ому з станцiП. Зiньчина прядка - мов шнури на нiй спали. Тихо в хатi й сутiнi-хто бачив, що тремтiли руки в дiвчини,-одна на гребенi, одна на прядцi? ...А потiм - як же стало на хуторi сумно. Що не робить, а вся думками на село так i лине. День, два, а на третiй рано збиратися стала. Мати: - Куди ти, дитино? - А пiду ж до Матюхи строку добувати,- i зашарiлася. А згодом смiялася матерi: - Ви ж боПтесь, що вижене з хати, як не добуду. Очi блищали у неП, а мати й рада, i зiтхнула: - Бережися ж там, дочко! - Пхи,-така весела була,- прощайте! - хряп дверима. ...Сонце тiльки-тiльки зiйшло, як вона вже була в Обухiвцi. По вулицi йшла швидко. Ще за кiлька дворiв почула - в Мотузки гупали цiпи в дворi - удвох молотять. Iшла повз двiр схвильована, кинула очi на тiк, а вслiд Пм "здрастуйте!" - та якось чудно, мов не своПм голосом. - Здрастуй! - Пй з току з-пiд цiпiй два голоси. Ай не спинився: у два цiпи - гуп-гуп, гуп-гуп... Уже ззаду. Де дiлась i радiсть у дiвчини. Так хотiлося i ждала: може, "Зiнько!" - гукне. I, дурна отака!.. А може, не впiзнав? Хряпнула хвiртка вiд вулицi за купками плосконi. Цеповий собака по дроту метався вiд хати до комори, загавкав до ворiт. Кинулась Зiнька. А Ониська з-за купи виглянула - хто воно, i до жiнок у жарт, урочисто: - Теща Пдуть! - Сама? - Самi, з наймитом. Трр-ах... так-так... - Це ж, либонь, завтра у вас гульби,- звернулась до Зiньки. За Зiньку баба Середиха: - Та вже не на що б же Хома три шаплики вигнав учора. Казав, предсiдателевого наслiдника будуть купати. - Хiба тiльки Хома? Он i Огирi на хуторi цiлий тиждень гнали. Це ж не день, не нiч гулятимуть, а тиждень цiлий, не одриваючись, питимуть. Трр-ах... так-так... - А Пй-бо,- Ониська це,- повен кургон теща везе! У двiр уже в'Пхали парою добрих коней i фургоном. На фургонi, в колисцi, сидiла Огириха - маленька стара жiнка. Ззаду, за колискою, щось писастим рядном накрито. Iлько зачинив за собою ворота, а тодi взяв конi в повiд i пiд'Пхав до хати. Бiля ганку спинив. Цеповий собака аж нестямиться - гаса по дротовi. З хати хазяПн простоволосий вийшов у самiй жилетцi. - Пiшо' вон!-на собаку гаркнув. Той не вгавав. Тодi схопив бiля огради цеглину й шпурнув на собаку - трах! - аж об комору рублену. Пiдiйшов до фургона потiм, помiг на землю "мамi" встати. I вже з крильця Iльковi кинув: - Конi ж постав до ясел. А те в хату позносиш. Пiшли в хату. Iлько, не випрягаючи, поставив конi до ясел, що бiля повiтки на дворi стояли. Гукнув до жiнок "здрастуйте" пiд повiтку. А сам узяв якийсь клунок i понiс у хату. Потiм iще приходив - барильце, бутель однiс. - Та годi вже тобi носити!- гукнула Ониська весело. Глянув i збив шапку на потилицю: - Хай п'ють! - оглянувся й тихше додав: - Може ж таки, ригачка нападе! - Та Пм... Вiн поправив наритники на сiрiй, тодi зайшов пiд повiтку. Привiтався зблизька, ще й "боже поможи" сказав з усмiхом. - Е, "боже"! Ти ось якби хоч жменю стiпав,- Зiнька йому весело. - А ось покурю. Iлько сiв на ступi близько бiля ЗiньчиноП терницi, витяг з кишенi куриво й почав цигарку крутити. Та не аби ж яку, а з книжечки "Прогресу", з лавочноП махорки. Хотiла Зiнька щось у жарт - та змовчала. Спитала замiсть того, чи в старих у ПП не був оце коли - оре ж там, а в хуторi воли напуваК. Був у старих. Старi живуть: батько з Серьожкою в кузнi, мати пряде. А ПП, Зiньки, дививсь-дививсь, аж мусив спитати, а батько: "Пiшла строку добувати". Дядько Клим хмурнi: жалiють, що дома саме не було Пх - нiзащо, каже, не пустив би був. Пробi: "хочете дiвчину занапастити". Змовк. Трахкотiли терницi, сипалась костриця на землю, i на Iлька летiли легенькi бiленькi трiсочки. Вiн ще затягся цигаркою, а потiм рукою за руку дiвчину, тихо: - А це добре, що ти тут. Зiнька глянула, не розумiючи, на парубка. Тодi вiн знов пошепки: - Завтра у вас тут, мабуть, цiкавi збори будуть. Так ти того... може, почуКш що. Прислухайся. Вродi як за спостережний пункт будеш у мене. Зiнька аж головою йому до голови. - А хiба що? - Та... нiчого. Тiпай собi, он бачиш - четверо вух. - Не почують. Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... I Ониська, i баба Середиха. Притихла баба. Витiпувала жменю, а до них: - I що то - молодi: шу-шу, шу-шу. - А що б же нам iще? - Iлько обiзвався весело.- Наговорились, як чого доброго наПлись. Та хiба ж ви дасте? Тiпайте собi. I як затрахкотiли знов обидвi терницi, прихилились обоК, Зiнька й вiн, до битки i заговорили пошепки, скоса дивлячись на тiпальниць. - От що: з тюрми од Кушнiренка письмо получено. Дiло, брат, таке одкриваКться. - А як ти... - Тсс!.. ...На оранцi вчора став вiн закурювати. Одiрвав на цигарку, скрутив, лежить, попихкуК. А любить вiн - от що не К, що курить,-хоч газета стара, хоч слов'янське, все одно читаК. Отак i це - взяв i чита. Коли ж - лист. "Любезний Данюшо,-- це Огиренковi, що то був у бандi в Христового,- страдаю в допрi за решоткою, а ви на волi i нiяк за мене не стараКтесь. Та передай i Корнюшi - адже вiн власть, хай стараКться, бо хiба не вкупi й фiнагента, й конi... хiба ж не брав паю? А то як пропадать менi одному, пришию всiх до дiла, i Сахновського за учотнi карточки..." Ще там було понаписувано, а кiнець на цигарку саме одiрвав, якраз де його прiзвище було пiдписане. I зараз Iлько жалiв. А Зiнька: - Хiба не видно, кому пише й хто: Данюша, Корнюша. - Та вже ж. I саме перед тим за день жiнка Кушнiрейкова приходила на хутiр, як з мiста приПхала. Щось там балакала з Данюшею й листа ж ото, видно, передала. А вiн - чи, може, з кишенi як випало? Оце вже сьогоднi, як Пхати зiбралися, кинувся вiн та таку панiку зчинив - усе догори дном перекинув, а листа нема. ПитаК в мене - чи не знаходив листочка отакого. Нi, кажу. "Ну, якщо знайдеш, не кури (ще й усмiхнувся, мовби так - байдуже, а я бачу!),- папiр товстий курити, мовляв, а потрiбний". Добре, кажу, що менi, раз вiн товстий. Засмiявся Iлько: - Дав на "Прогрес" семигривеника. - Тим же ти й куриш куповане... - А ти ж думала. Вiн затягся востаннК цигаркою - аж зашкварчав недокурок у губах - i кинув. Потiм iз ступи пiдвiвся й до дiвчини пальцем, застерiгаючи: - Тiльки ж ти гляди. Це не шуточне дiло: узнають, що в мене той лист,- уб'ють, гади, i не писну. Щоб нi душа не знала. - Ну от! Що ж я, маленька? - i задумалась Зiнька. А потiм тiпати почала. Iлька гукнули з ганку. Вiн виткнувся з-пiд повiтки й до Зiньки ще раз: - Гляди ж менi! Пiшов вiн. З крильця Огириха щось йому наказувала довго, потiм щось передала i звелiла Пхати. А через хвильку сидiв на фургонi вже й рушив iз двору. Зiнька побiгла ворота вiдчиняти. Як проПздив - "прощай?" - до дiвчини i пiдморгнув хитрувато. Вона мовчки хитнула головою й тихо зачинила за ним ворота узорнi - чирвою. VI Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилiзли тiнi з садкiв, з-пiд стрiх, iз-за повiток. Поповзли попiдтинню вулицями, затьмарили село легенькою млою. Лише на димарях та на вершках дерев ще промiнь останнiй. За рiчкою погасав лiс осiннiй жовтавий, догоряло верховiття червонясте. Догорiло i згасло. На дзвiницi бовконув дзвiн до вечернi, ще... Мов хто випускав по одному жовтих птахiв, i летiли вони один по одному понад хатами на лiс. I там десь, може, збивались у ключi. Понад хатами ж iз степу летiло гайвороння в лiс на ночiвлю. З шумом мостилось по дубах. А з гущавини вийшли тiнi на узлiсся, як табун чорних волiв, i лягли вздовж берега понад рiчкою. На цiм боцi, близько мосту, важко дихав паровий млин. Бiля нього як ярмарок - возiв, возiв. А бiля ярем воли ремигають. Бiля шарабанiв - конi в хомутах. Сновигають люди, стоять купами, сидять пiд млином на мiшках, гуторять. Це все черги ждуть. На пiддашшi бiля комори - вага. I бiля неП купа людей, мiшки. Руденький, моторний дiдок пише квитки й ваги доглядаК. А темно - летять селянськi фунти мiрчука в артiльську комору. Тiльки потилицю сердега який почухаК. Вiсiм-п'ятнадцять, клац. Знiмай мiшки,- пише квиток Гнида старий: вiсiм-п'ятнадцять,- вираховуК,- тридцять п'ять фунтiв мiрчука виходить,- став гирку - три, а сам на вагах пiдганяК - п'ять - треба. Ну, воно трохи бiльше, на фунт який там, що там той фунт? - Давай, хто там iще К! Давид Мотузка поклав два мiшки на вагу й дивиться. Нi, фунт у фунт, "як в аптецi",-знаК Гнида, в кого можна: ще й за мiшки сам нагадав i скинув шiсть фунтiв, А до Давида лисицею: - Значить, свiженького, Давиде, змелемо? Зняв мiшки той. - Вже ж не торiшнК. Скiльки там з мене? - Двадцять чотири фунти,- i нi слова бiльше не сказав Гнида, лише подумав: "Сурйозний чоловiк, по розговору знати. Ну, та ти для нас, можна сказать, без последствiя". Давид одсипав мiрчук. Помiг потiм Тихоновi зважити його мiшки (це ж iз ним i приПхав сюди). Повно в млинi. - Це хiба ген туди на нiч молоти випаде: - Да. Тихiн пiшов до воза - хай Петрик iз конякою собi Пде додому, Давид пiдiйшов до ящика, подивився, як меле. А збоку з мiшкiв дядько Охтиз покликав: - Iди закуримо лишень, Давиде. Давид пiдiйшов i поздоровкався. Закурили дядькового крiпаку. - Ну що ж? Як дома, Давиде? - Та придивляюсь поки що. - Обмолотився вже? - Учора добили. Знадвору тодi, з-за дверей, де на мiшках цiла юрба дядькiв, ГордiПв голос, що з Давидом по-сусiдському живе, твердо сказав: - Нi, рiзний народ i в комунiстах.... (Давид прислухаКться). Њ, звичайно, бiльш з отих, ще штани з торбинками носять, алiхве, чи як Пх... - Щоб кишенi не оддимались! - хтось засмiявся. - Може, й на те, а може, просто, щоб iз мужви сiроП видiлитись; то ж таки - я, мовляв. У такого в кишенi бiлет, а пiд хренчем своя шкура - i весь! - Усi вони такi, у кожного своя шкура. Ось понадивитеся: i цей, Мотузчин,- тиждень-два, а там пiде жити - або в кооперацiю, або в артiль. Що ото немаК коня - враз буде! Дядько Охтиз лiктем штовх Давида. - Ну й народ у нас. А як же по-Пхньому: даром страдав i на фронтах кров проливав? - затягся вiн цигаркою i знов до небожа, стиха й таКмно: - Гнида якось казав,- либонь, i в артiль можна буде на жалування, а може, й у начальство яке. I нам таки б... Злиднi ж i батька в три погибелi гнуть. Давид пильно глянув на дядька Охтиза, затягся цигаркою - димок з неП до лiвого ока тоненько поснувався,- аж примружив парубок, а потiм сплюнув i глянув знов просто в очi дядьковi й головою тихо хитнув. Та хоч i тихо, але Охтиз бачив. - Чого ти так, Давиде? - затягся i чвиркнув крiзь зуби. - Киньмо, дядьку Охтизе, про це. Знадвору знов голос ГордiПв: - Через тин живу ж од них, знаю ще хлопцем i партизаном. I тодi ще хоч молодий був, а убiждьонний, i от нема та й нема - в Червонiй АрмiП, а чую ж - у листах пише, що партiйний уже. Самi батьки не признавалися, мабуть, з пiвроку, ховалися. Та вже вiд дiвчини довiдався. Питаю старого тодi. Правда, каже, спортили сина. I я подумав: да, правда. А це якось виходю вранцi з хати - на току в два цiпи молотять. Один у шинелi - Давид! Уночi прийшов, а чуть свiт - за цiп та на тiк мерщiй. Оце я розумiю. I хоч комунiст, а в старiй шинелi, а гiмнастьорку суконну продав та купив чоботи братовi - в школу тепер ходить. Тодi хтось iз юрби: - Як по твоПх, Гордiю, розказах, так i зовсiм вiн не партiйний, виходе. - Книжечка К. Написано в нiй, що член КомунiстичноП партiП. Iще всякi книги К партiйнi: "Земельний кодекс" i iншi про радянську владу. Находили про передiл в "Земельному кодексi" - гарно сказано: треба органiзувати земельнi громади й скласти приговор, тодi вишлють землемiра i зробить вiн нарiзку, як там. кожна громада собi встановить. - Коли ще та весна була, написали ж заяву, а вона як крiзь землю пiшла. - Нi, не пiшла: дiд Явтух, що у волостi, вчора ще,- всмiхнувся, знати по голосу,- даК закурювати: мiй тютюн, його бомажка, дивлюсь - аж воно наша заява. - Бреши! - Ну от, треба менi! I саме - де пiдписи. I мою, й твою, Гордiю, хвамилiю та скурив, як К,-на дим. А ти оце хоч сплюнь за мене й викинь iз голови. Що ти хотiв... - Ну, а в людей же як? Хiба не однакова власть? От i Недригайлiвка, що тiльки iншого району. - Та хоч i iншого. Е, що там...кинув хтось. Тодi по паузi - голос незнайомий чийсь, може, кого з недригайлiвцiв: - Чого? В нас без усякоП тяганини нарiзку вихлопотали. Уже й землемiри приПхали, плани складають. А це на весну нарiзатимуть. - А як воно у вас? Одруби? - Нi, всяк К,- чути, прикурюК саме. Давид пiдвiвся з мiшкiв i вийшов надвiр, де в сутiнях, на мiшках, темнi плями постатей i вогники цигарок поблискують. Той закурив, затягся - вуса, борода на мить зачервонiлися. - Одруби,- ясно, що кожному в печiнки в'Плися смужечки та латочки, по всiй обчеськiй землi розкиданi. Њ i в мене в першого - аж у семи шматках шiсть десятин. вiв чвертку завбiльшки за п'ять верст. Не стiльки роботи на нiй, як часу на дорогу згаКш. Та й в iнших так. Ну, й за одруби, звiсно, стояли, за чорний передiл. Ну, взяти ж i те - усiх же не вблаготвориш. Бо це ж не сувiй ситцю з полицi дiстав: - на скiльки душ? - МаКш собi! Земля - не ситець. А ще як у нас -чого тiльки й немаК: i солонцi, i пiски, i болота - десятин на двiстi. Як ти ПП будеш? Кому яку? I знов же: та пiд селом, а та - за десять верст або й далi. - Така ж iсторiя i в нас iз землею. - На поля ми побили, на чотири поля. А де далi земля - на виселок вийде частина. Заворушились постатi, огники частiш заблискали, заговорили всi одразу: - Бач, у людей! Не одна власть хiба? - Бо то люди, а ми - вiвцi,- Тихiн Кожушини сказав i закашлявся. А чоловiки хором: - Кажеш, землемiри вже наПхали? - Да, плани вже складають. - Диво! А в нас...- хтось лайнувся зло i сплюнув. З-за спини Давид тодi перехилився в коло i стиха, а мов череслом цiлину вiдбатував: - А в нас - учора був я в районi та у земвiддiл заходив - нашого приговора й у вiчi там не бачили. Нi у входящих, нi в iсходящих. Ви розумiКте, що це? Тиша. Чмих-чмих - паровий млин артiльний як смiхом не присне з селян обдурених. А вiд комор бiля ваги - уже й свiтло горiло. Гнида: "Ну, далi, хто там?" В юрбi хтось стиха нарештi озвався: - Та як же це? Вже ж i фунти збирали, по десять iз десятини. - Тi фунти вже тепер - не фунти: "загрiлися ж" у коморi, ну, що ж iз ними робити? Пропаде хлiб! Добре, що саме артiлi вальцiв схотiлося. А Гнида двох синiв одстроПв, а третьому ж як? Хiба хати не треба? Може ж, ожениться коли. А в Книша дочка в Харковi вчиться,фунтiв же треба. Ну, про голову й мови нема.- Ззаду, _в_ спину хтось - штовх. Оглянувся Давид- аж то Тихiн... Ти легше, Давиде, мовляв. - А хiба що? Кажу ж: i мови нема про Матюху. Бо бричка нова на ресорах, як вiн Пде нею, сама на все село торохтить про фунти громадськi, а грамофон романси про тi фунти щовечора виспiвуК. Що там iще говорити? До дiда призвели хлопцi. Стала справа лише за... землеустроКм. I вiдхилився, сiв на мiшку, з Тихоном закурюК. А натовп - мов загадку яку загадав Пм: голови низько й нi слова, у думках. Гордiй перший нарештi звiв голову й аж трiпнув нею - вiри не йме: - Як-таки це могло б статися, що нема приговора. Пiдписували ж i уповноважених обирали, i фунти... Нема мови за них, правда, з ними щось за комерцiя вийшла. Але то ж у позику, либонь, вiддано артiлi, поки треба буде. Давид спитав: - А скiльки пудiв за скiльки? Мовчання. I згодом хтось: - Як це розумiти: "за скiльки"? - А так. - Њ ж бомага в уповноважених, скiльки там позичено. Тихоне!-гукнув у темряву. З-за спини голос Кожушного Тихона: - Мене тодi дома саме не було,- орав на фондi. А Пду з поля, дивлюсь: з гамазею хлiб таскають до млина. Побiг,-що таке? Артiлi, кажуть, у позику... А сход? Нащо той сход, як хлiб гниК, i до першоП вимоги позичаКмо ж. А хлiб же як золото. Падлюки, хоч i за уповноважених обрано. Був сперечався, а тут ще й Ковтуна з поля нема. Що ти один зробиш? Акт якийсь складали, я не пiдписував - не давали, i об чiм вiн - не признаються. Давид тодi: - Не признаються ж, бо знаКмо, об чiм. А хай, мовляв, тодi покажемо, як треба буде, може, це й рiк мине. А до того часу забудеться, чи хлiб як золото був, чи згорiв наполовину. - А таке! Шум. - Та що ж це таке робиться? Грабують народ серед бiлого дня! - Тсс!..-хтось iззаду. I стихло. Бо вiд комори у млин Матюха з Гнидою йшли. А в тишi голос Давидiв, чи бачив Матюху, чи не бачив: - Отож i треба нам- сход буде завтра - та й запитати, хай лишень нам скажуть, як там iз приговором справа, i про хлiб, та й акт хай прочитають. А то ми тiльки по закутках шушукаКмось, а толку з цього нiякого. Як Гниди та Матюхи хотять, так i крутять. Теж хоч i Гниду взятистарателя знайшли: у всiх трьох у тини впираКться земля, та ще ж i земля! Аж кричать усi три, сердешнi: "Землеустрою!" Затягся цигаркою, блиснули на мить з-пiд брiв темнi очi, а губи в усмiшцi невеселiй. - Все в нас не так, як у людей. Радянська влада - оце ж i вона, думаКмо, на Матюху дивлячись. Але це- хто далi Щербанiвки свiту не бачив, а хто бачив - то: не радянська влада це. Темне, глухе та каламутне село Обухiвка, а в нiй, як щуки, Гниди, Огирi та Матюхи... Тиша. I нагло з-за спини басище: - Ану, розступись! Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсi в коло. У шапцi кудлатiй, у руках цiпок сукуватий, у руку завтовшки. До Давида в темряву пiдступився. - Це хто? На мiшках блиснув огник, обличчя Давидовi освiтив. Тихо, а твердо: - Це я. Мить Матюха стояв нерухомий. Очi гостро встромилися в Давида. А раптом приснули, i гаркнув у натовп: - Роз-зiйдись! Ви молоти чи на мiтинг зiбралися?- Цiпок звiв.- Роз-зiйдись менi сiчас!.. Одхлинув натовп - хто мiж вози, хто в млин. На мiшках лише Давид сидiв iз ГордiКм. Та стояв обiч Тихiн Кожушний. Рукою груди здавив i закашлявся. Давид кинув цигарку, пiдвiвся на ноги. А Матюха тодi цiпок у лiву руку взяв, а правою парубка об руку i крiзь зуби: - Ану, товаришу, ходiм. Одвiв набiк. У млi двома силуетами чорнiли довго. Щось говорили гаряче - по рухах знати. Потiм далi у млу пiшли,- аж на пiску од рiчки тьмяно плямiли. У млинi якось змовкли всi. Лише горготiв камiнь, сновигали люди в бiлому борошняному пилу. А з-за стiни паровик зморено чмихав. Через хвилин десять, може, бiльше, зайшов i Давид у млин. Був трохи блiдий. Слiдом за ним Матюха всунувся в дверi. Цей - пика з-пiд кудлатоП шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Вiн пройшовся помiж селян, зiрко спiдлоба роздивляючись. I на кого падав погляд його, той в'янув, очi впускав i заклопотано чи за кисетом лiз у кишеню, чи щось бiля мiшка - от зав'язка немов саме розв'язалася. Сказав мiрошниковi щось Матюха. Потiм у дiрку, що в стiнi пробита до паровика, вийшов. Давида Тихiн стрiв питанням в очах... Ще й пожурив: - Казав же - бережись. Бач, i наскочив. Тепер напастi не обберешся. - Дарма! Все 'дно сьогоднi чи коли, а нам треба було з ним балакати: знати ж повинен кожен iз нас, з ким вiн дiло матиме. Ну, от i побалакали "по душах". Що там, до нашого номера далеко ще?-перевiв вiн навмисне на iнше балачку. - Нi, ще не скоро,- i Тихiн закашлявся. А кашель такий поганий у нього - глибоко з грудей. Знати, болiло йому, бо руку до грудей тиснув, i обличчя з болем. Коли прокашляв, трохи помовчав, а потiм сказав: - З ним балачка звiсно яка: що не К - зараз на контрреволюцiю бере. Тiльки ти, Давиде, надалi не будь таким гарячим, бережись. Я ж ось зостався без печiнок. Џхня робота,- вiн знов закашлявся, руку на груди, i лице з болем. Давид його за плече. - Ти бережись: грудину ту виставив. А жовтий який. Тобi, Тихоне, погано? Той лише головою похитав: ой як погано! Давид звелiв йому додому йти, а вiн тут i сам iз мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь. - Хiба Марiю пришлю,- сказав Тихiн. I так йому погано. Вiн одкотив комiр i тихо пiшов iз млина. З недригайлiвцiв саме останнiй домелював, почали мiшки на вози зносити, в дорогу лаштуватися. Засипав дядько Гордiй за ними, а Давидовi це аж через чотири номери,-хiба через годину впаде. Вийшов надвiр i собi. Морозно. Iз-за левад виплив мiсяць. Стало виднiш од нього - мiсячно. У темрявi,- то лише гомiн, ньокання чулося, а тепер стало видно кобилячi голови з дугами, селян - усе в двi фарби: мiсячно, мла. I на землi тiнi рiзко покладенi, немов залитi тушшю. Дужче запахло кiнським гноКм. I голоси в морозному пругкому повiтрi соковитi: - Iване! - Га? - Та рушай! Що ти там огинаКшся?! - Та шину ось ув'язую. - I, макуха отака! Вiдколи стояли - нiколи було?! Ну, закурили поки що. Тим часом Iван отосою вiд чийогось воза (поночi ж!) ув'язував колесо. - Готово, хлопцi! Розiйшлись до возiв, рушили i валкою довгою на дорогу пiсками важкими виПхали. Загуркотiли гулко мостом. А за мостом у лiс - весело цокотiли по добрiй дорозi залiзнi ходи. Давид пiшов услiд за ними до рiчки. А як став на мосту, з лiсу так запахло листом, дубовим, жовтавим. I збудились спогади давнi-давнi, як увi снi. Осiннiй лiс, i Пх багато було в ярах, простуджених i хворих, круг огнищ... Пахло листом жовтавим... Нi. Сьогоднi вiн не хоче спогадiв. Трохи болить голова. У лiсi далеко десь цокотiли колеса. Перехилившись через поручнi над водою, Давид виплював цигарку з огнем - блись, i погасла внизу. I згадався Матюха одразу, там, на пiску, як стояли удвох: "Менi тебе, що оцю цигарку". Вiн кинув i ногою роздушив ПП. "Гляди менi, я контрреволюцiП не потерплю. Ти в мене й не писнеш!" Давид тодi йому: "Ну, ти, Матюхо, це кинь: я тобi не Тихiн, що ось другий мiсяць печiнки, тобою одбитi, кров'ю вихаркуК. А щодо контрреволюцiП, то ми ще з тобою про це побалакаКмо". I зразу ж пiшов геть од нього. Давид звiв голову, а просто в обличчя червоний мiсяць смiКться i око хитро так мружить, немов хоче сказати: "А, покинь ти Матюху. Ну, падло, ну, завтра на сходi в роботу його вiзьмеш. А зараз - тсс..." I сам прислухався, а на червонiй круглiй пицi така блаженна усмiшка розлилась: дiвчата спiвали на селi. Та як же, вражi дочки, спiвають! Аж замовкли собаки на селi, аж на левадi тiнi встали, брались за руки й ходили помiж деревами, в мiсячному сяйвi замаренi. А ген на кручi, надi Пслом, де човен прив'язаний, прийшла, заломила руки й схилилась над водою, аж коси розплетенi у воду впустила. Давидовi серце отак тiльки - тук. Похмурився вiн. Знов - за Матюху. Та вiн якийсь вертлявий став, все виприсне з думки в Давида. Тiльки оце притягне до себе, а вiн - шмиг, i знову на мосту сам стоПть Давид, а десь спiвають дiвчата. Та такi ж молодi, рум'янi на морозi. Вервечкою йдуть по вулицi, груди глибоко дихають, i з грудей - пiсня. Хiба з грудей? Все тiло спiваК молоде. Ще хмурився. I згадалося - чого це? - рукою груди здавив i кашляв довго i з болем. I це - Тихiн. Що вiн у лiсi тодi, був за вола здоровiший. Та й хлопцями з ним, як ще в економiП в строку були - босий на морозi, у дрантi i _- _хоч би що... Грудину ту виставив, а в лiкарню, каже, якби ж повiз кожного разу масла та яКць. Мабуть, це й дома... ...Зайшов у хату, мовчки повiсив шапку, на ключцi, скинув сiрячину й сiв мовчки на лавi. А до жiнки згодом: - ПоПдеш до млина, МарiК,- i закашлявся довго, i тиснув груди.- Так щось менi погано! А там Давид змеле. В МарiП тiльки нiздрi тонкi ворухнулись. З жердки хустку дiставала, вигнулась Станом струнким i, запинаючись, до чоловiка: -Ти б хоч кожух таки був надiв,- а сама свитку накинула й не застебнулася,- Хомут у сiнях? - Та ось я пiду. - Я й сама! - i тiльки фалдами метельнула по хатi. У, чорт! - погано якось Давидовi. I тодi, як був уперше в них по приПздi, якось увечерi теж було отак. Були так тепло стрiлися з давнiм товаришем. Були ще сусiди. Цiлий той вечiр довгий говорили. Марiя i ще дядькова ГордiКва невiстка (прийшла на попряхи) пряли на лавi, а круг стола чоловiки - газету Давид читав. Потiм заговорили про життя в Туркестанi, про подорож i як де живуть, що бачив вiн. Говорили й про життя обухiвське. Прядки гуркотiли, а жiнки настороженi - теж слухають. I ось - щось саме про життя ген туди лiт за двадцять забалакали: "Що-таки воно буде? Як-таки воно хоч дiти нашi житимуть? (Ми то вже видно, мовляв, як!)" Давид розiйшовся: комуни, трактори, життя якесь казкове. Очi в дядькiв мов дитячi, слухають, не одiрвуться, так складно "бреше". I коли стих, над прядкою Марiя сидiла, схилившись, потiм голову звела й так, у жарт: - Тихоне, оце Давид таке розказав за життя, за дiтей, що... як ти собi не хоти, а щоб...- i не доказала, бо почервонiла, i над очима брови чорнi стрiпнулись. I очi на Давида - стрiлися очима. Чоловiки смiялись, жартували, i Тихiн теж. - То ще треба розслiдування зробити: хто винен iз нас? Марiя встала з-за прядки, напилась i до столу кухоль принесла - поставила. Потiм через стiл станом гнучким до чоловiка перегнулась i чуб йому з жартом розтрiпала рукою на очi. Тодi на Давида очима - блись, чорними. Дрiбниця це, а так якось погано i тодi було, i зараз Давидовi. Витяг кисет, став закурювати. Мiсяць дивився, а вже не смiявся. Надi Пслом, у мiсячнiм сяйвi, на кручi, де човен прив'язаний, нiхто вже не стояв iз заломленими руками - сама верба розпатлана схилилась над водою. На селi не спiвали дiвчата, чути, реготались: у морозному повiтрi аж сюди лунко Пх голоси. I лунко з вулицi цокотiв вiз, ближче, просто до млина парового. I знов Давидовi груди отак тiльки - тук! Як до млина доходив, обiч возiв порiдiлих забачив кобилу Тихонову сiру: в дузi стояла бiля акацiП прив'язана. А з млина гомiн голосний чути було i смiх. I як зайшов туди, що перше - смiх МарiПн. У бiлiй хустинцi маленькiй, наперед крайками зап'ята, свитка розстебнута, i очi горять, а обличчя рум'яне од жартiв. О, до них попадись тiльки! Дарма що бороди, що, може, в котрогось дома шестеро дiтей голопузих,люблять жiночий смiх. А ще як весела, та бiдова, та дотепна,- клочать тодi бороди бородачi, й очi в них звуженi. - Кажеш, мiшка не наб'К. Той дiд iще наб'К. - Е, нi вже,- похитав головою сивий дiд од коша,- люльку ще так-сяк, хоч пальцем натопчу. - Го-го-го!.. - МарiК! Крутнулась на каблуцi молодиця та й не чула вже: глянула до дверей, i брови здригнули. Ступила крок, спинилась i смiКться очима. - Де це ти, мiй мiрошнику, та забарився? Давид навмисне, аж надто поважно: - Наша черга за дiдом молоти. - А! - i пильно глянула на парубка, i стала - не знати: чи смутна, чи задумана. - Лови, Карпо! - дiд кинув од коша порожнiй мiшок, а Карпо саме зав'язку суче, то Марiя схопила мiшок, почепила на ящик i совиком насипала борошно в нього, i вже знов весела (про людськi очi), а про себе - нi-нi, та й гляне на Давида, задумана. Той позносив мiшки на помiст до коша ближче й сiв на них, головою на руки схилившись. Дiдове Остапове випадало. - Лагодь, Давиде. Давид розв'язав мiшка Тихонового - пшениця. Як випало, пiдвiвся й засипав на кiш, тодi став до ящика з порожнiм мiшком - убирати. Марiя пiшла до коша. Гуркотiв камiнь. Селяни стиха гомонiли промiж себе, хто дрiмав. Раптом знадвору вбiг Карпо. - Хлопцi, та що це за жарти такi дурнi: хто це отосу вiдчепив? Смiх. - То жарти, правда, плохi! - А ти дивись, у кого двi,- хтось радив весело,- та й собi пожартуй! А дiд Остап: - В'яжи хоч вiжки, чоловiче, то доПдемо якось додому. - Та нi, що за народ такий без понятiя! Гуркотiв камiнь, i знову стиха гомонiли промiж себе селяни. А хто й дрiмав. Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб'К тугенько мiшок i знов за совик береться. На Марiю силкувався не дивитись - i так знав: сторожка вона й за кожним рухом його стежить. I крiзь повiки немов чуК на очах своПх погляд ПП гарячий. "А, яка це дурниця!" Аж хмурився. Думав про сход завтрашнiй. Це ж уперше пiсля стiлькох рокiв усiх обухiвцiв у гуртi побачить. Якi вони на сходi? Невже то правда: що б не голосував Матюха, завжди "одноголосне" проходить? Воно й те - темний народ, нажаханий. Ну, а коли побачать, що правда ж К таки десь, бiдняцька правда... "Нi, чорта з два, Матюхо!" Згадав у степу економiю й дядька Клима. Нижче саду буде виселок, колектив у дворi. Гр-гр-гр...- жатками жнуть. Тихiн на переднiй, дядько Клим... А на стернi молодицi, дiвчата над снопами, в червоних хустках, у бiленьких... i крайками якась наперед зап'ята, чорнява, весела... У, чорт! А вона стоПть бiля коша, на нього дивиться, задумана. "Нi, це свинство треба к чорту! З Тихоном жити треба, робити. Хто вiрнiший за нього?" НабиваК мiшка, мiцно губи. На чолi високому мiж брiв зморшка. I такий смуглявий та... хороший! - Давиде! - щоб хоч глянув на неП. Звiв голову.- Треба засипати? - Та вже ж. Насипала в коробку жита Марiя й стояла з нею в руках, потiм вигнулась пругко, в кiш заглянула, потiм на парубка - в тiй самiй позi, i ждала. I забулася. Аж коли знизу Давид гукнув, кинулась i засипала жито. Так i змололи. Давид набив останнiй мiшок, зав'язав туго i звалив собi на плечi. А Марiя ще ранiше схопила мiшок, нiхто й не пiддавав Пй, i до воза побiгла. Як нiс Давид, саме поклала була на возi, й крутнулась, i - темно ж - просто на парубка налетiла, просто грудьми. Той за плече ПП. - Легше, молодице! I хоч темно, ну, от же бачила, ну, та всмiхнувся ж. Повеселiшала вiдразу Марiя. Мiшки тi пиряла; свитка розстебнена, з-пiд хустки пасмо чорне вибилось. А вже як Пхали, Давид сидiв, ноги через полудрабок звiсивши, i поганяв, а вона ззаду на мiшках лежала горiлиць, головою аж до лiктя Давидовi й очима знизу, як той оглянувся, немов кликала: ось прихились! - Давиде, чого ти сьогоднi такий непривiтний? Той смикнув за вiжки. - Чого б же я? Я однаковий. Марiя задумано: - Е, нi! I мовчали потiм усю дорогу обоК. I думав знов Давид про Тихона й про його кашель поганий. I думала Марiя - хто знаК? - може, теж про Тихона й про його кашель поганий? Тихо у вулицях. Темно по хатах. Тiльки в Матюхи всi вiкна свiтилися, i хоч не виразно, а чути було, коли проПздили повз двiр, спiвала за вiкном спiвачка з грамофона якийсь романс. - Ну, от i дома вже ми. Давид оглянувся до МарiП, а вона лежала горiлиць на мiшках, як i тодi. Мiсяць Пй в очi, i темнi, i блискучi, i нерухомi, мов склянi. Давид одiрвав погляд од неП й сплигнув. Марiя звелась тодi й сiла. Скинув мiшок Давид, до тину поставив, другий взяв на плече. Марiя взяла вiжки. - Тiльки от що, МарiК,- затримав ПП Давид,- хай Тихiн дурня не строПть, нехай лiкуКться. Хлiба жалiК - хлiба наробимо. Жiнка журно й задумано: - Та хлiба не жаль, i полотно ж у мене К. Хiба я жалiю! Рушила. I от як од'Пхала вже, а Давид саме на перелаз став, оглянулась до нього й щось сказала. Не тукнула, а тихо, Давид i не розчув навiть. - Що таке кажеш? Тихо. Смiшок... - Е, було б слухати! Тихо. Спiвали пiвнi на селi. Давид повносив мiшки в хижу й зайшов у хату, засвiтив свiтло на столi. Мати встала вечеряти синовi дати. "Мабуть, уже пiзно?" _-_ спитала. "Та за пiвнiч К". Але й повечерявши, не загасив ще лампи вiн. Дiстав з полицi абажур з газетного паперу, щоб на пiл не свiтило. Поставив лампу на край стола й роздягся. Спав вiн на лавi проти вiкна, до покутя. Над вiконечком маленьким - Ленiн. На покутi в головах - жмут книжок. Дiстав одну. Ще очi дивились мрiйно кудись за вiкно в мiсячну морозну нiч. А потiм одвернувся: "К бiсу!" Розгорнув книжку i, знайшовши сторiнку загорнену, вп'явся очима в дрiбненький шрифт. VII Гикнув Матюха - ще очi заплющенi, поплямкав губами, а в ротi погано: "Фу!" Розплющив очi заспанi - над головою кульки блискучi лiжка, вiд стiни килим i черевичок голубий iз жовтим, гарусний,Лiзина робота. "Гик",- схилився з лiжка над чавунчик, сплюнув. На подушцi бiлiй руда пляма, й на простирадлi пляма. Було того... знать. Що й скiльки там випили звечора! Чи, може, що був у розстройствi? Буль-буль, буль-буль - надали секунди десь за стiною в Пдальнi, мов пiсля дощу краплi з ринви в шаплик. I тихо. Лише через хату за дверима шипiло, шкварчало щось, i дух смаженого несло, аж на блювоту зводить. - Зiнько! Голос хриплий з перепою,- тоненько дзенькнула скляна ваза на комодi, як ото муха крильцем об струну. Рипнули дверi кухоннi, вiдхилилась половинка в спальню, i на порозi - Зiнька. - Що таке? Саме позiхнув Матюха й потягся, захрущав суглобами. Глянув на наймичку пильно й по паузi спитав: - З церкви ще немаК? - Ще нема. Спустився поглядом з обличчя по стрункiй дiвочiй постатi аж до нiг. Од нiг-угору. Подумав: "I що той Льонька в нiй найшов такого? Худеньке собi". Зiнька перебила: - Бiльш нiчого? - Пожди! Те... нiхто ще не приПхав? - Безпальки приПхали. До церкви пiшли всi. "Ага! Ну, а Огирi, мабуть, прямо до церкви виПхали. От чого це з Щербанiвки нiкого немаК? Льонька ж небезпремiнно повинен бути. Хiба, може, дiла якi невiдкладнi. Що мiлiцiя, що пожежна команда..." - махнув рукою i схилився ще над чавунком. - Ти забери оце. Та що воно воняК у вас там смалятиною? Дихання просто забиваК. Огiркiв дiстань або нi - кислиць. Не яблук, а що ото в бочонку, i квасу нацiди. Та вмитись дай. Зiнька прихилила половинку дверей i вийшла в кухню. А тут - аж голова болить i наче чадно. Шкварчить, сичить у печi, як у пеклi. Баба Секлета Гнидиха куховарюК сьогоднi. Вибились пасма сивi з-пiд очiпка, розчервонiлася бiля печi, лоб Пй блищить од поту. - А ти куди? - побачила, що Зiнька хустку на плечi накинула. - Квасу на похмiлля. - А, лихо менi! Соломки ось треба, пирiжки нiяк не пiдпеклися, а з церкви - як не видно. Пiдожде квасу, бiжи лиш соломки сухенькоП вхвати. Зiнька побiгла, а баба Гнидиха охнула, розiгнула спину старечу на хвилину та й знову до печi. Люди ж таки будуть чужi, як же можна, щоб сорому набратись? "Хто куховарював?" - "Баба Секлета". Аж головою похитала. Весiлля та храми ще й з давнiх-давен по хазяПнах - хто Пх одбував, як не вона? В Огиря всiх поженила й замiж пооддавала... Як i до революцiП,- яка ж важнiсть була: тi ж помiщики, можна сказати, а баба Секлета - своя в них. Бо по панах замолоду служила, обхожденiК ПхнК знаК... Одсунула горщик здоровенний (влiтку, як парова молотила, варили в ньому), помiшала .ложкою страву, лизнула й смакувала довго; добрий борщ, як у гостиницi! Засунула горщик. Зiнька вбiгла знадвору. - Вже з церкви йдуть. - Ой лишенько!- аж кинулась баба Секлета. Вiхтик швиденько з соломи скрутила, у пiч на жар вiхтик i роздуваК. Як-як сама в челюстi не вскоче. Зiнька до льоху - грюкнула дверима. На печi щось зачмихало, а згодом заплакало. - Ой горечко! Вийшов iз кiмнати сам хазяПн. Уже взутий, в галiфе i в сорочцi спiднiй iз манишкою на всi груди - чорним виноградом вишито. А голова як копиця сiна, зi сну розпатлана. Став умиватися в мисцi голубiй. Затим Зiнька квасу принесла повен глечик i кислиць миску. То вiн, ще й не втершися, ще мило на шиП та бiля вух, схопив глечик i видудлив iз нього, мабуть, iз кварту. Сплюнув, потiм став утиратися. У дворi тодi ж хряпнула хвiртка, i цеповий собака загавкав i з цепу рвався - до ворiт спершу, потiм до ганку вже. Чути голос Лiзин: "Пiшов вон, дурак!" Загупали ногами на ганку. Нарештi хатнi дверi вiдчинилися навстiж, i увалилося гостей повна хата. Попереду Лiза. - Ой яке ж тут повiтря! Пожалуйте в кiмнати! Тьотю Олю, Нiночко! Огириха зразу ж скинула шубку з себе й на пiч до онука - зняла його з печi. Матюха галантно розкланювався з дамами своКю копицею сiна. Шумно тиснув руку чоловiкам - Безпальковi й тестевi. - А Данюша ж? - Конi випрягаК. - Ну от!.. - вiн звернувся хмурий до наймички, що бiля помийницi свиням готувала, i гримнув на неП: - Ти наче вчора привезена: приПхали - значить, випрягти треба! Зiнька взяла кухоль i, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через плече: - Бачите - не сиджу, не згорнула ж руки. - Побазiкай менi! - спiдлоба глянув на наймичку i, вже як вийшла та, крiзь дверi наче бачив ПП постать i обличчя в профiль до нього, через плече: - "Не згорнула ж руки". Шваль отака! Ще розговори в неП! - Пожалуйте,- до гостей звернувся. Зайшли до Пдальнi. Простора, з великими вiкнами, серпанковими занавiсками позавiшуваними, хата була прибрана не по-мужичому. На покутi великий стiл, уже накритий скатертиною, з приборами чоловiк на десять. Канапа килимом застелена. Пiд стiною вiд спальнi - лiжко, не те, що спати, а декоративне, з подушками бiлими як снiг i - як не до стелi. Просто дверей - "шикарне" трюмо. Зараз перед ним Наталя, Данюшина жiнка, зачiску поправляК i бачить у ньому - у дверi з кухнi зайшли чоловiки: Матюха пройшов в опочивальню, свекор важкий, з задишкою, сiв на перший стiлець. Безпалько по хатi пройшовся. Став перед грамофоном, що в кутку на столику. - Да, оце рiч! П'ять червiнцiв! - покрутив головою. Сопiв товстий Огир. Усi мовчали. Нiночка, що сидiла проти вiкна на стiльцi iз схрещеними на животi руками, з пахучою хусточкою в однiй, повернула байдуже голову до батька, потiм знов одвернула й застигла - в кухоннi дверi поглядом, мов там фотограф iз-за дверей: "Хвилиночку, знiмаю!" Вийшла Лiза iз спальнi в голубiм халатику i взяла вiд матерi дитину, а в кухню гукнула бабi Секлетi, щоб подавала на стiл. Потiм пауза. I мовила перша Безпальчиха, як i подобаК пiсля церкви i з хорошим апетитом перед смачним борщем: - А старий уже у вас отець Њвлампiй. Старий та сивий. - Да, дряхлий старик,- важко дихаючи, мовив i Огир,- що лiта, а що й життя-таки: тi ж харцизяки не потягали хiба й його? I в ЧК вкупi зо мною страждав у пiдвалi. - Боже, i що за врем'я було таке страшне! I не думалося вже... - Наладилось,-знов сказав Огир, короткими пухкими пальцями перебираючи на колiнах,- виходе хмiль iз голови. Ось i в церквi тепер; хто палив, грабував - у церквi тепер. - А ще ж i пiп у вас - порохня з нього сиплеться,- кинув Безпалько, переглядаючи грамофоннi пластинки. Од трюмо Наталя: - Ой Никаноре Iвановичу, як же ви виражаКтесь гарно! - i манiрно звела брови дугою. - Да, да. Вам би нашого отця Симона хоч би на мiсяць, то вас би тодi вiд церкви й за вуха б не вiдтяг. Безпальчиха аж розсердилась: носиться з своПм отцем Симоном, як дурень iз ступою. А Огир зацiкавився, що ж воно за отець Симон у них. Одказала Безпальчиха за чоловiка: - Та катафалiя ж у нас. Огир аж повернувся до сестри, самоП голови нiяк, то всiм тулубом. - I справжня катафалiя? - Та ну да, справжня. Аж у двох приходах захватили церкви. Попервах усього було - i голови попровалювали декому, i церкви замикали двома замками: i тi, i тi. Потiм узяла гору катафалiя. I наш приход успенський. Тепер аж за версту ходю до церкви. - Бо дурна: нi разу ж не була, а гудиш,- сказав чоловiк,- слово боже на всiх мовах, хоч би на китайськiй чи на негритянськiй,- однаково - слово боже,- роблено серйозно довiв вiн, хоч було знати, що сам у слово боже нi на якiй мовi не вiрив.- То було по-слов'янському: паки-перепаки, а от а рiднiй мовi... та ще як хор гряне "боже великий, Кдиний", просто в серце ллКться тобi. Друга баба так сльозами i заливаКться. БлаголiпiК храмовi таке придав: вiнки, рушники на всьому iконостасi. Общину сестер-мироносиць органiзував. А вже як править службу - ну, той же артист! Що ви хочете - басище силенне, сам представительний. Як кадить та пройде по церквi, так народ, особливо жiнки, перед ним i хиляться: А вже як проповiдь скаже! I в полiтицi розбираКться добре. Саме порiг Данюша переступив - кремезний, з русявими вусиками вниз i низькобровий. Вiн був у захисного кольору вiйськовому кiтелi, що на плечах од погонiв лише по двi дiрочки бiля комiра лишилися. На порозi вiд спальнi, як у дзеркалi,- Матюха. Тiльки цей червоний i в пiджацi, а з боковоП кишеньки - червоний крайок партквитка,- колись на партз'Пздi бачив отак у дуже видатного партiйця. Привiтались. Усi якось притихли в хатi. А Матюха з Данюшею сiли плiч-о-плiч на генеральшинiй канапi. Огиренко, закинувши ногу на ногу, витяг пачку папiрос i Матюсi: "Прошу" - i сам закурив. Никанор Iванович завiв грамофон i поставив плас