якби так, щоб громадському добровi манюпусiнька часиночка, як нiч у жнива, а нам удвох - велика, як день улiтку. Зiнько засмiявся: - Моя ясочко! От упораКмось якось iз тiКю землею, то й буде все гаразд. Моя ти щебетушечко! Вона голосно засмiялась i засипала йому все обличчя й голову дощем квiток, тiльки що нарваних унизу на левадi. - А сьогоднi ж ти недовго будеш у Грицька? - спиталася. - Нi, недовго. - Гляди ж! Не сиди до пiвночi! У! Я через тебе тiльки квiтки моП порозсипала! Бачиш, от братик та сестриця: це брат iз .сестрою побралися... Боже ж, грiх який! А тодi як розпиталися, хто вони!.. Дак брат i каже: Ходiм, сестро, горою, РозсiКмось травою: Ой ти будеш синiй цвiт, А я буду жовтий цвiт... Будуть дiвки квiти рвать, Нас з тобою споминать... Оце я кажу, а може, вони чують мене!.. - Хiба ж квiтки чують? - спитав, смiючися, Зiнько.- Адже вони неживi. - Атож, неживi!.. А чого ж то, як садовина не родить, то на святий вечiр дiдусь беруть сокиру та й iдуть до грушi або до яблунi, та й нахваляються, що рубатимуть: "Як не родитимеш, то зрубаю i в пiч уметаю, а попiл на вiтер порозпускаю!" Дак воно злякаКться та й родить. - Та це байка! От заговори зараз до цього дуба, то нiчого не розбере. - А,_ може ж, i розбере! Береза хвалилася своКю корою та й каже дубовi: "Давай мiнятися!" А дуб каже: "Не хочу - мене тiльки кора в свiтi й держить". - Дак вони ще й розмовляють? - А то нi? Воно все говорить промiж себе. Один чоловiк та знав розбирати i звiрячий, i пташиний, i травиний, i всякий голос... дак, було, йде, а вони, зiлля, промiж себе розмовляють. Я,- каже одно,- вiд того. А те: а я вiд того... я вiд голови... я вiд любощiв... Так i розмовляють... Найбiльше вночi... Зiллечко до зiллечка прихиляКться, зiллечко до зiллечка озиваКться... I-i! Аж дивно й страшно, як подумаКш! Вона аж iздригнулася. - Чого ж тобi страшно? - Воно не страшно... а так... як от на Великдень усi люди i батюшка перед церквою стоять, перед дверима зачиненими, та: Христос воскрес! А воно вiдтiля, як з того свiту: воiстину воскрес!.. Та й одчиниться!.. Ой!.. I дивно, i страшно, й весело!.. Усяка травинка на свiтi жива... От ходиш так, думаКш,- воно так собi, як камiнь, аж воно - живе, i чуК, i розбираК... I земля чуК, i трава чуК, i дерево чуК... А ми не чуКмо Пх... Може, й вони мене не чують, тiльки себе... I я серед Пх, як травинка, манюсiнька травинка... Вона заплющила очi i знову здригнулася: - Ух!.. - Чого ти? - Менi вже здалось, що я травинка. - Серденько моК, це все казки. Воно не так на свiтi, як ти думаКш.- I Зiнько почав Пй розказувати, що вiн у книзi читав про те, як рослини живуть. А вона, втупивши в його своП мрiйнi оченята, слухала мовчки, i Пй уявлялося, що вона така травинка-травиночка дрiб-нюня-дрiбню-усiнь-ка на цьому широкому свiтi!.. Така манюня!.. I хтось прийде та й зiрве ПП, а Пй буде боляче-боляче!.. Ох, може, Пх i рвати грiх, цi билиночки-квiтиночки?.. Цi билиночки, цi квiтиночки, що ростуть-цвiтуть серед долиночки. - Зiньку, скажи, чого це так: iнодi нiчого не заспiваКш, а iнодi саме складаКться? - Що складаКться? - Пiсня... От, кажуть, на морi е такi морськi панни - спiвають так гарно... повипливають на хвилi - самi гарнi-прегарнi - та як заспiвають, то й море стихаК... слухаК... А люди ходять понад берегами та дослухаються тих пiсень, та й собi переймають... З того й пiснi, кажуть, на свiтi... А от я тих дiвчат морських i не чула, а пiснi складаються... - Та як же то? - Та... от... Ну, от дивишся на щось... або от згадуКш щось, а воно одно до одного й тулиться... i спiваКться... Вона заплющила очi й почала стиха спiвати: Oй билиночка до билиночки прихилялась, А до милого та милесенька пригорталась. Травка хилиться та синенькими квiтоньками, Мила дивиться та ясненькими оченьками. Удвох будемо, он билинонько, процвiтати... Удвох будемо, ой милесенький, пробувати!.. - От ба: це про тебе та про мене пiсня!.. - Дак ти ще й пiснi складаКш? - Хiба я ПП складала? Воно саме... От так почне, почне тулитися... нижеться, як разок намиста... а тодi щось i вийде... Зiньковi сподобалось це. Вiн почав прохати ГаПнку, щоб iще щось заспiвала. Але вона схопилася з мiсця i замахала руками: - Нi, нi! Не хочу!.. То так, як саме набiжить... - ГаПнко! ГаПнко! - почувся голос у садку.- Де ти? - Мати кличуть,промовила ГаПнка й побiгла до хати. Зiнько зостався сам. Була недiля, i вiн одпочивав. Лежав нерухомо й дивився поперед себе. Його хата й садок були на горi, i звiдси видко було йому за малим не все село. Бiленькi хатки з темними й жовтими солом'яними покрiвлями визирали, весело всмiхаючись, з невеличких садочкiв, що зеленiли мало не в кожному дворi,- мов дiвчата позаквiтчувались та й повиходили на вулицю всiм гуртом. Бiля хаток де-не-де ворушилися люди, по дворах вештались, вулицею помалу йшли або сидiли пiд хатою, розмовляючи. За все вищi були великi верби гiллястi; вони широко розкидалися вгорi i над хатками, i над тими садочками, зеленiючи ясно на блакитному небi. Пх так багато було, що вони затуляли частину хат, i все село здавалося якимсь садом-гаКм, що серед його побудовано було отi маленькi людськi осельки. Було надвечiр. Сонце не пекло вже, тiльки грiло ласкаво, вiтрець нiде не прокидався, нi один лист не ворушився. Тихi дерева стояли нерухомо, похилившись над селом, мов замислились-задумались про щось. I все село обiймав упокiй, тихий святковий упокiй-одпочинок, такий любий робочому селяниновi. - Як любо! Як тихо...- думав собi Зiнько.- Як верби гарно похилились. Так, мов дивляться - що там робиться внизу, по тих хатках та по вулицях, та й собi радiють, що люди вiдпочивають, що Пм затишно та гарно. Добра штука дерево: аж веселiше стаК, як воно над тобою схиляКться! I добре жити пiд тими тихими вербами, усмак наробившись, усмак i вiдпочивши! - Зiньку! Хочеш полуднувати? - гукнула ГаПнка десь iз-за дерев. - Не хочу, зараз пiду. Пiдвiвся, став i глянув у другий бiк. Внизу, пiд садком, широко простилалась велика зелена лука, по нiй вузенькою стежкою звивалася рiчечка, то поблискуючи ясно проти сонця, то ховаючись пiд похилими вербами... он завернула колiном, уже й зникла з-перед очей, тiльки очерети значать ПП шлях - геть-геть потяглися сiро-зеленою стiнкою, аж туди, вдалину, де аж на крайнебi хмарою темнiК великий лiс. Широко, й гарно, й любо глянути!.. Та треба ж i йти! Вiн пiдняв iз землi й накинув на плечi чинарку, взяв бриля й пiшов. Не заходячи в хату, перейшов у двiр i вийшов на вулицю. Зачиняючи ворота, зупинився на мить, глянувши на свiй двiр. Добрий двiр, великий! Ще батько побудувався на ньому, а Зiнько тiльки додав дечого. Праворуч тiк iз стодолою великою, лiворуч бiля його комора добра, а коло неП хлiви й повiтки; ще лiвiше, трохи вiддалiк, хата, а зараз од неП починався i йшов аж униз сад. I скрiзь по двору попiд плотом зеленiло дерево, хоч уже й не садовина. Багато з усього того Зiнько понасаджував ще за живоття батькового i тепер дивився, радiючи, на свою працю. А квiтник бiля хати - це вже ГаПнчине дiло. Стiльки квiток, що й ступнути скоро нiде буде. Не даК й близько возом пiд'Пхати: ставай оддалiк! Цвiт королевий, нагiдки жовтi, барвiнок хрещатий стелеться, високими стеблинами рожа червона стоПть, а синенькi паничi крученi круг неП в'ються... он зiрочки червонiють, а он троянди кущ... Щоб не пошкодити квiткам, Зiнько вже загородив ГаПнцi перед хатою заборонку маленьку, плотик такий низенький чепурненький... А оце вже сам посадив хмiль бiля пiддашшя, що над дверима; розрiсся хмiль так буйно, що й пiддашок укрив, i на хату поп'явся... Гiлки вiд здорового клена та отой хмiль так покрiвлю затуляють, що хата зеленоверхою здаКться. Васюта каже, що в Сивашiв хата i гiлляста, i листата, ще й оката,- бо величенькi вiкна. Причинивши ворота, пiшов улицею... Не сидiла дома й ГаПнка. Скоро Зiнько з дому, то й вона швидко накинула на себе юпчину та й побiгла на ЗавалiПвський куток до баби Мокрини. А баба Мокрина - то була собi така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого яка хвороба, чи в чоловiка що пропало, чи якiй дiвчинi вiд любощiв, чи до любощiв треба,- всi до неП, до тiКП баби Мокрини йшли. Стара вже була, а ще моторна й бачача на все така, що ну! I все як пiдеш до неП, то й не думай нiчого брехати, бо однак вона вгада, що брешеш,- тодi вже й пособляти не схоче. "Iди, iди! - скаже.- Я не пособляю таким, що мене дурять. Треба по правдi, а неправди я не люблю, не дай, боже, як не люблю! I сама нiколи не кажу, та й менi ж нехай нiхто не каже". I вже тодi, як розсердиться баба за брехню, то вже й пособляти не хоче, нiяк не хоче! Хiба вже, хiба як хто такий багатий та добре вже дасть Пй, то тодi, може, зласкавиться... Через те, хто йшов до баби Мокрини, то той уже Пй усю правду повiдав - як на сповiдi. I як вона що казала, то так уже до кожного словечка ПП прислухалися, так вже Пй вiрили, що поповi й з половини так не йняли вiри, як Пй. I ГаПнка дуже Пй вiри доймала. Звiсно, Зiнько казав, що баба Мокрина нiчогiсiнько не тямить, тiльки людей дурить... ГаПнка знала, що Зiнько розумний... дуже розумний!.. Як на ПП думку, то навiть i на всьому селi розумнiшого не було, бо вона сама бачила, що Зiнько з ким схоче може зговорити: чи з писарем, то й з писарем, чи з попом, то й з попом... i з паном... i з кожним... А розумно говорить, так аж страх! I нiхто так гарно книжок не читаК, як Зiнько... Це так, правда тому всьому... ну... ну, а вже що про ворожок та про вiдьом, що вiн не вiрить, то то вже помиляКться... хоч як, а помиляКться!.. Де ж таки! Це ж усьому свiтовi звiсно, що вiдьми корiв доять, i з сохи молоко доять, i в комин лiтають,- пе ж кожне знаК, хоч кого спитай!.. А хiба мало людей бачило, як вони перекидаються то собакою, то свинею, то копицею... Це ж i дядько Охрiм бачили, i Петренко... А в Чорновусi йшов один парубок, а вона, така здорова бiла собака, та лапи йому на плечi... А вiн ПП за лапи, та в хату притяг, та й повiдрубував Пй лапи... Ой боже, який же й немилосердний!.. Тодi пустив... Аж уранцi глянуть, а у вдови-сусiди пальцi понадрубувано... Та що тут i казати!.. Це ж усяке знаК!.. I про ворожок звiсно, що правду кажуть i пособляють... Нi, це вже Зiнько помиляКться!.. Та хоч i помиляКться, а все ж вона боПться йому признаватися, що до баби Мокрини бiгаК. Та вiн би ПП засмiяв, та вiн би Пй такого наказав!.. Ой-ой-ой!.. Та Пй i самiй сором iздумати!.. Сором... нi, воно не сором... а так... якось... Вона сама не дуже й хоче того... Чи то пак так: раз хоче, а вдруге не хоче. Звiсно, як побачить вона Карпову Катрю,- це ж ПП й приятелька,- як та дитинку пригортаК та вчить ПП ходити, то, Пй-бо, так чогось i ГаПнцi схочеться, щоб учити дитинку ходити, свою дитинку, не чужу... i цiлувати його... такого маленького... Цiлувати його в щiчки, в носик, в оченята, в нiжки, в ручки... i тулити його до себе - так дуже-дуже!.. А воно пручаКться - нiжками й ручками... ПручаКться рученьками, ВсмiхаКться оченьками, А озветься губоньками... Таке гарне!.. Ну, а вже як ото кричить та вмажеться, та треба його мити та чепурити,- ну, ото вже й не гарно!.. А Зiнько дуже хоче сина!.. Так хоче, так хоче - "хоч поганенького", каже смiючись. Поганенького! Нi, вона поганенького не хоче: коли вже син, дак щоб гарний!.. Та де ж вона йому вiзьме, коли нема? А хочеться дружинi догодити!.. Вона й почала питати людей, дак ПП Катря ж таки й нараяла: "Пiди,каже,- до баби Мокрини - пособляК".- "А ти хiба ходила?" - "Нi, менi не треба було... люди кажуть..." Ну, вже ж, щоб Зiньковi догодити, то треба пiти... хоч вiн би й смiявся, капосний, коли б довiдався!.. Ой, смiявся б!.. Та дарма! Вже Пй знахарка казала, що пособиться. Вона вже Пй давала такого зiлля пити i звелiла: як вип'К- прийти, то ще дасть. Оце ж вона i йде. Уже ж щось та буде, щось та буде! Тодi вже не Зiнько з неП посмiКться, а вона з Зiнька. "А що,- скаже,- не вiриш ворожкам, а от тобi син!.." Щоб ближче йти, ГаПнка перескочила через плiт, тiльки намисто брязнуло, i пiшла городами й левадами. Закувала зозуля. - Зозуле-зозуле! Скiльки менi год жити? Зупинилася i стала лiчити. Зозуля накувала п'ять, десять i кувала далi, не перестаючи, аж до тридцяти i трьох. - Ой-ой-ой! Як багато! Це добре! Бо на свiтi гарно жити! А от тiй, мабуть, не гарно було, що з неП зозуля. Як-бо це воно? Князiвна та закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то i в темницю дочку завдав би... Он завдав би у темниченьку Свою дочку-Кдиниченьку. Дак вони зiйдуться в гаю нищечком та й сидять там, цiлуються-милуються... То смiються, з закоханнячка свого радiючи, то плачуть, свою нещасливу долю згадуючи. А самi такi - як сонечко... А батько-князь iшов гаКм як чорна хмара... Вже довiдався!.. А козак, лиха не чуючи, до неП й каже: "Ти ж моя зозуленька!" - та й пригорнув. А князь як кинеться туди. "Будь же,- каже,- ти, проклята, навiки зозулею!" Дак вона - пурх! - та й полетiла з рук у козака... I лiтаК тепер пташкою-сиротою та й плаче... Боже ж, нещаслива доля! Чому про все пiсень спiвають, а про це - нi? От якби й про це пiсню спiвати!.. Не всi тiП сади цвiтуть, Що весною розвиваються, Не всi тiП замiж iдуть, Що любляться та кохаються! Одна така та князiвночка Та в козака закохалася, У гайочку та в зеленому Цiлувалась-милувалася... "Ой боже мiй! Що .ж це я? - припинила сама себе ГаПнка.- Чи не дурна? Серед чужоП левади стою й .пiсню спiваю. Та й забарилася як!.. Треба бiгти мерщiй!.." Перебiгла леваду, доскочила до струмочка дзюркотливого. Десь, мабуть, хлопцi затягли кладочку, що через його була. ГаПнка спинилась: -_ Як же ж i дзюрчить весело!.. Водо-водичко святенька! Скажи менi, чи гарно тобi жити в твоПй хатi пiдземнiй? Озвись!.. Мовчить, не озиваКться!.. Мабуть, я грiшна, що до мене вода не говорить. Скинула черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течiйку, що бiгла попiд вербами рясними та осокорами високими. Осокори гордо знiмались до неба, а, верби, нахилившися над поточком, стиха зазирали в його. - Хi, як видивляються в воду на свою вроду - мов дiвчата... Гарнi, гарнi!.. Годi вже видивлятися! - озвалася до Пх ГаПнка, знов узулася та й подалася далi. Незабаром була вже знову на вулицi. Он уже й хату бабину Мокринину видко. Ой! Що то вона ГаПнцi скаже? Гаразд, як добре, а як же нi? А неминуче, неминуче треба Зiньковi сина! Бо як же вiн, бiдний, буде без помочi? Неминуче!.. II. СПОКУСА И ПРАЦЯ Зiнько йшов до Грицька Момота. Звичайно товаришi зiходилися в Зiнька, але трапилося несподiване лихо: Грицько вибив собi ногу i мусив сидiти дома. Це сталося так: Панас та Iван Момоти все нахвалялися забрати жито з тiКП десятини землi, що за неП сварилися з Грицьком. Одначе не поспiшилися цього зробити. Грицьковi дало помiч товариство: Зiнько, Васюта, Карпо та сам Грицько як заходились учотирьох, то так i перелетiв хлiб з поля на тiк до Грицька. Панас тiльки тодi оглядiвся, як уже сусiдин хлопець убiг у хату та йому сказав. Вискочив з хати, вхопив дрюка та вулицею до Грицькового двору. Прибiг, як останнi вози вже до ворiт пiд'Пздили. Став на воротях, пiдняв ломаку: - Назад! Назад!.. У мiй двiр!.. МоК жито... Голову розвалю! МахаК ломакою, що й справдi страшно приступити. Позбиралися люди, почали його вмовляти, а вiн одно: - Не пiдходь!.. Уб'ю!.. На гамуз псину поб'ю, щоб i на свiтi не смердiв!.. Кинувся з ломакою за Грицьком, а Грицько поза возами; бiгають круг возiв,- той не втече, а той не дожене. Коли Грицько спiткнувся та й упав. Панас пiдбiг, замахнувся ломакою... Всi так i похололи: от уб'К!.. На щастя, Васюта пiдбiг ззаду, вхопив Панаса та й звалив, а тут люди наскочили, вiдняли в нього дрюка, самого вiдвели геть. Вiн пручався й репетував: - Пустiть!.. Я Пм голови позриваю!.. Повбиваю!.. Потрощу!.. Пустiть! Далi вже й слова не мiг сказати, тiльки харчав. Зо злостi аж трусився. Тим часом вози проПхали, люди одвели Панаса додому. Дак ото, падаючи, Грицько вибив собi ногу, i довго вона в нього болiла - все не мiг ходити. Тим Зiнько йшов до його. Поминуло вже три мiсяцi, вiдколи завелася суперечка за ту пересельську землю, а справа ще й досi нiяк не розплуталася. Зараз же другого дня пiсля громадськоП ради Зiнько довiдався, що сам писар ходить iз десятником по хатах до таких письменних, що не були тодi в громадi, та й примушуК Пх пiдписувати громадську постанову. У волостi служило писарча, що доводилось якимсь родичем Зiньковi i зазнало колись од його, при лихiй годинi, доброП запомоги. Вдячне писарча списало тепер задля Зiнька тую постанову i всi пiдписи громадян. Серед тих пiдписiв Зiнько знайшов кiлька таких, що люди тi не жили на селi вже здавна, а одного вже й мертвого... ще й за кiлькох письменних Рябченко розписався, мов за неписьменних. Зiнько бачив, що це вже якесь крутiйство, але нащо його зроблено - спершу не зрозумiв. Не розумiв i того, нащо замiсто однiКП постанови написано аж три i землю Денисовi продавано мов не всю враз, а якось частками, i мов не в один день. Зiнько поПхав у город i купив там собi книжку з законами. Довго ПП гортав, шукав, мало що розбираючи, але нарештi таки дошукався, через що так зробила волость. Треба було, щоб аж двi третини всiКП громади згодилися продати землю, а коли до двох третин не ставало, то й не вiльно продавати. Ото ж i поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб бiльше було людей, а як не ставало ще, то приписали й письменних - таких, що не хотiли розписуватися,- за Пх Рябченко черкнув, мов за неписьменних. Тепер з погляду постанова була законна, але це тiльки тому, хто не знав, кого там попiдписувано. А що на три частини волость подiлила землю, так i це була мудра штука: як на великi грошi продати громадськоП землi, то треба дозволу аж до мiнiстра з Петербурга, а як подiлити на три частки, дак виходила кожна на малi грошi, то й не треба було посилати справи далi губернi. Певне, що Копаниця з товариством не сподiвалися тут нiякоП зачiпки, бо зверху все було гаразд, по закону. Додлубавшися до того всього, Зiнько розказав про його й товаришам. Погомонiвши, врадили подати жалобу до начальника i про все, як треба, в тiй жалобi списати. Як умiли, так i списали. Зiнько сам одвiз у город, сам i подав ПП начальниковi. Той розпитався про все, сказав, що всю справу розбере, i звелiв Зiньковi з товаришами сидiти тихо й дожидатися. Пiсля того товариство чуло, що старшину кликано в город до начальника, а Дениса чи теж кликано, чи сам вiн Пздив. Як i що там робилося, Зiнько того нiчого не знав, аж трохи згодом теК ж таки прихильне писарча нищечком дало йому копiю з паперу, що волость послала начальниковi про його, про Зiнька. У паперi було написано, що Зiнько баламутний чоловiк, що вiн чинить у громадi всякий нелад, пiдбурюК молодiж повстати проти статечних людей i раз у раз бунтуК народ; начальства не поважаК i нiбито часто каже: "Наплювать менi на ваше начальство!" "А оное неуважение к начальству,сказано було в паперi,- не только в исказании вышеупомянутых ругательств оказуется, но даже и в многих других поступках развратных и соблазнительных, о которых даже неудобно и поносно в служебном репорте выражать. Которая его жалоба на общественный приговор не от чего, только от вышеупомянутой развратности и поносности поступков произошла". Порадившись з товариством, Зiнько наважився поПхати просто до начальника, щоб вияснити всю справу. Начальник допустив до себе, та зараз же почав на його гримати: - Ты народ бунтуешь! Ты развратничаешь! Тебя под суд! Кричав таки довгенько i багато говорив, а Зiнько все слухав. Як утомився вже начальник, тодi Зiнько й собi озвався: - Чи пiд суд, ваше високоблагородiе, то й пiд суд, аби було за що. А що ж, як, ваше високоблагородiе, пiд суд мене завдасте, а виявиться, що то все брехню старшина на мене написав? - Як брехню? Як брехню? Вiн присяжний чоловiк, вiн не може збрехать! - От же й чорновусiвський старшина був присяжний чоловiк, а пiшов на Сибiр за покраденi громадськi грошi,- вiдказав спокiйно Зiнько. - Що? Як? - скрикнув був начальник, а тодi зараз iстих, одвернувся й пробубонiв: - Ну, то друге дiло!.. - Та найлучче,казав далi Зiнько,- прошу, ваше високородiК,- зробiть слiдство. Нехай усi старi люди, вся громада скаже, чи воно тому правда, що про мене написано. Нехай докажуть, коли й кому я що казав або робив погане. Тодi й видно буде, чим я завиноватiв. Начальник подивився на Зiнька, подумав... - Ну, гаразд,каже,- от скоро у вас буду - все зроблю. I справдi, незабаром приПхав. Зiбрав громаду i роз-. питував про Зiнька: чи вiн бунтуК народ i чим, i як вiн живе, i що вiн за чоловiк. Рябченко та Манойло почали були лаяти Зiнька, але iншi зараз же припинили Пх. Громада сама почувала, що розминулася з правдою, продаючи Денисовi землю, що Зiнько був правий, i Пй було сором ще й вигадувати на чоловiка щось негарне. Всi озвалися за його добре, а Рябченко з Манойлом хоч i лаяли його, та нiяких поганих дiл Зiнькових не могли показати,- то так це й зосталося. ПоПхав начальник, нiчого Зiньковi не сказавши. Нашi товаришi думали, що оце вже й справа з землею пiде тепер куди треба, аж нi. Не чуть iз города нiчого. Денис та старшина ще кiлька разiв Пздили туди,- уже ж не без того, що коПли все лихе та недобре та на свою руч навертали справу. Але що саме вони робили, Зiнько з товариством не мiг довiдатися. Видимо тiльки, що поступатися й гадки не мали. Зiнько йшов тепер помалу вулицею i все морочив собi голову думками про те, що його тут робити. Думати було коли, бо вiн пiшов не просто до Грицька, а мав спершу зайти до свого родича писарчати, розпитатися, чи не знаК той чого нового. Розпитався, аж i той нiчого, не вiдаК. Тепер вертався аж iз другого краю села знову на свою вулицю до Грицька. Зненацька почув здалека якийсь галас, спiв, музики. Прислухавсь. "Це ж, мабуть, весiлля Хоменкове",- подумав собi. Пройшов ще трохи i побачив, що справдi весiлля. В дворi й пiд двором була сила народу. Якi дивилися, товплячись, якi сидiли на призьбi пiд хатою. На призьбi ж сидiли й троПстi музики та й тяли з усiКП сили до танцю. Двi пари швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали. За людьми Зiнько бачив тiльки Пх голови й плечi, але ось 'люди розступилися чогось, i йому стало видко танцюрiв. Серез Пх вiн зараз побачив високу чепурну постать - то Џвга була, Грицькова жiнка. I вона, повертаючись, углядiла його i мов на мить спинилася. Чимало п'яних вийшло з двору i, точачись, попленталось улицею. Щоб обминути Пх, Зiнько звернув до знайомого чоловiка в двiр: звiдти можна було пройти городом аж на луку, а лукою вийти або до своКП хати, або хоч i просто на край села, до ГрицьковоП. В дворi зустрiв хазяПна i затримався з ним трохи, розмовляючи,- ще той провiв його й через свiй сад. Попрощавшися, перескочив Зiнько через плiт, стрибнув на луку та й пiшов поза городами трохи вже протоптаною людськими ногами стежечкою. Iшов замислений, похилившись, не дивлячись навкруги. Коли враз почув: - Зiньку! Глянув, зупинившися, i побачив перед себе Џвгу. Кiлька верб, вирiсши над криничкою, оточивши ПП навколо, чинили з себе маленький захисток, недоступний людському оковi з луки. Через цей захисточок пробiгала стежка, i на Пй тепер стояла перед Зiньком Џвга. ЏП висока струнка постать, гарно вбрана, з повною шиКю блискучого намиста й дукачiв, мигтiла ясними кольорами на сiро-зеленому вербовому листi. Зачервонiвшись од бiгу, а потроху й од чарки, стояла перед Пм уся рум'яна, дихала швидко, аж тонкi нiздрi роздималися i високо зводилися з-пiд розхристаноП керсетки груди. Великi смiливi очi дивилися ще смiлiше, нiж звичайно, своПм палким звабливим поглядом. - Зiньку! - промовила знову, i Зiнько почув, мов його проняв той погляд пекучий. - Чого? - спитався. - Ой не передихну!.. Бiгла... побачила, що ти сюди пiшов... хотiла перестрiти... - Хiба яке дiло К? - спитав Зiнько, почуваючися невпокiйно... - Дiло!.. Ой, К, ще й велике! - i вона приступила до його ще ближче.Хiба ти не бачиш, яке дiло? Хiба ти слiпий?..- Вона спинилася на мить,- Пй увiрвався голос.- Хiба не бачиш, що я за тобою гину?.. Що я... i день, i нiч тебе перед себе бачу!.. ТвоП очi, твоП брови бачу!.. Вона нахилилася до його, шепочучи тi слова несамовитого запалу, i вiд усього ПП молодого дужого тiла повiйнуло на Зiнька тим пекучим запалом. I враз вона обхопила його за шию рукою i припала до його грудьми, вся тремтючи, i впилася в його уста своПми устами. Вiн почув, що в його туманiК голова... На мить... а тодi, вхопивши ПП обома руками за плечi, вiдштовхнув од себе, скрикнувши: - Џвго! чи ти не збожеволiла? У тебе ж чоловiк!.. - Що менi чоловiк?! Я його ненавидю, я тебе люблю! - i вона знов простягла до його руки. Але вiн дужим рухом одхилив ПП набiк i обминув, промовивши: - Грiх тобi, Џвго, таке казати! Не буде цього нiколи! I пiшов швидко, i вже був поза вербами на луцi. А вона дивилась йому вслiд, вся тремтячи, простягши до його руки. - Зiньку! - скрикнула.- Вернись! Вiн i не озирнувся. Вона постояла мить, мов сподiваючись iще, мов думаючи, що, може, й вернеться. А тодi стиснула руки в кулаки i, сварячись на його, скрикнула: - Ну, стривай же ти!.. Я ж... Ту ж мить Пй стиснуло горло, перепинило мову,. i вона як стояла, так i впала на землю i, притиснувши руки до грудей, заридала тяжко... Стиснувши зуби, не подавала голосу, тiльки хлипала, усiм тiлом здригаючись... Врештi почала затихати, притихла... Не одного вона любила вже, та нi за одним не пропадала так, як за Зiньком. От i недавно - Микита Тонконоженко, яким гарним вiн Пй здавався, поки цього Зiнька не побачила... А тепер Пй Микита просвiтку не даК, переймаК та нагадуК старе цiлування, а ПП аж верне вiд його... Звикла до того, що на кого оком гляне, той i ПП. А цей один не глянув на неП ласкаво, не прихилився нiколи до неП, i, може, через те й покохала його так, як ще нiкого не кохала. Вже не вперше займаК вона його потроху, закидаК йому словами, а вiн мов не бачить, мов не чуК, мов не розумiК!.. А сьогоднi... Вона сама не знаК, як це сталося... Вона не могла вдержатися, ПП всю обняло божевiльне почування, жадоба кинутись до його i цiлувати... цiлувати!.. скоро побачила його там, на вулицi... I ось тепер!.. Невже ж вона його причарувала так, тая недоросла ГаПнка, i вiн не бачить, що вона, Џвга, краща, чепурнiша за неП? Чи вiн боПться жiнки? Нi, вiн не з боязких... То це любить ПП так!.. Вона знов застогнала, стиснувши зуби... Коли любить, то що ж iз Пм зробиш! Та невже ж так i покинути? Та вона ж пропаде! Коли не привернула вона його своПми очима, то приверне чим iншим. Њ ж зiлля... Пiде до баби Мокрини - та Пй дасть.. дасть такого, що як вип'К вiн, то вiд ГаПнки так i одверне, а до неП, до Џвги, прихилить. Бiгатиме вiн за нею так, як i всi iншi бiгали... От тодi вже не вiдiпхне так, як сьогоднi вiдiпхнув! Тодi вже вона попануК над Пм!.. I дедалi вона думала, то все бiльше й бiльше здавалося Пй, що це добре буде до баби Мокрини пiти. А що Зiнько буваК в Пх у хатi, то легко буде й дати йому - чи спити, чи з'Псти. Ця_ думка розважала ПП. Устала, обтрусилася. Тодi пiдiйшла до кринички i вмилася холодною водою, щоб не знати було слiз. Ще причепурилася трохи й пiшла. Виходячи з верб, побачила здалека на луцi якогось чоловiка - iшов дорогою. Здалося, що Рябченко. Байдуже Пй було до його. Перескочила через тин та й подалася iзнов на весiлля. Зiнько прийшов до Грицька, як уже всi позбиралися: Грицько лежав на полу з вибитою ногою, а на лавi сидiли Карпо та Васюта. Почали розмовляти зараз же за Денисову справу. - А бачили? - попитав Карпо.- Денис уже оре пересельську землю. - Невже? - Сам бачив. То дожидавсь, боявсь, мабуть, а тепер уже зоемiливсь. - Це ж виходить - вiн уже впевнився, що справа на його руч повернеться,- сказав Зiнько.- Бо коли б певний не був, то не орав би навмання. - Ге-ге! Вiн тепер, з'Пздивши в город, так пiдняв морду, що й кочергою не достанеш! - сказав Васюта.- Тiльки треба йому назад ПП нахилити. - Провчити Пх треба,- промовив Карпо,- провчити наукою доброю, бо порозсобачувалися без мiри, немов тi пси. - Еге, провчиш Пх! - одказав Грицько.- Коли в Пх отой клятий Рябченко такий мудрий на вигадки, що крiзь сито й решето пройде. - Ну, людина! - крутнув головою Васюта.- Мав вилупиться чорт, та пiвнi заспiвали - вродився чоловiк. Так тобi й риК, так тобi й крутить, мов той рогатий анциболот у чорториП. - Васюто!..гарикнув Карпо. - Не буду... Пй-бо, не буду!.. Хай йому всячина!.. Васюта замовк, сiв i почав крутити бiлявого вусика. - Кажи, Зiньку, ти що думаКш? - питався Грицько. - Як на мою думку,вiдказав Зiнько,- то пiдождемо до покрови: у той день йому строк виходить. Коли тодi не здасть землi громадi, то зараз пошлемо жалобу до губернатора. - А як i губернатор нiчого? - спитав Карпо. - Тодi далi... у санод!..- одказав Грицько.- Хоч до царя!.. Нехай Зiнько пише! Карпо, сидячи кiнець стола i зiпершися на свою кощаву руку велику, похитав головою: - Нi, не такоП Пм треба науки, не такоП! - А якоП ж? - Кажiть i робiть уже ви, а як вам не поталанить, тодi i я з своПм словом серед вас озвуся. Почали гуртом говорити про тую жалобу i таки договорилися, щоб списати ПП й готову мати, а зараз пiсля покрови, не гаючись, i в губерню. По цiй розмовi озвався Грицько: - От що, братця: позичив я в вас двадцять карбованцiв... Спасибi вам, що такi добрi, зарятували мене дуже!.. Тепер я трохи заробив, трохи хлiба продав, то спроможен вам оддати. Витяг гаманця, розшморгнув, добув iззвiдти два червiнцi i положив бiля себе на полу. - Вiзьмiть, спасибi вам, бо сам не встану!.. Вiзьми, Васюто! Васюта взяв грошi. - Е, братику! - скрикнув.Так не годиться! Ми тобi давали все такими здоровими та бiлими, та скiльки Пх надавали!.. Що поки я донiс, так i поперек у мене замалим не луснув! А ти даКш тiльки двi маленькi жовтенькi кружалочки! Я так не хочу. - Бери, яке дають! - одказав Грицько смiючися. - Нi, не хочу! - От же й я не хочу! - озвався Зiнько.- Щось я надумав,- не знаю тiльки, чи до ладу буде моК слово. Нам тепер не так уже сутужно на грошi; хлiб зародив, то не будемо бiдувати. Мабуть, можна буде нам так обiйтися, щоб не брати зараз оцих двадцяти карбованцiв, а повернути Пх на одну добру дуже штуку. - Ану-ну, на яку? - зацiкавилися товаришi. - От ви самi бачили,- казав далi Зiнько,- що цi грошi не погане дiло зробили: i чоловiковi запомогли, i дали йому спроможнiсть, не боявшися глитаПв, за громадську справу обстати. Тепер-то в нас нiчого собi, закривилися ми на людей,- ну, а, може, так трапиться, що нам на грошi буде сутужно i треба буде помочi так саме, як от Грицьковi треба було. I добра б рiч, коли б завсiгди ми могли в пригодi товаришевi пособити, щоб вiн не йшов кланятися глитаям. - Дак що? I пособимо, коли буде на той час чим пособити,- сказав Карпо. - Отож-то й то: коли буде! А треба, щоб завсiгди було, повсякчас. Нехай оцi грошi та до нас i не вертаються, а будуть у нас товариськими грiшми. Кожен нехай кине п'ять карбованцiв, i положимо тi грошi в касу в городi... Њ там така зберегательна каса, що як грошi в Пй лежать, то й процент на Пх iде. От i на цi грошi буде процент iти. А скоро кому з нас треба буде якоП запомоги, то хай вiзьме Пх або всi, або скiльки потреба. - I нехай вiн той процент, що й каса, платить: тодi в нас грошей не меншатиме, а бiльшатиме,порадив Карпо.- Як з процентом, то чоловiк i грошi швидше вертатиме. -_ Нi,вiдповiв Зiнько,- може, й не той, а трохи менший. Усiм ця вигадка дуже вподобалась. Грицько сказав, що й вiн пристане до цього. Зараз у його грошей нема, дак вiн просить Зiнька: нехай пiдожде йому п'ять карбованцiв, а з тих десятьох, що вiн йому вернув, п'ять заложить за його в касу. А Грицько, скоро розстараКться, зараз йому верне. Зiнько пристав на те. - Шкода тiльки, що мало в нас грошей буде: тiльки двадцять карбованцiв,- сказав Зiнько. - Дак же нема з чого нам побiльше й давати,- вiдмовив Карпо. - Це так,- згодився Зiнько.- То треба, щоб товаришiв у нас бiльше було. -_ О,_ дак у мене зараз К такий товариш! - скрикнув Васюта.- Гарний чоловiк, кращий за мене - куди! Дмитро Василенко - вiн менi й родич... такий собi: нашого коваля в перших слюсар. Та те дарма, а тiльки чоловiк гарний... i отого, що з хвостом, не любить iзгадувати... (Васюта моргнув на Карпа). Вiн уже давно мене питаК, чи не пускали б ми його слухати, як книжки читаКмо, та я все забував сказати, бо в мене така дiрчата голова, як старе решето... I читати просить щоб навчити його. - А що ж,- промовив Карпо.- Дмитро справдi чоловiк добрий,- вiн i в громадi за нас був. -_ I я так думаю, що його треба прийняти,- згодився Зiнько. - Вiн i до каси пристане... От тiльки скажу, то й дасть п'ять карбованцiв,- упевняв Васюта. - А я читати його навчу,- сказав Зiнько. - А хiба такий старий навчиться? - спитав Грицько.- Йому ж так, як i менi,год тридцять i п'ять, а мо', трохи й бiльше. - А чому не навчиться? Аби схотiв! Грицько подумав трохи, а далi озвавсь несмiливо: - Дак, може б, теК... може б, i я? Може б i мене ти, Зiньку, прийняв та вже двох одразу б i вчив? - I дуже радий! - зрадiв Зiнько.- Бо треба, щоб усi в нашому товариствi були письменнi. Тодi не будемо темними стежками ходити, а добуватимемося собi ширшого свiту та кращоП долi. Усiм чотирьом товаришам стало якось весело на серцi. Радiли, що так гарно складаКться, i подавали один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати i в громадi завсiгди за правду стояти. А грошi приручили Зiньковi одвезти в город та й положити в касу. Тодi Грицько почав розказувати про свiй суд iз братами - усе за тую нещасну десятину. Його справа повернулася добре. Панас позивав. Усiх трьох братiв покликано на суд. I старшина, й суддi дуже нахилялися, щоб у Грицька землю вiдiбрати, бо Пх Панас добре попереду могоричив. Дак що ж? Грицько каже Пм: "Як присудите забрати в мене землю - жалiтимусь далi". Вони покрутились-покрутились та й кажуть: "Не можемо вас розсудити, iдiть до вищих!" А то вони розсудити можуть, та тiльки не хочуть. Бо вони, з братiв Грицькових та взявши скуп, не хочуть Грицьковi землю присудити; а знов же, бояться й того, що вiн жалiтиметься далi, коли вони братам ПП присудять. Цьому була правда, що Грицько казав. Копаниця, заплутавшись у справу з Денисовою землею, не хотiв поки встрявати ще й у це дiло,- через те хоч i взяв доброго хабаря вiд Момотiв, а Пм землi не вiддав ГрицьковоП. Момоти страшенно через те розлютувалися i на його, i на Грицька. - Таке тепер на мене зло, що й годi! - розказував Грицько. - Лютий рiд i немилосердний,- промовив Карпо. - Це такi, що зубами на свiтi живуть,- доточив Васюта. - Що лютi, то так,промовив Зiнько,- а то таки ще й те треба сказати: дуже сутужно вже на землю стало. От люди й сваряться за кожен клаптик. - Так сутужно, так сутужно, що ой-ой-ой, та й годi! I нащо тi й люди плодяться? Уже б, здаКться, й годi! - вигадував Васюта.- А то, мабуть, скоро лани будуть такi куценькi, як заячий хвiст. Давайте краще читати абощо, а то вже й на мене суму нагнали. - Та нi, вже пiзно,вiдмовив Карпо. - Справдi-таки пiзненько,- згодивсь i Зiнько.- Нехай уже в четвер - свято... Тiльки знаКте що, братця? Треба так, щоб не самi ми сходилися читати, а й жiнки нашi. А то як у мене читають, то моя жiнка слуха, а, скажемо, КарповоП Катрi вже й нема. А як у Карпа читаКмо, то моКП нема. -_ Ну, моя така, що не пiде!..- махнув рукою Грицько. Зiнько згадав, що йому трапилося з Џвгою сьогоднi, i подумав собi, що й добре, коли не пiде. - Вони того й читання не дуже розберуть, а ще ми раз у раз про громадськi справи промiж себе говоримо,- не К то Пх дiло! Жiноча рiч коло припiчка,- казав Карпо. Вiн хоч мав жiнку дуже гарну людину, та якось iзгорда на жiноту дивився i казав, що в письмi святому написано, що з жiнок усяке лихо встаК, та ще й починав проказувати: "Реку горчайшу паче смерти жену,благiй пред лицем божим iзиметься от нея, а согрiшая ят будет от нея". - Нехай i те слухають! - вiдказав йому Зiнько.- Треба й Пм щось тямити про громадськi справи. - Та... нехай!.. Будеш ходити? - спитав Карпо свою жiнку. - А чому ж? Буду,вiдказала та, почервонiвши. -_ Про мене!.. Вернувшися Зiнько того вечора додому, довго розказував ГаПнцi, що робилося й казалося на сходинах у Грицька. А ГаПнка розказала йому свою новину,- не про бабу Мотрину, нi,- про це вона анi згадала. Казала тiльки, що була в матерi i там при Пй сталася спiрка в дiда Дороша з сином, з ГаПнчиним батьком. Дiд навiдався додому з пасiки i саме нагодився на той час, як прийшла знову Марчиха, вже не сама, а з сином-парубком. Почала прохати, щоб Остап вернув Пй ту землю, що забрав за позички; казали, що виплачуватимуть йому грошi помалу, частками. Остап одказував, що не верне, бо повинен був покiйний Марко в строк заплатити всi грошi, .а коли б не заплатив, то мусить за те Маркова земля йому, Остаповi, бути,так у розписцi написано. Марко не заплатив, то земля тепер його, Остапова. Шкода вже й говорити про це! - А вони, бiднi, плачуть - сльози, як горох,- та аж у ноги батьковi падають, та просять,розказувала ГаПнка.- А батько тiльки вiдвертаються. А дiдусь слухали-слухали, та як побiжать у свою хату, та зараз i назад. "Не просiть його! - крикнули.- Нате вам грошi, вiддайте йому, а вiн нехай вам верне розписку!" Та й кинули Марчисi в руки грошi. Батько почервонiли та: "Не мiшайтесь, тату,- це не ваше дiло!" Тодi дiдусь блiдi-блiдi зробилися, як стiна, та як закричать: "Оддай, я тобi кажу, оддай! Бо я тобi!.." Та й не доказали, тiльки так i затрусилися... Дак батько вийняли розписку та й оддали, а грошi забрали... Марчиха з сином, плачучи, дякують дiдусевi, хотiли руку Пм поцiлувати, а дiдусь тiльки махнули: "Iдiть, люди добрi, подякуйте боговi та обминайте цей двiр десятою вулицею, бо тут живуть не люди, а дерилюди!.." Та й вибiгли з хати, а за Пми й Марчиха з сином... Тодi батько як заходилися лаяти дiдуся!.. Господи! I як то тяжко слухати!.. Я мерщiй утекла... III. ВОРОЖI ЗАХОДИ Яхрем Семенович Рябченко, вертаючися в недiлю з Чорновуса, iшов собi помалу лукою. Дивився на сiльськi садки й городи, що збiгали вiд хат униз до луки, дивився на ту купу верб, що поросла над криничкою. I враз побачив, що з тих верб хтось швидко вийшов. У Рябченка були добрi очi: придивившися, пiзнав iздалека, що то Зiнько. Не здивувався, бо там була стежка i всi люди з Сивашевого кутка часто тудою ходили, бо було ближче, нiж вулицею. Iшов далi, про своК мiзкуючи, i знов, згодом уже, уздрiв, що з тих же верб, тiльки вже з другого боку, вихопилась молодиця, перестрибнула через тин на Демченкiв город та й подалась угору. Був тепер уже ближче до верб i вiдразу пiзнав, що то Џвга. "А що ж то?-подумав.-Удвох там сидiли, чи як? Уже ж нiяк, як удвох, бо я не бачив, щоб вона йшла туди пiсля його. Ге-ге! Дак он воно що! А я й не тудй-то, чого це наш праведник до Грицька вчащаК, ще й грошей йому позичаК! Аж воно Грициха!.." Зрадiв Рябченко. Та як же не зрадiти, коли виходило, що Зiнько зовсiм не такий праведний, як здавалося, що вiн хоча i кричить про правду, а сам робить так, як i всi грiшнi. Бач, де збiгаються! Ну, хiба ж не направлю Микитку Тонконоженка з парубками!.. Той уже йому дасть! Бо вiн сам до Џвги пiдлабузнювався, а тепер вона його зрадила. Стривай же ти, братику!.. А куди ж цей братик пiшов? Пейне, не додому, бо свiй провулок проминув. Мабуть, таки до Грицька. Бач, як мудро: з жiнкою в одному мiсцi, а з чоловiком у другому. Ма