'ятками, в тому числi такою вiдомою потiм у Пiвнiчнiй Русi й на УкраПнi мiфiчною iсторiКю Олександра Македонського, яку можна вiднести вже до окремого розряду перекладноП лiтератури - до перекладноП "белетристики". Вже на перекладах старозавiтних бiблiйних книг, апокрифiв i житiй схiднослов'янський читач знайомився з античними мiфами i схiдними переказами, в бiльшiй чи меншiй мiрi християнiзованими. Не тiльки подiбнi "бродячi" сюжети, але й самi жанри ряду творiв на релiгiйнi теми - фантастична казка, змагання в мудрих запитаннях i вiдповiдях, героПчний епос, часом суто свiтського "богатирського" характеру - не чужi, певно, i мiсцевому слов'янському фольклору, полегшували засвоКння цього нового письменства. ОстаннК приносить також лiтературнi жанри бiографiчноП повiстi й справжнього роману iз вплетеними, на схiдний зразок, дидактичними апологами, а також жанр iсторичноП хронiки ("книги царств"). Тi самi сюжети i жанри ми знаходимо в перекладнiй свiтськiй "белетристицi" КиПвського перiоду. Очевидно, церковна лiтература, що посилено насаджувалася, в значнiй мiрi пiдготувала грунт для поширення свiтськоП повiстi. Звичайно, вiзантiйська лiтература, яка була i тут основним джерелом або, принаймнi, iнстанцiКю передачi для лiтератури слов'янськоП, накладаК свiй християнсько-повчальний вiдбиток також на цi свiтськi твори. До того ж тiльки незначна частина багатоП розповiдноП лiтератури ВiзантiП перекладаКться на мови пiвденних i схiдних слов'ян. Це здебiльшого популярнi твори типу "народних книг", тодi як любовний або сатиричний роман i iншi жанри розповiдноП вiзантiйськоП лiтератури, почасти ще пiзньогрецького походження, зовсiм невiдомi слов'янському читачевi. Серед перекладених розповiдних творiв центральне мiсце займаК воПнська повiсть, зокрема зв'язана з iсторичними особами i подiями, як-от роман про Олександра Македонського, повiсть, вiрнiше цiла хронiка, про "Iудейську вiйну" Иосифа Флавiя або менш популярнi самi по собi повiстi про зруйнування ТроП та про iншi подiП легендарноП воКнноП iсторiП, в тiй мiрi, в якiй вони вiдбитi в перекладних вiзантiйських хронiках. Особливий iнтерес до повiстей з воКнною тематикою цiлком зрозумiлий у князiвсько-дружинних колах КиПвськоП Русi, бо i в побутi, i в усному героПчному епосi вищоП верстви феодального суспiльства воКннi сутички посiдали центральне мiсце, звiдси воКнним подвигам i особистiй доблестi надавалось виняткового значення. Зокрема, одним iз типових епiчних героПв фольклору слов'ян i iнших народiв К юний витязь, який з дитинства виявляв незвичайну силу та мужнiсть, нерiдко в поКднаннi iз невластивою вiковi мудрiстю. Цей же образ не раз повторюКться протягом столiть у писанiй лiтературi схiдних слов'ян, перекладнiй i оригiнальнiй. Його ми зустрiнемо в "АлександрiП", у вiзантiйськiй повiстi про Дiгенiса-Девгенiя, в iсторiП героПв ТроянськоП вiйни, в пiзнiших перекладах схiдноП повiстi про Њруслана i захiдноП - про Бову i т. д. Тих же епiчних рис палкого, смiливого, часом навiть необачливого юного витязя надаК своКму героКвi (навiть з деяким порушенням iсторичноП правди) автор "Слова о полку Игоревh". Винятково сприятливий грунт для створення епiчного образу молодого героя-переможця, що не знаК перешкод, являли справжнi iсторичнi обставини життя й дiяльностi Олександра Македонського. Син македонського царя Фiлiппа й Олiмпiади, Олександр, вихованець Арiстотеля, вже з 16 рокiв бере участь у численних походах батька. Незабаром пiсля вбивства Фiлiппа Олександр здiйснюК задуманий ще його батьком похiд проти могутньоП перськоП держави. Вiн завоював усю передню Азiю i Њгипет, а потiм i схiднi областi ПерськоП монархiП. Дарiя III, перського царя, розбито в двох боях; вiн тiкаК, i, нарештi, його вбивають власнi наближенi. Завоювавши захiдну Iндiю, Олександр збираКться продовжувати похiд на Схiд, до Гангу, але виснаженi вiйська вимагають повернення. В розпалi пiдготовки до нових походiв Олександр, пiсля короткоП хвороби, вмираК у Вавiлонi на 33-му роцi життя. На цiй iсторичнiй основi створюКться напiвлегендарна повiсть про Олександра. В найдавнiшiй слов'янськiй редакцiП, вiдомiй нам з хронографiчних збiрникiв у пiзнiх бiлоруських або украПнських копiях XV i XVI ст. пiд заголовком "Книги Александр", повiсть починаКться короткою похвалою Олександровi, його незлiченним воКнним подвигам, високим душевним якостям, воКнному щастю, мужностi. В дальшiй розповiдi про народження Олександра вiд останнього Кгипетського царя Нектанеба, що втiк у Македонiю, i Олiмпiади, дружини македонського царя Фiлiппа, - полемiчний випад проти численних прихильникiв версiП про "законне" народження Олександра (останнiй погляд обстоюК з меншим полемiчним запалом бiльшiсть захiдноКвропейських обробок сюжету). Хитрiстю i спритним чаклуванням, не без допомоги бiсiв (або, в iншому мiсцi - Кгипетських богiв - "мнимих", за зауваженням християнина-редактора), Нектанеб зближаКться з Олiмпiадою пiд виглядом бога Аммона Лiвiйського. Народженню Олександра передуК ряд знамень i пророкувань, якi вiщують його незвичайну долю. Дитина не схожа на батькiв: у нього лев'яча грива, очi дивляться в рiзнi сторони, зуби гострi, як у змiя. Його вчать "книгам" (письму i читанню), "гудhнiю" (музицi), "землемhрiю", "мудростним словам" (красномовству), фiлософiП i вiйськовiй справi. До останньоП сам вiн почуваК особливу пристрасть: влаштовуК вiйськовi iгри з однолiтками, ходить з воПнами на вчення, Пздить верхи, з дванадцяти рокiв ходить з Фiлiппом на вiйну. Його вчитель Арiстотель пророкуК Олександровi велику майбутнiсть. Одного разу ввечерi в пустельному мiсцi Нектанеб навчав Олександра зорянiй мудростi. Бажаючи посмiятись з мудреця, що не знаК навiть власноП долi, Олександр скидаК його в рiв. Вмираючи, Нектанеб вiдкриваК синовi його справжнК походження. П'ятнадцяти рокiв Олександр приборкуК вологолового коня - людожера Буцефала; тим часом ще ранiше Дельфiйський оракул провiстив Фiлiпповi, що коня приборкаК майбутнiй свiтодержець (непосильний слов'янському перекладачевi опис оракула вкрай спрощений: пiфiю перетворено у "вълхву", кастальське джерело - у "воду кладязную" тощо. Так само i Олiмпiйськi iгри, в яких з успiхом бере участь Олександр, перекладач не змiг пояснити iнакше, як "войну", або "брань"). Поряд iз мужнiстю Олександр виявляК надзвичайну мудрiсть: переконуК смиритись повсталих мефонiйцiв. Ще за життя Фiлiппа вiн вiдмовляК в звичайнiй данинi послам Дарiя Перського. Помстившись за Фiлiппа, по-зрадницькому вбитого, Олександр закликаК "вси еллиньстiи языци" в похiд за визволення з-пiд ярма варварiв-персiв. До складу зiбраного 76-тисячного македонського i грецького вiйська слов'янський перекладач включаК також 8 тисяч скiфiв, нiби натякаючи на участь предкiв слов'ян у знаменитих походах Олександра[8]. Приборкавши повсталу Грецiю, Олександр вирушаК в довгий похiд проти персiв. Коротко перераховано незлiченнi пiдкоренi землi, ще стислiше згадано про воКннi сутички. В Њгиптi Олександр молиться боговi Аммону, який визнаК його сином; засновуК мiста, оселяК в них "чадь нарочитую". В гирлi Нiла засновуК величезне мiсто Александрiю. В СiрiП тiльки Tip противиться Олександровi. Перший приступ вiдбито. Не впливаК на тiрян i миролюбна грамота Олександра - вони розпинають послiв. Нарештi, мiсто здобуто. Олександр рухаКться на iудеПв, якi вiдмовили йому в допомозi проти Дарiя. Далi в повiстi йде окреме "слово" про мирний i урочистий вступ до Њрусалима Олександра (що поклоняКться Кдиному богу), не цiлком узгоджене з попереднiм текстом повiстi. Особливо докладно описано тут одяг i дорогоцiннi каменi-талiсмани iудейського архiКрея. Одержавши зарозумiлого й грубого листа Дарiя, Олександр порiвнюК його хвастощi з гавканням безсильного пса, переконуК "дружину" не боятися грiзних слiв, а сам вiдповiдаК пiдкреслено стриманим i дотепним iронiчним посланням. Нарештi, вiдбуваКться рiшуча сутичка. Розгнiваний Олександр "устрhмися на брань и исплъчися на Дарiя". Пiд звуки труб i клич воПнiв починаКться запекла битва. Вбитi у великiй кiлькостi падають один на одного; "в велцh прасh" (поросi) не можна вiдрiзнити македонянина вiд перса, пiшого вiд кiнного; вiд кровi не видно нi неба, нi землi; навiть саме сонце "съжаливси о бывших и не могый зрhти толика зла, пооблачися". Перси тiкають; Дарiя врятовуК тiльки нiч та добрий кiнь, а його дружина, дочка, мати i весь "товар" дiстаКться Олександровi, який великодушно втiшаК полонених. Дарiй збираК новi вiйська. Тим часом Олександр рухаКться далi, вiдвiдуК капище Орфея (повторюКться улюблений засiб, - провiщення про майбутнi перемоги) i приходить у Фрiгiю; вiн заздрить щастю троянцiв, що мали "такова проповhдника Омира" (Гомера), якому зобов'язанi своКю славою. Олександр переходить Њвфрат, зруйнувавши за собою мiст. Пiсля нового листування противникiв та листiв Дарiя i Олександра до своПх воКвод (Дарiй говорить тут про свiй намiр "пота утирати, потрудитися... на брань" проти Олександра) вiдбуваКться другий бiй. Олександр вдаКться до воКнних хитрощiв, налякуК персiв i пiдбадьорюК своПх воПнiв. Вiд стрiл i камiння стаК темно, нiби насунула хмара. Дарiй знов тiкаК, гiрко скаржачись на мiнливiсть долi. Зрадники-вельможi тяжко ранять Дарiя, i вiн вмираК на руках Олександра, заповiдаючи йому своК царство. Дочку Роксану вiн вiддаК Олександровi за дружину. З почестями поховавши перського царя, Олександр заспокоюК краПну, вiдновлюК старi звичаП i обряди; вiн клянеться покарати вбивцiв Дарiя i, коли вони об'явились, розпинаК Џх високо над гробом царя. Далi йде листування Олександра з Роксаною й весiлля. Олександр повiдомляК Олiмпiаду i Арiстотеля про загибель Дарiя й дальшi своП походи: на шляху зустрiчаються йому дивнi народи, на вiйсько нападають велетнi, i тiльки вогнем вдаКться вiдiгнати Пх; дверi Пхнiх осель стережуть триокi звiрi, а блохи там великi, як жаби. Далi трапляються чудеснi дерева, охоронюванi невидимими бiсами, шестиногi звiрi, волохатi безголовi люди й iншi чудеса. Нарештi, вiн досягаК землi блаженних з джерелом живоП води; два птахи еллiнською мовою наказують йому повернутись. Олександр виступаК проти Пора, царя iндiйського, колишнього союзника Дарiя. Слонiв i iнших звiрiв, якi К у вiйську Пора, вiн перемагаК з допомогою розжарених мiдних "болван", розставлених перед македонськими полками. Двадцять днiв триваК бiй. Нарештi, Олександр пропонуК розв'язати битву поКдинком мiж ним i Пором. Пiд час поКдинку Пор обертаКться, почувши шум у своКму вiйську. Олександр вбиваК його, але змушений вiдмовитися вiд дальшоП боротьби з переважаючими силами iндiян. Поховавши Пора, вiн вирушаК до "нагомудрецiв" - фiлософiв рахманiв (брамiнiв). В IндiП Олександр вiдвiдуК також святилище з говорящими деревами, якi вiщують йому скору смерть у Вавiлонi. Вiн повертаКться в Перейду; по дорозi, вдавши iз себе посла, вiдвiдуК царство КандакiП. Мудра цариця впiзнаК Олександра з портрета, таКмно написаного ПП живописцем, але вiдпускаК мнимого посла з багатими подарунками в подяку за врятування дружини i сина. Олександр оглядаК краПну амазонок; далi на Чорному морi вiн зустрiчаК людей-песоглавцiв, людей з очима i ротом на грудях, шестируких людей. Огляд святилища Сонячного мiста, спустiлих розкiшних палат царя Кiра й iнших чудес описано почасти в формi листа Олександра до Олiмпiади. Тим часом Антипатр, намiсник Олександра в МакедонiП, утискуК Олiмпiаду. Боячись царського гнiву, вiн посилаК сина з отрутою у Вавiлон. З допомогою виночерпiя Iла, ображеного Олександром, на бенкетi якогось мiдянина царя обпоюють отрутою. Випивши чашу, Олександр скрикнув, як вражений стрiлою. Переборюючи бiль, вiн, пiдтримуваний Роксаною, повертаКться до себе в палати. Наступного ранку все вiйсько македонське iз сльозами проходить повз ложе вмираючого, прощаючись з Олександром. Темрява окутуК землю, з'являКться велика зiрка й iншi знамення. Тiло Олександра везуть до Њгипту i ховають в АлександрiП. Всього Олександр прожив 32 роки, царював 12 рокiв; воюючи, вiн пiдкорив варварських народiв - 22 i еллiнських - 14, створив 12 мiст пiд назвою Александрiя. Як видно з короткого викладу, в повiстi величезну роль, поряд з воКнними подвигами, вiдiграК також елемент фантастичноП "географiП" та "етнографiП" (в описi пiдкорених краПн i народiв). В основi повiстi - уснi народнi легенди про завоювання Сходу, якi створилися незабаром пiсля смертi Олександра (323 р. до н. е.) i дуже поширилися як на Заходi, так i на Сходi, доповнюючись в кожнiй краПнi мiсцевими переказами. З об'Кднання народних переказiв, можливо не без участi книжних джерел, створюКться грецька повiсть про Олександра, автором ПП рукописна традицiя називаК, очевидно, для бiльшоП авторитетностi, племiнника Арiстотеля - Каллiсфена, учасника й iсторика походiв Олександра (насправдi помер ранiше останнього; звiдси за грецькою повiстю закрiпилася в науцi умовна назва ПсевдокаллiсфеновоП "АлександрiП"). В раннiй редакцiП повiстi ще ясно вiдбиваються мiсцевi александрiйсько-Кгипетськi перекази: задовольняючи нацiональну гордiсть Кгиптян, повiсть приписуК Олександровi, завойовниковi Њгипту, походження вiд останнього Кгипетського царя - чарiвника Нектанеба (реальна iсторична особа), а не вiд Фiлiппа Македонського, так само як мiсцевий перський переказ перетворюК Олександра в сина царя Дараба (Дарiя). Вiдгомони цiКП мiсцевоП КгипетськоП легенди збереглися й у наступнiй редакцiП грецькоП повiстi, помiтно еллiнiзованоП i позбавленоП ряду александрiйських деталей. У цiй редакцiП, найбiльш популярнiй у ВiзантiП, розповiдь про боротьбу Олександра з ДарiКм ближча до iсторiП, зате в описi дальших походiв збiльшено число чудес. Саме до подiбноП еллiнiзованоП редакцiП належав i оригiнал, перекладений згодом на слов'янську мову, хоч деякими подробицями вiн вiдрiзнявся вiд грецьких рукописiв, що збереглися до нашого часу. Латинськi переклади Псевдокаллiсфена - раннiй (близько III - IV ст. н. е.), приписуваний якомусь Юлiю Валерiю, i особливо пiзнiший (X ст.), архiпресвiтера Леона - дають початок цiлому рядовi середньовiчних захiдноКвропейських переробок у вiршах i прозi, почасти на живих мiсцевих мовах. Уже в латинському перекладi Леона (так звана "Historia de proeliis"), що вiдбився згодом i в слов'янських лiтературах, Олександровi надано рис середньовiчного рицаря. Ще помiтнiша подiбна "модернiзацiя" дiйових осiб. Џх побуту i характерiв у наступних захiдних обробках. Вiд Псевдокаллiсфена беруть початок i численнi обробки "АлександрiП" в перськiй (Фiрдоусi, Нiзамi) i iнших схiдних лiтературах. Але поряд iз грецькими лiтературними джерелами в цих обробках нерiдко вiдбиваються й мiсцевi перекази. Подiбнi перекази про спустiлу столицю Дарiя, про бiй Олександра з Пором iндiйським бiля берегiв Аму-Дар'П, про амазонок i т. д., вiдзначив ще на початку XV ст. iспанський посол Клавiхо в описi подорожi по володiннях Тамерлана. Про надзвичайну живучiсть подiбних переказiв свiдчить поклонiння мнимiй могилi Олександра Македонського, вiдмiчене серед горцiв СхiдноП Бухари. Уснi перекази про Олександра, схiднi, грецькi або захiднi, могли поширюватись i в схiдних слов'ян[9]. Короткi згадки в перекладених ранiше вiзантiйських творах (наприклад, хронiка Амартола, Мефодiй Патарський) також знайомили читача з легендарним героКм, збуджуючи iнтерес до докладнiшоП грецькоП повiстi. Переклад останньоП виконано, певно, в КиПвськiй Русi мiж половиною XI i кiнцем XII ст. Перекладач не завжди добре розумiК грецький текст. Особливо важко даються йому епiзоди, що мiстять вiдгомони античноП мiфологiП й iсторiП. Зате найбiльш яскравi й рiзноманiтнi, а разом iз тим найбiльш насиченi мiсцевою термiнологiКю, бойовi сцени. Тут у лексицi й стилiстицi ми знаходимо риси, якi зближають "Александрiю" з такими пам'ятками оригiнальноП лiтератури КиПвського перiоду, як лiтописи або "Слово о полку Игоревh". Уже на слов'янському грунтi переклад був доповнений епiзодом про вступ Олександра в I Њрусалим, запозиченим iз готового слов'янського перекладу хронiки Георгiя Амартола. У свою чергу цей переклад ПсевдокаллiсфеновоП "Алек-сандрiП" незабаром включаКться в хронiку Iоанна Малали, замiнюючи вiдповiдне коротке оповiдання останньоП. Обидва цi доповнення (як самоП повiстi, так i хронiки Малали за допомогою повiстi) показують, що "Александрiя" була, очевидно, сприйнята схiднослов'янськими читачами i переписувачами-компiляторами як суто iсторичний твiр, рiвноцiнний хронiкам. Справдi, пiзнiше повiсть ми знаходимо переважно в складi компiлятивних творiв всесвiтньо-iсторичного змiсту (так званий "Эллинский и римский лhтописец" першоП i другоП редакцiП, "Иудейский хронограф", а пiзнiше Хронограф першоП редакцiП 1512 р. i iн.), хоч, певно, вона поширювалась i як окремий твiр. Разом iз тим доповнення iсторичноП хронiки великою повiстю Псевдокаллiсфена (а також, як побачимо, пiзнiшi численнi доповнення i переробки останньоП на схiднослов'янському грунтi) показуК, якого великого значення надавали слов'янськi читачi цьому епiзодовi всесвiтньоП iсторiП, багатому на елементи героПчного епосу i фантастики. Мiж XIII i початком XV ст. "Александрiя" як окремий твiр зазнаК на схiднослов'янському грунтi новоП грунтовноП переробки. Ця друга редакцiя повiстi в готовому виглядi включаКться знов-таки до складу всесвiтньоП хронiки "Эллинского лhтописца" 2-П редакцiП. Головна вiдмiннiсть новоП редакцiП полягаК в численних вставках, здебiльшого запозичених iз перекладних творiв - "Откровения Мефо-дия Патарского", "Сказания об Индийском царстве", хронiки Амартола, статтi Палладiя про рахманiв i багатьох iнших. Самий обсяг джерел говорить про широку начитанiсть редактора. Здебiльшого вiн вдало пристосовуК новий матерiал до тексту повiстi, а також вносить ряд власних дрiбних додаткiв. В цiлому редакторськi вставки трохи змiнюють характер твору i його героПв: якщо Дарiя сама зрадливiсть його долi примушуК змiнити пиху на покору долi (що почасти намiчено вже в 1-й редакцiП i розвинено в 2-й), то над Олександром, незважаючи на незмiнне щастя, тяжить вiщування про ранню смерть; звiдси в новiй редакцiП повiстi вiн також поступово приходить до висновку про марнiсть земноП слави i щастя, неможливiсть уникнути своКП долi, що надаК цiлому творовi повчального характеру, наближаК його до поглядiв християнина-аскета. З другого боку, вставки значно розширюють опис чудес, цiкавих, а частiше страшних, що Пх бачить Олександр. До таких страшних картин, яких багато створювала есхатологiчна лiтература, належить вставний епiзод про гогiв i магогiв з Мефодiя Патарського. Ще до походу в Iндiю Олександр вирушаК на схiд. Тут вiн зустрiчаК нечистi народи, внукiв Афета (бiблiйний Яфет), якi Пдять усяких мерзотних тварин i навiть власних мертвякiв. Боячись, що вони можуть дiйти до святоП землi й осквернити ПП, Олександр заганяК з божою допомогою нечистi народи в пiвнiчнi гори; гори зсуваються, а прохiд, що залишився, Олександр замикаК залiзними ворiтьми i замазуК синклiтом, якого нi залiзо не сiче, нi вогонь не палить. Але перед кiнцем свiту бог вiдчинить ворота, гоги i магоги вийдуть на волю i осквернять землю. В кiнцi вставки знаходимо деякi подробицi про нечистi народи: частина з них гавкала подiбно до псiв, частина ревла, як худоба. Вони позбавленi людського розуму, як дикi звiрi; серед них К i людоПди, якi називаються "песьяглавы". Трохи iнший характер мають вставки iз "Сказанiя об Индiйском царствь", вмiщенi в тому ж роздiлi мандрувань Олександра перед вступом в Iндiю. Це скорiше курйознi "природознавчi" i "етнографiчнi" вiдомостi про птахiв "грифонес", якi мостять гнiздо на 15 деревах, про нiмих людей, п'ятиногих звiрiв "бовешь", напiвлюдей-напiвпсiв пiд назвою "тигрис", однооких людей, про червiв "саламандра", якi народжуються i живуть в огнi; iз ниток, що Пх випускають черв'яки, виготовляють дорогоцiннi одяги, якi очищають вiд бруду, нажарюючи на вогнi (звернiмо увагу, до речi, на назви звiрiв - grifones, boves, tigris, що ясно вказують на латинський оригiнал повiстi, використаноП для вставок редактором "АлександрiП"). З того ж джерела запозичено вставки, також "природничо-наукового" характеру, про збiр перцю в iндiйськiй землi, на горi, населенiй гадами, i про дорогоцiннi чудодiйнi каменi, якi приносить у цю краПну рiка, що тече з раю. Подiбний характер мають i вставки iз "Фiзiолога" про способи ловiв слонiв, географiчнi вiдомостi про рiки, що течуть з раю, i т. д. Особливо характерна для упорядника другоП редакцiП вставка про випробування Олександром висоти небесноП i глибини морськоП, вмiщена перед вiдвiдуванням рахманiв. Так само, як епiзод про рахманiв, розширений у 2-й редакцiП з рiзних джерел, випробування неба також пiдкреслюК марнiсть усiх людських прагнень перед лицем неминучоП смертi: переможно обiйшовши всю землю, Олександр шукаК собi безсмертя i, як розповiдаК дехто, пiдноситься на небо в клiтцi, запряженiй двома крилатими звiрами, але "не успh ничтоже, трудився". Так само невдалий спуск на дно моря в склянiй посудинi. Цi епiзоди належать до бродячих переказiв, дуже поширених у грецьких i захiдних редакцiях "АлександрiП", перекладенiй у нас повiстi про Акiра, в усних переказах Сходу i Заходу. Джерело, з якого запозичив наш редактор, ще не з'ясовано (епiзод цей зустрiчаКться, мiж iншим, в одному росiйському творi XII ст. з посиланням на грецьке джерело). Проте характерно, що в короткiй передачi цього епiзоду в 2-й редакцiП "АлександрiП" цiкавi подробицi вiдступають на другий план перед морально-дидактичними висновками. Не спиняючись на дальших численних вставках, присвячених, головним чином, фантастичним тваринам, рослинам, потворам, незвичайним явищам природи i чудовим палацам, вiдмiтимо тiльки ряд улюблених порiвнянь як характерну стилiстичну особливiсть редакторських додаткiв: Олександр у новiй редакцiП "море прескочи, акы пардус, дръзостью воюя землю сурьскую"; або далi, - нападаК "на восточные грады, аки лев или леопард, неукротимый звhрь, ловя брашна въсхытити..."; вбитi бiйцi "падаху акы-снопы на нивh" i т. д. Цi барвистi порiвняння особливо нагадують Галицько-Волинський лiтопис. Гомерiвський епос, колись свого роду бiблiя всього еллiнського свiту, в середньовiчнiй Њвропi i у християнськiй ВiзантiП значно втратив свiй авторитет, у кращому разi перетворився в матерiал для вчених схолiй або збiрок сентенцiй. Iм'я Омира-Гомера зрiдка зустрiчаКмо й у нашiй лiтературi домонгольського перiоду. Галицько-Волинський лiтопис пiд 1223 р. наводить з приводу зрадництва Iзяслава мнимий вислiв Омира - "О лесть зла есть...", запозичений, очевидно, з якоПсь збiрки типу "Пчелы". Але нi тут, нi у згаданому короткому епiзодi ПсевдокаллiсфеновоП "АлександрiП", який так погано зрозумiв слов'янський перекладач, ми не бачимо за згадкою про "проповiдника Омира" бодай загальноП обiзнаностi з самим твором. Iсторiя ТроянськоП вiйни, надто тiсно сплетена в античному епосi з мiфологiКю и легендарною праiсторiКю стародавнiх грекiв-"язичникiв", залишилась, очевидно, незрозумiлою й чужою слов'янському читачевi; певно, з тих же причин порiвняно малою популярнiстю користувалась i вся перекладена на слов'янську мову хронiка Iоанна Малали, присвячена переважно античному свiтовi, в якiй, мiж iншим, вмiщено коротку, вже трохи перекручену переробку античних переказiв про Троянську вiйну (пор. подiбнi випадки неповного розумiння перекладачем мiфологiчних епiзодiв в "АлександрiП"). Популярнiсть теми про Трою в нашiй лiтературi починаКться, власне, тiльки з появою в XV i XVI ст. нових "слов'яно-романських" i захiдних обробок ТроянськоП iсторiП. Навпаки, в зв'язку iз значним iнтересом до бiблiйноП iсторiП (нагадаКмо хоча б поширення Крусалимського епiзоду в слов'янських обробках ПсевдокаллiсфеновоП "АлександрiП") i до присвячених Пй творiв (наприклад, хронiка Георгiя Амартола, широко використана