перед усього за себе стояв. Але зважте лише, що нашi громади не такi щасливi, як ваша, що бояри забрали нас у руки i вони держать сторожу над засiками й проходами. А як вони схотять видати Пх монголам, то що ж ми порадимо? Лиш одного ми надiКмось, i се може ще спасти нас: що монголи не пiдуть на ваш шлях i що в такiм разi ви, забезпечивши свiй шлях вартою, будете могли рушити нам на помiч. - Ей, громадяни, громадяни,- сумовито, але i з докором сказав Захар,- i сила, бачиться, у вас у руках, i розум у головах, як у мужiв, а бесiда ваша дитиняча! ПокладаКте надiю на "може" та на "хто знаК". Адже ж сього будьте певнi, що скоро нам не грозитиме небезпека, то ми всею громадою прийдемо вам на помiч. Але поперед усього вам належалось би забезпечити себе проти ваших власних ворогiв - бояр. Доки в Пх руках засiки i проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. КождоП хвилi сей прехитрий рiд може продати вас. Пора вам не дрiмати, але вдарити в дзвони i громадами поскидати з себе тi пута, в якi обпутала вас боярська неситiсть i княжа сваволя. Поки сього не буде, поти й ми не зможемо допомогти вам. Сумно похилили голови тустанськi пiсланцi на тi Захаровi слова. - Ей, батьку Захаре,- сказали вони,- знаКш ти наших громадян, а говориш, немовби зовсiм не знав Пх. Зломана у них давня вiдвага, притоптана Пх воля. За твою раду дякуКмо тобi i передамо ПП нашим громадам, але чи пiдуть вони за нею?.. Ей, коби ти був мiж ними i сказав Пм своК слово! - Невже ж таки, чеснi сусiди, моК слово у ваших громадян може мати бiльшу вагу, нiж Пх власна потреба, нiж Пх власний розум? Нi! Коли б так було, то нiчого вже й моК слово вам не поможе, то вже пропали нашi громади, пропала наша Русь! Сонце геть-геть уже схилилося з полудня, коли тухольська громада по скiнченiй радi вертала до села. Без радiсних спiвiв i викрикiв, сумно, повагом iшли старi й молодi, повнi важких дум. Що то принесуть Пм будущi днi? Пiсланцi сторонських громад, пiднесенi на дусi й заохоченi, порозходилися. Тiльки копне знамено, знак сили i згоди громадськоП, повiвало високо i весело в повiтрi, i весняне небо яснiло пречистим блакитом, немов не бачучи земноП журби та тривоги. IV Широкою рiкою плили по Русi пожежi, руПни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекоП степовоП АзiП налетiла на нашу краПну, щоб на довгi вiки в самiм коренi пiдтяти ПП силу, розбити ПП народне життя. Найпершi мiста: КиПв, Канiв, Переяслав упали i були зруйнованi до основи; Пх слiдом пiшли тисячi сiл i менших городiв. Страшний начальник монгольський Бату-хан, прозваний БатиКм, iшов на чолi своКП стотисячноП орди, женучи перед собою вчетверо стiльки всяких полоняникiв, що мусили битися за нього в перших рядах,- iшов поздовж руськоП землi, розпускаючи широко своП загони i бродячи по колiна в кровi. Про який-будь опiр на рiвнiм полi нiщо було й думати, тим бiльше що Русь була роз'Кднана i роздерта внутрiшнiми межиусобицями. Декуди ставали опором мiщани в своПх мурах, i непривичнi до ведення правильноП облоги монголи мусили не раз тратити багато часу, добуваючи брам i мурiв топорами. Але слабi твердинi падали, бiльше через зраду i пiдкупство, нiж силою поборенi. Цiль походу страшноП орди були Угри, багата краПна, заселена племенем, спорiдненим з монголами, вiд котрого великий Чiнгiсхан монгольський домагався, щоб йому пiддалося. Угри не хотiли пiддатися, i страшенний похiд монгольськоП орди мав Пм показати месть великого Чiнгiсхана. З трьох бокiв разом, пiсля плану Батия, мала впасти орда до Угорщини: зi сходу в землю Семигородську, з заходу з землi МоравськоП i з пiвночi через Карпати. В тiй цiлi орда подiлилася на три частi: одна, пiд проводом Кайдана, пiшла бессарабськими степами в Волощину, друга, пiд проводом Пети, вiддiлилася вiд головноП орди в землi волинськiй i поперек ЧервоноП Русi, через Плiснесько, змагала до верхiв'я рiки Днiстра, щоб перейти ПП вбрiд, а далi розлилася по Пiдгiр'ю, шукаючи проходiв через Карпати. Взятi до неволi мiсцевi люди, а також деякi бояри-зрадники, провадили монголiв горi рiкою СтриКм на тухольський шлях, i вже, як говорили корчинськi пiсланцi, Пх шатри бiлiлися на рiвнинi понижче Синевiдська. Вечорiло. Густi сумерки лягали на Пiдгiр'я. Лiсистi тухольськi гори задимилися, мов незлiчимi вулкани, готовлячись вибухати. Стрий шумiв по кам'яних бродах i пiнився по закрутинах. Небо покривалось зорями. Але й на землi, на широкiй надстрийськiй рiвнинi, почали розблискуватись якiсь свiтила, зразу де-де, рiдко, мов несмiло, далi чимраз густiше, сильнiше,- поки врештi цiла рiвнина, як далеко око засягне, не покрилася ними, не розжеврiлася кровавим облиском. Мов море, порушене легким вiтром, так меркотiв той облиск над долиною, то живiше палахкотячи, то мов розпливаючись у темнiючiм просторi. Се палали нiчнi огнища в таборi монголiв. Але ген-ген у вiддалi, де кiнчилось те меркотяче море, палали iншi свiтила, страшнi, широкi, бухаючи огняною загравою: се горiли околичнi села i слободи, окружаючи широкою огненною пасмугою монгольський табiр. Там бушували загони монголiв, рабуючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати. Смерком уже Пхало вузьким плаКм поверх синевiдських гiр двоК люда на невеличких, та крепких гiрських кониках. Один iз Пздцiв, мужчина вже в лiтах, був у рицарськiм строю, в зброП, з мечем i топором, з шоломом на головi i з списом, прип'ятим до кiнського сiдла. З-пiд шолома спливало довге i густе, сивiюче вже волосся на його плечi. Навiть густi сумороки, що хмарою лежали на горах i величезними клубами котилися з ярiв i дебрiв чимраз вище на верхи, не могли на його лицi закрити виразу глибокого невдоволення, гнiву i якоПсь слiпоП завзятостi, що щохвиля розливався по ньому то Пдким, прикрим смiхом, то понурою хмарою,- немов щось шарпало його сустави несподiваними, судорожними рухами i давалося взнаки його гарному коневi. Другий Пздець - то була молода, гарна дiвчина, одiта в полотняну, шовковими нитками перетикану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на головi, що не мiг вмiстити в собi ПП багатого, буйного, золотисто-жовтого волосся. Через плечi у неП перевiшений був лук з турового рога i сагайдак зо стрiлами, ПП чорнi, палкi очi ластiвками лiтали довкола, любуючись рiвними, хвилястими контурами верховини i темно-зеленими, ситими барвами лiсiв та полонин. - Що за гарна краПна, таточку! - скрикнула вона дзвiнким, срiбним голосом, коли конi Пх на хвильку зупинилися на крутiм пригiрку, через який вони з трудом пробиралися, щоб перед цiлковитим смерком доПхати до цiлi.- Що за чудово гарна краПна! - повторила вона вже тихiшим, нiжнiшим голосом, озираючись позад себе i тонучи поглядом у незглибимо темних зворах. - А що за поганий народ живе в тiй краПнi! - гнiвно вiдрiзав Пздець. - Нi, таточку, сього не кажи! - сказала вона смiло, але зараз же якось змiшалась i, значно понизивши голос, додала по хвилi: - Я не знаю, але народ тутешнiй менi сподобався... - О, я знаю, що вiн тобi сподобався! - скрикнув з докором Пздець.- А радше, що сподобався тобi один iз того народа, той проклятий Беркут! О, я знаю, що ти готова батька свого покинути для нього, що ти перестала вже любити батька для нього! Та що дiяти - така вже дiвоча вдача! А тiлько я кажу тобi, дiвчино: не вiр тому поверховому блисковi! Не вiр гадюцi, хоч коралевими барвами мiниться! - Але ж, таточку, що за думки шибають по твоПй головi! I якими прикрими словами ти докоряКш менi! Я призналася тобi, що люблю Максима, i присягла перед сонцем, що буду його. Але я ще не його, я ще твоя. А хоч i його буду, то не перестану любити тебе, таточку, нiколи, нiколи! - Але ж, дурна дiвчино, ти не будеш його, про се нiщо й думати! Хiба ти забула, що ти боярська дочка, а вiн смерд, вiвчар?.. - Нi, таточку, не говори сього! Вiн такий рицар, як i iншi рицарi,- нi, вiн лiпший, смiлiший i чеснiший вiд усiх тих боярчукiв, яких я бачила досi. Впрочiм, таточку, дарма вже вiдмовляти - я присягла! - Що значить присяга дурноП, ослiпленоП дiвчини? - Нi, таточку, я не дурна i не ослiплена! Не в поривi дикоП пристрасти, не без ваговання i думання я зробила се. Навiть не без вищоП волi, таточку! Остатнi слова сказала вона якимсь приглушеним, таКмничим голосом. Боярин цiкаво обернувся до неП. - Ну, а се що знов? Яка вища воля спонукала тебе до такого безумства? - Слухай, таточку,- говорила дiвчина, обертаючись до нього та звiльняючи в Пздi.- Вночi перед тим днем, коли ми мали рушати на медведiв, показалась менi в снi моя мати. Така була, якою ти описував менi ПП: в бiлiй одежi, з розпущеним волоссям, але з лицем рум'яним i ясним, мов сонце, з радiстю на устах i з усмiхом та безмiрною любов'ю в ясних очах. Вона приступила до мене з розпростертими руками i обняла мене, сильно притискаючи до груди. "Мамо!" - сказала я i бiльше не могла нiчого сказати з радости та розкошi, що наповняла цiлу мою iстоту. "Мирославе, дитя моК Кдине,- говорила вона лагiдним, м'яким голосом, що й досi тремтить менi в серцi,- слухай, що я тобi скажу. Велика для тебе хвиля зближаКться, доню! Серце твоК пробудиться i заговорить. Слухай свого серця, доню, i йди за його голосом!" "Так, мамо!" - сказала я, тремтячи з якоПсь несказанноП радостi. "Благословлю ж твоК серце!" - I, сказавши се, вона розвiялася запахущим леготом, а я прокинулась. I серце моК справдi заговорило, таточку, i я пiшла за його голосом. На менi благословенство мами! - Але ж, дурна дiвчино, се був сон! Про що ти вдень думала, те вночi й приснилось тобi! А втiм,- додав боярин по недовгiй хвилi,-а втiм, ти вже й не побачиш його нiколи! - Не побачу? - скрикнула живо Мирослава.- Чому не побачу? Хiба вiн умер? - Хоч би й сто лiт жив, то таки не побачиш його, бо ми... ми не вернемось уже бiльше в тi проклятi сторони. - Не вернемось? А се для чого? - Для того,сказав боярин з силуваним супокоКм,- що тi твоП добрi люди, а поперед усiх той старий чорт, батько твого укоханого Максима, ухвалили на своПй радi вигнати нас iз свого села, розвалити наш дiм i зрiвняти його з землею! Але постiйте ви, хамове плем'я, пiзнаКте ви, з ким маКте дiло! Тугар Вовк - се не тухольський вовк, вiн i тухольським медведям зумiК показати зуби! Болюче тьохнуло в серцi Мирослави, коли почула тi слова. - Вигнали нас, таточку? I за що ж нас вигнали? Певно, за того лiсничого, що ти казав так немилосердно бити, хоч я з слiзьми благала тебе пустити його на волю? - Як ти все те тямиш! - пiдхопив злiсно Тугар, хоч у серцi глибоко вкололо його те скарження з уст доньки.- О, я знаю, що коли б ти була на тiй радi, то й ти була б стала за ними против свого батька! Що ж дiяти,- батько старий, понурий, не вмiК блискати очима, анi зiтхати, а тобi хочеться не такого товариша! I що з того, що батько отсе перед часом посивiв, стараючись забезпечити твою долю, а той новий, милiший, молодший товариш, може, десь тепер зi своПми тухольцями руйнуК нашу хату, остатнК й одиноке наше пристановище на свiтi! Мирослава не витерпiла тих Пдких докорiв,- гарячi сльози бризнули з ПП очей. - Нi, се ти, ти не любиш мене,- сказала вона, заливаючись слiзьми,- i я не знаю, що вiдвернуло твоК серце вiд мене? Я ж не дала тобi нiякоП причини! Сам ти вчив i наказував мене жити по правдi i говорити правду! Невже ж тепер нараз правда так дуже опротивiла тобi? Боярин мовчав, похиливши голову. Вони зближалися вже до верха гори i Пхали вузькою дорогою помiж високими буками, що зовсiм заслонювали перед ними небо. Конi, зданi на власну волю, самi шукали собi стежки серед сутiнкiв i, зчаста форкаючи, тюпали звiльна по похилiй каменистiй дорозi пiд гору. - Куди ж ми Пдемо, коли нас вигнано з Тухольщини? - спитала нараз Мирослава, стираючи рукавом сльози i пiдводячи догори голову. - В свiт за очi,- вiдказав батько. - Ти ж казав, що Пдемо до одного боярина в гостину. - Правда опротивiла менi: я сказав неправду. - То куди ж Пдемо? - Куди сама хочеш. Менi все одно. Може, Пхати до Галича, до князя, котрому я наприкрився i котрий рад був мене позбутися? О, хитра се штука, той князь! Використати силу чоловiка, виссати його, мов спiлу вишню, а кiстку кинути геть - на те вiн якраз. I який рад був вiн, коли я попросив у нього даровизни землi в Тухольщинi! "Iди,сказав менi,- нехай лишень тут не бачу тебе! Йди i угризайся з тими смердами за нужденну межу, лиш сюди не вертай!" Ну, що, може, Пхати нам до нього, жалуватися на тухольцiв, просити напроти них княжоП помочi?.. - Нi, таточку!-говорила Мирослава.-Княжа помiч злого не направить, а тiлько ще дужче прогрiшить. - А видиш,сказав боярин, небагато зважаючи на остатнi слова доньки.- Ну, а може, вертати нам до Тухлi, до тих проклятих хлопiв, до того чорта Беркута, i просити у них ласки, пiддатися Пх карi, зректися свого боярства i благати Пх, щоб нас приняли до своКП громади, як рiвнi рiвних, i жити з ними так, як вони, з вiвцями вкупi, мiж вiвсом i гноКм? Постава Мирослави незамiтно, мимоволi простувалася, лице ПП прояснювалось при тих словах. - А як гадаКш, таточку, чи вони приймили б нас? - спитала вона живо. - Хто знаК! - сказав гризько боярин.- Се ще якби ласкавi були Пх хамськi величества й Пх надвеличество Захар Беркут! - Таточку, а чому ж нам не спробувати сього? Тухольцi не люблять неправди; вони хоч i засудили нас, то, може, по свойому праву. А може... може й ти, таточку, дечим... своПм острим поступуванням причинився до того? А коли б лагiдно, по-людськи з ними... - Ах, боже, се що таке? - скрикнула нараз Мирослава, перериваючи своП попереднi мiркування. Вони станули саме на вершку гори, i перед ними, мов силою чарiв, розкинулася широка стрийська долина, залита морем пожеж i огнищ. Небо жеврiло кровавим вiдблиском. Немов з пекла, неслися з долини дивнi голоси, iржання коней, брязкiт зброП, переклики вартових, гомiн сидячих при огнищах чорних, косматих людей, а геть-геть далеко роздираючi серце зойки мордованих старцiв, жiнок i дiтей, в'язаних i ведених у неволю мужчин, рик скотини i хрускiт будинкiв, що, перепаленi, валилися додолу, а по тiм величезнi водопади iскор, мов роП золотистих комах, збивалися пiд небо. В кровавiм розблиску огнiв виднiлися тут же в долинi над рiкою довгi, безконечно довгi ряди чотиригранних шатрiв, передiленi вiд себе широкими вiдступами. Люди, мов мурашки, снували помiж шатрами i громадилися коло огнищ. Мирослава стала на той вид, мов остовпiла, не можучи вiдiрвати вiд нього очей. Навiть старий, понурий боярин не мiг рушитися з мiсця, потопаючи очима в тiм лячнiм, кровавiм морi, ловлячи носом запах гiркого диму i кровi, вслухуючись у змiшаний гамiр, у зойки, стогнання та радiснi окрики побiди. Навiть конi пiд нашими Пздцями почали тремтiти всiм тiлом, стригти вухами i форкати нiздрями, немов лякалися йти дальше. - Тату, про бога святого, се що таке? - скрикнула Мирослава. - Нашi союзники,- сказав понуро Тугар Вовк. - Ах, се мусять бути монголи, про котрих прихiд говорив народ з такою тривогою? - Так, се вони! - Нищителi руськоП землi! - Нашi союзники проти тих проклятих смердiв i Пх громадiвства. - Тату, се загибель наша! Як не стане хлопiв, то хто буде кормити бояр? - Не бiйся, не вродилась iще та буря, що здужала б до кореня знищити те пiдле насiння! - Але ж, таточку, монголи не щадять нi хати, нi двора, нi князiвськоП палати! Сам же ти не раз оповiдав, як вони подушили князiв пiд дошками. - I се добре! Нехай Пх душать, тих хитрих крукiв! Але боярина не задушили нiякого. Ще раз кажу тобi: се нашi союзники! - Але ж, таточку, ти хотiв би входити в союз iз тими дикунами, обагреними кров'ю нашого народа? - Що мене се обходить, хто вони i якi вони? Крiм них ми не маКмо виходу. А нехай вони собi будуть i самi злi духи, щоб тiльки помогли менi! Мирослава, вся блiда, тривожними очима глядiла на свого батька. Кровавий вiдблиск огнiв, що освiчував околицю, робив його лице страшним i диким i меркотiв на його шоломi, немов обвивав те лице кровавим вiнцем. Вони обоК позлiзали з коней i, стоячи на острiм гребенi гори, глядiли одно на одно. - Який ти страшний, таточку,- прошептала Мирослава.- Я не пiзнаю тебе! - Говори смiло, говори, донечко! - сказав з якимсь диким насмiхом батько.- Я знаю, що ти хотiла сказати! Ти хотiла сказати: "Я не можу дальше йти з тобою, я покину тебе, зрадника вiтчини, а вернуся до свого милого, до свого вiрного Беркута!" Скажи, скажи се одверто - i покинь мене. Я пiду, куди веде мене доля, i буду до кiнця життя свого дбати про твоК добро! Џдовитий голос боярина стався при кiнцi якимсь м'яким, тремтючим, зрушуючим, так що Мирослава вибухла голосним плачем i кинулась батьковi на шию, гiрко ридаючи. - Ох, таточку,- хлипала вона,- як ти рвеш моК серце! Чим я так тяжко провинилася перед тобою? Я ж знаю, що ти любиш мене! Я... я не покину тебе нiколи! Я буду твоКю служницею, твоКю невiльницею до остатнього вiддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного iм'я на вiчну ганьбу! Ридаючи, вона впала батьковi до нiг i обнiмала руками його колiна, обливала слiзьми його руки. Не видержав Тугар Вовк, капнули сльози з його старих очей. Вiн пiдняв Мирославу i мiцно притиснув ПП до грудей. - Доню моя,сказав вiн лагiдно,- не жалуйся на мене! Горе наповнило гiркiстю моК серце, гнiвом налило моП думи. Але я знаю, що твоК серце - щире золото, що ти не покинеш мене в днях тривоги й боротьби. Адже ж ми самi тепер на свiтi, нi до кого нам прихилитися, нi вiд кого ждати помочi, а тiлько вiд себе самих. Вибору не маКмо. Берiмо помiч, де ПП знайдемо! - Таточку, таточку! - говорила з слiзьми Мирослава.- Гнiв проти тухольцiв заслiпив тебе i пхаК тебе до загибелi. Нехай i так, що ми нещасливi - а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Нi, радше згинути нам iз голоду пiд плотом! - Молода ти ще, доню, горяча, палка, i не знаКш, як смакуК голод, як смакуК нужда. Я зазнав Пх i хочу оберегти тебе вiд них. Не переч же менi! Ходи, Пдьмо до цiлi! Що буде, те буде, долi своКП не об'Пдемо! I вiн скочив на свого коня i шпигнув його острогами. Даремно Мирослава хотiла спинити його - вiн погнав униз горою. Ридаючи, подалась за ним i вона. В своПй непохитнiй, дитячiй вiрi вона все ще думала, що зможе охоронити батька вiд загибелi, вiд вiковистоП ганьби - вiд зради свого краю. Вона, бiдна, й не знала, як глибоко ПП батько був уже застряг у тiм огиднiм багнi, як безповоротно вiн уже впав у безодню, так, що для нього справдi не було iншого виходу, як падати глибше, аж до дна. Чим дальше з'Пздили в долину, тим густiша пiтьма обхапувала Пх, тим менше могли що-будь бачити, крiм блимання огнищ i жеврiння вiддалених пожеж. Зате гомiн i рик величезноП юрби ставався чимраз голоснiшим, оглушаючим. Дим виПдав Пм очi, захапував вiддих у грудях. Боярин простував до першого огнища, що палало серед поля. Се була монгольська сторожа. Наближаючись, вони бачили п'ять люда в кожухах, обернених волоссям догори, в таких самих пелехатих, острокiнчастих ковпаках, з луками на плечах i з топорами в руках. Аж недалеко варти Мирослава дiгнала батька й сiпнула його за рукав. - Таточку, богом святим молю тебе, вертаймо вiдси. - Куди? - Ходiмо до Тухлi! - Нi, пропало вже! Пiдемо, але не з униженою просьбою. Пiдемо в гостi - i рад я побачити, чи твоП Беркути посмiють тепер виганяти нас! В тiй хвилi монголи почули прихiд чужих людей i з диким криком похапали за луки та окружили Пх. - Хто Пде? - закричали рiзними голосами, то по-нашому, то по-свому. - Поклонник великого Чiнгiсхана! - сказав по-монгольськи Тугар Вовк. Монголи стали, витрiщивши очi на нього. - Ти вiдки, що за один, за чим приходиш? - спитав один, очевидно, начальник сторожi. - Не твоК дiло,- вiдповiв остро на монгольськiй мовi боярин.- Хто веде вашу силу? - Внуки великого Чiнгiсхана: Пета-бегадир i Бурунда-бегадир. - Iди ж i скажи Пм, що "Калка-рiка по болотi тече i в Дон упадаК". А ми на твiй поворот пождемо коло огнища. З рабським ушанованням розступилися монголи перед незнайомим приПжджим, що говорив Пх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли вiд своПх ханiв та бегадирiв. В однiй хвилi начальник варти здав своК мiсце на другого, а сам, допавши коня, погнав до табору, якоП, може, чверть милi вiддаленого вiд вартового огнища. Тугар Вовк i Мирослава позлазили з коней, яких дехто з вартових зараз узяли, обчистили, напоПли й прип'яли на мужицькiй, житом засiянiй нивi. ПриПжджi гостi приступили до огнища, грiючи над ним руки, в якi щипав Пх весняний нiчний холод. Мирослава тремтiла цiлим тiлом, мов у лихорадцi, вона була блiда i не смiла пiднести очей на батька. Аж тепер, почувши з батькових уст монгольську мову i побачивши, з якою пошаною монголи сповняли його волю, вона догадалася, що батько ПП не вiднинi знаКться з тими страшними нищителями рiдноП землi i що правдивою мусить бути та вiсть, яка глухо шепталась при дворi князя Данила, немов то Тугар Вовк у битвi пiд Калкою зрадив Русь монголам, виявивши Пм наперед цiлий план битви, уложений руськими князями. Правда,- говорили вiстi,- доказу на те певного нема, а то б бояриновi прийшлось понести голову на колоду; боярин стояв у битвi в першiм рядi i при першiм замiшанню взятий був до неволi. Але дивним видавалось декому його швидке увiльнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрiсть. Дiло було темне, а тiльки те було певне, що при княжiм дворi всi почали якось сторонити вiд Тугара, i сам князь не довiряв йому так, як довiряв давнiше. Боярин вкiнцi почув тоту змiну i попросив у князя даровизни землi в Тухольщинi. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич i для чого хоче закопатися в такiй лiсистiй пустинi, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну - очевидно, рад був його позбутися. I при вiд'Пздi з Галича якось холодно прощалися всi з боярином, довголiтнiм товаришем оружжя. Все те згадала тепер в однiй хвилi Мирослава, i все те, що тодi дивувало й гнiвало ПП, стало тепер ясне й зрозумiле перед ПП очима. Так, значиться, вiстi й шепти говорили правду! Так, значиться, батько ПП вiддавна, вiд десятьох лiт був у порозумiнню з монголами, був зрадником! Мов придавлена, мов пiдкошена тою гадкою, похилила Мирослава свою прегарну голову додолу. Серце ПП болiло дуже; вона чула, як у ньому одна за другою рвалися найсильнiшi й найсвятiшi нитки - нитки дитячоП любовi й поважання. Якою самiтною, якою круглою сиротою чула себе вона тепер на свiтi, хоч тут же коло неП сидiв ПП батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевнював ПП, що все робить для ПП щастя! Але й боярин сидiв тепер якийсь невеселий: його рiшуче серце тисли, очевидно, якiсь важкi думи. Не знати, про що думав вiн, але його очi глядiли не змигаючи в полум'я огнища, слiдили уважно за тим, як догорали червонi, мов розжарене залiзо, полiна, як трiскали в огнi, злизуванi полум'ям. Чи се було спокiйне думання чоловiка, що дiйшов до своКП мети, чи, може, яке тривожне прочуття будущини холодною рукою вхопило його за серце i печать мовчання положило на його устах? Тiльки ж вiн, старий, розважний чоловiк, уникав погляду Мирослави, лиш глядiв i глядiв у огнище, на миготячi iскри та попелiючi полiна. - Доню! - сказав вiн вкiнцi стиха, не пiдводячи на неП очей. - Чому ти вчора не вбив мене, тату? - прошептала Мирослава, насилу здержуючи сльози в очах. Голос ПП, хоч тихий, дунув на боярина ледовим холодом. Вiн не знайшов на те питання вiдповiдi, i мовчав, i вдивлювався в огнище, поки не прибiг вартiвник з табору. - Внуки великого Чiнгiсхана шлють свiй привiт новому друговi i просять його до свого шатра на воКнну раду. - Ходiмо! - сказав коротко боярин i пiднявся з мiсця. Мирослава встала також, але ноги ПП вiдмовляли послуху. Та не час було тепер вертатися. В однiй хвилi монголи привели Пх коней, висадили Мирославу i, окруживши Пх обоК, повели до табору. Монгольський табор був розложений у величезнiм чотирокутнику i обкопаний глибоким ровом. В кождiм боцi чотирокутника було по дванадцять входiв, окружених оружною вартою. Хоч неприятель нiякий не грозив таборовi, то все-таки його стережено чуйно - таке вже було воКнне правило монголiв, зовсiм у суперечнiсть iз християнським рицарством, яке не дорiвнювало монголам анi в вiйськовiй карностi, анi в умiлостi тактики та кермовання великими масами. Вартовi при входi табору дикими голосами перекликалися з вартовими, що вели боярина з донькою, а потiм переняли незвичайних гостей i повели Пх до шатра своПх начальникiв. Хоч i як придавлена була Мирослава своПм болем i стидом, що випалював гарячi рум'янцi на ПП дiвочiм лицi, то все ж вона була надто смiлоП вдачi, надто свобiдно i по-рицарськи вихована, щоб не зацiкавитися розкладом табора i всiм новим та невиданим окруженням. Бистрим оком окинула вона проводжаючих ПП вартових. Низькi, пiдсадкуватi Пх постави, повбиранi в овечi кожухи, через якi перевiшений був у кождого лук i сагайдак зi стрiлами, виглядали мов медведi або якi iншi дикi звiрi. Лице без заросту, з вистаючими вилицями i пiдочними кiстьми, з маленькими i глибоко впалими очима, що, ледве блищалися з вузьких, скiсно прорiзаних повiк, з невеликими, приплесканими носами, виглядали якось гидко, вiдразливе, а жовтава Пх барва, що в вiдблиску огнищ переливалася в якийсь зеленкуватий вiдтiнок, робила Пх iще страшнiшими та вiдразливiшими. З похнюпленими додолу головами i з горляною, спiвучою мовою, вони подобали на вовкiв, що шукають, кого б пожерти. Шатри Пх, як Мирослава зблизька приглянулася, зробленi були з войлоку, розп'ятого на чотирьох жердках, зв'язаних угорi докупи, i накритi були вверху для забезпеки вiд дощу великими шапками з кiнськоП шкiри. Перед шатрами стояли на жердках понастромлюванi людськi голови, кровавi, з застиглим виразом болю i розпуки на блiдих, посинiлих, свiтлом огнищ дивовижно освiчених лицях. Холодний пiт виступив на чоло Мирослави на сей вид; ПП, геройську, смiлу дiвчину, не мучила думка, що швидко й ПП голова так само стримiтиме де-будь перед шатром якого монгольського бегадира. Та нi, вона волiла б тепер тлiти в пожежi i стримiти як кровавий трофей перед шатром побiдителя, анiж своПми живими очима оглядати тi трофеП, з яких кождий недавно ще був живим чоловiком, думав, працював i любив,- анiж iти здовж оцього страшного табору на безчесне, зрадницьке дiло! "Нi, нi,думалось Пй,- не буде того. Я не пiду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу вiдвести його вiд його проклятого намiру". Тимчасом вони станули перед шатром начальника Пети, любимця БатиКвого. Шатро не вiдзначувалося вiд iнших шатрiв зверха нiчим, окрiм прип'ятоП на його вершку жердки з трьома бунчуками: зате всерединi було далеко пишнiше, по-азiатськи уладжене. Тiльки ж анi боярин, анi Мирослава до середини шатра не входили, бо начальникiв монгольських застали перед шатром, коло огнища, на котрiм невiльники пекли двох баранiв. Побачивши гостей, начальники схопилися всi враз на рiвнi ноги i похапали до рук свою зброю, хоч, впрочiм, не поступилися з мiсця, щоби стрiчати Пх. Знаючи монгольський звичай, боярин кивнув доньцi, щоб лишилась позаду, а сам, знявши з голови шолом, а з плечей лук, приступив до них з поклоном i став мовчки, з похиленими до землi очима, на три кроки перед головним начальником Петою. - Вiд якого царя приносиш нам вiсти? - спитав його Пета. - Я не знаю нiякого царя, крiм великого Чiнгiсхана, пана всього свiта! - сказав боярин. Се була звичайна формула пiддання. Пета тодi поважно, але радо, простяг бояриновi руку. - Впору приходиш,- сказав Пета,- ми дожидали свойого союзника. - Я знаю свiй обов'язок,- сказав Тугар Вовк.- В однiм лишень я переступив ваш звичай: я привiв доньку свою до табору. - Доньку? - сказав зачудований Пета.- Хiба ж ти не знаКш, що звичай наш забороняК женщинам вступати в збiр воякiв? - Знаю. Але що ж я мав зробити з нею? У мене нема дому, нi родини, нi дружини! Крiм мене i великого Чiнгiсхана, вона не маК нiякоП опiки! Мiй князь рад був позбутися мене зi свого мiста, а тi проклятi смерди, моП невольники, збунтувалися против мене. - Але все ж таки тут вона не може лишитися. - Я прошу внукiв великого Чiнгiсхана позволити Пй лишитися нинiшню нiч i завтрашнiй день, поки не винайду для неП безпечного пристановища. - Для другiв наших ми гостиннi,- сказав Пета i потiм, обертаючись до Мирослави, вiн сказав ломаною руською мовою: - Зблизись, дивчина! Мирослава аж затремтiла, почувши тi зверненi до себе слова страшного монгольського начальника. Повними ненавистi й погорди очима глядiла вона на того нищителя Русi, зовсiм не слухаючи його слiв. - Зблизись, Мирославе! - сказав ПП батько.- Великий начальник монгольського вiйська ласкавий до нас. - Не хочу його ласки! - вiдказала Мирослава. - Зблизись, розказую тобi! - сказав грiзно боярин. Мирослава неохiтно зблизилася. Пета своПми малими, блискучими очима поглянув на неП. - Гарни дивчина! Жаль, що не остатись. Гляди, дивчина, на свiй тат. Будь вiрна велики Чiнгiсхан. Велика ласка буде! На тобi, дивчина, отеК коко, з вашого князь Мстислав. Знак безпеки. Покажи монгольськи вояк - усi пропустить, нiчого злого не зробить. А тепер до шатра! З тими словами Пета подав Мирославi зi свого пальця великий золотий перстiнь, здобутий ним у битвi над Калкою з князя Мстислава. На перстенi був великий золотисто-зелений берил iз вирiзаними на нiм фiгурами. Мирослава вагувалася, чи приняти дар вiд ворога,- може, навiть, заплату за батькову зраду. - Вiзьми, доню, сей знак вiд великого внука Чiнгiсхана,- сказав боярин.- Се знак його великоП ласки для тебе, даК тобi безпечний прохiд у монгольськiм таборi. Нам бо прийдеться розстатися, доню. Џх воКнний звичай забороняК женщинам бути в таборi. Але з тим перстенем ти можеш безпечно приходити i виходити, коли тобi запотребиться. Мирослава ще вагувалась. Але, втiм, нова якась дума шибнула Пй у голову - вона взяла перстiнь i, вiдвертаючись, урваним голосом сказала: - Дякую! Потiм Пета велiв вiдвести ПП до окремого шатра, котре наборзi приготовано для ПП батька, а Тугар Вовк лишився сам з монгольськими бегадирами, щоб радити воКнну раду. Перший забрав голос Пета, головний начальник сього вiддiлу, чоловiчок лiт коло сорока, тип монгола: невеличкий, повертливий, з хитро мигаючими, малими, мов мишачими, очима. - Сiдай, гостю,- сказав вiн до боярина.- Коли скажем тобi, що ми дожидали тебе, то нехай се буде найвища похвала твоКП вiрностi для великого Чiнгiсхана. Але все-таки ти троха запiзно прийшов. Вiйсько наше жде вже третiй день, а великий Чiнгiсхан, виправляючи нас на захiд, до краю рабiв своПх Арпадiв, наказував нам довше трьох день без потреби нiде не задержуватись. Брат наш, Кайдан-бегадир, що пiшов через край волохiв, буде перед нами в домi Арпадiв, здобуде Пх столичне мiсто, а яку ж славу ми принесемо з того походу? На те сказав боярин: - Я порозумiв слова твоП, великий бегадире, i ось що вiдповiм на них. Вiрний слуга великого Чiнгiсхана не мiг швидше прибути до вашого табору, бо аж учора дiзнався про ваш похiд, а дiзнавшися, прибув зараз. Про задержку не журися. Шляхи нашi хоч неширокi, але безпечнi. Брама в царство Арпадiв стане вам отвором, лиш тiлько застукайте. - Якi шляхи i в чиПх руках? - спитав коротко Пета. - Один шлях дуклянський, горi Сяном-рiкою, а потiм через низький гiрський провал. Шлях широкий i вигiдний, топтаний уже не раз руськими й угорськими воКнними силами. - Далеко вiдси? - Вiдси до Перемишля два днi ходу, а з Перемишля до гiр iще два днi. - Хто стереже? - Стережуть його нашого князя бояри, що на нiм поробили засiки. Але бояри нерадо служать князевi Даниловi Романовичу, нерадо стережуть засiкiв. Мала обiцянка склонить Пх на сторону великого Чiнгiсхана. - Але чому ж досi ми нiкого з них не бачили в нашiм таборi? - спитав Пета. - Годi Пм, великий бегадире. Народ, серед якого вони живуть i який мусить поставляти оружних людей для оборони засiкiв, нерадо зносить Пх власть над собою. Дух бунту i непокори живе в народi. Серце його тужить за давнiми порядками, де не було нi князiв, нi власти, де кожда громада жила для себе, а против спiльного ворога всi дружилися по добрiй волi i вибирали та скидали свою старшину. В отсих горах живе один дiд, що його прозвали бесiдником, i той роздуваК полум'я непокори в iм'я тих старих порядкiв. Народ глядить на бояр, мов пастухи на вовка, i скоро би тiлько побачив, що бояри тягнуть у сторону великого Чiнгiсхана одверто, то побив би Пх камiнням. Коли ж за приближенням вашоП сили бояри пiддадуться вам i вiддадуть вам засiки, народ пирсне, як полова вiд вiтру. Пета слухав уважно бесiди боярина. Насмiх i погорда заблискотiли на його тонких губах. - Дивнi ж у вас порядки! - сказав вiн.- Князь бунтуК против своПх слуг, слуги против князя, князь i слуги против народа, а народ против усякоП властi! Дивнi порядки! У нас, коли дрiбнi ватажки хотiли бунтувати проти великого Чiнгiсхана, то той згромадив Пх до свого аула i, окруживши аул своПми вiрними синами, велiв настановити вiсiмдесят великих кiтлiв на гранi i налити Пх водою, а коли вода закипiла, то, не розбираючи нiчиКП вини, велiв у кождий котел вкинути по два бунтiвники i варити Пх так довго, поки тiло зовсiм не вiдкипiло вiд кости. Тодi велiв повиймати голi кiстяки з кiтлiв, посадити Пх на коней i повiдвозити до пiдвладних Пм племен, щоб тi на примiрi своПх ватажкiв училися послуху й покори великому Чiнгiсхановi. От так би й вас ПП вчити. I ми навчимо вас ПП. Дякуйте богам, що зiслали нас до сього краю, бо коли б не ми, то ви, певно, мов тi голоднi вовки, пожерли б однi других. Кров постила бояриновi в тiлi при тiм оповiданню монгола, але вiн нi словечка не вiдказав на се. - Ну, а який же ваш другий шлях? - спитав дальше Пета. - Другий шлях тухольський,- вiдповiв боярин,- хоч вужчий i не так рiвний, але зате ближчий i рiвно безпечний. На тiм шляху засiкiв нема, анi княжих бояр нема. Самi хлопи пильнують його. - Хлопiв ваших ми не боПмося! - сказав з погордою Пета. - I нiщо Пх боятися,- пiдхопив боярин.- Вони ж без оружжя i без умiлости воКнноП. Тим шляхом я сам можу вам бути провiдником. - Але, може, на арпадськiй сторонi тi шляхи сильно замкненi? - Тухольський не замкнений зовсiм. Дуклянський замкнений, але не дуже сильно. - А довга дорога тухольським шляхом до краю Арпадiв? - Для оружних мужiв до Тухлi день ходу. В Тухлi переночувати, а разом зо свiтом у дорогу, i на вечiр будете вже на рiвнинi. - А дуклянським? - Вчисляючи, кiлько часу треба на понищення засiкiв, три днi ходу. - Ну, то веди нас тухольським! - сказав Пета. - Дозволь менi слово сказати, великий бегадире,- сказав один iз начальникiв монгольських, мужчина величезного росту й геркулесовоП будови тiла, з лицем темно-оливковоП барви, одiтий у шкiру степового тигра, що все разом аж надто свiдчило про його походження з туркоманського племенi. Се був страшний, безтямно-смiлий i кровожадний войовник, Бурунда-бегадир, супiрник у славi з Кайданом. Монгольськi загони, якi вiн провадив, лишали по собi найстрашнiшу руПну, найбiльше число трупiв, найширшу рiку пожеж. Вiн безмiрно перевищав Пету своКю вiдвагою; перед його шатром кождого вечора було два рази бiльше свiжих голов, нiж перед шатром усякого iншого вояка. Але Пета не завидiв йому тоП смiлостi, чуючи надто добре свою перевагу над Бурундою в штуцi ведення великих мас i кермовання великими битвами та походами. Вiн радо пускав Бурунду на найнебезпечнiшi мiсця, держав його в запасi на найтяжчу, рiшучу хвилю, немов непоборний залiзний таран,- а тодi пускав його з вiддiлом "кровавих туркоманiв" довершувати побiди. - Говори, брате Бурундо! - сказав Пета. - Дозволь менi з десятитисячним вiддiлом iти тухольським шляхом, а ти сам простуй на дуклянський. Перейшовши на арпадський бiк, я вдарю зразу на тих, що стережуть дуклянського шляху, i прорiвняю тобi дорогу. Пета з подивом глянув на Бурунду, немов се перший раз вирвалось тому рубацi з уст таке розумне слово. I справдi, план Бурунди був хоч i смiлий, та зате дуже розумний, i Бурунда був Кдиний смiльчак до виконання сього плану. - Добре,сказав Пета,- нехай буде по-твойому! Вибирай собi воякiв i рушай з ними зараз завтра. - Позвольте ще й менi слово сказати, великi бегадири,- сказав Тугар Вовк. - Говори! - сказав Пета. - Коли воля ваша слати часть своКП сили тухольським шляхом,- а всеП задля тiсноти шляху й я не радив би слати,- то позвольте менi пiти наперед з невеличким вiддiлом i заняти вхiд того шляху, заким iще тухольськi смерди дiзнаються про ваш прихiд i завалять його засiками. - Добре, йди! - сказав Пета.- Коли хочеш вирушити? - Зараз, щоб iще завтра на пiвдень сповнити своК дiло. - Коли так, то нехай буде конець нашiй радi i нехай боги щастять нашiй зброП! - сказав Пета, встаючи з мiсця. Встали й iншi начальники. Тугар Вовк просив Пету, щоб визначив для нього вiддiл смiлих мужiв, а сам пiшов до шатра покрiпитися i попрощатися з донькою. В темнiм шатрi на лiжку, покритiм м'якими, зра-бованими перинами, сидiла Мирослава i гiрко плакала. По всiх страшних i несподiваних вражiннях сього вечора вона аж тепер мала час зiбрати своП думки, розглянути добре своК теперiшнК положення, в яке втягнув ПП батько. Положення те було справдi страшне, бачилось навiть - безвихiдне. Батько ПП - зрадник, монгольський слуга; вона - в монгольськiм таборi, напiвгiсть, напiвбранка, а на всякий спосiб кругла сирота. Бо навiть остання ПП пiдпора - непохитна вiра в свiй пророчий сон, у благословенство матерi i в своК любовне щастя з Максимом,- i тота вiра тепер, при холоднiй розвазi, зачала похитуватись, кровавлячи ПП серце. Бо яким лицем стане вона тепер перед Максимом? Якими словами розповiсть йому про свiй - добровiльний чи недобровiльний? - побут у монгольськiм таборi? Мов гадюки, вертiли ПП серце тi питання, i вона дала сльозам волю i плакала, мов з життям своПм прощалася. Батько тихими, тривожними кроками приступив до неП, положив руку на ПП плече,- вона не пiдводила голови, не рушалась, не переставала плакати. - Доню Мирославе,- сказав вiн,- не плач! Дасть бог, усе ще добре буде! Мирослава мов не чула нiчого, сидiла недвижно, холодна, безучасна. - Забудь того смерда! Гарна будучнiсть чекаК тебе, а вiн... Що вiн! Завтра в полудне вiн упаде трупом вiд мойого меча. - Хто? - скрикнула Мирослава роздираючим серце голосом. Боярин злякався того голосу i вiдступився вiд дочки, що зiрвалась на рiвнi ноги. - Хто впаде трупом? - повторила вона.- Вiн, Максим? Ти ведеш напад на Тухлю? - Та нi, нi! - вiдпекувався боярин.- Хто се сказав тобi? - Сам ти сказав! -наставала на нього Мирослава.-Тату, скажи менi правду, що задумуКш? Не бiйся за мене! Я тепер i сама вже добре бачу, що не можу бути Максимова, через тебе не можу бути! О, ти розумний, ти хитрий! Ти допровадив до свого! Не для того я не можу бути Максимова, що вища вiд нього родом,- о, нi! Я нижча вiд нього, я чую себе безмiрно нижчою вiд нього, бо вiн чиста, чесна душа, а я дочка зрадника, може й сама зрадниця! Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! Ти кажеш, що мого щастя бажаКш, а ти вбив моК щастя. Але нехай i так! Що з мене за хосен? Тiлько скажи менi, що ти задумуКш напротив нього? - Але ж нiчого, зовсiм нiчого! Вiн тепер, може, вже десь далеко в горах. - Нi, нi, нi, не вiрю тобi! Скажи менi, що ви урадили з монголами? - Говорили про те, куди Пхати на Угри. - I ти Пм хочеш видати тухольський шлях, щоби помститися на тухольцях! - Дурна дiвчино, що менi мститися на них! Задрiбнi вони для моКП мести. Я хочу перепровадити монголiв н