таки й затягся: лише опiвночi закiнчився розгляд справи, потiм цiлих п'ять годин тривала судова нарада. I всю нiч не спала Щербанiвка, не гасили свiтла, на майданi палахкотiли вогнища i тихим гомоном бродив табiр, як запущена дрiжджами опара. I ось нагло вже на свiтанку знову знявся гамiр бiля сельбуду. Кидались люди з хат, од огнищ на майданi, але до сельбуду не протовпитись - натовп отакий. I в клекотi голосiв годi щось уторопати. До розстрiлу трьох, а кого ж саме? А iнших же як? I чого ще ждуть, не розходяться? У боковi дверi, що хiд за сцену, раптом вихватились двоК охоронникiв - розступись, i пробили в натовпi прохiд на вулицю до пiдвiд, що стояли напоготовi. Потiм слiдом за ними вивели трьох. Найпереднiший Сахновський - дуже блiдий, з темними плямами очей i нiби безротий (отак зцiпленi губи), але йшов незвичайно рiвно, нiби нiчого не помiчаючи навколо. Услiд за ним iшов Матюха - пониклий i згорблений у своПй кудлатiй шапцi; вiн непевно якось ступав ногами, наче не просто собi йшов, а намагаючись обов'язково попадати ногами в протоптанi слiди Сахновського. Iззаду Тягнирядно - незграбний i якийсь потворний: iдучи в проходi, вiн то пiдморгував дурнувато не знати кому в натовпi, то роблено байдуже спльовував крiзь зуби, а врештi спинився, уперся, як вiл, i мусили вести до пiдводи силою, а вiн бився в руках i хрипло рикав огидну лайку. Порозсаджували на пiдводах Пх, на кожну сiло по двоК вартових, i рушили. Невдовзi вивели й iнших засуджених: Огир Данило, Кушнiренко, Гниденки обидва - Якiв та Пилип, рудий мiлiцiонер, Книшенко, Губар Хома та Векла-самогонщиця. Одну тiльки Марiю Кожушну присудили на три роки умовно i з-пiд варти звiльнили. Цих провели в двiр раймiлiцiП - пiшки етапом, потiм одпровадять у мiсто - в тюрму. Тепер i народ повалив од сельбуду гомiнкими юрбами, i за кiлька хвилин весь майдан став як розритий мурашник. Бiля гамазею обухiвцi запрягали конi, весело перегукуючись од возiв. А Гордiй пiдганяв своПх: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б: пiдмерзло гарно, можна б i за деревом на хутiр змотатися. - Њсть, дядьку Гордiю,- гукнув Яким, сплигнувши на воза. У Пiвненка молодицi нiяк не всядуться. А хтось уже рушив. Давид i собi пiдiбрав вiжки й сiдати, а бiля воза Зiнька нiяк не добалакаК з дiвчатами; уже й Степан гукаК, щоб iти. - Сiдай, Зiнько,- Давид до неП. - Не по дорозi ж,- ясно, наПвно глянула дiвчина на нього. - Ой, по дорозi,- примружив очi Давид i всмiхнувся! тепло, любовно. Зiнька схвильовано задихала, обличчя в неП загорiлося враз, i очi стали яснi та синi. Тiльки й промовила розгублено: - Та хоч би ж я була дома попередила! А Давид пiд лiкоть ПП, дiвчата з смiхом за руки - стриб, i на возi вже дiвчина. Рушили. Доки на шлях виПхали, довелося i припиняти, i злазити та гуртом стягати з дороги вози,- попохмуривсь Гордiй на возi: коли б це дома вже бути об оцiй порi. Нарештi вибились-таки на дорогу. Спершу Пхали тихо, але от не стерпiв Давид - гукнув Якимовi: гей, гей, а нехай лиш торкають! Крикнув i Яким щось - луною покотився гук уперед по дорозi. Спершу далеко десь спереду загримiло, потiм ближче, ближче. Ударив вiжками по конях Давид. I зараз з усiх восьми копит рвонули конi й гаркнули колеса. Холоднi скалочки мерзлоП дороги, як дробом, ударили в лице, обсипали всього. I дядько Гордiй - аж затулив очi рукою, всмiхаКться в бороду. I ззаду дiвчата залилися смiхом. Оглянувся й Давид - обсипало й Пх. Упала кожна лицем у долонi, щось кричить Зiнька - не чути нiчого. Тiльки бачить Давид - з-пiд долонi в неП смiються до нього ПП очi, радiснi, синi. Щось крикнув до неП Давид, сам не чуючи свого голосу, i ще вдарив по конях. I вже не оглядався, не чув, не бачив нiчого. А тiльки й чув, як пiд колесами - i спереду, i ззаду, пiд безлiччю копит i колiс, наче туго нап'ята струна, бринiла дорога в ранкову далечiнь. 1926