ебе за мене? Коли? - Недавно, два мiсяцi тому. Як я тебе боялася, не бачивши! - Але що ж сказали моП родичi? - Я не знаю. Бачиться, батько твiй був не вiд того, але мати була противна, i я догадуюсь, що мусила чимось дуже образити мойого батька, бо той прийшов вiд вас страшно зрушений i розгнiваний i проклинав твою матiр. - Що ти говориш! - скрикнув Готлiб. - Моя мати! I мала би була противна!.. Але нi, - додав вiн по хвилi, - се може бути, така вже ПП вдача. Але вона сама мусить направити зло, сама мусить перепросити твойого батька ще нинi! - Лице Готлiба горiло дикою рiшучiстю. - Коли верне твiй батько? - О п'ятiй. - Ну, то прощай! Я йду i пришлю сюда свою матiр, щоб полагодила сю справу. Вона мусить се зробити для нашого щастя. Прощай, серце! I вiн пiшов. - Що за сила, що за рiшучiсть, що за гаряче чутКi - шептала п'яна вiд розкошi Фаннi. - Нi, нi, зовсiм не те, що прочi блiдi, мiзернi кавалери. Як я його люблю, як безконечно я його люблю! Мiж тим Готлiб поквапно пiшов додому. Вiн уже увiдомлений був о тiм, що батько знаК про його побут в Дрогобичi. Мати розказала йому все, коли, заставивши потаКмно дещо з своПх строПв, доручила йому жаданi грошi. Готлiб нiчого не сказав на тоту вiсть; нова нам'Ктна любов до Фаннi прогнала його гнiв на батька; вiн тепер далеко раднiше був би послухав батькового розказу i вернувся жити додому, коли б тiльки Герман видав був такий розказ. Та нi, Герман нiчого не розказував, немов i зовсiм не дбав о сина, очевидно, ждав, аж той сам покаКться i поверне до нього. Готлiб знов сього не хотiв. Кiлька разiв вони стрiчалися на улицi, але Герман усе творився, немов не знаК того молодого вистроКного панича, а Готлiб знов не хотiв перший податися. Додому до матерi забiгав Готлiб рiдко, i то все тодi, коли батька не було. Але тепер дiло було спiшне, i вiн увiйшов, хоч йому служниця сказала, що панi К в покоП, а пан у своПм кабiнетi. Нехай собi, йому до пана нема нiякого дiла. Рифка сидiла в покоП, влiпивши очi в повалу. Нещаслива руПна ПП духу доходила до кiнця, стала тепер на тiй порi, коли по великiм роздражненнi наступаК омертвiння, безмисна отяжiлiсть, туманiюча меланхолiя. Вона цiлими днями сидiла на однiм мiсцi, говорила мало i якимось в'ялим, розбитим голосом. Бачилось, що недавня невловимодика енергiя ПП волi тепер десь зовсiм пропала, розпирслася на кусники. В тiм станi одубiння можна було зробити з нею, що хто хотiв. Одно тiльки осталося в нiй живе чуття - любов до сина i ненависть до мужа. Герман дуже турбувався тою змiною, в котрiй вiн бачив ознаку якоПсь тяжкоП недуги, але лiкарi впевнили його, що се ознаки надмiрного роздражнення i ослаблення нервiв i що треба тiльки супокою, а все буде добре. I Рифка певно досить мала супокою, цiлий день нiхто до неП не творився, окрiм хiба що слуги закликали ПП до Пди або до постелi. Але знов певно й те, що такий спокiй, мертвячий, пустий, вбиваючий, не був для неП лiком! Готлiб, зайнятий своКю любвою, зовсiм не вважав на ПП стан, але скоро тiльки ввiйшов до покою, зараз прямо приступив до дiла. - Мамо! - сказав вiн, пiдходячи i сiдаючи обiч неП. В ПП мутних, погаслих очах засвiтилася живiша iскорка. - Чого, синку? - Чи Леон Гаммершляг хотiв сватати за мене свою доньку? - Леон? Ага, правда, той поганець - хотiв. - I що ви сказали йому? - Я? Радше умру сама, нiж маю прийняти ПП до себе! Готлiб гнiвно, майже люто позирнув на неП. - Дурнi ви, мамо! - Чому, синку? - Бо я iменно Леонову доньку люблю i радше вмру, анiж вона мала б бути не моя. Рифка зiрвалася на рiвнi ноги. Слова Готлiба були для неП немов сильним, пробуджуючим ударом. - Се не може бути! - сказала вона мiцно. - Те мусить бути! - сказав Готлiб з притиском. - Але як же ти можеш ПП любити? - Але як ви можете ПП ненавидiти? - О, я Пх усiх ненавиджу, до смертi ненавиджу: i того Леона, i твого батька, i ПП, - усiх, усiх тих, що для грошей вiдрiкаються життя i сумлiння, та ще й других потопляють враз iз собою в тiй проклятiй золотiй калюжi! - Але що ж вона вам винна? А впрочiм, мамо, ви любите мене, свою Кдину дитину? - Чи ще можеш питатися? - I бажаКте мойого щастя? - Бiльше, нiж собi самiй. - Ну, то зробiть то, о що вас буду просити. - Що зробити, синку? Хвилевий вибух давньоП енергiП швидко погас в душi Рифки, i вона знов сiла, безвладна i отяжiла, як була перед хвилею. - Пiдiть самi до Леона, поговорiть з ним, уладьте, умовтеся, щоб ми якнайшвидше заручилися, уладьте моК щастя! - ТвоК щастя, синку?.. Добре, добре! - сказала Рифка, небагато розумiючи його мови. - Так, мамо, моК щастя! Вставайте, розрушайтесь, ходiть! - Куди, синку? - Адже ж кажу вам - до Леона. - До Леона? Нi, нiколи! Готлiб, не понiмаючи недужного стану матерi, почав лютитись, грозити, що собi смерть зробить, - i Рифка тим дуже перелякалася. - Але ж добре, синку, добре! Пiду з тобою, куди хочеш, лиш не роби собi нiчого! Прошу тя, будь супокiйний! Все зроблю для тебе, лиш будь супокiйний. I тремтячими руками вона почала вбиратися до виходу, але так незручно та нескладно, так довго примiрювала, знiмала й знов прикладала одежу, що Готлiб з нетерплячки мусив покликати служницю, щоб помогла Пй убратися. Вкiнцi вийшли обоК. Леон Гаммершляг в дуже добрiм настроП сидiв в своПм кабiнетi при бюрку. Нова фабрика йшла дуже добре, i перший ладунок церезину найдальше за тиждень буде готовий до посилки за границю. Тодi будуть грошi, буде можна i далi вести фабрику i взятися до дальшого будування дому, зянеханого на гарячий час. Щастя всмiхалося Леоновi, - вiн чувся сильним i гордим, як нiколи. Втiм застукано до дверей, i ввiйшла Рифка, блiда, як нiколи, з вигаслими недвижними очима, повiльним, майже сонним ходом. Леон нiколи ще не видав ПП такою. Незвичайна ПП поява i дивний вигляд дуже здивували, а потроху й змiшали його. - Прошу сiдати, - сказав вiн у вiдповiдь на ПП привiтання, висказане якимось глухим, беззвучним голосом. Рифка сiла i довгу хвилю мовчала. Мовчав i Леон. - Я до вас з одним дiлом, - сказала повiльно Рифка, - хоч i не своПм, але все-таки... - Дуже менi приКмно буде, - вiдповiв Леон. - Чи ви гнiваКтеся на мене, пане Леон? - спитала вона нараз. - Але ж... але ж, ласкава панi... Як панi можуть... - Нi, нi, я тiлько так спитала, щоб ви, буваК, в гнiвi та не схотiли менi вiдмовити в тiм дiлi, смiю сказати, смiю сказати, дуже важнiм, хоч i ае для мене... ' - О, прошу, прошу!.. - бовкнув Леон. - Дiло таке. Чи ви, пане Леон, уже покинули свою колишню думку - злучити до пари нашi дiти? - Га, що ж робити, мусив покинутiП, хоч як менi жаль. але що ж, коли вашого сина десь нема! - А якби мiй син був? Леон поглядiв на неП пильно i добачив нетаКну тривогу вижидання в ПП лицi. "Ага, - погадав вiн собi, - от куди воно йде. У них мусило щось кепсько пiти, i вони заловляють тепер моКП ласки. Але постiй, я тобi вiдплачу за колишнК!" - I додав голосно: - Дуже менi жаль, що й у такiм разi не мiг бп-м... Маю вже iншi види з моКю донькою. - Ну, як так, то, звiсно... Я тiлько думала... РозумiКться, не в своПм iнтересi... Рифка путалася на словах. Очевидно, вiдказ Леона глибоко вколов ПП. - Але якби... якби ваша донька любила мойого сина? - Моя донька вашого сина? Се не може бути! - Ну, ну, я не кажу, що ее так К, але приймiм, якби так було? - Е, байки, фантазiП! Я маю iншi види i прошу менi не забирати часу подiбними придабашками! Леон вiдвернувся. Вiн рад був, що може вiдплатити Рифцi зуб за зуб, i зовсiм не думав о тiй можливостi, котру вона йому показувала. В тiй хвилi дався чути важкий стук крокiв на коритарi, i тут же влетiв до кабiнету задиханий, запилений, спочений жид - касiКр Леонiв з Борислава. Леон, побачивши його, зiрвався на рiвнi ноги. - А се що? Ти чого прибiг? - Пане, нещастя! - Яке? - Робiтники змовилися i не хотять робити. - Не хотять робити? А то чому? - Кажуть, що замало Пм платимо. - То не може бути. Ти хiба п'яний! - Нi, пане, так К! Я прийшов до вас за порадою, що дiяти. - Чи тiлько при ямах не роблять, чи й при фабрицi? - I при фабрицi. - Gott ьber die Welt! ОтеК нещастя! Що ту дiяти? Робота на фабрицi мусить iти конечно! Слухай, Шльомо, бiгай на мiсто, накликай тутка робiтникiв i веди до Борислава, я сам також Пду. I оба вибiгли, незважаючи зовсiм на Рифку. Вона чула тоту вiсть i всмiхнулася по Пх виходi. - Га, отсе добре, отеК добре! - шептала вона. - Так вам треба! Коб ще не дурнi були, а збунтувалися i всiх до одного повкидали вас в тi ями! Адiть, який вiн! Не хоче тепер, вiдмовляК! Мiй бiдний Готлiб! Що вiн на то скаже? Вiн собi готов що злого зробити. Але так му треба, нехай би не заходив собi з такою, нехай би шукав собi бiдноП, доброП... Але що я йому скажу? Вiн такий прудкий, як iскра! Нi, я не скажу йому правди, най буде, що буде! I вона вийшла на улицю, де Готлiб нетерпеливо дожидав ПП. - Ну, що? - спитав вiн, глядячи Пй у очi. - Добре, синку, добре, все добре. - Пристав, приймив? - Аякже, аякже! За мiсяць заручини. - За мiсяць? Чому так пiзно? - Не можна, синку, швидше. Та й чого квапитись? Адже й так вона досить ще скоро затруК тобi твiй вiк молодий! I вона почала хлипати, мов дитина. - Мамо, не говорiть так, ви ПП не знаКте! - скрикнув гнiвно Готлiб. - Не буду, синку, не буду!.. Але вiсть тота якось не дуже втiшила Готлiба. Чи то задля того, що ще так довго треба було ждати тоП щасливоП хвилi, чи задля того, що мати сказала йому тоту вiсть так якось холодно, зловiщо, нерадо, - досить, що Готлiб не почував такоП радостi, як би йому бажалося. Вiн iшов мовчки з матiр'ю аж iд домовi. Тут вони розiйшлися: Рифка до свого покою, а Готлiб до готелю, де промешкував, покинувши нужденну хатину вугляра. Дома Рифка вже не застала Германа. Така сама вiсть i о тiм самiм часi, як i до Леона, прийшла й до нього, i вiн, схопившися, сейчас казав запрягати i враз iз Мортком, що принiс йому сумну вiсть про робiтницьку змову, погнав до Борислава. По перебутих зрушеннях Рифка як була вбрана, так i кинулася на фотель i потонула в своПй безмиснiй меланхолiП. Готлiб в готелi ходив по своПй свiтлицi взад i вперед, роздумуючи о своПм щастi i силуючись бути щасливим. Тiльки бiдна Фаннi, котра з-за дверей в боковiй стiнi чула всю розмову Рифки i Леона, кинувшись на свою софку i накривши лице хусткою, рiрко-гiрко плакала. XVI Герман Гольдкремер перший раз нинi не знав, на яку ступити. Нова, не чувана досi в Бориславi подiя робiтницькоП змови завдала йому загадку. ПриПхавши вчора вечором до Борислава, вiн довго вночi не мiг заснути, роздумуючи над тим, що чув i бачив. Як же бо змiнився Борислав вiд часу, як вiн послiднiй раз виПхав з нього! Немов яка чародiйська сила перевернула все в нiм догори коренем. Що вперед, бувало, жиди ходять гордо купками по вулицях i згори позирають на робiтникiв, тепер жида на вулицi не побачиш, а зато купи робiтникiв, мов роП шершенiв, ходять улицями, гомонять, регочуться, грозять, то спiвають. Що вперед, куди, було, глянь по ямах, усюди корби крутяться, сотнi рук рушаються, робота кипить, - тепер коло ям, по кошарах мертво, пусто, корби бовванiють, мов бруднi костi, з котрих обпало тiло, а млинки зазирають своПми темними гирлами до ям, немов запитуючи, чи не жадаК там хто свiжого воздуха. Зато на толоцi, поконець Борислава, там тепер життя, там рух! З Германового вiкна видно дим, що куриться з огнища пiд величезним кiтлом, в котрiм робiтники варять собi кашу. З Германового вiкна чути гомiн нарад, чути оклики варти, розставленоП по всiх дорогах, по всiх стежках, ведучих до Борислава. "Чорт би Пх побрав! Що вони собi гадають?" - думалось Германовi, i вiн нетерпеливо ждав восьмоП години, о котрiй мали до нього посходитися на нараду позапрошуванi властивцi ям. - Нi, ее так не може бути! - говорив вiн сам до себе, ходячи по свiтлицi. - Ми мусимо перела' мати Пх опiр. Менi конче потрiбно робiтникiв, багато робiтникiв, ще сього тижня. Я конче мушу ще сього тижня вiддати "Спiлцi визискування" цiлих п'ятдесят тисяч сотнарiв воску i взяти вiд неП грошi. Чорт би там з ними довше зволiкав! I "Спiлка" леда день бевхне, i тi проклятi розбiйники осьде готовi якоП поганi наробити. Або я дурень ризикувати! Коби ще двi тисячi сотнарiв видобути, зараз вiддаю тим панам вiд "Спiлки" па мiсцi, - а вони най собi роблять, що знають, лиш менi най грошi платять. А добра то рiч була, що я подiлив законтрактовану масу воску на двi рати, - тепер ще пару день, та й перша рата буде готова. Чи треба буде ще й другу постачати, се хiба бог святий знаК, але як треба буде, то для мене ще тим лiпше. От так мiркував собi Герман, ходячи по свiтлицi, i все мiркування його виходило на той кiнець, що все було би дуже добре, коби лиш робiтники не бунтувалися, а стали до роботи, - все було би добре! - Але вони мусять! То не може бути!.. - говорив вiн дальше. - Хоч би-м мав i переплатити, все-таки я тiлько Пм не переплачу, кiлько менi зиску прийде! Аж втiм, вiн пригадав собi, що вчора пiслав Мортка, щоби збирав по Дрогобичi всяку голоту, всiх незайнятих жидiв i християн, робiтникiв i неробiв, водоносiв, смiттярiв та глинарiв, щоби пообiцяв Пм добру плату i провадив усе те до Борислава. Герман знав добре, що роботи з тоП голоти не буде, вiн хотiв тiльки такою перехресною штукою зламати упiр бориславських робiтникiв. "Се ж i найлiпший лiк на Пх недугу, - думав вiн, затираючи руки з радостi. - Як побачать, що я можу без них обiйтися, що маю своПх робiтникiв, то тодi самi прийдуть, ще й напрошуватись будуть. Ануко, побачимо, чия возьме!" Дивний якийсь гомiн, що йшов вiд толоки i змагався чимраз дужче, притягнув Германа до вiкна. Але доглянути вiн не мiг нiчого, окрiм цiлоП купи заляканих жидiв, що спiшили вулицею до його дому. - Се що там такого? - спитав Пх Герман через вiкно. - Бiйка якась! Б'ються! - вiдповiли хором жиди. - Хто з ким б'Кться? - Тутешнi робiтники б'ються, але не знати з ким. Якась громада надiйшла вiд Губич, вошi не хотять Пх пустити до Борислава, ну, i розпочалася бiйка. Гомiн тривав iще хвилю, а вiдтак зачав поволi притихати. - Гурра! гурра! - розляглось за тим у воздусi. Всi жиди, не виключаючи й самого Германа, чогось поблiдли i затремтiли, але нiхто не казав i слова. Нiмо i тривожно слухали далi. - Гурра! гурра! - роздавалися далi радiснi крики, але, окрiм того "гурра", не можна було нiчого бiльше розiбрати. - Прошу, панове, ходiть до покою, порадимось, - сказав по довгiй мовчанцi Герман. Ледве ввiйшли жиди, ледве усiвся гомiн привiтання, аж тут створилися дверi i впав блiдий i заляканий Леон Гаммершляг. Одежа на нiм була запорошена, а декуди й пошарпана, вiн дихав тяжко i, влетiвши до покою, кинувся на крiсло, i довгий час сапав, нiчого не кажучи. Жиди обступили його i глядiли на нього з виразом такоП тривоги, немов се був вiщун Пх нехибноП погибелi. - Що сталося, господи боже, що сталося? - допитували вони, але Леон нешвидко спромiгся на слово. - Gott soll sie strafen! - крикнув вiн вкiнцi, зриваючися з крiсла. - Вони нас усiх вирiзати хотять, от що! Розбiйники змовилися на нашу душу! - Як? Що? Чи правда? Хто казав? Вiдки знаКте? - гомонiли жиди, тремтячи зо страху. - Нiхто ii казати не потребував! - вiдповiв Леон. - Сам бачу своПми очима. Видите, як виглядаю! Чули крик? Все то вони! Ох, що то з нами буде, що з нами буде! - Я то давно казав: пiслати по жандармiв, най Пх кольбами женуть до роботи! - крикнув один жид. - Що жандармiв? - поправив другий. - Що ту порадять жандарми. Ту цiлоП кумпанiП вiйська треба, щоб Пх половину перестрiляла! - Але що ж сталося? - допитували жиди Леоиа. - Розказуйте, як що було! - Погана рiч, та й годi. Ранiсенько вийшов я на толоку, жду на тих робiтникiв, що казав понаймати в Дрогобичi. На толоцi вже Пх як того гайвороння - снiдання! I вiдки вони тiлько муки та кашi дiстають? Та то пару тисяч люда, цiлий день варять та й варять, Пдять та й Пдять! То вже не без того, щоби Пм хтось не допомагав! Леон замовк на хвилю, щоби додати тим бiльшоП ваги своПм послiднiм словам, а погляд його, облетiвши всю свiтлицю, упав на Германа, котрий в задумi стояв коло вiкна i пальцями тарабанив по шибi. Многi жиди й собi' ж туди зирнули, а деякi аж скрикнули, немов просвiченi наглою здогадкою. - Невже ж! Не може бути! - Або я знаю, - вiдказав нiби рiвнодушно Леон, - здвигаючи плечима. - Знат-и не знаю, але кажу, що гадаю! - Його погана совiсть казала йому бачити в Германi свого заклятого ворога, i вiн вдоволений був тепер, що в серця своПх слухачiв кинув iскру пiдозрiння, буцiмто весь бунт робiтницький - дiло Германа, пiдняте в тiй цiлi, щоби всiх дрiбнiших предприКмцiв, а навiть i Леона самого, приперти до стiни. - Але слухайте ж, що далi було. Iду я собi гостинцем, аж ту менi назустрiч цiла юрба тих голодранцiв. "Куди?" - питають. Я зiбрався на вiдвагу: "А вам що до того?" - кажу. "Нам до того! - вiдповiли. - Не бачите, що ми ту варта, пильнувати маКмо, щоб нiхто з Борислава не виходив!" - "Що ви дурницi плетете, - скрикнув я, - не зачiпайте людей насеред дороги. Нiчого вам не роблю, дайте менi спокiй!" - "Ну, то дайте ж i ви нам спокiй, - вiдказують, - вернiться собi подобру до Борислава, а туди ходити не вiльно!" Та й, не вдаючися зо мною в дальшi розмови, за плечi мене та й назад. Я почав шарпатися, кричати, - а вони в смiх. Стисли мене мов клiщами, вiдпровадили аж до входу Борислава i пустили. "Ов, бiда", - погадав я собi, а ту сам змучений, ледво дихаю. Став я, озираюся назад, аж бачу, йдуть моП робiтники з Дрогобича. "Га, - гадаю собi, - господи тобi слава, йде помiч! З Борислава не пускають, але до Борислава, чей же, пустять". Та й iду напротив них, аж радуюся, що Пх так богато, бiльше як сто люда! Але ще я недалеко уйшов, аж ту тота проклята варта до них: "Гов! Хто йде?" - крикнули. "Добрi люди, робiтники", - вiдповiдають тамтi. "А куди ту iдете?" - "От iдем на роботу, туйтаки, до Борислава". - "Не можна!" - "Як то не можна?" - "Так що не можна. Ви хiба по чули нашоП просьби, що ми посилали всюди своПх людей i просили, щоб нiхто через тих кiлька день не йшов сюди на роботу, поки ми для всiх лiпшоП плати не доб'Кмося?" - "Нi, не чули", - кажуть дрогобицькi. "Ну, то чуйте ж тепер, i просимо вас в добрiм способi, вертайте назад, вiдки прийшли!" Робiтники почали вагуватися, деякi, очевидно, мали охоту вертатися назад i почали з тими розбiйниками перешiптуватися, другi знов, хоч, може, i не вiрили тiй бесiдi, але боялися, що Пх тут така многота зiбралася. Досить того, що приходяща громада стояла, сама не знаючи, що дiяти i що почати. Се вивело мене з терпцю. Я скочив посеред них i крикнув: "Не слухайте Пх бесiди, люди! Вони розбiйники, нероби! Кримiнал Пм буде, не бiльша плата! Ходiть до роботи, не зважайте на них! По вiсiм шiсток денно на кождого, - що вам бiльше потрiбно!" Тi слова троха немов оголомшили всiх. Приходящi зачали рушатися, щоб попертися наперед. Але тотi стали лавою: "Стiйте! Не пустимо нiкого!" Я собi знов кричу: "Далi за мною!" Гармидер зробився, далi п'ястуки почали сипатись, штурканцi, а далi й камiння. На крик поназбiгалося Пх багато, зачалася бiйка така, що й свiта не видно стало. Я й сам не тямлю, що зо мною сталося. Кiлька кулакiв заПхало менi то в лице, то поза вуха, то в потилицю, то межи плечi, так що я й нестямився, коли попав в самий найгустiший стиск, а вiдтам витручено мене знов на бориславську улицю. Я озирнувся, - бiйка вже скiнчилася, приходящi розбiгалися врозсип i погнали до Губич. Крик, ревiт: "Гурра! гурра!" Аж оглушило мене, i я, видячiП, що нiчого не пораджу, вернувся сюди. От таке-то! I Леон, скiнчивши своК оповiдання, сплюнув i закляв ще раз "тим розбiйникам", котрi нi з сього нi з того наробили Пм тiлько клопоту i готовi ще й бiльшоП бiди наробити. Всi жиди стихли на хвилю, всi роздумували над тим, що чули, але нiхто не вмiв нiчого придумати, окрiм одного: жандармiв i вiйська. Тiльки Герман досi не мiшався в Пх наради, а все ще стояв коло вiкна i думав. По його наморщенiм чолi i твердо в одну точку впертих очах видно було, що гадка його працюК з незвичайною силою. Та й справдi, дiло стоПло великоП розваги, хвиля приходила рiшуча, в котрiй не можна було нинi ручити за завтра, в котрiй треба було добре натужити увагу, щоб пройти цiло через усi 'закрутини ворожоП долi. - I ще, проклятi, смiялися з мене, - викрикував почервонiлий вiд жару Леон, - коли побачили, як я обшарпаний i обпорошений. Але постiйте, побачимо ще, хто буде напослiдку смiятися: чи ми, чи ви? "Чи ми, чи ви, - думалось i Германоiзi, - а радше сказавши: чи я, чи ви! Га, що за думка! - i вiн махнув рукою, немов хотячи зловити щасливу думку, котра в тiй хвилi блиснула в його головi. - Отак, отак, се правдива дорога, туди треба йтиi Удатися може дуже легко, а коли удасться, ну, тодi й питання нема, хто з нас буде смiятися, чи я, чи ви!" План воКнний в Германовiй головi швидко уложився, i вiн зараз же виступив насеред свiтлицi i попросив зiбраних о хвилю уваги. - Слухаю ваших рад i дивуюся, - зачав вiн своПм звичайним, рiзким тоном. - Жандарми! Чи жандарми заставлять робiтникiв лiзти до ям? Нi, поарештують одних, а решту розгонять, а нам не буде лiпше, бо нам не порядку треба, а робiтникiв, дешевих робiтникiв! Чи не так? - Авжеж, що так! - загомонiли жиди. - Вiйсько! - говорив далi Герман. - Се то само, що й жандарми, тiлько що нам на додаток усього прийшлось би кормити його, а пожитку й з нього нiякого. Я гадаю, що оба тi способи анi до чого не здалi. - Але що ж робити, що робити? - Отож-то й К питання, що робити! Я гадаю, що той цiлий бунт - то така якась заразлива слабiсть, на котру ще загального рецепту не вигадано, а може, й зовсiм не може бути. Але раз поможе се, другий раз те, як до обставин. Треба вважати, з чого слабiсть почалася, як проявлявся, ну, i пiсля того раду радити. От ту у нас то певна рiч, що плачено Пм досi, як на нинiшнiй голодний рiк, замало. - Що? Як? Замало? - загомонiли жиди. - Мовчiм, - крикнув насмiшливо Леон, - пан Гольдкремер хоче забавитися в адвоката тих розбiйникiв, певно, скаже нам пристати на всi Пх жадання i вiддати Пм усе, що маКмо! - Яв нiякого адвоката бавитися не хочу, - вiдказав рiзко, але спокiйно Герман, - я навiть не хочу бавитися в лiберала, в якого до вчора бавився пан Гаммершляг, i не буду тим розбiйникам захвалював нiякоП "самопомочi", - я буду тiлько говорив яко гешефтсман, als eia praktischer Geschдftsmann ', та й годi. Леон прикусив губи на тi слова, - Германова рiзка вiдправа вколола його дуже, але вiн чув, що не може на неП нiчого вiдповiсти, i мовчав. - Я ще раз кажу, - говорив далi з притиском Герман, - платилось Пм замало! Ми тут прецiнь самi своП, то ми можемо до того признатися мiж собою, коли нам iде о то, щоби пiзнати причину тоП бунтацiП. Адже ж воли не ревуть, як ясла повнi! Розумiвся, iнша рiч - признатися до того ту, самi перед своПми, а iнша рiч - говорити щось подiбного перед ними! То би нас зарiзало! - О, певно, певно! - скрикнули жиди, радi з такого обороту ГермановоП бесiди. - Я се для того пiдношу, - говорив далi Герман, - щоби вас переконати, що ту нема нiяких постороннiх бунтарiв i що се рiч дуже серйозна та поважна, котру треба якнайшвидше втихомирити, щоби з неП не виросло яке бiльше нещастя. - Нащо вже бiльшого, як те, що ось тепер на нас упало! - Е, се ще байка, - вiдказав Герман, - не то ще може бути, коли не зумiКмо швидко замовити бурю. - Але як, як ПП замовити? - Отже ж ту, як бачу, в два способи. Очевидно, що вони до тоП змови приготовилися, i то добре приготовилися. Бо зважте все! Бiльша половина опустила Борислав, по селах висланцi Пх попiдмовляли народ не йти сюда на роботу, поживи собi наладили, - одним словом, забезпечилися. Але, будьте ласкавi, зважте лишень, що все те потребуК грошей, багато грошей. А вiдки у них вони возьмуться? Правда, ми чули щось, що у них складки робляться, але що вони могли наскладати? Певно, що небагато. Значиться, одна моя рада була би: сидiти нам спокiйно, не туратися до них, не панькати коло них, а ждати, поки всi Пх запаси вичерпаються. Тодi вони певно прийдуть самi до нас i стануть на роботу по такiй цiнi, яку ми Пм подиктуКмо. Герман при тих словах уважно глядiв на лиця окружаючих, щоб вичитати з них, яке вражiння зробить його бесiда. Вражiння мусило бути не дуже добре, бо багато лиць геть поперекривлювалося, мов вiд гiркоП редьки. - Та воно б то добре було, - сказав вкiнцi Леон, - ждати! Коби-то ми знали, що Пм нинiзавтра запасiв не стане. Але що, як вони забезпечилися на який тиждень або й ще на довше? - А вiдки ж би у них тiлько грошей набралося? - спитав Герман. - Хто знаК? - вiдказали деякi жиди, ззирнувшися з Леоном. - А довго чекати нам не можна, - тягнув далi Леон. - Самi знаКте, у нас контракти, термiни добiгають до кiнця, робота мусить якнайшвидше кiнчитися, куди ту чекати? - Га, як так, то оставсь тiлько другий спосiб: вдоволити Пх жадання. - Џх жадання! - скрикнули жиди майже всi в один голос. - Нi, нiколи! Радше вiйсько i жандарми! - Але ж, панове, - уцитькував Пх Герман, - лякаКтесь тих жадань, немовби вони не знати чого жадали. Ану-ко, скажiть, будьте ласкавi, котрий знаКте, чого вони жадають? Жиди стали, мов теля перед новими воротами. I справдi, в сей спосiб вони не завдавали собi досi того питання. Робiтники видавались Пм досi тiльки ворогом, котрого будь-що-будь треба побороти, але входити з ними в якийсь торг, старатись вирозумiти Пх жадання - о тiм вони досi й не думали. Перший Леон здобувся на слово: - Як то не знаКмо? Одного жадають: бiльшоП плати! - Ну, се ще хто знаК, що за бiльшоП плати, - вiдказав Герман. - Чи хотять, щоби Пм пiдбiльшено плату о п'ять центiв, чи взадвоК проти попередньоП. Коли тiлько так взагалi "бiльше", то се ще нiчого страшного, видно, що можна й поторгуватися. Але я кажу - насамперед дiзнатись би нам докладно, чого вони жадають. Може, вони й зовсiм не того хочуть або, може, окрiм того, й ще чого iншого хочуть? Адже нiхто Пх о то не питався! - Правда ваша, треба спитати Пх самих, почуКмо, чого Пм треба! - загомонiли жиди. - Але кого ж вишлемо до них в тiм дiлi? - питався Герман. - Най iде хто хоче, я не пiду, - сказав Леон. - Се розбiйники, роздерти готовi чоловiка. - Коли ваша воля здати се дiло на мене, - говорив Герман, - то я радо для всiх прийму на себе сей труд. - Добре, добре! - роздався гомiн. - А коли так, то прошу послухати ще ось що. Прийшла менi на думку ще одна рiч, котра, може, зробить Пх податнiшими до згоди. Як бачимо, на все вони приготовилися, страви накупили, варти порозставляли, - але о хати, певно, не постаралися. Адже всi вони мешкають в ваших хатах! А що, якби ви зараз, нинi ще всiм виповiли помешкання. Пора вже досить холодна, як на то, сеП ночi вiтер схопився .стоковий, студений i дуК, - будуть мусили зябнути пiд голим небом, то зараз почують, що недобре то з нами вiйну провадити. - Воно-то правда, - сказали несмiливо деякi жиди, - але хто знаК, чи вони схотять уступитися? Чи то Пх ще дужче не роздразнить? - Га, побачимо, - сказав Герман, - а стрiбувати, я думаю, можна! Адже що ту великого? Кождий маК право виповiсти комiрниковi хату, коли йому сподобаКться. - Ну, стрiбуКмо, - вiдказали жиди. - А коли так, то пiдемо! Пiду там до них, почую, чого вони хочуть. А пополуднi, так коло третьоП, прошу вас всiх знов до себе, - почуКте, на чiм стоПмо, i будемо могли урадити напевно, що нам дiяти! З тим жиди розiйшлися. XVII Узявши капелюх на голову i легеньку паличку в руки, пiшов Герман долi Бориславом аж iд толоцi, де було робiтницьке зборище. Вiн iшов, немов нiчого не бачачи i нi о що не дбаючи, аж поки не дiйшов до робiтницькоП варти, що стояла на гостинцi. - Гов, - скрикнули на нього вартовi, - куди йдете? - Я? До вас iду! - вiдказав Герман. - До кого, до нас? - Хотiв би-м поговорити з вами по-добру. - О чiм? i - О тiм, що час би вам на роботу ставати - часу шкода, а ту стоячи та вартуючи, нiчого доброго не вистоПте. - Ми то самi знаКмо, що не вистоПмо, - вiдповiли деякi iз вартових, - але що робити, коли , з вами iнакше годi до ладу дiйти. - Ну, ну, хто ще знаК, чи годi. Ви нас не знаКте. Ви гадаКте, як жид, то вже не чоловiк. А ми також люди i знаКмо, що кому належиться. Ну, що з вами довго говорити, скажу вам попросту, - адже ви знаКте, що я за один? - Як же не знати, знаКмо! - Ну, то скажу вам попросту, що тутешнi жиди, видячи, що силою з вами не порадити, пiслали мене до вас, щоби зробити згоду, казали питатися попереду усього: чого хочете? чого жадаКте? - Ну, так, то що iншого, так, то розумiКмо! - радувалися робiтники. - От iдiть лишень до он тоП хати, там зараз зiйдеся наша рада, то будете могли поговорити. Один iз вартових як стiй попровадив Германа до МатiКвоП хати, а другий побiг скликати побратимiв i прочих робiтникiв, щоб iшли робити згоду. Недовго прийшлось i ждати Германовi. Побратими посходилися, а за ними й цiла юрба святкуючих робiтникiв, котрi не тiльки наповнили тiсну МатiКву хатину, але густо обступили ПП довкола, цiкавi, яка то буде згода. В хатi посаджено Германа на ослонi, а побратими i ще деякi старшi робiтники позасiдали коло столу, на тапчанi i на припiчку. Стасюра, найстарший вiком, засiв у старшiм кiнцi стола, а Сень Басараб, як звичайно, сидiв на порозi пiдо дверми. - Скажiть же, пане Гольдкремер, усiй громадi, за чим ви прийшли, - сказав поважно Стасюра. - Ну, чого я прийшов? - повторив Герман, встав з ослона i глянув по робiтниках. - Мене при-~ слали жиди: що ви гадаКте? Чому не хочете анi самi робити, анi другим не даКте? - Не можна при такiй платi, пане Гольдкремер, - вiдказав Стасюра. - Замало нам платите. Люди з голоду мруть. - Платимо, що можемо! - вiдповiв Герман. - Як маКмо вам бiльше платити, коли не мож бiльше? Кепськi гешефти - вiдки взяти грошей? Ми самi швидко скапцанiКмо, з торбами пiдемо. - Ну, вже того ви нам не говорiть! А впрочiм, пане Гольдкремер, скажiть самi по щиростi, що нас то може обходити, що у вас кепськi гешефти, як кажете? Чи для того, що ви за сотнар воску берете не п'ятдесят, а тiлько сорок i дев'ять ринських, то я маю мерти з голоду? Як вам кiнцi докупи не сходяться при тiм гешефтi, то ви собi його покиньте, - може, на ваше мiсце прийде другий такий, котрому кiнцi зiйдуться докупи. А нi, то се буде знати, що цiлий той гешефт у нас зовсiм не виплачуеся i його треба покинути, а взятися до iншого. Але се вже ваша рiч! Робiтника се нiчо не обходить. Ви йому кажiть i лiд орати - воля ваша, а тiлько платiть йому так, щоб вiн мiг жити по-людськи! - Добре ви то кажете i мудро ви то кажете, - вiдповiв Герман, - ну, i най буде по-вашому. Не будем о тiм говорити. Жиди й самi видять, що так далi бути не може, що треба кождому якось жити, - жиди також люди! Скажiть, чого ви собi жадаКте, щоби-сте стали знов на роботу. - Ми також люди, пане Гольдкремер, - вiдказав Стасюра, - а не нiякi розбiйники, як вам, може, здаКся. Ми не для того робимо бунтацiю, щоби вас обдерти або що, але для того, що нам так уже прикро прийшлося, що годi було видержати далi. Тому-то й жадання нашi невеликi. Отже, вважайте, пане Гольдкремер, чого ми хочемо. По-перше, щоби робiтникам плата була висша, а то: тим, що в яму лiзуть, - по дванадцять шiсток, тим, що наверха, - по ринському, а дiтям - по вiсiм шiсток. - Ну, - сказав Герман, - на се можна би згодитися. Що далi? - По-друге, щоби касiКрного вiд робiтникiв нiхто нiякого не брав. - I се не велика рiч, касiКрам закажеться, та й не будуть брати. - По-третК, щоби в разi, як якому робiтниковi при роботi лучиться нещастя: смерть, калiцтво чи що, то щоби властивець обов'язаний був платити за шпиталь i лiки, а також ратувати осиротiлу родину нещасливого хоч через пiвроку. - Гм, i се ще, може би, далося деяк зробити. Ну, i конець? - Та нiби конець, а нiби не конець, - сказав Стасюра, - властиво, ще саме найголовнiше лишилося: щоби ми мали вiд вас поруку, що як раз зробимо згоду, то ви на другий день не зломите ПП. - Поруку? - повторив здивований Герман. - А яку ж вам маКмо поруку дати? - I се також не така страшна рiч, як на око видався. Ми хочемо заложити собi касу, з котроП би був для нас порятунок у всякiй потребi. Отже, ми жадаКмо, щоби тепер, заки маКмо стати на роботу, кождий властивець вiд кождоП кошари вплатив до тоП каси десять ринських, а вiдтак щоб обов'язався так само вiд кождоП кошари давати тижнево по ринському. Та й на тiм конепь. Герман стояв, витрiщивши очi, i не бачив нiчого. Се послiднК жадання заПхало йому мов довбнею в тiм'я. Досi, чуючи скромнi i дрiбнi жадання робiтницькi, вiн в душi починав уже смiятися з робiтникiв, що задля такоП марницi зачинали аж цiлу бунтацiю. Але тепер почало йому прояснюватися. Вiн вiдразу побачив, до чого воно йде з тим жаданням. - Але, що ж вам се за порука? - допитував вiн, чинячися, що не розумiК цiлоП ваги робiтницького жадання. - Се вже наша рiч, - вiдповiв Стасюра. - Впрочiм. як самi бачите, порука невелика, але що ж дiяти, така вже наша бiдна доля, що й поруки лiпшоП матiП не можемо. "Ще й кпить, бестiя!" - думав собi Герман i сам не знав, що дiяти з тим жаданням: чи торгуватися, чи просто вiдтяти. Але одно i друге видавалось йому однако небезпечним. Швидко вiн надумався. - Нi, не можна сього, - сказав вiн рiшуче, - такого жадання й не ставляйте, бо не дiстанете! Вигадуйте яку iншу для себе поруку! - Яку ж вигадувати? Досить нам сеП одноП. Коли ви гадаКте, що сього не можна, то пригадайте ви що iншого, але такого, щоби нам направду ручило. - Я би гадав, що вам повинно вистачити наше чесне слово. - Еге-ге, чесне слово! ЗнаКмо ми такi чеснi слова! Нi, вже чесне слово iншим разом, а тепер зробiть так, як ми жадаКмо. Чесне слово хiба вдодатку, так буде наилiпше. - Але, люди добрi, - почав уговорювати Герман, - що ви собi гадаКте з такими жаданнями? Ви думаКте, що ви ту якiсь царi чи самовладники! Не виставляйтеся на смiх! ЖадаКте много, а не дiстанете нiчого - то весь Борислав вас висмiК! - Весь Борислав нас висмiК? А хто ж то такий той Борислав? Борислав, паночку, то ми! I на нас тепер прийшла пора посмiятися над вами! Чи ми дiстанемо що, чи не дiстанемо, се вже потому покажеся, але на тепер вiд своПх жадань не вiдступимо, будь-що-будь! - Як ваша воля, - сказав Герман, - я скажу властивцям о ваших жаданнях i принесу вам вiдповiдь! Бувайте здоровiП I вiн кивнув Пм гордо головою i вийшов, - А що, самi видите, - сказав по його виходi Бенедьо, - що добре ми втрафили, жадаючи вiд жидiв вкладок до нашоП каси. Все вони дадуть нам тепер, як притиск на них, - але се Пм найтяжше прийдеся. А се повинно нас навчити, що iменно на тiм ми повиннi найтвердше стояти. Будь-що-будь, довго вони не можуть опиратися, треба нам тiлько твердо постояти за своПм! Вони добре знають, що як нам тепер дадуть з кожноП кошари по десятцi, то ми зараз на другий тиждень зможемо Пм знов таку саму бунтацiю пiд носом зробити! Мiж тим Герман в тяжкiй задумi йшов бориславською улицею. "Чи чорт який нарозумив тих людей, чи що такого сталося? Адже ж як Пм вiдразу згори тiлько грошей скинути, то се винесе кiлька тисяч, i вони на тоту суму в кождiй хвилi зможуть нам зробити ще лiпшу коломийку. А так Пх задурити, щоби вiдступили вiд того жадання, то також не вдасться. Чорт би побрав таку штуку!" Прийшовши додому, довго ще думав Герман над тим дiлом i нiяк не мiг додуматися до доброго кiнця. Вже й полуднК минуло, надiйшла третя година. Юрбою валять жиди до Германового дому, щоб почути вiд нього жадання робiтникiв. Але, почувши Пх, i свiту не радi стали. - Нi, не можна, не можна! - крикнули всi в один голос. - Се нас зруйнуК, се нас з торбами межи хати пустить! - Га, то остаКсь нам одно: чекати, поки Пх засоби не вичерпаються. - I сього не можна! - Та-бо ви як дiти, - скрикнув гнiвно Гермар. - Нi дома мене не лишай, нi в поле не бери! То що ж робити? Мiркуйте самi, чи К який лiпший вихiд. Жиди притихли. - Може би, можна дещо виторгувати? - Нi, не можна. Вже я трiбував, - i не заходь з того боку. - Га, то най Пх усi чорти поберуть, коли такi - скрикнули жиди. - I я так кажу, - додав Герман, - але з того для нас помiч невелика, В тiй хвилi Леон, що мовчав пiд час цiлоП тоП перепалки, присунувся до Германа i шепнув йому щось до уха. Герман стрепенувся i напiврадiсно, а напiвнасмiшливо позирнув на нього. - Тiлько ви знов менi не заПжджайте з моПм вчорашнiм лiбералiзмом, - прошептав вiн, усмiхаючись. - Що дiяти? Not bricht Eisen ', а лiбералiзм не залiзо! "Такi-то ви всi лiберали, поки таним коштом!" - подумав собi Герман, але наголос сказав: - Що ж, ваша рада не зла! Нам тепер о одно ходить: зламати наразi Пх упiр, а се певно, що Пх троха охолодить. Коби тiлько удалося. - Як не вдасться? Мусить удатися. Треба тiлько взятися порядно. - Та що таке, що таке? - допитували жиди. Леон кiльком почав шептати до уха свiй проект, котрий мигом напошепки рознiсся по свiтлицi. Нiхто не важився висказати його голосно, хоч усi знали, що вони тут "самi своП". - Гурра! се раз проект! - скрикнули радiсно жиди. - Тепер ми Пм покажемо, хто з кого насмiКся, ха-ха-ха! Проведемо! Як кiтку за стеблом, проведемо!.. - Так, значиться, пристаКте? - спитав Герман, коли улягся веселий гомiн. - ПристаКмо, пристаКмо, - розумiвся, з тою ключкою. - Коли так, то збираймося ж всi разом i ходiмо до них. Усi жаданi грошi треба Пм зложити зараз, згори, i завтра нехай на роботу стають! З гомоном вирушили жиди з ГермановоП свiтлицi. Герман остався на хвилю позаду, прикликав Мортка i довгенько щось з ним балакав. Лице Морткове, рябе i погане, прояснилося при кiнцi якимось злодiйським усмiхом. - Добре, пане, зроблю се для вас, але прошу вас о помiч в тамтiй справi. Якiсь поганi вiстi доходять мене... - Не бiйся, я за все стою; що в моПй силi, то зроблю для тебе. I за сим оба вийшли до жидiвськоП громади, що, гомонячи, стояла на улицi. Але гомiн той не був уже такий безпечно веселий, як перед хвилею. Холодний вiтер улицi охолодив трохи й радiсть жидiв. - А хто знаК, чи се вдасться? Ризико, ризико! - неслось в громадi, мов'шелест зiв'ялого листя. - Га, що ж дiяти, - сказав Герман, - ризико воно К, але у нашого брата кождий крок - рпзико, то вже ризикуймо й на тiм кроцi. Удасться - то добре, а не вдасться - то ще таки свiту не конець, i вони нам з рук не вирвуться. Громада йшла улицею звiльна, мов в процесiП. Герман пiшов передом до МатiКвоП хати, щоб перший принiс робiтникам веселу для них новину. Слух о жидiвськiй процесiП рухнув уже по Бориславi, - юрба робiтникiв валила позаду жидiв, а друга юрба ждала вже проти МатiКвоП хати. Але нiхто не знав ще, що се все значиться. - Ну, що? - спитав Герман, коли робiтники в хатинi засiли по-давньому. - Нагадались вiП? - А що ми мали нагадуватися? - вiдповiв Стасюра, - Наша гадка одна. От чей вам бог пiслав iнший розум на душу. - То зле, що ви такi упертi, - сказав Герман.- - Але що вже дiяти? Таке-то наше, бiдних жидiв. Коли хто з нами по правдi не може порадити, то вiн береться на нас силою, бо знаК, що ми проти сили не устоПмо. Таке й наше з вами. Затялись ви на своПм словi - i нам приходиться уступити. Не прийшла гора до пророка - прийшов пророк до гори. - Що, ви пристаКте? - спитав Стасюра. - Авжеж, що маКмо робити, пристаКмо! I то маКте менi завдячити, - чуКте, люди! Були мiж нами такi, що радили спроваджувати на вас шандарiв, вiйсько, але я сказав: "Дайте собi з тим спокiй!" I наостатку побачили, що я маю рехт, i пристали на вашi жадання. - На всi? - Авжеж, що на всi. Коня без хвоста не купують. Ось вони йдуть сюда всi, щоби вам до рук туй, на тiм мiсцi, зложити грошi до вашоП кас