Олександр Довженко. Земля ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Сценарiю "Земля" фактично вже нема. Вiн зник у полум'П ВеликоП ВiтчизняноП вiйни разом з усiм архiвом автора. Те, що тут написане, К лише авторський спогад про сценарiй i фiльм, що ним був створений давно колись, в тридцятiм ще роцi, напередоднi становлення колгоспного ладу в нашiй соцiалiстичнiй Вiтчизнi._ Автор I Не знаю, справдi так воно було, чи то менi приснилось, чи, може, сни переплелись iз спогадами i спогадами про спогади, - вже не пригадую. Пам'ятаю тiльки, що дiд був дуже старий i що скидався вiн на образ одного з богiв, якi охороняли й прикрашали нашу стару хату. I куди, було, в садку не глянеш - десь помiж яблунь, груш, кущiв порiчок й агрусу неодмiнно бiлiла i його ясна борода. I ще пам'ятаю: був гарний лiтнiй день, i все навколишнК здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, i ниви за городом. А в саду, якраз коло погребнi, пiд яблунею, серед яблук i груш, на бiлому стародавньому ряднi, в бiлiй сорочцi, весь бiлий i прозорий вiд старостi й доброти, лежав мiй дiд Семен, колишнiй чумак. Рокiв йому було сто чи, може, трохи й менше, але приКмно чомусь думати, що саме сто, бо се було давно й красиво. I лежав вiн, немовби на картинi, - теж красиво. Здавалось, вiн якось трохи нiби сяяв, а коли й не сяяв, то так видавалось, бо вiн посмiхався, i була ще недiля i якесь-то свято. Коло дiда, на старому яблуневому пнi, сидiв його давнiй товариш i побратим Григорiй, теж дуже старий, але через вiдсутнiсть бороди позбавлений божественних рис чоловiк. Бороди Григорiй не носив, зате мав грiзнi прокуренi вуса, що робили його схожим на якогось стародавнього воПна. Колись, дуже давно, розповiдав нам дiд, Григорiй був найдужчим парубком на всю губернiю. Нiде по степах вiд Чернiгова й Конотопа до Ставрополя, Бердянська i Ясс, та й до самоП навiть Москви, - мiстами, помiж якими розвозили вони на волах сiль i спирт щось рокiв сорок, нiде нi разу не стрiчали такого чоловiка. Був вiн не дуже балакучий i якийсь нiби потайний, але дiда вiрно любив i провiдував його не менш трьох разiв на рiк. Одягався охайно, був незмiнно пристойний i зосереджений i завжди про щось, здавалось нам, думав. Отак i зараз - посидiв вiн бiля товариша, помовчав i згодом спитав: - УмираКш, Семене? - Умираю, Грицьку, - тихо признався дiд i, злегенька посмiхнувшись, заплющив очi. Надiйшла мати i, вiдчувши, що дiКться пiд яблунею, замислилась. - Так... Ну, вмирай, - сказав Григорiй i одвернувся. У травi серед яблук-падалок сидiло одне наше дитинча, яке зовсiм ще не розумiло життя. Тримаючи в руках яблуко, воно вперто намагалось вкусити його двома своПми першими зубками, але яблуко було чимале, а ротика на нього дитинi ще не ставало. - Помирай, Семене, - сказав Григорiй, - та вже, як помреш, подай менi знак з того свiту, де ти там будеш - в раю чи в пеклi - i як тобi там. - Добре, Грицьку, - пообiцяв дiд, лаштуючись в останнК чумакування. - Якщо можна буде, неодмiнно сповiщу, - приснюсь або привиджусь якось, - лагiдно обмiрковував вiн нехитромудрий спосiб потойбiчних зносин. Але оскiльки дiд не слабував нi на яку хворобу, вiн не помер вiдразу. Навпаки, без усякоП сторонньоП допомоги вiн ще легенько пiдвiвся, сiв i оглядiвся навколо. Вiд хатини пiдходили до нього син Опанас i онуки, Василь i Орися, з полумиском грушок. - Може б, з'Псти чогось? - вголос подумав дiд, оглядаючи свiй рiд, i, коли Орися пiднесла йому полумисок з грушами, взяв одну, обтер об рукав бiлоП сорочки й почав Псти. Це була його улюблена червонобока "дуля", та, мабуть, з'Пв уже вiн всi своП грушки до одноП, бо тiльки пожував ПП трохи за звичкою, аж тут серце почало спинятись, i вiн це зрозумiв: вiдклав грушку набiк, опорядив бороду й сорочку, глянув ще раз на всiх, склав руки на грудях i, проказавши з усмiшкою: - Ну, прощайте, вмираю, - тихенько лiг i вмер. Отут, мабуть, i починаКться кiнокартина, хоч, власне, i далi нiчого особливого начебто й не сталось. Дiдова смерть не викликала анi найменшого зрушення в навколишньому свiтi - не загримiв нi грiм у хмарах, нi зловiснi блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, нi бурi не повивертали з корiнням могутнiх дубiв. На полудневому небi так, як i було, - нi хмаринки. Тиша навколо. Десь тiльки яблуко бухнуло м'яко в траву - та й усе. Навiть соняшник нiде не похилився. Весь ясний соняшниковий свiт стояв нерухомо, наче хор вродливих дiтей, що втупили у височiнь своП радiснi обличчя. А над обличчями тихо снували покинутi дiдом золотi бджоли. З дiдовим родом теж нiчого особливого не сталось. Усе склалось якось так до ладу, що близькi, дивившись на нього, не впали нi в скорботу, нi в розпач. Тiльки дивне хвилювання на якусь мить пойняло серця нащадкiв i вiдчуття врочистоП таКмницi буття - немовби всi вони раптом торкнулися безмежностi часу i його гармонiйних законiв. До того ж i дiд хоч i помер, проте не захотiв розлучитися з усмiшкою, i вона й тепер тихо сяяла на його обличчi. Треба сказати, вiн i за життя не мав героПчних рис. - Грушки любив, - з сумовитою посмiшкою промовив до Орисi ПП старший брат сiлькор Василь i знову глянув на дiда. Виконавши все, що було йому призначено, предок лежав пiд яблунею, склавши на грудях поверх сорочки старi своП мозолi. Все, що тут написано, в кiнокартину, звичайно, не входило, та навряд чи воно там i потрiбне. Писалося ж це в iм'я доброго звичаю i з поваги до свого роду, а в деякiй мiрi на пораду артистам. Артист, який являтиме людству незначну дiдову персону, повинен, проте, мати ряд особистих достойностей, без яких жоднi мистецькi хитромудрощi не поможуть йому зберегти усмiшку пiсля смертi. Артисти, певно, вже догадуються, що дiд був людина проста й малописьменна, але це не завадило йому разом з ГригорiКм вiдiграти в XIX столiттi неабияку роль у справi науки й освiти украПнського народу. По дорозi з Москви до Чорного моря вони добру треть столiття перевозили на своПх волах книги з Москви до Харкiвського унiверситету, про що не раз згадувалось за чаркою в саду. - Е-е! Не будь нас з ГригорiКм, нiхто б тоП науки в Харковi й не нюхав. Скiльки ми тих книжок поперевозили за тридцять з чимсь лiт! Там з самих палiтурок можна б три тищi пар черевикiв пошить. - Еге, - озивався товариш, - хтось Пх там тепер та читаК. А вже як прочитаК всi, сам чорт його тодi не обдурить. Артист мав бути невисокий на зрiст, але й не малий, широкий у плечах, сiроокий, з високим ясним чолом i тою усмiшкою, яку так приКмно тепер згадувати. I щоб умiв також цей артист орудувати косою, вилами, цiпом або зробити хату чи змайструвати воза без Кдиного шматочка залiза, - одне слово, зробити всяку корисну рiч спритно й весело. I щоб не боявся нi дощу, нi снiгу, нi далекоП дороги, анi щось важке нести на плечах. На вiйнi, якщо артиста буде призвано, щоб не лiнувався ходити в атаки й контратаки чи в розвiдку та вмiв не Псти по три-чотири днi, не втрачаючи сили духу. Щоб охоче копав блiндажi або витягав з багнюки гармату чи десь чужий автомобiль. Щоб умiв розмовляти приязно не тiльки з начальством чи з простими людьми, а й з конем, телятами, з сонцем у небi i навiть травами на землi. Тодi це буде вилитий дiд. Коли ж не пощастить знайти такого артиста i зображатиме його пiдтоптаний п'яничка або хвалько, який в Загальнiй ситуацiП пiдпав якось пiд нагородження i зразу ж задер нiс, якщо буде це артист, для якого свiт iснуК лише остiльки, оскiльки вiн обертаКться навколо його особи, - тодi не нарiкайте на небiжчика - винувате мистецтво. Так от приблизно пригадуКться менi тиха кончина мого предка, що сталась улiтку 1930 року пiд яблунею в садку, огородженому його ж руками акуратним тином. Якщо справдi все описане для фiльму не пiдiйде, тодi краще зорову частину кiнокартини почнемо з пiснi: Котилася ясна зоря з неба Та й упала додолу... Навряд чи десь по iнших краПнах спiвають так гарно й голосисте, як у нас на УкраПнi. Пишеться це не з бажання виставити себе перед свiтом у перебiльшено вигiдному свiтлi, а в iм'я реалiзму, з чим усi, хто спiваК, згодяться одностайно. Саме з цiКю пiснею ми з Василем, моПм героКм, повертали було з роботи. А що К на свiтi бiльш радiсного й приКмнiшого, нiж добра робота? Що може бути милiше, як по довгому дню косовицi повертати на заходi сонця з веселого лугу додому? Тiло в тебе так приКмно млiК, тиша в душi, i тобi ще неповних дев'ятнадцять рокiв, i ти почуваКш, що й "вона" з грабельками десь поруч з тобою, а пiд босими ногами i в тебе, i в неП тепла земля, укочена колесами, втоптана копитами, вкрита м'яким, як пух, теплим пилом чи нiжною грязюкою, що так приКмно лоскоче мiж пальцями. I слова самi спiваються: Гуляй, гуляй, молода дiвчино, Я проведу додому!.. Iдеш отак у доброму косарськiм товариствi i бачиш, iдучи, й вечiрнК небо, i ясну зорю, i ПП з грабельками на округлому дiвочому плечi. Iдеш, i слухаКш, i чуКш рiдну землю, що годуК тебе не тiльки хлiбом i медом, а й думками, пiснями i звичаями, i не тiльки годуК й ростить, а й прийме колись до свого матернього лона, як прийняла прадiдiв своПх i дiда пiд яблунею. Але не будемо 'обтяжувати сюжет навiть дорогими серцю вставними сценами i рушимо швидше за плином подiй, бо вони, здаКться, вже розпочались. II За дiдовим тином крешуть блискавицi. За дiдовим тином буря дуби вивертаК з корiнням, грiм розпанахуК тишу. Чути плач i одчайдушнi вигуки. Це Архип Бiлоконь рве на собi сорочку, хапаКться за кучеряву голову. Розпач душить Бiлоконя й ненависть така, аж хата стугонить i сiни. Жiнка, три дочки, баба - все тужить-голосить. Виють пси. Навiть конi, чуючи лихе, хропуть i басують у стайнi. Кому погрожуК Бiлоконь, скрегочучи зубами край вiкна? I два сусiди чи брати, i старий панотець Герасим - чого Пм треба в Бiлоконевiй хатi? Звiдки цей страх? Що трапилось? Отак живе собi село мало не споконвiку, притулившись десь попiд горою край тихоП затоки, працюК, плодиться, оре-сiК, годуК хлiбом свiт, спiваК, смiКться, плаче, помираК - тихо, немовби в озерi. Зате вже як скоПться щось, то вже таке, що й не вигадаКш, i в снi не виспиться, i нiде в свiтi не натрапиш, i не збагнеш вiдразу - що воно, звiдки, чому й до чого. Довго потiм гудуть - не вгавають балачки очевидцiв, спогади свiдкiв, перекази старих брехунiв, i вже не добрать тодi - так воно було чи не так i чи було справдi, чи тiльки примарилось Архиповi Бiлоконю. Нi, не примарилось. Прийшло воно i К. Нова сила речей постала з революцiйного ладу з такою незаперечнiстю, як свiт постаК з свiту. Жовтнева соцiалiстична революцiя наближалась до села з прапором колективiзацiП. Тiльки не зрозумiти цього Архиповi Бiлоконю, поки й не повезуть його, лихого й темного поборника земельного шмата, в iншi краП, поки не замовкне вiн навiки десь i не лишиться на землi не те що звання його - слiду не лишиться. Недаром у дворi так тужать пси свою собачу тугу. I сум стоПть недаром. Рахунки на землi почали зводити по Марксу за столiття. Тяжко Архиповi Бiлоконю! Чи ж вiн не трудився? Ой, аж у горлi пересохло з ненавистi! Сьогоднi в сотий раз прокляв вiн владу й лад, i врожаП, i землю, i навiть дощ, якого закляв не поливати колгоспних нив. Коли б вiн мiг убити сiлькора Василя, повiсити чи задушити! Коли б душа покинула його, коли б упав вiн трупом серед двору, а вся родина голосила б над його лихою долею, то навiть мертвий трясся б вiн i проклинав з того свiту. - Годi голосити! Ви-и! Грюкнув кулак по столу - пiдстрибнув хлiб i нiж на пiваршина. Створилась тиша, як перед вибухом бомби. - Читайте далi, батюшко, - простогнав Бiлоконь, прикипiвши великими темними очима до газети в руках отця Герасима. ВичитуК батюшка з газети вiдхiдну всiм ворогам колгоспного нового життя й зокрема йому: "...Архиповi Бiлоконю, який пiдриваК колгоспний лад, приховуК насiння, нищить поголiв'я худоби..." Знову верескнули жiнки на чотири скрипки. Затулив лице руками Бiлоконь, потiм раптом вхопив сокиру i метнувся в сiни. Родина за ним. Куди?.. I сам не тямить. Йому здаКться, що бiжить вiн рубати голову сiлькоровi Василю, який стоПть, можливо, бiля небiжчика дiда. Ось вiн пiдбiг до нього, хапаК за горло, замiряКться сокирою. Повисли на сокирищi жiнка й дочки. - Пустiть! Не пускають. ВбiгаК молодший Бiлоконь - Хома - i теж не пускаК. I не сiлькора держить Бiлоконь Архип за груди, а власного коня в стайнi. - Не дам! Пустiть мене! Порубаю! Басують конi в Бiлоконевiй стайнi, i тужать иси. Батько сiлькора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою. Нiколи на своПм вiку нiкуди вiн не поспiшив i не зрадив своКП вдачi й по цей день. В колгосп вiн також не поспiшав, хоч давненько вже збирався. До того ж, здавалось йому, i побiчних причин, щоб не вступати, було чимало, - то те, то се, то старий батько помер, то начебто вступив уже був двiчi або тричi, так знов якось випав - не так записали, чи що. А втiм, хто-зна, може, ще й так обiйдеться, - важка справа. - Вже як його бути, й сам не знаю, - признався вiн якось своПй жiнцi Одарцi, коли не було поблизу дiтей. - Недаром нас середняками дражнять, - коли на одне вухо слухаКш правлiння артiлi й Василя, а в друге наче сам нечистий нашiптуК: "Не йди, не йди, не йди..." - Ой, правда, - зiтхнула жiнка. - Як змiнився свiт. Куди не гляну, куди не обернусь, чую: все мiняКться. Навiть хата наша й та вже не та. ПримiчаКш? Наче не зовсiм i наша, хоча i наша. Неначе стiни в нiй розсiлись i стрiху вiтром .зiрвало й понесло... i видно стало все... так видно й моторошно... Щезла тиша. Отак, як Днiпро не потече назад, Одарко, не потече й життя. Що було, те минуло... Опанас замовк. Жiнка дивилась на нього здивовано - нiколи вiн так багато не говорив. Подумавши трохи, Опанас зiтхнув: - Може, вступимо, як ти гадаКш?.. У колгосп. I Василевi приКмно... Бо й люди вже гомонять: син сiлькор, людей до колективу пiдбиваК, а батько з матiр'ю вдома. - Ну, що ж, - погодилась Одарка, щоб тут-таки свою згоду замiнити побiчною малесенькою, як Пй здавалося, незгодою. - Давай. Тiльки я так собi постановила: самi вступаймо, а волики й корiвка щоб удома... Опанас не перечив. На пiдставi нескладного життКвого досвiду вiн розумiв, що сперечання нi до чого, крiм зайвого галасу й неприКмностей, не призводить, до того ж вiн, добра й лагiдна людина, раз у раз жалував свою подругу: днями вони чекали на останню дитину. Василь був щасливий. Батькове вирiшення вступити в колгосп окрилило його. Правда, доведеться ще подолати наПвнi материнi "умови", але загалом все так хороше й так мудро. Мине скiлькись часу, i самi вони, батько й мати, переконаються, як це гарно й розумно. Вчора в правлiннi дивився вiн плани колгоспних земель. .Його чиста уява бачила в цих кресленнях немовби запланований змiст свого життя й, можливо, слави. Здавалось йому, що вiн уже не селюк, нi, вiн державний дiяч Василь Трубенко. I село вже не темна нерухома маса, а клас. - О батьку, тепер куркулям-глитаям кiнець! А ще от новi машини одержимо. Коли б тiльки одержати нам машини!.. Опанас Трубенко розумiвся трохи на машинах - замолоду вiн рокiв зо два батракував у Фальцфейна в Каховцi й бачив там, як хлiб збирають машинами. Тiльки навiщо добувати все це мусить Василь? Нехай би iнший хто поклопотався, чи ж мало добрих людей на селi? Та Василь стоПть вже перед батьком, готовий у дорогу. Потарабанив Опанас пальцями по столу: - Може б, ти, Василю, не той, як його... Не розумiК Василь батьковоП турботи. Наче й не чуК. Вiн весь перебуваК в своПх радощах i готовностi до дiП. Наполовину вiн уже вiдсутнiй. - Одержимо машини, батьку, так вiдберем у куркульнi всю землю, всю чисто! Опанас глянув у вiкно, жуючи скоринку: - Так ото я й кажу, - може б, ти не теК... як його... Може, без тебе обiйдеться?.. Замотав головою Василь i навiть засмiявся. Образив той смiх Опанаса. Як-то можна смiятися з батька? - Не треба тобi Пхати. I так он все село смiКться. - Та не село, батьку, а куркулi та дурнi, - вiдказав Василь. - Он воно як! Он вже якi речi можна батькам казати! Опанас аж з-за столу пiдвiвся. - Так, по-твоКму, я дурень? - Нi, не дурень ви, тату, а просто постарiли, - смiливо вiдповiв Василь, з посмiшкою дивлячись батьковi в очi. Невiдомо, що сказав би на це Опанас, бо тут дверi раптом вiдчинились i до хати ступив секретар комсомольськоП органiзацiП, новий приятель Василiв з району, - Чуприна чи Кравчина, - Опанас точно не пам'ятав. Називав вiн його просто "ячейка" i не те, щоб не любив, скорiше любив навiть, але здаля. А в хатi, зблизька, терпцю йому ставало не бiльше, як на пiвгодини, так гнiтив його Чуприна чи Кравчина своКю галасливiстю, смiхом i неймовiрно швидкою й голосною балачкою. - О, вже ячейку принесло. Опанас одвернувся й сiв край вiкна. - Ну, розпочинай мiтинг. Перше нiж надати слово ораторовi, признаКмось вже до кiнця: Опанас i в хатi любив оцього Чуприну чи Кравчину. Дарма що в нього рот аж по вуха i ластовиння на виду повне решето, зате до чого думки хорошi, та й багато ж думок послав господь однiй людинi! Одне прикро: вчить, вражий син. Не соромиться нi молодостi, нi чужоП старостi -- всiх повчаК, кого тiльки не стрiне. Хлiбом не годуй, - дай повчити! От натура! А вже делiкатностi - i не питай, а ще ж, напевно, й не призивався. "Не буду й обертатись, - скривився Опанас, - нехай собi розоряКться, коли вже прийшов". Про що саме точно говорив Опанасовi Чуприна чи Кравчина, на жаль, ми нiчого не можемо сказати на користь нашого кiномистецтва, бо це треба було чути. В цьому весь сенс. А без слiв тiльки видно, що рот у Кравчини не закриваКться, з очей аж iскри крешуть, в ротi сто зубiв, ластовиння палахкотить всiма переливами, i вiд усiКП його жвавоП постатi, вiд неслухняного рудого чуба, веселоП усмiшки, вiд багатющоП мiмiки, з якою вiн умовляК Опанаса, як нерозумного пiдлiтка, смiКться з нього, любить його, дорiкаК, лаК, - вiд усiКП його неповторноП динамiчноП юностi вiК таким невгамовним оптимiзмом, що хата повеселiшала вся, неначе щось в нiй стелю пiдняло, i коли цей Чуприна чи Кравчина пiшов-таки з Василем, грюкнувши за собою дверима й щось голосно доказуючи в сiнях, надворi й на вулицi, Опанас обернувся i якось мрiйно подумав уголос: - Ну й хлопцi ж, сукиного сина. Красота! Потiм вiн пiдвiвся i визирнув у вiкно. Довго не мiг Опанас забути цiКП розмови. "Воно, звичайно, може, Пхня правда. Мабуть-таки, Пхня. Не тi часи. Тепер вже на волах далеко не заПдеш", - думав вiн, орючи на пар свою обмежену непишну нивку. Раптом вiд дороги долинув голос: - Ну, батьку, я поПхав! Опанас озирнувся: Василь. В товариствi таких, як сам, з Кравчиною, звичайно, на чолi, з торбинками за плечима. "ПоПхали до столицi по трактори. От голови! А як ловко спiвають, не гiрш, як ми було, ба навiть краще". Опанас дивився Пм услiд. Ось вони зникли в ярку, i тiльки пiсня Пх линула ще над полями: Гуляй, гуляй, молода дiвчино, Я проведу додому... - та телеграфнi стовпи нескiнченним струнким рядом тiкали вдалину. Тим часом дiд Григорiй, змастивши голову оливою з лампадки, пiшов на кладовище до свого небiжчика-побратима. Колись, казали старi люди, наше кладовище було за селом, але з часом мертвi, як i живi, поширили своП володiння, й тепер воно опинилось мало не в самому селi. В такому розташуваннi кладовища було чимало вигод - тут небiжчики хоч i не почували себе майже як удома через вiдсутнiсть у них будь-яких почуттiв, в усякому разi, - i це можна сказати з певнiстю, - перебували, безумовно, вдома. Бiля Пх могил грались дiти, в недiлю сюди сходились на посиденьки баби. Старi люди казали, що в нашому селi й помирати не так страшно, як по iнших селах. Нiчого специфiчного, врочистого, як-от гранiтнi чи мармуровi пам'ятники, на-нашому кладовищi не було. На хрестах часом сушилась бiлизна або якась макiтра чи глечик, i хрести були простi й геть чисто дерев'янi. Свiжий ясеновий хрест був i в дiда Семена, бо вiн, як вiдомо, й за життя не любив залiза. Бiля цього хреста й зупинився Григорiй. Хоч i була вже мова про те, що дiд Григорiй був небалакучий, але хочеться ще раз нагадати, що вiн таки справдi був мовчазний. Особливо помiтним стало це пiсля його невдалого переселення на Далекий Схiд у 1907 роцi. Григорiй дуже любив тишу. Почувши, що десь-то на Тихому океанi К гуляща земля, i пригадавши далекi мандри за молодих лiт, запрiг вiн, не довго думавши, свого мишастого коня i мовчки рушив на Схiд "своПм ходом" у супроводi жiнки Харитини й собаки Султана, якого шанував за виняткову тактовнiсть i нелюбов до гавкання. Всi своП собачi обов'язки Султан виконував мовчки. В дорогу Григорiй набрав чимало всякого харчу i курива. Любив вiн покурити, причому смалив такий скажений тютюн, що _зблизька його не витримувало нiщо живе. Його обминали кури, гуси, поросята. Собаки оббiгали його городами, а невiстка Галька ночувала в сiнях, щоб не померти часом вiд дiдового духу. Казали, що того дiдового духу боялась навiть риба, й тому в нього погано клювало. Коли вiн iшов було на рибу повз нашу хату, над завулком довго ще потiм висiв у повiтрi його важкий тютюновий слiд. Лише три iстоти байдужi були до дiдового диму: баба Харитина, кiнь i Султан. Для повноти картини слiд ще додати, що наскiльки дiд Григорiй, кiнь i Султан полюбили тишу й мовчазнiсть, настiльки баба Харитина, навпаки, любила голосно клясти геть чисто все, що потрапляло Пй на очi. Здавалось, що без прокльонiв вона не могла прожити навiть годину. Вони ринули з ПП вуст безупинним потоком, як вiршi в поета, з найменшого приводу. Прокльони були немовби творчiстю ПП пристрасноП й темноП пристарiлоП душi. Неважко уявити собi окрему кiнокартину на двi серiП про подорож дiда Григорiя до Великого, чи Тихого, океану в пошуках тишi, але, щоб не заплутатись у картинах, облишмо, мабуть, цi двi серiП i, скориставшись з прекрасного чудового лiтнього ранку, перенесiмось вiдразу в Старi Млини. Що то за шум учинивсь на базарi? Куди так весело поспiшаК старомлинська базарна громада? Чи то не старий Григорiй Товченик повернувся з Далекого Сходу? Ви вгадали. В'Пхавши в базар пiсля довгоП вiдсутностi, дiд Григорiй зразу привернув на себе увагу базарноП громадськостi. Не минуло й пiвгодини, як весь базар гув коло нього, наче рiй бджiл навколо матки. - Диви! Григорiй повернувся! - Звiдкiля? Який? - Товченик! З Зеленого Клину! - З Зеленого Клину? I Харитина? - I Харитина! Он вона. - I Харитина, i кiнь, i Султан? - Той самий? - Той. Здоров був, Григорiю! - Здрастуйте! Справдi, кiнь i собака Султан були майже такi самiсiнькi, як тодi, коли вирушав Григорiй на Зелений Клин. I от, прочвалавши двадцять тисяч кiлометрiв по рiзних географiчних довготах, спинились кiнь з Султаном на тому ж майданi, звiдки три з половиною роки тому рушили в похiд до Тихого океану. - Скiльки ж це буде верстов? - запитав Григорiя наш дiд Семен, тодi ще живий. - А хто Пх там лiчив, - стримано вiдповiв мандрiвник. - Там Пх нiхто й не злiчить. - Кажуть, двадцять тисяч в обидва кiнцi? - Та до чорта. Може, й двадцять набереться, хiба диво. - Ну, гаразд, - допитували сусiди. - А чого ж ви повернулись з далеких краПв? - Жiнцi не понаравилось, - сказав Григорiй, вiд чого весь базар мало не лiг зо смiху. Наляканий гучним реготом, Султан шаснув пiд вiз i почав лаяти базар обуреним гавкотом. Мишастий теж пiдвiв голову й позадкував у голоблях. Один тiльки Григорiй не втратив душевноП рiвноваги. Поправивши наритники на кругосвiтньому конi сибiрським пужалном, вiн терпляче ждав, поки пересмiються. Певно, вiн ще дещо хотiв сказати на адресу своКП жiнки, що сидiла в задку воза, як. гуска в гнiздi, але тут пiдiйшов директор мiсцевого музею краКзнавства, людина вчена i до всього цiкава. - З вашого, Григорiю Тарасовичу, коня треба б негайно здерти шкуру, - промовив вiн авторитетно i глянув навколо. - Не смiйтеся! Iменно зняти ПП, напхать соломою й виставити в музеП, бо це феноменальне явище. - Я згоден, - вiдповiв Григорiй, добуваючи кисета з громобоКм. - Ну, тiльки я б не з коня ПП здер i не з Султана, а з когось iншого, а от з кого саме, - це я вам скажу, як помиратиму. - Рятуйте, люди добрi!-зарепетувала раптом Харитина. - Вбивати замiряКться, щоб його побило святе причастя! Мати божа, царице небесна!.. - Отак цiлу дорогу, - махнув рукою Григорiй i замовк. Втративши всяку надiю на тишу, вiн бiльше почав думати про божественне. А пiсля смертi побратима Семена i зовсiм перестав розмовляти. От i Семенова могила. Ставши на колiна й озирнувшись, чи не дивиться хто, Григорiй нахилився й припав вухом до землi. Довго прислухався вiн, спинивши подих, чи не подасть побратим якого знака, i, не дiждавшись знака, запитав глухим голосом: - Семене, де ти там? I от - треба ж такоП напастi! - з-за сусiднього горбка вигулькнуло (i як Пх та земля держить!) два шестирiчних шибеники й дзвiнко в один голос: - Здрастуйте, дiду! Григорiй випроставсь i грiзно насупив брови. Шибеники сховались. Тодi вiн знову схилився до могили, озирнувшися ще раз: "Що за оказiя? Причулось чи провiщення яке?" - Семене, де ти там, озовися? - спитав вiн ще раз, припавши до самоП землi, але так i не почув вiдповiдi. - Здрастуйте, дiду, - почулись дзвiнкi дитячi голоси з-за куща калини бiля сусiдньоП могилки. Григорiй випростався - знову хлоп'ята. - Здрастуйте! - вигукнуло одно з них втретК i швидко сховалось за кущ. - Iдiть ви пiд три чорти, не дражнiть мене! Вертитесь, нечистий вас носить! I тут менi немаК вiд вас спокою! Григорiй розсердився i пiшов додому, нi разу не оглянувшись, i не помiтив, як на очах у одного з хлоп'ят показалися сльози i як воно побiгло кудись з гiрким дитячим смутком. III На мальовничому пагорку край села, звiдки вiдкриваКться широкий краКвид Зарiччя й степу, коло високого старого вiтряка в недiлю по обiдi зiйшлась сила народу. Година стояла чудова. На тлi блакитного неба сяК дiвоче вбрання, вишите часом з таким бездоганним смаком, що не снився й принцесам, коли К ще такi десь по глухих закутках Њвропи. Парубки зодягнутi теж неабияк. У Хоми Бiлоконя на грудях вишито цiлий город. На вихрястiй головi казна-як тримаКться картуз старого фасону - тугим колесом. Поряд Вовкогоненко Устим, задерши дурну голову, спритно кидаК насiння в роззявлений товстогубий рот. Всi дивляться в поле. Чутка пiшла, що з станцiП, десь аж за тридцять кiлометрiв звiдси, прийде своПм ходом трактор i що тодi не треба буде вже на полi нi коней, нi меж, - трактор не любить меж, - все стане iншим. Чи ж може таке бути? Нiколи в свiтi! Сивий Вовкогiн Улас, дебелий як вiл, стоПть з двома круторогими волами на скiфськiй могилi й вдивляКться в степ, закам'янiвши, як статуя минулоП епохи. Аж ось натовп почав хвилюватись. Першим, хто помiтив той трактор у полi, був молодший син Опанаса семирiчний Андрiйко. Вiн сидiв на високому тину в гуртi собi подiбних i, помiтивши далеко за обрiКм куряву над шляхом, дзвiнко й радiсно вигукнув: - Џде! - Џде, Пде! - хором пiдхопила малеча. Вмить наче вiтром змело ПП з тинiв та стрiх. Збиваючи куряву босими ногами й хвацько поганяючи своПх лозяних коней, помчали вони в поле. Дорослi й собi подалися вперед. Хома Бiлоконь i Вовкогоненко збiгли на скiфську могилу i повитягали шиП, аж роти роззявились - чи не торохтить-таки машина? Пильно вдивлявся вдалину й Василiв батько Опанас Трубенко. Трактор чи не трактор? Було вже так одного разу, ще за царя, що повиходили сюди ж таки люди зустрiчати архiКрея, що Пхав освящати церкву, i шлях точнiсiнько ось так курiв, а вийшло так, що нiякий не архiКрей, а п'яний Григорiй Сiрик гнав панських коней, за що й продражнили його "АрхиреКм", i так те прiзвисько прилипло, що навiть революцiя не помогла. Вже не те що сусiди забули його справжнК прiзвище, а й сам вiн преспокiйно звав себе АрхиреКм, а дiти вже були Архирейченки. Це був трактор. Зовсiм новий, напористий, веселий трактор, керований Василем. Скiльки кiнських сил було в тракторi, не знав нi Василь, нi його товаришi, але з того, як швидко й натхненно наближались вони до рiдного села, як пiт котився по запорошених обличчях i спинах i як вилискували зуби на веселих засмаглих обличчях, - почувалися в цьому тракторi не кiнськi сили, а такi, яким ще й назви не придумано. Це був чи не перший трактор-революцiонер на широких просторах УкраПни. I раптом - треба ж такоП напастi! - трактор запахкав, заторохкотiв, чмихнув парою з радiатора й став як укопаний. Кiнооператори, мерщiй! Апарати на плечi й у поле бiгом! Трактор не може спинитись на очах у народу! Вже дзвонять з областi, чи прибув трактор. Вже вiдповiли - так, прибув у повнiй готовностi при величезному напливi народу! Що ж тепер робити? Василь давно вже помiтив, що в радiаторi начебто бракуК пробки, але, може, так воно й треба? Йому сором було за свою невпевненiсть, - адже iнструктували його! А ще йому здавалось, що вiн ПП десь забув. "Ну, нiчого, - думав вiн, - доПдемо якось на перший раз i так. Недалеко вже". Але коли рештки води в радiаторi заклекотiли, як у самоварi, i з отвору забурхала гаряча пара, Василь зупинив машину. - Василю, чого став? - занепокоПлись товаришi, вiдчуваючи, що не все гаразд. - Кажи що-небудь, iнформуй. Народ же дивиться. Ай-ай-ай! От так iсторiя! Дивибiжать! - Пробка загубилась, - признався Василь з неприхованою досадою. - Ось звiдси, бачите? I куди вона подiлась, нечистий ПП знаК! Забули, мабуть, на заправцi, або зумисне викрутив якийсь сучий син. Що ж його тепер? ПровалюКться iдейна справа. Комсорг Чуприна чи Кравчина, знемагаючи з досади, сiв серед шляху i почав люто хльоскати батогом по землi, немов караючи уявленого винуватця лихоП пригоди. А тим часом винуватець, не уявний, а реальний, Iван Шумило, стояв тут-таки поруч i по-своКму переживав пригоду. Йому було так соромно, що вiн ладен був тричi провалитись крiзь землю. Мине скiлькись рокiв, сам вiн стане славнозвiсним трактористом. Портрети його друкуватимуть у столичних газетах. Журналiсти писатимуть його бiографiю. Золотi Зiрки, медалi прикрасять його широкi груди, - все може бути, але сьогоднiшню сторiнку своКП славноП творчоП бiографiП герой соцiалiстичних полiв Iван Шумило до самоП старостi перегортатиме якнайшвидше або й зовсiм проминатиме. Дiставши з кишенi пробку радiатора, вiн нiяково покрутив ПП в руках i несмiло простяг Василевi. - А цим не можна часом... закрутити? - Та це ж вона i К! - скрикнув Василь. - Що? - Пробка! Де ти ПП взяв? - Та воно ж залiзо, а не пробка... - Сам ти пробка!.. - Ну, тепер якраз сперечатись, - з жалем озвався Шумило. - Я, Василю... ти не гарячкуй, послухай, я думав, як краще... Спека, курява, нехай, думаю, вода вихолоджуКться. - Ну, що ти верзеш, прямо комедiя, Пй-богу! - розлютився Чуприна чи Кравчина, через що кiлькiсть веснянок на його обличчi зразу потроПлась. - От поставлю на бюро цю пробку, i виженемо тебе к чортам з комсомолу на пiвроку. Хiба можна з такою роззявою, як ти, будувати соцiалiзм?! - Та збудуКмо, не лайся... Кричиш! - образився Шумило. - I без тебе досада бере на вбогий техмiнiмум. Василь узяв пробку. Вiн був сердитий до краю. - Ну, а води тепер де я вiзьму? Без води ж розпаяКться все... О! Гляньте! Онде дiти бiжать! Всi були в розпачi. I тут Iвана Шумила осяяв здогад... А чорт уже з ним! Хай Чемберлени й Уеллси десь у Лондонi й посмiхаються з автора картини i його героПв. Зрештою, наше дiло. Важно не дать посмiятись куркулям Бiлоконям. А вони вже, напевно, десь там стоять на могилi, позадиравши голови, i вправляються в саркастичних дотепах... - Давай, хлопцi! - гукнув Василь. Не будемо вдаватись в побутовi подробицi фактiв, бо самi факти виглядають так чи iнакше залежно вiд того, куди Пх нацiлено. Коли на фронтi вирiшуКться доля перемоги, а з нею i доля народу, коли буваК так, що кожухи кулеметiв розжарюються, аж пашать, i нема води, а ворог насiдаК, - не маК значення, звiдки часом кулеметники добувають воду для кулеметiв, - кожна секунда Пх священна, i кожен рух Пхнього тiла прекрасний. - Готово?! - Так! - Загвинчуй пробку. Вперед! От було весело. I вже хлопчаки примчали на лозинах, i батьки Пх радiли, чи не дужче за хлопчакiв, i от рвучко рушив похiд уперед, а на околицi все село кинулось назустрiч, i оточений веселим гомоном Василь з товаришами зупинив свiй трактор на вигонi серед села. Архип Бiлоконь, що пильно стежив за походом з вiкна своКП хати, аж позеленiв з туги. - Пропали тепер всi до ноги. Ой-ой-ой, кiнець! - Архип навiть захитався й, повернувши до панотця Герасима свою кудлату голову, пристрасно й розпачливо прошепотiв: - Ось вона, погибель наша, дивiться! Народ обступив машину з усiх бокiв, вже стерли порох з трактора й лемешiв, вже прочитали вiтчизняну марку. - Iстинна, фактична машина! - голосно сказав один з найстарших активiстiв колгоспу, великий прихильник iнтелiгентних слiв Купрiян Сорока, за прiзвиськом Губернатор. Таке високе вуличне iм'я вiн дiстав рокiв сорок тому вiд своПх землякiв цiлком несподiвано. Викликаний повiсткою до губернського суду в якiйсь земельнiй справi якраз у суботу, побiг Купрiян до Чернiгова раннiм-рано до схiд сонця i ввечерi повернувся додому, здiйснивши, таким чином, денний пробiг у п'ятдесят кiлометрiв, чи по-тодiшньому верстов. - То що там тобi присудили? - питали сусiди. - Помилка вийшла в губернiП. Не те, кажуть, прiзвище прописане в повiстцi. То-то я бiжу та все думаю: ну на чорта я здався дурному тому губернаторовi? Постукавши пужалном по лемешах плуга. Губернатор ще раз висловив своК цiлковите визнання важливостi подiП й суворо оглянув присутнiх. Василь був щасливий. Скинувши картуза, вiн витер мокрий лоб i, прислухавшись до гомону, весело привiтався з народом. - Будьте здоровi з машинами! Правильно сказав дiд Губернатор! Це вже iстина. Факт стався! - Василь поплескав долонею по гарячому металу трактора. - Тепер усе пiде по-iншому. Вже тепер можемо сказати цiлком певно: плакали межi на куркульських ланах! - А ти дивись, щоб не заплакала часом твоя мати! - почувся грубий вигук з-пiд куркульськоП клунi. Василь озирнувся - Хома. Мiж Василем i Хомою стояло чимало народу. Помiтивши Василiв рух, натовп розступився, даючи йому дорогу. Тодi Василь злiз з трактора i поволi пiшов до свого ворога. Хома був трохи напiдпитку, а може, хвилювання зробило його таким одвертим. Буйний чуб зухвало стирчав з-пiд козирка над каламутним оком. На мокрiй губi висiла лузга з насiння. На зрiст куркуляка був такий, що Василь перед ним здавався пiдлiтком. - Повтори, що ти сказав. - Василь з посмiшкою дивився на Хому, i в голосi його був спокiй. - Отак i сказав, - так само зухвало, хоч i не так впевнено вiдповiв Хома. - Ну що ж, побачимо!.. - А побачимо! - Та з ким ти розмовляКш, Василю! Знайшов дурня розмовляти! - втрутився Губернатор i гнiвно глянув на Хому. - То ж все одно, що з бугаКм говорити. В Сибiр йому дорога, от пригадаКте моК слово! Кругом засмiялись. Хома трохи зблiд i нахабно кахикнув: "Е-ххе-е!" Куркуленко Устим Вовкогiн розгублено глянув на свого приятеля. Чи вiн що знав, чи догадувався, тiльки в його округлих темних очах промайнув тваринний страх. Через декiлька днiв було якесь незначне церковне свято, якого вiд початку революцiП не святкувала добра половина села. По обiдi Хома з церковним регентом iшов селом п'яний як нiч i, притопуючи лакованим чоботом, горлав на всю вулицю: - Качайте мене, заплачу! Раптом з-за рогу з'явився Устим. - Хомо-о! - гукнув вiн, задихаючись вiд довгого швидкого бiгу. - Ой Хомо-о!.. Василь межi трактором... попереорював!.. Хома вiдразу витверезився, принишк. Три днi по тому нi до кого й словом не обiзвався. Принишкли разом з ним i всi противники колгоспу. Ревли тiльки часом корови вночi. Тужили пси куркульськi у кошарах тугу, i пахло самогоном з багатих хат i клунь, та гомонiли, що десь щось скреготiло зубами. Трактор творив у полi нечуванi дiла. Спочатку за першою борозною бiгцем бiгли не тiльки дiти, а й дорослi i все правлiння колгоспу. Коли ж Василь пiшов краяти споконвiчнi межi, коли, глибоко забираючи, переорав вiн за кiлька днiв величезний лан i клаптi поля обернулись на Кдину необмежену оксамитову ниву, - всi зупинились: однi в захватi, iншi в мовчазному подивi, третi в самозаглибленому спогляданнi. Багато великих речей вiдчули люди в собi i в новiтньому свiтi. - Що скажеш, Опанасе? - звернувся Губернатор до Опанаса, що орав свою непишну смугу. - Дивись, що твiй Василь накоПв. - Одне скажу, - Опанас припинив свою упряжку, - волiв i коней на селi поменшаК в сто раз, та й нашому брату доведеться тепер добре за розум узятись. Кiнчилось наше напiвконяче життя. Коли ж Василь перейшов трактором рiдну прадiдiвську межу, привiтно кивнувши батьковi i щось гукаючи йому на швидкому ходу, Опанас став i довго дивився вслiд своКму синовi. I вперше здався вiн сам собi маленьким i немiчним, що прожив серед вузеньких нивок жалюгiдне й убоге життя, зовсiм не те, яке треба. I сколихнулось у ньому глибоке бажання рушити кудись за сином, наздоганяти долю. Поволi згасав червневий день. Смеркло. На синК небо повиходили зорi. Настала тиха украПнська нiч. Попiд бiлими хатами на лавочках i колодах, залитi дивним мiсячним свiтлом i зачарованi, пiддавшись владi трепетних нiчних дотикiв, нерухомо сидiли дiвчата з парубками, обравши одне одного, i, притулившись щокою до щоки, дивились широко розплющеними очима в срiбносяйну небесну далечiнь. Розкинувши руки, спали чоловiки в клунях, сiнях, на возах. Матерiв увi снi душили домовики, i матерi глухо стогнали крiзь сон, важко повертаючись серед рожевих своПх дiтей. На подвiр'ях i в кошарах ремигали лежма воли, пiдвiвши голови й тримаючи мiсяць на нерухомих блискучих рогах. На високому стовбурi старого в'яза у великiм гнiздi сплять чорногузи - вiн i вона. Василь i Наталка стоять бiля перелазу. Дослухаючись у невиразнiм захватi до всього, що вiдбувалося в них, мовчки побрались вони за руки i широко вiдкритими очима вдивляються в навколишнiй надзвичайний свiт: яблунi, верби, клуня, горшки на тину, старий в'яз - всi речi стали незнайомими, набравши зовсiм iншого узагальненого нiчнога вигляду i почавши жити якимсь окремим таКмним життям. Так звичайнi слова, сполученi волею автора в урочистi ряди, обертаються часом в поеми, сповненi нового хвилюючого змiсту. - Яке дивне все, правда? - Еге. - А чого ти, Василю, одвертаКшся од мене вдень? - несмiливо запитала Наталка. - Аж i ти одвертаКшся. Правда ж, ти одвертаКшся? - Так я сором'язлива. Менi чомусь удень буваК соромно тебе. - I менi. - Правда? - Џй-богу. А от увечерi мене щось неначе так тягне до тебе, Наталю. - I мене. Так тя-агне. Все думаю - коли б уже вечiр... Цього вечора у Василя i Наталки, може, ще й не вистачило б смiливостi обнятись, але тут у пригодi Пм став споконвiчний дiвочий помiчник - страх. - Ой! Дивись! - стиха сказала нi з того нi з сього Наталка. - Ой! Бачиш? Вмить опинившись в обiймах одне в одного й навiть самi того наче не помiтивши, Василь з Наталкою почали вдивлятись у темряву. - Як усе мiняКться вночi, - схвильовано сказала Наталка. - Верба, диви, i наче не верба. Там щось К! Ой... - Нiчого там нема. То тобi здалося. - Нi. Њ. Щось темне й волохате. Невже ти не бачиш? - Наталка ще дужче п