високо. Адже вiн, комiсар, старший у фортецi. Коли його лишав тут коронний гетьман, то наказував: - Покладаюсь на вас, як на вiдважного лицаря Корони! Щоб нi одна миша не прошмигнула на Сiч. Знищуйте всiх непокiрних! Перегородiть раз i назавжди холопству дорогу на Запороги, i тодi ми викорiнимо трикляту Русь! Заодно, - коронний гетьман понизив голос, - стежте i за комендантом та драгунами-найманцями. Коли що-повiдомляйте мене. Не забувайте: ви шляхтич, вiрний син Корони й ойчизни, а вони - зайди. - I врочисто закiнчив: - Я лишаю вас на передньому краП боротьби iз схизматством! Надiйде час, i пан комiсар Кодака поведе вiйська на Сiч. Пановi комiсару випаде честь знищити бунтiвне гнiздо за порогами, i мир та спокiй тодi нарештi запанують в маестатi! О, тi слова коронного гетьмана найсолодшi в свiтi! Пшияловський посмiхався до своПх мрiй, уявляючи, як вiн, знищивши Запорозьку Сiч, на бiлому конi повернеться у Варшаву... Пронизливо закричав над Днiпром сполоханий птах, потiм заiржав кiнь - один, другий... Опам'ятавшись, Пшияловський оглянувся - фортеця лишилася далеко позаду. I комiсар вiдчув той неспокiй, що завжди на нього находив, як тiльки-но вiн залишав глухi мури. Розтягнувшись, драгуни поволi рухались уперед. I тут комiсар побачив, як з балки вирнуло кiлька чужих вершникiв. "ЗдаКться, реКстровцi", - полегшено перевiв подих Пшияловський i крикнув уже вiльнiше: - Ей, ви?! Сто дяблув! Стiйте! Хто ви такi? - Та ми й так стоПмо, хай пан не дуже лякаКться, - насмiшкувато вiдповiв переднiй вершник. Його жовта, оторочена чорним смушком шапка була хвацько заломлена набакир. Голубий кунтуш розстебнутий, на губах блукаК глузлива посмiшка. - Я востаннК питаю, хто ви за Пднi? - А ти хто такий, що галасуКш? - спокiйно озвався вершник в голубому кунтушi. - Я Кстем комiсар КодацькоП фортецi! - Он воно яка птиця! - удавано вражено протягнув вершник i блиснув бiлими зубами. - А ми вже думали, що ти якесь лайно. Козаки бiля нього зареготали. - Пся крев! - ошалiв Пшияловський. - Я велю вас до дябла зрубати за образу моКП шляхетськоП гiдностi! Хто ви такi? - Я сотник реКстрового вiйська Павлюк! - крикнув вершник. Пшияловський опустав шаблю: реКстровцi - це вже лiпше. Все ж таки вони перебувають на службi в круля Речi ПосполитоП. Але тут вiн згадав примовку панства про те, що вiрити реКстровцям - все одно що вовками орати, i знову занепокоПвся. Хто, як не реКстровцi, вкупi iз запорожцями, стають призвiдцями всiх бунтiв i повстань на Схiднiй УкраПнi? - Слухай ти, сотнику... - почав було Пшияловський, та сотник раптом заклав пальцi в рот i пронизливо свиснув. З балки вилетiли вершники i з свистом та гиком кинулись на драгунiв. - Бий панську наволочi - блискаючи бiлими зубами, горлав сотник. - Сла-ва!.. - закричали реКстровцi, замиготiли шаблi, I переднi драгуни вже попадали з сiдел. Загибель! РеКстровцi повстали. -- Ага-га!.. - кричав сотник Павлюк. - Зараз скуштуКш, комiсарчику, козацькоП крицi! I тiльки тодi з Пшияловського спала заморока. Вiдчув, ще мить, i вiн справдi скуштуК козацькоП крицi. Повернув коня i погнав його до фортецi, драгуни теж панiчно втiкали, але частина з них, оточена реКстровцями, падала пiд ударами козацьких шабель. Тi ж, якi вихопилися з кiльця, швидко обганяли Пшияловського, несучись до Кодака. - Стiйте! - закричав до них Пшияловський. - Як ви смiКте кидати свого комiсара?!. - А на бiсового батька Пм здалося таке собаче лайно, як ти? - реготав позаду сотник. - Џм своя шкура дорожча. I тодi, не тямлячи себе, Пшияловський штрикнув коня кiнцем шаблi в круп, кiнь як скажений понiсся вперед i почав вiдриватися вiд переслiдувачiв. - Комiсара переймайте! - загаласував сотник. - Дуже-бо спритний, чеше як заКць! Пшияловський краКм ока побачив, що навперейми йому мчать троК реКстровцiв. Не цiлячись, вистрiлив. - Њзус Марiя... Њзус Марiя... Виручай, свята дiво... Пшияловський вже здоганяв переднiх драгунiв... Тiльки б встигнути... А позаду хрипiли конi, свистiли й гикали переслiдувачi, й мороз обсипав Пшияловському спину... Мури вже ось-ось... А гармати мовчать .. Певно, щоб не влучити у своПх... НадiП нiякоП... Хоч як Пшияловський не штрикав свого коня, але його один за одним обганяли драгуни. Прогупотiвши мостом, вони зникали у фортецi. I коли Пшияловський уже домчав до рову, пiдйомний мiст раптом здригнувся, заскрипiв i поповз угору... - Почекайте-е! - несамовито закричав комiсар i, захрипiвши, зiрвав голос. У фортецi, певно, побоюючись, щоб разом з Пшияловським не увiрвалися й переслiдувачi, поспiшно пiднiмали мiст. Њзус Марiя, вони жертвували своПм комiсаром! Не iнакше як комендант дав таку вказiвку... Проклятий найманець! Негайно донести про це коронному гетьмановi... Пшияловський не мiг уже стримати коня перед чорним проваллям, що зяяло там, де хвилю тому був мiст... "Мабуть, я вже не донесу коронному гетьмановi", - тiльки й устиг подумати комiсар. З усього розгону кiнь полетiв у рiв, з якого несло цвiллю i гниллю, а може, то був запах смертi? Комiсар вивалився з сiдла, i, падаючи, останнК, що вiн побачив у своКму життi, це гостре дубове кiлля. Воно стирчало на днi рову i з величезною швидкiстю неслося на нього. Те кiлля, котре вiн сам велiв позабивати у ровi... Бiс iз ним, гоноровитим шляхтичем, мiркував комендант. Вiн таки спекався донощика - це добре. Але куди все ж таки подiвся той сотник i його загiн?.. А невидимий у пiтьмi порiг шумить i шумить. Чужа рiка в чужiй краПнi. Як далеко звiдси Францiя. Чи ж варто було Пхати сюди? Не долетиш, не добiжиш до ФранцiП, не докличешся допомоги. А козаки поруч, десь там, за невидимим у пiтьмi порогом причаПлися... I всi такi, як та фанатичка. Ось з цього мiсця вниз на гостре камiння вона кинулась... Настя-украПнка. Дiвчина вiдкрила йому очi, зняла з них полуду. Драгуни знайшли ПП вранцi на гострому камiннi. Вiн велiв поховати дiвчину в степу з усiма вiйськовими почестями. Полковник Жан Марiон був вiйськовою людиною i в iнших, бодай то були й вороги, вмiв цiнувати i хоробрiсть, i самопожертву. - Слухайте мене, вояки! - звернувся до своКП залоги над могилою Настi-украПнки. - Дивiться на цю просту селянку, холопку з чужоП вам УкраПни. Берiть з неП приклад, як треба бути мужнiм i вiдважним, як треба палко любити свою землю i ненавидiти своПх ворогiв! Коли й ви будете такими вiдважними й хоробрими, як ця украПнка, - жоден ворог не вiзьме нашого замку. Честь i слава мужнiм i хоробрим лицарям! - Киги-киги, - почулося з Днiпра. Марiон здригнувся й поспiшно пiшов геть. Чи не душа тiКП Настi кигиче серед ночi? I ледве комендант спустився вниз, у двiр фортецi, як вартiвник бiля сигнального дзвона поникав сюди й туди, але, не маючи сили боротися з дрiмотою, що солодко склеплювала повiки, намотав собi на руку мотузку вiд сигнального дзвона i сiв, притулившись спиною до стiни... Позiхнув - востаннК у своКму життi - i заснув... Дмитро Гуня приклав долонi до рота i тричi заквилив як чайка. - Киги-киги, - почулося у вiдповiдь. - Гайда, хлопцi, - пошепки мовив Гуня козакам. Обережно спустилися в балку. Нiч була темна, хоч в око стрель. Аби не наткнутися на колючi кущi терну, Гуня тримав поперед себе випростану для самозахисту руку. Кiлька козакiв-розвiдникiв нечутно спускалися за ним. Нiч нiби згускла на днi балки й застигла - хоч руками ПП розгрiбай. - Ну й нiч, - сказав Гуня. - Не iнакше як чорти ПП дьогтем вимазали! Та ще й комарi. - Чути, ляснув себе по шиП. - Ну й кусючi, бiсовi душi! - Комарi - то не бiсовi душi, а панськi, - озвався хтось у темрявi. - Ото як пан урiже дуба, то душа його на комара й перетворюКться. Щоб i далi людську кров пити. - I коли вже вони ПП нап'ються? Спустилися на дно балки в суцiльну пiтьму. - Чи тобi повилазило, Дмитре? - раптом засичав хтось пiд ногами в Гунi. -Чого ти на вуха наступаКш? - Розкидав своП вуха, що й не ступиш, - незлобиво буркнув Гуня i, присiвши, низом побачив козакiв, котрi покотом лежали на днi балки. - Вилежуйтесь, хлопцi, бо скоро доведеться на мури дертися. З темряви вирнув Гнат Кодак. - Iдiть за мною, проведу. Гуня пiшов слiдом за Гнатом, обережно переступаючи через козакiв, i невдовзi вони опинилися пiд кущем, де ледь виднiлося - на тлi неба - кiлька постатей. - Повернулися, розвiдники? - почувся нетерпеливий голос Сулими. - Сiдай, Дмитре, та викладай, що бачив i чув. - Все гаразд, батьку, - Гуня обережно присiв поруч. - Я з хлопцями всi околицi обнишпорив. Тихо, як у вусi. - А варта на мурах? - Спершу було хтось походив, - розказував Гуня, - погримав... Певно, на варту, а потiм - зацiпило. Мабуть, те, що гримало, пiшло, а варта помаячила на стiнах i зникла. Полягали спати, то анi шелесне, анi скрипне. фортеця наче вимерла. - Яремо! - покликав Сулима джуру. - Погукай Саврана i Кикошенка. Павлюк! Де Павлюк? - Я тут, батьку, - вирнув з темряви сотник реКстровцiв. - Давайте вже ворушитися, чи що. Бо моП хлопцi ще й поснуть у цiй балцi. - Я тут, - пiдiйшов Савран. - Але ж i курити хочеться, аж вуха попухли, - пiдiйшов за ним i Кикошенко. - А в мене ж смачний тютюнець задарма в кисетi лежить. - Доки не вiзьмемо фортецю - про люльки забудьте! А тепер - присядемо на удачу та й почнемо. Доки до фортецi пiдiйдемо, буде вже за пiвнiч. Дай Боже, щоб усе скiнчилося, як i задумано. Тож починаКмо. Тричi кигикне чайка - вперед. Першим до рову пiдходить Савран з своПми хлопцями i перекидаК мiстки через рiв... Стривайте, спершу треба прибрати вартiвника, котрий куняК в будцi перед брамою замку. - Цього беру на себе, - озвався Савран. - За Савраном рухаКться Кикошенко з козаками, котрi несуть драбини, - уточнював Сулима. - Тодi Павлюк iз своКю сотнею. Шаблi в зуби - i на мури. Кому що невтямки? Зичу вам успiху. Ярема i Гнат Кодак залишаються при менi. Все. З Богом. Отамани один за одним зникали в темрявi. Гуня, приклавши долонi до рота, тричi кигикнув. У балцi, як i перше, було тихо, та ось враз звелися темнi постатi i почали нечутно пiднiматися схилами балки. Першими з перекидними мiстками вийшли з балки савранiвцi. Сулима постояв трохи, доки повз нього проносили довгi мiстки та драбини, i, впевнившись, що все гаразд, подався до фортецi. Ярема Летючий та Гнат Кодак ледве за ним встигали. Обiгнавши штурмовi загони, Сулима одним з перших наблизився до фортечного рову. Прислухався. Тихо. Нiмо. Тiльки Днiпро внизу наче зiтхаК та глухо й невгамовно шумить Кодацький порiг. Вперед пiшов Савран з козаками - знiмати вартового - i зник за рогом. Невдовзi звiдти повернувся козак, шепнув Сулимi: - Вартовий у будцi й не трiпнувся, на тiм свiтi вже додивляКться сни. Савран велiв передати, що треба починати. - Починайте, - велiв Сулима. Козаки пронесли мiстки, й вони нечутно лягли на рiв. Щоправда, один мiсток вислизнув було з рук i сповз краКм у рiв, але козаки гуртом його витягли. Ледве мiстки були покладенi на рiв, як павлюкiвцi, допомагаючи кикошенцям нести драбини, опинилися по той бiк рову на валу, з-за якого ледве бовванiли дахи замкових будiвель. Як i перше, в фортецi було тихо, пiд мурами темно. Тiльки за товстелезними мурами чулося якесь неясне шурхотiння та шамрання, наче хтось зiтхав чи задихався. А може, то тiльки так вчувалося. На мурах не видно жодноП постатi. Спить ворог чи притаПвся? Трохи поморочилися з драбинами. Вони були довгi, хисткi й не вмiщувалися на валу мiж ровом i мурами. Розвернутися було нiде, тож доки кiнець драбини переносили через рiв, верх вже пiднiмали на мури. З валу осипалася земля й тихо шурхотiла у рiв. Сулима жував кiнець вуса: не вистачало, щоб якась каменюка зiрвалася у рiв. Але все обiйшлося без шуму i швидко. Ось уже павлюкiвцi зiбралися на валу. - Готово! - шепнув Кикошенко. - Драбини стоять. А курити ж хочеться - страх як! Пiвжиття б вiддав за одну затяжку. Сулима витяг шаблю й ступив до драбини. - Е, нi, Йване, - хтось загородив йому дорогу, й по голосу отаман упiзнав старого Нечуйвiтра. - Ти лишайся для порядку внизу, а першим на мури дозволь пiднятися найстаршому серед вас. Сулима не встиг i вiдповiсти, як Нечуйвiтер вже опинився на драбинi. - За мною, хлопцi! - подав голос Павлюк, i реКстровцi, взявши шаблi в зуби, наче тi мурахи, один за одним подерлися драбинами. Драбини тихо порипували, чулося стримане дихання й сопiння багатьох людей. Сулима, жуючи кiнчик вуса, прислухався. Павлюк уже мусить бути на мурах, а там тихо. Зрештою Сулима не втерпiв, узяв шаблю в зуби й полiз на мури, а за ним подалися Ярема i Гнат. Мури високi, драбини хисткi, пiд вагою ходять ходором, i долати височiнь було нелегко. Та звичнi до всього козаки лише перебирали щабель за щаблем. Нiхто не зупинявся, бо досить на мить затриматися, як той, хто лiз нижче, стукаК головою в ноги попередньому. Гнат уже був на самому вершечку, як зненацька на мурах, сполохавши тишу, бевкнув дзвiн. Бевкнув лише раз i вмовк, наче хто його урвав, але сполох зчинено. А на мурах в ту мить вiдбувалося ось що. Першими на стiнах опинилися павлюкiвцi на чолi з старим Нечуйвiтром. Наткнувшись на сонну варту, козаки беззвучно ПП покололи й подалися по бастiонах. У фортецi, як i перше, було нiмо. Павлюкiвцi нечутно неслися по стiнах i кололи варту, котра спала де попало. Спершу таланило неймовiрно. Павлюку аж не вiрилось, що так легко й нечутно козаки опинилися на мурах. Вже Савран та Кикошенко збиралися на схiдцях, щоб спускатися у фортечний двiр, як бiля сигнального дзвона прокинувся вартiвник, котрого в сум'яттi було й не вгледiти. Стрибнувши, Кикошенко пришпилив його шаблею до стiни, але рука вартiвника судорожне смикнулась, i дзвiн сполошено бемкнув... I вмить розкололася нiч над фортецею. Та пiзно. Стiни вже в руках козакiв. - Козаки! - на всю фортецю закричав Павлюк. - Спускайтеся у двiр. Колiть! Рубайте нiмчуру! Наша взяла-а-а!.. - За мною, запорожцi! - загримiв бас Кикошенка. - Вперед, козаченьки! - десь у темрявi кричав Савран. - Сла-ва!.. У фортецi зчинилася панiка. Драгуни вибiгали з хат, але годi було розiбрати що-небудь в суцiльнiй темрявi, гвалтi, що вирував з усiх бокiв... По схiдцях у фортечний двiр вже неслися козаки, стрибали драгунам на голови, кололи Пх. Тiльки спалахи вiд пiстолiв та рушниць на короткi, невловимi промiжки освiтлювали колотнечу. Сулима пробiг стiною, перестрибуючи через трупи вартiвникiв, i швидко спустився у двiр. Там, у темрявi, клекотiла-бушувала кривава сiча. Сулима з ходу врiзався в ту круговерть. Жарке змагання було бiля хат i землянок, де скупчилися драгуни, попiд фортечними стiнами. Як навiжений, носився Остап Кикошенко, шабля так i миготiла в його дужих руках. Вiн уже встиг запали люльку i тепер, стинаючи драгунам голови, жадiбно смоктав свiй смачний, як вiн любить казати, тютюнець. Мiдна люлька так i пашiла в нього пiд носом, навсiбiч сипались iскри, а Кикошенко рубав... По тому вогню з люльки його й знайшла ворожа куля. Падаючи, Кикошенко вигукнув: - Фортецю взяли, люльку встиг посмоктали, можна й на той свiт, коли не зумiв на цьому розминутися з кулею... Драгуни вiдступали в глухi закутки фортецi, вже й не сподiваючись на рятунок. Там Пх i прикiнчували козаки. Коли Сулима вскочив у комендантську, то побачив у кутку свiчку, що блимала на долiвцi, а бiля неП застиг високий худий вояка з шаблею в руках. - Молитися зiбрався? - кинувся до нього отаман. - Пiзно. Не витрачай дарма часу на молитву, на тiм свiтi сам побалакаКш з Богом. - Я - комендант КодацькоП фортецi французький дворянин Жан Марiон! - вигукнув вояка, схоплюючись на ноги. - Ви, запорожцi, воюКте не за правилами. Я протестую! Ви вночi, як злодiП, перелiзли через мури й накинулись на сонних людей! Не по-лицарському нападати на сонних! - Не по-лицарському, кажеш? - Сулима невiдворотно насувався на коменданта, виставивши шаблю. - Ти прийшов наших людей вбивати, нашу волю топтати, виходить, по-лицарському? Комендант з криком кинувся на Сулиму з шаблею в руцi, але Сулима, зробивши випад, легко вибив ПП з руки нападника. - Вiдвоювався, нiмчура! - Я не нiмець, я француз, - кричав Марiон, задкуючи до стiни. - Ти - ворог мого народу! Марiон кинувся до столу, схопив нiж i по саму колодочку загнав його собi в живiт. - Хоч вмерти по-людському зумiв, чужинський найманцю! - сказав Сулима i вiдвернувся. - Вiн помер ще тодi, як прийшов сюди, - обiзвався позаду Павлюк. - Живий, сину? - кинувся до нього Сулима. - Живий, батьку. Го-го, яка славна сьогоднi була нiч! Сулима й Павлюк вибiгли з комендантськоП. Козаки вже палили смолоскипи, розмахували ними, вiтаючи один одного з перемогою. Роздiл шостий - Вставай, вставай, годi вилежуватися! - весело заторохтiв Ярема, тiльки-но Гнат розплющив очi. - Ну й обамбурили тебе по головi, замалим черепка не розтрощили. Я вже вiдро води на тебе вилив, доки ти очумався. Гнат посмiхнувся, до чого ж йому радiсно було пiсля запеклого нiчного бою знову чути веселий голос Яреми. - Голова цiла, заживе, як на собацi! - торохтiв Ярема. - Зате фортеця наша! Всю залогу до ноги винищили. Не бувати бiльше ворогам на Днiпрi-Славутi! - Слава Богу! - Бог-то Богом, але й нашi шаблi не гуляли! - Вже ранок? - запитав Гнат, зводячись, земля пiд ним хиталася й кудись пливла. I Ярема плив у жовтому колi. Гнат помацав потилицю, вона була липка i мокра. Заплющив очi, постояв так з хвилю, потiм глянув на Ярему, чи не пливе той у жовтому колi? Але Ярема вже мiцно стояв перед ним. У фортечному дворi ще панував сiрий ранковий морок. Пахтiло сирiстю i ще чимось нудотливим, неприКмним. Гнат зрозумiв, що то запах кровi. Вони йшли, переступаючи через трупи, котрi лежали всюди, де купками, де рiдше, i Гнат намагався не дихати глибоко... Через кiлька крокiв наткнулися на Остапа Кикошенка. Отаман лежав на спинi, лицем до неба, широко розкинувши могутнi руки. Мертвий Кикошенко затискував у зубах свою нерозлучну люльку, що вже згасла назавжди... I Гнату здалося, що отаман ось-ось устане i почне призапрошувати, щоб попробували його смачного тютюнцю. Але отаман не встав, i вони пiшли далi, придивляючись до вбитих. Мiж драгунами то там, то тут виднiлися козацькi жупани. А тим часом козаки виводили з льоху бранцiв. То було страшне видовисько. Виносили i живих, i мертвих. Хто сам рачкував, хто хитався, наче п'яний, безпомiчно ловлячи поперед себе повiтря кiстлявими руками. Серед бранцiв чимало слiпих, котрим пiдземелля назавжди повиПдало очi. Виповзала калiч в струп'П та виразках, торготiла кiстками... Гнат з Яремою кинулися допомагати нещасним вибратися з могили на свiт бiлий, тi Пх обiймали, плакали та все кричали: - Воля!.. Воля!.. Воля!.. - Виходьте, люди добрi, ви й справдi вiднинi вiльнi! - озвався Сулима. - Ставайте пiд стiну, де сонечко, вiдiгрiвайтеся. Зараз вас напоять, нагодують i перев'яжуть. Та ось з льоху вивели запорожця Хвеська Солодкого, i Сулима вiд нього вiдсахнувся. Замiсть очей у Солодкого були двi глибокi й кривавi ямки... Поводячи головою з боку в бiк, Солодкий нiби до чогось прислухався. - Iване... - зрештою глухо сказав вiн. - Це ти, отамане? Сулима мовчав, вражено дивлячись на Хвеська Солодкого. Кiлька тижнiв тому то був високий широкоплечий здоров'як зi щоками, що так i бризкали червоним соком... I раптом перед Сулимою постав дiд, у якого плечi згорбились i опустилися, щоки пожовтiли й запали, а вилицi рiзко випнулись, замiсть чорних живих очей - двi ями. - Сулимо, - знову глухо мовив Солодкий. - Чому мовчиш? Адже, крiм тебе, нiхто не мiг узяти Кодака. Це ти... Чи, може, не впiзнаКш мене, Хвеська Солодкого? - Ти? - зрештою озвався Сулима, але з мiсця не зрушив. - Ось уже кого не гадав у цiм льосi здибати, так це тебе. Та ще без очей. Як ти опинився серед бранцiв? Чи не ти збирався торгувати з панством, ще й мене запевняв, що в ляхiв лiпше ласки запобiгати? То що ж лучилося з тобою? - Води... - ледве повернув Хвесько розпухлим язиком i марно намагався облизати порепанi, спеченi губи. - Хоч краплиночку... Йому влили в рот води, бо вiн уже не мiг сам напитися, i слiпий лише тодi сяк-так оговтався. - Не ласкаво ж тебе зустрiли вороги, - похитав головою Сулима. - Дайте закурити, - захрипiв Хвесько, - тиждень тримали в льосi серед мертвякiв. I живих, i мертвих в однiй ямi. Води - i то не вимолиш. Катюги найсправжнiсiнькi! Виродки людськi! - Коли припекло, то й дiйшло, - з жалем мовив Сулима. - Але якою цiною? Чи не занадто дорогою? Хтось з козакiв сунув Хвеську пiд посивiлi (а були ж нещодавно чорнi!) вуса глиняну люльку, Хвесько вхопив ПП обома руками, жадiбно затягнувся. - Слухай, отамане, повiдь мою, - сказав вiн, коли викурив люльку й перевiв подих. - Я тобi все розкажу, як на сповiдi. Може, iншим упомку буде, в науку. I розповiв... Невдовзi по тому, як у нього побував Сулима i вони тодi гостро побалакали, Хвесько надумав таки довести своК. Бо твердо був переконаний, що йому, господарнику, нiчого гризтися з панством, а лiпше ладиком вигiдну з ними торгiвлю повести. Тож для початку взяв бочку меду й повiз у Кодацьку фортецю. Гадав таке сказати коменданту: ви мене не чiпайте, а я - вас. Ви сидiть собi на Днiпрi, а я - у верхiв'ях НижньоП Терси господарюватиму. Ось вам бочка запашного липневого меду для почину. А зiйдемося - коней вам прижену, гурти худоби, хлiба навезу... А ви менi злото... I привiз Хвесько Солодкий бочку меду в Кодак. Першим його стрiв роз'Пзний загiн. I марно Хвесько доводив, запевняв, божився i клявся, заприсягався сирою землею, що вiн з добрими намiрами приПхав, що вiн не бажаК загризатися з панами, а багне з ними торгувати i зиск мати, дарма... Його нiхто не слухав. Драгуни стягли з воза Солодкого i перш за все добряче побили, а потiм погнали у фортецю. Там його допитував злий вояка, високий i худий. То був, як дiзнався Хвесько, сам комендант фортецi. Вiн не повiрив жодному слову невдахи-гендляра та його клятьбi. I дарма Хвесько знову i знову спiвав-виспiвував на всi лади свою пiсеньку, що вiн хоч i запорожець, але не бажаК з панами ворогувати, бо не гультiпака-сiрома, а господар. Тож хоче з панами вояками тихо-мирно жити i зиск з торгiвлi мати. Бо вiн хоч i козак, але не якась там сiрома, не ланець-обдертус, а можний господарник, статечна й урiвноважена людина, маК свою обладу i бажаК з панами добре гендлювати... I дарма Хвесько запевняв, що його мед найсолодший у свiтi, що вiн цю усладу даруК панам воякам для почину, а згодом прижене овець i пшенички пiдкине, коли треба... Комендант мовчав i сопiв. Його маленьке личко починало жовтiти. Хвесько втямив, що це не вiщуК нiчого доброго, i знову заходився вихваляти свiй мед. Тодi комендант забажав, щоб вiн сам випив кухоль меду. Хвесько випив i довго цмакав: ах, який солодкий мед! - Запорожець? - похмуро доскiпувався комендант. - Запорожець, запорожець, - кивав головою Хвесько - але не сiрома-голота... Можна б сказати, завтрашнiй пан. - Чого запорожець приПхав у фортецю? - запитав комендант. - Та мед же привiз, - здивувався Хвесько, - я ж пановi комендантовi вже розтовкмачував... Бочку меду доставив для початку... - Я питаю, чого ти приПхав у фортецю? - визвiрився комендант i, перебивши Хвеськову пiсню про торгiвлю, закричав: - Ти приПхав, аби замазати нам очi своПм медом! Ти приПхав, аби розвiдати фортецю. Хвесько похолов... - Ти нiчого не побачиш у фортецi! - вигукнув комендант. ОстаннК, що побачив Хвесько в своКму життi, це своПх оббiлованих волiв... Потрощивши його воза, драгуни розвели багаття й смажили на ньому м'ясо... А потiм його, ослiпленого, кинули у льох. Сулима гнiвно мовчав. - Iване... - благальне протягнув Хвесько. - Прости, Iване... - Бог простить, - вiдповiв Сулима. - I ти прости, - благав Хвесько. - Куди ж менi тепер? - Не знаю! - сказав Сулима. - Куди хочеш. - Але ж я слiпий... - Ти сам себе ослiпив! - вiдрiзав Сулима. - Ти ослiп вiдтодi, як зрiкся Сiчi й забагнув стати паном, а нас, козакiв, волiв бачити своПми наймитами... - Бог мене покарав, - упалим голосом мовив Хвесько. - Не роби з Бога злочинця! I не звалюй на нього свою вину! Ти сам у себе викрав сонце. - Не йди... Не кидай мене, Iване, -Хвесько благально протяг руки. - Скажи менi, Йване, сонце К? - Сонце свiтить мужнiм! I чесним. Воно свiтить тому, хто хоче, щоб воно йому свiтило. - Я хочу на Сiч, Iване. - Ти маКш своК господарство. - Цур йому! Я хочу на Сiч. - Але ти забув туди дорогу. - Я був колись козаком! - у вiдчаП вигукнув Хвесько. - Ми ж козакували колись разом, Йване. А потiм я забув дорогу на Сiч. I ослiп. Збогарадься, Iване... До товариства хочу. Бiльше менi нiкуди подiтися, нiде слiпу голову прихилити. - На Сiч Пхатимуть гiнцi i вiзьмуть тебе з собою, - сказав Сулима. - Спасибi й на тiм... - НемаК за що... Бувай! На фортечних мурах сурмили перемогу. Козаки пiдкидали вгору шапки. Сулима стояв i слухав, як сурми клекотiли про славу козацькоП зброП, як спалахували вони золотим вогнем на сонцi. - Iване... Сулима оглянувся. Старий Нечуйвiтер намагався звестися з землi. Вуса в нього були червонi. Тiльки брови лишалися бiлими та оселедець, як i ранiше, срiблився... Кинувся до нього Сулима, пiдняв старого, але Нечуйвiтер не мiг уже стояти, i Сулима посадив його, притуливши спиною до каменя. - Не розминувсь я з кулею, - сказав Нечуйвiтер хрипло i важко, а в горлi в нього забулькало. - Стрiлись ми на однiй дорозi, тiсно нам вдвох було... - Яремо, води! - крикнув Сулима. - Може, у фортецi обмаль води, то я вже й так обiйдуся, - кволо мовив Нечуйвiтер. - На тiм свiтi вже нап'юся мертвоП... - Батьку, за фортецею ж Днiпре... Ярема принiс воду в трiснутому горщику, Нечуйвiтер довго i жадiбно пив, розливаючи воду собi на вуса, i вода стiкала йому на груди вже рожевою... - Вiдкозакував я своК, - якось вибачливо мовив старий. - Вiдмолодикував i вiдстрибав... Але на тому свiтi ще покозакую - Передихнувши, запитав: - Чи К на тiм свiтi козацька Сiч? - Мабуть, К, батьку. - Тодi й помирати легше. - Нечуйвiтер ворухнувся, i тихий стогiн зiрвався з його спечених уст. - А бий тебе лиха, вже й стогну. А ранiше ж - ого-го! Здоровий був як бик. Мiшок у зубах носив. Вiзьму зубами мiшок за зав'язку i пру його. А тепер ось, бачиш, стогну i встати не можу вiд якоПсь поганськоП кулi. - Ой, батьку... - тiльки й мовив Сулима, - доживали б свiй вiк при Сiчi. - Тiпун тобi на язик! - аж сiпнувся старий козак. - Та я вдячний долi, що послала менi смерть не на лавi вiд старостi, а в полi та з шаблею в руках, як i подобаК лицарю. - Вмовк, збираючись з силами, а тодi кволо запитав: - Нiби десь сокири цюкають? - То для Кикошенка та його побратимiв домовини тешуть. - Тодi за одним рипом хай I для мене готують. Щоб двiчi людям голови не морочити та вiд дiла не вiдволiкати, - сказав старий. - Спасибi вам, батьку, за все, - прошепотiв Сулима. - Одним "спасибi" не вiдбудешся, - спробував було посмiхнутися Нечуйвiтер. - Њ в мене до тебе прохання, Йване. До сходу сонця дотягнув я... А далi... Змоги нема. Подивився, як сонце сходить, i досить. То прошу тебе, сину, виконай мою останню волю: дай пiстоля. - Сулима вiдсахнувся... - Бач, який лякливий, а ще отаман, - Нечуйвiтер простягнув стару, висохлу руку, всю в зморшках. - В правицю мою вклади пiстоля, Йване. Бачиш, який я немiчний зробився, прямо смiшно. Тепер ось пiстоля не здужаю взяти. Вклади його менi в правицю... - Вкладу, батьку, - озвався Сулима, але з мiсця не зрушив. - Чого ж ти баришся? - з докором мовив старий козак. -Хочеш почути, як стогнатиме Нечуйвiтер? Запаморочиться в головi - i застогну. Зовсiм буде не по-козацькому. А жити менi все одно не довго зосталося... - Передихнув, збираючись з силами. - Пiстоль у тебе за поясом. Подивись, чи вiн з кулею, i дай менi його в руку. Сулима витяг пiстоль, поцiлував його i поклав у правицю козака. - Спасибi вам, батьку, за службу вашу лицарську. - Сулима поцiлував старого в губи. - Прощайте, батьку! Не поминайте лихом! - Заспiвай менi пiсню... - попрохав Нечуйвiтер. - Нашу пiсню, вкраПнську. З рiдною пiснею i смерть легша. Сулима, схилившись над старим козаком, тихо заспiвав: Ой на горi вогонь горить, Пiд горою козак лежить, Порубаний, постреляний, Китайкою покриваний... Роздiл сьомий Звiстка про те, що запорожцi захопили Кодак i мають перетворити його на власну фортецю, швидко облетiла не лише УкраПну, а й Польщу. Магнатство занепокоПлось, а що коли Кодак-то лише початок? Повстання неминуче, якщо вiд Кодака запорожцi пiдуть на УкраПну. А тут ще й коронне вiйсько як повiялось по веснi в Прибалтику, то й досi там воловодиться. I магнатство розхвилювалося не на жарт. Де взяти силу, котра б повернула Пм втрачену фортецю на Днiпрi i запобiгла новому повстанню? Шляхта втратила сон. У Барi, резиденцiП коронного гетьмана Речi ПосполитоП, сидiв воКвода Адам Кисiль, один з найбагатших магнатiв Польщi. Вiн тимчасово заступав коронного гетьмана, до нього й посунула стривожена шляхта, вимагаючи, аби запорожцi були негайно вигнанi з Кодака. Та заступник коронного не мав нiякого вiйська i почував себе як на бочцi з порохом. Але панiчний страх не був притаманний Адаму Кисiлю. Це був хитрий i врiвноважений полiтик, котрий менше всього був схильний загрiбати жар власними руками. I тим бiльше руками шляхти. - Прошу панство ясновельможне не хвилюватися, жар будуть загрiбати не бiлi, а чорнi руки, - ласкаво виспiвував вiн переляканiй шляхтi, i його великий лисий череп врочисто блищав, наче мармуровий. - Отож нацькуКмо украПнцiв на самих же украПнцiв. Однi украПнцi захопили Кодак, iншi украПнцi повернуть його нам, та ще й у придачу пiднесуть голови своПх братiв. У цьому наше спасiння. Тiльки в цьому! - Проше, пане воКводо, але то давно вiдомо, що реКстровцям довiряти - все одно що вовками орати! - Але вiдомо також, що й вовки iнодi собаками стають, -лагiдно посмiхався Адам Кисiль, погладжуючи густу довгу бороду. - У нас немаК вибору: або реКстровцi, або пропали. З Пхньою старшиною я зумiв побалакати як треба. Не всi ж у них Павлюки, знайдуться й iуди! А в нас - тридцять срiбнякiв... У Бар, до заступника коронного гетьмана, були спiшно викликанi гетьман реКстрового козацтва Сава Кононович з старшинами Iляшем КараПмовичем (на нього найбiльшi надiП покладав воКвода), Сидором Лелекою, Дмитром Джевагою та Семеном Хваленком. Чекаючи гетьмана та старшин у замковiй залi, доки вони хоч дорожню пилюку з себе пообтрушують, Адам Кисiль зручнiше вмостився в м'якому крiслi, склепив набряклi повiки й, погладжуючи бороду, поринув у своП думки... Зовнi здавалося, що воКвода просто спить. Але то була омана. Вiн напружено мiзкував, як повести себе з реКстровою старшиною та як ПП нацькувати на Кодак. Не вельми то привабливе дiло - мати справу з iудами, але що вдiКш, доводиться. Розумiв, що не всi реКстровцi однаковiсiнькi, тут Пх одним квачем не вимажеш. Трапляються серед них чеснi й вiдважнi, котрi не пiдуть супроти своПх, Сулими й Павлюка, але К помiж ними i зрадники, К й такi, що хитаються мiж двома таборами, а К такi, що, не задумуючись, за золотi обiцянки що хочеш вчинять. Таких чимало, особливо серед старшин... Звичайно, реКстровцi формально перебувають на службi в короля Речi ПосполитоП, i вiн, як воКвода, та ще й сеймовий комiсар в питаннях реКстру, мiг просто велiти Пм своКю владою йти на Кодак та виганяти звiдти Сулиму. Але... З того пива не буде дива, як кажуть на УкраПнi. З примусу в такому делiкатному дiлi нiчого не вийде. Старшина без вигоди не полiзе пiд кулi. Нi, треба дiяти обiцянками, злотом i ласкою... Серед усiх можних i вельможних Речi ПосполитоП чи не один лише Адам Кисiль вiдзначався витримкою, а щодо хитростi - не мав собi рiвних серед панства. Вiн нiколи не гримав, не горлопанив, ба навiть голосу не пiдвищував. Завше ото дрiмав у м'якому крiслi та густу бороду свою погладжував. Але те, що вiн задумував, рiдко коли зривалося. Хитро й пiдступно дiяв Кисiль, не шкодуючи слiв на солодкi обiцянки... Ось i зараз. Шляхта вимагаК негайноП кари, крутих заходiв вживати, багне вогнем випалювати хлопам груди... А сила де?.. От i доводиться хитрувати, терпляче плести свою павутину. Павлюк втiк на Сiч, шляхта розiгналась було карати всiх реКстровцiв гамузом, Адам Кисiль запротестував: - Карою ми лише поповнимо ряди Павлюка, - резонно доводив вiн. - Лють слiпа i не бачить далi свого носа. Не з мечем треба йти до реКстровцiв, а з сiткою, м'якенькою та мiцненькою. Звичайно, з реКстровою голотою панькатись - то зайве. А старшину треба задобрити, улестити, по горло трунком напоПти. Хай тодi спробуК побрикати! Жадоба до наживи - ось уразливе мiсце старшини, котра спить i бачить себе у власних маКтках на однiй нозi з великопольською шляхтою. Варт старшину й лоскотати за вразливе мiсце. ...Коли до зали обережно увiйшов реКстровий гетьман Сава Кононович з старшиною, Адам Кисiль не полiнувався схопитися з крiсла й, трясучи бородою, швидким кроком податися назустрiч гостям. - Вiтаю мужнК лицарство нашоП славноП Корони! - посмiхнувся воКвода тiКю солодкою й облудною посмiшкою, котру рiдко хто мiг байдуже витримати. - Радий, радий вiншувати в Барi iстинних мужiв польськоП УкраПни. Мало ми бачимось, мало збираКмось, а шкода! ВоКвода кожному по черзi потиснув руку i все повторяв, що вiн радий бачити дорогих гостей, та погладжував вiд задоволення свою бороду. РеКстровий гетьман Сава Кононович, низькорослий, але опасистий панок, аж млiв вiд ласкавоП зустрiчi. Ще б пак! Як не вмлiКш, коли така важна птаха, як Адам Кисiль, радiсно й милостиво зустрiчаК реКстрову старшину. Наче рiвний рiвних! Давненько так магнатство не поводилося з старшиною реКстру. Всього довелось натерпiтися вiд панства: i наруги, i зневаги. Ти до шляхти як до рiвнi пiдходиш, а вона до тебе як до хлопiв... I ось перший добрий знак. Старшина вiд задоволення покручуК вуса й сама у власних очах виростаК, поважнiК, ось-ось стане врiвень з воКводою. Один лише полковник Сидiр Лелека подумки iронiзував: "Мабуть, пан воКвода почуваК себе зовсiм кепсько, коли так солодко перед нами виспiвуК". Семен Хваленко, маленький, кругленький старшина з рожевощоким, пухлим лицем, з очима, що так i лестили воКводi, аж навшпиньках пiднявся, аби в таку хвилину видатись i вищим, i поважнiшим. Дмитро Джевага хоч i випнув широкi груди, але залишився таким, яким вiн був завжди: похмурим, непривiтним, з важким, наче дубовим лицем, котре на всiх зиркало вороже й пiдозрiло. Один лише Iляш КараПмович, високий i худий, чорний, як циган, з вузькими, трохи косими очима i рiзко випнутими вилицями та гострим, хижим носом, зберiгав цiлковиту рiвновагу i кам'яний вираз обличчя. По його гордiй i незалежнiй поставi видно було, що цiну вiн собi знаК. - Прошу, прошу дорогих гостей сiдати, - соловейком заливався воКвода. - Як поживаКте, панове? Чим похвалимося? - Хвалити Бога, добре, - поважно озиваКться реКстровий гетьман. - На УкраПнi тихо, i чернь покiрна... - Спохватившись, додаК: - Мовби... - Ось у тiм i рiч, що мовби покiрна, - ласкаво пiдхоплюК Адам Кисiль i калатаК в срiбний дзвоник. З'являються слуги, вносять келихи з вином, ставлять Пх на мармуровий столик i зникають за дверима. - Прошу дорогих гостей вгамувати спрагу. За що ж ми вип'Кмо, панове? Кононович збирався було вiдкрити рота, вже й кахикнув для статечностi, та Семен Хваленко викотився наперед з розчервонiлими щоками й тоненьким голосом проспiвав: - За його мосць ласкавого пана, вiрного помагача коронного гетьмана, вiдважного воКводу, комiсара i лицаря Адама Кисiля! "Вискочив як Пилип з конопель, - роздратовано подумав КараПмович. -I ми ж не ликом шитi, коли заступник гетьмана отак нам по губах медом маже. То задирали б хвости повище, а не спiшили карка гнуть. Вломити карка чи хребет ми завжди встигнемо". - Спасибi, спасибi, - тим часом розчулено дякував господар, чаркуючись з старшиною. - Але ви, пане Хва-ленко, переоцiнили мою скромну особу. Менi аж лячно стало. - Я такий! - гордовито вигукнув Хваленко. - Не боюся правду в очi рiзати! Що думаю, те й репiжу! Сидiр Лелека глузливо стулив тонкi губи, КараПмович скривився, тiльки Сава Кононович цвiв вiд задоволення. Джевага похмуро бовкнув: - Не перевелись ще лицарi на бiлому свiтi! - Я п'ю, панове, за УкраПну! - пiднявши срiбний келих, по-молодечому вигукнув воКвода. - Але не за ту хлопську УкраПну, котра бунтуК i шкодить ойчизнi. Я п'ю, панове, за польську УкраПну, коштовну перлину в нашiй Коронi. Випили, старшина обережно поставила келихи на мармуровий столик i невдовзi задимiла люльками, напустивши цiлу хмару сизого Пдкого диму в голубу дзеркальну залу. I Марс, бог вiйни, статуя котрого стояла неподалiк, аж носа зморщив i, здавалось, ось-ось пчихне вiд смердючого диму з старшинських кадильниць. Але воКвода суворо на нього поглянув, i Марс, як i перше, застиг в гордовитiй i войовничiй позi. - Отже, панове, - нiби продовжував воКвода перервану розмову, - сотник Павлюк i досi гуляК непокараний на волi? Чи не здаКться вам, панове, що вiн надто довго вашу честь оханджуК? - Саме так ми й маракуКмо, пане воКводо! - поспiшно одповiв Сава Кононович, i старшини поквапливо закивали головами. - Але ми неодмiнно його схопимо i кинемо до ваших нiг. Це справа нашоП честi, вашмосць! - Паля справедливостi не обмине зрадника! - дещо патетично вигукнув Семен Хваленко, котрий пiсля того, як його в дитинствi куховарка грюкнула ополоником по головi, мав схильнiсть до красномовства. - Не сумнiваюсь, панове, хоча його мосць пан круль дуже розгнiвався, коли сотник реКстрового вiйська перебiг на бiк запеклих ворогiв Корони. Вчинок Павлюка ганьбить вашi жупани, панове. Сава Кононович мимовiльно зробив рух, наче хотiв обтрусити свiй жупан. Джевага переступив з ноги на ногу, похмуро пробасив: - Вважайте Павлюка смертником! Сидiр Лелека промовчав. - Хоч його мосць ясновельможний круль i розгнiвався на вас, пане гетьмане... - звернувся Кисiль до Кононовича, i той, гикнувши, встав i почав бiлiти. - Сидiть, сидiть, пане гетьмане, - м'яко сказав йому господар, i гетьман сiв, наче кiлок проковтнувши. - Так ось, - продовжував воКвода, - хоч його мосць ясновельможний пан круль i розгнiвався на вас... Та сядьте, гетьмане! - вже сердито крикнув Кисiль, побачивши, що гетьман знову зводиться i гикаК. - Але я трохи пригасив гнiв його мосцi, запевнивши, що Павлюк - то К виняток, то К ложка дьогтю в солодкiй бочцi реКстрового меду. - Iстинно так! - квапно вигукнув Кононович. - Ми вiрнi слуги його мосцi ясновельможного пана круля! - I будемо такими до сироП могили! - похмуро пробасив Джевага. - А ви що скажете, пане? - звернувся Кисiль до Лелеки. - Я перебуваю на службi в короля! - невиразно вiдповiв той. - Гм... - недобре подивився на нього воКвода. -Безперечно, ми всi... - Вiрнi пси його мосцi ясновельможного пана круля! -вигукнув Сидiр Хваленко. - Собацi завжди й шана собача! - презирливо сказав Лелека. Хваленко осiкся з розкритим ротом, не знаючи, як реагувати на це, але на всяк випадок запобiгливо глянув на воКводу. - Але дехто намагаКться шкодити Коронi, - вдаючи, що нiчого не сталося, вiв далi воКвода. - Звичайно, в сiм'П, як-то кажуть, не без виродка. На жаль, цих виродкiв стаК все бiльше i бiльше. От i нещодавно я отримав неприКмну вiсть: запорозькi лотри пiд орудою Сулими захопили Кодацьку фортецю i перебили нашу найману залогу. Це велика шкода нашiй дорогiй ойчизнi. Звiсно, надiйде час, i Корона вчинить iз запорожцями так, як того вони заслужили. I тодi мир на УкраПнi буде вiчний... Ви чому посмiхаКтесь, пане Лелеко? - Я завжди посмiхаюсь, пане воКводо, коли чую веселi речi, - вiдказав Лелека, гасячи Кхидну посмiшку. - До