буть, там зiбралися всi та знов якi каверзи вигадують. От якби послухати Пх так, щоб вони не знали! Що вони там вимудровують? Ну й клятий народ! I чого в'язнути? Що цей паршивий Зiнько дак на шовкових подушках спав би, коли б до Пх пристав! Дак нi! Йому не того, йому чогось iншого заманулося! Кун панiю з харпаками завiв, товариство все бiльшаК. Скiльки клопоту з пересельською землею наробили, горлопани iдольськi! Ну, тут iще так-сяк зарадили лиховi... дак що ж? ПожалiКться куди далi (i як це вiн i досi не догадався?), то й знов начувайся клопоту. Та хiба це саме? Скрiзь уПдаКться! НамагаКться, щоб двiчi на рiк волость щитати! Якби вiн iще сам був, то не так би шкодив, а то горе, що в Пх гурт, i гляди, що. Цей гурт дедалi бiльшатиме, набиратиметься сили. I, може, колись так iзробиться, що й Пм, Рябченковi з товариством, увiрветься бас у громадi. Не можна цього попустити, нiяк не можна - треба щось робити. Та що саме? Уже й багато вiн про це розумував... та таки щодня думаК!.. ДумаК, та нiчого не вигадаК. Вiн ото прирозумiв дати донос на Зiнька, що вiн i такий, i сякий. I ловко було б, дак коли ж начальник, замiсто щоб просто поняти тому вiри, та заходився ще громаду питати. Ну, все й ляснуло! Пiсля того був старшина в начальника, дак що ж? "Я,- каже,- знаю, що ти справний у мене старшина, а приговор таки не по хвормi. Коли б нiхто не жалiвся, то я б i не знав, кого ти там понаписував, так би воно й пiшло, а як пожалiлися, то не можу ж я тiКП жалоби затаПти, бо вони ще й далi жалiтимуться". Старшина почав йому i те й се, що це жалоба - "пустяк униманiя, бо то писав такий ябедний i нестоющий чоловiк розуратний",- так що ж ти з ним зробиш, коли вiн каже, що громада про його, про Зiнька, не так озвалася i нiкоторого доказательства нема? Ну, старшина таки догадався, що йому сказати. "Пождiть,- каже,- ваше високоблагородiК, ще трохи: ми вам доказательства про його найдемо такi, що первий сорт". - "А не брешеш?" - "Буду стараться з усiКП сили, ваше високоблагородiК".- "Ну, гляди ж: iще трохи пiдожду, а там уже як знаКш!" Добре сказав старшина, та таки ж треба й справдi тiП доказательства вишукати. Що б же його вимiзкувати? Якби так, що проти начальства щось робив або казав! Дак свiдкiв же треба буде... а вони бач якi: всi галасували, а як треба, то й поховалися в громадi!.. Ех, якби Пх промiж себе посварити,, то б найкраще було! Тодi б Пх гурт розбився i розлiзлися б вони, як рудi мишi. Тодi пропала Пх сила, бо вони поти страшнi, поки в гуртi, а кожного поодинцi з'Псти легко - ого-го! Порiзнити Пх, каторжних!.. Та чим? Якого способу добрати? Iшов Рябченко вже вулицею i проходив проз хату своКП родички, баби Мокрини-знахарки. Саме як вiн ПП проминав, iз хати вийшла молодичка, а за нею, випроводжаючи ПП, баба Мокрина. Довела ПП до ворiт, попрощалися, баба вернулася знову у хату, а ГаПнка,- бо це вона була,- пiшла вулицею. "Чого це вона до баби Мокрини ходить? - думав Рябченко.- Певне, якесь ворожiння абощо. Ой, хитра ця баба Мокрина!.. Так умiК видурити грошики! Та за що вона в цiКП видурюК? Що вона Пй бреше?" Рябченко думав про це так собi - от-бо думалося. Вiдразу спинився. Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови. Та невже? А що, якби справдi? От би штука була! Тодi Зiнько певне посварився б iз Грицьком. Оце вже була б у Пх у гуртi одна сварка, то ще й'не маленька. А там i другу можна б притулити... хоч би i таку ж саму... Нi, про це треба помiркувати, гарненько помiркувати!.. Вiн пiшов веселий, усмiхаючись, а днiв через кiлька ввечерi пiзно застукав у вiконце до баби Мокрини. - А вiдчинiть, бабо! Баба вже лагодилась лягати, та, зачувши Яхремiв голос, зараз пустила. - Здоровi були, бабо! - Здоров, синку, здоров! Сiдай у мене! - Як ся маКте, бабо? - От, як там! Старому - аби день до вечора: однак скоро вмирати. - Ну, ви, бабо, ще такi, що хоч i замiж! Баба засмiялася великим ротом, повним дебелих жовтих зубiв. Вона хоч i стара була, та ще кремезна i нiколи не вживала нiяких тих лiкiв, що сама надiляла Пми людей. - А я до вас, бабо, за дiлом. - Скажеш, синку. - Хочете заробити карбованця? - От, чому б не хотiти? - Да я вас питатиму, а ви менi кажiть. Якщо прийдеться до дiла, дак тодi я вам i скажу, як заробити. - Питай, синку; що можна, дак i скажу, а чого бог не велить, дак вибачай. Бо в мене так буваК, що що можна, а що то й грiх казати. - Знаю, знаю, бабо... Та це не грiх... Ану: чого ходить до вас ГаПнка Зiнькова? Баба глянула на Рябченка неймовiрним поглядом. - А тобi чого до ЗiньковоП ГаПнки? - спиталася. - От! Я казав, що я питатиму, а ви вiдказуйте, а тепер ви самi питаКтесь! Менi до ЗiньковоП ГаПнки нiчого не треба, а тiльки кортить знати, чого вона ходить. Чи не того, щоб до себе Зiнька привернути? Баба засмiялася: - Нi, не того. Пй цього не треба. Коли за цим хто й ходить, дак не вона. - Дак це до вас Пвга за цим ходить? - Ти вже й знаКш! - гостро глянула на нього баба. - Я багато дечого знаю... Дак ходить? - Була. - Хiба Зiнько до неП не привертаКться? - Каже, що нi. - Хм... А я думав, що вони вже теК... Ну, та дарма! А чи знаКте ви, бабо, що вони зiходяться на луцi, у вербах над криничкою? - Нi, не знаю. - Дак я вам це кажу. - А нащо менi його знати? - А коли до вас ГаПнка прийде знову? - Завтра ввечерi я Пй звелiла прийти. - Дак ви Пй розкажете про те, що у вербах над криничкою... Про те, що до вас Џвга приходила, ви нi Пй, i нiкому нiчого не кажiть, а про верби добре розкажiть - так, щоб вона побачила, що Зiнько зовсiм прилип до Џвги. - Ну? - Ну, то й матимете за це карбованця. - А тобi нащо це? - От, бабо: ви такi старi, а ще постарiти хочете! Так менi треба! За це матимете карбованця - його вам треба. - Гаразд, синку. - Ну, а не чули про ГаПнку: вона сама нi до кого не нахиляК? До Васюти там чи ще до кого? - Нi, не чула... Що не чула, то не чула,- не буду й грiшити, нi!.. Баба аж головою закрутила, так не хотiла грiшити. - Ну, дак почуйте тепер, що Васюта до ГаПнки липне, а вона до його. Як би так iзробити, щоб про це Зiнько довiдався? Га, бабо? Вiн прищулив одно око та й поглядав на бабу, хитро всмiхаючись. - Та воно... не знаю, чи не грiх тiльки воно буде...- вагалася праведна баба Мокрина. - Нi, бабо, який же там грiх? Це ж ви не самi вигадали, це ж ви од людей почули!.. А треба ж чоловiковi знати, що його жiнка ро'обить... а жiнцi так саме про чоловiка треба знати... - Та воно... та тiльки... - Усе грiх? Та я вам дам аще й другого карбованця, то ви за його свiчок до церквiаи купите, то й одмолите грiх. - Хiба що так! - згодилавася баба Мокрина. - От i добре! Тiльки це так треба зробити, бабо, щоб Зiнько i ГаПнка не вiд одкнiКП людини про це чули, а щоб скрiзь про це люди гомонiли... щоб пустити луну по всьому селу... - Знаю вже, знаю! - От як та луна й до мене докотиться, то зараз вам i принесу два карбованцi. - А не одуриш?? - Нi. - Забожись! - Побий мене хрест! - Коли добре зроблю, так купиш надвище вiд плати ще й чорний платок у ярiетмарку на Покрову? - Схотiлося платка. От тан.ки пiдуть баба замiж! Та вже нема що робити - куплю. - А коли купиш, то й уске буде, чого хочеш. Веселий пiшов Рябченко вi.дд баби Мокрини. Та, бувши вiн чоловiк обачний, зазиршнув ще й до Захарка. Той здорово знемагав на похмiлляПя, не мiг i голови звести горопаха. Був сам у хатi. - А хочеш, Захарку, похмелитися? - Ой!.. Рябченко дав йому злота. Той так був i метнувся з хати. - Стривай, не бiжи! Спершу послухай, що я скажу! Наказав йому те, що й бабi Мокринi, i помiнився, коли добре справиться, ще на пiвкварти дати. Цей був дешевший за бабу. Усмiхаючись, iшов Рябченкi:ко додому й думав собi: "Ну-ну, побачимо, любесенькi, як то ви тепер ладнатимете". Другого дня ввечерi ГаПнка прибiгла знову до баби Мокрини: мала Пй баба зварити зiлля, дак прийшла забрати. - На ж тобi, дочко,казазала баба,- оце зiлля та пий його щодня по пiвчарочквки натщесерце вранцi, то воно й пособить. Пособить неминуче, аби тебе чоловiк любив. - О, вiн мене любить, бабусенько! Так любить! - I добре, дочко, коли любить,- казала баба, завiрчуючи в папiрець якесь зiлля i не дивлячись на ГаПнку.- I добре, коли любить! Я сама так думаю, що все те брехнi, що по селу про його плещуть. - По селу плещуть? - спитала, дивуючися, ГаПнка.- А що ж там про його по селу плещуть? - А хiба ти й не чула? - Нiчогiсiнько! - Так, так, дочко... Це правда, що кому треба найпершому знати, дак той звичайно останнiй довiдаКться... Ох, бiдолашна ти моя пташечко! Баба вже загорнула свiй верчичок, сiла на лаву i, пiдперши голову рукою, сумно покивала над бiдолашною ГаПнчиною долею. -Та ну-бо, кажiть уже, бабо, що там таке! - аж скрикнула ГаПнка. - Ох, не поспiшайсь, моя дитино, не поспiшайсь! - казала баба з медом та з маком солоденьким голосочком,- бо, може, про таке довiдаКшся, що й знати його не схотiла б, хай би воно собi йшло на очерета та на болота! Хай би воно каменем на дно в глибоку воду сiло!.. - Бабо!..- благала ГаПнка, притиснувши рученята до грудей. - Та не знаю вже, як i казати... Трохи воно й нiяково... Ну, та вже я тебе, дочко, так люблю, що ти така до старих людей увiчлива та приятна,вiд тебе не втаюся... Хiба ж ти не чула, моя бiдолашечко, моя горличко сивесенька, хiба ж тобi нiхто не казав, моК серденятко, що твiй чоловiк та до Џвги ходить? - До Џвги?! Що це ви, бабо? Та то вiн до Грицька ходить - читають вони там та розмовляють. - Так, так, дочко: i читають вони, i розмовляють, i говорить вiн, що до Грицька, а там Џвга йому так на шию й висне. - Неправда ж бо! Неправда!.. Все це брехня!.. Я знаю, вiн не любить Џвги! Вiн сам менi казав це! ГаПнка говорила це гнiвно, дратуючись. Баба i собi вигадала образитися: - Оце так, дочко!.. Спасибi тобi!.. Менi, старiй, та брехню завдала! Шостий десяток доживаю, зроду менi й старi люди такого не казали, а тут довелося вiд дитини почути! Я Пй як добрiй, любивши ПП, а вона!.. ГаПнцi стало сором, що вона так на стару крикнула. Червонiючи, промовила: - Нi-бо, бабусю... Я ж не кажу того... То ж я не про вас, я про людей... що то люди брехнi повигадували... - А якби це брехнi були, то я б тобi цього й не казала,- навчала баба Мокрина докiрливим та поважним голосом.- Баба Мокрина знаК, що брехня, а що - нi. Вiд баби Мокрини нi з чим не сховаКшся; вона, й не бачивши, все знаК. I з цим твiй Зiнько не сховався. Вiн тобi каже, що не любить Џвги,ото ж на те й каже, щоб лучче тебе дурити, щоб ти й не подумала... А ти йому вiри не йми, ти пильнуй сама: як на його Џвга поглядаК, а вiн на Џвгу... Та й придивляйся, чи вiн такий до тебе й досi, як був, чи нi... От що!.. Тодi й побачиш, чи баба Мокрина правду казала, чи нi... - Ох, бабусенько! Та не можу ж я тому вiри поняти!.. Бiдолашна не сказала, а якось аж застогнала. А баба правила своК: - От ти кажеш, що вони до Грицька читати та розмовляти збираються. А воно Зiнько з Џвгою на луцi, у вербах бiля криницi, зiходяться... Там Пх люди бачили, як вони вiдтiля порозбiгалися... IV. ЗРАДНИК ТА ЗРАДНИЦЯ Як непритомна виходила ГаПнка вiд знахарки. Все в неП в душi, в головi путалося. Вона не вiрила, не могла тому вiри йняти, бо вона йому, Зiньковi, йняла вiру без мiри, без краю... I сам би ПП зрадив? I вiн би говорив ласкавi слова, а сам би ненавидiв i до iншоП думкою линув? I вiн би зазирав Пй у вiчi, а йому б зорiли iншi, чужi очi? I вiн би обнiмав ПП, i вiн би цiлував ПП, а сам би про iншу, про iншу думав?.. Ой, нi, нi, нi! Цього не може бути!.. Бо... бо... не може!.. Бо як так, то як же його й жити?.. Нi! нi!.. Вона тому не йме вiри, то все брехня, гидка брехня!.. Не йме вiри... А чого ж нема Пй спокою? Чого цi думки не покидають ПП, печуть? I так подумати: баба Мокрина не брехуха, та й з якоП ж би речi вона стала Пй, ГаПнцi, брехати? Нащо Пй це? До чого Пй воно? Не з пальця ж i вона виссала те, що казала! Щось же воно та К, коли вже й люди загомонiли... Та й баба Мокрина: це ж правда, що вона знаК таке, чого й не бачила... Хiба ж вона не знахарка? Каже: пильнуй! А що ж Пй пильнувати? Хiба Зiнько не такий до неП, як був? Щоправда, вiн тепер заклопотаний, сумний часом, дак то ж через громадськi справи... Через громадськi справи... А що, як нi? А що, як вiн сумний, заклопотаний через те, що живе з нею, а думаК про Џвгу? I думаК, чого ця ГаПнка ранiше не вмерла,- тодi б я з Џвгою одруживсь? I вона почула, як од цiКП думки обняло ПП мов огнем усю, таким страшним пекучим огнем, що трохи не закричала. Нi, нi! Не треба про це думати,- так страшно! Але як Зiнько того дня пiшов до Васюти, то вона подумала: "А що, як не до Васюти вiн пiшов, а до..." I не стямилась, як вибiгла з хати та з двору та швиденько на край улицi до ГрицьковоП хати. Убiгла у двiр, зазирнула в вiкно: Грицько з Џвгою дома, Зiнька нема. Мерщiй тодi назад! Ой боже! Гаразд, що ще нiхто не побачив ПП. Сiла дома вдвох iз матiр'ю шити. Чи шила, чи не шила... - Мамо, я води принесу пiду! - Та в нас же К вода. - Та там трохи, я ще принесу. Схопилася, та з хати, та за вiдра i опинилась на вулицi. Чи не дурна ж вона? Чого це вона вискочила? З вiдрами знову буде до ГрицьковоП хати бiгти, чи що? От, вона зовсiм стерялася, та й годi, за цими думками. Треба хоч води справдi набрати. Чи набрала води, чи не набрала,- на те не дуже дивилась, а дивилась уздовж улицi, чи не йде Зiнько i вiдкiля: чи вiд Грицька, чи вiд Васюти. Коли справдi йде - i вiд Васюти! Скочила мерщiй у хату, а як увiйшов... Ой, яка ж вона йому рада була! Ой, яка ж то все брехня, що баба розказувала! При Зiнькових очах ГаПнка так добре це розумiла! I вона щебетала до нього щасливим щебетанням, смiялась так, мовби то був i смiх i плач, i дивилася в його добрi, яснi, правдивi очi, що нiколи не дурили!.. На його любi уста, що нiколи не казали Пй неправди!.. Поминуло два-три днi. За цей час чутка про Зiнька та Џвгу та разом i про ГаПнку з Васютою широко розкотилася по селу. Кумасi плескали язиками, аж одляски по всiх улицях пiшли. Микитi Тонконоженковi сам Рябченко про те розказав. Ну й лютував же парубок! Та й як же не лютувати? Йому ще з весни дуже впала в око ГаПнка. Вiн уже й на вулицi ПП займати хотiв, i по саду в Сивашiв уночi лазив,думка така: а може, ГаПнку саму застукаК. Де там! Нiчого не пособилося! Не покидаючи думок про ГаПнку, зачепився з горя за Џвгу. Ну, ця така, що довго не тупцявся, сама слiдком бiгала. Все лiто з нею про-куйовдив, аж тут на тобi: почала вiд його тiкати! Вiн спершу й не туди-то - чого воно, аж тепер уже бачить, що тут Зiнько став на завадi. Що ж це воно таке? Џвгу в нього Зiнько вiдбив, а ГаПнку Васюта... Ах же вони хамлети! Ну! Хiба вже вiн цього Зiнька не попаде колись у руки! Дасть вiн йому доброП матланки! Та й Васютi! А з ГаПнкою дедалi було гiрше. Пiшла до своКП подруги, Катрi КарповоП. - Що це ти, ГаПнко, мов iзмарнiла? Чи не хвора? - Нi... я здужаю... - Дак чого ж ти така? Щось тобi К. - Нi... нi... менi нiчого... я... Та й заплакала!.. Аж Катря перелякалась, кинулась до неП, обняла, пригорнула, як малу дитину. - Що це ти, боронь боже?! Чого це ти? - Я... я... я не знаю...- казала, хлипаючи, ГаПнка.- Про Зiнька... - Що про Зiнька? Помалу-малу випитала в неП Катря все. Почала ПП тодi вмовляти: - Не вiр тому, ГаПнко! То все брехнi, то хтось навмисне вигадуК, щоб вас посварити. Твiй Зiнько так тебе любить, що вiн би й слiдочок твiй промiтав. Та вiн же такий щирий,- вiн би тебе не дурив. Тi слова мов сцiлющою й живущою водою кропили бiдолашне ГаПнчине серце. Слухала вона рiвний Катрин голос ласкавий, i Пй ставало легше, легше. - От, людям заздро, що ви гарно живете,- ну й плещуть. Я це знаю. Менi раз так було, що й про Карпа мого набрехано... Запекло й менi в серце. Аж потiм i виявилось, що брехня... Дак я тепер знаю вже... Не вiр тому! I Катря, трохи старша i завсiгди поважнiша за ГаПнку, гладила ПП по обличчю, а ГаПнка, мов дитина, тулилася до неП. - Скажи, сестрице, - питалася, зазираючи в тихi очi Катринi,- скажи, ти нiчого не помiчала? - Та нiчогiсiнько! От, яка ти неймовiрна!.. Ну, хочеш: я доглядатимусь, пильнуватиму Пх обох,- от побачиш, що нiчогiсiнько не буде. Веселiша вернулася ГаПнка вiд Катрi додому, веселiша й далi була. Та не довго. Зустрiла вона свою куму Вустю. Були тiльки вдвох, i Вустя зараз i поспiшилась розказати Пй те, що й баба Мокрина. (Вона чула ще й про Васюту, та про те розказувала кому iншому.) ГаПнка розсердилась i докорила кумi, що та каже дурницi. Одначе ПП знов уразило те слово: - Не вiриш? Дак пильнуй сама, придивляйсь! Що вона пильнуватиме, до чого вона придивлятиметься, коли вiн усiм-усiм такiсiнький, як i був? Та як повернулась додому, то весь той упокiй, що надихнула Пй Катря своПм словом, мов розвiявся десь, а страшенна турбота знов обняла ПП, трусила, мов пропасниця. А Зiнько тим часом пiшов до волостi - понiс подать. Iдучи, зустрiв родича, дiда Корнiя Грабенка,- i той туди йде. Пiшли вкупi, розбалакались. - А що це, Зiньку, я чув, про твого приятеля Васюту говорять? - сказав дiд. - А що там говорять? - Вiн у тебе як, вiрний приятель? Ти його добре знаКш? - А добре; парубок гарний дуже, чесний, путящий. - Ну, то й гаразд! - сказав дiд Корнiй.- Я через те, бач, питаюся, що люди почали за його всякi дурницi плескати. - Ет, люди як люди: усе щось i змислять! - махнув рукою Зiнько.- Що ж там? - попитав, хотiвши таки знати, бо певний був, що це вже Денисовi полигачi щось iзнову вимудрували. - Та таке, що трохи нiяково й казати... Говорять, що вiн до твоКП жiнки стежку топче. - От, чорт зна яка падлюшна брехня! - обурився Зiнько. - Та й я так думаю, що це брехня,по щиростi сказав дiд,ну, а одначе перестерегти хотiв, бо вже про це по селу баби плещуть. Певне - брехня; ну, а все-таки ти накинь там коли-не-коли оком, бо кажуть, що начебто десь i побачено Пх удвох... Хто озираКться, той не каКться. Зiнько вертався додому, зовсiм не думаючи про цю розмову... цебто думав, але зовсiм не так: вiн Васютi й ГаПнцi вiрив зовсiм, та не мiг дорозумуватися, з чого пiшли цi брехнi. Одначе, прийшовши додому та побачивши ГаПнку, трохи здивувався, що вона якась... наче Пй щось не теК... А ГаПнка й собi дивилася на Зiнька й думала: "Такого я його ще нiколи не бачила... Щось у його погляд якийсь... непевний... Та невже ж? Ой боже! Нi, нi!.." I знов та страшна думка обняла ПП вогнем. Полягавши вони ввечерi спати, нiяк не могли розбалакатися. То, було, не говорять звечора хiба вже як дуже потомленi - в жнива абощо,- все, було, як почнуть, то одне одного аж спиняК, що вже треба спати, а тепер - лежить кожне собi мовчки... I кожне думаК: "Чого це так попереду не було?.." Врештi ГаПнка озвалася: - А що ти сьогоднi в волостi чув? - Та так... нiчого... оддав грошi та й вернувся. - А у Васюти не був? - Нi! А чого б я мав у його бути? - Та хiба ж я знаю?.. Таж у вас усе справи... Та й давно вже в його не був... - Давно? А вчора? - Чи то пак: вiн у нас давно не був. - А хiба ж як я до його пiду, дак то вiн у нас буде? - Та... ну... може, прийде... - А нащо тобi той Васюта? - Да так... вiн такий гарний, веселий, балакучий... ГаПнка, заплутавшися з тим Васютою, плела, аби плести, а Зiнько думав: "Чого це вона так його вихваляК?" I додав уголос, аби не мовчати: - Прийде колись... ГаПнка помовчала, а тодi озвалася несмiливо: - А до Грицька ти часто ходиш!.. - Ще й частiше ходитиму, бо треба ж учити його читати... А завтра ввечерi вдвох пiдемо - читання гуртове буде. Ця вiдповiдь запекла коло серця ГаПнцi. Хотiла щось сказати - i не змогла. Лежала, зцiпивши зуби, i мовчала. Удавала, немов спить. Зiнько й собi лежав тихо. Довго не спали обоКкожне за своПми думками. Другого дня ГаПнка не мала спокою з самiсiнького ранку. Коло одного так i крутяться, так i плутаються в неП думки: все коло того вечора, що Зiнько пiде до Џвги... чи то - до Грицька... За тими думками не могла нiчого робити. Почала поратися коло печi, дров положила, а пiдпалити забула; горщик у пiч засуваК, а дрова не горять. Аж мати посмiялась: - Оце дак так! Нова мода: щоб не топивши зварити. Узяла горщик вимити, а перед очима - Џвга вдвох iз Зiнь'ком у вербах над криничкою... Затрусилась уся, горщик з рук - гуп! та й розскочився. - Ой, шкода горщика! - пожалкувала мати, а ГаПнка стояла над черепками й не знала, що Пй робити... Так-сяк поставляла, що треба, в пiч. Узяла миску, щоб змити пшоно, насипала його туди, стала наливати води, а Џвга каже: "Здоров, Зiньку!.." Миску додолу - вода полилась, пшоно з черепками розкочилось. - Та що це тобi, дочко? - метнулась до неП мати.- Чи ти хвора, чи що? Ой, яка ти блiда!.. - Я нiчого, мамо... менi нiчого... То так чогось руки затрусилися... Сама стояла як бiль бiла. - Оце лихо! - бiдкалась мати.- Хоч би Зiнько швидше вертався! - Нi, нi, мамочко! Не кажiть йому нiчого-нiчого!.. Це я так... це дарма!.. Я здоровiсiнька... Я зараз поратимусь... Тiльки не кажiть нiчого Зiньковi!.. I справдi заходилась удвох iз матiр'ю поратися i так-сяк наварила обiдати. Зiньковi мати нiчого не сказала, але сама все придивлялася до невiстки. Та силкувалася не появити перед Зiньком нiчого, навiть удавала, нiби Псть за обiдом, хоч i в губу не йшло. Але ввечерi, як прийшов час iти до Грицька на читання, почулася, що не може йти, що не зможе ввiйти в ту хату, глянути на Џвгу... не здолiК висидiти там... Одмоглася тим, що болить голова, i лишилася вдома. Зiнько пiшов сам, а ГаПнка думала: "Там Катря буде... Вона пильнуватиме... Вона менi скаже..." Поки ГаПнка була в хатi з матiр'ю, вона силкувалась нiчого не виявляти. А. вже як спати пiшла!.. Вона з Зiньком спала окремо в противнiй хатi. ГаПнка так любила цю хатку, чистенько-чепурненько попримазувану, з квiтками й голубами, помальованими синiм та червоним на бiлому коминi, з паперовими квiтками, з портретами та малюнками по стiнах, з маленькою шафою на книжки та з лiжком Зiнькового роблива, з старими липовими лавами. Так було тихо, та гарно, та любо, як у вiночку, в цiй хатинi, в цьому гнiздечку, де вона вдвох iз Зiньком воркувала!.. А тепер!.. Яке воно все похмуре, непривiтне, негарне, мов i стiни на неП падають. Якi великi довгi дiди поставали по кутках,- аж страшно. Як неприхильне навис комин,- мов i пiч гнiваКться. I боги так похмуро неначе поглядають з божника своПми виразними бiластими очима. Не хоче, не хоче вона нiчого цього, не хоче на його й дивитись!.. Погасила мерщiй лампу, щоб i не бачити. Сидiла, зiпершись на стiл, у темрявi. Нащо Пй це все, коли вiн ПП не любить, коли вiн пiшов до тiКП!.. Вона ж - як голубка покинута... Нiкуди Пй i полинути: нi до батенька, нi до матiнки, бо не вернуть вони дружиноньки!.. А вiн там, а вiн усе там!.. Як без мiри довго!.. А може ж... це все й брехня? А вона на його таке вигадуК!.. На свою дружину!.. Це ж грiх!.. Треба не потурати серцевi!.. Вона ляже, спатиме... Лягла справдi, заплющила очi, силкувалася не думати про це, силкувалася заснути. .Та не могла. Все дослухалась, чи не йде. Заторохтить миша в сiнях, а вона вже думаК, що вiн за клямку береться. I дух притаПть, дослухаКться... Нi, не вiн!.. Хтось улицею йде. Оце, певне, вiн. ПричуваКться до ходи: туп-туп-туп... Ось проти хати... Ну, ну,- завертай у ворота!.. Уже береться за ворота... Нi, пiшло!.. Пiшло далi!.. Чи не в вiкно хтось стукаК?.. Зiрвалась, побiгла, вiдсунула вiконце. - Зiньку, це ти? - попитала стиха. Не чуть нiкого, нiхто не озиваКться. Вернулася на лiжко. Ой боже! Як же вiн довго!.. Ось вiн уже йде... Ще нiчого не чуть, та треба ж трохи пiдождати, поки пiдiйде ближче. Коли зараз прийде - дак не ходить до Џвги, а коли не прийде... Це вона так загадала. Лежала, вдивляючися широко розплющеними очима в темряву, i вся трусилася, мов з пропасницi. Нiчого вже не думала, тiльки слухала... Слухала й трусилася... Скрiзь було тихо. Вiн не йде. Тодi пiдняла руки вгору, заломила Пх, i вони впали за голову на подушку. Страшна безнадiя нiма стиснула Пй душу... Душа холодiла, застигала, як крапля на морозi, вмирала... I враз почула, що Зiнько вiдсуваК ключем сiнешнi дверi. Кинулася на лiжковi, пiдвелась - i впала знову, причаПлася, затаПвши й духа. Зiнько ввiйшов у хату тихо, скинув чумарку, роззувся й лiг. -_ Ти ще не спиш, ГаПнко? - Нi... - Я забарився, серденько... Зачиталися... А в тебе й досi голова болить? - Нi, вже нiчого... - Я й Грицька вчив... Вiн страх береться до науки. Почувала, що мусить щось сказати, вiдповiсти на цi слова, та не могла розiмкнути уста. Одначе перемоглася: - Добре, що береться... А думала iнше: "Якби вiн i довiку не брався!" Одначе не сказала цього, тiльки промовила: - Коли хоче навчитися, так чом же вiн не ходить до тебе, а ти до його? Напружувалася з усiКП сили, щоб не тремтiти, щоб говорити спокiйно, а воно таки подужувало i раз у раз струшувало, мов страшною трясцею. - СоромляКться при чужих,- одказав Зiнько,- говорить, що йому лучче дома. Та й нога ж у його ще болить, не можна ходити. - А жiнки... хiба не соромляКться?.. - Нi. - Коли ж ви вчилися? Як ще всi-не посходились? - Еге ж. - А Катря була? - Була. - _А вона... тут сидить, як ви... вчитеся? - Хто, Катря? - Нi, та, Грицькова... -_ Як коли: буваК й нi. Зiнько подумав про Џвгу. Пiсля тiКП подiП в вербах йому не хотiлося до Грицька й ходити, щоб з нею не стрiватися, та не можна було. Одначе зона сама почала його обминати, не дивилась йому в вiчi. Вiн думав, що покаялась, не знаючи, що вона добираК способу, як йому' зiлля дати. - Не люблю я ПП! - сказав вiн до ГаПнки. - А чом не любиш? - Бо в'язне до мене. ГаПнку мов iмпетом пiдкинуло, але вона зараз же примусила себе знову лягти й спиталася: - Як то в'язне? - Тепер, оцi днi, сказати - нi. А то дак була штука... I вiн по щиростi розказав ГаПнцi всю подiю в вербах. - Я вже так наважився,- казав далi Зiнько,- як буде чiплятися, то хоч i Грицьковi скажу... Чи, може, краще йому, бiдоласi, вже не казати такого? Як ти порадиш, серденько? I враз Зiнько почув, як маленькi руки вхопили його, почали тягти, торсати, смикати. - Ой Зiнечку, який же ти любий!.. Ой, як сонечко ж!.. I вона стискала його, пригортала, цiлувала. - Ой, серце моК! Ой, дружинонька моя вiрная! - ГаПнко, голубочко! Яка ти гарна! - Я погана! Я нiкчемна! Я лиха! Ти - як сонечко праведне, як барвiночок зеленесенький, а я як... як... як хмара чорна!.. - За що ти так себе лаКш? - Менi наказано, що ти ходиш до Џвги, а я... - А ти повiрила? - Не повiрила, тiльки... тiльки сумно було, страшно, як у темнiй пустцi самiй... Нi, я трошечки, трiсi-трiсюнi повiрила - як на мачиночку дрiбнюню!.. Ой, прости ж мене, моК дороге, моК щире, Кдине серденько!.. - Ну, дак я ж тобi скажу, що й менi про тебе наказано. Вона так i схопилася: -_ Про мене?! Про мене?! - Що до тебе Васюта стежку топче. - Васюта?.. Ха-ха-ха!.. - Цить, дурне, а то мати почують. ГаПнка реготала так дуже, що й справдi мати могла почути, хоч i в другiй хатi. - Ой, не вцитю!.. Васюта!.. Ха-ха-ха!.. Ледве втишив ПП. - А ти ж повiрив? - Чи я ж дурний? - От бач! От бач! - почала вона стукати себе кулачком у голову.- А ця голова дурна як пень, бо повiрила!.. Повiрила!.. Забрав ПП руки, щоб не била себе: -Це ж, ГаПнко, хтось нас посварити хоче. Хто тобi казав? Розпиталися. Зiнько подумав... - Гляди, що тут думка була не самих нас посварити, а й усе наше товариство промiж себе... Стривай, стривай. А ти ж чого була в баби Мокрини? От так ускочила! Ой, якби тепер була не нiч - де б вона тодi очi подiла? Пригорнулась, притулилася до його, знiтившись, як кошенятко. - Я... я... я хотiла... я думала... I врештi призналася цiлком. Зiнько й смiявся, й сердився. Вичитав Пй добре. - Ну, хiба ж ти не бачиш, що ця баба брехуха? От же наказала тобi про Џвгу. - Е, дак що? То вона наказала, що вiд людей чула, а в хворобах вона таки зна... Довго вони не спали. Другого дня вранцi ГаПнка прокинулась перша. Тихо, як пташечка, скочила з лiжка й стала посеред хати. Сонце било золотим промiнням просто в вiкно i осявало-всю свiтлицю: боги iз божника ласкаво й прихильно всмiхалися до ГаПнки, усмiхався i дiд Шевченко з-пiд смушевоП шапки, i стiни, i комин, i лави - все блищало в золотому промiннi i смiялося до неП привiтно, гарно... А вона стояла серед того промiння, розчервонiвшися пiсля сну, з променистими очима, i Пй було радiсно, весело, ясно - так ясно, як там, на тому блакитному небi, де грало те промiння золотесеньке, теплесеньке... - Зiньку! Вставай! Ми заспали... Мати аж уразилася, побачивши ГаПнку: вчора була хвора, як бiль бiла, а сьогоднi так од неП i б'К рум'янцем та сяКвом... Пiсля снiдання ГаПнка сама вiддала Зiньковi пляшку з зiллям, а вiн його вилив i пляшку побив, Пй було таки трошки жалко: а може б, пособило? Тодi побiгла до Катрi. Ускочила в хату як шуря-буря. - Здорова, сестричко! - Здорова! - вiдказала Катря, стоячи з засуканими рукавами бiля печi. - Питай мене - чого я до тебе прибiгла! - Хiба не знаю? Довiдатися, чи не доглядiлась чого. Ну, дак скажу, що я й придивлялася, я й прислухалася,- нiчого нема, все брехня. - Ха-ха-ха! - зареготалася ГаПнка на всю хату, аж дитина в колисцi жахнулася, та й Катря здивувалася: - Чого це ти? - От i не вгадала! Уже менi не треба того придивляння та прислухання... Ха-ха-ха! - Та чого ж ти смiКшся? - Бо менi i весело, й чудно... Ой!.. Ухопила Катрю за стан рукою i покрутнула ПП по хатi так, що в тiКП аж спiдниця замаяла. - Чи ти присуственна? - смiялася вже й Катря, пручаючись.- Кажи вже, що там К! ГаПнка розказала Пй про все... i про Васюту. Брехнi про Зiнька з Џвгою та про ГаПнку з Васютою таки ходили по селу ще деякий час. Та нi Зiнько, нi ГаПнка вже не чули Пх, навiть не знали про те. На щастя, й до Грицька воно не добiгло: у хату до його нiхто з тим не зважився пiти, а сам вiн ще тiльки по двору дибав, а нiкуди не ходив, бо нога й досi болiла. Помалу-малу й затихло все. Хоч i баба Мокрина, i п'яниця Захарко не дурно взяли вiд Рябченка свою плату, та його грошi, видимо, пропадали нi за цапову душу. Вiн це бачив, лютував i все думав, думав, вимiзковуючи якiсь новi хвиглi... А Зiнькове товариство тим часом трохи побiльшало: став туди ходити Дмитро Василенко. V. БРАТИ Панас Момот страшенно лютував. Як на його думку, то це була непрощенна кривда, що Грицько забрав собi ту десятину землi. Грицько був старший, батько його вiддiлив першого, вiддав йому все,_ що треба, а те, що зосталося ще в батька, повинно цiлком, усе_ належати йому, Панасовi, та меншому братовi Iвановi. Вони жили при батьковi, доглянули його смертi, вони й повиннi були подiлити промiж себе всю, яка зосталася, батькiвщину. I дуже не по правдi зробив батько, що, вмираючи, звелiв Грицьковi забрати ту десятину. Дурниця яка, що Грицьковi тодi менше припало землi! Уже скiльки припало, то припало, а як оддiлений, то оддiлений, знай своК, а до чужого не встрявай! Не по правдi зробив батько, що вiддав ту десятину Грицьковi, а ще бiльшу неправду вчинив сам Грицько, ПП взявши. Панас на таке пристати не мiг. Вiн i сам усякими способами змагався з Грицьком, i меншого свого брата Iвана до того нахиляв i дратував проти старшого. Найбiльше лютував тепер Панас через те, що йому не пощастило забрати з тiКП десятини жито Грицькове. I в якi дурнi вiн, Панас, пошився, нацiлившися забрати жито вночi пiд вiвторок i побачивши в понедiлок уранцi, як Грицько з товаришами вiз уже останнi копи! Якби не оте прокляте товариство, то зроду-вiку сам Грицько не встиг би перевезти, а тепер... I найгiрше, що нiякого способу не добереш тепер iз Грицьком. Сам вiн нiтрохи не поступаКться, а старшина крутить: "Що ж, я не можу... одвiчатиму... не по закону..." "Не можу..." А скуп узяв, дак те мiг? "Не по закону!.." А то по закону, що чужу землю загарбано? Ходив Панас i до Рябченка порадитися: той же такий хитрий, що й бiсового батька одурив би. З пекла сам родом, ба - ще три милi з-за пекла!.. Дак i той слебiзуК: "Як судитися, то трудно висудити, бо по закону Грицько правий. А перечасуй трохи, поки втихомириться справа з Денисовою покупкою, тодi старшина тобi пособить". "Пособить"! Усi вони пособляють! Поки було треба, щоб вiн за Пх у громадi галасував, дак вони манили всякими обiцянками-цяцянками, а тепер дак i жданиками годуйся, здобрiй тим, що "перечасуй"! Гарне слово. А як же йому ще "часувати", коли Грицько вже знов сiК на тiй десятинi? I знов те руде, що й було: посiК, а на той рiк хлiб забере. I тодi вже хоч не кажи, що то Пх, Панасова та Iванова, нива. Скажуть: та йому батько ПП вiдказав, та вiн уже давно там сiК, та чого там колотнечу заводити та те, та се,хiба вiн Пх не знаК? Перечасуй - пособимо! Чортового батька вони пособлять! Не вiрить вiн Пм i крихти! Бо вже так одурити, як вони його з судом одурили, то вже годi!.. Так i тодi буде, i зостанеться земля в Грицька, а вони, меншi брати, дулю з'Пдять!.. О, стонадцять йому болячок у печiнки! I вiн оце попустить тому дурному Грицьковi отак iз себе знущатися? Попустить, щоб отi Џвжинi вишкварки на його батькiвщинi хазяйнували? А не дiждуть, бiсового заводу вилупки! Не попустить вiн Грицьковi верховодити над собою! Нi, зроду-вiку! Вiн щось вигадаК, вимудруК... Тiльки що? Хоч би цей Iван був моторнiший! Таке вайло, батiг з клоччя, лемiшка чортова!.. Оце iнодi й розпалиться на Грицька: "Та я йому!.. Та я його!.. Се та те!.." Та зараз i прохолоне. Так-таки просто й каже: "Та, може б, ми вже це облишили, брате?" "Облишили!" Як це можна облишити?! Що ж це - копiйка тобi чи п'ятак пропадаК? Це ж земля, це аж десятина землi! Де ж таки видано, щоб землю з рук пускати? Та тепер кожен за землю i руками, й ногами, й зубами держиться! Над кожною грудочкою труситься. А як полюднiшае, то ще гiрше буде. А в його ж, у Панаса, сини, та й Iвана цiКП осенi, мабуть, женити, то й там же не без дiтей буде. I всiм треба буде землi! Де ж вони ПП наберуть, коли й тiКю нещасною десятиною поступляться тим клятим виплодкам Грицьковим? Та ще хоч би його, а то ще й ПП, тiКП задрипаноП захвойданки, тiКП пройди Џвги! Чи то ж iз розумом вони будуть, коли пустять з рук такий шматок землi? Нi, зроду-звiку! Та що робити? Слова Грицько не слухаКться; позивав - не пособилося. Нехай же послухаКться кия, коли не слухаКться кива! Џй-бо! Пiймати його та вiдлатати так, щоб аж ребра крiзь шкуру повилазили, то вiн тодi не пiде сiяти на чужiй землi. Та й тут перешкода! Сам того не зробиш, а цього дурня Iвана хiба нахилиш? А добре було б! Можна так i зробити: застукати його десь самого i бити, аж поки заприсягнеться й землi з'Псть, що поступиться тiКю десятиною. Тодi вже гаразд буде: раз, боятиметься, щоб знову не бито, а друге: як заприсягнеться, землi з'Пвши, то такоП присяги нiхто не зламаК. Тодi вже певно не встряватиме в цю землю. Тiльки таким робом i можна щось удiяти, а iншого й способу нема. I нехай собi там Iван як хоче, а мусить на це пристати. А коли не хоче, то ось що: через його в Панаса пропаде пiвдесятини землi (бо тую, що в Грицька, вони на двох подiлили б)- ну, то хай Iван поступиться йому пiвдесятиною з своКП частки, дак тодi вже Панас i облишить цю справу. Тiльки не поступиться вiн, нi! Ну, то мусить пристати до його вигадки. I Панас заходився бiля Ивана... У недiлю в Чорновусi був храм. Грицькова Џвга, однiсши свого сина до сестри, пiшла туди ще звечора: там були в неП родичi, дак вона мала в Пх переночувати. Грицьковi дiти дуже намагались, щоб i Пх узяти на храм. Де ж таки! Той храм давно вже Пм снився! Сусiдина дiвчина Прiся там була i розказала Пм про все: що там ярмарок, а на ярмарку такi великi пряники продають: риби золотоперi, конi такi здоровi-здоровi - хоч Пж, хоч верхи сiдай!.. I всi золотоголовi!.. Iще продають намиста i стрiчки, i круг церкви з охрестами ходять, i в ПП сестри,- ПП сестра в Чорновусi живе,дак, боже, гарними пампушками ПП нагодовано!.. А ще продають рiжки - солодкi!.. I сопiлки... Та хлопцям кращого над золотоголовi конi не було. Тi конi Пм уже й снилися. А дiвчинцi мрiялися такi довгi стрiчки, що аж до п'ят, i рiжки... вона дуже любила рiжки!.. О, прохали ж вони мачуху, щоб узяла! Дак де там!.. Та як вона пiшла, вони всi до татка: нехай вiн Пх одведе до тiтки: вона добра, вона Пх забере на храм. Тiтка, Грицькова сестра, була справдi добра людина. Побачивши таку купу дiтей, вона спершу сплеснула руками, а потiм наважилася забрати на вiз i своП дiти, й Грицьковi та й повезти всiх на храм - от, нехай уже дiтвора побавиться. Семеро дiтей зчинили з радощiв страшенний галас, i Грицько так i покинув своПх на нiч у сестри, бо другого дня треба було Пхати рано, то тiтка й зоставила в себе небожат. Грицько дав кожному по двi копiйки на конi золотоголовi, риби золотоперi, рiжки, бублики, намиста, стрiчки та всякi iншi ласощiй окраси, що мрiялися бiдолашним дiтям при словах "храм" та "ярмарок". Грицько вернувся додому сам. Упоравшися зо всiм по хазяйству та повечерявши, вiн iще не лiг спати. Сiв за столом i замислився. В хатi була тиша. Аж чудно стало Грицьковi, що то завсiгди повна хата дiтей, а тепер так тихо. Посидiв трохи, а тодi, знявши з стiни й поставивши на стiл поганеньку жерстяну лампочку, що ледве блимала своПм вузеньким гнотиком, розгорнув перед нею книжку. Вiн од Зiнька вже навчився всiх лiтер, умiв з Пм i слова читати, тiльки ще дуже важко йому було вимовляти все слово враз i розбирати, що воно саме за слово. От i тепер вiн нiяк не мiг прочитати, що воно виходить iз оцих лiтер: с-т-а-р-о-с-т-а. Вимовить кожну лiтеру, а цiле нiяк не складаКться. Довго мудрував, аж поки домудрувався: старости. Зрадiв i схотiв ще раз прочитати. Та зараз же помiтив, що наприкiнцi стоПть а,_ а не u,- виходить, що не старости. Заходився коло того слова, знову довго мордувався, аж поки таки вичитав: - Староста! Он що! Староста - той, що вiд парубка ходить дiвчину сватати. Ловко! Ну, далi! I почав читати далi, тяжко працюючи над кожним словом, що аж пiт його проймав. Та був радий з тiКП працi, певний, що вона дасть йому колись те, чого вiн шукаК: бiльше розуму, краще життя. Вiрив, що аби подужав розбирати книги, то вже з Пх вiн вичитаК все, що йому треба: i як по закону боронитися вiд лихого напасника, i чи мають право брати в його землю вiднiмати, i вiдкiля цей свiт узявся, i що Христос людям казав, i все-все. Книга здавалась йому чимсь великим i великоповажним джерелом усiКП, яка тiльки може бути на свiтi, науки, премудростi й правди... Враз вiн почув, що нiби щось ступаК в його пiд вiкном. Прислухався,нiчого не чуть. Вiн знову схилився до книги, але ще й слова не прочитав, почув, що сiнешнi дверi стиха вiдчинилися. "Чи не Зiнько йде? - подумав Грицько.- Дак нi,- вiн казав, що сьогоднi йому не можна". Тихо вiдчинилися дверi в хату, i на порозi став Панас, i Грицько догадався, що другий, за ним, у темрявi був Iван. Грицьковi стало моторошно. Нi слова не кажучи, вони кинулися обидва, вхопили його й почали крутити йому руки назад. - Панасе!.. Iване!.. Братики, що це ви робите? Вiн силкувався пручатися, але нiчого не мiг зробити проти двох таких здорових. Мовчки й швидко вони витягли його з-за столу, скрутили назад руки й зв'язали вiрьовкою. Тодi положили його на спину додолу. - Слухай,- промовив Панас, дiстаючи з-пiд свити сокиру,- тiльки писнеш, тiльки крикнеш, так тобi цiКю сокирою й розвалю голову. РозумiКш? Мовчи ж! Грицько мовчав, збентежений, зляканий, тiльки дивився на них широко розплющеними очима. - Затуляй вiкна! - звелiв Панас Iвановi. Один ухопив Грицькову свиту, другий - чумарку й рядно, i поз