. Власне, вона перша i основна: я приходжу сюди вдень i вночi з потреби... з потреби вдихнути в себе вiру, що не марно живу, не для того лише, щоб накосити коровi на зиму та щоб продати в Рогачi кошiль ягiд, хоч це теж чесна робота. Я шукаю тут зв'язку теперiшнього часу з минулим. РозумiКте? Я почуваюся зв'язуючою ланкою... однiКю рукою я тримаюся за те, що було, другою - за теперiшнiсть. Може, я беру на себе забагато, але так я думаю, i нiчого з собою не можу зробити. Так я вiдчуваю. Ви мене розумiКте? - Вiн обпер граблi об копичку, яку обчiсував, i пiшов, високий, молодий i, здавалося, ослiплений вiд упевненостi, що iснуК на свiтi для чогось вищого. Я потюпав слiдом за ним i тiшився, що людина знайшла себе для високого; вiн був стократ щасливiший од тих, що вимудровують ракети, доять корiв i вибудовують атомнi станцiП. - Я хочу вас зрозумiти: ви такий молодий, тридцятка, може, лише минула, iншi метушаться, шукають грошей, романтики, БАМiв... шукають i часто не знаходять. I ходять спустошеними до старостi. Вам же пощастило. Якийсь iснуК секрет? - Я зупинив його на стежцi. - Секрет? Та нi... Це приходило поволi. Я вчитель за професiКю... але прогнали мене з учительства. I не знаю, що зi мною сталося б... певно, зламався б... потоптали б мене кирзаками, кинувши пiд ноги. Або ж подався б на БАМ заробляти довгий карбованець, модно це нинi й патрiотично. Та, на щастя, пiдтримав мене старий Вербень. Ми йшли помiж хрестами; Ключар до хрестiв схилявся, вимацував Пх рамена довгими пальцями i натрапляв, певно, на лiтери, бо враз забував про мене, виймав з кишенi блокнот i записував упiзнаний знак: iм'я, чи лiтеру, чи цифру. Видно, вiн не хотiв змиритися з тим, що хрести безiменне мовчали, вiн учив Пх говорити i сам учився Пх слухати. - Вербень якось менi й каже: Чого ти, Павле, журишся, що вигнали зi школи? Звiдки ти знаКш: може, це Божий знак? Ти пишеш вiршi... отож напиши книжку про Святий Дух, про Козацьку могилу, що бiля нього насипана, про бiлi хрести, якi не навiвають суму, а тiльки будять згадки i надiю. Пiди, пiди-но, Павле, в нашу Страдчу долину, мiж старими валами, посиди пiд Святим Духом, набери в душу запаху сiна i торкнися хрестiв. I побудь на стрiлецькому кладовищi, бiля надгробникiв сiчовикiв, про яких сьогоднi не вiльно й згадувати... а якщо й згадуКмо, то попередньо обливаКмо Пх гноПвкою. - То ви й поет, Павле? - Менi було соромно, що з самого початку не розгледiв спорiднену душу; я повинен був дiзнатися про це з його очей, з його посмiху. Я так йому й признався: нiбито я мистець. а людей не розпiзнаю. Може, тому так тяжко малюю жiночий портрет, шукаю у душi якщо не дна, то бодай змiсту, берегiв. - Докопатися до глибини завжди важко, - зауважив Ключар. - Тим паче мистцевi. БракуК часом мiри, щоб ПП вимiряти. Але ви маКте рацiю: ми так мало знаКмо про себе. Усе бiльше ковзаКмо та ковзаКмо по поверхнi. Письменник, скiнчивши унiверситет i усiвшись десь у теплiй редакцiП, пише свiй роман iз пальця, i другий, i третiй теж iз пальця, з газет, iз вражень так званих творчих вiдряджень i вiд установки, що пануК i давить: "Пишiть, як повинно бути, а не так, як воно К в життi". Навiть видатнi письменники... був тут один, люблю його твори i шаную... начальство його привезло в Страдчу долину, в село... з начальством, отже, вiн походив помiж людьми, поговорив, поцiкавився "глобальними" проблемами, щось занотував до записника, а люди дивилися на нього замкнено, вони вiдкриваються лише без начальства. Ви це знаКте? Чи нi? Художники... не хочу вас образити... малюють не те, що в людини на душi, а те, що в передовика на грудях: значки, ордени, медалi. Це легше... легше малювати блискучi медалi, нiж зазирати в душi. Нема часу. Всi спiшать. Завтра виставка про передовикiв сiльського господарства, а вiн картину "Молодiжна ланка" змальовуК з фотографiП i несе ПП перед свiтлi очi членiв журi... i свiтле журi задоволене: "Сучасна, актуальна рiч". Що, хiба не так? Або той же газетяр приПжджаК i розпитуК доярку про кормовi одиницi, надоП, плани, передовий досвiд, соцзобов'язання - i поспiхом шкрябаК в газету напiвправду, з якоП та ж таки доярка насмiхаКться i водночас починаК у неП, пiвправду, вiрити. Це страшно: починати звикати до фальшi, немов до чистоП правди. Начальство в районi теж товчеться лише навколо сiвби, навколо жнив i силосування соломи... i ще начальство маК тисячi iнших важливих державних i партiйних проблем... а нiхто не приПде до ВербеновоП Катерини, яку спаралiзувало восени на буряках, i не спитаК: "Що тебе болить, жiнко?". I не приПде до мене й не спитаК: "Що пишеш, поете? Плачеш ти чи спiваКш? I чому твоП вiршi нiхто не друкуК?". _ ПАВЛО КЛЮЧАР_ 5 "Коли душа моя мiлiК, як пересихаюча рiчка, i на бродах вишкiряКться слизьке камiння, що смердить тванню, а час, той чорний чорнокнижник, по краплинi вливаК в мою душу, у мою кров отруту, що зветься байдужiстю... i байдужiсть пливе у моПх жилах, як сонна слiпа риба, я котрогось дня... вчора чи позавчора пригадую, видобуваю з моКП пам'ятi зеренце, принесене з правiку, i дiзнаюся од нього, що треба менi рятуватися. Я тодi уподiбнююся до скаженого пса, котрий, запiнений i лютий, летить навмання в не вiдомi йому краП, де нiбито проростаК зiлля... досить того зiлля взяти на зуб, досить, щоб воно бризнуло, увiйшло в кров - i сказ минеться. Лише не всi пси добiгають до невiдомих краПв, в одних не вистачаК сили i вони падають на дорогу, ще iнших вистрiлюють. (А ще хотiв би я знати, чи живуть, затаПвши хворобу, скаженi собаки, одягнувши намордники?) Я щасливiший од пса, я ж бо Ксьм людина, сотворена на подобу Божу, i тому вiдоме менi зiлля вiд людського, так, вiд людського, а не собачого сказу, i зветься той сказ не по-медичному просто: байдужiстю. Коли ти байдужий, то нiчого тебе не болить, не бере тебе жура, за нiчим ти не плачеш i до нiчого не прагнеш, i тяжко себе примусити ловити в собi сонного звiра, звiр мурликаК собi, як кiт, риба... риба мурликаК, як кiт, у неП м'яка шерсть i ПП нелегко зловити, але ти мусиш ПП зловити за зябра й жбурнути в помийну яму, бо завтра буде пiзно рятуватися, може статися, що сонна риба проковтне твоК зеренце, припасене з правiку, й ти не побiжиш навiть, як той собака, наослiп шукати зела вiд сказу. Шукайте зела вiд сказу. Риба врештi-решт загибаК i смердить падалиною, а я радiю i йду в Страдчу долину до Святого Духа; по-рiзному долину над Золотою Липою називають: однi кажуть "Страдча", i в цьому словi скиглить страждання, iншi кажуть "Стратча" - К у цьому словi лiтера "т", що схожа на шибеницю, i чуКться у цьому словi страта. Хтось страждаК? Хтось когось страчуК? Яка рiзниця - бiль один; я приймаю обидва наймення, однаково болить i страта, i терпiння. Признаюся: попервах, байдужiстю отруКний, ще сонний, неумитий, блукаю навкруж Святого Духа, i його пощерблене камiння стiн, i похилений хрест на банi, i кованi дверi до мене не обзиваються нi словом, нi звуком. (А може, обзиваються, кричать, просять, ранять мою душу до кровi, а я болю не чую?) А я болю не чую... I попервах старезна липа, що кроною своКю крислатою стереже Святий Дух вiд грому, вiд гармат, вiд вiтру, приймаючи на себе пориви бурi й кулеметнi черги (i менi здаКться, що липа живе в долинi вiд сотворения свiту, ще, примiром, не текла тут поруч рiчка, а коли потекла, то на честь старого дерева назвали ПП Липою), вдавала, що мене не знаК (вона знала вороння на гiллi, горобця у дуплi i вiтриська, що сидiв на листку, як метелик), що я ПП не обходжу. I попервах декiлька десяткiв кам'яних хрестiв, якi я вибiлюю вапном кожного року перед Великоднем, вибiгають менi навстрiч лише як каменi, лише як знаки чиКПсь смертi, давньоП i забутоП, яка не викликаК бодай задуми, не то що смутку; кам'янi бiлi хрести жахаються моКП безпам'ятi i нишкнуть у високiй травi... i схожi вони в травах на зайцiв, що стрижуть вухами. Смiшнi. I попервах вали доокруж долини були лише горбами насипаноП колись землi, на тих горбах розрослися лопухи i кропива, i зело польове теж мiцно взялося корiнням, а корчi терену тримаються купно й цупко, як отари овець; помiж ними червонiють дiвки в намистах - кущi калини. А в жовтiй глинi на валах лисицi риють нори, i ще, може, бiгають там ласицi - звиннi звiрки, яких я боюся, бо нiбито вони спроможнi впиватися людинi в горло й смоктати кров, i ще, може, змiП грiються на сонцi кублами... i нема пiдступу до змiй i ласиць, вони однаково заговоренi забобонами i досвiдом. О так, сидить досвiд людський на старезнiй липi, як сивий сокiл. Хiба стрiлиш у нього... хiба його зречешся? А ще попервах рiчка, Золота Липа, поза валами текла лише водою, хвиля за хвилею, не мали хвилi нi запаху, нi пам'ятi, вiчна вода текла вiчно молодою й вона начебто не мала нiчого спiльного з берегами, з нiчим i з нiким, вона текла незалежно i водночас услужливо: хочеш напийся з неП, не хочеш - помий ноги чи колеса свого воза. Вода вiчно кудись спiшила. I ти попервах лежиш на валах або ж на полянi помiж хрестами, баламкаКш ногами й по-святотатському посвистуКш, з лiнощiв, з нео-хоття не помiчаючи, що невидима сила, поганський Пан, який зветься тут Чаром, бере над тобою владу; нi, ти не пiддаКшся, ти ще пам'ятаКш про сонну рибу, ти ще посвистуКш, ти ще насмiхаКшся з себе, що, мовляв, прийшов дивак iзцiлитися в Страдчiй долинi, аж поки не причуКться мамин голос, один Бог знаК, звiдки мамин голос вилунуКться: може, iз трав, може, то калина промовляК до мене, може, в липi сидить мамин голос, а може, кам'янi хрести облитi, як бiлою поливою, маминим голосом? Я нiчого не знаю, а лише прислухаюся i чую, що мама кажуть про грiх свистати в святому мiсцi. Грiх? Що воно таке? Слово з БiблiП? Щось злочинне... щось зрадливе... щось солодке... щось криваве? Нiхто менi не вiдповiдаК на питання, та нiхто й не вiдповiсть, я повинен сам дiйти до сутi грiха своПм розумом: ой, це так нелегко уявити грiхом свист помiж старими могилками... але, коли вже тобi нелегко, коли в головi зажорнували думки, то це значить, що запала в душу тобi крихiтна iскорка: ще в тобi поки що темно, ще кров у тобi тече сукровична, та Чар знаК своК дiло, вiн зводить тебе на ноги, веде тебе помiж хрести... i вже нема хрестiв, на Пх мiсцi стоять хто по пояс, хто по колiна, а хто по саму шию закопанi в землю люди: молодi i старi, жiнки в намiтках, дiвчата у вiнках, а дiти сидять на запалих гробах, пiдiбгавши пiд сорочечки ноги; на людях одежа з минулих вiкiв, i на них - зброя, що вже давно своК вiдстрiляла; цих людей уже давно нема, вони мертвi, з Пхнього праху виросла трава, але якимось чином я знаю, це, певно, пiдказуК менi Чар iз СтрадчоП долини, що душi Пхнi не повмирали, товпляться вони в чистилищах, немов на вокзалах, очiкуючи суду: кому - до пекла, кому - до раю, а кому назад повертатися на землю в новому вже обличчi; якимось чином я знаю, це, певно, обзиваКться в менi голос кровi, що нiхто з цих численних людей менi не чужий, кожен iз них - мiй корiнь з минулих вiкiв; я на цих людей схожий, i люди на мене схожi, такi ж вони всi довгобразi, бiлявi, як я, тiльки на моПх губах ще змiПться посвист, а в кутиках уст - гiркота, а в очах - забудькувата збайдужi-лiсть, а на Пхнiх обличчях карбуКться докiр; вони всi мене запитують (нiмо запитують, одними поглядами, карбами зморщок), що невже я забув про основне: ми тут перебуваКмо з первовiку. нашi первенi в кожному корiнцi i в кожнiй травицi, так було, так К, так буде, i ти теж - вiд нас, чуКш? I чи ти знаКш, що нам тяжко перебувати в нижнiх свiтах через твоК збайдужiння, через твоК безцiльне блукання? I невже ти забув, що ти вiчна суть на цiй землi... вiчним же не подобаК носити в собi сонну рибу, яка тiльки Псть i п'К i перетравлюК твою здорову кров на сукровицю. I я помiчаю, що в кожного з моПх прабатькiв в кулацi стиснута свiчечка... i всi тiП свiчечки простягають вони до мене: "Засвiти!" Господи, чим я засвiчу тисячi тисяч свiчок? Господи, чим я засвiчу бодай одну свiчечку? Чим? Криком роздерта моя душа, а серце болить, немовби в ньому теслярi висвердлюють дiру, а голова розколюКться на дрiбнi черепки; Господи, я не знаю тайни вогню. Не знаю... не знаю... колись, може, знав цю тайну, але загубив необачно, притоптав на чорних радах, i тепер страждаю, тисячi тисяч свiчок прабатьки мовчки простягають до мене... прабатьки терпляче ждуть, Пм нiкуди спiшити, вони ще очiкують суду в чистилищах, вони радi б стати перед суддями iз засвiченими свiчками, i це означало б, що Пх пам'ятають на землi, й за це не один грiх буде Пм прощений. А я безпорадний... а я убогий, а я ниций... без вогню, без iскри, збайдужiлий - чим маю свiчi засвiтити? Може, каяттям? (Скiльки ми каялися i наново чорно зраджували). Може, кров'ю? (Застрели мене, стрiльчику, срiбною кулею). Може, спiванкою? (СпiваКмо при горiлцi, спiваКмо в червоних шароварах та з дерев'яними шабельками). То чим маю запалювати свiчки? Я знаю, що Пан цiКП долини, який зветься Чаром, чатуК незримо за моПми плечима i чекаК... i чекають терпляче тисячi простягнутих рук. I менi серед муки й страждань, у конвульсiях, у крику нiчого iншого не залишаКться, як тiльки-но зсукати з своКП душi струну, тонку i чутливу, натягнути ПП мiж липою та хрестом на банi Святого Духа, i натягнути ПП помiж тереном i калиною, i натягнути ПП вiд бадилини до бадилини; це велике чудо переростання душi в струну помiчають усi в Страдчiй долинi; вiтриська приносять з старих бойовиськ кличi й лопотiння стягiв: птахи сiдають на струну i спiвають "Христос воскрес"; i колгоспний матюк, мов кулак реп'яхiв, погойдуКться на струнi; i чуК струна, як росте у полi жито, а в травах тут i там зацвiтають маки; i помiж збiжжям, помiж травами торкаКться струни мамина спiванка, яку вона менi наспiвувала, коли я лежав у колисцi; я починаю розумiти слова... це таке диво: починаКш чути й розумiти слова, якi дотепер були глухими i мертвими; це таке, люди, диво, коли в твою душу западають, засiваються i колосяться маминi слова "Ой спи, дитя, колишу тя...". Спи й виростай. Вам, люди, смiшно вiд того, що я плачу? Тверезi засудять мене, що став сентиментальним? Що менi до того... що менi до присудiв, коли вiд моПх слiв запалюються свiчки. I рушили моП прабатьки вниз, в iншi свiти на суд iз засвiченими свiчками, для них яснiшою стала безконечна дорога, а я стояв обiч Святого Духа, знаючи, що в руках моПх прабатькiв горiли не лойовi простi свiчки, були це полумiнцi пробудженоП моКП пам'ятi про них..." 6 Не знаю, навiщо я прочитав художнику зi Львова свiй речитатив? Для того, щоб наситити власне самолюбство й похвалитися, що я теж, мовляв, служитель муз? Для того, щоб просвiтити його: пам'ятай, подорожнiй, не проста ця долина над Золотою Липою, що зветься Страдчою, К тут, походжаючи навколо Святого Духа, над чим замислитися? Чи, може, без усякого змислу - доброго чи злого, пробував добирати ключа до його душi, щоб душу його вiдчинити, як вiдчиняють храм або ж звичайну сiльську хату, щоб вона, душа мандрiвника, виповнилася усiм, що К у Страдчiй долинi? Вiн слухав мене, схиливши голову; було це коло старезноП липи, що крислатилася над Святим Духом, художник оперся об ПП репавий, якби поораний глибокими зморшками стовбур, а я стояв на стежцi; i вiн i я у цю мить перед тим, як я почав читати речитатив, були чужими, один одному незрозумiлими, i моП слова про Страдчу долину зiрвалися майже пошепки теж iз страждання; Боже мiй, навiть святi кутки рiдноП землi не знаКмо й ходимо по нiй, як по мертвому камiннi з iнших планет. Ми з Бережаном дотепер були немовби iншоП раси, iншоП вiри; я подумав, що вiн перебуваК у дрiмучому сучасному язичництвi, де пануК егоПстичнiсть, байдужiсть, де безжально викорчовують корiння, що зрiднюК людину iз землею; i тодi, стоячи на стежцi, мимохiть, мовби вцiлила в мене блискавка, я збагнув необхiднiсть навернути його у свою вiру. Бо як перед поганином вiдчиню кованi дверi Святого Духа й пiдведу до стiни, питаючи: "Чия та зламана шабля, художнику, хто ж ПП намалював i коли? I хто ж ПП поламав?.." Коли вiн пiдвiв голову i глянув на мене допитливо, в його очах я уловив далекий прихований докiр, що був схожий на хитливий мiсячний промiнець, котрий упав крiзь щiлину в глибокий колодязь. - Ви сумнiваКтеся в менi? - спитав вiн згодом. - Якийсь мiщух у джинсах, коротко пiдстрижений, по модi... якийсь, може, й знаний митець, професор з iнституту приПхав в Опiлля... приПхав до Святого Духа з цiкавостi лише, з художницького, так сказати, обов'язку або й потаКмною задумою: на розчистцi фрески у сiльськiй церковцi можна добре заробити. Так? - Ви психолог, Майстре, - сказав я йому, не криючись. - Хоч трохи по-iнакшому я думав, не так прямолiнiйно. Але суть... - Суть, очевидно, я сам зрозумiв, - перебив вiн мене. - Суть розкрилася менi годину тому, коли я опинився на сiножатi, яку баглося змалювати. Та перше баглося збiгти стежкою униз до потока, що хлюпався помiж травами, i вимити руки, ноги... очиститися. Таке находить на художника перед новою роботою, i не обов'язково тiльки перед новою роботою на Опiллi. Так i повинно бути: очиститися перед початком акту творчостi. Кажуть, один поет, навiть сидячи в тюрмi, перед тим, як писати вiрша, одягав чисту сорочку. Хоч, думаю, однiКП сорочки замало. Я мимоволi проникався довiр'ям до Бережана; менi було соромно, що передчасно прирiвняв себе до апостола. Хоч... вини моКП не було: хiба я мало набачився тут молодикiв та осiб поважнiших, котрi завертали з асфальту в пошуках гострих вiдчуттiв на природi, хiба вони не вирегочувалися тут з дiвулями помiж хрестами... хiба помiж хрестами не вихрипували ритми Пхнiх магнiтофонiв? I хiба не приПжджали сюди художники малювати нашi хрести, бо вони "романтичнi", бо так мило поКднуКться бiлий рiзьблений камiнь з таКмничими нерозбiрливими знаками на них, iз соковитiстю трав, з липою, з небом... бо, врештi-решт, сколихнулася мода на ретро, на iкони, на хрести, на свiчники. I чому б Бережану не заразитися цiКю пошестю? - Ви давно пишете вiршi? - Бережан узяв мене пiд руку i ми рушили стежкою. - Хiба я знаю, що те, писане мною - поезiя? Я нiчого не знаю. В даному випадку це такий собi речитатив, псалом чи молитва до самого себе. - Я говорив правду: бувало, цiлiсiнькi ночi я мучився цим питанням. А тут трапилася нагода... - Я на поезiП не дуже розумiюся... ну, не фахово розумiюся, - мовив вiн задумливо. - Та й заприсяженi критики часом не вiдрiзняють поезiП вiд вiршування тiльки, творчостi - вiд ремесла. Я особисто виважую, якщо можна так сказати, вагу поезiП током кровi: якщо почуте або ж прочитане не вибухло в кожнiй моПй клiтинi або ж не заморозило з нiг до голови, або, як музика, не навiяло спомину або настрою, або ж не примусило замислитися... то я вiдкладаю набiк поетичну збiрку, хай вона й вiдомого поета. Цiлком можливо, що суджу про поезiю по-дилетантському, не перечу, кожен маК право на власну думку. А щодо прочитаного вами... а прочитане вами, - поправився вiн, - вимагаК iншого суду. Це щось схоже на молитву, правда? - Бережан не стверджував, а тiльки гейби мене запитував. Ми довго мовчали й прислуховувались до тишi, що сiялася довкола, як роса, i здавалося навiть, що у цiй тишi, в росi, було чути, як скручуКться в трубки й випаровуКться зеленим духом скошена мною вранцi трава. Стара липа сонно, як сова, поблимувала лiниво срiбним листям, помiж яким золотим полумiнцем горiло, пахтiло, принаджувало бджiл густе метеличчя цвiту... i невидимi у високостi бджоли на однiй басовiй нутi виспiвували липi хвалу. Мир панував на землi; бiлi хмари зрiдка пропливали на чистому небi, i були вони схожi на мимовiльнi образи поета, якi бозна з чого зароджувалися, неяснi, до кiнця неусвiдомленi... i невимовленi й невиспiванi, невiдомо куди зникали. - Хiба це не добре, якщо мiй вiрш був би схожий на молитву? - спитав я несмiливо. - Чого ж, - Бережан замислився. Може, прочитаний мною речитатив - я сподiвався - ще жеврiв у ньому, ще грiв, i мистець зблизька до нього, до прочитаного, приглядався. - Чого ж? - повторив. - Навпаки. Поезiя чимсь таки рiдниться з молитвою, i молитва, i поезiя призначенi для душi. Вам не здаКться, що я говорю Кресь... Коли б почули мою Кресь фахiвцi вiд лiтератури - кинули б у мене камiнь. Або закаменували зовсiм. - Вiн аж згорбився, оглянувшись, немовби й справдi хтось уже кинув у нього каменем. - Як не говорiть, а душу треба будити: кого поезiКю, кого плачем, криком, молитвою. Пам'ятаю, як мене, малого, мама вчили "Отченаш"... вони були доброю вчителькою, не силували зубрiнням, нi. Кожне слово з "Отченаша" в Пхнiх устах ставало пташкою, що навпростець летiла до Бога. Я переймався маминою вiрою i щирiстю... я бачив, як Бог, старезний добрий дiд, брав у руки моП ластiвки, пестив Пх, гладив, i менi було добре на душi, святочно i чисто. НаПвно, правда... То вже потiм втовкмачували нам примусово у голови: Бога нема, а молитва - це безсилля людини перед складнiстю життя, ПП насування перед труднощами, уповання на вищi сили. Не замислювалися тi, хто силомiць культивував атеПзм, що людинi часом конче потрiбно послухати саму себе... послухати тих ластiвок, що товчуться, як у клiтцi, в наших грудях. Бережан говорив гарно й розсудливо; бiля коси й бiля грабель, i навiть бiля Святого Духа ходячи, не почуКш щодень такоП бесiди, тим бiльш що вона зачiпаК краКм те, що я насмiлююсь називати своКю творчiстю, i за це був вдячний Бережану, а найбiльше - Вербеню, який розшукав його у Львовi. - Що ж, дякую за добре слово, - нiяковiв я. - Iнколи й добре слово потрiбне поетовi, тим паче такому, що на вiдлюддi. Соловiю, як не говорiть, потрiбний сад або ж принаймнi вiльха над потоком. - Ой, мабуть, соловiю з вiльхи важко друкуватися? - поглянув на мене допитливо. - Не та тема: архаПзми, хрести, первенi, мiстика, iсторiя. "Радянськiй людинi все це не нужне, дайте радянськiй людинi маршi й бадьорi пiснi звеличень соцiалiстичних звершень". Так вам вiдповiдають з видавництв, правда? Я iнколи спiлкуюся у Львовi за фiлiжанкою кави з поетами i чую Пхнi нарiкання, - пояснив Бережан. - А крiм того, вимоги... команда тобто, для всiх митцiв одна: "ЛКвой! ЛКвой!". Ось спробував би я вималювати Святого Духа в оточеннi бiлих столiтнiх хрестiв i цю незнищиму столiтню липу, що гуде бджолами, i мудру тишу, що навiюК роздуми... i нiхто, повiрте, не взяв би моК полотно на виставку. Ну, а про те, щоб його купив музей, то й мрiяти нiчого. - Вiн розвiв сокрушно руками, i були у цьому жестi жаль, безвихiдь; а ще менi здавалося, що вiн начебто вибачався за те, що пiдкоряКться командi "ЛКвой!". - А я ось не марширую, - сказав я Бережану дещо згорда i вiдчув себе щасливим, що можу похвалитися елементарним: "Я не марширую пiд команду "ЛКвой!", для мене не iснують Кфрейтори, якi командують". - Зате, щоправда, мене не видають. - Я можу, хочу зрозумiти поета: для нього К щастям побачити своК вистраждане слово надрукованим... надрукованим, прочитаним i почутим. Це так важливо, щоб тебе почули, правда? - Бережан зупинився на пiвсловi, певно, роздумував, що його судження можуть завдати менi болю. - Ти написав, а нема кому прочитати... i нiхто тебе не почув або ж почула маленька горсточка... i глухо навколо, стiна i чужина? I нема присутностi Бога з пташками на плечi? - Його довгобразе лице зблiдло, й менi здавалося, що Бережана рiзко заболiла глухота, якою вiдгородили моП поетичнi спроби вiд людей. - Та що вдiКш, - зiтхнув. - Ви, мабуть, постiйно перебуваКте в станi вiйни з товаришами Кфрейторами, так? - Вiн зупинився, поклав руки на моП плечi й одним рухом повернув мене до себе... рух був схожий на обiйми, однак я здогадався, що художнику забаглося подивитися менi у вiчi, йому було професiйно цiкаво заглянути у вiчi людинi, яка перебуваК у станi вiйни з товаришами Кфрейторами; я його розумiв: я був винятковим типом. Небагато, мабуть, знайдеться хоробрих, якi не бажають ходити пiд рукою Кфрейторiв... вiн сам, славний художник, реставратор, професор Василь Бережан, мусить приятелювати, мабуть, з Кфрейторами, зазиваК Пх до своКП майстернi та заливаК коньяками, i малюК Пхнiх жiнок i тещ, i носить Кфрейтору своП кращi полотна як дарунок на iменини i просто з пошанiвку. Вiд Кфрейтора-бо залежить: дiстанеш ти звання "заслуженого" чи "народного", закупить тебе музей. Мiнiстерство культури або ж розбагатiлий колгосп, що створюК для форсу сiльську картинну галерею. Вiд Кфрейтора також залежить, що напише про тебе газета й взагалi чи напише. Ти щодня сiпаКшся у Кфрейторському хомутi. I я повинен був усе це виказати в ту саму хвилину, коли вiн, обiйнявши мене, заглянув у вiчi, i в його головi, певно, складалися, може, першi штрихи мого портрета: вiн мене побачив самотнього, нiкому не знаного? Вiн мене пожалiв? Одначе я промовчав, не хотiв ображати людину. Окрiм того, хiба вiн винен? I чи вiн один маршируК в хомутi "лКвой"? I чи маю я право в чомусь йому дорiкати? Якщо поправдi, то хто з нас маК рацiю? Я, "внутрiшнiй емiгрант", "вiльний поет", який пише собi, що хоче; цей "вiльний поет" гордиться своКю волею i незалежнiстю, а вiршi його, немов вiвцi, нипають у тiснiй кошарi... хто Пх там чуК... хто бодай уздрить Пхню самотню смерть? Чи, може, таки маК рацiю професор Бережан, який учора й позавчора малював фальшивi полотна, а перед-торiк вiдреставрував разом iз бригадою своПх хлопцiв Соколiвський iконостас XVII столiття, а нинi створить картину, на якiй буде возвеличений Святий Дух, старезна липа й присадкуватi бiлi хрестики на цвинтарi... вiн назве свою картину для того, щоб ввести в оману Кфрейтора, "Хрести над минулим". На його виставцi люди розшукають бодай одну правдиву роботу, будуть довго цiпенiти перед нею i схвильовано роздумувати про себе, про тих, хто жив сто чи двiста рокiв тому. I ластiвки сiдатимуть людям на плечi. Хiба це мало? Втiм, хай нас розсудить час. - Я переконаний, так засвiдчуК iсторiя, - промовив Бережан, - що порожнеча й глухота навколо вартiсноП мистецькоП речi котрогось дня зникають, бо i Кфрейтори не вiчнi. Цiлком може бути, що порожнеча не розвiКться протягом одного дня, витвiр правдивого мистця може поступово, заледве потеплiК i повiК пiвденний вiтер, дiрявити заскорузлi снiги й пробиватися до сонця. Пам'ятаКте "дрiбну цвiтку" Шашкевича? Тiльки-но, хто знаК, коли бiлий цвiт проб'Кться крiзь снiги. Завтра? Через рiк? Через сто рокiв? Уявiть собi: сто рокiв будуть йти потоптом, кирзаками гупаючи, збайдужiлi поколiння по дрiбних i нiжних пелюстках. Що лишиться з бiлоП квiтки? I може статися, що внуки й правнуки взагалi не потрiбуватимуть якогось скромного польового квiту... хiба в нашiй iсторiП один раз уже так не було? В нашiй iсторiП так багато зради й вiдступництва. Тому я думаю: чи не варто йти на компромiс? Нi, Боже спаси, я нiчого вам не раджу, це вас не стосуКться, я говорю про себе: хтось мусить залишитися спузарем коло ватри й пiдтримувати вогонь. Люди ж простягають руки до вогню, Пх треба обiгрiти... бодай обiгрiти. - Бережан набив тютюном люльку, i запальничка клацнула в його долонi, як револьвер. - Менi шкода, що нiхто не чуК вашоП молитви про Страдчу долину. Я зрозумiв його натяк. - Не вмiю йти на компромiс, добре це чи зле, але не вмiю, з самого початку не пiддався намовi й через те постраждав. Так було легко й просто зрадити себе, - вiдповiв я йому. - Досить було поступитися, i я нинi, ймовiрно, ходив би в поетичнiй "обоймi". I не скнiв би в глухому Черченi, не косив би траву для маминоП корiвчини на старому кладовищi. Життя напевно склалося б iнакше. Тiльки... де К гарантiя, що в тому iншому ситому життi знайшлося б мiсце для молитви про Страдчу долину. Та й чи став би я ключарем при Святому Дусi? - Це для вас так важливо: бути ключарем? - спитав Бережан, знову пильно глянувши на мене. Вiн мене впiзнавав; вiн малював мене в уявi, вилущував у менi головне. Цiкаво, цiкаво, як вiн мене бачить, що в менi К головним? Дотепер, скажу по правдi, я не звертав уваги, хто i як мене бачить, хто й що про мене говорить: однi судили, другi дивувалися, третi стискали незрозумiле плечима, четвертi крутили пальцями по скронi, мовляв, розсипалися клепки в Павла, Ключаревого сина, ще п'ятi вважали мене невдахою, шостi мали за релiгiйного й радили вступати до духовноП семiнарiП. Черчен - село немале, у кожнiй хатi газда й газдиня з своПм розумом. В районi ж, у Рогачi, начальство косило на мене оком однозначно: не наш. Я був рiзним для рiзних людей, нiколи не намагався виглядати в Пхнiх очах кращим, не спростовував якоПсь приписуваноП менi риси, i через це, а не тiльки через нiчлiги в сiнi коло церкви, вважали мене "таКмничим". Я був сам собою; був у злагодi з собою, а це вже немало важило в життi. I я хотiв таким себе побачити на полотнi професора Бережана. - Так, для мене важливо носити на шиП ключ вiд Святого Духа. Я, так би мовити, при народному дiлi. Це теж, гадаю, К оберiгання бiлоП цвiтки... тiКП ШашкевичевоП. - Розумiю i хвалю, - сказав Бережан. - ОбтулюКте квiтку долонями, дихаКте на неП теплом, бо навколо мороз. Це так потрiбно. Тiльки, - зiтхнув, - таким способом "бiлу цвiтку" не порятуКш, знаю це по собi... або ж порятуКш лише тимчасово. А хто ж поворожить: скiльки-но лютих зим попереду? А байдужi в кирзаках сунуть й сунуть: несть Пм числа. - В його голосi сколихнувся сум: вiн теж журився, як зберегти дрiбний бiлий цвiт. - Якщо ж пробуджувати байдужих, дати Пм по iскорцi, по гран-чику з тiКП ватри, про яку ви говорили, Майстре? Я хочу вiрити в пробудження. - Бережан слухав мене уважно, це, зрештою, була його теза: не дати погаснути ватрi; вiн лише не мiг уявити, яким чином я, походжаючи навколо Святого Духа, збираюся пробуджувати збайдужiлих. - Колись... ще по останнiй вiйнi при входi на цей цвинтар споконвiку стояли закопанi два дубовi стовпи, на них - поперечка з невеликим дзвоном. Iснував звичай: кожний, хто переступав ворота цвинтаря, вдаряв два-три рази у дзвiн. Нiхто нинi не оповiсть, що то означало. Таким способом сповiщали мертвих, що йдуть до них живi? А чи людина, вдаривши у дзвiн, скидала з себе суКту, буденщину й входила помiж могили з чистою душею? Я, наприклад, обстоюю останню версiю. Як просто й мудро будили душу: додзвонювались до неП. На Бережанових устах блимнула гiрка усмiшка. - Давно це дiялося... душi були тодi доступнiшi й вiдмикалися вони на голос дзвону. А сьогоднi... а сьогоднi К душi, яких не розбудиш гарматою. Хто, примiром, сюди, до Святого Духа, повертаК? Стариня з села? Заблуканий турист зi Львова або з Бистричан? Художник, який вишукуК для своПх полотен архаПку? I ще хто? Я йому вiдповiв, що сюди приходить багато, навiть дуже багато з навколишнiх сiл, мiстечок, зi Львова; це традицiя давня, як ще сюди ходили на прощу. В тридцятi роки до староП традицiП доточилася нова: тисячi й тисячi людей протоптували сюди стежки. Ще й тепер буваК, що Черчен запруджують автомобiлi... ДумаКте, марно районне начальство косить оком на Страдчу долину? Вони лякаються традицiй, бояться, що байдужi, не дай Бог, спам'ятаються. I тут, Майстре, настаК моя черга. Я кожного байдужого зустрiчаю на тому самому мiсцi, де були стовпи iз дзвоном, i читаю Пм вiршi чи молитви, чи як хочете назвiть те, що пишу про Страдчу долину. В районi погрожують: "Ти, Ключаре, замовчи, це проповiдь релiгiП, чи мiстики, чи й взагалi нацiоналiзму, ти ще не нюхав IвановоП хати, а таки - понюхаКш". Я Пм вiрю, Майстре; це так Пм легко запакувати Ключара до ЙвановоП хати або ж до божевiльнi. А хто ж тодi стоятиме бiля дзвона, коли мимо сунуть, як потопт, байдужi? 7 Та й чи в усiх воскрешають душi? Хiба кожний, хто стаК на стежку, що веде у Страдчу долину, прислуховуКться до молитви, що я написав, чи завдаК собi труду замислитись над сказаним мною? Њ, К такi молодi... молодi i старi, котрi аж горбатiють вiд думок, начебто я завдаю Пм на плечi усi цi предковiчнi бiлi хрести, а разом iз хрестами завдаю також доброчинства i грiхи тих, якi лежать пiд хрестами; завдаю, отже, пам'ять, i ще завдаю кожному на плечi церкву оцю, Святого Духа, несiть, двигайте, сходiть потом i кров'ю, падайте й пiдводьтеся, i йдiть, прямуйте далi з цим: тягар ваш призначений i для тих, що прийдуть пiсля вас. Високо-бо на горах Њрусалим. Знову й знову моК серце кервавиться вiд жалю - ступаК на стежку, що веде до Святого Духа, ох, як багато глухих i слiпих; Пх так багато, що часом я починаю сумнiватися: навiщо я тут? I навiщо цим глухоманам i нiмакам моК слово? Й чому вони заблукали в Страдчу долину? Я колись спробував спитати Пх, мiських парубкiв i дiвуль, що вони тут загубили? А вони реготали: "Ти, папаша, чудак. Що тут можна загубити чи знайти? От нудно нам на свiтi жити, шукаКмо новизни". Нудно Пм... Я безсилий перед Пхньою знудьгованiстю, вони теж безсилi, i свiт безсилий, бо нiчим Пм не може допомогти; вони, безсилi, байдужi, знудьгованi, скидають своП рюкзаки помiж хрестами в тiнi староП липи, роздягаються догола - вигрiваються; Пдять лiниво, п'ють теж лiниво, час вiд часу водять дiвчат у корчi... А над Святим Духом верещить магнiтофон про те, що треба жити, поки живеться, i любити, поки любиться, а решта - тринь-трава. Решта - тлiнь? Я слухаю це верещання i мовчу; коли б я був священиком, то вiдслужив би цiлу Службу Божу за очищення Пхнiх душ; коли б я був мiтинговим оратором, то докрикувався б до Пхнього сумлiння; коли б я був лiкарем, то лiкував би Пхнi хвороби. А я лише знаю, що в Пхнiй кровi пливе слiпа сонна риба... А я лише невдаха-поет, i моК слово вони не почули - Коли б я мав той дзвiн, що висiв правiками бiля входу на цвинтар... коли б я його мав. Може, бодай його вони б почули? Чи почули б? Але нi, нiчого цього професору зi Львова я не розкажу, не пожалiюся, нащо йому знати моП жалi. ...Десь вночi посеред лiта з погашеними фарами прокрався польовою дорогою мотоцикл. Два молодики з рискалями, перебрiвши рiчку, заходилися розкопувати хрест, що потрапив пiд Пхню руку скраю. Хтось, певно, уже колекцiонуК вироби народних каменярiв i за старовинний хрест пообiцяв молодикам не одну сотчину. Я тодi якраз ночував бiля Святого Духа, вхопив вила й хотiв крикнути... але не крикнув, не було потреби, свiтив ясно мiсяць, i при мiсячному свiтлi я видався, певно, тим злодiям примарою з того свiту. Вони втекли, злякавшись до смертi, кинули навiть лопати, а потiм снувалася в навколишнiх селах та в райцентрi поголоска, що в Страдчiй долинi ночами ходить Страх. Та пощо тобi про це знати, Майстре зi Львова? Це тiльки мiй бiль... Чи тiльки мiй? 8 Я очiкував, що вiн сам спитаК, чому Страдча долина так називаКться, чому власне вона Страдча; я боявся передчасно його сполошити, бо хiба не траплялося з деякими начебто поважними туристами, якi заледве почувши iсторiю СтрадчоП долини, чимдуж зникали на своПх автомобiлях, оглядаючись, чи хтось випадково або й навмисне не позаписував номери, а безмашиннi розчинялися в житах, як посеред зеленого страху, i самi себе виправдовували: "Ми в нiякiй долинi не були... не знаКмо... не чули-сьмо... а якщо туди й заблукали, то з глупоти своКП, припадкове". Чи не могло щось подiбне трапитись з Василем Бережаном, адже старий Вербень, з усього видно, нiчого йому про Страдчу долину не оповiдав, мовляв, цвинтар то й цвинтар, хрести, липа, предковiчна церковця, що по колiна запалася в землю, що тут "такого"? Вербень привiз його з однiКю метою: подивитися на фрагмент фрески, що виглядала з-пiд вiдпалого кусня штукатурки. Я повинен був про це пам'ятати i оберiгати художника вiд зайвих стресiв. Але вiн сказав: - Ви знаКте, Павле... може, це завинив ваш речитатив, молитва... так, дуже це схоже на молитву... чи винен я сам, що настроПв себе на таку нуту... так, настроПв, бо й боляче, бо й сумно, i свiтло в менi... а може, винен навколишнiй свiт, що тут мене оточуК, але ось сиджу я з вами, Павле, полудную, розмовляю про бозна-що, а в моПй душi щось плаче, це властиво й не плач, воно швидше схоже на тривожну музику, що пливе у твоПй кровi. Так буваК, коли слухаКш музику: звiдусiль на тебе падаК лавина звукiв, немов водоспад кольоровий, i ти аж зiщулюКшся, аж слiпнеш, вони дуже рiзкi i рiзнi, Пх багато, короткi, довгi, глухi, уривчастi, протяжнi, але ти знаКш, що вони не головнi... головна скрипка, що час вiд часу виринаК з-пiд напористого плину мелодiП, сiдлаК ПП, мелодiю, пливе по нiй, як човен, i залишаК за собою борозну. Я собi, отже, ламаю голову: Чому ця долина одночасно Стратча i Страдча? Я мiг узяти його пiд руку й одвести далi вiд цього питання; я мiг, але не посмiв. Ми стояли якраз на пiвнiчному боцi цвинтаря, за Святим Духом, навпроти КозацькоП могили; з КозацькоП цiКП могили, за переказами колись високоП, залишився невеликий горб, у пiднiжжi якого стримiв дубовий зчорнiлий, як залiзо, хрест, сподак якого вже не один раз пiдрiзали вiд гнилизни i знову закопували... i знову вiн виглядав, дарма що був присадкуватим, крiпким i плечистим козарлюгою. Я чомусь вважав цього присадкуватого, грубо обтесаного хреста за вартового: за його раменням обiч КозацькоП могили вишикувалися рядами по шiсть сто вiсiмнадцять могил стрiльцiв УкраПнськоП ГалицькоП АрмiП, якi похованi тут у 1919 роцi. Вiн, хрест цей дубовий, начебто собою Пх заслонив, вiн був "дозволений", "законний", i тому мав право когось обороняти, приймати на себе удари. Тому, може, вiн стояв чорний, як жаль. Стрiлецькi могили тулилися щiльно одна до однiКП, начебто стрiльцi й по смертi ходили в багнетнi атаки... i в запалi бою вискакували на вал над рiчкою i тут залягли: низенькi, з цементу литi хрестики були майже непомiтними серед високоП трави i серед кущiв калини; здавалося, що стрiльцi рядами лежали з крiсами напоготовi й вдивлялися в близькi опiльськi горби, очiкуючи сурмача, який би знову покликав Пх до бою. Сурмача, однак, не було чути, десь, певно, заржавiла сурма чи, може, зрадив сурму сурмач, досить того, що стрiльцi напружено ждали, а щоб вони, пораненi, переболенi, перемученi до краю, з двома-трьома набоями в патронташi, не проспали сигналу, щоб сонце Пх не заслiпило й не заколисало, хрест на Козацькiй могилi взяв на себе обов'язки дозорного. Вiн розправив рамена й надслуховував. То мав я вдати, що нiчого цього нема: нi КозацькоП могили з дубовим хрестом, нi стрiлецького цвинтаря, нi очiкування сурми? Повинен я був пройти мимо й не почути такого природного запитання художника: "Слухайте, а чому ся долина називаКться i Страдчою, i Стратчою?" Я розповiв йому, що знав. Була це легенда? Був це переказ, що передавався вiд поколiння до поколiння? Була це оповiдь стародавнього хронiста, iм'я якого забуто? Папiр його хронiки давно зотлiв, став прахом, а вистражданi й написанi ним слова... а чи переповiдженi слова поколiннями... а чи виспiванi слова в пiснi - а чи перебуте й пережите гнiздилося, вкорiнилося й жило в людськiй пам'ятi. В людськiй пам'ятi жила сльотава осiнь 1648 року, коли полки Богдана Хмельницького вiдкочувалися втомленим валом з-пiд Львова й Замостя на схiд, не здiйснивши задуму гетьмана взяти пiд свою булаву Волинь i Галичину. Разом iз козаками також покидали рiднi краП покозаченi сотнi з повстанського полку знаного на Пiдгiр'П Семена Височана, який мав Отиню обiч КоломиП за полковий город. А на п'яти Пм наступала, квапилась до своПх родових гнiзд шляхта з гайдуцькими i жовнiрськими загонами. - Ви собi уявляКте, Майстре, той вiдступ, тую втечу з вiтцiвщини? - спитав я Бережана. Вiн не вiдповiв; Бережан задивився на пощерблений дощами й вiтрами дубовий хрест на Козацькiй могилi, й менi баглося, щоб вiн мистецькою своКю уявою перен