край оборони, де був Гуня, тримався добре, i Остряниця помчав на лiвий. Там було зовсiм кепсько. Гусари, незважаючи на гарматний вогонь, зумiли пробратися до самих возiв... Козаки кинулися в рукопашну. Билися чим попало: шаблями, голоблями, дрюччям, залiзяками, косами, вилами... Забачивши, де слабина, Потоцький спiшно перекинув на лiве крило ще кiлька кварцяних хоругов... Крок за кроком лiве крило оборони почало вiдходити. Кварцянi хоругви увiрвалися уже в табiр, палили вози, кололи поранених i, як потiм виявилося, захопили вiсiм гармат... Мить була критична. I тодi Остряниця вилетiв на середину табору з палаючими очима i, покриваючи гул бою, закричав що було сили: - Гей, хто не боПться смертi, хто хоче заслужити лицарськоП слави, за мною, братове! Ура-а-а!.. I помчав на драгунiв, блискаючи шаблею. Вигляд у нього був такий страшний, що драгуни позадкували. - ДяблШДябл!!! - Ура - а - а!!! - Козаки кинулися за гетьманом як несамовитi i хутко вибили з табору хоругви. Поляки почали спiшно вiдходити, не. витримавши рукопашного бою. Польськi трубачi затрубили вiдхiд, хоч у цьому i не було потреби, хоругви й так уже втекли. I тодi до козацького табору примчав один вершник i закричав: - Не стрiляйте, козаки!! Я повiдаю вам приКмнi вiстi. Њгомосць польний - гетьман з коронним вiйськом уже прибув до КиКва! Радiйте, схизмати, невдовзi вiн буде тут! - Все! - сказав Остряниця i круто повернув коня. Орисю розшукав у кiнцi табору, у видолинку, де просто на землi лежали пораненi. I Орися лежала на землi, i лице в неП було воскове, без кровинки. - Ти?.. - прошепотiла вона, як тiльки вiн нахилився над нею. - Я думала про тебе... Спасибi, що прийшов... Як бiй скiнчився? - Вiдбили... - Вiн опустився на колiна, довго з мукою i болем дивився на ПП лице. - Вiдбили, Орисю, та що з того... - Ще нижче схилився над нею. - Орисю... не кидай мене... Ти для мене що сонце... В мороцi не можу жити... Лице Орисi ледь зарожевiло. - Любий мiй... - Орися пробувала звестися. - Ти хочеш, щоб я жила?.. Хочеш?.. - Хочу... - прошепотiв Остряниця. - Це моК Кдине i останнК бажання... Бiльше менi вже нiчого не треба. - Вiн поцiлував ПП холодну руку. - Я порятую тебе. - Яшо... - сльози рясно текли по ПП блiдому лицi. - Я хотiла тобi сказати... що в нас... дитина буде... Може, й син. - Спохватившись, додала: - Якщо я виживу... - Ти будеш жити, - прошепотiв вiн, цiлуючи ПП руки. - Я будь-що порятую тебе... Роздiл дванадцятий ...З високоП вежi рiдне мiсто було видно як на долонi. Тяжко i гiрко було на нього дивитися. Мiсто, окутане димом, палало. Вулицями нишпорили жовнiри, добиваючи поранених та пiдпалюючи все, що могло ще горiти... Там i тут з чорного диму вихоплювалися рудi язики полум'я, пожираючи козацькi хати... Трiскали поодинокi пострiли й уривали жiночi крики... Голтва конала, i не було вже такоП сили, котра б урятувала козацьке мiсто... Сотник Ничипiр Хрущ, затискуючи в грудях криваву рану, - востаннК дивився на своК мiсто. Вiн стояв на замковiй вежi, спершись плечем на бiйницю, бо ноги вже не тримали й пiдкошувалися, а з грудей пульсувала кров. Йому здавалося, що вiн летить, ширяК над мiстом i своКю кров'ю намагаКться загасити пожежу... Вежа пiд ним летiла, пливла i кудись провалювалась. Останнiм зусиллям волi сотник ще тримався на ногах. В другiй руцi вiн затискував пiстоль, у пiстолi була одна - Кдина куля... Вiн берiг ПП для себе, для своПх прострiлених, але ще живих грудей, яких життя вперто не хотiло покидати. Але пустити Кдину кулю поки що не поспiшав. Ще встигне. Мiсто i замок в руках жовнiрiв, повно Пх i внизу, пiд вежею, на замковому подвiр'П. Ось-ось вони полiзуть на вежу, тодi вiн i пустить собi в серце останню кулю. А поки ще К мить-друга життя, лiпше подивитися на бiлий свiт з високоП вежi. Бо з темних глибин землi, де скоро тлiтимуть його костi, не буде видно бiлого свiту. Мiсто конало в корчах. Трiскотiли пострiли, шугало полум'я, iржали конi. Тяжко було дивитися на конаюче мiсто, ще тяжче - на ворога, котрий безкарно вбиваК життя на мiстечкових вулицях... Були б кулi, не одна - Кдина, а багато - багато куль, вдарити б оце згори вогняним батогом по лютих ворогах!.. Та немаК куль - всi вистрiляли захисники мiста. НемаК бiльше й сотнi, всi полягли. Один лише сотник з десятком вцiлiлих козакiв, вiдстрiлюючись, повiльно вiдходив до замку. За ними, як сарана, сунули вороги й заливали Пх кулями... Один по одному падали козаки, останнi козаки його сотнi. На подвiр'П замку впав передостаннiй козак, останнiй - вiн, сотник, з раною в грудях, лишаючи за собою кривавий слiд, вилiз на вежу... Хотiлося ще хоч раз глянути на рiдне мiсто, а тодi хай огортаК вiчна пiтьма. Цiлих два мiсяцi, коли пiшов Остряниця, мiсто було вiльним, козацьким! Сотник Хрущ був правителем вiльного мiста... А потiм... Потiм надiйшли вiстi, що Остряниця зазнаК поразки за поразкою, що ляхи невiдлучно його переслiдують, що повстання вже пiдпливаК кров'ю... Хрущ iз своКю сотнею, не мiг врятувати повстання. Вiн стояв на чатах останнiх вiльних днiв вiльного мiста. Аж доки одного ранку не прийшли сюди вороги, аби вбити вiльне мiсто... Але ще цiлих три днi вiдбивалась його сотня вiд сарани жовнiрськоП, i ще цiлих три днi, крiм тих двох мiсяцiв, мiсто лишалося нескореним... А коли впав передостаннiй захисник i лишився останнiй, мiсто вмерло в кровi i полум'П... I ось вiн дивиться на Голтву, i гаряча сльоза, змiшана з кров'ю, тече по його щоцi. Нi, йому не страшно помирати, страшно дивитися на конаюче мiсто козацькоП волi... Гуп-гуп-гуп! Хтось, гупаючи, квапно дереться на вежу кам'яними схiдцями. Вороги... Пора... Сотник приставляК цiвку пiстоля собi до грудей. Чути, як гупаК серце, Хрущ притуляК цiвку пiстоля якраз до того гупання - щоб вмерти блискавично. Бiль рiзне його, коли гаряча тупа куля увiрветься в серце, але то буде останнiй бiль, бiль прощання з життям... А потiм вiчний морок... I тиша... Гуп-гуп... Вороги вже близько, Пм захотiлося подивитися з вежi на конаюче мiсто, помилуватись його конвульсiями. Гуп-гуп. Сотник востаннК глянув на мiсто i почув далеко внизу розпачливий жiночий крик. I так йому захотiлося побачити свою Параску Хрущиху!.. Хай би навiть панi сотникова i погримала на нього, хай би й за оселедця потягала, аби лише на неП глянути ще раз. I востаннК. Сотник згадав, як Параска не раз i не двiчi, а безлiч разiв тягала його за оселедця, згадав i тихо посмiхнувся закривавленими губами... I здалось йому, що немаК милiшоП в свiтi жiнки за його Парасочку. I хай би вона хоч i щодень тягала його за оселедець, тiльки б вони були вкупi... Гуп-гуп... - Парасочко... - прошепотiв Хрущ. - Я тебе кохаю... Прощай, моя люба жiночко! На тiм свiтi, як зустрiнемось, будеш мене скiльки завгодно тягати за оселедця... А тепер все... Ворог близько... Вiн хотiв уже було натискувати гачок, як вздрiв на вежi... Параску. Важко хекаючи, розпатлана, з божевiльними очима й закривавленою шаблею в руках пiднялась вона на вежу i довго мовчки дивилась на нього, нiчого не тямлячи... - Парасочко... - прошепотiв сотник, все ще не вiрячи своКму щастю. - Ти це чи твоя машкара? Коли це ти, то сам Бог тебе послав сюди. Це ж я, сотник Ничипiр Хрущ, твiй чоловiк, котрого ти любила тягати за оселедця... - Пане сотнику... - Параска схлипнула i притулилася до нього. - У тебе червонi груди... Це кров?.. Значить, справдi нам кiнець. Але вдвох нам i смерть не страшна... - Парасочко... - прошепотiв щасливий сотник. - Я такий радий, що ми разом в останню годину... - Я довго тебе шукала. Всiм убитим заглядала в лице... А потiм за мною погналося двоК жовнiрiв. Я пiдiбрала у вбитого козака шаблю i зарубала тих катюг. Але Пх було багато, вони свистiли i тюкали, женучися за мною. Так мене загнали у замок. Я ще одного зарубала... Дiватися було нiкуди, i я подерлася на вежу. - Парасочко... Менi все ще не вiриться, що це ти, рибочко... Параска пригорнула сотника до своПх грудей, погладила його по головi, як дитину. - Парасочко... - прошепотiв сотник, заплющуючи очi, - потягай мене, будь ласка, за оселедець, i я повiрю, що це ти... Прошу тебе... Параска, посмiхаючись, намотала на руку його посивiлий оселедець. - О-о!.. - зрадiло вигукнув сотник. - Вчуваю руку дорогоП жiночки. Параска плакала... - Ти чого, рибочко? - Помирати тяжко, чоловiченьку... - Параска, як дитина, розмазувала сльози по щоках. - Ми ж не нажилися з тобою... Ой, i половини свого життя не прожили... I солов'Пв не наслухалися вечорами бiля Голтви. Чи не я тобi казала: слухай, упивайся чарами, бо раз на свiтi живеш... А тепер пiзно... Ляхи бачили, що я на вежу втiкала, вони скоро будуть тут... Але ж. Боже мiй, як не хочеться помирати... як страшно розлучатися з життям... Не на день же це, не на два днi в землю лягати... - Я кохаю тебе, жiночко... - нiжно прошепотiв чоловiк. - Що нам ляхи... Вони не вб'ють нашого кохання. Я щасливий, що ти моКю була... Що ти колись силомiць мене на собi оженила. Чесне слово, я сам не зважився б на таке... Хоч i любив тебе нишком... - Любий мiй, ти не сердишся, що я тебе живосилом пiд вiнчання потягла десять лiт тому? - Параска так П засяяла. - А я думала, що ти не любиш мене... I ночами плакала... А потягла тебе пiд вiнець тому, що жити бiльше без тебе не могла... А ти був хвацьким козаком, тiльки не залицяльником. На тебе, думаю, покладись - до сивого волосся додiвую... От i зважилась тебе до церкви готягти... Бо не могла без тебе... - Парасочко, коли б не ти... у мене б духу не вистачило свататись до тебе... Я тiльки нищечком зiтхав за тобою. Гуп-гуп, гуп... - Це за нами! - схопилась Параска - Дай менi пiстоль. Гуп-гуп... Ось на вежi вже з'явилась голова жовнiра... ГIараска вистрiлила, голова враз зiв'яла i зникла... - Що ти наробила?! - крикнув Хрущ. - У нас бiльше немаК куль. Ще одна голова виткнулась, i Параска лихим наскоком стяла ПП при самих плечах. - Ось так, ворiженьки! - вигукнула Параска. - Хоч на двох ворогiв поменшало на УкраПнi, i то добре... Гримнув пострiл... - А-а-а... - Параска захиталася. - Яка ж ти пекуча й болюча, чужа куля!.. I в очах вже туман... Де ти, мiй любий чоловiченьку?.. Не горюй, пане сотнику... Ми з тобою зараз полетимо... Високо-високо над землею... I нiхто нас не здожене... Жовнiри знову висунули голови. Тамуючи лютий бiль вiд кулi в грудях, Параска взяла на руки конаючого чоловiка, мiцно поцiлувала його в холоднi, помертвiлi губи i, напруживши всю свою могутню силу, зробила кiлька крокiв i полетiла з вежi, притискуючи до себе чоловiка... Роздiл тринадцятий ВостаннК зiбрав Остряниця своПх козакiв. Зiйшлися всi, лише дозорцi чатували табiр. - Всi? - перепитав гетьман i обвiв поглядом почорнiлi, змученi лиця, вклонився на всi боки. - Прощавайте, братове! I не осуджуйте, я зробив усе, що мiг. Зняв шапку, поклав ПП на землю перед собою, витяг з-за пояса булаву, поцiлував ПП i поклав на шапку. I довго-довго так стояв, звiсивши посивiлу голову... - Що ти задумав, батьку? - зашумiли козаки. Остряниця стояв як у воду опущений. - Так стомився, що й кiсток не чую, - мовив глухо. - Вiдверто говоритиму, братове. Не озьмем ми ляхiв за жабри. Воля наша, мабуть, у чорта на рогах. I не менi ПП здобувати, бо вiз мiй униз уже котиться. Складаю з себе гетьманське достоПнство i дякую вам, товариство, за честь, яку ви менi виявили, вручивши цю булаву. Схиляю перед вами голову. Коли винен в чому - пробачайте. А дуже винен - карайте. Я все робив, що мiг. I ви все зробили, що було у ваших силах! - Гетьмане! - протиснувся наперед Дмитро Гуня, i смагляве його лице було бiлим. - Що чують моП вуха? Ти зрiкаКшся нас, гетьмане? А хто ж буде за волю боротися? Хто люду принесе борону? - Нi, горбатого до стiни не притулиш, - похитай головою Остряниця. - А той, хто духом упав, гетьманом не буде. Я не шкодував свого життя... Я робив усе, що мiг. Але фортуна повернулася до нас боком. Перемога далеко, а смерть вже занесла над нами шаблю. Запанувала напружена мовчанка. Нiхто й пари з уст не пустив. - Товариство! - Остряниця рвучко звiв голову, i голос його забринiв металом. - Лицарi ви моП славнi! Спасибi вам за кров вашу, за життя, вiддане на вiвтар свободи. Спасибi тим, хто не стоПть з нами зараз, а спить вiчним сном у землi сирiй. Доземний вам уклiн, братове i товариство! Бiльше немаК в нас моцi боротися з ворогами нашими. Ми знекровленi й оточенi. Менi тяжко говорити цi гiркi слова. Але треба сказати всю правду. Я не злякався староП костомахи з косою. Просто я дiйшов до твердого висновку, що всяка подальша боротьба зайва. Марна! Бо це вже не боротьба, а кровопролиття. Це вже загибель. Я не хочу вести вас на вiрну загибель. Честь i совiсть менi не велять цього робити. Я вiв вас, братове, доки вiрив у перемогу, доки вiрив у щасливу зiрку. Бiльше вiри у мене немаК. Я сиплю сiль на вашi рани, але мовчати бiльше не можу. Далеко наша воля, так далеко, що й не видно ПП. Хто вже не пiднiмав повстання: Муха i Косинський, Наливайко i Тарас Трясило, Сулима i Павлюк i багато-багато ще наших славних товаришiв по зброП. А волi немаК. Тiльки кров наша густо землю поливаК. Чому ми не можемо здолати ворогiв нашого народу? Може, не визрiла ще наша сила, не закам'янiла наша Кднiсть i спiльнота? Бо ми бiльше зосiбно дiКмо, анiж спiльно. Може, настануть кращi часи i хтось iнший поведе вас у бiй. Але не я. Не хочу вести вас на вiрну загибель. Я хочу, щоб ви зберегли своК життя. Ми сьогоднi знекровленi у нас немаК пороху i куль. А що буде завтра, коли сюди прибуде коронне вiйсько? Я довго думав i кажу вам чесно: я не хочу бути винуватцем вашоП марноП загибелi. - Але боротьба за волю нiколи не марна! - почувся вигук. - Правду гетьман каже! - залунали iншi голоси. - Не вийшло у нас iз повстанням. Тiльки задарма голови зложимо! - Але й наших ворогiв поменшаК! - вигукнув Дмитро Гуня. - Не козацьке дiло опускати руки! - Правильно! Краще кiстьми лягти! - На смерть будемо стояти! - До останньоП кулi й останньоП краплi кровi! Iншi заперечували: - Послухайте, що гетьман каже. Ми всi загинемо нi за пухлу душу! А що з того? Наша земля й так рясно кров'ю полита. - Все одно ми не здолаКмо коронне вiйсько. Џх тисячi i тисячi, а нас жменька... - Прощайте, братове! - вклонився гетьман. Наперед у коло вибiг Дмитро Гуня з палаючими очима. - Гетьмане! В таку годину ти кидаКш нас? - Нi, товаришу мiй вiрний, не кидаю вас. Хочу забрати вас з собою за московський рубiж. Тих, хто захоче пiти за мною. Загудiв табiр, засперечався... - Батьку! Гетьмане! Товаришу! - рвонувся Дмитро Гуня. - Невже ти покинеш УкраПну? Запорозьку Сiч i Днiпро? I ви, пани молодцi, покинете рiдну землю? - повернувся Гуня до тих козакiв, якi перейшли на бiк Остряницi. - I ви, братове, покинете Днiпро i УкраПну нашу? А пiдете в чужi землi, в чужих хатах кутки обтирати? Кидати УкраПну - в такий час? Землю свою рiдну зоставити навiки? Краще кiстьми в нiй лягти! Чи ж К другий який Днiпро? Та ви, як риба без води, не можете бути без нашого Славути! Де ви найдете нову таку славну рiку, щоб вам, козакам, так служила i кохала вас? Нiхто вас не смiК i не може утримувати. Та закликаю вас: схаменiться, товаришi моП! В таку люту годину кидати свою землю? Та куди ж вас несе? Христос з вами! Пристрасна мова Гунi сколихнула багатьох. Заклекотiв козацький табiр на останньому шматку вкраПнськоП землi. Остряниця стояв звiсивши голову й опустивши руки. Гуня застиг у поривi з простягненими руками, наче нiмо благав козакiв не йти з свого краю... А на землi, на гетьманськiй шапцi лежала булава... Табiр гудiв... Однi тягнули руку за Остряницею, закликаючи всiх iти за московський рубiж, iншi радили лишитися на своПй землi i битися тут до загину... Зрештою вгамувалися козаки, i на бiк Остряницi став один бунчук... Решта козакiв пристала до Дмитра Гунi. - Прощайте, пани-брати! - вклонився Остряниця i тi козаки, котрi ухвалили йти з ним у Московську землю. - Прощайте, пани-брати! - вклонився Гуня i тi козаки, котрi залишалися разом з ним битися до загину. I розiйшлися... Надвечiр на Сулу спустили невеликий плiт, на нього перенiс Остряниця Орисю, сам забрiв у воду i, пiдштовхуючи плiт, поплив на той берег. За ним тихо входили у воду козаки i мовчки пливли, не оглядаючись... УкраПнська земля скiнчилася, попереду була московська... Дмитро Гуня з товариством стояв на березi. Над Сулою западав вечiр. Довго стояв Гуня, наче закам'янiвши. Та ось до тога берега пристав плiт, Остряниця взяв на руки Орисю i понiс ПП на той берег... За ним потяглися козаки. Бiльше Остряницi Гуня не бачив. Уже згодом вiн дiзнався, що Остряниця та його козаки поселилися в ЧугуКвiм городищi, де воКвода нарiзав iм грунтiв. Збудував Остряниця хату i жив щасливо з Орисею цiлих десять лiт. По УкраПнi спiвали пiсню: Та й повiв свiй кiш Отаман Остряниця У московськi землi, Щоб там поселиться. Але як журавля по веснi тягне з вирiю на рiдну землю, так козака у похiд. На одинадцятому роцi життя по той бiк Сули пiде Остряниця у похiд з ратними людьми проти кримських татар i в одному з боПв накладе головою... Поховають його у неозорому Дикому полi... Роздiл чотирнадцятий Того вечора, коли Остряниця, перепливши Сулу, назавжди залишив УкраПну, козаки зiбралися на раду. Шуму i галасу, на якi завжди багатi козацькi ради, цього разу не було. Подимiвши люльками i востаннК поглянувши на Сулу, старi, - сивоголовi козаки, "значнi товаришi", як Пх шанобливо величали, пiднесли Дмитру Гунi гетьманську булаву. - Ось тобi наша булава, щоб не мирився з панами! Гуня поцiлував булаву, сунув ПП за пояс i, подякувавши товариству, коротко мовив: - Будемо, братове, вкрiплювати наш табiр! I перший взявся за лопату. До ранку в таборi нiхто й не прилягав. Всю нiч козаки рили окопи, нагортали вал, встановлювали гармати. Гуня взяв на облiк запаси пороху, свинцю, куль та провiанту" Гарматний порох велiв тримати окремо, кожному стрiльцевi видати пороху по десять фунтiв i по п'ятнадцять куль. З харчем було не густiше. - Псти доведеться один раз на день, - мовив козакам, беручися за лопату. - Стрiляти... трохи частiше. Порох берегти... кожну крупинку. Щоб нашi кулi не летiли нi за цапову душу! Козаки мовчки кивали головами. Працювали старанно i зосереджено, з тим спокоКм, котрий свiдчив, що нiхто не втiшав себе легкою перемогою, нiхто не сподiвався на диво. Все було зважено i обмiрковано Бiй буде до останньоП кулi, до останнього змаху шаблi. Життя доведеться вiддати, але дорого. Якомога найдорожче. А на землi, политiй кров'ю лицарською, буйно проросте воля. I Дмитро Гуня не тiшив себе сподiванкою на диво. Добре знав, на що зважувавсь, про власне життя не думав. Люта ненависть до ворогiв свого народу помножила його сили, зiбрала волю в залiзний кулак. Хоч i знав, що перемога буде не скоро i, можливо, не за його життя, вiдчаю не мав. Не вгасала палка надiя пробудити люд до боротьби за волю i долю, вселити в нього вiру в майбутню перемогу. А для завтрашньоП перемоги треба боротися сьогоднi до останньоП змоги, не дати затухнути пожежi на УкраПнi, хоч тлiючу головешку лишити, хоч кiлька iскор, з яких iншi, прийдешнi, роздмухають славну пожежу. З такими думками й окопувались повстанцi тiКП ночi" Перед ранком поприлягали на землю, запалили люльки, пiдмiшавши в тютюн сухе листя, бо кисети, як i лядунки з порохом, швидко спорожнялися. А без тютюну та пороху козаковi I бiлий свiт не милий. - Гей, дiду - дударику, тягни сюди свою "козу" та замузич нам щось! - гукнув хтось з козакiв. - Не все ж i журиться! - I то правда! - почулися голоси. - Козаку без музики що пiстолю без пороху! Вшквар, дiду! У коло ступив старезний музика-волинщик, котрий пристав до повстанцiв пiд Жовнином. Оглянув козакiв каламутними, вiд старостi вже потухлими очима i тихо мовив: - Що ж вам таке утнути, сини моП? - Утни, батьку, що сам знаКш. НашоП козацькоП пiснi, що серце гартуК i крила орлинi даК. Старий музика у вицвiлiй сорочцi й благеньких шароварах, крекчучи, сiв у коло, поклав собi на колiна "козу" i задумався, прислухаючись до ревиська гармат. Поляки вже почали обстрiлювати повстанський табiр, але, певно" ще не примiрялись, бо ядра не долiтали сюди, а падали по той бiк валу... Гуня з цiкавiстю приглядався до дiдовоП музики, то була злуплена з кози i вивернута шкура - дуда, волинка, "коза" - як ПП називали на УкраПнi. В отвори переднiх нiг вставленi дерев'янi пищики з дiрочками, у верхнiй частинi надувна трубка - сисак... Гунi пригадалось. Колись давно, вiн ще хлопчиком був, у ПхнК село забрiв мандрiвний волинщик з "козою". Вiн сидiв на вигонi, дув у сисак, лiктем натискував на "козу", й звiдти вилiтав трохи верескливий, трохи гугнявий, але приКмний звук... Так народжувалася музика... Маленький Дмитро винiс старому шмат хлiба, дiд дозволив йому трохи подути в сисак. Але вiд невмiння "коза" в Дмитра так загугнявила, що вуличний балагур i жартун дiд Калина поглузував: - Але ж i гуня ти, хлопче, як я послухаю! Мовлене слово на льоту пiдхопили вуличнi хлопчаки... I прилипло до Дмитра на вiки вiчнi - Гуня. Пiд цим прiзвиськом його на Сiчi записали... Гуня посмiхнувся, згадавши дитинство, й на душi трохи полегшало, наче живлющоП води випив. Та ось забринiла, заграла дуда, вiйнувши на Гуню далеким дитинством. Хтось з козакiв, не втримавшись" пустився в танок, хтось заспiвав: Уже славнi товаришi запорожцi На кониках вигравають, Шабельками блискають, У бубни вдаряють... Зненацька зi свистом i гуркотом в коло впало ядро, дзизнуло, засмердiвши порохом, i спiвак на пiвсловi вмовк, сапнув кiлька разiв повiтря i впав на бiк... За ним, не ойкнувши, повалився i той, що витанцьовував... Дударик ще грав на своПй "козi", але по скронi в нього вже текла кров i капала на сивi, аж бiлi вуса... - Вiдмузичив я своК... - прохрипiв дiд i клюнув лицем у землю. В козацькому таборi почали лунко падати ядра. Пригинаючись, Гуня - кинувся до валу - польськi хоругви йшли на приступ. Потоцький був настiльки певний у легкiй перемозi, що пiсля кiлькох гарматних обстрiлiв велiв припинити пальбу. - Забагато для них честi! - махнув полковник рукою. - В повстанському таборi якщо хто й лишився, то купка переляканих зайцiв. Ми Пх переловимо голими руками, а ядра нам ще згодяться. Сподiвався на легку здобич i Ярема Вишневенький, тому сам особисто повiв на приступ кварцянi хоругви. Гарцюючи поперед вiйська на бiлому конi, князь заранi втiшався перемогою. - Вперед, орли королiвства! - розмахуючи шаблею, кричав вiн. - Сьогоднi ми будемо пити хмiльне вино вiкторiП! За короля i нашу кохану ойчизну! Кварцянi хоругви, пiдбадьоренi князем на бiлому конi, хвацько подалися на козацькi вали. Переднi вояки вже вигукували: - Ей, схизмати!.. Постривайте, не втiкайте, ми вам трохи боки полоскочемо!.. - На колiна, лотри! - кричав князь. - I рачки до Варшави! Я... Вишневецький не встиг домовити, бо зненацька щось грякнуло, кiнь його наче наскочив на невидиму стiну, заiржав i повалився на бiк, а князь перелетiв йому через голову. Першими вдарили важкi й грiмкотливi гаркебузи, потiм затрiщали самопали, за ними гахнули гармати... Злива прицiльного, нищiвного вогню була такою влучною i густою, що кварцянi хоругви враз порiдiли... Ярема Вишневецький, забувши про свiй шляхетний гонор, рачки по трупах своПх воякiв виповзав з поля бою... Станiслав Потоцький, спостерiгаючи з горба за розгромом кварцяних хоругов, вiдчув, як пiд грудьми в нього засмоктало... Острах пройняв тiло. Що сталося з козаками? Остряниця подався за московський рубiж, тi, що лишилися, помочi нiзвiдки не отримували... Де ж вони взяли ту силу, що винищила кварцянi хоругви? Ляк нiколи не покидав полковника, як тiльки повстанцi, бодай i не надовго, брали гору. А цього разу й зовсiм почував себе кепсько. Наче лизень злизав хоругви! Матка Боска! А що, коли повстанцi самi перейдуть у наступ?.. Спiшно вiдрядив посла на переговори. Посол прив'язав бiлу хустку до шаблi i, розмахуючи нею над головою, не досить впевнено пiшов до козакiв. Пальба нарештi вщухла, посол трохи оговтався i наддав ходи. Ось i повстанський табiр, на валах походжають козаки, люльки смокчуть, в кожного на поясi шабля, пiстоль, лядунки з порохом. В Пхнiх очах посол не побачив нi слiпоП лютi, нi вiдчаю чи розгубленостi, котрi притаманнi вiдчайдушним та смертникам. Навпаки, вони були спокiйнi, дещо насмiшкуватi i весело перемовлялися мiж собою, пiджартовували: - А пан посол не з лякливих. Хоч над силу, а ноги тягне. - А пер...ить хто? - Та то вiн, певно, зi злостi! - Не бiйся, пане, ми на таке лайно куль не тратимо. Посол, блiднучи, спинився бiля валу, хрипло крикнув: - Я хочу говорити з вашим гетьманом! - Iч, який швидкий! - залунали голоси. - Не встиг придибати, так йому й гетьмана! - В гетьмана тiльки й дiла, що з тобою теревенi точити! - Незваний гiсть може й зачекати! Посол розгублено переступав з ноги на ногу i косо позиркував на чорнi жерла гармат, котрi, як йому здавалося, нацiленi на нього... Та ось з - за валу вийшов гетьман, вiн пiдходив неквапливою ходою втомленоП, але певноП у собi людини. На вид вiн був трохи змарнiлим, але спокiйним. Смаглявий, худий i високий. В чорних очах - холодний, сухий блиск, вилицi випнутi, щоки ледь запали, губи рiзко окресленi, мiцно стуленi. I хода в нього некваплива, господарська... "Впевнений, - про себе вiдзначив посол. - Жодного зайвого руху. Зiбраний, як перед стрибком" 3 таким доведеться нелегко. Сили своП не переоцiнюК, тому й непохитний". - Пан Дзика! - вигукнув посол з гонором, без якого не мiг обiйтися жоден шляхтич. - Брацлавський хорунжий i посол Кгомосцi пана полковника Станiслава Потоцького! Гетьман кивнув. - Пан полковник вважаК ваш подальший опiр недоцiльним i нерозумним. Вiн пропонуК здатися! - Пан полковник хоче здатися? - перепитав гетьман, i в куточках його твердих губ мигнула глузлива посмiшка - Хай здаКться, я не перечу. Дзика осiкся. - Е - е... пан полковник,. - спохватився посол, - пропонуК вам здатися... Козакам буде збережено... - Ми бралися за зброю не для того, щоб здаватися, - перебив його гетьман. - Перш за все повернiть нам знамена козацькi й гармати, захопленi вами пiд Кумейками, тодi й будемо говорити. Дзика здивувався: - Ви так вимагаКте, наче коронне вiйсько прохаК у вас милостей! Гетьман мовчки обернувся i неквапливо попростував у табiр. - Е - е... - почав було посол. - Постривайте, пане гетьмане! Я ще не все сказав... - Ви все сказали, пане Дзико! - гукнули козаки вiд гармат. - Повертай лiпше голоблi назад, бо як гахнемо з цих штучок, то з вас i дзиковиння не лишиться! Пановi Дзику нiчого не лишалося робити, як мовчки повернутися й потрюхикати назад... Три днi пiсля того кидав Потоцький своП хоругви на козацький табiр пiд Жовнином, i щоразу вони вiдкочувалися назад. - Пся крев! - шалiв полковник. - У мене таке вiдчуття, що моК вiйсько трахкаКться лобами об скелi. Що за диво? Де хлопи взяли стiльки свiжоП сили? Не могла ж Пм з - пiд землi прибути пiдмога? I з неба не впала. То чим вони тримаються? Минав i третiй день безуспiшного штурму. Вночi полковника розбудили, сказавши, що вiд козакiв прибув якийсь посланець. Потоцький велiв негайно його впустити в намет i, лежачи на лiжку, при свiтлi свiчок з нiг до голови оглянув прибулого. Середнього зросту, натоптуватий, круглолиций, з привабливими рисами. ТримаКться без запобiгливостi - Ти хто такий? - похмуро питаК Потоцький. - Старшина Козир, вашмосць! - Тебе прислали козаки? - Потоцький з надiКю глянув на старшину - Вони бажають зватися? - Нi, вашмосць, я сам прибув - Сам?.. Гм... Як же ти дiстався? - На черевi, вашмосць Кунтуш у старшини на грудях та животi i справдi був вимазаний землею. - А на якого дiдька ти менi здався, старшино Козир? - Потоцький зневажлива закопилив губу - Яка менi з тебе вигода, коли повстанцi все одно чинять опiр? - Я ще можу знадобиться вашiй мосцi, - спокiйно мовив старшина. - БуваК, що й один у полi воПн. Я не бажаю бiльше воювати супроти Речi ПосполитоП! - Але ти вже воював i за це мусиш понести сувору кару! Козир спокiйно вiдповiв: - Але я в змозi викупити свою голову. - Чому ж ти ранiше воював з черню, а не з нами? - Коротко про це не скажеш, вашмосць. Великопольська шляхта ставиться зневажливо не лише до чернi, котра на бiльше й не заслуговуК, а й до нас, украПнських старшин Я мусив вiдстоювати своП старшинськi права, тому й пристав до чернi. - Гадав паном стати, коли чернь гору вiзьме? - Гадав, вашмосць, але не вийшло. - Тепер до нас перебiг? , - Бiльше нi до кого, вашмосць. - Гаразд, розкажи, що дiКться в хлопському таборi. - I по хвилi насмiшкувато мовив: - Сiдай, старшино. Козир оглянувся, сiдати не було на що Полковник напiвлежав у похiдному лiжку й глузливо на нього поглядав Козир проковтнув обиду i, стоячи, розповiв про справи в повстанському таборi. - Коли ти втратив вiру в перемогу, то чому не пiшов з Остряницею до московитiв? Чи пiвнiчний ведмiдь тобi не до вподоби? - У мене маКток на Росi, вашмосць! - I додав розпачливо: - Але його захопив пан пiдстароста чигиринський. - I ти думав, що чернь поверне тобi маКток? Дурень! Ти мiг повернути маКток вiрною службою королю i Коронi. - Це я втямив лише тепер, вашмосць. Потоцький довго мовчав, напiвлежачи. Козир тупцяв - ся на мiсцi. - Я готовий служити вашiй мосцi, - нагадав про себе гiсть. - Велiть менi дати зброю, i я битиму чернь. У мене немаК нiчого спiльного з хлопами. Все одно, коли б чернь взяла гору, то вона б i маКтки вкраПнських старшин розорила, не лише великопольських. - Ти менi не потрiбний! - буркнув Потоцький. - У мене й без тебе воякiв досить. Коли хочеш мати маКток, повертайся назад. - Для чого? - здивувався Козир. - Я до чернi не пiду! - Пiдеш! - вигукнув Потоцький. - Пiдеш, якщо хочеш викупити свою голову. Ти мусиш схилити козакiв до миру. Гуртуй навколо себе старшину, збирай невдоволених, пiдупалих духом. Чим швидше лотри здадуться, тим швидше ти повернеш собi маКток. Повертайся в табiр. Щоб нiхто не бачив, де ти був! На пузi повзи! I Козир поповз... Нiч була темна, козацький табiр ледве бовванiв у пiтьмi. Повз обережно, до болю в очах вдивляючись у глуху темряву, прямуючи в лiвий край табору, де значно рiдше стояли чатники. Раз по раз натикався на трупи, гидливо кривлячись, витирав холодну, липку кров... Та ось вже й вал. Козир, тамуючи подих, розпластався на землi, як на валу замаячiла постать чатника... Згодом постать зникла, Козир звiвся, нечутно побiг, допомагаючи собi руками, вихопився на вал. I тiльки хотiв було спуститися вниз, як зненацька пролунав окрик: - Ей ти!.. Ану стiй!.. Хто такий?! - Чого кричиш, бевзю? - зашипiв Козир, зводячись. - СвоП! - Чи ти ба! СвоП! - чатник пiдiйшов ближче. - Де це вас носило, пане старшино? - Не твоК дiло! Пильнуй лiпше вал! - Та нiби ж вiд ляхiв приповзли, - сам до себе мовив козак. - От дивина - а... Козиря так i тiпонуло. - Ану прикуси язика i не патякай, чого не знаКш! Iч, який балакучий! Не твоК дiло, звiдки я повз. Розпустилася чернь далi нiкуди! СвоПй старшинi вже вказувати? - А ми з ляхами б'Кмося не для того, щоб одне панство викишкати, а друге собi на шию посадить. - У - у, бидло!.. - незчувся Козир, як i вихопилось слово. - Заткни пельку, бо я... - Чи не в ляхiв навчився пан старшина своПх козакiв бидлом обзивати? - насмiшкувато запитав чатник i надставив на Козиря мушкет. - Ану ходiмо до гетьмана, хай вiн тебе поспитаК, чого ти ночами до ляхiв повзаКш на пузi! - Ти!.. Ти здурiв?.. - Трюхикай! - пiдвищив голос чатник. - Гетьман сам розбереться. Козир зрозумiв, що все. Мигнула думка: треба рятуватися. Негайно. СеП митi, бо пiзно буде. - Чого стоПш? Тюпай! План визрiв блискавично. - Ляхи! - крикнув Козир. Чатник рвучко оглянувся до валу. Козир стрибнув на нього i вдарив ножем у потилицю Падаючи, чатник все ж встиг вистрелити... Старшина хотiв було тiкати, та вчасно схаменувся. Цим вiн себе ще бiльше викриК. - Сюди! Сюди! - на все горла закричав Козир. - На помiч, козаки! Ляхи напали! Ловiть Пх! Табiр вмить заворушився, звiдусiль збiгалися козаки. Примчав i Гуня в однiй сорочцi. - Що тут сталося? - Та ось... прикiнчили сiромаху... - Козир показав рукою на вбитого козака. - Ляхи пiдкралися й ножем... А тут я вчасно пiдоспiв... Почав кричати, вони й ходу. - Мабуть, язика хотiли взяти, - висловив хтось припущення. - Старшино Боюнь! - гукнув Гуня. - Вистав посаленi чати! Чатникiв постав парами. Щоб кожна пара другу на виду тримала. - I повернувся до Козиря: - Дякую тобi, старшино, що своКчасно нагодився. Другоднi пiд вечiр в повстанський табiр берегом Сули проникло з десяток дядькiв. - Ми iз загону отамана Соломки, - пояснили вони Гунi. - Переяслав захопив польний гетьман з коронним вiйськом. Наш загiн потрапив в оточення, лише нам пощастило врятуватися. Коронне вiйсько прямуК сюди. - Пане гетьмане! - старшина Козир похитав головою. - Зовсiм невтiшнi вiстi. Якщо до Станiслава Потоцького приКднаКться його брат з коронним вiйськом - з нами буде те, що iз загоном Соломки. - Допоки живий - не спiши хоронити! - рiзко вiдповiв Гуня. - Не такий страшний чорт, як його малюють! - Воно - то так... - переступав з ноги на ногу Козир. - Але коронне вiйсько i бiльше, i сильнiше... - Помовчавши, обережно додав: - Чи не краще прийняти умови Потоцького i помиритися? - Мирилася коза з вовком - рiжки та нiжки лишилися! - Але ж коронне вiйсько - то велика сила, - наполягав Козир. - I гармат у них достобiса! - Але й ми не з лопуцька зробленi. - Гуня уважно поглянув на старшину. - Коли хочеш миритися з ляхами, то йди до них i ставай на колiна. А ми цеП ночi вийдемо на кращi позицiП i ще повоюКмо з панством! - Куди це? - швидко запитав Козир, i в горлi йому у пересохло. - У гирло Старця. Вночi Козир розштовхав сотника Ворожбита, котрий хропiв пiд возом, наче на печi. - Сидоре, вставай! - смикав його за рукав Козир. - Хропеш, як у себе вдома. Гляди, ще ляхи сонного захоплять. - Що? Га? - схопився Ворожбит i оглушливо чхнув. - Тссс! - зашипiв Козир. - Розчхався, аж у вухах лящить! - А в мене чхання не крадене, то чого ж бояться, - смачно позiхнув Ворожбит. - Що там стряслося? Чого розбудив? Козир на мить завагався: посвячувати Ворожбита в своП плани чи, мо', остерiгатись його? З сотником вони давнi приятелi. Ранiше йому Козир довiряв... То ризикнути? В душi Ворожбит (це вiн - то - достеменно знав) каКться, що встряв у повстання. - Ей ти, знову захрiп! - затермосив його Козир. - Вставай! - А чого ж ти розбудив мене? На твою пику дивиться? - буркнув сотник. - Кажи, яке дiло маКш? Козир пiдсiв ближче. - Слухай, сотнику, ти дуже хочеш позбутися своКП голови? Ворожбит почухався, позiхнув. - Та щось не дуже до цього тягне. Коли б двi голови мав, то, може б, одну й поклав . Хочеться ще пожити, та хiба в цiм шарварку вцiлiКш? Чорта з два! - Якщо будеш триматися за Гуню - голови не вбережеш. Ворожбит пильно глянув на Козиря. - А коли за тебе, примiром? - Повернешся з вигодою. Ворожбит ще подумав. - То викладай свою задумку. - А хочеш старшинський чин схопити? - присунувся Козир. - Не проти... - Тодi слухай мене пильно. - Козир озирнувся й зашепотiв. - Якщо козаки помиряться з Потоцьким, старшина буде у виграшi. Особливо та, яка цьому сприятиме. Потоцький нас не вгризе i багне миру. Чернь затялась на своКму. Потоцький сам не виплутаКться з цiП катавасiП. Тому виграК старшина вiд миру чернi з ляхами. - Це так, - згодився Ворожбит. - Коли так - то допомагай менi. - Козир знову озирнувся й зашепотiв - Треба гуртувати навколо себе старшину, козакiв пiдмовляти до миру. Але це потiм, а зараз... А зараз ти вужем вислизнеш з табору i гайда до Потоцького - Тю - у! Щоб мене забили? Нема дурних! - Тссс! Не горлопань! Нiхто тебе й пальцем не зачепить, коли скажеш, що вiд мене. Второпав? - Та нiби... - ЗумiКш вислизнути з табору? - Спробую. - Передай Потоцькому, хай цеП ночi буде напоготовi. Гуня збираКться перед ранком знятися i в туманi перейти в гирло Старця. Вдосвiта, як густий низовий туман обволiк рiвнину й клубками скочувався у видолинки, повстанцi почали не - чутно вiдходити у гирло Старця на вигiднiшi позицiП. Та поляки мовби чекали цього й вiдразу ж посунули на козакiв всiма силами. Залпами вдарила артилерiя" ядра нечутно вилiтали з туману й сiяли смерть та калiцтво. Туман почав розповзатися, оголюючи колони вiдступаючих. Скiльки вiдходили до Старця, стiльки й вiдбивалися вiд напосiдаючого ворога, що там i тут купками виникав iз туману. Мiсце для табору Гуня вибрав на високому березi Днiпра, там, де в нього впадав Старець[10]. Зручна мiсцина: з двох бокiв Днiпро зi стрiмкими кручами та Старець, з третього - болото, в якому, сполошенi гарматним гулом, увесь ранок кричали журавлi й тривожно гагакали гуси. З четвертого, вiдкритого, боку Гуня велiв насипати вал, викопати шанцi i встановити гармати. Гуня був задоволений, захищати доведеться один лише бiк, а це значно полегшувало оборону, бо давало змогу купнiше поставити гармати. Вал нагортали пiд гарматним вогнем. Туман уже розсiявся, i ядра дошкуляли козакам, котрi вкрiплювали своП останнi позицiП. А вгорi кричали журавлi й спiшно летiли в бiк Сули. Гуня вiдiрвався на мить вiд лопати й зiтхнув: "Ех, якби крила!" I тоП ж митi згадався Iван Сулима, джура його Ярема, котрий все своК коротке життя мрiяв про крила... Щем здавив серце. Сулима, повстання, захоплення КодацькоП фортецi на Днiпрi... Невже вiн, Дмитро Гуня, закiнчить життя в гирлi Старця на високiй днiпровiй кручi? Аби не пiддаватися докучливiм думкам, злiше налягав на лапату, довбаючи шанець. Та ось лопата скреготнула, i Гуня, нахилившись, пiдняв бiлий череп. "Не дали ж тобi i в землi спочити, козаченьку, - з гiркотою подумав гетьман. - Ох, земле рiдна... Густо ж ми тебе засiяли своПми кiстьми, так густо, що й пшеницi, мабуть, нiде рости!" Постояв, тримаючи в руках козацький череп, далi стягнув з голови смушкову свою шапку, поклав у неП череп i закопав пiд валом... Коли випростався, то побачив гурт козакiв, котрi, оточивши його, мовчки стояли з потемнiлими лицями. - Тут вже отаборювалися на смертний бiй нашi батьки та дiди, - глухо мовив гетьман. - Не посоромимо ж i ми лицарськоП зброП, доведемо, що гiднi своПх пращурiв великих! А над Старцем кричали журавлi, й Гунi здалося, що то з предковiчноП дiдiвщини, iз славноП батькiвщини озиваються до нього полеглi в боях за волю вкраПнськi козаки... Ще завзятiше налягли повстанцi на лопати, i вал, незважаючи на обстрiли, виростав на очах. Гуня обiйшов табiр, показав, де вигiднiше рити шанцi та схови, i знову повернувся до валу. - Але ж з б'ють, най Пх трясця вiзьме! - почув вiн бiля себе голос i, випроставшись, побачив старшину Козиря. Похитав головою: з якого це дива вбрався старшина? Шапка на ньому соболева, поверх червоного парчевого каптана, гаптованого срiбними вiзерунками й пiдперезаного чорним поясом з прикрасами, синя кирея на голубiй пiдкладцi... - Куди це пан старшина вирядився? - Помирати - так з музикою! - бадьоро вигукнув Козир, збиваючи набакир соболеву шапку. - Можу й до ляхiв на переговори сходити. А чого... Не вперше ляшки пропонують нам мир. Гуня нiчого не вiдповiв, мовчки орудував лопатою. - Дивно, пане гетьмане, - впiвголоса озвався Козир. - Як ляхи дiзналися, що ми вiдходимо? Туман же густющий був. Џй-богу, в нашому таборi К зрадники та запроданцi. - В сiм'П не без виродка! - Гуня пильно гляну