Км цiни, закупуКм околичнi села, лiси, каменоломи та копальнiП Цiла околиця в наших руках. Не тiлько торговi i промисловi, але i полiтичнi дiла околицi в наших руках. Всi вибори йдуть, як ми хочемо, посли i репрезентанти говорять, що ми кажемо, боронять наших iнтересiв, пани i графи дбають о нашу ласку!.. Чи ви понимаете? Ми сила, i доки держатись будемо разом, доти нiхто против нас не встоПть! - I, розогнений власними словами, Леон кинувся обiймати Германа. - ПристаКте, дорогий приятелю, брате? - скрикнув Леон. - Пристаю, - сказав Герман, - тiлько не знаю, як моя жiнка. - Що, ваша чесна i розумна жiнка мала б не хотiти щастя для свого сина i для моКП дитини? Нi, то не може бути! Ходiм, ходiм до неП. Я нинi ще мушу залагодити се важне дiло, i, скоро розiйдуться гостi, пiдем оба, представимо, поговоримо... - Вона дуже любить свого сина, то правда. Але менi здався, що й вона кращоП партiП для нього не найде вiд вашоП Фаннi, - сказав Герман. - Ах, дорогий приятелю! - скрикнув урадуваний Леон. - Що за щастя для мене нинiшнього дня! Боже, що за щастя! Пiдем, пiдем! II Рука об руку йшли два приятелi Бориславським трактом до Германового помешкання. Говорив бiльше jIeoH. Вiн був чоловiк дуже вразливий i живо переймався всякою думкою. НевтомимсГрозточував вiн перед Германом щораз новi картини Пх будущоП величi й сили. Все з його уст iшло, мов медом посолоджене, всi трудностi так i щезали, мов снiг вiд сонця. Практичний i холодний, Герман зразу не дуже подавався на тi золотi гори, але чим далi, тим бiльше Леон потягав i його за собою, i в його недовiрливiй головi звiльна зачало також ворушитись питання: "А що ж, хiба ж се не може бути?.." З своПм сином Готлiбом вiн здавна мав тiлько гризоти та клопотiв, що навiть нiколи не прийшло йому на думку ждати з нього чого-небудь путнього на будуще, не то вже будувати такi високолетнi плани. От i недавно купець, у котрого Готлiб вiд двох лiт був на практицi, писав до нього, може, Сотий раз, що Готлiб зле справуКться, дiла не пильнуК, грошi, присланi з дому, розкидаК, мов безумний, над другими суб'Кктами збиткуКться i бог зна яких дурниць не виробляК. "З жалем признати мушу, - писав далi купець, - що його дволiтнiй побит в моПм закладi не принiс для нього майже нiякоП користi. Його знання в купецтвi тепер таке саме, як було й спочатку..." Все те мимоволi насувалось Германовi на думку тепер, коли Леон такими заманчивими красками малював йому будучнiсть Пх "домiв" за полученням Готлiба з Фаннi. "Ще доки я жию, - думав Герман, - то, може, воно буде якось iти, але вiдтак?" Щоб Готлiб змiнився, поправився, на те треба хiба якого чуда, котрого Герман не надiявся. Але все-таки вiн слухав Леоновi бесiди, звiльна пiддавався ПП чаруючому впливовi, немов на легкiм човнi пускався на тихе, лагiдно-хвилююче, вечiрнiм блиском озолочене море, i йому робилось якось так легко, любо, немов i справдi вже сповнюються його найсмiлiшi надiП. "А що ж, хiба ж се не може бути?" - думалось йому, i на нього находила якась певнiсть, немов усе те не тiльки може бути, але й справдi буде, мусить бути. За той час оба приятелi вiд ринку зiйшли вже долiв, на мiсток, вiдки улиця почала знов пiдiйматися догори, помiж двома рядами високих ясенiв, поки не урвалася наверху, де блискучий позолочений хрест меркотiв до сонця. Тут же за мостом направо починався обширний сад, обмурований високим муром. Далi мур кiнчився, замiсть нього йшли штахети з дубових лат в мурованих стовпах з блискучими чорними наголовниками з поливаноП глини. За тими штахетами був уже не сад, але огородець цвiтовий, досить запущений, окружаючий старосвiтський, безповерховий, а зато широко розложений дiм пiд гонтами. Вiд улицi вела до нього широка в'Пздова брама i побiч невеличка хвiрточка для пiшоходiв. То була Германова осела Тут вiн жив вiд кiлькох лiт, хоть мав ще i;iлька домiв по iнших частях мiста i три каменипi в ринку. Всi тi будинки вiн випускав у наем, а сам не мав охоти рушатись iз сього старосвiтського вигiдного гнiзда. Дiм сей разом з великим садом, огородом, подвiр'ям, стайнями i всякими знадобами вiн закупив вiд вдови по однiм польськiм пану з великого роду. Пан той давнiше мав великi маКтки, кiлька сiл околичних. Але найбiльша часть того маКтку пiшла на пiдпирання нещасливоП революцiП в 1831 р.; що лишилося опiсля, було потрачено в довголiтнiх процесах о якесь наслiдство, так що по скасуваннi панщини давнiй дiдич очутився немов на льоду i не мiг назвати своПм нiчого, крiм сього одного дому з садом та парою коней. Тут вiн i дожив свого вiку в затишшi, а по його смертi жiнка спродала й сей послiднiй шматок давньоП величi i забралася з тих сторiн. Замiсть старого польського дiдича настав новий пан в тих мурах - Герман. Вiн тодi iно що почав поростати в пiр'я; закуп того дому був перший крок до його пiзнiшого багатства; може, для того вiн i звикся так iз тим старим житлом. Впрочiм, Германа мало займало внутрiшнК уладження дому, - тим менше займав його сад, в котрiм давнiй властивець просиджував, бувало, цiле лiто i в котрiм, як говорили в сусiдствi, i тепер ще не раз мiсячноП ночi мож було видiти його високу стать з довгими вусами i бiлим, як молоко, волоссям, бродячу в густiй високiй травi, - мож було видiти, як вiн оглядаК кожде дерево, мов старого знакомого, часом заламуК руки або зiтхаК важко. Герман хоть i чув тi слухи, смiявся з них, але до саду все-таки його не тягло. Вiн вдоволився тим, що кождоП весни почислив дерева i вiдтак випускав сад в аренду садiвниковi, сам же до нього мало коли й заглядав. I в самiм домi Герман мало якi поробив амiни. Старосвiтськi меблi оббито новим репсом, замiсть старопольських великих печей помуровано новi, кахлевi, мiж вiкнами повiтано великi дзеркала, та й годi. На стiнах, побiч деяких нових штихiв, висiли почорнiлi вiд старостi портрети давнiх польських магнатiв, з густими бровами, грiзними вусами i оголеними лобами. Дивно виглядала тота сумiш старосвiччини з невмiлими i немов случайними пробами новини, але Германа се мало обходило, вiн i так занятий був iншима, важнiшими дiлами, його завдання було - громадити, а не уживати, i вiн громадив, збира, множив, докладав з якимось гарячковим поспiхом, не дбаючи, хто буде користуватись його надбанням; - От i моК гнiздо! - сказав Герман, отворяючи хвiртку i впускаючи Леона наперед. Леон перший раз нинi вступав в його пороги. - Ах, як ту вигiдно, як ту простiрно! - скрикував хвиля вiд хвилi з чемною пересадою Леон, обзираючись по подвiр'П. Подвiр'я було виложене плитами. Насерединi була кирниця пiд дашком, з великим колесом на два вiдра. Далi збоку видно було стайню, а побiч неП вхiд до саду. - Простiрно-то простiрно, - вiдказав Герман, - але, правду кажучи, троха мов пусто. Видите, чоловiк уже в таких лiтах, коли йому не досить себе самого, коли рад би бачитися серед цiлоП купи маленьких, веселеньких... - О, так, так, - перервав Леон, - се iменно й менi зараз прийшло на думку. Справдi, що ту жити серед купи молодого потомства, то був би рай, правдивий рай!.. - А тепер що? - говорив далi Герман. - Син наш у Львовi... Ну, треба, щоби молодий чоловiк замолоду чогось навчився... - Певно, певно! - А ми з жiнкою, двое нас, а ще вона хоровита... признайте, що часом чоловiковi прикро робиться. Вони ввiйшли до покоПв. - Правда? - казав Герман. - Тихо, як в могилi... Слуг не держимо много: вiзник, кухарка та й покоПвка, бiльше нам не треба. I так ту цiлий день. Мене звичайно й так рiдко коли дома видають, все дiла. - Ой так, так, - сказав Леон, - важке наше життя. Говорять: що хибуК капiталiстовi, - нероба, жие собi та грошi згортуК. А тут би вони поглянули, пожили кiлька день нашим життям, то, певно би, вiдкинулися й тих капiталiв, i того життя. - О, певно, ручу вам! - потвердив Герман. - Хоть в тiй хвилi й мигнула йому по головi збиточна думка, що прецiнь при всiй тiй тяжкостi, при всiх недогодах життя якось нi один капiталiст не кинув ще добровiльно свого маКтку анi не помiнявся ним за палицю й торби жебрацькi. Герман перейшов iз своПм гостем уже три покоП. Всюди було тихо i пусто. Вiн шукав своКП жiнки, але не мiг ПП доглянути. Перейшли до четвертого покою, обширного, як маштарня. Герман озирнувся, i тут не було нiкого. - Що за диво, де вона подiлася? - сказав пiвголосом Герман, коли втiм iз сусiднього покою, спальнi його жiнки, почулось йому щось, немов голосне хлипання. - А се що? - сказав вiн, прислухуючись. - Чи не плаче хтось? - сказав, i собi ж наслухуючи, Леон. - Будьте ласкавi, коханий сусiдо, сядьте ту, спочиньте хвильку, ось, прошу, перегляньте альбум моПх знакомих, може, побачите й собi знакомi лиця... I перепрашаю вас, що вийду на хвильку, погляну, що се такого... - Але ж прошу, прошу, - вiдказав Леон, сiдаючи на крiслi коло круглого стола. Вiн узяв альбум дорук, але не мав охоти переглядати його. Хвилю сидiв без руху i думки. Розiгравша хвиля його фантазiП нараз iзсякла, втихла пiд впливом сеП тишi, сього немов могильного холоду, який панував в тiм домi. Вiн сам не знав, чому ся тиша йому не подобалась. - Тьфу до чорта, якась мов розбiйницька коршма, аж чоловiковi моторошно!.. ЗдаКтся, що от-от хтось випаде з-за дверей i вхопить тя за горло. А ще й, тi образи, такi глупi морди! Тьфу, я би того й на хвилю не стерпiв. А йому що, жиК собi, як миш в ходацi, та й не дбаК нi про що!.. Вiн почав прислухуватись, що дiКться в сусiднiм покоП, де пiшов Герман, але не чув зразу нiчого бiльше, як все те ж саме хлипання. - Добрий знак на початок... - воркотiв вiн далi. - Входжу сюда з такими надiями, а ту якась мара чи конаК, чи що... То, певно, вона сама. Чув я, що гадра послiдня... Та що дiяти, для iнтересу треба в'язатися й з такими! Знов слухаК. Гомiн. Се Герман говорить щось, але що - не чути. Шелест якийсь. Мовчанка. Знов гомiн i хлипання. Нараз луск, мов удар чимось твердим о пiдлогу, i проразливий жiночий крик: "Розбiйнику! Кровопийце! Проч менi з очей! Проч, най тя не виджу на своП очi!" Леон аж пiдвергся на крiслi. Що се такого? Вiн почав слухати далi, але тепер уже за писком та стукотом не мiг розiбрати слiв. Мiркував тiльки, що якiсь страшнi прокляття, наруга i обвини градом летять на Германову голову, але за що, про що, того не знав. Не знав сього i Герман! Увiйшовши до жiнчиноП спальнi, побачив, як вона, розкидана i розхристана, лежала на софi з видом конаючоП i хлипала, З ПП очей текли сльози i промочили вже широкий кружок на обоП софи. Герман зчудувався i не знав, що думати на такий вид. Жiнка, бачилось, не запримiтила його входу, не рушалась, тiльки груди ПП то пiдносилися, то опадали поривисто, мов у великiй натузi. Герман боявся пiдступати до неП, знаючи ПП крутi норови, але далi зiбрався на вiдвагу. - Рифко, Рифко! - сказав вiн стиха, зближаючись до неП. - Чо .хочеш? - спитала вона, бистро повертаючи головою. - Що тобi сталося? Чого плачеш? - Чо хочеш? - повторила вона з притиском. - Хто ту з тобою прийшов? - Та нiхто не прийшов. Ади, нiкого нема. - Не бреши! Я чула, що вас два. Хто то такий? - Леон Гаммершляг. - А вiн за чим? - Таж знаКш, у нього нинi закладини були, просив мене... - Але за чим його сюда принесло? - Слухай, Рифко, - почав Герман, видячи, що вона немов утихомирилась трохи. - Леон - багатий чоловiк, добрий чоловiк, голова неабияка... - Чи кажеш ти раз, чого вiн ту прийшов, чи нi? - перебила його Рифка, стискаючи кулаки. - Адже чувш, що кажу. Тiлько послухай. Леон, кажу, багатий чоловiк. А жiнки у нього нема, тiлько одна донька. ЧуКш, Рифко, ти знаКш його доньку Фаннi? Правда, що дiвчина нiчого? - Ну? - ЗнаКш, що каже Леон? "Сусiдо, - каже, - у мене одна донька, а у вас один син..." Герман не скiнчив. На згадку про сина Рнфка посинiла, задрижала вся, а вiдтак, шпурнувши набiк стiльчик з-пiд нiг, випрямилася i крикнула: - Розбiйнику! Кровопiйце! Проч вiд мене! Проч з-перед моПх очей.. Герман остовпiв. Вiн не знав, що се сталося з Рифкою, i лепетiв лишень раз за разом: - .Але ж, Рифко, що тобi? Що ти робиш, Рифко?.. - Проч менi з очей, потворо! - верещала Рифка. - Щоби тя бог тяжко побив та покарав! Щоби ся земля пiд тобов розступила! Iди геть вiд мене! Ти, ти говориш менi про сина! Ти мав сина? Ти мав коли серце?.. - Але ж, Рифко, що з тобою сталося? Послухай!.. - Нiчого менi вiд тебе слухати, кате! Щоби й бог тебе не вислухав на своПм судi! А хiба ти слухав мене, як я говорила: не треба дитину мучити школою, не треба дитину торопити проклятою практикою... А ти нi та й нi! Тепер маКш, маКш, чого-сь хотiв! - Ну, що сталося, Рифко? Я нi о чiм не знаю! - Не знаКш? Га, не знав би ти, що нинi за день, нелюде якийсь. На, поглянь, дiзнайся! На! - I вона кинула йому лист паперу. Герман дрижачими руками взяв пiм'яте, слiзьми промочене письмо, мiж тим коли Рифка, немов утомлена, важко дишучи, знов упала на софу, закрила лице долонями i тяжко плакала. Письмо було зi Львова, вiд купця, у котрого практикував Готлiб. Герман, муркотячи, читав: "Високоповажний пане! Сам не знаю, вiд чого зачати i як розповiсти о тiм, що тут у нас сталося. Ваш син, Готлiб, уже три днi тому пропав, i всякi пошукування були дармi. Доперва нинi рано удалось полiцiП найти його одiж, звиту докупи, в корчах на Пелчинськiи горi. Його ж самого досi анi слiду. Догадка була, чи не втопився в ставi, але досi не можна було дошукатись тiла. ПриПжджайте якнайшвидше, може, удасться нам викрити, що з ним сталося. Впрочiм, коли б дещо викрилося, заким ще ви дiстанете се письмо, донесу телеграфiчно!. Герман зирнув на дату письма: ще передучора! А телеграми не було, - значить, нiчого! Вiн довгу хвилю стояв мов остовпiлий, сам не знаючи, що з ним дiКться. Рифчин голосний плач знов його протверезив. - Видиш, видиш, - кричала вона, - до чого ти довiв свою дитину! Втопився мiй синочок, втопився мiй Готлiб!.. I чому тебе замiсть нього не залляла твоя проклята кип'ячка в якiй-де бориславськiй безоднi!.. - Боже мiй, - сказав Герман, - жiнко, .май же розум, хiба ж я тому винен? - Не ти винен? А хто ж такий? Може, я? Iди, людоПде, но говори нiчого, не стiй, Пдь до Львова, може, ще де як мож буде його вирятувати або хоть тiло вiднайти!.. Боже, боже, за що ти мене таким чоловiком покарав, що свою власну дитину в грiб ввiгнав! Та й коби ще тих дiтей у нього много! А то одно-однiсеньке було, та й того нема!.. Ой-ой-ой, голово моя, розпукнися!.. - Та цить же, Рифко, чень, ще не так зле, як написано. ЧуКш, що одну тiлько одiж знайшли! А одiж що? Одiж мiг скинути... - А скинув би ти з себе шкiру твою погану!.. Ти ще менi договорюКш, дорiзуКш мене, нелюде! О, я знаю, що тебе то мало обходить, що твого сина десь там у водi риби Пдять! Тобi що! Але я! МоК серце краКся, моК серце чув, що все пропало, нема мого синочка золотого, нема, нема!.. Герман бачив, що з жiнкою нiщо говорити, бо й так до ладу з нею не договоришся. Вiн кинувся чим борше наказати вiзниковi, щоб збирався в дорогу, запрягав конi. Тодi до Дрогобича не було ще залiзницi. Хотячи Пхати до Львова, треба було возом Пхати до Стрия, бо аж вiдтам iшла залiзниця до Львова. ПроходячiП через великий покiй, Герман зирнув набiк i побачив Леона, котрий усе ще сидiв на крiслi, мов на терню, чув розмову, переривану наглими вибухами плачу або хлипання, але все ще не знав, що таке сталося з його "сусiдами" i що воно значиться. Герман аж тепер пригадав собi Леона, про котрого за криком жiнки та власним нещастям зовсiм був позабув. - А, коханий сусiдо, - сказав вiн, зближаючись до Леона, - даруйте, але нещастя... - Боже, що з вами сталося? - скрикнув Леон. - Ви блiдi як полотно, дрожите, ваша жiнка плаче, що се таке? - Ех, i не питайте, - сказав стиха Герман, - нещастя, мов грiм з ясного неба, спало на наш дiм, i то так несподiвано, що я ще й досi не знаю, чи то все менi сниться, чи дiйсна правда. - Але кажiть же, боже мiй, - i нема нiякоП ради? - Яка на те рада! Хто воскресить мертвого!.. Пропало, пропало моК щастя, моя надiя! - Мертвого? - Отак! Мiй син, мiй Готлiб, не жиК вже! - Готлiб! Що ви кажете? Чи се може бути? - Пише зi Львова його принципал, що пропав десь. Кiлька днiв не мож було вiдшукати й найменшого слiду, аж вкiнцi полiцiя найшла його одiж в корчах на Пелчинськiй горi. - А тiло? - Нi, тiла не найдено. - Ах, то, може, ще вiн жиК! - Тяжко, коханий сусiдо! Я й сам так думав зразу. Але далi, розваживши його характер i все... все... я стратив надiю! Нi, не бачити вже менi йоте, не бачити!.. Аж тепер, коли Герман улегшив своК серце тим оповiданням, з його очей потекли сльози. Вiн хоть i знав, що син його був зiпсутий i напiвбезумний, все-таки знав також, що се його Кдиний син, нащадник його маКтку. А ще саме нинiшнього дня Леон вколисав був його серце такими солодкими надiями. Вiн починав уже думати, що хоть i сам Готлiб не поправиться, то, може, гарна, розумна жiнка, Фаннi, зумiК бодай здержувати його примхи, взвичаПти його поволi до спокiйного, розумного життя. А тепер нараз усе пирсло, мов булька на водi. Послiднi ниточки любовi вiтцiвськоП i сильнi нитi самолюбства в його серцi заболiли нараз - i вiн заплакав. Леон кинувся потiшати його: - Ах, коханий сусiдо, не плачте! - говорив вiн. - Я знаю напевно, що ваш Готлiб живий, що ще будете мати з нього потiху. Лиш не дайтеся пiдточувати тузi. Твердостi, вiдваги! Нам, людям сильним, капiталiстам, стоячим напередi свого часу, треба все бути твердими i незрушимими! Герман хитав головою на тоту бесiду. - : Що менi з того? - вiдказав вiн сумно. - Пощо менi тепер сили, капiталу, коли нема кому ним користуватися. А я - застарий уже!.. - Нi, не тратьте надiП, не тратьте надiП! - вговорював Леон, - Лиш швидко Пдьте до Львова, - я вам ручу, що вам удасться його вiдшукати. - О, коб-то бог дав, коб-то бог дав! - скрикнув Герман. - Правда ваша, поПду, мушу вiднайти його, живого чи вмерлого! - Нi, не вмерлого, а живого, - пiдхопив Леон. - I вже не лишайте його там, у того якогось купця, а привезiть сюда, всiм нам на втiху, на радiсть! Так, коханий сусiдо, так!.. В тiй хвилi створилися дверi зо спальнi i до покою ввiйшла Рифка, ще заплакана i вся червона, мов грань, ПП товсте, широке лице спалахнуло гнiвом, коли побачила Леона. I Леон собi ж почувся якось не в своПй тарiлцi, коли побачив Германиху, високу, товсту i грiзну, як жива кара божа. Але, криючи своК замiшання, вiн в пересаднiй чемностi пiдбiг до неП, вклонився, протягнув лице для вираження смутку i вже отворив уста, щоб заговорити, коли Германиха, згiрдно оглянувши його вiд стiп до голови, коротко, але голосно спитала: - А ти чо ту хочеш, заволоко? Леон став нi в двi нi в три на таке привiтання. Далi на лицi його появилася холодна, силувана усмiшка, i, ще раз кланяючись, вiн зачав: - Справдi, ласкава панi, дуже менi жаль, що я в таку невластиву пору... - Але я питаю, чого ту потребуКш? - крикнула Рифка i глянула на нього з таким гнiвом i погордою, що Леоновi аж страшно зробилося, i вiн мимоволi мотнувся взад. - Але ж перепрашаю, - сказав вiн, ще не тратячи вiдваги, - ми ту от з вашим мужем, а моПм дорогим товаришем, укладали плани, - ах, якi хорошi плани, о нашiй будущинi, - i я вiрю твердо, що бог нам допоможе дiждати ще Пх справдження! - Вам? Бог допоможе? ЛюдоПди якiсь, дводушники! - воркотiла Рифка, а далi, немов оснувата, пiдоймила затиснутi кулаки вгору i кинулась на перепудженого Леона. - Не пiдеш ти ми з дому, душогубе! - кричала вона. - Ти ще смiКш роздирати моК серце, говорити менi своП дурницi, коли мiй син через вас i вашi прокдятi..; грошi зо свiту пропав!.. Проч ми з хати! Проч! А як ще раз поважишся ту вказатися, то ти видру тi безвстиднi, гадючi очi! РозумiКш?.. Леон зблiд, скулився пiд градом тих слiв i, не зводячи очей з грiзноП прояви, взадгузь ступав iд дверям. - Але ж, жiнко, Рифко, - вмiшався Герман, - що тобi сталося? За що ображаКш нашого доброго сусiда? А чень, воно ще все не так, чень, наш Готлiб жиК i все те, о чiм ми говорили, може сповнитися? Герман надiявся тим потiшити Рифку; показалось, що тiльки дужче розлютив ПП на бiдного Леона. - А хоть би й так було, - крикнула вона, - то я волю десять раз побачити його мертвим, нiж бачити отсього поганина своПм сватом! Нi, нiколи, доки я жию, нiколи того не буде! Оба мужчини стали хвилю мов задеревiлi, не знаючи, що сталося Рифцi i вiдки взялась у неП така встекла злiсть на Леона. А коли Рифка не переставала кричати, кидатися i прогонювати Леона з свого дому, той, скулившися i натиснувши цилiндер на голову, вилетiв з негостинних покоПв на подвiр'я, на вулицю i, не обзираючись, дрижачи весь з несподiваного зрушення, пiшов до мiста. - Боже, тота жiнка справдi здурiла! - воркотiв вiн. - I вона мала бути свекрухою моКП Фаннi? Таже вона, гадина сороката, заПла б ПП за один день! Щастя моК, що так сталося, що того... Пх сина десь вирвало! Тьфу, не хочу мати з ними нiякого дiла!.. Так Леон воркотiв i спльовував дорогою. Йому аж тепер стало розумно, чому прочi багачi уникають Германа, нерадо бувають в його домi i, крiм торгових та грошових, не мають з ним нiяких зносин. Але все-таки прикро було Леоновi, що так сталося: жаль йому було тих блискучих надiй i планiв, котрими недавно й сам -упивався. Та тiльки ж голова його плiдна була на такi плани, а коли розпався один, вiн не довго жалував за ним, але швидко хапався другого. I тепер вiн живо покинув недавнi мрiП i старався вжитися в тоту думку, що "працювати" йому надалi не у спiлцi з Германом, але самому, без Германа або й против Германа. "Против! А! - думав вiн. - До того, певно, незадовго всилуК мя й сам Герман, буде тепер старався ще бiльше шкодити менi". Леон i сам не знав, для чого се видалось йому конечним, щоб Герман тепер мусив ворогувати з ним. iн i сам перед собою не був би одверто признався до того, що перекидав на Германа свою думку, що в серцi його закипаК якась дика неприязнь до Германа за образу, дiзнану в його домi, за обалення його блискучих планiв. Леон i сам собi не признавався, що се вiн iменно рад би був тепер шкодити Германовi, показати йому свою силу, "навчити його розуму". Вiн не входив в причини, але вдумувався тiльки в саму боротьбу, старався наперед представити собi ПП тисячнi случайностi, пiдходи, невдачi, щоб завчасу против них забезпечитися, щоб Германовi впоперек дороги навести як мож бiльше завад i некорисних обставин. I в мiру того як хiд його ставався повiльнiший, вiн чимраз глибше затоплювався в своП думки, чимраз тяжчi невдачi i страти наводив на Германа, упокорював того товстенького, спокiйного, мов муром обведеного, багача, наводив на нього тривогу, аж вкiнцi - перед самим входом до дому - обалив його зовсiм i враз з його скаженою жiнкою вигнав з послiднього закутка - з дому на Бориславськiм трактi. - А, так вам треба! - шепнув вiн, немов радуючись Пх розпуцi, - Аби-сь знала, чарiвнице, як менi видряпувати очi! В той самий час, коли Леон, затоплений в своПх мрiях, радувався з цiлковитого упадку дому Гольдкремерiв i забирався до обраховування користей, якi спадуть на нього з тоП великоП побiди, Герман сам в каретi вихром iмчав улицями Дрогобича на Стрийський тракт. Вiн був iще зовсiм блiдий лицем, хвиля вiд хвилi почував якийсь холод за спиною i легку дрож в тiлi, а в головi його думки мутились, i перевертались, мов вода на млиновiм колесi. Нещастя впало на нього так несподiвано, та й ще нещастя таке дивне та непрослiдиме, що вiн вкiнцi порiшив - не думати нiчогiсiнько i ждати терпеливо, що з того усього вийде. Вiн постановив собi пробути кiлька днiв у Львовi i ужити всiх можливих способiв, щоби винайти сина i вияснити всю справу, чому i куди вiв пропав. За кiлька днiв вiн мусив Пхати до Вiдня, куди його один торговий приятель телеграмою зазвав для залагодження важного дiла, тикаючого нафтового промислу в Бориславi. Коли б, отже, в тих кiлькох диях не удалось йому у Львовi добитися свого, то вiн рiшив лишити справу в руках полiцiП, а сам таки Пхати до Вiдня. Правда, жiнка не казала йому вертати без сина, живого чи мертвого, - а о Пздi до Вiдня в "нафтових" дiлах вона й чути не хотiла, - але що жiнка розумiК! Або ж то вона знаК, що Герман хоть буде сам у Львовi, а Готлiба може й не вiдшукати, а грошi i без нього своК зроблять, коли ще можна що-небудь зробити. А в Вiднi йому бути ковче треба, там дiло без нього не пiде. Таке роздумував Герман, котячись у каретi бистро гостинцем до Стрия. Хвиляста пiдгiрська околиця пересувалась перед ним, не лишаючи в душi його нiякого слiду. Вiн ждав нетерпеливо, коли перед ним забiлiються вежi Стрия; його нудили безконечнi ряди берiз та рябин, посадженi по обох боках гостинця; вiн звiльна почав успокоюватися, хитатися вiд одноП стiнки карети до другоП, а вкiнцi, прилягти лицем до подушки, заснув. По виПздi Германа Рифка кинулася анов на софу, хлипаючи та втираючи сльози, i кiлько разiв кинула очима на нещасне письмо зо Львова, тiлько разiв сльози наново починали плисти з ПП очей. Сльози лагодили ПП жаль, розливали всякi думки, вона давала уноситись Пм, мов тихим хвилям, не думаючи, куди вони несуть ПП. Хлипаючи та обтираючи сльози, вона забулась зовсiм, забувала навiть про Готлiба, про лист, про свое горе i чула тiльки пливучi холоднiючi сльози. Де дiлись тi часи, коли' Рифка була бiдною, робочою дiвчиною? Де дiлась тогочасна Рифка, проворна, працьовита, жартiвлива i вдоволена тим, що мала? Тi часи i тота Рифка згинули безслiдно, затерлися навiть в замороченiй пам'ятi теперiшньоП Рифки!.. Двадцять лiт минуло, коли вона, здорова, крепка, робуча дiвчина, одного хорошого вечора стрiнулась случайно на улицi з бiдним либаком - Германом-Гольдкремером. Вони розговорилися, познакомились. Герман тодi починав непевним ще кроком iти до багатства; вiн мав зобов'язання при лiверунку до цiсарського депо, i вже близько було йому все стратити, бо не стало йому грошей, щоб довершити все, до чого був зобов'язався. Почувши, що Рифка маК зложених трохи грошей на вiно, вiн сквапно оженився з нею, пiдрятував тим вiном своК дiло i добився великих зискiв. Щастя усмiхнулось йому i вiдтодi вже його не покидало. Багатство плило до його рук, i чим бiльше нагромаджувалось, тим менше були страти, тим певнiшi зиски. Герман увесь вiддався тiй погонi за багатством; Рифка тепер для нього стала п'ятим колесом у возi; вiн рiдко бував дома, а як коли й завернув, то уникав ПП чим далi, то бiльше. I недаремно. Рифка змiнилась за тi лiта дуже, i змiнилась не на користь собi, хоть, певно, без своКП вини. Можна сказати, що Германове багатство заПло ПП, пiдточило ПП моральну iстоту. Зроду сильна й здорова, вона потребувала руху, роботи, дiла, котрим би могла занятися. Доки жила в бiдностi, доти такого дiла Пй не хибло. Вона служила у багатших жидiв, заробляла всiляко, щоб продержати себе i свою тiтку, Кдину своячку, що Пй осталась пiсля холери. РозумiКться, що звичаКм убогих жидiв, вона не одержала нiякого, навiть звичайного хайдерського образования. Тяжке життя i праця, звичайно одностайна i механiчна, розвинули ПП силу, ПП тiло, але зовсiм не ткнули ПП думки. Вона виросла в круглiй невiдомостi i темнотi духовiй, не мала навiть тоП природноП спосiбностi та "розторiпностi", яку звичайно стрiчаКмо у сiльських дiвчат. Тiльки то, що було безпосередньо коло неП, то могла вона поняти, тим могла занятися, - поза тим нiчо не розумiла. Такою взяв ПП Герман. Любовi мiж ними не було. Правда, зразу молода, здорова природа обоПх притягала одно до другого, - нерозвитi чуття i думки наразi й не бажали нiчого бiльше, крiм простоП тiлесноП розкошi. Та й то цiлими днями вони звичайно не видалися, - тим приКмнiшою була зате стрiча вечором, Пм уродилась тодi донька, котра однако ж швидко пмерла, - здаКться, через неосторожнiсть самоП матерi вночi. Тодi ще Гольдкремери вважалися за бiдних: Герман уганявся по цiлих днях по мiсту або по околишнiх селах, Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила i мила, - одним словом, жила робiтницею, так, як i досi. I се була ще найщасливiша пора ПП життя замужем. Перша дитина, також здорова i гарна дiвчинка, дуже ПП тiшила i також чимало причинювала Пй роботи й заходiв. Чим бiльше Рифка робила та запопадала, тим ставала здоровiшою i веселiшою. Правда, вона сама не знала, що се iменно з працi, i частенько жалувалась перед чоловiком, що не маК нiколи й хвилi вiддиху, що тратить здоров'я, повторюючи бiльше звичайнi бесiди других жiнок, анiж говорячи з власного переконання i з власноП потреби. Нещастя хотiло, щоб тi ПП бажання аж надто швидко сповнилися. Герман розбагатiв, закупив вигiдний i обширний дiм на Бориславськiм трактi, наняв прислугу, якоП гребувала Рифка, - i Пй зразу немов полегшало. Ходила по тих покоях, на котрi недавно ще несмiло поглядала з улицi, приглядалася образам, меблям, дзеркалам та обоям, порядкувала в кухнi, зазирала до спiжарнi, але швидко пiзнала, що все те ПП ходження i зазирання було непотрiбне. Герман сам видавав слугам усе по рахунку i за найменшу недокладнiсть грозив прогнанням зо служби, - тож при невеличкiм господарствi, яке у них велось, не було що боятись окрадування через слуги. Нанятий кухар розумiвся на варивi далеко лiпше, нiж сама панi, а ПП ради та розпорядки принимав з чемною насмiшкою. Переставляти меблi i перевiшувати образи Пй швидко навкучилось, - i от тепер-то почалась нова, страшна доба ПП життя. Вона досi не знала, що таке нуда" - тепер нуда просякла ПП до костi. Вона то волочилася по широких покоях, мов заклята, то сидiла в кухнi, балакаючи з службою, то лежала цiлими годинами на софi, то виходила на вулицю i вертала швидко додому, не можучи найти собi нiякого заняття, нiякоП роботи, нiчого, що би пiддержувало в якiм-небудь руху ПП нерви i мозок. Служба супроти неП була мовчазлива, знаючи ПП дразливiсть за леда яке слово. В чужих домах вона бувала рiдко, та й всюди обходились з нею дуже холодно. Впрочiм, всякi вiдвiдини були для неП мукою. Серед нових кружкiв людей, в котрi так напруго ввело ПП багатство мужа, вона чулась зовсiм чужою, не вмiла повернутися, не знала, що говорити, не розумiла анi Пх комплiментiв, анi Пдких притикiв а своПми грубими дотепами та простими замiтками будила тiльки смiх. Швидко вона похопилась, що вона справдi стаКться тiльки посмiвищем тих людей, i перестала зовсiм бувати в товариствах, перестала приймати у себе чужих людей, крiм кiлькох старших жiнок. Та й тi незадовго поображувались за ПП дразливiсть та наглi, непогамованi вибухи i перестали бувати. Рифка осталась сама, мучилась i билась, мов звiр лiсовий, запертий у клiтку, i нiяк не розумiла що се Пй такого сталося, ПП нерозвита думка не могла анi дiйти до причини того стану, анi найти з нього вихiд, найти яку-небудь дiяльнiсть, яке-нвбудь заняття для своКП здоровоП, крепкоП натури, що лишена без усякого дiла, без усякого живiшого iнтересу до життя, сама в собi з'Пдалась i попелiла, вибухала хiба надмiрним, бевумним гнiвом за леда дрiбною причиною. В мiру того як Рифка вiдвикала вiд працi, праця ставалась Пй чимраз ненависнiшою i тяжчою: вона не могла пересилувати себе, щоб прочитати аби одну книжку, хоть перед кiлькома лiтами тiтка навчила була ПП трохи читати. Нуда застелювала все перед ПП очима сiрою, непринадною опоною, i вона ставалась чимраз самотнiша в свiтi, опадала чимраз глибше на днi тоП пропастi, яку круг неП i пiд нею викопало багатство ПП чоловiка i котроП анi вона, анi ПП чоловiк не вмiли заповнити нi сердечною любов'ю, нi розумною духовою працею. От в такiй-то порi вродивсь Рифцi син - Готлiб. Лiкарi зразу не обiцювали йому життя. Дитина була хоровита, раз на раз кричала та плакала, а слуги в кухнi пошiптували собi, що се якесь "вiдмiнча". Але Готлiб не вмер, хоть i не стававсь здоровiшим. Зато матерi його хоть на якийсь час свiт роз'яснився. Вона цiлими днями бiгала, кричала, суетилась коло дитини i почулася нараз здоровiшою, менше дразливою. Нуда пропала. I рiвнобiжне з тим своПм виздоровленням вона тим сильнiше полюбила свого сина, чим той був слабший i докучливiший. Недiспанi ночi, ненастанна грижа та захiд коло нього - все це робило Пй Готлiба дорожчим, милiшим. З часом хлопчина трохи нiби одерз, одужав, але зразу вже видно було, що його духовi епосi бностi будуть далеко не блискучi. Вiн ледве в другiм роцi ймився ходити, а ще в третiм роцi лепотiв, як шестимiсячна дитина. Зато, на радiсть матерi, почав Псти добре, немов через три першi роки дуже проголоднiвся. Животик у нього все був повний i надутий, як бубон, а скоро тiльки трохи зголоднiв, сейчас починав верещати на всю хату. Але чим бiльше простао Готлiбу. Тим поганшi робились його норови. Вiн Кождо'му мусив докучити, все псував, що далось зiпсувати, i ходив по покоях, мов яка помана, визираючи тiльки, де би мiг чого причепитися. Мати любила його без пам'ятi, тряслась над ним i у всiм волила його волю. ПП нерозвинута голова та довго придавлене чуття не могли вказати Пй другоП дороги для проявлення материнськоП любовi; вона нiколи й не подумала о розумнiм вихованнi дитини, не дбала нi про що, крiм того, щоб сповнити кожде ПП бажання. Слуги боялись малого Готлiба, як огню, бо вiн любив нi з сього нi з того причепитись i або роздерти одежину, похляпати, вдряпнути, вкусити, або, коли сього не мiг зробити, починав кричати щомоцi, на крик прибiгала мама, i бiдна людина малась тодi ще гiрше. Сварка i штовханцi - то була ще найменша кара, а то лучалось, що служницю сейчас вигоняно зо служби. Герман знов не любив сина, вже хоть би тому, що i в тi рiдкi днi, коли бував дома, через нього не мав нiколи супокою. Малий Готлiб зразу боявся батька, але коли кiлька разiв мати за нього завзято стялася з вiтцем i отець уступив, хлопець своПм дитячим нюхом прочув, що й тут йому воля, бо мати оборонить, i почав виступати против вiтця чимраз смiлiше. Се лютило Германа, але позаяк жiнка у всiм потакувала синовi i готова була дати собi й око виймити за нього, то вiн не мiг на те нiчо порадити, i се ще пiдносило його неохоту i до жiнки, i до сина. Розлад в родинi ще збiльшився, коли прийшлось дати Готлiба до школи. РозумiКться, що кiлька днiв перед записом Рифка плакала над своПм сином, немов то його поведуть до рiзницi; вона розмовляла з ним, немов прощаючись навiки, розповiдала йому, якi-то там острi люди, тi професори, i наперед уже грозила Пм, коли котрий поважиться ткнути ПП золотого синочка: вона наказувала йому, як скоро хто в школi чим-небудь образить або покривдить його, щоб зараз пожалувався Пй, а вона покаже професорам, як мають з ним обходитися. Одним словом, Готлiб, не бувши ще в школi, мав до неП вже таку вiдразу, немов се якесь пекло, винайдене злими людьми навмисне на то, щоб мучити таких, як вiн, "золотих синочкiв". Зато Герман ударився в другий бiк. Вiн пiшов до ректора отцiв василiанiв, котрi в Дрогобичi держали тодi одиноку головну школу, i просив його давати позiр на Готлiба, щоби вчився i привикав до порядку. Вiн розповiв, що хлопець розпещений мамою i зiпсутий, i просив держати його остро, не щадити грозьба, навiть кари i не зважати на те, що може говорити i робити його жiнка. Додав навiть, що коли б того було треба, вiн винайде для Готлiба окрему кватиру поза домом, щоб усунути його з-пiд шкiдного впливу матерi. Отець ректор немало здивувався такою бесiдою Германа, але швидко й сам побачив, що Герман говорив правду. Готлiб не тiльки зроду був мало спосiбний до науки, але його початкове домашнК виховання було таке погане, що отцi професори, певно, з нiким ще не мали тiлько гризоти, що з ним. Щохвилi ученики, товаришi Готлiба, прибiгали жалуватися на нього: сьому вiн роздер книжку, другому пiдбив око, третьому викинув вiкном шапку в монастирський город. Коли хто в коритарях i в класах робив найбiльше крику i стуку, то певно Готлiб. Коли хто пiд час науки бурчав або стукотiв пiд лавкою, то також вiн. Коли хто в цiлiм класi смiв сваритися .з професором, вийти з години, ще й дверми гримнути, то також вiн. Професори зразу не знали, що з ним дiяти; вони день у день жалувалися ректоровi, ректор писав до вiтця, а отець вiдписав коротке слово: "Бийте". Вiдтодi посипались на Готлiба кари та буки, котрi хоть про око трохи нiби втишили, скрушили його крутi норови, але довели його до скритостi i завзятоП злостi i так до решти зiпсували його моральну iстоту. Ледве в семи чи восьми лiтах Готлiб скiнчив чотирикласову нормальну школу i, пшiбитий морально, нерозвинедий духовно, з безграничною вiдразою до науки i злiстю до людей, а особливо до вiтця, вступив в гiмназiю. Але тут вiн в трьох роках не скiнчив ще й другого класу, коли поганий i темний случай з вiтцем перервав назавсiди його шкiльну науку. (Случай_ той був предметом повiстi_ "Boa constrictor",_ надрукованоП 1878_ p._ у видавництвi: "Громадський друг",_ ч,_ II;"Дзвiн" i "Молот".)_ Але хто знаК, чи тi лiта нещасливоП шкiльноП науки не були тяжчi i нещасливiшi для Рифки, нiж для самого Готлiба. Раз те, що школа на бiльшу часть дня розлучувала ПП з сином i через те втручувала ПП наново в бездонну пропасть бездiйства i нуди. А потiм i те, що вiчнi жалi та плачi Готлiба ще бiльше лютили й роздразнювали ПП. Зразу вона, мов ранена львиця, бiгала день у день до отцiв василiанiв, нарiкала на несправедливiсть i неспосiбнiсть учителiв, кричала i кляла, аж поки ректор не наганьбив ПП i не заборонив приходити бiльше. Вiдтак задумала була упертися на тiм, щоб вiдiбрати Готлiба вiд василiанiв i дати до якоП iншоП школи, але швидко роздумала, що iншоП школи в Дрогобичi не було, а давати Готлiба до якого другого мiста, мiж чужих людей, - о тiм вона й помислити не могла без страху. В тiй безвихiднiй матнi вона довгий час билася, мов риба в саку, i не раз цiлими днями сидiла на софi, плачучи та думаючи, що ось, може, десь тепер у школi тягнуть ПП сина, сiпають, покладають на лавку, б'ють, - а тодi вона голосно проклинала i школу, i науку, i чоловiка-ката, котрий навмисно винайшов таку муку для сина i для неП. Тi вибухи чуття ставались чим далi, тим частiшi i довели ПП вкiнцi до негiавистi против усiх людей, до якогось ненастанного роздразнення, готового в кождiй хвилi вибухнути дикими прокляттями. Тепер уже Рифка й не подумала йти в товариство або чимнебудь розривати свою нудь; вона, мов заклята, волочилася по домi, i нiхто iз слуг без крайньоП потреби не смiв указатись Пй на очi. Той стан дiйшов до крайностi, коли Герман два роки тему нараз вiдвiз Готлiба до Львова i дав до купця. Рифка зразу дурiла, рвала на собi волосся, бiгала по покоях i кричала за сином - пiзнiше успокоПлась трохи i довгi мiсяцi сидiла день у день мовчки, мов дикий звiр у клiтцi. Самота i пустота круг неП i в нiй самiй стали ще страшнiшi, - навiть чоловiк боявся приступати до неП i старався цiлими днями не бувати дома. I серед усеП тоП тьми в серцi Рифки горiв лиш один огонь - безумна, сказати б звiряча, любов до Готлiба. Тепер зависна доля наважилась видерти Пй i сю послiдню опору, затерти в ПП серцi i сей послiднiй знак чоловiцтва. Удар трафив Рифку страшенно, i що вона в тiй хвилi не зiйшла з розуму, се було лиш для того, що не могла дати вiри свому нещастю. По виПздi Германа вона так i застила на своПй софi. Нiякi думки не ворушились в ПП головi, тiльки сльози плили. Весь свiт щез для неП, свiтло померкло, люди вимерли, - вона чула тiльки ским'ячий, ненастанний бiль у серцi. Нараз вона зiрвалась i задрижала цiлим тiлом. Що се такого? Що за шум, за стук, за говiр долетiв до неП? Вона заперла в собi дух i прислухувалась. Говiр при входi. Голос служницi, котра немов свариться з кимось, не пускаК до покою. Другий голос, рiзкий i гнiвний, стук немов поваленого до землi чоловiка, трiск дверми, тупiт крокiв по покоях, ближче, чимраз ближче... - Ах, се вiн, се мiй син, се мiй