тому особливого значення. Козаки-бекетники, напевне, в роз'Пздi: пантрують шляхи вiд одного бекету до iншого. - Гей, козаче, заснув? - крикнув, хвацько пiдлетiвши до вежi. - Ай-ай, а ще на чатах!.. Той не вiдповiв, навiть пози не змiнив, все спирався на бильце, дивлячись вдалину. - Заснув, бiсiв сину!.. - вилаявся Гуня, зiстрибуючи з коня. I тут вiн побачив, що з вежi щось капаК... Краплi були рожевi. Якусь мить сторопiло на них дивився, i у вiчу йому почало червонiти. Звiв голову, у спинi козака стирчала стрiла... Одним духом злетiв на вежу по хисткiй драбинi. Вартовий був мертвий. Але кров згускнути ще не встигла. Стрiла татарська. Виходить, татарва щойно орудувала. А коли татарська орда йде на Сiч, то перш за все намагаКться непомiтно знищити бекетну залогу в степах навколо сiчового гнiзда... Гуня схопив обiруч мертвого козака, знiс його на землю й поклав бiля хатини, знову загупотiв драбиною на помiст. Кiнь його стояв бiля вежi й повiльно повертав за ним голову. Нараз вiдчув тривогу, високо пiдняв голову, ловлячи чутливими нiздрями степовий вiтер... Тривожно заiржав. - Зараз, коню вороненький, зараз... - квапно озвався Гуня. Розворушив солому на помостi, дiстав губку, кремiнь та кресало i з першого удару викресав iскру. Роздмухав губку i сунув ПП в солому. Став навпочiпки, роздмухуючи вогонь. Тоненький сизий димок зав'юнився над вежею, потiм з соломи хутко вигулькнув червоний язичок i затремтiв, мов гадюче жало. Дмитро постояв, дивлячись, як охоплюКться полум'ям солома, загуркотiв драбиною вниз, нагрiб бiля вежi смiття, зеленi нарвав (для густого диму), знову злетiв на вежу, кинув той оберемок у вогонь. - Горить! - i прямо з вежi стрибнув у сiдло. Кiнь з мiсця взяв клусом, але, трохи вiд'Пхавши, Гуня спинив коня. Аби не ризикувати, вирiшив зачекати, доки розгориться багаття. Вогонь уже гоготiв на помостi, густий дим клубами пiшов у небо. - Горить, дорогенька, горить... - аж тремтiв вiд збудження Дмитро. - Гори, рiдненька, гори, дорогенька!.. Чорта з два татарва непомiтно пiдiйде до Сiчi! Вогонь швидше добiжить до Базавлука й пiднiме товариство на ноги... Гори, рiдненька, гори дорогенька! Ось на далекому кряжi, що синiв ген на видноколi, спалахнула маленька цяточка. Гуня стрепенувся. Цяточка блиснула на синьому кряжi, замиготiла, й перегодя на кряжi шугнув угору бiлий дим, яскраво затанцювало полум'я... - Њсть! - зрадiло вигукнув Гуня. - Мiй сигнал побачили, горить сусiдня вежа! Ура-а-а!.. Огрiв коня канчуком i помчав на дорогу. Тепер можна бути спокiйним. Через мить по кряжах i могилах запалахкотять сторожовi бекети, i останньою спалахне вежа бiля самiсiнькоП Сiчi. Спалахне, як товариство сiдлатиме бойових коней. - Га-га-га! - кричав Гуня, женучи коня. - Гори, дорогенька, гори, рiдненька!.. Бiснуйтеся, яничари, лiктi своП гризiть. Зустрiнуть вас кулi гарячi та шабельки блискучi. Го-го!.. Дорога знову побiгла вниз, i в балцi Гуня побачив колесо. Звичайнiсiньке колесо вiд воза. Воно лежало посеред дороги i, певно, довго крутилося на мiсцi й пiдстрибувало, доки не затихло, впершись у пiсок втулкою. Хлопець якусь мить дивився на нього, i йому нараз пригадався той далекий вибух... - Лети, коню! - Гуня вихопився з балки. Край дороги побачив голоблю. Кiнець був осмалений вогнем, якась невидима сила закинула ПП сюди вслiд за колесом. А в придорожнiй пилюцi валялася голова. Вона витрiщилась на хлопця одним оком, вузьким, косим, друге було прискалене. Голова жовта, з випнутими вилицями, горбоноса, з рiденькими вусами й ще рiдшою бородою. Кiнь захрипiв, косячи оком на голову. - На одного яничара поменшало! - сказав Гуня й подався далi. Згодом побачив чорне вирвище, а навколо валялися розкиданi колеса, передки возiв, волячi голови. Над побоПщем каркало гайвороння, клювало там щось i лiниво знiмалося на крило. Всюди шмаття людських тiл. По довгих засалених халатах на трупах, по брудних баранячих кожухах Гуня здогадався, що татар тут полягло чимало. А ондечки й запорожець лежить в червоних шароварах... Гуня скочив з коня й пiдiйшов до краю вирви. - Ей... Вiдгукнiться! Њ хто живий? Тихо. Гуня обiйшов вирву, прикинув: вибух розтерзав щонайменше возiв зо три-чотири. Потрощених колiс чимало, полудрабкiв... I всюди татарва... А он ще один запорожець лежить, половина сорочки на ньому бiла, решта - червона... За ним передок воза ще димить, далi якесь лахмiття тлiК. А ось шматина з мiшка, власне гузир. Пiдняв його, в гузирi застряло кiлька пшонин... Гуня то пiдбирав речi, то знову Пх кидав. Побачив ще одного запорожця. Вiн тримав у руках голоблю, а побiля нього покотом лежали татари з потрощеними головами. - Намолотив же ти, брате, - сказав Гуня, спинившись бiля велетня. Упiзнав сiчового богатиря Максима Вернигору. Ну й силач же був! Нiхто його на Сiчi не мiг побороти. Позад Вернигори уткнувся в землю задок воза, з розiрваного мiшка ще тихо дзюрило просо... Наче вода текла... Тепер Гуня все збагнув, i вiн тяжко зiтхнув. Стояв посеред побоПща, звiсивши голову, й крутив чорний вус... Зненацька заiржав кiнь. Хлопець рвучко пiдвiв голову. Кiнь грiб копитом землю. - Ти чого, вороний? - пiдiйшов до нього. - Почув що? Кiнь з шумом втягував у нiздрi повiтря, потiм подивився на свого господаря, наче хотiв щось йому повiдати (навiть товстими вiдвислими губами заворушив), i тиха пiшов у придорожню тирсу. Гуня витяг пiстоль й подався за ним. Згодом кiнь вдруге заiржав. Хлопець оглянувся, водячи пiстолем, зрештою перевiв погляд на землю. I вгледiв Якова Остряницю. Отаман лежав ниць у тирсi, пiдiгнувши пiд себе ноги. - Батьку!.. - Козак упав на колiна, перевернув його. Вуса були в кровi, в зубах затискував стеблини тирси. - Батьку! -крикнув Гуня й затермосив отамана. -Ти живий, батьку? Остряниця тихо застогнав... - Живий! - вигукнув Дмитро. - ЧуКш, мiй коню вороненький, батько Остряниця живий! Це його сюди вибухом вiдкинуло... Гуня вiдв'язав у себе на поясi шкiряну флягу, зубами витягнув затичку, потiм ножем розвiв Остряницi зуби й улив йому в рот води... Вода забулькала в горлi, отаман судорожно ковтнув раз, другий i розплющив помутнiлi очi. Якусь мить безтямно дивився на козака, але, певно, не впiзнавав його... - Це я, батьку... Дмитро Гуня... Пiдсунув руки пiд Остряницю, встав i винiс його з тирси на край дороги. Обережно поклав на морiжку, знову влив йому в рот води. Вороний теж вийшов з тирси. Гуня тим часом розiрвав на собi сорочку, перев'язав закривавленi отамановi груди. Остряниця важко, з хрипом дихав, у грудях його свистiло, булькало, губи бралися кривавою пiною... Але погляд прояснився, блiда пелена зiйшла з очей... - Дмитре... - Остряниця рвонувся, щоб устати, заскрипiв зубами i впав навзнак. - Лежи, батьку, лежи, - схилився над ним Гуня. - Дмитре... Татари... Негайно мчи на Сiч, - хрипiв отаман. -Ти чуКш мене? Скачи на Сiч, скажи... Татари... Але нi... Поверни до ближнього бекету, пiдпали вежу... - Уже, батьку, уже побiг вогонь до Сiчi! - Ху... Це вже краще. - Остряниця на хвильку вмовк, збираючись на силi. - Спасибi тобi, Дмитре. Тепер i помирати можна. - ОтакоП! - вигукнув хлопець. - Тепер тiльки жити. Татари на Сiч посунули, а реКстровцi в облозi Кодак тримають. Кожний козак зараз дорогий. Я оце на Сiч мчав за помiччю. - Он як... - Остряниця вiдкинув голову. - То реКстровцi обложили фортецю? А татари на Сiч... Чи змовились? - Могло бути, батьку, - сказав Гуня. - Караван я вiв до Кодака, - зiперся на лiкоть Остряниця, i його гостре видовжене лице зробилося ще гострiшим. - Як i обiцяв Сулимi. Спорядили ми п'ять возiв. По двi пари волiв запрягли i вирушили. Один вiз був з порохом, а решта з харчем. Зi мною було десяток козакiв. Думали, без пригод до Кодака дiстанемося. Остряниця захрипiв, з рота пiшла кров. Гуня поспiхом влив йому в рот води. - Спасибi... Ось так ми i Пхали. Воли ремигають, вози скриплять. Далеко Пх чути... А в степах вже татарва шастала Вистежили нас i зненацька з тирси вискочили. З обох бокiв дороги. Було Пх сот зо двi. Але все ж ми встигли схопитися за рушницi. А Максим Вернигора, той голоблю з воза висмикнув i давай молотити татарськi голови... Вбили його стрiлою в потилицю. Так з голоблею i впав. Нас вони прямо засипали стрiлами. Бачу - непереливки. I сили нерiвнi, i козаки вже мало не всi полягли. Я в живих лишився, Савка Бiлий та ще Грицько Курай стогнав на возi... Висипали татари з тирси i подалися потрошити вози. У переднiх мажах пшоно було, тараня та сухарi... Лежу я, голову на свою гакiвницю поклав, наче вбитий. А палець у мене на гачку. Раз, гадаю, встигну вистрiлити... I тут я згадав, що п'ятий вiз iз порохом. Ось куди я пошлю свою останню кулю. Лежу, чекаю, доки татарви бiльше бiля возiв назбираКться, а тодi пiдняв голову, на вiз нацiлився i гачок натис... - Бабахнуло ж!.. - вигукнув Гуня. - Я аж бiля ГостроП Могили почув... Земля задрижала... Остряниця заплющив очi i довго так лежав, важко, зi свистом дихаючи. По хвилi озвався кволим голосом: - Бабахнуло, кажеш? А я не чув... Коли вистрiлив, то полум'я над возом побачив... Не полум'я, а цiлий буран вогню. Та ще побачив, як татари, мов те груддя, вгору летiли. I сам вiдчув, що лечу... Ще й думка майнула: Ярема крила майструК, щоб лiтати, а я, бач, без крил лечу... Бiльше нiчого не пам'ятаю... Остряниця вмовк i нiби поринув у дрiмоту, та нараз тихо покликав: - Дмитре, ти Пдь, куди тобi велено. Зараз усюди боП йдуть, то кожний козак дорогий. А я полежу тут. Подрiмаю, послухаю, як степ шумить, та й навiчно засну. - Е-е, нi! - рiшуче запротестував Гуня. - Казала бiла, що не буде дiла. Я тебе, батьку, тут не лишу. Ще рано тобi в землю лягати. Ще ми з гобою походом на ВкраПну пiдемо панiв-ляхiв лушперити. Тут неподалiк у верхiв'П НижньоП Терси зимiвник Хвеська Солодкого, ось до нього я тебе й вiдвезу. Гуня свиснув, кiнь, котрий пасся на морiжку, пiдiйшов до нього. - Лягай, конику, лягай! - поплескував його хлопець по спинi. Кiнь опустився спершу на переднi ноги, потiм на заднi. Козак обережно поклав отамана на луку сiдла, кiнь устав так обережно, що Остряниця навiть не хитнувся. Гуня скочив у сiдло, в одну руку взяв повiддя, другою притримував Остряницю, i круто повернув у глиб степу, де ген-ген бовванiла Ведмежа могила. Касян Коляда - старезний, або, як сам вiн казав, "давнезний запорозький дiд", був таки й справдi дiдом, бо мав за плечима сотню з гаком лiт, а як точнiше, то сто дванадцять, сидiв на призьбi ХвеськовоП хати, чистив гакiвницю i незлобиво бурчав собi у сивi-сивi, як молоком облитi, пухнастi вуса: - Бiс тобi в ребро, Хвеську, як ти отак ясну зброю позанехаював! Куди ж вона годиться, щоб до такого глуму гакiвницю довести? Поначiпляв Пх на стiнах у свiтлицi, дивiться, мовляв, люде добрi, i я козак. А зброю вже iржа взяла. Тьху, прости Господи! Хiба ж воно годиться ясну зброю занехаювати! Так бурчав Коляда, коли за хвiрткою зненацька пролунало: - Пугу! Пугу!.. - Еге! - схопився дiд i враз помолодiв. - Козацьким духом запахло! Пугу! Пугу! - Козак з Лугу! - почулося по той бiк дубовоП хвiртки. Незважаючи на свiй вiк, шпарко побiг до хвiртки, вiдчинив ПП. - Ба! Дмитро Гуня! - весело загомонiв дiд. - Еге, ти товариша свого привiз. Хутчiше занось його. Еге, та це ж Яцько Остряниця. Знiмай пошвидше з коня, чи ж хоч дух в отамановi ще б'Кться? - Б'Кться, - вiдповiв Гуня i, зiстрибнувши з коня, обережно зняв Остряницю й занiс його до свiтлицi. - Горить увесь. - Коли живий, то вiдволодаКмо, - пообiцяв дiд. - Козаки як кiшки - живучi. А Яцько жилавий та мiцний - з того свiту вигребеться. Ти, Дмитре, посидь бiля отамана, а я невзабарi води на кабицi нагрiю, зiлля зготую, та й заходимося. Прудкий дiд, метушливий. Гуня й люльки не встиг викурити, як Касян уже й води на кабицi закип'ятив, i вiдвар зiлля зробив, i бiлу сорочку на перев'язки порвав. Старий щось торохтiв, а його маленькi, сухi й зморшкуватi руки невтомно миготiли, промивали рана, перев'язували, i вiд дотику тих рук поранений поволi засинав. - Хай поспить, а коли прокинеться, тодi вже я бiля нього як слiд заходжуся, - сказав Касян, сiдаючи на лаву. - А ти ж чого це, козаче, зажурився? - Як же, батьку, не журитися: куди не повернешся, всюди горить. Там пече, там боляче. То я й гасаю з вогню та в полум'я. Кодак реКстровцi приступом беруть, орда на Сiч розiгналася... - Еге-ге... Отакi, брате, непереливки. Та ти носа не вiшай, в путь-дорогу збирайся, а за отамана не турбуйся. На ноги поставлю. Та постривай, дiло дiлом, а поПсти не завадить. Треба ж бо й зубам роботу дати. Касян метнувся в хижку, принiс сушеного м'яса, миску соломахи, двi ложки поклав i, хитро посмiхаючись, шкалик дiстав. - За здоров'я отамана вип'Кмо, - гомонiв, розливаючи калганiвку. - Ця хмiльна штука вiд господаря лишилася. А тепер ми тут господарi. Коли випили, Касян, куштуючи соломаху, розказував: - Дак ото, козаче, як iз Хвеськом оте лихо лучилося i повернувся вiн з Кодака без очей, то дуже горював та побивався. А перегодя попросив молодикiв, щоб його на Сiч вiдвезли. I передав свiй зимiвник вiйську Запорозькому у вiчне володiння. Ще й розпорядився, щоб хлопцi його та Сiчi козакували й бiльше не наймитували. Шаблi Пм дав i по коню подарував... Ось так-то чоловiк, ослiпши, прозрiв. Розквитавсь вiн з своПм господарством, взяв лiру, а в нього колись старий лiрник помер, то лiра лишилася, i з хлопцем-поводирем поцуганився собi. - Куди? - А хто його знаК. У свiт бiлий, мабуть, подався. - Он воно як, - задумливо мовив Гуня. - БуваК. - згодився Касян. - А мене й вiдрядили сюди з Сiчi пантрувати зимiвник. Я й пантрую. - Спасибi вам, батьку, - звiвся Гуня. - Лiкуйте отамана, а я подамся на Сiч. Коли татар небагато посунуло до Базавлука, мо' кошовий видiлить який загiн сулимiвцям на помiч. ВиПхав Гуня за хвiртку й спинився. - Ординцi, - тiльки й мовив. - Сюди Пдуть клятi кримчаки. - Ногайцi, - роздивився старий, - татари посунули на Сiч, а ногайцi гайнули зимiвники грабувати. Гуня засукав рукава. - Несiть, батьку, рушницi, як К, та будемо некликаних гостей зустрiчати. Я стрiлятиму, а ви кулями гакiвницi набивайте. Зимiвник добряче вкрiплений, сплоха не вiзьмуть! - Еге-ге! - заторохтiв Касян. - Ох i пострiляКмо ж ми зараз! Хтось iз нас, ми або ногайцi, а будуть на тiм свiтi! Роздiл чотирнадцятий Коли КараПмович (вкотре!) пiдняв реКстровцiв на приступ i тi з гиком i свистом понеслися на фортецю, Джевага таки зважився. Майже всi запорожцi були на вежах, стояли лицем до ворога. I Джевага заворушився у них за спинами. П'ятдесят його головорiзiв непомiтно спустилися в двiр, запорожцi, зайнятi боКм, того не помiтили... Старшим бiля брами був Йосип Свистун, маленький вертлявий козак, котрий любив i вмiв гарно свистiти. Що б не робив, все ото посвистував собi пiд нiс. Так його й прозвали Свистуном. Сторожа брами складалась з десяти козакiв, в обов'язки яких входило вiдчиняти браму й опускати мiст. Того трагiчного дня Йосип сидiв з своПм маленьким загоном i люто свистiв. - Тьху ти! - зрештою сплюнув Йосип. - Скiльки не свисти, а толку мало. Ех, доля моя нещасливая! Люди ж он на мурах б'ються, а ти сиди та дрiмай пiд брамою! Йому кортiло пiднятися на мури, подивитися, як там iде бiй, пострiляти з самопала, а натомiсть нудьгуй пiд брамою та свисти знiчев'я. Хiба ж це дiло справжнього козака! Йосип злився, що його лишили бiля брами. - Та сюди варт було безногого садовити, а не такого молодця, як я, - бурчав Йосип сам до себе. - От i свистиш, як байбак. Свистiв вiн i тодi, коли побачив, що до ворiт прямуК гурт тих дядькiв-утiкачiв, котрi нещодавно пристали до фортецi. Вiв Пх осавул Кирпа, з ним був Щербина. Дядьки нiби поспiшали, Щербина раз по раз озирався... "I куди це Пх дiдько несе?" - лiниво подумав Йосип i крикнув: - Ей, чи ви не до реКстровцiв у гостi зiбралися? - Йосипе, -сказав, пiдходячи, Кирпа. Був вiн чомусь блiдим, i руки його та губи тремтiли. - Ось цi дядьки, котрi до пуття ще й стрiляти не тямлять, будуть свистiти замiсть тебе бiля брами, а ти забирай своПх i бiгцем на мури! - Це ти, осавуле, так придумав? - здивовано свиснув Йосип. - Хоча мене й тягне на мури, та без Сулими я брами не покину. - Так велiв Сулима! - невiдь-чому перейшов на крик Кирпа, i голос його зiрвався. - I не патякай, коли тобi велить старшина! Ану хутчiше ворушися, нiчого висиджуватися в затишку! Йосип звiвся i глянув на дядькiв. Вони видались йому настороженими, пiдозрiлими А Пхнiй ватаг, той здоровань з волосатими руками, дивився на нього так, що в Йосипа тенькнуло серце. - Нi, нi, - забурмотiв Йосип, вiдчувши неладне. - Я так брами не покину, хай прийде сам отаман. Йосип ще встиг побачити, що той здоровило з волосатими руками, недобре посмiхаючись, заходить йому за спину. Йосип схопився за пiстоль, та блискавичний удар в спину звалив його з нiг. Падаючи, Йосип помiтив, як п'ятдесят дядькiв, блиснувши ножами, накинулись на сторожу, котра все ще дрiмала пiд брамою... Йосип хотiв було свиснути з подиву, та нараз йому майнула думка: "Ех, просвистiв я своК життя", - i вiн провалився у чорну яму. Сулиму мовби хто жигалом у спину штрикнув. Рвучко оглянувся, й у першу мить забракло слiв... Фортечна брама була настiж вiдчинена, а пiдйомний мiст повiльно опускався на рiв. РеКстровська кiннота двома хвилями неслася на фортецю i вже, безперечно, завважила, що брама вiдчинена .. - Товариство! - закричав Сулема щосили. - Зрадники вiдчинили браму! За мною! I, ризикуючи скрутити собi в'язи, перестрибуючи через чотири-п'ять схiдцiв, понiсся вниз. Билася думка: лише б встигнути зачинити браму, доки ворог не вскочив у фортецю, бо тодi все... Џх тисячi. Страшне слово "зрада!" вже знялося над фортецею i затрiпотiло чорними крилами... За Сулимою неслися козаки, стрибали з схiдцiв прямо в двiр i кожен думав лише б встигнути! Сулима побачив, що бiля брами заметушилася купка Дхеваги, залягла... Гримнули пострiли, бiля нього впало двоК запорожцiв, а самого його а силою вдарило у плече. Садонуло так, що аж розвернуло на бiгу, та вiн витримав той удар, не впав. Стиснувши зуби, рвонувся вперед А реКстровська кiннота вже ось-ось, витяглась довгою вервечкою, аби не стовпитися в брамi, аби легше було увiрватися у фортецю. - Запорожцi! Швидше! - закричав Сулима. - Рубайте зрадникiв, зачиняйте браму! Тi, що залягли бiля брами, вдруге стрельнули. Сулима летiв до брами, а здавалось йому, що летить у вiчнiсть Що фортечна брама десь далеко-далеко... А його бiгу нi кiнця немаК, нi краю... I вiдчув, що вже не встигне. Пiдйомним мостом гупотять копита... А вiн а козаками ще й до брами не добiг... Мигнула думка: "Невже все?.." ТоП ж митi гарячий кiнь збив його своПми грудьми з нiг. У фортецi раптом стало тiсно-тiсно вiд гарячих, змилених коней... Але Сулима не загубився пiд копитами ворожоП кiнноти, бо за ним пильно стежили. Ледве вiн упав, збитий конем, як на нього вiдразу ж навалилася цiле юрмисько й заходилося квапно викручувати руки. Сулима ще знайшов у собi сiли струсити а себе нападникiв i навiть кiлькох прикiнчити, але вдруге на ньому повисло ще бiльше юрмище... Ярема з Гнатом Кодаком кинулись на помiч отамановi, врубалися трохи не в саму бучу i впали... Спершу Ярема, за ним - Гнат. РеКстровська шабля розсiкла йому плече аж до грудей. Падаючи, Гнат лише встиг подумати: "Назвали мене Кодаком" в Кодаку навiчно й лишусь. Батько Сулима колись мене тут порятував, а я його не спромiгся... Христинко, зустрiчай, до тебе лечу..." I болюча пiтьма огорнула його навiки. - Зра-а-ада-а-а!!! Це слово чорним коршуном шугало над фортецею, i запорожцi, зцiпивши зуби, не здригнувшись, не позадкувавши, вступили у нерiвний бiй. У фортецi вже тiсно вiд ворожоП кiнноти, а копита все гупотять i гупотять по мосту... Мовчки i люто рубалися запорожцi. Нiхто не сподiвався на рятунок, лише одна думка об'Кднувала всiх: якомога дорожче вiддати власне життя. У фортецю ухлюпувались все новi й новi хвилi реКстровцiв, знавiснiлi конi тiснили порiдiлi ряди захисникiв пiд мури, де вони й знаходили свiй кiнець. Запорожцi не вiдступили, та, власне, i вiдступати не було куди. Гинули один за одним, дорого продаючи своК життя. Довше бiй клекотiв на мурах. Там вiдбивався Савран з козаками. РеКстровцi, мов мурашва, посунули на мури, i савранiвцi ледве встигали спихати Пх вниз, кидали Пм на голови камiння, рубали Пх шаблями, били по них iз самопалiв i самi ж падали з гарячими кулями в грудях... Тяжко пораненi запорожцi, аби не датися ворогам в руки, знаходили в собi сили пiдповзти до краю мурiв... Падали вниз на гостре камiння... Подвiр'я фортецi вже було в руках реКстровцiв, все менше й менше лишалося запорожцiв на мурах... Савран зрубав останню ворожу голову в своКму життi, як гаряча куля впилась йому в груди... Захитався, почорнiло йому у вiчу, вислизнула шабля з рук... I стало враз тихо-тихо... - Вiдкозакувався... - сказав собi Охрiм Савран. - Все... Коли кого зобiдив у життi, вибачайте, люди добрi. Зiбравши останнi сили, пiдняв свою шаблю. - Не хочу, щоб моя рiдна сестра, шабелька кривобока, в руки ворiженькiв потрапляла... Так, притискуючи шаблю до грудей, i полетiв Охрiм Савран iз високих мурiв... ...Закувала Сулимi зозуля та й сива... Вiн стояв у молодому вербовому гаП в бiлiй як снiг сорочцi, поголений, свiжий, гарний i дужий. Стояв i слухав, як у вербняку куК-спiваК сива зозуля. - Зозуле, зозуле, сиза кукувальнице! Це я, Сулима Iван, скажи, сиза, скiльки лiт менi ще лiтувати, скiльки ряст ще веснами топтати? Вмовкла зозуля... Сторожко прислухаКться Сулима, i задумлива, сумна посмiшка блукаК по його обвiтреному, смаглявому лицю. - Ку-ку... Ку-ку... - несмiле озвалась зозуля. - Раз... два... - прошепотiв Iван. - Раз... два... - прошепотiв за ним Ярема. Зозуля мовчала. - Негусто, - зiтхнув Сулима. - Оце й усе? - вкрай був спантеличений Ярема. - Ах ти ж погана пташко! Хiба тобi лiньки лiта дарувати? Ось я ж тобi кулю подарую! - Не дурiй, хлопче, - смiявся Сулима. - Коли вб'Кш зозулю, хто ж тодi птаству ирiй вiдчинятиме й зачинятиме? I повiдав Яремi, що зозуля - то не просто собi пташина, а ключниця ирiю-вирiю, далекого-предалекого теплого краю за морями-океанами, куди на зиму злiтаються всi пташки. Вона першою прилiтаК iз срiбним ключиком у дзьобi й вiдчиняК вирiй... ЗапрошуК птаство в той теплий та щасливий край. А весною вона найпiзнiше вилiтаК, треба ж бо за пташками ирiй-вирiй до осенi зачинити... То було минулоП весни. А нинi зозуля знову закувала, голосно, щедро: ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку... - Пiзно вже, сиза кукувальнице, ой, запiзно... - I крiзь вiття зеленого гаю все чiткiше й чiткiше проступають обриси фортецi, а в зозулине "ку-ку" все гучнiше й гучнiше вриваКться радiсний крик ворогiв... - ЩезаК видиво, гай, сонце, весна, зозуля... Сулима бачить себе посеред фортецi в оточеннi ворогiв, що регочуть, кричать, свистять i вистрибують перед ним... Руки йому вивернутi й стягненi назад вiрьовками, на ногах - кайдани. Зводить голову, i погляд його надибуК КараПмовича. Сидить той на конi, руки в боки, й дивиться згори вниз на Сулиму, i крива усмiшка рiзника судомить його гостре кiстляве лице з косими очима. Сулима пробiгаК очима по реКстровцях... СвоП ж... УкраПнцi... А вороги. Гiрше. Раби, прислужники панiв. Коли б не вони, не своП, нiколи б пани не повернули назад фортецi. СвоП ж i задушили волю... СвоП? - О нi... - каже Сулима. - Не своП. Вороги!.. КараПмович зiстрибуК з коня, заходить з того боку, куди дивиться Сулима, аби перед його очима похизуватися собою, натiшитися перемогою на очах у закайданеного отамана. Џхнi погляди схрещуються... Сулима випльовуК чорний згусток кровi в лице вороговi. КараПмович вiдскочив, втерся рукавом. - Хочеш смертi? - хрипло закричав вiн - Не вийде! Не буде тобi легкоП смертi Ти дорогий. Ти на вагу золота. Ми тебе в кайданах у Варшаву. На майдан! Там уже бiля тебе кат попрацюК! - Я знаю, що я на вагу злота, - спокiйно каже Сулима. - Але на яку вагу тягнеш ти, КараПмовичу? На вагу собачого лайна? КараПмович iз чорного робиться жовтим. Чути регiт, i Сулима враз стрепенувся, вчувши той регiт. ПовертаК голову. Пiд мурами регочуть запорожцi. Пх небагато, два чи три десятки. Всi вони пораненi i стоять тiльки тому, що обпираються на стiну, пiдтримують один одного. I регочуть... - Стинайте Пм голови! - кричить КараПмович осатанiло. - Рубайте реготунiв. На очах у Сулими рубайте! Не здригнулися козаки. Один по одному самi виходять до своПх катiв. Кожний неквапливо хреститься, проказуК статечно Сулимi: "Прощай, Iване-отамане. Коли що не так, вибачай!" - i пiдставляК голову лiд удар шаблi... - Прощай, брате-товаришу мiй, - вiдповiдаК Сулима - Спасибi тобi за службу лицарську! Та ось у коло випихають якесь перелякане опудало, i воно пручаКтся, верещить i навiть кусаКться. Сулима бачить перед собою Кирпу. - Це помилка! - несамовито верещить позеленiлий Кирпа. - Ой, ой! Що ж ви чините, це помилка... Пане старшино, - кидаКться вiн до КараПмовича й падаК на колiна. - За що ж мене, пане дорогенький? Я ж ваш поплiчник... Пособляв вам... Я допомiг сторожу бiля брами рiзати... Старшина дивиться на Джевагу, той зневажливо кривить рота. - I цього! - махаК рукою КараПмович. - А-а-а... - в корчах б'Кться Кирпа. - Ви ж обiцяли... Тисячу злотих менi... I маКток... МаКток i тисячу злотих!.. - На тiм свiтi маКтки проситимеш, - спльовуК Джевага. - А на дiм стерва й без тебе вистачить! Блиснула шабля... - Собацi собача й смерть! - каже Сулима й вiдвертаКться, бо вже тягнуть Савку Щербину, вiн пручаКться й волаК... ГаласуК про маКтки та злото... - Злото i нам згодиться. - КараПмович даК знак, i Савчина голова летить на землю... Раптом чути сполошений крик: - Оно!.. Iще один... Ожив... ДибуляК сюди... Ха-хаI Вороги розступаються, i Сулима бачить Ярему. Його джура, залитий кров'ю, гордо випроставши голову, сам iде на мiсце страти. РеКстровцi вмовкають, витрiщують очi... Хiба ж то козак?? Пiдлiток. Пiдпарубчак, ще й босогубий... Пушок он пiд носом. А бач, як смiло простуК на загибель! Ярема пiдходить i зупиняКться па мiстi страти. Сулима спригло ловить його погляд. Ось Пхнi погляди зустрiлися, якусь мить вони радiсно дивляться один на одного. - Здрастуй, сину, - тихо каже Сулима. - Здрастуй, батьку, - заусмiхався Ярема. - Не будемо прощатися. - Не будемо, сину. - Хай живуть людськi крила! - вигукуК Ярема. - I крилатi люди! - Мовчи, рабе! - чути хриплий крик, i Джевага кидаКться до Яреми. - Смерд! Бидло! Хлоп ти! I не тобi про крила патякати! I тут сталося несподiване. Маленький i тоненький Ярема кiшкою метнувся до Джеваги (той оторопiв на мить), висмикнув у нього з-за пояса пiстоль, вiдстрибнув на крок i, перш нiж хто-небудь устиг опам'ятатися, вистрiлив прямо в перекошений рот Джеваги... Схаменулись вороги. Кулi, як злi оса, задзижчали i впилися Яремi в груди. - Так сину! - крикнув Сулима. - Ти справжнiй лицар! Ярема не вхопився руками за груди, а тiльки змахнув руками, як перебитими крилами, глянув угору на небо i, падаючи, прошепотiв: - Пробач менi, небо... Я зробив лише одне крило. Одне, лише однiсiньке... а другого не встиг... ЕПIЛОГ ...Понад Днiпром шляхом широким везли Iвана Сулиму на возi, закутого, в мiцнiй дерев'янiй клiтцi. Щiльними рядами з обох бокiв рухалися вершники. В почесну варту край битого шляху вишикувалися осокори i явори, ясени i тополi, вибiгали кучерявi верби i жалiбно опускали своП довгi вiти, кривавiла ягодами червона калина. Сидiв Сулима у своПй клiтцi зчорнiлий, закаменiлий, з мiцно стуленими вустами сидiв, набурмосившись, як великий i важкий птах, котрому перебито дужi крила. Зненацька злетiла i забринiла край битого шляху пiсня: ...Обiзвався серед Сiчi Курiнний Сулима "Гей, давайте, хлопцi, зварим Вражим ляхам пива" Обiзвавсь Павлюк-хорунжий: "Допомоги дати! Щоб ту лядську перепону Нащент зруйнувати!" Добре Павлюк та Сулима Ляхiв частували." Скрипучи колесами, прокотився вiз iз дерев'яною клiткою повз слiпого лiрника Хвеська Солодкого. Один з вершникiв звернув коня, помчав до старого лiрника i махнув шаблею... I дарма вбивця старався. Бо хiба, зрубавши голову, можна пiсню вбити? Книга друга Гетьман Павлюк Наробили вражi пани У Варшавi дива, Як помирав на майданi Курiнний Сулима. А Павлюк, на диво шляхт Жив-здоров лишився... ...Повернувсь Павлюк додому, У Сiч Низовую, Та й задумав Павлюк знову Бить шляхту гнилую. Знайшов Павлюк побратима - Орла Остряницю, Що не раз пускав iз ляхiв Шляхетську кровицю. То не хмари з буйним вiтром З Днiпра налягають - То Павлюк та Остряниця Ляхiв обступають. З народноП думи ПРОЛОГ Нiби зовсiм ще недавно, на Теплого Олексiя, щуки хвостами лiд у рiках розбивали, а вже невгамовнi зозулi кують у гаях, комусь щедрi лiта роздають. Ну й весна, ну й швидка!.. Дзвенять-гудуть молодi вiтри у високостi, захлинаКться вiд весняноП снаги спiвоче птаство, а зелень у рiст iде! Швидше, швидше, швидше, доки граК, доки бродить у тобi незборима, незвiдана i хмiльна-прехмiльна сила прадавнього Ярила, доки нуртуК в тобi жага молодого життя... В рiст, в рiст, в рiст... Ярилова жага життя передаКться й коневi, гнiдий, ловлячи чутливими нiздрями молодi вiтри, котрi розбурхують в ньому кров, пирхаК, тремтить вiд збудження i пориваКться в далечiнь... А куди - й сам не вiдаК, аби лише летiти, летiти!.. I Павлюк аж шалiК вiд весняноП радостi, його очi-ромашки горять свiтлим вогнем, наче сама весна, зломивши крижаний панцир зими, дивиться Павлюковими очима на оновлений бiлий свiт. Легко i чисто в козака на душi. Жити хочеться, дiяти хочеться, щоб усе бiля тебе оживало, вирувало, клекотiло i поривалося в рiст. Ех, бiс його бери, хороше на бiлому свiтi жити! I солодко вдихати повiтря, повiтря хмiльне, як вино, коли вирвешся з-пiд сокири ката! Жити, жити, жити!.. В гаю Павлюк не стримуКться, зiстрибуК з коня, i в його очах - дитяча радiсть. Ряст!.. Вiн накидаКться на квiти, в захватi топче його ногами, притоптуК, танцюК буряний танок. - Топчу, топчу зелен ряст!.. Дай, Боже, ще жити i тоП весни дiждати та ще ряст топтати! Прикмета К така на УкраПнi: хто по веснi ряст топче, той довго ще житиме! - Топчи, топчи, коню, ряст! - не вгаваК Павлюк. - Хай вороги нашi гинуть-щезають, а нам, коню, треба жити та жити! I гнiдий, нiби зрозумiвши свого господаря, починаК й собi топтатися на рястi, махаК головою. - Топчи! Топчи! - вигукуК Павлюк, та на пiвсловi раптом вмовкаК, i чорна хмарка суму та болю тiнню набiгаК на його свiтлi очi. - А батько Сулима вже не топтатиме рясту... Жагу життя йому сокирою умертвили. На чужiм майданi, серед чужого люду... Здригнувся Павлюк, посмутнiв i пiшов степом, обережно ступаючи, мовби кожен крок його завдавав землi болю... Гнiдий, звiсивши голову, подався слiдом... А над степом в дзвiнкiй голубiй високостi летiли журавлi ключем. I курликали, радiючи, що дiсталися нарештi рiдноП землi. Кру... Кру... Кру... Заiржав кiнь, Павлюк звiв голову i довго-довго задумливим поглядом проводжав журавлиний ключ. - Линуть крилатi з вирiю, - прошепотiв, кусаючи губи. - А одному з них крила вiдтяли, i не повернеться вiн бiльше з вирiю на рiдну ВкраПну... I вчуваКться Павлюку далекий-далекий Сулимин голос: Кру, кру, кру, В чужинi умру... - Вашмосць! Найяснiший воКводо! ПоспiшаКмо вам доповiсти: Кодак знову наш! - реКстровий гетьман Сава Кононович, незважаючи на свою опасисту статуру й живiт, котрий ледве стримуК широкий червоний пояс, гнеться заледве не в дугу й простягаК до воКводи короткi руки, наче пiдносить йому на тарелi фортецю. - Чернь вгамовано! Запорозькi лотри знищенi, а Пхнiй ватаг Сулима i... Гетьман хоче сапнути побiльше повiтря, аби велемовнiше закiнчити, але його випереджаК Iляш КараПмович: - ...i зрадник Павлюк сидять закайданенi у клiтках, чекаючи на побачення з вашою милiстю! - Панове, радий вас бачити в доброму здоров'П, радий вiншувати з блискучою перемогою! - киваК бородою Адам Кисiль i посмiхаКться солодко-приторною посмiшкою. - Ви, пане гетьмане, i ви, пане старшино, недарма Псте хлiб Речi ПосполитоП! Корона не забуде вашоП вiрнопiдданоП послуги. - ВоКвода поморщився i вже без пафосу закiнчив: - Ви iстиннi лицарi, панове. - Вашмосць почуваК себе негаразд? - стурбовано питаК Кононович. - Дрiб'язок - посмiхаКтеся воКвода i, пiдтримуваний слугами, всiдаКться в м'який фотель, слуги вкутують йому ноги пледом. - Трохи залихоманило, та ваша перемога, панове, - то найлiпший бальзам для мого тiла i душi. - Радi старатися, радi служити вашiй милостi! - поквапно заторохтiв гетьман. - Я особисто водив загони реКстровцiв на приступ фортецi... Ну, i, звичайно, старшина КараПмович. Ваш вiрний слуга був тяжко поранений в одне серйозне i дуже важливе мiсце. Рана й досi даКться взнаки, особливо коли сiдаКш... - О, пан гетьман був тяжко поранений, - стримуючи iронiю, встряК КараПмович. - Вiн гепнувся з коня, i в сiдницю йому застряла колючка. - Шип!.. - зашипiв гетьман. - Залiзний ши-ип!.. - Ах, здаКться, шип, - незворушливо згоджуКться КараПмович. - Отой, що проти худоби застосовують. - Шип у сiдницю встряв? - перепитуК воКвода i заливаКться дрiбним смiшком, схожим на плямкання. - Потiшили мене... ха-ха-ха... - Радi старатись! - гетьман i собi криво посмiхнувся. - То розказуйте, як упоралися з Кодаком. - Обставини посприяли захопленню фортецi, вашмобць, - каже КараПмович. - Сулима вiдрядив на Сiч гiнця про помiч, та сiчовикам було не до Кодака, бо на них самих напали татари. - Покiль ви стягували реКстровцiв, панове, ми теж не сидiли склавши руки, - задоволено погладжуК бороду воКвода. - Мiй небiж постарався, вчасно до хана змотався. ВоКвода ляскаК в долонi, й у дверях застигаК служка. - Вина для переможцiв! - велемовно кидаК йому воКвода. За хвилю той знову повертаКться з срiбною тацею, карафкою й келихами. РозливаК бурштиновий напiй по келихах i, кланяючись, задкуК й зникаК за дверима. - Вип'Кмо, панове, за нашу, тепер уже нашу фортецю! -Адам Кисiль жестом запрошуК гостей. - Смiливiше, панове, смiливiше! - За пана воКводу i його дороге здоровля! - в один голос вигукують Кононович з КараПмовичем. - Хочу вас потiшити, панове, - пригубивши вино, воКвода вiдставляК келих i ляскаК в долонi. Да зали знову входить служка iз срiбною тацею, на якiй лежать два чорнi капшуки. - Чи не правда, вони пузатенькi мов тi поросятка? - хихикаК Кисiль. Кононович i КараПмович водночас ковтнули слину i, витягши шиП, жадiбно поПдали очима чорнi капшуки. - Прошу вас... - воКвода жестом показав на тацю. - У капшуках по тисячi злотих. Це плата Речi ПосполитоП за вашi послуги Коронi i крулю. Гребiть... Перепрошую, я хотiв сказати, берiть... Вiдштовхнувши плечем КараПмовича, гетьман перший опинився бiля тацi й хапливо простяг руки. - Ей, ей!.. Куди ви, пане гетьмане, схопили обох поросят? - КараПмович ладен був кинутись з кулаками на Кононовича. - Ну й загребущi ж у вас руки!.. Пiд Кодаком було б Пх простягати. - Хiба два? - був щиро здивований гетьман i, зiтхнувши, з жалем вiддав КараПмовичу один капшук. - Не дивуйтеся, пане старшино, немаК таких грабель, котрi вiд себе гребли б. - А би не давайте волю своПм граблям! - буркнув КараПмович, засовуючи свiй капшук за пояс. - Бо й по руках можна схопити! Затим дякували воКводi: - Ми завжди були i К вiрними слугами його милостi короля! Ми його пiднiжки. НКх жиК круль! - Похвально, похвально! Його милiсть круль завжди пiдтримуК вiрну старшину. Грамоти на маКтки одержите невзабарi. - Вашмосць! - вихопився наперед гетьман. - Дозвольте i вашу милiсть потiшити! - ВоКвода кивнув, гетьман метнувся до дверей. - Ану, уведiть першого лотра!.. По хвилi жовнiри уводять Iвана Сулиму. - Ось вiн... ось! - верескливо кричить Кононович, потираючи руки. - Зараз ми поскубемо запорозьку птаху!.. Руки в Сулими скрученi за спиною, оселедець вирваний, сорочка на ньому висить шматтям, на плечах та грудях свiжi, не засохлi ще рани. Адам Кисiль аж звiвся й, виставивши вперед бороду, зацiкавлено розглядав запорозького ватага. Сулима сковзнув по ньому неуважним поглядом i вiдвернувся. - Так ось ти який, Сулима-а! - протяг воКвода. Перед ним стояв трохи вище середнього зросту, мiцний, широкоплечий здоровань, нiби витесаний одним махом з одноП брили. Незважаючи на поразку й численнi тортури, вiн ще мав предосить сили й твердо стояв на мiцних ногах. "I даК ж Бог цiй чернi таку мiць та здоровля, - з глухим роздратуванням подумав воКвода, бо завжди заздрив здоровим i сильним. - Скiльки з чернi не. видавлюй сокiв, як не вичавлюй силу, а вона все одно бунтуК. Ось i цей отаман... Його вогнем пекли, тiло на ньому, шматтями рвали, а бач, стоПть, хоч би що... Лише посивiв та щетиною зарiс..." Ще раз прискiпливо оглянув Сулиму й надибав у нього бiля рота гiркi зморшки, вiдзначив, що очi в отамана глибоко запали... Зловтiшне потер руки. Таки допекли цьому здорованю! - Сьорбнув горя, отамане? - мовби спiвчутливо запитав воКвода. - Мабуть, i сили в тобi вже надломились? Сулима криво посмiхнувся: - Коли пан воКвода бажаК зi мною особисто помiрятись силою, то прошу пана... - Iншим разом... Як би там не було, - перечекавши бiль у боцi, буркнув воКвода, - а я житиму. А ти, орле запорозький, гнитимеш у землi! - Хоч круки й довше живуть, та я Пм не заздрю! - вiдповiв Сулима. - Хай собi каркають! - I покаркаКм! - закричав Сава Кононович. - На твоПй могилi! Сулима навiть не повернувся в його бiк. Це ще дужче вивело Кононовича з себе, та воКвода спинив його: - Постривай, гетьмане, з своПм карканням. Ще буде час. - I повернувся до Сулими: - Так що з тобою чинити, запорожцю? Правду кажучи, не безталанний ти, отамане, коли зумiв Кодак захопите. Ловко дiяв. Коли б ти був з нами, ти б далеко пiшов. - Пан воКвода помиляКться, - спокiйно вiдказав Сулима. - Бути з вами - це значить бути рабом. А хлоп не може нi на крок вiдiйти вiд свого пана. - Зате тепер ти далеко пiдеш! - хихикнув КараПмович. - Прямцем у Варшаву на майдан. А там уже катюга тебе обкарнаК. Спершу руки та ноги вiдрубаК, а тодi вже й голову. - За волю пiду! - Навiть у Варшаву на майдан? - перепитав КараПмович. - Навiть у Варшаву на майдан. - Сулима пильно глянув на КараПмовича: - Чого здригнувся, запроданцю? Знаю, ти швидше шкуру свою тричi перепродаси, анiж у Варшаву на майдан пiдеш. - Своя шкура дорожча, Сулима помовчав i, зважуючи кожне слово, сказав: - Стяти голову - це ще не значить перемогти. УкраПна нинi як вода в повiнь Всi береги заливаК. - Одначе ти, хлопський отамане, до поезiП здатний - озвався воКвода. - Побачимо, як ти пiд сокирою заспiваКш. - Кивнув Кононовичу: - Уведiть другу пташку, послухаКмо, що вона защебече. - Слухаю, вашмосць! - метнувся гетьман, наче той джура. - Ей, уведiть того лотра! По хвилi жовнiри увели Павлюка. - Живий, батьку? - радiсно крикнув Павлюк, вгледiвши Сулиму. - Живий, сину, живий, - ступнув йому навстрiч Сулима. - Як завжди! Iз скрученими руками вони не могли обнятись, тому, кинувшись, притислись один до одного грудьми. - Ах, яка зворушлива зустрiч! - вигукнув Кисiль - Я аж розчулився до слiз... Розв'яжiть Пм руки, хай хлопи досхочу пообнiмаються. Жовнiри розв'язали Пм руки i вийшли iз зали, а Павлюк iз Сулимою мiцно обнялися. - Не вiдчаюйся, сину, що ми кайданах, - поклавши Павлюку руки на плечi, говорив Сулима, - Ми в неволi пiсля хмiльноП волi, а тi он людцi, - кивнув на Кононовича з КараПмовичем, - все життя, як собаки, на ретязi ходять. - Пащекуй, па