побратися, кохаКмось ми... Пан аж витрiщився на нас. А тодi своПх гостей погукiв, а в нього шляхта з усього Чигиринського староства гуляла, i каже: "Подивiться, панове, на цю худобу, на оце бидло! - i на нас з Христиною показуК. - Вони кохаються... побратися хочуть..." А шляхта в регiт. Пан Данилович i кричить: "Прошу ясновельможне панство обговорити питання, чи може двонога худоба кохатися?.." Шляхта була п'яна, давай галасувати... Зрештою, зiйшлися на тому, що кохатися може тiльки уродзоне панство, а худобi тiльки худоба й до пари... То хай, мовляв, цей хлоп з худобою i шлюб бере. Цьому бидловi тiльки корова й до шмиги... Гнат вмовкаК, кусаК губи. Ярема важко дихаК вiд гнiву, що так i тiпаК його. - Розказуй, брате, розказуй. Не тримай у собi горя. I Гнат далi веде сумну i тяжку свою оповiдь: - От пан i каже: "А що, панове, обвiнчаКмо це бидло з коровою? Ото буде нам розвага!.." Панство з палацу висипало, потягло мене на стайню, потiм корову вивели... "Оце йому пара! - аж падаК з реготу шляхта. - Чим не краля? З рогами, з хвостом, ще й мукаК". Привели коваля i велiли йому мене з коровою ланцюгом скувати. В коваля хоч i руки тремтiли, i плакав вiн, а пан таки змусив його. Надiли менi обруч на шию, прикували до нього ланцюг, потiм коровi надiли обруч i другий кiнець ланцюга до нього приклепали. Шляхта похапала палiччя i жене мене з коровою селом. Регоче панство, потiшаКться, кривляКться, як блаженне... За нами ридван котиться, в ньому - вина й закуска. Панство на ходу вина п'К, курей смажених жере. Музика попереду нас iшла, пани Пх грати примушували, аби "справжнК весiлля було". Пригнали мене з коровою до церкви. Отець Микита як побачив таке, то й зомлiв. Пани його водою вiдлили й кричать: "Вiнчай, попе, цю худобу з коровою!" Отець вiдмовився, то шляхта почала його бити, з нiг збили, ногами топтали... Тузили його, поки вiн i не охолов. Церква була православна, пани всi католики, то вони й убили нашого отця Микиту. А тодi давай мене з коровою вiнчати. Реготали, розважалися пани, доки й церкву не спалили... Тодi погнали мене з коровою на стайню, прив'язали, сiна у ясла поклали. "Хрумай, - кажуть, - сiно з своКю нареченою. Бачиш, як твоя молода сiно мотугаК, а ти ще й носа вернеш..." Ось так я простояв на стайнi кiлька днiв. Корова мотаК головою, смикаК ланцюг, до кiсток менi обруч в'Пвся. Спасибi, коваль одноП ночi звiльнив... Обруч на менi розпиляв i каже: "Тiкай на Сiч, за зброю берися та панам мсти!" - А Христина ж як? - запитав Ярема, i його чистi блакитнi очi наповнилися слiзьми. - Що з нею сталося? - Повiсилась Христинка... - ледь чутно прошепотiв Гнат. - На своПх косах... Пани хотiли з неП... Гнат не домовив, бо до куреня зайшов низькорослий, але досить-таки гордовитий на вигляд козак. Тримався звисока: груди випнутi, шапка, оторочена видрою, хвацько заломлена аж на вухо й сидiла там бозна-як. I намугикував вiн щось молодецьке, тримаючи одну руку на боцi, там, де стан перехоплював червоний пояс. На поясi висiла шабля, з другого боку за пояс були заткнутi аж три пiстолi, а бiля них висiли три лядунки з порохом, далi стирчав рiг з мiдним ланцюжком, якiсь торбиночки, вузлики... "Iч, кирпу як дере, - подумав Гнат, спостерiгаючи, як незнайомець гордо простуК до них. - Видно, вдатний та славний козак". Незнайомець стрельнув блискучим оком на Гната i запитав у Яреми: - Що за молодик? - А це, пане осавуло, Гнат Кодак. Його нiмчура хотiла втопити, а ми порятували. - Сулима завжди того-небудь рятуК, - сказав хвальковитий осавул, i не зрозумiло було, хвалить вiн Сулиму чи гудить. - Тим i живе, - вiдповiв на те Ярема. - Ну, козакуй, козакуй, - бадьоро мовив осавул, не дивлячись на Гната. - Колись з тебе отаман буде. Той не козак, хто не бачить себе отаманом. - I до Яреми: - А де ж це пан отаман? - В пана кошового. - Мiзкують, як лiпше на фортецю напасти? - поспитав осавул. - Треба, треба викурювати ляхiв. - Вiйськова рада вирiшить, як з Кодаком бути, - вiдповiв Ярема. - Рада радою, а без нас, старшин, ви й кроку не ступите, - осавул це сказав таким тоном, що Гнатовi аж нiяково зробилося. Вiдчув, що i Ярема маК таке вiдчуття, тому не хоче пiдтримувати розмову. - Як там, хлопцi, Кодацька фортеця? - бадьоро запитав осавул i, пiдсiвши до Яреми, спробував було зазирнути йому в очi, але той, вiдвернувшись, неохоче буркнув: - СтоПть... - Невдовзi впаде! - поплескав осавул Ярему по плечу. - Ми ПП хутко звалимо Ха!.. У нас вона довго не стоятиме. Ми ПП, голубку, раз - i набiк. Ми такi! - Осавул пiдсунувся ближче до Яреми, i очi його, хвилину тому хвальковитi i самовпевненi, забiгали й зробилися благальними. - Слухай, молодику, а злота у фортецi достобiса? Тiльки хвостом не виляй, а по-чесному рiж. Багацько, га? - Не знаю, - Ярема стенув плечима. - Не бреши, - ошкiрився осавул - Як це джура отамана не знаК? Ха! Коли всi козаки вiдають, що в Кодацькiй фортецi аж три дiжки злота стоПть. Ось тому отаман i замислив похiд до Кодака. - Ви, пане осавуле, не наговорюйте! - Ярема обурено схопився. - Батько за злото не воюК! - Дай Боже, дай Боже, - iронiчно протяг осавул. - А три бочки у фортецi стоять. Чули ми, чули... - Вiд дурних чули! - зухвало крикнув Ярема. - А ти не кородися! - осавул схопився i враз надувся. - Ще губа в тебе боса, вусiв не маКш, а вже хвоста перед старшиною задираКш? I чому тебе тiльки отаман вчить? - Вчить воювати не за злото, а за народ свiй. - Ого! - вигукнув осавул. - Слова гарнi, та ще нiжка трясця в свiтi не вiдмовлялася вiд злота. - Трясця не вiдмовиться, - вихопилось в Гната. - Iнша рiч людина. - А ти не лiзь, коли не твоК мелеться! - осадив його осавул. - Перший день на Сiчi, а вже старшинi в рота стрибаКш? Карати вас треба за непослух, i добряче. Багато вас таких ландiв-обдертусiв розвелося, що нi в тин нi в ворота. Тiльки й тямите перебаранчувать старшину, Богом вам поставлену. - Та вже якось подiлимо три бочки злота! - визивно кинув Ярема. Осавул пирхнув, стовбурчачи вуса, I швидко вийшов з куреня. - Iч, як йому замуляло! - засмiявся Ярема. - Хто вiн за Пден? -- А-а, - махнув Ярема рукою, - осавул Кирпа. До бою маклуватий, а до злота хапкуватий. Бачив у нього торбиночки та вузлики за поясом? Носить iз собою своК добро. Нiкому не вiрить, мабуть, 1 самому собi Каламутить тiльки воду на Сiчi. Сам жаднюга i всiх на свiй аршин мiряК. А золото - так i сонний бачить. Ласогубий, хоч i лемехуватий. - В кожного своя мрiя, - додав Гнат. Зненацька на майданi залунали позивнi звуки. - Литаври! - звiвся рвучко Ярема. - Бiжiмо! - Куди? - схопився й собi Гнат. - На сiчовий майдан. Зараз вiдбудеться вiйськова рада. - А що таке рада? - на ходу поспитав Гнат. - Рада - це... - Ярема аж руками потряс над головою. - Найвища у нас. I найстарша. Навiть за кошового отамана старша. Як ухвалять козаки на радi, так i буде... Тiльки б встигнути ближче до литавр мiсце захопити, бо зараз стiльки тих козакiв на майдан наб'Кться, що й грудцi нiде буде впасти... Роздiл третiй Отаман трубецький махнув бiлою хусткою: загудiли труби, як у похiд. Сурми заграли, наче журавлi у високостi закричали... I стихли... А журавлиний звук сурем та похiдний клич труб ще велично пливе над майданом. Всi вiдчули: мандрiвочка пахне... I тодi довбишi пiдняли колотушки, обтягненi повстю, i вдарили у литаври. В одну мить Џхнiй кличний звук злетiв над сiчовим майданом i полинув над куренями, над гамiрливим базаром, по той бiк Коша, над слобiдкою, над усiм Базавлуком i сягнув аж ген до Днiпра. I ледве загомонiли литаври, як козаки почали вибiгати звiдусiль, на ходу надiваючи шапки, весело казали один одному: "Вiйськова рада!" I на майданi нiби спалахнула величезна рiзнобарвна квiтка. Замиготiли жовтi, червонi, зеленi, синi жупани, кунтушi, пояси, маком цвiли денця шапок з ясного сукна, з золотими китицями, загупав майдан чобiтьми, сап'янцями, босими ногами, заклекотiв луженими горлянками... Задимiли люльки - глинянi, мiднi, деревинi, череп'янi i ще бозна-якi, i над майданом вже зависли сизуватi тютюновi хмарки. Кому не вистачало мiсця на майданi, хто не мiг уже й пальця втиснути в юрбу, той вилазив на покрiвлi куренiв, i невдовзi й там зробилося тiсно. А козаки все бiгли i бiгли, видиралися на вали, палiсади, набивалися у сторожевi вежi, наче галки, всiдалися на деревах, виглядали з вiкон дзвiницi... Гнат Кодак та Ярема Летючий найпершi встигли на майдан i захопили мiсця бiля литавр. Хоча натовп i тис на них чимраз дужче, вони трималися й не поступалися своПм мiсцем. Гнат був схвильований, оглушений литаврами, гомоном козакiв, i йому здавалося, що вiн залетiв бозна-куди, у далекий i загадковий вирiй... А довбишi все били й били колотушками у литаври, великi мiднi казани, з одного боку обтягненi шкурами й поставленi на тринiжках... Гомiн над майданом поволi вщухав. I тодi ще швидше замиготiли колотушки в руках довбишiв-литавристiв, ще грiмкiше й ритмiчнiше загудiли литаври - майдан стихав... Ще мить - i на майданi стало так тихо, нiби там не було жодноП душi... I тодi четверо довбишiв пiдiйшло до великих литаврiв, що були схожi на величезний казан, й одночасно вдарили в туго натягнену шкуру "головного тулумбаса". I Гнатовi здалось, що бабахнула гармата, такоП потужноП сили звук злетiв вiд литавр. - Набат! - захоплено вигукнув Ярема. I по хвилi: - Iдуть!.. Iдуть!.. З сiчовоП церкви вийшов високий рудий осавул, несучи вiйськовi клейноди - прапор i ще щось - пучок волосся, що висiв на довгому держалнi, наче кiнський хвiст. - Бунчук! Бунчук несуть!.. - загомонiли козаки. - Зараз вийде кошовий отаман iз старшиною, - шепнув Ярема. - Дивись, тобi пощастило. Такi ради рiдко бувають, коли в походи збираКмось, та ще на Рiздво, коли кошового й старшину вибираКмо. Осавул поставив у колi прапор i бунчук. Майдан сколихнувся i завмер. Зненацька iз сторожовоП вежi лунко вдарила гармата (ще луна не вщухла, котячись Базавлуком до Днiпра, як Гнат побачив кошового отамана ЗапорозькоП Сiчi. Вiн крокував неквапливо i поважно, увесь сивий як лунь, кремезний i ладний, мiцно i широко ступаючи, гордо нiс в мiцних руках булаву. Його сивi, прокуренi вуса, пухнастi й довгi, розвiвалися вiд ходьби, дорогий жупан сяяв блакиттю, коштовна шабля спалахувала проти сонця срiблом i злотом. За кошовим, також поважно i значуще, ступала вiйськова старшина: першим простував суддя, тримаючи в руках вiйськову печатку, за ним-тонкий писар з великим срiбним каламарем, далi сунули обозний, хорунжий, перначник, всi в чинi вiйськових старшин, за ними - курiннi отамани, полковники, старi та сивi козаки - "значнi", котрi були колись отаманами. Ступивши у коло, старшина ставала пiд бунчук, знiмала шапки i кланялась на всi боки сiчовому товариству. Серед старшин Гнат угледiв i отамана Iвана Сулиму. Дивлячись збоку, Гнат роздивився, що його отаман середнього зросту, навiть видаКться аж низькуватим, але плечi маК широкi, i вiд усiКП його гордоП постави вiК неабиякою силою. У нього рiвний нiс, трохи загострений на кiнцi, велике й горде обличчя з бiлими вигорiлими бровами, високе чоло, очi карi, примруженi... На отамановi гарний жупан з Кдвабу, застебнутий аж до пiдборiддя, поверх нього - кунтуш з вiдкидними рукавами, прикрашений золотими й срiбними галунами, пiдперезаний вiн був шовковим поясом, на якому висiла стара шабля, бувала в бувальцях, на головi - гостроверха шапка з жовтою китицею. Та ось кошовий пiдняв над головою булаву i дужим голосом, що пролунав на увесь майдан, озвався: - Панове молодцi! I ви, пани отамани! Сiчове лицарство! Як нам далi бути з Кодацькою фортецею на Днiпрi? Ми порадились з старшиною i ухвалили скликати вiйськову раду. Чи правильно ми зробили, панове молодцi? - Правильно, батьку! - в одну дужу горлянку вiдповiв майдан. - Панове молодцi! - знову звернувся кошовий. - Вiйськову раду вiйська Низового Запорозького iз вашоП згоди вiдкриваю. А про дiло, панове молодцi, буде казати вам курiнний отаман, наш славний ватаг i лицар Iван Сулима. Сулима став поруч з кошовим. Випростався, гордо окинув блискучими очима запруджений майдан. - Козаки! Отамани! Лицарство сiчове! Шляхта не може спокiйно спати доти, доки за порогами твердинею i оплотом УкраПни стоПть Сiч! - гримiв Сулима, i голос його гучнiшав з кожною хвилею. - На Днiпрi, на святiй украПнськiй рiчцi, якраз на Кодацькому порозi, вона спорудила фортецю i поселила там нiмецьку залогу. Кода-цька фортеця вiдгородила нас вiд УкраПни. Залога перехоплюК втiкачiв, чинить над нашим людом звiрства i наругу. Укрiпившись на Кодацi, ляхи з часом забагнуть ще ближче пiдсусiдитись до Сiчi, аби оточити ПП фортецями i задушити! - Не бувати ляхам на запорозькiй землi! - крикнув високий худий козак з чорними вусами, котрий стояв неподалiк Гната. - Не потерпимо душителiв у себе пiд боком. Iнакше грiш нам цiна, козаки! - Правильно! - залунали голоси! - То - Дмитро Гуня, - шепнув Ярема, показуючи на високого та худого козака. -Хоробрий лицар i добрий товариш. А ото бiля нього стоПть Яцько Остряниця, також батькiв побратим. - Не бувати ляшкам у нашому краП! - гудiв майдан. - Викуримо ос! Сулима пiдняв руку, закликаючи до тишi. - А злота у фортецi достобiса? - пролунав раптом хриплий голос. - Але правду кажи, отамане! Сулима метнув гнiвний погляд на той голос: - Не знаю, скiльки злота у Кодацькiй фортецi, осавуле Кирпо, бо не лiчив його. - Кирпо, готуй капшуки та на пояс Пх чiпляй! - глузливо крикнув Дмитро Гуня. - Гляди, ще й пояс не витримаК, шаровари спадуть! - Вiн його в пазуху нагребе, - почулося з iншого боку. Майданом пронiсся смiх. - Не в злотi рiч, осавуле Кирпо, - заговорив Сулима. - Я з десяток фортець на своКму вiку брав, але так i не нажив злота-срiбла. Бо не за злото б'Кмося ми, запорозькi козаки, не за червiнцi, а за волю свого народу! I Кдина нам плата за кров нашу, за голови нашi, зложенi в боях, - вiчна шана i дяка народу нашого вкраПнського. А це - найвища плата, яку тiльки можна одержати. Так я кажу, товариство? -Так, батьку, так! - вiдповiв майдан. А Сулима вже далi гримiв: - Коли ви, украПнськi козаки, не хочете ходити у ярмi, коди ви багнете, щоб Сiч наша твердинею стояла на страх ворогам, як надiя поневоленого люду, збирайтеся у похiд. Я був на розвiдцi бiля фортецi. Вона мiцна, а мури ПП високi, а рови ПП глибокi, та немаК таких фортець, яких би не взяло товариство. Чи так я кажу? - Так, батьку, так! - ЗруйнуКмо Кодак, i вся тут мова! - крикнув Дмитро Гуня. - Щоб i духу лядського не було на Днiпрi! Стрепенувся Сулима, нiби вирiс на очах у козакiв, а дужий голос задзвенiв молодо i завзято: - Хто не боПться смертi, хто хоче погуляти зi славою, ворогам голови постинати, християнський люд з неволi визволяти, хто хоче, щоб слава нашоП матерi Сiчi ще вище злетiла, - збирайтеся в похiд! Загудiв, заклекотiв майдан, наче велетенський вулик: - Смерть ворогам! - Скуштують пани козацьких шабель! - У похiд, братове! Кошовий пiдняв булаву, майдан поволi затихав. - Панове молодцi! - сказав кошовий. - Я радий, що ви всi як один вiдгукнулися. I вiрю, що лядська фортеця буде в наших руках. За давнiм звичаКм, як водиться, треба перед походом вибрати похiдного отамана. Вибирайте самi, кого волiКте. Гнатовi здалося, що першим крикнув: "Сулиму!" - Дмитро Гуня, потiм клич той пiдхопив Остряниця, тодi Савран, а далi увесь майдан: - Су-улиму-у! Сулима зняв шапку, вклонився на всi боки. - Дякую, шановне товариство, за ласку та довiр'я. Але К ще достойнiшi мене отамани. Џх i вибирайте. - Сулиму-у! - заревiв майдан. - Волимо Сулиму-у! Як i велить звичай козацький, Сулима тричi вiдмовлявся, але на сiчовому майданi i втретК загуло: - Сулиму-у-у! Роздiл четвертий Гнат востаннК цюкнув сокирою, i високий граб, трiснувши, почав хилитися, здригаючись i поскрипуючи гiллям. - Стережись! Ярема вiдскочив убiк, граб важко гуркнувся на землю, ламаючи кущi... Вдвох з Яремою вони швидко обрубали гiлля й заходилися клинами розколювати стовбур на двi рiвнi половини. По всiй балцi стояв трiск, чулося цюкання сокир, гомiн козакiв, гупання зрубаних дерев. Роботи вистачало всiм. Треба було чимало нарубати лiсу, поколоти i збити мiцнi та легкi мiстки, котрi штурмовi загони перекидатимуть через рiв КодацькоП фортецi, i драбини, по яких вони видиратимуться на мури. - Витягуй люльку та закуримо, щоб за нами нiде не журилися, - запропонував Ярема, як вони впоралися з грабом. Ледве присiли, як почувся сердитий окрик: - Чого шаровари протираКте, лайдаки? А рубати лiс за вас хто буде? Гнат оглянувся, до них пiдходив осавул Кирпа. - А хоч би i ваша милiсть, - спокiйно мовив Ярема. - Не велике ви цабе, пане осавуле, як i сокиру в руки вiзьмете. А ми не лайдаки, а - козаки! Гнат з подивом глянув на побратима. I не боПться отаке казати. У п'ятнадцять лiт треба бути смiливим, щоб рiзати у вiчi правду. Як он Кирпу пересмикнуло вiд тих слiв! Не те що почервонiв, аж почорнiв. Наче хто в шаровари йому Пжака всунув. - Слухай, лайдаче, що тобi старшина велить! - закричав Кирпа верескливим голосом. - Розiйшлися, далi нiкуди! Вже й батькувати починаКш. Шеляга за душею немаК, а на старшину рота дере. - Не шелягом цiнуКться людина, - на диво спокiйно вiдказав Ярема. - В декого шелягiв, може, забагато, а кебети чортма! Пихи ж тоП на десятьох вистачить, от i горлопанить, як дурний iз-за вугла! - Голота! - крiзь зуби процiдив Кирпа. -Та я таку сiрому, як ти... Та я тобi карка зломлю, та я... А тут де не вiзьмись - Дмитро Гуня. Так i пiдскочив до Кирпи потемнiлий, аж руки трясуться вiд обурення. - То ти пан, виходить? - Гуня був ладен з кулаками кинутись на Кирпу. - Пан, питаю? А ми хто? Бидло? Хлопи? Чули вже! Сюди, на Запорiжжя, ми прийшли, щоб людьми стати, а не бидлом. А ти в пани прешся? На шиП нам хочеш сiсти? Не вийде!.. З тебе такий старшина, як з моКП сокири плавець. На ось!.. - i скрутив Кирпi дулю - Понюхай, чим пахне! Чого кирпу вернеш? I затям: я все життя панам сала за шкiру заливаю. I тобi заллю. Вони вже ладнi були вчепитися один одному в петельки, як раптом пролунав спокiйний, трохи насмiшкуватий голос: - А чого це ви, як тi пiвнi, понастовбурчували пiр'я? Бiля них стояв Сулима. - Та ось... - Гуня важко дихав, - в козацькi пани лiзе один злостивець. А я до нього в хлопи збираюся йти. - Пане отамане курiнний! - Кирпа пiдбiг до Сулими. - Що ж це таке виходить? НiякоП тобi поваги до старшини. Такi огурнi та строптивi, що хоч кiл на головi теши! - Повагу, осавуле, треба дiлом заслужити, а не криком, - спокiйно мовив Сулима i додав з жалем: -Ех ти, осавуле! Не той у тебе дух. - Але я старшина! - закричав Кирпа, i його торбинки на поясi так i затряслися. - Я старшина, i вони мусять мене слухати! Я Тм не простий козак-сiрома! - Не простий козак-сiрома, кажеш? - поспитав Сулима, i очi його звузилися й потемнiли. -Ну, коли вже ти старшина, то ось... - Сулима мовчки взяв у Гната сокиру, пiдiйшов до ясена i легенько цюкнув, але сокира так i вп'ялася в деревину по самий обух. - Коли ти старшина, то витягни сокиру. - Нам це не в забарi... Одною рукою? - Тягни одною, - знизав плечима Сулима. Кирпа хвацько пiдбiг до ясена, схопив сокиру, рвонув на себе, але сокира - нi з мiсця. Кирпа тодi щосили засмикав, пiднатужився, аж шия почервонiла. - Зараз, пане отамане, один мент... - метушився вiн бiля ясена i ще вище закачував рукава. - А може, я двома руками вiзьмусь? - Хоч i трьома, коли маКш, - вiдказав Сулима. Ярема почав пирхати, Гнат вiдвернувся й смiявся в кулак. Гнiв та обурення в Гунi вже минули, i вiн, весело блискаючи великими чорними очима, кривив рот у посмiшцi. До них уже звiдусiль збiгалися козаки й чмихали, ледве стримуючи регiт. - Зараз я, зараз... - Кирпа плював на руки з такою заповзятiстю, нiби хотiв Пх вiдмити вiд вiкового бруду. А потiм з люттю накинувся на сокиру, як на свого запеклого ворога, щосили засмикав ПП обома руками, так, що й ясен захитався, але сокира - нi з мiсця... - Доведеться тобi, осавуле, позичати ще й третю руку! - кинув хтось шпильку з гурту, i козаки зареготали. Кирпа вже пiк ракiв, не пiдводячи голови. Гуня не втерпiв. - Кинь, осавуле, цей вертеп, - мовив тихо. - Не гаря-чися, як курка, котрiй приспiчило нестися, а вона не знайде пiдходящого мiсця. Тягни з умом i спокiйно. Кирпа зробив останнiй захiд i так схопив сокиру, що трохи було не зламав, спiткнувся i впав. З численних торбиночок, що висiли у нього на поясi, так i сипонув на землю осавулiв скарб. Чого там тiльки не було: срiбнi празькi грошi, пiвгрошi з Кракова, галицькi срiбнi монети, литовськi динарiП, татарськi дирхеми, дукати, угорськi фло-ринки, великi срiбнi таляри, левки, рiзний дрiб'язок, що складався з шосткiв, ортiв, чверток, осьмакiв. Все, що було колись в обiгу на УкраПнi, знайшло свiй притулок в торбинках осавула Кирпи. - Якби до тих срiбнякiв та ще розум, - похитав головою Сулима i, однiКю рукою взявшись за сокиру, хитнув нею легенько i вийняв. - Ось так, осавуле. Не дурну силу треба прикладати, а кебету, вмiння. Гонору в тебе забагато, а толку катма! Кирпа, увесь червоний, рачкуючи на землi, збирав свiй скарбець. Сулима махнув рукою, сплюнув i хотiв було йти, але Кирпа наздогнав його. - Пане отамане... Але ж я осавул, а не простий козак. Я ще своК доведу. Ви ще побачите, хто такий Кирпа i на що вiн здатний! - Спробуй, - сказав Сулима. - Може, що й вийде з тебе. Вiзьму я тебе у свiй загiн, може, й вивiтриться з тебе ота пиха та зневага до товариства. А своК ти в i Кодацi доведеш. - I доведу! - Доводь, - сказав Сулима на ходу. - А поки що бери cокиру i рубай з усiма. Старшим лишаю Дмитра Гуню. - Кирпа схопив сокиру i люто нею затряс. - О, ви ще дiзнаКтесь, панове-братове, хто такий осавул Кирпа! Нiхто тодi не вiдав, яку чорну роль вiдiграК у життi Сулими осабул Кирпа! ...Вiд ГромовоП балки Сулима попростував степом до Днiпра, звiдти також неслося завзяте цюкання сокир. Там Савран з своПми людьми майстрував драбини. Сулима йшов степом навпрошки, розсовуючи руками густу тирсу, наче той очерет у плавнях. Пiд ногами сичали гадюки, котрих було чимало в степах, але Сулима не звертав на них уваги. Старий Нечуйвiтер дав йому колись випити зiлля, i звiдтодi гадюча отрута на нього не дiяла... Отаман iшов i думав про осавула Кирпу. Звiдки в нього зневага до козакiв, ота пиха, бундючнiсть, котрою так i нашпигований, як смажене порося хроном? Звiдкiля жадоба до грошей? В пани так i преться... Забагатiти хоче, труситься над кожним таляром, торбиночки ними набиваК. Спить i бачить себе багатим та можним старшиною. Чи й паном ясновельможним. О, такий, дай йому тiльки владу, швидко й козакiв на хлопiв оберне! Як реКстрова старшина. Вона ж i продала Тараса Трясила та його лицарiв. Коли б вона не знюхалась з ляхами - КонКцпольський не придушив би повстання. От Кирпа з тiКП породи. За злото i рiдну матiр не пошкодуК, i батька продасть... Пiсля вдалих походiв у козакiв завжди дзвенiло в капшуках. Але нiхто з них не молився на той дзвiн, не розпихував його по торбиночках чи вузликах. Радi, що завелася копа грошей, козаки юрбою валили в шинок, пили горiлку, спiвали пiсень, танцювали, згадували минулi походи, полеглих товаришiв поминали, щоб земля Пм пухом була, аби добре козакувалося ще й на тому свiтi. Так i спорожнялися Пхнi гаманцi до останнього осьмака. Хто все життя зi смертю в обнiмку, тому не грiх i повеселитися, гопака вшкварити, горiлку в товариствi пити. Бо ж на тiм свiтi горiлки не дадуть. Але не такий був Кирпа. Кожний щербатий орт, таляр, роздобутий в походах, вiн похапливо запихав до своПх торбиночок, i очi його горiли жадобою. Вiн i в шинку намагався випити на дурничку. Козаки зневажали його за ту жадобу, та зневага з нього скочувалась, як з гусака вода .. Сулима спiткнувся, так неприКмно було це згадувати. Переповiдали йому козаки... Якось гуляли вони в шинку. Поткнувся туди й Кирпа. Остап Кикошенко, так, здаКться, Кикошенко першим його запримiтив. - Хлопцi! - загорлав на увесь шинок. - П'Кмо й гуляКмо! Пан осавул нас вгощатиме! Козаки реготали, аж шинок трiщав. Кирпа, котрий за-никнув до шинку з надiКю хильнути на дурничку, почувши таке, позадкував було до дверей. Але шлях йому загородили. - Що це ти, пане осавуло, - пiдiйшов до нього Кикошенко, - понагрiбав золота в торбиночки, а сам на чужий коровай? - Що ви, що ви, - розгубився Кирпа. - Яке злото? Щербатий шеляг у мене ще, може, й знайдеться, а ви - злото. Та я не пам'ятаю, коли востаннК щире злото й тримав у руках. - Га-га-га!.. - регоче Кикошенко. - А коли ми тебе полапаКмо за боки, га? Та ще й витрусимо твоП торбиночки, га? - Не маКте права! - позадкував Кирпа. - Я самому кошовому на вас поскаржуся! - Скаржся! I не тiпайся, жмикруте. Ми на твоК злото не зазiхаКмо, бо в нас i своК сьогоднi водиться. А завтра не буде, то й бiс iз ним. Завтра i без злота проживемо. З цими словами Кикошенко витягнув з шароварiв капшук, помахав ним перед носом Кирпи. - Чув, як дзвенить? - Дзвенить, дзвенить, - погодився Кирпа. - Мабуть, добра монета... - Та вже ж не якесь лайно в капшуку, а щире злото. -I Кокошенко висипав собi в жменю кiлька блискучих талярiв, сунув пiд нiс Кирпi. - Бачив, яке добро? - Проп'Кмо! - кричав Кикошенко. - На бiсового батька воно здалося. Кирпi забракло повiтря - жменю талярiв протринькати? З трудом ковтнув слину, ще раз перепитав: - I ото прогуляКте всi таляри? - До останнього! - не вгавав Кикошенко. - Будемо шкварити гопака та спiвати пiсень. А тобi жалко? Чужого добра? - Пiдморгнув козакам, повернувся до Кирпи: - Хочеш, i ця жменя талярiв буде твоКю? Кирпа аж кинувся до Кикошенка. - За так? - Нi, за так тiльки комарi гризуть. А ти лiзь пiд стiл i кукурiкай там. - Як? - не второпав Кирпа. - А так, як пiвнi кукурiкають, - уточнив Кикошенко. - I жменя талярiв буде моКю? - ТвоКю .. I Кирпа полiз пiд стiл. Кукурiкати... Сулима знову спiткнувся i сердито сплюнув. А що з ним чинити? Як з Кирпи ту жадобу вибити, пропаде ж бо. А в загiн його треба неодмiнно взяти, хоч у Кодацi людиною стане, бо, здаКться ж, по-справжньому ще й пороху не нюхав. На сiчовому майданi бiля ганебного стовпа побачив Сулима гурт козакiв i собi звернув до них. З обох бокiв до ганебного стовпа було прив'язано двох молодих козакiв. Один високий, з рудими вусами, другий ще тiльки-но зачав вирощувати пiд носом сякий-такий пушок. Бiля них лежав ворох киПв, стояли ночви горiлки. Козаки пiдходили по черзi, випивали по коряку горiлки, утирали вуса, неквапливо вибирали кия позамашнiшого та й перiщили засуджених по спинах, приказуючи: - Оце щоб знали, сучi сини, як красти та наш курiнь ганьбити! Ми за ваше злодiйство всiм куренем розквитувались, розквитуйтесь i ви своПми спинами. Щоб бiльше честi козацькоП не губили! - Спасибi за науку! - як велить звичай, дякували засудженi лиходiП. - Вдруге не будемо губити козацькоП честi. Сулима також випив горiлки, вибрав кия, розмахнувся... Але не вдарив. Молодий злодiй з сякими-такими вусами благальне дивився йому в очi, нiмо волаючи рятунку. - Ти хто такий, бiсiв сину? - сердито запитав Сулима. - Панько Макуха, батьку, - хрипло озвався молодик, - Ти, я бачу, й справдi макуха! - з презирством сказав Сулима, бо над усе зневажав крадiПв - Не знайшов нiчого лiпшого, як на базарi красти! Та ти хоч порох нюхав коли? - Нi, - тяжко зiтхнув Макуха, - ще не доводилось. - Тепер киПв понюхаКш. Давно прибув на Сiч? - По веснi, батьку. - А ти хто за Пден? - запитав Сулима другого. - Савка Щербина, - озвався той басом. - Спасибi вам, пане отамане, що хоч запитали, як мене звати. - Сто копанок вам у боки! - процiдив Сулима. - Чортовi гультяП! Не з того ви почали своК козакування. Загинете марно, нiяка собака за вами й не гавкне. Не киПв бiля ганебного стовпа могли б заслужити, а слави. I честь козацьку ще вище б пiдняли. А так заб'ють вас до смертi - i по тому! Сплюнув отаман, кинув кия, буркнув: "Не хочу об вас i руки бруднити" - i пiшов. Вiн органiчно не мiг переносити, коди гурт б'К одного, а той навiть змоги не маК захищатися. Розумiв, що козаки чинять справедливо, караючи злодiПв На Сiчi життКво необхiдно пiдтримувати сувору дисциплiну, iнакше Сiч втратить ту силу, котру жоден ворог перемогти не може. Розумiв, i все ж йому було шкода тих двох молодих телепнiв, що так безглуздо гинули, - в таких випадках злодiПв забивали киями на смерть, -не принiсши нi користi, нi добра своКму народу, не лишивши нiчого свiтлого на своПй землi. Скiльки ще Пх таких, молодих бевзiв, котрi розтринькують своК життя по дрiб'язку, забуваючи, що живуть вони в цьому свiтi один лише раз... Зненацька на майданi почувся крик: - Павлюк! Павлюк прибув! Сулима рвучко оглянувся: на сiчовий майдан вже виходили рiвними рядами козаки-реКстровцi в голубуватих кунтушах. Попереду, широко ступаючи й осмiхаючись, простував чорнявий сотник з свiтлими i чистими очима, що квiтли на його засмаглому лицi, наче ромашки. - Ба, Павлюк до сiчового гнiзда залетiв! - пiшов йому навстрiч Сулима. - Здоров був, сину! -- Здоров, батьку! Ти ще живий, не задушили - тебе лядськi фортецi? - весело вигукував Павлюк, розставляючи руки для обiймiв. Вони обнялися, потiм Сулима вiдступив на крок, милуючиоь Павлюком. Перед ним стояв високий, молодий i гарний козак, аж танцював на мiсцi вiд збудження, бо не мiг встояти i хвилини, все кудись поривався, сипав словами, як горохом, слiпив своКю бiлозубою посмiшкою та сяяв свiтлими, як ромашки, очима. Павлюка знали й любили на Сiчi, де вiн був своПм серед своПх. - Не в гостi, батьку, залетiв я, не в гостi, - торохтiв Павлюк, - а за помiччю. Не маю бiльше сил служити польському королю. Багну я користь рiдному народовi принести. Тож i спiшу, допоки на цьому свiтi. Допоможiть нам, запорожцi, пiдняти УкраПну. Завтра вся УкраПна заклекоче, як у повiнь велика вода. I панству прийде край! Я привiв сотню реКстровцiв, таких, як i сам, запальних. Дайте менi ще козакiв. Я поведу Пх на ВкраПну, аби запалити великий вогонь. А там до мене, як струмки до рiки, потече люд. УкраПна нинi як порох, досить iскри - i буде пожежа. Велика пожежа. Буде славна пожежа! Павлюк говорив гаряче, збуджено, уривчасто, i здавалось, що вiд його гарячих слiв земля буде горiти. Вiн i стояти не мiг, аж танцював на мiсцi вiд зваги, що так i переповнювала його вщерть. - Святе дiло задумав, сину, i запорожцi будуть тобi першими поплiчниками i братами! - вигукнув Сулима. - ГIiдпалимо пожежу, славну пожежу! У вiдблисках тоП пожежi люд побачить себе, нас побачить, що недарма ми жили. Але по путi на УкраПну нас чекаК осине гнiздо. - Кодацьку фортецю маКш на оцi, батьку? - Так, сину, вона як бiльмо на нашому оцi. Доки ПП не зруйнуКш, про славну пожежу на УкраПнi годi й думати! Павлюк трохи гордовито блиснув свiтлими очима. - Тодi, батьку, привiтай мене з початком! Я днями добряче наполохав драгунiв, як зайцi втiкали та степ трупами встеляли. А Пхнiй комiсар, певно, й досi стирчить у ровi на кiллi, як жаба, котру настромлюК сорокопуд на колючках терну. I розповiв Сулимi про свою зустрiч з Пшияловським. - Вдаримо, батьку, спершу на Кодак. Я i моП хлопцi в твоКму загонi. З сьогоднiшнього дня. А з Кодака на ВкраПну. - Але ж i швидкий ти, сину! Як порох. - Мокра тiльки риба. I холодна. I байдужа. Я хочу горiти. I згорiти, але хай мiй вогонь освiтить людям шлях хоч на один крок уперед. Хоч на один крок, i я буду щасливий. А мiй попiл хай удобрить землю. Хоч одну пучку рiдноП землi, i я буду щасливий. Бо в ту пучку потрапить родюча зернина. - Святi олова, - замислено мовив Сулима, i по хвилi рiшуче: - Ходiмо до кошового, з ним i утрясемо все що треба. - Пане кошовий! - весело вигукнув Сулима, переступаючи порiг. - Ось подивiться, якого лицаря веду! Йому казали, щоб вiн ревно служив королю та Речi Посполитiй, а вiн накивав п'ятами на Сiч. - Чи ж, бува, не Павлюк прилетiв на Базавлук? - не зважаючи на свою повноту, досить жваво пiдхопився кошовий. - Проходь, козаче, до нашоП хати. Радий тебе бачити. Так, кажеш, утiк з УкраПни? - Утiк, - розвiв Павлюк руками. - Тiльки не з УкраПни, пане кошовий, а вiд клятоП шляхти, най би i слiд ПП запав! Несила бiльше служити душогубам свого народу. Швидше вовком згоджуся вити. - Ех, сотнику, - похитав бiлою головою кошовий. - Чи ж не я тебе прохав вдавати з себе ревного служаку, а тим часом реКстровцiв та посполитих докупи гуртувати. - Не так сталося, як гадалося, пане кошовий, - з жалем мовив Павлюк. - Ми вже з гетьманом реКстрового вiйська Василем Томиленком почали було до таКмного повстання готуватися, та... - Запроданцi продали? - швидко запитав Сулима. - Продали, - зiтхнув Павлюк. - Гетьман Томиленко вже й унiверсали полковникам розiслав, щоб запасалися харчами та порохом, дехто й готувався. А ось переяславський полковник Сава Кононович з гетьманським унiверсалом подався у Бар до коронного гетьмана. Щось там нашепотiв КонКцпольському, i пiшло... Хоча доказiв проти Томиленка i не було, але булаву в нього забрали i передали ПП тiй продажнiй шкурi, Кононовичу. А служити пiд орудою запроданця в мене не було сил. Захопив я з собою сотню - i гайда до вас. А на УкраПну я ще повернуся, щоб продовжити справу великих отаманiв Косинського, Наливайка, Тараса Трясила. - Бог тобi в помiч, - кошовий поставив на стiл карафку i три срiбнi келишки. - Нумо, вип'Кмо за твiй приПзд. I за ту пожежу, котру ви, сини моП, роздмухаКте на всю УкраПну. I пиймо до дна, на днi добрi днi i добра година! - Щоб не було ворогам добра! - гаряче мовив Павлюк. - Щоб УкраПна була вiльною птицею у вiльному небi! - вигукнув Сулима. Випили, гомонiли... - То задумка наша така, пане кошовий, - дiлився своПми думками Сулима. - ЗруйнуКмо Кодак, викишкаКмо панiв з порогiв i дамо Павлюку кiлька тисяч запорожцiв для початку. Хай веде Пх на ВкраПну. - Пiсля Кодака пiдемо до Черкас! - твердо сказав Павлюк. - Замок там багатий, чимало армат, великi запаси пороху, свинцю та куль. Захопивши черкаський замок, розiшлемо по мiстах i селах УкраПни повстанськi унiверсали. Люд звiдусiль потече до нас. Зараз УкраПна - що бочка з порохом. Вже збираються по лiсах загони, палять панськi маКтки. Але потрiбна iскра. Одна лише iскра! - Святе дiло задумали, - мовив кошовий. - Починайте з Кодака i летiть на УкраПну! Вже коли виходили, Сулима затримався в дверях. - Пане кошовий, там бiля ганебного стовпа двоК козакiв... - Ти хотiв сказати, пане отаман, злодiПв? - сердито перебив його кошовий. - Були вони козаками! - Але вони можуть вдруге ними стати! - запально вигукнув Сулима. - Вiддайте Пх менi. - Вони мусять понести ту кару, яку заслужили, - холодно мовив кошовий. - Щоб iншi честi не губили i звання святого козацького. Щоб лицарями були, а не злодюгами! - Це так, - погодився Сулима, - вони заслужили сувору кару. Але ж Пх заб'ють на смерть. Лiпше я заберу невдах з собою, хай бiля Кодака кров'ю змиють вину. Загинуть, так з честю, живi лишаться - людьми стануть. - А правду каже батько Сулима, - озвався Павлюк. - Як Пх гамселить дубцями, то хай лiпше вони ворогiв погамселять. Кошовий махнув рукою. - Берiть! Мо', що й вийде з них! Роздiл п'ятий Щовечора перед заходом сонця сурмили "зорю", мiст через рiв пiднiмали, робили перекличку, чи всi драгуни на мiсцi, i замикали ворота - до ранку нiкого не впускали до фортецi i нiкого з неП не випускали, хоч би яка не виникала потреба. Така обережнiсть пiсля двох нападiв на залогу була не зайвою. Комендант у супроводi кiлькох драгунiв сам особисто перевiряв, чи мiцно зачинена брама, потiм обходив фортецю, пiднiмався в бастiони, до сигнального дзвона, перевiряв варту на стiнах, аби впевнитись, що всi на своПх мiсцях i пильно стережуть фортецю. Вартi повсюди наказував: - До ранку не стуляти очей! Хто засне - зарубаю на мiсцi! Як собаку! Пильнувати все навколо. При перших же пiдозрiлих звуках вночi - здiймати тривогу i будити мене. Вигляд у коменданта - злий i прискiпливий, варта витягуКться пiд його важким поглядом i клянеться до бiлого ранку не стуляти очей. Але тiльки комендант iшов далi, як сторожа, посмiюючись, вкладалася спати. Нiхто не бажав маятись на стiнах усю нiч. Все одно, скiльки не пильнуй, до ранку нiчого не трапляКться. Щоправда, одного вартiвника вони все ж зоставили на нiч - бiля сигнального дзвона. Коли що помiтить пiдозрiле - бемкне у дзвiн, цього й досить. Так мiркувала варта i вкладалася спати, сама того не пiдозрюючи - назавжди. Обiйшовши бастiони, комендант довго стояв на стiнi, в задумi дивлячись на Днiпро. Нiч темна, глуха й задушлива. ЖодноП зiрки чи свiтлоП цятки, як обложили небо важкi хмари вдень, так i тримають його в облозi. Зi степу тягне духотою, духмяними запахами трав. На душi в коменданта важко. Не довiряв вiн анi ночi, анi своПй вартi. Внизу широкою стрiчкою бiлiв Днiпро, за ним - густа темрява, у якiй глухо шумiв Кодацький порiг. Хто там ховаКться в пiтьмi Заднiпров'я? Комендант почував себе неспокiйно, якась неясна тривога то наростала в його грудях, то затихала, то знову бентежила. I невiдомо, звiдки вона бралася i що вiщувала. Бентега полонила коменданта ще звiдтодi, як реКстровцi розбили загiн драгунiв, а самого комiсара фортецi шляхтича Пшияловського загнали у рiв, де вiн благополучно й околiв, наштрикнувшись на дубове кiлля. Ну, скажiмо, Пшияловському туди й дорога, бiс iз ним! Вiн, Марiон, легко позбувся донощика - це навiть добре. Але де взявся той загiн козакiв i той гарячий сотник Павлюк? I куди вiн зник - повернувся на УкраПну чи гайнув на Запорiжжя пiдбурювати сiчовикiв? А сталося так. Пшияловський iз загоном драгунiв поПхав на черговi лови втiкачiв - такi поПздки вiдбувалися щодня. День загiн водив комендант, день - комiсар. Так i чергувалися. Досi все закiнчувалося благополучно, бiльше того, частенько вдавалося ловити втiкачiв, а того разу Пх ледь самих не спiймали. НеприКмностi почалися на самому початку - застряв пiдйомний мiст. Як брамники не крутили важке колесо, мiст застряв i повис - нi сюди нi туди. Пшняловський огрiв канчуком брамника, старшого варти, але й те не допомогло. Зрештою мiст таки вдалося опустити на рiв, але настрiй в комiсара був геть зiпсований - поганий знак, коли пiдйомний мiст перед виПздом у степ застряК. Загiн витягнувся в одну лiнiю, доки проПхали обшир, де були розкиданi гостроконечники, а далi розпорошився й, охоплюючи якомога бiльше простору, повiльно рухався вгору понад Днiпром. Зазирали в кожну балку, шастали в прибрежних очеретах та кущах - чи там, бува, не причаПлися втiкачi? Комiсар похитувався в сiдлi й вiдчував, як з кожною хвилиною псуКться його настрiй. Похмуро зиркав навсiбiч, i в кожнiй балцi йому ввижалася засада. Тим лотрам iз Запорогiв вiрити не можна. Але чи зважаться вони на штурм такоП фортецi, як Кодацька? О нi, вкотре переконував себе комiсар, в того бидла й путнiх полководцiв немаК, i лицарством там не пахне. Набiжать, погаласують, шаблями помахають i розбiжаться... Хоча... Щось надто багато стало втiкати селян на Сiч. Така масова втеча хлопiв на Запороги спостерiгалася останнього разу п'ять рокiв тому, перед повстанням Тараса Трясила. Невже знову хлопи щось затiвають? Тiльки знайдеться поводир, так i спалахне УкраПна. Њзус Марiя, що це за непокiрна й свавiльна краПна -одне повстання йде за одним. П'ять-сiм лiт як трапляться спокiйнi - моли Бога. I коли вже вдасться навiки вгамувати хлопство? А ще комiсара дратував комендант фортецi. Сто дяблув! Вiн бiльше не може терпiти того знахабнiлого француза. Подумати тiльки, бiдний найманець, а смiК йому, уродзоному шляхтичу, вказувати! Нi, коменданту треба наступити на хвоста, щоб не задирав його