на яку я мiг опертися; людям було втiшно, що Пхнiй старий учитель не пiддаКться оперовi. А може бути, що пiдтримку людську i втiху я вигадав для самого себе? Що я, старий, знав про людей, якi сидiли на'лавах у читальнi, окутанi смородом гасових ламп, лютим самосадом i сiрим невиразним присмерком. - Ну то що, громадяни славного села Горопахи? - понад мою постать, понад мою голову крикнув у салю товариш Ступа. - Будемо, отже, мовчати?! Нема вам, отже, що сказати? Читальня не дихала; i нiде не було видно навiть зирку, люди потупили очi, позападалися в дими, в сутiнки, i слiпе сяяння двох лампiчок, що похитувалися на дротах пiд стелею вiд людського зiтхання, вiд дихання, не мали сили висвiтлити бодай одне лице, одну простягнуту руку. Оперуповноважений чекав, вiн таки сподiвався, що хтось пiднiме руку; я сам був упевнений, що "якусь руку", якщо на те пiшло. Ступа наперед проiнструктував, дав завдання, але й ця рука не зважилася скинутися вгору. Нi, так i не зважилася. - Ну, а якщо так, - не розгубився Ступа й задоволене потер долонi (вiн любив потирати долонi, це була його звичка, а ще вiн любив у долонi плювати. Було таке враження, що вiн ось-ось вiзьметься за топорище); вiн начебто цим потиранням вигострював руки, цiлого себе гострив. - Ну, якщо так, то дозвольте менi, громадо Горопахiв, вiд вашого iменi спитати товариша Гайдаша, хто йому дозволив у радянськiй школi проповiдувати радянським учням релiгiю, приносити на уроки церковне розп'яття... i це розп'яття всiляко розхвалювати? Було таке? - вiн притупнув ногою. - Це остання краплина нашого терпiння, громадянине Гайдаш. Я гiрко всмiхнувся; гiркота залила мою душу; я стояв перед людьми згорблений i знищений... мене знищив, зрадив, ударив пiд дих котрийсь з моПх учнiв, яким я недавно приносив розп'яття - прекрасну мистецьку рiч, що засвiдчувала вiчний потяг людини до бунту й до краси. Хiба я не так говорив вам, моП школярi, даючи кожному з вас у руки стародавнК розп'яття, щоб ви могли вiдчути живе дихання невiдомого майстра, щоб ви торкнулися своПми пальцями його гарячих пальцiв... щоб ви поКдналися, щоб ви вiдчули Кднання. Яка ж тут проповiдь релiгiП? Хто мене зрадив, шепнувши брехливо у зарослу рудим волоссям мушлю вселенського енкаведистського Вуха? А може, й не содiялося нiякоП зради? Дiти ж бо К дiтьми. Похвалилися вдома, а вселенське Вухо всюдисуще. - Це смiшно... - i я таки засмiявся голосно, полегшено. Менi було радiсно, що хтось з моПх учнiв лише випадково проговорився удома... так, лише випадково, злого, навмисного тут не сталося. - Смiшно мене звинувачувати в проповiдi церковщини тiльки тому, що я принiс до класу мистецьку рiч. Мистецьку? - крикнув я на цiлу салю. - МузеП в цiлому свiтi повнi таких речей, що колись служили церквi. I що з того? Церква, як вiдомо, використовувала красу, взяла ПП собi на службу. Той невiдомий майстер вирiзьбив розп'яття, може, й не для того, щоб до нього молитися... вирiзьбив для того, щоб показати свою муку, ребра своП сухi, руки своП спрацьованi. - Досить розводити антимонiю! - не втерпiв-таки й скрикнув, перебиваючи мене, опер Ступа. - Ми знаКмо, що ви красноуст, але я не дозволю... не дозволю отут у клубi морочити людям голови розглагольщиною про церковну красу. Факт залишаКться фактом: до школи ви принесли культову рiч... i вчили наших дiтей Пй поклонятися. Хiба не так? Правду кажучи, я розгубився: може, я таки вчинив помилку, принiсши до класу розп'яття? Бог iз ним, iз тим невiдомим стражденним майстром, що жив двiстi рокiв тому. Кому нинi треба знати про його пориви й про його страждання? А чому б i не знати? - _Я вчив дiтей поклонятися талантам... а ще я вчив, що нiчого на свiтi не пропадаК: нi зло, нi добро, нi краса, - вiдповiв я спокiйно. Розгуба моя минулася, я вже в нiчому не каявся. - Ми знаКмо вашу проповiдь добра, - погрозив менi Ступа пальцем. - Хiба не ви, Гайдаш, заманюКте до своКП хати дiтей i даКте Пм читати книжки, що видрукуванi бозна-якими видавництвами й бозна-якi у цих книжках закладенi iдеП. - Оперуповноважений Ступа нападав на мене, як шулiка, зверху, зi сцени, котроПсь хвилини менi здалося, що вiн не втримаКться, злетить i сяде менi на плечi, зiгне в каблук i вдарить виблищеними чобiтьми попiд ребра. Я мовчав; що я мав казати в оборонi своПх книжок, до яких допускав кращих учнiв... допускав i вчив книжки любити. Сказати йому. Ступi, що нема в мене жодноП ворожоП книжки, що це принаймнi несерйозно вважати шкiдливими деякi книжки тiльки тому, що Пх видали не радянськi видавництва. Невже шкiдливий також Апостол першодрукаря Iвана Федорова, бо видрукувано його чотириста рокiв тому? Але я продовжував мовчати. Я зрозумiв, що i розп'яття, i моП книжки - це тiльки привiд; оперуповноваженому забаглося потоптати мене перед людьми, принизити, а може, пiдготувати грунт до чогось страшнiшого... до того, щоб позбутися мене з села? - I ще якi я маю грiхи супроти Горопах i супроти радянськоП влади? - врештi спитав Ступу. Пригадав сина, Зеника, що десь прорiс бадилиною на полях попiд Люблiном... i згадав його червонi праведнi прапори; цi прапори благословеннi овiювали мене не вельми чистим вiтром. - Розкажiть ще селовi, як ви Пздили в район в енкаведе, де, пiддавшись намовi бандерiвськоП вовчицi, а може, бандери вас купили, i ви, купленi, проданi, випрошували трупи синiв тiКП вовчицi, щоб могла Пх поховати нiбито по-християнському, по-людському, начебто вони чогось людського заслужили, окрiм презирства. Я маю на увазi Софiю Корчувату. Що, може, неправда? Може, й тут будете вiдпекуватися, що керувалися проповiддю добра i краси? Хiба усе разом, докупи взяте... i ще багато iнших ваших дКлiшек, про якi я знаю, не даК менi права трактувати це як ворожу дiяльнiсть? Оперуповноважений походжав по сценi розпалений i дуже собою задоволений; вiн нарештi розчавив мене, знищив, я йому заважав у селi, дотепер мусив на мене зважати, остерiгатися, вiн пам'ятав, що я мiг дiйти, шукаючи справедливостi i милосердя, не лише до району, а й до самоП Москви. Який вiн слiпий i жалюгiдний. Що з того, що в нього розстебнута кобура пiстолета, що кулемет стоПть на червоному столi, що з того, що, по сутi, вiн виголосив менi вирок! За мною стоять Горопахи, учнi сьогоднiшнi, вчорашнi й позавчорашнi, я понад тридцять рокiв учу Пх добра, вони знають кожен мiй крок, я не таПвся перед ними нiчим, i вони теж не таПлися передi мною. Я люблю Пх у цю хвилину особливо глибоко; я вiрив, що моя наука проросла в кожного в душi i кожен сьогоднi стане в моПй оборонi. - Най люди скажуть... най присудять, що було ворожого у моПх вчинках, - сказав я тихо. - Хай вони посвiдчать. Я був упевнений... О так, я був упевнений, що цiла читальня зараз встане й пiднiме вгору кулаки, не злякавшись нацiленого зi сцени кулемета; я цiлком був упевнений, що опер зiйде зi сцени посоромлений. Я й не оглядався на салю; я не просив у людей помочi, я вiрив у Пхню пiдтримку; я споглядав на Ступу, i менi було його жаль; вiн цiпенiв посеред сцени, заклавши по-наполеонiвському руки на грудях; кулакiв його не було видно; але минали довгi хвилини, саля за моКю спиною нiмувала... так, саля нiмувала, i я тепер уже виразно побачив Ступинi кулаки: в обох сцiплених кулаках вiн тримав людськi душi, i я зрозумiв, що сьогоднi Горопахи не стануть мене боронити. I я не знав, хто сьогоднi був бiльше потоптаний: я чи Горопахи? Я не мiг дивитися людям у вiчi; люди не могли дивитися менi у вiчi; люди мене зрадили. I я пiшов од них геть. ВАСИЛЬ БЕРЕЖАН 12 Мама скрипнули дверима, поклали дiйницю на лаву i, зiтхнувши, сказали: - Облава, сину. До школи нинi не пiдеш. Був ранок пiзньоП осенi. Густий туман, як хмара, впав на село i стояв непорушне, заклято: за вiкном не було видно нi вулицi, нi садiв, нiчого, i не було чутно нiякого згуку, собаки не гавкали i не пiяли пiвнi, було таке враження, що Горопахи втопилися у бiлiй безоднi вище голови, вище дзвiницi й церковних смерек, i все, отже, живе в селi вимерло, захлинулося бiлою бiлизною, i лише ми з мамою якимось чудом урятувалися. - Звiдки ви знаКте про облаву? - спитав я маму недовiрливо, i в ту ж хвилину пожалiв: я помiтив, що, цiдячи молоко, маминi руки тремтiли, i цiдилко дрiбно цокотiло об криси горщика, а на ПП обличчi застигла тривога. Мама боялися облав, ляк був безпричинний, у нас нiчого такого пiдозрiлого синi кашкети не могли знайти, було, однак, наприКмно i боляче, що два-три енкаведисти або й бiльше вломлювалися на подвiр'я, в хату й високими металевими прутами-щупами методично виштуркували, шукаючи бандерiвських схронiв, в саду, в стайнi пiд яслами, проштрикували вилами й щупами сiно в стодолi, в хатi зазирали в кожний кут, перевертали скринi з одежею, пильно розглядали кожну книжку, яка потрапляла Пм пiд руки, нипали на горищi, й при цьому котрийсь з солдатiв уважно приглядався до мене й до мами, чи не полотнiКмо з переляку, що вони, солдати, ось-ось натраплять на хитро замасковану криПвку; це був, так би мовити, психологiчний дослiд, випробовування, однак мама сидiли на лавi незворушно, закаменiло, i вiд неП, здавалось, вiдскакував пiдозрiлий i пронизливий солдатський погляд i взагалi уся енкаведистська ворожiсть. Пiд час котроПсь черговоП облави я вiдкрив для себе, що солдати не просто вишукують бандерiвськi краПвки, вся Пхня руйнацiя, квапливий обшук, коли часом i образи скидали зi стiн, а заболоченими кирзаками навмисне затоптували вишпурнутi зi скринi маминi сорочки, мимоволi свiдчили, що вони нас ненавидять, мають за кровних ворогiв; завойовники горланили соромiцькi слова, замахувалися прикладами, дуже часто могли й украсти якусь рiч - хустину чи рушник на онучi, вiд них смердiло горiлкою, очi щулили у вузькi щiлини, й звiдти цiдилася зненависть, Пх, зрештою, можна було зрозумiти, цi рослi, плечистi дядьки перейшли усi фронти, там вони на кожному кроцi зазирали смертi у вiчi, там вони поховали у чужих землях свою молодiсть i своПх друзiв, i тепер уже стiльки часу пiсля вiйни, коли Пх чекали вдома, за кожним деревом, за вуглом, за парканом пiдстерiгала Пх на нашому Кам'яному полi смерть. Через багато рокiв, у шiстдесят четвертому, напровеснi я Пздив на етюди по Шевченкiвських мiсцях; мене манила прозорiсть, глибини горбатих полiв, якийсь особливий настрiй, який панував тiльки у Моринцях та Кирилiвцi; я трепетно й поспiшно замальовував плахти озимини, головастi дуплавi верби, що випромiнювали сум, традицiйнi бiлi хати, безлiч разiв малював тополi, що у провеснянi днi стояли немовби у зелено-мерехтливих нiмбах; тополi в Шевченковому краП були схожi на святих... а може, були вони схожi на козацьких мученикiв, на страчених гайдамакiв? Менi здавалося, що я тут вiдкрив для себе душу УкраПни; тут кожна могила, байрак, урочище, дорога дихали минувшиною, яка начебто була розлита в повiтрi, в просторi i яка таПлася в кожнiй грудцi, в деревинi, в каменi. Хiба дивно, що я почувався тут, як у храмi? Одного надвечiр'я, коли в маленькому маршрутному автобусику повертався з Моринець до Кирилiвки, де квартирував, розговорився з красивим, сказати б, "козацького типу" дядьком. Був вiн, очевидно, столярем, бо бiля нього на сидiннi лежали обмотузянi верьовками кiлька рубанкiв, поруч стояли двi пилки, увесь вiн пахтiв свiжими гиб-лiвками, ядерним духом сухоП сосни. I якраз йому, цьому симпатичному дядьковi, я, наПвний, теж переповнений провесiнню, розповiдав про тополi, що мерехтiли на горбах, свiтилися зеленими нiжними нiмбами... i були тополi схожi на святих... i були, може, схожi на страчених гайдамакiв; дядько з рубанками слухав мене уважно, навiть здивовано... навiть кiлька разiв сам глипнув в автобусне вiконце, шукаючи на пагорбах тополь, що видалися приПжджому художнику за святих, а потiм, пiдкручуючи козацькi вуса, сказав: - Чую по вимовi, що ви - западенець. Так? Ну-ну, дали ми вам пiсля вiйни жизнi. - I не знати було: хвалився вiн, що давав менi й моПй мамi "жизнi", а чи просто вихопилося в нього... вихопилося далеким спогадом? Я похнюпився; менi було боляче й соромно слухати його хвальбу. Вiн, мабуть, уловив мiй настрiй, бо додав: - Що хочете, я у внутрiшнiх вiйськах служив. А в Западнiй що тодi дiялося... настоящая гражданська вiйна. Хiба знаКш, хто i звiдки у тебе стрiлить? Наш комвзвода, бувало, перед початком операцiП вишикуК нас i каже: "Ви, братцi, не очень с мКстнимi панькайтесь. Всi вони прихованi враги!" I мав вiн, певно, рацiю, наш лейтенант Богомолов, бойовий взводний - грудь в орденах, бо стрiлила йому в груди, в ордени, рахуйте, дiвчина, що вибiгла з хати. Ми ту дiвчину буквально посiкли автоматами. А може, й не посiкли? Може, вона жива i стала вашою жiнкою? - Вiн засмiявся з свого невдалого жарту. Ми довго мовчали, поки вiн знову не обiзвався: - Минулося, слава Богу, коли брат брата... - i пiшов iз своПми рубанками й пилками до виходу. Я дивився йому услiд, кремезному, у потертiй фуфайцi й кирзових чоботях, i згадав котрусь iз чергових облав у Горопахах, коли поза нашим городом, унизу над Унявкою-рiчкою у вiльшняку удосвiта спалахнула перестрiлка: враз захлинулися кулемети й автомати, чути було також вибухи гранат. Очевидно, бандерiвська боПвка, заскочена зненацька в селi, спробувала прорватися боКм крiзь обруч облави, це Пй, однак, не вдалося, енкаведисти, очевидно, були поiнформованi про можливi бандерiвськi стежки, засiдка у вiльшняку стояла крiпко, i боПв-карi, хто не впав вiд кинджального вогню, городами повернули в село. Попри нашу хату на вулицю протупотiло двоК чи троК втiкачiв; бренькали за ними кулi, дiрявлячи нам ворота i криничне цямриння, а сусiдська стодола спалахнула вiд запальних куль; пожежа аж заревла, застогнала вiд ненажерливоП своКП радостi i жбурнула жменю iскор на Тодорову, на сусiдську стайню. Мама моП закричали й вхопили навiщось верету, мовби цiКю веретою можна було погасити, прикрити пожежу (i заволали, заскиглiли нашi сусiди високими голосами аж попiд небо, за ними заревла худiбка i страшно, дико затрубiв Тодорiв кiнь); мама справдi готувалися гасити веретою вогонь на своПй стрiсi, бо кинули верету в цебер з водою i вхопилися в сiнях за драбину. Споконвiку мокрими веретами солом'яне село рятувалося вiд сусiдського близького вогню, i мама про це пам'ятали... мама про це пам'ятали, одначе того ранку не встигли й вiдчинити дверi, як у сiни увiрвалося троК задиханих солдатiв, один iз них, тонкий, високий, як мотовило, з перекошеним, злим обличчям, iз наготовленим до стрiлу автоматом, без шапки, руде мокре волосся спадало йому на лоб, i вiн тим своПм рудим волоссям раз по раз струшував, а маму... ухопив маму за горло, здушив, жбурнув, як снiпок, у кут i кричав, здавалося менi, гучнiше вiд гоготiння близькоП пожежi: - Де ти, курво бандерiвська, сховала бандитiв! - Пальцi його на маминiй шиП судорожно тремтiли... пальцi його впивалися своКю силою i владою, Пм хотiлося натиснути, щоб мамине горло хруснуло. - Ми бачили, як сюди-но через твоК подвiр'я, блядь твою, побiгло двоК. Рудий енкаведист був безтямний у своПй злостi, i йому, менi так здавалося, було дуже просто стиснути мамине горло, i його нiхто не спитаК про смерть якоПсь жiнки, смертi списували без особливих ускладнень, це я вже встиг зрозумiти, i, мабуть, це розумiння додало менi сили й вiдваги, бо я кинувся на рудого, на його автомат, на його бiлi очi, на його запалену ненависть, i крикнув, що моя мама чесна вдовиця, вiн, солдатюга, не маК права по-брудному ПП обзивати... наш тато загинув на фронтi. Рудий солдат не вiдповiв менi, не встиг щось заперечити, не посмiв не повiрити, видно, в моКму вiдчайдушному лементi було так багато щироП правди, що солдат лише клiпав рудими своПми вiями i... притиснув мене по-батькiвському до свого плеча i, не оглядаючись на маму, стенув плечима, шо й тут, у бандерiвському селi, К вдовицi фронтовикiв, i покликавши другого бiйця, що нишпорив у хатi, вибiг за порiг. Крiзь вiдчиненi дверi я бачив, як вiн перемахнув наш перелаз... нi, не перемахнув, не перескочив, звiдкись, певно, iз-за церковноП огради, обступлений зусiбiч бандерiвець, бачачи свою погибель, вiдстрiлювався направо й налiво, i, певно, вiдстрiлювався вiн з кулемета, бо черги строчилися глухо, не так трiскуче, як iз автомата, а в перервi помiж стрiлами бандерiвець викрикував, що москаль не вiзьме... не вiзьме... не вiзьме його живим! Рудий солдат, як зломаний надвоК, упав на нашому перелазi, вiн був iще живий, iще силкувався встати, мама моП помiтили його посмикування i кинулись до нього, а бандерiвський кулемет ударив знову - ми з мамою лежали посеред подвiр'я на споришi, а рудий солдат, розстрiляний, мабуть, утретК або й учетверте, нiяк не хотiв умирати, вiн люто, клято лаявся, аж поки смерть над ним не змилосердилася. Облави в Горопахах, як, зрештою, в усiх iнших селах, не мали якоПсь закономiрностi, усталеного, сказати б, порядку, все, очевидно, залежало вiд агентурних даних, планiв районного ецкаведе, траплялося, що синi кашкети не обступали кiльцем наше село мiсяць або й два, а iнколи навiдувалися двiчi на тиждень; облави були завжди несподiванi, як громи посеред осенi, i про кожну з них оперуповноважений товариш Ступа мiг похвалитися, що набоП не були потраченi надаремно: то в перестрiлцi вбито двох-трьох й бiльше повстанцiв, якi пробували прориватися крiзь застави до Монастирського лiсу; писалися, очевидно, в районi й iншi переможнi реляцiП: виявлено бункери з харчами i зброКю, в читальнi, в кiлькох метрах вiд стола, на якому товариш Ступа щосуботи розкладав свiй кулемет, у хитрому сховку помiж двома перекриттями сталi виявили склад друкарських машинок, паперу й готовоП пiдпiльноП лiтератури. Жодна облава не обходилася без арештiв, i не всi, зовсiм не всi арештованi були винними, на 10 - 15 рокiв колимських таборiв засуджувала "трiйка" на вулицi Чкалова в Бистричанах так званих бандпiдсобникiв, якi були виннi тiльки в тому, що котроПсь ночi нагодували боПвку... нагодували, мовляв, а не донесли оперовi. "Трiйка" не хотiла й чути, що боПвка була озброКна до зубiв, що кожному життя миле. Iнколи облави мали цiлком "господарське призначення": треба було виконати план набору робiтникiв на шахти Донбасу, й тодi, йдучи валом, енкаведисти вишукували переважно пiдлiткiв до шкiл фезео; але й "господарськi" облави часом не обходилися без кровi, а тим паче без лайки, без плачiв, без тривоги, що годинами висiла над Горопахами. Сьогоднi облава починалася навдивовиж мирно й спокiйно: нiхто нiде не стрiляв, не матюкався, нiхто за нiким не бiг i нiхто не втiкав, бiлий густий туман затопив собою свiт, загатив, як ватою, i нiчого у свiтi, окрiм вати, не iснувало: нi хат, нi дерев, нi людського голосу, нi скрику ворони, а може, не iснувало й самого свiту; котроПсь хвилини, за-чумлений туманом, я подумав, що мама, мабуть, теж помилилися, нiякоП облави нема - i заходився збиратись до школи. - Господи, - зiтхнули мама, - яка може бути, дитино, школа? Коли облава, науки нема. Нiби не знаКш? - Але ж глухо навколо, - пробував я сперечатися. Мама не обiзвалися нi словом, вони всiлися на лавi коло вiкна, вдивляючись у клуби туману, обличчя Пх зблiдло, напружилось, а губи вишiптували чи то молитву, чи примовку вiд бiди, вiд кулi випадковоП, вiд вогню; я подумав, що моП мама буравлять зором i словом туманний цей потоп i бачать солдатiв у синiх кашкетах, якi проколюють щупами подвiр'я за подвiр'ям, хату вiд хати, одначе роблять свою роботу на вiдмiну вiд попереднiх разiв мовчки, мляво, вони неначе понапивалися туману, цiКП бiлоП отрути, i збайдужiли... i не страшна Пм небезпека, що кожноП хвилин може черкнути автоматною чергою чи вдарити гранатою, i Пм, солдатам злагiднiлим, начебто й шкода було задерев'янiлих, очiкуючих лиха газдiв i газдинь. Мама обома долонями потерли обличчя, виглядало, що вони сухими руками вмивалися вiд жури, одначе ПхнК обличчя вiд цього не посвiжiло, а ще й бiльше посiрiло. Неначе мама вмилися попелом... - А таки йде облава, Василику. Таки йде, - повторили пошепки, надслуховуючи. - То най собi йде, - заспокоював я маму. - Чого нам боятися. Та й чи вперше. - Хiба ти забув, що ми позаминулоП облави ледве не згорiли. Пожежi там i там. Страхи. Та чи й знаКш, що в такому вирi треба християниновi боятися? - запитували вони й водночас вiдповiдали. Потiм вони заходилися процiджувати молоко, а мене послали до стайнi порати корiвчину, бо бiда бiдою, а Лиську треба вичистити, викинути з-пiд неП гнiй й постелити свiжоП соломи. - Робота-бо, сину, не очiкуК, не рахуКться нi зi смертю, нi з облавниками навiть, ПП треба робити - i на цьому свiт стоПть. - Мама гейби виправдовувалися, що посилають мене до стайнi. - Тiльки-но не висувайся надвiр, бо кулi лiтають, як джмелi, - наказували. Я люблю порати худiбку, небiжчик тато з пуп'янка привчили до згребла й до щiтки, було у цiй простiй роботi якесь таПнство, чар, зрiднення людини з твариною, i худобина, певно, вiдчувала ласкаву людську руку, бо аж вигиналася вiд задоволення i постогнувала стиха. У стайнi приКмно пахло гноКм... i може бути, що хтось, прочитавши про стаКннi приКмностi, iронiчно посмiхнеться, мовляв, тим селюкам, де б вони не жили й що б вони не робили, вiчно пахне гноКм, а я усе ж таки признаюся, що любив цей ядерний чистий дух; крiм того, наша стаКнчина разом iз коровою i ядерним духом стiйла iще пахла сiном, соломою, зерном, свiжим молоком; улiтку в стайнi було прохолодно, взимi - парко й затишно. Ляжеш, бувало, на сiно в яслах i слухаКш, як за стiною, обтуленою загатою, вируК i лютуК зима... там зима, морози, а тут лiто, тут пахне сiнокосом, тут тиша i мир, лише Лиська вряди-годи почiсуК собi помiж рогами об драбину. У зрiлi вже мистецькi своП роки я поклав на мольберт полотно i взявся малювати... нi, не вбогу нашу стаКнчину, обтулену кукурудзяними околотами, i не корову - нашу годувальницю, що допомагала нам iз мамою вижити в найскрутнiшi роки, коли на трудодень видавали двадцять грамiв жита наполовину з стоколосом... я задумав тодi намалювати "Дорогу на пасовище", картину, в якiй хотiв передати давнК своК замилування землею i худiбкою; я мав потаКмну думку визорити на картинi хлоп'ячу свою душу, яка колись розкошувала в яслах на сiнi i слухала, як ремигаК корова, як чухаК вона рогом об драбину, як за стiнами стаКнчини пливе, обертаКться, як колесо, великий бiлий свiт. По правдi сказати, я не передбачав, що "Дорога на пасовище" забере в мене скiльки часу й нервiв, дарма що чогось такого особливого не вигадував, пiд рукою мав десятки ескiзiв, зроблених на нашiй-таки горопаськiй дорозi, що пленталася на громадське пасовище; я повертався до картини не один рiк, вона все видавалася недосконалою, в нiй нiяк не могла воскреснути й поселитися хлоп'яча моя душа, i я бився й бився сам з собою, з фарбами, з пензлем, прагнучи тую душу воскресити. Картина, як на перший погляд, замислена просто: дорога на пасовище кривуляК помiж зеленими житами й картоплями, що цвiтуть синiм i бiлим; дорога була де рiвниста, пiдсипана шутром, де баюриста, з невисохлою пiсля дощу грязюкою; дорога була покраяна колесами возiв, злiва - коров'яча стежка, ребриста й жолобкувата, вибита ратицями не одного поколiння худоби; але й худоб'ячi слiди i слiди колiс на цiй дорозi не були головними... головними були густо розтрушене сухе зело, прив'ялене польове квiття, пасемце зеленого жита, вирваного з корiнням, очевидно, якоюсь пажерливою худобиною, а мiж цим зелом, мiж квiттям ледве жеврiв вiнчик польового маку. Праворуч на греблi зарослого ситняком рова сидiв хлопчина десь пiд дванадцять рокiв, босий, у згрiбнiй сорочинi, пелехату свою бiляву голову схилив на колiна; хлопець дивився на дорогу, на таку прозаПчну, буденну, й по очах, по усмiху на губах, з усiКП його постатi можна було прочитати, що добре йому отут сидiти, що дорога, жита, картопляне поле й три старi головастi верби, що мов польовi сторожi стримiли оддалiк на греблi над ровом, до щаму в серцi були йому рiднi, i вiн не збираКться шукати в життi iнших дорiг, бо хто сказав, що польова дорога на пасовище не випадаК для когось щасливою. Вся картина була пронизана сонцем, радiсним свiтлом, теплом, що струмилося з дороги, з полiв, з далекоП смужки лiсу... i золотисте це сяйво, може, душа моя хлоп'яча були злегка пiдбарвленi тривожною загравою. Може, за вербами, за лiсом сонце хилилося до заходу? МоП критики, як це iнколи трапляКться, зрозумiли "Дорогу на пасовище" цiлком iнакше. Один iз них писав, що, мовляв, Василь Бережан, згадуючи прокляте минуле Кам'яного поля, малюК нам малолiтнього бiдолаху, сiльського пролетарiя, який змалку журиться важкою трудовою дорогою... i нема, нема, люди добрi, на цiй вибоПстiй дорозi добра, бо худiбку хлопчинi доведеться пасти куркульську. Дивiться, не марно ж гасне в грязюцi вiнчик польового маку: художник навмисне акцентуК на трагiчнiй червонiй плямi - це гасне i нидiК людська душа. Я в думках смiявся з того "мудрого" критика, але не протестував, нi, й нiкому не пояснював свого задуму. Њдине, що я зробив, - це не погодився ПП продати нi Мiнiстерству культури, нi навiть за великi грошi моКму знайомому хiрурговi - людинi багатiй, вiн залюбки колекцiонував живопис i на ньому, щоправда, розумiвся. Я повiсив картину на чiльному мiсцi в своПй майстернi поруч з iконою Рiздва Христового, яку колись роздобув у нашiй сiльськiй церковцi i яку першою спробував вiдреставрувати. Багато моПх друзiв "Дорогою на пасовище" любувалися, говорили про ПП прозорiсть, про жеврiння розтолоченого маку на дорозi та про багато iнших речей, але тiльки Петро Степанович Грицай, який заворожив мене чаром реставрацiйного мистецтва, навiдавшись якось передвечiр'ям до моКП майстернi, зобачив у нiй щось зовсiм iнше... щось... Вiн побачив картину вперше i я, знаючи його вибагливий смак i критичний склад характеру, побоювався, що зараз вiн пiдкрутить солом'янi вуса й заходиться шпетити мене за недогляди, за поверховiсть, за щось таке, що видасться йому недовершеним i поспiшним. Вiн, проте, не помiчав, як полотно було зроблено, як воно було виконано, на якому рiвнi... дивовижно, але технiчний чи, точнiше сказати, мистецький бiк його мовби й не турбував; по довгiй мовчанцi Грицай сказав, що знаК таКмницю моКП картини: хлопець на греблi над дорогою нiчим не журиться, вiн iще не дорiс до журби, вiн розкошуК запахом дороги, цим зiллям зiсушеним, цим пасемцем жита, цим непiд-сохлим ще пiсля дощу груддям i цим золотистим пiдчервоненим сонячним промiнням... i це пахне йому рiдна земля. - Пахне i граК, - говорив мрiйливо Петро Степанович. - Ти чуКш, як за цими вербами грають i грають сопiлки, що Пх скручують напровеснi з вербовоП кори, коли гiлка лише обливаКться соком i кора на нiй зелена i м'яка. Ти сам-бо, майстре, не чуКш, як грають вербовi сопiлки? Ви чули колись, як грають вербовi сопiлки? Тiльки вони, сопiлки, мають низький тужний голос, на них нiхто в селi не вивiвкуК, це було протиприродне, сопiлка з вербовоП кори знала тiльки низькi нути, котрi висотувалися, здавалось, з самоП землi, з сокiв, iз кореня... сопiлка, зрештою, сама пахла землею i соком, вона була терпка на смак... на все життя залишився на губах ПП терпкий смак. ...Однак до полотна, до мольберта й до пензлiв було менi iще далеко, того осiннього ранку я сповняв звичну сiльську роботу - обходив нашу корову, згребло й щiтка мовби аж приросли до моПх рук, i за простою цiКю роботою, запаморочений стаКнним духом, заспокоКний, я геть чисто забув про облаву, аж поки нагально не зателенькав на дзвiницi дзвiн; церковна ограда була недалеко вiд нашого подвiр'я навскiс через дорогу, i дзвiн влетiв до стайнi, як переполошений кiнь. 13 Колись на нашiй дзвiницi висiло, мабуть, з десяток дзвонiв - малих, середнiх i один величезний, басовитий, на крисах якого було вiдлито його iм'я - ГавриПл, але в сорок третьому нiмцi забрали Пх на переплавку, на патрони, лишився тiльки один менше середнього з дзявкотливим неприКмним голосом. Правда, дзвонар Гриць Боднарiв i на цьому одному вмiв дзвонити по-рiзному: коли хтось в селi помирав, то дзвiн вiдбамкував печально, сумовито, на Службу Божу в недiлю кликав людей до церкви урочисто, сказати б, весело, а на пожежу вигав-кував дрiбно, квапно, аж захлинався. Останнiм часом, дарма що вiд запальних куль пожежi в селi траплялися дуже часто, Гриць Боднарiв на сполох не кликав, бо нiхто, зрештою, гасити пожежу не поспiшав. Не було дозволено... СьогоднiшнК бамкання не було схоже нi на "вмерше", нi на "пожежне", як казав Гриць, на дзвiницi орудував хтось недосвiдчений, бо дзвiн теленькав то поспiшно, шалено, то забивало йому дух, мовби втомлювався вiд бiгу, то цiлу хвилину або й двi перечiкував i перепочивав, щоб знову панiчно залементувати. Одинокий наш дзвiн на дзвiницi справдi мовби викрикував "рятуйте" та "рятуйте", й менi зробилося страшно вiд того, що дзвiн заговорив до мене по-людському, що я зрозумiв його лемент, i в цю мить, у мить мого найвищого страху, десь поруч, за стайнею, скреготнув кулемет. Я вибiг на порiг. Бiлi тумани або ж були розполошенi нагальним дзвоном, чи роздертi пострiлами, бо порозлiталися тумани на клаптi, i я мимоволi подумав, що сьогоднiшнiй туман не був схожий нi на хмару, нi на море, як це менi ранiше здавалося, просто нинi вдосвiта позлiталися в Горопахи зграП бiлих гусей, вони прикрили село крилами, а тепер ось птахи сполошилися, i нема Пх жодного... лише пiр'я помiж стодолами у садах розсипалося тут i там... i село лежало беззахисне, чорне, голе у своПй осiннiй непривiтностi. Над селом за нашою стодолою вийшло блiде, як вiвсяний корж, сонце. А дзвiн теленькав i теленькав. А кулемети далi грали, i я вже здогадувався, що стрiляли по дзвiницi, по дзвоновi, по дзвонаревi, i дзвонарем там був Михась Юрчишин, сусiдський пiдлiток, старший вiд мене на три роки; його мама Катерина кричала на цiлий свiт: "Михаську, ти здурiв?! Перестань-но дзвонити! Ти що... ти що, не чуКш, що по тобi стрiляють?!" Вона бiгла на дзвiницю рятувати сина, який бозна-чого... чи з непевностi тривожноП, чи з гарячки, чи з якоПсь потаКмноП, тiльки йому вiдомоП причини вхопився за дзвоновий шнур; Михасько, звiсно, материного крику не чув i не чув кулеметних черг, що влiтали, як шулiки, крiзь прорiзи вiкон й подеколи навiть подзьобували дзвiн (i дзвiн злякано зойкав), хлопець, напевно, був переповнений тiльки лементом дзвона, тiльки слово, крик "Рятуйтесь!" вкладав вiн у цей лемент, вiн сам себе не пам'ятав, вiн уже теж був дзвоном i металевим тривожним його лементом... був, аж поки куля не зачепила плече, й рука вмить охляла, випустивши шнурок. Тим часом крутими сходами стугонiли на верхотуру енкаведисти, за ними летiла Катерина Юрчишина; солдати скручували Михаськовi руки, а Катерина його обороняла... обороняла й все запитувала: - Михайську, дитино, чи ти направду здурiв iз тим дзвоном! Що то було? Хлопець й не пручався в енкаведистських цупких руках, з вер-хотури було йому видно цiле село, на багатьох подвiр'ях в рiзних кутках стояли запряженi у вози конi... конi теребили в давальниках сiчку, а Пх господарi клали на вози клунки з шматтям, мiшки з мукою, торбини з сухарями i свiжим печеним хлiбом. - Хiба не видите, мамо, - вiдповiв Михась. - Вивозять же... Його вели з дзвiницi пiд автоматами блiдого, iз закривавленим плечем; Катерина Юрчишина вже й не пробувала доганяти сина, нi його обороняти, вона так i залишилася цiпенiти на дзвiницi, не в змозi вiдiрвати очей вiд клункiв на возах на подвiр'ях близьких i далеких, i тепер Катерина починала розумiти вчинок свого сина... виходить, вiн хотiв усiх тих, кого нинi мають виселити в Сибiр, попередити, щоб устигли порятуватися, зникнути, запастися пiд землю. Разом iз Катериною Юрчишиною цiпенiли усi Горопахи; не iснувало слова страшнiшого вiд слова "вивезення", навiть смерть вiдступала на заднiй план, бо коли ти у цю ж таки хвилину вмреш, то тебе принаймнi поховають у рiднiй землi, а висилка в Сибiр означаК глумления над твоКю душею, бо тебе виривали з коренем вiд землi, де ти народився, виривали вiд усього того минулого - сумного чи й радiсного - вiд сусiдiв, добрих i не вельми, вiд татовоП й маминоП могилок, вiд стежок, на яких ти виростав, вiд цiлого звичного тобi свiту; люди, що були приреченi на висилку, здогадувалися, що Пх попереду чекаК тайга, каторжна робота, голод, бараки або ж землянки, безправнiсть перед рiзними операми; а ще люди цi знали, що Пм i Пхнiм дiтям заказанi будуть сьогоднi i завтра всi дороги на УкраПну... Та чи, зрештою, люди, що приреченi на вивезення, були впевненi, що доПдуть до глухих сибiрських закапелкiв, хiба до них не докочувалися лихi вiстки, що в довжелезнiй дорозi у товарняках спалахували епiдемiП i люди гинули, як мухи, i не кликали до них лiкарiв, не iснувало для них нiяких лiкiв. Навiть людського погребения не було: загортали мерцiв у верети, обдротовували й покидали на обочинах запасних колiй, де зупинялися ешелони, а вже куди далi мандрували мерцi, то цього нiхто не знав. Хiба вiд такоП долi не зацiпенiКш? Люди кусали губи, аж кров виступала, але нiхто не плакав, не кричав, не пробував, вiдпрошуючись, комусь цiлувати руки, навiть дiти пройнялися затятим нелюдським оцiпенiнням, таким надлюдським болем, що аж замерзав Пм цей бiль у душах, i потiм цiле життя ходили вони з цим тягарем замерзлим. Вивезення тривало в тишi, в напрузi, в якомусь начебто iншому, дерев'яному свiтi, де люди механiчно й без поспiху запрягали, хто мав, свого коня, а в кого не було, то сiльрада вiдряджала фiрмана-сусiду, укладали в драбини своП манатки, припасенi наперед харчi i тут же помiж сухарями тулили дiтей, цiлували пороги залишених напризволяще хат i виПжджали на вулицю. До кожного воза був приставлений енкаведист... За газдами ревла в стайнях худоба; тiльки худiбка мала право голосу; худiбка, правда, й усе iнше залишене добро належало вiд цiКП хвилини державi, потiм сiльрада ним розпорядиться, та поки що худоба прощалася з своПми господарями, i жiнки на возах затихають пальцями вуха, а сльози котяться, як перли iз льоду, чоловiки ж поклепують своПх газдинь по полечах, заспокоюють, мовляв, якось воно буде, якось бiду переживемо, перетерпимо. I така тиша котилася селом, немов вулицями дибуляла чумна смерть, лише колеса возiв поскрипують i скреготять обiддям об камiння на дорозi, i лише солдати в синiх кашкетах, зобачивши на котромусь возi дiвчину, жартують голосно, весело, примовляючи, що на Сибiру, знаКш, якi женишки. Ще подякуКш, красотко, що вивезли тебе, витурили з цiКП розворохобленоП ГалiлеП. I регочуть, сушать зуби, схилившись на своП металевi щупи; однак i смiх Пхнiй... так, i смiх Пхнiй замерзаК у повiтрi, як птах у йорданськi морози. Сьогоднi Горопахи не вперше переживають вивезення: уже тричi вiдбувалися схожi "операцiП", попереднi, щоправда, не були такими багатолюдними, брали спочатку по чотири-п'ять родин, сьогоднi ж на руках оперуповноваженого Ступи був список, "спущений iз району", в якому значиться двадцять сiм родин - майже цiла вулиця. Найпершим стояло в списку прiзвище старого директора школи Северина Петровича Гайдаша. Гайдаша? Вчитель i дружина його Iрина, немовби наперед очiкуючи свого воза, сидiли вдягнутi в пальта на порозi своКП хати i про щось зрiдка перемовлялися. Вiн був у капелюсi, i осiннiй вiтер, налiтаючи поривами з городiв, здирав той капелюх з голови, i Гайдаш мусив тримати його за криси обома руками; Гайдашева дружина, "панi Iрина", як ПП за старою звичкою, називали в селi, горбилася в теплiй шалi i зрiдка покашлювала в кулак: всi в селi знали, що панi Iрина маК слабi легенi i часто кашляК кров'ю. ДвоК старих на порозi виглядали безконечно самотнiми, загубленими серед людського оцiпенiння; Пхня самотнiсть вразила навiть мене, хлопчиська, котрий iще не вмiв сповна вимiрювати глибину людського горя; я торкнув за руку маму i сказав, що пiду i нарубаю директоровi дров, бо щось не видно, щоб нинi у них iз коминка курилося, мабуть, старi нiчого не варили. - Я спражила молоко, понесу Пм зараз, - подивилися на мене мама, i в Пхнiх очах запроменилася нiжнiсть. Було Пм приКмно, що у них росте не байдужий до людського горя син? Не знаю... та й знати нiчого не хотiв, не думав про мамину нiжнiсть, не було часу думати, бо заскрипiли вчителевi ворота i на розлоге подвiр'я, на порудiлий рум'янок в'Пхав своКю клячею Семань Бойко; вiн, тримаючись за дишель, розвернув воза перед верандою, i поки вiн розвертав, ми з мамою здогадалися, що також будуть вивозити Гайдаша. На подвiр'П появилося два стрибки з карабiнами, а помiж ними голова сiльради Петро Щирба, про котрого в селi казали, що вiн сам себе Псть, бо був худий, як риб'ячий хвiст, i нiбито через худо-бизну в його головi не трималася купи жодна думка: слова не мiг вимовити без заiкання. Вiн числився "головою", "владою" про людське око, бо двох його попередникiв убили бандерiвцi. - Н-наказано, г-громадянине Гайдаш, щоб i ви з панею своКю збиралися, - тупцював перед ганком Щирба. Миршавий, у короткiй пiдрубанiй для зручностi шинелинi, у кирзяках з широченними халявами, в заяложенiй рудiй шапчинi Щирба був схожий на городнК опудало; з усього, проте, було видно, що Щирбi нiяково, навiть тяжко сповняти свою службу, вiн оглядався на "яструбкiв", очiкуючи, може, вiд них допомоги, то зиркав на дорогу, чи не появиться Ступа, а вчитель з дружиною не звертали на нього уваги, вiн мовби й не чинiв перед ними, його гейби й не iснувало, як не бачили вони також Семаня Бойка з його возом i шкапиною. - Њ наказ iз району... вас теж... теК на Сибiр, - знову заговорив голова. - Ото й воза вам, форшпан, рахуйте дали, щоб не пiшки йшли. - Бо Сибiр далеко, - реготнув вiд криницi котрийсь iз стрибкiв. - Якраз на цiй клячi, ги-ги, поПдете. Стрибки були сторонськi, це учитель знав напевно, вiн був переконаний, що жодний з його учнiв не посмiв би так жорстоко з ним жартувати, однак у бiк криницi й не глянув, i на тупцювання Щирби, на його слова заПкуватi далi не звертав уваги. З висоти порога, з веранди вiн дивився на ворота, на дорогу, на село, i в поглядi його пробивалося очiкування. Мене пронизала думка, що старий наш директор школи усе ще не вiрить, що приПхали i його вивозити з Горопахiв, вiн, певно, вважав це за помилку. А може, вiн ждав, що ось-ось прилетять на його ворота горопаськi газди, жiнки, дiти, дiвчата - безлiч його учнiв, котрi так часто дякували йому за науку, за добро, за порятунки вiд бiди, за заступництво перед владою, за те, що вчив садити сади й закладати компости, за те, що будував iз ними читальню i привчав читати книжки... i сьогоднi за всi доброчинства село оборонить його вiд несправедливостi, не дасть жбурнути його на фiру в солому й везти до бiлих ведмедiв. Село повинно було його оборонити ще того вечора, в читальнi, коли оперуповноважений Ступа звинувачував його в смертельних грiхах... уже тодi хтось мусив би крикнути Ступi в лице, що це неправда; але тодi нiхто не крикнув, не шепнув навiть у кулак, кожен думав про себе, кожен був просмерджений своПм страхом, i оперуповноважений ще тiКП суботи занiс Северина Гайдаша у списки для виселення. Якщо тодi, тiКП суботи нiхто не крикнув, то хiба крикне сьогоднi? Хiба оборонить? Хiба промовить добре слово? Тиша ж бо яка гнiтюча, низька, як стеля в могильному склепi, село засклiло, як комаха в допотопнiй краплинi смоли, село в тишi, в смолi начебто й рухалося, сповняло якусь роботу, вимовляло якiсь слова, одначе люди не були присутнi нi в роботi, нi в словах, люди були присутнi лише в страху, стр