Острогардом, а тепер, у його, Гельмольда, час, називають також Гунiгардом - через ПхнК населення гунiв. Там умiщуК вiн i гунську столицю, яка зветься Хуе . За його словами, земля гунiв починаКться вiдразу ж по той бiк Ельби. Вчений, якого нiяк не назвеш слов'янофiлом, - навпаки, в нiмецькiй експансiП на Схiд вiн був одним з ПП iдеологiв, - усi цi землi вiддаК гунам. I це в той час, коли, якщо вiрити деяким iсторикам, гунiв уже давно й на свiтi не було, а Пхнi рештки хтозна-скiльки сторiч тому буцiмто засимiлювались мiж мадярами. Отже, слiд гадати, що так званi гуни - народ споконвiку Квропейський i нiзвiдки, тим бiльше з рiвнiчного Китаю, не прийшов. Але тут виникаК вже щось новiше. Говорячи про Гунiгард, Гельмольд нiскiлечки не сумнiваКться в тому, що це краПна суто слов'янська, й навiть у свiй час, у серединi XII сторiччя, в добу найвищого розквiту КиПвськоП Русi, наймогутнiшоП серед усiх держав, називаК столицею слов'янського свiту Хуе. А що це справдi КиПв, знаходимо пiдтвердження в iнших, ранiших i пiзнiших авторiв. Ф. Гаген, наприклад, у своПх примiтках до першого нiмецького видання "Пiснi про Нiбелунгiв" каже, що КиПв, той самий, котрого Гельмольд називаК Хуе, в сагах "Кiенуборг у Канугардi" варяги називали Самбатом. Цей Самбат не викликаК особливих заперечень. ЗдаКться, всi iсторики вже давно погодилися, що то КиПв. Дивно тiльки, чому, погодившись iз одним, вони пропускають повз увагу iншi твердження того самого автора: що й Кiенуборг, i всi до нього подiбнi назви, - то не вигадка й не химера, а - КиПв. Шведський вчений XVII сторiччя Олай Варелiй у примiтках до видання "ГерварськоП саги" пише, що в скандiнавському епосi Русь часто називаКться КраПною Гунiв, а його спiввiтчизники вiддавен iменують Русь Гунегардом. I при цьому покликаКться на Саксона Граматика, який так само вважаК русiв i гунiв одним народом. Академiк IмператорськоП АкадемiП Наук Л, Стефанi, який видав у Лейпцiгу книгу Гельмольда "Хронiка слов'ян", твердить: Русь колись називалась Гунiгардом. Думки, що гуни - то не самоназва й не назва якогось таКмничого народу, котрий невiдомо звiдки взявся й не знати в якi тартарари запав, дотримували й пiзнiшi iсторики, в тому числi й слов'янськi. Й навiть нашi - вiтчизнянi. Чи не першим до цього висновку прийшов видатний iсторик-демократ Юрiй Гуца, походженням украПнець, який дослiджував iсторiю слов'ян i виступав пiд псевдонiмами Венелович i Венелин. Ще в першiй половинi минулого сторiччя висловив певнiсть, що царство Аттiли було руською державою. Мав вiн i численних послiдовникiв. А ось що каже з цього приводу вiдомий чеський i словацький вчений Павел Йосеф Шафарик: "Не тiльки видатнi вiзантiйськi автори словом "гуни" називали слов'ян; захiднi письменники, починаючи вiд Беди Венерабiлiса, гунами називали теж слов'ян. Через те й зрозумiло, чому в германських народних переказах та iнших давнiх пам ятках пiд назвою "гуни" маються на увазi слов'яни... Так само i в пiвнiчних квiдах... гунськi богатирi Jarisleifr - Ярослав i Jarizscar - Ярожир та iншi - також виявляються слов'янами". Бiльше того, Шафарик твердить, що нащадкiв слов'ян у ШвейцарiП до останнього часу звали гунами. Так, стародавнi, античнi iсторики, починаючи вiд Геродота, мали за звичай називати одним, збiрним iменем, багато племен i народiв, якi Пм безпосередньо не загрожували. Довгий час усi пiвнiчнi народи в них були гiпербореями, тодi стали скiфами, пiзнiше - сарматами й т. д. I якщо ми вже кажемо, що гуни - аборигени Њвропи й мають власну назву слов'яни, то логiчно виникаК запитання: а хто ж тодi були скiфи? Чи справдi Пх асимiлювали сармати, заполонивши Пхнi землi пiсля походiв Александра Македонського, як твердить М. М. Карамзiн услiд за Дiодором Сiцилiйським? I куди ж дiлися тодi самi сармати? Черговий народ-примара? Говорячи про стосунки грекiв з гунами, вiзантiйський дипломат Прiск Панiйський розповiдаК про те, як напучував послiв iмператор Феодосiй II перед поПздкою до Аттiли: "... Нам звелiли переказати гунському царевi, мовляв, хай не вимагаК, щоб до нього виряджали послами сановникiв найвищого рангу, бо цього не бувало нi за його, Аттiлиних предкiв, нi за давнiших правителiв СкiфськоП держави". Або ось уривок уже з переговорiв iз Аттiлою. Один з членiв посольства, Вiкiла, на якусь реплiку гунського царя вiдповiв, що у ВiзантiП вже немаК "жодного перебiжчика з числа скiфського народу". Пiсля такоП вiдповiдi Аттiла спалахнув гнiвом i сердито вилаяв того Вiкiлу, вважаючи, що перебiжчикiв ще багато. Й тут, i там гунiв називають скiфами, й рiд Аттiли виводять з найдревнiших скiфських династiй, навiть сам Аттiла каже, що його народ - скiфський. Чи не помилка це? Але гортаймо далi щоденник грецького дипломата, який особисто знав Аттiлу та його пiдданцiв. "Бачачи, що посол Максимiн геть занепав духом, я пiшов разом з ним до Скотти, прихопивши й Рустикiя, бо вiн знав скiфську мову". Отже, гуни розмовляли не якоюсь, а скiфською мовою. Й трохи ближче: "Аттiла при цьому оголосив, що коли ромеП зволiкатимуть або ж почнуть готуватися до вiйни, то й вiн перестане стримувати скiфiв вiд нападу". Таким чином, i вiйсько в так званих гунiв - скiфське. Та не тiльки Аттiла належав до предковiчноП скiфськоП династiП - ввесь його народ, як i тисячу рокiв до того, був державним: "Коли Епiгена було призначено послом, вони поПхали до Уннiв. Дiсталися Марга, мiсiйського мiста в Iллiрику. Воно розташоване на березi Iстру, навпроти фортецi КонстантiП, яку видно на тому боцi. Туди ж прибули й царськi скiфи" Виходить, мало що змiнилося пiсля Геродота, й недоцiльно позбавляти скiфiв етнiчноП приналежностi. Це не описка iсторика. Прiск i далi вживаК щодо гунiв той самий термiн: "Щоб за дотримування договору РомеП платили Царським Скiфам щорiчно по сiмсот лiтр золота", "...вiн (Аттiла) подарував новим послам коней та звiрячих смушкiв, якi правлять за оздобу Царським Скiфам". I все в гунiв скiфське: й одяг, i зброя, й закони, й звичаП. Описуючи подорож до АттiлиноП столицi, Прiск зазначаК: "Подолавши певну путь разом з варварами, ми, за наказом скiфiв, приставлених до нас, виПхали на iнший шлях, тим часом Аттiла зупинився в якомусь мiстi, щоб узяти шлюб з донькою Ески, хоча вже й мав багатьох жiнок: скiфський закон дозволяК багатоженство" "На нашi крики скiфи повибiгали з хат iз запаленими жмутами очерету... й гостинно запросили нас до себе... Володарка селища, одна з дружин Влiда, прислала для нас Пжу, яку внесли дуже вродливi жiнки. Це в скiфiв К виявом шани". Прiск, який подорожуК краПною гунiв, увесь час говорить нам про скiфiв: "Онiгiс, пiсля царя найбагатший i наймогутнiший з-помiж скiфiв...". I це тодi, коли пiсля зникнення самих скiфiв з полiтичноП та географiчноП арени свiту нiбито минуло вже близько восьми сторiч, звичайно, якщо вiрити Карамзiну та Дiодоровi. Там, де Прiск Панiйський описуК зустрiч Аттiли з мешканцями столицi, виникають зовсiм виразнi асоцiацiП. Мимоволi починаКш думати: звiдки знайомий нам цей ритуал вiтання прибулого шановного мандрiвника? Аттiлу зустрiчав хор дiвчат, спiваючи йому славу, а жона першого сановника пiднесла царевi хлiб-сiль. При цьому iсторик зазначаК: "Такий звичай вважаКться в скiфiв знаком високоП пошани". Ми бiльш-менш добре уявляКмо собi придворнi й народнi звичаП схiдних народiв i племен, у тому числi угрофiнських, тюркських та монгольських. А цей звичай вiдомий нам з пам'яток Х - XIII сторiч, i вiн належить нашому народовi. Якщо викликаК сумнiв отой, Прiском описаний, хор дiвчат, що спiвали своКму царевi скiфських пiсень, то "хлiб-сiль" промовляК ще виразнiше. Цей звичай мiг народитися тiльки-тiльки в народу, який споконвiку займаКться хлiборобством, а нiяк не в кочових скотарських племен. Отже, нi гуни, нi скiфи, про яких iдеться в Прiска, не були й не могли бути монголами чи якимись iншими вихiдцями з Пiвнiчного Китаю. Може скластися враження, нiби Прiск Панiйський взагалi не знав слова "гуни". Тодi погортаймо його нотатки ще. Прогулюючись вулицями АттiлиноП столицi, вiн зустрiв чоловiка, який справив на нього неабияке враження: "Мене здивувало, що скiф розмовляК грецькою мовою". Та незабаром усе з'ясувалося: "Позаяк дружина в них складаКться з рiзних варварських народiв, то дружинники, крiм своКП власноП варварськоП мови, переймають один вiд одного й гунську, й готську, й iталiйську мови; iталiйську - вiд частого спiлкування з Римом... Той, що вiтав мене, мав вигляд людини, яка живе в статках i навiть розкошах. На ньому було гарне вбрання, й волосся мав пiдстрижене в кружечок..." Ще один приклад. Кажучи про скомороха на бенкетi в Аттiли, Прiск усмiхаКться: "Дивний у своПй зовнiшностi й одяговi, в голосi та рухах, вiн мiшав докупи латинську, гунську й готську мови, й усi аж качались од смiху". Отож тут маКмо й гунську мову, але вона жодного разу не протиставляКться скiфськiй, а К ПП синонiмом, як i в цiм уривку. Це стверджуК й росiйський дослiдник Прiска Панiйського - Г. С. Дестунiс у своКму коментаревi. Що ж до "пiдстриженого в кружечок волосся", то вiн тут цiлком погоджуКться з ЮрiКм Венелином, так само, як i вiдносно "хлiба-солi" та iнших атрибутiв "гунського" побуту й звичаПв. А Венелин був цiлком переконаний, що Прiсковi гуни-скiфи - народ слов'янський. У двох останнiх уривках Прiска навiть немаК слова "скiфи", але Прiск його не забув, бо далi читаКмо, що, коли цариця наказала своКму дворецькому Адамiсовi покликати послiв на пишний бенкет, то греки завiтали знову ж разом "з деякими знатними скiфами". "Всi гостi за законом скiфськоП поштивостi, пiдводилися з-за столiв, здоровили нас повними келихами й цiлували кожного". У цiй картинi теж неважко вгадати щедру до гостей слов'янську душу. Й у кожному абзацi Прiскового щоденника поперемiнне подибуКмо цi два слова, якi К синонiмом одне одного: "гуни" й "скiфи". Й напрошуКться логiчний висновок, що це - синонiми до третього слова - "слов'яни", й до четвертого - "руси". Вже далеко за ДунаКм писав у своПх нотатках Прiск Панiйський про пересування посольства та його побут у дорозi: "Замiсть пшеницi тепер нам давали просо, а замiсть вина - мед; саме так його в цих мiсцях i називали. А тi, що нас супроводжували, одержували теж просо та ячмiнний напiй, що зветься по-варварському камос". Це - надзвичайно цiкаве свiдчення, бо тут зафiксовано, що так звана "скiфська" мова "гунiв" складалась iз слов'янських слiв. "Мед" у даному випадку не викликаК сумнiву щодо походження. Зате навколо iншого напою - "камосу" - точилося чимало дискусiй. Цей напiй дехто оголосив не чим iншим, як кумисом: отже, питання етнiчноП приналежностi гунiв мовбито розв'язувалося, - кочовики, бо лише кочовi народи вживали кумис. I хтозна-чому обминали пояснення Прiска, що той "камос"" виготовлявся не з кобилячого молока, а з ячменю. А коли так, то це був напiй хлiборобського народу, не кочового. Просто або ж Прiск, вуха якого були незвиклi до сприймання "варварських" слiв, не змiг написати правильно, або ж переписувачi спогади лiтери (грецька "вета" дуже схожа на лiтеру "мi" у скоропису). Було в Прiска й iнше цiкаве слово - "страва". Навколо нього в свiтi й досi точаться баталiП. Автори рiзних нацiональностей намагаються уподiбнити його до якогось мало або й ще менш подiбного кореня, й звiдси каскад найфантастичнiших тлумачень. На жаль, украПнськоП мови жоден з цих дослiдникiв не знав, а в нас же це слово - серед найуживанiших i досi. Це Прiскове слово зберiг для iсторiП Йордан, переписуючи в грецького автора "гунський" ритуал поминання обiдом. "Оплакавши небiжчика таким голосiнням, на його могилi справляють страву (так це в них самих називаКться), а пiсля цього великий пир" '. Отже, виходить, що "гуни" й "скiфи" - то не самоназви, а просто два iноземнi наймення наших предкiв. ДавньоКврейський iсторик Иосиф Флавiй (Иосиф бен Маттiт'яху) в своПй працi "ПодiП давнiх лiт" /I, 6, I/ писав про населення нашоП краПни наприкiнцi минулоП ери: "Магог царював над тим народом, що пiзнiше був прозваний - магогами, а греки називали його скiфами". IКронiм, сучасник Аттiли, пiдтверджуК: "Магог - це скiфи" ("Книга Кврейська", 20, 2). "Але, - читаКмо в коментарях О. СкржинськоП, яка видала твiр Иордана, - IКронiм - письменник початку V ст. - безперечно, вкладав у поняття "скiфи" ("магог") iнший змiст, анiж Иосиф Флавiй - письменник I ст. Пiд магогом-скiфами IКронiм мав на оцi сучасних йому гунiв". I вiдома ленiнградська дослiдниця пiзньоП антики робить цей висновок не лише на власних спостереженнях. Вона тут-таки покликаКться на незаперечний авторитет: "На початку VI ст. архiКпископ Кесарiйський Андрiй у коментарi до Апокалiпсиса писав, що бiблiйнi племена гог i магог - тi ж таки скiфськi племена, "що Пх ми тепер називаКмо гунськими". ТакоП думки дотримували сучасники Аттiли, так само вважали й iсторики наступних часiв. А Лев Диякон, видатний вiзантiйський iсторик Х сторiччя, йде ще далi, говорячи про вiйну грекiв з князем Святославом: "Надавши чин патрицiя мужньому й запальному Калокiровi, вiн (iмператор Никифор) послав його до Тавроскiфiв, яких подеколи називають Росами" ". Й так Лев Диякон упродовж усiКП своКП "IсторiП" називаК росiв скiфами, тавроскiфами й навiть таврами, зате дуже рiдко - власним iм'ям. Отже ж, греки, котрi, безперечно, добре знали й свою iсторiю, й грiзного царя Аттiлу, який завдав Пм стiльки лиха, чудово пам'ятали: народ, що мешкав на пiвнiч вiд Чорного моря, звався двома iменами - скiфами й гунами. Хоча вже в Х сторiччi, коли скiфи-гуни виявилися на новому пiднесеннi й почали знову набувати слави наймогутнiшого в Њвропi народу, греки почали ближче цiкавитися ними. Найвизначнiший iсторик того часу, вiзантiйський iмператор Костянтин Багрянородний у творi "Про управлiння iмперiКю" зазначаК: "Цей народ ми називаКмо скiфами або гунами. Щоправда, самi себе вони звуть русами". Подiбними словами за тисячу п'ятсот рокiв до Багрянородного висловився про наших далеких пращурiв i Геродот (Л., 1972): мовляв, скiфами Пх прозвали греки, самi ж себе вони називають околотами (IV, 6). Та, зрештою, всiм вiдомi й слова нашого, киПвського iсторика Нестора Лiтописця, який, перелiчивши всi руськi племена, зауважуК: "I К городи Пхнi й донинi, й прозиванi вони греками Велика Скiфiя". На нашу думку, свiдчень про те, що "гуни" та "скiфи" синонiми, - досить. Але тут виникаК нова проблема: чи ж тiльки скiфiв, тобто схiдних слов'ян, називали на початку нашоП ери гунами? Найстарiшi пiснi германського епосу, найстарiшi й, безумовно, найменш переiнакшенi, - iсландськi квiди-казання про грiзного царя Аттiлу "Атлаквiда" та "Атла-маль", - дають нам пряму вiдповiдь на запитання: гунами германцi називали й захiдних слов'ян. У всiм вiдомому драматичному сюжетi нiбелунги звуться бургундами. Й коли вважати, що цi бургунди - германцi, то й германцiв слiд називати гунами, бо ж бургунди в епосi - родичi гунам. ТакоП ж думки й П. Й. Шафарик' В iншому епосi, так званiй "Новiй Еддi", слово "гуналюнди", тобто народ гуни, вважаКться синонiмом до слiв "енети" й "венети". Це вченi помiтили вже давно й висловили своК ставлення до квiд як згустку найдавнiшоП народноП пам'ятi. В скандiнавському епосi "Хельга-квiда" слово "гуни" маК те саме навантаження, що й в iсландських квiдах. В однiй з примовок до "Хельга-квiди" сказано, що пiд словом гуни давнi шведи розумiли слов'ян, пiзнiше почали Пх називати вендами й венедами. Звiдси слiд зробити висновок, що "гуни" - загальна назва слов'янських народiв: i антiв та склавенiв Иордана, яких пiзнiше грецькi ж таки iсторики називають лише скiфами, й венетiв чи венедiв. Що енети, венети, вени та венди - слов'яни, в цьому нiхто не сумнiваКться. Џх згадуК ще Геродот - отих венетiв-енетiв ПiвнiчноП Адрiатики (1, 96; V, 9). Назва походить вiд грецького "ене" - слава, хвала. Це знав i видатний чеський iсторик Любор Нiдерле, але в своПй працi вiн каже: "Назва "слов'янин" - слов'янського походження, одначе нам, хоч як це дивно, невiдомi нi його етимологiя, нi первiсне значення... Походження назви "слов'яни" ще до XIII ст. почали пов'язувати з поняттям "слава" й перекладати його "глорiозi" й "енети". Це тлумачення втрималося до XIX ст., й вiдомий слов'янський поет i археолог Ян Коллар пiдтримав його своПм авторитетом. Iнше тлумачення, не менш давнК, засвiдчене вже на початку XIV ст., пов'язуК назву слов'яни-словени з поняттям "слово" й перекладаК як "вербозi", "сермоналес", "гомоглотти". Це пояснення сприйняли такi видатнi дослiдники, як Й. Добровський та П. Шафарик. Останнiй спирався, зокрема, на аналогiчний факт, а саме, що слов'яни називали сусiднiй народ, мови якого не розумiли, "нiмцями", вiд сова "нiмий". Хоча ця, друга, гiпотеза мала багато прихильникiв, та все ж бiльшiсть сучасних лiнгвiстiв одкидаК ПП на тiй пiдставi, що слов'янський суфiкс -Кн, -енин, -янин завжди вказуК на приналежнiсть до конкретноП мiсцевостi й що в такому разi назва "слов'янин" повинна була бути утворена вiд назви мiсцевостi ("Слово"?), - назви, яка, на жаль, нiде не трапляКться... Я. Розвадовський наводить низку назв рiчок у Польщi та РосiП, назв, утворених вiд форми "слав" i "слов", i припускаК, що iснувала рiчка, яку називали Слова, або Слава, чи бодай болотиста мiсцевiсть, називана Словом, а народ, який жив у тiй мiсцевостi, отримав од неП назву "слов'яни". Цi назви рiчок утворенi мовбито вiд кореня, "клев",. який означав "заливати", "поливати", "чистити". ТакоП самоП думки дотримував i Мiлан Будимир". Я недаремно навiв таку довгу цитату, що вiддзеркалюК думку одразу трьох видатних славiстiв уже новiтнього часу. Лише один iз них, Ян Розвадовський, трохи орiКнтувався в украПнськiй мовi та украПнських науках. I наслiдки промовистi. Щоразу, коли вченi-славiсти iгнорують УкраПну та украПнiку, вони опиняються в глухому кутi. Якби цi вченi знали украПнський фольклор, вони довiдалися б що Днiпро маК й другу, паралельну назву - Славута, Словута, Славутич. I не розводили б розпачливо руками, де шукати гiдронiм, що тисячi рокiв тому дав назву слов'янським племенам. А в КиКвi ж, крiм Днiпра-Словути, К ще й рiчка Клов, хоча й загнана нинi пiд землю. Та повернiмося знову до того, як германцi називали захiдних слов'ян. У Саксона Граматика та Й. Меурсiя К спiльний епiзод про те, що Ерманарiк потрапив у полон до слов'янського князя Iсмара (певно, Iзiмира), про якого так i сказано: "Ismarus, Slavorum rex". В iншому епiзодi Саксон пише: "Слов'яни пiд проводом свого князя Струнича напали на пiвострiв, яким уже володiв Фродо III, король готiв-датчан" (Саксон Граматик. Iсторiя ДанiП. - 10, 3.). I якщо в усьому iншому цi стародавнi iсторики iдентичнi, то в епiзодi про напад слов'ян на згаданий пiвострiв Йоган Меурсiй твердить щось зовсiм iнше: нападники в нього названi вандалами. Чи не помилка знову? ВиявляКться, нi, не помилка й не випадковiсть. Трохи нижче Й. Меурсiй оповiдаК, що син Фродо III, Фрiдлев (од гунськоП царiвни) виховувавсь у... Русi! Так, у Русi: in Russia relicta. Та й за дружину собi цей "руський вихованець" узяв Юрицю, доньку Грубо, чи Грубона (iм'я Грубо й досi побутуК серед сербiв), отже, теж слов'янську князiвну котроПсь сусiдньоП краПни. А що держава Фродо III межувала iз Слов'янщиною, про це свiдчить той-таки Саксон Граматик: володiння його ширилися вiд Рейну до Русi (Pusciam). Крiм того, перш нiж назватися королем ДанiП та ВандалiП, Фродо три руськi рiчки наповнив трупами. Бургунди, найближчi родичi вандалiв, зарахованi АгафiКм до гунiв. ТакоП думки дотримувало чимало iсторикiв, у тому числi й новiтнiх. Таким чином, випливаК ще один висновок: вандали та бургунди теж слов'янськi народи. Й коли, скажiмо, взяти до уваги всi рiзнописання слова "вандали" в рiзних авторiв, наприклад: вени, вiнули, вендли, вендiли, то побачимо, що всi вони дуже зручно лягають в одне синонiмiчне гнiздо. Й пiдтверджень цьому в iсторiографiП скiльки завгодно. Скажiмо, Птолемей називаК Рифiйськi гори та гору Ерц Гебiрге, з якоП витiкаК Ельба, горами Вендськими, а Дiон Кассiй - горами Вандальськими. Говорячи про завоювання готiв-датчан, називаючи учасникiв цiКП вiйни, Й. Меурсiй каже, що Струнич - вандальський король. Але його колега Саксон Граматик, в усьому iншому згодний з ним, тут уточнюК Меурсiя: Струнич - Sclavorum rex, або rex Slaviae. Та й сам Йордан свiдчить: готи прийшли iз СкандiнавiП й пiдкорили вандалiв. Нiдерле також знаК про те, що слов'ян часом несправедливо називали вандалами. Про зафiксоване iсторiКю переселення частини захiдних слов'ян, тобто вандалiв, лужичiв, бургундiв та iнших на пiвденний схiд, до Днiпра та Дунаю, шведський iсторик середини XVIII столiття Олаф Далiн каже: "В цей час скiфи мовби набули нових сил, коли сюди з пiвночi надiйшли Пхнi древнi одноплемiнцi". А це ж було, найвiрогiднiше, пiд тиском готiв, а також неврожаПв, у VI сторiччi. I якщо О. Далiн називаК вандалiв родичами кiфiв, то нiякими родичами германцiв вони одночасно бути не можуть. Але нагадаймо собi епiзод, коли пiсля вiйни готiв-датчан зi слов'янами син готського короля Сiварда, Йормунрек, вiдомий пiзнiше пiд iм'ям Ерманарiка, чи Германарiха, потрапив у полон до князя Iзiмира. Про цього князя й Саксон Граматик, i Й. Меурсiй кажуть: rex Slavorum. Але пiзнiший французький iсторик Д. Рауль-Роше заперечуК, або ж уточнюК: Iзiмир був roi de Vandales, тобто вандальським королем 5. Значить, слов'яни захiднi, безпосереднi сусiди готiв-датчан, колись i справдi звалися й склавенами, й венедами, й вентами, але пiзнiше за ними мiцно встановлюКться назва, яка вiдрiзняК Пх вiд слов'ян схiдних, слов'ян скiфiв, слов'ян гунiв. Та й чи така вже прiрва мiж цими двома назвами: "слов'яни" й "скiфи"? Далебi, нi. Готською мовою Слов'янiя звалася Свiтiод (Suithiod або Svithiod). Це скорочене слово, складене з двох рiзних слiв: Suava thiuda, тобто Слов'янська держава (thiod означаК держава, царство, народ). А якщо suavi написати так, як писало багато авторiв, то матимемо: svivi, scuavi, scuifi1. Отже - скiфи. А ще дужче зближаються грецькi "скiфи" (в iншому написаннi - "скiти") з Тацiтовими сiтонами: тут переднК латинське s переходить у sc. А сiтони, судячи з ТацiтовоП "ГерманiП", - слов'яни. Й хоча сам вiн вiдносить Пх, як i вандалiв, до германських племен, але сюди ж, на його думку, належать i так званi лугiП, ба навiть венеди. Щодо венедiв немаК нiякого сумнiву, а Тацiтовi лугiП - то лужицькi слов'яни. ТакоП думки дотримуК й О. Скржинська. На жаль, в останньому виданнi Тацiта про венедiв сказано дуже невиразно, а лугiП тут - "загальна назва ряду германських племен, якi жили на пiвнiч вiд Карпат, мiж Одром i Вiслою". Зi сказаного вище, мiж iншим, випливаК й ще одне запитання: хто були так часто згадуванi в середньовiчнiй iсторiографiП свеви? Чи належать вони до германських племен, а чи й з них такi самi германцi, як, скажiмо, з лугiПв? I тут на допомогу нам також прийде оте "л", яке через захiднослов'янське "I" органiчно перетворилося на "в" та "у" (й): слеви - slewy - suevi - svevi - свеви. Не беремося стверджувати, чи так звучала назва того племенi, чи тут далася взнаки тенденцiя рiзних iноземних авторiв на свiй нацiональний кшталт транскрибувати чужi слова, але що й отi свеви - теж слов'яни, маКмо чимало пiдтверджень рiзних iсторикiв рiзного часу. Автор "IсторiП нiмецького народу" Г. Луден свiдчить, що всiм вiдомi свеви - то народ слов'янський. Шведський буржуазний дослiдник Ерiк Густав ГейКр на початку минулого сторiччя писав про стосунки ранньосередньовiчних народiв ШвецiП - свевонiв та готiв. Цього автора важко звинуватити в прихильностi до слов'ян, його дослiдження вiдверто великодержавнi. Але подеколи правда iсторична виявляКться дужчою за тенденцiйнiсть, i тодi читаКмо: "Цi споконвiку ворожi стосунки свевонiв та готiв доводять, що Кднiсть походження й вiри в цих двох народiв не знищила ПхньоП незалежностi й взаКмноП зненавистi". Хай нас не бентежить твердження про якусь Кднiсть: просто в цьому абзацi виявилося палке бажання автора довести, нiбито шведи - "чиста" германська раса, чимось вища вiд iнших. Бо вже на наступнiй сторiнцi Е. ГейКр сам себе заперечуК: "Однак цi народи, що нинi змiшуються, були довгий час рiзними. Хоча давнК теократичне правлiння зблизило Пх". Виходить, нащадки свеонiв i шведських готiв навiть у XIX сторiччi пам'ятали про те, що вони - рiзнi народи, й тiльки оте ГейКрове "давнК теократичне правлiння" "зблизило" Пх, тобто колонiзаторська, асимiляторська полiтика готiв знищила самостiйнiсть свевонського народу. Таким чином, можна зробити висновок, що це племена краПни СлавонiП, до якоП, принагiдно скажемо, належали й давнi новгородськi, чи iльменськi, славени, й про це ще було вiдомо нашому Несторовi, не згадуючи давнiших авторiв. А нi в кого ж, здаКться, не викликаК сумнiвiв усiм вiдомий факт з iсторiП Риму: що iмператор Траян вигнав готiв з ДанiП в Скандiнавiю. Отже ж, готи в СкандiнавiП не аборигени - тут вони вже застали давнiший народ, яким, певно, й були свеви. Звiдси зрозумiлими стають i тi численнi топонiми, що й досi збереглись у пiвденнiй ШвецiП й свого часу стали приводом для рiзних норманiстських теорiй. Який же загальний висновок можна зробити з усього, досi сказаного? Висновок один. З ним можна сперечатися в деталях, можна не погоджуватись чи пiддавати благородному сумнiву те або те твердження окремих авторiв, але загалом важко не погодитися, що принаймнi на початок новоП ери основне населення пiвночi та надр Њвропи аж до Альп i Дунаю, до Чорного моря та мiнiмум Дону складали слов'яни, неосяжне море слов'янське з безлiччю племен i племiнних назв, якi в силу обставин дiйшли до нас у не завжди натуральному виглядi; це породило багато рiзночитань i плутанини. У 20 - 30-х роках серед украПнських археологiв усталилася була своКрiдна "мода" - всi народи й племена, якi лишили по собi пам'ятки так званого "сiроглинного гончарства", вважати "культурою римських упливiв". Ця культура тягнеться вiд Надднiпрянщини широкою смугою через усю Њвропу й датуКться першими сторiччями новоП ери. На нашу думку, та "мода" була дуже "зручною" - просто звiльняла iсторикiв од важкого клопоту визначати етнiчну приналежнiсть народiв i племен, якi полишили цi пам'ятки. Зате вона принесла чимало шкоди, бо, не визначивши найголовнiшого, годi робити будь-якi висновки. Та й давала карт-бланш ласим до поживи слов'янофобам. Може, тiКП "моди" не варто було б i згадувати, коли б вона примхливим бумерангом не почала потроху вертатися з забуття. Нiчого дивного в тому немаК, що археологи знаходять сiрi гончарнi вироби на такiй великiй смузi: адже ця смуга й К ареалом замешкання слов'ян вiд Дону до Рейну, коли й не ще далi на захiд. Бо якщо академiк М. Я. Марр знаходив наших, украПнських родичiв аж у ШотландiП, то це, мабуть, не означаК, що украПнцi шотландського походження, а що, швидше, стародавнi кельти прийшли на острови БританiП з надр ВеликоП СкитiП (шотландцi й досi називають себе "скотами", а це щось та маК означати; згадаймо хоча б Геродотових "сколотiв"; цiкавим видаКться порiвняння слiв "сколоти" й "кельти" в площинi так званого повноголосся -оро-, -оло-, -Кре-, -еле-). Адже цiлком логiчно мiркувати, що цi взаКмини сягають ще в Геродотовi часи. А вiдомо, що одне зi скiфських племен у добу Протагона звалося галатами. Приблизно так iменували римляни й давнiх поселенцiв теперiшньоП ФранцiП - галлами. А чи не можна сказати, що до цього ж кореня належить i слово "галичани"? Адже ж саме цим iм'ям називаК й наш Нестор Лiтописець сучасних йому французiв. Групи слов'янських племен були на стадiП давно осiлих суспiльств iз глибокими хлiборобськими традицiями й високо органiзованим соцiальним i культурним укладом, що сягали в друге, якщо не в третК тисячолiття до новоП ери. Займаючи на материку найкращi територiП, придатнi для Пхнього основного заняття - хлiборобства, слов'яни схiднi й захiднi стали - й не могли не стати - об'Кктом експансiП для iнших народiв, якi ще не мали в Њвропi "постiйноП прописки" й, отже, прагнули до перерозподiлу земель континенту. Такими на той час народами були войовничi германцi. Вiйна готiв iз слов'янами велася довгi столiття, й упродовж усього часу фортуна всмiхалась поперемiнне то тим, то тим. I хто знаК, як обернулися б справи, коли б о ту пору християнство не набуло такоП моди. Для готiв арiанська Кресь цiКП релiгiП стала зброКю, яка допомогла Пм вiдвоювати в чужiй Њвропi мiсце пiд сонцем. Якщо досi, крiм усього iншого, слов'янам сприяла в боротьбi з блукаючими готами власна релiгiя, тобто iдеологiя, за постулатами якоП рабство прижиттКве людина вiдносить i на той свiт, отже, кожен слов'янин над усе цiнував свободу, хоч би чого вона коштувала, - з прийняттям же хреста опiр не мiг не послабитись, особливо в першi столiття трiумфу християнства. Володарiв тепер давав бог, а рабство на землi гарантувало страждальцям царство небесне. Свiдками цiКП нещадноП боротьби за життКвий простiр К й залишки колись великих народiв у надрах германцiв, i руПни десяткiв i десяткiв квiтучих мiст, i тi позначки, якi слов'яни лишили на картi Њвропи у виглядi сотень тисяч топонiмiв i, зрештою, й той слов'янський фольклор, який пiзнiше, коли слов'янське населення засимiлювалося, став германським. Бо якщо грунтовно вивчити й дослiдити кожну деталь, а потiм зiставити мiж собою всi отi квiди та саги, то раптом виявиться, що вони зовсiм нiчого спiльного не мають нi з побутом германцiв, нi з Пхньою мiфологiКю, а отже, й iсторiКю. На думку перших видавцiв епосу "Вiлькiна сага", наприклад, вiн складаКться частково iз слов'янських переказiв. А коли так, якщо навiть частково, то тут, звичайно, не обiйшлося нi без вiльного переспiву слов'янських пiсень скальдами-професiоналами, нi без мимовiльних помилок, пiдлаштовувань, навiть свiдомих пiдробок. Фольклор - то велика й невичерпна скарбниця знань, i ми не маКмо права ним нехтувати. Бо саме так, узявши путiвником пiснi та притчi БiблiП, в яких доти вбачали все що завгодно, тiльки не зiбрання iнформацiП, - археологи знайшли найбiльшi мiста Стародавнього Сходу. Саме пiшовши слiдами еллiнського епосу часiв ТроянськоП вiйни - "Iлiади" й "ОдiссеП" - Генрiх Шлiман вiдкрив руПни ТроП. Це стосуКться й писаноП iсторiП. На перший погляд незначна ба навiть чужа в загальнiй оповiдi риса чи згадка може стати тiКю ниточкою, яка розплутаК безнадiйний клубок. У цьому зв'язку цiлком зрозумiлими стають i тi незрозумiлi слова Иордана, де вiн намагаКться ховати кiнцi в воду: "Хто не знаК звичаю народiв запозичати один в одного власнi iмена? Римляни прибирають собi македонськi, греки - римськi, сармати - германськi. Готи ж здебiльшого запозичають своП iмена в гунiв". Хоча це було вже через сто рокiв пiсля смертi Аттiли й нiбито пiсля розпаду його держави. Иордана спростувати неважко. Так, вiн маК рацiю: всiм вiдомi факти, коли люди однiКП нацiП прибирають iмена людей нацiП iншоП. Це часом робиться дуже масово, але нiколи без вагомих на те причин: або через приналежнiсть до однiКП релiгiП, або ж через нацiональну чи духовну залежнiсть (при цьому брались iмена поневолювачiв). Iм'я людини в старовину було не простою формальнiстю, а символом i присвяченням тому чи тому боговi-покровителю. Наприклад, усi чоловiчi слов'янськi наймення "героПчного" змiсту були присвятою стародавньому боговi вiйни й перемоги Юру. Це й власне Юрiй (означаК Юрiв), i цiла низка типу Ярослав, Яромир, Яролюб, Ярожир тощо. Натомiсть дiвчат присвячували богиням весни, врожаю, плодючостi й т. д. Щось подiбне маКмо й у тому випадку, який так старанно намагаКться виправдати Йордан, придворний iсторик, що обов'язком служби був покликаний звеличувати все готське й принижувати чуже, не приналежне до готiв. З доброго дива вiн би не став виправдовуватись: певно, в VI сторiччi ще всiм було вiдомо, що бiльшiсть володарiв (а простий люд, мабуть, i поготiв) носили чужi германському духовi ймення. Справдi-бо: вiзьмiм до прикладу найвойовничiшого з-помiж готських конунгiв, якого так уславлюК Йордан: Германарiха. Чи не правда - як звучить? Найславетнiший король i завойовник у германцiв - Германарiх! Тим часом у Иордана це iм'я трохи iнакше: Ерманарiк, у Саксона Граматика - Ярмерiк, у багатьох датських iсторикiв - Ярмар, а в квiдах, тобто в народних переказах - Йормунрекс. I коли пiти за Йорданом i далi, зважити на його вказiвку, що Гермнарiх - iм'я гунське, то й вийде: це просто Яромир-рекс, Яромир-король. Ми вже й не кажемо про такi прозорi iмена, якi й без особливого аналiзу видають свою слов'янську приналежнiсть: Вольдемар - Володимир, Ярiслайфр - Ярослав, Валамер - Велiмир i т. д. Висновок тут напрошуКться подвiйний: насамперед, готи тривалий час були складовою того чи того слов'янського царства й на честь своПх зверхникiв давали iмена своПм дiтям (побiжно пiдтверджуКться й синонiмiчнiсть понять "слов'яни" й "гуни"). Крiм того, звiдси випливаК, що так званi "гуни" з'явилися в Њвропi й були сусiдами готiв ще задовго до того фатального 376 року. Коли ж подивитися на питання з iншого ракурсу, виходить, що багато слов'ян, ставши в пiзнiшi часи Кдиновiрцями готiв, згодом повнiстю засимiлювались, i Пхнi наймення - то своКрiднi топонiми, релiкти слов'янщини в германському материку. Такi приклади ми можемо знайти й у рiднiй iсторiП, бо пiсля прийняття християнства кожен князь, починаючи з Володимира Першого, мав подвiйне ймення: русинське й грецьке (чи бiблiйне). Що, до речi, завдаК чимало клопотiв при iдентифiкацiП. В такий спосiб нас не повиннi вiдлякувати iмена iсторичних осiб, що звучать нiбито на германський кшталт. Цiлком можливо, що за багатьма з них ховаються колишнi дiячi нашоП рiдноП iсторiП. Ми, наприклад, i досi дивуКмося, чому остроготи Видимира, Тодомира й Велiмира так самовiддано воювали в Каталаунськiй битвi пiд прапорами гунiв i жодного разу не зрадили Пх, тим часом як новонаверненi готи - бургунди, франки, арморiкани та алани, керованi Сангiбаном - були в згаданiй битвi пiд пильним наглядом флангiв, де розташувалися римляни та вiзiготи. Чи не слiд в остроготах Видимира, Тодомира та Велiмира вбачати колишнiх слов'ян, якi билися на боцi своПх кревних родичiв? I чи не родичi Пм усi отi названi захiдними iсториками (насамперед Йорданом) бургунди (вони ж нiбелунги й за iсландськими сагами - родичi гунам або й просто гуни), франки, арморiкани (поморяни?) та алани (алани галльськi; чи це не лужичi, мешканцi галльських Лугiв, поселенi там ще Цезарем?)? Бо й вiдомий французький дослiдник XIX сторiччя ТьКррi пише про Каталаунську битву: "Сангiбан, воКвода аланський, якого пiдозрювали в зрадi, був поставлений у центрi, щоб можна було стежити за всiма його дiями i, якщо зрадить, - покарати". Чи можна пiсля всього вiрити, що всi отi народи, яких силомiць примусили воювати на боцi сполучених римо-готських вiйськ, були готами? А чи не швидше - рабами готiв, якi прийняли вiд останнiх i вiру християнську, й перначi васалiв? Очевидно, це вiрогiднiше припущення, так само як i припущення про остроготiв. У своПй "Хронiцi" Фома Архiдиякон каже про тих остроготiв, яких 376 року "гунський" цар Велiмир переселив у Панонiю, що цих "далматських слов'ян" багато хто помилково вважаК за готiв, тим часом як вони насправдi К слов'яни. Для поясненая нагадаймо собi слова Гельмольда, якими вiн стверджуК; всi землi, що лежать на схiд вiд ДанiП, називалися спершу Острогардом, а пiзнiше - Гунiгардом. Чи не тут слiд шукати розгадку остроготiв? Навiть сам Йордан, певно, забувши про всi вказiвки та настанови, часом прохоплюКться щодо остроготiв. Говорячи про остроготiв, якi з нетерпiнням чекали смертi Аттiли, вiн каже: "Iнакше жодне скiфське плем'я не могло визволитися з-пiд гунськоП влади - тiльки з настанням бажаноП для всiх узагалi племен, а так само й для римлян, смертi Аттiли...". А О. Скржинська, не повiривши власним очам, вигукуК в своПх коментарях: "Хоч як це дивно, Йордан, сам варвар, - назвав готiв "скiфським плем'ям". Та це не Кдиний випадок у Иордана. Говорячи про сарматiв та гунiв, вiн завважуК: до цього ж самого роду належали пентаполiтансккий вождь Блiвiла i його брат ФроПла, "до нього ж належить i наш сучасник патрицiй Бесса". Всi троК згаданих були остроготськими сановниками, це вiдомо з Иордана й це ж таки пiдтверджуК його сучасник Прокопiй . О. Скржинська ж, не припускаючи жодноП спорiдненостi остроготiв iз гунамн та сарматами, вважаК, що це помилка Йордана. Не будемо зараз широко говорити про Каталаунську битву, славетну й не менш таКмничу, внаслiдок якоП нiбито розгромлений Аттiла опинився пiд стiнами Рима й iмператор Валентинiвн мусив вислати назустрiч йому процесiю з дарами та хоругвами, щоб якось одблагатись i вiдвернути "бич божий" од "столицi всiх столиць". Хiба мiг переможений Аттiла безборонне ввiйти аж в Iталiю? Тим часом як мiфiчнi "переможцi" - готськi полки та римськi легiони - мов у землю запалися. Всi вiдомостi про Каталаунську битву почерпнутi з вуст людей, якi уявлення не мали в справах вiйськових. Це стверджуК й англiйський iсторик кiнця XVIII ст. Едуард Гiббон, й iншi пiзнiшi й ранiшi дослiдники. Пiсля уявноП перемоги, яка, певно, народилася на сторiнках ЙордановоП "Гетики", Рим Схiдний i Рим Захiдний i далi платили данину не тiльки Аттiлi, а ще й його синам, вiзiготи ж змушенi були повернутися туди, звiдки й вийшли. Такий висновок можна зробити, навiть не ходячи далеко: з аналiз., самого Йордана, бо гуни були й лишилися й надалi жити на своПх землях, нехай i не в ореолi колишньоП слави й величi. Ось що каже про них сучасник Йорданiв - Прокопiй Кесарiйський: "Якщо йти з мiста Боспора в мiсто Херсонес, то всi землi, що лежать мiж ними, належать варварам - гунським племенам". Але це тема ширша й заслуговуК на окрему розмову. А тепер на хвилинку звернiм свою увагу до тих, хто, власне, став причиною. КаталаунськоП битви: мешканцiв Пiренейського пiвострова, якi посiдали всi його захiднi та схiднi креси. Про "вандалiв" царя Гейзерiка ми вже говорили вище. Але, крiм них, на пiвостровi були ще двi держави, якi складали з ними конфедерацiю: Галицiя й Лузитанiя. З цього приводу пояснення даК сам Йордан. У своПй працi вiн без жодних вагань заявляК: "Галицiю й Лузитанiю споконвiку населяли свави". А хто такi свави, ми вже також знаКмо. То чи не слiд зробити й висновку, що Галицiю населяли галичi, а Лузитанiю - лужичi? Бо спробуймо написати слово "лужичi" латиною - й одержимо "luzici", а звiдси й "Luzitania" (до речi, оте "luzici" поляк теж прочитаК як "лужiчi"). Так само - galici, galisi. Адже народ, який мешкаК по той бiк Рейну, Нестор Лiтописець називав також не iнакше, як галичани. Та й у Л. Нiдерле читаКмо: племена, якi вдавнину звалися лужичами, тепер звуться сербами. В наш час уживаКться назва "лужицькi серби". Лишаються нез'ясованими алани, але й до них можна знайти аналогiв: улани, галани й навiть волиняни (в Птолемея вони звуться алауни й вулани), бо ж Волинь, очевидно, була поселенням вiйськового стану (сословия) слов'ян, своКрiдним античним козацтвом, яке охороняло кордони землi, тому користувалося самоуправлiнням i не пiдлягало нi податкам, нi данинi, анi якимось iншим повинностям. Це стверджуК, в уже цитованiй книзi О. X. Вельтман, засвiдчуК й Аммiан: "Рабству не пiдлягали цi так званi алани, бо всi вони були благородноП кровi". Флавiй визначаК Пхню етнiчну приналежнiсть: "Алани - це скiфське плем'я, що живе побiля ТанаПсу й Меотiдського озера". Цiлком згоден з ним i Лукiан: "Мова й одяг - це i в аланiв, i в скiфiв однакове. Рiзне в ни