швидкостей мотоцикла, переведуть на нейтральну, втикнуть ключа, шморгнуть ступнею, i мотоцикл покiрно повезе його - не буде ж дружина вiчно вдовою, життя К життя. Iнший ходитиме подвiр'ям, братиме воду з колодязя, якого я викопав, аби не човгати аж на вулицю, сидiтиме в альтанцi, котру я стеслював i обсадив диким виноградом, вмикатиме мого магнiтофона, мого телевiзора, знiматиме моКю кiнокамерою. I вони всi: погрiб, телевiзор, колодязь, альтанка, магнiтофон, мотоцикл - всi-всi одразу ж забудуть мене, наче нiколи й не iснувало на свiтi Гужви, якому зобов'язанi своПм життям. Це, мабуть, найпiдлiша зрада з усiх, якi я знав. Бо нi дiвчата замолоду, нi друзi, нi навiть дружина - нiхто не обiцяв менi безсмертя. А речi обiцяли! Вони лащились до мене, вони нашiптували: купуй, теслюй, дiставай, загороджуйсь нами вiд незатишного свiту; ми твоК тiло, ти безсмертний, бо ми вiчнi. А тепер вони мило всмiхаються та здаля кивають менi: "Прощавай, не згадуй лихом, ми пiдемо далi, а тебе не вiзьмемо з собою, навiщо нам мертвяк?" I я лишаюсь один-однiсiнький на осiннiй дорозi, вже сутенiК, з полiв котиться пiтьма, стаК моторошно i лячно, тепер я розумiю: кожен помираК самотнiй, К така п'Кса. Хай будеш ти проклятий, оманливий, зрадливий свiте речей, який я сам породив! ВиявляКться, в казочцi, в лiсовiй iдилiП, була трагiчна недомовленiсть, а я не помiтив чи боявся помiчати. Взимку голоднi вовки з'Пдять вола, корову з'Пдять, кабана з'Пдять, пiвень утече в снiги - i там його лисиця зловить або й з голоднечi сам скоцюрбиться; але вогонь у печi не згасне, тепло, червоно блиматимуть серед снiговоП пущi вiконця хатини, пахкий дим витиметься над бовдуром - вовки сидiтимуть пiвколом на припiчку, грiтимуть своП замерзлi хвости й жуватимуть смаженю з м'яса недавнiх господарiв. Хатцi ж буде байдуже, хто в нiй заново оселився. А скiльки вона обiцяла менi, ця хатина серед снiгiв - моК дитинство, моя юнiсть!.. I слимакова мушля - лише iлюзiя затишку та безсмертя. Слимака висмокче якась жаба-риба, чи хто там ними живиться, а мушля так само весело, манливо, безтурботно хилитатиметься на грайливих хвильках, зваблюючи iншого довiрливого Гужву. Потiм у мушлi знову хтось оселиться, а мушлi байдуже, хто в нiй мешкатиме, вона кожному обiцятиме безсмертя. Ну i свiт! Будьте ви ще раз проклятi! Ми недоПдаКмо, ночi просиджуКмо над роботою, економимо кожну копiйку, аби було не гiрше й не менше, нiж у людей, а ви нас лишаКте голими саме в ту мить, коли iлюзiя нам найнеобхiднiша... Ну й розфiлософствувався я... Вам, певно, давно обридли такi мудрощi. Мене не спиниш, коли допече. А таки дуже допекло. Далi нема куди. Квапилась людина, метушилась, мрiяла, по вуха в клопотах, надiях, бажаннях - i раптом ПП хапають серед вулицi, зупиняють та кажуть: поспiшати нема куди, розумiКте, нема куди, приПхали, злазьте. Людина пiдводить очi, озираКться здивовано: куди ж вона прагла, що зробила, якими клопотами жила, де слiд ПП? А люди iдуть, iдуть, мчать машини, "Купуйте лотереП, купуйте лотереП!". Годi слiду шукати на тротуарах, на дорогах, якими щохвилини пробiгають тисячi. Слiду нема. Невблаганна сила вириваК людину з людського потоку, веде вбiк, людина знаК: ще кiлька крокiв - i все. I без вороття. Навiщо. Ще шаленiше озираКться людина в останнiй надiП помiтити хоч який слiд ПП метушнi, а слiду немаК, немаК, немаК... Але повернусь вiд цiКП сумноП пiснi до роману. Хай трохи злагiднiК серце в колi моПх героПв, вони щасливiшi - для них зараз розпочнеться новий день. Менi ж до кiнця роботи ще бiльше години, напишу про Iванове пробудження, аби чимось зайнятись. Вiл покiрно ступаК до ворiт бiйнi, хоч ще здаля чуК запах кровi. В тiм своя, воляча фiлософiя. Iвана розбудило радiо. Об нещiльно прочиненi дверi сусiдньоП кiмнати билися спортивнi маршi. Зирнув на годинника - пiв на восьму. Господарка навмисне ввiмкнула репродуктор: не вистачало, щоб вiн спiзнився на роботу. Потягся до тренувального костюма на стiльцi - зверху лежала авторучка i блокнот. Повернувся дуже пiзно i ще збирався ранком працювати. Тепер доведеться вiдкласти на обiдню перерву. Вiн пообiдаК пiзнiше, а з години до двох писатиме. ПриКмно розпочинати день передчуттям творчоП роботи. Це збуджуК, i бiльше себе поважаКш. Вiн уже з мiсяць серйозно не працював. Та й усе, що досi зроблено, маловартiсне порiвняно з його новим задумом. Це, певно, свiдчить про молодiсть духу, коли прожите життя вважаКш лише прологом майбутнього, справжнього. Тiльки в ротi гидкий присмак. Учора здуру накурився i набалакався. ЗдаКться, припеченоП руки замало. Якщо треба, вiн голки пiд нiгтi заганятиме. Сили волi вистачить. Але таки витруПть iз себе весь непотрiб, лишивши справжнього Iвана Загатного. Вiднинi вiн буде самим собою. Ласкаво погладив цупкi листочки блокнота. Вiн Пх любив, бо Пм судилося прийняти в себе його найзаповiтнiше. Уже бачив на бiлiм паперi лави слiв, що Пх здатнi породити лише почуття та розум Загатного. Раптом спало на думку, що, можливо, саме цьому блокнотовi судилося тисячолiття лежати пiд склом у майбутньому музеП письменника Iвана Загатного й зараз його пальцi торкаються вiчностi. Думка була трохи жартiвлива, а трохи i навсправжки, йому не хотiлось у цiм копирсатися, засмiявся радiсно i вийшов на ганок. Господарка пiдмiтала двiр, вона пiдмiтала його кожного ранку, вiдколи помер чоловiк,нудьгувала. - Доброго ранку, - сказав Загатний. - Доброго ранку, Iване Кириловичу, як спалося? Вона так хотiла побалакати, трохи забутись. Часом Загатний милостиво слухав терехiвськi новини, але сьогоднi його не звабити, вiн економитиме кожен душевний порух. Метнувся повз розкiшнi жоржини в город i межею подибав на левади. Побiг трав'янистою стежкою мiж тинiв та верболозiв, високо пiдiймаючи колiна i тулячи до грудей руки, наче справжнiй спортсмен. Хати здивовано зиркали голубуватими шибками з-пiд стрiх та черепичних дахiв. За рiк вони так i не навчились прикидатися, що Iванова зарядка Пх не обходить. Зробивши коло над рiчкою, спинився в улоговинi, замахав руками, закрутив попереком. Шиби стежили, стежили... Коли б то хати здогадувались, як вiн ненавидить цю щоденну ранкову гiмнастику! Але в герцi, якщо вiн триватиме навiть ще рiк, переможе Iван Загатний. МинулоП осенi до нього пiдiйшла ця посереднiсть - Бурляй з iнспекцiП: "Першi днi ми всi героПлись. Я теж починав з гiмнастики. Тепер волiю зайву годину поспати. Не той ритм життя, колего. Провiнцiя. I ти звикнеш..." Найгiрше було взимку - пiд зловтiшними поглядами бiлих шибок розтирати груди снiгом та ще бадьоро вiтатися з терехiвцями. Але вiн i тодi не скорився, видужив. Треба поспiшати, за двадцять до восьмоП вiн будь-що повинен сидiти в Пдальнi, за крайнiм столиком пiд фiкусом. За дванадцять до восьмоП офiцiантка поставить на стiл двiйко варених яКць, манну кашу i склянку чорноП кави. Загатний причимчикував до хати, дiстав з криницi вiдро води (у смарагдовiм небi плавало вишневе листя), вмився до половини й витерся волохатим рушником, що його передбачливо винесла господарка. Над тином, вiд кiлочка до кiлочка, пливли голови терехiвцiв. Вiтались i зацiкавлено зиркали на Загатного. Вiн тер тiло до рожевостi, до болю. Тодi одягся у випрасуванi штани i бiлу полотняну тенiску з вишивкою над кишенею, теж дбайливо випрасувану (доплачував господарцi за прасування, щоб кожного ранку була свiжа тенiска з вишивкою - купив Пх колись аж п'ять однакових, ще за студентськоП практики, i зараз терехiвцi дивувались: щоранку в свiжiй, нiби на парад зiбрався). Буде паркувато, але пiджак накинув, вулицями вiн ходив тiльки в костюмi, дуже йому потрiбне тенiскове панiбратство з терехiвцями. Цiкаво, хiба ми одягаКмось лише задля тепла, вигляду i таке iнше? Одягом перш за все ми вiдмежовуКмось од свiту, од iнших, схожих на себе, одяг стереже наше "я", голi, ми розчиняКмось у масi, натовпi, порожнечi. Одяг пiдкреслюК, що ти iнший, не такий, як усi, i зась вам усiм до мене. Цю думку треба записати. Загатний глянув на себе в люстро - трохи стомлена життям високочола iнтелектуальна людина. Худорляве обличчя, рання сивина на скронях, глибокi замисленi очi,- узяв з валiзи шостий томик Гегеля, п'ятий учора забув у редакцiП, спiшив до Люди,- i вийшов на вулицю. Ступав без поспiху, трохи опустивши плечi й голову, було ще двадцять двi до восьмоП, двох хвилин цiлком вистачаК дiйти до Пдальнi. Коли вiтався зi стрiчними, високо пiдводив голову, нiби щойно пробудився од глибоких дум, без усмiшки (в Терехiвцi всi при зустрiчах чомусь дуже безглуздо всмiхалися одне одному, вiн це давно помiтив), але поважно, низько вклонявся. Хтось писав, уже не пам'ятаК, що ввiчливiсть - найкраща форма вiдчуження. Вiн знаК, як дратуК часом натовп його пiдкреслена iнтелiгентна чемнiсть. Та ще з Гегелем у руцi. Гегель i Терехiвка. Дiалектична логiка. Фiлософiя iсторiП. "Ви не чули, кажуть, з вересня району не буде, це вже точно, Галька-ветеринарша приПхала з областi, на власнi вуха, а ви нiчого не чули?" Вiн купив дванадцять томикiв у букiнiста, видання 30-х рокiв, у чорнiй коленкоровiй обкладинцi, лiтери тиснутi золотом. "Що це ви за книжку все лiто носите?" "Гегель, багатотомне видання". "Вчитесь? Я сам нещодавно складав його. Вiк би не бачити. Я на заочнiм". "Не подобаКться?" "Хто?" "Та Гегель". "Ха-ха, ну й гуморист ви. Я ж по фiлософському словнику... Та й ви не мучтесь, а вiзьмiть фiлософський словник, жартома складете". "Я вже скiнчив унiверситет. Гегель - мiй улюблений фiлософ". Дуже характерна розмова. У пiку Терехiвцi вiн закохався б у самого диявола, не те що в Гегеля. Зараз буде за двадцять восьма. Десять секунд. Саме зiйти на ганок i перетнути залу. Iван Кирилович привiтався з буфетницею, вона навiть не глянула на годинник: з пiвроку дивилась i зводила брови. Тепер звикла, не дивуКться. Iнодi переводить стрiлки з його появою, якщо годинник лишився з ночi незаведений i вiдстав. Вклонився офiцiантцi. Вона несла склянку чорноП кави. На столику пiд фiкусом стояла тарiлка манноП кашi, бiлий хлiб i яйця на тарiлцi. У нього хворий шлунок. Якщо не поберегтись, може бути виразка. Вiн мусить харчуватися обачно. З кухнi пахло смаженим. Шашликом. Шнiцелем. Пiдгорiлою цибулею... Вiн любить смажену цибулю. Тiльки не дозволяти собi зайвих думок. Так можна розкиснути. Вирватися б до обласного центру та наПстися досхочу в ресторанi. Вiн доведе Пм, що маК сильну волю. Десь на третiй день по приПздi в Терехiвку завiдувач Пдальнi допитувався: "А якщо не прийдете за двадцять до восьмоП? "Мене не буде лише тодi, коли я вночi несподiвано переселюсь до iншого свiту. Але ви нiчого не втрачаКте. Я плачу за тиждень уперед". Його вiдповiдь довго мандрувала по Терехiвцi. - Ви не читали Белля? - якось поцiкавився Iван. - ..Золя читав, а Белля не доводилось, здаКться. Стiльки роботи, знаКте...- знiяковiв завiдувач. "Тiльки не вистачало, щоб ти читав Белля. Прочитав попереднiй роздiлок про себе - бридко стало. Навiть ця iсторiя провiнцiйного "хвiлософа", який усi своП двадцять сiм рокiв мрiяв так улягтись, щоб боки не муляло, - гiрша вiд iстерiП. Свiдома спроба iстерiП, гра в iстерiю, симуляцiю - ось точний дiагноз. А все тому, що, розпатякуючи про власну смерть, я не вiрю в неП або щосили намагаюсь не вiрити, лишаю для себе щiлину, закуточок, де можна сховатися за слова, за, щасливий випадок, за iлюзiю. Проте ж ховатись нема куди. Не сховаКшся. Сьогоднi вранцi пройшовся по саду, молодесенькi яблунi треба б соломою оперезати, скоро морози. Згодом подумалось: кому це треба? Менi в усякому разi воно нi до чого. Це я напевне знаю. Вже не те що яблук - зелених листочкiв не побачу. Звичайно, коли вмирають рокiв пiд сiмдесят, можна зiгрiвати в садочку своП старi кiсточки, садити молодняк i мрiяти, що онуки та правнуки, яблука смакуючи, тобi; дякуватимуть. Ще одна людська iлюзiя. А якщо тобi лише пiд тридцять i ти сам яблук не встиг наПстися, а тобi кажуть досить... Можливо, це егоПзм. Кожен буде егоПстом за таких обставин. Нормальна реакцiя живого органiзму. Цiкаве спостереження. За останнiй тиждень моя хода змiнилась. Ранiше майже бiгцем на роботу i з роботи: вдома по господарству турбот доволi, не гайнуКш жодноП хвилини. Тепер менi здаКться, що чим швидше йдеш, тим непомiтнiше час спливаК. А шкода ж, кожна секундочка на облiку, кожну мить хочеш вiдчути, знаючи, що вона вже нiколи не повториться й дуже мало Пх у тебе лишилось. Ось i ступаКш повiльно, насолоджуКшся своПми рухами, думками, навколишнiм свiтом. Взагалi лише тепер зрозумiв я всю вiдноснiсть часу. Даремно ми метеликiв-одноденок жалiКмо: мовляв, дуже мало тiшаться бiлим свiтом. Дурницi. Для них день, певно, вiчнiсть, чи не довший за наше багаторiчне життя. По собi суджу: зараз кожна доба для мене незрiвнянно розтягуКться, нiби гумова. Скiльки передумаю, вiдчую - ранiше за мiсяць того не встигав. А все тому, що не поспiшаю жити. Прокидаюсь рано - який там сон, ще висплюсь... Милуюся, стримуючи бухикання: наливаКться свiтлом кiмната, дружина легко дихаК, донька в лiжечку з боку на бiк перевертаКться, снiжок на шибках шарудить, бузок пiд вiкнами хилитаКться, пiвень-соня похапцем прокукурiкаК в хлiвi. Нарештi теща на кухнi гримкотне чавунами; дружина прокинеться, одягаКться, а я все ще не поспiшаю, смакую свiт, нiби дитинча цукерку. "Миколо, час уже коровi нести!" - нарештi прошепоче крiзь дверi теща, аби не розбудити онуки. Тодi я пiдводжусь, вiдчиняю хлiви, випускаю курей, несу з тещею чи дружиною цебро пiйла коровi. На цiм моя господарська мiсiя закiнчуКться. До снiданку пройдуся садом, ще сутiнковим, сiруватим,- пiзня осiнь, потiм снiдаю, цмулячи кожну ложку супу (ранiше, бувало, сьорбаКш, на годинник глипаКш, давишся хлiбом - нi задоволення, нi вiдчуття часу). За десять до дев'ятоП (весною та влiтку робочий день у районних установах з восьмоП починаКться, iншi пiвроку - з дев'ятоП) бiжить в амбулаторiю дружина. Тодi сiдаКш у крiсло з якимось журналом у руках, але не читаКш та й нi про що не думаКш. Тiльки прислухаКшся до цокоту годинника - цок-цок, цок-цок, цок-цок, цок-цок, уже на шiсть секунд менше лишилося жити, цок-цок, ще на двi, але ти не змарнував цих секунд, бо вiдчув Пх. Треба буде купити пiсочний годинник, але в терехiвських крамницях немаК, там час перестаК бути чимось вигаданим, невловним, вiн матерiалiзуКться, його можна бачити, сам плин часу спостерiгаКш; годинниковi стрiлки-теж непогано, але це радше символ, i до того ж бiльш статичний. Десь о десятiй прокидаКться дочка, кличе до себе, конозиться; теща одягаК ПП, а я нiби не чую. Зараз для мене iснуК тiльки час, бодай краплинку якого шкода загубити. Все, що заважаК його вiдчувати, чуже й байдуже менi. За п'ятнадцять хвилин до одинадцятоП - бiблiотека працюК з одинадцятоП - одягаюсь, виходжу на вулицю. ЗдаКться, що вiд ночi минуло не п'яток годин, а щонайменше тиждень. Радiю тiй iлюзiП, всмiхаюсь молодому снiговi, колючому вiтровi, але теж жодних рiзких емоцiй, емоцiП вiдволiкають, розпорошують увагу й силу. Обережно ступаю по тихiй, бiлiй вулицi, а перед очима лише пiщаний годинник i золотистий струмок тече, тече... Шiсть днiв не виймав iз шухляди зошита. Не мiг писати - не вистачало нахабства. Спершу себе зрозумiй до пуття. А ти не зрозумiв, хоч вигадав добре, шана моПй винахiдливостi - вiдчувати кожну мить i в такий спосiб продовжити п'ять тижнiв мало не до вiчностi. Але вже третього дня менi стало лячнувато, далi страх рiс щогодини, нiби снiгова лавина, яка котиться з гiр. Вiн i змусив чесно озирнутись. Але позаду нiчого навiть не бовванiло. Тобто в межах останнiх днiв. Нiби якесь провалля. Сiра пустеля - нi спогаду, нi слiду. Хай манюсiнького. Погодьтесь, це дуже страшно, коли запитуКш себе: ти жив чи не жив цi днi i чи живеш сьогоднi, зараз? А я ж смакував кожну секундочку, наче гiркий п'яниця останнi краплини оковитоП. Поруч цього провалля з яскравою реальнiстю постали минулi днi, мiсяцi, роки. Навiть найпрозаПчнiша вiдпустка моя, перша в бiблiотецi, коли за мiсяць огородив садибу парканчиком та збив з бракованих дощок хижку, - навiть вона лишилась у пам'ятi. Я плентався уздовж загорожi, мацав штахетики, жердини, головки забитих гвiздкiв - кожен берiг у собi секунду мого життя, а то й двi: це був справдi зматерiалiзований час. Кожен забитий мною гвiздок гальмував його квапливий бiг-ця думка й зараз не даК менi спокою. Десь тут вирiшення проблеми, яка болить менi. Знаю, що не вiдкриваю Америки. Може, й глузуватимуть столичники: мовляв, усе це давним-давно вiдоме, ще Гете писав - тiльки робота зберiгаК мить, безсмертить людину. Але ж скажу вам, i до Гете писали... Я не претендую на вiдкриття. Кожна людина, навiть найпростiша, як люблять у нас казати, вiдкриваК свiт заново. Я й описую щойно вiдкрите мною. Не конечна мета головне (ми всi приходимо майже до одного й того ж), а дорога. Над цим теж варто помiркувати. Обернусь поки що до своПх Iванiв та Хаблакiв, аби ви не покинули цих сторiнок, заморенi моПм периферiйним мудруванням... Кожного ранку, прошкуючи до редакцiП, Загатний мав клопiт з вiтанням. По-перше, вiн нiколи не запам'ятовував облич. На роботi, в установах, у клубi люди пливли мимо, наче на ескалаторi метро, не полишаючи слiду нi в пам'ятi, нi в серцi, бо Iван не цiкавився ними. Аби знати масу, треба виявити кiлька стандартних типiв, а вiн Пх досконало вивчив ще у вiйську. Тож i виходило, що Iвана Кириловича знали всi терехi'вцi, а вiн лише якийсь десяток найколоритнiших постатей, окрiм, звичайно, редакцiйних колег та районного начальства. Змушений селищними традицiями вiтатися з кожним стрiчним, вiн виробив знаменитий загатнiвський уклiн (терехiвськi старожителi досi люблять копiювати його, згадуючи славне минуле селища за святковим столом пiсля першоП чарки. Це був генiальний синтез нарочитоП, пiдкресленоП ввiчливостi й заглибленоП в себе стриманостi). Хай знають, що хоч вiн i поруч них, хоч i спiшить одними й тими ж закуреними терехiвськими вулицями на роботу, вiн все одно не з ними. Його уклiн - тiльки машкара: вiддаК шану традицiям людського збiговиська, але втямте, якi гони мiж Загатним i Терехiвкою. I ще одне бентежило Iвана Кириловича в цi ранковi години -зустрiчi з районним начальством. Аби поважати себе, доводилось i тут користуватися типовим проектом: холоднувате обличчя, легкий нахил голови, замисленi очi, що пробiгають по стрiчному, не помiчаючи його. Але це важко вдаКться. Мабуть, дiК iнерцiя посередностей, що липнуть до сильних свiту сього, наче вогкий снiг до чобiт. А може, ще армiйська звичка. Нiби йому не однаково, хто перед ним: терехiвськi вождi чи терехiвська маса. Усi на один копил шитi. Щосили тулив губи, щоб не розвела Пх багатозначна усмiшечка, а погляд не пiдсолодився хоч краплею улесливоП теплоти. Мовляв, ми з вами рiвня, хоч зараз про це анi слова, i тiльки ми з вами знаКмо цiну всьому, що вовтузиться десь далеко внизу, бiля наших нiг. Теж менi солiдарнiсть. (Такi думки дуже гнiтили Iвана Кириловича, що глибоко зневажав будь-яке начальство й мав себе за дуже самостiйну iндивiдуальнiсть). Намагався пересилити себе. Завваживши голову райвиконкому чи райкомiвського секретаря, робив ще холоднiше обличчя та майже не вклонявся, ледь кивав головою, нiби й справдi милостиво ощасливлював Пх своПм вiтанням. Начальники, звiсно, гнiвалися в душi, застерiгши таку демонстративну неповагу, бо, як i все у нас, були люди простi, щирi й трошки патрiархальнi. Нарештi, стомлений майже п'ятихвилинною (од Пдальнi до редакцiП iти було чотири з половиною хвилини, i ще тридцять секунд лишалось, аби перейти двiр та вiдiмкнути дверi) напругою нервiв, Iван Кирилович звертав у редакцiйнi ворота та з десяток крокiв, до шовковицi, де знову потрапляв у погляди колег, мiг належати самому собi. Загатний дуже любив цi десять крокiв. Лише тепер по-справжньому насолоджувався ранком, вдячний дворовi за перепочинок. Скинувши на мить королiвськi шати, вiн уперше помiчав небо - ще не спечне, голубе, свiже. Помiчав айстри, синi, рожевi, бiлi, що пiнились уздовж стежок. Нiжнi настурцiП ловили сонце та джмелiв. Намистинки роси срiблились на стрiльчатому листi пирiю. Мишуватi горобцi визбирували в травi пiд шовковицею перестиглi ягоди. Це був миттКвий подих чогось великого, справжнього, вiн збуджував та оновлював Iвана пiсля першого акту вистави перед наступною грою. Це був антракт. Цi кiлька секунд Загатний думав лише про свою майбутню творчiсть (у загальних, приКмних рисах). Вiн передчував Пх, неповторно плiднi хвилини натхнення, коли залишиться сам у прохолодних кабiнетах редакцiП, схилиться над бiлим папером i засiК його темним плетивом своПх думок та образiв. Вiн iде в людський гвалт, в стовписько, в колотнечу, вiн хоче довести Пм, що посереднiстю бути легко, вони ж i на те нездатнi, нездатнi на своК бездумне, рослинне iснування, вони ницi в своПй ницостi, вiн проштовхуКться крiзь пiтнявий натовп у коло, йому зав'язують очi хусткою, вiн презирливо посмiхаКться i..._ Але потiм, колись, можливо, в обiдню перерву, бо зараз на нього чекають. Ось вони - Дзядзько, Хаблак, Гужва, Молохва, Прiська, друкарка, Уля, вони вже побачили, стежать за ним, зараз вiн привiтаКться, антракт скiнчиться, третiй дзвiнок, час на сцену. Чи не в тимчасовостi та неконкретностi уся принада цих десяти крокiв? Вони чекають на нього. Що ж, берiть мене, розпинайте сiм робочих годин, але ви, ницi, i не здогадаКтесь, що я не я, тут лише моя тiнь, а сам я давно в своПй новелi, де я вiльний бачити вас такими, якi ви К насправдi. I я насмiшкувато зирю на вас з тоП недосяжноП для посередностей вершини... - Доброго ранку, товаришi! Вони про щось балакали до його появи, реготали й лускали разом з насiнням свiжi терехiвськi плiтки. Холодна Iванова стриманiсть, наче ланцет, розтяла Пхню безпосереднiсть, смiх згас, балачки стихли. Загатному подумалось, чи не про нього тут плiткували. Невже встигли дiзнатись про вчорашню зустрiч з Людою? Коли вiн повертав у редакцiйних дверях ключа, репродуктор на майданi протутукав вiсiм. Сьогоднi вперше за коротку журналiстську дiяльнiсть початок робочого дня здався Хаблаковi не святом, а службою. Не обтяжливою, правда, як у школi, в часи студентськоП практики, - тодi вiн iшов на заняття, нiби на допит: не поладив з класом, шестикласники глузували i з його зовнiшностi, i з прiзвища. Тепер це було легке, трохи несерйозне розумiння необхiдностi: ось вiн вiдпрацюК чотири години, потiм година перерви на обiд, потiм ще три години роботи - i вiльний, аж до наступного ранку належатиме собi, дочцi та Мартi. Навiть радiв з незвичноП легкостi - так працюК бiльшiсть, вiдтепер вiн належатиме бiльшостi, розчиниться в масi, а це приКмно заколисуК, i нiхто не киватиме, що Хаблак трудиться до сьомого поту, вечори просиджуК над замiтками, якi iншi лускають, мов горiхи. Вiн працюК, як усi. Вiн безтурботний, як усi. Вiн байдужий, якi усi. Як усi - магiчне слово. I збудливий холодок у грудях, коли опустиш очi долу, заглянеш у чорну прiрву, куди можеш котитись, котитись i не сягти дна. Вночi вiн таки здорово налякався: нiби зняли раптово усi табу - все дозволено, варто лише захотiти. Iшов на роботу, буцiмто молодий завойовник вулицями скореного, але ще не взятого "на щит" мiста. З таким настроКм люди виборюють собi iм'я, достаток, високу посаду. Чому Андрiй Хаблак маК вiдставати вiд iнших? Iз старомодних принципiв. Дружина маК рацiю - ми дуже незатишно влаштованi, щоб навiть у дрiбницях боронити особистiсть. Iнший живе, наче гриб у теплицi, i то пасуК на кожнiм кроцi перед сильними свiту сього. Так сказала Марта, i вона маК рацiю. Це лише вночi все видаКться страшним, трагiчним. А розвидниться - самий дрiб'язок, не вартий уваги. Вiн мовив дружинi за снiданком: - Усе думаю про того цуцика. Якось нiяково брехати. Нiби через квартиру пiдлабузнююсь до редактора. Легко, трохи жартома сказав, не обмовившись i словом про чорну прiрву, куди так легко скотитись. - Ти можеш вважати мене обивателькою, вам, чоловiкам, легко пишатися своПми чеснотами, а в жiночих руках домашнК вогнище, образно кажучи. - Андрiй Сидорович здивувався з МартиноП розважливостi, i на серцi в нього потеплiло.- Але я думаю, що за будь-яких умов треба обстоювати великi принципи. Для дрiбниць ми ще справдi зовсiм не влаштованi. В цивiлiзованiм свiтi проста людина змушена поступатись частинкою особистостi. Без цих жертв неможливе спiвжиття. До них усi звикли. I нiхто не дивуКться. Вiн же занадто наПвний. Хiба не соромно буде комусь признатись, що позбувся гарноП посади й не отримав у райцентрi квартири через шолудивого редакторового песика? Не соромилися ж генiП хвалити недолугi вiршi ремiсникiв, бо ремiсники мстивi. Гуляйвiтер, судячи з усього,звичайнiсiнький ремiсник у життi. Вкотре повторюК вiн цi слова, насолоджуючись Пхньою логiчнiстю й тверезiстю! Ось поруч нього, на лавi, пiд шовковицею, четверо колег. Хiба вони такi вже кришталево чистi? Дзядзько стелиться перед редактором, аж бридко хвилинами, нащо вже вiн, Хаблак, терплячий. Василь Молохва перейшов на братове, бухгалтерське мiсце, аби легше влаштуватись, коли район лiквiдують. Гужва - ну, цей ще зелений, але теж не без хитрощiв хлопець, знаК, де як повестися, зайвим словом не обмовиться. Нiхто собi не ворог. Звичайно, Iван Кирилович iнший, по-справжньому чесний та принциповий, нiкого не боПться, нi до кого не пiдлещуКться. Але Загатний - велика людина, що випадково потрапила в Терехiвку, не Хаблаковi на нього рiвнятись. Загатний може дозволити собi чеснiсть та принциповiсть. Ось вiн заходить у двiр редакцiП, високий, ставний, серйозний, Хаблаку не сiмнадцять рокiв, та iнодi наважишся помрiяти - i бачиш себе хоч трошечки схожим на Загатного. Цiкаво, що скаже секретар про його нарис: редактора зранку не буде, отож тiльки через руки Iвана Кириловича, звiсно, доведеться дещо пiдправити, навiть самому Гуляйвiтру секретар iнодi вказуК на стилiстичнi недоречностi, а тут перший нарис, хвилюКшся, нiби перед державним екзаменом. Хаблак ламаК довгi пальцi i заходить до редакцiП, пропустивши перед себе усiх своПх колег. Пропахлi тютюновим димом кабiнети сьогоднi вже не храм, на порозi якого хочеться зняти капелюх. Вiн прийшов сюди тiльки служити, слава аллаху, згадка про нарис хоч на часину розвiяла тяжкi думи про редакторового цуцика. - Товаришу Хаблак. Тут заплановано вашого нариса. Прошу на конвейКр. Ви вже знаКте подальшу долю всiх моПх героПв. Тiльки Андрiя Сидоровича я поки що обминув. I мав рацiю. Шануючи свою прихильнiсть до строгоП документальностi, не хотiв пiдсовувати неперевiрених даних. Хаблак не належить до тих людей, що плавають на поверхнi й помiтнi здаля. Тихо пiрнув вiн у провiнцiйнi хащi, у глухомань з перспективою непомiтно зажити пенсiП, коли б не журналiстська братiя. Якомусь районному газетяревi трапився вдячний матерiал. Вiн i прославив товариша Хаблака на всю область. Вiд нас Андрiй Сидорович поПхав десь за мiсяць пiсля того) дня, про який iдеться в романi. Окрiм iсторiП з цуциком, на те були й iншi причини, але про них нижче. Таки правда, лишатися на газетярськiй роботi пiд рукою Гуляйвiтра, та ще поруч блискучого й безжального Iвана Кириловича Хаблаку не було сенсу. В одному з пiвнiчних районiв областi саме вiдкривався новий iнтернат, вчителiв забезпечували житлом - ще б пак, лiсовий хутiр, лiрика, романтика, i ми позбулися колеги. Усi цi роки про нього нi слуху нi духу. Раптом в учорашньому номерi обласноП газети читаю нариса про вчителя Андрiя Сидоровича Хаблака. ВиявляКться, вiн розгорнув в iнтернатi бурхливу дiяльнiсть, посадив з учнями молодий сад, веде лiтературний гурток, збираК бiблiотеку сучасноП лiтератури з дарчими написами майстрiв красного слова (до речi, серед подарованих книг згадуКться збiрка Iвана Загатного, воiстину, невiдомi шляхи господнi...) Одразу подумалось, що пошлю колись i я свою ластiвку, але згадав про хворобу i... Не судилось менi дивувати свiт красним письменством. Одне слово, вiдчуваКться - людина не чуже мiсце посiла. Не тiльки для iнформацiП читачiв, яким непокоПться, що ж сталося з героями роману в подальшiй життКвiй суКтi, згадав я про Хаблаковi успiхи на педагогiчнiй стежцi. Не сприймайте серйозно мого трохи iронiчного тону. Чесно кажучи, я заздрю Андрiю Сидоровичу. Особливо в моПм теперiшнiм становищi. Якщо людина знаходить себе в роботi, вважай, вона наполовину щаслива. А я здогадуюсь, що й сiмейне життя у Хаблака ладиться. Автор нарису згадуК i дружину його, Марту, математику викладаК в iнтернатi. Так i уявляються менi затемненi котеджi вздовж каштановоП алеП (в нарисi К схожий малюнок), шерхiт золотого листя пiд ногами, легка паморозь на чорнобривцях. Андрiй Сидорович з Мартою заводять донечку в iнтернатський садок (в Оксаниних долоньках каштани) i прямують крiзь густий запах осенi назустрiч дитячому гомону... Звiсно, Хаблакiв хутiр - це iдилiя, лiрика, моя б дружина засмiялася, лiрики на хлiб не намажеш, коли до районного центру п'ятдесят грунтових кiлометрiв. А тут i область пiд боком, i до КиКва по асфальту рукою подати. Але я в життi своПм не зазнав тiКП лiрики, й зараз трохи заздрiсне, тужно. Трохи зарано я втямив, що, ловлячи синього птаха, можеш i горобця не спiймати. Час був тривожний, безперервнi балачки про лiквiдацiю третини районiв областi, куди тицьнешся з двома унiверситетськими курсами, i без мене писак вистачить, та й не кожен редактор вiзьме заочника. I з Терехiвки не хотiлося Пхати, затишненьке селище, зручно. До речi, вже iз своКю дружиною зазнайомився. Думки у нас схожi. Характерами зiйшлися, як то кажуть. Бiблiотекою завiдувала жiнка головного лiкаря району, а з моКю вони якiсь там подруги. Лiкар вчасно, ще до лiквiдацiП району, п'ятами накивав з Терехiвки, а я посiв мiсце завiдувача бiблiотеки... Як не крути, як не одурюй себе, а доходиш висновку, що Кдине, чому щиро вiддався в життi,оцi зошити, оцi немiчнi записи, якi я зву для самовтiхи романом. Спершу бавився, рятувався вiд провiнцiйноП нудоти, вiд легкоП роботи, потiм захопився, посерйознiшав, а тепер бачу, що вкладаю в них самого себе, i це Кдиний воiстину м i й слiд на землi. Глибоко й трагiчно. Без пози. Яка може бути поза на краю могили? Тiльки побоююсь, аби в цi сторiнки себе не вклав щедрiше, нiж героПв. Спiшу занотувати свiй найменший душевний порух, усi яскравi сторiнки свого життя, що Пх, на жаль, так мало. Адже знаКш - ось-ось пiде все з тобою у вiчну вiчнiсть, i це Кдина надiя лишити на землi хоч тiнь свою. Так туристи викарбовують власнi iмена на знаменитих пам'ятниках, сподiваючись, потаКмно навiть вiд самих себе, що через тисячу лiт Пхнiй слiд вiдiб'Кться в чиПхось очах: "Ми тут були..." I низка прiзвищ. Я тут був, пишу я,' i одне-однiсiньке прiзвище - Микола Гужва... Ви бачили, як хоронять вiйськових? Попереду оркестру, труни, вiнкiв товаришi несуть на оксамитових подушечках ордени та медалi. Поховайте i мене так. Коли б я був маститий, хай би урочисто-мовчазнi друзi несли попереду жалобноП процесiП моП книги. Але я не маститий i вже не буду ним. Я навiть не певен, що допишу свого першого й останнього роману. Дружино моя вiрна! В останнi хвилини своП передам тобi заповiтнi зошити й прочитаю цi рядки. Хай колеги моП з бiблiотеки пронесуть зошити перед моКю труною по мовчазних терехiвських вулицях, i хай суворо-гордими будуть Пхнi обличчя: вiн жив не марно! Вiн тiльки починав, а скiльки б ще мiг зробити! Iван читав Хаблакiв нарис. Зневажливо посмiхався з примiтивностi одних абзацiв, дивувався простакуватiй наПвностi iнших, кривився на чужi слова i штучнi дiалоги. А прочитавши, подумав, що рацiональне зерно в матерiалi К, як для районки, згодиться, але пiсля серйозноП правки. Загатний почав правити Хаблакового нариса. Перекреслював калiграфiчнi рядки педагога i швидко, впевнено писав на зворотi цiлi абзаци. Нервовi Iвановi лiтери щедро засiвали АндрiКве поле, ховаючи пiд собою його недолугiсть i наПвнiсть. "Просто дивуКшся, як люди не вмiють елементарно мислити",- думав Загатний i креслив далi, зсовуючи на край стола аркуш за аркушем,- виправленi, пiдчищенi, тiльки передрукувати на машинцi. Далi пiшли рiзнi почерки, Iван не придивлявся, усi вони пишуть однаково погано, авторучка вправно ковзала по рядках, зводячи багатоповерховi конструкцiП: Загатний був i архiтектор, i муляр, всi iншi тiльки пiдручнi. (Це й звалось у нашiй редакцiП конвейКром). Iвана нiскiльки не обтяжувала ця одноосiбна робота, вантажте бiльше, ще, ще, я пiднiму, я вивезу, тiльки що б ви робили без мене? Настане заповiтна хвилина, я помахаю Терехiвцi рукою з автобусного вiкна, якоП ви заспiваКте? Може, хоч тодi оцiните, чого я вартий. А втiм, якоП ще подяки вiд людства йому забажалось? Воно спершу спопелить, тодi дякуватиме, молитиметься навколiшках. Така дiалектика. Викликав друкарку: - Ось матерiали з моПми правками. Пiдготуйте до здачi в друкарню. Все. Якомога менше слiв. I в новелi. Викласти самий кiстяк, без лiрики. Теорiя айсберга. Нинi час притч. Дати клубок, а нитки хай намотуК кожен, скiльки зумiК, Терехiвка, задуха, натовп i самотнiй одинак... Загатний узяв сьогоднiшнiй номер газети, ще раз переглянув передову. Дурниця, а звучить, як могутня музика. Велика сила органiзованого слова. Органiзованого. Вишикуваного в колони, шереги, лави. Iван Загатний - полководець. Полководець слiв. - Улю, кличте товаришiв на планiвку! Хаблак блукав пiд дверима секретарськоП, тер своП великi, грабастi руки, пив воду: вiдколи нарис пiшов на знаменитий конвейКр - хвилювався. Мабуть, Iван Кирилович ось-ось покличе його, правда, досi вiн нiколи не кликав, коли правив Хаблаковi замiтки й кореспонденцiП, але ж це нарис, майже лiтературний твiр. Нарештi друкарка винесла з кабiнету секретаря жмут паперiв, сiла до машинки. Редакцiйна молодь, котрiй ще болiла ПП писанина, шукала своП матерiали. Нарис лежав на самому сподi - Хаблака зсудомило. Спершу йому здалося, що закреслено найкращi мiсця, якi вiн так старанно виписував, нижучи слово до слова. Але чим далi читав, тим яснiше усвiдомлював, що викинуто красивостi, банальнi дiалоги, якi видавались йому багатозначними, мiтингову патетику. Натомiсть з'явились щедро посiянi секретаревою рукою точнi, пружнi абзаци, а то й сторiнки. Нариса майже наполовину скорочено. Третину залишеного Iван переписав заново. Третину виправив, зводячи кiнцi з кiнцями. Та ще подекуди визирали з-пiд Iванових рядкiв Хаблаковi слова i вирази. Кликали на планiвку. Андрiй Сидорович затис аркушi в спiтнiлiй руцi, ступив до секретарськоП. - КонвейКр розстроПв товариша Хаблака, - захихикав Василь Молохва, клацаючи кiсточками рахiвницi. Уже зiбрались, уже Загатний звiв очi й помацав ними стiну над головами колег, як протяжно, рiзко задзвонив телефон. - З райкому, товариш Гуляйвiтер, - мовив Дзядзько, що умiв по дзвiнку вгадувати, хто дзвонить: вмикала й дзвонила телефонiстка на станцiП, а ПП енергiя, звiсно, якоюсь мiрою залежала вiд посади замовника. Хаблак раптом загадав - коли не Гуляйвiтер, сьогоднiшнiй день скiнчиться щасливо, усе саме собою влаштуКться. Але коректор уже подала трубку Загатному: - Борис Павлович... Хаблаковi зробилося гiрко, нiби така дрiбниця й справдi впливала на хiд подiй. - Я Гуляйвiтер! Вiтаю, Кириловичу! - гукав у трубку редактор, аж вiдлунювало.- Ми з тобою на конi! Не маю часу, зараз п'ятихвилинка мiж засiдань, приПду - розкажу. Гiгантський успiх нашоП передовоП! Перший уголос прочитав на засiданнi! Наказав видрукувати ще триста екземплярiв газети, роздати уповноваженим, i хай Пдуть у села, органiзовують голоснi читки. Передай наказа друкарнi. Мене тут усi вiтають, - Гуляйвiтер захлинався.- Перший так i заявив: з почуттям, з уболiванням. Хай живе! Вiн так i не дав Iвановi Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубцi затутукало. Хаблак жадiбно стежив за обличчям секретаря. Анi промiнчика радостi не засвiтилося на ньому. Гiрше - легка тiнь бридливостi лягла на уста. Навiть трубку тримав нехотя, трохи вiддалiк, нiби не мiг дочекатись, коли вже перестануть баляндрасити про успiх продиктованоП ним передовоП. Усiм своПм виглядом Iван демонстрував, що нiколи не сумнiвався в неперевершеностi будь-якого ним народженого матерiалу, але цей камерний успiх зовсiм його не обходить. Андрiй Сидорович навiть образився трохи на свого божка: не слiд Iвану Кириловичу так демонструвати свою байдужiсть - сам перший секретар похвалив. - Iване Кириловичу, дозвольте? - це Дзядзько.- Пропоную передову сьогоднiшнього номера вивiсити на дошку кращих матерiалiв i сплатити автору пiдвищений гонорар. - Надiйшла пропозицiя передову сьогоднiшнього номера вивiсити на дошку кращих матерiалiв i сплатити автору пiдвищений гонорар, - безсторонньо повторив Загатний. - Хто за? Проти? НемаК. Пропозицiя приймаКться одностайно. "Ну, пiдведися, скажи, - пiд'юджував себе Хаблак. - Хоч один раз зазирни у ту чорну безодню. Iншi ж можуть. Чому тобi заборонено? Улестиш Загатного, а редактору про цуцика добре слово мовиш, дивись, посада завiдуючого вiддiлом звiльниться, тут i про тебе згадають, випробуй себе..." - Товаришi,Андрiй Сидорович пiдвiвся. Потiв, ламав худi пальцi. -ДумаКться, було б корисно, особливо для нас, молодих газетярiв, провести семiнар на основi передовоП, написаноП Iваном Кириловичем... Вiн не впiзнавав свого голосу. Це був чужий голос. - Передова продиктована за десять хвилин у номер. Ми i без неП маКмо на чiм учитися, - несподiвано рiзко обiрвав Загатний Хаблака. Геть блiдий, Андрiй Сидорович опустився на стiлець. Хтось хихикнув, чи не Молохва за стiною. - ПриступаКмо до справ. Перша сторiнка. Передова - за редактором, матерiали хронiки по району органiзовуК товариш Дзядзько, здати об одинадцятiй двадцять, товаришi, занотовуйте час, на десять хвилин пiзнiше - не прийматиму, зведення про стан сiльськогосподарських робiт за товаришем Хаблаком, здати об одинадцятiй. Друга сторiнка... Третя сторiнка... - кидав упевнено, строго, нiби диктував наказ про дислокацiю вiйськ за день до вирiшальноП битви. - Четверта сторiнка - нарис товариша Хаблака, передрукувати й вичитати до дванадцятоП години, мiжнародний огляд, куточок вихiдного дня, поради садiвника... ПропозицiП К? Запитання? Завiдувачам вiддiлiв подати заявки на подальший номер. Планiвку закiнчено. Усi пiдвелись i мовчки вийшли - мужчини пiд шовковицею, викурити по сигаретi пiсля планiвки, слабша стать - у складальний цех, обговорити новiтнi терехiвськi проблеми. Посеред кiмнати стояв Хаблак. - Ви маКте щось повiдомити, товаришу Хаблак? - дуже люб'язно всмiхнувся Загатний. Андрiй Сидорович сховав руки за спину й випростався. Нiяковiсть майже зникла, було лише трохи лячкувато та нудило, буцiмто в лiтаку, що падав. - Iване Кириловичу, ви знаКте, як я вас... одне слово, я, звiсно, дуже молодий газетяр, але... Ну, я не можу пiдписувати виправленого вами нарису... - Ви що ж, вболiваКте за свою славу у вiках? - Iване Кириловичу, це мiй нарис. - Думаю, майбутнi поколiння вибачать вам моП правки. Усi великi люди колись починали. - Це не правки, Iване Кириловичу. Ви написали нариса заново. Вiд мене там нiчого не залишилось. - А, ось воно що... Нездара Загатний пiдступно витiсняК генiя Хаблака. Ще один варiант знаменитоП комедiП "Моцарт i СальКрi". Майте на увазi, оригiнали зберiгаються в архiвах, i прихильники вашого таланту через тисячу рокiв поновлять ваш текст, як тепер поновлюють давнi фрески. Але чомусь моП правки влаштовують усiх, окрiм вас, товаришу Хаблак... - Я попросився до редакцiП не заради кусня хлiба, Iване Кириловичу. На хлiб я мiг би заробити i в школi. Я хочу бути журналiстом. - Мiж нами кажучи, ви нiколи не ста