Валентин Чемерис. Фортеця на Борисфенi ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Книга перша Обiзвався серед Сiчi курiнний Сулима: "Не схотiли клятi ляхи Попустити й трохи, Щоб Пздили в Сiч бурлаки Та й через пороги, - Спорудили над Кодаком Город крiпосницю, Ще й прислали в Кодак вiйсько Чужу чужаницю" ...Обiзвався серед Сiчi Курiнний Сулима: "Гей, давайте, хлопцi, зварим Вражим ляхам пива!" Обiзвавсь Павлюк хорунжий: "Допомоги дати! Щоб ту лядську перепону Нащент зруйнувати!" Добре Павлюк та Сулима Ляхiв частували З народноП думи ПРОЛОГ Чого на УкраПнi споконвiку бракувало, так це Кдностi. Силу мали, рiшучостi вистачало, зваги не позичали, самопожертвою вражали, а ось Кдностi катастрофiчне й постiйно не вистачало. Зате розбрати i чвари мiж своПми, як здавалось, нiде в свiтi ряснiше й щедрiше не родили - з року в рiк, з вiку в вiк. Тож усi украПнськi повстання, у яке б ми столiття не заглянули, незмiнно закiнчувалися тим, чим вони, зрештою, i мусили закiнчуватися, - великою кров'ю i тисячами молодецьких голiв, якi, злiтаючи з плеч широких, перетворювались у звичайнiсiнькi черепи, так i не спромiгшись вибороти волю, до якоП iнодi досить було зробити всього лише один-Кдиний, хоч i рiшучий, але останнiй крок. I нове повстання, що невдовзi визрiвало й спалахувало вiд краю й до краю, вперто не зважало на невдачi попередньоП спроби вирватися з ярма. Це нiби якесь прокляття, що постiйно висiло над УкраПною з року в рiк, з вiку в вiк, прирiкаючи козакiв на все новi й новi безплiднi жертви та поразки. I останнК - перед тими подiями, про якi ми й поведемо мову, - повстання, що спалахнуло у 1625 роцi на Приднiпров'П, теж закiнчилося - за крок вiд перемоги! - все тiКю ж, здавалося, вiчною поразкою, що чорним сонцем спопеляла УкраПну. Iсторики засвiдчують, що в повстанцiв, числом близько двадцяти тисяч, в рiшучiй битвi бiля Курукiвського озера з вiйськами коронного гетьмана Станiслава КонКцпольського не вистачило не лише зброП та припасiв, а й - головного - Кдностi. "У Пх таборi спалахнула боротьба мiж прихильниками угоди з панами й основною масою повсталих. 26 жовтня це призвело до перевороту. Вiд Жмайла (повстанського гетьмана) було вiдiбрано булаву (подальша доля його невiдома) i передано знову Михайлу Дорошенку. Другого дня Дорошенко з усiКю старшиною прибув до КонКцпольського й прийняв умови польськоП сторони"[1]. I пiдбитою птахою заквилила над УкраПною дума народна: ...Силу ж панiв перебила Голота бурлацька, Та не хотiла водно стати Старшина козацька... Не минуло й чотирьох рокiв, як пiдневiльний люд, не витримавши утискiв шляхти й магнатiв та жорстокого насильства, що його чинили жовнiри на УкраПнi, повернувшись туди пiсля закiнчення польсько-шведськоП вiйни, знову - вже вкотре! - повстав. До нього невдовзi приКдналися i запорозькi козаки. У 1629 роцi вони обрали своПм гетьманом вiдважного ватажка Тараса Федоровича, вiдомого в iсторiП пiд прiзвищем Трясило. Вже в березнi наступного року десятитисячне кiнне i пiше вiйсько Трясила вирушило з Сiчi на волость. Повстанський гетьман в унiверсалi, зверненому до народу, закликав усiх пiднятися проти гнобителiв i вигнати шляхту з рiдного краю. До нього приставали селяни, мiщани, реКстровi козаки, В Черкасах було схоплено реКстрового гетьмана Чорного, а його старшина втекла до Корсуня пiд захист жовнiрiв. Коли в кiнцi березня повстанцi пiдiйшли до Корсуня, мiсто взялося за зброю. 3 вiкон i горищ мiщани стрiляли в шляхту, реКстровцi вiдразу ж перейшли на бiк повстанцiв, а старшина з польськими офiцерами втекла у Бар - резиденцiю коронного гетьмана. Не зважившись виступити проти народноП бурi, коронний гетьман звернувся з вiдозвою до магнатiв i шляхти украПнських воКводств: "Прошу вас, моПх милостивих панiв, котрi найближчi до цiКП пожежi i вже ранiше зазнали, що таке хлопське свавiльство, добровiльно прибути до вiйська його королiвськоП милостi, аби гасити цей вогонь хлопською кров'ю". Як тiльки Трясило вступив у Канiв i Переяслав, повстання перекинулось i на Заднiпрянщину. Зiбравши шляхту, КонКцпольський вислав поперед себе загiн коронного стражника СамуПла Лаща, котрий вiдзначався нечуваною жорстокiстю, бо нищив, як писав львiвський лiтописець, всiх, "был бы только Русин". Лащiвцi вирiзали населення цiлих мiстечок, як то сталося в Лисянцi й Димерi. Брати приступом Переяслав КонКцпольський, хоч його вiйсько й мало краще озброКння та постачання, кращу кiнноту й артилерiю, не зважився. Почалися сутички. ОднiКП ночi в травнi невеликий козацький загiн проник в польський табiр i напав на штаб КонКцпольського, який охороняла спецiально пiдiбрана iз шляхтичiв з "найзнатнiших" родин вартова хоругва - Золота рота. Повстанцi вирубали ПП до ноги. З кожною сутичкою все рiдшали й рiдшали ряди коронного вiйська, аж доки в кiнцi травня не було завдано йому нищiвного удару, пiд час якого жовнiрiв i шляхти полягло бiльше (свiдчення очевидця), нiж за всю польсько-шведську вiйну. Втративши бiльше десяти тисяч жовнiрiв та шляхти, КонКцпольський втратив i вiру в перемогу. А далi... все повернулася на круги своя. "Пiд Переяславом перемога схилилася на бiк повстанцiв. Але вони не змогли закрiпити ПП. Причиною цього були, як i пiд час попереднiх повстань, суперечностi в Пхньому таборi. Старшина й частина реКстровцiв вимагали угоди з панами, Пм вдалося усунути Тараса Федоровича вiд гетьманства й поставити на його мiсце свою людину - А. Конашевича-Бута. Тарас Федорович з десятьма тисячами козакiв, противникiв угоди, вiдiйшов на Запорiжжя. 29 травня, уже без них, було укладено компромiсний договiр" [2]. Що призвiдцями всiх бунтiв i повстань на УкраПнi були запорожцi, шляхта добре розумiла. Не маючи змоги за одним махом розквитатися з сiчовою вольницею, панство вiдразу ж пiсля придушення повстання Тараса Трясила вирiшило обгородити Сiч вiд УкраПни. Особливо на цьому наполягало магнатство i шляхта СхiдноП УкраПни, з чиПх володiнь селяни цiлими гуртами втiкали на Запорiжжя. У 1635 роцi на сеймi, що зiбрався у Варшавi, магнатство вимагало спорудити фортецю на Днiпрi i поставити у нiй надiйну залогу з пiхоти й кiнноти. А вже тодi й почати вгамування сiчовикiв. Хлопи, пся крев, втiкають з маКстатiв на Сiч, вже й шлях собi понад Днiпром вторували. Фортеця ж перетне збiглим ланцям шлях до волi. Сiч, не маючи свiжого поповнення, невдовзi й захирiК. Згодом можна збудувати ще одну фортецю, але вже ближче до Сiчi, потiм ще i ще... Поступово й невблаганно оточуючи запорожцiв фортецями й залогами, можна й задушити волю у ПП ж власному гнiздi. Сейм ухвалив: доручити коронному гетьману КонКцпольському звести фортецю на Днiпрi якомога швидше i поселити в нiй надiйну залогу. На будiвництво видiлили сто тисяч злотих, i, щойно повеснiло, коронний гетьман прибув у Надднiпрянщину. Будувати фортецю мав iнженер, француз за походженням Гiйом де Боплан. Взагалi, його справжнК прiзвище Левассер, додаток "де Боплан" походить вiд назви одного з володiнь Гiйома Левассера, але так уже сталося, що в iсторiю вiн увiйшов як Боплан. Народився Гiйом Левассер де Боплан 1600 року в НормандiП, з молодих лiт служив у вiтчизняному вiйську, побував у Вест-IндiП (Центральнiй Америцi), а з кiнця 1630 i до 1647 року, як найманий iнженер-фахiвець, перебував на службi в польському вiйську, що стояло на УкраПнi, Вiн споруджував укрiплення в Барi на Подiллi, фортецi у Бродах на Львiвщинi i, зрештою, на березi рiчки Борисфен, "званоП в народi Нiпр, чи Днiпр", - тобто Кодацьку. Всi фортецi, як зазначають iсторики, мали стати опорними пунктами панування польських магнатiв на УкраПнi. Служив Боплан у вiйську коронного гетьмана Станiслава КонКцпольського, з ним i прибув до Кодацького порога. Та коли б французький вiйськовий iнженер, котрий перебував на службi в Речi Посполитiй, тiльки будував фортецi на УкраПнi, то навряд чи ми й згадували б його. А вiн - звичайний вiйськовий iнженер, найманець чужоП держави - навiчно увiйшов в iсторiю УкраПни, бiльше того - зажив слави серед сучасникiв i нащадкiв як на УкраПнi, так i у ФранцiП. I все це завдяки своПй книзi "Опис УкраПни, кiлькох провiнцiй королiвства польського, що тягнуться вiд кордонiв МосковiП до границь ТрансiльванiП, разом з Пхнiми звичаями, способом життя i ведення воКн", - така повна (в дусi тих часiв) назва працi Боплана, вперше виданоП в Руанi 1651 року. Сiмнадцять рокiв Бопланового життя минуло на УкраПнi. Будуючи фортецi -заради заробiтку, - аби польське ясновельможне панство ще мiцнiше вкорiнювалось на УкраПнi, iнженер-найманець не лише складав карти УкраПни, а й рiк за роком спостерiгав за пiдневiльним (Боплан, до речi, сам зазнавав утискiв вiд шляхти, якiй вiрно служив) життям мiсцевого люду, його звичаями, вiруваннями, боротьбою з своПми поневолювачами та все побачене й почуте занотовував до потаКмних своПх записникiв, що згодом i склали його знаменитий "Опис УкраПни...". Життя в УкраПнi пiдневiльних селян було жахливим, адже вони, як свiдчить Боплан, "змушенi вiддавати своПм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишаКться нiчого для себе. Але й це ще не все: пани мають безмежну владу не тiльки над селянським майном, а й над Пхнiм життям: такою великою К необмежена свобода польськоП шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищi), що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гiршому становищi, нiж каторжани на галерi. Таке рабство К причиною того, що багато селян тiкаК, а найвiдважнiшi з них подаються на Запорiжжя, яке К мiсцем притулку козакiв на Борисфенi". Цiкавився вiн i життям, побутом та вiйськовими походами незвичайних людей, котрих доти не зустрiчав у своКму життi, хоч i попоПздив чимало, званих запорозькими козаками. Описуючи УкраПну, дивуючись з того, що "на ярмарках продають димарi для печей, у нас це викликало б смiх гак само, як i спосiб приготування у них м'ясних страв, Пхнi весiлля та iншi церемонiП, про що говоритимемо далi". Боплан з великою симпатiКю скаже про УкраПну: "Однак саме звiдсiль пiшов той благородний люд, який називаКться нинi запорозькими козаками i котрий протягом стiлькох уже лiт заселяК рiзнi мiсця уздовж Днiпра i в сумiжних землях". Це писав письменник Боплан, а вiйськовий iнженер Боплан все робив для того, аби приборкати той благородний люд, - для цього i за Кодацьку фортецю взявся. Мiсце для неП вибрали серед Дикого поля, за чотири сотнi миль по Днiпру вiд КиКва, на правому березi, де рiчка робить поворот на пiвденний захiд, бiля першого порога, званого Кодацьким, тож i фортецю назвали теж Кодацькою. В гирлi Самари - "святоП козацькоП рiки", - як зазначаК Боплан, брали лiс для фортецi. Будiвництво велося в тому мiсцi, де над водою здiймалася стрiмка скеля, з якоП зручно було оглядати i прострiлювати навколишню мiсцевiсть. Селяни, схопленi жовнiрами коронного гетьмана, полоненi татари та солдати-найманцi на початку лiта 1635 року закiнчили фортифiкацiйнi споруди. Замок звели з дерева i забудували його землею. Сама фортеця являла собою чотирикутник, зовнi на пiвдень виступали два пiвбастiони. З пiвдня, сходу i заходу фортецю оточував глибокий рiв - як прiрва. В його дно закопали гострi дубовi палi. Пiвнiчний мур захищав крутий берег, з пiвденного боку, зi степу, розкидали "на великiй вiдстанi кам'янi й металевi гостроконечники, аби не могла пройти ворожа кiннота. А ще фортецю оточував з боку степiв високий вал насипноП землi, що починався вiдразу ж за ровом i з-за якого ледве виднiлися дахи замкових будiвель. Для козакiв та фортеця - що скалка в оцi. Сiвши на Кодацi, майже перед дверима Сiчi, магнати перерiзали пуповину, що зв'язувала сiчову вольницю з УкраПною. Спробуй тепер проскочити непомiченим через пороги. Загони драгунiв день по дню нишпорили степами навколо Кодака, виловлювали втiкачiв на дорогах, пiдстерiгали на Днiпрi i запроторювали iх у пiдземнi нори фортецi. Частину бранцiв карали смертю, бiльшiсть забивали в кайдани i вiдправляли на каторжнi роботи в численнi маКтки коронного гетьмана. Розумiли запорожцi й iнше. Укрiпившись на Кодацi, шляхетне панство, безперечно, забагне з часом ще ближче пiдсусiдитись до Сiчi. Кодак - то лише початок наступу на запорозьку вольницю. Не зруйнуКш його - лиха не обберешся. Тож тiльки-но закiнчилося будiвництво й коронний гетьман пiшов з вiйськом у Польщу, як занепокоКне сiчове козацтво почало .збирати охочих "викурити ляхiв з Кодака". Потрiбен був призвiдець, отаман. Першим, як свiдчить дума вкраПнська, "обiзвався серед Сiчi курiнний Сулима". Що ми знаКмо про курiнного отамана (за iншими даними - гетьмана нереКстрових запорозьких козакiв) Сулиму? В офiцiйних, надто скупих iсторичних довiдках зазначено, що Iван Михайлович Сулима народився (рiк народження невiдомий) у селi Рогощi, тепер Чернiгiвського району ЧернiгiвськоП областi. За походженням дрiбний шляхтич. Був помiчником управителя маКтку польського магната С. Жолкевського на Переяславщинi. Пiзнiше служив у польських магнатiв Даниловичiв. Не витримавши утискiв, утiк на Запорiжжя, де завдяки особистiй мужностi, вiйськовiй кметi, чесностi та справедливостi, непримиренностi до гнобителiв УкраПни дрiбний шляхтич Iван Сулима швидко здобув визнання серед сiчовикiв, котрi й вибрали його спершу курiнним отаманом, а згодом i гетьманом, Iван Михайлович брав участь у козацьких походах проти туркiв i кримських татар. У серпнi 1635 року повсталi нереКстровi козаки на чолi з Сулимою, повернувшись з Дону, де вони зимували пiсля морського походу пiд Азов, напали на Кодак. Згодом Боплан у своКму "Описi УкраПни..." так про той козацький напад напише (дещо ревниво i навiть аж ображено: "...я закiнчив будувати (Кодацьку фортецю) в липнi 1635 року, але в серпнi того ж року якийсь Сулима, гетьман повсталих козакiв... зненацька захопив ПП i розбив гарнiзон", що мав десь близько 200 воПнiв пiд командуванням полковника Марiона. Цей полковник Марiон був французом..." Роздiл перший Полковник Жан Марiон встиг побути комендантом Кодака близько мiсяця. В липнi вiн прийняв щойно зведену фортецю I залогу, в нiй, що складалася з найманцiв-драгунiв (в основному нiмцiв, котрi, як i сам комендант, перебували на службi в польськоП Корони), а вже на початку серпня Iван Сулима вiдiбрав у нього не лише фортецю, а й саме життя. (Будiвничому ж фортецi Боплану, на вiдмiну вiд його спiввiтчизника Марiона, далебi, здорово поталанило: затримайся вiн бодай на мiсяць в Кодацi, то ще не вiдомо, чи мали б ми сьогоднi його книгу про УкраПну!). Але навiть за той Кдиний мiсяць свого комендантства Жан Марiон, вiрно слугуючи Речi Посполитiй, встиг так дозолити сiчовикам, що розраховувати на Пхню милiсть вже не мiг. Як не мiг i живим датися в Пхнi руки. Месники б пригадали йому i нелюдськi тортури, що Пх драгуни чинили над селянами СхiдноП УкраПни, котрi, втiкаючи на запорозьку вольницю, опинялися в пiдземеллях фортецi, i тi утиски й розорення, яких за знали й самi козаки, - Жан Марiон iз загонами драгунiв, повсюди нишпорячи, руйнував зимiвники, забороняючи сiчовикам не лише селитися в тих краях, а й навiть полю вати чи ловити рибу. Непокiрних, розоривши Пхнi житла та господарства, приганяв до Кодака i кидав у льохи Жан Марiон дiяв безкарно i гадав, що так i буде завжди I раптом - як снiг на голову лiтнього дня! - напад на драгунiв. Перший звiдтодi, як збудували фортецю. П'ятеро драгунiв повели вранцi топити в Днiпрi бранця. Парубок був з тих хлопiв, котрi, втiкаючи вiд своПх панiв на Запороги, потрапляли -до КодацькоП в'язницi. Хлоп, зрештою, i згадки не вартий - на одного менше, на одного бiльше буде у фортецi, що вiд того змiниться? - коли б не те, що сталося на березi. Комiсар фортецi шляхтич Пшияловський (у його справи комендант не втручався, пам'ятаючи, що гоноровитий шляхтич - особистий представник коронного гетьмана Речi ПосполитоП) часто розважався тим, що "напував" бранцiв у Днiпрi. Роби лося це так. Коли хто з них, знемагаючи вiд спраги, вперто вимагав води, комiсар казав драгунам: - Сто дяблув! Хлопську забаганку треба виконувати, щоб не пасталакали, що ми надто жорстоко з ними поводимося. Вiдведiть цього лотра до рiчки, почепiть на шию каменюку i турнiть його у Днiпро - хай, бидло, п'К донесхочу, якщо вже йому так забаглося води! Так було й того ранку. Але несподiвано, коли жовнiри вже чiпляли бранцевi каменюку на шию, з прибережного очерету гримнули пострiли. П'ятеро драгунiв крижнями попадали на березi, хлоп зник. Тi, хто стрiляв, теж... Досi фортеця спокiйно собi стояла, варта не дуже остерiгалася нападу, певна, що козаки й на гарматний пострiл не пiдступлять до мурiв, i раптом. На очах у всiКП залоги вбити п'ятьох драгунiв i щезнути? А що, коли вранiшнiй напад - то лише початок чогось серйознiшого? Наприклад, розвiдка? Запорожцi викрили себе лише тому, що вирiшили врятувати бранця... Пiсля розвiдки чекай нападу. Але ж чи пiд силу Пм здолати рiв, вал i стiни? Далебi, нi I все ж Марiон задумався. Був вiн людиною суто вiйськовою i добре затямив: немаК таких фортець, котрi так чи iнакше не можна було б здобути. А Кодацька одна-Кдина у цих краях. Навколо сотнi i сотнi верст пустельних степiв. А пiд боком Сiч. Хто виручить Марiона на випадок лиха? Польських вiйськ на УкраПнi зараз майже немаК, Пх повiв гетьман, казали, аж у Прибалтику. Буцiмто до вiйни з ШвецiКю готуКться. От i чекай допомоги, коли скрута припече! - Невтiшнi, виходить, справи! - вголос промовив комендант i вiдчув, як його знову охоплюК роздратування. Нарiкав на самого себе, що такий невдаха, бо не зумiв зробити блискучоП кар'Кри, заради якоП Пхав сюди аж iз ФранцiП, на полякiв, котрi покинули його в цiй пустцi з сотнею - другою ненадiйних найманцiв, а самi вештаються бозна-де, на запорожцiв, котрi таки ж напевне вже готують напад, на офiцерiв залоги, яким усе байдуже, кому служити, кого вiшати... I хто вiн, зрештою, такий? Збiднiлий дворянин, який служить Польщi, а гнобить УкраПну. На випадок чого, поляки першi ж його кинуть напризволяще, а козакiв не вблагаКш. Для них вiн каратель, чужинець, що приплентався душити Пхнiй народ i Пх самих та Пхню легендарну вольницю ... Зганяв злiсть на офiцерах: - На очах у залоги козаки вбивають наших воякiв i наче крiзь землю провалюються, а ви замiсть них ловите облизня? Що це таке, питаю вас, лицарiв караючого меча в цьому проклятому закутнi свiту? Та якi ви лицарi? Ви бездари, панове! Я не спроможний лiпити драгунiв з глини, Пх у мене всього лише двi сотнi, а навколо ворожа нам краПна, де небезпека чигаК на кожному кроцi. Подумайте, що вас чекав, панове офiцери, коли сюди прийдуть запорожцi всiКю ордою! Гнiв швидко вщух, i комендант вiдчув утому i байдужiсть. Ат, чи не все одно, п'ятьох драгунiв уб'ють сiчовики чи й усiх перенищать. Однак його життя пiшло наперекiс. I махнув рукою - геть! Офiцери вийшли, мовчазнi й сердитi. Комендант хотiв було налити собi кухоль доброго угорського вина, як дверi, несподiвано завищавши, зi скреготом вiдчинилися. До комендантськоП, поправляючи фамiльну шаблю на поясi, увiйшов насуплений комiсар фортецi шляхтич Пшияловський. То був низькорослий череватий панок в люстриновому кунтушi, з випещеним, завжди надутим обличчям, ^повним пихи i гонору. В Марiона вiдразу ж почав псуватися i без того зiпсований настрiй. Пихатого й хвалькуватого комiсара вiн просто терпiти не мiг. Схопився й похмуро витрiщився на комiсара, думаючи: "Безперечно, про напад на драгунiв хутко буде передано коронному гетьману. Недарма ж вiн посадив у фортецi свого прибiчника, цю гоноровиту жабу Пшияловського, котрий тiльки й умiК доносити..." - Я вимагаю коменданта пояснити, що сталося сьогоднi вранцi пiд мурами фортецi? - комiсар старанно уникав слова "пане", i Марiон вiдповiв йому тим же: - А що комiсара цiкавить? - Я велiв утопити в Днiпрi одного з хлопських утiкачiв. Чому не виконано моК повелiння? - А про це комiсар хай запитуК у запорожцiв. - Я вимагаю пояснень вiд коменданта, а не вiд тих лотрiв, котрi невдовзi загойдаються на шибеницях! Менi не подобаються Пхнi витiвки! - Овва! - ошкiрився комендант. - Комiсар теж Пм не до вподоби. - Комендант буде вiдповiдати перед коронним гетьманом Речi ПосполитоП! Це вже була явна погроза доносу, але Марiон не звернув на те уваги. Звик. - Я - комiсарi - мiж тим вигукував шляхтич. - Я уродзоний шляхтич, поставлений сюди для порядку, i я... я... - Для смертi всi однаковi - i уродзонi, i плебеП, - буркнув Марiон. - I я вимагаю не втручатися у моП справи. Я не терплю, коли неуки i бездари починають зi мною нахабно поводитись! Пшияловський осiкся, заклiпав рудими вiями. - Але я поскаржуся коронному... - Бiжи!-зневажливо махнув рукою комендант, радий, що таки допiк уродзоному. - Твiй гетьман вештаКться десь у Прибалтицi, а коли прицурганиться сюди, то нас уже й слiд охолоне. Дурнi будуть запорожцi, коли не використають такого зручного менту. Ось тодi й закукурiкаКш, комiсаре! - Сто дяблув! Це моя ойчизна, а ти iз своПми нiмцями - бiдний найманець. Обдертус! Зайда! Я тут господар! - Ойчизна? - криво посмiхнувся Марiон. - Ха! Заграбастали чужу краПну, а тепер ховаКтесь за мури та за спини найманцiв i галасуКте про якусь там ойчизну? Он, глядiть, щоб вас не посадили на палi в цiй ойчизнi. - Пся крев! - задихався вiд гнiву комiсар. - Щоб тi лотри, тi схизмати зважилися напасти на фортецю короля? Та вони як мишi розбiжаться при першому ж залпi наших гармат! "Таки допiк уродзоного телепня, - зловтiшне подумав комендант. - Не тiльки гонору, а й страху в тебе достобiса!" Марiон i зовсiм заспокоПвся. Хай бiснуКться шляхтич. Зрештою, це його справа - з'ясовувати стосунки з украПнцями, а вiн, Марiон, француз. Йому однаковi i поляки, i украПнцi. Поляки платять, вiн служить полякам, платили б украПнцi, служив би украПнцям... Йому байдуже .. Не слухаючи Пшияловського, пiдiйшов до шафи, збитоП з грубезних дощок, витяг пузату карафку з угорським вином i налив кухоль .. Останнiм часом вiн все частiше прикладаКться до вина. Коли не увiллК у себе хмiльного трунку, день тодi - не день... Пшияловський все ще галасував. Марiон дiстав другий кухоль, налив i комiсару. - Нас тут двоК вiдповiдальних, - примирливо мовив, не дивлячись на комiсара, - тож немаК чого сваритися у цiм закутнi свiту. - Польща i Францiя - великi маКстати! - вигукнув комiсар - Ми зiтремо в порошок хлопську Украйну? НКх жиК Рiч Посполита, наша кохана ойчизна! - Нех жиК, - байдуже буркнув Марiон. - Але я п'ю за себе, за Жана Марiона, ба бiльше нiхто за мене не вип'К! - А я п'ю за нашу фортецю-форпост боротьби iз схизматами! Ми на передньому краП! На нас ойчизна дивиться! - А менi байдуже, хто на нас дивиться. Я люблю вино i п'ю його залюбки. - Коменданту не дорога й ойчизна, бо вiн усього лише найманець! Пшияловський, не приховуючи лютi, зиркнув на коменданта, вкладаючи у свiй спопеляючий, як йому здавалося, погляд усю зневагу до зайди, i вийшов, хряпнувши дверима. Марiон, радий, що таки допiк уродзоному шляхтичу, засмiявся I подумав, що було б непогано, якби тi лотри та спiймали коли-небудь Пшияловського, - ось тодi б вiн позбувся гетьманського донощика. "Iдея, - подумав Марiон, - треба лише пiдшукати зручний випадок". Вже звечорiло, коли комендант, обiйшовши фортецю, повернувся до хати i буркнув джурi: - Пiди i приведи ПП, бо мене Псть смуток. - Слухаю, - лiниво озвався джура. - Ти мене розумiКш, бовдуре? Коли зачепиш ПП хоч пальцем - нарiкай на самого себе! - Слухаю, пане комендант! Джура зник, Марiон зацибав з кутка в куток. "Цiкаво, - думав вiн, - чи вiддасться вона добровiльно? О, жiночi пестощi для мене зараз що той бальзам! Iнакше зовсiм зачахнув захирiю Але надто горда холопка Як шляхтянка, не хотiлося б ПП силомiць мордувати. Живосилом - не те Силомiць дiК тiльки та худобина Пшияловський..." Та ось джура вводить полонянку, а сам зникаК. Марiон скидаК поглядом бранку - Кдину свою радiсть у цих диких краях" Хай буде проклятою та мить, коли вiн погодився сюди приПхати! - Здрастуй, красуне! Полонянка не вiдповiла, дивилася кудись повз комендантi. Висока, струнка, з русою косою. Коса довга i товста, до пояса. Маленькi груди пiд благенькою сорочкою, наче два горбочки. Рукавця сорочки - вуставки - вишитi червоними квiточками з чорними пагiнцями та листочками... Зваблива... Нi, вона таки маК стати його Кдиною радiстю в цьому закутнi - як добре, що ПП спiймали драгуни на якомусь хуторi. Воякiв застерiг: хто ЏЏ хоч пальцем зачепить - того зарубаК на мiсцi. Вона мусить дiстатися тiльки йому. Коли б вона зохотилась сама... Боже, щоб то було для нього за щастя! Марiон налив два кухлi вина, один спрагло сам спорожнив, другий пiднiс полонянцi. - Випий, i цей трунок вижене смуток з твоПх гарних очей. Я велiв, аби тебе годували по-людськи I ставилися по-шляхетському. - У неволi не буваК доброти, - вiдповiла вона, -бо неволя нiколи не буваК доброю i справедливою. - Ти не бiйся мене. Вона глузливо гмикнула. - А чого б це я боялася того, хто сам труситься над своКю долею? - Але я добрий, - збрехав вiн, бо в ту мить i сам вiрив у свою доброту. - Я подiлюся своПм добром з тобою. I своКю любов'ю. - I для цього ти мене зачинив у льох? - Пташечку варто зачиняти, iнакше ПП згамаК кiт. - Гм... Чи не краще тодi зачиняти кота? - Ха-ха! - зареготав вiн. - Ти дотепна, моя пташечко! Ще хлюпнув у кухоль вина, бо допiкала спрага. - Як тебе звати? - обхопив ПП за гнучкий стан. - Чи пановi не все одно? - вона вислизнула з його обiймiв - Я не терплю старих лапунiв. - Але я хочу вимовити твоК iм'я, - перехилив вiн кухоль. - Полонянка... - Рiд у тебе К? Вона випросталась i гордо глянула на нього. - У мене К рiд, i великий. Я - украПнка! - Але я питаю, як тебе звати? - УкраПнка, - вперто повторила вона. - Ти будеш моКю! - зухвало вигукнув вiн. - Але я не хочу брати силою те, що любiше по добрiй волi. Вона рвучко повернулась до нього, очi ПП спалахнули. - ДоброП волi забаг? Приперся в чужу краПну, хапаКш людей, мордуКш Пх у пiдземеллi, а тодi доброП волi хочеш? Пестощiв? - Ти маКш рацiю, - згодився вiн. - Але я не поляк. - Не маК значення. Ти все одно ворог! Вiн знову хлюпнув у кухоль жадiбно випив. - Вино приносить забуття, я хочу втопити у ньому свою нудьгу. - Коли запорожцi захоплять фортецю, то пана коменданта i без вина чекаК забуття. - Ти певна? - Авжеж! Козаки не потерплять осиного гнiзда бiля Сiчi. Це мусить нарештi втямити i сам пан комендант. - Оракул у спiдницi! - спалахнув вiн. - Сiльська пророчиця! Ха-ха!.. Не забувай, що всi пророки закiнчують життя ранiше, анiж збуваКться ПхнК просторiкування! ЗабуваКш, що ти всього лише холопка, а не уродзона шляхтянка. По-доброму не вiддасися - силомiць вiзьму. Або вiддам тебе драгунам на поталу. Вибирай. Ти молода, вродлива, гостроязика. I, напевне ж, хочеш жити. Чи не так? - Хочу, - зiзналась вона i по хвилi додала: - Але хочу жити вiльною, а не панською затичкою... - Коли багнеш волi - не протився менi. Я подарую тобi волю i випущу тебе з фортецi. Я тут господар. - Нi, - сказала вона просто. - Ти - в'язень, такий же, як i я. Сидиш i лихоманишся за мурами, козакiв боПшся. - Послухай, пророчице... Проси у мене що хочеш, i я виконаю твоК прохання. Але спершу стань моКю. I пам'ятай: або я, або драгуни. Поспiшай, я нетерпеливий. I драгуни теж... Вона задумливо перебирала косу, наче радилася з нею. - Гаразд, - вперше погодилась бранка. - Але поведи мене на фортечну стiну - хочу подивитися на Днiпро й подихати свiжим повiтрям. Вони вийшли й попрямували дворищем. Вона попереду, вiн трохи вiдставши. Дивився на ПП довгi стрункi ноги з пружними литками, на горду поставу, на легку ходу й облизував сухi губи, що вкривалися смагою. Потiм вони довго пiднiмалися крутими схiдцями i зрештою опинилися на стiнi. Варта вiдзадкувала геть до бастiону. - Дихай свiжим повiтрям, пташко, - комендант розтягнув губи в подобi посмiшки. - Сьогоднi я щедрий, виконаю будь-яку твою забаганку! Широко вiдкритими очима дивилася дiвчина на свiт. З високого муру видно було далеке Заднiпров'я, де зеленiли гаП... - Земле моя рiдна, - прошепотiла дiвчина. - Так хочеться жити... Глянула вниз, на гостре камiння, вiдсахнулась. - Страшно? - засмiявся комендант. - Ходiмо краще звiдси. - Зачекай, людолове! I полонянка вискочила за зубчастий виступень стiни. - Назад! - крикнув комендант. - Ти хотiв, ворiженьку, знати моК iм'я? - вигукнула полонянка i замахала руками, аби втримати рiвновагу. - Настею мене люди кличуть. А для тебе я просто украПнка. Настя-украПнка. А ще у мене К брат Ярема, вiн на Сiчi козакуК. Братик i вiдомстить тобi, злий ворiженьку. А я полечу до Днiпра... - Зойкнула: - Днiпре, любий Днiпре, прийми мене, i тiло моК, i душу. I зроби мене чайкою-зигзицею. Хитнулася вперед, вiдiрвалася од стiни i зникла. Марiон кинувся до краю стiни. Дiвчина летiла далеко внизу, розкинувши руки, наче крила... - Дурень! - раптом вголос вигукнув комендант. - I я прителющився допомагати полякам корити УкраПну? Невiглас! Роздiл другий Острiв Базавлук, на якому запорозькi козаки ще в 1593 роцi заснували столицю свого краю-Сiч, лежав якраз там, де в Днiпро впадали три його правi притока: Чортомлик, Пiдпiльна та Скарбна. Довкола безлiч дрiбних рiчечок, озер та озерець, Крикiв, гаПв, лiсiв, в непрохiдних, заплутаних плавнях день у день галасувало птаство, а в рiчках була повна-повнява риби, в гаях, лiсах та байраках - всякого звiра. Вiльно жили у тих краях, нi своКП паноти, нi чужоП не знали. Запорозькi степи у тi часи були малолюдними, слобiд майже не зустрiчалося, а сидiли козаки, або, як Пх звали, - гречкосiП, пiчкури, на одмiну вiд сiчовикiв, маленькими хутiрцями-зимiвниками, котрi мостилися здебiльшого по схилах балок i байракiв, часом у глухих, вiддалених урочищах, верхiв'ях рiк. Основне ж ядро козакiв, або товариство, завжди стояло залогою в своПй столицi, матерi Сiчi. Базавлуцька Сiч була оточена високим земляним валом з дерев'яним частоколом. Вал i частокiл були окопанi глибоким ровом. На валах здiймалися високi веж з бiйниць яких визирали жерла гармат i дула самопалiв. Але гармат тих стояло не так вже й багато, як для столицi такого великого краю, яким був Запорозький. "На бiса вам армати, - казали запорожцi, - як у нас кулаки великi". А навколо Сiчi, або внутрiшнього коша, тулився форштадт - передмiстя. У передмiстi запорозькоП столицi в нечисленнiй (в тi часи) слобiдцi мешкали рiзнi майстри, ремiсники i взагалi робiтний люд: кравцi, шевцi, зброярi, ковалi, шабельних справ майстри, зрештою, гендляра Тут же стояли шинки, пивницi, крамницi та ятки з товарами мало не з усього свiту. На велелюдному базарi з ранку й до вечора було гамiрно i тiсно, в ятках повнява рiзного краму, котрий привозили гендлярi з УкраПни, МолдавiП, Польщi, Криму i навiть Туреччини. Бiля шинкiв та крамниць товпилися гурти веселих козакiв, посполитих, ремiсникiв та iншого люду, серед якого було чимало сiроми, заробiтчан. В кiнцi базару через глибокий рiв перекинуто мiст (на нiч його пiдiймали), пройшовши тим мостом, прибулий спинявся бiля ворiт з дикого каменю, вiтався з вартою, а вже за воротами i починалася, власне, столиця козацтва, внутрiшнiй Кiш - серце всього людославного Запорiжжя, Сiч-мати, де жило сiчове товариство з кошовим отаманом i вiйськовою старшиною. Поминувши ворота, прибулий ступав на широкий i рiвний сiчовий майдан. Його пiвколом обступали низенькi куренi, де мешкало сiчове товариство з курiнною старшиною. В кiнцi майдану височiла дерев'яна церква в Iм'я Покрови i висока дзвiниця. З бокiв до дзвiницi тулилися рiзнi будiвлi-комори, вiйськова канцелярiя, хати старшин, пушкарня, окреме помешкання - станок - кошового отамана. Над станком маяв бiлий прапор - знак того, що глава козацтва знаходиться в сiчовiй столицi. Гнат Кодак вийшов з вiйськовоП канцелярiП й зiтхнув на повнi груди - вiльний Вiднинi i назавжди вiн вiльний козак запорозький. Сiчовик. Над майданом гудiв вiтер, вiльний вiтер Запорозького краю, маяв бiлим прапором над станком кошового, гудiв у верхогiр'П дзвiницi, й чутливi дзвони легенько бринiли вiд його дотику. Гнат стояв i посмiхався сам до себе, до свого щастя. Вiднинi вiн вiльний, i панський канчук вже вiдсвистiв над ним. I чув вiн, як на оболонi СкарбноП iржали козацькi тонi, як у передмiстi Сiчi гупали молотами ковалi, як бринiли-гули од витру сiчовi дзвони, а з неба линули лебединi згуки... Вiднинi вiн вiльний козак-сiчовик. Аж не вiрилось, що те, про що мрiяв днями й ночами, нарештi збулося Шкода тiльки Христини, не поталанило дiвчинi, а ось вiн вирвався. Гнат прислухався i вловив ще однi звуки, що випливали десь нiби збоку - нiжнi, тремтливi... Хлопець повернувся i наче заворожений пiшов на тi звуки. Бiля пушкарнi побачив Ярему Летючого, джуру отамана i одного з своПх рятiвникiв-визволителiв. Ярема сидiв на жерлi гармати, звiсивши босi ноги, й грав на якомусь дивному для Гната iнструментi. Вiн тримав бiля рота металеву пiдкiвку, щипав рукою пластинка, i з тiКП пiдкiвки вилiтали крихкi, тендiтнi звуки, що текли майданом, наче дзюркiтливий струмок. - Що то в тебе? - запитав Гнат. - Дримба, - вiдповiв Ярема i знову поклав на зуби звужений кiнець пiдкiвки, щипав пластинку, видобуваючи нiжну мелодiю. Гнат i собi вмостився на жерлi гармати, але Ярема урвав гру, повернув до побратима зажурене лице. В блакитних його очах стояв сум. - Сестричка сьогоднi наснилася, Настя, - озвався по хвилi. - Тiльки дивно снилася, чайкою бiлою примарилась. Буцiмто пливу я Днiпром, а надi мною в'Кться бiла чайка. I жалiбно-жалiбно квилить "Чого ти, чайко?" - питаю ПП. А вона менi й одказуК людською мовою: "Я не чайка-зигзиця, я сестриця твоя Настя... " Я руки до неП простягнув i прокинувся... Хоч би з Настею яке лихо не лучилося, бо чого це вона чайкою у мiй сон прилiтала?.. - Посмiхнувся i запитав Гната: - ЗнаКш, як я Настю дражнив, коли ми ще дiтьми були? Жайворонятком. В день сорока мученикiв Настя завжди пекла з тiста жайвора. Бабуся казала, що того дня сорока кладе у гнiздо сорок прутикiв, а жайвiр вилiтаК з вирiю i спiшить у нашi краП з весною. Мама завжди пекла бублики, сорок бубликiв, а Настя лiпила з тiста жайвора. Як зараз бачу. Виходили ми з жайвором у двiр, а в дворi снiгу повно. Ще й завiрюха, буваК, гуде-виК, крутить-свище. Настя простягала до завiрюхи жайвора, спеченого з тiста, i прохала його: "Лети-лети, жайворе, до братiв своПх жайворiв, та повертайтеся всi з вирiю, принесiть нам красну весноньку з теплого краю, застелiть барвiнком наш двiр. Хай дорога ваша буде легкою, а крилоньки мiцними, несiть нам весну хутчiше.." Так прохала-заклинала Настя, i вiхола тодi затихала, i невдовзi й справдi надходила весна. Ярема пiднiс до рота дримбу, поклав на зуби вужчий край пiдкiвки, защипав пластинку... I знову полинули нiжно-сумовитi звуки... Та Ярема вiдразу ж урвав гру, сховав дримбу. - Ти вже запорожець? - запитав Гната. - Уже. Записали мене до Канiвського куреня пiд прiзвищем Кодак. На згадку про фортецю, з якоП мене визволив батько Сулима. Ярема обняв Гната: - Будь здоров, козаче! Ходiмо покажу, де твiй курiнь. I завiв Гната до однiКП з приземкуватих будiвель. Посерединi стояло сирно - довгий стiл, збитий з грубезних дощок, попiд стiнами дощанi нари, на стiнах порозвiшувана зброя, в кутку - iкони. А над столом висiло велике панiкадило... Це й було помешкання Канiвського куреня. Все Гнатовi в диво, озирався, роздивляючись то зброю на стiнах, то панiкадило, то лампадку, що блимала перед iконою Георгiя Побiдоносця. Молодий i гарний святий з бiлим покривалом на спинi, сидячи на конi, проштрикував довгим списом змiя. I цей святий був схожий на запорожця, бо мав оселедця I довгi козацькi вуса. - Сiдай, - припрохував Ярема. - Ось тут i почнеться твоК козакування. Батько Сулима навчить тебе шаблею орудувати. Та й я, Ярема Летючий - запам'ятай моК прiзвище, - дечого тебе навчу. Бо козакую вже з пiвроку. - Стривай, а чому в тебе таке дивне прiзвище - Летючий? - Та з хати лiтав, - посмiхнувся хлопець. - Ряднину розiп'яв над головою i стрибнув. Але полетiв не вгору, а додолу. Так гуркнувся, що аж надвечiр очуняв. Мати нагримала: "Ще хоч би убився, - кричала, - а то ж покалiчишся, а менi - тягайся з тобою... Iч, що надумав - лiтати!" А дiд i каже матерi: "СоломiК, не чiпай хлопця. Коли йому заманулося лiтати, то хай лiтаК, бо душа в нього така - летюча". От мене звiдтодi й прозивають Летючим. - I не кинув своКП мрiП? - Ще дужче кортячка розбираК лiтати. - Ярема зашепотiв, хоч у куренi бiльше нiкого й не було: - Слухай, Гнате, повiдаю тобi свою задумку. Хочу крила змайструвати. Чого ти на мене так дивишся? Птахи ж он лiтають, чому я не зможу? Полечу, Пй же Богу полечу, тягне мене у небо i вабить... Тiльки б крила змайструвати. А ось якi, я ще гаразд не знаю... Стривай, - сам себе спинив джура. - Щось я дуже розбалакався, а ти мовчиш. I мовби невеселий. I очi в тебе сумнi. Чому? - Тобi сестричка Настя наснилась, а менi... - не доказав, зiтхнув, голову звiсив. - У тебе горе? Розкажи про нього - легше стане. Як ти в лядськiй фортецi опинився? - Вiд пана свого дременув, - розповiдав Гнат. - Вiд самого Канева ноги бив, ось-ось, думаю, вже й Сiч. А бiля Кодака мене схопили. Побили, а тодi у фортецю повели i в нору якусь кинули. А нашого люду там конаК - ой-ой! Ворушаться в норi, як черва. Бiлого свiтла й скалки немаК, пiтьма, як у могилi, задуха... - Треба швидше кiнчати з осиним гнiздом, як називаК батько Сулима Кодак, - вигукнув Ярема. - Просидiв я в тiй норi з тиждень, - розказував Гнат. - Били нас кожний день, знущалися. Особливо лютував шляхтич Пшияловський. Щодня в льох спускаКться, драгуни головешки тримають, а Пшияловський бранцiв канчуком перiщить - аж шкiра на спинi репаКться. Води по кiлька днiв не давали. Хто пить попрохаК, тому каменюку на шию - i в Днiпро. Пшияловський i кричить: "Пий, хлопе, скiльки хочеш!" Ось так i мене хотiли напоПти, та спасибi вам - визволили вiд смертi. - Помовчав. - У панському ярмi я зрiс. Про шмат хлiба мрiяв i снив. Був я пастухом у фiльварку пана Даниловича пiд Чигирином. Скiльки себе пам'ятаю, панську худобу пас. Тож пан мене iнакше, як худобою, i не називав. Тiльки й чуКш: ти, каже менi пан, бидло таке, як i та худоба, що в стайнi стоПть. Вона хоч молоко даК, а що з тебе вiзьмеш? Так мене звали: Гнат Худобенко. Я вже й сам почав думати, що я бидло, худоба. I коли мене пан-коструб, бувало, питаК: "Хто ти К?" - то я кричу: "Ясновельможний пане, я К худоба, бидло, хлоп, ланець i смерд вонючий!" Ось так я й жив. А по веснi взяв i закохався... - I добре зробив, - усмiхнувся Ярема. - I хто ж тобi у подобi став? - Крiпачка пана Даниловича. Корiв панських доПла. Христиною звали. Маленька була, чорнявенька, жвавенька. Коли потаКмно зустрiчалися, Христинка жалiлась менi: "Хiба ми бидло, що пан i за людей нас не маК? Ми не гiршi люди за пана, тiлько й того, що в нас фiльваркiв катма..." От ми зiбралися з духом i пiшли до пана, в ноги бухнулись: хочемо