Луганi, а се земля Сiврська. Та тiльки й сi, що за Вишгородом, ще одного з ними племенi. - Не за Вишгородом. Далi сидять. - Вiдаю, що далi. На Чорнобильськiй землi. Однаково й сi можуть меститися. А чи-бо нiт? Богдан знову збрижив чоло. Вiн i справдi думав податися на Лугань - вольнi люди, косаки, роблять, що хочуть, воюють, i полюють, i розважаються, i... не водяться з жонами. То тiльки Пхнi князi мають право женитись, а лугарi-косаки дають обiтницю сiроманства: не одружуватись, не кидати меча та сулицi з рук i пильно берегти свою землю вiд ворогiв. Так вiн думав, але Борислав слушно рече... - Мають меститися, - проказав Богдан. - Куди ж тодi? Княжич вiдповiв на се десь аж ополуднi. - У греки. - Куди-и? - протяг Борислав, але та думка раптом заполонила його. - Правда твоя, княжичу! В греки! В греки! Чув Кси? - повернувся вiн до Вишати. Той згiдливо всмiхнувся. - На сьому й буде! - сказав Богдан. - Лiпо, лiпо! - радiв Борислав. - Там слави заживемо! Туди готи ходять служити можами константинопольському володаревi. Наречемося й ми готами, княже! Вiрно! - Наречемося русинами. Й таких вiзьмуть. А вернемось... Княжич не доказав. Жеребець задер голову й сторожко пряв вухами в бiк Соляного шляху. Богдан схопився на ноги, Борислав теж, i тiльки Вишата сидiв незрушно, притуливши спину до шерехкого дуба. Незабаром з-вiд шляху зачувся кiнський тупiт, i, перш нiж хлоп'яки встигли злякатися, галяву зусiбiч iз гиком i свистом опосiли комонники. Всi були в барвистих ногавицях, на плечах мали рiзнокольоровi корзна, з-пiд корзон же виглядали гаптованi й зеленим, i червоним, i синiм, i жовтим, i чорним шнуром коротшi чи довшi гунi. Переднi, побачивши на галявi людей, спершу напинили коней, розгледiвши, знову весело засвистали й загикали, пiдкидаючи догори смушевi клобуки. Тiльки тепер хлоп'ята постерегли, що то лугарi, бо голови й бороди в усiх до Кдиного були поголенi й з макiвок поза вухо звисали вузенькi оселедцi волосся, мов у князiв. - Гой, отроче, - звернувсь один з них до Вишати, як найстаршого, - конi пасете? Вишата лише всмiхнувся по вуха, Борислав же вмить побiг знайомитися. - З Лугу Ксте? - З Лугу, - вiдповiв йому кремезний косак iз довгим копiКм, до якого був прив'язаний густий чорний конячий хвiст. - А куди? - На Луг-таки! - засмiявся косак, а Борислав знiяковiло шморгнув носом. - Не шморгай, косаки можi вольнi, куди хочуть, туди й Пдуть. - А з якого Лугу Ксте? - знову почав допитуватися Борислав. - 3 Чорнобильського? - Нiт, не з Чорнобильського. - Косак устромив списа з кiнським хвостом у землю й скочив додолу. - 3 Луганi-рiчки. Чув Кси? - Чув Ксмь... - Ось таке, - пiдсумував кремезний косак i гукнув до своПх: - Розсiдлуй, братове! Лугарi позiскакували з коней i заходилися розсiдлувати. Вмить на галявi зайнялося вогнище, восьмеро косакiв не знати й звiдки принесли вбитого соханя, оббiлували його й настромили над багаттям. Лiс виповнився лоскiтливими пахощами смаженого м'яса, й хлопцi згадали, що сьогоднi й не снiдали. Про Богдана годi й казати: вiн нiчого не мав у ротi хтозна-вiдколи. Хлопцi помалу запереступали до багаття. Борислав, маючи на оцi своК, ввесь час липнув: - Коли ж ви рушаКте? Сього ж днi? - Не горить, - смiявся косацький отаман. - Нам аби заутра бути в Луговиках. - На Чорнобильськiй землi? - На Чорнобильськiй. - Пощо? - Кошового можа маКмо жонити. - Князя Джурджа? - вихопилося в Борислава, й вiн почервонiв. - Та Джурджа ж. По-нашому Юра. - Як се по-вашому? - Я-м роду полянського. По-нашому Юр. А по-сiврському Джюрджь. Он у нас К косак iз землi СiврськоП, його ймено такоже Джюрджь. А по-деревлянському Тур. Тепер вiдаКш? - Вiдаю, - мовив Борислав i перезирнувся з Богданом. - А князя Юра знаКш? - запитав кремезний отаман i перевернув жердину з лосем. - Чув Ксмь, - ухильно вiдповiв Борислав, похоловши вiд страху. Але страх виявився марним. Отаман був балакучим i вiщим. Перевертаючи над вогнем лося, вiн почав пояснювати: - Як ми речемо на сього звiра? - Лось, - одказав хлопець. - Iстинно. А сiври речуть на нього лусь. А в Деревах речуть лись. Зумiв Кси? - Зумiв Ксмь, - усмiхнувся хлопець. - А як той звiр, що живе в лiсi й страшно гарчить? Видiв си такого? - Нi. Лише забитого. Медвiдь речеться. - О! - погодивсь отаман. - А пощо? Бо мед вiдаК. А ти вiдаКш? - Вiдаю! - То й ти Кси медвiдь?! Отаман зареготав, реготали й усi, хто чатував коло вогнища. - Не Ксмь медвiдь, але чоловiк, - пiдшморгнув Борислав. - А ци вiдаКш ти, що чоловiк так i звався колись? - Коли? - А давно. - Не вiдаю. - Так слухай. Њ така пiсня: Ой пiду я до лiсу, до лiсочку, Та втну собi дубову тесочку, А на тiй тесi та рогатина, Та й не пострашусь лютого русина. Вiддай ми, русине, своК рухо, Щоб тепло було ми та сухо. Косак не спiвав, а навспiвки проказував пiсню, якоП хлоп'якам не доводилося чути. - Осе таке, - закiнчив вiн. - То як? Зумiв Кси? Ти якого Кси роду? - Полянського. - Тож ти i Кси русин. Усi поляни - руси: й тиверцi, й улучичi, й дулiби, й геть усi до Галицьких верхiв. Бо поляни народженi медведями, сирiч, русинами. Тиверцi й досi кажуть на сього звiра рус. Од русiв К пiшло все наше плем'я. Того й звемося руси, або русичi, сирiч сини руса-медведя. Зумiв Кси? - Зумiв Ксмь, - протяг Борислав, а Вишата широко всмiхнувся. Йому дуже сподобалась оповiдь косатого лугаря, бо й сам дуже скидався на медведя. Тiльки Богдан мовчки стояв осторонь. Отаман спитав: - Хто ваш зверхник? От сей? - вiн кивнув на всмiхненого Вишату, найвищого й найстаршого з-помiж трьох" але Борислав показав очима на Богдана. - Тю! - здивувався косак. - Пощо? - Княжич, - вихопилося в Борислава, й вiн закусив язика, та слово вже кинуте, й тут нiчого не вдiКш. - Велике цабе, - посмiхнувся косак. - Я б, бувши вами, вiддався б пiд руку от сього. Здоровий, як медвiдь, i дужий, та ще дужчий буде. А що К княжич?.. Борислав вибачливо блимнув на княжича, той мовчки червонiв. - А ти, вуйку, не дивися... Вiн того дня скiлькох потрощив гатилом... I почав розповiдати про позавчорашнК бойовисько пiд КиКвим городом. Засмаглi лугарi слухали, аж роти пороззявляли, а коли Борислав дiйшов краю своКП розповiдi, кремезний отаман приступив до Богдана й узяв його за плечi: - От се по-нашому! - Тодi подумав i тихо сказав: - Iди до моКП чоти. Хоч ти й недолiток та ще й княжич... Ми з тебе доброго косака зробимо. Хочеш? Богдан, похиливши голову, мовчав. Сей здоровенний лугар ще не знаК всього, не знаК, що вiн, Богдан, заколов учора вночi Пхнього зверхника, хоч i мрiяв шукати слави саме серед осих веселих людей iз косами за вухом. - Братове! - гримнув до товаришiв отаман. - Чи чули сте? МаКмо нового косака. Зветься Богдан Гатило. Хай усi вiдають, як сей отрок дубовим гатилом потрощив голови ворогам землi РуськоП! Богдан Гатило! На сьому бути! Гатило! Се слово сподобалося всiм, i кожен пiдходив, аби ближче подивитися на хлоп'яка, який стояв оддалiк i мовчки тупивсь у землю. - А ти не бре? - раптом прискалив око кремезний отаман. - Хай покараК мене Морана, хай упаде менi Пек на голову! - скоромовкою заприсягнувся Борислав. - Тодi на сьому й покладемо! - сказав останнК слово косацький отаман. Але Богдан ще не сказав свого слова. Обiдали всi гуртом. Лугарi сидiли круг багаття, кожному дiсталося по доброму шматку смаженоП лосини, й кожен, перш нiж уп'ястися в неП зубами, вiдривав найкращий кусник i кидав у жар, урiкаючи своКму захисниковi. Згадувано було й Бiлого Бога Дажбога, що зветься Сонцем; i вiтця його Соварога, який правуК небом i землею i був уже тодi, коли в свiтi ще нiчого не було; й саму Землю-матiр, що ПП дехто прозиваК Ладою, бо даК лад i людям, i тваринi, й усякому зеловi; й Перуна, котрий мече блискавки, й Перунових духiв; i весняного Дажбога Ярила; й чотириголового Дажбога Свiтовида; й семиголового Дажбога Сiмаргла; i холодноруку Морану, котра вiдбираК в чоловiка життя; й Цура з Пеком, що живуть у вогнi земному й пiдземному; й русалiй, водяникiв, лiсовикiв та домовикiв, без яких не ступиш i кроку, й навiть упирiв та вовкулакiв, бо не знаКш, де будеш узавтра, куди зверне твоя нога й звiдки слiд чигати небезпеки. - А Мокошу забули? Хай береже косакiв од грiха, iже речеться ручний блуд. Бо в косака зроду-звiку нема й не було жони, нi лади-любки, а сил багато К й руки суть великi. Тож хай береже нас од грiха. Џж, Мокошо! I почалося загальне трапезування. Пiсля обiду пiшли напувати коней, тодi дехто покликався на влови, iншi латали ногавицi й гунi, дехто лагодив кiнську збрую чи оружжя. Вечеряли свiжовпольованими дикунами та косулею. Перед смерком же в стан заблукала сива вiдьма. Вона ворожила косакам на руцi й передрiкала Пхню долю. Косаки сприймали ПП слова цiлком серйозно й дякували, хто чим спроможний, i нарiкали новi жертви своПм богам та богиням. Вiстусi дали добре попоПсти, й вона сiла грiти старi кiстки бiля вогнища. Тодi згадали про новоявленого косака Богдана, й не тому, що вiн був княжичем, а через те, що вславився як Гатило. Вiдьма взяла хлопцеву дiсницю й почала розбиратися в заплутанiй лiнiП його життя. Говорила й про зелений бiр, i про холодну воду, й про перемоги на боронному полi, й про дiвчину чорнокосу, й про синьооку, й про славу ловчу, й про перестрiт на роздорiжжi, закiнчила ж так: - А вмреш од жони, яку залюбиш. Умреш, коли трiсне тятива твого лука. В Богдана по спинi полiзли мурахи. Вiн широко розплющеними очима дивився на стару вiстунку, яка, повiдавши його долю, смачно вминала розiмлiлу дичатину. Коли вогонь згас i в таборi настала тиша й темрява, княжич тихо витяг з тулiП свого новенького лука й замахнувся, щоб пошпурити його якнайдалi вiд себе. Хоч би там що було з усiма отими жонами, зате лук викине, свою наглу смерть. Але, замахнувшись, передумав i почав розв'язувати тятиву. Адже вона може лопнути й сама по собi, просто перетлiти й лопнути, й ворожiння староП вiстухи збудеться. Зубами й нiгтями насилу розв'язавши тугу тятиву, вiн кинув ПП в потiк. Тепер се вже не тятива, а просто шматок турячоП жили, й слова вiдьми не збудуться. Закинув Богдан i тернове лучище, лише потому спокiйно лiг спати... Мiсяця того ж в останнiй день Уранцi, коли косаки зiбралися в дорогу, Богдан сказав отамановi: - Пiйду в греки. Вони стояли на битому Соляному шляху - малий отрок на сiрому жеребцi й загартований у сiчах отаман iз довгим оселедцем чуба, що визмiювався з чорного смушкового клобука поза праве вухо. Отаман анi слова не сказав Богдановi. Вже все знав про нього, геть усе: що той женихався до нежинськоП княжни Ясновиди, й що вбив у сутичцi князя Юра, й що тепер iде шукати слави. В iншому випадку косацький отаман просто б одляскав отрока, та в його вiчу той отрок заслуговував на шану - то був не звичайнiсiнький князюк, пихатий i розбещений волостю, а рiвний йому й товаришам його мiж Богдан Гатило. На взбiччi Соляного шляху стояла валка возiв, що прямувала з далеких сiврських Холмiв. Гречники Пхали в Ольбiю по сiль i в КиКвому городi вчора дiзналися про смерть лугарського кошового Джюрджя. - Стережися мести, - тiльки й сказав отаман Богдановi й нахилив корогву вперед: - Потягнiмо, браттК! Џм треба-таки було до городу КиКвого, мали йти на весiлля, потрапили ж на похорон, та ще й кошовий поклав голову не в чеснiй сiчi з ворогом, а в сутичцi за жону. Косацькi конi збивали копитами куряву й вiддалялися на полунiч, а юнак стояв i понуро дивився Пм услiд. Щирий луганський сiкун припав йому до душi, Богдан охоче лишився б у його чотi, бiльшоП слави нiде не заживеш, як серед вiдчайдушноП браттi сiроманцiв-лугарiв, але отаман сказав: "Стережися мести", - й се була жива iстина, вiд якоП на душi ставало трохи лячно й холодно. Там, у хвостi гречнинськоП валки, походжав ще один лугарський княжич - Годечан, брат уперше Джюрджевi, й хоч вiн був рокiв на шiсть чи п'ять старший за Богдана, та лякатись його не хотiлося: Годечан видавався якийсь худорлявий i кволий, наче стеблина степового маку, та й не знав вiн, що вбивець його брата тут-таки, поряд. Однаково ж косацький отаман, певно, мав на думцi саме княжича Годечана. Валка готувалася в дорогу. Гречники запрягали в ярма полових круторогих волiв i чекали наказу рушати. Богдан зi своПми хлопцями стояв край дороги й дививсь на переднього. Той нарештi вклонився на всi чотири сторони й, голосно проказавши: "Свiтовиде, не забудь нас у дорозi", - махнув рукою. Гречники загейкали и потягли своПх круторогих з узбiччя на шлях. Богдан ударив жеребчика поробошнями в живiт i погнав поперед валки на полудень. Вiн вирiшив iти з гречниками до самоП ОльбiП й вже там, човнами чи як приведеться, Пхати в ромейську столицю, цар-город Константинополь. Лишивши валку на .добрий час[3] позаду, вiн махнув до своПх и заглибився в лiс. Дерева тут стояли негусто, й конi йшли навмання, обминаючи завали та кущi. Борислав, наздогнавши Богдана, крикнув: - Гатиле! Богдан смикнув повiддя. Се назвисько вразило його. Вiн уже й забув про нього, та ось Борислав Борич нагадав учорашнК, й хлопець iспiдлоба всмiхнувся. Борислав з Вишатою пiд'Пхали вкруп. На взлiссi несподiваний гук розiтнув тишу: - Хто йде? Хлопцi похапалися за мечi, але не спинились. - Хто йде? - ще гучнiше спитало Пх з-поза дерев. Борислав одгукнувся: - Ми! СвоП! Вийшли на вiдкрите. Там стояло троК можiв. Одного з них Богдан упiзнав, решта були незнайомi. В руках у кожного бринiв напнутий лук. Богдан, мiцнiше стиснувши сулицю, приготувався до нападу. ТроК проти трьох, але тамтi могли кожну мить вистрiлити. Й Богдан уперше пошкодував за своПм луком. Коли ще та тятива лопне, а тут би згодилася, таки згодилася б... Вишата, стоячи за товстим деревом, поволi дiставав iз тули лук, а Борислав уже давно був напоготовi. "ТроК проти трьох", - майнуло ще раз Богдановi, й вiн поволi торкнув коня. Та Годечан опустив свiй лук i зняв стрiлу. - Се ви Ксте... А ми смо думали... Всi шестеро попрямували на шлях. Валка гречникiв уже наближалася, було видно передню пару сивих волiв, якi рiвномiрно хитали крутими рогами, тягнучи воза, вантаженого дорогими скорами, воском i медом, у бiк далекоП й невiдомоП ОльбiП. Годечан порiвнявся з Богданом. - Куди путь ваша? - В греки, - глухим голосом проказав Богдан, i досi сторожко стежачи за кожним порухом Годечана. - В греки? Далеч. А я-м до Родня, а там через Днiпро й на Лугань. Богдан здогадувався про мету ГодечановоП подорожi, але мовчав, а той теж бiльше не обзивався. Так вони й Пхали поряд, попустивши коням повiддя. Џхали дообiд, за ними розтяглися короткою вервечкою решта четверо, й княжич слухав, чи не виляпаК чогось отим двом патякуватий Борислав. Але той торохтiв про щось геть далеке, й Богдан потроху заспокоПвся. Коли сонце свiтило просто в вiчi й Соляний шлях котився степом майже на полудень, комонники помiтили далеко попереду густу хмару куряви. Вони спинили коней i наставили долонi до вiч, але курява лишалася курявою, й годi було в нiй щось розгледiти. Пiдiйшли заднi й теж почали вдивлятися. Тодi повiвом вiтру пилюгу знесло вбiк, i стало видно комонникiв. Вони довгою змiКю спускались у балку, й над головами в них виблискували тисячами сонячних скалок довгi списи, шоломи й кiнська збруя. - Степовики! - прошепотiв Борислав, але Годечан тут-таки заперечив: - Степовики не ходять полками. - Бiжiмо до гречникiв! - знову озвався Борислав, i сього разу нiхто йому не заперечував. Хоч би хто був, але гречникiв треба попередити. Хлопцi розвернули коней i погнали назад, звiдки наближалася волячим кроком купецька валка. Отаман гречникiв, почувши новину, гукнув усiм звертати в лiс. Залунало знову гейкання й собкання, й вози порипiли мiж дерева. Дехто з гречникiв лишився замiтати слiди колiс i волячих ратиць, дехто витягав з переповнених возiв оружжя, решта ж квапила волiв далi й далi в глиб лiсу, навскоси Соляного шляху, сподiваючись обминути невiдоме вiйсько. В степу закони неписанi, сподiватись треба найгiршого й бути готовим до всього. ТроК послухiв верхи на конях лишилися поблизу шляху, бiля того мiсця, де могли помiтити слiди гречницьких возiв. Отаман тепер iшов позад валки, був суворий i врочистий, iшов не озираючись, але й думкою, й вухами був там, звiдки мав чекати наскоку. Послухiв же надто довго не було, й старий лаштувався вже послати туди ще двох. Нарештi лiсом загупали кiнськi копита. Люди повернули настороженi вiчi в той бiк. То були своП, вивiдники. Перший осадив коня бiля отамана. - Бане! - тремким вiд хвилювання та втоми голосом сказав вiн старому. - Завертай валку. Отаман, якого назвали Баном, важко втупився в по-слуха: - Що стало? - Вертай вози. Князя нашого вбито! Богдан здригнувся й глянув на Годечана, який стояв поряд, потому на Борислава й Вишату. - Якого князя? - Великого князя Данка греки отруПли. - Хто тобi повiдав се? - недовiрливо перепитав Бан. - Сам видiв Ксмь! Везуть у корстi, засоленого й завощеного. Й полки вертають у стольний Витичiв. Богдановi раптом запекло пiд грудьми. Вбито його дiда, Великого князя Данка. Й хоч Богдан бачив його лише тричi на своКму вiку, але було шкода старого, й вiн думав, що, певно, так i прокидаКться в людинi кров до помсти. Очi свербiли, вуста почали дрiбно сiпатися, й, може б, княжич не втримався й заплакав, та вчасно вдарив поробошнями жеребця в слабину. Товаришi погнали слiдом за княжичем, гречники, стямившись, почали розвертати волiв, а княжич гнав i гнав коня помiж деревами, й сльози бiгли-таки йому з вiч. Над усе хотiлося тепер Богдановi додому, до матерi, й вiн ще дужче бив коня пiд ребра. Образ чужоП чорнобривоП дiвчини вiдсунувся кудись убiк, зблякнув, розтав, i все здалося таким нiкчемним i не вартiсним, - дурнi бойовиська, що вiн Пх заварив, i втеча в греки, й усе на свiтi, думав лише про те, як приПде додому й притиснеться матерi до м'яких теплих грудей, а вона мовчки гладитиме його рукою по довгому волоссi. В ЛIТО 413-е Новий конунг вiзiготiв аквiтанських Валлiй, боячись дужих сусiд своПх венедiв, надумавсь утiкати до Африки. Посадивши все плем'я на плоти, човни та ладдi, вiн рушив у вiдкрите море, щоб зажити на полудневих землях новоП волостi. Та сильна буря де перетопила судна його, де прикотила назад, до Квропейських берегiв. Убачивши в сьому волю Неба, Валлiй вiдмовивсь од свого намiру. В ЛIТО 414-е При дворi царгородському закоторилося: всю волость правлiння перебрала на себе Пульхерiя, молода сестра малолiтнього iмператора Теодосiя. Бувши побожною святенницею, вона запровадила при дворi монастирський лад. В ЛIТО 415-е Перський цар Њздегерд, переступивши слово, дане покiйному iмператоровi Аркадiю, став посягати знову на Вiрменiю. Замiсть законного княжича, вiн посадив на вiрменський стiл перського. Почалася рать межи персами й греками, яка тяглася два лiта, й нiхто не мiг подолати. В ЛIТО 416-е В царi-городi Константинополi стали купувати й продавати чини всякi державнi, й хто мав золота бiльше, той вище сягав, i почало беззаконня всiляке творитися в усiх службах. В ЛIТО 417-е Валлiй, конунг вiзиготiв аквiтанських, зiбрав усе полчення своК й повiв таку мову: "Непереможнi готи! Хоч би куди ви спрямували стопи своП, вiд далекоП полуночi до краПн полудневих, ви всюди прокладали-сте дорогу собi своПм оружжям. Нiщо не спиняло вашого врочого ходу: нi землi, нi студiнь, нi жар, нi гори, нi рiки, нi хижi звiрi, нi навiть велелюднi хоробрi племена. Та ось що ми бачимо сьогоднi: венеди, галли й словiни посмiли нападати на нас iз тилу, тодi як римляни загрожують у чоло. . Вiд вас, хоробрi можi залежитеся тепер, на кого з них пiдiймати нам оружжя своК. В перемогу вашу я вiрю - вона буде. Але чи личить полчитися й гаяти час на лякливих римлян? Чи не лiпше обрати вам ворога, достойного вас?" Але вiзiготи так i не зважились сполчитись проти захiднiх слов'ян. В ЛIТО 418-е Закоторилася прями земля слов'ян iспанських: венеди повставали проти галлiв, галли йшли супротиву словiн, а словiни нападали й на тих i на сих, i велiП стогони стояли докруги, i брат iшов на брата й кривавi рiки потекли межами. В ЛIТО 419-е Не знаючи, що йому чинити га як дотримати слова, даного iмператоровi Гонорiю, готський конунг Валлiй оманою полонив одного з жупанiв вiнедських, iм'ям Предiвой, i послав його в Рим, нiбито як ратний i взяток на полi боронi. В Римi почалися радiснi свята. Гонорiя вшанували героКм i побiдником словiн, галлiв та венедiв. Конунг Валлiй також був уславлений переможцем, хоч i не схрещував оружжя зi слов'янами iспанськими. В ЛIТО 420-е Пруги[4] велiП найшли на землю Руську вiд ГаллiП КарпатськоП до самого Днiпра, й на землю Деревську, й на Сiврську, й на Луги такоже, й був голод чорний, й прийшла чума з краПн полудневих i всхiднiх, i забрала многi животи. Того ж лiта переставився перський цар Њздегерд, i зiтхнули греки й грузини iберiйськi, й тепер вiрмен опосiли греки, й заплакало старе, й мале, й дитя в материнiй утробi, кленучи Теодосiя та Пульхерiю. В ЛIТО 421-е Над царем-городом Константиновим зiйшла зоря вiтлеКмська, показуючи опахалом на край полунiчний, i вбоялися греки, й рiкли, що зла слiд сподiватися з тих краПв. I стояла зоря сiм ночей, i вдруге вбоялися греки, й почали чистити полки своП вiд гунiв[5], i готiв, i вiд iнших варварiв, i стали брати Пх не як спокон вiк старих, разом iз вождями та воКводами, а вокрiм, подушно й полично, щоб не припустити вдруге такого лиха, яке вже бачили стiни константинопольськi лiта божого 400-го, коли на небi такоже стояла опахата зоря. В ЛIТО 422-е мiсяця квiтного Був знову квiтний, i знову так само тепло й весело починалася весна, та вiдтодi минуло десять лiт, багато чого змiнилося й у життi, й у природi, й помiж людей, однi народились, iншi переселилися в потойбiчний свiт, у незнану краПну предкiв. Богдан упiзнавав i не впiзнавав свiй рiдний маленький КиПв город, i Кдиний, хто лишився таким самим, була мати, княгиня Рада. Батько пiшов у зелений iрiй пращурiв. Тепер Богдан був уже не княжичем, а князем землi КиПвськоП й повномiжним осподарем усiх ПП ланiв, i рiчок, i лiсiв, i гiр, i всього, що в них було живого й мертвого. Звiстку про вiтцеву смерть принесли йому купцi-гречники аж у самий царiв город Константинополь, де Богдан прослужив дев'ять рокiв у варварських тагмах iмператора, досконало вивчивши всю вiйськову технiтарiю ромеПв, усi Пхнi хитрощi й стратегiП, заживши собi слави невразимого й непереможного скiфа, бо нiхто, вийшовши йому супротиву, не змiг ще викрутитись од його меча, ножа, сулицi або кия. Й Богдан таки здебiльшого бився киКм. То була важезна дубиняка, обкована з усiх бокiв залiзними смужками, втикана гострим зуб'ям тригранних бронзових шипiв. Того кия не кожен мiг i пiдняти, в Богданових же руках вiн крутився змiКм, i лихо було тому, хто трапляв на дорозi шаленого "скiфа". Богдана в iмператорськiй тагмi нiхто не любив, i то через усiм зрозумiлi заздрощi, зате всi боялися й шанували, бо нiкому не хотiлось першому вступати в бiй, попри всi на свiтi накази та бичi; "скiф" же йшов уперед сам, добровiльно викликаючись на герцi. Дружив Богдан лише iз своПми - Бориславом та Вишатою, якi пiшли з ним i за море й намагалися бути завжди поплiч свого зверхника й улюбленця. Й се надавало Богдановi ще бiльшоП сили й зваги, бо Вишата в будь-яку мить мiг прислужитись йому своКю могутньою рукою, що мало чим поступалася Богдановiй, а Борислав, хоч i слабший, завжди виручав товариша де мечем, а де й хитрiстю. Борислав хвацько гуторив i грецькою, й латинською, й фрязькою, й готською мовами, що були в ужитку в тих варварських тагмах-полках iмператора, Вишата ж мало коли вдавався до мови, навiть рiдноП полянськоП, здебiльша обходячись i так. У своП двадцять шiсть лiт вiн став ще кремезнiший, але на зрiст не вдався. Борислава ж вигнало вгору, гнучкого й жилавого, мов тернова жердина. Богдан був такий увишки, як Борислав, i кремезний, як Вишата. Мечники в тагмi так i звали Пх: Здоровий скiф, Довгий скiф i Куций скiф, хоч кожен з них мав, певно, своК iм'я. Та, по-перше, так зручнiш, а по-друге, хiба запам'ятаКш цi незбагненнi скiфськi iмена. Богдан потроху вiдвик од свого ймення, та й iншi не називали Богдана Богданом, лише тим давнiм словом, що з легкоП руки смаглого косацького отамана прилипло йому навiки: Гатило. Й княжич залюбки вiдгукувався на той поклик, бо в ньому було щось рiдне, й шпарке, й майже забуте... По смертi Богданового дiда Данка вiче посадило на Витичiвському столi дiдового молодшого брата Рогволода. Як усе те сталося, Богдан до пуття не знав. Може, зважили на те, що прямий спадкоКмець, киПвський князь, син Данка Милодух зовсiм хворий, а може, й пiдмастив декому Рогволод, але сталося як сталось. Пiсля похорону дiда Данка Богдан у вiйську нового Великого князя пiшов меститися грекам за жахливий пiдступ. Греки, злякавшись вiйни, видали Рогволодовi татя, того, хто, власне, тiльки виконував волю справжнього вбийника, й пiддались на мир, зобов'язавшися сплачувати Великому князевi щорiчну данину в 350 лiтрiв золотом. Рогволод погодивсь. То була явна зрада, й князi, й велiП та малi боляри, й можi лiпшi, й усе воПнство невдоволено гомонiло, однак Великий князь не зважав, бо на випадок поразки мусив поступитися столом, який посiв нещодавно. - Хiба то мало! - виправдовувався вiн. - Греки ще нiколи не платили нам данi. Тепер платять. Князям i велiПм болярам дiсталося по чималому кушу, рештi боляр i лiпших можiв також, i вони потроху замовкали, хоч вiйськом, яке зiбралося при ДунаП, можна було нагнати й не такого жаху на ромеПв, бо тагми Пхнi саме ратилися в АсiП. За статтями вгоди кiлька тисяч полянських, i деревлянських, i сiврських можiв, i косакiв-луговикiв пiшло служити найманцями в iмператорське вiйсько. Так Богдан опинився в золотосяйнiй стольницi над Босфором. Вiдтодi минуло бiльш як дев'ять рокiв. Туди вiн. iшов хлопчиком, а повернувся дорослим боКм, що зазнав на собi й меча, й вогню, й голоду та пiдступiв, бо на них не скупились нi ромеП, нi Пхнi численнi вороги в Њвропi й АсiП. Порiвняно до Константинополя КиПв город видався Богдановi маленьким селом, що не знати нащо й оточило себе високим дубовим гостроколом. З сiКю смiховинною "стiною" неважко впоратися трьом сотням ромеПв, озброКних звичайними драбинками, не кажучи вже про катапульти й скорпiдiП, якi кидаються скелями, не згадуючи залiзночолi тарани та багатоповерховi гелеополi, що здатнi пересадити через будь-яку муровану, а не дерев'яну стiну цiлу зграю мечникiв i стрiльцiв. Приблизно так само був укрiплений i стольний город Витичiв. Кажуть, стара стольниця Вручий набагато мiцнiша, та Богдан аж туди нiколи не Пздив i не дуже вiрив у тi балачки. Нашi князi впевнено почуваються й за гостроколом, який захищаК Пх од степових наПзникiв, а великому вiйськовi подолати таку обшир зась. Усе було так i не так, та про те мусив дбати Рогволод, Великий князь. А вiн не дуже вболiвав державними справами, оточив себе пройдисвiтами, бавився скоморохами й гудочниками, позвозив до Витичевого бiльше двох десяткiв налiжниць, якi мали своКю молодою кров'ю розганяти загуслу кров у його старечих жилах. Богдан думав про се, сидячи пiд кущем калини в тому самому мiсцi над глибоким Хрещатим Яром, де лiт тому десять уперше освятив себе в справжнiй сiчi. Мiсток був старий, трухлявий, пiвпоруччя з боку городу вiдламалось. Князь несолодко всмiхнувся. Мiсток iнколи може послужити неабияку службу, й мусив про се спитати в Малка, який за десять лiт вибився в домажиричi й ще дужче погладшав. Зодзаду в князя сидiв Вишата. Вiн щось мугукнув. Князь, пiсля повернення додому, наставив його за старого конюшого. - Що? Вишата мовчки хитнув головою на той бiк яру. З-поза оспища Соляним шляхом Пхало четверо комонникiв. Поминувши мiсток, вони вгледiли пiд калиною синК блискуче корзно киПвського князя й попрямували до нього через урвище. Вiддавши коня супутцям, найстарший з них пiдiйшов i за давнiм звичаКм торкнувся рукою трави - нi бiльше, нi менше, саме так, як споконвiку вiталися поляни, не скидаючи шапки. Князь усмiхнувся. - Що ймеш казати, я тебе слухаю, нарочитий може. - Рече Рогволод, Великий князь, твiй дiд, аби-с прийшов ти до городу стольного. - Пощо я йому в потребi есмь? Нарочитий зам'явся. - Не вiдаю, княже. - Й заклянешся? Прийшлий знову зам'явсь i скосував на Вишату, вбраного в ще грецьке корзно. - Кажи при ньому, не страшись. Далi сього мiсця твоП слова не пiдуть. Нарочитий тепер озирнувся на своПх супровiдцiв i притишеним голосом проказав: - Ясичi розбили князя роденського Вогняна. За Порогами. - То й що? - Гречники не можуть ходити в Ольбiю по сiль. - Нехай знову збере можiв i пiде на ясичiв. - Пойняли... - Кого? - Князя Вогняна. Полонили. Рогволод кличе тебе. Рече: Болога взимi потяли, Вогняна полонили, хай тепер iде на них Гатило. - Краще потятому бути, нiж полоненому, - сказав сердито князь, тодi недовiрливо подивився нарочитому в вiчi. - Так i рече: Гатило? Чи се ти вигадав? Нарочитий знiяковiв i визнав: - Нiт, княже, рече "Богдан". А се так усi на тебе речуть. Богдани, мов, многi, Гатило ж Кдин. Богдан усмiхнувся, й нарочитий, посмiлiвши, додав: - Не забули смо, як ти тому десять лiт пiд своПм КиКвим городом княжну нашу вiд погибелi порятував. Малий був Кси, не вiдаКш. Вишата й собi засмiявся, князь же спокiйно запитав: - А де та ваша княжна тепер? - Ясновида? Та де ж... У Роднi. В Роднi, - повторив вiн. Йому стало чи то шкода ПП, чи нiяково за своК недоречне запитання. Отже, в Роднi. Нарочитець розвiяв усi його сумнiви: - Не доля нашiй княжнi. Се вже вдруге. - Вiн мало не назвав iменi того давно вже забутого Джурджа, та вчасно схаменувся. - Й не вдовиця, й не так щоб невiста... Вогняна ж князя... Тож Рогволод i рече: нехай тепер iде на ясичiв Гатило... Богдан. Сонце хилилося до заходу, й князь лишив нарочитого можа переночувати в своКму теремi. Той погодився, бо до Витичевого стольного городу Пхати ж цiлий день. Увечерi Богдан сказав йому: - Перекажи Великому князевi, що я не можу сповнити його волю. Скажеш, у... Гатила всього пiвсотнi можiв, сподужих носити меч. - Вiн подивився чоловiковi пiд кущатi брови, бо той ховав очi додолу, й спитав: - Яке твоК ймено? - Морятин, княже, Морята. - Так i речи дiдовi моКму: п'ятдесят комонникiв. Урацi Морятин, забравши своПх отрокiв, якi переночували в старого конюшого Вишати, поПхав, а наступного вечора був знову в КиКвому городi. Здавався марним i хворим. Богдан поклав усе те на карб неблизькоП дороги, та Морятин скинув гаптовану гуню, задер полотняну сорочку й повернувся до нього спиною. На спинi хрест-навхрест червонiло кiлька кривавих запечених посмуг. - Видиш, княже, - похмуро сказав вiн. - Пожалiй старця, коли мiж Кси. - Й додав, уже натягаючи гуню: - Мовить, нехай бере своП п'ятдесят, я приточу. Богдан спитав зовсiм недоречне: - Скiльки маКш лiт, Морятине? - Й подумав: "Якщо вдвiчi бiльше, нiж менi, - посовiщуся, коли ж нi - то нi". Морятин вiдповiв: - Стiльки, скiльки твоП можi комоннi. - П'ятдесят? - А так. Тепер вiн не знав, що сказати. Було шкода старого, та давня звичка загадувати уроки не дозволяла погоджуватись. Його розiбрало зло на Рогволода. За що дiд його ненавидить i хоче збутися? Вiн спитав: - Роговолодичi де зараз? - А де! - вiдповiв нарочитий мiж. - Њдин у Холмах, як i був, а сей тут, при вiтцевi. - Њутихiй? - Њутихiй. - Чого Рогволод не после його на ясiв? - Сього не вiдаю, княже. - Страшиться? - Не вiдаю. - Береже для... столу? Морятин зiтхнув, але не вiдповiв нiчого. Тодi довгим поглядом утупився в Богдана й похмуро проказав: - Уп'ять закоториться земля Руська... - То ж пощо? - Бо Пдного тягне сюди, другого туди, й комождий князь дивиться не на Витичiв, а геть. Богдан силкувався зрозумiти, куди гне нарочитий мiж, тодi, здаКться, збагнув i промовив: - Повiдають, Велiмир усi землi пiд собою мав. - I швидко зиркнув у вiчi Морятановi, але очей таки не побачив за кошлатими брiвми, - Пощо ти од мене ховаКшся, нарочитий може? Нарочитець вiдповiв: - У Велiмира був меч Юрiв... - Знаю. Ти його бачив Кси? - Без Юрового меча готiв би з виП своКП не скинули. Всi князi й усi землi пiшли за Велiмиром тодi. - Ти його бачив Кси? - наполiг киПвський князь. - Велiмира-м бачив. Був Ксмь отрочам, а бачив. Тринадесять лiт мав Ксмь тодi. - Меч, питаю, меч Юрiв бачив Кси? - Малий був Ксмь тодi, княже, - вхиливсь од вiдповiдi Морятин. Князь охолов i по хвилинi мовив уже таким голосом, який не терпiв заперечень: - Те й передаси Великому князевi: негоден, мов, Гатило на ясичiв iти, бо у стольному городi лiпшi за нього. Зумiв Кси? Морята знав уже, що розмову закiнчено й що сей молодик не призвичаПвся ще ламати свого слова. Богдан же Гатило думав про iнше. Великий князь тепер остаточно пiднiме забороло. В головi на мить майнула чи то думка, чи тiльки тiнь, що спина в сього лiтнього можа вже помережана попругами й помережиться ще дужче, та вiн потиснув у собi тi непотрiбнi жалощi. Коли кинуто виклик - сподiвайся гостей, i нiчого тут бiльше не вдiКш. Рано-вранцi Морятин побрав дорогу на Витичiв. Рушаючи, вiн торкнувся правицею споришу бiля теремного ганку, чим дуже здивував молодого киПвського князя. Бiльше того: Богдановi навiть привидiлось, що той схилився перед ним нижче, нiж то заведено. Князь теж оддав шану нарочитцевi й, коли той зi своПм почтом зник за ворiтьми двiрня, а далi й за вже розчиненою на день Полудневою брамою, - пiшов оглядати свою твердь. Самий вигляд ПП викликав у князевi зневажливу посмiшку. Город був оточений дубовими й модриновими палями, заввишки по шолом комонниковi. Гострокiл починався з Полунiчних ворiт, iшов над самою кручею вздовж Почайни, тодi звертав туди, звiдки тiк Хрещатик, далi йшов на захiд, переступивши через Полудневi ворота, брався круто на полунiч, потому вигинавсь на всхiд аж до першоП брами. З трьох бокiв були стрiмкi вирвища, й се могло втiшати. Та лишалися ще два нiчим не захищенi боки, якi виходили на рiвнi вигони. Богдан подумав, що Пх належить змiцнити бодай сяким-таким валом та ровиком. Але ж коли? Вздовж гостроколу йшов пiднятий майже на сажень помiст - у час оборони можi стояли на помостi й вiдганяли напасникiв, коли тi намагалися здолати гострокiл. Богдан похитав одну палю, тодi другу. Ся хиталась - певно, вже пiдгнила; князь Милодух, усе життя готуючись до вирiю, не дуже дбав про мiць городу. Обiйшовши три стiни гостроколу, Богдан по драбинi злiз бiля Полунiчних ворiт на землю. Три стiни по дев'ятсот крокiв кожна. Й коли сю, третю, можна захищати абияк - допомагали кручi, - то двi перших пiвсотнею можiв не втримаКш. Таки даремно вiн одповiв Рогволодовi тими словами. Зарано. Зарано... Звичайно, воПв можна зiбрати й сотню, й навiть двi, та що вдiКш сiКю силою? Вiд Полунiчних ворiт починався княжий дворець, одокремивши вiд окольного городу невеликий шмат землi, - може, з десяту частку. Двiр займав усю полунiчну стiну й неправильним трирогом тягся до середини захiдноП. Попiд ним пролягала головна вулиця КиКвого городу, що вела вiд одних до других ворiт. На крайнiй випадок можна сховатися й за двiрцевим гостроколом, бо дворець на найвищому мiсцi, навпроти Священного пагорка з кумирами. Та що се дасть? Богдан подививсь на терем, i йому раптом закортiло пiднятися вгору, як любив у дитинствi. Дiйшовши до двiрцевих ворiт, захищених дранчатим дашком, вiн дiставсь терема, з ганку злiз на повершя, де княжi свiтлицi, тодi хiдником пiдступив до вежi, що височiла з одного боку будiвлi. Звiдси КиПв город було видно, мов на долонi. Вздовж усiКП загорожi княжого двiрця попiд самим гостроколом виднiлись низенькi клiтi й пiдклiтi, де зберiгалося збiжжя й усякий iнший харч для великого господарства, стояла мiцна дубова скiтниця для схову золота, срiбла, дорогого хутра тощо, далi починалися пташники, кошари для овець i кiз, обори для корiв та волiв. У великiй хатi мешкали роби, за нею ж починалася довга стайня для княжих коней. Дахи всiх будiвель спадали до гостроколiв. Можi пiд час облоги вiдбивались од нападникiв просто з дахiв, умисне для сього викладених обаполами. Головна вулиця розтинала глибоким роз'Пждженим ровом КиПв город на двi нерiвнi частини, починаючись од Полудневих i кiнчаючись бiля Полунiчних ворiт, звiдки збiгала крутим Боричевим узвозом стрiмко вниз, тодi йшла водорiвно лiворуч, а бiля ХоревоП гори бралася знову в праву руку й виходила на рiвний Боричiв тiк. Трохи нижче синiла тиха заводь ПочайноП рiчки. В одну й другу руку мiж Глибочицею та Хрещатиком у березi завжди стояли ладдi, човни, дуби та плоти. Неспокiйний Днiпро пробiгав далеко за Трухань-косою, й кращого мiсця для човнiв, нiж глибока й тиха заводь Почайни з майже стоячою водою, годi було й шукати. Але нащо така заводь КиКвому городовi? Богдан розмрiявся. Йому раптом привидiлось велике мiсто, таке, як стольниця грецьких iмператорiв. Он там, за полудневими стiнами, мiг би розлягтися вп'ятеро бiльший город, нiж КиПв. Та на Подолi пiд Боричевим током, i по той бiк Хрещатого Яру, й за Глибочицею на всiй Оболонi могли б селитися люди, можi простi й лiпшi, й боляри велiП та малi, й кожум'яки, й гончарi та золотарi, як бiля Золотого Рогу в Константинополi, й хлiборобнi смерди, й дружина, й тисяцькi, та сотники... Тим часом усього КиКвого городу було чотири тисячi крокiв по гостроколу... Богдан ще раз глянув на полудневий схiд, де в глибокому яру зблискував проти сонця каламутний Хрещатик, i загуркотiв крутими сходинами додому. Зустрiвши матiр, Богдан раптом поспитав те, чого й не збирався питати: - Який був Юрiв меч? Княгиня Рада блимнула на нього й стенула плечима. - Не вiдаю... Мабути, вельми тяжок... - Чому.... тяжок? - Бо твiй прадiд Велiмир не змiг утримати його в руцi. Князь недовiрливо подивився на матiр, яка стояла перед ним уся в чорному, по самi очi запнута полотком. - А чи iстина, що той меч жахав полом'ям? - Не вiдаю. Божку, - сказала мати й, сходячи вже з ганку на витолочений спориш, докинула: - Може, через те Велiмир i не здужив утримати його... - Велiмир був могутнiм князем! - гукнув услiд матерi Богдан. - Вiн усi землi руськi визволив з-пiд готського iга! Та княгиня Рада мов i не чула його слiв. Щiльнiше закутавшись у чорне полотняне корзно, вона зазимку-вато втягла голову в рамена й пiшла до медушi, де двi роби мили дубову кадь пiсля торiшнього меду. Звiдти долинув ПП вже зовсiм буденний голос: "Не додолу, не додолуП На те свинi суть у сажу!" Богдан якийсь час тупо дивився в той бiк, нiчого не бачивши. За материним небажанням говорити вгадувалася таКмниця, й вiн поклав собi будь-що про все дiзнатися. Та раптом у пам'ятi випливло широке обличчя Морятина з невловимими очима, й вiн чимдуж побiг до стаКнь. Мiсяця червця в останнiй день Богдан Гатило вертався з ратi. Вiн виступав попереду на сiрому в чорне яблуко жеребцевi, схожому на того, що був у нього в дитинствi. Повертався з перемогою, ведучи по собi три сотнi молодих ясичiв i сакiв. Полоненi йшли з тонкими цепиками на шиях, нужденнi й прибитi довгим шляхом, геть не схожi на тих, що сполчилися були три днi перед сим супротиву його можiв. Iшли, дрiботячи босими ногами, припалi пилом i виснаженi - можi окремо, жони й дiви теж, скутi по четверо в лаву. Обабiч Пхали княжi комонники, пiдганяючи бранцiв бичами. Далi йшли можi комоннi, пара по парi, витягшись блискотливою змiКю на цiлу версту, а за комонниками рипiли незмащенi яськi та сацькi вози з полоном i д