казатимеш!..- Зiнько почував, що голову в нього мов огнем обнiмаК. - А що ж ти менi зробиш, як казатиму? - глузливо питав чорний. - Зроблю, що тобi зацiпить! - А поки те буде, дак я з твоКП морди зроблю настоящего патрета! Бачиш? - I вiн пхнув йому пiд нiс свого здоровенного кулака.Нюхай! Рештанти притихли, всi обличчя повернули до Зiнька й до чорного. Цей був такий здоровий, що Зiнько здавався перед ним трохи не хлопчиком. Видко було вже й зараз, хто подужаК, коли прийде до бiйки. - Геть з кулаком! - промовив Зiнько голосом, що дзвенiв i тремтiв, як струна. - Нюхай! - I чорний штовхнув йому кулаком у зуби. Ще одна мить, i Зiнько вiдштовхнув би вiд себе нахабного, i тодi мусила б початися бiйка. Але враз чиясь дужа рука дала такого штурханця чорному, що той аж поточився й одскочив набiк. Перед Пм стояв палiй. - Ти чого штовхаКшся? - крикнув чорний, кидаючись до його з кулаками. Але ще не встиг i вдарити до дуття, а вже сам здобувся такого стусана по вуху, що голова його вiдразу схитнулася набiк i сам вiн, пото-чившися, за малим не впав на пiл. Розлютований, скаженiючи, ухопив вiн важку кавратку, що нею рештанти пили воду, i кинувся знову до палiя. Але ту ж мить кiлька рештантiв вчепилось за його ззаду, не пускаючи. - Пустiть мене! Пустiть!..- пручався вiн у Пх в руках.- Пустiть, я йому голову розвалю!.. Гетьте!.. - Ану, розвали! - казав палiй, стоячи зважливо I ладен щохвилини збити знову чорного додолу, хоч i сам був блiдий як крейда.- Або я тобi твою пельку заткну, щоб ти бiльше не в'яз до хлопця. Тим часом рештанти вiдняли в чорного кавратку i, хоч вiн пручався, одвели його й посадили геть далi в кутку. Помалу все затихло. Чорний з того часу зненавидiв i Зiнька, i хлопця, i палiя, але не займав уже нiкого: почував, що там бiльша сила. А Зiнько того ж вечора розговорився з палiКм, i той по щиростi розказав йому про свою пригоду. Вона не здалася Зiньковi дивною i була дуже проста. Давидовi (так його звали) було тiльки дев'ять рокiв, як його батько вмер, а за Пм незабаром i мати. Пх було тiльки двоК - брат та сестра, - обох Пх громадськi опекуни пороздавали по наймах. У батькiвську хату Пустили якогось чоловiка, а землю вiддали другому. Як парубок, вирiсши, схотiв оженитися i домагався свого добра, то мiг вернути собi самi голi, пооблупуванi стiни батьковоП хати. Уся худоба десь розтеклася, а той чоловiк, що колись узяв його землю, тепер ПП не вiддавав. Почалися позви, судова тяганина. Давидiв кривдник напував сiльських суддiв горiлкою, давав де треба хабарiв, i тiП суддi скрутили всю справу. Позивався-позивався Давид та, зневiрившися зовсiм, що зможе вернути своК добро, вилаяв старшину й суддiв; старшина кинувся його бити, а Давид, обороняючися, вдарив його. За це вiн одсидiв з рiк у тюрмi. Вийшовши з неП, не вернувся додому, блукав по заробiтках, аж поки одного разу сталося так, що йому не вислано з волостi пашпорта. Яко безпашпортного, його "по етапу" одведено додому й приведено туди рештантом. Виявилося, що в волостi старшина (давнiй ворог Давидiв) удвох iз писарем завели такi порядки, що хто не пришле Пм трьох карбованцiв хабара, дак тому не посилають пашпорта. А що Давид тих трьох карбованцiв не прислав, то за те мусив проходитися додому. Вiн знову вилаяв старшину, а той його знову побив i замкнув до холодноП. Втiкши з неП вночi, Давид пiдпалив старшину, а за Пм згорiло й iще багато хат... - Тепер я пропав навiки! - казав Давид.- Зашлють на Сибiр, та й годi,запакують! Якби тепер, то я б уже його й не палив - нехай йому лихо! А тодi дак так мене за серце вхопило, що й не тямив нiчого. Бачу, як за старшиною ще людськi хати займаються, та й не жалко менi Пх, аж радiю: так вам i треба - думаю собi,- попускаКте кривдити людей отаким глитаям - от же маКте!.. Таке запекле серце тодi було. А тепер' жалко... Як iзгадаю, скiлькох людей i хати, й худоби позбавляв, то так стане погано, що аж... Вiриш, iнодi вночi як здумаю, дак хоч по-вовчому вий, та й годi!.. Давидовi Зiнько розказав усю пригоду з собою - досi вiн нiкому ПП не оповiдав. Цей йому вiри поняв одразу: - Дак це виходить, що й з тобою таке зроблено, як зо мною! - сказав вiн. Вiд його довiдалися про Зiнькову справу й парубок Онисько, а тодi й дiд Клочко - отой, що голову сусiдi пробив. Цей теж ускочив у лихо так, що й не схаменувся: напившися п'яний, та й хекнув колякою по головi. Тепер вiн усе зiтхав та молився вночi. За Пми незабаром i всi рештанти знали про Зiнька. Бiльша частина йняла йому вiри, iншi мовчали. Чорний лютував, але не зачiпав. За Зiнька зараз би оступилися i Давид, i Онисько, i Клочко, може, й iще хто. Мiркуючи Зiнько тепер про своП товаришi темничнi, трохи iнакше уже гадав про Пх. Тепер цi люди здавалися йому не так уже лихими, а бiльше нещасливими. Бо й справдi ж! Ну, хоч оцей Онисько: i сам не хотiв того, а зробив. Якби вiн не був такий роздратований та трохи зручнiше вхопив тую бiдолашну дитину, то й, не було б нiчого. Таке, як з Ониськом, то з усяким може трапитися, а ще бiльше може трапитися таке, як з дiдом Клочком. Хiба мало по селах напиваються п'яними та й б'ються, та ще й як! Поб'ються та й живi зостаються, а цьому трапилось так, що вдарив незручно - i вбив чоловiка. Хто п'К горiлку, то тому й може це трапитися,- а хiба Пх багато таких, що не п'ють? Та й Давид... хоч вiн i дуже погане дiло зробив, пiдпалив,так же його призведено до того! Нащо ж його стiльки кривджено, що вже й терпець увiрвався чоловiковi? I пограбували, i в тюрму закинули, й по етапу тягали, а тодi ще й пашпорта не дають! Чоловiковi ж треба щось Псти, треба десь заробити, а йому не дають змоги й заробити. Звiсно, чоловiковi й памороки заб'К з такого горя... От i сталося!.. I якби так добре розбирати, через що той та цей злочинець своК лихе дiло зробив, то, може б, i за кожного щось можна б сказати... Говоримо на вовка, та скажiмо й за вовка!.. I згадався Зiньковi ще один злочинець - його брат рiдний Роман. Досi про його Зiнько тут не згадував якось... а тепер згадав... Погано робив Роман, а от же сам Роман не такий уже поганий був... Поки вiн дома жив, то був гарний i робочий парубок, а як пiшов з дому та побув серед поганих людей, то й схитнувся... А тут iще Денис палу додавав. Якби Роман не потрапив серед лихих людей... Еге! Якби ж то тих лихих людей не було!.. Та ще щоб i Денисiв таких не було!.. Тодi був би з Романа чоловiк, а тепер... Це вiн, Зiнько, тепер дуже добре розумiК: а хто не знаК цього та гляне на Романа, то здасться, що той сам тiльки й винен. А воно до всього треба додивлятися: через що воно саме так iзробилося? От хоч i про цих людей: через що вони такими поставали? Ця думка все муляла Зiнька, вiн так i iнак, на всi боки про це думав. I не мiг нiчого iншого вигадати, тiльки те, що от дiд Клочко пропав через горiлку - це зараз видко. I багато-багато людей через горiлку пропадають i добро своК занапащають, i тiло, й душу. Треба, щоб люди не пили горiлки, то тодi цього й не буде. Ну, i про Давида, то можна розiбрати, через що вiн загинув: через громадську кривду. Треба, щоб кривди цiКП не було, щоб усе по правдi робилося. Це так... А вже от Онисько, то це така справа, що не легенько розплутати ПП. Мабуть, так треба думати, що це через мачуху: якби вона не така люта була, то Химка не пiшла б з дитиною до Ониська i нiчого того не сталося б... Нi, не виходить: буваК так, що занапащають дiтей i без мачух... Тут найголовнiша штука, що батько Ониськiв через своК багатство та не хотiв убогоП невiстки. Знов-таки оте багатство й тут нашкодило. А... буваК ж так, що й не через багатство не хочуть якоП дiвки за невiстку - от нелюба, та й годi!.. Або й сам парубок одкинеться вiд дiвчини, а вона й занапастить дитину - з сорома. Он воно що: з сорома це робиться. Тiлки через що ж це так, що парубковi можна грiшити i нiхто його за те не караК, а дiвчину всi так ганьбують, що вона ладна й дитину втопити, й самiй утопитися? Це не по правдi! Якби й парубкiв так ганьбували, то вони б не вiдкидалися так легко вiд дiвчат,- не було б i нiякого лиха. Виходить, що тут неоднакова правда: до дiвчини така, а до парубка iнша. А треба так: чого не можна дiвчинi, того не можна й парубковi, бо правда про всiх мусить бути однакова. Еге, треба, щоб правда була однакова про всiх... треба, щоб громадськоП кривди не було... треба, щоб люди горiлки не пили... Усе треба, усе треба, а як же його зробити, щоб тому требовi догодити? Це якби всi люди пристали на те, що так краще жити - без горiлки, без кривди, то тодi б усе добре було. Так же люди того не розумiють, а коли й пристають до цiКП думки, то потроху. Та таки ж пристають! Як розберуть добре в головi та як своПми очима побачать, що так лiпше, то й пристають. Виходить, треба людей до того нахиляти - i направою, i дiлами. А хто ж те робитиме? Та, мабуть, кожен, хто розумiК, що цього треба. То й вiн, Зiнько... Та чи може ж вiн багато зробити? Людей така сила, а вiн сам. Як от сам? От уже в його К товариство... воно бiльшатиме, ростиме... кожен з Пх прихилятиме ще людей,- аж поки все село займуть... А за одним селом - ще села, а за селами й далi... I перед Зiньковою душею ставало iнше життя: таке, де всi люди будуть тверезi, працьовитi, розумнi, письменнi... усi поганi порядки поперемiняють на кращi й житимуть так, як у КвангелiП сказано, щоб свого ближнього, як самого себе, любити... Тодi не буде того лиха, тодi цi бездольнi люди не сидiтимуть у тюрмi, i вiн, Зiнько. Ой боже, боже, боже! Вiн намiряКться людей прихилити, товариство збирати, а сам у неволi в тюрмi, в розлуцi з тими, хто йому найдорожчий за всiх на свiтi!.. Мати!.. ГаПнка!.. Що з Пми дiКться? Як вони живуть, бiдолашнi? Та нема ж кому Пм пособити, та нема ж кому Пх оборонити!.. А люди ж лихi, нерозумнi,вони ще й знущатимуться з них, безоборонних! "Чоловiк твiй душогуб! Син твiй душогуб!" - от що казатимуть Пм люди, а в безщасних аж душа вмиратиме вiд того слова. I за що ж це все? Яке право було в цих людей: у Копаницi, в Рябченка, в слiдчого - зламати, знiвечити так йому i всiм Пм життя? О, проклятi, проклятi кривдники!.. I страшне обурення, лютiсть обнiмала Зiнька на цих людей, така лютiсть, що вiн, здаКться, зараз би пiшов i помстився над Пми, зробив би Пм щось!.. Але трохи заспокоПвшися, починав думати iнакше. Помстився! Зробив би людям зло, та й годi, а нiчого не направив би. А давно вiн думав, що треба прихиляти людей до добра, до правди i словом, i дiлом... Яким же дiлом? Хiба злим? I вiн знову починав живити в собi тi думки, щоб людей до життя доброго доводити. Оце буде робота боговi вгодна, а не помста! Оцим людська душа спасеться! I вiн починав молитися, благаючи, щоб вiн послав йому сили вiдбути це лихо i присягався палко й щиро, дбати, як вийде з тюрми, щоб правда ширилась серед людей, дбати про це щодня, завсiгди, дбати так, як люди дбають про своП дiти, про своК хазяйство!.. Так дбатиме... тодi, як вийде з тюрми... Чи вийде ж? НiякоП полегкостi, нiякоП й малесенькоП надiКчки досi нема! Слiдчий мордуК його допитами та лаК, що не признаКться. Тiльки й К надiя на суд, що той по правдi все розбере й визволить його... А як же й суд - нi? I вiн задзвонить кайданами й пiде туди, на Сибiр!.. Страшний холод проймав Зiньковi душу, несила обнiмала його, стискала, до землi хилила... Не мiг часом ворухнутися, лежачи на брудному полу ниць... Нi Псти, нi пити... На людей якби не дивитися, не чути Пх... Умерти отак лежачи, щоб не болiло... Але не вмирав. Тiльки безнадiя холодна зазирала йому в душу своПми сiро-зеленими очима, нерухомими, мов_ скляними... i дивилась на його душу, i дивилась, а душа в'яла, сохла... Хоч би хто ходив до його, одвiдував!.. А то мов повмирали всi!.. Нi мати, нi ГаПнка, нi товаришi!.. Невже ж вони забули за його, що не прийдуть?! Нi, нi! Не забули. Це щось не так, це або Пх не пускають, або вони хворi. Боже, боже! Хто ж Пм пособить, хто ж Пх догляне? Може, Пх уже й на свiтi нема? Тяжкi, безнадiйнi думки мiшалися iз згадками про минуле, про любих, серцевi дорогих людей. Мов намальоване ставало перед Пм життя на волi... Заплющував очi i бачив сам себе серед поля широкого. Весело та дружно йдуть воли дужi, глибоко плуг лемешами впиваКться в чорную землю, за скибою скиба лягаК, а Зiнько йде за плугом, руки на чепiгах, i радiсно йому розкривати землянеК лоно, щоб кинути в його золотеК зерно... КидаК, сiК, i от уже сходи зеленiють, от пiдбиваються вгору, колос викидають... КрасуКться колос, i вiдкрасуКться, i похилиться важкою, повнозернистою головою додолу... Дзвенить коса, покiс лягаК... "ГаПнко! Не оставайсь!" - смiючись, гукаК Зiнько. "Зiньку! Швидше, а то за ноги пiймаю!" - вiдгукуК ГаПнка, поспiшаючися в'язати з усiКП сили. Спинився вiн косу погострити, глянув позад себе: самi снопи лежать на постатi, нема непов'язаного, а ГаПнка стоПть i втираК рукавом пiт iз чола... Обличчя загорiло, почервонiло, сорочка пилом припала, i той пил зостаКться в ГаПнки на лобi. Помальоване обличчя стаК чудне, але таке воно любе, таке гарне Зiньковi!.. Ой, щира ж та гарна робiтниця з його маленькоП ГаПнки!.. Нiч прийшла, зорi замигтiли... Вечеря вариться в казанку... Мати дрова пiдкидаК, ГаПнка стоПть уся червона вiд огняного свiту... Як Псться смачно пiсля тяжкоП роботи, а ще смачнiше спиться пiд зоряним небом променистим, на снопах запашних!.. Спить вiн i крiзь сон чуК, як ПП головонька спочиваК в його на плечi... I тяжко робити, та й солодко - зробивши!.. Прийде недiля, дак справдi свято, i весело вийти в той садок, своПми руками саджений, поливаний, глянути на свою роботу, глянути на село пiд тихими вербами задуманими... Або з ГаПнкою вдвох на тiй пасiцi опинитися, де сонечко золотом сипле, i бджоли золотi гудуть, i пахощами вiК, i квiтом процвiтаК, а вона, ГаПнка - найкращий квiт над квiти,- стоПть уся в золотому промiннi i смiКться, мов дзвоники срiбнi дзвонять: "А не пiймаКш!.." Та таки ж пiймав!.. Удвох iдуть додому, а дома вже товариство вiрне дожидаК- на любу розмову, на науку зiйшлося, на пораду про справи громадськi... А ГаПнка побiгла садком до рiчки по воду, i чути, як спiваК... аж до хати лине та любая пiсня, i не сидиться в хатi, вискочив би туди в садок i дихав би пахощами солодкими, дивився б на небо, як воно зорями променiК... I кинеться вiн, схопиться, а перед Пм холодний мур тiсний, а круг його нiч темна, ворожа... смородом задушливоП тюрми гнiтить... Криком би кричав, головою об той мур бився би, аж поки розбив би ПП, щоб нiчого не знати, не почувати, не мучитись... ГаПнко!.. Мамо!.. Де ви? Нащо ви покинули його самого вмирати, гинути в цих гнiтючих мурах?.. III. ТЕМНI ДНI Забравши Остап ГаПнку з ЗiньковоП хати, пiшов з нею помалу вулицею, розпитуючися про те, як вона ходила в город та що там чула. Вона не дуже йому вiдповiдала, бо знов почувалася такою пригнiченою та знеможеною, як i попереду, ще до города. Вона навiть не цiкава була знати, чого саме ПП мати кликала, i забула про це, а йшла, куди ведено. Дома зустрiла ПП мати, радiючи. Ликера була собi людина тиха й добра, та дуже боязка, несмiлива. Через те корилася чоловiковi в усьому, що вiн робив чи велiв. Найстарша з дiтей, ГаПнка, була в неП Кдиною дочкою, i мати дуже ПП любила; любила й зятя i зовсiм не знала про новi чоловiковi замiри. Вiдколи Зiнька забрано, вона не один раз до Сивашiв забiгала, та не могла анi розважити дочку, анi вмовити, щоб одвiдала батькову хату. Тим iзрадiла тепер дуже, побачивши ГаПнку в себе. Та, радiючи, й журилась, дивлячись на цю людину, що ходила й розмовляла, мов сама не помiчаючи того, мов не живучи зовсiм або живучи не тут, а десь в iншому краП пробуваючи. Завела дочку до себе в кiмнату, поплакала над ПП й над своКю недолею... Тим часом Остаповi чогось було трохи клопiтно на душi. Вiн трохи боявся жiнки. Хоч вона й звикла його слухатися, та, бач, тепер справа була така, що здорово вже ПП зачiпала... Дочку дуже любить i до Зiнька прихильна... Коли б якоП шкоди не сталося!.. "Ет, дурниця! - вiдказував сам собi Остап, вештаю-чись по хазяйству.Звелю, то й буде все, як схочу! Треба ще ГаПчину худобу перевезти до себе завтра... Нi, не завтра,доведеться ще трохи пiдождати з цим... аж поки суд буде, а то репетуватимуть - i Сивашиха, та й так люди... От, чорт його й зна, як це погано, що й на того зважай, i на цього зважай! То зробив би, як схотiв, а то крути та мудруй то туди, то сюди! Чорт-вiть-що!" Остап був сердитий. Останнiми часами все його якось гнiвало. З батьком недавнечко посварився за свою кумерцiю та за отого ж таки слинявого Зiнька. Не подобаКться старому, що так Зiнька занедбали, не клопочуться про його тощо... Як же там iще клопотатися? Коли не винен, дак i випустить суд, а коли винен, дак сам знав, що робив: як заробив, так хай i вiдбуваК. Дуже комусь треба того Зiнька! Не туди вже закривилося!.. I так того клопоту повна голова, а тут iще старий в'язне! З самою Горянського землею скiльки мороки! Воно, звiсно, хлiб цього року вродив, дак же й подешевшав здорово: то лiчив Остап, що он скiльки вiзьме, а тепер уже й геть менше. А тут лихо за лихом. Ув Остаповому млинi та прорвало греблю, довелося гатити: то ж десяткою не вiдбудеш! А вчора знов: найкращий вiл пропав! Такий викоханий, доморослий!.. Та ще хоч би як там пропав, а то задавився. Мабуть, падлючий Михайло так прив'язав його i не доглянув, що налигач якось обкрутнувся круг шиП, та й задавилася товаряка. I попобив вiн Михайла, i прогнав його, грошей не вiддавши, дак хiба те поможе? Михайлових грошей яких там дванадцять карбованцiв, а вiл такий, що за його й п'ятдесят мало. Ну, проклятий народ iдольський! Нема того, щоб хазяйського добра доглянути, а жерти або спати, дак такого Пм подай!.. До цього торгу й пiшки!.. У двiр убiг наймит iз батiжком. - Ти чого це? - спитав Остап. - Та бiда: обламались! - Туди к лихiй годинi!.. Де? - В ярку. - А бiсового сина сини, проклятi роззяви! Ви менi всю снасть позанапащаКте, попереводите,- гримав Остап. Це вiн послав до свого млина пшеницю, а вони, везучи додому борошно, та й обламалися! Поки там наймит брав нове колесо, Остап сам пiшов подивитися. Прийшов,- туди к нечистiй матерi! Мало, що обламалися, а бiсовi лежнi так позав'язували мiшки з борошном, що як вiз похилився набiк, один мiшок, скотивши-ся, розв'язавсь, i мiрка або й бiльше пречистого та прегарного борошна пшеничного в калюжу пiшла! Ну й дав вже вiн Пм! А додому вернувся такий лихий та гнiвний, що й не знать що робив би! Тiльки ввiйшов у хату, аж ГаПнка лагодиться йти. - Куди це? - Додому. - Не вигадуй! Зоставайся, бо вже тепер у нас житимеш. ГаПнка, дивуючись, глянула на батька. - Ну, чого вирячилась, як лисе теля на новi ворота? Уже твiй Зiнько не вернеться, то не будеш там довiку жити,- однак же доведеться переходити до нас. Ну, дак i зоставайся! - Я не хочу!.. Прощавайте!.. Вона пiшла до дверей, але батько перейняв ПП, вхопивши за руку: - Як то не хочеш, коли я тобi велю? Хiба я тобi не батько? Чого ти там сидiтимеш! Покинь про свого дурня й гадку! Житимеш у нас, то кращого знайду. - Ай, пустiть мене!.. - Та ти чуКш, що я тобi кажу? Зiньковi твоКму вже амiнь, на Сибiр пiде,- от що! - I я... туди, де Зiнько... - Тю, дурна... Кажуть тобi: не витребенькуй, живи в нас. Вона пручалась у його в руках: - Пустiть, тату!.. Пустiть!.. - Не пущу! - Пустiть!..- Вона вже кричала. - Не кричи й не пручайсь! - Остапе! Та що-бо ти робиш? Пусти ПП! - прохала мати. - Одчепись, не в'язни! - гарикнув на неП Остап.- Я сам знаю, що роблю... А ти й не думай утiкати, бо я тебе й за коси вiдтiля притягну. - Ай! - скрикнула несамовито ГаПнка i рвонулася в нього з рук, але вiн таки ПП вдержав. Дверi з кiмнати вiдчинилися, i висока постать з бiлим волоссям, з довгою бiлою бородою стала на порозi. Дiд Дорош зирнув по хатi. ГаПнка билася в руках у батька, а ПП мати, не смiючи нiчого зробити, тiльки хлипала. - Що це ти робиш? - понуро спитав дiд у сина. - Зоставляю цю дурну жити в нас, а вона тiка. - Дiдусю! - скрикнула ГаПнка.- Рятуйте мене!.. Не хочу я тут!.. Розлучають мене з Зiньком. - Пусти ПП,- так саме понуро звелiв Остаповi дiд. - Не встрявайте, тату, не в своК дiло, вiдкаснiться ви вiд мене! Коли дають вам хлiб, так Пжте мовчки, а не... Далi Остап уже не мiг нiчого вимовити. Дiдова рука вхопила його за горло, стиснула й вiдштовхнула так, що вiн аж поточився, випустивши ГаПнку. Та миттю вискочила з хати. Дiд Дорош стояв увесь блiдий, огнистi очi грiзно блищали, руки, стиснутi в кулаки, трусилися. - Iроде! - скрикнув до Остапа.- Не муч дитини!.. Не забувай, що я тобi батько! Запакували нещасного чоловiка в острог, а тепер iще й з жiнкою розлучаК!.. За грiшми, за баришами нiчого не бачите!.. Тiльки грошi гарбати!.. Очi моП не хочуть на тебе дивитися! Нема в тебе бога в серцi, саме здирство прокляте!.. Жери ж сам, глитай, трiскай!.. Я тобi не буду на перешкодi, пiду вiд тебе, бо нема вже в мене мочi жити з тобою!.. Пiду!.. Та тiльки ж знай, що коли ти ГаПнку займеш або що проти Зiнька коПтимеш, то от присягаюся тобi на цьому мiсцi, що вернуся додому й вижену тебе, як пса, бо не забувай того, що я ще хазяПн i, коли схочу, то й у двiр тебе сюди не пущу!.. Дiд стояв ще яку мить, мов iще щось хотiв сказати, але не сказав нiчого, вхопив з кiлка шапку i вийшов з хати. Вражений з несподiванки Остап мовчав остовпiлий. Ликера, прихилившись до стiнки, тихо плакала. А дiд Дорош тим часом уже йшов улицею. Гнiв його помалу втихав, але роздратованi думки куйовдилися в головi, вихоплюючись iнодi словами. - От же не дав дожити вiку спокiйно!.. Защо мене господь покарав таким сином? Невже я такий великогрiшник? Мабуть, це вже страшний суд наближаКться, що дерiП гору взяли. Траплялися й поперед цього лихi люди, та якось не таке вже здирство було. А тепер задля того бариша дак i дитини рiдноП не жалiК. Бач, йому зять не до вподоби, що з Пм не хоче в один гуж тягти, дак уже й з жiнкою його розлучаК. Це такого ще й не чути було!.. Нi бога не боПться, нi людей не соромляеться. Дiд доходив уже до ЗiньковоП хати. Перед двором спинився на хвилину: "Iти чи не йти? Як увiйду, то вже не вернуся в свою хату... А вона ж таки менi рiдна!.. I хазяйство ж, i все... та так i покинути?.. Та хто його зна, як iще й тут буде!.. Кажуть, що зять - не син, а коли вже тепер i дiти такi, то..." Дiдовi стало жалко покидати тую хату, де вiн вiк iз вiкував, з старою своКю в злагодi стiльки прожив, дiтей повикохував; жалко стало того хазяйства, що. вiн його своКю працею надбав... Та подумав про Остапа, про повсякчасну незлагоду... та й махнув рукою. - Що бог дасть!.. Зiнько й ГаПнка добрi дiти... Хiба стара? Ну, та що бог дасть!.. Увiйшов у хату. ГаПнка, як була вдягнена, лежала на полу, а стара Параска щось клопоталася коло неП. - Здоровi були! - промовив дiд. - Здоровi! - одмовила Параска.- Ой свату, що це з ГаПнкою зробилося? Прийшла та як упала, то й слова не промовить!..- бiдкалася вона. - Диво, що не промовить! - одказав дiд.- Коли таке з нею батько виробляК! I вiн розказав про всю подiю. - Оце лихо! Це такого ще й не чувано! - скрикнула Параска.- Де ж таки: вiд живого чоловiка силомiць жiнку вiдлучати! - От же й таке ще почули! Та дарма!.. Ти, внучко, не бiйся! Поки я живий, не займе вже тебе батько, не вiзьме з цiКП хати. Вiн пiдiйшов до ГаПнки та й почав гладити ПП, як малу дитину, по плечах, по обличчю своПми старими поморщеними руками. ГаПнка пiдвелась, прихилилася до нього й вiдразу заридала вголос... Плакала вперше, вiдколи розлучилася з Зiньком... Дiд сiв бiля неП i дав Пй плакати досхочу. Плакала довго, тодi помалу-малу почала затихати, вже тiльки хлипала, тiльки здригалося Пй усе тiло. - От i добре, що виплакалася! - казав дiд, усе жалуючи ПП.- Як виплачешся, то воно полегшаК. Сльоза змиваК горе, меншаК його пiсля сльози,- от воно й легшаК людинi. Плач, моя пташечко, скiльки хочеш!.. I вона плакала, тiльки вже тихим, спокiйним плачем. А дiд тим часом говорив до староП Параски: - А що, свахо, я вам казатиму... От ви спитайте мене, чого я до вас прийшов! - Та чого б не прийшли, то ми радi вам,- одказувала Параска.- Скажете. - Радi! Ще, може, й надокучу, то й у потилицю старого доведеться вибивати,- жартував дiд, а Параска аж скрикнула: - Оце ж таки, не дай боже!.. Що це ви кажете? - Оте, що чуКте!.. Бо я до вас прийшов не абичого, а от чого: приймiть мене до себе в прийми! - Як то - в прийми? - питала, не розумiючи, Параска. - Да так, бачите: хазяПна у вас тепер нема, то поки прийде, К у вас упале мiсце... дак ви мене на те впале мiсце... Хоч не за хазяПна, дак хоч за попихача... Он що!.. Бо як правду сказати, то я вже так не виживу... Або самому вiд сина пiти, або його вигнати, бо не можу я на все те дивитися... Ну як менi на старостi лiт його вигонити та бешкет робити?.. Та вiн i не покаКться,однаковий буде... То краще й втечу вiд лиха в тихший захисток... Ото ж, коли хочете, дак нехай ця хата й буде менi захистком!.. Га? Чи, можу, не туди, а он куди? - Та боже мiй!.. Та ми з дорогою душею! - зрадiла Параска. - А ти ж, ГаПнко, чому мовчиш, нiчого не кажеш? Може, не хочеш дiда в хату пустити? ГаПнка знову пригорнулась до дiда, шепочучи: - Дiдусю... зоставайтесь!.. - Ну, й гаразд... спасибi вам!.. Буду у вас жити... А як вернеться Зiнько, то в його проситимусь. - Ой дiдусю! Чи вернеться?.. - Мабуть, йому вже не вертатися! - додала мати, втираючи сльози. - От i зарюмсали!.. От уже й не люблю!.. Ну, сказати, це - мале, дурне! А ми ж iз вами, свахо, таки, спасибi боговi, пожили вже!.. Нi, тепер новий порядок щоб у нас у хатi завiвся: щоб i думки тiКП не було, що Зiнько не вернеться! Хiба ви не знаКте, що бог бачить неповинних, то й верне його? Воно викриКться, хто це зробив,- шило в мiшку не втаПться! Хоч не вiдразу, а таки неминуче виявиться! Та й сам Зiнько хлопець моторний,- вiн знаК оборонитися. I дiдусь усе казав двом зажуреним жiнкам усякi слова розваги й надiП, надiП хисткоП, але тяжко жаданоП змученими душами; розваги, може непевноП, але дорогоП кожному засмученому серцевi. I вони впивалися тими словами, любими, як вода кринична погожа лiтнього пекучого дня чоловiковi, згагою знеможеному... Другого ж дня дiд Дорош забрав дещо своК з рiдноП хати, попрощався з невiсткою, з онуками - тiльки з сином не схотiв прощатися,- утер нишком сльозу з старих очей та й оселився зовсiм у Сивашiв. З ним укупi оселилася там i надiя - невеличка, щоправда, та все ж вона давала спромогу дивитися трохи яснiше на свiт, нiж дивилися бiдолашнi жiнки досi. Чутка про те, що дiд Дорош од сина перейшов до внуки, швидко розкотилася по селу. Багато людей говорили, нарiкаючи на Остапа, тiльки своК товариство його боронило. Трохи через цей людський голос, трохи боячися батька, Остап уже бiльше не займав ГаПнки. "Треба перечасувати,думав,- а там, пiсля суду, то вже моя воля буде!" А Сивашi тим часом жили собi тихо. Дiд правив за господаря, давав усьому порядок; Карпо й Васюта за-всiгди з дорогою душею охочi були послухати, запомогти. Було б i добре, якби не було сумно. Спершу, як пристав до Пх дiд, i ГаПнцi, й матерi стало не веселiше, але спокiйнiше трохи. Той упокiй породила надiя, а надiю збудив своПми словами дiд Дорош. Обидвi жiнки думали: "От уже скоро... От, може, завтра-позавтрьому вернеться Зiнько..." Нi завтра, нi позавтрьому вiн не вертався. "Ну, то в недiлю або в середу..." Минала без нiчого й недiля, й середа... Бiдолахи дожидалися, виглядали щодня, i щодня надiя Пх дурила, i щодня вона пригасала, пригасала... I помалу-малу душа в матерi окривалася старим безнадiйним смутком, помалу-малу ГаПнка знов застигала, як крапля на морозi, знов робилася такою кам'яною, як i попереду. I знову минали покволом забарнi похмурi ночi, похмурi безнадiйнi днi... Так минула осiнь понура, прийшла зима бiла й холодна... Наближалося Рiздво... Надiйшов i той "святий вечiр", що його так побожне й радiсно дожидаК на селi кожне, бо в кожного з тим вечором поКдналися любi й серцевi дорогi згадки про щось святе й радiсне, про якусь любу надiю й тихий упокiй. Вiн витаК тодi, той тихий упокiй, над усiм селом, над усiма хатами, зазираК до кожноП в середину, зазираК в душу кожному своПми ласкавими тихими очима - такими ласкавими, як усмiх КвангельськоП дитини, i такими променистими, як тая зоря вечiровая, що ПП свiту з такою побожною надiКю дожидають усi того вечора. Так, скрiзь упокiй зазираК, в кожну хату, в кожну душу... Тiльки в Сивашеву хату вiн не зазирнув, тiльки в тiй хатi не всмiхнувся вiн нi однiй душi... Дiждалися й там зорi вечiровоП... Давно в хатi було поприбирано й чисто, давно вже блимала перед образами воскова свiчечка, осяваючи потемнiле малювання, поблискуючи на шатах, на бiлих, густо вишиваних, рушниках, на квiтках, що Пми колись позаквiтчувала ГаПнка образи... На покутi давно вже стояла серед сiна кутя, а застеляний бiлим убрусом стiл дожидався вечерi,- та вечеряти нiхто не сiдав. Стара мати не знать уже в який раз переставляК на миснику горшки й миски, то внесе в хату, то винесе щось,- так, мов iще не все вона поробила, мов ще дiла в неП дуже багато. I дiд Дорош усе знаходить собi роботу: то вiн утретК вже до волiв чогось навiдуКться, хоч уже давно Пм дано Псти; то ступу на пшоно заходився нащось переставляти в сiнях з одного кутка в другий; то йому свитки й кожухи не так висять на жертцi, як треба... I ГаПнка якусь дуже нагальну роботу собi знайшла: знiмаК з кiлочкiв та знов чiпляК рушники та розгортаК, щоб вишиване видко було... вiкна тодi уже втретК заходиться витирати... Та таки поробили все, все, що нi вишукували, що нi вигадували, аби загаятись, аби дiждатися, чи не почують швидкоП ходи знайомоП в дворi, чи не рипнуть дверi... Нi, нiхто не вiдчиняв Пх... Дiд вийшов ще раз iз хати, постояв, послухав на дворi... Вернувся, не поспiшаючись, скинув кожуха, положив на полу- Тодi до обох жiнок промовив тихим покiрним голосом: - Давно вже зоря... час вечеряти... Остання надiя зникла... Мовчки посiдали за стiл. Бiле волосся й борода дiдовi не бiлiшi були вiд обличчя ГаПнчиного; а старе, потемнiле як давнК малювання, змарнiле вiд працi, хвороби й смутку обличчя материне здавалося ще чорнiшим бiля того за малим не прозорого i дивно нерухомого обличчя. Старий дiд Дорош узяв чарку тремтячоП рукою та й почав промовляти: - Дай же, боже, того року дiждавши, сiсти до святоП вечерi в доброму здоровлю всiм... всiм - щоб... А тепер дай, боже, доброго здоровля тому, хто неповинно в неволi поневiряКться!.. Нехай... Та й не доказав дiд,- перепинили слово сльози... ГаПнка озвалася голосним плачем i вибiгла з хати. Мати, впавши на стiл, почала тужити: - Сину мiй! сину мiй!.. Дiдова рука спустилася з чаркою на стiл, бiла голова похилилася, а буйнi сльози котилися з старих очей i падали на бiлий убрус... Але дiд перший себе перемiг: - Годi, свахо, годi! Плачем не пособимо. Господь милосердний йому поможе, а не наш плач. Будемо вечеряти, як закон велить, та його згадувати, то йому легше буде, бо й вiн же нас iзгадуК. Кличте, свахо, ГаПнку! Параска пiшла по ГаПнку. Та стояла в сiнях, припавши в кутку до стiни головою, i вся здригалася вiд плачу... - ГаПнко, дочко, ходiм у хату! Вона не вiдповiдала нiчого. Мати взяла ПП за руку й повела. Привела, посадовила за стiл. - ГаПнко, внучко люба, не плач! - казав дiд.- Вiзьми в уста вечерi - як закон велить... - Не можу! - скрикнула ГаПнка, знову схопилася та й побiгла в другу хату... Довго тiКП ночi бiдолашна мати била поклони перед потемнiлими образами; довго на лiжковi в другiй хатi здригалося вiд плачу знеможене людське тiло i душа в йому ще бiльше знеможена була. I темна нiч холодна слухала мовчки тих молитов, того плачу... байдужна, гнiтюча нiч. Була ще одна душа,- i вона мучилася тяжко, безмiрно, того святого вечора - то була душа Iванова Момотова. I тiло його змарнiло, зсохло,- ходив вiн марою. З братом нiколи не розмовляв, обминав його, коли де стрiвався. Скiльки разiв вiн казав собi: "Пiду признаюсь!.." Та й зупинявся... Через що? I сам добре не знаК. Якийсь страх перед тим признанням обнiмав його. Розумiв, що скоро переступить цей порiг - зараз тодi повинен зректися всiх надiй, бо зруйнуК все своК життя, перестане бути вiльною людиною, зникне зо свiту й житиме тiльки на те, щоб одбувати кару... I через те спинявся... А муки дедалi гiршали. Наближалося свято, а вiн думав: - То не менi. То людям побожним, чесним, а не душогубам. I вiн зрозумiв, що всi радощi цього життя, все, що К в ньому гарного, ясного,- все не йому, все те належить невинним, самим невинним. А в його на душi страшна й пекуча вага, i вона з'ПдаК, вбиваК йому душу. О, якби йому скинути ту вагу!.. Почував, що може скинути тiльки одним - покутою. Тепер уже не було в його думок про те, що вiн зруйнуК своК життя: зрозумiв тепер, що вiн уже зруйнував його ще тодi, тiКП ночi, як удвох iз Панасом пiшов до Грицька. Нiщо, навiть покута не зможе повернути йому занапащене... але жити так i далi була незмога... I вiн зважився спокутувати. Саме на свят-вечiр вiн зник iз села. Вiн пiшов у город. Першого дня рiздва ГаПнка не пiшла й до церкви, безмiрне горе давило ПП. Нiколи ще воно не було таке тяжке. Не могла вона молитися, не могла на людей дивитися. Вже вона всi молитви перемолила, всi благання переблагала. Нi одного слова до людей у неП не було. Покликали ПП до обiду,- не пiшла. Не вийшла з своКП хати, лежала на лiжковi нерухома й мовчуща. Не хотiла озиватися навiть до дiда й до матерi. Померклими очима дивилася кудись i нiчого не бачила. Нi, бачила... Там десь, були бiлi стiни... по стiнах патрети... малюнки... образи... рушники... вiкна... шафа з книжками... Це було десь далеко-далеко, мов по той бiк великоП рiчки, мов за якоюсь скляною стiною... Звiдти й голоси озивалися - дiдiв, материн... А тут коло неП, коло ГаПнки, не було нiчого: нi хати, нi людей, нi голосу... Вона сама була, така сама, що навiть не розумiла, як можна бути не самiй... Нащо ПП займають, щось до неП кажуть? Вона ж од Пх далеко i не буде вже близько нiколи... нiколи... нiколи... Вона буде сама, все сама... сама вмиратиме, сама зникатиме, аж поки не стане й ПП, як не стало Зiнька... був i не стало, i вже нiколи не буде... нiколи... нiколи... I Пй здаКться, мов уже починаК душа ПП часточками знщсати - розтаК, розвiюКться, як туман серед широких безмежних просторiв, як бiла хмарка серед блакитного неба: он розпливаКться шматочками... он розтаК... он зникаК... зникла... А блакитне небо почина гаснути, тьмаритися... Помалу гасне, i за ним гасне й зникаК все: патрети на стiнах... стiни... стiл... лави... вся хата... Нiчого нема, все розвiялось, зникло, потопло... Тiльки далеко-далеко щось плаче... От усе дужче й дужче, ближче й ближче... Ой, так тяжко тужить, що аж голосом голосить-спiваК... Ой, то ж на тому свiтi плачуть-тужать... Чого? Може над нею, що вона вмерла? Затихло... вже й не тужать... Нiчого не видно, нiчого не чути, все зникло... I вiдразу щось мов зашумiло, i тужiння озвалося знов - голосно... Зiрвалася з лiжка й стала серед хати. Вся тремтiла. Що це? Помагай бiг тобi, пане хазяПну! Святий вечiр! Пане хазяПну, славний пахарю! Святий вечiр! Застилай столи, клади пироги: Святий вечiр! Будуть у тебе славнiП гостi... Святий вечiр! Дiвчата колядують... Та вона ж цюю колядку сама спiвала, колядуючи в одному гуртi з Пм, з Зiньком!.. Та вiн же, коло неП стоячи, ПП спiвав, а тепер де вiн? де вiн? А дiвчата спiвали про того ж славного пахаря: Не багато пожив, та й слави нажив: Бiлим залiзом двiр обгородив, Поставив ворота з щирого злота, Помостив мости все чавуннiП, Поставив стовпи все золотiП, Поклав же жердя все срiбранеК, Повiшав коври все шовковiП, А сам поПхав на горду вiйну... Ой,боже ж мiй! Не на вiйну ж вiн поПхав, не на вiйну!.. А пiшов вiн до темноП темницi, як до сироП землi, як до глибокоП ями!.. Як несамовита вона кинулася через сiни в другу хату. - Мамо! - скрикнула.- Припинiть!.. Нехай цього не спiвають!.. Дверi тихо вiдчинилися, i на порозi став чоловiк у запорошенiй снiгом одежi, з невеличкою чорною бородою. Скидаючи шапку, промовив тихо: - Добрий вечiр! Здригнулися враз усi троК вiд того голосу, i дiд, i мати, i ГаПнка, i завмерли на одну мить, тiльки на мить. А за мить ГаПнка кинулася до його, припала до його: - Зiньку!.. А дiвчата все спiвали: Да вертаК ж вiн з гордоП вiйни: Застукали мости все чавуннiП, Заззяли стовпи все золотiП, Забряжчало жердя все срiбранеК, Замаяли коври все шовковiП, Що люди кажуть: "Королевич Пде!.." Матiнка каже: "Мiй синок Пде!.. Нi, вона не казала... Вона тiльки ридала, припавши до нього так, як i ГаПнка, як i бiлий дiд Дорош... IV. НОВI НАДIЏ В церквi вже повно було народу другого дня Рiздва, як Зiнько з ГаПнкою ввiйшли туди. Помалу протовплюючись, доступились вони в середину i стали вдвох. - Глянь: Зiнько!..почувся шепiт. - Де? - Та он же! Люде поверталися, дивилися i незабаром шепiт, мов хвиля пiд вiтром, покотився по церквi: - Зiнько вернувся!.. Зiнько!.. Очi поверталися в той бiк, де стояла щаслива пара. Зiнько, хоч блiдий i худий, та чисто виголений, гарно вдягнений у критий кожух, стояв спокiйний та поважний. Вiд ГаПнчиного обличчя так i било сяКвом безмiрних радощiв, безкрайого щастя. Та й було чого! Вчора - острожникова жiнка, сьогоднi - дружина чесного, невинно покривдженого чоловiка. I вiн, цей без мiри коханий, дорогий стоПть поруч iз нею, i нiколи, нiколи вже вона з Пм не розлучиться! Як же Пй було не радiти, коли в неП вся душа всмiхалася i до цих людей, що, навкруги стоючи, дивилися на неП, i до цiКП церковцi старенькоП, здавна Пй рiдноП, i до того соняшного промiня, що з узенького загратованого вiкна пасмом простягався по церквi, виблискуючи на позлотистому iконостасi, на потемнiлому малюваннi... ЏП уста не шепотiли молитов, вона забула хреститися, але вся душа ПП поривалася радiсно-молитовним почуванням безмiрноП вдячностi... Помалу занишкло шепотiння, всi знову стали тихо - аж до кiнця служби. А ледве вона скiнчилась i народ посунув з церкви,- зараз на рундуцi обступили Зiнька з ГаПнкою люде. Здоровкалися з Зiньком, поздоровляли, дехто цiлувався з Пм, розпитували, чи давно вернувся. Карпо з радощiв аж заплакав. Помалу посовуючися серед натовпу, Зiнько з ГаПнкою вийшли з цвинтарю на вулицю, а натовп iшов за Пми слiдком, i вони повиннi були вiдповiдати на всякi запитання людям, що цiкавi були знати, як та що з Зiньком робилося, яким робом вiн визволився. Вiн i сам того до пуття не знав: учора вiд слiдчого прийшов папер такий до тюрми, щоб Зiнька випущено, бо вiн не винен, а хтось iнший знайшовся. Оце все, що Зiнько знав. Та людям ще дужче закортiло довiдатись: хто ж той iнший? Почали догадуватися, домислятися... - Пустiть! пустiть!..- ураз почув Зiнько i побачив, що йому назустрiч, штовхаючи людей, без шапки, в самiй чумарчинi, бiжить Васюта. - Зiньку!.. братiку!..- i кинувся його цiлувати. Люди почали шуткувати, смiючися: - Тю! i шапку загубив, бiгши! - Та то вiн забувсь узяти, як iз хати вискочив. Васюта й справдi забувсь ПП взяти. Учора звечора нiхто не довiдався, що Зiнько прийшов, а Васюта в церквi сьогоднi не був. Уже сiдав обiдати, як побачив у вiкно Зiнька серед натовпу: в чому був, у тому й вискочив. - Та пiди вдягнись! - гукали на його люди.- Мороз же здоровий! Але Васюта й не думав iти. Хтось ускочив до його в хату i принiс йому шапку й свиту. З гуком та з гомоном провели Зiнька до хати. ГаПнка росла, i аж ушка в неП смiялися. Щасливий та веселий обiд був у Си