який вони вживають, шкiдний. Треба змiнити поживу вiдповiдно до вимогiв молодого тiла. Така пожива, яку вони тепер приймають, К гострими корiннями заправлена, затовста, заобiльна. Вино для дiтей, безуслiвно, шкiдливе. Це все викликаК небажанi гумори i приспiшаК обiг кровi, а це для дитини недобре. - Говорив менi вчора муж, що вашмосць хочеш Пх на челядну страву поставити. - Очевидно, що або я недобре висловився, або вельможний пан суддя не вирозумiв мене. Я не говорив про страви челяднi, лише страви простi. Я знаю, що челядь у вельможного панства живе так, що i ця страва була б невiдповiдною для дiтей. - ПростiшоП страви, як у мене челядь маК, я не знаю. Петро усмiхнувся: - Я зараз скажу i назву такi простi страви, як борщ, галушки, вареники, каша, трохи м'яса, а потiм овочi, мед, молоко, того якнайбiльше. - Але ж таке Пдять мужики на селi. - Так, i для того вони здоровi, а Пх дiти розумнi, - Дарма. Наш французький кухар такого варити не вмiК. - Не треба французького кухаря. Прошу прийняти яку молодицю-мiщанку на кухарку, а я Пй скажу кожного дня, що нам маК варити, бо i менi вже навкучилось за такою простою стравою. - Щоби в моПм домi кухарка варила? - Прошу вельможноП панi, за моПх учнiв я вiдповiдаю моКю совiстю. Тепер, коли я панству вiдкрив цiлу правду, моя совiсть чиста i спокiйна. Гадаю, що для добра дiтей, i то ще таких гарних дiтей, можна зробити з моди таку жертву, щоб побiч кухаря поставити кухарку. То все в руках вельможного панства, а не моПх. Коли не те, то моК учителювання не потриваК довго. - Хочеш, вашмосць, нас покинути? - Воно так К, що з розвоКм ума мусить поступати в парi i розвiй тiла. Одно другого не смiК на крок випередити. В тiм разi не може бути мови про те, щоб цi два розвитки йшли в одну ногу. Як розвiй тiлесний припиниться, а вiн вже припиняКться, то i душевний не зможе далi поступити. Тодi моя мiсiя скiнчена. - Але, не дай Боже того, я би вмерла, - роби, як знаКш. Вашмосць розумний i вчений чоловiк. Вiд завтра буде у нас кухарка. За той час панна Зося дивилась в Петра, мов в образок. Кожне його слово захоплювало ПП душу. В ПП очах Петро вирiс на великого, на мудрого й ученого. Вона його обожала. Петро вийшов вiд панi вдоволений. Поставив на своКму, доп'яв того, чого хотiв. Був вдоволений з своКП сили, коли таку дурну павичку потрафив нагнути до своКП волi. "Тепер всi будуть так танцювати, як я Пм заграю". Панна Зося вижидала Петра в сiнях. - Пане Конашевичу, ви вмiКте чудес доказувати. - Вельможна панi дуже розумна людина, а розумного не тяжко переконати. "Ось та, то вже зачемеричила собi геть мною свою голiвку, коли б ще тамтiй павичцi не прийшла охота влюбитися в мене, бо щось дуже при кiнцi моКП мови пiдслiпкувала на мене очко. Бiда менi з тими бабами". За обiдом вельможна панi була для Петра дуже ласкава. Часто до нього заговорювала i припрошувала Псти, чого до тепер нiколи не було. - МоП любенькi, - каже Петро до хлопцiв, - вiд завтра будемо Псти ми три разом окремо. Пан Аксак подивився на жiнку. Вона притакнула головою: - Я доперва нинi довiдалася, що пан Конашевич також i лiкар. - Я не хочу тим моПм знанням користуватись, i я буду радий, коли про це нiхто не буде знати. Пан Аксак не мiг з дива вийти, як воно сталося. Вчора уговорював жiнку на всi лади i не довiв дiла до путнього кiнця, не покопав ПП упрямостi. А цей чоловiк доказав цього за кiлька хвилин розмови. VIII На другий день вже стала варити кухарка. Конашевича примiстили з хлопцями разом в однiй кiмнатi. Охмiстр стався вже не потрiбний i пiшов на ласкавий хлiб. Антошко усiм услугував i приносив харч з кухнi. Уся служба не могла з дива вийти, що Петро так охотно промiняв панськi вибагливi страви на борщ, вареники, голубцi, кашу. Але хлопцi були з цього дуже радi. Џм це подобалося, що не треба при обiдi в'язатися рiзними церемонiями приличностi, доброго виховання, про якi Пм морочив навчений охмiстр. Конашевич завiв новий порядок вставання рано, миття, снiданку, обiду, далеких прогулянок i дбав про те, щоб хлопцi сiдали до Пди голоднi. Життя пiшло новим ладом. Вельможна панi придивлялася пильно усьому тому, заходила до Пх кiмнати, майже щодня мiряла Пх личка, чи не потовстiли, а на Петра дивилась ласкавими очима, усмiхалася до нього, задержувала його руку довше в своПй. А все те з вдячностi за таке щире пiклування ПП дiточками. Петро добився у домi Аксака такого значення, що усiм кермував пiсля своКП вподоби, а нiхто цього не змiркував. Це завважала у першу чергу прислуга, а при тiм усi пiдсудки та урядники канцелярiП. Вiн був для всiх повагою i тепер, коли його значення через службу й урядникiв рознеслось по городi, стали всi забiгати у нього ласки. До нього стали заходити люде з рiзними справами та просити, щоб за Пх дiло поперед поговорив з паном суддею. Через це Конашевич знайомився з рiзними людьми i багато людям помагав, особливо киПвським мiщанам. Iмення Конашевича стало звiсне в цiлому КиКвi. Його звали прямо: козаком Петром. Дiзнався про те i о. архiмандрит i дуже з того зрадiв. Конашевич мусив йому оповiсти, яким чином виробив собi значення i заволодiв Аксаками так непомiтно, що вони самi цього не помiтили. - Славно, мiй дорогий земляче, хай тобi Господь благословить. Я дуже радий, я прямо гордий з цього. Галичина стаК сiллю украПнського народу. Тепер ти сам зрозумiв, чого я тебе у Аксака поставив учителем. Тепер ти зможеш приКднати його, прив'язати крiпко до церкви i до народу. Вiн маК мiж православними вельможами велике значення, i за ним пiде багато других, котрим благочестя байдуже i вже одною ногою ступили за римську межу. Тепер ми Пх, певно, з блудноП стежки завернемо. Держи Аксака крiпко. Та хоч би мiж цими панами не було великих ревнителiв, то вони нам допоможуть матерiально, дадуть грошi на нашi цiлi, а у Варшавi на сеймi за нами постоять. Вони не вiд одноП бiди та пониження заслонять нас своКю повагою сенатора. А подумай, якими вийдуть Аксаковi сини, котрих ти вчиш. За примiром Аксака пiдуть iншi, прийматимуть за вчителiв наших православних людей, тодi на КзуПтський лiцей жоден православний вельможа не подивиться. А як ми матимемо свою добру школу, виховаКмо своПх вчителiв, тодi, може, нам поталанить позасновувати своП православнi лiцеП. Тепер ти розумiКш мою цiль, мою iдею, тож помагай менi. Конашевич, запевнивши своК становисько в Аксакiв, iшов смiливiше до намiченоП цiлi, а iменно - перетягти Аксакiв вiд панiв до народу, а так само його дiтей виховати на вiрних синiв свого народу. Хлопцям став вiн тепер оповiдати дивнi дива про козакiв, звiдкiля вони взялись i чого вони хочуть, до чого йдуть, про Пх походи, терпiння, про оборону УкраПни, про те, що козаки могли би зробити, коли б пани Пх не зупиняли, на що завели унiю. Хлопцi пильно слухали i цiлою дитячою душею стали по сторонi козацтва та того бiдного, через панiв мученого народу, що мусить усе покидати та втiкати мiж козацтво. В Пх молодих головах прошибала думка, що, як лише пiдростуть, непремiнно пiдуть на Запорожжя i там зробляться славними. Та раз з того, що чули вiд Конашевича про гнiт народу вiд панiв, виговорилися перед батьком: - Татку! Чого пани знущаються над простим народом, не дають йому жити? Таж перед Богом усi люде рiвнi. - Як то не дають жити? - А от, роблять хлопами як волами, не дають Пм до козакiв йти, люто карають тих, що перекрадаються на Запорожжя, а Запорожжя обороняК весь край вiд татарських набiгiв. Хай би козаки жили собi так, як Пм подобаКться. Аксак аж задеревiв, почувши таке вiд свого малого сина. Таж вiн, украПнський вельможа, робив з своПми пiдданцями так само, як i другi пани. Вiн теж радiв з того, що Жолкевський так дощадно розгромив свавiльство. - Хто тобi таке наговорив, моя дитино? - Нам пан Конашевич таке говорив, а цьому мусить бути правда, бо пан Конашевич все говорить правду i нам каже все правду говорити, бо говорити неправду, то великий грiх. Аксак непотрiбно питав, вiд кого дiти таке чули, бо вiн добре тямив, що нiхто iнший не мав приступу до його дiтей. Вiн дуже налякався i пiшов зараз до жiнки, щоби ПП оповiстити про ту небезпеку, яка дiтям грозить. Конашевича треба зараз прогнати, щоби не затроював молодих сердець ненавистю до панiв, До кiмнати жiнки прийшов схвильований i зачав вiд того, що Конашевича треба зараз прогнати. Оповiв вiдтак все, що чув вiд дитини. Вiн думав, що жiнка безумовно згодиться з його думкою, бо вона вiдразу боялася того i не хотiла Конашевича за вчителя. Вельможна панi, вислухавши усе, заговорила так: - Ти береш рiч дуже гаряче i непотрiбно хвилюКшся. Ми не знаКмо, в якiй цiлi Конашевич це хлопцям говорив, бо наприкiнцi мав Пм сказати, що неправду говорити - то грiх. Я не бачу найменшоП причини видаляти з нашого дому пана Конашевича. Подумай, чи ми знайдемо кращого вчителя. Мали ми вже Пх кiлькох, та лиш вiчнi жалоби, клопоти, плачi. А тепер дiти вчаться гарно, вчителя люблять i слухають, а як виглядають? Не минуло ще два мiсяцi, як позаводив у домi тi новостi з простими стравами, а яка змiна. Хлопцi виглядають, як саме здоров'я. Рум'янi, мов яблучка, здоровi, пiдкови з-пiд очей пропали, сплять добре, болiв голови нема i гарно вчаться. Ти забув те латинське новорiчне повiншування? Прошу, це за пiвроку. А чи котрий болван з попереднiх вчителiв звернув на це увагу? Чи потрапив би цього доказати який патер КзуПт? - Аксакова говорила про своПх дiток з таким захопленням, що Пй аж сльози в очах стали. Вона закiнчила: - Я на це нiколи свого позволення не дам, щоби такого розумного та щирого нам чоловiка позбутися. - Та ти подумай, вiн говорив про запорожцiв, про гнiт панiв над простим народом. Що з цього вийде, як вони такими хлопськими iдеями в дитинствi пересякнуть? - На запорожцiв стала я дивитися iншими очима, вiдколи пiзнала пана Конашевича. Вiн теж жив на Сiчi козаком, а дивись, який вiн вчений, розумний i як мiж нами гарно ведеться, начеб уродився i вирiс на панських покоях. Вже на Сiчi не мусить бути таке дикарство, коли чоловiк з вищою освiтою мiг там жити. Та не лише вiн один. Скiльки-то князiв та панiв мiж козаками побувало? Пан Аксак не мiг знову з дива вийти, що з його жiнкою сталося? Звiдкiля така перемiна? А вже як жiнка противиться тому i хоче, щоб Конашевич остався, то так воно i мусить бути. Але треба з ним поговорити в чотири очi, щоби понехав такi оповiдання i не псував йому дiтей, бо вiн собi цього не бажаК. Зараз того дня Петро знав про цю розмову мiж панством вiд Зосi, котра - нi питана, нi прошена, здибала його в сiнях i все йому виляпала. Аксак вибирався до своКП економiП близ КиКва i запросив з собою Петра. Вони мали Пхати самi, а щоб нiхто, навiть вiзник, не розумiв Пх розмови, то Аксак поклав собi розмовляти з Петром по-латинi. Люде, що бачили, як козак Петро Пде в повозцi поруч з паном суддею, ще бiльше запевнилися в тому, що Конашевич мав у пана таке значення, як нiхто другий. Як виПхали за город, Аксак розпочав розмову: - Перед кiлькома днями прийшов до мене Олесь i повторив менi одну з ваших наук про запорожцiв, а потiм поставив менi таке питання, на яке я йому не мiг вiдповiсти: чого пани не дають жити простому народовi, роблять ним, мов волами i таке iнше. Я дивувався, як таке питання може постати в маленькiй голiвцi, в непорочнiм дитячiм серцi? - Такi питання повстають найбiльше в молодiй голiвцi i в непорочному серцi, бо воно маК ту ласку божу вiдчути чужу кривду. Коли серце обросте товщею егоПзму, жадобою наживи, легким коштом без працi i чужими руками, то людина такi питання вiдганяти буде вiд себе, як наскучливу муху. Але Олесь, той добрий Олесь, та шляхетна дитина, чистий, мов ангел, вiн сам знав найти вiдповiдь на це питання, бо я йому це пояснив. То не було питання до вашоП милостi, то був докiр, зроблений вельможi. Аксак аж спаленiв вiд гнiву: - I вашмосць такi речi, так прямо у вiчi без обинякiв говориш менi тому, що я вельможа? - Правда не повинна одягатися в дорогi сукнi, вона повинна все ходити гола. - Як смiКш, вашмосць, такi квестiП перед моПми дiтьми роздивляти? - Не хвилюйтеся, ваша милiсть, а говорiм холодно. Тодi усе виясниться. Ваша милiсть поручили менi науку, та не саму науку, але i виховання ваших дiтей. МоПм обов'язком К виховувати Пх у правдi божiй. Я не КзуПт, i правди догори дном ставити не буду, щоб це, що у вас не по правдi божiй дiКться, виправдувати. Ваша милiсть знаКте з щоденного життя, з цих рiзних справ, котрi через вашi руки переходять, яка страшна пропасть мiж тими, що працюють, i мiж тими, що панують i з ПхньоП працi живуть. Всi те знають, що пани повернули простий працюючий люд у товар, що жиють з його поту i кровi. А чи пiднесеться голос остороги в оборонi тоП бiдноП, темноП, працюючоП чернi? - Так вже Бог дав, що всi люде не можуть бути рiвнi. - Так Бог не дав. Вiн сотворив усiх людей рiвними, а лише тi, що мають i чужим живуть, зложили цю несправедливiсть на Бога, щоб Пх сумлiнню легше стало. Я знаю письмо святе наiзусть, а того я нiде не здибав. Ми взагалi навчились вiд жидiв, що не одне шельмовство, яке люде роблять, складаКмо на Бога. Я не говорю цього на те, щоб чернь бунтувати, а лише на пересторогу тим, що мають та ще деруть з бiдного пiдданця. Я хотiв би, щоб нашi православнi пани не мавпували польських панiв, цих зайдiв з Речi ПосполитоП, а навернулися до життя своПх славних предкiв з княжого перiоду, коли то хлiборобам жилося як горожанам, а не як рабам. Ще за часiв литовського панування не згадуК iсторiя про такi антагонiзми помiж шляхтою i хлiборобською чернею. Я цього не хочу i на те пожертвую моП сили. - Ледве чи зможеш цю пропасть своПм словом, хоч би воно було не знать яке палке i вимовне, вирiвняти. - Тут слова замало, треба дiла. ПризнаКтесь менi, ваша милiсть, що з того, що тепер робиться, вийде мiж украПнським народом i панами таке, що народ проти панiв вiчно буде бунтувати. Пан Жолкевський над Солоницею усiКП УкраПни не вимордував. Нашi пани православнi, не маючи в народi опору, будуть i далi приставати до ляхiв, а потiм потонуть усi в польськiм морi. УкраПнський народ остане сам без шляхти своКП. А що тодi станеться з нашою церквою? Чи сам народ, темний i пригноблений, зможе ПП оборонити вiд цiлковитого занепаду? Отже, дальшим наслiдком цiКП распрi буде упадок нашоП церкви. У нас якраз церква повинна бути цим спiйлом мiж панами, козаками, мiщанами i простим народом. А цього, що й говорив синам вашоП милостi, я не жалую, i не стидаюся, й хочу, щоб у нас настали такi пани, якi пiзнають кривди, заподiянi простому народовi, котрi би цiКП пропастi не поглубляли, а, навпаки, ПП усували i мостили дорогу до з'Кднання всiх православних в нашiй благочестивiй церквi. - Як же, вашмосць, це зробиш? - Так, як я зачав з синами вашоП милостi. Так повиннi робити всi. За вашими синами пiдуть другi, коли Пм очей бiльше егоПзму не заслiпило. Те саме робить отець архiмандрит. Вiн же теж шляхтич, а гримаК на шляхту за ПП лукавство. - Щось раз менi справдi преосвященний говорив. - Говорив, певно. Тiльки що його мова iнша, як моя. Я чоловiк простий, ще без досвiду, не числюся з тим, щоб кому подобатись, i говорю прямо. Отець архiмандрит говорить iнакше. - Вашмосць забив менi цвяха в голову про те, як у нас було в минувшину. Я прослiджу, чи так справдi було. Та справдi. про бунти тодi не було чути. - Не було гнiту. - Не було Наливайкiв, Косинських. - Наливайкiв i Косинських створили поганi обставини. Коли б не було невдоволення, то Наливайко не зiбрав би був довкруги себе такоП сили. Так само Косинський не був би зривався проти Острозьких, коли би були його не кривдили. - Мене зразило це звiрство, цей вандалiзм, жадоба нищення. - А це таке природне i зрозумiле. Хлопи видять у цьому, що пани посiдають результат ПхньоП працi, поту i кровi. Хлоп ненавидить своПх гнобителiв i тому вважав панське добро як свою власнiсть. А що нею користуКться його ворог, тому вiн ПП нищить. Наша шляхта православна мусить помиритись з народом, з козацтвом, мусить вступити на iнший шлях. - Який же то шлях на думку вашмосцi? - З'Кднання всiх православних в православнiй церквi. Коли пiд ПП крилами з'КднаКмось, тодi антагонiзм вирiвняКться [.] [16]'. - Ну гарно. УкраПнська шляхта з'КднаКться з народом в православнiй церквi, i що ж далi? - Треба дати полегшi народовi, заводити церковнi братства, заводити усюди школи вiд найменшоП до найвищоП, посилати талановитих хлопцiв за границю на науки, витворювати своПх вчених, освiчених людей, ставати до конкуренцiП з КзуПтами, не допускати унiП. - Вашмосць, справдi бачиш таку небезпеку в унiП? - Як же можна цього не бачити? Вона заводиться напрасно, по-магометанськи, огнем i мечем. Вона К помостом до латинства. Я тепер догматiв не чiпаю. Латинська вiра може бути i добра, але вона не для нас, вона панська вiра, вона нас зляшуК. Коли б ми приймали латинство прямо з Риму, а не з Польщi, може би, такоП небезпеки не було. Аксак мовчав задумавшись. Конашевич вiдкрив йому рубець занавiси до якогось iншого свiту, на котрий вiн дотепер не дивився, хоч так близько бiля нього стояв. Конашевич каже: - За ваших синiв, ваша милiсть, будьте цiлком спокiйнi. Вони вiд мене не почують одного слова, яке би противилось законам божим. Я вже сказав, на якому шляху я хотiв би Пх бачити. На них я покладаю великi надiП i багато будую на Пх характерах, якi я сам хочу викувати з тих молоденьких, чистих, непорочних душ. IХ Одного дня прикликав Аксак до себе Петра i, усмiхаючись, дав йому прочитати письмо. Це була жалоба монахiв КиКво-ПечерськоП лаври на свого архiмандрита на те, що Пм забираК Пхнi монашi доходи, що даК Пм менше Псти, а не знати куди тi доходи монастиря повертаК. Петро, прочитавши письмо, усмiхнувся теж. - Що ж, вашмосць, на це скажеш? - Я знав, що до цього прийде, а тiльки цiкавий знати, чи ця реформа отцевi архiмандритовi повелася легко i без бунту? - Нащо ж отець архiмандрит таку реформу заводив? - Зробив дуже розумно. Я зараз завважав, що монахи не по-монашому живуть, а Пдять i п'ють по-панськи. Треба було Пм вiвса вiдняти, а зложити на iншу хосеннiшу цiль. Цi ощадностi призначенi на церкви i школи. На школи потреба великих грошей, бо треба зачинати вiд малого, вiд початкових шкiл. У нас нема учебникiв, а до цього треба друкарнi i паперу тут, на мiсцi, бо львiвська ставропiгiя своПм потребам настарчити не може. Треба нам вчителiв, а тих треба стягти з усiКП УкраПни, поки ми своПх тутешнiх не виховаКмо. Та щоби i всi доходи монастирськi на це видати, то того всього буде замало i треба благороднi змагання отця архiмандрита iншими фондами пiдперти. До того великого дiла мусять i нашi украПнськi вельможi свою лепту докинути. А прошу, ваша милiсть, розглянутись мiж нашим духовенством. Яке воно вбоге, неграмотне, темне. Чи таке духовенство зможе пiдняти нашу церкву i оборонити ПП перед ворогами? - Так, вашмосць, думаКш, що треба нам грошi складати? - Якнайбiльше i негайно. Я цього зробити не можу, але, ваша милiсть, маКте значення i повагу мiж православними вельможами i ваше одне слово прихилить Пх до щедростi. - Скажу вашмосцi одверто, що наша православна шляхта боПться i не хоче давати на такi цiлi, з котрих може вийти небезпека для них самих. Вона говорить, i не без рацiП, що у тих православних школах буде виростати нове своКвiльство, яке треба буде опiсля збройною рукою поборювати i до слухняностi приводити. Конашевич знав, що Аксак, говорячи про шляхту, говорить i сам за себе, бо вiн з нею на однiй лавi сидить. - Це дуже не влучна думка. Коли шляхта жалуКться на своКвiльство народу, то вона тому винувата, що до цього своКвiльства своПми утисками доводить. Коли ж жалуКться на вандалiзм i жадобу нищення у народу, то вина цього у браку освiти. Конашевич, вертаючи вiд Аксака, цiкавився тим, як повелось о. архiмандритовi заведення реформи, чи справдi була яка опозицiя i як ПП зломлено. А видно, що монахи не виграли справи, коли жалобу внесли перед свiтську владу на свого зверхника. Загадав в найближчу недiлю пiти в Лавру i там розвiдати. Пiд порогом своКП кiмнати стрiнула його така несподiванка. Антошко передав йому запечатане письмо, писане жiночою рукою. Вiн нахилився до вуха Петровi, оглянувся, чи хто не пiдслухуК, i шепнув: - Це передала менi панна Зося i наказала, щоб нiкому не показувати i про це не говорити. Петро, ввiйшовши в кiмнату, розпечатав i став читати. Панна Зося заявляла Петровi свою любов i просила на все в свiтi, щоби вийшов до неП на розмову перед пiвнiччю у пiвнiчний куток сiней. Петро вiдписав зараз на тiм самiм листi: "Не раджу вам вночi по сiнях ходити. Тепер зима, i можна перестудитися. У пiвнiчному кутку, здаКться, буде зимнiше, нiж деiнде. Шануйте своК здоров'я i бережiть вiд перестуди. Я з тих самих причин не прийду". - Вiзьми це, Антошку, i передай паннi Зосi, та хай тебе Бог боронить, щоби про те хто-небудь довiдався. Панна Зося, прочитавши цi рядки, лиш руки заломила i проговорила з розпукою: - Невдячний. У найближчу недiлю пiшов Петро у Лавру. О. архiмандрит запросив його обiдати. Яка ж велика перемiна! Усi тi вибагливi страви, дорогi, добiрнi вина - все те не показувалося. Натомiсть подавали простi. Монахи обiдали, похнюпивши голови. Конашевич догадався всього вiдразу. Коли по обiдi зiйшов у келiю архiмандрита, вiн каже: - Як тобi, земляче, наш монаший обiд подобався? Ти, певно, голодний, i на обiд наш нiколи тебе не заваблю. - Я вже й жалобу читав на вашу милiсть. - Невже ж внесли жалобу? Цiкавий я, що в нiй написано? - Жалуються, що отець настоятель, i старшi податники, i застольники "неЬдати где оброчають" значну надвижку доходiв монастирських, "которея би рачей на потреби монастирськiК яко i чернецькiК оборочатися мЬла". - А чи ти вiдгадаКш, на що я призначаю i тi лишки, i тi ощадностi з того, що монахи мусять враз з нами кулешик сьорбати? - Знаю, ваша милiсть, на школу, на церкву, на народну культуру. Я це зараз пояснив пану Аксаковi та ще додав, що цього мало, щоби всi потреби заспокоПти, що до цього великого дiла ще нашi вельможi повиннi би грiшми причинитися. - Ти так говорив? А що ж пан Аксак на це? - В письмi святiм говориться, що легше верблюдовi крiзь iгольне вухо перелiзти, чим богачевi до небесного царства дiстатися. Таке i тут. Багато причин, багато вимiвок, побоювань, застережень, щоб не дати. Вони люблять, коли Пм казати: "на!", а не люблять слово "дай!". Та я цього не пускаю з ока i невпинно буду говорити своПми резонами, поки не доб'юсь до пуття, бо "толците, а отверзеться вам". - Ти, Петре, гарно сповняКш свою мiсiю. Лише ти знай, що як будеш дуже у Пх кишеню лiзти, то тобi подякують, заки ще ти сповниш свою другу гарнiшу мiсiю. - Не боюсь цього. Вже пан Аксак хотiв мене прогнати за те, що хлопцям про запорожцiв толкував та про панськi бездiльства говорив, та вельможна панi за мною заступилась i говорити собi про це не дала. - Вельможна панi? - О. архiмандрит подивився значуще i суворо на Петра: - Петре, пам'ятай на шосту заповiдь! - i погрозив йому пальцем. - Преосвященний отче! - говорив Петро, смiючись. - Я не промiняв би одноП моКП Марусеньки за сотнi вельможних павичок. - Ось воно як! Гарний ти чоловiк, Петре. Хай тебе Бог благословить. - Архiмандрит обняв його i цiлував, мов сина. - Я тепер догадуюсь, що ти вже жонатий. - Я ще не жонатий, а лиш заручений. Ваша милiсть зволив менi перепинити весiлля, взиваючи мене сюди, i я вiдложив його на пiзнiше, коли сповню мою мiсiю. - Жертва твоя велiя, i Богу угодная Ксть. - Прошу, ваша милiсть, коли ми вже за те зговорились, як довго ще я мушу тут сидiти? - Твоя праця на роки. Як повчиш цих хлопцiв довший час, то не лише що Пх з'КднаКш для нас, але Аксаки будуть тобi зобов'язанi, за ними пiдуть другi вельможi, i наша справа на цiм виграК. Бачу, що отець Дем'ян вмiК людей вибирати, - мистець i знаток. - Ваша милiсть величаК мене, як не знати що. Ще не знати, чи я дам цьому завданню ради. Кiнець дiло хвалить! Я не раз маю вагання, чи не шкода моКП роботи. Я не можу вiчно з ними жити, аж пiдростуть i людьми будуть, бо вiд цього хорони мене Боже. Поки вони дiти, то захоплюються моПми словами. По менi дiстануть iншого вчителя, а може, пiдуть до якого КзуПтського лiцею. А цi добродiП зумiють невдовзi вивiтрити цi православнi народолюбнi пахощi. - Сину мiй! Як я дивлюся на тебе, на таких, як ти, то серце в менi скаче, душа радiК, заповняК мене надiя - нi, певнiсть, що наша церква, наш народ православний не пропаде, не загине. Ми стоПмо на руПнi i зачинаКмо спочатку нашу роботу. Вона не скiнчиться за нашого життя i перейде на грядущi поколiння. Але тi грядущi поколiння благословити будуть наш почин. Ще наш Днiпро-Словутиця чимало понесе благородноП кровi в украПнське море, але на кiстках тих мученикiв встане УкраПна i засяК своКю красою на усю землю. УкраПна буде, буде, буде, бо мусить бути. Не пропаде народ, що видаК з себе те славне лицарство-козацтво. Ми здобудемо собi волю наукою i мечем, бо iнакше не може бути. Без великих жертв нема свободи, нема волi. Ця мова, виголошена з такою певнiстю, зробила на Конашевича велике враження. Та певнiсть перейняла i Конашевича. Йому стала перед очi та велична праця, яка стоПть перед украПнським народом, в якiй мусить брати визначну участь. Стояли так напроти себе мовчки. Думали за одно i розумiли себе, хоч обидва мовчали. Петро вже мав вiдходити, як ще спитав архiмандрита: - А як монахи прийняли цю реформу? - Так, як можна було передбачити, - бунтувалися. Та вiд чого ж моя прибiчна гвардiя? Я упiрних позамикав у холодну на хлiб i воду, поки не присмирнiли i не приобiцяв кожний зокрема покоритись розпорядкам старшини. - Я думаю, що багато iз них подякуК за хлiб-сiль i вийдуть з монастиря. - Тi, що прийшли сюди на те тiльки, щоб добре Џсти i пити, а нiчого не робити, хай iдуть зараз, бо менi таких не треба. Як Конашевич вернув додому, завважав у цiлiм домi метушню i якесь приготування до чогось важного. Антошко сказав йому, що завтра мають приПхати якiсь великi гостi аж з Польщi. Якийсь великий пан, лише не знав, як його назвати. Вiн тут, у КиКвi, маК пересидiти кiлька днiв. Те саме довiдався Петро вiд Аксака. Мав приПхати польський вельможа пан Хлоднiцький, сенатор Речi ПосполитоП, з котрим Аксак колись давнiше приятелював. Вони вже давно не бачились. То великий дук, статиста, королевi рiвня. Аксак став натякати Петровi, що з цим магнатом треба дуже вважливо говорити, щоб його найменшим словом не вразити. Коли Петро йому сподобаКться, то може йому дуже помогти в кар'Крi, бо вiн маК великi конексiП з панами. - Я можу за той час цiлком йому не показуватися на очi, можу навiть з дому де подiтись, а коли б конче випало з ним говорити менi, то говоритиму так, як пристоПть говорити з чоловiком старшим i таким достойником. Але я нiколи не думав i не думаю робити у Польщi кар'Кри. Там, у погонi за кар'Крою, я мусив би виректися своПх iдеалiв i дiйшов би, може, до становища сотника надворних козакiв у якого вельможi. Вже волiю бути i меншим, та коли б лише мiж своПми. - Як бачу, то вашмосць дуже завзятий чоловiк i гордий на свiй козацький оселедець, та ти дуже себе мало цiнуКш. При добрiй протекцiП i при твоПй освiтi тебе можуть зробити старшим над запорозькими козаками. Конашевич всмiхнувся i каже: - Спасибi! Цей накинений старший не значить на Сiчi за вiхоть соломи. Запорожцi називають його паперовим старшим, що не смiК там носа показати. Я таким не хочу бути. Буду старшим тодi, як мене козаки виберуть. До такого вибору маК кожний сiчовий товариш право А що до мого козацького чуба, то я справдi ним дуже величаюсь i не перемiняю його за жоднi польськi гонори. - Та годi вже. Завтра вашмосць будеш при нашiм пирi. Я мушу поставитись, бо цього вимагаК моя честь i становище урядника Речi ПосполитоП. Не можу себе дати засоромити i дати людям притоку, щоб мене скуп'ягою проголосили. Петро не вiдмовлявся вiд цих запросин. I це добре побачити, як великi пани бенкетують. Йому здавалося, що при буденнiм обiдi в Аксакiв бував великий збиток i марнотратство, а воно тепер буде ще бiльший. Конашевич приладив на завтра свiй празничний одяг i ждав другоП днини. Зараз перед полуднем заПхала у двiр Аксака велика панська карета на санях, з золотими гербами наверху, запряжена четвiркою карих коней. За нею Пхали iншi сани зi службою. Крiм того, приПхало на конях кiльканадцять панських гайдукiв, озброКних до зубiв. В цiлому домi заметушилося усе, мов у муравельнику. На стрiчу повибiгала служба i стала помагати. Iз панськоП карети, що звалась "корабом", витаскався при помочi двох льокаПв чоловiк, закутаний в кожух, що не мiг сам рушитися. Його зараз пороздягали, i вiн пiшов у сiни. Тут зняли з нього ще послiднiй кожух, i тепер лиш що можна було до нього придивитися. Пан сенатор Хлоднiцький був чоловiк середнього росту i середнiх лiт, кремезний, приземистий i череватий. Вiн страшно сопiв. Був одягнений в якийсь халат. Пан Аксак вже ждав тут на нього i привiтав на порозi, та повiв у гостинну, призначену для гостя, з двома сумiжними покоями, i тут оставив його самого зi службою. Сюди стали заносити клунки й скриньки. Конашевич стояв на горi над сходами i, непомiчений нiким, придивлявся усьому i свою думку думав: "Одному чоловiковi мусить кiльканадцять iнших служити тому, що йому самому не хочеться нiчого робити. I то кому? Такому череватому непотрiбовi, з якого кiлька горцiв сала натопив би. Та нам нiчого спiшитися. Ми скорше успiКмо перевдягтись, як вiн при помочi десятка прислужникiв". До Петра в кiмнату вбiг Антошко: - Чи пан бачили, який вiн череватий? - МаК з чого погрубшати. Ти, небоже, такого живота нiколи не будеш мати. Та ти, хлопче, йди туди, може, i тебе буде до чого потреба. - Нi, там вже призначено iнших. Я маю тут бути i служити пановi i паничам. Конашевич вiдчинив шафу i став перевдягатися. Надiв широкi козацькi штани, жовтi сап'янцi, жупан, пiдперезався цвiтастим шалевим поясом та надiв кунтуш. Потiм пригладив чуба i причесав вуса. Антошко не мiг очей вiдвести з свого пана, такий був радий: - Я ще шаблю подам. - Хiба я на вiйну йду? Ти краще поможи паничам прибратися. Прийшла обiдна пора, i Конашевич пiшов у Пдальню, в якiй вже давно не був. Тут вже усе було готове. Застелений стiл, на ньому позолочуванi тарiлки, ложки, ножi, чарки, пугари, склянки з кришталевого скла. Тут зiбралися всi, яких Аксак запросив до обiду. Був тут комендант польськоП залоги, що у КиКвi стояла, райцi, усi багато одягненi. Стояли гуртками, вижидаючи панства. Маршалок дому вiдчинив дверi i проголосив врочисто, що йдуть пани. В Пдальнi заметушилось. Всi звернулись лицем до дверей. Звiдси вийшов пан Хлоднiцький, ведучи панi Аксакову пiд руку. За ним йшов Аксак, ведучи якусь iншу. Всi вклонилися, i Аксак став представляти ясновельможному гостей, аж дiйшов до Конашевича: - Презентую пана Конашевича, вчителя моПх дiтей. Пан Хлоднiцький поглянув на Петра уважно, на його гарну струнку стать, на його козацький чуб з задивуванням i якимсь страхом; - Вашмосць, як бачу, iз Запорожжя, чи там i латини вчать? - Я iз Запорожжя, ваша милiсть, а латини я вчився в школi його милостi князя Костянтина Костянтиновича в Острозi. - I мимо того на Запорожжя пiшов? - Не я один. Там наша воКнна практична школа. Пан Хлоднiцький, видно, запорожцiв вiд серця не любив, бо сказав так: - Не можу цього поняти, щоб мiж такою диччю можна чогось iншого навчитися, як розбою i крадежi. - Ваша милiсть недобре про Запорожжя поiнформованi. Запорозьке християнське лицарство неабиякi поклало заслуги для християнства i Речi ПосполитоП. На жаль, пани з Польщi не стараються пiзнати Запорожжя ближче, лише вiрять наклепам лихих людей, якi навмисне повертають правду горiдном. Минулого лiта розбили запорожцi сорокатисячну орду, яка вибралась християнськi краП плюндрувати. Багато там запорозького лицарства полягло, але ордi перешкодили перевести свiй розбишацький замисел. На жаль, в Польщi того оцiнити не вмiють, i Пм байдуже, що Грицьки та Iвани за них життя дають. Розмова велась по-латинi. Пан Хлоднiцький не мiг з дива вийти, що цей чубатий козак так плавно вмiв говорити латинською мовою. - Вашмосць, удивляКш мене своПм резоном, мовою i манерами. Це для мене новина, мила несподiванка. Коли його милiсть, мiй господар, позволить, то опiсля попрошу вашмосцi о дискурс на цю тему. Може, справдi вiдкриКш менi новi горизонти на цю справу, i я вiд'Пду з iншими поглядами, як сюди приПхав. - Буду служити вашiй милостi по приказу, - сказав Конашевич, кланяючись. Аксак був дуже радий з цього. Зараз гостi стали за столи сiдати, де кому було призначено. Як лиш гостi посiдали, вiдчинились бiчнi дверi, i туди всипались до Пдальнi мов з рукава, слуги з умивальницями. Кожний держав у руцi посудину з теплою водою, перевiсивши через плече рушник. Розпочалась прелюдiя панського пиру - умивання рук перед Пдою. Опiсля друга партiя слуг з'явилася з полумисками i вазами. На полумисках було краяне м'ясо рiзного роду: свинина, воловина, телятина, дичина. Кожний гiсть нагортав на свою тарiлку руками. У вазах були рiзнокольоровi пiдливи: з шафрану, вишень, сливок, цибулi. Гостi черпали варехами на своП тарiлки, мочали в це куски м'яса i Пли руками. Потiм нагортали ще на своП тарiлки i подавали своПм слугам, що стояли кожному за спиною. Цих слуг не дуже було менше, як панiв. Слуги зараз пряталися, мов собаки по кутках, i Пли спiшучись, щоб бути на своКму мiсцi перед слiдуючою стравою. То було перше дання. Тепер з'явились новi полумиски а печеним та смаженим м'ясом. Йшло так, як першого разу. При цьому пили пани пиво. Це м'ясиво було так солене i перчене, що непривикшому до таких смаколикiв Конашевичевi аж сльози в очах стали i язик задубiв. Коли б це не було при панському пирi, був би, певно, сплюнув вiд цiКП панськоП поганi. На третю чергу йшли рiзнi солодощi, смаженi в медi, овочi тутешнi i заморськi. Тепер йшло пиття. Служба наливала в чарки малмазiю, меди, вина. Тепер розв'язалися гостям язики, i стали говорити собi всiлякi чемностi. Бо дотепер усе мовчало, i чути було лише жування i цьмакання. РозумiКться, що перше слово забрав пан Аксак, в честь достойного гостя. Цей йому опiсля вiдповiв i так йшло чергою, сусiд промовляв до сусiда. Конашевич сидiв бiля якогось шляхтича, котрий вшанував Конашевича чаркою i гарною промовою по-польськи, в якiй не було, крiм пустих фраз, нiчого мудрого. Конашевич, щоб його не обидити, мусив йому вiдповiсти, а що по-польськи говорив не добре, то вiдповiдав по-украПнськи. Наприкiнцi висказав бажання, щоб Рiч Посполита, спiльна Пх вiтчизна, пересвiдчилася в щирих намiрах козацтва i пригорнула його до себе як рiдна мати, щоби злучила своП сили з силами того молодого лицарства на добро християнського свiту в боротьбi з ворогами Христа. Коли Конашевич говорив, у Пдальнi стишилося. Пан Хлоднiцький пильно слухав, питаючись iнколи пана Аксака про значення деяких слiв. Всi крикнули "вiват". Пан Хлоднiцький говорив стиха до Аксака: - Той чоловiк для мене загадочний. Менi не хочеться вiрити, щоб це був запорожець з таким вульгарним назвиськом: Конашевич. Бачив я запорожцiв у Варшавi, та воно зовсiм не те. Пiдозрiваю, що то якийсь замаскований шляхтич. Я буду вашiй милостi дуже вдячний, коли позволите менi з ним на самотi поговорити. Пир протягся дуже довго. Питтю не було кiнця. Пили i балакали. Пили пани i слуги. Деякi стали дрiмати таки "на пнi", не зважаючи на те, що в Пдальнi був великий галас. Кожний хотiв переговорити i перекричати другого. Наприкiнцi гостi стали вставати вiд стола i дякувати собi взаКмно. Деяких мусили слуги вести пiд руки до Пх повозок. Конашевич пiшов до своКП кiмнати. Вiн, як усе, пив дуже мало. Хотiв тверезо стати до дискурсу з ясновельможним. Його страшенно пекло i в губi, i всерединi вiд того перцю, й солi, та рiзних кухарських приправ. Здавалось йому, що язик спух. У себе став полоскати горло студеною водою. Ледве докликався Антошка. Вiн також замiшався мiж слуг i добре випив. "I то називаКться життя по-панськи. Скiльки-то людей можна було поживити i напоПти тим, що змарнувалось. I то все з людськоП кревавоП працi, з поту пiдданцiв. Говорiм, що хочемо, а ще наш православний Аксак дуже вiдбився вiд цього польського панства. Хай Пм всячина! Цiкавий я знати, коли цей ясновельможний сенатор прикличе мене на розмову? Сьогоднi вiн-то, либонь, не зможе язиком повертати. А дививсь на мене, начеб чорта побачив. Йому мiй козацький чуб не подобався. То би то цiкаво було пiдслухати, що тi панове мiж собою про козакiв говорять? Вони нас не знають нi трiшки, а вiрять у те, що Пм тi лицарi з украПнних границь про нас наторочили. Конашевич став перевдягатись з празника у будень. Коли вже з тим упорався i поклавсь на постелi вiдпочити, як зайшов до нього пан Аксак. Вiн був дуже вдоволений з пиру i тверезий, бо, як господар дому, пив мало. - Гарно, вашмосць, списався, далебi гарно, i лях не може собi дати ради з вашмосцем. А я зразу побоювався, щоб вашмосць зараз зразу яким гострим словом йому не вiдрубав, бо признати треба, що початок його мови на те заслуговував. А треба знати, що пан Хлоднiцький ще перед обiдом бажав собi побачити моПх хлопцiв i я йому Пх привiв. Питав зараз про Пхню науку, чому вони не пiшли до якого лiцею? Опiсля став з ними розмовляти. РозумiКться, що говорили за латину, бо без цього годi шляхтичевi на свiтi жити. Дивувався Пх знанню i був певний, що Пх вчить якийсь патер, бо вони по всiх панських домах учителюють. Я за них вiдповiв, що Пх вчить чоловiк свiтський, до того православний. Я зараз хлопцiв вiдправив, побоюючися, щоби котрий не виговорився з чим, що вашмосць iз Запорожжя, та не заговорив дещо про запорожцiв. Вiд того мiг би лях з дому втекти. - Пан Аксак смiявся. - Дуже я вашмосцi зобов'язаний, що так достойно поводився, та ще тебе за одно прошу: вiн хоче з тобою говорити. Вiн пiдозрiваК, що вашмосць - перевдягнений шляхтич, може, який банiта польський, що перед урядом ховаКться. Вiн буде до тебе пiдходити, не вiдповiдай йому рiзко. Я знаю, що вашмосць iнколи гаряче купаний. - Я буду говорити правду. - Я знаю, що твоП уста неправди не скажуть. Та правда не буваК така пекуча, коли ПП у гарну форму прибереш. I ти так роби. Не дуже на панiв гримай. А як тобi подобався панський пир? - Скажу правду, що менi зовсiм не подобався. Це отруя i марнотратство. - А польськi пани так живуть щодня. Я те сам бачив i не хотiв перед ляхом показати, що я скуп'яга i також знаю поставитися. Мiй кухар служив по панських домах i знав, як усе приладити. Та чи вашмосць справдi того в життi ще не бачив? - Не бачив. Я в Польщi нiколи не бував. - А у князя Острозького? - Я до князя на пири не заходив i мiж блюдолизiв не пхався. Але те знаю, що князь сам живе просто, як аскет. Не чував я також про пири у князя. Великих панiв з Польщi у нього не буваК. Як вiдомо вашiй милостi, вони його не люблять, а вiн Пх теж не дуже. Меншу братiю приймаК князь скромно. Йому байдуже, що про нього говорять, бо i так окричали його скупарем. Нарештi, коли б князь тiльки видавав на пири, що польськi пани, не набивав би стiльки бочок золотом та срiблом. - Пан Януш його у цьому виручить. Вiн тепер одинокий спадкоКмець, як його брат, один i другий, вмер. - Хiба ж i князь Олександр вже не живе? - Не знаКш, вашмосць, цього? Завтра покажу тобi вiршу чи там лемент на його смерть, скомпонований через Острозьку школу. - Було чого лементувати, - говорив Петро, - здавалося, що бодай половина великоП фортуни Острозь