римiтивних означень, як: дошка груба на два пальцi, довга на три п'ядi, вода глибока на два хлопа, вiдси до нього нема i ста крокiв. Зрештою, i загальнiшi мiри: локоть, стопа, сажень (доти сягне чоловiк) мають явнi слiди мiрення людським тiлом. Не диво, що сей змисл, такий важний для психiчного розвою кождоП людини, дав нашiй мовi, а тим самим i поезiП багато iнтересних i важних термiнiв та епiтетiв, котрими послугуКмося в найрiзнiших значеннях, не раз не думаючи про Пх первiсне призначення. I так говоримо: то тяжка справа, легко менi на душi, се пiде гладко, гаряче любити, холодна розпука, квадратовий дурень, гладка дiвчина, рогата душа, твердий характер, м'яка вдача, слизька спекуляцiя, гороПжитися i т. iн., i при тiм в нашiй душi виринають образи рiзного роду, але не дотиковi, хоч певно, ще несвiдомо примiшуються й вони, даючи тим iншим образам певний окремий колорит. Нема що мовити, що й поезiя мусить користати з тих образiв, нагромаджених уже в самiй скарбiвнi мови, тим бiльше що вони вже поетичнi самi собою. I ось ми бачимо Пх живцем у народних пiснях: Ой не питай, пане брате, чи дiвчина гладка, Але питай, пане брате, чи метена хатка. Парубок клене матiр, що не позволяК йому женитися з милою: Бодай тобi, моя мати, так тяжко конати, Та як менi, молодому, з конем розмовляти. Про саму пiсню спiваКться: Ой легонька коломийка, легонька, легонька. Коли ж ми ся поберемо, рибко солодонька? Вояк говорить товаришам: Тяжко менi, тяжко, на серцi сумненько, Вiдай же я забив свого близенького, Свого близенького, брата рiдненького. З того самого обсягу взятi також гарнi образи: Розсiю я тугу по зеленiм лугу, Розсиплю я жалi по зеленiй травi. Коли говоримо "товариський кружок", "широкий круг слухачiв", то хоча при тiм враження дотику круглоП форми й не виринаК в нашiй душi, а радше являКться нам враження зорове: кiльканадцять людей, що стоять довкола якогось одного, - а все-таки зв'язок мiж тими сферами вражень ще не порвався; коли ж у народнiй веснянцi ми знаходимо рядки: Вербове колесо, колесо На дорозi стояло, стояло. Дивне диво гадало, гадало - то значення того "вербового колеса", котре стоПть на дорозi i щось думаК, для нас неясне; ми мусимо вислухати решту пiснi: Ой що ж тото за диво, за диво? Йшли парубки на пиво, на пиво, А дiвки сi дивили, дивили, Що парубки робили, робили, - мусимо через логiчнi заключения дiйти до того, що верба в веснянках означаК дiвчину, щоб такою околесною дорогою дiйти до того, що "вербове колесо" - значить "кружок дiвчат". I коли у Шевченка читаКмо: В неволi тяжко, хоча й волi, Сказать по правдi, не було... Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйнi поховают ь... Один у другого питаКм, Нащо нас мати привела!.. Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б... Так не тi, Не тi Пх к о в а л i кували, Не так залiзо гартували, Щоб перегризти... Так любо серце одпочине... I слово правди i любовi В степи-вертепи п о н е с л и... Нехай i такi Не наша мати, А довелося п о в а ж а т и i т. i., то певно, що ми, причарованi простотою i силою тих слiв, не думаКмо про тi первiснi, змисловi а спецiально дотиковi враження, до яких апелюК поет i якими вiн у нашiй нижнiй свiдомостi ворушить таКмнi струни, що викликають у верхнiй свiдомостi саме такi акорди, яких хочеться поетовi. Певна рiч, i поет, пишучи тi рядки, не думав не раз про первiсне, змислове значення таких слiв, як "поховати", "понести", "поважати", "чистий", "праведний" i т. i. Вiн користувався в значнiй мiрi готовою вже поКзiь-ю мови, готовим запасом абстракцiй i абревiатур, але все-таки треба признати, що правдивi поети все i всюди з багатого запасу рiдноП мови вмiють вибирати власне такi слова, якi найшвидше i найлегше викликають у нашiй душi конкретне змислове враження. Але й поза те правдивi поети, свiдомо чи несвiдомо, б'ють на нашi змисли, творять залюбки образи, наскрiзь змисловi для виявлення своПх iдей, i в числi таких образiв дуже часто знаходимо образи, взятi з дотикового змислу. Наведемо лиш пару таких образiв iз Шевченка. Щоб показати свою змарновану (по його думцi) з вини деяких знайомих молодiсть, поет обертаКться до них з докором: Ви тяжкий камiнь положили Посеред шляху i розбили О його, бога боячись, МоК м а л е К та убоге Те серце, праведне колись. Тут майже що слово, то образ iз обсягу дотикового змислу, а всi тi образи, взятi разом, чинять сцену, повну руху i трагiчноП сили; ми почуваКмо i тяжкiсть каменя, доторкаКмося ногами шляху, почуваКмо об'Км того малого серця, разом з ним перемiрюКмо довгу просту дорогу i разом з ним почуваКмо бiль, коли його б'ють об камiнь. Iнтересно, як не раз поет якесь велике зорове або слухове враження розбираК на дрiбнi дотиковi враження i при Пх помочi силкуКться викликати в нашiй душi образ, зовсiм вiдмiнний вiд тих складникiв. Щоб змалювати понурий пейзаж над Аралом, вiн показуК нам I небо невмите, iзаспанi хвилi, I понад берегом геть-геть, Неначе п'яний, очерет Без вiтру г н е т ь с я... Як бачимо, чотири образи первiсне дотиковi! Се процедура, аналогiчна до процедури тих новочасних малярiв-пуанти-лiстiв, що, щоб викликати в нашiй душi враження iнтенсивноП зеленоП барви, кладуть на полотнi обiк себе точки самоП синьоП i самоП жовтоП фарби, значить, викликають бажаний ефект при помочi елементiв iншоП кетегорiП. Таких образiв, узятих iз обсягу дотикового змислу, знаходимо у Шевченка i у всiх правдивих поетiв багато. Вiзьмiть хоч би такi рядки: i Поклони тяжкiП б' ю ч и... Взяли Петруся молодого Та в город в путах одвезли. Його недовго мордували - В кайдани добре закували, Переголили про запас; Перехрестивсь, оттак убраний, I поволiк Петрусь кайдани, - i побачите, що кожде слово, пiдчеркнене мною, в грунтi речi апелюК до нашого дотикового змислу, хоча поет не силкуКться тут компонувати нiяких незвичайних поетичних образiв, а тiльки оповiдаК, бачиться, зовсiм сухо, попросту. Та власне для того, що його оповiдання маК в собi таку силу змислових образiв i що всi тi образи б'ють у одну точку, власне в змисл нашого дотику, ми, читаючи його, чуКмо якийсь широкий подих, якусь гармонiю, щось немов тиху, але сильну течiю великоП рiки. Далi ми бачимо, як поет, бажаючи викликати в нашiй душi вiдмiнне почуття, напр., неспокою, тривоги, гнiву тощо, громадить i кидаК поруч образи також змисловi, але такi, що шарпають нараз рiзнi змисли i не дають увазi спиниться нi на однiм. Досi ми роздивляли роль так званих нижчих з естетичного погляду змислiв у поетичнiй творчостi. Тепер перейдемо до т. зв. вищих змислiв, тобто таких, що мають i поза поезiКю виробленi спецiальнi для себе вiддiли штуки: слух - музику, а зiр - малярство. Наша задача тут комплiкуКться, бо обiк такого роздивлення ролi даного змислу, як досi, нам прийдеться хоч трохи зазначити вiдносини спецiальноП артистичноП творчостi того змислу до поезiП i навпаки. От тим-то ми присвятимо кождому з тих змислiв окремий роздiлок своКП працi. 2. ПОЕЗIЯ I МУЗИКА Роль слуху в нашiм психiчнiм життi безмiрно велика. Свiт тонiв, гукiв, шелестiв, тишi - безмежний; вiн даК звiрам i людям першу можнiсть порозумiватися, передавати собi взаПмно враження i бажання. У людей на його основi виробилася мова, перша i дуже багата, хоч, буквально беручи, на повiтрi збудована скарбiвня людських досвiдiв, спостережень, поглядiв i чуття, людськоП цивiлiзацiП. Змисл слуху, в контрастi до змислу дотику, даК нам пiзнати цiлi ряди явищ моментальних, невловимих, летючих, цiлi ряди змiн наглих i сильних, що вражають нашу душу; до поняття твердостi, постiйностi, форм, мiсця вiн додаК поняття перемiни, часу. Не диво, що i в поезiП сей змисл граК велику роль, що поетовi дуже часто приходиться апелювати до нього, тим бiльше що поезiя загалом первiсне була призначена для нього, була спiвом, рецитацiКю, оповiданням, грою. Та ба! З того самого джерела виплила i на тiй самiй основi розвилася ще одна артистична дiяльнiсть людського духу - музика. Якi ж взаКмини добачаКмо мiж сими двома творчостями? В чiм вони сходяться, чим рiзняться одна вiд одноП? Ми вже зазначили, що початок обох був спiльний. Тут додамо, що сей початок значно старший вiд самого iснування чоловiка на землi, бо вже в звiрячiм свiтi ми знаходимо i початки мови яко способу порозумiння мiж собою, i початки музики як вислову чуття. У давнiх людей поезiя i музика довго йшли рука об руку, поезiя була пiснею, переходила з уст до уст не тiльки в певнiй ритмiчнiй, але також в певнiй невiдлучнiй вiд ритму музикальнiй формi. Роздiл поезiП вiд музики доконувався звiльна, в мiру того як чоловiк винаходив рiзнi музикальнi iнструменти, -що позволяли репродукувати i продукувати тони i мелодiП механiчним способом, незалежно вiд людського голосу. Та на тiм спiльнiм походженнi майже й кiнчиться схожiсть мiж поезiКю i музикою. Нинi поезiя доходить до нашоП свiдомостi тiльки в виПмкових випадках через слух - на концертах та декламацiйних вечерках i т. i. Переважно ми читаКмо поетичнi твори, приймаКмо Пх при помочi зору. Коли музика апелюК тiльки до нашого слуху, самими чисто слуховими враженнями силкуКться розворушити нашу фантазiю i наше чуття, то поезiя властивими Пй способами торкаК всi нашi змисли. Коли музика б'К переважно на наш настрiй, може викликати веселiсть, бадьорiсть, сум, тугу, пригноблення, отже, переважно граК, так сказати б, на нижчих регiстрах нашого душевного iнструменту, там, де свiдоме граничить з несвiдомим, то поезiя порушуКться переважно на горiшнiх регiстрах, де чуття межуК з рефлексiКю, з думкою i абстракцiКю i не раз замiтно переходить в домену чисто iнтелектуальноП працi. Властиво доменою музики К глибокi та неяснi зворушення, доменою поезiП К бiльш активний стан душi, воля, афекти, - звiсно, не виключаючи й моментальних настроПв. Деякi слуховi явища з натури своКП недоступнi для музикального представлення, напр., враження тишi; музика може користуватися ним тiльки в дуже обмеженiй мiрi в формi пауз, тобто моментальних контрастiв; поезiя маК змогу репродукувати в нашiй душi i се враження в довiльнiй довготi i силi. . Та перейдемо до прикладiв; вони покажуть нам наглядно, як поводиться поет зi слуховими враженнями i, може, позволять нам провести розпiзнання границь мiж поезiКю i музикою ще пару крокiв далi. Вiзьмемо хоч би перший уступ ШевченковоП "ПричинноП", а власне тi рядки, де поет малюК словами рiзнороднi гуки, з яких складаКться буря: Реве та стогне Днiпр широкий, Сердитий вiтер завива... Ще третi пiвнi не спiвали, Нiхто нiде не гомонiв, Сичi в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипiв. В першiй i останнiй парi рядкiв зiбрано тут кiлька сильних слухових образiв - рев великоП рiки, свист i виття вiтру, крик сичiв, скрип дерева - все ефекти чисто музикальнi i доступнi для чисто музикального трактування. Але середня пара рядкiв? Там також К слова, що апелюють до нашоП слуховоП пам'ятi: пiвнi спiвають, люди гомонять. Та ба, при однiм i другiм з тих слiв К, сказати б по-музи-кальному, касiвник, слiвце "не", котре вказуК власне на брак даного враження, немов телефонуК до нашоП душi: "З сим враженням дати спокiй". Пощо запотребилося се поетовi? Пощо ся "слiпа тривога" - торкнути наш змисл i зараз же сказати йому: нi, нi, сього не треба? Чи, може, тiльки для заповнення люки? Нi! Се дуже iнтересний при-мiр, як поет при помочi таких слiпих алярмiв до нашого слухового змислу викликаК в нашiй уявi зовсiм iнший, не слуховий, хоч первiсне на пiдставi слуху вкрiплений в душi образ - часу, пори, коли вiдбуваКться подiя балади. Правда, вiн мiг би зробити се коротше, немов конвенцiйною монетою, сказати: пiвнiч, та й годi, але вiн волiв покласти тут нестемпльоване золото поезiП, обiйти абстракт, репродукувати його змисловими образами. Для музики ся процедура зовсiм недоступна. В тiй самiй баладi маКмо далi знов цiлий ряд слухових образiв, котрими поет характеризуК украПнський ранок: Защебетав жайворонок, Угору летючи; Закувала зозуленька, На дубу сидючи. Защебетав соловейко. Пiшла луна гаКм. Пiшов шелест по дiбровi, Шепчуть густi лози... Тут для мене менше iнтересний контраст мiж тими тонами, якi тепер викликаК поет в нашiй душi, i тими, якi викликав з початку твору; сей контраст зовсiм натуральний, i його можна би ще значно змiцнити; порiвняй, напр., отсей опис ранку з тим, який К в Квiтчинiй "Марусi", де, характеризуючи спiв соловейка, приведено цiлий словник ономатопоетичних слiв, значить, поет наробив багато шуму, трiскоту, ляскоту, але забув про найважнiше - про чуття i настрiй нашоП душi, для котрого вистарчить одне слово, так, як у Шевченка, але для котрого цiлий словник маК таке значення: як коновка зимноП води, вилита зненацька на голову сентиментальному парубковi. Щире, глибоке чуття берегло Шевченка вiд усяких таких вискокiв. Але, як сказано, не те головно iнтересно в тiм простенькiм описi украПнського ранку, а те, що поет, зовсiм аналогiчно до опису-бурливоП ночi, i тут до змалювання погiдного, тихого ранку бере переважно слуховi, музикальнi образи. Шевченко не раз описував ранок в украПнськiм селi, але нiде в такiй мiрi не послуговувався музикальними мотивами, як власне тут. Я певний, що се сталося несвiдомо. Видно, що цiла балада вилилася у Шевченка з одного iмпульсу, з одного сильного душевного настрою; слухова пам'ять, розворушена сильними враженнями, зiбраними в першiм уступi, тепер силою природноП, але несвiдомоП реакцiП пiддала поетовi контрастовi, немов суплементарнi, але також переважно музикальнi образи для змалювання ранку. Поет-дилетант, такий, що творить розумом, був би вже давно забув про початок i був би тут розсипав перед нами щедрi колористичнi ефекти, - Шевченко ледве зазначуК Пх у трьох рядках: "ЧорнiК гай над водою", "червонiК за горою" i "засинiли понад Днiпром високi могили". Головне тло малюнка - музикальне, так само, як було музикальне тло першого. Такими слуховими, музикальними образами оперуК Шевченко залюбки в однiй з найкращих своПх поем - у "ГамалiП", що вся К немов дзвiнким погуком козацького геройства, вiдваги i енергiП. Тут чуКмо козацьку просьбу до вiтру, щоб "заглушив кайдани", до моря, щоб "заграло пiд байдаками"; тут бiднi невольники бажають перед смертю "почути козацьку славу", тут козацькi сльози "домовляють тугу"; рев Днiпра дуже пластично змальовано словами: Зареготався дiд наш дужий, Аж пiна з уса потекла. Тут "Море вiтер чуК", "Босфор клекотить, неначе скажений, то стогне, то виК". Козацький напад змальовано коротко, але сильно: Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги... Реве, лютуК Вiзантiя... Згадаю далi, як у "Гайдамаках" Шевченко такими ж музикальними образами малюК своП мрiП про УкраПну: У моПй хатинi, як в степу безкраПм, Козацтво гуля К, байрак гомонить, У моПй хатинi сине море граК, Могила сумуК, тополя шумить, Тихесенько "Гриця" дiвчина с п i в а К... Таких уступiв у Шевченковiй поезiП набрав би досить, та ми не будемо перебирати Пх, а приведемо тут тiльки деякi такi, де поет при помочi спецiально слухових образiв упластичнюК iншi, бiльш абстракцiйнi поняття. Ось, примiром, у "Княжнi" вiн показуК при помочi двох слухових образiв контраст панськоП розкошi i людського бiдування: Ревуть палати на помостi, А голод стогне на селi. Дальше вiд первiсного значення такi слова, як "слава здорово кричить за нашi голови", або тi, де поет в пересердi характеризуК мовчанку своПх знайомих: Нiхто не гавкне, не лайне, Неначе не було мене. Або коли малюК жалiбний настрiй своКП душi: "спiваК i плаче серце", або коли бажаК своПй душi такоП сили, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем взялось, - де комбiнацiя слухового образу з зоровим надаК цiлому реченню незвичайний, яркий колорит. Те саме треба сказати про такi звороти, як "КлеКм слово потекло", "арена звiром заревла". Сподiваний упадок суспiльного та полiтичного неладу в РосiП малюК поет як упадок старого дуба: Аж зареве та загуде, Козак безверхий упаде, Розтрощить трон, порве порфиру, Роздавить вашого кумира. Вже з тих примiрiв, якi наведено тут, можна побачити рiзницю мiж поезiКю i музикою. Рiзниця К i в обсягу обох родiв артистичноП творчостi, i в методi поступування. Бо коли музика може малювати тiльки конкретнi звуковi явища (шум бурi, свист вiтру, рев води, голоси звiрiв) i тiльки посередньо, сказати б, символiчно рiзнi стани душi: поважний настрiй, жаль, благання, гнiв, радiсть i т. i., а недоступне для неП К цiле царство думок i рефлексiП, абстрактiв, крайобразiв, руху i дiлання (з виПмком таких випадкiв, котрi можна замаркувати якимись характеристичними звуками, напр., марш вiйська абощо), то для поезiП не тiльки доступнi всi тi явища, якi доступнi й для музики, але й надто i тi, що недоступнi для неП. Та тiльки музика малюК все те тонами, котрих скаля i рiзно-роднiсть К дуже обмежена, але котрих зате вона вживаК як до потреби, поодиноко або меншими чи бiльшими гармонiйними в'язками (акордами), викликаючи тим способом в нашiй душi такi ефекти, яких не може викликати говорене слово. З сього погляду поезiю можна прирiвняти до барвистоП, але поодинокоП нитки, а музику до штучноП тканини. Поезiя може в однiм моментi давати тiльки одне враження i з самоП своКП природи не може чергування тих вражень робити скорiшим, нiж на се позволяють органи мови i органiзм бесiди; натомiсть музика може давати нам рiвночасно необмежену кiлькiсть вражень i може мiняти Пх далеко швидше. Значить, враження, яке робить на нас музика, К не тiльки безпосереднК (не в'язане конвенцiональними звуками сеП або тоП мови), але безмiрно багатше, iнтенсивнiше i сильнiше, нiж враження поезiП. Але, з другого боку, воно бiльше загальне, обхапуК, так сказати, всю нашу iстоту, але не торкаК спецiально нiякоП духовоП струни.' властиво ж воно торкаК живiше тiльки деякi нашi органи, побуджуК кров до живiшого або повiльнiшого обiгу, буваК причиною легкоП дрожi або того, що у нас "пробiгають мурашки за плечима", але вищi духовi сили звичайно спочивають. Зовсiм противна поезiя.Хоча ПП дiлання в кождiм поодинокiм моментi безмiрно слабше вiд музики, то, проте, промовляючи не тiльки до самого чуття, але й до iнтелекту, вона розворушуК всi нашi вищi духовi сили, розбурхуК чуття, i хоча просочуКться до душi, так сказати, крапля за краплею, то, проте, викликаК образи безмiрно виразнiшi, яркiшi i лишаК тривкiшi слiди в душi, нiж музика. Певна рiч, i поезiя викликаК в нашiм органiзмi такi самi змiни, як музика, i викликаК Пх не раз далеко сильнiше, заставляК нас не тiльки тремтiти i запирати в собi дух, але також смiятися, плакати, почувати тривогу, вдоволення, ненависть, погорду i т. i. Та головна рiч тут та, що вона не втихомирюК, а розбурхуК до жвавiшого дiлання нашi вищi духовнi функцiП, i се можна би назвати ПП характерною прикметою. Iнтересно буде подивитися, як малюК музика певнi стани i зворушення нашоП душi, а як поезiя. Маючи змогу обертатися тiльки до самого слуху, музика маК кiлька категорiй способiв, якими передаК свiй настрiй нашiй душi. Най-вiдповiднiшою, найприроднiшою ПП доменою К репродукування звукових явищ природи: бурi, шуму дощу, води або листя, крикiв рiзних живих сотворiнь.i т. i. Правда, сю найприроднiшу свою домену музика вiдкрила не дуже давно, i не можна сказати, щоб зробила в нiй великi поступи. Головнi явища природи в музицi поки що виходять невиразнi, ледве зазначенi або дуже конвенцiональнi, "стилiзованi", мов цвiти на народних узорах та тканинах. По моПй думцi, тут власне лежить поле для музики будущини. Способи, яких уживаК музика для сеП цiлi, се добiр iнструментiв i добiр тонiв, гармонiзацiя в зв'язку зi скрiплюванням або ослаблюванням, повiльним або наглим перериванням поодиноких тонiв чи цiлих тонiчних комплексiв. Друга домена музики, безмiрно старша вiд першоП, се символiчна музика, музика людського чуття i людських настроПв. Первiсне вона була в нерозривнiм зв'язку з поезiКю (прастарi гiмни, пiснi i т. д.) i, мабуть, нiколи вповнi не вiддiлиться вiд неП. Щоб змалювати людськi настроП i чуття i викликати у слухачiв такi самi настроП i чуття, музика, крiм слiв, послугуКться здавна двома головними, чисто музикальними способами: темпом i мелодiКю. Мелодiя - се певне симетричне згрупування музикальних фраз, котре вже само собою, своПм пов'язанням тонiв викликаК в нашiй душi напруження, зацiкавлення, степенуК його i вкiнцi доводить до стану зглядного спокою i втишення. Темп же додаК тiй мелодiП виразу живостi або поваги; маКмо темпи поважнi, сумнi, плачливi, набожнi, радiснi, веселi, гумористичнi i т. i. Послугуючися всiми тими способами, музика, не виходячи з границь артизму, не роблячися клоунською еквiлiбристикою, може панувати над дуже широкою скалею явищ зверхнього i нашого внутрiшнього свiту. Поезiя маК дуже мало чисто музикальних засобiв. Людська мова вживаК дуже мало чистих тонiв, iнтервал ПП дуже невеликий, а притiм чистi тони (самозвуки) пiдмiшанi скомплiкованими шелестами. Вiршова i строфiчна будова тiльки дуже не докладно може змiнити музикальну ме. лодiю. Та зате поезiя тим вища вiд музики, що при помочi мови може панувати над цiлим запасом змислових образiв, якi тiльки К в нашiй душi, може при помочi тих образiв викликати безмiрно бiльшу кiлькiсть i рiзнороднiсть зворушень, нiж музика. Вiзьмiм, напримiр, як малюК Шевченко тяжку задуму арештанта, у котрого мiшаКться i жаль за страченою волею, i докори собi самому, i тиха резигнацiя: За думою дума роКм вилiтаК, Одна давить серце, друга роздираК, А третя тихо-тихесенько плаче У самому серцi, може й бог не бачить. Як бачимо, основний мотив чисто музикальний: змалювання такого-то настрою душi. Музик розiбрав би сей мотив на музикальнi частi: якусь основну, поважну, мелодiю, до котроП зненацька домiшуються плачливi, аж крикливi ноти, К там обривок якоПсь радiсноП мелодiП, i знов поворот до основноП сумовитостi, i, вкiнцi, безнадiйнiсть зазначив би димiнуендами. Поет осягаК ту цiль, торкаючи один за одним рiзнi нашi змисли. В першiм рядку вiн показуК нам роП якихсь невловимих iстот, що летять в далечiнь; у другiм рядку вiн торкаК наш дотик, у третiм ми чуКмо тихий плач i т. д. I хоча читач, слiдкуючи за поетом, i не мiркуК, куди веде його поет, а тiльки вiдчуваК поодинокi iмпульси його слова, то все-таки вiн i не спостережеться,як, прочитавши тi рядки, почуК себе власне в такiм настроП, в якiм був поет, складаючи Пх, або в якiм хотiв мати його поет. Вiзьмiм iще приклад, де поет пробуК вдертися в чисто музикальний обсяг, в домену неясних почувань, загального душевного занепаду, що не проявляК себе нiяким фiзичним болем, а проте мучить i знесилюК душу мов прочуття якогось великого лиха. Музика дуже гарно вмiК вiддавати такi настроП i викликати Пх в душi слухачiв; поезiя вже тим самим, що оперуК словами, з котрих кожде маК дане значення i бiльшина Пх викликаК в уявi певнi конкретнi образи, не надаКться до малювання таких настроПв, а коли й пробуК робити се, то мусить уживати рiзних способiв. Подивiмось, як робить се Шевченко: Я не нездужаю нiвроку, А щось такеК бачить око I серце жде чогось, болить, Болить, i плаче, i не спить, Мов негодована дитина. Придивiмося ближче тим чудовим рядкам! У першiм схарактеризовано фiзичний стан поета, але як? Аж двома негацiями. Ми розумiКмо його, але наша уява не одержала нiякого пластичного образу. В другiм рядку поет апелюК нiби до нашого зору, але знов не даК нiякого образу; зоровий нерв подразнений, зрачок розширяКться, але не бачить нiчого. В третiм рядку поет так само торкаК наше внутрiшнК чуття: серце жде чогось, б'Кться сильнiше, але i тут уява не одержуК нiякого пластичного образу. Се напруження змiцнюКться аж до почуття неясного болю. Тiльки один змисл одержуК виразнiший iмпульс - слух. Йому причуваКться далекий, сумний, монотонний голос, мов плач голодноП дитини вночi. Сей голос сам собою, навiть без попереднiх приготувань, мiг би викликати в нашiй душi сумний i важкий настрiй, якби поет мiг нам репродукувати його так виразно i сильно, як музик. Але власне для того, що вiн не може зробити се безпосередньо, вiн осягаК свою мету посередньо, iншими, своПй штуцi властивими способами, вiн викликаК в нас нервове занепокоКння, розширення зрачкiв, прискорене биття серця, почуття неясного болю, так що одинокий пластичний образ, який вiн подаК нашiй уявi - голодноП плачучоП дитини, набираК великоП сили, домiнуК, так сказати, над усiма iншими. Варто придивитися ще однiй процедурi музики i поезiП - малюванню тишi. Перехiд вiд голосних тонiв до щораз тихiших, степенування тоП тихостi аж до границь, до яких тiльки може наше ухо розрiзняти тон, - се властива домена музики; поезiя не маК таких способiв i дуже слабо може конкурувати з нею. Ось, напр., таке поетичне димiнуендо вiд вечiрнього гомону до цiлковитого сонного забуття у К. Ф. МейКра[56]: Melde mir die Nachtgerausche, Muse, Die ans Ohr des Schlummerlosen fluten! Erst das traute Wachtgebell der Hunde, Dann das abgezahlte Schlag der Stunde, Dann ein Fiscber-Zwiegesprach am Uter. Dann? Nichts weiter, als der ungewisse Geisterlaut der ungebrochnen Stille; Wie das Atmen eines jungen Busens, Wie das Murmein eines tiefen Brunnens, Wie das Schlagen eines dumpfen Ruders. Dann der ungehorte Tritt des Schlummers[57]. Вiддаючи повне признання артистичному викiнченню i, так сказати, музикальному згармонiзуванню сього невеличкого малюнка, ми все-таки мусимо сказати, що, прим., "der ungewisse Geisterlaut der ungebrochnen Stille"[58] не К якесь пластичне зображення тоП тишi. Образ видасться нам силуваним, поет хапаК iнгредiКнцiП з абстракцiйного свiту, замiсть вести нас у свiт абстрактiв по кладцi конкретних, близьких явищ. Далеко краще, живiше малюК Шевченко мертву тишу киргизьких степiв над Аралом: Не говорить, Мовчить i гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава; Не хоче правдоньки сказать, А бiльше нi в кого спитать. Поет навмисно вкладаК в ту траву привид життя, пiдсуваК нам враження, що вона не хоче говорити, щоби таким робом не тiльки викликати в нашiй уявi враження тишi, але в додатку ще й те важке почуття, яке огортаК нас, коли станемо око в око з кимсь, що не хоче говорити з нами, а нам треба конче сказати щось, а нема кому. Або ось малюнок безсонноП ночi, де поет не чуК нiчого, крiм власноП нудьги: Приходить нiч в смердючу хату, Осядуть думи, розiб'ють На стократ серце, i надiю, I те, що вимовить не вмiю, I все на свiтi дроженуть, I спинять нiч; часи лiтами, Вiками глухо потечуть. З незрiвнянним, хоч, певно, несвiдомим майстерством, з тим майстерством, якого не осягне i найвище розвинена iнтелiгенцiя, а яке даКться тiльки могутньому чуттю i генiальнiй iнтуПцiП, показав тут Шевченко, як малюК поезiя такi, на перший погляд, парадоксальнi речi, як тишу i безсоннiсть. Бо справдi, тиша - се, властиво, брак вражень, то як же ж малювати ПП при помочi таких чи iнших образiв? А дивiть на Шевченкiв малюнок! Вiн дав нам не один образ, а цiлу драму, повну руху: нiч входить у хату, думи сiдають довкола поетовоП постелi, розбивають його серце i надiю, прогонюють усякi бажання, а вкiнцi спиняють бiг часу, i ми чуКмо, як над поетом пливуть безмежнi простори часу "глухо", без шелесту, без змiни. Поет справдi обсягаК свою цiль; вiн не тiльки не передаК нам зi страшенною пластикою враження нiчноП тишi i безсонницi, але надто передаК нам своК чуття, стан своКП душi пiд тиском вражень, передаК не окремими словами, але самим колоритом, який вiн надав своКму малюнковi. Такий ефект для музики неможливий. Pianissimo, котрим музика звичайно маркуК тишу, маК те до себе, що рiвночасно малюК лагiднi чуття, неяснi мрiП i нiяк не може малювати таких внутрiшнiх драм тишi, якi часто малюК поезiя. От тим-то музика, що маК претензiю малювати людськi думки, внутрiшню боротьбу рiзних сил нашоП душi, навiть рiзних пристрастей, тобто музика, що силкуКться вдертися в властиву домену поезiП, наперед засуджена на невдачу. Так названа "Gedankenmusik"[59] К утопiКю; тони нiколи не можуть бути еквiвалентом тих таКмних рухiв, якi вiдбуваються в наших нервах. Та, з другого боку, ясно буде також, яку вартiсть мають проби деяких, особливо французьких поетiв зробити поезiю чистою музикою, будувати вiршi зi слiв, дiбраних нь вiдповiдно до Пх значення, але вiдповiдно до Пх т. зв. музикальноП вартостi. Се поступування зовсiм подiбне до того, про яке говорить наша приповiдка: церков обiдри, а дзвiницю полатай. Тi поети, мабуть, не розумiють того, що, ганяючися за фiктивною музикальною вартiстю слiв, вони тим часом позбуваються тоП сили, яку мають слова яко сигнали, що викликають в нашiй душi враження в обсягу всiх змислiв. Музикальна вартiсть поодиноких слiв навiть у такiй мелодiйнiй мовi, як французька, К зглядно дуже мала, i найбiльшi вiртуози версифiкацiП осягають тим способом дуже нетривкi ефекти - i то коштом далеко важнiшоП втрати в пластичностi i змiстi поезiП. Вiзьмiм один iз найбiльш звiсних примiрiв, Верленову архiмелодiйну строфу: Les sanglots long Des violons De l'automne Blessent mon coeur D'line langueur Monotone. "Довгi хлипання скрипки восени ранять моК серце монотонною втомою". Перекладенi на яку-небудь iншу мову, то значить позбавленi чисто механiчноП, язиковоП мелодiП, тi слова не говорять нашiй фантазiП анi нашому чуттю нiчогiсiнько; та й у французькiм треба бути втаКмниченим у спецiальну декадентську мiстику, щоб знати, що те "lо", повторюване в трьох перших рядках, значить не булькiт горiлки крiзь вузьку шийку пляшки, а осiнню тугу, а те "оn-in-аn-оn" у дальших рядках - то не голос дзвонiв, а прим., спомини минувшини або щось подiбне. Зрештою, не треба забувати, що поезiя вiд давнiх-давен умiла використовувати тi музикальнi ефекти, якi даК сама мова. Ще в Софокла знаходимо вiрш: Тνφλσς τα τ΄ώτα τσν τε νοΰν, τα τ΄μματα εί (ти слiпий на уха, на розум i на очi), в котрiм так i чуКться здавлюваний гнiв i погроза в устах слiпого старця, оте торкотання, що нiмцi називають Stottern[60]. Ми в однiм iз дальших роздiлiв отсеП розвiдки поговоримо докладнiше про тi музикальнi ефекти самоП мови, про т. зв. ономатопое-тичнi слова, викрики, алiтерацiП, асонанси i рими. Тут згадуКмо про них тiльки для того, щоб зазначити, що французькi декаденти не винайшли тут нiчого нового, а тiльки своПм звичаКм i силою реакцiП довели до абсурду рiч, давно звiсну i природну. Зрештою, проти тоП псевдомузикальноП манiП пiднялась уже реакцiя в Нiмеччинi. Пiд проводом Арно Гольца постала там купка поетiв, котра, знов зводячи до абсурду певну доктрину, вiдкидаК все, що досi називалося поетичною формою i мелодiКю, отже, не тiльки риму, але й рiвний розмiр вiршiв, i ставить основним принципом новоП поезiП голе слово в його безпосереднiм, первiснiм, несфальшованiм (?) значеннi. Не маючи пiд рукою вiршiв самого Арно Гольца, я приведу тут як зразок сеП новоП "форми" пародiю О. Е. Гартлебена[61] на Гольцевi вiршi, держану докладно в його новiм стилi: Ich liege auf dem Bauche und rauche Tabak - Brimmer. Abscheulich! Ab und zu spitz' ich die Lippen und pfeif auf das ganze Familienleben[62]. Пародiя заховала вiрно форму Гольцових вiршiв, а й до змiсту не додала анi вiд нього не вiдняла майже нiчого, пiдчеркуючи тiльки деякi нюанси. Ся нова "школа" робить тепер у Нiмеччинi багато шуму. Взагалi, чим меншi таланти, тим бiльше роблять шуму - стара iсторiя. 3. ЗМИСЛ ЗОРУ I ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ПОЕЗIЏ Ми вже сказали, що змисл зору даК найбагатший матерiал для нашого психiчного життя, а тим самим i для поезiП. Пригадаймо тiльки великi контрасти свiтла i темноти i безконечну скалю кольорiв, пригадаймо такi поняття, як високiсть i низькiсть, красота i бридкiсть, форма i рух, такi образи, як небо, поле, земля, гори, i зрозумiКмо, як глибоко сягаК в нашу душу вплив зорового змислу. Гарний приклад великоП ролi, якi мають образи, взятi з обсягу зорового змислу, в народнiй поезiП, дають нам важнi i характернi epitheta ornamentia[63], якими радо по-слугуКться народна пiсня. Користуючися багатою збiркою тих епiтетiв, зладженою Мiклошичем (Dr. F г. М i k l о s i с h. Die Darstellung im slavischen Epos, Denkschriften der K. Akademie der Wissenschaften in Wien. Phil. hist. Classe, Bd. XXXVIII, 1890, 28 - 40), я подаю тут ось який цифровий огляд: У сербських пiснях епiтетiв прикметникових К 97, а iменникових 25; мiж першими iз обсягу зору взятих К 35; мiж другими 5; iз обсягу дотику 2+5, iз обсягу смаку 5, iз обсягу слуху 1. У болгарських пiснях на 58 постiйних епiтетiв 21 узято з обсягу зору, 16 з обсягу дотику, 2 з обсягу смаку, а один з обсягу слуху. В росiйських пiснях таких епiтетiв начислив Мiклошич 64, з них зорових К 18, дотикових 13, смаковi 1, слуховi 2. В украПнсько-руських пiснях епiтетiв 38, з них зорових 17, дотикових 10, слухових 1. Загалом можна сказати, що в слов'янських епiчних пiснях на 279 постiйних епiтетiв 173 (62%) взято з обсягу змислових вражень, а з них 96 (55 1/3%) узято з обсягу зору, 65 (37 - 57%) з обсягу дотику, 7 (4%) з обсягу смаку, а 6 (несповна 3%) з обсягу слуху. Iнтересно, що у пiвденних слов'ян, у сербiв i болгар, запас епiтетiв загалом найбагатший, мiж ними найбiльший процент епiтетiв змислових, а мiж тими знову найбiльше власне зорових. Те саме треба сказати i про порiвняння. Сербська пiсня порiвнюК молодого парубка до гарноП китицi квiток; дiвчина називаК любка своПми чорними очима. Поява героя на обрiП описуКться ось як: Бачите ви оттой бовдур мряки, Бовдур мряки з-пiд чорного лiсу? Тая мряка - Королевич Марко. ПоПздка юнака на поле - се полiт зiрки по небi: Пак се ману преко пода равна, Кано звезда преко ведра неба. Мiлош виПжджаК на поле, "мов яркеК iз-за гори сонце". же гарно малюК iнша пiсня похiд юнакiв: Ой то суне хмара вiд Котара, А крiзь хмару блискавки блискочуть; А як тая хмара пiднялася, З-пiд копит так курява знялася; Як крiзь хмару блискавки блискочуть, Так блискочуть зброП на юнаках. Ще одна цитата - опис дiвчини-вродливицi, характерний iз многих iнших причин, а головно тою масою зорових образiв, з яких зложено малюнок: Гарна вона, краща й буть не може! Бо що станом - тонка i висока, А що личком - бiла i рум'яна, Наче зранку виросла до пiвдня В тишi проти сонця весняного. Очi в неП - два щирi клейноти, А тi брiвки - морськiП веселки, А рiсницi - ластiв'ячi крила, Руса коса - шовкове повiсмо, А устонька - цукровий замочок. Бiлi зуби - бiсера двi низки, А рученьки - лебединi крила, Бiлi груди - два голуби сивi. Слово мовить, мов голуб воркуК, А всмiхнеться, мов сонечко грiК. Хто не пригадаК наших поетичних образiв, таких як: бiле тiло, рум'яне личко, чорнi очi, чисте поле, платити по червоному, по золотому, зелений явiр i т. i.? В щедрiвцi спiвають про дiвчину: На горi, горi снiги, морози, А на долинi руженька цвiте. Жаль прирiвнюКться до студеноП роси по зеленiй травi. Коломийка говорить: Молодицi, як зiрницi, дiвчата, як сонце, Ой напишу, намалюю, поставлю в вiконце, або висловлюК таке саме порiвняння краси дiвочоП з зорею iншим, бiльше поетичним способом: Ой упала зоря з неба та й розсипалася, А дiвчина позбирала та й пiдтикалася. Дуже iнтересний паралелiзм бачимо в отсiй пiснi, де дiвчину порiвняно до калини: "Червона калино, чого в лузi стоПш? Чи цвiту жалуКш, чи стужi ся боПш?" - "Цвiту не жалую, стужi ся не бою, Сама я не знаю, як зацвiсти маю. Зацвiла би-м бiло - люди не пiзнають, Зацвiту червоно - гiлля обламають". - "Молода дiвчино, чого сумна ходиш? Чи головка больна, чи свiту-сь не вольна?" - "Головка не больна, i я свiту вольна, Три ночi не спала, один лист писала До того жовняра, що-м вiрно кохала". Ми не можемо тут входити в такi iнтереснi деталi, як напр., символiка кольорiв у народних вiруваннях i в поезiП, символiка цвiтiв i т. i., що, властиво, також належить сюди, i подамо ще декiлька примiрiв зорових образiв у нашiй артистичнiй поезiП, а головно у Шевченка. Кождому, хто читав Шевченковi поезiП, мусила лишитися в тямцi та маса зорових, кольористичних образiв, якими вiн любить характеризувати украПнську природу, всi отi "карiП оченята i чорнiП брови", "вишневий сад зелений i темнiП ночi", "синК море", "червону калину", "зеленi байраки", "степ, як море широке, синiК", "небо блакитне", "чорнi гори", i могили, "що чорнiють, як гори", i тi хлопцi i дiвчата, що "як мак, процвiтають". Варто звернути увагу на деякi мальовничi порiвняння. I так в часi нiчного нападу на Скутару: Неначе птахи чорнi в гаП, Козацтво смiливо лiтаК. Загальнозвiсне К порiвняння: "Червоною гадюкою несе Альта вiстi". В "Катеринi" читаКмо: А без долi бiле личко, Як квiтка на полi: Пече сонце, гойда вiтер, Рве всякий по волi. Дiвчина у нього часто К рожевим цвiтом. Катерина, "як тополя, стала в полi при битiй дорозi". Дитина "червонiК, як квiточка вранцi пiд росою". Розпука "коло серця, як гадина чорна, повернулась". Зима в Московщинi: "Як те море, бiле поле снiгом покотилось". Взагалi багатство мальовничого елемента додаК "Катеринi" незвичайного повабу. Дуже часто поет послугуКться грою кольорiв у природi, щоб характеризувати змiну людського чуття. Њ се звiсна поява, що в добрiм настроП чоловiковi вся природа видаКться ясною, всмiхнутою, свiжою i веселою, а в пригнобленнi - понурою, темною, хорою. Характеризуючи настрiй украПнського народу по битвi пiд Берестечком, Шевченко спiваК: Ой чого ти почорнiло, ЗеленеК поле, - де зелений колiр, очевидно, К символом здоров'я, сили, краси i надiП, якi були перед битвою, а чорний - символом пригноблення по битвi. Та не треба забувати, що правдивi поети нiколи не позволяють собi тих кольористичних оргiй, у яких любуються теперiшнi декаденти та пленеристи пера i чорнила, Пх описи виглядають радше як вказiвки для маляра або як прейскуранти рiзних вишуканих фарб, анiж як поетичнi креацiП. А погляньте, як описав Шевченко вечiр в украПнському селi весною - на що вже мотив здiбний до якого хочете кольористичного трактування! Садок вишневий коло хати, Хрущi над вишнями гудуть, Плугатарi з плугами йдуть, Спiвають iдучи дiвчата, А матерi вечерять ждуть. I знов бачимо аналогiчну процедуру до тоП, яку ми видали попереду: поет, коли береться малювати, то не чинить се виключно красками, фарбами, котрi у нього властиво К тiльки словами, зчепленням таких i таких шелестiв i гукiв, але торкаК рiзнi нашi змисли, викликаК в душi образи рiзнородних вражень, але так, щоб вони тут же зливалися в одну органiчну i гармонiйну цiлiсть. Ось у наведенiм вище куплетi перший рядок торкаК змисл зору, другий - слуху, третiй - зору i дотику, четвертий - зору i слуху, а п'ятий - знов зору i дотику; спецiально кольористичних акцентiв нема зовсiм, а проте цiлiсть - украПнський весняний вечiр - встаК перед нашою уявою з усiми своПми кольорами, контурами i гуками як жива. Натомiсть ми бачимо, як поет уживаК кольористичних ефектiв зовсiм не там, де вжив би Пх маляр, а для характеристики психiчного настрою людей. I так вiн характеризуК крiпацтво: "Чорнiше чорноП землi блукають люди"; своК життя в неволi: Каламутними болотами Мiж бур'янами, за годами Три годи сумно протекли.