три
пропадемо, i нас розлучать, та й ПП не видобудемо. Пропало!...
   Павлусь затяв зуби i не говорив бiльше нiчого. Вже над вечером надiйшла
решта козакiв з табором. Настала нiч. Козаки полягали спати. Павлусь лежав
мiж батьком i братом, нiби спав. В обозi затихло.
   Тодi Павлусь устав тихенько, надягнув на себе кожушину,  взяв  сумку  з
сухарями в брата, його двi пiстолi, мiшочок з кулями й  рiжок  з  порохом,
припняв свою шаблю i пiшов, несучи своК  сiдло  на  головi  помiж  сплячих
козакiв просто до того мiсця,  де  паслися  конi.  Знайшов  свого  коня  i
обережно виПхав помежи ватри вартових козакiв у степ. Вiд'Пхавши  на  таку
вiддаль, що його кулею не досягне, вiн потиснув коня i пiгнав скоком.
   Тепер поглянув на зорi i завернув коня на пiвденний захiд. "Там i  Крим
лежить", думав собi хлопець. Бо покiйний дiдусь показував  йому  частенько
зорi на небi, по яких i серед ночi не  заблукаКш,  i  хлопець  добре  собi
запам'ятав. Дiдусева наука стала йому в пригодi. "0сь це  великий  вiз,  -
повторяв собi Павлусь, - а ця зоря над нами показуК  пiвнiч.  Ну,  напроти
неП мусить бути пiвдень". I туди вiн поПхав.
   Коли Степан  з  Петром  .рано  прокинулись,  Павлуся  не  було.  Пх  аж
заморозило. Вони вiдразу догадалися,  що  завзяте  хлоп'я  поПхало  шукати
сестри, а звiдти напевно не вернеться, пропаде.
   Коли це сказали Недолi, вiн говорив:
   - Як хлопець з цього вийде цiлий, то знайте, що з нього кошовий буде...



   VI

   Хлопець за цi два днi освоПвся iз степом  i  з  татарами,  а  тепер  не
лякався нiчого. В нього ж була шабля й два  пiстолi,  то  не  те,  як  вiн
утiкав iз Спасiвки. Тепер вiн вже мiж козаками бував у походi i бачив,  як
татарва б'Кться...
   Џхав так пiдтюпцем аж до рана. Тепер натрапив на якусь рiчку  i  напоПв
коня та дав йому трохи спочити. Сам з‘Пв кусок  сухаря  й  поПхав  дальше,
держачись усе пiвденного заходу.
   Коло пiвдня вiн дуже знемiгся,  спати  йому  хотiлося.  Муха  страшенно
кусала, Пдучи так, натрапив Павлусь на  балку.  В  балцi  в  найвужчiм  ПП
заглибленнi росли кущi, а з-межи них випливала вода  з  джерела.  Тут  був
гарний холодок, що аж манив до себе. Павлусь загадав тут  спочити  до  тоП
пори, аж трохи перестане палити спека. Вiн розсiдлав коня i  припняв  його
на мотузi до куща. Кiнь напився води i почав над потiчком пастися. Павлусь
з‘Пв жменю смаженоП в салi кашi, напився  з  джерела  води  i  поклався  в
холодку на сiдлi спати. Якийсь час чув, як кiнь хрупав траву,  як  бринiли
комахи в травi, перекликались пiльнi коники, а далi й заснув твердо.
   Прокинувся вiд того, що  сонце  вихилилося  з-поза  високого  берега  i
заглянуло йому в вiчi. Вiн вiдразу нагадав, де вiн. Вiд здорового сну йому
весело стало на душi. Вiн почував у душi  певнiсть,  що  сестру  знайде  й
визволить. Загадав зараз Пхати далi, поки нiч настане.
   Тепер краще було Пхати. I кiнь вiдпочив, i  вiн  почувався  здоровий  i
ситий. Вже над вечором доПхав до якоПсь рiки. Вода плила мiж двома  досить
стрiмкими берегами. Тут i ночувати буде, аби лише пригоже мiсце знайти. Та
як лиш з'явився над берегом, обсiла його хмара комарiв, що аж в очi лiзли.
Вiд комарiв найкраще обiгнатися ватрою. Вона й вовка вiдстрашить, але зате
татарина може звабити. Треба б десь так у захистi, щоб не видко. Вiн  узяв
коня за поводи, пiшов понад берiг i пильно розглядався.  Тут  натрапив  на
два високi каменi, що стоячи один коло одного, лишали мiж собою  невеличку
прогалину. Недалечке тих каменiв була вiдстань  вiд  води  до  берега,  де
можна було коня попасти.  Перед  тою  прогалиною,  що  мiж  каменями,  рiс
високий кущ верболозу. Павлусь аж усмiхнувся, побачивши таке гарне  мiсце.
Зараз завiв коня пiд берiг i припняв до куща.
   Далi побiг на берiг i почав збирати  цiлими  оберемками  суху  траву  й
бадилля. Все те скинув з гори в прогалину  мiж  каменями.  Тепер  викресав
вогню, запалив вiхоть сухоП трави й пiшов поза верболоз у  прогалину.  Без
того не зважився йти. Вiн знав, що в  таких  мiсцях,  гадя  буваК.  Гадюка
вдень не страшна. Егеж! Кiлька Пх сам Павлусь винищив у степу таки цiпком.
Та вночi - то вже не те. Вона вкусить так, що людина  або  скот  пухне,  i
треба Пхати до знахаря. Павлусь не раз це бачив, а тут знахаря немаК.
   I справдi, коли Павлусь засвiтив у прогалинi, зашипiла гадюка, втiкаючи
помiж кущi.
   - Вибачай, панi-матко, - говорив стиха Павлусь, - що не дав  виспатися.
Цим разом поступись гостевi. За це вранцi спасибi тобi скажу.
   Павлусь  розвiв  невеличку  ватру.  Комарiв  прогнав.  Оглядаючи   своК
леговище, вiн побачив пiд берегом печеру i подався туди з  вiхтем  горючоП
трави. На землi розлазилися малi гаденята. З печери вилетiла сова i  трохи
не скинула хлопцевi шапки з голови. Випаливши печеру, вiн принiс сюди своК
сiдло i лагодився спати.
   Тепер вiн нагадав, що йому хочеться Псти. Вiн  не  хотiв  з‘Пдати  усiх
своПх припасiв. Забавляючи себе, вiн збирав потоптанi гаденята i  кидав  в
огонь. Вони на  жару  вертiлися,  пухли,  а  вiдтак  трiскали,  аж  вогонь
розприскувався.  Але  тою  забавкою   голоду   не   заспокоПв.   Павлусевi
нагадалося, чи не можна б Псти печену гадюку або... жабу. Таки жабу лiпше.
В рiцi, мабуть, К жаби. Якби лише зловити, бо Псти страх хочеться. Можна б
i птицю вбити з пiстоля, та тепер нiч. Нiчого не поможе, треба пекти жабу.
Вiн узяв жмуток трави, запалив i  пiшов  до  рiки.  Кiлька  наляканих  жаб
справдi скочило у воду.
   Хлопець полiз у воду i став собi свiтити, забуваючи на  всю  небезпеку.
Такого дива вiн ще не бачив. Вода була йому вище  колiн.  Була  чиста.  На
сподi видко було пiсок. Вiд свiтла вiдбивало бiле тiло його нiг.
   Аж дивиться, а  бiля  нього  щось  плеснуло  по  водi.  Вiн  стояв,  не
рухаючися. Трава горiла ясно. З неП вiдпадали горiючi iскри на воду i  тут
гасли, шиплячи. Павлусь  побачив,  як  надплила  риба.  Вона  дивилась  на
Павлусевi бiлi ноги i, повертаючи хвостом  та  порушуючи  зябрами,  почала
наближатися но ноги. По дорозi проковтнула вуглик,  та  зараз  i  викинула
його з  рота.  Павлусь  стояв  непорушне.  Трава  догоряла.  Тодi  Павлусь
запустив блискавкою руку в воду, зловив рибу за голову i вп'ялив пальцi  в
ПП зябри. Догоряючу траву пустив на воду, його огорнула пiтьма. Лише бачив
бiлу рибу у своПй руцi, що пручалась на всi боки.
   - Це мабуть краще, як жаба, - подумав Павлусь. - Слава тобi, Господи!
   Вилiз на берiг i пiшов у свою печеру, де  вже  вогонь  став  пригасати.
Докинув бадилля, полум'я спалахнуло, а Павлусь почав справляти  рибу.  Вiн
ПП зарiзав ножем, випотрошив i поклав на грань. Вiдтак обертав ПП  на  всi
боки, поки не спеклася.
   Павлусь не тямив, чи йому  щось  так  смакувало,  як  оця  риба.  Тепер
помолився, вкрився кожухом i заснув безжурно.
   Вiн прокинувся вранцi вiд того, що хтось сильно штовхнув його в бiк.
   Розплющив очi й побачив над собою високого чоловiка з люлькою в зубах.
   Чоловiк був одягнений в подерту, замазану одежу i в татарську шапку. На
ногах у нього були постоли, пов'язанi мотузками. Лице чорне,  пожовкле  та
розкуйовджена чорна борода. Не було  на  ньому  нiчого,  що  нагадувало  б
козака. Вся зброя в нього - довгий нiж за поясом.
   - Вставай, козаче, пора в дорогу! - гукнув i плюнув крiзь зуби...
   Павлусь присiв на лежанцi й таки налякався.  Таж:  це  напевно  харциз,
розбишака, про яких стiльки вiд дiдуся наслухався.
   Одного разу у Спасiвцi зловили парубки такого самiського при конях. Вiн
його бачив...
   - А хто ви, дядьку, будете? - питаК Павлусь i чуК,  як  у  ньому  серце
затривожилось.
   - Не будь надто цiкавий, а  то  в  пекло  попадеш!  Роби,  що  велять,
збирайся.
   - Куди ж ви мене?
   - Побачиш, вiзьму тебе з собою.
   Павлусь вхопив миттю пiстоль i натягнув курок...
   Та заки вспiв стрiлити, харциз копнув його ногою  по  руцi,  i  пiстоль
випав геть з руки.
   - А диви, жаба! До пiстоля береться!
   Харциз одною рукою придержав Павлуся, а  другою  зв'язав  йому  мотузом
руки.
   - Дядечку, пустiть мене! - просився Павлусь, аж  плакав.  -  Я  так  iз
страху, ви мене страх налякали... я далебi нiчого... я за сестрою шукаю...
ПП татари в ясир взяли. Пустiть, дядечку, пустiть; Бога за вас молитиму, а
то я припiзнюся.
   - Ну, заспокiйся! Я тобi дорогу до татарiв покажу, та  вибач,  що  тебе
трохи спутав, ти кусати любиш...
   Розбишака осiдлав коня. Вiн зараз змiркував, що в  сiдлi  К  грошi,  бо
усмiхнувся. Пiстолi заткнув собi за пояс, а шаблю шпурнув  геть,  бо  йому
такоП малоП не треба.
   Павлусь мало не розплакався за своКю шаблею.
   Харциз скочив на коня i посадив Павлуся наперед себе.
   - Ну, тепер поПдемо до татар!...
   - Дядечку, менi болять руки; розв'яжiть, бо зiмлiю.
   - Добре, я тебе розв'яжу, та гляди, якби  тобi  забаглось  втiкати  або
теК, то не прогнiвися, а головку тобi скручу, як горобцевi.
   Павлусь поглянув на харциза, та аж задеревiв. У нього свiтили очi,  мов
у вовкулаки.
   - Куди ж ви мене везете?
   - Тобi кажуть, до татар. Однака наша дорога. Ти за сестрою шукаКш?
   - Авжеж за сестрою, за Ганною.  Вона  така  добра,  як  янгол,  татари
набiгли на нашу Спасiвку, багато людей пiймали й ПП теж.
   - А ти?
   - Я втiк на татарськiм конi та по дорозi козакiв  здибав.  Вони  вiдтак
розгромили татар i багато наших спасiвчан освободили.
   - Далеко звiдсiля?
   - Мабуть, далеко. Десь над рiкою Самарою, коли знаКте...
   - Дядьку! - сказав по хвилi.
   - А чого?
   - Ви чоловiк бувалий, поможiть менi,  будь  ласка,  сестру  вiднайти  i
визволити. Велику заслугу в Бога матимете, до  того  я  вам  ще  гарненько
заплачу...
   - А в тебе К грошi?
   - Њ, далебi, К i червiнцi i таляри. Усе те буде ваше,  коли  Ганя  буде
вiльна...
   Харциз усмiхнувся злобно:
   - Ну, заспокiйся, побачимо...
   За грошi бiльше не питав. Вiн знав, де вони схованi.
   Павлусь справдi заспокоПвся. Хоч як харциз йому не подобався, вiн  собi
мiркував, що за грошi все зробить. Тож то зрадiК,  як  сестру  викупить  i
визволить та привезе додому! Харциз вiдгадав думку хлопця i був певний, що
вiн не втече, а буде його держатися.
   Коло полудня  натрапили  на  невеличку  ватагу  татарських  купцiв,  що
вертались iз Киева в Крим.
   Було Пх не бiльше, як двадцять людей. Вони сидiли то на  конях,  то  на
татарських арбах, навантажених усяким крамом. Волiклися поволi. Вони зараз
спостерегли харциза i пристанули.
   Харциз, в'Пхавши мiж них, став щось по-татарськи розповiдати, показуючи
на Павлуся. Його взяли татари з коня i стали оглядати. Мацали  за  руки  й
ноги, повертали його головою i дивились в зуби, достоту  так,  як  роблять
купцi iз  скотом  на  базарi.  У  Павлуся  зродилось  лихе  прочуття.  Вiн
догадувався, що харциз продаК його татарам.
   Впевнився у своКму почуттi, коли татарин виймав, гаманець 'з  грiшми  i
став Пх числити на руку харцизовi, що не злазив з коня. Вiн сховав грошi в
кишеню i, заговоривши ще кiлька слiв, завернув коня й подався в степ.
   - Дядьку, дядечку, чого мене лишаКте? - кричав Павлусь.  Вiн  хотiв  за
ними бiгти.
   Харциз оглянувся й каже:
   - Шукай, дурню, сестри; вони тобi дорогу покажуть.
   Павлуся придержав татарин за руку:
   - Не втiкала, бо зв'язала тебе  на  мотузок;  твiй  тато  спродав  менi
тебе...
   - Який вiн менi у чорта тато! -  кричав  сердито  Павлусь,  а  наздогiн
харцизовi гукнув:
   - Продав ти мене, Юдо. Бог тебе напевно покараК!
   Харциз був дуже вдоволений. Добув без труду коня, сiдло  з  червiнцями,
та ще й за хлопця грошi взяв. Тепер поПде де-небудь  у  город  i  загуляК,
загуляК, аж чортам стане заздро. Вiн  почав  спiвати,  аж  луна  по  степу
пiшла.
   Вiн був такий зайнятий собою та тим, як вiн загуляК, що не зважав нi на
що. Кiлька разiв iз радощiв потягнув коня нагайкою i Пхав так  до  вечора.
Був голодний. Коли так де-небудь поживитися...
   Аж ось побачив ватагу козакiв, що над'Пхали з протилежного боку. З ними
не радо хотiв харциз стрiнутися, аби часом не трапити на якого  знайомого.
Про нього недобра слава ходила  по  УкраПнi.  Його  знали,  як  потурнака,
харциза, що зарiзав би рiдного батька. Чимало було в нього грiхiв на душi.
Вiн показував татарам дорогу в УкраПну, крав  козацькi  конi,  хлопцiв  та
дiвчат, де трапилося, i  перепродував  татарам.  Тепер  наткнувся  вiн  на
козакiв так неждано, що нiкуди було втекти. Напевно зловлять на аркан  або
уб'ють з рушницi, а так, то може ще вибрехатися.  В  УкраПнi  не  був  уже
кiлька рокiв, змiнився з лиця й може нiхто його не пiзнаК.
   Вiн здiйняв шапку i став вигукувати:
   - Пугу, пугу!
   То була ватага Недолi.
   Харциз пiд'Пхав ближче.
   - Братики, козаки! Слава Богу, що я з вами стрiнувся...
   - Ти звiдкiля?
   - Я з татарськоП неволi втiк. П'ять лiт мене поганцi мучили, та вдалось
менi на татарському краденому конi втекти. Десять днiв степом Пхав та хiба
сирою рибою живився, бо й кресива в мене нема, щоб вогонь розвести. Дайте,
братцi, .що-небудь Псти.
   - Ну, гарно, - каже Недоля, - будь нашим гостем. Дайте  йому  що-небудь
Псти.
   Козаки подали йому кiлька сухарiв та сушеноП риби. Вiн, не  злазивши  з
коня, заПдав, аж трiщало. Козаки  почали  до  нього  пильно  приглядатись.
Особливо Непорадний оглядав його на всi боки.
   -  Добрий  у  тебе  кiнь,  небоже,  звiдкiля  ти  його  взяв?  -  питаК
Непорадний.
   - Татариновi вкрав, прости Боже грiха, - каже харциз, усмiхаючись.
   - Пане сотнику, - каже Непорадний, - вiн бреше, цього коня я  знаю,  це
той, що хлопець на ньому втiк, i сiдло те саме. Харциз поблiд.
   - Про якого хлопця, - каже, - ви говорите? Я нiчого не знаю.
   - Ось зараз будеш знати, чортiв сину,  -  крикнув  Непорадний  i  вмить
закинув йому петлю на голову.
   Харциз став оборонятись, та вiдразу кинулось на нього  кiлька  козакiв.
Його стягнули з коня i зв'язали.
   - А дивiть, хлопцi, - каже один, - i Петровi пiстолi маК.
   - Признайся, душогубе, де ти хлопця дiв? - гримнув Недоля.
   Харциз мовчав. Козаки обступили його кругом i оглядали.
   - Хлопцi, нам ночувати пора. Розпалiть вогонь, а вiдтак  припекти  його
залiзом, поки не скаже 'правди.
   До харциза наблизився й татарин, що тепер пристав до козакiв.
   Вiн заговорив до нього кiлька слiв по-татарськи.
   Харциз мовчав.
   - Я його знаю, - каже татарин  до  сотника.  -  Вiн  потурнак,  татарам
служить, людей продаК. Його звуть Карим. Харциз поблiд  ще  бiльше,  тепер
йому амiнь.
   - Егеж, це той Карий! Його цiла Заднiпрянщина  знаК,  жiнки  дiтей  ним
лякають... Ось ти, небоже, знав, де охорони шукати!..
   - Чи ти скажеш вже раз, де ти хлопця запропастив? - питаК Недоля. - Я з
тебе шкуру зняти накажу.
   - Я продав його татарським крамарям.
   - Панове молодцi, в сiдлi ще захованi К грошi, так як були.
   - Панове товаришi, - питаК Недоля, - зробiмо над цим  безбожником  суд.
Вiн вiдрiкся Христа, пристав до нашого найтяжчого ворога, зраджував братiв
своПх, продавав християнськi дiти поганцям. Що йому за це зробити?
   - Смерть! - гукали козаки.
   Вони готовi були кинутися на нього й розiрвати на шматки.
   - ЧуКш, Гусейне, - каже Недоля до татарина, - вiзьми його i скарай  на
голову.
   Татарин махнув ножем i вiдрiзав голову харцизовi. Тодi взяв  Карого  за
ногу й поволiк у степ.
   Проклiн Павлусiв здiйснився.



   VII

   Павлусь заспокоПвся. Вiн сидiв на татарськiй  арбi,  пiдiгнувши  колiна
пiд бороду i задумався, що йому тепер робити. Татарин пiдсунув йому  кусок
паляницi й кухоль молока. Павлусь був дуже голодний. Вiн з‘Пв  паляницю  i
випив молоко, не знаючи, що воно кобиляче.
   "Може воно так лiпше", подумав Павлусь, "що я мiж татар  попався.  Вони
мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду".
   - А куди ви Пдете? - осмiлився запитати Павлусь.
   - Ми Пдемо в Крим, i ти Пдеш з нами. Як будеш добрий, то  й  тобi  буде
добре.
   Татари видавались Павлусевi якимись добрячими людьми, не такими, як тi,
що Спасiвку грабили. Це були крамарi, такi  самi,  як  тi,  що  не  раз  у
Спасiвку заходили.
   Хлопець повеселiшав i почав татар цiкаво розпитувати про  все.  Вiн  Пм
подобався. За кiлька днiв вiн освоПвся з таким життям. Помагав  татарам  у
всьому i вчився запопадливо татарськоП мови. Вiн був понятливий, i  татари
не могли надивуватись тому. Iншi бранцi були якiсь неприступнi, дикi,  все
плакали, а Павлусь, вивчивши татарськi слова, послугувався ними в розмовi.
   - Ти вiд нас не втечеш? - питаК його раз найстарший  татарин  iз  сивою
бородою.
   - А куди менi втiкати? Без коня, без зброП? Менi мiж вами добре. Я й не
знав, що мiж вами такi добрячi люди бувають...
   - Ми купцi. Ти лишися з нами, прийми нашу вiру.
   - Я ще не знаю, яка ваша вiра. А хiба ж мiж вами хрещених нема?
   - Нема. Ти мусиш виректися хреста, плюнути на нього.
   Павлусь плюнув би татариновi в очi за таку зневагу християнськоП вiри.
   - Я насамперед хочу вивчити вашу мову, а це потiм...
   - Добре, добре!- говорив татарин - Коли станеш мослемом, то  й  вiльний
будеш, а потому можеш до великоП почести у нас дiйти... ти гарний хлопець.
Не один з ваших був у нас великим везиром у падишаха в Царгородi...
   - А що це падишах?
   - Не знаКш? То цар турецький, дуже великий пан, знаКш?
   - Того не знаю. У нас в УкраПнi немаК царiв, а К  гетьман,  а  на  Сiчi
кошовий отаман...
   - То ще бiльший. Вашого гетьмана, можуть скинути i вибрати другого. А в
нас не так. У нас хто вродиться падишахом чи ханом, то вже й до смерти ним
буде...
   - А кiлько ви за  мене  заплатили  тiй  собацi?  -  питаК  iншим  разом
татарина.
   - Двадцять золотих.
   - Ов, так мало! - каже Павлусь, смiючись.
   - - А ти вартий бiльше?
   - Я був би вам дав за себе вдесятеро стiльки.
   - Хiба ж у тебе К грошi?
   - Тепер нема, але були в сiдлi;  той  собака  харциз  забрав  разом  iз
конем.
   - Чому ти нам не сказав цього? Ми були б вiдбили...
   - Може, я колись з ним стрiнуся... Як вiн зветься?
   - Ми його звемо Карим.
   - А чи у вас, татарiв, продають теж?
   - Нi, не можна людей своКП вiри продавати; за це велика кара.
   - От бачите, а вiн свою вiру продав...
   - Вiн не маК вiри. Ми знаКмо його. Вiн з нами торгуК .
   "Такi то й ви", подумав Павлусь, "що з злодiями крамарюКте!".
   Павлусь побоювався, що його теж продадуть в Криму на базарi  i  запитав
раз про те татарина.
   - Добрих хлопцiв нiхто не продаК, а держить собi.
   Павлусь не хотiв з цими купцями розставатися.  Вiн  гадав,  що  з  ними
Пздитиме по цiлому Криму та так i сестру вiдшукаК.
   Дорога до Криму тривала дуже довго. Навантаженi арби волiклись  поволi,
а вже кожна переправа через рiку була  дуже  тяжка.  За  той  час  Павлусь
пiдучився татарськоП мови настiльки, що розумiв, коли до нього говорили, i
знав дещо вiдповiсти.
   Хлопець показувався до всього охочий  i  щирий  i  сповняв  усi  роботи
справно.
   Татари були з нього радi й були певнi, що вiн  збусурманиться.  Хлопець
був супроти них  наПвний,  розказував  Пм  просто,  що  його  питали.  Вiн
розказував Пм, як татари зруйнували Спасiвку, як вiн утiкав, та й як потiм
козаки розгромили татар. Одного лише не сказав i це заховав  собi  на  днi
душi, що вiн Пде в Крим, щоб рятувати сестру з полону. Коли б не  те,  вiн
вже давно втiк би, не надумуючись, бо мав до цього багато нагоди.
   Татарiв навiть це дивувало, коли раз стрiнули в степу  чумацьку  валку,
Павлусь розмовляв з чумаками, але не просив, щоб його  викупили  та  взяли
додому. Пiд час дороги Павлусь пильно придивлявся,  куди  Пхали.  Старався
запам'ятати кожну рiчку, кожний брiд i все те, по чому цю дорогу  можна  б
пiзнати. Так, заПхали аж до Перекопу. Павлусь побачив  уперше  море,  i  в
нього сильнiше забилось серце.
   Тепер зачиналася Татарщина. Зараз за Перекопом побачив першi  татарськi
улуси. Якi ж вони були неподiбнi до украПнських  сiл!  Чужина  аж  била  в
вiчi. Павлусевi тепер стало лячно. Поки ще бачив степ, йому здавалося,  що
вiн дома. Тепер нi слiду по УкраПнi. Його звичайна вiдвага кудись пропала;
йому стало моторошно.
   ПереПхали кiлька улусiв. Ватага й тут тягнулася поволi. Татари виходили
й придивлялися до них, а дехто розпитувався за своПх  знайомих,  що  пiшли
загоном по УкраПнi.
   Та купцi не знали, що на те сказати; вони нi з ким не бачилися.
   Нарештi стали в селi Коджамбаку, де була Пхня  оселя.  Сулейман-ефендi,
той старий iз сивою бородою, що купив Павлуся, був дуже багатий татарський
купець. Вiн вiв широку  торгiвлю  мiж  Царгородом  та  всiми  надморськими
мiстами й УкраПною. СвоП головнi склади мав саме в Коджамбаку. Тому  оселя
виглядала, як мале мiстечко. Стояли тут рядком кам'янi  доми,  звичайнi  i
поверховi, були шопи на вози й конi, склади з крамом,  а  при  однiм  боцi
стояв великий поверховий дiм, де мешкав  Сулейман.  Той  дiм  припирав  до
великого городу. Всi тi будiвлi були оточенi густим частоколом, а в  ньому
двоК ворiт однi проти одних.
   Коли Павлусь в'Пхав на той майдан, то йому  аж  у  головi  закрутилося.
Такого дива вiн ще не бачив. Ходило  туди  багато  людей.  Досi  здавалося
Павлусевi, що татарва то найчорнiшi люди на свiтi. Тепер  побачив  губатих
чорномазiв з Африки,  що  звивались,  як  чортяки,  Пх  Павлусь  найбiльше
боявся.
   Сулейман приПхав на своПй арбi, де й Павлусь сидiв,  пiд  самий  рундук
дому. Звiдси повиходила служба  i  почали  низько  кланятися  Сулеймановi.
Назустрiч батьковi вийшов його  син  Мустафа,  що  в  неприявностi  батька
завiдував його цiлим майном.
   Коли звiталися, спитав Мустафа батька, показуючи на Павлуся:
   - Хто це?
   - Цього хлопця привожу тобi на гостинця, я його купив. Поклонись  твому
новому лановi, - сказав Сулейман до Павлуся: - Будь слухняний, як i  досi,
i буде тобi добре.
   Павлусь здiйняв шапку i вклонився по-своКму.
   Мустафа сказав щось якомусь татариновi, цей  взяв  Павлуся  за  руку  й
повiв мiж челядь.
   Челядь мешкала нанизу. Горниця була призначена для панiв.
   Павлусь аж тепер помiтив, що всi вiкна нагорi  були  прислоненi  густою
дерев'яною решiткою.
   Вийшовши до челядноП, Павлусь не  знав,  що  з  собою  робити.  Прийшов
найстарший мiж слугами i почав його з усiх бокiв оглядати.
   - Ти звiдкiля? - питаК по-украПнському.
   Павлусь вiдповiв, та дуже дивувався, що цей татарин так добре знаК його
мову.
   - А ви, дядечку, теж з УкраПни? - спитав Павлусь.
   - Мовчи! - гукнув татарин i вийшов. До Павлуся приступив один невiльник
украПнець.
   - Ти його так не питай, а то розсердиться та ще поб'К.
   - Та за що маК мене бити? Хiба я йому що зробив?..
   - Тут б'ють, хоч i нема за що. Вiн бач потурнак, та хто  його  запитаК
про УкраПну, вiн дуже соромиться, бо совiсть гризне, шо покинув  Христа  i
збусурменився. Тому вiн i злющий такий  на  нашого  брата,  як  пес,  гiрш
татарина.
   - Та давно тут живете, дядьку?
   - Рокiв п'ять, небоже! - вiн охнув.
   - Тут важко жити?
   - Сказано, неволя. Та тут  ще  рай  проти  того,  що  в  iнших.  Старий
Сулейман добрий чоловiк,  та  його  часто  нема  дома,  Мустафа  гордий  i
ненавидить нашу вiру, а цей потурнак Iбрагiм то сам чорт.
   - Не пробували втекти?
   Невiльник усмiхнувся сумно.
   - Заки добiжиш до Перекопу, то з п'ять раз зловлять. А  коли  зловлять,
то або повiсять, або в неволю до туркiв продадуть, а все виб'ють  так,  що
душа вилазить.
   - А я знаю, що багато людей звiдси втiкаК...
   - Бо тут i багато К хрещеного народу, то декому й удаКться втекти.
   - Як ви, дядьку, зветесь?
   - Остап Швидкий.
   В тiй хвилинi вбiг до челядноП чорномазий невiльник i покликав  Павлуся
до пана. Павлусь пiшов за ним нагору i  вступив  до  свiтлицi.  Вона  була
простора й мала кiлька великих вiкон  в  однiй  стiнi.  Попiд  стiни  йшли
пiдвищення, вкритi килимами; цiлий помiст  теж  був  застелений  килимами.
Стiни були помальованi  червоною,  синьою  та  жовтою  барвою  квiтами  та
лiнiями. На пiдвищеннi сидiв Мустафа, перед ним стояв маленький столик; на
ньому запiкалася велика люлька, з якоП Мустафа потягав цiлi клуби диму,  а
далi лежали рiзнi ласощi. Павлусь здiйняв шапку i вклонився.
   - Приведи перекладача, - каже Мустафа до слуги.
   - Не треба, - каже Павлусь, - я знаю по-вашому.
   - Так? Ну побачимо. Як тебе звали?
   - Павлом Судаченком мене звуть.
   - Нi, тебе так звали. Тепер ти зватимешся Гусейном.
   - Я не хочу, я ще не прийняв вашоП вiри...
   - Дурень ти! Не прийняв, так приймеш...
   - Нi, не прийму i моКП християнськоП не покину.
   - Як приймеш нашу, будеш свобiдний.
   - Не хочу, нi за що в свiтi.
   - Я тебе вибити звелю.
   - Хоч i повiшайте, то нi. По що менi опiсля в пеклi горiти...
   - Кажу тобi, що свобiдний будеш...
   - Я й так буду свобiдний, як захочу...
   - А то як?
   - Втечу та й годi.
   Мустафа засмiявся.
   - А знаКш ти, що в нас втiкачам роблять?
   - Знаю, повiсять. А як не зловлять, то таки пропало.
   - Я хотiв тебе взяти до покоПв за козачка.
   - Берiть, де хочете. Я доти буду добрий, поки менi буде добре...
   Павлусь навчився балакати  з  татарами  просто  й  одверто.  Та  це  не
подобалося Мустафi. Вiн зморщив брови i сказав:
   - Ти, хлопче, зухвалий; як ти до мене вiдзиваКшся?
   - Хiба ж ви не людина?
   Мустафа плеснув у долонi.
   Ввiйшов потурнак наставник.
   - Цього зухвалого джавра випарити i до конюхiв дати!
   Потурнак схопив Павлуся за руку й повiв наниз.
   - У тебе, хлопче, загострий язик; гляди, щоб не врiзали... На долинi  в
челяднiй вибили Павлуся так, що аж кров текла  iз  спини.  Хлопцевi  текли
сльози з очей, але закусив губи до крови i не видав нi одного  стону.  Вiн
сiв на землi i трясся всiм тiлом.  Ось  попався...  Думав  собi,  що  буде
цiлком iнакше, а воно он як. До нього приступив земляк Остап:
   - Що ти, небоже, йому сказав, що тебе били?
   - Нiчого. Пiдмовляв мене на бусурменську  вiру,  та  я  не  хотiв...  Я
говорив з ним, як з людиною, а то звiр.
   - З ними не можна просто балакати, як  з  нашим  братом;  з  ним  треба
хитрити, низько кланятись... Що ж ти сказав?
   - Я сказав, що як менi буде зле, то втечу.
   - Дурень ти! Хто так говорить? Тобi треба  було  показувати  покiрного,
тебе лишили 6 у горницях на послугах...
   - Не хочу, - каже Павлусь. - Найлiпше коло коней ходити.
   - Куди ж тебе призначив?
   - До конюхiв...
   - Не гадай, що то легке дiло. Там попадеш пiд руку такого чорта, що наш
потурнак Iбрагiм, то янгол. Там найтяжче...
   Остап здiйняв з Павлуся сорочку i помастив якоюсь мастю його  рани  вiд
нагайки.
   - Ти, братику, зле зробив, там тебе замучать.
   - Але ж я першоП ночi втечу, - вiдповiв Павлусь. - Дорогу я знаю  добре
i з коня не впаду.
   - Не роби того,  нерозумна  дитино!  Вони  тебе  вб'ють  або  продадуть
першому  лiпшому  татариновi.  Ти  слухай,  будь  покiрний,  то  пан  тобi
простить... Ти вижидай кращоП пори.
   - Аж до смерти...
   - Нi, не до смерти. Тут можуть леда день набiгти  запорожцi!  От  такоП
хвилини всi християнськi бранцi ждуть, як спасения. Тодi пора втiкати...
   - Скажiть, дядьку, де тут й Криму може бути моя сестра? ЏП  цього  лiта
полонили татари...
   - Кiлька Пй рокiв?
   - Тринадцять буде.
   - А гарна вона? ,
   - Як мальована.
   Остап почав хитати головою.
   - Ледви, чи ти ПП найдеш. Тут продають дiвчат з рук  до  рук.  На  усiх
базарах Пх повно. Вiдтак забирають до гаремiв, а то й у Туреччину за  море
вивозять. А тих базарiв тут багато, багато...
   - А як би то розвiдати, де вона тепер перебуваК?
   - На те треба багато грошей...
   - Я Пх не маю...
   Розмова перервалася, бо саме ввiйшов в челядну Iбрагiм потурнак i велiв
Павлусевi збиратися в степ до табунiв. Павлусь успiв лише обмiнятися очима
з земляком. Вийшов перед дворище. Тут стояв  татарин  на  конi.  Павлусевi
вказав  коня  i  велiв  сiдати  охляп  без  сiдла.  Той  татарин  не  знав
украПнськоП мови i не говорив нi слова.
   Павлусь оглянув цiлу оселю. Хоч i дуже болiла спина, та вiн дививсь  на
татар згорда.
   "Допоможи менi, Господи Спасе i свята Покрово, визволитися  та  козаком
стати! Усi цi шаласи я з димом пущу i з землею зрiвняю".
   Павлусь, Пдучи майданом, здiйняв шапку i став молитися.
   Коли виПхали в степ, вiн важко задумався  над  тим,  що  довiдався  вiд
земляка. Вiн втратив надiю на те, щоб визволити сестру.
   Старшина над  конюхами  був  уже  старший  лiтами  татарин.  Вiн  зараз
догадався, що Павлусь щось дуже провинився, коли його сюди послали.
   Перше привiтання його було таке, що вiн ударив його долонею  по  спинi.
Спина заболiла так, що Павлусь аж крикнув з болю.
   - Дай йому спокiй, Муйо! - каже татарин, що його сюди привiв. - Його що
лиш вибили...
   - Тут iще не так виб'ють, як буде неслухняний...
   Павлуся заставили доПти кобили, робити каймак (сир) та кумис (горiлку з
кобилячого молока). Не було йому спочинку вiд свiту до  ночi.  Та  Павлусь
робив своК дiло, слухаючи у всiм Муя. Биття вiн  боявся,  мов  вогню.  Так
тривало три тижнi.
   Тепер пiслав його Муйо пасти табун. Це вже була легша робота  i  бiльше
свободи.
   Павлусь любив конi.
   Як лиш дiстався сюди, став придумувати спосiб утечi. Коня  вже  вибрав.
Приготовлявся  до  втечi,  помалу  i  з  розмислом.  Вiн  почав  обкрадати
товаришiв конюхiв. В одного  вкрав  ножа,  в  другого  сумку  на  харч,  в
третього узденицю. Все це  ховав  нiччю  в  дуплаве  старе  дерево.  А  що
покiрний, слухняний, усiм служив охоче, то й нiхто його не пiдозрiвав.
   Павлусь усе думав про те, чого йому в дорозi буде треба,  i  зараз  для
себе ховав.
   Одного дня виПхав Сулейманiв син Мустафа  оглядати  табун.  Вiн  пiзнав
зараз Павлуся i прикликав його до себе.
   - Добре тобi тут?
   - Добре, дуже добре.
   - А спина загоПлась?
   - Нi знаку нема.
   - То навчило тебе бути покiрним?
   - Навчило.
   Муйо признав, що Павло (так його тепер прозвали) дуже добрий хлопець  i
слухняний.
   - Позавтра вернешся до покоПв...
   - Як прикажете.
   А собi подумав  Павлусь:  "Чорта  лисого  швидше  побачиш,  як  мене  в
покоях".
   Iншi невiльники дуже завидували Павлусевi.
   Мустафа застав при конях великий порядок.  Похвалив  усiх  i  нагородив
Муя.
   Настала нiч.
   Павлусь не хотiв довше вiдкладати утечi. "Або втечу i  вернусь  сюди  з
козаками й усi тi шатра поперевертаю, або мене зловлять i повiсять.  Довше
в такiм жити не можу, а бiдноП Ганнусi, мабуть, таки не  вiдшукаю,  пасучи
табуни або послугуючи татариновi у дворищi".
   Коли  всi  позасипляли,  Павлусь  повиймав  накрадене  добро  з  дупла,
натягнув кожушину, перевiсив сумку з паляницями через плече, узяв сiдло  i
пiшов мiж конi.
   Свого вибраного ще з вечора припняв  на  мотузi.  Тепер  осiдлав  його,
перехрестився й рушив на пiвнiч до Перекопу.
   Павлусь набрав досвiду. Вiн знав, як зловити в рiцi рибу, як застрiлити
з лука птицю; а ще знав, що це харциз i як його треба стерегтися.
   Коли б тiльки за Перекiп, а там уже степ. А  в  степу  може  й  козакiв
зустрiнути. А нi, то навпростець на Сiч Запорозьку... Павлусь i  не  думав
про те, що не знаК на Сiч дороги.
   Вiн виминав татарськi села i Пхав навмання степом.
   Коли розвиднiлось, годi було хлопцевi не стрiнути  татар  у  степу.  Та
вони його якось не чiпали. Дехто i запитався, куди  вiн  Пде,  та  Павлусь
вимовлявся, що його послали за орудкою i вiн маК вертатись зараз. Його  не
спиняли.
   Та трапився татарин, що не  повiрив.  Вiн  пiзнав  Сулейманового  коня.
Павлусь назвав iнакше улус, звiдки нiби то виПздив. Татарин  зв'язав  йому
руки й повiв прямо в Коджамбак,  де  надiявся  на  нагороду  за  пiйманого
втiкача.
   Павлуоь знав, що його жде. Йому стало жаль молодого  життя,  та  дарма,
така вже козацька доля. Про це вiн багато наслухався вiд покiйного дiдуся.
Вiн теж козацька дитина i не лiпший вiд iнших. Як гинути, то й гинути.
   Павлусь був гордий з того, що  вiн  хоч  такий  ще  молодий,  а  зазнаК
козацькоП слави. Його певно посадять на паль. Та вiн пiде смiло на  смерть
з козацькою пiснею на устах. Ворог напевно не побачить його плачу. Та  вiн
ще погано вилаК усiх татар i Пхнього Магомеда. Тож то татари лютитимуться,
як вiн, заки йому вiдрубають голову, гукне на все горло: "Ви  всi  свинячi
пута, а ваш Магомед то цiла свиня!" Павлусевi стало вiд цього смiшно i вiн
справдi засмiявся вголос.
   - Чого ти смiКшся? - питаК татарин.
   - Хiба ж не можна?
   - Ти певно не знаКш, що тебе жде.
   Павлусевi мелькнула спасенна думка. Вiн вiдповiв:
   - Як вiдрубають голову, то не одну, а двi.
   - А то як? Хiба в тебе двi голови?
   - В мене одна, а в тебе друга, то, отже, двi...
   - Хiба ж менi за що?
   - Побачиш. Ти сподiваКшся заплати за втiкача?
   - Егеж. Сулейман-ефендi багатий чоловiк i заплатить добре.
   - Так, як усе?
   - Так, як усе.
   - Коли бо нi. Цим разом або голову втне, або вибатожити повелить...
   - Тобi б язик врiзати за твою дурну балачку, - сердився татарин.
   - Та не сердься, бо я правду кажу. Та одне  тебе  спитаю:  чи  ти  мене
пустиш Пхати, куди я пустився?
   - Нi.
   - Значить: приведеш мене до дому Сулеймана?
   - Так!
   - Ну, добре, менi вже тепер нiкуди Пхати, а просто додому.
   - А хiба ж ти не втiкав в УкраПну?
   - Нi! Мене послав пан по знахаря. В степу знахар славний живе.  Я  знаю
його печеру. У мого пана син недолiток занедужав; що й робили,  нiчого  не
помагаК. Так бранцi переповiли пановi  про  нашого  знахаря.  А  вiн  менi
дiдусем по мамi приходиться. Так пан Мустафа кличе мене, гладить по головi
та й каже "Џдь по того славного чоловiка,  бери  найлiпшого  коня  з  мого
табуна, хай приПжджаК сюди. Я його золотом обсиплю, як вiн поможе. Коли не
привезеш, каже, то твоя смерть". Тепер хай буде тому смерть,  що  менi  не
дав доПхати. Ну! Мустафа-ефендi гарненько тобi подякуК...
   - А ти певно брешеш...
   -  Незадовго  побачиш,  чи  брешу,  Пдьмо  скорше...  Татариновi  стало
страшно. Вiн знав, що Мустафа гострий чоловiк i жартiв не знаК.  Тепер  ще
Павлусь став поспiшати.
   - Чому ти менi вiдразу цього не сказав?
   "Бо менi самому таке на гадку не  прийшло",  подумав  собi  Павлусь,  а
голосно каже:
   - Тепер можу тобi сказати усе. У нас так: Пдеш по знахаря для  хворого,
то не оглядайся позад себе, анi  не  кажи  нiкому,  уди  Пдеш,  а  то  вся
знахарева сила пропала i хворому не поможе. Iк прийдеш до знахаря, так вiн
зараз тебе питаК: "А не оглядався позад себе? Не казав нiкому, куди Пдеш?"
Ти скажеш правду, то вiн i вусом не моргне i не поПде. А коли ти оглядався
або сказав, а збрешеш, то вiн поПде, але  не  вилiкуК.  Тому  я  тепер  до
знахаря не поПду, бо коли  б  збрехав  i  вiн  приПхав,  а  не  помiг,  то
Мустафа-ефендi йому голову вiдрубати накаже; а менi його  шкода,  бо  кажу
тобi, вiн менi дiдусем приходиться i славний знахар. Џому 150 рокiв зроду.
Борода в нього по саму землю, а вiП такi, що цiле лице заслоняють.  Казала
моя покiйна бабуся, царство Пй  небесне,  що  вiн  вродився  з  зубами,  з
оселедцем i з вусами.
   - А як той знахар називаКться?
   - От цiкавий! Сказати б тобi ще, де вiн живе? Вибачай. Не  можу  Проте,
не радив би я вашому братовi до нього заходити. Вiн з чортякою  побратаний
i все маК кiлька чортенят на послугах, за чурiв значить. Так коли до нього
наблизиться хто нехрещений, то йому зараз зiрвуть голову, а тулуб з  душею
в пекло понесуть.
   - То вiн татар не може лiкувати, як так...
   - Тож бо й К, що вiн лiкуК усiх, i татар i скотiв...  лиш  не  в  своПй
печерi, а дома в недужого... Та чого ми стали?
   - Я розв'яжу тобi руки...
   - О, нi, вибачай, я ще хочу жити! Як  вернусь  нi  з  чим,  то  Мустафа
звелить менi голову вiдрубати; хай рубаК тобi, а не менi, розв'язати  себе
не дам...
   Павлусь стиснув коня ногами i почав утiкати.  Татарин  таки  налякався.
Вiн Павлуся таки придержав i розтяв ножем мотуза.
   - Еге, татарине, я без тебе не лишуся. Ти мусиш поПхати зо мною до мого
пана i все гарненько розповiсти, бо менi не повiрять.
   Татарин хотiв утiкати, але Павлусь ухопив його коня за поводи.  Татарин
закляв люто i вийняв ножа.
   - Хочеш мене  зарiзати?  Добре.  Менi  все  одно.  Зарiжеш  ти,  то  не
вiдрубають голови. Менi з головою краще вмирати. Та  це  тобi  не  поможе.
Кiнь мiй побiжить додому, за  мною  почнуть  шукати  й  уся  правда  вийде
наверх, бо мiй пан мене любить за те, що я так скоро  вивчився  татарськоП
мови, та ще до вас пристану геть! Ну, рiж!
   Павлусь пустив поводи i наставив  шию.  Того  лише  татарин  ждав.  Вiн
завернув коня i почав щосили втiкати. Павлусь став за ним гнати i кричав:
   - Агов, чортiв сину, пожди!...
   "Ну, слава Боговi, одв'язався. Тепер менi до табуна вертатись,  бо  цей
диявол задалеко мене завiв. Я знаю, що в татар менше карають,  як  бранець
сам вернеться. Моя казка про знахаря була добра.  Геть  татариновi  голову
замакiтрив. Попробую колись удруге, може вдасться. Та й ще не на конi менi
втiкати, а пiшки бур'янами".
   Павлусь вернувся до табуна над вечором.
   Коли Мустафi донесли про втечу Павлуся  та  ще  про  крадiж  найкращого
коня, вiн зараз розiслав гiнцiв i назначив таку кару: сто нагаПв  дротяних
на спину, а коли вiд цього не здохне, так продати його  першому  стрiчному
татариновi. Але Павлусь вернувся сам. Про  це  повiдомили  Мустафу  i  вiн
перемiнив свiй засуд на двадцять дротянок i продати. Кару мали виконати  в
оселi Сулеймана на очах усiх невiльникiв, щоб Пм вiдiйшла охота втiкати.
   Коли Павлусевi сказали, вiн нi трохи не злякався. Вiн  був  певний,  що
свята Покрова й тут його заступить.
   Якби й нiчого не сталося, Павлусь заснув мiцнимi сном...
   На другий день рано його привели до оселi. Тут на майдан позганяли всiх
невiльникiв. Павлусь поглянув на них i помiтив Остапа Швидкого, що стояв у
гуртi i втирав сльози. Йому жаль було малого земляка.  Кару  мав  виконати
потурнак Iбрагiм; а в нього була тверда рука.
   Вiн вийшов на середину i став невiльникам  пояснювати,  за  що  Павлусь
буде покараний, що Мустафа-ефендi засудив його зразу на сто  дротянок,  та
вiдтак у превеликiй своПй ласкавостi зменшив йому на двадцять.
   Мстафа-ефендi  вiдчинив  вiкно  i  придивлявся,  чи  його  засуд   буде
виконаний та яке зробить враження на невiльникiв.
   В тiй хвилинi в'Пхав у ворота якийсь мулла,  а  за  ним  кiлька  багато
вдягнених слуг.  Усi  розступились.  Вiн  заПхав  усередину  й  проголосив
спiвучим, трохи гугнавим, голосом:
   - Слухайте, невiрнi джаври! Мiй пан, ханський Девлет-гiрей  Iбрагiм  i
улюбленець -  нехай  йому  Аллах  дасть  довгий  вiк,  -  звелiв  у  своПй
ласкавостi запитати вас, невiрних украПнських бранцiв, чи не знаК хто,  де
перебуваК син його милости Девлет-гiрея,  славний  лицар  Мустафа-ага,  що
того лiта ходив з загоном воювати невiрних на УкраПну для слави  Аллаха  i
його пророка Магомеда. Хто виявить його мiсце, стане достойний його  ласки
й нагороди його милости. Хто ж би це затаПв, може готуватися вже тепер  на
смерть, бо його повiсять.
   Один татарин взявся ознайомити  те  саме  по-украПнськи.  Тодi  Павлусь
виступив перед муллу i сказав по-татарски:
   - Я знаю, де перебуваК твiй пан. Мулла подивився згiрдливо на Павлуся.
   - Ти не можеш цього знати, бо ти вже тут  довше,  а  це  сталося  цього
лiта.
   Iбрагiм потурнак, зiгнувшись у три погибелi перед муллою, потвердив, що
Павлуся привезли цього лiта.
   - Так? Ну, говори! А як збрешеш одне слово, то врiжу тобi язика.
   - Не тобi скажу, а твому пановi.
   Мулла закусив губи.
   - Цього невiльника забираю зараз до його милости Девлет-гiрея Iбрагiма.
Вiд тепер вiн пiд моКю рукою.
   Усi невiльники ахнули. Вони радiли, що Павлуся минула кара.
   - Сiдай на коня i Пдь зо мною.
   Тодi Павлусь пiдступив пiд дворище i спитав Мустафу:
   - Чи тепер велиш бити, чи аж вернуся вiд його милости?
   Мустафа стягнув брови з досади.
   Павлусь засмiявся йому в вiчi. Вiн знав, що тепер над ним  могуча  рука
Девлет-гiрея i його тепер нiхто не смiК торкнути.



   VIII

   Девлет-гiрей Iбрагiм мешкав у столицi кримського хана в  БахчiсараП.  З
Коджамбаку треба було Пхати туди яких три днi. За час тоП  дороги  обдумав
собi Павлусь, що йому робити далi.
   Спершу вiн  дуже  радiв,  що  викрутився  вiд  строгоП  кари,  i  тепер
почувався зовсiм безпечний. Цю щасливу нагоду хотiв вiн використати на те,
щоб вiдшукати й освободити сестру. Вiн уложив собi цiлий план. Знав добре,
що Мустафа-ага певно живий у полковника i що його знайдуть, як лиш  покаже
Пм дорогу. За це вiдкриття  може  надiятися  великоП  нагороди,  а  навiть
свободи, а тодi вернеться разом iз сестрою в УкраПну. Вiн i не  думав  про
те, щоб без сестри вертатися й вiрив, що йому Бог поможе сестру вiдшукати.
   Коли наблизився до Бахчiсараю, побачив щось таке, чого дотепер йому  не
довелось на очi бачити. Здалека вiд  сходу  сонця  яснiло  щось  високе  з
бiлими плямами на вершку.
   - Що це таке? - спитав Павлусь у мулли.
   - Це гори.
   Павлусь не зрозумiв, бо такого татарського слова ще не  чував.  Вiн  не
допитувався бiльше. Це пояснив йому  iнший  татарин,  що  знав  украПнську
мову. Павлусь з роду гiр не бачив. Йому стало лячно.
   - Хiба ж: ми туди поПдемо?
   - Нi, Бахчiсарай перед горами.
   I справдi перед ними лежало мiсто, столиця татарського хана. Про  нього
вiн чув вiд дiдуся i рад  був,  що  його  побачить.  Дворище  Девлет-гiрея
лежало по тiм боцi мiста.  I  випало  Пхати  довгими  вузькими  вуличками.
Домiвки  великi,  оточенi  високим  муром,  вкритi  червоним  або  зеленим
череп'ям. Помiж дворищами густi садки, з яких пiд цю пору опадало листя.
   По дорозi стрiч