нiв, щоб було красиво скрiзь i не зовсiм спокiйно. Менi набридли однi телята й конi. На другий день казали вже, що ненадовго пощастило тому левовi звiльнитися з клiтки. Коли трапилась аварiя поПзда пiд Бахмачем i клiтка мандрiвного звiринця поламалась, виплигнув вiн на волю, глянув навкруги, i так йому, очевидно, стало погано, так остогидли глядачi, й приборкувачi, i все на свiтi, що вiн махнув на все та й подався на Десну знайти собi хоч трохи вiдпочинку. Тiльки не прийшов вiн i тридцяти верстов, як догнали його, оточили з усiх бокiв i вбили, бо вiн був лев. Не мiг же вiн ходити серед телят i коней. Його ж у вiз не запряжеш, яка з нього користь. Коли б ще вмiв вiн гавкати чи мекати,- голос не годиться: гукаК так, що листя в'яне й трави стеляться... Ну добре... Ой, що хй я пишу! ЗдаКться, не плив я човником тiКП ночi по Деснi. Плив батько сам, а я лежав на куренi, пiд дубом, коло дiда. Може, й так. Ну, лев же все-таки проходив нашим берегом! I десь коло Спаського вбили його стражники! Тут над левом, думаю, пора поставити крапку i перейти до описання домашнiх тварин, бо вже почуваКться якась непевнiсть в перi: вже прокидаються моП редактори в менi. Вони живуть навколо мене скрiзь. Один за лiвим вухом ззаду, другий пiд правою рукою, третiй за столом, четвертий в лiжку - для нiчних редакцiй. Вони повнi всi здорового глузду i ненавидять неясностi. Џх мета - щоб я писав або так, як усi, або трохи краще чи трохи гiрше вiд iнших. Там, де моК серце холоне, вони пiдiгрiвають його; де я починаю палати в огнi своПх пристрастей, вони розхолоджують мiй мозок, аби чого не вийшло. - Нехай,кажу,- щось вийде. В моКму дiлi треба, щоб вийшло. Благаю! - Нi! - Чому не написать, що коли я був хлопчиком на Деснi, менi хотiлось, аби скрiзь водилися леви i щоб дикi птицi сiдали менi на голову й на плечi не тiльки в снах? - Це неправдоподiбно, i потiм цього можуть не зрозумiти. - Таж я маленький був i ще не мав тодi здорового глузду. Я почув тодi, що воно може пригодитись. - Для чого? - Ну, може, для щастя. - ВикреслюКм. Адже лева можна було б не побачити, якщо це навiть взагалi не фантазiя. - Ой!.. Нiзащо!.. - Спокiйно. Його можна замiнити чимсь бiльш спiвзвучним. Можна написати правдиво про коней. Були ж у вас конi? - Менi про коней соромно писати. - Чому? - Вони були худi й некрасивi. - Ну, тодi можна Пх узагальнити якось. - Џх не можна узагальнити. Вони були коростявi. Крiм того, нашi конi були невеселi. - Ну й що з того? А вони таки справдi були невеселi, i тому перед тим, як Пх описувати, згадаю краще я щось утiшне, а далi вже й до коней перейду. Проживав у нас довго собака Пiрат. Це був великий на зрiст, немолодий вже, поважний i серйозний пес з двома волохатими хвостами i з двома парами очей, з яких верхня пара, коли придивитися ближче, виявлялася парою рудих плям на темному лобi. Якось одного разу, загубившись у Борзнi на ярмарку, де батько продавав дьоготь, Пiрат щез. Пожалiли ми його, та на тому й скiнчилось. Аж ось в недiлю, тижнiв через п'ять, якраз пiсля обiду, коли ми сидiли всi коло хати, лузаючи насiння, дивимось - бiжить Пiрат, заморений, худючий. Уздрiвши здалека весь наш рiд i хату, вiн упав додолу i повз до нас крокiв, може, сто на животi, перекидаючись на спину i голосно плачучи вiд повноти щастя, мов блудний син у святому письмi. - Це я, ваш Пiрат, впiзнаКте? - гавкав вiн крiзь сльози.- О, який я щасливий! Як тяжко було менi без вас!.. Повiрите, трохи не здох вiд смутку, трохи не сказився, Пй-богу. Вiн так зворушив нас слiзьми, що навiть батько, який ненавидiв одвертiсть почуттiв, i той мало не сплакнув. Отаке буваК на свiтi! Простий собака, а так збентежить чоловiка. Мати плакала ревно, приказувала з невимовною усмiшкою: "Га бодай ти здох! Ну ви подумайте, собака, а такий жалiсний i таке витворяК. Ач як повзаК. Тьху, де ти, в нечистого, взявся?" Нiчого казати, розумний був, добрий пес. Вiн користавсь у нас всiма благами собачого життя не тiльки за те, що був вiрним сторожем i дозорцем. Вiн був пес-трудяка. Вiн любив допомагати в господарствi, виконуючи за власною iнiцiативою всяку роботу: носив з городу огiрки в зубах i складав у саду в одну купку, випивав зайвi курячi яйця. У нього пiдростав уже син, теж Пiрат, ще молодий, веселий, спритний собачка. Вiн веселив своКю артистичною натурою цiлий куток. Любив гру. Був, так би мовити, собачим артистом. Грав з телям, з поросятами, курми, грав з голубами й гусьми нашими й чужими. Часом удвох iз своПм батьком, вiддавшися високому собачому натхненню, вони догравались до такого, що гра закiнчувалась калiцтвом чи смертю Пх партнерiв, i тодi обидва артисти або тiкали, куди очi дивились, або прудко ховались в тютюн, щоб пересидiти гострий перiод свого шельмування, поки люди не позбирають пiр'я i не поПдять засмаженi жертви мистецтва. Мати запевняла, що коли ми Пли отак у саду курку, обидва Пiрати дивились на нас з тютюну i по-собачому смiялися з нас. - Га бодай ви подохли! - гримне було раптом дiд страшенним голосом, кидаючи в артистiв кiсткою. Ошельмованi винуватi митцi кидались мовчки навтiки, ламаючи тютюн, бодай Пм добра не було. Отож лiзе таке в голову. Не спогади, а казна-що. Мо- I же, перейти до коней? Да, так от конi... Здавалось менi, що конi й корови щось знають, якусь недобру таКмницю, тiльки нiкому не скажуть. Я почував Пх полонену темну душу i вiрив у вiщування через них, особливо, вночi, коли все жило по-iншому. Конi водилися в нас рiзнi, бо батько часто Пх мiняв на ярмарку. Були часом хитрi й недобрi конi. Були нещасливi, ображенi мужицькi кiнськi душi. Були переляканi, заклятi, стурбованi або завороженi навiки грiшники конячi. Але всi вони були окремi вiд нас, пригнобленi, засудженi безповоротно i навiки. I це було видно по заходi сонця, коли довго дивитися зблизька у велике темно-сизе кiнське око. Один кiнь у нас звався Мурай, другий Тягнибiда. Обидва вони були немолодi, сухорлявi, некрасивi конi. Вже не пригадую, та, може, i нiхто не знав гаразд, яка була в Пх масть. Короста з них аж сипалася скрiзь, i вже вони чухались, об що тiльки можна. I куди було не глянеш у дворi, скрiзь на всiх кiлках, ушулах виднiлися слiди Пх чухання, неначе весь двiр був у коростi. Тому, очевидно, нi в життi ще, нi в письменствi не iснувало хлопчика, що так би мрiяв про кiнську красу, як я, i так би соромивсь потворностi. Мурай був уже вельми старий i невеселий. Тягнибiда хоч i молодший, зате розумнiший i добрiший за Мурая, проте пiдiрваний на ноги, i тому, коли вiн пасся часом у болотi, ноги в нього заклякали i вiн падав, мiж куп'ям у багно i мусив там лежати до ранку, бо конi ж не просять допомоги. А вже ранком, прокинувшись пiд сiряками й свитками, ми витягали його з болота на сухе за хвiст, як iхтiозавра. Вiн дозволяв це робити i дививсь на нас, малих, з подякою i, як нам здавалося, з любов'ю. I я любив його за нещасливу долю i за розум. Вiн був розумний i добрий кiнь, тiльки ну абсолютно, аж нiнайменшоП краплиночки чогось там героПчного, чи мальовничого, чи того, що в пiснях i в колядках про коней спiвають. I не питайте,- не було й натяку. Ах, яких ми мали некрасивих коней! Згадаю, i досi жаль i сором, хоч i пройшло вже пiвстолiття. Трудно жилось Пм у нас. Роботи багато, корм поганий, збруя стерта, нiякоП пошани. Люто часом кричав на них батько, i кляв, i бив Пх раз у раз по чiм попало, важко дихаючи i полотнiючи од гнiву. Якось одного разу над Десною пiдслухав я вночi, на сiнi лежачи i дивлячись на зорi, як пiсля денноП важкоП працi конi розмовляли мiж собою, пасучись. Розмова шла про нас, якраз про батька. - I чого вiн такий лихий, ти не знаКш? - Не знаю. Я ледве стою на ногах, отак натягався. - А я що знаю? Теж нiчого. Знаю хомут, голоблi i пугу. I ще хiба його лайку. - Знаю i я його лайку. Наслухавсь доволi. Так чомусь сумно i недобре менi. - Сумно й менi. Колись я бiгав понад хмарами,- Тягнибiда розiгнув шию i подививсь за Десну.-Тисячi лiт, ще до возiв i оранок, на моПй спинi Пздили пророки. Були в мене тодi ще крила. А пращур мiй був кiнський цар чи бог, колись казали мати. - Були i в мене крила, та нема. Нi крил у мене вже, нi краси, тiльки вавки на спинi. Хоч би сiделку зробив порядну, сiделки немаК. I так душа пригноблена його недобротою, а вiн, не знаю, як тебе, повiриш - нема тiКП днини, щоб не бив. А толк який: валюся з нiг. - Це правда. Тiльки не нас вiн б'К. - Балакай! Не нас! Болить же нам? - Конику, вiн б'К недолю свою. Худi ми, коростявi, i сили в нас мало, от що. А натура в нього старовинна, геройська, хiба йому таких треба, як ми? Учора, коли загруз я з возом у калюжi, i вiн трощив мене пужалном i носаками, i кричав, роззявивши рота, як лев, помiтив я в його очах страждання, та таке палке, бездонно глибоченне,- куди там наше! I я подумав: i тобi болить, проклятий, бiдний чоловiче. - Тихо. Пасiмося мовчки. Ось його хлопець зорiК,- сказав Мурай, помiтивши мене пiд копицею. Вiд того часу я нi разу не вдарив коня. - Пустiть колядувать! - чую голос дiвочий знадвору. Я - зирк у вiкно: то не повний мiсяць з зоряного неба усвiтив у хату перед Новим роком. В маленькiм вiконцi, якраз проти печi, рожевiК на морозi дiвоче лице. - Пустiть колядувать! - питаКться ще раз. - Спiвайте! - голосно одказуК мати. - Кому? - Сашковi! - "Молодець Сашечко та по торгу ходив, святий вечiр..." - заспiвало зразу аж чотири дiвки, i вже хто знав, чи то вiд морозу, чи такi дiвчата i слова колядки у зимовий вечiр, тiльки спiв лунаК так дзвiнко i гучно i свiт став одразу такий урочистий, що в мене, малого, аж дух захопило. Притулившися на лавцi край вiкна пiд рушниками, щоб не помiтили дiвки, я весь перетворююсь на слух. I вони тодi довго i повiльно, нiби линучи в безмежну далечiнь часу, на сiмсот, може, лiт, виспiвують менi талан. I ось, вслухаючись в чарiвнi слова, я починаю видiти: великий молодець, ходжу я по торгу з конем серед крамарiв i купцiв. I мушу я нiби продати коня, бо слова моП спiвали так: "Ой коню, коню, ти порадо моя. Ой порадь ти мене, та продам я тебе за малу цiну, за сто червiнцiв". А кiнь у яблуках, шия крута, червона стрiчка в гривi, одспiвуК менi на вухо не продавати його i спогадати про себе. Я почуваю бiля вуха його нiжнi м'якi губи, а слова коневi у дiвчат такi, що повiк пам'ятатиму: "Ой чи ти не забув, як у вiйську був, як ми з тобою бились з ордою, да як же за нами турки влягали, ой, да не самi турки, пополам з татарами. Да догнали ж бо нас аж на тихий Дунай, до крутого берега,святий вечiр..." Що ж менi робити? Вже конi ворожi iржуть на ДунаП i ворожi стрiли пiють недолю менi. Тодi, розкривши широко очi, я почуваю, нiби якась сила пiднiмаК мене з лави i виносить з хати прямо на коня, i тут кiнь мiй скочив, "Дунай перескочив, да Дунай перескочив, копита не вмочив, i нi шаблi кiнця, нi мене, молодця,- святий вечiр...". Я вертаюсь з Дунаю до хати, оглядаюсь: аж i мати спiваК, гойдаючи колиску, i в неП зовсiм не хатня мрiя, щось зовсiм не буденне, нiби сама вона теж лине десь у просторах свого серця, i дiвки за вiкном на морозi пiд зоряним небом. Ой як гарно! А Дунай широкий та глибокий. Вода холодна, аж сичить. А по тiм боцi турки й татарва лютують, що так багато я Пх потоптав конем. Потiм спiвали другi й третi дiвки. Чого тiльки не чув я про себе. Там уже я i збирав вiйська, аж землi важко, i вибивав ворота у чужi городи, i орав поле сизими орлами, i засiвав поле дрiбним жемчугом, i мостив мости все тесовiП, i постилав килими все шовковiП, i сватав паняночку з-за ДунаКчку, з-за ДунаКчку королеву дочку. I лiсами Пхав - лiси шумiли. Мостами Пхав - мости дзвенiли. Городами Пхав - люди стрiчали, поздоровляли,- святий вечiр... Потiм мене переносили вже зовсiм сонного на пiч. Там я i засинав на житi серед пiсень, мiцно обнiмаючи за шию свого яблукатого коня. Там я давав собi слово нiколи не продавати його нi за якi скарби. Так i не продав я його по сей день. Ой коню, коню, не продам я тебе. Як би часом не було менi трудно, як турки й татарва не обступали на торгу мене, не розлучуся з тобою нi за яку цiну. От якi були у нас конi. Минули трохи згодом косовиця й жнива. Поспiли грушi й яблука на спаса. Малина й вишнi одiйшли давно. Штани менi пошили новi з довгими холошами i повели до школи. Учитель Леонтiй Созонович Опанасенко, старий уже, нервовий i сердитий, очевидно, чоловiк, носив золотi гудзики й кокарду. Вiн здавався менi величезним паном, не меншим од справника чи суддi. На зрiст вiн був вищий од батька, що також надавало йому грiзноП сили. - Это твой? - спитав вiн батька, зиркнувши на мене з-пiд окулярiв утомленими очима. - Так, звинiть, се мiй хлопець, чи, сказати б, ребятьонок меншенький,- вiдповiв батько тихим чужим голосом, смиренним, як у церквi. - А как зовут? - Сашко. - Тебя не спрашиваю. Пускай сам ответит,- сказав тоном слiдчого учитель i знову прохромив мене своПм сiрим оком. Я мовчав. Навiть батько i той якось трохи злякавсь. - Ну? Я вчепився одною рукою в батьковi штани, другою за шапку i хотiв був сказати своК iм'я, та голосу не стало. Рот спустiв i висох. - Как? - нахмурився вчитель. - Сашко,прошепотiв я. - Александр! - гукнув учитель i невдоволено глянув на батька. Потiм знов перевiв на мене очi i поставив менi найбезглуздiше i найдурнiше запитання, яке тiльки мiг придумати народний учитель: - А как зовут твоего отца? - Батько. - Знаю, что батько. Зовут как?! Ну, що ви скажете? Ми глянули з батьком один на одного i зразу догадались, що дiло наше програне. Проте в батька була ще, певно, якась крихiтка надiП. - Ну, скажи, синку, як мене звуть. Кажи-бо, не бiйся, ну! Я одчайдушно закрутив головою i так круто одвернувсь, що трохи не впав, коли б не вдержався рукою за батьковi штани. Якась нудьга пiдступила менi до горла. I так менi стало погано, погано. - Ну, кажи-бо, не крутись. Чого мовчиш, ну? - I батько хотiв пiдказати менi своК iм'я, та, видно, теж посоромивсь.- Не скаже, звиняйте, малий ще. Соромиться. - Не развитой! - промовив нерозумний учитель. Ми з батьком пiшли геть. Було се в далекi старi часи, коли ми не мали ще здорового розуму. Тодi ще не знав я, що все проходить, все минаК, забуваКться й губиться в невпиннiй змiнi годин, i всi нашi пригоди i вчинки течуть, як вода, мiж берегами часу. А не занадто вже я славословлю старих своПх коней i село, i стару свою хату? Чи не помиляюсь я в спогадах i почуттях? Нi. Я не приверженець нi старого села, нi старих людей, нi старовини в цiлому. Я син свого часу i весь належу сучасникам своПм. Коли ж обертаюсь я часом до криницi, з якоП пив колись воду, i до моКП бiлоП привiтноП хатини i посилаю Пм у далеке минуле своК благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять i робитимуть, скiльки й свiт стоятиме, душi народнi живi всiх епох i народiв, згадуючи про незабутнi чари дитинства. Свiт одкриваКться перед ясними очима перших лiт пiзнання, всi враження буття зливаються в невмирущу гармонiю, людяну, дорогоцiнну. Сумно i смутно людинi, коли висихаК i слiпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нiчого не бачить вона дорогого, небуденного, нiщо не грiК ПП, не будить радостi анi людяного суму. Безбарвна людина ота, яку посаду не посiдала б вона, i труд ПП, не зiгрiтий теплим промiнням часу, безбарвний. Сучасне завжди на дорозi з минулого в майбутнК. Чому ж я мушу зневажати все минуле? Невже для того, щоб навчити онукiв ненавидiти колись дороге й святе моК сучасне, що стане теж для них колись минулим у велику добу комунiзму! Було в минулому життi моПх батькiв багато плачу, темряви й жалю. Неяснi надiП й марнi сподiвання знаходили собi могилу в горiлцi й сварках. А найбiльш, чого Пм вiдпустила доля,- роботи, тяжкоП працi. Всi прожили свiй вiк нещасливо, кожен по-своКму - i прадiд, i дiд, i батько з матiр'ю. Так, нiби всi були народженi для любовi i мали всi талант до неП. Таж, певно, не знайшли одне одного чи не доглянули, i гнiв, i ненависть, якi були огиднi Пм цiле життя, пiдкинула Пм ворожка-чарiвниця, i все життя облуднi примари невпинно турбували Пх i бентежили марно. I все життя Пх було скорботним, як життя древнiх. Вони не знали, як змiнити його, i, вiддаючи перевагу тому, чого не судила Пм доба, не порадувались. Тiльки було це так давно, що майже все вже розтануло в далекiм маревi часу, як сон, i потонуло. Одна лише Десна зосталася нетлiнною у стомленiй уявi. Свята, чиста рiка моПх дитячих незабутнiх лiт i мрiй. Нема тепер уже таких рiчок, як ти була колись, Десно, нема. Нема нi таКмниць на рiчках, нi спокою. Ясно скрiзь. Нема нi бога, анi чорта, i жаль мене чомусь бере, що вже нема в рiчках русалок i водяних-мiрошникiв нема. Зате багато дачникiв тепер купаКться в трусах, на зло робочим людям, в гарячий лiтнiй час i, очевидно, на досаду, бо чого ж менi й досi так соромно вiдпочивати там, де працюють люди? Тодi Десна була глибокою i бистрою рiкою. У нiй тодi ще не купавсь нiхто, i на пiсках ПП майже нiхто ще не валявся голий. Ще нiколи було усiм. Були ми всi тодi трудящi чи малi. Дiвчата не купались навiть у свято, соромлячись скидати сорочки. Чоловiкам з давнiх-давен не личило купатись за звичаКм. Жiнки ж боялися водою змить здоров'я. Купались тiльки ми, малi. Була тодi ще дiвкою Десна, а я - здивованим маленьким хлопчиком iз широко розкритими зеленими очима. Благословенна будь, моя незаймана дiвице Десно, що, згадуючи тебе вже много лiт, я завжди добрiшав, почував себе невичерпно багатим i щедрим. Так багато дала ти менi подарункiв на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоКму березi, що пив у незабутнi роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоПх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоПх човнах i казання старих про давнину, що лiчив у тобi зорi на перекинутому небi, досi, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити отi зорi навiть у буденних калюжах на життКвих шлях. 1954-1955 рр._