ься на КараПмовича, i борода його колихаКться, наче вiн сам iз собою беззвучно розмовляК. - А може, вони тебе просто... вiдпустили, га? Ось тiльки неясно менi, за вiщо вони тебе вiдпустили? - Ваша милiсть, вони мене якщо й вiдпустять, то хiба що на той свiт. Дозолив я Пм, сала за шкуру багатьом позаливав. - Гм.. - Iстинно кажу, ваша милiсть. Схизмати тих, хто служить Коронi, нiколи не милували. - Це так. - Бог мене порятував, фортуна повернулася до мене лицем - ось чому я живий i стою перед свiтлими очима вашоП милостi. I далi служитиму крулю й Коронi так же ревно, як досi служив. - Гм... Це добре. Ми тебе не забудемо. I твоКП вiрностi. Викладай, що знаКш про повстанцiв, - такi вiдомостi менi дуже потрiбнi. Гетьман важко встаК i, притримуючи руками поли шуби, пiдходить до мармурового столика, на якому лежить карта УкраПни з позначенням всiх мiст та сiл з маКтками. - Iляшку! - каже гетьман, не повертаючи голови. - Познач на цiй картi всi тi мiсця, де засiли повстанцi. Запиши, скiльки Пх, яка в них артилерiя, обози, запаси провiанту тощо. Вiдзнач також, де найкоротшi i найзручнiшi дороги та переправи. Хрестики постав, де болота й трясовини, урвища й лiси. Адже ти знаКш УкраПну? - Знаю, ваша милiсть. Все зазначу. Того ж дня коронний гетьман Речi ПосполитоП спiшно продиктував унiверсал до реКстровоП старшини УкраПни: "Станiслав на КонКцполi КонКцпольський, кастелян кракiвський, гетьман великий коронний, староста руський, барський, ковельський, переяславський i прочая... - Усiх Пх милостям п.п. старостам, державцям, пiдстаростам, намiсникам i урядникам украПнним оголошуКмо., Отримавши звiстку, що, незважаючи на присягу, вiрнiсть i повиннiсть свою по вiдношенню до маКстату його королiвськоП милостi, деякi бунтарi затiяли бунт у вiйську Й. К. М. Запорозькому i, стративши свою старшину, збирають до себе безлiч свавiльного люду. Щоб завадити Пхньому успiховi, закликаю вас iменем його милостi короля, аби ви тих, якi приКдналися до збiговиська бунтарiв, якщо вони протягом двох тижнiв не покаються i не зложать своП повиннi голови, бiльше козаками не вважали. I, лишивши Пх усiх вольностей, якi дарованi козакам реКстровим, старалися арештувати i вiдсилати Пх до мене. Якщо вашi милостi не в змозi будуть Пх затримати, то ви мусите поширювати кари на Пхнiх жiнок, дiтей, руйнувати Пхнi домiвки, адже краще, щоб на тих мiсцях кропива росла, анiж множилися зрадники його королiвськоП милостi i Речi ПосполитоП! Дан в Барi 3 вересня 1637 року". - Ну ось ми й зустрiлися, КараПмовичу, - процiдив крiзь зуби Павлюк, коли вiз iз полоненою старшиною спинився в Чигиринi па майданi. - Не чекав, пане зраднику? - Нi, -зiзнався КараПмович. -Я сподiвався, що тебе стратили у Варшавi разом iз Сулимою. Павлюк пильно дивився йому в очi, i той, не витримавши його вогнистого погляду, поспiшно вiдвернувся. - Цього разу твоя взяла, гетьмане, - буркнув i вбрав голову в плечi. - Радiй! - Нема з чого! - вiдрiзав Павлюк. - Вiд того, що роздавиш блощицю, радощiв мало. Навпаки, бридко. Павлюк хотiв було йти, та КараПмович поспiшно крикнув: - Стривай, гетьмане! - Чого тобi? - запитав Павлюк, зупинившись. - ОстаннК своК слово ти скажеш козацькiй Радi на судi. - Хiба не ти будеш зi мною розправлятися? - здивувався КараПмович. - Адже я тебе колись хитро заманив у пастку i в дерев'янiй клiтцi привiз у Бар. На жаль, я не змiг насолодитися своКю перемогою, ти втiк на моПх очах. Тепер ти мене захопив i скрутив. Мсти. - Я особисто не хочу бруднити об тебе руки й тим паче мстити тобi, - вiдповiв Павлюк. - Ти пiшов не проти Павлюка. Ти пiшов проти свого народу, проти своКП землi. Народ тебе i буде судити! - Народ? Ха-ха! - зареготав КараПмович. - Була чернь i К! Було бидло i К, а народу немаК! I не буде! А К гнiй, на якому ростемо ми, пани. Будуть однi лише пани. А ви - бидло! Це i К наша воля. Я боровся за таку волю i буду боротися. Але це воля не для чернi, це воля для нас, панiв. Ляхи мене паном зроблять, тому я за ляхами! - I багато ти за Кодак одержав? - Тисячу злотих i маКток. - Радий? - Аякже! Коли б мiг, то десять разiв би вас продав. Тому що ви не хочете коритися, визнавати нас панами. - Таких блощиць лiпше давити! - почорнiв Павлюк. - I як тiльки земля вас носить? - А де вона дiнеться? - Вже недовго Пй лишилося терпiти! - пообiцяв Павлюк. - ЗалякуКш? - Ти й так боягуз! - За своК життя боюся, бо хочу всмак пожити, - не таПвся КараПмович. -Бо хочу бути паном. - А сам у ляхiв у ногах повзаКш? - Вони сильнiшi, нiж я. - Виходить, ти не пан, а раб! - I Павлюк пiшов, але КараПмовича охопив ляк. - Постривай, гетьмане! - вигукнув вiн. - Я все життя рвався до гетьманськоП булави, але доля передала ПП тобi. Для чого? - Хочу здобути волю для свого народу. - Для чернi? - здивувався КараПмович. - А як же ви будете без панiв жити? Невже всi будуть рiвними? - Усi! - А працюватиме хто? - Кожний на себе i всi на всiх, - вiдповiв Павлюк. - Але тобi цього не зрозумiти, КараПмовичу. Незалежно вiд того, будеш ти жити чи нi, ти вже мертвяк. Ходячий мертвяк! Але дуже небезпечний, бо сiКш заразу навколо себе. Обернувся i пiшов, широко та впевнено ступаючи. КараПмович зрозумiв: то кiнець. I тодi вiн захотiв жити. Жити, аби мстити. Всiм. Не Павлюку, а павлюкам. Щоб мстити УкраПнi за те, що вона не хоче бути хлопкою, не визнаК КараПмовича своПм паном. Жити, щоб перекреслити все те, чого прагне Павлюк, аби та чернь i думати бiльше не смiла про волю, щоб жила на колiнах бiля його нiг!.. На нiч Пх розсадили по льохах. Всю нiч КараПмович чув, як бiля льоху тупцяв вартiвник, i всю нiч гарячкове думав, як вирватися на волю. Вiдчув силу й енергiю, був упевнений, що врятуКться. Перед ранком у нього визрiв простий план. Що було сили, затарабанив у ляду. - Чого тобi? - глухо донiсся до нього голос вартiвника. - Маю важливi вiстi! - кричав КараПмович. - МаКш, то й май! - мовив вартiвник. - Вiдкрий, я тобi щось скажу! - збиваючи щиколотки пальцiв, трахкав КараПмович у ляду. - Ей, послухай! - Та якоП ти трясцi гупаКш серед ночi? - крикнув вартiвник, присiвши бiля ляди. - Гупай не гупай, а вранцi чкурнеш на той свiт! - Це я знаю! - крикнув КараПмович. - Ну, а коли знаКш, то й сиди! I не грюкай бiльше. Було б так жити, щоб смертi не боятися. - Смертi я не боюся, -вiдповiв КараПмович. - Хочу тобi перед смертю дещо повiдати. Менi все одно капець, а золото пропаде. - Яке золото? - насторожено озвався вартiвник. "Клюнуло", - полегшено подумав КараПмович i повеселiв. - Те, що я закопав, -нарочито тихiше сказав КараПмович. - Де закопав? - доскiпувався вартiвник. - Та не бубони, бо нi дiдька не чути! Де ти його закопав? - Буду кричати - хтось почуК, - ледве стримуючи збудження, вiдповiв КараПмович. - Мене скарають, i золото згине. - Та нiяка трясця нас не вчуК, - вартiвник оглянувся. - Кажи, тут немаК нiкого. Глупа пiвнiч. Чи, може, ти брешеш? - Перед смертю не брешуть. - I то нiби правда, - сказав вартiвник i заходився вiдмикати замок. КараПмович тихенько пiднявся на драбину, притаПвся пiд самою лядою. Руки з розчепiреними пальцями виставив поперед себе... Козак вiдклав замок, пiдняв важку ляду i, нахилившись, мовив: - Кажи хутчiше, де те золото... що ти зако... КараПмович кинув руки вперед, вхопив вартiвника за горло, рвонув до себе, i вони обоК полетiли в льох... Але шиП старшина так i не пустив, навалився на оглушеного, отетерiлого козака, придавив йому колiном груди i душив його за шию, поки той i не затих... Розвиднялося, коли КараПмович вискочив з льоху. Вже чулися голоси в мiстi, iржали конi. Старшина тiнню майнув через городи на околицю i мало не налетiв на козакiв... Встиг непомiченим впасти в бур'ян (i тут пощастило!), перечасував, вткнувшись носом у землю. Але козаки не спiшили йти з толоки. А вже днiло, в мiстi наростав лемент. Тодi КараПмович поповз до стiжка сiна, вирив у ньому нору, залiз i затулився сiном. Думка була така: коли спохватяться його шукати, то подумають, що за нiч вiн встиг далеко втекти. Нiкому й на думку не спаде, що вiн днюК в мiстi. Коли зiйшло сонце i вiн почув голоси, його пройняв тваринний жах. Невже йде по слiду погоня? Його лихоманило й тiпало, аж сiно шелестiло. У дiрку в сiнi вiн побачив, як на толоку привели Саву Кононовича iз старшиною, i все зрозумiв. Хтось, здаКться, Карпо Скидан, зачитав вирок: - Iменем народу, iменем вiйська Запорозького, козацькоП Ради, iменем пана гетьмана, зрадники i душителi свого народу Сава Кононович iз старшиною присуджуються... Гримнули пострiли... - Зрадника КараПмовича буде покарано по його спiйманню! КараПмович вовком накидаКться на карту УкраПни. Ладен роздерти ПП на шматки... ПотираК руки... О, вiн добре знаК УкраПну, ПП дороги, села I мiста! Поспiшно вiдзначаК на картi всi входи й виходи, фортецi й мiста, де i скiльки зосереджено павлюкiвцiв. "Жити, щоб мстити! - шепоче вiн побiлiлими губами - Щоб мстити УкраПнi, котра не визнаК мене паном i прагне волi... Не бути Павлюковi гетьманом! Швидше УкраПна кропивою заросте, анiж павлюки здобудуть Пй волю!" Роздiл десятий Минуло, мабуть, з мiсяць, перш нiж, дивом вiдкараскавшись вiд смертi, Роман Матусевич зiп'явся на ноги. Обережно переставляючи кволi ще, наче ватянi ноги, Роман iшов повз спаленi хати з почорнiлими бовдурами, що сумно стирчали в небо, повз дворища, що заросли вже лободою, i вiд цього видовиська йому ще важче було йти. Спирався Оленi на плече. У всьому тiлi почував слабкiсть, глибока рана у грудях давалася ще взнаки. Олена привела його до чорного згарища i пошепки сказала: - Там... була церква... Оте згарище - все, що вiд неП лишилося. А пiд головешками, в попелi, прах жiнок i дiтей. -Олена затулила лице руками. - Церква була суха i згорiла; як свiчечка... Нiхто й вискочити не встиг. Та жовнiри б i не випустили. Роман хитнувся, важко сперся на Оленине плече, до болю його стис. - Звiрi!.. Хижi звiрi, яких треба знищувати!.. - На вулицi я надибала зарубану жiнку з немовлям, - пошепки розповiдала Олена. - А панотець Никодим лежав неподалiк церкви. Я поховала Пх в однiй ямi, другого дня, як жовнiри покинули село. Мо', й не зовсiм зручно було ховати в однiй ямi священика з жiнкою, та хай Бог простить. У мене не було сил, аби ще одну яму копати. А ти в непам'ятi горiв i все кудись побивався... - Хоч хто-небудь вцiлiв iз ЗеленоП Гути? Олена заперечливо похитала головою. - Катюги!.. - голубi Романовi очi зробилися чорними. - Зосталась у селi корова, - по хвилi озвалася Олена. - Я доглядала ПП, доПла й напувала тебе силомiць молоком. Та ще пiвень до нас приблукав. Оце i все, що лишилося вiд ЗеленоП Гути. Роман вiдчув, що пiд ногами в нього пливе земля, а перед очима пурхають жовтi метелики... Не пам'ятав, як Олена дотягла його до хижки, як знову напувала гарячим молоком. Олена тодi опам'яталась серед ночi. Навпроти вишнякiв дотлiвала купа головешок, i Оленi здалося, що то горять очi живцем спалених жiнок i дiтей. Закричала вiд болю й жаху, поповзла вишняками, то в один кущ тикаючись, то в другий, аж доки не вiднайшла Романа. Вiн тихо стогнав, в грудях його щось булькало. На Олену звiдусiль дивилися яскравi цяточки, i вона нiяк не могла збагнути, чи то вуглинки тлiють, чи очi спалених благають про помсту, ПП лихоманило, вона притулилась до Романа й пролежала так до ранку. I всю нiч перед ПП внутрiшнiм зором у чорнiй пеленi тлiли криваво червонi вуглинки... Та iде чула, як десь мукала корова. Вранцi, ледь засiрiло, Олена подибала на розвiдини. Село спалене дощенту. ЖодноП вцiлiлоП хати! Сумно i боляче було дивитися на згарища, комини й бовдури, що стирчали серед попелу. Гудiв вiтер, здiймаючи хмари чорного попелу, де-де ще тлiли головешки, смердiло згарищем. У дворах торготiли скелети обгорiлих дерев, хилиталися шматки недогорiлих тинiв. Ледве тягнучи ноги, йшла Олена селом, i в пам'ятi поза ii волею фiксувалися рiзнi деталi: лелека посеред вулицi з обгорiлими крилами, видно, злетiв, охоплений вогнем, з палаючоП хати i впав посеред вулицi, трiснутий глечик на тичцi, вiтер сумно завивав у його горлi, горобцi, що сиротливо сидiли купкою посеред вулицi й горнулися одне до одного, не знаючи, куди Пм тепер приткнутися, i лише благально цвiрiнькнули, коли вона проходила, чорний крук, набурмосившись, сидiв на бовдурi й дивився на неП одним оком, дитяча пелюшка, зачепившись за обгорiлий явiр, маяла, нiби махала бiлими руками й благала порятунку, колодязний журавель з вiдром, високо пiднятим у небо, наче вiн хотiв гасити пожежу й застиг, на смерть вражений страшною картиною, мертва жiнка посеред вулицi з мертвим немовлям... Не пригадуК, як вона вiднайшла в одному з дворiв уцiлiлу клуню, як перетягувала туди Романа, а потiм хоронила жiнку з дитиною i священика з хрестом... Опам'яталась вiд голосного "кукурiку" червонястого когута. Так почалося ПхнК життя в спаленому селi. Олена нагрiла води в якомусь черепку, промила Романовi рану, приклала подорожника, перев'язала груди i задумалась: що ж робити далi? Пiвень не вiдходив од неП нi на крок, крутився пiд ногами, коли вона безвiльно, сама того не помiчаючи, блукала згарищем чи заклякло сидiла пiд клунею й годинами не ворушилася, пiвень пiдходив до неП й голосно кукурiкав, витягуючи шию i ляскаючи крилами себе по ногах. Олена опам'ятовувалась i йшла до Романа... - Оленко... - раптом озвався одного ранку Роман i дивно на неП глянув. - А в тебе пасемко над скронею... сиве... - I поринув у небуття. Олена хотiла заплакати, але слiз уже не було. Так вона й просидiла до вечора, зволожуючи Романовi спечеш губи та мiняючи подорожник на грудях, що також швидко висихав. А в надвечiр'я зненацька почула сумне? му-у-у-у... Притьмом вибiгла з клунi, бо мала таке вiдчуття, що то ПП саме життя кличе. Посеред вулицi стояла бура шута корова i сумно озирала згарище, не вiдаючи, куди Пй тепер iти. - Манько! Манько! - крикнула Олена перше, що Пй спало на думку, i корова, вгледiвши живу душу, заревiла i рушила до неП. Олена вибiгла навстрiч, обняла ПП за шию, плакала i все повторяла: "Манько... Манько... годувальнице ти наша..." У корови було розперте вим'я, вона жалiбно мукала, i Олена, аби полегшити Пй муки, здоПла ПП просто на землю, а потiм побiгла до того дворища, де бачила на тичцi трiснутий глечик, надоПла молока. - Живемо, Романку, в нас уже й корова К! Ось я напою тебе молочком, то швидко на ноги станеш. Олена витягла з клунi очеретину, вiдломила дудочку i через ту дудочку влила трохи молока Романовi в рот... Роман нiби очунявся, ковтнув молоко, i вона затремтiла на радощах, що вiн буде жити, наперекiр всьому буде жити! I корова Манька, i червонястий пiвень! ...За мiсяць Роман став на ноги. Коли Олена вперше вивела його з клунi, була вже пiзня осiнь, i на болотi за спаленим селом прощально кричали журавлi. Роман мружився вiд нежаркого осiннього сонця, жадiбно вдихав прохолодне i чисте повiтря... З дерев облiтав жовтий лист i багрянцем вкривав згарища, пливли срiбнi павутинки... - Ой, як хороше жити! - зiтхнув Роман на повнi груди i вiдчув, що бiль у серцi вже зник. - Як гарно з тобою жити, Оленко! - Ти часто менi марилась... Буцiмто ми з тобою вiнчаКмось у церквi. СтоПмо, побравшись за руки, пiдходить до нас отець Никодим i раптом нi з того нi з сього починаК заливати нас молоком... I я знову провалююсь у чорну порожнечу... - Узяв ПП руки, припав до них губами. - Я нiколи не забуду, що мене врятували оцi руки, вдихнули у мене життя... - Нi, - смiялась вона, - тебе врятувала Манька. I повела його на вигiн, де паслася корова з великими добрими очима. - Ось твоя годувальниця, - Олена легенько пiдштовхувала Романа. - Ну, пiдiйди, подякуй Маньцi за молоко. Роман гладив корову по шиП i мав таке вiдчуття, що вiн щойно вдруге народився на бiлий свiт. У кожнiй клiтинцi його тiла бринить молода сила, оновлене життя починаК в ньому грати, як молоде вино... Увечерi, коли вони сидiли в клунi, вiн поцiлував ПП в губи, потiм у щоки, в очi... Червонястий пiвень злетiв аж на саму клуню й, виляскуючи крилами, голосно звiдти кукурiкав, вiтаючи нове життя, що бростилось на згарищi села... - Як ти жила, кохана, доки я в непам'ятi був? - запитав Роман. Олена уткнулась йому в плече й розплакалась. I вiн зрозумiв, що Пй було тяжко i страшно однiй в руПнах, серед мертвих i спалених. Як вона ночами тремтiла, тулячись до нього, а вiн горiв у непам'ятi, i Пй все ввижалося, що з церкви виходять спаленi жiнки й виносять на руках спалених дiтей... А вдень вона метушилася бiля нього, доглядала корову, разом з пiвнем ходила в спалений маКток, вишкрiбала в засiках комори по жменi борошна, на городах копала картоплю, варила i годувала його... Вона плакала, уткнувшись йому в плече, а вiн був щасливий, що не одинокий у цьому тривожному свiтi... Вiдчував, що Оленка вже навiки його, найдорожча, найкраща, найрiднiша людина у свiтi! Вони жили вдвох у спаленому, сплюндрованому селi, серед згарищ i праху, i була з ними чиста i сильна молодiсть, котру не могло здолати нiяке зло в свiтi. - Я ожив, щоб збожеволiти вiд щастя! - смiявся Роман, все ще не вiрячи у своК щастя. А ранками Пх будив пiвень. Виходили з клунi, а пiвень уже чекав Пх, поважно походжаючи побiля клунi, й увесь вiн, вiд яскраво-червоного гребеня до золотисте-жовтих шпор, був до смiшного статечний... Олена доПла Маньку, потiм вони пили молоко, i пiвень пив iз черепочка i гречно поглядав на них, нiби дякував, i голос його з кожним днем дзвiнкiшав... Одного ранку вони прокинулися в передчуттi якоПсь тривоги. Мимо ПхньоП клунi вулицею спаленого села йшли бiженцi... Роман вийшов на вулицю, погомонiв з ними i повернувся задумливий i печальний. - Знову смерть сюди суне, Оленко... - Скiльки ж нам жити серед пустки I згарища? - мовила Олена. -Треба йти до людей, Романе. Роман ще i ще виходив до людей i повертався вiд них щораз похмурнiшим, зажуренiшим. - Невеселi вiстi, Оленко. Ляхи йдуть на УкраПну. Кажуть, велике в них вiйсько i нищить воно все на своКму шляху. Сунуть вони в напрямку БiлоП Церкви, де буцiмто стоПть Павлюк з своПм вiйськом. - Пора й нам збиратися, Романе. - Куди? - До Днiпра, на УкраПну. - Олена помовчала. - Я кохаю тебе, але цього менi мало. Мене УкраПна кличе, та, шо повстала. Хiба ми можемо цiлуватися i милуватися, голи вирiшуКться доля УкраПни? Ми пiдемо до гетьмана Павлюка. До нього зараз вся УкраПна сходиться. А щастя... щастя не лише в коханнi. Щастя i в боротьбi. Щоб у нас були i зосталися чистi серця, ходiмо! - Буде так, моя кохана. - Нам треба пошвидше йти до людей. - Олена знiяковiла й притулилась до його плеча. - Менi скоро будуть потрiбнi люди. Вiн стояв збентежений, боячись навiть дихнути. - Оленко... - Так, Романе... Вона взяла його руку, обережно притулила собi до живота i заплющила очi. Так i стояли довго-довго, сполошенi, збентеженi й знiяковiлi. I вiн зненацька вiдчув, як у його руку щось стукнуло... Було воно живе, вертляве i сильне. Воно стукало в його руку вимогливо, владно, i вiн збагнув, що воно збираКться в дорогу, вже йде в цей бiлий свiт, йде наперекiр руПнам i згарищам, смертям i лихолiттям. СтукаК, аби приготували йому мiсце пiд сонцем. - Я буду боротися за його мiсце у цьому свiтi! - прошепотiв Роман i, опустившись на колiна, обняв ПП ноги й припав до них головою... Того ж дня вони вирушили до Днiпра. Попереду перевальцем ступала корова, на коровi сидiв червонястий пiвень, поважно й статечно позираючи на увесь бiлий свiт. - Який вiн смiшний! - сплеснула Олена руками - Сидить на коровi, а позираК навсiбiч, наче з царського трону. Вони йшли, тримаючись за руки, не вiдаючи, що Пх чекаК попереду. Йшли у свiт широкий здобувати маленькому мiсце пiд вiльним сонцем. Роздiл одинадцятий Восени в Барi спiшно готувалися до походу на Заднiпрянщину, де зосереджувалися основнi сили повстанцiв. Коронний гетьман квапив, аби шляхта збиралася якомога швидше. У всi усюди полетiли гiнцi: частинам коронного вiйська, а також надвiрним загонам шляхти i реКстровцям сходиться у Бар iз зброКю, провiантом i обозами. Першим на УкраПну було послано Iляша КараПмовича з загоном реКстровцiв, котрих нашвидкуруч нашкребли в Барi i котрi пiдтримували Рiч Посполиту. Коронний гетьман велiв КараПмовичу рухатися на Заднiпрянщину, по можливостi уникати сутичок, а розвiдувати головнi сили повстанцiв, куди вони пересуваються, де зосереджуються, якi у них плани, i пiд загрозою смертноП кари залучати на свiй бiк тих реКстровцiв, котрi ще не встигли перебiгти до Павлюка. За осiнь КараПмович вiдгодувався на панських харчах, приодягся, ожив i повiрив у свою велику мiсiю, що йому самим Богом велено приборкати Павлюка. До всього ж його милiсть коронний гетьман прозоро натякнув, що пiсля перемоги над черню гетьманська булава не мине його рук... I КараПмович, потираючи руки, подався на УкраПну вивiдувати все про повстанцiв. Одначе нi Станiслав КонКцпольський, нi його заступник, польний гетьман Микола Потоцький, не дуже вiрили в успiх КараПмовича. Проте на безриб'П i рак риба... - I все ж КараПмович цiнна птаха для нас, - сказав КонКцпольський. - Вiн багато дав менi цiнних вiдомостей про повстанцiв, сподiваюсь, ще бiльше роздобуде. Цей хлопський старшина, що лiзе в гетьмани, ладен торгувати своПм людом i оптом, I вроздрiб Допоки вiн буде нам потрiбний, допоки його й використаКмо. - Ваша милiсть, мене непокоПть та млявiсть, з якою рихтуКться коронне вiйсько, - сказав Потоцький. - Вже невдовзi й осiнь мине, а ми так i не спромоглися зiбрати наше лицарство. А чернь тим часом збiльшуК своП сили. Коронний махнув рукою: - Нинi шляхта не та, що ранiше була. Коли Пх на бал кличеш, один поперед одного летять, а воювати козакiв не вельми... - Маю неприКмнi вiстi, - Потоцький спохмурнiв. - До мене доходять чутки, що в коронному вiйську завiвся нездоровий дух. Лицарство боПться, аби не потерпiти вдруге такоП поразки, яку воно вже скуштувало у Ведмежих лозах i бiля Курукiвського озера. Тому й збираКться з оглядкою, якби пошвидше дременути в кущi. - У вiйську справдi кепський дух, - згодився коронний, - але в нас немаК викруту. Будь-що вiйсько треба випхати на УкраПну, i воно хоч-не-хоч, а змушене буде прийняти бiй. А поки суд та дiло, треба послати до Павлюка послiв. - До тлуму шляхетних послiв? - аж зблiд вiд обурення польний гетьман. - Чи не забагато честi, ваша милiсть? Адже, пославши послiв, ми визнаКмо Пх за силу, з якою змушена рахуватися Рiч Посполита! - На жаль, це так. -У КонКцпольського нервово засмикались губи. - Але в нас немаК iншого виходу. Послiв вiдрядiть негайно, пане польний гетьмане. I щоб вони якнайшвидше дiсталися Чигирина i задобрили Пав-люка золотими обiцянками. Хай обiцяють все, що захочуть, нам важливо виграти час... Зiзнатись, я мало вiрю в успiх послiв, але, як кажуть, чим чорт не жартуК. Жеби вiн згодився розпустити своК вiйсько, ми б лишили йому навiть гетьманську булаву. - Досi перемагала шляхетська зброя, так буде i нинi! - бадьоро вигукнув польний гетьман. - Чернь розгулялась по всiй Заднiпрянщинi, - мовив коронний. - У Барi вже чимало зiбралося збiглоП шляхти. Особливо багато утiкаК панiв з Вишнивеччини. Вчора до мене прибули переляканi старости з Остра, Коростеня, Пирога та Чернiгова. Всюди повстання. Чернь знахабнiла й глузуК з шляхти. Пан староста коростенiвський скаржився, що хлопи вiшають панство на шовкових мотузках, але панство все одно волiК мати ликове життя, анiж шовкову смерть! - Пся крев! - тiльки й прохрипiв Потоцький. - Пан староста остерський скаржився, що хлопи забрали в нього рушницi, а взамiн йому лишили палицi. Хлопи, так би мовити, жартують. - Ми пройдемо мечем i вогнем хлопську УкраПну! - вигукнув Потоцький. - I нiхто вiд нас не дiждеться пощади, нi старе, нi мале! - Амiнь! - сказав коронний i мiцно стулив сухi й тонкi губи. Коронне вiйсько збиралося довго й неохоче. Спливала осiнь, а КонКцпольський все ще нiяк не мiг згукати своК лицарство. Поволеньки стягувалась мiсцева шляхта, лише в кiнцi жовтня зiбрались надвiрнi загони магнатства. То одна хоругва вiдстала, то друга, Пх доводилось розшукувати, пiдганяти... Другого листопада було зачитано королiвський наказ: усiм коронним вiйськам зайняти УкраПну, "погасити пожежу" i лишатися там на зимовi квартири. Головним командувачем усiх вiйськ призначено польного гетьмана Миколу Потоцького. В похiд мали виступити третього листопада, але нi третього, нi четвертого вiйсько з Бара не вийшло. Жовнiри почали ремствувати: на носi зима, куди зриватись? До того ж доведеться битися не з селянством, а з козацтвом. - З козаками воювати - не цiпом махати! - доводили жовнiри. I марно Микола Потоцький метався до Бара, зганяючи докупи вiйсько. Жовнiри розбрелися по мiстечку та його околицях, пиячили-гуляли i не поспiшали на майдан, де мав бути збiр. Тодi жовнiри почали вимагати, щоб Пм наперед виплатили платню. Потоцький помчав до коронного гетьмана I кричав, що нi дябла з цього походу не вийде, бо вiйсько розбрелося, як отара овець, i нiякими силами його не зженеш докупи! Коронний гетьман послав до жовнiрiв головного капелана патера Окольського, аби той пiд страхом БожоП кари зiбрав воПнство на майданi. Патер два днi бiгав по мiсту, хапав за поли кожного жовнiра, погрожував всiма карами Божими i королiвським гнiвом, та так нi з чим i прителiпався до гетьмана. Тож коронний гетьман змушений був врочисто пообiцяти жовнiрам, що, як тiльки тi виступлять в похiд, вiн негайно поПде до його милостi короля i випросить платню наперед... I нарештi сьомого листопада коронне вiйсько покинуло Бар. Полки виступали: 1. Полк коронного гетьмана пiд командою старости Хмельницького Миколи Стогнева: гусарiв - чотири хоругви, козакiв - чотири хоругви, драгунiв - три ескадрони. Маршрут: на Вiнницю, Погребище i Бiлопiлля. 2. Полк польного гетьмана, предводитель п. Мочарський. Але, оскiльки в того перед самiсiньким походом щось зробилося негаразд iз шлунком, його замiнив вiйськовий стражник пан Лувчицький. Гусарiв - шiсть хоругов, козакiв - п'ять хоругов, драгунiв - два ескадрони. Маршрут: на Лiтин, Острожок... 3. Полк п. Казановського, старости богуславського i писаря польного коронного: гусарiв - чотири хоругви, козакiв - чотири хоругви, драгунiв - два ескадрони. Маршрут: обiйти злiва Бiлу Церкву i вдарити на Тиврiв та Липовець. 4. Полк Станiслава Потоцького, воКводича брацлавського (брат польного гетьмана): гусарiв - три хоругви, козакiв-три хоругви, драгунiв - один ескадрон. Маршрут: на Звенигородку, Бушу, Буки i далi. Виконавши своП завдання (спалити й спустошити села й мiстечка по своПх маршрутах), полки десь у груднi мали зiйтися в Бiлiй Церквi i дати вирiшальний бiй повстанцям Павлюка. Вiдрядивши вiйська на УкраПну, Потоцький ще на кiлька днiв затримався в Барi, знаючи, що в Бiлу Церкву його вiйсько зiйдеться не швидко. Адже в дорозi полки через кожнi двадцять верст будуть зупинялися i ставати табором. Командири розсилатимуть на всi боки хоругви для "усмирiння чернi та викоренення бунтiв". Пограбувавши й спаливши село, погвалтувавши жiнок, хоругва залишить пiсля себе згарище i подасться в друге село усмиряти чернь. Тiльки спаливши i сплюндрувавши всi навколишнi села, полк пересунеться вперед ще на двадцять верст... Так, винищуючи все на своКму шляху, полки будуть повiльно рухатися до БiлоП Церкви. Нарештi в серединi листопада Потоцький сiв у карету i в супроводi двох добiрних гусарських хоругов, закутих у важкi панцири, подався й собi на УкраПну, прямуючи до мiстечка Летичiв. Џхав вiн слiдами свого вiйська i майже щодня з вiконця карети бачив ту ж саму картину: спаленi села, над якими кружляло гайвороння. "Молодцi моП лицарi, добре погуляли, - радiв польний гетьман, поглядаючи на сплюндрованi села, обгорiлi бовдури, на повiшених, котрi гойдалися на деревах. - Вдруге чернь не вiдважиться бунтувати, покiрнiше лизатиме чоботи своПм панам. Про павлюкiв i думати забуде". Виряджаючи вiйська, Потоцький наказував Пм: - Пройдiться по УкраПнi вогнем i мечем! Хай чернь на вiки вiчнi запам'ятаК ваш грiзний лицарський похiд! Лишайте за собою випалену землю! Забудьте про милiсть i жаль! Ви безжалiснi карателi! Не щадiть нi старих, нi малих! Перед Богом за вас буду вiдповiдати я, польний гетьман Микола Потоцький! Я завжди знайду з Богом спiльну мову, а ви робiть своК дiло! Тепер, Пдучи, польний гетьман бачив, що вiйсько виконуК його наказ. До БiлоП Церкви з УкраПною покiнчено, а до Рiздва вiн встигне пiднятися вгору до Черкас, Чигирина, Канева, Переяслава i навiть Чернiгова. Все пройде з мечем i вогнем. Хай спробуК тодi побунтувати чернь! Так спливали днi за днями. Iнодi Потоцький вилазив з карети, кiлька верст гарцював на конi попереду гусарських хоругов i вважав себе полководцем, як Александр Македонський, Ганнiбал i Цезар... Лiси стояли то охопленi багрянцем, наче пожежами, то були затягнутi легкою пастельною млою. Заростi шипшини полум'янiли червоними ягодами, i Потоцький, гарцюючи поперед гусарiв, елегiйно просторiкував: - От, панове, вiзьмемо чернь, хлопiв. Чи здатнi вони милуватися красою золотоП осенi, ПП барвами, вiдтiнками? ЦiКю нiжною пастеллю чи полум'ям дубiв? Нi, панове, чернь брутальна, груба, дика, вона геть позбавлена естетики Вона по своПй вродженiй дикостi тiльки й здатна, що бунтувати проти своПх господарiв. А чари природи не для неП. Замiсть того, примiром, щоб милуватися золотою осiнню i вiрно служити своКму панству, чернь сваволить. От i маК спаленi села! Несподiвано на дорогу вийшов православний священик у довгiй рясi, простоволосий, з великим блискучим хрестом на грудях. В першу мить Потоцький неспокiйно зайорзав у сiдлi, бо чимось тривожним вiйнуло на нього вiд цього дебелого похмурого попа, та, - згадавши, що на нього дивиться двi хоругви гусарiв, Потоцький зборов неспокiй i глузливо крикнув: - Що, попе довгогривий, вийшов грiхи нам вiдпускати? Гусари зареготали, Потоцький, сидячи в сiдлi, взявся руками в боки, бо трапилась нагода похизуватися, а такоП нагоди польний гетьман нiколи не пропускав... Панотець подивився на нього пильно з-пiд насуплених густих брiв i глухо поспитав: - Можна й грiхи вiдпустити, але я мушу знати, кому Пх вiдпускати? - Я - Потоцький! - гордо сказав вiн, сподiваючись, що його прiзвище спантеличить попа. - Чи, може, ти не бажаКш менi вiдпускати? Потоцький вiдчув, що граКться iз своКю смертю Священик одним невловимим рухом висмикнув з-пiд ряси пiстоль i крикнув: - Слава Богу, що я тебе зустрiв! Ти душитель УкраПни! Сатана в обрiзi людини! Згинь, дияволе, згинь, люципере! За церкву, за Христа?.. Пролунав пострiл... Куля просвистiла бiля самого вуха в побiлiлого польного гетьмана. - Прости, Господи, грiх мiй, що промахнувся! - вигукнув панотець i впав, зрубаний гусарами. Оточивши кiньми труп, вони кололи його списами, топтали кiньми, а Потоцький, як сидiв на своКму конi, так лантухом i зсунувся на землю. Гусари кинулись до нього, пiдняли й оглянули: жодноП пошкрябини. Гусари переглянулись. - Це я зi злостi! - буркнув польний гетьман i, шкутильгаючи на забиту при падiннi ногу, потелiпався до карети. - Чого повитрiщалися, пся крев?! - визвiрився вiн на гусарiв. - Я покажу вам, як охороняти свого гетьмана! Всяке бидло стрiляК у вашого гетьмана, а ви облизнiв ловите! I хряпнув дверцями. До самого Летичева не вилазив з карети, не гарцював попереду гусарiв i не милувався золотою осiнню. На кiлька днiв священик позбавив його сну й апетиту. Досить було склепити повiки, як з мороку вiдразу ж вискакував розпатланий пiп з хрестом на грудях i пiстолем в руках... В наступнi днi зiпсувалась погода, золотоП осенi як не бувало! Небо обложили важкi хмари, зарядили дрiбнi холоднi дощi з ранку й до вечора... День у день. Почав облiтати жовтий лист, розвезло дороги, й гетьманську карету кидало з боку на бiк, гусари, набурмосившись, сидiли в сiдлах як мокрi кури й шморгали посинiлими носами. Потоцький був злий i не знав, де подiтися й на кому зiгнати свою злiсть. Та невдовзi й нагода трапилась. Навстрiч польному гетьману посунула шляхта. Мокра, посинiла, по самi вуха заляпана грязюкою, вона так похапливо впiкала з УкраПни, що навiть на польного гетьмана не звертала уваги. Спершу бiженцi втiкали купками, та з кожним днем Пх бiльшало i бiльшало, аж доки не посунули цiлими колонами. Втiкали пани з челяддю, гнали корiв поперед себе, коней, на возах везли скарб... - Та невже шляхетне лицарство забуло, як брати у руки шаблi? - не втерпiв польний гетьман. - Вiд кого пани втiкають? Вiд чернi? Вiд бидла? - Але там таке твориться... таке твориться... - пробурмотiв один iз шляхтичiв. - Вся Схiдна УкраПна повстала. На Заднiпрянщинi й у Поднiпров'П кожний хлоп вже козак i пан. - То панам лiпше ликове життя, анiж шовкова смерть? - лютуК Потоцький. - Пани ладнi наплював на свiй гонор i втiкати з УкраПни, анiж взятися за лицарськi шаблi? Потоцький хряпаК дверцями карети ще злiшим, як був. По розкислiй дорозi знову сунуть заляпанi по вуха шляхетнi бiженцi. Трохи не до землi нависли важкi свинцевi хмари, пелена мрячки затягла все у свiтi i ще бiльшу нудьгу навiваК на Потоцького. Ладен втекти вiд самого себе, та хiба втечеш? У бiженцiв такий переляканий вигляд, що гусари, дивлячись на них, починають неспокiйно соватися в сiдлах. Коли пiд'Пжджали до мiстечка Летичiв, несподiвано навстрiч вискочили вершники. Гусари миттю взяли гетьманську карету в кiльце, виставивши списи, та все одно Потоцький добряче перетрусився, доки не стало вiдомо, що то виПхав йому навстрiч Iляшко КараПмович з вiрними Речi Посполитiй козаками. Вiтаючи польного гетьмана, реКстровцi пiдкидали вгору шапки, i Потоцький трохи заспокоПвся. РеКстровцi на чолi з КараПмовичем супроводжували його карету в мiстечко. - Ваша милiсть! - розплився КараПмович в приторно-солодкiй посмiшцi. - Я приготував вам теплу хату, м'яку постiль i ситу вечерю! ПроПхали вузенькою кривулястою вуличкою, повз мокрi облупленi хатки Летнчева i зупинилися бiля мурованого кам'яного будинку. Вiдштовхнувши слугу, КараПмович сам вiдчинив дверцi карети, пiдхопив пiд руку польного гетьмана i повiв у свiтлу теплу залу, раз по раз ласкаво повторяючи: "Сюди, ваша милiсть... сюди... Ось тут порiг високий, щоб ваша милiсть не спiткнулась... Дозвольте вашу дорогу шубку..." КараПмович зняв важку шубу з плiч Потоцького, труснув ПП, струшуючи каплi дощу, i тiльки тодi вiддав слузi. - Ну викладай, Iляшку, що розвiдав? - сказав повеселiлий Потоцький, потираючи руки та сiдаючи в крiсло бiля камiна. - Духом ожив? - Ожив, ваша милiсть, ще й як ожив, - заторохтiв КараПмович. - Восени, - признатися, був зовсiм занепав духом, та тепер, коли бачу, яке грiзне вiйсько суне на ВкраПну хлопську, серце в мене наче вдруге народилося. Iз загоном вiрних Речi Посполитiй козакiв я, вдаючи з себе прихильника Павлюка, пройшов усе Заднiпров'я, добряче нашкодив... - Ха-ха!.. - не втримавшись, регоче гетьман. - Нашкодив Пм... Як влучно сказано. Ну-ну, викладай, як ти там нашкодив! - Нашкодив хлопам i багато дечого побачив. Якщо ваша милiсть велить менi хутчiше подати карту УкраПни, я все на нiй позначу. - Молодець, Iляшку! - Служу вашiй милостi вiрою i правдою! - вигукнув КараПмович i простягнув Потоцькому згорток. - Зводьте глянути, ваша милiсть. Унiверсал хлопського гетьмана до заднiпровцiв. Менi пощастило пристрелити його гiнця й забрати сiю штуку. - Цiкаво, цiкаво... - Потоцький розгортаК згорток i читаК: -"Павло Михнович Бут, гетьман вiйська Запорозького, поставлений над усiКю УкраПною..." Iч, схизмат, як себе величаК! Гетьман над усiКю УкраПною! Ну постривай, бунтаре, постривай!.. "Товаришам нашим п.п. отаманам, козакам реКстру, всiм взагалi i всьому поспiльству i братiП нашiй, яка проживаК в Заднiпров'П.. " Так, - бурмоче Потоцький, пробiгаючи очима унiверсал. - Ага... "ОголошуКмо вам, товаришам нашим, що одержана звiстка про рiшучi замисли жовнiрiв, котрi вже зiбралися до нас на УкраПну, в чiм Господь хай не поможе Пм! Тому я силою своКП влади i iм'ям вiйська..." Ах, як добре пише хлоп! Наче вiн справжнiй гетьман. Цiцерон! "...iменем вiйська наказую, щоб ви, вашi милостi, не залишалися в безпечностi, а, запасшись кiньми, хлiбом i зброКю, були в готовностi протистояти, як i подобаК лицарям, цим гнобителям вiри нашоП грецькоП". Ах, яка поезiя! Хлоп, а як пише! Ага, далi вже конкретнi поради... Цiкаво, цiкаво . "Панам отаманам негайно прибути в мiстечко Мошни... Будемо радитись, як все це повернути до доброП слави i пользи нашоП. Дан в. Чигиринi... Роман Попович, писар вiйськовий власною рукою..."* Гм... Он як? * Справжнiй унiверсал Павлюка. - Цей схизмат Павлюк, ваша милiсть, пiдняв уже все Раднiпров'я. - То цi лотри збираються в Мошнах? - аж ожив Потоцький. - Очевидно, вони хочуть i бiй там дати? - Так, ваша милiсть, саме так, - квапно каже КараПмович. - Хоча Павлюк i сидить в Чигиринi, але його права рука вже в Мошнах. Туди сходяться всi бунтарi. Я все знаю. Велiть менi, ваша милiсть, швидше дати карту, i я вам усе розмалюю, що треба. I КараПмович малював... Пiзнiше капелан польського вiйська патер Симеон Окольський запише до свого щоденника, що польний гетьман дуже зрадiв, коли в Летичевi його зустрiв КараПмович. Занотував до свого щоденника, що КараПмович розповiв, де жили зачинщики бунту (щоб знищити Пхнi сiм'П), де стоПть Пхня артилерiя, якi села й мiста треба захопити в першу чергу, який цього лiта був врожай у Приднiпров'П, де повстанцi зберiгають зерно та iнший харч... Повеселiшавши од таких вiдомостей, Потоцький з Летичева вирушив на Бiлу Церкву, але через три днi його в дорозi наздогнала зима. Увечерi перестав дощ, що лив день у день, вночi задули холоднющi вiтри, мороз скував землю, й на ранок зчинилася така завiрюха, що свiту бiлого не було видно. Гусари в своПх залiзних обладунках позаклякали в снiговiй хвищi i, сяк-так дiставшись мiстечка Бiлилiвки, сипонули по хатах вiдморожувати кольчуги, кiраси, наручники, пiдколiнники. Грiмкотiли мерзлим залiзом, проклинали похiд, з криком i прокльонами стягуючи з себе закрижанiлi доспiхи. Потоцький квапився, аби швидше дiстатися до БiлоП Церкви, а звiдти йти на Мошни, але випхати гусарiв з теплих хат на холоднi заснiженi дороги було не так легко. Гетьман змушений був зупинитися в Бiлилiвцi на кiлька днiв, звiдки й послав на УкраПну такого унiверсала: "Микола iз Потоку Потоцький, воКвода брацлавський, гетьман польний коронний, генерал подiльськiй, староста кам'янецький, летичiвський, нiжинський i прочая. Всiм взагалi i кожному зокрема: п.п. полковникам, осавулам, сотникам, отаманам i всiм вiйськам його королiвськоП милостi, запорозьким козакам, котрi значаться в реКстрi Й. К. М. i дотримуються вiрностi й повинностi маКстату Й. К. М. Вiдомо вам чиню, що я з вiйськом виступив з метою усмирити свавiлля i примусити всiх пiдкорятися маКстату, а також покарати тих, хто буде опиратися. Знайте про це ви, реКстровцi, i розшукайте серед себе тих, якi порушили присягу i безневинно пролили кров старшин своПх, для того, щоб бунтарi одержали заслужену кару. Знайте, що в противному випадку госiра шабля королiвських вiйськ знищить вашi маКтностi, ваших жiнок, дiтей, майно i саме ваше життя. Вдруге нагадуКмо, щоб не реКстровцi, якi знаходяться серед вас, були арештованi старостами, а ви щоб допомагали старостам приборкати бунтарiв. Я гадаю, що ви вже врозумiлися, одержавши унiверсал Й. К. М. великого коронного гетьмана, але, можливо, хто-небудь з бунтарiв притаПв його вiд вас, тому, наблизившись до вас" посилаю цей новий унiверсал. Дан в Бiлилiвцi 26 листопада