Iван Франко. Украдене щастя ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ДРАМА З СIЛЬСЬКОГО ЖИТТЯ В 5 ДIЯХ ДIЙОВI ОСОБИ Микола Задорожний_, чоловiк, лiт 45, невеликого росту, похилий, рухи повiльнi. Анна_, його жiнка, молодиця, лiт 25. Михайло Гурман_, Жандарм _, високий, здоровий мужчина, лiт З0. Олекса Бабич_, селянин, лiт 40, сусiда Миколи. Настя_, його жiнка, лiт 35. Вiйт_, селянин, лiт 50. Шльома_, орендар. Селяни, селянки, парубки i дiвчата, музи к и i т. i._ ДiКться коло 1870 року в пiдгiрськiм селi Незваничах. ДIЯ ПЕРША _ Нутро сiльськоП хати. Нiч. Надворi чути шум вiтру, снiг б'К об вiкна. В печi горить огонь, при нiм горшки. Анна i Настя пораються коло печi. На лавi, на ослонi, на припiчку i на печi дiвчата i парубки, однi прядуть, другi мотають пряжу на мотовилах; насеред хати при стiльцi один парубок плете рукавицi, Другий на коливоротi крутить шнур. ЯВА ПЕРША Парубки, дiвчата, Анна i Настя._ _ Парубки i дiвчата (спiвають):_ Ой там за горою та за кремiнною Не по правдi жиК чоловiк з жоною. Вона йому стелить бiлу постеленьку, А вiн Пй готуК дротяну нагайку. Бiла постеленька порохом припала, Дротяна нагайка бiле тiло рвала. Бiла постеленька порохом присiла, Дротяна нагайка кров'ю обкипiла. Настя (перериваК, махаючи стиркою)._ Та тьфу на вас! Що се ви вигадали такоП плаксивоП! Мов по покiйнику голосять. 1 парубок (регочеться)._ Ага, а у вас мурашки по шкiрi забiгали. Настя_. Тю на тебе та на твою голову! Ти гадаКш, що я твого тата жiнка, що небiжка нiколи з синцiв не виходила. 1 парубок_. Го-го, мiй тато небiжчик усе говорив: "Як чоловiк жiнки не б'К, то в нiй утроба гниК". 2 парубок_. О, твiй тато добрий цирулик був. Вiн i хлопам умiв кров пускати. 1 парубок. _I задармо! То также щось варто! Настя. Та повиннi-сте стидатися хоть тут, у тiй хатi таке говорити та спiвати. Пек, осина! То так якби, не при хатi кажучи, злого духа при малiй дитинi згадав. Тут ангели божi лiтають, одна хата в цiлiм селi, де святий супокiй, та згода, та лад, та любов - а ви якесь таке завели, що гидко i в губу брати. 1 дiвчина_. Та не бiйтеся, тiтко, ми своКю спiванкою святих ангелiв iз хати не виполошимо. Настя_. А ти вiдки се знаКш? А може, якраз виполошите? ЗнаКш, як старi люди кажуть: не викликай вовка з лiсу. А то буваК таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. МоП небiжка мамуня розповiдали, що раз один такий... 1 парубок_. Та пипоть вам на язик! Iдiть до печi та глядiть, чи швидко тi вареники будуть, бо далi Микола з мiста приПде та нас понаганяК додому. Настя_. Ади, який швидкий! Не бiйся, вареники будуть. Гляди тiлько, щоб ти свою рукавицю доплiв. (Iде до печi.)_ 1 дiвчина_. Ну, кiнчiм, сестрички, тоту спiванку. Вона дуже красна. А така жалiсна, аж плакати хочеться. Анна (вiд печi)._ Почекайте-но, як замуж повиходите та на своПх плечах того добра зазнаКте, то вам ще й не так плакати захочеться. Дiвчата_. От тобi й на! А ви се вiдки знаКте? Хiба ви сього зазнали? Анна_. Ну, я не про себе говорю. А втiм, що зазнала, то досить менi знати та богу. Дiвчата (хвилю мовчать, потiм починають спiвати):_ Ой мужу ж мiй, мужу, не бий мене дуже, В мене тiло бiле, болить мене дуже. Пусти ж мене, мужу, в вишневий садочок, Най я собi урву рожевий квiточок, Урву рожу-квiтку та й пущу на воду: Плини, плини, роже-квiтко, аж до мого роду. Плини, плини, квiтко, плини по Дунаю, Як побачиш мою неньку, приплини до краю. Настя (тим часом повиймала вареники, вiдцiдила Пх, полила Пх олiКм, посолила i ставить на столi)._ Ну, годi вам спiвати! Кидайте роботу! Вареники на столi! (Парубки i дiвчата покидають роботу i з веселим гамором сiдають за стiл i Пдять. Настя з Анною коло печi; вона вiдсипала собi також вареникiв i сiдаК на припiчку, обернена до столу плечима.)_ Ну, кумо, помагай i ти! Анна (глядить до вiкна)._ Господи, яка там шаругаП Коли б тiлько нашi де з дороги не збилися! , - Настя_. Не бiйся, Пм не першина. Анна_. Не знаю, але менi так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною зависло. Настя_. Та я то, небого, виджу. Цiлий день як сама не своя ходиш. Та й уже сама собi мiркую, чого би тобi журитися? Живеш, як у бога за дверми... Анна_. Я? Настя_. Чоловiка маКш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться до тебе. Анна (зiтхаК)._ Та що то з того! Настя (тихiше)._ Ага, ти про те, що дiтей не маКш. Не бiйся, бог ласкав, будуть iще. Анна (махаК рукою)._ Ей, я не проте! Настя_. А про що ж? Чого тобi ще треба? Що брати тебе на посагу скривдили? Тьфу! Наплюй ти на Пх посаг! Тм твоя кривда боком вилiзе. Анна (кидаКться мов ужалена)._ Йой, кумо! Та хiба я про посаг? I пощо ви менi згадуКте моПх братiв? Адже знаКте, що вони моП найтяжчi вороги. Настя_. Знаю, небого, знаю! Наслухалась я про твоК керваве дiвування. Анна (живо)._ Що? Про моК дiвування? Що ви про нього знаКте? Настя (добродушно)._ Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали, мiж людей не пускали i вкiнцi за наймита замуж випхали, ще й на посагу покривдили. Ой, та чи тiлько те!.. Анна_. Як то? Ще й бiльше щось знаКте? Настя (смiКться)._ Та ти, кумо, мене не бiйся! Кажу тобi, що знаю все, хоч то вiд нас не близька сторона, аж у другiм повiтi, а братiв твоПх я й на очi не бачила. Анна_. А вiдки ж ви все те знаКте? Настя (смiКться)._ Через сороки-ворони, любонько! Були вже такi люди, що менi доповiли. Навiть би-сь нiколи не вгадала,хто. Анна_. Певне-сте, десь якусь мою посестру на ярмарку бачили? Настя_. Ой, кумонько! Чи то я так на тих ярмарках часто буваю! Нi, таки до моКП хати сама звiстка прийшла, та й то не коли, а вчора. Анна_. Ну, то я вже нiяк не вгадаю, хто то мiг бути. Парубки i дiвчата (встають вiд Пди)._ Спасибiг вам, тiтко Анно, i вам, тiтко Насте, за вечерю! 1 парубок_. Господи тобi слава, що ся душа напхала! Настя (б'К його стиркою)._ Iди, iди ти, негосподарська дитино! Дiвчата_. Ну, пора нам додому, а то позамiтаК дорогу, то не докопаКмося вулицею. 2 парубок_. Не бiйтеся, моП ластiвочки! Нас тут хлопцiв досить, кождий по двi вас на плечi вiзьме та й додому занесе. 1 дiвчина_. Овва, якi менi силачi. Ще подвигаКтеся та болячки постручуКте! Збираються, забирають куделi та пряжу i виходять._ Ну, добранiч вам! Цiлуються з Анною, вона свiтить Пм скiпкою до сiней._ Анна_. Добранiч, дiвчата, добранiч! Та приходiть i завтра, будьте ласкавi! (ЗачиняК за ними дверi.)_ ЯВА ДРУГА Анна i Настя._ _ Настя_. Та було хiба i менi йти. Анна (спрятуК зо стола)._ Ой, посидьте ще троха. У вас хата не сама, а як ваш чоловiк буде Пхати, то й так попри нашу хату, то почуКте. А менi веселiше буде ждати. Настя (помагаК прятати)._ Та воно то так. А все-таки хата рук потребуК. Ну, та вже для тебе се зроблю... (ЗупиняКться серед хати перед Анною, з мискою в руках.) _Ну, а ти не цiкава, вiд кого я дiзналася про твоК дiвування? Анна_. Та що менi! Я не вдатна загадки розгадувати. Настя (лукаво)._ А твоК серце нiчого тобi не говорить? Анна_. Серце? А вам що таке? Що воно менi маК говорити? Настя_. Ага, а на лицi мiнишся! Блiднеш, то знов червонiКш! Ну, ну, не лякайся! Я знаю все, вiд нього самого. Анна_. Схаменiться! Що ви говорите? Вiд якого нього? Настя_. Вiд Михайла, а вiд кого ж би? Анна_. Вiд якого Михайла? Настя_. Ей, кумо, та не прикидайся, що нiчого не розумiКш. Адже ми обi не дiти! Михайла Гурмана знаКш, а? Анна (вiдступаК крок взад i хреститься)._ Свят, свят, свят! Ви що се, кумо, говорите? Михайло Гурман - так, я зналася з ним, але його давно на свiтi нема. Вiн у БоснiП згиб. Настя_. Хто се тобi сказав? Анна_. Я ее знаю, брати говорили. Настя_. Еге, то-то й К, що брати! Анна_. його мати сама лист менi показувала, плакала. Настя_. Ну, то мусив бути лист фальшивий, бо Михайло живiсiнький. Анна_. Кумо, бiйтеся бога, не говорiть сього! Може, вам приснився? Може, дух його вам об'явився? Настя_. Нi, кумо Анно, я тобi кажу: вiн живiсiнький. У Жандарм _ах служить уже три роки. Десь був у iншiй сторонi, а тепер його до нас перенесли. Вчора до нас у хату заходив, про тебе розпитувався. Анна_. Господи, що се таке? Що зо мною дiКться? Кумо, голубонько! Кажiть, що се вам привидiлося, приснилося! Адже ж сс... сс такс, що здурiти можна! Адже ж я тому Михайловi клялася, присягала, що радше в могилу пiду, нiж з ким iншим до шлюбу стану. А тепер!.. Вiн по мою душу прийшов. Та нi, нi, ви жартуКте, ви тiлько так говорите! Настя_. Хрестися, кумо! Чого ти так перелякалась? Тут видима рiч, що брати ошукали тебе. Значить, на тобi нема нiякоП вини. Вiн i сам се казав. Вiн зовсiм не винуватив тебе. О, якби ти знала, як вiн гарно та щиро говорив про тебе! Анна_. Нi, нi, нi! Не говорiть менi нiчого! Не хочу чути про нього, не хочу бачити його. (Ходить по хатi, ламаючи руки.)_ Ой господи! Ой боже мiй, та невже сьому правда? Невже i тут мене одурили, ошукали, мов кота в мiшку продали? Настя_. Та вспокiйся, кумо! Що вже про те говорити, що пропало! Най Пм за се бог заплатить. Анна (все ще в нетямi ходить по хатi)._ I за що? Пощо? А, знаю, знаю! Вони Михайла боялися, щоб не вiдiбрав вiд них моКП батькiвщини. О, так, так! А сей покiрливий, наймит, ще й рад, що що-небудь дiстав. Господи, рятуй мене! Не дай одурiти! Настя (бере ПП за плече)._ Та отямся-бо, кумо! Що ти торочиш? Чи не грiх тобi? Ти тепер замужня жiнка, треба про се все забути. Анна (вдавлюКться в неП, по хвилi)._ А так, правда ваша! Правда ваша! Забути треба. Хоч би мало серце розiрватися, а забути треба. Ой господи! I як воно досi не трiсло? Кiлько я намучилася за тi роки! А тепер гадала, що от-от давнi рани перестануть болiти. А тут на тобi! МаКш! Той, що досi був для мене помершим, являКться наново. Кумонько, матiнко моя! Порадь менi, що маю робити? Дай менi якого зiлля, щоби тут, отут перестало болiти! Настя_. Де вже менi, небого, до зiлля? Не пораджу я тобi нiчого, хiба одно: молися богу, чень вiн вiдверне вiд тебе се лихо. Анна_. Молилась, кумо, молилась! Товкла чолом о кам'янi сходи при церквi, слiзьми плити вмивала - нiчого не помагаК. Настя (надслухуК)._ Га, чуКш? Мабуть, дзвiнок теленькаК. Певно, нашi Пдуть. Анна (при вiкнi)._ ТеленькаК! Ледво чути за свистом вiтру, а теленькаК. Господи тобi слава, що Пдуть! Ходiмо зустрiчати! Обидвi сквапно одягаються i виходять._ ЯВА ТРЕТЯ По хвилi входять Анна, Настя i Бабич, увесь у снiгу, з батогом у руках._ _ Бабич_. Дай боже вечiр добрий! Анна_. Дай боже здоровля! Так, кажете, мiй з вами не Пхав? Бабич_. Нi, кумо. Я його ще на солянiй жупi лишив. Ще докладав своКП купи дров i щось там почав з вiйтом перемовлятися, та я не дочiкував до кiнця та й поПхав за iншими. Анна_. Бiйтеся бога! Як же ж ви могли його самого лишити в таку страшну негоду? Бабич_. Е, не бiйтеся, сам вiн не буде. Певно, поПхав на Купiння з передiльничанами. А нашi всi на Радловичi гостинцем Пхали. Але вiн швидко приПде, не бiйтеся. Конята у нього добрi. Анна_. Ой, я чогось боюся. Кажуть, у лiсi вовки появилися. Ще не дай боже якого нещастя! Бабич_. Та вспокiйтеся, кумо! Ще бог ласкав, вiдверне вiд нас лиху пригоду. А Микола не дитина. Вiн за худобу дбаК. Ну, стара, ходiмо Пхати додому, там десь конята перемерзли. Настя_. Ну, добранiч тобi, кумо. Молися, небого, богу, все добре буде! Бабич_. Добранiч! Анна_. Оставайтеся з богом! _ Бабич i Настя виходять._ ЯВА ЧЕТВЕРТА _ Анна (сама, одягнена в кожу i хустинi, сiдаК коло вiкна i надслухуК)._ Не чути! Тiлько вiтер свище i виК. (ЗаламуК руки.)_ А вiн жиК, жиК, жиК! Одурили мене, отуманили, загукали, обдерли з усього, з усього! Нi, не хочу про се думати. В мене К чоловiк, шлюбний. Я йому присягала i йому додержу вiри. (НадслухуК.)_ Ах! Ось вiн Пде! Ну, прецiнь! Господи тобi слава! (Виходить.)_ ЯВА П'ЯТА Микола i Анна._ _ За сценою чути брязкiт нашийникiв. По хвилi входить Микола, весь присипаний снiгом, в гунi, надiтiй поверх кожуха, в баранячiй кучмi, в рукавицях i з батогом. Вiн стаК насеред хати, виймаК батiг iз-за ременя i починаК обтрiпувати снiг, стукаючи при тiм об землю чобiтьми. Вiдтак охаючи починаК роздягатися._ _ Микола_. Ось тобi i заробок! Ось тобi жий та будь! Ой господи, i як се я душi не згубив по дорозi, то й сам уже не знаю! Ох, та й утепенився ж я! Та й промерз до самоП костi! (ВiдсуваК вiкно i кричить.)_ Анно, а коням треба пити дати! Думав напоПти на Купiннi, та не мож було! Анна (за сценою)._ Добре, добре! Я вже й воду зладила. Микола (засуваК вiкно, знiмаК гуню, потiм кожух i вiшаК Пх на жердцi)._ Ну, заробок, нема що казати! За вiсiм шiсток головою наложи - оплатиться. Цiлiсiнький день роби, двигай, волочися, худобу збавляй, мерзни i мокни, як остатня собака, - i за все те вiсiм шiсток. А прийдеться платити, то й того Пм, людоПдам, жаль. I тото би зажерли. Як дають чоловiковi той кровавий крейцар, то так i видиш, що Пх i за тим колька коче. А бодай вас уже раз людська праця розсадила та розперла, щоби-сте лиш очi повивалювали, нелюди поганi! (СiдаК кiнець стола i починаК стягати чоботи.)_ От iще бiдонька моя! (Кричить.) _Жiнко, гей, жiнко! Анно! Де ти там? Анна (входить)._ Ти мене кликав? Микола._ Таже кликав. Ну що, конi пили? Анна_. Ще й як. Так, бiднята, перемерзли, мов риби тряслися. Бiдна худiбка! Я Пм трохи сировицi до води долила, випили по двi коновцi. Микола_. А Псти мають там що? Анна_. Ну, та вже я не спустилась на тебе, поки ти Пм даси. Мають по гарцевi вiвса, та й сiчки я нарiзала у заступника на машинi, ну, та й сiна поза драбину понапихала. Ба, та чого ти так запiзнився? Микола_. Ет, волиш не питати. От ходи та поможи менi чоботи стягнути. Ади, позамерзали як костомахи, та боюсь, щоб ноги не повiдморожувати. Анна_. Пек-запек! Що ти говориш? Ще би нам лиш того бракувало! (Бере за чобiт, тягне, та, заглянувши Миколi в лице, опускаК ногу, вiдступаК на крок узад i хреститься.)_ Свят, свят, свят! Миколо! А тобi що такого? Ти весь у кровi! Микола_. Я? Анна_. Бiйся бога! А се що таке? Чи бiйка де була? Чи, може, ти скалiчився де? Микола_. Та нi, нi, не бiйся! Анна (кидаКться до нього i розпинаК лейбик)._ Та почекай лишень! Господи, сорочку покровавив! Ну, що се таке з тобою сталося, Миколо? Микола_. Та то наш вiйтонько гiдний та поважний. Анна_. Що? Бив тебе? Микола_. Та певно, що не гладив. (ГримаК кулаком об стiл.)_ Але я йому не подарую! Я на нiм своКП кривди пошукаю! Анна_. Ба, та що таке межи вами зайшло? За що? Микола_. Питай ти мене, а я тебе буду. За нiзащоП З доброго дива мене вчепився, бодай його той учепився, що в болотi сидить. Анна (все ще оглядаК його)._ Та не клени, Микола не гнiви бога! Ой господи, та з тебе тут кварта кровi зь йшла! От iще недоля моя! Давай я обмию. Десь тут iще тепла вода лишилася. (Iде до печi.)_ Микола (кричить)._ Нi, не треба! Я його до суду завдам! Я завтра, ось так як К, до самого пана судiП пiду. Най пани побачать! Не мий! Анна (наливаК в миску води i наближаКться). _Iди, iди, бiдна ти голово! Не роби з себе смiховище людське! Вiйтовi нiчого не зробиш, тiлько з себе смiх зробиш. Микола_. Як то нiчого не зроблю? То цiсарське право позволяв отак над людьми збиткуватися? Як вiн вiйт пiдприКмець вiд довозу дров на жупу, то йому вiльно з чоловiка й душу вигнати? Анна_. Ти, певно, знов полiна продавав? Микола_. Ну, та певно, що мусив продати. Бiйся бога, чоловiк намучився в лiсi, намерзся, як собака, крейцарика при душi не маК, а треба прецiнь чимось душу пiдкрiпити. Анна_. Ей, Миколо, Миколо! Кiлько разiв я тобi говорила: радше притерпи, а не роби сього! А тепер ще до суду хочеш iти! Адже вiйт тебе за таке до арешту борше запакуК, нiж ти його! Микола (глядить на неП з острахом)._ Агiй, жiнко! Та се ти правду кажеш! А менi се i в голову не прийшло. Ну, на, мийi Анна (миК його)._ Я би не знати що за се дала, що ти не тiлько полiна продав, а ще й сам вiйтовi якесь згiрдне слово сказав. Микола_. Я? Та скари ж то мене господи, що нi! Вчепився мене, що латер неповний. Я, як звичайно, остатнiй накладав, а вiн до мене. Вже там хтось мусив мене прискаржити, що я пару тих дурних полiн продав. Анна_. А може, вiн i сам видiв? Микола. А дiдько його знаК, може, й видiв. Досить, що вiн до мене. "Я тобi, - каже, - не заплачу, поки латер не буде цiлий". А я кажу: "Який був у лiсi, такий тут К". А вiн менi каже: "Брешеш, ти п'ять полiн продав". А я йому кажу: "Як продав, то не сам продав. I iншi продають". А вiн до мене пристав: "Хто продаК?" Та й хто, та й хто? Що я мав йому казати? По правдi, чоловiк нiчого не бачив, а так на першого-лiпшого говорити стидно. От я возьми та й скажи йому: "Та й ви самi, доки-сте не були пiдприКмцем, то-сте продавали". Не встиг я йому се сказати, а вiн як не кинеться на мене, як не почне гаратати мене палицею! Та через голову, та куди попало. То вже я й нестямився, коли, i хто, i як мене вiдборонив та на сани посадив. Анна (хитаК головою)._ Я так i думала, що ти щось таке мусив ляпнути. Вiйт не такий чоловiк, аби когось задармо вчепився. Микола (гiрко). О,_ та певно. У тебе кождий чес' ний, кождий розумний, коби. тiлько не твiй чоловiк. Анна_. Я тобi честi не уймаю, але полiн не треба було продавати. Микола_. Л мерзнути та о голодi бути треба! Анна_. Було собi з дому взяти пару крейцарiв на горiвку, коли вже без неП не можеш обiйтися. Адже ж ми вже не такi остатнi. Микола_. От таке! На заробок Пхати i ще грошi з дому брати! Анна_. Ну, коли так, то маКш заробок, якого-сь хотiв. (ЗастелюК стiл i заходиться давати вечерю.)_ Ну, але де ж ти так довго барився? Микола (гнiвно)._ А тобi що до того? Не твоК дiло! Коли я тобi такий нелюбий, то не питайся мене нi про що! Анна (ставить миски на стiл)._ Ну, коли так будеш зо мною говорити, то певно любiший не будеш. Мовчанка. Микола тарабанить пальцями по вiкнi, _Anna_ заставляК вечерю. Микола обертаКться i починаК мовчки Псти. Втiм чути стукання до вiкна. Анна здригаКться, Микола випускаК ложку з рук._ Анна_. Свят, свят, свят! А се що таке? Микола_. Хтось до вiкна стукаК! В таку пiзню годину, в таку негоду - ой, може, яке нещастя! Голос за вiкном_. Гей, люди, створiть, не дайте душi загинути! Анна_. Хтось, певно, з дороги збився. Бiжу створити. Микола_. Анно, стiй! Може, яка зла душа? Анна_. Ба, та що? Дати чоловiковi загибати? Та й що нам зла душа? Взяти у нас нема що, нiкому ми нiчого не виннi, то чого нам боятися? (Виходить. Чути калатання засувiв.)_ ЯВА ШОСТА _ Микола, по хвилi входить Жандарм з карабiном, увесь присипаний снiгом, за ним Анна._ _ Жандарм _. Дай боже добрий вечiр! Микола_. Дай боже здоровля! Жандарм _. Перепрашаю, що в таку пiзню пору неПрошений до вашоП хати набиваюся. Але там такастоашна буря, куревiльниця, щоне дай господи! Я з дороги збився думав уже, що або замерзну де в заметi, або вовкам на зуби попадуся. Анна (хреститься)._ Господи! Жандарм (озираКться на неП, витрiщуе очi, потiм перемагаК себе)._ А так! Недалеко вже було до того. Там пiд лiсом чути, як вони виють. КождоП хвилi могли, бестiП, зо мною привiтатися! Микола_. Та роздягнiться, пане, сiдайте! Адже ж тепер, пiд нiч, далi не пiдете. Жандарм _. Та куди вже! Нiг своПх не чую, так промерз та змучився! Ой, господи тобi слава, що з душею з того снiгового пекла вихопився! (ОбтрiпуКться зо снiгу i починаК роздягатися. Микола придивляКться йому ближче.)_ Микола_. А ви вiдки, пане шандаре? Жандарм _. Та ходом з мiста. Микола_. Ну, так, ходом. Але родом? Даруйте, але менi здаКться, що я вас десь колись бачив. Жандарм (смiКться)._ Ну! Чи не ще! Миколо, старий побратиме! Хiба ж ти не пiзнав мене? (Клепле його по плечi.)_ Микола_. Михайло Гурман! Так се ти! А ми гадали... Анно, ба, а ти хiба не пiзнала Михайла? Анна (зовсiм забувшися, стоПть кiнець столу i, не дивлячись на них, шепче молитву)._ I остави, i ослаби, i вiдпусти, господи... Жандарм (регочеться)._ Анно! Господине! Що се вам на побожнiсть зiбралося? Що ж то, не привiтаКтеся зо старим знайомим? Анна (подаК йому руку)._ Як ся маКте, пане шандар? Жандарм (хвилю пильно глядiв на неП, потiм пустив ПП руку, зцiпив зуби i вiдвернувся, говорить далi тiльки до Миколи)._ Ну, нинiшньоП ночi не забуду, доки життя мого. ЗнаКте, як я почув крiзь вiтер тi вовчi голоси, та й то так недалеко - ну, гадаю собi, вже по менi! I так менi нараз мовби хто приском поза плечима посипав. I в тiй самiй хвилi я побачив збоку свiтло. Зразу подумав, що то вовк очима блимаК, але далi бачу, що стоПть на мiсцi... I вже я нiчого бiльше не думав, не мiркував, тiлько як не пущуся бiгти пiвперек снiгiв, через якiсь рiвчаки, замети та плоти. I бог його знаК, вiдки в мене стiльки сили набралося. Гримнув чоловiк собою з десять разiв, то правда, але богу дякую, що. хоть костi цiлi! Микола_. Ну, що ж, богу дякувати! Але скажи ти менi, будь ласкав, що се з тобою? Вiдки ти взявся? Адже ж казали, що ти... Жандарм (регочеться)._ Ха, ха, ха! Що я що такого? Микола_. Ну, та що ти погиб, умер... Жандарм (смiКться ще дужче i пiдходить до нього. Микола цофаеться)._ Ха, ха, ха! Та се й правда! Адже ж я небiжчик. Не вiриш, Миколо? Я вмерлий! Я з гробу приходжу. Микола (переляканий, хреститься)._ Свят, свят, свят!.. (Слабо всмiхаКться.)_ Ну, що ти дурницi говориш, Михаиле? То не годиться з такими рiчами жартувати. Жандарм (грiзно)._ Ти думаКш, що я жартую? Ану, на, доторкнися мене! (ПростягаК руку, Микола вiдскакуК)_ А видиш! Та проте дарма! ЗнаКш, Миколо, пощо я прийшов? Микола_. Ти? До мене? Жандарм _. Еге! По твою душу. (Регочеться.)_ Ха, ха, ха! Ото налякав! Ну, не бiйся, бiдолахо! Твоя душа не така-то дуже цiнна рiч, щоб аж мерцi з гробу по неП приходили. Не бiйся, ади, я живий чоловiк, такий, як ти! (Плеще його по плечi.)_ А вiдки я тут узявся, се я тобi зараз скажу. Вернувши з вiйська, я продав грунт i хату i вступив до Жандарм _iв, ось уже три роки служу. Зразу на границi був, пачкарiв ловив, а отеК пару недiль тому перенесли мене в сей повiт. Микола_. I чи не можна було вiдразу се сказати? А то на тобi! Взявся страшити мене небiжчиком. Ей, Михаиле, Михаиле! Ти, як бачу, все ще такий збиточник, як був колись. (ХитаК головою.)_ Ну, сiдай та от вечеряй разом з нами. Жандарм _. ОтеК справдi розумне слово. (Бере за ложку i сiдаК коло столу.)_ Ба, а ви чому так пiзно вечеряКте? Адже, певне, вже пiвнiч буде! Микола_. Адже я в такiм самiм був, як ти. Тiлько недавно з дороги приПхав. Жандарм (Пдячи). З_ якоП дороги? Микола_. Та з мiста. Латри возив на жупу та й так припiзнився. Насилу додому допхався, (Псть.)_ А ще менi лиха доля казала Пхати на Купiння. Думав, що ближче буде, пiвперек лiсу, а тим часом там замело так, що я троха худоби навiки не збавив, Жандарм (кладе ложку i глядить на нього здивований)._ Що? Ти сеП ночi на Купiння Пхав? Микола_. Таже Пхав. Жандарм _. Попри купiнську коршму? Микола_. Ну, таже не куди. Ще зупинився, хотiв конi напоПти, та якась мара вiдро урвала. Почав було стукати до жидiв, але якось нiхто не виходив, а я подумав собi: "Ей, уже й так додому близько!" Та й не достукавшися нiкого, взявся та й поПхав. Жандарм _. А давно се було? Микола_. О, певно, що вже зо три години тому. Хоть то вiд нас до купiнськоП корщми ледво пiвмилi, але як я почав Пхати, як почав стрягнути та з дороги збиватися, то здавалося, що принаймнi пiвроку Пду. А тут чоловiк сам-самiсiнький у лiсi. Жандарм _. То ти сам Пхав? I не тямиш, Пхав ще хто за тобою? Микола_. Де там! Усi нашi геть поперед мене виПхали, та й усi Пхали на Радловичi, гостинцем. Жандарм _. Ну, а в коршмi свiтилося? Микола_. Та було свiтло, але вiкна були заслоненi та й дверi замкненi. Мабуть, жиди вже спали, бо на мiй стук нiхто не обiзвався. Жандарм (воркоче)._ Ну, певноП Џдять, мовчанка. Анна сидить на припiчку, силуКться Псти, та не може. •_ Ну, спасибi вам, пане господарю, за вечерю! (Кладе ложку i встаК.)_ Микола_. За мало. Видихай здоров! (ВстаК також, оба сiдають на лавi.)_ Анна мовчки спрятуК зо столу._ Жандарм (придивляКться Миколi збоку)._ Ба, що се у тебе, Миколо, таке лице обдряпане? Я щось не тямлю, аби ти був охочий до бiйки! Микола (змiшаний)._ Я? Ха, ха, ха! Та куди менi до бiйки? Я чоловiк спокiйний. А се тi нещаснi латри сьогоднi так мене доПхали. Тiлько що я почав брати з купи полiна, а вся верхня верства гур-гур на мене. Ще щастя, що мене на мiсцi не забило. Жандарм _. Ов, то погана пригодаП Микола_. Ой, най бог боронить вiд такого зарiбку! Жандарм _. А багато заробляКш на день? Микола_. Е, тiлько того зарiбку як кiт наплакав. Вiсiм шiсток на день. А кiлько чоловiк надвигаКться, намерзнеться, намучить себе i худобу i нагризеться, то вiдрiкся б i того зарiбку. Жандарм (знов придивляКться його лицю)._ Але тебе, брате, таки порядно тi полiна мусили заПхати. Цiле праве лице мов граблями подряпане. Микола_. Та кажу тобi, що як на мене з правого боку полiна гуркнули, то я думав, що вже менi голову на камуз розбили. Жандарм (встаК, проходиться по хатi i сiдаК лiворуч вiд Миколи, а потiм глядить на нього)._ Ов, та бо у Тебе i з лiвого боку ще гiрше калiцтво. Микола (змiшаний)._ А то я тим боком на землю впав, на рiще, та й так направився. Ще щастя, що ока на сук не висадив. Жандарм (заглядаК йому в очi)._ Е, та бо i спереду шрам на чолi, зовсiм, як би хто подряпав. Ще й синцi попiд очима. Ей, Миколо, признайся, се не вiд полiн! Микола (ще гiрше змiшаний)._ Що ти знов! До чого маю признатися? Бiймебоже, що я з нiким не бився! Та й нащо би я тебе дурив? Жандарм (смiКться i клепле його по плечi)._ Ну, ну, Микола, не бiйся! Я нинi твiй гiсть, то не потребуКш Nменi нi до чого признаватися. Але се одно тобi скажу, небоже: ти на крутаря не вродився. Видно вiдразу, коли хочеш щось збрехати, а воно тобi анi руш не удаКться! Микол а (заляканий)._ Але ж скари ж то мене господи! Анна_. Миколо, та покинь же божитися! Ось подумай радише, де ми пану шандаревi постелимо. Пiзня година, , а ви оба помученi, пора спати. Микола_. Ай, ай, ай, твоя правда, небого! А я, дурень, забалакався та й забув про се! Я зараз, зараз! (ХапаКться _сюди й туди по хатi, та не може потрапити на лад. Надiва_К_ шапку та й кожух.)_ Анна_. Ба, ти куди? Микола_. Я зараз! ЗнаКш, я так думаю: околот соломи принесу, постелимо Михайловi отут на землi. Ти только верет яких приладь, подушку, а кожухом накриКться. Жандарм _. О, спасибiг вам. У мене е свiй плащ. Анна_. Та я би була сама за соломою пiшла. Микола. НуI Куди тобi! Я сам заразiсько принесу. (Бере шапку i виходить.)_ ЯВА СЬОМА Тi самi без Миколи._ Анна пораКться коло постелi._ Жандарм пiдходить до неП i бере ПП за плечi._ Жандарм _. Анно! Анна (ледве чутно)._ Чого тобi? Жандарм _. Що, ти навiть поглянути на мене не хочеш? Анна обертаКться до нього лицем, але зараз спускаК очi вниз i мовчить. Жандарм довго дивиться на неП.м_Нелюди! Поганцi! Таки додержали слова, закопали тебе живцем у могилу! Бог би Пм сього не простив! Анна_. Про кого се ти? Жандарм _. А про кого ж би, як не про твоПх коханих братчикiв? ЗнаКш, як мене взяли до вiйська, то один iз них у коршмi виразно сказав менi: "Ти, Михаиле, iди в божий час, але про Анну i не думай. Не буде вона твоя, хоч би ми мали ПП живцем у могилу закопати". Я тодi розсмiявся йому в очi, але бачу, що вони таки поставили на своПм. Анна (несмiло)._ Так ти... не гнiваКшся на мене? Не проклинаКш мене? Жандарм _. На тебе, бiдна сирото! Хiба ж я не знаю, що ти тут нiчого не винна, що у тебе не було власноП волi, що тебе загукали, одурили, замучили? Анна плаче._ Та нi, признаюся тобi, в першiй хвилi, дiзнавшися, що ти вийшла замуж за отсього тумана, я був лютий на тебе. Я був би вбив тебе, коли б ти була де близько. Я цiлими днями бiгав мов одурiлий по полю i кляв тебе, просив на тебе у бога найтяжчоП кари, найстрашнiшого лиха, Анна (перелякана)._ Михайле! Жандарм _. Не бiйся, бог не дитина, щоби слухати прокльонiв одурiлого чоловiка. Анна (крiзь сльози)._ Ой, боюсь, що вiн таки вислухав тебе! Жандарм (радiсно)._ Що? Значить, ти не забула мене? Любиш мене ще, Анно? Анна _(з переляком вiдпихаК його вiд себе)._ Мовчи, мовчи! Що ти говориш? Не смiй до мене так говорити. Я шлюбна жiнка, я чоловiка маю. Жандарм _. Е, що такий чоловiк! Нинi К, а завтра може не бути. Анна_. Як то? Що се значить? Що ти говориш? Жандарм _. Нiчого. Так собi. Але якби його не було, то ти... Анна_. Мовчи! МовчиП Не говори! I про чоловiка мого не смiй думати нiчого злого! Жандарм _. Ет, говори собi! Се ми вже побачимо. Що я про нього думаю, то моя рiч. Анна (бере його за рам'я)._ Михаиле, що ти думаКш, скажи менi? Жандарм _. Дай менi спокiй! Завтра побачиш! Анна_. Завтра? Значить, К щось? Ти щось задумав? Щось страшне? О, так! Бачу се по твоПх очах! Чула се с твого голocy, коли ти розпитував його про тi шрами. О, я знаю-тебе, у тебе кам'яне серце! Я не буду просити тебе, щоб тизмилувався над нами, не погубляв нас. Одно тiлькi тобi скажу, що двоК невинних людей вiзьмеш на душу! Жандарм _. Я маю в бозi надiю, анi одного не вiзьму. Але те одно тобi скажу, що твiй чоловiк був би дуже добре зробив, коли би був нинi дома сидiв i не Пздив на заробок. Анна_. Звiр ти, звiр лютий! Наострився пожерти нас i тепер думаКш, що найшов притоку. Але бог тебе,покарае, тяжко покараК? Жандарм (смiКться)._ Ха, ха, ха! Ось гарно: двоК мерцiв зiйшлося, що за життя любилися i по смертi одноза друге не забули, а зiйшовшися, не мають що лiпшого робити, як сваритися. Анно, серце моК! Невже ж я такий, ненависний тобi? Анна_. Чого ти хочеш вiд мене? Чого прийшов у сi сторони? Жандарм _. Богом тобi клянуся, що я не хотiв. Два мiсяцi я вже тут, а знаКш сама, що я досi оминав вашу хату. Аж сьогодня - не знаю, чи бог, чи зла доля завели мене до вас. Анна. Годi. Чоловiк iде! _(Стелить постiль, Жандарм сiдаК кiнець столу i нiби дрiмаК.) ЯВА ВОСЬМА Тi самi i Микола з околотом соломи._ _ Микола (кидаК околiт насеред хати)._ Ну, та й шаруга ж там, господи! Завтра, мабуть, нашу хату рiвно зi стрiхою замете. Адже я ледво докопався з хати до стодоли. (РоздягаКться.)_ А ти що, Михаиле, дрiмаКш? А я думав, що ти з давньою знайомою (моргаК на Анну)_ схочеш побалакати. Адже ви колись любилися... Жандарм _. Е, чи однi то дурницi чоловiковi по головi стрiляли, поки молодий був. А тепер, як чоловiка в вiйську промуштрували, та по босняцьких горах прогонили, та на шандарськiй службi пiдгартували, то куди вже йому давнi любощi згадувати. Та й твоя жiнка, вибачай за слово, якась мов прикисла троха. Мабуть, мiцно ПП в руках держиш, га? Микола_. Я? ЏП? Господи, та вона мене... Та я би ПП... Але що таке говорити! Смiшно менi, старому. А от що сумуК та тоскуК вона коло мене, се правда. Жандарм _. Ну, се вже ваша обоПх рiч. Що менi в те мiшатися! Микола_. Так, брате, твоя правда. Муж i жона - одна сотона; чужому нема що туди пальцi втиркати. Анна (стелить Жандарм овi на землi)._ Ти, Миколо, дверi позамикав? Микола_. Ба, аякже! (ПозiваК.)_ О, пора в стебло. (Хреститься i шепотом молиться до образiв.)_ Жандарм _. Та хiба й собi роздягатися. (РоздягаКться, хреститься i лягаК на землi.)_ А якби я завтра рано не збудився, то будьте ласкавi збудити мене, скоро встанете. Анна_. Добре, добре. (Кладе його карабiн на лаву, заглядаК до печi i затикаК ПП. Тим часом Микола, скiнчивши молитву, розперiзуКться i лягаК на постелi.)_ Микола_. Ти спиш уже, Михаиле? Жандарм_. Та дрiмаю. Або що таке? Микола_. Та нiчого. Добранiч тобi! Жандарм_. Добранiч! Анна хреститься, вiдтак стаК за припiчок i гасить лампу._ Заслона спадаК_ _ ДIЯ ДРУГА Декорацiя та сама. День. В печi горить._ Микола парить березове пруття i крутить ужiвки._ Анна то пораКться коло печi, то помагаК йому._ _ ЯВА ПЕРША Микола i Анна._ _ Микола_. Ну, держи добре, не пускай! (Крутить.) _Так. Тепер давай сюда. Най його хороба спiткаК з його латрами! Плюнув би чоловiк на той заробок, а тут нi, Пдь знов, щоби того проклятого латра докапарити, щоб вiн йому стiкся. Анна_. Та чень нинi легше буде Пхати, нiж учора. Бач, випогодилося! Микола_. Ага, випогодилося! А вчора дорогу замело зо шумом, що й слiду не найти. Нi, я таки не поПду сьогодня. I себе збавлю, i худобу, а за що? Нехай вiн пропадаК зi своПми латрами. Анна_. Та то певно, що лiпше не Пхати, нiж по снiгах з тягарем копатися. Латри не втечуть, а робота й дома найдеться. Ой, якби ти був учора мене послухав та , не Пхав! Микола. _Або що? Анна_. Та нiчого. Але моК серце чуК якусь бiду. Яка менi нинi погань снилася, то нехай бог боронить! Десь нiби я коралi сiю по хатi, по оборi, по цiлiм селi, та такi грубi та червонi... Микола (немов сам до себе)._ Коралi-то сльози. Анна_. А далi десь нiби на нашу хату з усiх бокiв пси гавкають, у дверi лiзуть, у вiкна голови пхають, та такi лютi та розжертi... Микола_. Лютi пси - то напасть. Анна_. А далi десь нiби мене до шлюбу вбирають а в саме бiле: бiлi черевики, бiлу спiдницю, бiлу перемiтку. Микола_. Свят, свят, свят! Що тобi, жiнко? Най бог вiдвертаК вiд нас усе лихе! Що ти говориш? Анна_. Та що таке? Хiба се що значить? Микола_. Та... бодай у лиху годину не згадувати! Господи! Сон, мара! На все божа воля. Не треба нiколи забiгати поперед батька в пекло, ось що! (Крутить далi.) _Гм, i що його робити з тими латрами, i сам не знаю. Анна_. Може би пiти спитати Бабича, чи вiн Пде? Микола_. То правда. Як вiн Пде, то нiяково менi лишатися. Як тiлько сани полагоджу, то зараз пiду до нього. (КидаК готовi ужiвки i сiдаК на лавi.)_ Ой, крижi болять! Господи, проробив чоловiк свою силу на чужих людей, а тепер для себе лиш останочки лишилися. Анно! Анна (коло печi)._ Чого тобi? Микола_. Що сей шандар так рано схопився? Я й не бачив, коли вийшов. Анна_. Казав, що мусить, служба... Микола_. А знаКш, я як його побачив, то зразу одеревiв на мiсцi. В таку годину, в тiм мундирi - зовсiм здавалося, що се мертвець з тамтого свiту до нас приходить. А тим часом, бачу, вiн живий. Анна_. А хiба ж ти не знав, що вiн у наших сторонах? Микола_. Я? Та вiдки я мав знати? Я був певнiсiнький, що вiн давно вже зогнив у Боснi. Адже ж твiй братьб присягався передо мною, що його нема на свiтi, навiть карту з вiйська показував. Тiлько то бiда, що я неписьменний, то й не мiг прочитати. Анна_. Значить, i тебе так само одурили, як i мене. Микола_. Не знаю, пощо Пм так конечно забаглося випхати тебе на десяте село. Анна_. А я знаю. Не хотiли менi нiчого дати з вiтцiвщини. Ну, а якби я була пiшла за Гурмана, то той би Пм був з горла видер. Ти знаКш, який вiн був чоловiк. Боялися його, то й постаралися разом з вiйтом, що його, одинака в матерi, випхано на вiйну, а потому скористали з часу, щоби мене також випхати в iнший бiк. Ось i вся мудрiсть. Микола_. Господи, а я й не догадувався, куди стежка в горох! Чоловiк з багачами кумпанiП не водив, то й на багацьких штуках не розумiКться. Анна проходить коло нього, вiн ловить ПП, прихилюК i цiлуК в чоло._ Бiдна ти моя небого! А ти дуже любила сього Михайла? Анна (спалахнувши)._ Ну, що вже про се говорити? Любила чи не любила, тепер нема що й згадувати. От радше йди сани ладь! Обiд уже готов. Поки ти там упораКшся, то вже вистигне як слiд. Микола_. Твоя правда, Анно! (ВстаК i бере ужiвки.) _Не час бiдному згадками бавитися, треба роботу робити. Наливай лишень, я зараз буду готов! (Виходить.)_ ЯВА ДРУГА Анна i Микола за сценою._ Анна (наливаК борщ у миску, насипаК у другу квасолю i ставить на стiл)._ Чи дуже любила сього Михайла? ЗдаКться, що дуже, коли й досi вся тремчу, всю мене мороз проходить, як його згадаю. ЗдаКться, що таки дуже. А може, бiльше боялася його, нiж любила. У, сила у нього! Вола за роги хопить та й на землю кине. Господи, таких, як мiй, то йому нiщо двох у одну жменю. Самим поглядом, здаКться, наскрiзь тебе прошибаК, мов розпаленим дротом. Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! I певно, що як вiн на нас завзявся, то зiтре нас на порох, знищить, зруйнуК. Бо хiба ж мiй чоловiк зможе з ним боротися? Микола (за сценою)._ Анно, гов, Анно! Анна_. А чого тобi? Микола_. Де ти рептюх подiла? Най коням сiна накладу. Анна_. Та рептюх осьде в сiнях; я давно сiна наклала. Ходи Псти. (ВигортаК огонь з печi.)_ Микола_. Зараз, тiлько ще лещети поладжу. Десь два лещети випали. Анна_. Та лиши лещети на потому, не втечуть! Ой господи, чим далi, тим чогось гiрше менi робиться. Моторошно, мов перед пожаром. Усе менi здаКться, що осьось якесь нещастя... ЯВА ТРЕТЯ Микола i Анна._ _ Микола (скрипнув дверми входячи)._ Н-ну! Анна (схапуКться вiд печi)._ Ох! Се ти? Микола_. А тобi що такого, жiнко? На тобi лиця нема! Анна_. Нiчого, нiчого. Щось менi недобре зробилося. Се, мабуть, вiд печi... Я трошка загорiла, та голова крутиться. Сiдай лишень та Пж, я нап'юсь води, то менi легше буде; Микола (сiдаК за стiл, хреститься i бере ложку). _Та ходи й ти обiдати. Менi якось самому страва в рот не лiзе. Анна_. Е, що там! Не прибагай собi нiчого, Пж! А я тим часом пiду до Бабича та спитаю його, чи Пде вiн у лiс. Микола_. Га, коли так, то йди. Троха пройдешся, то чень i голова перестане болiти. Iди, йди! (Псть.)_ Анна накидаК на голову хустку i направляКться до дверей. В тiй хвилi дверi вiдчиняються. Входять Жандарм , вiйт. Бабич, присяжний i ще один селянин._ ЯВА ЧЕТВЕРТА Микола, Анна, Жандарм , вiйт, Бабич i один селянин._ Вiйт (входячи)._ Слава Iсусу Христу! Микола_. Слава навiки. Просимо до обiду! Вiйт_. Обiдайте з богом святим, най бог благословить! Микола_. Сiдайте, пане вiйте. Що вас сюди до нас приводить? Вiйт (сiдаК на ослонi плечима до столу, Жандарм на лавi, присяжний i селянин стоять i роззираються по хатi)._ Гм, так собi. МаКмо до вас маленьку справу. Микола_. До мене? А то що такого? Вiйт_. Ви вчора сказали пану шандаревi, що були вночi в коршмi на Купiннi? Микола_. Та був. Не в коршмi, а пiд коршмою. Вiйт_. I пiзно вночi? Микола_. Та пiзно. Вже за мною, бачу, нiхто не Пхав. Вiйт_. Ви приПхали додому закровавлений? Микола_. Та... та... так. Жандарм _. Що? Ви й додому закровавлений приПхали? Я сього вiд вас не чув. Господине, правда се? Анна_. Та правда. Я сама його обмила. Жандарм _. О, сс важна рiч. (Пише в книжечцi.) _А ви ж сказали, що в лiсi скалiчились, ще як латри брали. Значить, ви й до мiста Пхали закровавлений i з мiста вертали у кровi? Вiйт_. Вiн вам так казав? Ну, се неправда. Вiн у мiстi був здоровiсiнький i зовсiм чистий. Я прецiнь його сам бачив на жупi. Микола. Скажiть же всю правду, пане вiйте! Вiйт_. Яку всю правду? Микола_. Адже ж се ви самi мене так покровавили. Жандарм _(схапуКться)._ Що, що, що? Вiйт_. Брешеш, Миколо. То правда, що ми троха з тобою перемовилися за тi полiна, але покровавити тебе я анi гадки не мав. Микола. Я маю на те свiдкiв. Я навмисне не змивав кровi з себе i додому так приПхав, щоби вас до суду завдати. Вiйт_. Ха, ха, ха! Мене! До суду! Жандарм _. Яких маКте свiдкiв? Микола_. Та от кум Бабич i кум Калинич також там були, то можуть посвiдчити. Бабич (шкробаеться в голову)._ Та бути я був, то нема що казати; але того я не бачив, аби вас кум начальник покровавив. Ударив вас поза вуха, то правда, але \. щоби_ вас отак подряпав, то я того не можу посвiдчити. Селянин