вiн кивнув на залiзило в ковалевих руках.,
   - I землю-с Пв...
   - Землю...
   Стоян поклав мечище додолу й сiв коло Людоти на вискiпаному порозi.  Се
вже було не до смiху, коли смерд Пв землю, й  тут  зопалу  не  втямиш,  що
добре й що погано.
   - Й кождого днi куКш?
   - Кождого... коли воля К.
   Вони знову помовчали, тодi Стоян запитав:
   - Де чув Кси про... Юрiв меч?
   - Я-м уже вам рiк...
   - А-а... - Тодi мало не крикнув: - Невiглас Кси!
   - Пощо?..
   - Бо меч усепобiдному Юровi кував сам... Соварог! Зумiв  Кси?  Той  меч
един у цiлому свiтi й другому не бувати!
   - Висвячу...
   - Як висвятиш?
   - У кровi непорочноП дiви.
   - Збезумiв Кси! - вигукнув коваль i плюнув тричi поперед себе  й  тричi
за лiве плече. Тодi наклобучив шапку й квапливим кроком  подався  грязькою
вуличкою додому, просто в дощ, навiть не попрощавшись.
   Людота ще трохи посидiв, далi важко  звiвся  на  ноги,  пiдняв  з  долу
важкий меч, брязнув його на кувало й заходився роздмухувати жар у горнилi.
Роздмухавши, встромив туди меч i запрацював  мотузяним  важелем.  На  душi
було тоскно й порожняво, та коли ти Пв землю, мусиш виконувати клятву,  бо
Земля-мати не прощаК наруги над своПм iменем.
   Вiстря мечиська розпеклося, й Людота взяв молот бiля  самого  залiза  й
почав бити ним по червоному. Воно дуже швидко хололо, твердий шмат  погано
пiддавався, та Людота грiв його знову й знову брався за молот,  бо  iншого
виходу не було.
   Так вiн працював темними вечорами цiлий костричник i цiлий листопад,  а
в снiжному припинив. На Руську землю сполчилися степовики, й Людота  разом
iз своПм старiйшим товаришем мусив кувати навершя для сулиць, випростувати
зуб'я вил, перелаштовуючи Пх в оружжя, кувати маленьким молоточком площики
для стрiл.
   Усе те йшло в сiльську клiть, а там iншi смерди Кднали залiзо й дерево,
бо нiхто ще не знав, як далеко зайшли степовi орди й  чим  кiнчиться  ПхнК
ополчення.
   Воно ж кiнчилося дуже дивно, й  про  се  потiм  гомонiла  вся  Русь,  i
Сiврщина, й Дерева, й Луг...
   Знову закоторилось на Русi. То той, то iнший  князь  чи  велiй  болярин
вiдмовлявся коритись Рогволодовiй руцi й оголошував чи сам, чи слами:  "Ти
Кси, княже, сам по собi, ми ж Ксмо самi по собi, й не  жди  од  нас  можiв
ратних!"
   I коли  на  стольний  город  Витичiв  пiшли  степовики.  Великий  князь
опинився таки сам зi своПми п'ятьма стами комонних i пiших. Рогволод знову
вирядив гайдарiв до всiх земель, але володарi зустрiчали його слiв  медами
й пивом i з тим i проводжали, бо вже було вiдомо, як повiвся  Рогволод  iз
киПвським князем Богданом Гатилом.
   Степовики прийшли такою тьмою, що вкрили возами, й вежами, й кiньми  та
волами всi  пагорби  навколо  Витичева,  всi  доли  й  видолки,  й  чистий
нетолочний снiг зачорнiв од незчисленних орд. Орди  якийсь  час  вагались,
Пхнi мурзи, й кани, й кавкани ще не знали, як повелося на Русi  й  скiльки
воПв стереже засiки городу стольного. Та се невiдання не могло тривати  до
безвiч. Одного дня Пм усе стане вiдомо, й вони полiзуть до стольницi через
застави й гостроколi дубовi стiни.
   Й Рогволод вирiшив послати в  стан  обложцiв  двох  можiв  своПх.  Можi
знайшли в теплiй полотцi найстарiйшого зверхника й спитали:
   - Пощо прийшли Ксте? 1 - В дань, - вiдповiв яський кан.  .  -  Дань  ми
беремо з вас.
   - Досi брали сте дань з нас, тепер прийшли смо до вас у дань. Так буде.
   Сли повернулися до князя й розповiли йому,  що  чули.  Володець  городу
стольного думав три днi й на четвертий вирiшив одкупитися  вiд  степовикiв
даниною. Вiн вигрiб усе срiбло й усе золото зi своКП скiтницi, повиганяв з
обор воли й корови, зi стаКнь випустив конi, й щойно зазорилося  на  свiт,
одчинив городськi ворота. Попереду можi несли золотий i  срiбний  скiт,  i
скору дорогу, й вiск, i скору гов'ядну, далi посунули череди корiв i волiв
i табуни коней, а по всiх iшли, скутi ланцюгами  попарно,  молодi  роби  й
робинi.
   - Великий князь витичiвський Рогволод сле вам сi дари малi й  молить  о
мир, - сказали княжi можi, здивовано зозираючись.
   - Так буде, - вiдповiв степовий зверхник. - До лiта Прийдемо ще в дань.
   Степовики вже сидiли в сiдлах, немов тiльки  й  чекали  на  Рогволодовi
дарунки, щоб рушити.
   Рогволод же зорив у ворожий стан i не вiрив своПм старечим  очам.  Коли
розвiялася темрява й зiйшло сонце, - й горби, й  доли,  й  видоли  навколо
були бiлi й порожнi, й тiльки супроти, край Соляного  шляху,  рябiли  його
череди, й табуни, й вервечки робiв, а степовикiв лишилася жменька  -  лише
тi, що приймали дань.
   Повернулися й сли, теж збентеженi й розгубленi:
   - Степовики знялися, мабути, ще вночi або  звечору.  Мовби  вiдали,  що
принесемо дари з миром.
   Великий князь дивився вслiд своПм табунам та чередам.  Пiдступна  думка
точила йому старий мiзок, але вiн ще не знав, як пiдрили  його  степовики,
взявши таку данину без жодноП краплини кровi.
   Сталося ж зовсiм несподiване.
   Богдан, почувши про облогу Витичева, зiбрав усiх можiв своПх,  метнувся
по селах та городищах землi КиПвськоП, сукупив  чимало  пiших  i  комонних
смердiв, i пiшов у спину степовикам. Орди не сподiвалися того. Вони  добре
знали про чвари й незгоди мiж князями, й сей вивiд  у  спину  примусив  Пх
повернути назад. Вони зняли своП вежi  ще  звечора  й  подалися  в  степи,
лишивши пiд стольним городом Витичевом незначне прикриття для вiдступу. Се
прикриття мало теж знiматись на свiтанку, та тут  йому  до  рук  потрапила
цiлком несподiвана добровiльна дань.
   Князь Рогволод нiчого про те не знав, та коли б i довiдався, то не змiг
би нiчого зробити, бо всi конi пiшли табуном до ворога й на  ввесь  княжий
дворець i на цiлий Витичiв город не знайшлося б i два десятки скакунiв.
   Богдан оповiстив його через Борислава тiльки на сьомий день пiсля  того
дивного замир'я, й  цибатий  киПвський  болярин  добре  пореготав  у  вiчi
Великому князевi.
   Серед можiв Великого князя  почалось  перешiптування,  вони  ходили  по
вулицях i дворах купками й про щось не-вдоволено сперечалися. Й  на  ранок
шепотiння перейшло в геть одвертi розмови. Коли б Пх почув Рогволод, хто й
зна, як повiвся б i чи витримало б тi розмови його серце.
   - Недоброго князя маКмо, - казав один.
   Iнший потвердив:
   - Сiрi смо з таким. Данко, хай не  забуде  його  Дажбог,  був  не  пара
сьому.
   - А Велiмир?
   - Я вже про Велiмира й не речу...
   - Не по Рогволодовiй руцi вже меч...
   - Старий став. Деревнiй.
   - I Данко був старим.
   - Так то ж Данко!
   - А так, так К... Що робити-ймемо з таким? Нi на коня  сiсти,  нi  меча
звертiти вже не тямить.
   - I не тямив одвiку.
   - На що натяк зводиш, отроче?
   - На те, що маКмо дати меч в инчi руки.
   - Якi инчi?
   - Молодшi.
   - Њутихiй? Вiн i на коня не злiзе, таке гузно роз'Пв.
   - Так, так К.
   - То про кого ж речеш?
   - Про Богдана.
   - Га-ти-ла?..
   - Гатила.
   - Пiд руку князя киПвського нас турляКш? Хто Кси? Зодкуду Кси? .
   - Смерд Ксмь! Ось хто. Зумiв Кси, може Рогволодiв? I ти-с був  смердом,
та вбрався-с у княжу гуню й мислиш-ся тепер вiщим. Так речу, так i К.
   - Киянин Кси! За свого князя й руку тягнеш.
   - Вiн такий мiй, як i твiй. Од князя нiчого не маю. Речу тiльки:  треба
нам на столi тверду руку, а не тверду голову.
   Отрок сiв на коня й ударив його в боки поробошнями, кiнь рушив ускач, i
комонник запiдстрибував, бо не мав сiдла й Пхав навохляп. I  коли  пристав
до невеликого гурту, що процокотiв одчиненими ворiтьми з  городу,  один  з
можiв, якi допiру сперечалися, сердито сплюнув:
   - Богданiв послух!
   А другий задумливо мовив:
   - Оддали смо конi своП степовикам нi за вилущене зерня.
   Третiй же, кахикнувши, завважив:
   - А мабути, iстину рече отрок...
   Тим  отроком  був  Людота,  городиський  ковальчук,  який  пристав   до
Богданового ополчення, коли степовики облягли стольний город Витичiв.


   В ЛIТО 429-е

   Вже  друге  лiто  сидить  патрiархом  у   царi-городi   Константинополi
антiохiйський священик Несторiй. I далi котораКться прями велiми  Христова
паства. I рiк Несторiй: "Марiя народила не Бога, але Христа,  тож  i  слiд
називати  ПП  не  Богородицею,   а   Христородицею".   Й   повстав   увесь
Константинополь проти нового патрiарха свого, й стала супротиву йому  сама
всемогутня Пульхерiя, хоч iмператор i возлюбив Несторiя.
   Варвари ж рвали зубами плоть iмперiП ВсхiдньоП, й не було кому вийти на
прю з ними, й вiдкупались  од  них  Пульхерiя,  й  Хрисафiй,  i  Теодосiй,
котораючись у прях богоприятних.


   В ЛIТО 430-е мiсяця серпня

   Повернувшись додому зi сполчення, молодий ковач знову взявся  до  свого
меча. Робота йшла важко - самому тримати довжелезну залiзяку й витоншувати
ПП, вхопивши молот  однiКю  рукою  коло  обуха,  було  дуже  незручно,  та
квапитись отрок не мав куди й працював та працював  далi,  нахекавшися  за
день. Коваль Стоян пiсля того бiльше  жодного  разу  не  поцiкавився  його
роботою, чи забув, чи, може, тiльки вдавав забудькуватого, й Людота теж не
розмовляв iз ним про се.
   Та одного разу,  кiнчивши  кувати  косу,  Стоян  подивився  на  червоне
призахiдне сонце й  сiв  на  високому  порозi  кувачницi.  Так  вiн  робив
щовечора - скидав свою довгу передницю з  дубленоП  конячоП  скори  ворсою
наспiд i сiдав перепочити на порiг, перш нiж  iти  додому.  Але  того  дня
передницi  не  скинув,  i  се  дуже  здивувало  ковальчука.  Вiн  теж   не
наважувався дiставати зi стрiхи свого недоробленого меча й нишком  позирав
на Стояна. Коваль же, спочивши, пiдвiвся й сказав:
   - А де вiн К?
   - Вiн? - для чогось перепитав Людота, хоч добре  знав,  про  що  мовить
вуйко Стоян, i полiз у зчорнiлу солом'яну стрiху, куди на нiч  ховав  свою
кузнь.
   Коваль Стоян пiдкинув у горнило вугiлля й сам-таки почав роздмухувати -
мовби хотiв пiдкреслити, що тепер не  маК  значення,  хто  коваль,  а  хто
ковальчук, i Людота зрадiв, бо вуйко заразом цiнував його роботу.
   Се було в мiсяцi серпнi, в розпал жнив, коли смерди  верталися  з  поля
пiзно, майже пiд опiвнiч, i ворота в Городищi стояли вiдчиненi або ж  сухо
рипiли, раз по раз пропускаючи спiзнiлих жатварiв.
   I щойно вуйко Стоян витяг мечило з розпеченим до ясноти краКм i  поклав
його на кувало, як почувся  квапливий  кiнський  тупiт  i  повз  кувачницю
промайнуло двоК верхи.
   То виявились нетутешнi можi, якi Пхали в бiк хоромця,  де  сидiв  Пхнiй
годований мiж Глiб. Таке траплялося часто, й вуй Стоян не звернув  на  них
особливоП уваги. Вiн трохи зверхньо, як дорослий до меншого, кинув Людотi:
   - Не рiк Кси, пощо хочеш дарувати меча свого Богдановi.
   Та Людота не вiдповiв, i досi пильно  дивлячись  услiд  комонникам,  що
проминули Глiбiв дворець i погнали далi, здiймаючи по собi  опаси  куряви.
Стоян повторив запитання, й Людота тiльки тепер повернувся до нього видом:
   - Пощо, речете? А по то... - й махнув рукою туди, де зникли комонники.
   Коваль стояв, i розпечений кiнчик  меча  холов  швидко  й  видимо.  Вiн
посунув його знову в горно й пiдiйшов до дверей.
   - А хто то були?
   - Отi? - перепитав ковальчук. - Не вiдаю. -  Й  лише  по  добрiй  хвилi
додав: - Привидiлося, що то Рогволод iз княжичем своПм.
   - Рогволод?
   - Мабути, що так i К. А може, й не з княжичем, а з кимось инчим...
   - Що маК чинити тут? Уп'ять заративсь iз кимося?
   - Дажбог вiдаК...
   Людота почав смикати за важiль мiха. Тяг невважливе й слiпно,  й  легке
деревне вугiлля розлiталося навсiбiч.
   В цей час двоК комонникiв, одного  з  яких  упiзнав  Людота,  бо  то  й
насправдi був Великий  князь  витичiвський  Рогволод,  в'язали  потомлених
коней на протилежному вiд кувачницi краП села, пiд  самою  засiкою,  де  в
невеликiй пiвземлянiй хижi мешкав дiдо Смiл, вiдьмак,  вiдун,  ворожбит  i
зiлляр, який умiв шептати вiд урокiв, од  страху,  проти  перестрiту,  вiд
чорноП й моровоП болячки й од усiх на свiтi хвороб. Скiльки дiдовi рокiв -
того нiхто не знав, бо найбiлiшi старцi  Городища  пам'ятали  його  таким,
яким був вiн зараз. Однi накидали йому сто двадцять лiт, iншi сто сорок, а
хто й сто п'ятдесят, усi ж мали його за безсмертника чи навiть перевертня,
що блукаК з однiКП душi в другу, всi боялися Смiла, й кожен бiг до  нього,
коли траплялася бiда й непереливки.
   Дiдо вже майже нiчого не бачив, лише  зблизька,  впритул  мiг  упiзнати
людину, та не було в свiтi такого, про що б вiн не чув i  не  вiдав,  тому
здебiльшого Смiла й називали просто вiдуном.
   - Держ конi! - сказав своКму супутниковi Рогволод, i той буркнув:
   - Iди, княже, не поймуть Пх вовки...
   То був витичiвський велiй болярин Ждан. Старий вiдун зустрiв  Рогволода
в порозi, високий, на диво ставний i ввесь бiлий:  i  волоссям,  i  довгою
бородою, й плоскiнною сорочкою, навiть iзбляклi дiдовi очi здалися князевi
бiлими.
   - Хто Кси й пощо?
   Рогволод вагався, що вiдповiсти, його раптом охопив  острах,  але  дiдо
вже завважив його, й треба було вiдгукнутись, та й за спиною  в  Рогволода
лишився Ждан, якого ледве вмовив на сю небезпечну подорож.
   Великий князь насилу вичавив:
   - Болярин Ксмь... болярин.
   - Що волiКш од мене, болярине?
   Рогволода вiдуновi слова заспокоПли.
   - ЖиттК прикинь моК, дiду Смiле. Прикинь i видь у  ньому  все,  й  речи
менi, кого маю страхатися й чого стерегтись!.. Хто ворог К мiй кревний,  i
хто...
   Рогволод,  вимовивши  все  те,  завчене  й   затверджене,   несподiвано
загнувся.
   - Речи, речи, пощо замовк Кси, болярине, чи хто Кси?
   В дiдовiй хижi щось ворухнулося й зашарудiло, й сей шерех i дiдiв натяк
ще дужче спантеличили Рогволода, й вiн утратив самовладання:
   - Коли довiдався-с, що не Ксмь болярин, то речи й инче, дiду Смiле!
   - Хто Кси - до того дiла не маю, отроче, -  сказав  Смiл.  -  I  видiти
всього не можу, бо-м незорий. Усе видить тiльки Бог-Соварог.
   Все дратувало князя, надто ж оте слово, вимовлене нiбито й  звично,  бо
всi проти пiвторастарiчного дiда й справдi отроки. Рогволод крикнув:
   - Хто К недруг мiй кревний?
   Старець нахилився вперед i майже в вiчi князевi  захихикав,  одверто  й
зневажливо, кивнувши бородою:
   - Зозирнися, княже, й сам увидиш його.
   Рогволод нажахано заозирався, та наокруж стояла вже нiч, i поряд нiкого
не було, тiльки далеко бiля стобору гупали потомленi конi, вiдбиваючись од
комарiв. Хотiлося щось крикнути старому вiдуновi, й  тут  свiдомостi  його
сягнуло те слово, яке був пропустив повз вуха:
   - Речеш мене князем? Як вiдаКш про те?
   Старий знову засмiявся тим сипучим регiтцем, що так  образив  Рогволода
допiру, та князь бiльше не звертав на се уваги.
   - Зорий Кси, зорiший за мене, лише дуриш усiх. То  вже  речи,  об  що-м
просив тебе.
   Смiл перестав хихикати й одступив:
   - Зайдь, княже, до господи.
   Рогволод подивився в темряву хижi..
   - Засвiти перш горiло...
   - СтрахаКшся. Вже-м рiк тобi, кого ймеш страхатися.
   Вiн роздмухав жар у припiчку й засвiтив  маленьке  череп'яне  горiльце.
Рогволод заспокоПвся - в помешканнi не було нiкого.
   Невелика пiч виходила жовтим пошпарованим комином крiзь кулi стрiхи, за
пiччю стояв на козликах пiл, укритий рядниною,  бiля  полу  довга  лава  й
маленький столик о трьох ногах - та й бiльш нiчого. Тiльки з бантин  висли
китицi й снопики сухого зiлля всiх на свiтi барв, та на  виступах  стiн  -
великi, маленькi й ще меншi горни, горонцi й горнята.
   - Сiдь, княже.
   Рогволод недовiрливо примостився на краКчку лавицi, Смiл же промовив:
   - Вiдаю, хто Кси й пощо-с прийшов.
   - I що повiдаКш менi?
   В чужiй хижi Рогволод почувався непевно, й  голос  його  став  тихий  i
хрипкий.
   - Коли яблуня старiК, смерд садовить у лунку Пй молоде черенце.
   - Який смерд? - не зрозумiв його казання Рогволод.
   - Який? Добрий смерд.
   Князь нарештi збагнув притчу й сумно запитав:
   - А стару яблуню... пiд корiнь?
   - Пощо? В старого дерева немногi листи. Вони молодому  черенцевi  сонця
не заступлять.
   - А тодi? - гiсть  раптом  перехилився  до  дiда  й  почав  благати:  -
Поворожи! Кинь на каменi! Камiнь не золже. Дiдо суворо й поважно вiдповiв:
   - Уже-м кидав.
   - Коли?
   - Тому лiт вiсiмнадцять.
   - Пощо... вiсiмнадесять? - неприКмний холодок пойняв Великого князя.  -
Пощо вiсiмнадесять?..
   - Тому вiсiмнадесять лiт перебрав Кси меч од брата свого Данка.
   Рогволод вiдсунувся й безнадiйним голосом сказав:
   - То не поворожиш?
   - Буде те саме, Рогволоде.
   Князь зiтхнув i видався собi таким слабим, i старим,  i  нiкчемним,  що
йому аж очi защемiли вiд жалю.
   - Й iмено моК знаКш... Зразу-м упiзнав тебе.
   - I не кинеш?
   - Пойми вiру й так.
   Рогволод важко пiдвiвся, постояв трохи й вийшов, i вже вслiд собi почув
Смiловi речiння:
   - Не застуй!
   - Га?
   - Не застуй, речу.
   - Кому? - вже й забув Рогволод.
   - Черенцевi.
   Се мов пiдстьобнуло князя, й вiн заквапився до конов'язу, де  чекав  на
нього Ждан. Болярин допомiг сiсти на коня - пiдставив дужу руку пiд кощаве
й нетримке старече колiно,  й  вони  тихим  кроком  подалися  вуличкою  до
сiльських ворiт. Але не встигли вiд'Пхати й на двадцять крокiв од СмiловоП
хижi, як назустрiч Пм виринула  з  темряви  довгопола  мара.  Князiв  кiнь
схарапудився, та мара схопила його за гвуздечку й промовила:
   - Куди ж то супроти ночi?
   - Хто Кси? - злякано буркнув князь. Глiб, мiж Глiб тутушнiй годований.
   - Що волiКш? - похмуро спитав Ждан.
   - А нiчого. Речу: куди ж отако супроти ночi?
   - Яке твоК дiло?
   - Џдьте до теремця мого. Й ти, болярине, впiзнав Ксмь i тебе.
   Конi йшли,  й  мiж  Глiб,  тримаючи  рукою  за  обротьку,  теж  ступав,
замiтаючи куряву з дороги довгими полами  свити.  Рогволод  зоглянувся  по
боках - i справдi, куди ж проти ночi?
   - Позостанься, княже Рогволоде, й ти,  болярине  Ждане,  бо  як  зазнаК
Гатило, що-м опустив вас у нiч голодних i холодних, то присле й...
   Почувши ймено ненависного  онука,  навiть  не  власного,  а  братнього,
Рогволод знестями гаркнув:
   - Гати-и-ло?!
   Тодi здибив  огиря  й  уп'явсь  острогами  в  живiт.  Кiнь  од  болю  й
несподiванки стрибнув уперед i мало не пiдiм'яв  ошелешеного  можа  Глiба.
Болярин Ждан i собi погнав услiд за Великим князем.
   А з кувачницi все те бачили Стоян iз Людотою й усе чули,  бо  Рогволода
взяли бiси вже перед самими ворiтьми Городища,  де  тулилася  пiд  низькою
солом'яною стрiхою прокопчена  й  просмерджена  гореним  залiзом  сiльська
кувачниця.
   - Гей, Глiбе! - звернувся Стоян до княжого  дружинника.  -  Що  се  вiн
ради?
   - Не вiдаю! - спересердя вiдмахнувся мiж.
   - Приходив тобi в гостi?
   - Вiдуновi, - ще сердитiше буркнув Глiб.
   - Вiду-но-овi?
   Коваль стояв i дивився в досi розчиненi ворота,  де  щойно  зникли  два
комонники. Людота пiдiйшов i став поряд.
   - Вiдуновi?
   - Таж чув Кси, - одказав Стоян, а Людотi раптом спало на думку таке, що
боявся й вимовити вголос.
   Вони ще якийсь час кували i витягали  молотом  товсте  лезо  довгого  й
важкого меча, й Людота нарештi не втерпiв:
   - А що, коли дiдо Смiл вiдаК про...
   - Про кого?
   Людота зiтхнув, i Стоян теж зiтхнув, здогадавшись.
   - Що ж ради мав би гуцати Великий князь аж сюди?!
   - Що ради! - заперечив Стоян. - Ворожити. Або ж по зiлля якесь приПхав.
   - По зiлля мiг би прислати й нарочитого.
   - А так...
   - А ворожити?.. О що б то? - Раптом  його  мов  осiнило:  -  Чи  не  по
наворот-зiлля? Вуйку! Чули сте?
   - Таж не глухий. То й що стоПте!
   Коваль  подивився  на  нього  й  почав  скидати  свою  дублену  скоряну
передницю, жовту згори й гнiду зiсподу.
   Тим часом .Рогволод гнав  коня,  не  даючи  йому  спочину,  гнав  битим
Соляним шляхом повз КиПв-город, гнав, мов у нього вселилися чорти й бiси з
усiх дiбров i ярiв. Удосвiта був-таки вдома, та  ледве  здобувся  на  силi
злiзти додолу; його вже роби внесли в хором i поклали на м'якому ведмеднi.
Почалася тiпаниця, вiн цiлiсiнький день прокалатавсь у постелi, нiкого  не
бачачи й не впiзнаючи, й се тривало до вечора, й наступного дня, й ще одну
нiч, i ледве третього ранку  князь  прийшов  до  пам'ятi  й  упiзнав  Харю
Мурина, який чатував коло лiжка.
   - Що тут дiКш? - ледве витяг iз себе Рогволод.
   - Стережу.
   - Що стережеш?
   - Душу твою, Великий княже.
   - Хай тебе чорти стережуть, - якось байдуже висварив його  Рогволод,  а
Харя Мурин вiдповiв:
   - Яз чортами маюся, не мисли за мене, княже. Рогволод почав пригадувати
все, що з ним трапилося, й не пригадав, i спитав Харю:
   - Де К Ждан?
   - Певно, вдома.
   - Вдома?
   - Угу. А кiнь твiй ноги вiдкидав.
   - Кiнь?
   - Кiнь.
   - Пощо так?
   - Хiба-с забув?
   Рогволод аж тепер згадав усе, геть  усе,  й  спробував  пiдвестись,  та
навiть руки поворухнути не мiг.
   - А Ждан, речеш, удома?
   - Мабути...
   В князевих очах було стiльки суму й стiльки безпорадноП немочi, що Харi
Муриновi стало шкода його. Вiн сказав:
   - Пощо нуртуКшся так? Наречи його в себе мiсто й жий собi красно,  доки
душа дихаК в ротi.
   - Кого - його? - болiсно зморщившись, перепитав Рогволод.
   - Сам вiдаКш, княже, - тихо вiдповiв скоморох.
   Рогволод крикнув:
   - Послух Кси Гатилiв!.. Послух!..
   Вiд напруження й схвильованостi Рогволод закашлявсь, Харя ледве  вiдбив
його душу, щосили гатячи кулаком у спину,  й,  коли  впокоПвся  й  лiг  на
ведмедно, вбiгло двоК можiв о мечах.
   - Вiзьмiте його... - вказав Пм князь на скомороха. - В поруб... У поруб
сього послуха!..
   Ввiйшов i Ждан i почав боронити Харю перед князем, але  старий  лишався
невблаганний:
   - У поруб...
   Скоморох тiльки дивився на князя. Все  спiвчуття,  що  заполонило  було
його допiру, тепер геть випарувалося, й вiн посмiхом кривив вуста на  один
бiк i нi вiдбивавсь од можiв, нi намагався просити о милiсть.
   - Не дiяв би-с такого, - сказав Ждан, коли можi вiдвели Харю до порубу.
- Не дiяв би-с.
   У голосi його бринiла похмура неприязнь, i Рогволод одчув се.
   - Й ти, болярине, руку спроти мене...
   - Якби-м спроти тебе руку тяг, княже, - з  докором  i  серцем  проказав
лiтнiй болярин, - то був би-м давно коло нього.
   В старого заворушилися вуса, перш нiж вiн повторив:
   - "Коло нього..." Всi ви сте послухи...
   Того вже й Ждан знести  не  мiг.  Кинувши  на  Великого  князя  гнiвний
погляд, вiн вийшов, брязнувши довгим мечем  об  порiг  свiтлицi.  Рогволод
почав кволим голосом гукати кого-небудь. Увiйшла роба.
   - Њутихiя!.. - проказав вiн, i молода жiнка мерщiй побiгла з  можеськоП
половини  хорому  геть.  Незабаром,  одсапуючись,  до  свiтлицi   вкотився
Њутихiй.
   - Кликали сте, отче?
   - Ходь сюди... Вклякни.
   П'ятдесятирiчний княжич,  гладкий  i  рожевощокий,  був  би  схожий  на
розгодованого хлоп'яка, коли б не гнилi зуби, що так  i  випирали  йому  з
рота. Њутихiй став перед батьком навколiшки, й старий обхопив йому  голову
обома  руками  й  заходився  гладити  довге,  до  плiч,  волосся.  Њутихiй
розчуливсь од  такоП  ласки  й  почав  пхикати.  Тодi  старий  у  припадку
несподiваноП лютi вiдштовхнув його:
   - Геть, слинявий! Жону-м я народив, а не можа... Син устав  i  заглипав
на батька ображеними очима:
   - Чого-бо ви!.. - вуста його скривилися й оголили дiрявий рот. - Молили
б ся лiпше боговi, а не...
   - Геть!.. - закричав старий i знову розкашлявся,  тодi,  заспокоПвшись,
поманив сина: - Ходи речи можам, нехай i Ждана... Зумiв Кси?
   - Зумiв Ксмь, - неохоче вiдповiв беззубий княжич. - У поруб.
   I вийшов, а Рогволод принишк, наслухаючи  згуки,  що  долинали  в  хату
знадвору. Там усе було  тихо,  й  князя  почала  тiпати  тiпавка.  Нарештi
з'явився мiж СтоПмен.
   - Учинили смо, княже.
   Князь одвернувся пiд стiну й провiв рукою по тесаних колодах.
   - Убили сте його?
   - Нi... Ждан сам...
   СтоПмен потоптався й вийшов, а старий  князь  пролежав  так  до  самого
вечора, голодний i лихий, бо нiхто навiть не  згадав,  що  князевi,  може,
Псти, чи пити, чи ще чогось хочеться. Коли ж смеркло, вiн  устав,  накинув
собi на спiдню одiж корзно й заспускався крутими сходинами до пiдклiтей. У
порожнiй пiдклiтi вiдчинив дубову  ляду,  спустив  туди  драбину  й  почав
обережно злазити, мацаючи неслухняними ногами кожний щабель.
   - Тут Кси? - спитав вiн, знадвору не мiг нiчого  розгледiти  в  темному
порубi. В нiс  ударило  застояним  важким  духом  i  плiснявою.  Нiхто  не
вiдгукнувсь, але з кутка зашарудiло.
   - Тут Кси, речу, Ждане?
   - Тут... - знехотя обiзвався велiй болярин.
   - Пощо ж мовчиш?
   - Удвох смо, по те й мовчу. Про Харю забув Кси.
   - Й ти забудь, болярине.
   - Що ради? - по хвилi вiдгукнувся  Ждан,  бо  Рогволодовi  слова  могли
означати тiльки те, що й означали. - Чого ради кинув Кси  отрока  до  сiКП
ями? Пусть його.
   - Про себе речи.
   - А я про Харю.
   Рогволод закипiв:
   - А чи вiдаКш, о що совiтував менi твiй Харя?!
   - Вiдаю.
   - Й речеш пусть?
   - Речу пусть.
   - То як так?
   У темрявi знову заворушилося. Ждан устав i пiдiйшов до Рогволода,  ледь
осяяного тьмяним свiтлом з дiрки в стелi. Тепер i князь побачив його.
   Ждан виступив на видноту й сказав, пильно дивлячись у змарнiле  князеве
обличчя:
   - Чуй, княже, що ректи-йму тобi, чуй, бо  инчий  того  не  мовить,  лиш
затамуК в собi. Наречи стiл Богдановi.  Наречи  киПвського  князя  в  себе
мiсто.
   Рогволод ображено глипнув на свого великого болярина, той же стояв,  не
зводячи з нього похмурого погляду.
   - Й се ти речеш менi?
   - Оддавна-м рiк тобi. Њутихiй до столу негоден.  I  се-м  тобi  рiк.  I
старцi се мислять. Помисль i ти, княже. Закоторилася Русь. ДужоП руки хче.
Ти ж Кси благ. Помисли про се - й сiчи мою голову.
   Великий князь приречено  кивав  до  кожного  його  слова,  мовби  хотiв
сказати, що як сам на себе не покладешся, то на  когось  i  поготiв.  Тодi
несподiвано витяг меча з пiхов i пiдняв над Жданом.
   Ждан мовчки взяв меч i всилив його назад у пiхва. Се нiби  вiдiбрало  в
князя останнi сили, й вiн зiщулився й змалiв. Болярин же, не дивлячись  на
нього, почав пiдiйматися щаблями до  свiтла.  Князь  дивився  на  нього  й
мовчав, i то був присуд, вирок самому собi,  немовби  вiдчув  свою  власну
безсиль.
   - Вже й не страхаКшся, що потну тебе ззадi.
   - Я мiг би-м i сам тебе потяти, княже. Не К вже сили в твоПй руцi.
   Вiн вилiз у пiдклiть i  казав  те  вже  згори,  в  чотирикутний  прорiз
порубу. Князь i собi став на щабель i почав пiдiйматися.
   - Оддай, княже, меча свого, бо Гатило й сам одбере  й  тебе  на  бунище
викине.
   Се сказав з темряви Харя Мурин, який досi не промовив  i  слова.  Князь
оторопiло спинився, тодi злiз додолу й замахав мечем, та скомороха не  так
легко було потяти, навiть побачити.
   - Випинайся, випинайся, княже, нагору, бо й я лютитися вмiю.
   Князь удруге встромив меча в пiхва й  сього  разу  вже  й  справдi-таки
вилiз, навiть важку драбину сам по собi  витяг  i  грюкнув  лядищем  -  аж
курява встала. Ждана в пiдклiтi вже не було, й вiн лякливо побрався геть.
   Нiч виспав погано, ввижалися  рiзнi  чорти  та  примари.  Кiлька  разiв
уставав i засвiчував од кресала товсту лойову свiчу, та ледве  засинав,  i
свiча гасла, на неП дмухав домовик, або лихий, аби ще  якесь  хатнК  чи  й
нехатнК чортовиння. Й щойно заблаговiстилося на свiт, князь  накинув  собi
на зсохлi рамена вилиняле корзно, спустивсь у  пiдклiтi  й  вiдчинив  ляду
порубу.
   - Вилазь I
   - А то що ж ради? - глузував з нього скоморох, бо князь  i  сього  разу
прийшов сам, i боятися не було кого. - Менi й тутки добре. Тепло, й комарi
не кусаються. Й смiхати нiкого  не  треба:  лежи  собi,  Харю,  й  рипи  в
потемках.
   - Вилазь, речу.
   - Не волiю.
   - Пощо?
   - Не втямлю дострибнути, - сказав Харя Мурин i глузливо зареготав.
   Князь тiльки тепер уторопав, що забув подати вниз драбину, й  заходився
спускати ПП в темний спарений поруб.
   Скоморох нарештi пiддався вмовлянням i вилiз у пiдклiть.
   - Ото слухай, що тобi молодшi речуть, - зневажливо  кинув  вiн  старому
князевi.
   Рогволод стусонув його межи плечi, аж Харя з несподiванки мало  не  дав
сторчака, й з порога зареготав:
   - Ще й б'Кться!


   Мiсяця серпня ж

   Кiлька день Рогволод не знав, нi що робити, нi як повестися. Вiн уникав
Ждана, не хотiв бачити й улюбленого скомороха,  тодi  послав  по  великого
болярина сина Њутихiя, й беззубий княжич повернувся нi з чим.
   - Рече, нездужаю. I що вiн чинить?
   - Сидить
   - НездужаК... - промовив Рогволод. - Усi тепер нездужають, усi... Й  ти
нездужаКш на коня всiсти. Баба.
   - Христос рече: будьте смиреннi, - завважив гладкий княжич.
   - Глупавий Кси й ти, й твiй Христос.
   - Пощо глупавий, отче! Вiн К бог.
   - Усякi боги бувають.
   Син тiльки шморгнув носом i нiчого не вiдповiв,  бо,  може,  й  справдi
всякi боги бувають.
   Рогволод вiдмахнувсь од сина, мов од надокучливоП мухи, й Њутихiй пiшов
з красноП свiтлицi. Великий же князь посидiв ще з  годину  й  теж  вийшов.
Княжий двiр був порожнiй, усi роби й челядники подалися на тiк,  за  стiни
городу, веректи жито й пшеницю, й лунке гупання цiпiв  долинало  аж  сюди.
Князь подибуляв до ворiт свого двору, а звiдти за городськi ворота на тiк.
Гупання дедалi дужчало й дужчало. Токiв було кiлька: княжий, болярський  i
городський, на якому верекли своК збiжжя витичiвськi можi,  котрi  мешкали
не по селах, а тут, i всякий стольний народ - кожум'яки, горнчарi, боднарi
та iншi ремiсники. Князь подався до свого  току,  бiля  самоП  засiки  над
кручею. В одному кiнцi пара сивих круторогих волiв тягла кам'яний  вал  по
крузi, встеленому товстим шаром порозв'язуваного снiп'я, молоденька ж роба
погейкувала на волiв, махаючи жердиною. В  трьох  iнших  мiсцях  дев'ятеро
робiв i челядникiв верекли пшеницю в три цiпи, - гуп-гуп-гуп! -  i  в  усi
боки стрiляло колюче велике зерня. Ще душ iз  двадцять  подавали  снопи  з
височенноП скирти, вiдгрiбали зверечену солому, складали на воза  й  везли
до княжого двору, iншi ж вiяли над кручею, бо  з-од  Днiпра  тягло  гарним
вiтерцем. Два челядники в'язали обережно повимолочуванi снопи в кулi - для
околоту стрiх. Пiвскирти було вже  зверечено,  й  роби  та  челядники  пiд
наглядом тивуна працювали не розгинаючись.
   Великий князь пiшов у той бiк, де провiяне зерно зсипали в ряднянi мiхи
та мiшки. Колись вiн найдужче любив сi днi, любив дивитися на своП  скирти
й на своК збiжжя, тепер за  старою  звичкою  теж  усилив  руку  до  ще  не
засупоненого смугастого мiха й пересипав жменю ясного важкого зерна.  Того
колишнього вiдчуття втiхи вже не було, й Рогволод поплентався  до  тивуна,
що наглядав за перемiрюванням навереченого жита, й  пшеницi,  й  проса  та
вiвса.
   - Пiди до Ждана.
   - Менi? А тут?
   - Хай стане инчий. Речи, Рогволод зве. Й  сiв  у  холодку  пiд  засiкою
гостроколу, тивун же,  передавши  своП  обов'язки  iншому,  потрюхикав  до
городу. Князь i сього разу  не  сподiвався  на  Ждана,  та  велiй  болярин
прийшов, хоч i нешвидко, але таки прийшов.
   Певно, образа вже вивiтрилася з  його  серця  й  сивоП  голови,  й  вiн
торкнувсь рукою споришу коло свого поробошня з  гострим,  задертим  догори
снурованим  носаком.  Князевi  теж  личило  пiдвестися  й  вiдповiсти   на
привiтання, але вiн сидiв i мовчав, дивлячись у  той  бiк,  де  молоденька
дiвчина-роба гейкала на круторогих волiв.
   - Пощо кликав Кси?
   Ждан  був  у  бiлiй  полотнянiй  сорочцi  й  таких   самих   ногавицях,
пiдперезаних широким  чорним  опоясом,  неприкрите  волосся  стояло  сивою
стрiхою докруж голови.
   - Пiди до... нього.
   Велiй болярин знав, про кого мовить князь, i не перепитував.
   - Що ради?
   Князь швидко зирнув на Ждана й так само квапно вiдвiв  погляд  на  своП
воли.
   - Хай прийде.
   - Пощо?
   - Так...
   - Посли нарочитого.
   Рогволод уперше  подививсь  боляриновi  в  обличчя  пильне  й  нiби  аж
нiяково.
   - Не прийде з нарочитим.
   - А не прийде, - погодився Ждан.
   - Пiди ти, болярине.
   В голосi старого князя бринiло благання, якого Ждан уже давно не чув.
   - Не маю хотi.
   - Пощо?
   - Бо й сам не вiдаКш, що  маКш  ректи  Гатиловi.  Великий  князь  важко
зiтхнув. То була суща  правда,  вiн  таки  не  знав,  що  скаже  братовому
онуковi, коли той прийде до городу стольного.
   - Сiдь, - мовив князь. - У ногах правди не К. Велiй болярин урештi сiв,
але був i далi невблаганний, i Рогволод бiльше не вмовляв його  йти  слом.
Поряд, на сусiдньому току, вереклося Жданове збiжжя, й вони просидiли  пiд
засiкою в холодку до самого вечора, не промовивши й слова, хоч болярин був
певен, що думають про те саме.
   А вранцi наступного дня Ждан прийшов до княжого терема взутий у черев'я
з острогами, в безрукавiй ягнячiй гуньцi й довгому дорiжному корзнi.
   - Що ректи йому?
   - Пiдеш?
   - Що йому ректи маю?
   - Хай приПде в двiр мiй.
   Ждан хотiв був iти, тодi роздумав i сказав:
   - Позаутра старцi кличуть на вiче.
   - Вiче? Я-м не чув...
   - Кажу, аби-с вiдав.
   I пiшов. Коло ганку вже стояв осiдланий кiнь. Ждан вихопився  на  коня,
мов молодий можик, i зострожив од самого терема. Разом iз  ним  до  городу
КиКвого поПхав i мiж СтоПмен.
   Повернувся Ждан до Витичева ледве на третiй день, стомлений i  ввесь  у
курявi. Коли злiз iз коня й витрусив корзно, сипнула хмара пороху. Великий
князь дивився на те мовчазне обтрушування й розумiв, що болярин повернувся
нi з чим.
   - Пощо-с такий укурений?
   Ждан сердито блимнув на  князя  -  князь  хитруК  й  страхаКться,  тому
зумисне обминаК запитувати про сутнК. Вiн хотiв сказати йому  щось  рiзке,
аби зiгнати на чiм-небудь оскому,  натомiсть  мовив  про  те-таки  глупаве
корзно:
   - За вiтром Пхали смо. Вся курява в вiчi лiзе.
   - 3-од самого Кий-городу вiтер сюди дме?
   Ждан вiддав коня  можевi  СтоПменовi  й  пiдступив  до  Великого  князя
впритул:
   - Не приПде.
   - Не приПде? Я-м так i знав, - обiзвався князь  i  раптом  зiрвався  на
крикливцi: - То й нехай! То й нехай! Не вельми смо плакали! Вiрно,  Ждане?
- Його навiть порадував такий оберт справи. Хвала Боговi й  Дажбоговi,  що
напоумили того невiгласа не Пхати - так ще й лiпше.
   Та Ждан сказав:
   - КиПвський князь кличе тебе в гостi.
   - Ме-не-е? Пощо? Менi й тут добре ведеться. -  Вiн  чисто  по-старечому
захихикав i закашлявся. - Й що-с рiк йому ти?
   - Княже, - сказав Ждан. - Узаутра буде вiче.
   Рогволод перестав хихикати. За те вiче вiн уже багато думав i передумав
- сподiватися чогось доброго не належить. Й ось  болярин  знову  нагадував
про вiче.
   - Взаутра по сонцi. Рiкли суть старцi, аби-с нiкуди не сходив.
   Тепер Великий князь  не  мав  уже  нi  найменшого  сумнiву,  що  старцi
намислили  забирати  в  нього  меч.  Ноги  Рогволодовi  пiдламувались   од
хвилювання,  лiва  рука  мимовiльно  лапала  за  яблуко  меча,  витерте  й
вилискане довгими лiтами. Князь не  вiдповiв  на  стриманий  уклiн  Ждана,
просто не помiтив, а мусив бо помiтити, бо коли  ж,  як  не  взавтра,  маК
востаннК спертися  на  кремезне  плече  свого  великого  болярина.  Старцi
намислили проти нього зле, й вiн не бачив нiякого виходу. Що  ж  робити  й
яким кумирам чинити требу?
   Вiн знову лапнув яблуко меча. Слабка стала рука - й се головне. Великий
князь, повагавшись, озирнувся, тодi витяг лезо з пiхов,  i  замахнувсь,  i
щосили рубонув по стовбурi яблунi. Й  сумно  посмiхнувсь.  Меч  увiйшов  у
деревину на палець, не бiльше, а колись же одним махом геть iзрубав  би  й
не таке дерево. Колись, i в сьому теж було головне...
   Рогволодовi спала на думку дiдова Смiлова притча про  стару  яблуню  та
молоде черенце - й його аж дрижаки побили. На мить уявилося, що ся  яблуня
й К вiн. Великий князь витичiвський... Виходить, сам же  й  замахнувся  на
себе? Притча повернулась проти нього ж таки, й Бог Соварог, i Дана, певно,
теж проти, а невблаганний Марко десь уже вiдмiряв ту  стегу,  що  нею  йде
Рогволод, вiдмiряв двома пакiльчиками й тепер чекаК,  коли  й  сей  путник
дiйде своКП мiти.,
   - Оружжя не лже, - сам до себе мовив князь i вирiшив узавтра не  чинити
опору.
   Та коли по сходi сонця вiче зiбралось на городському току, по  той  бiк
засiки над кручею, Рогволод не здобувся на силi пiти туди. Якби вiче  було
хоч коло його .терема, вiн таки здолав би себе й вийшов, але старцi обрали
своПм мiсцем тiк - щоб кожен почувавсь однаково рiвним з усiма.
   Рогволод лежав на критiй кожушком лавi доти,  поки  по  нього  прислали
вдруге.
   - Мусиш iти, княже, бо вiче порiшить усе без тебе, - сказав один з двох
нарочитих од вiча старцiв.
   I Рогволод поплентав Пм услiд, нещасний i геть зневолений. Та  чи  його
приречений вигляд уплинув на старцiв i можiв,  чи  вiчем  в  останню  мить
покерували якiсь iншi почуття й настроП, бо таке часом буваК, коли  докупи
зiйдеться надто багато люду, але меча в Рогволода не забрали.  Тiльки  про
сина Рогволодового вiче мовби забуло, неначе княжича Њутихiя й на свiтi не
iснувало. Зате того ж дня ,з городу стольного вирушило до  городу  КиКвого
двоК комонникiв.
   Один з  них  напередоднi  вже  долав  сю  саму  путь  туди  й  узворiт:
витичiвський велiй болярин Ждан.  А  товаришем  йому  видiлили  мiцного  й
високого дiдугана з довгими сивими вусами й ще довшою, такою ж сивою косою
чуприни, що визмiювалася з-пiд порудiлого на сонцi смушевого клобука.  Очi
дiдугана дивилися пильно з-пiд кущу i ватих  чорних  брiв,  а  рука  мiцно
тримала повiд.
   Се був сотенний  готаман  лугарiв-косакiв,  якого  всi  звали  Шумилом.
Гуцаючись на доброму жеребцi, вiн анi на  хвилину  не  замовкав  -  або  ж
говорив до Ждана чи й до свого коня, або  ж  мугикав  пiд  нiс  лише  йому
вiдомоП пiснi:
   Ой гуп та й гуп,
   Та й ще раз,
   Та й ще раз...
   Те гупання не мало кiнця, й Ждан смiявся - його теж брало на пiсню,  бо
сталося так, як вiн хотiв, i вiн би,  може,  теж  заспiвав,  та  соромився
незнайомого косака, трохи соромився,  незважаючи  на  веселу  вдачу  свого
супутця. Прибули до городу КиКвого  перед  заходом  сонця.  Ворота  стояли
вiдчиненi, та двоК кремезних можiв спинили  Пх,  махнувши  сулицями  перед
кiнськi морди:
   - Хто Ксте?
   - Велiй болярин витичiвський i сотецький з Лугу,  -  вiдповiв  за  обох
Ждан.
   - До кого Пдете? До киПвського князя?
   - Бери вище! - втрутивсь у розмову косак. - До Великого князя.
   - Великий князь у Витичевi сидить, - нагадав старому один з можiв.
   - А так К, так, - погодився Шумило. - Той у Витичевi, а сей ще тут.
   Вiн умисне пiдкреслив останнi слова, й можi з сулицями розступилися.  В
КиКвому городi теж чули про вiче й теж посилали туди своПх нарочитцiв, але
що там говорили й про що домовились - тут було невiдомо.
   Коли  Ждан  iз  Шумилом,  пов'язавши  коней  бiля  хорому,  ввiйшли  до
свiтлицi, куди провiв Пх домажирич, Богдан з першого погляду мовив:
   - Шумиле... ти Кси?
   - Я Ксмь, Великий княже.
   Й уклонився Богдановi рукою до землi. Ждан зробив  те  саме,  й  Богдан
стояв i дивився на них, тодi схаменувсь i собi опустив праву руку.
   - Будьте в моКму домi.
   Так велiв звичай, i Ждан вiдповiв:
   - Спаси Бiг.
   Шумило дивився на Богдана й з одного, й з iншого боку,  навiть  головою
крутив то сюди, то туди, й Богдан би такого не змiг стерпiти й  розсмiявся
б, але сього днi стояв урочитий i схвильований i  намагавсь  приховати  ту
схвильованiсть докупи зведеними брiвми.
   - Не признаю, - сказав нарештi Шумило. - Не признаю. Тодi-с  був  такий
отрокуватий, о довгiм волоссi, пикатенький, а...
   - Я-м признав тебе вiдразу, - мовив Богдан i не вiдав, що далi  робити:
чи стати, чи пiдiйти й ухопити сього сивокосого старого лугаря в обiйми. Й
доки вагався, Шумило сам пiдiйшов:
   - А нумо ж!
   I вони обнялися. Косак був мiцний, наче дубовий пнисько. Вiн сказав:
   - I не питаКш, чого ради смо прийшли?
   - I не питаю, - вiдповiв Богдан й одвернувся, мовби на тому  балачка  й
мала кiнчитись. У хатi  запала  тиша,  Ждан  iз  Шумилом  не  наважувались
порушити ПП й собi повiдверталися до вiкон, але нарештi велiй  болярин,  i
голови не повертаючи, сказав:
   - Тодi сiдлай коня.
   КиПвський князь переступив з ноги на ногу й вiдповiв:
   - По перших пiвнях.
   - Що ради - по перших? - здивувався Ждан.
   - Так...
   - А так - то й так, - сказав Шумило. - Сiно скосив Кси, княже?
   Богдан усмiхнувся:
   - За оборою стоги моП стоять.
   - То збудиш, коли надумаКшся. Присли нам по шмату хлiба  та  по  рiзеню
сала. - Й кинув Ждановi: - Годишся, болярине?
   - Годжусь.
   Вони вийшли з хати надвiр i подалися за  обору.  Коней  уже  завели  до
стайнi. Богдан же сiв коло вiдчиненого вiконечка й сидiв так, аж доки  над
городом пролунали задерикуватi голоси  киПвських  пiвнiв.  Тодi  пiшов  до
стайнi й заходився сам сiдлати й свого, й Жданового та Шумилового коней.
   Нарочитi вiд Витичева вже не спали.
   - Чув Ксмь тебе, - сказав Шумило, й у  темрявi  було  знати,  що  хитро
всмiхаКться. - Але хтiв Ксмь, аби менi хоч раз на життю Великий князь коня
зазброПв.
   Богдан пропустив його слова повз вуха, й усi троК посiдали на коней.
   До столицi вони прибули, як сонце пiднялося за Днiпром на двi п'ядi,  й
Ждан iз Шумилом  зрозумiли,  чому  вiн  учора  наполiг  рушити  з  першими
пiвнями. Старцi, й можi, й усi, хто  прибув  на  вiче,  вже  повставали  й
невеликими купками юрмилися на току за городом, i  коли  троК  комонникiв,
позсiдавши додолу, повели коней у руках,  погляди  натовпу  звернулися  до
них. Так нарадив Шумило - позлазити з коней.
   - Се велить покон, княже. Я-м уже не  раз  видiв,  як  дава