щекуй! - кричав Кононович. - Що б там язиком не молов, а ти програв. Виграш за нами. - Це не програш, а тiльки початок битви за волю нашого народу. Ми загинем, нашi побратими у бiй козацтво поведуть. I як би панськi лакузи на ретязях не гавкали, а Пм не спинити наш похiд. Кононович з кулаками кинувся на Сулиму. - Ти... ти розбiйник... На своПх панiв руку пiднiмаКш? Не вийде! В дугу зiгнемо! Скрутимо в перевесло! Карка зломимо!.. Адам Кисiль, склепивши повiки, склав руки на грудях i, Клейно посмiхаючись, прислухався до вереску реКстрового гетьмана. - На пiсок перемелемо! Сулима з люттю глянув на гетьмана, на його живiт, що так i колихався вiд крику, на шовковий пояс, за який було заткнуто пузатого капшука... А ще вгледiв за поясом пiстоль... Сава Кононович щось верещав... Сулима хитнувся вперед, невловимим рухом висмикнув пiстоль у Кононовича з-за пояса, та так ловко, що той i не вiдчув. - Я тебе власноручно на палю посаджу! - шаленiв вiд лютi гетьман. - Я... - осiкся, вгледiвши в руках Сулими пiстоль, чорна дiрочка якого дивилась йому прямо у вiчi... - Е-е-е... - враз зацiпило гетьману, i його запал де й подiвся. Кисiль посмiхався iз заплющеними очима. КараПмович по тому, як гикнув гетьман, вiдчув щось неладне й поклав руку на рукiв'я своКП шаблi. - Спокiйно, панове! - Сулима задкував до вiкна. - Не перцюйте, бо куля жартiв не любить. Вона, як i горобець, вилетить - не спiймаКш. Та й дiрку пiсля неП не заткнеш. Кисiль, урвавши смiшок, злякано розплющив очi. На всiх трьох Сулима наставив пiстоль, водив ним вiд одного до другого, нiби вибирав собi першого, i всi троК втягнули голови в плечi. - Раджу панам бути благорозумними, - сказав Сулима вже бiля вiкна. - А то, не дай Боже, здригнеться моя рука... - Це вже занадто! - крикнув воКвода. - Я протестую! - Я пановi не догодив? - глузливо запитав Сулима. - Прошу пана сидiти й не репетувати, бо як би чого не вийшло. - Але це бунт... - прохрипiв Кисiль. - Це смерть твоя, воКводо, - уточнив Сулима. - В пiстолi всього лише одна куля, i я, звичайно, встигну забити лише одного з вас. Але й то добре. Не з порожнiми руками на той свiт пiду. То хто з вас хоче вхопили мою Кдину кулю? Всi троК мовчали. - Нiхто не бажаК, - пiдсумував Сулима й повернув на мить голову до Павлюка. - Ану, сину, витягни у пана КараПмовича шаблю. А тебе, пане, застерiгаю: один рух - i куля твоя. Павлюк висмикнув шаблю в старшини й вiдскочив до вiкна. - Панове, будемо прощатися, - сказав Сулима, пiдходячи й собi до вiкна. - Раджу вам не здiймати гармидеру. Я з радiстю всадив би у котрогось з вас кулю, та почекаКмо сприятливiшого менту. - До Павлюка: - Стрибай за вiкно, там галерея. А звiдти - вниз. Пiд галереКю бачив осiдланих коней. - Батьку, а ти? - вже з пiдвiконня озвався Павлюк. - Я тебе не лишу. - Не барись, я прикрию! - закричав Сулима, - Один з нас мусить врятуватись. Лети, сину, на ВкраПну та велику пожежу там пiдпали! - До зустрiчi, батьку! Павлюк зник на галереП, почулося падiння, заiржав кiнь, зацокотiли копита, хтось крикнув i вмовк на пiвсловi... Потiм стихло все... - Буду i я з вами прощатись, панове. - Сулима вистрибнув на пiдвiконня. - Спокiйно, панове. Зненацька пролунав пострiл жовнiра... Куля вдарила Сулимi в груди, падаючи з вiкна у залу, Сулима встиг вистрiлити i забити жовнiра. - Ага!.. - крикнув отаман. - Таки не пропала моя куля даром! Хоч на одного ляха, а поменшало на УкраПнi! Ще встиг побачити, як у залу вбiгали жовнiри, встиг почути, як репетував Кисiль: - Павлюка! Павлюка хапайте, пся крев! - Шукайте вiтра в полi... - прохрипiв Сулима i вчув, як десь далеко-далеко озвалися журавлi: Кру. кру, кру, В чужинi умру .. Павлюк нахилився, зiрвав кущик сизого Квшан-зiлля, розтер в долонях, жадiбно вдихнув терпкий полиновий запах... - Вдома... - спрагло прошепотiв. - Вдома, у степах запорозьких. I до матерi Сiчi рукою подати... I боротьба тiльки-но починаКться. Роздiл перший Роман Матусевич був у розпачi: минуло пiвроку чи трохи бiльше вiдтодi, як вони разом, а Олена так i не звикла до нього. Про кохання ж i тихе сiмейне щастя, якого так прагнув Роман, не могло бути й мови. Вона ненавидiла його. Матка Боска!.. Роман Матусевич зовсiм занепав духом. Як вона сьогоднi глянула на нього, коли вiн обережно натякнув Пй про своК почуття, як глянула!.. ЏП гарнi карi очi, що здавалися йому бездонними озерцями з живлющою вологою, до яких вiн так поривався припасти, враз потемнiли. У них спалахнув гнiв I ще щось... Мабуть, зневага до нього, погорда. А мо', так тiльки здалося розгубленому Романовi, мо', вона просто байдуже на нього подивилася? Але запитала з ледь прихованою iронiКю: - Чого ти вiд мене хочеш, ясновельможний пане? Адже я хлопка, рабиня, чернь. - Але це зовсiм не так, - зважився вiн, мнучи в руках свою чорну шапку з блакитним денцем. - Ти господиня цього маКтку, а я - твiй слуга. I коли б нашi з тобою стосунки вияснилися, ти б стала панею Матусевич, малжонкою... - Ще чого забаг! - вигукнула вона нiби глузливо, але гнiву в ПП голосi вiн не вловив. - Ти купив мене за злото, а тепер хочеш i кохання моК виторгувати? - О нi!.. - вiн заперечливо покрутив головою. - Кохання не можна купити нi за якi скарби свiту! - Спасибi, що хоч це розумiКш. - Я багато дечого розумiю, - уточнив вiн. - Ти - лях! - вигукнула вона i перекинула на груди важку русяву косу. Романовi хотiлося погладити ПП, i вiн уже було простягнув руку, але коса гнiвно здiймалась на грудях. - Ти лях, шляхтич! - повторила вона з притиском. - Ти належиш до того кодла, котре вiками душить мiй народ. Як же я, украПнка, зможу тебе покохати, коли у вас, ляхiв, руки по лiктi у нашiй кровi? Вiн мовчав, мнучи свою шапку, i не знав, що вiдповiсти, адже це була правда. Нiхто так нiкого не душить, як польська шляхта УкраПну. З покiрних вичавлюють соки, з непокiрних точать кров... Вiн важко зiтхнув, бо знав, як украПнцi ненавидять ляхiв-гнобителiв, i пробурмотiв, сам не дуже вiрячи своПм словам: - Але ж рiзнi ляхи бувають. - Ти хотiв сказати, що добрi? - запитала вона глузливо. - Де вони? Вiн промовчав, показувати не було кого. - Хоча... ти можеш поставити себе в приклад... Ти мовби й добрий, - вона зiтхнула. - Але хтозна, якi зуби покажеш завтра. Я розумiю, ти хочеш мене ласкою взяти, тому й тихий такий та сердечний. - Я ще нiкому не завдавав болю - Але ти лях! - вперто повторила вона. - Панич. Люди мого племенi у твоКму рабствi. Вони - чернь! ТвоК бидло, котре ти одержав, як худобу, в придачу до грунтiв та угiдь. Хоч ти й не знущаКшся з них, але спини вони гнуть на тебе. - Всього лише три днi на тиждень, - виправдовувався Роман. - Це не чотири й не п'ять, як в iнших панiв. Коли ж ти хочеш, то я зменшу панщину ще на день. - А побори? - Я вiдмiню Пх! - рiшуче вигукнув вiн. - Гм... Сам будеш хребта гнути? - Заради тебе я ладен на все, - вiв ступив до неП ближче. - ТвоК слово для мене закон. I не дивись на мене так. - Лiпше б я загинула в турецькiй неволi, нiж бути панею в тебе i бачити, як ляхи щодень знущаються з таких же нещасних, як я. - Обхопила голову руками - Для чого ти мене викупив? Та не буду я тобi нi жоною, нi паною-шляхтянкою, допоки така несправедливiсть у свiтi твориться! Селяни менi в ноги кланяються, бо я панiйка в шовку. Не вiдають, що я така селянка, як i вони самi... Що й на менi ярмо... А ти хочеш, щоб я тебе кохала, пестила .. З ярмом на шиП? Олена заплакала. Це вже лiпше. Коли жiнка плаче, то гнiв з неП виходить. Мовив тихо: - Я наполовину украПнець. Мiй батько, чистокровний поляк, багатий дiдич, прижив мене з своКю покоПвкою. Вiд матерi менi в спадок дiсталось iм'я. I материнi пiснi. Коли вона була ще живою, то щовечора спiвала менi украПнських пiсень. А батько бив ПП, на конюшню виганяв, щоб не смiла зi мною й: говорити по-украПнському. Олена звела голову й довго та уважно дивилась на нього. - Голубi очi також у спадок вiд матерi отримав? - поспитала тихо й чомусь почервонiла. - Мати була доброю й тихою, - оповiдав вiн. - А батько... батько на смерть забивав челядь. I матiр у могилу звiв. Для нього вона так i залишилась бидлом. Вiн забороняв Пй навiть приходити до мене, коли я пiдрiс. ЏП цькували собаками, й одного разу тi собаки загнали мою бiдну матiр у ставок... - Ось ти який... - задумливо мовила Олена i трохи теплiше глянула -на Романа. - Хоч тебе той лях любив? - Коли бував у гнiвi, то кричав на мене: "Ей ти, хлопський вилупок i мiй благородний син!" - I де ж вiн подiвся? - Загинув бiля Курукiвського озера, коли польний гетьман Станiслав Потоцький ходив походом проти повсталого запорозького гетьмана Марка Жмайла. - Туди йому й дорога! Якби вся шляхта потопилася в наших болотах, то хоч би розвиднилося. - Але вiн був боягузом, - вiв далi Роман, - i нiколи б не зважився йти на вiйну, якби не борги. Вiн зовсiм в них заплутався, i маКток був двiчi, як не тричi, заставлений. Гадав на вiйнi розживитись, та потрапив у драговину бiля Курукiвського озера... Казали, вiн волав про помiч i ревiв, як бугай, пiрнаючи в трясовину. Але його нiхто не слухав, бо в тому болотi цiла хоругва гусарiв з кiньми пiрнула. Ще й половина угорськоП пiхоти. Олена мовчала й дивилась в широке венецiанське вiкно. За вiкном розкинувся старий тiнистий парк. На галявi, оточенiй столiтнiми липами, стрибали зайцi й позиркували на вiкно. Олена посмiхнулась i помахала Пм рукою. Вона подружила з зайцями i щодень годувала довговухих на тiй галявинi. Зайцi охоче брали з ПП рук моркву, а вона гладила Пх по спинах... Роман зiтхнув. Вiн заздрив зайцям, iнодi хотiв би опинитися на Пхньому мiсцi. Олена так нiжно пестила вухатих. Вiн знову заговорив: - Коли батькiв маКток забрали за борги, я потравив у челядь свого дядька Адама Кисiля. Дядько - пребагатий i можний, навiть самого коронного гетьмана заступаК. Я був для нього всього ляше бiдним нахлiбником. Хоч я й шляхтич по батьковi, та змушений був жити серед слугiв свого дядька. Там чимало терлося таких, як i я, збiднiлих шляхтичiв, у яких, крiм гонору, не було за душею нi шеляга Вони пихато ставились до челядi, хизувалися своПм шляхетським походженням, а сьорбали страву на чедядськiй куховарнi. Менi поталанило. Дядько звернув на мене увагу. I пригрiв. А потiм послав у Бахчисарай до хана... Де ми й зустрiлися. Олена мовчала, через вiкно спостерiгаючи за зайцями. Тi ставали на заднi лапки, виглядаючи свою годувальницю, кумедно ворушили довгими вухами. Олена посмiхнулась, i враз ПП лице зробилося гарним, нiжним та м'яким, наче сонце виглянуло з-за хмар. - Гелено... - несмiливо озвався Роман. - Я вже тебе просила, - сказала Олена, i на лицi ПП повiльно гасла усмiшка, нiби сонце заходило за хмари, - не звати мене на лядський манiр. Я - Олена. - Але ж Гелена то не К польське iм'я, - м'яко заперечив Роман. - Гелена - грецького походження, вiд слова "геленос" свiтло, сяйво. Або ще смолоскип у темрявi ночi. Звiдси й походить "Олена". Вiн хотiв було ще додати, що для нього вона теж як спалах серед ночi, та промовчав. Олена перебирала в руках косу. - Облишимо цю розмову, - тихо мовила й закалатала в срiбний дзвiнок, котрий лишився ще вiд старого господаря. Зайшла покоПвка. - Що панi бажаК? - Марфо, принеси менi, будь ласка, моркви з льоху. - Добре, панi, - вклонилась покоПвка. - Постiль прибрати? - Не треба, я сама. - Панi буде сама прибирати? - Марфа якось дивно глянула на Олену i вийшла, знизавши плечима. - Але ж, Геле... Олено, негоже так, - обережно дорiкнув Роман. - На те у нас К слуги. Вони першi смiятимуться, що панi сама постiль прибираК. - Тобi вiдомо, що я не панi, а селянка. - Не глянувши на нього, Олена вийшла, гордо несучи свою гарну голову. Та тiльки зачинились за нею дверi, як вона пирхнула, зареготала й погупотiла по сходинках. Роман зiтхнув, хiба ж можна бути панi такiй безжурнiй та пустотливiй? Слуги ж дивляться... Та ось Олена вигулькнула на галявi. Висока, пружна, ставна. Нiби й не була в татарськiй неволi. Роман милувався нею крiзь вiкно. Олена присiла, зайцi ставали на заднi лапки i брали з ПП рук вогнисту, як жар, моркву. Олена смiКться дзвiнко i радiсно... I вiн згадав, як уперше ПП побачив. В Бахчисарай Роман Матусевич дiстався у жовтнi минулого, 1636, року як особистий посланець свого дядька, воКводи i заступника коронного гетьмана Речi ПосполитоП Адама Кисiля. В'Пхав з почтом i челяддю, як i годиться посланцевi Корони. Хоча була вже середина осенi, але ханська столиця потопала ще в зеленi. Затиснутий з усiх бокiв горами, Бахчисарай скидався на весняний оазис, куди осенi вхiд був не вiльний. В тому оазисi було душно i спекотно, гори, що оточували ханську столицю, загороджували шлях холодним пiвнiчним вiтрам. I осiнь, жовта й сердита, блукала десь поза горами, iз злостi оголюючи тамтешнi дерева, i свистiла пронизливими, сердитими вiтриськами. ВоКводський посланець, молодий двадцятидворiчний юнак з наПвними голубими очима, вперше вибрався в свiт з таким важливим дорученням. Столицю Кримського ханства вiн уявляв собi багатолюдним, гамiрливим схiдним мiстом, з мурами й бастiонами, з караванами гендлярiв, тiснявою вершникiв i, звичайно ж, базаром, на якому продаКться все. А побачив маленьке мiстечко, власне, селище в долинi мiж горами, котре до всього ж мало одну-Кдину вуличку. Та вуличка захаращена смiттям, бо низькорослi вiдлюдкуватi татарки висипали смiття i попiл просто на вуличку, пiд ноги перехожим. Татарськi халупки, малi й обшарпанi, тiснилися як могли з обох бокiв вулички. Переднiх стiн у них здебiльшого не було, i з вулички все видно, що робиться в кожнiй саклi. Але кав'ярень чимало. Бiля них, в тiнi платанiв, незворушно сидять сивобородi поважнi дiди, курять люльки й присьорбують чорну, як дьоготь, каву. Тут же крутиться босонога, чорноока й голопуза дiтлашня, собаки повiдкидали хвости, i лiньки Пм навiть мух вiдганяти. I над усiм - сонлива, млява байдужiсть... Бiднiсть... Матусевич закрутив носом: в яку вiн дiрку потрапив, в який закутень свiту? Проводжаючи небожа в далеку дорогу, дядько неквапливо напучував: - Тобi випала велика честь вiдвiдати столицю Кримського ханства i мати аудiКнцiю з самим владикою Бехдиром-ГiреКм. Одначе тримайся з гiднiстю, як i подобаК шляхетському лицарю Речi ПосполитоП. Хоча... скажу тобi вiдверто, не лiнуйся зайвий раз i поклонитися, адже вiд цього залежатиме успiх задуманого дiла. Повезеш багатi дарунки хановi. Вiн ласий на таке, швидше згодиться на змову. Тримайся i говори так, як я тебе вчив. Пам'ятай, ти вiднинi не просто телепень двадцяти двох рокiв, а посланець заступника великого коронного гетьмана. - ВоКвода зiтхнув. - Хоча треба було когось тертiшого послати, та нiкого напохватi немаК. А втiм, i тобi вже, Романе, час до державноП служби звикати. Пора думати про власний маКток на УкраПнi. Бахчисарай - то лише початок твоПх сходинок по щаблях державноП служби. Вигорить дiло - матимеш чималий зиск. I ось Роман в БахчисараП. Лишивши свою челядь у вiдведенiй йому саклi, Роман в супроводi слуг, котрi несли двi скринi з дарами хановi, та невеличкого почту, в зеленому люстриновому кунтушi й чорнiй шапцi, отороченiй видрою, в м'яких червоних сап'янцях (все те - дарунок дядька-воКводи), повний величi й гiдностi, подався прямою вуличкою здiйснювати свою високу мiсiю. Хан-Сарай - ханiв палац - стояв у кiнцi довгоП вулички i був, як фортеця, оточений високими мурами й потопав у зеленi. Поминувши мiсток, перекинутий через маленьку гiрську рiчку Чурук-Су, котра текла паралельно головнiй вулицi, Роман опинився перед рiзьбленою брамою Хан-Сарая. Тут йому довелося довгенько потупцяти, доки варта впустила його. Озираючись, Роман ступив на широкий двiр. Було тихо, наче в монастирi, а не в палацi хана. Попiд мурами тулилися якiсь будiвлi, злiва виднiлась ханська мечеть, далi - невелике кладовище, де ховали ханiв, будiвлi для слуг i варти. I всюди квiти... Чисто, охайно, затишно. Тиша вражала, нiма, беззвучна, могильна... Служник, вбравши в плечi довгасту голову, повiв Романа далi. Пройшли через внутрiшнi ворота, за якими, власне, й починався Хан-Сарай. Нiхто не зустрiв посланця заступника коронного гетьмана, нiхто, здавалось, i не помiчав його присутностi. Сновигали ханськi слуги, тихi, мовчазнi, наче кажани пролiтали. Бiля палацу завмерла варта - здоровеннi яничари з кривими ятаганами й великими шкiряними щитами... Роман i зовсiм занепав духом: хiба так мали зустрiчати посланця Речi ПосполитоП? Та ось нарештi Романа завели до канцелярiП хана, маленькоП кiмнати, що була заставлена маленькими шафами. Сидiли писарi, сутулi, мовчазнi, наче вимерлi iстоти. Коли Роман увiйшов, нiхто з них навiть не ворухнувся. Польський посланець переступав з ноги на ногу, кляв подумки хана i всю його челядь i ще бiльше розчаровувався. В душi наростало обурення: як вони приймають посланця могутньоП держави! Кусав губи, злився подумки... У канцелярiю зачовпав товстий татарин з м'ясистим червоним обличчям, з дрiбними очицями, що геть запливли жиром, i, скалячи зуби в кривiй посмiшцi, повiв Романа до зали Дивана. Це була велика i розкiшна кiмната, вся оздоблена орнаментом, з м'якими килимами й подушками для сидiння попiд стiнами. В цiй залi засiдаК ханський суд. То, напевне, тут його й прийме хан? Опасистий татарин пiрнув у якусь кiмнату. Роман простовбичив у залi Дивана досить довго. Та ось з бокового ходу вигулькнув сухий худий дiд з довгою бiлою бородою, в бiлiй чалмi, пiд якою стирчало сухе жовте личко. За його спиною стояв молодий товмач. Дiд у чалмi щось зашамкав беззубим ротом, товмач переклав: - Що хоче молодий пан Ляхистану? - Я - особистий посланець його мосцi воКводи i заступника коронного гетьмана Речi ПосполитоП Адама Кисiля, - злегка вклонився Роман. - Прибув з дарами до його ханськоП милостi володаря Криму, хай даруК йому Аллах тисячу лiт! Товмач переклав. Бiлобородий щось зашамкотiв, нiби жував сухе листя, i пiшов, нечутно ступаючи. Товмач жестом запросив i Романа. Пiднялись на другий поверх, i Роман опинився з товмачем у кабiнетi хана, надзвичайно просторому i ошатному. Стiни i стеля були червоного кольору, всюди килими кiлькома шарами. Сам хан Бехдир-Гiрей стояв бiля маленького вiконця, котре виводило у сад, i задумливо перебирав чотки. Був то середнього зросту, в мiру повний чоловiк з чорною бородою i жвавими чорними очима. На ньому - розкiшний халат в позолотi, на головi бiлоснiжна чалма з павиним пером. Хан пильно й ледь насмiшкувато оглядав Романа блискучими очима. Роман зупинився посеред кабiнету, зблiд i голосом аж надто голосним для тишi, котра панувала в палацi, одним духом випалив, як його навчав дядько: - Найяснiший повелителю великого царства, красо i гордiсть кримського престолу, повелителю великих орд Кримських, Бiлгородських, Буджацьких, Ногайських, Черкеських та iнших, державцю славний, Кгомосць воКвода i заступник великого коронного гетьмана Речi ПосполитоП Адам Кисiль шле тобi найяснiше вiтання i скромнi дари. Гут Роман оглянувся й похолов: носiП зi скринями лишилися в канцелярiП. Роман розгублено зиркав на хана. Який конфуз! Хан, з цiкавiстю спостерiгаючи за посланцем, добродушно посмiхнувся й простягнув бiлу пухку руку, що так i спалахувала вiд золотих прикрас. Роман ткнувся в неП губами, а коли випроставсь, то побачив, що скринi з дарами стоять бiля його нiг. Роман притьмом кинувся до однiКП, пiдняв важке вiко i вже вхопився було за соболеву шубу, але хан ворухнув бровою, нечутно вирнули слуги i зникли, прихопивши з собою скринi. Хан заговорив, його голос був тихий, скрадливий, але з владними нотками. Товмач переклав: - Як почуваК себе пiсля далекоП дорога молодий пан Ляхистану? Чи добре йому Пхалося, чи гостинно його зустрiли в нашiй столицi? В чорних блискучих очах хана спалахували глузливi iскорки. - О найяснiший повелителю, хай даруК тобi Аллах тисячу лiт, дорога була легкою, а в БахчисараП мене зустрiли добре. - Роман витримав паузу i перейшов до сутi: - Њгомосць воКвода i заступник великого коронного гетьмана Речi ПосполитоП Адам Кисiль, посилаючи дари й вiтання найяснiшому повелителю Кримського ханства, просив пособити Речi Посполитiй в ПП священнiй боротьбi проти непокiрних i свавiльних запорожцiв. Мiсяць тому знахабнiлi козаки пiд орудою Сулими захопили Кодацьку фортецю на Днiпрi, перебили залогу й перетворили фортецю Речi ПосполитоП на свою власну. - Коронний гетьман КонКцпольський примусив полонених татар тягати найважче камiння на будiвництвi фортецi, - невдоволено сказав хан, i в його голосi почулося глухе роздратування. "Все пропало, - у вiдчаП подумав Матусевич. - Коли хан знаК, що полонених татар по закiнченню будiвництва знищили, то моя поПздка в Бахчисарай закiнчиться зовсiм зле.." - Сталося непорозумiння, о найяснiший повелителю Криму, - пробелькотiв Роман. - Њгомосць великий коронний гетьман шкодуК, що так вийшло. I запевняК вiдшкодувати збитки, котрi понесло Кримське ханство. Хан кивнув головою, Роман поспiхом сказав: - Його милiсть заступник великого коронного гетьмана i воКвода Адам Кисiль вiдрядив вiйсько, аби вибити свавiльних запорожцiв iз Кодака, i тому прохав, аби найяснiший повелитель Криму послав своП доблеснi вiйська на Сiч i розорив гнiздо бунтiвних лотрiв. Це значно б полегшило Речi Посполитiй здобути Кодак. Запорозька Сiч, котра тiльки те й чинить, що завдаК шкоди Кримському ханству, була б розгромлена. Кримське ханство i Рiч Посполита мали б велику здобич, i слава Пхня ще вище злетiла б над свiтом! Тут Роман, того не вiдаючи, зачепив хана на живе. Рiч у тiм, що минулоП зими татари спробували було напасти на Сiч i знеславились. Козаки завбачно порубали ополонки у кризi Днiпра й позамасковували Пх снiгом. Татари так i зашурготiли тодi пiд кригу... Бажаючи вiдомстити запорожцям, хан вже давно виношував задум нового нападу на Сiч... А разом з поляками зробити це буде значно легше. - Буджацькi та ногайськi орди зруйнують Сiч! - рiзко сказав хан. Буджацькi та ногайськi орди тодi таки справдi напали на Сiч. Майже одночасно з Кононовичем та КараПмовичем, котрi в той час пiдiйшли до Кодака. Щоправда, ординцi так i не захопили Базавлука, а змушенi були втiкати, бо запорожцi дали Пм вiдкоша. Та все ж Рiч Посполита лишилась тодi у виграшi. Зненацьким нападом татари перешкодили запорожцям послати на помiч Сулимi загони. Бiльше того, ординцi знищили обоз iз порохом та харчем, який Сiч вiдрядила сулимiвцям. Спаливши кiлька зимiвникiв, ординцi зникли, а реКстровцi вчасно захопили фортецю... Роман Матусевич був гордим, як нiколи. Почував себе iменинником. Ще б пак! СвоКю поПздкою в Бахчисарай вiн посприяв захопленню Кодака. ВоКвода обняв тодi свого небожа. - Молодець, Романе! Ти добре розпочав свою службу, завдання виконав блискуче, татари вчасно оточили Сiч, i ми повернули собi Кодак. Сулиму вже повезли на страту до Варшави. Павлюк... Гм... Павлюк, на жаль, втiк. Але, думаю, ненадовго. Скiльки б вовк не бiгав, а пастки йому не минути. Потiм вони випили по келиху вина. - За твою поПздку в Бахчисарай, - посмiхнувся Адам Кисiль. - Њгомосць круль вельми задоволений тобою. Годися, юначе! - Служу його милостi крулю, Коронi й коханiй ойчизнi! - Маю ще одну приКмну звiстку для тебе, - загадково мовив воКвода, погладжуючи бороду. - Нещодавно помер старий Родзонський, тобi незнайома особа. Та рiч не в тiм. Вiн мав непоганий маКток десь пiд Бiлою Церквою. В Зеленiй Гутi, здаКться. На щастя, Родзонський був бездiтний i безнащадний. Його маКток по закону перейшов у власнiсть його милостi круля. Ти маКш нагоду, Романе, одержати крулевщизну. Роман аж задихнувся вiд радощiв. У нього буде власний маКток! Вiднинi вiн не бiдний родич можного дядька, а сам собi пан! Золотою виявилась його поПздка в Бахчисарай! О, як вони заживуть з Оленкою у власному маКтку! - Пора б i господинею обзаводитись, - Адам Кисiль хитро посварився пальцем. - Чи маКш уже на оцi молоденьку панянку? Га? Ех, був би у мене час, я пiдiбрав би тобi жону з можного i славного роду! Роман злегка почервонiв: - Спасибi, ваша милiсть, за безкорисливу допомогу, але я вже маю... - Он як! - скинув брови дядько вiд подиву, аж його лисий череп взявся зморшками. - I де ж ти встиг нагледiти пташку? Сподiваюсь, вона з великопольськоП сiм'П? Роман заперечливо покрутив головою - Що ти крутиш головою? - враз погасив посмiшку воКвода. - Чи не хлопка, бува? Роман переступив з ноги на ногу, його голубi очi наповнились слiзьми. Дядько довго здивовано на нього дивився, а тодi, нiби здогадавшись, зареготав: - Ха-ха!.. Ну й швидкий же ти, хлопче! Побував у хана i вже хочеш завести собi гарем. Так би й сказав. Коханка - се iнша рiч. Забавляйся, поки я пiдберу тобi паню з гербами й злотом. Нi, Роман аж нiяк не хотiв, аби Олена була його наложницею. Вiн прагнув, щоб вона покохала його i стала йому законною жоною. Не бiда, що вона проста сiльська дiвчина, Роман безтямно в неП закоханий i ладен пожертвувати всiм, аби Оленка була його. Вперше вiн побачив ПП в БахчисараП... Коли Роман вийшов iз Хан-Сарая i поминув мiсток через Чурук-Су, то побачив гурт полонянок. Вони сидiли пiд платаном зграйкою замучених пташок, у яких пiдрiзано крильця. "Слов'янки", - подумав Роман, i серце його боляче стислося. Пiдiйшов ближче: то були украПнськi дiвчата, захопленi людоловами в ясир. Вони сидiли, похнюпивши голови, нi на кого не дивлячись, i, певно, думали своП довгi гiркi думи... Плечi Пхнi - безвiльно опущенi, руки у вiдчаП звисали. Бiля них стояв дебелий, голий до пояса турок i, спершись на цiвку рушницi, дрiмав, злегка похитуючись. Роман зупинився нiби вкопаний. Звiдки ви, дiвчата, i куди вас женуть людолови? На невiльницькi базари, на глум i наругу? В люте-прелюте рабство?.. Турок, вчувши постороннього, лiниво повернув голову, розплющив одне око, знiчев'я подивився на гарно вбраного молодого пана, позiхнув i знову задрiмав... Роман вiдчув якесь неясне хвилювання. Йому здалося, що в цьому гуртi полонянок його власна доля. Його суджена. Звiдки взялось таке вiдчуття, Роман не знав. Пiдiйшов ближче. Хвилювання не вгамовувалось... Крайньою в гуртi сидiла тоненька дiвчина з довгою русявою косою. Вишивана сорочка вже встигла вилиняти i була на грудях розiрвана, а потiм зшита. Роман побачив тоненьку нiжну шию i синю жилку, що кволо, з останнiх сил пульсувала... Нiби вiдчувши, що на неП дивляться, дiвчина звела голову i глянула на нього великими карими очима, ПП очi були засмученi, повнi горя, слiз, вiдчаю i муки i ще чогось болючого i пекучого... I водночас вони були такi бездоннi, сповненi живлющоП вологи... "Вона, - прошепотiв, - моя доля-доленька!... В ту хвилину вiн забув про все на свiтi. Гарячково витяг капшук i рiшуче ступив до турка, котрий вдавав, що куняК, спираючись на рушницю, а сам з-пiд напiвзаплющених повiк пильно стежив за молодим паничем з Ляхистану... Жодним словом не прохопився Роман за пiвроку, що минуло вiдтодi, чому вiн Пздив у Бахчисарай. Коли б вiн бовкнув, що намовляв хана напасти на Запорозьку Сiч, то в Олениних очах вiн би став в один ряд з найлютiшими ворогами ПП горьованого народу. I втратив би дiвчину назавжди. Мовчав. Лише якось невиразно обмовився: в торгових, мовляв, справах. За Олену вiн заплатив тодi дорого. Все, що було в капшуку, висипав перед татарином. Людолов заперечливо покрутив головою, позiхнув i знову мостився дрiмати .. В Романа затряслися руки. Зняв з пояса шаблю, турок позiхав. Стягнув з пальця перстень з коштовним каменем, потiм скинув з плiч дорогий кунтуш... Турок позiхнув, все ще обмацуючи чiпким поглядом молодого панича Ляхистану, та зняти з покупця бiльше вже не було чого... Людолов погодився. Олена не кинулась своКму визволителю на шию, тiльки гiрким словом прохопилась: - З одноП неволi та в iншу. З турецькоП - в лядську. На нього навiть не глянула тодi, хоч ПП подруги по неволi хапали його за руки, благальне зазирали йому в очi, прохали викупити i Пх... Олена мовчала... Коли вже пiд'Пжджали до Бара, уважно на нього подивилась i скупо всмiхнулась: - А кунтуш у тебе був гарний. Бiдний паничу, роздягнув тебе людолов й обiбрав, як липку. - Кунтуш - дiло наживне, - радо мовив Роман, прислухаючись до ПП м'якого голосу. - 3 тобою менi i в куренi рай. - Але не менi... - непривiтно озвалась полонянка. - Ой, паниченьку голубоокий, плакали твоП грошi... - Не бiйся мене, - тихо мовив Роман. - Я тебе нiколи-нiколи не зобиджу. Побачив я тебе i зрозумiв... Ти - моя доля. Моя суджена. А суджену, кажуть, i конем не обскачеш. Вона здивовано дивилась на нього: - Я думала, що ти купляв собi любаску. - Воронь Боже! - палко вигукнув вiн. - Я покохав тебе з першого разу. Я не можу без тебе, Оленко. Вiднинi ти моК сонце i життя. Я все для тебе зроблю. Ти будеш шляхетною панночкою, ти будеш рiвня усiм панам Речi ПосполитоП. Ти станеш панi Матусевич. - Замовкни! - крикнула вона, i в ПП очах спалахнув гнiв. - Цьому нiколи не бувати!.. Восени вони вже були в Бiлiй Церквi i, не затримуючись, поПхали у свiй маКток в Зеленiй Гутi. Село чималеньке, на горбi, серед старого тiнистого парку бiлiв колонами панський будинок. - Ось вона яка, крулевщизна! - в захопленнi вигукував Роман. - I все це наше... Щоправда, його милiсть король подарував менi маКток без права передавати його моПм спадкоКмцям, але то не бiда. Ще раз послужу його королiвськiй милостi - i маКток навiчно перейде славному роду Матусевичiв! Олена вiдчужено мовчала. Роман озирався навсебiч i щиро, по-дитячому радiв: - Але ж як тут гарно!.. А он i ратай... Подивись, Оленко, яка романтична картина! На нашому полi мирний ратай! - Ось тому вiн i нужденний, що занадто мирний! - задумливо мовила Олена. - Зломив хребта на панських грунтах, де вже йому войовничим бути. Зiскочила з ридвана, пiдiйшла до орача. - Боже поможи! Орач - худий, згорблений селянин в зотлiлiй сорочцi, що ледве купи трималася на його плечах, - з натугою повернув до неП гостре почорнiле лице з безвiльно обвислими вусами, окинув Олену з нiг до голови важким, похмурим поглядом, буркнув: - Казали боги, щоб i ви помогли! - I, налягаючи на чепiги, хрипло крикнув на свого вола-одинака: - Гей, старий, чого слухаКш, що панi щебече?.. Тягни бiду свою, не прислухайся до панських балачок, помочi вiд них, що снiгу влiтку, - не чекай! - Ваша правда, дядьку, - тiльки й мовила Олена. - Наша правда? - орач тупнув босою ногою в землю. -Там наша правда. Глибоко ПП пани закопали, чи й виореш дiдiвським ралом. Тут лемеша треба гартованого, а ще лiпше - крицi. Пiдiйшов Роман, обережно взяв Олену за лiкоть. - Не чiпай його, хiба ти не бачиш, - що вiн злий? - А ти покопирсай цю землю дерев'яним цурпалком, а тодi спробуй бути добрим! - Олена рвучко висмикнула свою руку. - Тобi цього не зрозумiти, паниченьку. - Гей, старий, гей! - хрипло покрикував орач. - Ори, брате, ори, мо', щастя наше селянське виореш. Худоребрий вiл пнувся й тремтiв, з натугою тягнучи за собою примiтивне рало - почорнiлий стовбур дерева, вiдросток якого правив за вiйце. Знизу в стовбурi був забитий i скрiплений снозою зуб-ральник, котрий сяк-так шкрiб-рив затвердiлий грунт, залишаючи позад себе щось ледь схоже на борозну. - Яка нужда!.. - похитала Олена головою. - Однозубе рало. Що вiн ним зоре? - При стараннi... - почав було Роман, та Олена сердито перебила: - При стараннi жили з тебе рало витягне, i по тому! Хiба ти не бачиш, що воно неспроможне перевертати грунт? Ральник тiльки розриваК землю та сяк-так ПП розсовуК. Не чекай тут врожаПв i статкiв! - Вперше бачу панi, котра дещо петраК в селянському дiлi, -трохи привiтнiше озвався орач. - Ех, панi добра... Де оре соха, там i трава висиха, а де плуг ходить, там хлiбець родить. А ралом з бовкуном що... Ралом тiльки оране довжити й поперечити. - Буде вам плуг! - бадьоро вигукнув Роман. - Куплю плуги з добрими лемешами - заживемо. - Може, пан i заживе, та тiльки не ми! - сплюнув орач. - Цоб, старий, цоб, чого вуха розвiсив? Казав пан: кожух дам, та слово його тепле! Олена повернулася до ридвана засмучена й до самого села не зронила й слова. Бiля крайнiх хат Пх вже очiкував гурт селян. Гайдуки канчуками зганяли селян i кричали: - Кланяйтесь його милостi пановi Матусевичу! Сам круль вас подарував пановi. Згинайтесь... Нижче! Нижче, бидло! Селяни кланялись похмуро, вороже позираючи на панський ридван. Матусевич привiтно махав рукою. Олена опустила очi, щоки ПП горiли вогнем. ТоП ж ночi вона втекла з маКтку. Роман наздогнав ПП на шляху вранцi, коли ще ледь сiрiло. - Не треба тiкати, - прохав, iдучи поруч з нею й ведучи коня. - Все на УкраПнi належить панам. I дороги також. Перший-лIпший дiдич тебе схопить i зробить своКю покоПвкою. - Це так... - зiтхнула Олена i зненацька запитала: - А правда, що Павлюк утiк з Бара? - Павлюк?.. -здивовано перепитав Роман. -Утiк... А чого вiн тебе цiкавить? - Просто так, - уникаючи його погляду, вiдповiла Олена. - Я повертаюсь до тебе... . . Вiдтодi минуло пiвроку. Дивно вони жили. Вiн i сам частенько задумувався: хто ж йому Олена? Нi дружина, нi любаска, нi сестра, нi гостя в маКтку, нi родичка... Нi просто знайома. Мiж ними звiвся незримий мур, i як не бився Роман, але так i не змiг його звалити. Роман замугикав i вийшов у парк. На галявi Олена морквою годувала зайцiв. Вчувши його кроки, випросталась. Зайцi злякано подивились на нього й сипонули в кущi. - Як вiд вовка, втiкають!, - гiрко сказав вiн. - Зайцi просто не розпiзнали, що ти нi риба нi м'ясо i до вовка тобi далеко! - вiдрiзала вона. В Романа затремтiла губа. - Вже й обидився... - вона скупо всмiхнулась. - Чого ти себе мучиш, парубче, й мене? Хiба ти слiпий? - Оленко... - простягнув вiн руки - Ти мене ослiпила. Без тебе менi поночi. Жадiбно схопив ПП руки. - Не треба, - попрохала вона, але рук не висмикнула. -Ти гарний. I добрий... Беззахисний. Менi навiть шкода тебе. - Оленко .. - стискував вiн ПП руки. - Зрозумiй мене... - вона благально на нього глянула. - Я iншого... - Iншого? - похолов Роман. - Х-то вiн? - Чи тобi не все одно? - А де ж вiн? - Не знаю... Але забути його несила... Роздiл другий Весною 1637 року королiвський комiсар Ян Данилович дiстав собi в управу Чигиринське та Корсунське староства. З'явившись у Чигиринi якраз на весняного Юрiя з великим загоном жовнiрiв, Ян Данилович заходився приводити до послушенства селян та мiщан. Була вже не рання, тепла весна. Над Чигирином летiли запiзнiлi гуси й падали на зеленi луки побiля Тясмину. I багато хто з мiщан, чекаючи своКП черги "на послушенство", заздрiсно поглядав на гусей i думав: "Гуси-гусенята, вiзьмiть мене на крилята". - Ха-ха-ха-ха! - реготав Ян Данилович, взявшись у боки. - Сулимiв чекали? Павлюкiв виглядали? Чернь. Бидло... Я вас приведу до послушенства! Я вас навчу, як у ногах свого пана повзати! Сулими i Павлюки у Варшавi на майданi конають, а тут я вам пан i Бог, пся крев! Схизмати смердючi! - До жовнiрiв: - Лупiть Пх, пся крев! Лупiть, щоб аж скора на них репалась! Жовнiри круками накидались на юрму, що жахно вiдсахувалась вiд них i тислася пiд стару церковку в пошуках рятунку, хапали дядькiв чи молодиць, збивали з нiг, тягли за руки чи ноги на майдан i, облiпивши жертви з усiх бокiв, лупцювали Пх канчуками, доки не лопались у них сорочки i на зелену траву не бризкала кров... Жовнiри якусь мить вiдхекувались, витирали зрошенi потом лоби й знову бралися за своП жертви. Селяни, зiгнанi з ближнiх сiл для послушенства, стояли на майданi похнюпивши голови. Добра вони вiд нового пана й не чекали, але щоб Пх отак зразу нi про що нi за що бити до кровi?.. Цього дня - на весняного Юрiя - вони, як завше, виходили у поле на водосвятiе. Панотець святив у цей день пашню, жiнки хутчiше протирали свяченою росою очi, щоб зiркiшими були та щоб не болiли, чоловiки прикидали, яке жито. Њ така прикмета: коли на Юрiя у житi ворона заховаКться - рясного чекай врожаю. Та цiКП весни селяни хмуро словами перекидалися, що "жито на Юрiя ледве спромоглося горобцевi до колiн дiстати, про хлiб та статки годi й думати". - То ви ще будете брови на свого пана супити? - не вгаваК королiвський комiсар. - Пся крев!.. Лупiть! До кровi репiжте! Жовнiри з сил вибиваються. Зелена трава червонiК. З протилежного боку майдану, якраз навпроти юрми, що чекаК на послушенство, стоять реКстровi козаки з своПм полковником Карпом Скиданом. РеКстровцi всi як один на пiдбiр, високi, ставнi, та зараз вони поопускали голови, горбляться, намагаються вiдвести очi вiд послушенства. Полковник хмуриться i теж уникаК людських очей. Та ось сивовусий дiд, у якого аж танцюють по спинi жовнiрськi канчуки, плюК кров'ю й кричить до Скидана: - Чого очi вiдводиш, полковничку? Канудить? Теж менi захисничок УкраПни, бодай тобi чорти вуса у пеклi обсмалили!.. - Хоч би не ганьбили козачого звання! - пiдхоплюК хтось iз натовпу. - Катами свого люду поставали! - Дивiться, козаченьки, дивiться, як ляхи з нас кров, як воду, точать! - кричить чорнява молодиця. - Може, й ви панам-ляшкам пособите? Бiднi жовнiри вже й потомилися. Берiть, козаченьки, канчуки в руки, бийте свiй кревний люд! Хай пани спочинуть. - Та якi вони козаки? - плюКться худий селянин, в якого по вусах стiкаК кров. - Справжнi козаки на Низу, за порогами. А це панськi пiднiжки! Ще нижче нахиляК сиву голову Карпо Скидан. Важко йому чути таке, наче хижий звiр пазурами терзаК його зранене серце. А що вони, реКстровцi, вдiють? Пани пiсля Хотина щедро УкраПнi волю обiцяли, та дiдько тим обiцянкам радий! Краще б його самого побили, як отаке слухати! Люди ж правду кажуть. Якi вони в бiсового батька козаки? Хнюпляться реКстровцi, не вперше Пм-бо чути таке. Дивляться на них люди, як на панських собак. А що вдiКш? Бог високо, король далеко, а Ян Данилович тут i Бог, i король. Кому поскаржишся? - Так Пх!!! Так!!! - кричить комiсар. - Лоскочiть Пм спини, щоб гнучкiшими були, щоб гнулися перед ясновельможним панством аж до землi! Щоб i думати про бунти забули! Так Пх!.. Так! Скидан вiдчуваК, що рiдна земля пiд ногами гаряча. Важко йому стояти на рiднiй землi i байдуже дивитись, як чванливий i пихатий лях знущаКться з твого люду. Чи ж для цього Карпо Скидан iшов колись в реКстровцi? Думав УкраПну вiд лютоП татарви боронити, а став посiбником катiв. Б'ють молодицю з немовлям на руках. "Коли б моП мама побачили, який з мене захисник, то прокляли б свого Карпа!" - з гiркотою думаК Скидан. Ось тягнуть молоду вродливу дiвчину, заламують Пй руки. - Цю лишiть, - милостиво каже Ян Данилович. - Смачна хлопка! Вiдведiть у моП покоП... Постiль менi стелити... ха-ха!.. - Мамо-о-о! - в невимовнiй розпуцi кричить дiвчина. Скидан смикаК себе за вус i рiшуче пiдходить до комiсара. - Вашмосць! Чим завинили цi люди? - Мовчать, пся крев! - накидаКться на нього Данилович. Карпо блiдне. - Я - полковник реКстрового його королiвськоП милостi вiйська. - Ти бидло! - аж тупотить ногами комiсар. - Для мене ти таке ж бидло, як i та чернь. Скидан хитнувся вiд обурення, але встояв. - Вашмосць! Я заявляю рiшучий протест! Я буду скаржиться його милостi королю i сейму! - Ти, смерд, ще смiКш пащекувати? - визвiрився Данилович i крикнув жовнiрам: - Лупiть i реКстровцiв заодно! Щоб вдруге не посмiли роззявляти рота! Жовнiри хапають ошелешених реКстровцiв, витягують Пх на майдан, i пiшли свистiти канчуки... Натовп затих... - Вашмосць! - тремтить Скидан. - У нас права, данi його милiстю королем Речi ПосполитоП! - Я плював на вашi права! - кричить Данилович. - Нащо менi вашi права, як у мене К кращi лицарi, нiж ви! А тебе, хлопський полковнику, в ямi