Ой братику! Невже ти мене простив?" Так проминув мiсяць. Iван аж поздоровiшав. Спав добре, усе як треба робив, тiльки на Панаса й зглянути не мiг. Нанявся в економiю, щоб не бачити його. Нiчого - й там можна жити, не турбуК його. Одного разу, наробившися та натомившися, спав добре. I враз почув, що його мов iмпетом кинуло: ш-шморг! Пiдвiвся, сiв i прислухавсь: ш-шморг! От зовсiм як вiрьовка по дереву шморгаК, коли тягти ПП. Де це шморгаК? Що це? Почав прислухатися дужче - i зовсiм виразно чув, як вiрьовка знову: шморг!.. I не чуть... А тодi знов... Невпокiй обнiмав його груди. Чого воно шморгаК? Нащо? Адже вiн дуже добре знаК, що так саме, точнiсiнько так шморгнула вiрьовка тодi, там... Он-он-он... вiн уже бачить: iз темряви виступила бантина, а через неП перекинуто вiжки... Шморг! Вiжки потяглися вгору, а на кiнцi Пх заколихалося щось довге, важке... Грицько... I вiн колихався, перед Пм у темрявi з обвислими руками... Iван розумiв, що це не Грицьковi сiни, що це панська пекарня, що круг його люди сплять на полу, що тут нема бантини... А Грицько колихався на Пй, тихо, мертво колихався, i Иван бачив його серед тямря-ви так добре, що добачав навiть ту смужку кровi, що витекла йому з уст по бородi за комiр. Iван не скрикнув, не схопився. Вiн тiльки трусивсь увесь i дививсь, як Грицько тихо хитався перед ним: ра-аз... ра-аз... ра-аз... I зрозумiв, що все знову вернулося... З того часу мiг спати тiльки звечора. Пiсля пiвночi шморгала по бантинi вiрьовка, i вiн прокидався. Лежав i дивився, а над Пм колихався Грицько: ра-аз... ра-аз... ра-аз... Вiн звiвся нiнащо. Ходив, як мара, блiдий, з божевiльними, неспокiйними блискучими очима. Хоч удень йому тепер все ж було нiчого... Вночi - щоночi, а вдень - нi. Тiльки людей боявся, тiкав од Пх. Здавалося, що кожен знаК, що кожен хоче його спитатися: "А що, i цiКП ночi був у тебе Грицько?" I того питання вiн через щось боявсь iще дужче, нiж Грицька... Молитися давно кинув. Тiльки спершу силкувався. Та не молилося... Однак вiн зна, що бог не приймаК душогубовоП молитви. А вже чув, що далi так не витримаК. Щось iзробить... Щось мусить iзробити... Частина третя Чому, кури, не пiете? Чому, люди, не чуКте? Турки село звоювали, Громадами людей гнали. Народна пiсня I. СУМНА ХАТА У той страшний день, як забрано Зiнька, люди пiдняли ГаПнку непритомну з землi, понесли й положили на волосний рундук. Почали жiнки бризкати Пй в обличчя водою, аж поки вона очутилась. Розплющила очi, помалу пiдвелася. Не розумiла спершу, що з нею сталося, де вона й чого вона. Сидiла на ослонi, дивлячись померклими очима на людей, що круг неП стояли. Потроху притомнiсть верталась до неП, i врештi вона згадала все. Глянула, озирнулась - нi коня з возом, нi Зiнька вже не було. Устала мовчки й почала зiходити з рундука. - ГаПнко, куди ти, стривай! - припинили були ПП жiнки. Але вона вiдхилила Пх рукою й пiшла сама собi швидко, хоч i хитаючись, додому. Не бачила нiчого перед себе, тiльки почувала, що Пй треба швидше, швидше дiйти до своКП хати. I дiйшла таки, вiдчинила дверi й стала на порозi. Стара мати глянула на неП та аж перехрестилася: перед нею стояла не ГаПнка, а якась мара, блiда, страшна. - Боже! Дочко, чого це ти? Стара кинулась до неП, але вона мовчки злегенька вiдхилила ПП рукою, перейшла хату й сiла за стiл. Здивована мати, не розумiючи, що з нею сталося, пiдiйшла знову: - Доню, ГаПночко, скажи - що тобi? - Нiчого, мамо... Зiнько в острозi... - Як то в острозi? - вжахнулась стара.- Що це ти? Бог з тобою! - Еге, в острозi... Люди сказали, що вiн убив Грицька, дак його до острогу забрано... Вона говорила це рiвним тихим голосом i так, мов це була звичайна рiч i нiтрохи не займала ПП зглибока. А очi божевiльно-нерухомi втупила в одну якусь цятку i так сидiла, мов витесана з бiлого каменю. Мати, почувши страшну новину, й сама спершу занiмiла, а потiм заголосила, затужила... - Не голосiть, мамо,- тим самим рiвним, байдужним голосом промовила ГаПнка,- я вже голосила: не пособилося,- забрали вони. - Хто ж забрав, дочко? - Люди... пани... Вони сказали, що вiн убив Грицька, та й забрала його до острогу. - Та хто ж сказав? Де ж це видано, щоб на Зiнька таку напрасну вигадувати? Ой, боже ж мiй, боже! Ой, горечко нам, нещасливим!.. Одного сина забрали, занапастили та й другого тепер забирають!.. А що ж я, бездольна, при старощах моПх робитиму?.. I тяжке материне тужiння озвалося знову по хатi. Одна тужила, схиливши свою стару сиву голову на чорнi, худi, порепанi вiд тяжкоП довгоП працi руки, а друга сидiла кiнець столу випроставшися, сидiла нерухомо, i очi ПП нерухомо дивилися в одну цятку... А на свiт насувала темрява. Зайшло сонце за обрiКм, покинуло землю, i воля тепер була темрявi обнiмати покинуту своПми широкими чорними крилами. ОстаннК промiння зляканого свiту тiкало слiдком за сонцем, а вона запановувала, а вона вступала скрiзь, у кожну мiсцинку землi, покривала степ чорним накриттям, загортала в його лiс, iсповняла глибокi яри й долини. I до Пх у хату вона зайшла - по кутках чорною марою стала, стiни позапинала i сповнила всю хату, i обняла Пх обох - i ту, що там на полу здригалась од ридання, i цю, що бiля столу сидiла нерухома. Обняла тiло, поняла й душу... - Мамо! - почувся серед темряви рiвний голос.- Там темно... - Де? - В острозi... Там темно, нема свiту... Рiвний голос замовк, а в другому кутку ще голоснiше озвалося ридання... Темна, хмарна нiч була на свiтi... Прийшов ранок, похмурий, сiрий, з косим холодним дощем. Вiн сiяв з набряклих гидких хмар, що понависали над землею i гнiтили ПП своПм мертвим широким поглядом. Вiконця в маленькiй хатi плакали, великi краплi слiз раз у раз котилися по Пх i зникали, щоб попустити мiсце новим... Мати пiшла до волостi розпитувати про Зiнька. - А чого тобi, бабо, треба? - гукнув на неП Копаниця, побачивши ПП бiля порога. Вона сказала, чого Пй треба, низенько та покiрно кланяючись. - Що ж, бабо, ми того нiчого не знаКмо,- вiдказував Копаниця, розлiгшися в крiслi за зеленим столом.- Слiдствуватель звелiв одвезти його в острог - ми й одвезли, а бiльше нiчого не знаКмо. - Та вiн же не винен!.. Та за що ж його забрано?.. - То не наше дiло розбирати, чи вiн винен, чи нi, i ти нам голову цим не мороч. От ти кажеш, що нi, а слiдствуватель говорить, що винен. То вже там суд розбере, що та як,- на те й суд. - А коли ж той суд буде? - питалася бiдолашна. - I того я тобi не скажу. Як iсхоче сам суд, так i буде. Схоче завтра - буде й завтра, а схоче через два годи, то й через два. На те й суд. - Та невже ж оце йому аж два годи сидiти? - По десять год сидять,- не то по два. Як заробив, так хай i одвiчаК, а ти начальникам голови не клопочи, кажу тобi, своПми пустяками! Iди вже собi додому, бабо! Мовчки пiшла, до землi хилячись, безталанна мати. Другого ж дня вона занедужала. Стала горiти, все тiло болить. Лежала на полу, стогнучи, не здолiючи пiдвестися. А ГаПнка мов i не бачила того: сидiла, очi втупивши в одну цятку, i мовчала. - ГаПночко, дай менi води! Подала i знову сiла. - ГаПнко, ти б затопила вже пiч. Слухняно внесла дров, затопила пiч, стала й дивилась, як огонь перебiгаК по дереву. - ГаПнко, а чого ти горшкiв не становиш? Почала ГаПнка горшки приставляти - порожнi. - Ой, менi лихо та горе! - стогнала Параска.- Що менi тепер робити? Саме на це вбiгла в хату Катря Карпова: - Що це ви, бабусю, хворi? - Та тут я хвора, а тут таке лихо з ГаПнкою сталося! - почала розказувати стара. ГаПнка чула все, що про неП казано, i мов i не чула, Катря загомонiла до неП: - ГаПнко, що тобi, голубочко? - Нiчого. - То ти журишся. Ти не журись так... Це все людська напрасна,- воно виявиться. Зiнько вернеться. Молодиця розважала подругу, а та слухала мовчки i нiчого не чула. Катря, придивившись до ПП нерухомого погляду, аж iзлякалась. "Оце лихо! - подумала собi.- Вона ж непритомна! Вона ж нi до якоП роботи, а мати хвора". Кинулась Катря до печi: - Ось постривайте, я вам пособлю! Поробила що треба, поприставляла до вогню горщики. - Спасибi тобi, дочко! - дякувала Параска. - ГаПнко, дивись, щоб горшки не збiгли! - наказаП ла Катря.- Я зараз вернуся. Метнулася додому, розказала про все Карповi, забрала дитину та й знов до Сивашiв. Поралась, аж поки наварила обiдати, поприбирала все в хатi. ГаПнка сидiла й дивилась на те. Другого дня, швиденько впоравшися дома, Катря знову прибiгла. "Погано, що ГаПнка так сидить усе з своПми думками,- мiркувала Катря.Хай щось робить,воно думки розбиватиме". I почала наказувати Пй те або те робити. Та слухалась. Два тижнi, поки стара Параска була хвора, Катря щодня бiгала до Сивашiв поратися, зазирала i ввечерi. Мати не могла Пй iздякуватися. - Спасибi тобi, дочко! Яка ти добра та гарна! Якби не ти, то щоб ми й робили, бiдолашнi? Дай тобi, боже, вiк довгий та щасливий за твоя добрiсть! - От, бабусю, що там такого, як я забiжу до вас на яку хвилиночку! Та менi цетце й в охотку - веселiше, як серед людей, а то все дома та дома! - вiдказувала Катря, хоч Пй часом було дуже скрутно розриватися на двi хати, а веселощiв у Сивашiв було стiльки, як на кладовищi.- Аби ви та ГаПнка швидше остербували - ото добре було б. I вона клопоталась, бiгала, пособляла, завсiгди така щира й привiтна, мовби коло своКП дитини. Не стало в Сивашiв грошей - вона вирядила Васюту повезти в город та продати трохи хлiба. За тi грошi покупили що треба, ще й у волость повiддавали оплатки. Помочi добрi люди давали, жити було можна, та не могли вони дати помочi душi людськiй, не могли розважити ПП горя великого. Катря силкувалася розважати й матiр, i ГаПнку. Матерi мов легшало вiд тих розмов, а ГаПнка хоч i слухала, та, мабуть, нiчого не розумiла. Вона не плакала, не тужила, не нарiкала. Вона мовчала. Робила все, що Пй загадувано, i помалу звикла все робити як треба: поралась, шила, давала Псти,- так, мов i звичайно. Тiльки вона нiколи не думала про те, що робить: воно робилося саме. Вставала вранцi й думала: "Вже день". Друга думка: "Боже, який довгий... хоч би вечiр!" Тодi бралася робити все, що Пй наказувала Катря або мати. Скаже "порайся!" - пораКться, "ший!" - шиК. А як нема чого робити, сяде бiля столу сама собi та й сидить випроставшися, i дивиться в якусь цятку. А в думках тiльки одно: "Уже минаК день, от уже вечiр..." Приходив вечiр, приходила нiч... Iнодi вона спала, як утомлялася, iнодi лежала безсонна всю нiч i дивилася в темряву... Дивилась i думала: "От уже нiч почалася... яка довга!.. От уже минаК... От уже ранок буде..." А нащо Пй та нiч, той ранок, той день,- не знала... Вона розумiла дуже добре, що Зiнько в тюрмi, що його судитимуть, можуть у Сибiр заслати... розумiла, що вiн не винен... Знала, що Пм без нього жити не можна... Потiм знала, що буваК день i вдень треба поратись: скотинi Псти давати, хату мести, води приносити, щии... потiм приходить нiч, i тодi спати... ще треба Псти вдень... Все це робила... Все це треба робити... аж поки прийде той день... той суд... Не ходила нiкуди, не любила озиватися нi до кого. Мовчки обминала людей. З матiр'ю жила так, що тiльки вiдповiдала на питання. Здавалася кам'яною. Тяжка туга, мов хмара, налягла на Зiнькову хату, сповнила ПП всю. Здавалося, що й стiни тут сумували, понуро- дивлячись не осяяними ясним свiтом вiкнами. Туга визирала з кожного куточка, промовляла померклими жiночими очима, озивалась розбитим людським голосом. Двi пригнiченi безмiрним горем жiнки ходили, як двi мари, ворушились, робили щось, iнодi вдавались одна до однiКП словами,- видко було, що живi. Але хто зазирав до цiКП хати, тому здавалася вона труною... Та й зазирало небагато. Спершу то бiгали деякi кумасi цiкавi: людям таке нещастя сталося, то треба ж подивитися, що вони та як вони пiсля його... подивитися, щоб було що й людям розказати. Та Катря не вельми Пх вiтала, а дуже цiкавого Пм нiчого не виявилось, то вони скоро й покинули бiгати. Заходили Карпо а Васютою. Васюта хотiв був раз своПми жартами смуток розвiяти, але в цiй хатi його шуткування плачем озивалося i здалося всiм i йому самому таким дивним, що вiн зараз же змовк. Одвiдувала ГаПнку Ликера, ПП мати, але батько нi разу не зайшов. Часто зазирав дiд Дорош. ГаПнка була його влюблениця здавна, i тепер ПП лихо було дуже тяжке дiдовi. Вiн дивився на неП, хитав головою, думав i казав: - До знахаря треба, от що... Тiльки доброго треба, щоб умiв одшептати. I почав умовляти ГаПнку поПхати в Чорновус до Гострогляда. ГаПнка спершу не зрозумiла, куди й чого Пхати, а зрозумiвши, вiдказала: - Не хочу... Умовляв-умовляв дiд,- не пособилося. Мусив облишити. Параска потроху оклигувала, та дуже помалу. Казала, що хоче пiти в город до панiв, щоб пустили ПП до Зiнька, але не могла йти i дома ледве чапала по хатi. А про Зiнька не було чутки. Викликав слiдчий на допит ще декого з диблян, вони приносили старi звiстки, що Зiнько все в острозi - дожидаК суду. Одного разу надвечiр ГаПнка була в своКму садку, аж над самою рiчкою,пiшла витягти дiжку, що там замокала. Ще не дiйшла до рiчки, почула, що хтось iде. Озирнулася й побачила Микиту Тонконоженка. Став перед нею, смiючися: - Здорова, ГаПнко! Ледве вимовила: "Здоров",- i хотiла йти далi, обминувши його. Але вiн припинив ПП: - Ай давно я тебе не бачив, ГаПнко! А хотiлося бачити! Ех, та й молодичка з тебе - первий сорт! Што хароша, то хароша,вот только плохо, што паблКдла трошки. Ну, не бiда,вот прайдьоть!.. А я за тобою скучив, вот чесноК слово - скучив! Вона слухала мовчки, мало розумiючи його слова. А вiн думав, що Пй хочеться слухати, i провадив своК далi: - Не павКриш? Так скучив, що аж!.. Я про тебе завсiгда думаю... потому што такоП молодички у нас - ну, просто нема-нКту, та й годi всьо! Ех, знаПш шо, ГаПнко! Ти хароша, та й я не поганий,- давай любов завидьом! Вiн обхопив ПП за стан i хотiв поцiлувати. Вона вдарила його лiктем у груди, аж вiн одхилився, вихопилася з рук i в одну мить вискочила на гору. Перелинула садком аж до хати, тодi озирнулася - чи не женеться. - А що ж, дочко, де дiжечка? - спиталася мати, виходячи. - Там... Я не взяла...- вiдказала ГаПнка, тремтячи. Мати хотiла була спитатися, чому не взяла, та як глянула на ПП обличчя, то побачила, що краще ПП вже не посилати. Пiшла сама. Всю нiч ГаПнка не спала. Трусила пропасниця так, що аж зуби цокотiли. А далi голову мов полум'ям обняло. Блудила словами, кричала щось несамовите - про Микиту... про Зiнька... голосила... проклинала чи себе, чи когось... Тiльки перед свiтом заснула твердим сном i спала аж до обiд. Мати не будила ПП. Прокинулась, пiдвелась... - Це вже день, мамо? - День, дочко. - Це я так довго спала? - Аби на здоровля, то спи, дочко. -_ Нi, я встану. - Добре! Ось зараз обiдати будемо! - казала мати, радiючи, що ГаПнка сама озвалася й розмовляК,- це було вперше вiд того дня. - Нi, я не обiдатиму,- вiдказала ГаПнка,- менi треба до Зiнька йти. - Як то - до Зiнька? - спитала мати та аж похолола: Пй здалося, що ГаПнка ще й досi блудить _словами.- Що це ти кажеш, дочко? Як це ти пiдеш до Зiнька? - Я пiду, я хочу його побачити. - Та як же ти його побачиш? Ти ж не знаКш, куди й доступитися. - Я, мамо, пiду в город. Прийду до острогу, а як там доступитися, то вже знатиму. Я хочу його бачити, хочу знати - що йому, як йому. Мати заплакала. Вона вже бачила, що ГаПнка не блудить словами, а говорить як треба. - Пiди, доню, пiди, моя дитино! Ти молода,- ти доступишся. Тiльки не ходи сьогоднi,- ти ще хвора. Iди завтра. - Пiду сьогоднi. - Пiзно вже: поки в город дiйдеш, та те, та се, то й смеркне. Треба йти зранку. Мусила послухати ГаПнка. Але не спала всю нiч,- так обняли думки та той невпокiй, теК поривання, щоб швидше, швидше йти до нього, побачити, одвiдати!.. "Боже мiй! Що ж я наробила? - думала вона.- Чого ж я досi не пiшла! Та чи я скам'янiла, чи я занiмiла, що сидiла дома? МоК сонечко там поневiряКться, а я з мiсця не рухнуся!.." Вона не розумiла, як це так сталося, що аж до вчорашнього вечора справдi мов кам'яна була. Тiльки вже як отой гидкий зачепив ПП - вона вся стрепенулася, душа мов огнем зайнялася. Пекло ПП, мордувало всю нiч... I тепер пече!.. Ой боже! Яка довга ця нiч! Хоч би швидше, швидше ранок! Ще й не розвиднiлось, а вона вже схопилась. - Уже йдеш, дочко? - Iду, мамо. Засвiтили. Вона вбиралась, поспiшаючися. - Ти поснiдай, дочко! -_ Не хочу, мамо,- в душу не йде. - Дак вiзьми в город,- уже ж там увесь день будеш, то схочеться Псти. Таки примусила взяти харчу трохи, ще й три карбованцi грошей. - Може, дозволять Зiньковi дати... Та й так, гляди, комусь давати доведеться, бо вже без того не обiйдешся. Перехрестилася ГаПнка, вдарила поклон перед образами та й пiшла. Мати хотiла випровадити ПП аж за царину,- не звелiла, сама побiгла, бо самiй лишитися хотiлося. Пiшла вулицею. Довгi перiП хат простягалися далеко i зникали в темрявi. Хати ще спали, понасувавши на голови великi покрiвлi. Стiни ледве бiлiлися з-пiд кудлатих острiшкiв, мов обличчя з-пiд великих брiв, що звисали вниз на заплющенi очi. I враз одна хата блимнула тими очима, розплющила Пх, i двi смуги свiту лягли впоперек улицi перед ГаПнкою. Трохи згодом тьмяно, мов позiхаючи зо сну, глянула на вулицю друга хата, далi третя... Поки однi ще дрiмали в останньому досвiтньому снi, iншi прокидалися вже, i кожна перегороджувала вулицю пасмами свiтла. ГаПнка переходила яснi смуги, поспiшаючись, то вступаючи в сяКво, то пiрнаючи знову в темряву, i темрява здавалася тодi ще гiршою, мов безнадiйнiсть пiсля променя боязкоП надiП. По дворах скрипiли дверi, ворота, де-не-де зачорнiли вже людськi постатi. Село розбуркувалося, а ГаПнцi хотiлося бути вiд його далi, далi, аж там, у городi, куди вела ПП непевна надiя, то оживаючи, то згасаючи в душi. Нарештi вона перебiгла останню свiтляну смугу i зовсiм пiрнула в темряву. Чи скоро ж свiтатиме? Глянула на небо: хмар не було,- клалося на годину. Iшла в темрявi, добре знаючи дорогу. Перейшовши, мабуть, з верству за село, побачила, що перед нею починаК сiрiти своПми курними колодовбинами шлях. Праворуч, на темному просторi, виразно зазначилася чорна купа великого лiсу, а просто неП в полi - високе самотнК дерево. "Це той дуб над ярком",- подумала ГаПнка i йшла, дивлячись на його, як вiн усе бiльше та бiльше визначався, а темний простiр ставав усе менше та менше чорним. Ще згодом - i якийсь сiро-срiблястий свiт мов почав наливатися в темряву, i темрява, мiшаючися з Пм, ставала з чорноП попелястою, з попелястоП бiлою. Уже добре видко стало траву над дорогою - всю в срiблястих непрозорих перлах; праворуч попiд лiсом клубками котився, сходився й розходився бiлий туман; дихати було мокро; похолоднiшало. ГаПнка пiшла швидше, щоб нагрiтися. Незабаром червона смужка зазначилася лiворуч над польовим обрiКм. Ще трохи - i червоне промiння сипнуло, бризнуло по небу. Туман пiд лiсом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, блiднути й зникати. Срiблястi перла на травi замигтiли ясно-червоним, синiм, зеленим, золотим... тремтячи й граючи кольорами... ГаПнка вже була далеко, йшла швидко, моторно, i мов якась нова снага, нова мiць уступала в неП,мов не йшла вона, а самi ноги ПП несли. Вона пiде, вона побачить його - цiКП думки було Пй поки досить. Що там далi буде - вона не знала. Тiльки здавалось Пй чомусь, що далi буде щось любе, ясне - таке, як ця роса мигтюча, як те сонечко праведне тепле, що пiдби-, ваКться вгору, грiК й свiтить. А лихо, а горе - воно, як той туман, перед сонечком розвiКться... Пiзнього снiдання була вже в городi. Не знала навiть, де острог,мусила й про те питатися. Попиталася в якогось мiщанина. - Острог? - поглянув на неП, дивуючись, i додав:-А хiба ти туди хочеш? - Я... нi... я... - А чого ж тобi туди треба? - Я... менi... треба менi... Мiщанин придивлявся до неП пильнiше. - Ну? - питавсь. А вона стояла мовчки, почервонiвши, не зважуючися сказати, чого Пй туди треба. - Дак ти, бачу, за таким дiлом, що й сказати не можна! - промовив мiщанин.- Ну, дак питайся ж кого iншого, коли так. Повернувся та й пiшов, промовивши крiзь зуби: "Еч захвойданки бiсовi!" ГаПнка подалася далi. Побачила на вулицi солдата-полiцiянта з шаблею. "Попитаю цього,- подумала.- Уже ж вiн знаК, то, може, скаже". Пiдiйшла й попитала несмiливо, ще й уклонилась: - Скажiть, спасибi вам, дядьку, де острог? Полiцiянт оглянув ПП добре. - А тобi нащо? - Чоловiк мiй там сидить...- промовила тремтячим голосом ГаПнка, бачивши, що треба признатися. - Чоловiк?.. Гм... а чого ж вiн там сидить? - Нi за що... - Авжеж, нi за що!.. ЗнаКмо вас таких! Обiкрав або вбив - та й нi за що! ШахраП проклятi! Полiцiянт лаявся, бо був гнiвний (вiд старших йому сьогоднi добре впало), а з гнiву вкинув зайву чарчину, а надто хотiв повеличатися перед селючкою, щоб вона не подумала, що й вiн з такого ж села, як i вона. - Падлюки!.. ЗлодiП! Путящому чоловiковi спокою через вас нема!.. Валасаються!.. Чого стала? Марш! Щоб тебе тут зараз не було. Шарлатани! Шалапути! Перелякана ГаПнка далеко вже вiдбiгла, а вiн усе не вгавав. "Боже мiй! - думала собi.- Що ж це менi робити? Да тут такi люди, що я не допитаюся!.. Ой нi, треба допитатися!.. Питатиму, аж поки таки довiдаюсь. Попитаю ще панiв". Назустрiч бiг якийсь панок iз цiпочком у руках. Озвалася до його, але вiн i не спинився навiть. Вона пiшла помалу вулицею, вдивляючись в обличчя: котре не таке страшне буде? Незабаром побачила якусь невелику дiвчину в темнiй сукнi, з книжками в руках. - Здоровi були, панночко! Бiлявенька панночка, дивуючись, глянула на неП своПми ясними очима. Очi були ласкавi, i ГаПнка недаремне оповiдала перед ними про свою пригоду. Панночка так добре розказала Пй, куди йти, що вона враз утрапила простiсiнько до острогу. Високi товстi мури оградою, а за Пми здорова бiла кам'яниця. ГаПнку аж холодом пройняло, як вона на них глянула. - Отут моК серденько гине, як квiточка в льоху попiдземному!.. Перед великою залiзною брамою стояв солдат. Пiдiйшла до його, вклонилася: - Здоровi були! Поглянув на неП повагом, не озвавсь i одвернувсь мовчки. - Я до вашоП милостi... Солдат мов не бачив ПП. - Тут мiй чоловiк у тюрмi сидить... Вiн не слухав. Вона витягла семигривеника, положила йому в руку. Вiн подивився на його, повагом заховав у кицiеню, тодi повернувсь до неП й промовив: - Ну? - Адже це острог? - Ну? - Тут мiй чоловiк сидить... Зiнько Сиваш... - Ну? - Пустiть мене побачити його! - Гм... Дурна баба!.. Проходь далi, тут так не пускають.- I одвернувся. - А як же тут пускають? Скажiть, спасибi вам! Але солдат знову не чув. ГаПнка ще витягла срiбну грошинку. Заховавши й цю, вiн повернувся: - Твого... Зiнька, чи як там його? Судили вже чи нi? - Нi... - Ну, дак треба бумагу вiд слiдствувателя,- тодi й пустять. - А може б, ви мене й так пустили? Та я б за вас бога молила!.. - Дурна баба! Кажуть тобi: принеси бумагу вiд слiдствувателя, тодi й пустять... А тепер - марш собi, не стiй тут, не можна!.. - Да де ж слiдствуватель живе хоч би менi знати!.. - Не моК дiло!.. Геть iзвiдси, бо не можна!.. Геть, кажу тобi!.. Гримнув так, що ГаПнка аж вiдбiгла злякана. Iшла вулицею й думала: "Коли б послав менi бог iзнову таку панночку, щоб вона менi розказала, де той слiдствуватель живе!" Одначе цього разу пощастило Пй дужче: зараз же якийсь добрий пан i розказав Пй. Трохи зблукалась, а таки знайшла. На рундуку сидять люди, дожидаються. Пiдiйшла, поздоровкалась. Почали люди розпитувати, чого прийшла,- вона Пм розказала... - Буде тут вибiгати такий писарчук, викликати нас... кого, значить, слiдствуватель кличе, дак вiн того викликаК... дак ти йому й скажи про себе. А поки посидь. Вона сiла. Незабаром вибiг i писарчук: - Сидiр Харченко! Один чоловiк устав i пiшов усередину, а ГаПнка вдалася до писарчука: - До вашоП милостi... - Чого тобi? - Менi чоловiка побачити. - Якого чоловiка? - Мого... Зiнька Сиваша... вiн у острозi... .- А! ну, добре... посидь тут, пiдожди!.. Вона сiла ждати. Довго ждала....У же всi люди перейшли, тiльки двоК зосталося, уже й сонце пiдбилося вгору та й униз почало сiдати,- вона все дожидала. Питала й писарчука, як вибiгав, але все одно вiд його чула: - Пiдожди!.. - ЗнаКш що, молодице? - сказав один чоловiк.- Я вже бачу, що з твого дiла нiчого не буде: оце нас покличуть, а тодi писарчук вибiжить та й скаже: приходь завтра,слiдствувателевi нiколи сьогоднi! - Ой боже мiй! - злякалась ГаПнка.- А що я робитиму? Менi ж треба сьогоднi! - Та що робити? Пiвкарбованця вкинь йому в руку, то й скаже слiдствувателевi про тебе, дак той i покличе. А то й три днi ходитимеш, то нiчого не буде. ГаПнка послухалась i вкинула пiвкарбованця в руку... ЏП покликано до слiдчого. - Що тобi? Вона низько-низько вклонилася: - Паночку, чоловiка хочу побачити. Зiнька Сиваша... пустiть!.. - Не можна його бачити. Вона так i похолола. - Не можна бачити,сказав слiдчий,- бо вiн дуже впертий, нiяк не признается. - Та як же йому признаватися, пане? Вiн же не винен!.. - Розказуй там! Знаю я таких не винних! НакоПв лиха та й не признаКться; хай признаКться, тодi й пускатиму до його родичiв. А тепер - нiякi - Паночку! Змилосердiться!.. Помилуйте!.. - I не проси, й не кажи!.. Iди собi!.. Слiдчий повернувся та й пiшов з хати... Пiзно ввечерi вернулася додому ГаПнка. Увiйшла в хату, не роздягаючись сiла бiля столу та й похилилась на його. - Дочко! Дочко! Що тобi? - злякалася мати.- Що тобi сталося? Чи ти бачила Зiнька? - Не пустили, мамо... кажуть: не признаКться... Як признаКться, що вiн вбив Грицька, тодi пустять... - А бодай же й вони самi, i Пх дiти такоП ласки вiд людей зазнали!... А ГаПнка тiльки стогнала... Поки отаке робилося в Сивашевiй хатi, Остап усе щось думав. Була в його одного разу така з Терешком Тонконоженком розмова: - А що, Остапе, чути за твого зятя? - Та той такий мiй зять, що хоч би його в мене й зовсiм не було. - Ну, одначе, що ж саме за його чути? - Да така чутка, що вже й не вернеться. - Ну, таке дiло... А що ж тодi твоя дочка? Адже вдовою буде... - А буде... - ЗнаКш що, Остапе, я тобi скажу? Що, якби нам сватами бути? Остап глянув на Терешка. - Як то? - Да так: ГаПнка твоя вдовою буде, а в мене Микита такий, що давно вже треба б оженити його та приставити до хазяйства. Бо бачу, що поки не оженю, то з його пуття не буде. А надто - це вже я знаю,- що вiн до ГаПнки прихильний... От би тодi вдвох дiла робили!.. Остап подумав... - Треба пiдождати суду. - А заведено! Дак виходить - так? - Нехай буде й так. - Чудесна штука буде! Оцього тiльки боюсь: що, як вона та схоче за Пм слiдком iти? - Ну, то дурниця! - вiдказав Остап.- Я не попущу. - А як же ти не попустиш, коли вона пiде до тих судейських та й сама скаже? - Гляди, що й зробить, бо так любить канальська молодиця того свого мудрагеля, що бiда. Ну, та дарма! Я цьому лиховi запобiжу. Вiзьму ПП жити до себе та й не пускатиму нiкуди. - I пречудесна штука!.. Глядiть же, свате, нехай ваше слово крiпке буде! - Буде, свате, крiпке. - А свасi... поки нiчого не кажiть... А то знаКте - жiнота ця... Якби не попсували справи... - Гаразд! I новi свати розiйшлися, радi з самих себе. Другого дня пiсля того, як ГаПнка ходила в город, Остап увiйшов у хату до Сивашiв. - Здоровi! З вiвторком! - Здоровi, свате! - вiдказала Параска, а ГаПнка ледве озвалася, сидячи на полу. - Що це ти, ГаПнко, хвора, чи що? - Таке вже наше здоровля! - вiдказала за неП стара.- Он учора ходила в город, хотiла побачити Зiнька, дак не пущено... Сiдайте-бо в нас! . - Не пущено, кажете? Гм... Нi, я не сiдатиму, бо на часинку зайшов. Дак чому ж не пущено? - Кажуть тi iроди, що як признаКться, що Грицька вбив, дак тодi пустять. - Гм... так... А я по тебе, ГаПнко, прийшов: iди до нас,- мати тебе кличе. -_ Не пiду я тепер. - Iди, бо дуже треба! - Узяв за руку та й звiв з полу, як малу дитину.- Убирайсь! - Та, може б, ви ПП, свате, тепер не займали? - прохала Параска. - Не можна... Треба дуже. Ну, вже убралась? Ходiм!.. Бувайте здоровi! - Вiн повiв ПП з хати за руку. II. У ТЮРМI Маленькi вiконця темрявi з залiзними гратами, попусканi в товстелезних мурах. За тими гратами блакитне небо мусить бути, але його звiдсiля не видко: просто вiконець другi такi ж само товстi й понурi мури. Навiть сонячний промiнь мов боПться тих грат i зазираК сюди на одну тiльки часиночку - тодi, як сонце вже високо-високо пiдiб'Кться вгору. Тодi золотий його парус упаде помiж двома мурами, несмiливо зазирне крiзь грати, ледве всмiхнеться до тих блiдих облич i, злякавшись, тiкаК швидше назад iз цiКП темницi - туди, серед безмежнi простори блакитно-осяйного вiльного неба. Тут не небо, тут низька, запилена, задимлена, чорна стеля, тут - бруднi вiд усякоП гидоти, важкi вогкi стiни, а в Пх маленькi дiрочки з гратками. А в тiй кам'янiй трунi сiрi постатi з сiрими, без сонця поблiдлими обличчями. Якi лежать на великому гуртовому полу серед брудного лахмiття, якi сидять там, гуляючи в карти, якi сновигають без нiякоП мети по кутках. Це - злочинцi. Серед них Зiнько. Якби йому хто сказав коли давнiше, що вiн буде тут,- яким би вiн брехуном його назвав! А от же сталося. Тепер вiн спокiйнiший, тихший, але першi днi... йому навiть згадувати Пх страшно. Цi зв'язанi руки, ця ганьба перед усiКю громадою... ГаПнка... погляд ПП божевiльно-безнадiйний... руки до його простягаК... Потiм тяганина по полiцiях... i нарештi - ця темниця. До блакитного неба безкрайого, до зеленого поля широкого, до лiсiв холодкуватих, до садкiв квiтучих, запашних вiн iзвик, а тепер тiльки мури, товстi, холоднi, тiльки грати залiзнi, тiльки тяжкий сморiд гнилоП тюрми!.. А люди... Боже!.. Он той високий, з здоровенними дужими руками, з великою чорною бородою,- вiн же двох людей убив, щоб пограбувати Пх!.. Цей бiлявий парубок, з маленькими ще вусами, задавив свою дитину вiд дiвчини... Цей он пiдпалив село... Отой дiд старий, п'яним бувши, пробив своКму сусiдi колякою голову, що той i вмер... Цей знову щось страшне зробив... I так кожен... I вiн, Зiнько, серед Пх, не винний, а нiхто йому навiть i вiри не йме, що вiн не винен, тiльки смiються з його... I його дожидаК така ж кара, як i Пх... За що? Де ж та правда, коли можна карати чоловiка за нiщо? Коли однаково терпiтиме i отой чорний, що смiючись розказуК, як вiн сокирою розрубав голову, i вiн, Зiнько, що хотiв тiльки одного: щоб людям було краще, хотiв добра людям!.. Без нiякого доводу його обвинувачено в страшному злочинствi, зганьблено, закинуто в тюрму, судитимуть i каратимуть його!.. Нащо ж тодi весь цей лад на свiтi, весь цей порядок, коли через його можна карати, мордувати невинних? Адже Зiнько знаК, що не з самим Пм так бувало,- вiн про це i чув, i читав. А коли так, то навiщо людям цi всi суди, цi всi начальники? Чи не краще було б, якби цього нiчого не заводити, якби люди самi собi жили, громадою лад i суд давали? Громадою! А яка ж i громада, як не така не? Чи вона ж його, неповинного, оборонила? Ба нi, хiба ще глибше втоптала в це багно!.. Чи вона по правдi громадським справам лад давала? Ба нi; Дениси, Рябченки, Сучки - от кому серед неП вiльно й ласо живеться, а чоловiковi чесному та вбогому - нi!.. Нема й у громади правди! А де ж? Де? Може, не серед людей, може, в бога? Так усi кажуть... Але ж._ бог бачить, як у громадi неправеднi люди, глитаП панують,- чого ж Пх не зупинено? Адже Зiнько невинний.чом же цього не виявлено? Чом? I страшнi думки вставали в Зiньковiй головi... Вiн жахався Пх, вiн прогонив Пх од себе, а вони обнiмали його все дужче й дужче, а вони пекли його, палили, що аж розум йому туманiв, що аж обморок його брав. Нема правди в свiтi, а коли вона часом де й озветься, то там Пй рота затуляють, там ПП згнiчують, затоптують, винищують. I н i х т о не зробив так, щоб вона подужала. А тим часом К ж така сила, що могла б це вчинити? Чи i в тiКП сили правди нема? Чи тiКП сили нема? Дак навiщо ж тодi i люди живуть, родяться, смiються й плачуть, борються i вмирають? Навiщо? Вiдповiдi не було, а голова розскакувалась од божевiльних думок. Не знати, що сталось би з Пм через цi думки, якби Пх не розбивали на який час отi допити в слiдчого, де вiн повинен був боронитися, та життя з людьми, з якими мусив пробувати в однiй хатi. Найбiльш оцi люди... Вiн спершу й боявся Пх, i гидував ними. Вони здавалися йому людьми одмiнними вiд його самого, цiлком одмiнними, бо це були злочинцi, лиходiП. Йому здавалося, що звичайнi люди - то по один бiк, а злочинцi - то по другий; що в звичайних людей усе так, як i треба в людей, а в злочинцiв усе iнакше: i правда в Пх не така, i хочуть вони не того, що всi люди та й уся в Пх душа не така, а гiрша - лиха, темна, ворожа. З такими думками прийшов Зiнько до тюрми, а як побачив цi обличчя, позначенi острожною неволею, а часом i грiхом, як уздрiв ту одежу, завсiгди йому страшну, то мов iще виразнiше почув, що цi люди - зовсiм не те, що вiн, i не можуть бути тим. Кров у Пх на руках, кров i на душi. П були вони йому страшнi. А ще гiршi сталися пiсля однiКП подiП. Ото тiльки вкинуто його в цю пiвтем-ну кам'яну яму, ще не встиг вiн добре й розглянутись, а вже його звiдусiль оточено. Роздивлялися на його зацiкавленi, розпитувалися, як звуть, звiдки, за що потрапив сюди. - За нiщо потрапив,од казав Зiнько.- Хтось убив чоловiка, а мене винного зроблено. - Овва! А ти хiба його не вбивав? - Якби я його вбивав, то не казав би, що не винен! - одмовив палко Зiнько. - Ф'ю-ф'ю! - засвистiв чорний рештант.- Кожен, братику, перед слiдствувателем каже, що вiн не винен, бо нiкому не хочеться на Сибiр мандрувати, а тут iнша рiч. Ми це дiло добре знаКмо - нас не одуриш. - Я й не думаю вас дурити. - От штукар! - сказав той-таки рештант iз великою чорною бородою.- Я аж двом сокирою голови розколов, та й то не ховаюся, а вiн одного придавив, та вже злякався. Ха-ха-ха! Чорний рештант зареготав, за ним iще дехто. Зiнько сидiв то червоний, то бiлий як крейда. Вiн бачив, що'не впевнить цих людей, що даремнi будуть усi його слова: звикши самi брехати й ховатися з своПми ще не викритими злочинствами, вони й iншому не йняли вiри. 0Зiнько замовк, але всi цi люди стали тепер йому Такi огиднi!.. Вiн жив серед Пх тихо, нi з ким не сварився, та нi з ким i не ладнав. Щоправда, вони його не займали. Вiй з того був радий вельми, сидiв собi в темному куточку та думав своП тяжкi думки... А рештанти жили своПм життям: гуляли в карти i часто за Пх лаялись, а то й бились, оповiдали один одному про своП пригоди, добували десь тютюну i горiлки i часом бували п'янi. Якось трапилося, що один рештант програв другому пiвкварти. Добули ПП й постановили випити гуртом - усiм тим, що гуляли того разу в карти. Серед них був i Онисько - той молоденький бiлявий хлопець з сiрими очима, що задавив дитину. Випивши двi чарки, вiн трохи сп'янiв i сидiв похнюпившись, спустивши вниз руки. - Чого розманiжився? - штовхнув його рештант, що сидiв бiля його.- Ех, ти! Пити не вмiКш... Уже й п'яний! - Я не п'яний...озвався якимсь плачучим голосом парубок. - Ну, а чого ж ти розквасив губи? - Сумно...вiдказав тим самим голосом napyбoк. - Сумно! Ха-ха-ха! - зареготалися п'янi рештанти.- До мами схотiв? ЧуКш? I вони почали його смикати, штовхати... - Одчепiться!.. Душа моя не терпить... Ой, важко менi!.. Ой, тяжко!.. Вiн обхопив себе руками за голову i хитав нею, приказуючи: - Ой, горечко ж менi!.. Ой, лишенько моК!.. Ой, що ж менi робити?.. А воно ж озиваКться!.. А воно ж озиваКться!... - Що озиваКться, ти, рюмсало? - Воно... як янголяточко... А я ж його задавив... А я ж... Ой боже!.. - Дак нащо ж ти його давив, слинявий? Коли вже нарядили з дiвкою дитину, дак i нехай буде дитина, а то ще давити! - казав той палiй, що пiдпалив село. - Та хiба ж я хотiв?.. Та я ж i не думав того робити... та я ж...Парубок уже плутав, хлипаючи. - Та чом же ти ПП не взяв? - питав палiй. Парубок ще раз хлипнув, помовчав, а тодi вiдказав: - Я б ПП узяв... Коли ж вона наймичка, та така вбога, що в Пх не хата, а хлiв... а мiй батько багатир на все село. Каже менi: "I в голову собi того не клади, щоб Химку сватати. Нiколи того не буде!" А мiй батько такий, що як що сказав, то так уже й К. Я й знав, що батько не дозволить сватати, а все ходив... усе ходив... бо так i порива... Ну, а то раз я на баштанi був... баштан стерiг... ПрибiгаК вона до мене: "Ой Ониську, прийшла по мене смерть!" -"Чого ти?" -"Утекла з дому, бо там мене вб'ють, як побачать". А в неП батько такий лютий, що як розпалиться, то и чоловiка вб'К, а мачуха ще його й пiддрочуК... Ну, там у куренi й народилася дитинка... Взяла його Химка, положила до себе на колiна, загорнула в попередник. Лежить воно, пхикаК, пищить з холоду, а ми над ним плачемо. ЗнаКмо обоК, що не можна Химцi з Пм додому прийти. "Я,- каже вона,- пiду в город".-"Як же ти пiдеш туди без пашпорта? Та й хто ж тебе вiзьме з дитиною?" Як почала ж вона тужити, як почала!.. Дак у мене так серце й краКться!.. А далi як почала мене клясти!.. I жаль менi ПП, i вже чую, що й мене за серце вхопило. "Цить,- кажу,- не клени! Хiба менi самому легко?" А вона: "Та ти ж устав та й пiшов, та взяв собi другу, та й житимеш iз нею вiк свiй у добрi та, в щастi!.. А я ж пiду попiдтинню!.. Та менi ж через його тiльки з мосту та в воду!.. Та бодай би тобi сонце праведне не свiтило, як ти мене занапастив!.. Я тебе просила, я тебе благала, щоб ти пожалiв мене!.. А ти ж не послухав!.. Тепер бери його та роби з Пм що хочеш!.." Та взяла тую дитинку та й положила менi на колiна, а сама все своК!.. Ухопило мене за серце, обняло мене огнем,- як ухоплю я ту дитину, як струсону нею: "Через тебе,кажу,- прокляте, все це сталося!" Та й кинув його до неП знов... А воно... бiдненьке... i не... писнуло... i притихло... Сидимо, мовчимо вже, а воно лежить... I не ворухнеться... Химка до його: "Ой боже ж! Дитина нежива!.." Та тодi знов у плач!.. Це ж як я його струсонув, то i дух iз його витрусив. Сидимо над Пм та тужимо. Тужили-тужили - трохи не до свiту... а тодi... закопали його... От так... От i все... -_ Ну, а як же довiдались? - Собаки вигребли та й витягли... Ой боже мiй!.. Боже мiй... оце спати ляжу, а воно мов коло мене тут пищить!.. пищить!.. I парубок iзнову почав хлипати, а його великi сiрi очi зайшлися сльозами. Рештанти всi притихли, не озивалися. Враз чорний гукнув сердито: - Чортбатьказна-що! Слухають того плаксiя!.. "Писцiть! писцiть!.." Плюньте ви на його!.. Допиваймо, що К! I, покинувши парубка, взялися знову до горiлки. Але з того часу чорний i просвiтку не давав Ониськовi. Тiльки зуздрiв, що той сiв собi в куточок або просто замовк, нiчого не говорить,- зараз починав: - А що? Вже пищить? Га? Пищить? У безщасного вiд того нагадування все обличчя якось бгалося, стискалося в один вираз страшноП пекучоП муки, сiрi очi туманiли... А чорний, незважаючи на те, знущався: - Придави його дужче, щоб не пищало! Онисько стискав зуби та аж вився з болю. Дехто з рештантiв iнодi казав: - Та ну-бо, годi! Чого ти причепився до його? Здебiльшого ж не зважали на те. Чорного всi боялися. Одного разу, пiд час такого мордування, Зiнько вже не стерпiв бiльше. Вiн пiдiйшов до чорного i промовив тремтячим голосом: - Не кажи йому цього! - А тобi яке дiло? Ти що за пан? - визвiрився той. - Таке менi дiло, що ти його мучиш. От же не муч!.. - Чи ба, який милостивий! - зареготався чорний.- Плювать менi на тебе! Хочу казати й казатиму! - Нi, не