вгий язичок часом вкорочуК шию, - недвозначно натякнув КараПмович, а Кононович непомiтно стусонув Лелеку пiд бiк. - Будемо смiятися, панове добродiП, трохи пiзнiше! - з притиском мовив Кисiль. - А зараз мова йде про iнше. Кодацька фортеця мусить бути вiдбита у запорожцiв i повернена Коронi. I ви, вiрнi лицарi Корони, мусите це зробити. - Бачите... е-е... найяснiший воКводо... е-е... - обережно почав було реКстровий гетьман i вiд тоП обережностi гикнув. - Вибити запорожцiв з Кодака - то справа марудна й копiтка. Кодак - фортеця премiцна, а запорожцi хоч i лотри, а вояки вiдчайдушнi. - Та й чи згодяться реКстровцi, - ввернув КараПмович. - Серед них К чимало таких, що ладнi нам кулю в спину послати. - Панове добродiП, - приязно посмiхнувся Адам Кисiль, - К й iншi шляхи, як здобути фортецю. В лоб ПП, звiсно, не легко взяти. Але... - Але тi лотри, проше пана, скуштують наших шабель! - не втримавшись, Хваленко перебив воКводу i схопився за рукiв'я своКП шаблi. - Ми всi як один ринемося в бiй! - Не перцюй! - спокiйно осадив його КараПмович. - Тут треба добряче помiзкувати, що це нам буде коштувати. - Гм... - ВоКвода уважно поглянув на КараПмовича. - Коштувать це буде дорого. - За злото i рiдного батька можна того... - прогудiв Джевага. - Але який зиск з цього будемо мати? - Зиск виправдовуК ризик, - мовив воКвода. - Корона щедро винагородить своПх лицарiв! Для вас видiлено велику винагороду. Я маю на оцi тих, хто штурмуватиме Кодак. Старшинам його мосць пан круль даруК по маКтку i по тисячi злотих. МаКток вкупi з селом, черню, грунтами й угiддями даруКться у вiчне й спадкове володiння. Кононович з КараПмовичем швидко перезирнулися й посмiхнулися один одному... Решта стояла оглушена щойно почутим. Лише Джевага з подиву свиснув. - Пiдходяще дiло, - сказав вiн, засукуючи рукава, нiби зразу збирався штурмувати Кодак. - Кожному реКстровому козаку, котрий пiде штурмувати Кодак, буде виплачено по сто злотих, - додав воКвода. - Також жирненько, як для козацькоП чернi! - вигукнув Джевага. - Цiна пiдходяща! - коротко пiдсумував Кононович. - Коли так, то й торгуватися не будемо! - Адам Кисiль рвучко звiвся, й старшина враз виструнчилася. - Збирайте реКстровцiв - i з Богом у путь! Вiд мого iменi оголосiть реКстровцям про винагороду. А фортецю спробуйте взяти хитрiстю. Переодягнiть десяткiв з п'ять надiйних реКстровцiв у селянське вбрання, i хай вони попросяться у фортецю, буцiмто хлопи-втiкачi... - Як це просто й хитро! - вигукнув Кононович. - Пан воКвода маК неабиякий хист полководця! - Пан воКвода не з лопуцька зроблений i голову маК не з лопуха! - патетично вигукнув Хваленко й осiкся, бо Кононович люто йому зашипiв: - С-сам ти лопуцьок лопуховий! - Я Кодак штурмувати не буду! - не дивлячись на воКводу, повiльно мовив Лелека. - Там украПнцi, i я не пiду проти них. Це братовбивча рiзанина. Я козак, а не рiзник! Запанувала напружена й недобра мовчанка. Старшини зосереджено сопiли. Мовчання затягувалося. - О Господи... - спохватившись, Кисiль сплеснув бiлими руками. - Та хiба ж то украПнцi? То лотри, проше папа, справжнiсiнькi лотри з великоП дороги. А вiрнi украПнцi ось... - воКвода показав на старшин, котрi гордо випнули груди. - Ось де справжнi украПнцi, пане Лелеко! - Я бачу тут, пане воКводо, самих гендлярiв, котрi за злото ладнi рiдному батьковi розпороти живiт! - обурено вигукнув Лелека. - Я бруднити своП руки не буду. Хай Рiч Посполита сама й вiдбиваК Кодак. I заощадить на цьому злотi. Я проти запорожцiв не пiду. РеКстрове вiйсько набиралося для боротьби з татарами, а не для братовбивчоП рiзанини! Я можу бути вiльним, пане воКводо? - Прошу пана, - рiвним голосом мовив воКвода. - Ви вiльнi, пане Лелеко! Жаль менi вас! - Жалю не потребую! - вiдрубав Лелека i вийшов. - Та це ж... Та це ж бунтiвник! - аж зблiд вiд обурення Кононович. - На палю лотра! - Смерть зраднику! - захрипiв Джевага i почав засукувати рукава свого кунтуша, оголюючи волохатi руки. - Та ми його в один мент... Хваленко поривався вихопити з пiхов шаблю, та шабля застряла в пiхвах, i вiн, сопучи, марно намагався ПП виволодати. - Почекайте, панове, я зараз... зараз, - бурмотiв Хваленко, смикаючи осоружну шаблю. - Я ж йому... - Пане воКводо, - зробив крок вперед КараПмович, - дозвольте... - Спокiйно, панове, - пiдняв обидвi руки воКвода. - Я подiляю ваш справедливий гнiв i обурення... Того ж дня старшину Семена Лелеку знайшли мертвим з ножем у спинi... Того ж таки дня КараПмович та Кононович виПхали з Бара в Черкаси - готувати реКстровцiв для нападу на Кодак. Роздiл восьмий Минув мiсяць звiдтодi, як сулимiвцI захопили Кодак, а з Варшави, взагалi швидкоП на розправу, - нi слуху нi духу. Вже й вересень збiг, в степах i на рiках галасливе птаство збиралося у зграП - пора лаштуватися у вирiй, а в Приднiпров'П все ще було тихо. Рiч Посполита наче й забула про втрачену фортецю на Днiпрi. Щоправда, доходили чутки, що польське вiйсько на чолi з коронним гетьманом все ще перебуваК у Прибалтицi, а шляхта хоч i бiснуКться при згадцi про запорожцiв, котрi вiдбили у неП Кодак, але вирушити в похiд до порогiв лише з своПми силами не зважуКться. Певно, чекаК панство коронного вiйська. Майже щодень з'являлися гурти втiкачiв iз СхiдноП УкраПни, однi зупинялися у фортецi на день-два, розказували, що дiКться в селах, iншi далi простували - шлях на Сiч тепер був вiльним. Про курiнного отамана Iвана Сулиму й про те, як вiн з козаками викурив ляхiв з-за порогiв, вже спiвали пiсень, але сам отаман був невдоволений, а тому й заклопотаний i похмурий. Запаси пороху танули, з харчами теж негусто, а з Сiчi, хоч i посилав туди гiнцiв, нiяких вiстей. Тим часом Павлюк поривався на УкраПну - полум'я роздмухувати, але Сулима його стримував: - Як iз Сiчi прийде пiдмога, так i вiдпущу тебе. Мо' й сам з тобою гайну - люд на боротьбу пiднiмати та ляхам сала за шкуру заливати, а поки що ти i твоП хлопцi-молодцi у фортецi потрiбнi. Одного ранку - це вже було на початку жовтня - до фортецi прибилися три вершники, на вигляд - реКстровцi, i попрохали, щоб вiдчинили браму. Савран Пм вiдмовив. - Не бiйтеся, сiчовики, ми втрьох не захопимо вашоП фортецi, - гукнув переднiй вершник, у якого було перевязане плече. - Впусти, - велiв отаман Саврану. - Надто вони язикатi, подивимося зблизька, що за Пднi. Отаман вийшов на замковий двiр i рушив до брами, попихкуючи люлькою. Савран вже впустив раннiх гостей I тепер недовiрливо оглядав Пх з нiг до голови. - Звiдкiля, козаки? - поспитав Сулима. - В гостi до нас чи назовсiм? Чи далi куди прямуКте? Старший у них той, що з перев'язаним плечем. Чолов'яга високий, худий, не старий i не молодий, а так лiт пiд сорок. Лице мав довгасте, очi трохи вузькуватi й нiби косi. Тримався вiн просто й невимушене, навiть дещо поважно, як людина, котра знаК собi цiну. - Старшина реКстрового козацтва Iляш КараПмович! - Я так i знав, що ви зрадники! - сердито вигукнув Савран, пiдступаючи до КараПмовича. - Панотi служите? Вiддай зброю, негiднику! - Облиш! - спинив його Сулима. - Не всi реКстровцi падлюки. Павлюк теж з реКстру. - I повернувся до Караiмовича: - Важна птаха до нас залетiла, не вiдаю, чим i завдячнi такому щастю. КараПмович не встиг вiдповiсти, як почувся дужий голос Павлюка: - О, реКстровським духом запахло!.. Звiдкiля взялися, козаки? З цими словами, чухаючи розхристанi груди, в бiлiй сорочцi до них пiдiйшов Павлюк. Завбачивши прибулого, вiн пильно глянув на нього, i брови його здивовано злетiли вгору. - Iляшко КараПмович? - швидко запитав Павлюк. - Зроду б не подумав, що здибаю колись серед запорожцiв старшину КараПмовича. - А я мчав до тебе, пане сотнику,- спокiйно мовив КараПмович. - Звiдколи ти засумував без мене? - гмикнув Павлюк. - Бо на тебе остання надiя, брате. - Чи ти ба!..-знизав плечима Павлюк.-Уже й братом мене величаК. Той це КараПмович чи не той? Той, котрого я ранiше знав, був гордим i дивився на сотника Павлюка звисока, як князь на челядина. Хоча люди iнодi мiняються...-До Сулими:-Це справдi старшина реКстровцiв Iляшко КараПмович. Права рука реКстрового гетьмана Сави Кононовича. То телепень великий i падлюка ще бiльша, а цей нiби поряднiшим був. Хоч i гординя.-Повернувся до КараПмовича:-Як там поживаК пан Кононович? - Панський прихвостень, наволоч i падлюка! - КараПмович крiзь зуби вилаявся.-Чи ви хоч знаКте, що затiваК проти вас Кононович? - Зайдемо в комендантську, добродiП,-втрутився Судима i велiв Саврану: - Охрiме, вiдведи двох реестровцiв до павлюкiвцiв, Пх там нагодують, а пан КараПмович _ч_ лишиться з нами. Судима, Павлюк i КараПмович зайшли до комендантськоП, де Ярема вже й снiданок зготував: тетерi наклав у дерев'янi коритця та в'яленоП риби. Не чекаючи запрошення, КараПмович з жадiбнiстю накинувся на тетерю. З набитим ротом пояснив: - Голодний як вовк. Всю нiч з коня не злазив, день мчав i знову нiч... Рiски в ротi не мав... Сяк-так вгамувавши голод, КараПмович вiдсунув дерев'яне барильце i почав свою розповiдь: - А тепер, панове, слухайте мене уважно. Вельми. кепськi вiстi я привiз до вас. Почну здалеку. Як тiльки сеймовому комiсаровi реКстру Адамовi Кисiлю, котрий заступаК нинi коронного гетьмана, стало вiдомо, що запорожцi захопили Кодак, вiн негайно викликав до себе в Бар реКстрову старшину. Адам Кисiль - це стара i хитра лисиця, швидше павук, що вмiК добре плести сiть на людськi душi. Вiн не гримав на нас, не погрожував, а зустрiв ласкаво й вином пригощав... - До дiла ближче, КараПмовичу! - нетерпляче вигукнув Павлюк. Судима посмiхнувся й поклав руку на плече Павлюковi. - ВоКвода сказав: вiдбити у запорожцiв Кодак - справа честi реКстрового козацтва, - почав було КараПмович, та Павлюк знову його перебив: - От зануда!.. Вiн ще смiК своПм поганим ротом про честь пащекувати? Ну, а ви що? Плюнули йому в пику? - СлухаКмо та на вус мотаКмо, - розказуК КараПмович. - Адам Кисiль i каже: "Негайно збирайте реКстровцiв. Кожному буде виплачено високу винагороду: по сто злотих". - Старшину спокушено кiлькома капшуками? - Так, - хитнув головою КараПмович. - Старшинi обiцяно по тисячi злотих i по маКтку. Кононович як почув про це, то аж затрусився. Я для виду мусив погодиться. На. чиКму возi Пдеш, того й пiсню спiвай. Хоча не всi погодилися. Старшина Лелека вiдрiзав, що це братовбивча вiйна... Того ж дня його знайшли з ножем у спинi. - Лелеку, кажеш, по-зрадницькому вбито? - Судима спохмурнiв.- Семена Лелеку я знав. Чесний був, тiльки надто прямий. Що думаК, те й каже. На мить не мiг покривити душею. - От i загинув, - сказав КараПмович. - Я змушений був хвостом виляти... Коли з Бара поверталися, я спробував було з гетьманом побалакати... Невже, кажу йому, украПнцi пiдуть проти украПнцiв? Що ж ми, на догоду ляхам будемо один одного за горло хапати? А менi, кричить Кононович, наплювати, що я украПнець, хто менi злотi даК й маКтки, тому й слугую. - От зараза!-вилаявся Павлюк. - I зiбрав вiн вiйсько? - В тiм-то й лихо, що зiбрав, - зiтхнув КараПмович. - РеКстровцi спокусилися на злото... Та й старшина рада була вхопити по маКтку. Одне слово, Кононович нашкрiб двi тисячi козакiв. Павлюк рвучко схопився, блиснув свiтлими очима, що враз потемнiли. - Та вiн Пх просто обдурив! Серед реКстровцiв чимало чесних людей. Хоча декому злото, може, й справдi заслiпило очi... Ех!.. Не було мене там, я зняв би полуду з очей! - Де зараз тi двi тисячi реКстровцiв? - запитав Судима. - Стоять табором бiля слободи Бiлi Млини, - вiдповiв КараПмович. - Це два днi путi до Кодака. Але Кононович поки що не зважуКться здолати цi два днi. Вiн чекаК допомоги. Старшину Бабенка з тисячею i старшину Горобця з двома тисячами козакiв. Всього п'ять тисяч маК там зiбратися. А вже потiм Кононович вирушить сюди. - Мерзотник! - забiгав Павлюк по хатi. - П'ять тисяч козакiв в оману ввести! Пiдляк!.. Лиходiй!.. - Стали ми табором бiля Бiлих Млинiв, - вiв далi КараПмович. - Я й почав нашiптувати гетьману, аби вiдмовився вiд своКП затiП. Хай лiпше, кажу йому, самi ляхи нападають на Кодак, чого це проти своПх братiв будемо йти? Гетьман вдруге пригрозив менi. Тодi я почав пiдмовляти старшину до бунту. Думка була така: змовитись, схопить гетьмана й повернути назад... Але, - КараПмович тяжко зiтхнув, - сотник Бiлий виказав. Схопили мене, довго били, звинувачували у зв'язках з Павлюком, що буцiмто дiю з його намови. На нiч кинули зв'язаного до намету i поставили аж трьох охоронцiв. На щастя, козаки трапились своП, я Пх умовив разом тiкати на Сiч... Вночi, коли табiр заснув, вони й звiльнили мене. Захопили ми коней - i гайда. Шум зчинився, гетьманцi по нас стрiляли. Одного козака вбили, а мене поранили... Але то дрiб'язок, заживе. Я радий, що дiстався до своПх, i совiсть моя чиста, бо не став запроданцем. Оце i все. Тепер, панове, думайте. Ось-ось до Кодака пiдiйде п'ять тисяч реКстровцiв, обдурених, заслiплених жадобою злота. - КараПмович позiхнув i тут же вибачливо посмiхнувся: - Двi ночi не спав, з сiдла не злазив... Павлюк трахнув кулаком по столi. - Це вже нiкуди не годиться!.. П'ять тисяч козакiв дали себе в оману ввести!.. - Павлюк схопився й забiгав по хатi. - Ех, прогавили!.. А реКстровцiв ще можна було на свiй бiк перетягти. - Ти думаКш? - спокiйно запитав Сулима. - Я проти гетьмана пiдняв би повстання! - запально вигукнув Павлюк. - А КараПмович i побалакати запально не тямить. Старшину пiдбурював! Та старшина вже давно ожирiла на панських харчах. В польське магнатство преться, у шляхту, аж пищить. З козаками треба було балакати, з реКстром... - Дав маху, - сонно позiхнув КараПмович i поклав голову на руки. - Ви, отамани, побалакайте, а я трохи подрiмаю, бо вже й очi злипаються, наче хто Пх медом помазав... Це й зовсiм обурило Павлюка. - I вiн ще думаК про сон, коли п'ять тисяч козакiв проти своПх же братiв зброю пiдняли? Радий, що сам утiк, а з козаками по душах побалакати кебети не вистачило? Та що з тебе вiзьмеш, ти й ранiше козакiв сторонився. Але КараПмович уже хропiв, сидячи за столом. - Не кричи! - спинив Сулима Павлюка. - Хай людина поспить, ходiмо на повiтря та побалакаКмо. Вийшли з комендантськоП хати i стрiли Саврана. - Тих двох реКстровцiв нагодував? - поспитав Сулима. -Хто вони такi? - Казали, що Пхнього старшину КараПмовича гетьман Пхнiй, реКстровий, схопив i хотiв було за непослух на горло карати. Бо КараПмович вiдмовився йти на Кодак ще й iнших пiдбурював. От йому й скрутили руки. Ну, а козаки звiльнили його. Розповiвши, Савран подався у своПх справах, а Сулима i Павлюк присiли на каменi. - Ех, чорт! - Павлюк крутив чорний вус. -А я ж на реКстровцiв покладався. Думав, пiду на УкраПну, першими реКстровцiв пiднiму, а тодi вже й люд. А вони сюди йдуть. - Фортецi Пм не бачити, як свого носа! - твердо мовив Сулима. - Варта в нас пильна, зненацька не застукають. Але як гiрко буде стрiляти по своПх же козаках-украПнцях! - Сулима помовчав, а тодi продовжував свою думку: - Споконвiку на УкраПнi немаК Кдностi. Однi борються, щоб УкраПна була свобiдною i сама собi жила, iншi з шкур лiзуть, аби ще бiльше ворогiв на УкраПну привести. Невже нiколи мiж нами не буде спiльноти? Невже украПнцi не зберуться всi разом i не скажуть: годi! Походили в чужих ярмах, хочемо самi жити! I самi собою розпоряджатися, бо не ликом же шитi. - Треба все зробити, аби реКстровцi були з нами, а не проти нас, - сказав Павлюк. - Вони не вiдають, що чинять. - Ти гадаКш, вони слiпi вiвцi? - Нi, вони зрячi, але дивляться не туди. Џм злото заслiпило очi. Просто КараПмович макуха i не зумiв зачепити Пх за живе. А я знайшов би з ними спiльну мову. - Ти КараЏмовича добре знаКш? Що це за птаха. Якого лету? Павлюк на хвилину замислився, крутячи вус. - Не зовсiм, але це не важливо. - Якраз це i важливо. Хто такий КараПмович? - А бiс його знаК, що вiн за один! - щиро вигукнув Павлюк. - Я його кiлька разiв бачив. Гордий завжди ходив, як iндик. На козакiв зверхньо поглядав, тримався вiд них подалi. Але й до старшин не дуже горнувся. Якось нiби середину гнув. У своПй гординi зачинився. Одне слово, моя хата скраю... Все нiби якiсь плани виношував, щось замишляв... Але руку завжди за гетьманом тягнув. - Пiсля паузи додав: - Нiчого лихого за ним не помiчав, але й добра також... Iнша рiч, що вiн прозрiв. Зрозумiв, де його справжнК мiсце в боротьбi. - Коли б це так... - задумливо мовив Сулима. - Чи ти йому, батьку, не довiряКш? - здивувався Павлюк. -Ти бачиш, який вiн до нас примчав? Голодний, зморений, з раною в плечi. Коли б йому не болiла наша справа, хiба зважився б проти гетьмана йти? I не його вина, що бiльше козакiв за собою не повiв. Совiсть свою чистою зберiг, i добре. - Спробуй йому в душу заглянути - обережно натякнув Сулима. - Ех, батьку! - схопився Павлюк. - Звiдки у тебе така недовiра до чесних людей? Менi вiриш? Вiр i КараПмовичу! Не захотiв бути лядським прихвоснем, от i примчав до нас. -Ти - iнша рiч, - м'яко посмiхнувся Сулима. - Ти молодий, запальний. I, як дитина, вiдкритий. Що думаКш, те й говориш. А ось КараПмович... - Сулима похитав головою. - Щось менi у ньому не подобаКться, а що - нiяк не втямлю. Нiби не той вiн, за кого себе видаК. Нiби й правду каже, а хитрить, чогось недоговорюК. Наче в ньому сидить другий КараПмович, холодний, як вуж, хитрий, пiдступний i сильний. I небезпечний. Павлюк вражено мовчав. Але Сулима вже загладжував своП слова. - А може, менi тiльки так здалося... - Саме так, батьку, здалося! - радо вигукнув Павлюк. - Я зразу вiдчув, що вiн чесна людина. Не лицар, але й не пiдляк. Це лише початок його прозрiння. Сулима пiшов до льохiв перевiрити, скiльки в запасi пороху, куль та свинцю, а Павлюк, не втерпiвши, подався в комендантську хату. КараПмович, як i перше, спав, сидячи за столом, i хропiв. - Спить! - аж розiзлився Павлюк. - Ех, видно, не буде з тебе путнього козака! Дiло горить, а вiн носом висвистуК. Вставай! КараПмович з трудом вiдiрвав голову вiд столу, потер заспанi, почервонiлi очi й хриплим вiд сну голосом буркнув: - Я на той свiт не спiшу, тому люблю виспатись на цьому. - Слухай, старшино, - пiдсiв до нього Павлюк. - До дiдька спання! Розкажи менi лiпше, який настрiй у реКстровцiв. По правдi кажучи, я саме до них i збирався. Думка у мене така К. Пiдняти козакiв, захопити ряд фортець, а тодi розiслати унiверсали до народу, зiбрати люд i дати панству бiй. Не на життя, а на смерть. - В тебе, може, це й вийде, - зiтхнув КараПмович. - Тiльки не менi. Досить. Вiдкозакувався. Пiдняв бунт, а що з того вийшло? Ледве ноги винiс. Лише трьох за собою й повiв. - Для початку й це добре. - Нi, з мене досить! У ватажки бiльше не полiзу. - Скис? - рвучко схопився Павлюк. - Перша осiчка, й готово? - Я не з того тiста завiшаний, що ти, - зiтхнув КараПмович. Це Павлюковi сподобалося, вiн любив трохи похизуватися собою. - О, я не такий слабак! - вигукнув задоволене. - Мене невдачi не лякають, а навпаки - гартують. Я тодi злiший стаю. Як хорт! - Њ такi невдачi, пiсля яких опускаКшся на дно, - вперто повторив КараПмович. - Менi дали по зубах, i досить. Ситий по горло. Хай iншi пробують. От хоч би й ти, сотнику. Козаки тебе й досi пам'ятають. Якось менi вдалося пiдслухати реКстровцiв. Про тебе в них мова йшла. Павлюк добре зробив, що на Сiч подався, гомонять мiж собою. Павлюк-то лицар, вiн би нiколи не згодився на Кодак iти... Шкода, що в нас немаК другого Павлюка. - I ти, телепню, з такими людьми не мiг знайти спiльноП мови? - схопився Павлюк. - Старшину полiз пiдмовляти, а з козакiв треба було починати... - Схибив, - розвiв руками КараПмович. - Спiткнувся, як кажуть, на рiвному. Тепер i менi втямки, а тодi, згарячу... Коли б ти, сотнику, був на моКму мiсцi, то, мо', й вiдрадив би реКстровцiв вiд братовбивчоП вiйни. А я що... Я й балакати до пуття не вмiю. Не вийшло, то й руки опустилися... А тебе козаки люблять, вiрять тобi. Ти б Пх повiв за собою. - I поведу! - загорiвся Павлюк. - Може, й ти до мене пристанеш? - Ти хочеш, щоб мене задруге схопили? - брови КараПмовича з ляку злетiли вгору. - Нема дурних! Своя сорочка ближче до тiла. Тебе реКстровцi i знають, i поважають, ти i Пдь до них. - Ех, ти! ЗаКць! - Павлюк збуджено забiгав по хатi, свiтлi очi його горiли вогнем. - Жижки тремтять? А я пiду!.. - Старшина кулями зустрiне. - Кулям не звик кланятись, бодай i старшинським! - iз цими словами Павлюк вибiг з комендантськоП i бiля порохових льохiв здибався з Сулимою. Ще здалеку крикнув: - Батьку, кульбач коней! - Почекай. - Сулима запер льох на замок, щось сказав вартовому i повернувся до Павлюка. - Чого це тобi так приспiчило, що й на мiсцi не встоПш? Ой, ускочиш же ти колись у халепу. - Тiпун тобi на язик, батьку! - весело блискав Павлюк очима. - Така в мене вдача. Не люблю тлiти. Горiти, так горiти. Беру сотню i мчу навстрiч реКстровцям. Хочу запобiгти братовбивчiй вiйнi. РеКстровцiв обдурила зрадницька старшина, замакiтрила Пм голови, заслiпила Пх злотом. А я хочу козакам нагадати, що ми сини однiКП УкраПни, що ми - як два крила в одного птаха Що Пхнi вороги - то ляхи, а не запорожцi. Певен, бiльшiсть опам'ятаКться i пiде за мною. Я поведу Пх на Черкаси. Це буде початком повстання. А ви менi з Сiчi пiдмогу кинете. - Бути по-твоКму, сину! - Сулима обняв Павлюка. - Не страшний ворог, страшно, коли брат на брата йде. Ти запальний, балакати вмiКш, мо' й роздмухаКш в обдурених серцях вогонь помсти! - Прощай, батьку! До зустрiчi! - До зустрiчi, сину!.. Роздiл дев'ятий Пiдйомний мiст, глухо стукнувшись, упав на рiв, i Якiв Остряниця в'Пхав у фортецю. - Здоровi були, сулимiвцi! - Здоров був, отамане, коли не жартуКш! - одказали козаки, котрi чатували бiля брами. - Еге, з вами пожартуКш! - похитав головою Остряниця. - Таку фортецю запопали! Угору глянеш - шапка злiтаК. - На дрiб'язок не розмiнюКмось. - То, виходить, живi-здоровi? - Ще б пак, - почув Остряниця знайомий голос i не зоглядiвся, як опинився в дужих обiймах Iвана Сулими. - Ану, хлопцi, зачиняйте браму, щоб старшина, бува, не втiк! - весело гукав Сулима до сторожi. - Не випустимо, доки не повiсть отаман усi новини... То, кажеш, брате, свистiти з подиву хочеться? Почекай, почекай, ти ще й не так засвистиш! Отамани розцiлувалися, вiдступивши на крок, розглядали один одного, пiдкручуючи вуса. - Ти нiби аж повищав, Iване? - - Ростемо, брате, ростемо. - Я думаю. Таку фортецю вiдхопити! Iч, сяК, як те сонце. - Та й ти - як той мiсяченько... Отамани засмiялися, поляскуючи один одного по плечах. Остряниця був вищий i худiший за Сулиму, тому й здавався сухим, колючим i нiби аж непривiтним. Все у нього було гострим: великий нiс, пiдборiддя, i погляд великих, чорних очей також був гострим. Та ледь Остряниця посмiхався, як лице його враз м'якшало й привiтнiшало, нiби вигодинювалося пiсля негоди. - Прошу до нашоП господоньки. - Нiчого собi господонька, - озирався на всi боки Остряниця. - I все це тепер наше? - А то ж чиК? Йдучи фортечним двором, розмовляли. - Але ж i чисто в тебе, Iване, - дивувався Остряниця. - Як у свiтлицi дбайливоП господинi. - Два днi пiсля колишнiх найманцiв смiття вигрiбали, -сказав Сулима, зморщивши носа. - Загидила нiмчура фортецю так, що й ступити нiде було. Гiрше, нiж у конюшнi. Прибрали та чебрецем посипали. Вдихнеш чебрець - i наче в степу себе почуваКш. - Кошовий цiкавиться, як у тебе справи, Иване. - Живемо - сухарi жуКмо. - Харчу вам невдовзi пiдвезуть, - запевнив Остряниця. - А що нам далi з лядською фортецею чинити? Чи жити у нiй, чи за димом пустити? - поспитав Сулима. - Як Сiч-мати гадаК? - Жити, Iване, жити, -твердо мовив Остряниця. - Заради цього й приПхав до тебе. Кошовий з старшиною ухвалили: фортецi не руйнувати, буде в нiй стояти наша, запорозька, залога. Маю ще одну приКмну вiстку, - Остряниця посмiхнувся, його гостре лице враз заприязнилося. - Кошовий дякуК тобi й козакам твоПм за лицарство й вiдвагу... А ще кошовий отаман велiв менi передати, що Iван Сулима вiднинi вже не курiнний отаман, а вiйськовий старшина. - Чи ж не високо мене пiднiмаК кошовий? - По заслугах. Чин вiйськового старшини - високий чин. До всього ж кошовий настановлюК тебе головним отаманом КодацькоП фортецi. Прийшли до комендантськоП хати. Пiд вiкном сидiв Ярема Летючий i стругав палицю. Вгледiвши Остряницю, схопився, але враз стримав себе й статечно привiтався. - О-о, - протягнув удавано здивовано Остряниця, - ти, Яремо, наче гетьман... Ось тiльки вуса якби... Ярема враз почервонiв. - Будуть, будуть вуса. - Сулима непомiтно штовхнув Остряницю пiд бiк. - Фортецю взяли, будуть i вуса. - Що це ти майструКш, Яремо? - закашлявся Остряниця. - Забаг неба, - Сулима пригорнув до себе Ярему. - Чи не так, сину? - Так, батьку. Хочу зробити собi крила й полетiти. - Куди ж це? - запитав Остряниця. - Ще не знаю куди, - зiтхнувши, зiзнався Ярема. - Бо свiт широкий i великий. Полечу, мабуть, на УкраПну. Одне крило вже готове, ось бiля другого морочуся. - Щасливого тобi польоту! - м'яко мовив Остряниця. -Шкода, що я старий, а то б разом полетiли. - Лiтати нiколи не пiзно, - вiдповiв Ярема. Остряниця уважно на нього глянув. - Правду мовиш, сину. Нiколи не пiзно лiтати, та шкода, що ми iнодi самi собi крила обламуКмо. Зайшли до хати. - Сiдай, Якове, до столу, - запрошував Сулима. - Чим тебе, друже, пригостити? - ОковитоП у тебе, звичайно, не водиться? - Як у морському походi, - розвiв руками Сулима - Хто вип'К, того за борт. Але для тебе дещо роздобуду. - Чому це для мене? - Бо ти мiй гiсть, тобi випити сам Бог велiв. Сулима поставив на стiл пузату карафку. - Ось дещиця вiд колишнього коменданта лишилася. - Сулима палив один келих. - Я не можу, - вибачливо посмiхнувся. - Зовсiм недавно запирав у льох осавула Кирпу за пиятику. Тому й сам не можу. Коли всiм, то всiм. - Та хоч келишок перехили, - наполягав Якiв. - Нiхто ж не побачить. Р-раз - i вуса витирай! - Перед самим собою совiсно буде. - Тодi будь здоров! - пiдняв Остряниця келих. - П'ю до дна, щоб не було ворогам добра. - Випив, плямкнув. - Тьху! Як цю кислятину панство дудлить? Аж оскома напала. Iнше дiло - оковита. Ми ПП знаКмо, а вона нас ще краще знаК, тож i лад у нас... Хоча... налий менi ще одну посудину, для ближчого знайомства. Остряниця спорожнив другий кухоль. - О-о... За другим разом вже нiби й лiпше. За третiм, дивись, ще й приятелями станемо. А ти ж чого сумуКш, Йване? - Павлюк мене непокоПть, - зiтхнув Сулима. - Вiдпустив, а тепер каюсь. Коли б ми не схибили. I розповiв яро КараПмовича, про те, що гетьман веде реКстровцiв. - Тепер вся надiя на Павлюка. Хоч ми й приготувалися до оборони, та все ж - сподiваюсь, що Павлюк перетягне на свiй бiк реКстровцiв. Погомонiли ще трохи, й Остряниця заквапився. - Менi вже час... Кошовий чекаК вiстей. Наказував: дiзнайся, що там i як в Сулими, i вiдразу ж назад. - Передай, що пороху й свинцю в нас обмаль. I запаси харчiв, що були у фортецi, вичерпуються. - Порох та свинець вам пiдвезуть, - пообiцяв Якiв. - I харчi теж. Сам валку до вас приведу. Чекай! Сулима провiв Остряницю за браму, обнялися. - Павлюк пiшов, щоб запалити велику пожежу, - сказав Сулима. - Коли раптом що з ним трапиться, я поведу козакiв на УкраПну. Коли ж i мене стара костомаха здожене, то настане твоя черга, брате. Вони обнялися i розцiлувалися. Бiльше Пм не судилося бачитись. Сулима довго стояв того вечора на фортечних мурах. В надвечiр'я пiшов дощ - дрiбний, одноманiтний, нудний. Нiби восени. Небо всипане сiрим попелом. Згодом на заходi сiрий попiл став червонiти, нiби пiд попелом спалахнуло полум'я. Захiд зробився червоним. То сiдало сонце. Але, так i не пробивши сiрого попелу, свiтило зникло. Захiд швидко згас i почорнiв. Густi хмари затягли небо. Сулима стояв на стiнi i думав про Павлюка. "Чи ж проб'Кться його сонце крiзь той попiл i громаддя хмар?" Вiрив: мусить пробитись! Роздiл десятий Гетьман реКстрового козацтва Сава Кононович спинився з загоном козакiв пiд слободою Бiлi Млини. Звiдси до КодацькоП фортецi було кiлька днiв путi, але обережний гетьман барився, зволiкаючи пiд рiзними приводами, i нiяк не зважувався покинути слободу. Далi, аж до самого Кодака - вiдкритi, пустельнi степи. I вийти у тi степи - значить, безповоротно зважитись на вiйну з запорожцями. А поспiшиш у цьому дiлi - тiльки власну голову втратиш. Безперечно, в нього чимале вiйсько, але чи вистачить його, щоб захопити фортецю? Хоча запорожцiв там, мабуть, сот кiлька, та спробуй Пх викурити! Мури неприступнi, на стiнах - гармати. Переб'ють... За такими мурами можна вiдбиватися хоч i рiк. А в реКстрового козацтва настрiй швидко мiняКться. I так довелося золотi гори обiцяти, доки зiбрався загiн. Перша ж невдача пiд Кодаком остаточно зiпсуК Пм настрiй. Любителi легкоП наживи не дуже охоче сунуть голову в пащеку смертi . Прощай тодi, гетьманство! Кононович схоплюКться й нервово бiгаК по намету. "О, тiльки не це!.. Тiльки не гетьманство. Легше голову втратити, анiж гетьманську булаву. А перша ж невдача - i крах! Або КараПмович перехопить булаву, або той ведмiдь Джевага. Та жодний iз старшин не вiдмовиться турнути гетьмана, пiд яким захиталася земля. Кононович хапаК булаву, притискуК до грудей, вiдчуваючи, як шипи булави вдавлюються йому в тiло. Вiд того дотику трохи легшаК на душi. Булава з ним, отож - його... Вiн цiлуК ПП i обережно кладе в скриньку, на оксамитову подушечку. Нi, поки вiн живий, булави нiкому не бачити. Навiть КараПмовичу, а то хитрий лис i пiдступний вовк водночас... Вовк з повадками смаленого i тертого лиса. З ним треба бути насторожi. Хоч вiн зараз i в Кодацi, та не заради Кононовича ризикуК своПм життям. Згадавши Кодак, Сава знову захвилювався. Чи ж вдасться Пхня задумка? Коли вже й КараПмович посковзнеться, то йому, Кононовичу, лiпше тодi й не потикатися до фортецi. Але ж тисяча злотих! МаКток! Угiддя. Грунти. Лiси. Луки. I все це вiн втратить назавжди. От i крутись. I тут пече, i там боляче. А на фортецi можна добряче нагрiти руки. Що з того, що запорожцi такi ж самi украПнцi? То ж усе збiглi хлопи, чернь, бидло, котрi засiли за порогами й удають з себе лицарiв. А ляхи хоч i чужi, зате ж пани. Потрешся бiля них, дивись, i сам паном станеш - вельможним i можним. Нi, нi, йому iз запорожцями не по путi, то голодранцi, сiрома. А вiн все ж таки гетьман. I маК вже маКток, невдовзi отримаК ще один. А там, дивись, i магнатом зробиться, шляхетним i ясновельможним. Нi, нi, запорожцi йому вороги. Але ж як взяти Кодак?.. Два днi стояв Кононович пiд Бiлими Млинами, не вiдважуючись рушити вперед. На третiй день, так нiчого й не придумавши, Сава скликав старшин на раду. Галасували, сперечалися, але нi до чого путнього не дiйшли. Сава зовсiм занепав духом, обiцяний маКток i тисяча злотих випливали з рук. I коли старшини розiйшлися, в наметi гетьмана лишився один Iляшко КараПмович. I Кононович здогадався, що хитрий i пiдступний КараПмович уже щось замислив. Його гетьман недолюблював, як недолюблюК простакуватий - хитрого, боягуз - хороброго, нерiшучий - вiдчайдушного, маклакуватий - вертлявого. КараПмович був розумним i хитким, пiдступним i безжальним, вiдважним i кмiтливим. Вiд нього можна всього чекати: допомоги i пiдступу. В душi гетьман заздрив йому. Отож КараПмович запропонував блискучий план, хитрий i простий водночас... Кононович заздрiсно зiтхаК. Але ж i тямковитий бiсiв Iляшко. I вiдчайдух. Хто б з старшин зважився на такий ризик? Полiзти в лiгво ворога не в кожного вистачить зваги. Та ще й не таПтися, а прямо казати: так, я - Iляш КараПмович. В зовнiшнiй правдивостi й полягав успiх задумки. Та чи зумiК вiн виманити Павлюка з Кодака? Сулима - то, казано, обережний птах. Стрiляний. А ось Павлюк - запальний. Рвучкий. Досить натякнути, що реКстровцi його чекають, - прибiжить... Коновович, накинувши кунтуш наопашки, вийшов з намету. Вечорiло. Захiд був засипаний сiрим попелом. Та ось спiдсподу жар почав червонiти, нiби там хто розпалював багаття. Сава зрозумiв, що то сiдаК сонце. Над вухом у гетьмана тонко занив комар... В таборi комарiв ще бiльше, реКстровцi вiдмахувалися гiллям. Палити багаття Кононович де велiв. Постояв бiля намету, смокчучи люльку, i вже хотiв було повернути назад, як побачив, що до нього бiжить старшина Джевага. I Джевагу гетьман недолюблював. Ведмiдь. Бику роги скрутить, а людинi карка вломить, не задумуючись. Але, на щастя, недалекий. Хитрити, як КараПмович, не здатний. Такi можуть задушити власними руками, але за носа водити не здатнi... З Джевагою трюхикав осавул Бражник. Той самий, котрий ходив з КараПмовичем у фортецю... "Еге, - ураз скис Кононович, - з трьох уцiлiв лише Бражник. Тьху, бiс тобi в ребро, провалилася задумка! Що КараПмович загинув - дiдько його бери. Але що ж тепер з Кодаком чинити?" - Пане гетьманi, - гупаючи ногами (вiн завжди гупаК ногами, чорт би його взяв!), пiдходить Джевага й ошкiрюК жовтi мiцнi зуби, i його грубезне, не голене i вiд того ще чорнiше лице випромiнюК подобу радостi, - ось, - показав волосатою рукою на Бражника, - з Кодака... хе-хе... прибув... "Зiрвалося, - зовсiм занепав духом гетьман, - а цей дурень ще й зуби своП продаК..." I байдуже запитав: - Догралися? - Саме так, пане гетьмане, - шкiрив жовтi зуби Джевага. КараПмович веде Павлюка. I просив пана гетьмана бути напохватi... Коли Павлюк з сотнею козакiв дiстався нарештi Бiлих Млинiв, уже вечорiло. Вiд лiсу впала довга тiнь, через усе поле. Дощ вгамувався. Сонце сiло за обрiй. Задзвенiли комарi... - Далi б я не радив iти, - пошепки застерiг КараПмович i оглянувся. - Там, за яром, Пхнiй табiр... Павлюк мигцем поглянув на зляканого КараПмовича, похитав головою. - Але ж i набрид ти менi!.. Полохливий, як миша. Хто тебе тiльки старшиною вибрав? - Хто мене краще знаК, той i вибрав, - загадково вiдповiв КараПмович, i в його вузьких, по-татарському косих очах спалахнули мстивi iскорки й вiдразу ж згасли, i на очi насунув сiрий попiл. - РеКстровцi стоять табором по той бiк яру, як би чого не вийшло. ПочекаКмо лiпше ранку. Поспiшиш - тобi ж, - сотнику, й гiрше буде. - Не лякай, бо ляканий! А з тебе переляк швидко витрушу, - дещо хвальковито вiдповiв Павлюк. - РеКстровцi пiдуть за мною. - Дай Боже... - гмикнув КараПмович i вiдвернувся. Павлюк велiв своПм козакам стати табором по сей бiк яру i поки що нiчим не виказувати своКП присутностi. КараПмович наполягав переговори з реКстровцями перенести на ранок. Павлюк затявся на своКму. - Проникну вночi до них у табiр. Доки старшина спатиме, побалакаю з козаками. Завтра, мо' й пiзно буде. Гайда на розвiдку, КараПмовичу. Пiдеш зi мною, тiльки не трусись, як заКць! Удвох вони спустилися вниз i довго йшли яром, доки не вихопились в густий терняк. За кущами мав бути табiр реКстровцiв. Павлюк пройшов уперед, КараПмович трохи вiдстав, раз по раз непомiтно озирався... Зрештою махнув комусь рукою. Почувся виляск... - Хто? - спинився Павлюк i вперше насторожено оглянувся. - Та то я... комара ляснув, - посмiхнувся КараПмович. - Бачу, сотнику, i в тебе вже тремтять жижки? - Ну, це ти дарма! - Павлюк аж розiзлився. - Щоб я, Павлюк, та боявся? Ти ще мене не знаКш! Ходiмо!.. Павлюк ступив до куща, розсунув гiлля... Табiр реКстровцiв i справдi був потойбiч... Одначе в таборi було тихо, нi гомону, нi багаття. Це насторожило Павлюка... - Слухай, КараПмовичу, - не повертаючи голови, тихо мовив вiн. - Чому це козаки принишкли? Кого чекають? -Тебе чекають, сотнику, - пролунав позаду голос КараПмовича, i Павлюк вловив у його голосi злорадну, втiху... Зробив рух, щоб повернутися, але тiКП ж митi удар по головi збив його з нiг... Перед очима попливли жовтi плями, i Павлюк полетiв у жовте море. Не бачив i не чув, як з-за кущiв вибiгли козаки Кононовича, скрутили йому руки й бiгцем кудись понесли... Павлюк очуняв лише вранцi, перед очима все ще клекотiла й пiнилась жовта круговерть, нудило, голова гула, наче на шмаття розламувалась... "Здорово ж вони мене вчора... - скреготнувши зубами, подумав вiн. - Як же це я вскочив у пастку?" Заляпотiв дощ... Ширше розплющив очi i здогадався, що на нього лили воду. Пiдняв голову й крiзь мутну пелену побачив КараПмовича. Був той уже в старшинському вбраннi, поголений, свiжий, сяючий. - А, сотник! - весело крикнув КараПмович, як тiльки Павлюк розплющив очi. - Прокинувся? Як спалося? Вибачайте, пане сотнику, але довелося вас трохи стукнути по голiвцi. - БоПтеся, коли зв'язали? - ворухнув Павлюк зв'язаними руками. - На всяк випадок, - весело вiдповiв КараПмович i крикнув до козакiв: - Досить лити воду! Поставте пана сотника на рiвнi ноги. - Дякую за турботи, - виплюнув Павлюк кров. - Сам зведуся. Вiдштовхнувши лiктем козака, Павлюк, балансуючи зв'язаними руками, важко звiвся на ноги. - УмiКш iз засiдки по головi гуркнути! - I по головi обамбурити навченi, - з погордою вiдповiв КараПмович. - Чи не подобаКться? Мо' не так зустрiли, пане сотнику? Земля хиталася пiд Павлюком, вiн мiцнiше вперся ногами i встояв. Жовта вирва перед очима почала затухати, але голова розболiлась ще дужче. Потилицi не вiдучував, наче задерев'янiла... - До тями нiяк не прийдеш? - донiсся до нього глузливий голос. - Звикай, козаче, на тiм свiтi отаманом станеш. Павлюк з нiг до голови оглянув КараПмовича. Нiби вперше його бачив. Той стояв перед ним сяючий, свiжий. Колупався в зубах. Всмак поПв, виспався. На ньому голубий жупан, шапка оторочена соболем, при боцi - шабля. Певно, коштовна, рукiв'я в позолоту вбране. Чорне довгасте обличчя старшини, ледь подзьобане вiспою, так i випромiнюК сите задоволення. У вузьких косих очах - хижа втiха... Втiха ловця, що спопав-таки звiра, на якого так довго полював. Павлюк вiдвернувся... - Не подобаКться моя пика? - весело поспитав КараПмович. -Ха-ха! Вiн ще мене смiливостi навчав. Хизувався передi мною своПм таланом, а сам, як миша, в пастку вскочив. Павлюк прикусив губу... Що правда, то правда. Вскочив. Справдi, як мишу, його заманили досвiдченiшi хижаки. I треба ж було так довiритись... Недарма Сулима вiдчував тривогу, все доскiпувався, хто такий КараПмович. Ще й застерiгав, що вiн не той, за кого себе видаК. Ех... Дав маху. Та що тепер. Коли вскочив у халепу, тодi стаК ясно, де оступився. - Слухай, панський прихвосню, де моП козаки? - Хто був дурнiший з твоКП сотнi, то зараз на тiм свiтi у райськi врата кулаком тарабанить, хто здався, того пов'язано i в Черкаси погнано. Там розберуться, - безневинно посмiхався КараПмович. Безвiльно впала Павлюкова голова на груди, але вiн тоП ж митi спохватився й пiдняв ПП гордо, аби ворог не втiшався з перемоги. - З яким би задоволенням переломив тобi хребта! - безсило скреготнув зубами Павлюк. - У мене теж таке бажання, - ошкiрився КараПмович. -Задумки в нас однаковiсiнькi, як бачиш. Тiльки ти спiзнився з своПм бажанням. - Вбити ворога нiколи не пiзно. - Але ти програв. - Але це ще не все! - Нi, сотнику, це вже все. - Я вiрю у свою вдачу! - сказав Павлюк. - I я вiрю в свою! - в тон йому вiдповiв КараПмович. - Сподiваюся, що ми бiльше не будемо зустрiчатися. Принаймнi на цьому свiтi. - Рано ж ти мене хорониш, запроданцю! - Аби не пiзно. - Ти сильний i хитрий ворог, - по хвилi мовив Павлюк. - Ти мене перехитрив. Я хитрувати не вмiю, в цьому моя бiда. Але дякую за науку. Сподiваюсь, що колись вiддячу тобi сторицею! - Нема за що дякувати, сотнику! Та й пiзно вже. Ти навiть вдарити мене не зможеш. - Вдарити, може, й нi, але плюнути... - Павлюк виплюнув згусток кровi в лице КараПмовичу: - Одержуй, панський прихвосню! КараПмович вiдскочив, витер лице i, вихопивши з пiхов шаблю, кинувся на Павлюка... Павлюк випростався